97301

СУТНІСТЬ ПРОЦЕСУ ДОКАЗУВАННЯ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВІ

Научная статья

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Процедура доказування у господарському судочинстві має велику значимість через його важливість для вирішення кожної справи і загальнообов’язковість, оскільки без належного підтвердження необхідних обставин особа не отримає бажаного результату та не зможе повною мірою використати надані державою юрисдикційні гарантії захисту прав...

Русский

2015-10-16

19.16 KB

0 чел.

Ваколюк Галина Миколаївна

Починок Карина Борисівна

НУДПСУ, кафедра господарсько – правових дисциплін

СУТНІСТЬ ПРОЦЕСУ ДОКАЗУВАННЯ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВІ

Процедура доказування у господарському судочинстві має велику значимість через його важливість для вирішення кожної справи і загальнообов’язковість, оскільки без належного підтвердження необхідних обставин особа не отримає бажаного результату та не зможе повною мірою використати надані державою юрисдикційні гарантії захисту прав, свобод та інтересів осіб у разі їх порушення, невизнання або їх оскарження.

Завдання суду полягає в правильному і своєчасному розгляді і вирішенні господарських справ, однак перш ніж суд дійде висновку про існування суб’єктивного права або інтересу, що охороняється законом, він має точно встановити ті факти, на яких засноване право або інтерес. Юридично значущі факти, з якими норми матеріального права пов’язують правові наслідки, виникають й існують, як правило, до процесу, тому суд не може отримати знання про них безпосередньо, не вдаючись до доказів і доведення.

Дослідженням проблем доказування присвячені праці вчених юристів різних галузей процесуального права: цивільного, кримінального, господарського. Серед них слід відзначити дослідження Л.М.Карнєєвої, А.Ф.Клейнмана, С.В.Курильова, М.А.Чельцова та ін., в господарському процесі – В.В.Молчанова, М.К.Треушнікова, К.С.Юдельсона.

В юридичній літературі існує дві головні концепції визначення поняття судового доказування, його суті, суб’єктів та ін. В основі однієї з концепцій лежить думка про судове доказування як спосіб пізнання фактичних обставин справи. На думку К. Юдельсона, під судовими доказуванням слід розуміти діяльність суб’єктів процесу щодо встановлення за допомогою визначених законом процесуальних засобів і способів об’єктивної істинності наявності або відсутності фактів, необхідних для вирішення спору між сторонами [2, c. 33]. Судове доказування, на думку Л.М. Ніколенко, що є способом пізнання фактичних обставин справи, це не єдиний спосіб судового пізнання, предметом якого є як фактичні обставини справи, так і права й обов’язки сторін. Об’єктами судового пізнання є події, дії, що мають юридичне значення, обставини, знання про які може виконати доказову функцію, обставини, що стали причиною порушення законності, причиною недоліків у господарській діяльності підприємств, установ, організацій [3, c. 21].

Прибічники іншої концепції вважають, що під доказуванням слід розуміти діяльність з метою переконати суд в істинності фактів, що ним розглядаються. Так, С. В. Курильов стосовно цього пише: «… доказування — не пізнання, доказування для пізнання» [4, с. 65]. На думку А. Ф. Клейнмана, доказування в господарському процесі є процесуальна діяльність тільки сторін, яка складається з представлення доказів, спростування доказів супротивника, заяви клопотань, участі в дослідженні доказів [5, с. 47].

Однак остання позиція, на думку деяких авторів, не підтверджується ні законодавством, ні практикою, оскільки відповідно до ст. 33 ГПК України [1] кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Загальновідомо, що в судовому доказуванні органічно поєднуються дві рівноцінні сторони – логічна і практична. Логічна сторона доказування підпорядковується законам логічного мислення, а практична (процесуальна діяльність) – приписам правових норм (заснована на них). Норми права приписують здійснення таких процесуальних дій, які створюють найкращі умови для того, щоб процес мислення став істинним. А законодавство, у свою чергу, не може суперечити законам, правилам пізнання та логіки [6, c. 49].

Суддя, встановлюючи за допомогою доказів обставини справи, так само, як і в будь-яких інших сферах людської діяльності, здійснює перехід від чутливого сприйняття окремих фактів, ознак, властивостей тих або інших об’єктів, що грають роль доказу, до логічного осмислення сприйнятого, до раціонального мислення. При цьому процес встановлення істини в процесі розгляду господарських справ, хоча й є одним з різновидів загального процесу пізнання та виражає всі його істотні риси, має також і свої особливості, специфіку, на які свого часу вказувала Т. Степанова:

1) воно обмежене певними строками, тобто не можна нескінченно або невизначений час пізнавати подію правопорушення, — процесуальний закон встановив жорсткі і чіткі строки, протягом яких повинно бути прийняте рішення по справі;

2) пізнається подія минулого, тобто об’єкт дослідження носить так званий «ретроспективний» характер;

3) поєднує пізнавальний і посвідчувальний характер, оскільки результати пізнання в господарському процесі повинні бути вміщені у встановлену законом процесуальну форму;

4) обов’язково завершується прийняттям рішення, що має правові наслідки [6, с.50].

Отже, можна визначити, що судове доказування реалізується в практичній діяльності господарського суду й осіб, що беруть участь у справі щодо встановлення фактів. Воно є основним способом пізнання фактичних обставин справи, які підтверджують вимоги та заперечення сторін та інших обставин справи, що мають значення для правильного вирішення господарської справи. Зважаючи на зазначене, можна визначити доказування як логічну й процесуальну діяльність господарського суду та інших учасників господарського процесу, спрямовану на встановлення істини в конкретній справі й вирішення спору між сторонами. На нашу думку, особливістю, що відрізняє судове доказування саме в господарському процесі, є те, що діяльність з такого встановлення здійснюється за допомогою вказаних законом процесуальних засобів та способів.

Список використаних джерел:

  1.  Господарський процесуальний кодекс України: від 06.11.91 р. //Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – 214 с.
  2.  Юдельсон К.С. Проблема доказывания в советском гражданском процессе. - М., 1951. – 514 с
  3.  Ніколенко Л.М. Доказування в господарському судочинстві: Навчальний посібник. – Одеса: Фенікс; Суми ВТД «Університетська книга», 2007. – с. 415.
  4.  Курылев С. В. Основы теории доказывания в советском правосудии / С. В. Курылев. - Минск: Изд-во Минск. ун-та, 1969. - 447 с.
  5.  Клейнман А. Ф. Новейшие течения в советской науке гражданского процессуального права / А. Ф. Клейнман. - М.: Юрид. литература, 1967. - 97 с.
  6.  Степанова Т.В. Поняття, сутність та предмет доведення в господарському процесі / Т. Степанова // Право України. - 2002. - № 2. - С. 49-52.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

26606. ТЕХНОЛОГИЯ УБОЯ КРС И ПЕРВИЧНАЯ ПЕРЕРАБОТКА ТУШ. ОГЛУШЕНИЕ. 22.62 KB
  ТЕХНОЛОГИЯ УБОЯ КРС И ПЕРВИЧНАЯ ПЕРЕРАБОТКА ТУШ. Чтобы предотвратить загрязнение туш и крови содержимым преджелудков на пищевод животным перед их обескровливанием накладывают лигатуру. Во избежание попадания крови от больных животных емкости нумеруют соответствующими номерами туш от которых собрана кровь. После этого полый нож извлекают из туши.
26607. ТЕХНОЛОГИЯ УБОЯ СВИНЕЙ И ПЕРВИЧНАЯ ПЕРЕРАБОТКА ТУШ. УБОЙ. ОГЛУШЕНИЕ 22.1 KB
  При сборе крови только для технических целей обычным боенским ножом производят глубокий разрез тканей в месте соединения шеи с грудной частью туши и направляя лезвие ножа вверх перерезают кровеносные сосуды у правого предсердия. Зачистка этих участков приводит к потерям массы туши и снижению ее товарного вида. Как указано выше свиные туши обрабатывают со съемкой шкур со съемкой крупонов и со шпаркой туш без съемки шкур. На конвейере вручную кольцеобразно подрезают гузенки снимают шкуру с бедер голяшек и паховой части от туш самцов...
26608. ТРАНСПОРТИРОВКА СКОРОПОРТЯЩИХСЯ ПРОДУКТОВ 8.39 KB
  ТРАНСПОРТИРОВКА СКОРОПОРТЯЩИХСЯ ПРОДУКТОВ. Главными задачами транспортировки являются быстрая доставка продуктов к местам назначения и сохранение их первоначальных качеств. Температурный режим при перевозке скоропортящихся продуктов В рефрижераторных поездах и секциях устанавливается в зависимости от температуры груза в момент погрузки. Совместная перевозка в одном вагоне разных видов скоропортящихся продуктов допускается при условии одинакового способа их обслуживания и на срок не превышающий установленного для наименее стойкого груза.
26609. ТРАНСПОРТИРОВКА СКОТА АВТОМОБИЛЬНЫМ ТРАНСПОРТОМ, ПО ЖЕЛЕЗНЫМ ДОРОГАМ И ВОДНЫМ ПУТЯМ. АВТОМОБИЛЬНЫЙ ТРАНСПОРТ 9.12 KB
  В 23 раза по сравнению с железнодорожным транспортом автомобильные перевозки ускоряют доставку животных на убой. В них не должно быть торчащих предметов дыр в полу и других неисправностей которые могли бы травмировать животных. Для предохранения животных от перегрева и охлаждения кузова покрывают брезентом. Крупных животных размещают в кузове на привязи головами вперед или к боковой стенке овец свиней и молодняк крупного рогатого скота перевозят без привязи.
26610. ТРЕБОВАНИЯ ГОСТ-52054-2003 К КАЧЕСТВУ ЗАГАТАВЛИВАЕМОГО МОЛОКА 8.95 KB
  По действующему ГОСТ 520542003 молоко натуральное коровьесырсч. Молоко высшего и первого сорта имеет кислотность 1ё18Т второго сорта 1б2099Т несортовое менее 1599 или более 2100. Молоко контролируемое в местах его продажи не должно иметь кислотность выше 20Т. В соответствии с требованиями ГОСТ молоко коров должно быть натуральным белого или слабокремового цвета без осадка и хлопьев.
26611. ФЕРМЕНТЫ МОЛОКА 8.76 KB
  ФЕРМЕНТЫ МОЛОКА. Из молока здоровых животных выделено более 20 истинных ферментов. Кроме истинных в молоке присутствуют ферменты вырабатываемые микрофлорой молока. Протеолитические и липолитические ферменты вызывают изменения приводящие к снижению пищевой ценности и возникновению пороков молока и молочных продуктов.
26612. ХИМИЧЕСКИЙ СОСТАВ МЯСА, ВЛИЯНИЕ РАЗЛИЧНЫХ ФАКТОРОВ НА КАЧЕСТВО МЯСА 17.87 KB
  ХИМИЧЕСКИЙ СОСТАВ МЫШЕЧНОЙ ТКАНИ. Наиболее типичный состав мышечной ткани у убойных животных характеризуется следующими данными в : влага вода7377; белки 1821; липиды 1030; экстрактивные азотистые вещества 1720; экстрактивные безазотистые вещества 0912; минеральные вещества 0812. ВОДА в мышечной ткани находится в гидратно связанном и свободном состояниях. Остальная большая часть воды находится в свободном состоянии и удерживается в ткани благодаря осмотическому давлению и адсорбции клеточными элементами.
26613. ЦИСТИОЦИРКОЗ КРС И СВИНЕЙ.САНИТАРНАЯ ОЦЕНКА МЯСА 7.71 KB
  При ветеринарносанитарной экспертизе туш и органов внимание уделяется обнаружению цистицерков бовисных крупного рогатого скота и целлюлярных свиней. Диагностика заболевания основана на обнаружении цистицерков в тушках и органах только при послеубойном исследовании. У крупного рогатого скота цистицерков часто обнаруживают в сердечной мышце реже их находят в массеторах мышце языка поясничных локтевых шейных и брюшных мышцах. Цистицерков можно обнаружить в мышцах затылка пищевода и диафрагмы.
26614. ПИЩЕВЫЕ ОТРАВЛЕНИЯ, ВЫЗЫВАЕМЫЕ САЛЬМОНЕЛЛАМИ И СТАФИЛОКОККАМИ. ПАТОГЕННОСТЬ БАКТЕРИЙ РОДА САЛЬМОНЕЛЛА ДЛЯ ЖИВОТНЫХ 33.29 KB
  ПАТОГЕННОСТЬ БАКТЕРИЙ РОДА САЛЬМОНЕЛЛА ДЛЯ ЖИВОТНЫХ. Патогенное действие сальмонелл на животных проявляется при нарушении сложных механизмов между микро и макроорганизмами. В литературе к настоящему времени накопил ось достаточное количество данных свидетельствующих о несостоятельности разграничения сальмонелл на патогенных только для человека животных или птиц. У животных и птиц в естественных условиях сальмонеллы являются возбудителями инфекционных болезней именуемых сальмонеллезами.