97294

Чому потрібне реформування освіти в Україні?

Научная статья

Педагогика и дидактика

Інші другі вважають що той глянцевий папірчик який вони отримають після завершення навчального закладу який ще називають дипломом про отримання освіти влаштує їх на високооплачувану роботу. І це я вважаю однією з основних проблем сучасної системи освіти.

Украинкский

2015-10-15

23.4 KB

0 чел.

Чому потрібне реформування освіти в Україні?

Це питання виникає у багатьох студентів, які навчаються у вищих навчальних закладах (ВНЗ) України. Дехто з них відповідає ствердно на нього, хтось категорично заперечує, мовляв «і так добре». Як на мене, з цим треба розібратися: обдумати детально та зважити усі переваги та недоліки, аби прийняти об’єктивне незаангажоване рішення, що принесе користь не тільки вузькому колу студентів (якщо можна назвати 6% населення країни вузьким колом), але й державі в цілому.

Втім, чесно кажучи, якось не дуже хочеться думати про державу. Чому я маю про неї міркувати? Хіба мало державних службовців, які повинні здійснювати цю нелегку та енерговитратну операцію, за яку їм платять гроші? А який результат від їхньої роботи? Залишаючи це питання відкритим, пропоную спочатку дослідити ситуацію.

І так, сьогоднішні студенти. Перше питання: чому вони вирішили ними стати? На це, звичайно, однозначну відповідь знайти важко. Але якщо взяти середньостатистичного із них, я впевнений, що свідомого рішення навчатися у ВНЗ, у нього (чи у неї) нема. Є бажання жити краще. І діти, і батьки хочуть, щоб їм було добре і легко. Я думаю, що це непогано. Гірше ж те, що це бажання дуже рідко підкріплюється розумінням того, що навчання саме по собі грошей не приносить. Знання, які здобуваються, повинні бути застосовані для створення або виконання Чогось. І тільки після того, як це Щось знаходить покупця, то Творець або Виконавець отримує свої чесно зароблені гроші. Для того, щоб вивчити, як виконувати операції перетворення знань на товар чи послугу й існує ВНЗ. Іншими словами, вони потрібні, лише аби навчити молоду людину бути конкурентоздатною на ринку праці. Пропорційно до складності цього процесу перетворення знань на товари та потреби у ньому в суспільстві, я підозрюю, виникає і вартість товару чи послуги.

Це зрозуміти легко не всім. Більшість вважає, що лише за те, що вони присутні у ВНЗ, їм хтось має щось дати. Тільки хто і що? Кому вигідно віддавати щось лише за присутність? Думаю, таких знайти нелегко.

Інші (другі) вважають, що той глянцевий папірчик, який вони отримають, після завершення навчального закладу (який ще називають дипломом про отримання освіти) влаштує їх на високооплачувану роботу. Вони навіть не підозрюють, що цей документ тільки вказує на можливість існування знань. Він є «пропускним білетом», який тільки може допомогти продемонструвати їх на різного роду співбесідах, які проводяться при працевлаштуванні.

Втім є і треті. Вони гарно вчаться в школі. Мають схильність до чогось, а інші предмети вчать для загального розвитку: бо так батьки сказали. Потім вони завершують навчання у школі та вступають у ВНЗ. На жаль, ймовірність того, що вступлять вони у ВНЗ за власним спрямуванням, малесенька. Вони не будуть аналізувати ринку праці, не будуть думати про власні схильності та віддадуть перевагу «піти по течії»: куди батьки сказали, або де конкурс маленький, мовляв, яка різниця – скрізь диплом одинаковий. Для чого тоді голову ламати? У цьому випадку народна мудрість говорить: «Для парусника, який не знає куди плисти, ніякий вітер не буде попутним». І це, я вважаю однією з основних проблем сучасної системи освіти. Студенти повинні навчатися там, де хочуть. Якщо такого бажання нема, тоді й витрачати державні гроші не треба (ми ж усі будемо старатися тільки на бюджетну форму навчання вступити!). В Конституції є закон про «Обов'язок набуття повної загальної середньої освіти», тобто шкільної. Ніхто нікого не змушує йти навчатися далі. Тоді, коли прийде розуміння того, що знань не вистачає, можна і спробувати свої сили вступити у той ВНЗ, який ти зрозумів, що тобі потрібний.

В останніх класах, на мою думку, зі школярами повинні проводитися курси або лекції з профорієнтації, які виявлять основні зацікавлення. Вони мають допомогти молодій людині зорієнтуватися у широчезному спектрі професій та знайти у ньому її місце, в якому вона б хотіла розвиватися та давати нові продукти та послуги своїм співгромадянам (і, можливо, забезпечувати ними якусь частинку світового торговельного ринку).

Таким профорієнтаційним спрямуванням, мені здається, може бути, наприклад, педагогіка. Вона, як антропологічна наука, спрямована на виховання людини і, якщо розглядати її категорії, такі як виховання, навчання, освіта та розвиток, на мою думку, можна сказати, що саме її слід було б викладати випускникам, які готуються до вибору своєї професії – тої діяльності, якій вони присвятять велику частину свого життя. Можливо, саме тому в давнину педагоги і були представлені до дітей багатих людей, аби водити їх до школи, та забирати їх звідти.

Друге питання: який рівень освіти у сучасних студентів?

З достовірних джерел відомо, що освіта у Радянському Союзі була середнього рівня. При цьому під час періоду «шестидесятників» вона славилася по всьому світу. Втім час «фізиків та ліриків» закінчився і разом з ним завершився і епоха розвитку освіти. Почався спад: так званий бригадний спосіб навчання, коли одна людина відповідала за цілу групу. Ця практика була ввібрана студентами і застосовувалася навіть у післярадянський час.

Після розпаду Радянського Союзу незалежна Україна взяла вектор на західну форму освіти. Був підписаний договір про Болонський процес. Але чи може наше суспільство так скоро сприйняти зміни форми навчання, коли авторитарна роль викладача змінюється на всього лиш порадника для студента? Думаю, до цього ми ще не готові, про що й свідчать результати. Коли у студентів, які підробляють під час навчання у ВНЗ, питають, де вони працюють, переважна більшість відповідає, що або офіціантами, або операторами в колл-центрі. Як на мене, це ті професії, які зовсім не потребують вищої освіти. З таким самим успіхом можна було б працювати у цих напрямках і одразу після школи.

Але ж освіта – повністю відбивається на державі, на її економіці та в результаті на всьому суспільстві, на кожному з нас.

Як відомо з курсу політології, реформи не можуть бути сприйняті одразу після їх застосування. При переході із однієї форми до іншої (мабуть, тут неважливо, чи це форма правління державою, чи форма (або система) навчального процесу), аби відчути результати змін, повинно вирости щонайменше одне покоління. Думаю, це буде і в нас. Наші діти вже зможуть замість «системи базису та настройки», запропонованої Карлом Марксом у своїх працях, перейти повної мірою до вільного ринку, до Болонської системи, спрямованої на посилення ролі самостійної роботи й усунення перешкод для міграції студентів.

З іншого боку, я розумію недосконалість Болонської системи, адже трансформування із освіти у освітні послуги, коли за освіту слід платити гроші, в загальному випадку, не дає можливість бідному розумному студенту навчатися там, де він хоче. Тепер майбутнє молодої людини західного типу залежить не від її знань та прагнень, а від того, хто її батьки. Починає спостерігатися різка стратифікація: немає грошей – бери лопату. Чи може це так і повинно бути? Змінюйся або помирай: або адаптуйся до конкурентоспроможних умов та вдосконалюйся таким чином, щоб приносити користь і собі, і ближнім, або заробляй на життя низькооплачуваною роботою. Для пострадянських країн це правило, мабуть, дуже критично вдаряє по економіці: люди та підприємства ними очолені не звикли до такого рівня конкуренції.

Якщо характеризувати рівень освіти сучасних студентів, то треба звернути увагу на відсутність використання новітніх технологій. Нехай середньостатистичний студент навчається на технічній спеціальності. Чи може він претендувати на отримання конкурентоспроможної освіти при відсутності нових технологій? Думаю, однозначно ні. Нам потрібні дослідницькі центри на зразок європейських або, ще краще, американських (адже американська освіта вважається найкращою!). Втім до тих пір, доки освіта буде фінансована з державної казни (а вона у нас витрачається в першу чергу на зовсім інші потреби!), доти ймовірність отримання якісної матеріально-технічної бази буде низькою, на мою думку.

Що, на мою думку, важливо замітити ще, то це та надмірна скромність, до якої нас привчають з дитячих років. Дуже багато, хто не вміє демонструвати свої досягнення. Так наукові досягнення не завжди висвітлюються, дипломи про отримання кваліфікаційних рівнів не шануються, та й взагалі слово «реклама» та «продати» сприймається переважно тільки у якомусь негативному  світлі. І це тоді, коли ми живемо у державі, що планує перейти до ринкової економіки.

Висновок. Необхідні конструктивні рішення, що дозволять:

а) молодим спеціалістам, що не мають можливості навчатися за власний, але володіють знаннями, вступати у найкращі ВНЗ;

б) застосування профорієнтації при вступі у ВНЗ та на роботу;

в) пояснення широким масам важливості теперішнього стану речей: апгрейд свідомості щодо необхідності конкуренції та вміння себе продати.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

14936. Махатма Ганди 110.5 KB
  МАХАТМА ГАНДИ Қысқаша өмірбаяны Мохандас Карамчанд ГАНДИ 02.10.186930.01.1948 ж.ж. Үндістан ұлтазаттық қозғалысының қайраткері. М.Ганди Оңтүстік Африкада жүргенде бейбіт жолмен қарсыласудың теориясы мен тактикасын белгілеп оны сатьяграха Шындық үшін тайсалма деп...
14937. Монғолия Қазақтары 62 KB
  Айнагүл Сарайқызы Моңғолия қазақ әйелдері Арулар одағының төрайымы Аруларжұлдыз журналының бас редакторы Моңғолия УЛАНБАТАР МЕН МОҢҒОЛИЯНЫҢ БАСҚА АЙМАҚТАРЫН МЕКЕНДЕЙТІН ҚАЗАҚТАРДЫҢ РУХАНИ ЖАҒДАЙЫ ТІЛ МӘДЕНИЕТ ЖАЙЛЫ ОЙТОЛҒАМ Армысыздар құр
14938. Мұса Жәлел 55 KB
  АСАУ ЖҮРЕК Өгей ұлың болдым ғой мен өз елім. Өлім күтіп шетте өртендіау өзегім. Өлсем қызыл гүлдер өссін қаныма Көз жасымды қабылдасынөзенің. Мұса Жәлел Берлинде Осыдан он жылдай бұрын Алматыда Ғалымдар үйінде атақты ақын Мұса Жәлелдің туғаны
14939. Отаршылдық саясаттың Түркі өркениетіне тигізген кері әсері 46.5 KB
  Тарихсыз халық тұл демекші әр халықтың өзіндік өткені жолы, даму тарихы болады. Еліміздің ұлттық тәуелсіздік алуы – қазақ халқының тарихи даму жолына қатысты жаңа көзқарастар туғызды...
14940. ҰЛТТЫҚ САНА-СЕЗІМ – ШЕКСІЗ ДҮНИЕ (Өзбекстандағы қазақтар жайында) 46.5 KB
  Нұрсұлтан Жүсіпов Өзбекстан мемлекеттік әлем тілдері университетінің докторанты филология ғылымдарының кандидаты ҰЛТТЫҚ САНАСЕЗІМ ШЕКСІЗ ДҮНИЕ Өзбекстандағы қазақтар жайында Ұлттық санасезім ұлттық патриотизм әр адамды әр халықты ұлттық ойлау қ
14941. ОРТАҚ ОТАН – ҚАЗАҚСТАН 44 KB
  Төкен ӨмірҰзақ Педагогғалым Ресей ОРТАҚ ОТАН ҚАЗАҚСТАН Қазақстан Республикасының елордасы Астана қаласының 10 жылдығына және Алаш қозғалысының 90 жылдығына орай Әлем қазақтарының рухани сұхбаты: тіл мәдениет және Алаш мұраты атты халықаралық конферен...
14942. САБАҚТАСТЫҚ Алаш идеялары және тәуелсіз Қазақстан мұраттары 56.5 KB
  САБАҚТАСТЫҚ Алаш идеялары және тәуелсіз Қазақстан мұраттары Қазақстанға Сталин жендеті Голощекин келгенше Алаш қозғалысы Алашорда өкіметі және оның серкелері туралы әредік обьективті пікірлер де айтылып отырды. Бұл ретте Ахмет Байтұрсыновтың өмірі мен қоғамд
14943. ТӘУЕЛСІЗ ҚАЗАҚСТАН МҰРАТТАРЫНЫҢ АЛАШ ИДЕЯЛАРЫМЕН САБАҚТАСТЫҒЫ 62 KB
  ТӘУЕЛСІЗ ҚАЗАҚСТАН МҰРАТТАРЫНЫҢ АЛАШ ИДЕЯЛАРЫМЕН САБАҚТАСТЫҒЫ Қазақстанға Сталин жендеті Голощекин келгенше Алаш қозғалысы Алаш орда өкіметі оның серкелері туралы әредік обьективті пікірлер де айтылып отырды. Бұл ретте Ахмет Байтұрсыновтың өмірі мен қоғамдықш
14944. Түріксой ұйымы – түркі халықтарыны мәдениетінің бірлігі 51.5 KB
  Түріксой ұйымы түркі халықтарыны мәдениетінің бірлігі Арғы тарихтың бедерінде күллі әлемге із қалдырған түркі дүниесінің бүгінгі күні де дүниежүзілік өркениетте ерекше орны бар екені белгілі. Жалауын жоғары ұстап намысын ешкімге таптатпаған ежелгі түркі халықта