97373

Аудит використання і зберігання матеріальних цінностей

Курсовая

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Суть, значення товарно-матеріальних цінностей. Класифікація товарно-матеріальних цінностей. Особливості інвентаризації товарно-матеріальних цінностей. Аудит збереження і використання товарно-матеріальних цінностей. Організація і методика проведення аудиту товарно-матеріальних цінностей. Завдання, значення, джерела аудиту товарно-матеріальних цінностей.

Украинкский

2015-10-16

347.5 KB

2 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Харківський торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Кафедра обліку і аудиту

__________________________________________________________________   (повна назва кафедри)

КУРСОВА РОБОТА

(ПРОЕКТ)

____________з дисципліни: «Аудит »_______________

(назва дисципліни)

на тему: «Аудит використання і зберігання матеріальних цінностей»                                                            

Студентки    4   курсу, групи  ОА-11_____

Напряму підготовки 0305  «Економіка та підприємництво»_ 

Спеціальності  _ 6.030509 «Облік і аудит»_

Островерх Олена_________________

             (прізвище та ініціали)

Керівник:

___________________

_____Вещипан О. О_____________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Національна шкала ________________

Кількість балів: ____Оцінка: ECTS __

Члени комісії:

_______________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

Харків – 2015 рік

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1 Економічна суть,значення товарно-матеріальних цінностей

  1.  Суть, значення товарно-матеріальних цінностей
    1.  Класифікація товарно-матеріальних цінностей
    2.  Особливості інвентаризації товарно-матеріальних цінностей

Розділ 2 Аудит збереження і використання товарно-матеріальних цінностей

2.1 Організація і методика проведення аудиту товарно-матеріальних цінностей

  1.  Завдання, значення, джерела аудиту товарно-матеріальних цінностей
    1.  Аудит руху і наявності товарних запасів на складах

Розділ 3

3.1. Методика аудиту збереження  і використання товарно-матеріальних цінностей

3.2 Способи і прийоми вивчення первинних документів товарно-матеріальних цінностей

3.3. Застосування прийомів аналізу в аудиті товарно-матеріальних цінностей

Висновки

ВСТУП

Аудит товарно-матеріальних цінностей дозволяє визначити фактичну наявність і нестачу матеріальних цінностей.

Актуальність даної теми полягає у тому, що виробничі запаси становлять значну частину вартості майна підприємства, а витрати матеріальних ресурсів у деяких галузях сягають 90% і більше на собівартості продукції. Також виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо та інші), будучи предметами праці, забезпечують разом із засобами праці та робочої силою виробничий процес підприємства, де вони використовуються одноразово. Виробничі запаси повністю споживаються у кожному виробничий цикл й цілком переносять свою вартість на вартість готової продукції.

Дані бухгалтерського обліку мають утримувати інформацію для пошуки резервів, зниження собівартості продукції частини раціонального використання матеріалів, зниження норм витрати, забезпечення належного зберігання матеріалів, їхньої цілісності, передача в переробку чи комісію.

У процесі виробництва матеріали використовуються різні. Окремі повністю споживаються в виробничому процесі (сировину й матеріали), інші – змінюють тільки своє форму (мастильні матеріали, фарби), треті - входить у вироби без будь-яких зовнішніх змін (запчастини), четверті – лише сприяють виготовлення виробів, не входить у їх масу чи хімічний склад.

Для правильної організації аудиту товарно-матеріальних запасів важливого значення мають їх класифікація, оцінка, методи й вибір одиниці обліку.

Основна мета курсової роботи полягає у вивченні методики бухгалтерського обліку і аудиту товарно-матеріальних цінностей на підприємствах місцевої промисловості України в сучасних умовах господарювання.

Головним завданням курсової роботи є :

  •  дослідити теоритично питання економічної суті товарно-матеріальних цінностей;
  •  практично вивчити існуючу класифікацію товарно-матеріальних цінностей;
  •  дослідити формування ціни на товарно-матеріальних цінностей в умовах ринку та технологічні особливості цукрового виробництва;
  •  вивчити методологічні основи обліку і аудиту товарно-матеріальних цінностей.

В науково-практичній літературі питання організації та аудиту товарно-матеріальних цінностей викладено у Адамс Р., Білухи М.Т. в частині методики та методичних прийомів аудиту товарно-матеріальних цінностей. Багатьма авторами, зокрема Данілевським Ю.А., розроблено питання практичної організації аудиторських перевірок товарно-матеріальних цінностей на підприємстві

Слід відмітити, що у використанні літератури наводиться думка про більш ефективний зовнішній аудит на тих підприємствах, де існує внутрішній аудит. Їх цілі та задачі слід розглянути як єдине ціле. Ці обставини мають важливе значення для української економіки. Вивчивши світовий досвід розвитку бухгалтерського обліку та аудиту ми повинні використовувати все краще, обходячи етап проб та помилок.

Предметом дослідження курсової роботи є аудиторська перевірка товарно-матеріальних цінностей. А об’єктом дослідження виступає Хмельницький цукровий завод.

При написані курсової роботи використовувались такі методи дослідження, як аналітичний, монографічний, статистичний, економіко – математичний.

В якості теоретичної основи, при написанні курсової роботи, використовувалися підручники та статті українських вчених, а також Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність України”, Закон України „Про аудиторську діяльність”, НП(С)БО 1, П(С)БО 9.

РОЗДІІЛ 1 ЕКОНОМІЧНА СУТЬ, ЗНАЧЕННЯ ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ

  1.  Суть, значення товарно-матеріальних цінностей

Товарно-матеріальні цінності є сукупністю предметів праці, призначених для обробки, переробки або використання у промисловому виробництві, будівництві, сільському господарстві, а також засоби праці, які за чинним законодавством включаються до складу оборотних засобів як малоцінні та швидкозношувальні предмети або як товари для продажу.

Товарно-матеріальні цінності – це активи як:

  •  запасів сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів та українських комплектуючих виробів (деталей), палива, тари і тарних матеріалів, запасними частинами, інших матеріалів, виділені на використання їх у виробництві або за виконанні робіт і постачальники послуг;
  •  незавершеного виробництва;
  •  готової продукції, товарів, виділені на продажу ході діяльності суб'єкта.

В економічній літературі при дослідженні проблеми ресурсозбереження вчено і практично працівники надають значення головним чином економії товарно-матеріальних цінностей , приділяють увагу переробці відходів виробництва і споживання.

Важливою умовою виробництва є використання предметів праці , які під впливом живої праці та засобів виробництва перетворюються в готову продукцію.

Багато авторів , зокрема Поляк А.М. , Волков М.І. , Румянцев А.М. і Яковенко Є.Г. ототожнюють матеріальні ресурси і предмети праці.

Предмет праці - це річ або процес, який знаходиться в русі від його природньої форми до суспільної. Лише людська праця праця поступово перетворює природнє в соціальне. Так, для того , щоб природня сировина набула суспільних функцій споживчої вартості, її необхідно відокремити від географічного середовища і транспортувати до місця споживання. Це якісне перетворення складається з кількох підготовчих процесів, повязаних із витратами живої праці. Предмет праці - це обєктивний фактор, який визначає багато сторін розвитку продуктивних сил. Своїми механічними, фізичними, біологічними властивостями він впливає на конструкцію машин, технологію виробничих процесів. Географічним розташуванням він зумовлює розміщення продуктивних сил по території країни. Саме завдяки обєктивним природнім властивостям предмети праці безпосередньо впливають на продуктивні сили як визначаючу сторону способу виробництва.

Матеріальні ресурси є елементом засобів виробництва, важливим фактором процесу виробництва, і тому вони виступають як носіх економічних відносин, які перетворюються у зв’язки з їх виробничим споживанням. Речовий зміст матеріальних ресурсів утворює матеріальну основу живої праці.

Матеріальні ресурси в якості об’єкта виробничої діяльності людини в процесі праці зазнають змін.

Уречевлена праця, як фактор виробництва, набуває форми продукту, знов перетворюється у суспільний фактор виробництва у вигляді сировини, матеріалів, палива і т.д. У такому русі матеріальні ресурси і набувають форми оборотних виробничих засобів. Процес їх кругообігу утворює економічну форму руху уречевленої в них праці.

матеріальні ресурси - це комплекс речових елементів , що складаються з матеріалів:

  1.  які добуваються з оточуючої природи і перетворюють в продукт;
  2.  які піддаються попередній обробці (сировина і сировинні матеріали).

Безперервність відтворення вимагає наявності на всіх стадіях запасів сировини, матеріальних напівфабрикатів, палива і інших матеріально-виробничих запасів. У процесі відтворення засоби виробництва здійснюють кругообіг - переміщення з сфери виробництва через сферу обігу у сферу виробничого споживання, тобто знову у виробництво. У відповідності з цим сукупний запас засобів виробництва утворюється у двох основних формах: матеріальні запаси у сфері виробництва і товарні запаси у сфері обігу. У звязку з цим ряд авторів у складі запасів товарно-матеріальних ресурсів виділяють різні підгрупи.

Товарно-матеріальні цінності входять до собівартості продукції (валових витрат) по статті “матеріальні витрати”, куди включається:

- сировина та матеріали, що придбані у сторонніх організацій і входять до складу продукції, що виробляється, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції, покупні матеріали, що використовуються у процесі виробництва для забезпечення нормального технологічного процесу і пакування продукції або інших виробничих чи господарських потреб;

- запчастини для ремонту устаткування;

- покупні комплектуючі вироби та напівфабрикати;

- придбане у сторонніх організацій будь-яке паливо, що витрачається з технологічною метою;

- малоцінні швидкозношувальні предмети, а також запасні частини для ремонту виробничого устаткування, які переносять свою вартість на валові витрати в частині зносу.

Слід відмітити , що питома вага витрат товарно-матеріальних цінностей у собівартості продукції складає біля 50-60% , а в деяких галузях (наприклад: хімічній , текстильній) сягає 80-85%. Тому з метою скорочення матеріальних витрат у процесі виробництва і витрат у відходах , зниження собівартості заготовлення матеріалів , ліквідації невиробничих витрат тощо , необхідно вишукувати внутрішні резерви економії. Необхідність економного використання матеріально-сировинних ресурсів пояснюється також і тим , що їх запаси обмежені. Основний шлях досягнення поставленої мети - прискорення науково-технічного прогресу і на цій основі впровадження комплексної переробки сировини , ресурсозберігаючої техніки , маловідходних і безвідходних технологій, утилізація вторинних ресурсів та ін.

Важливого значення при цьому набуває точний та своєчасний облік товарно-матеріальних цінностей.

  1.  Класифікація товарно-матеріальних цінностей

У виробничому процесі використовують велику кількість товарно-матеріальних цінностей. Вихідним моментом побудови їх обліку є класифікація. На різних підприємствах товарно-матеріальні цінності можуть мати різне призначення залежно від тієї функції, яку вони виконують у процесі виробництва. Тому важливо правильно згрупувати матеріальні цінності на підприємстві за їх призначенням та роллю у виробничому процесі.

Основоположна класифікація запасів та товарно-матеріальних цінностей закладена в законодавстві, а саме в П(С)БО 9 «Запаси» та Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Тому, на нашу думку, доцільно було б зупинитись докладніше на цій класифікації.

Відповідно до П(С)БО 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

  •  сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
  •  незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
  •  готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
  •  товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
  •  малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
  •  поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.

На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від функції, яку вони виконують у процесі виробництва. Тому, важливо правильно згрупувати (класифікувати) матеріальні цінності на підприємстві за їх призначенням та роллю у процесі виробництва.

За призначенням матеріали групуються таким чином.

1. Сировина й основні матеріали. До них належать предмети праці, що входять до складу вироблюваних продуктів і становлять їх основу.

2. Допоміжні матеріали. До них належать матеріали, які або приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм визначеної якості, або знаряддя виробництва, що витрачаються в процесі роботи, або ті, що витрачаються для обслуговування процесу виробництва.

3. Паливо. Економічно цей вид матеріалів належить до допоміжних матеріалів, але відокремлюється в обліку у зв'язку з його значною роллю у народному господарстві і великою часткою у загальних витратах матеріалів.

4. Тара і тарні матеріали, до якої належать предмети, призначені для пакування продукції: пляшки, ящики, мішки тощо (як порожня, так і та, що перебуває під матеріалами і готовою продукцією).

5. Будівельні матеріали. До них належать будівельні матеріали, конструкції і деталі, обладнання, що підлягають встановленню на об'єктах, які будуються (реконструюються), капітальних - вкладень, інші матеріальні цінності, призначені для потреб капітального будівництва.

6. Запасні частини для проведення ремонтів - це окремі запасні частини машин, обладнання, транспортних засобів, призначені для виконання ремонтів, заміни зношених частин тощо, і такі, що не належать до основних засобів.

7. Поточні біологічні активи. До цієї групи належать: молодняк тварин (за видами, статтю, віком), дорослі тварини, що перебувають на відгодівлі і в нагулі, птиці (за видами), звірі (за видами), кролі, сім'ї бджіл, дорослі тварини, вибракувані з основного стада для реалізації (без постановки на відгодівлю).

8. Матеріали сільськогосподарського призначення. До складу цієї групи входять: насіння, корми, посадковий матеріал як власного виробництва, так і куплені.

9. Малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік.

Важливою умовою правильної організації обліку товарно-матеріальних цінностей є розробка номенклатури матеріалів. Вона необхідна тому, що попередньої класифікації недостатньо для всебічного контролю за станом і рухом матеріалів. Їх облік і контроль повинні вестися на тільки по групах, але й по кожній назві, виду, сорту, розміру і т.д. З цією метою на підприємствах перелік найменувань окремих видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою. Матеріали поділяються на типорозміри і т.п. Кожному найменуванню, сорту і розміру матеріалів присвоюється умовне цифрове значення - номенклатурний номер, який потім проставляється на всіх прихідних і видаткових документах по обліку матеріалів. Якщо в номенклатурах вказані ціни за одиницю обліковуваних матеріалів, то вони називаються номенклатура-цінник. Іноді при розробці номенклатури обєднують близькі по своїх властивостях типорозміри (сорти,види) матеріалів, що мають незначні коливання в цінах, в один номенклатурний номер і встановлюють на них одну облікову ціну. Це приводить до послаблення контролю за станом запасів по кожному із обєднаних сортів чи розмірів матеріалів, до появи пересортиць, до ускладнення виявлення лишніх чи непотрібних матеріалів в межах одного номенклатурного номера в т.п. Однак в умовах застосування засобів малої механізації з дозволу вищестоящої організації допускається укрупнення деяких облікових позицій матеріалів, але без збитків для контролю за їх станом і використанням 

Товарно-матеріальні цінності, як ресурси можна умовно розділити на ресурси, що споживаються у процесі виробництва та ресурси, що забезпечують процес виробництва. До ресурсів, що споживаються у процесі виробництва відносяться сировина, матеріали сільськогосподарського призначення. Особливість даної групи ресурсів полягає у тому, що у процесі виробничого циклу вони повністю переносять свою вартість на вартість кінцевого продукту та відповідно посідають значне місце формуванні його кінцевої собівартості.

До забезпечуючих ресурсів належать такі товарно-матеріальні цінності, як тара, малоцінні та швидкозношувальні предмети, тощо, тобто ресурси, які використовуються в процесі виробництва як допоміжні для створення кінцевого продукту.

Виходячи з норм П(С)БО 9 “Запаси” можна визначити склад товарно-матеріальних цінностей

Рис.1.1. Складові товарно-матеріальних цінностей

Виходячи з наведеної схеми,можна вважати, що виробничі запаси - входять до складу товарно-матеріальних цінностей, які являють собою сукупність виробничих запасів, товарів і готової продукції, МШП, незавершеного виробництва, зворотніх відходів та напівфабрикатів, що відображаються у другому розділі активу балансу підприємства. Тому товарно - матеріальні цінності слід  розглядати як сукупність предметів праці і продуктів праці, хоча більшість з них є предметами праці.

  1.  Особливості інвентаризації товарно-матеріальних цінностей

Інвентаризації притаманний комплекс наступних господарсько-правових ознак: наявність розпорядчого документу, здійснення дій колегіальним органом, виявлення кількісних і якісних характеристик об'єкту, реєстрація та оцінка фактів, нормативно-правове регулювання, бухгалтерська обробка документів, узагальнення та реалізація результатів, прийняття рішень.

Основними завданнями інвентаризації є:

- виявлення фактичної наявності основних засобів, нематеріальних активів, товарно-виробничих запасів, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі;

- встановлення лишку або недостачі запасів і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;

- виявлення запасів, які частково втратили свою первісну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються;

- перевірка дотримання умов та порядку зберігання матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних засобів;

- перевірка реальної вартості зарахованих на баланс основних засобів, нематеріальних активів, запасів, цінних паперів і фінансових вкладень; сум грошей у касах, на поточному, валютному та інших рахунках в банківських установах; грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, однорідних елементів об'єкта майна та резервів наступних витрат і платежів.

Інвентаризація матеріальних цінностей проводиться й визначається шляхом підрахунку, зважування, обміру. При інвентаризації матеріальних цінностей, що зберігаються в непошкодженій тарі постачальників, дозволяється, в порядку винятку, їхню кількість встановлювати за документами (з обов'язковою вибірковою перевіркою в натурі правильності документальних даних), про що в інвентаризаційному опису роблять відповідні відмітки. Дані інвентаризації кожного виду матеріальних цінностей заносять в інвентаризаційні описи, які складаються в двох примірниках за місцями зберігання матеріальних цінностей і матеріально відповідальними особами.

Проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей регулюється рядом нормативно-правових документів держави, де затверджено документальне оформлення інвентаризації, визначено ряд проблем, що виникають під час її проведення та ін.

Інвентаризація виробничих запасів, готової продукції, продукції сільськогосподарського виробництва та товарів проводиться у терміни, передбачені календарним планом інвентаризаційної роботи на поточний рік. Інвентаризація проводиться за місцями зберігання матеріальних цінностей і за окремими матеріально-відповідальними особами.

Всі товарно-матеріальні цінності обов'язково повинні бути проінвентаризовані комісією і перевірені в натурі шляхом перерахунку, обміру, зважування в залежності від виду цінностей, в присутності матеріально-відповідальних осіб. Не можна без перевірки заносити в інвентаризаційні описи дані про залишки цінностей зі слів матеріально-відповідальних осіб або за даними обліку.

Товарно-матеріальні цінності заносяться до інвентаризаційних описів окремо за кожним найменуванням, із зазначенням виду, групи, номенклатурного номера, сорту, одиниці виміру і кількості.

При зберіганні матеріальних цінностей в окремих ізольованих приміщеннях у однієї матеріально-відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення пломбується (опечатується) і комісія переходить для роботи в наступне приміщення. Не можна допускати під час інвентаризації безконтрольного переходу інвентаризаційної комісії від одного приміщення до іншого.

Якщо інвентаризація на складах чи інших закритих приміщеннях не закінчена в той самий день, то приміщення в кінці робочого дня слід опечатати інвентаризаційною комісією.

На виявлені при інвентаризації непридатні і зіпсовані матеріальні цінності комісія складає відповідні акти. В кінці акта даються висновки комісії про можливі причини і винних осіб у псуванні товарно-матеріальних цінностей.

Маса грубих і соковитих кормів (коренеплодів, силосу, сінажу, сіна, соломи і ін.) визначається за даними обміру скирт, буртів (кагатів) траншей, силосних, сінажних і інших споруд і порівнюється з актами приймання.

Зерно і концентровані корми повинні обов'язково зважуватись. При інвентаризації насіннєвого зерна перевіряються також якісні показники (вологість, сорт, репродукція і інші). У випадку зараженості зерна кліщем і іншими шкідниками в інвентаризаційних описах робиться про це помітка і ставиться до відома керівників (власників) підприємств.

При інвентаризації нафтопродуктів обов'язково перевіряють заправні засоби, погрішність яких визначають шляхом контрольного відбору нафтопродуктів в мірні ємкості. Для того, щоб перевірити правильність списання нафтопродуктів, виявлення їх економії чи перевитрати, одночасно з інвентаризацією їх на складі і у заправників необхідно провести інвентаризацію наявності нафтопродуктів в паливних баках машин. Тут інвентаризацію можна проводити шляхом заміру нафтопродуктів мірною лінійкою або способом доливу до повного об'єму паливного баку.

Матеріальні цінності, що зберігаються насипом (міндобрива, вугілля і ін.) перевіряють шляхом обміру і зважування взятих проб, а у випадках значного розходження фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку -- шляхом переважування.

Інвентаризація лісоматеріалів проводиться шляхом поштучного обміру в куб. метрах або у складометрах в залежності від одиниць виміру їх в обліку.

Кількість матеріальних цінностей, що зберігаються в неушкодженій упаковці постачальника може визначатись на підставі документів при обов'язковій перевірці в натурі частини вказаних цінностей.

Матеріальні цінності, що поступають під час проведення інвентаризації, приймаються матеріально-відповідальними особами в присутності членів інвентаризаційної комісії і оприбутковуються на підставі відповідних документів після інвентаризації.

Ці матеріальні цінності заносяться в окремий інвентаризаційний опис, на якому робиться напис «Матеріальні цінності, що надійшли під час інвентаризації». Одночасно на прибутковому документі за підписом голови інвентаризаційної комісії робиться відмітка «після інвентаризації» з посиланням на дату інвентаризаційного опису, в якому записано ці цінності.

В окремих випадках, коли інвентаризація на великих складах проводиться тривалий час, з письмового дозволу керівника і головного бухгалтера підприємства під час інвентаризації матеріальні цінності можуть відпускатись матеріально-відповідальним особам у присутності членів інвентаризаційної комісії.

Видані під час інвентаризації цінності заносяться в окремий інвентаризаційний опис під назвою «Матеріальні цінності, відпущені під час інвентаризації». Оформлятись повинні такі описи в такому ж порядку, як і на ті матеріальні цінності, що надійшли під час інвентаризації. У видаткових документах робиться за підписом голови інвентаризаційної комісії відмітка «Під час інвентаризації».

Якщо на складах підприємства зберігаються матеріальні цінності, що належать іншим підприємствам, то вони інвентаризуються одночасно з власними матеріальними цінностями. На такі цінності складається окремий інвентаризаційний опис, в якому робиться посилання на відповідні документи, які підтверджують прийняття цих цінностей на відповідальне зберігання.

Матеріальні цінності, здані на відповідальне зберігання іншим підприємствам заносяться інвентаризаційною комісією до окремого інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей, прийнятих (зданих) на відповідальне зберігання, в якому окремо за кожним одержувачем вказується назва цінностей, кількість, сорт, вартість, дата здачі на відповідальне зберігання, місце зберігання, назва, номери і дата підтверджуючих документів.

Інвентаризація матеріальних цінностей, що знаходяться в дорозі, відвантажених, але не оплачених у встановлений термін покупцями, а також тих, що знаходяться на складах інших підприємств і організацій, проводиться шляхом перевірки відповідних документів (платіжних вимог, рахунків фактур, банківських документів, розписок про прийняття на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей).

Матеріальні цінності, що знаходяться в дорозі, заносяться інвентаризаційною комісією до акта інвентаризації матеріалів та товарів, які знаходяться в дорозі .

В актах інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться в дорозі, по кожній окремій відправці приводяться наступні дані: назва (згідно з документами), кількість і вартість (за даними обліку), дата відвантаження, а також перелік і номери документів, на підставі яких цінності облічені на відповідних рахунках, та які міри прийнято щодо розшуку цінностей, що не прибули у строк.

Товарно-матеріальні цінності відвантажені і не оплачені в строк покупцями заносяться інвентаризаційною комісією до акта інвентаризації товарів відвантажених, в якому по кожному окремому відвантаженню приводиться назва покупця, назва матеріальних цінностей, дата відвантаження і сума за даними товарно-транспортних або розрахунково-платіжних документів.

При одержанні від підприємства, на відповідальному зберіганні якого знаходяться цінності, копій інвентаризаційних описів інвентаризаційна комісія порівнює фактичну наявність цих цінностей (за даними копій інвентаризаційних описів) з кількістю встановленого на підставі документів.

Товарно-матеріальні цінності, що передані на переробку іншим підприємствам, заносяться інвентаризаційною комісією до інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей, прийнятих (зданих) на відповідальне зберігання, в якому вказується назва підприємства, що здійснює переробку, назва цінностей, кількість, сорт, фактична вартість за даними обліку, дата передачі на переробку, місце зберігання, назва, дата і номер документа, який підтверджує передачу цінностей на переробку. Інвентаризаційна комісія повніша отримати від переробних підприємств письмові підтвердження про назву та кількість цінностей, що прийняті на переробку, і порівняти фактичну наявність цих цінностей (за даними письмового підтвердження) з кількістю, встановленою на підставі документів.

Тара заноситься в інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей за видами, цільовим призначенням і якісним станом (нова, що була у використанні, та що вимагає ремонту). До початку інвентаризації тара повинна бути підібрана за її видами:

- дерев'яна (ящики, бочки);

- металічна (фляги, бочки);

- картонна;

- текстильна (мішки).

На тару, що прийшла в непридатність, інвентаризаційна комісія складає акт, де вказує причини псування.

Інвентаризація малоцінних та швидкозношуваних предметів проводиться за місцями їх зберігання чи використання та матеріально-відповідальними особами.

Під час інвентаризації слід встановити правильність віднесення господарських засобів до групи малоцінних та швидкозношуваних предметів, організацію оперативного в місцях їх використання, та тих які видані в індивідуальне користування (ведення особистих карток, наявність підписів осіб про одержання малоцінних та швидкозношуваних предметів). Інвентаризація проводиться шляхом огляду кожного предмету. Результати інвентаризації комісія заносить до інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей .

РОЗДІЛ 2 АУДИТ ЗБЕРЕЖЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ

  1.   Організація і методика проведення аудиту товарно-матеріальних цінностей

Аудит товарно-матеріальних цінностей дозволяє визначити фактичне наявність і нестачу матеріальних цінностей.

Дані обліку не дають на обсязі інформації про стан складського господарства і збереження матеріальних цінностей.

Цілі перевірки: встановлення збереження і операцій руху виробничих запасів, матеріальних цінностей і товарів, правильності їх вартісної оцінки, документального оформлення і відображення в обліку. Перевірка складського обліку товарно-матеріальних цінностей, правильності оподаткування товарно-матеріальних цінностей, правильності відображення товарно-матеріальних цінностей на балансі.

Методика аудиторської перевірки товарно-матеріальних цінностей повинна розроблятися за єдиною схемою, яка включає:

1) перелік основних нормативних документів з обліку товарно-матеріальних цінностей;

2) первинні документи з обліку надходження та руху товарно-матеріальних цінностей;

3) регістри аналітичного і синтетичного обліку та фінансову звітність;

4) класифікатор можливих порушень з обліку товарно-матеріальних цінностей та малоцінних та швидкозношуючих предметів;

5) методи збору аудиторських доказів, що використовуються при аудиті товарно-матеріальних цінностей та опис їх контрольних процедур.

На першому етапі аудиту товарно-матеріальних цінностей аудитору слід розробити план аудиторської перевірки та визначити важливі ділянки.

На другому етапі аудитор повинен ознайомитися з організацією та формою обліку, з документообігом та аудиторськими процедурами.

На третьому етапі необхідно з'ясувати повноту виправлення помилок в обліку, що виявлені під час попередньої аудиторської перевірки.

На четвертому етапі слід звернути увагу на законність, правильність обліку товарно-матеріальних цінностей і малоцінних та швидкозношуючих предметів, їх збереження, списання та встановлення тотожності даних аналітичного і синтетичного обліку.

На останньому етапі аудитор повинен перевірити забезпечення підприємства нормативними документами щодо надходження, зберігання та відпуску матеріальних цінностей.

Після ознайомлення з обліковою політикою підприємства, аудитор повинен перевірити проведені процедури з матеріальними цінностями. Аудит їх збереження доцільно починати з перевірки процесу інвентаризації. Суть такої перевірки в тому, наскільки правильно проводилась інвентаризація та як відображені в обліку її результати.

У процесі перевірки слід з'ясувати такі питання:

1) на базі яких документів проводилася інвентаризація;

2) склад інвентаризаційної комісії;

3) правильність оформлення та складання Інвентаризаційного опису;

4) наявність окремо складених описів на матеріальні цінності, що

надійшли в момент інвентаризації та на цінності, що знаходяться в дорозі;

5) виявлення вилучених з опису певних матеріалів, що не належать підприємству;

6) тотожність даних по інвентаризаційній та порівняльній відомостях;

7) правильність і повнота проведення інвентаризації.

Слід зауважити, що інвентаризацію аудитор повинен проводити лише за умовами договору чи при необхідності, що виникла у процесі здійснення аудиту.

Аудит порівняльної відомості слід починати з перевірки:

1) повноти і правильності виведених залишків у кількісному виразі;

2) правильності проведення взаємозаліків нестач і лишків;

3) правомірності виявлених відхилень за кількістю;

4) правильність віднесення результатів інвентаризації на рахунки обліку.

Якщо під час інвентаризації виявлено перевищення максимально можливого залишку, то це свідчить про надходження не оприбуткованих цінностей (максимальний залишок розраховується як залишок на початок плюс надійшло мінус вибуло).

Аудитор повинен перевірити правомірність взаємозаліків нестач і лишків. При цьому слід мати на увазі, що такий залік може допускатися лише внаслідок пересортування матеріальних цінностей однакового найменування, якщо вони виникли у однієї і тієї ж матеріально відповідальної особи, що перевіряється, та за один і той же інвентаризаційний цикл.

Наступним етапом перевірки матеріальних цінностей є повнота їх оприбуткування та оцінки.

Джерелами перевірки є первинні та зведені документи, регістри синтетичного і аналітичного обліку щодо наявності і руху матеріальних цінностей, розрахунків із постачальниками тощо.

В процесі аудиту повноти оприбуткування і правильності оцінки куплених матеріальних цінностей аудитор з'ясовує, чи відповідають підсумкові суми, відображені у відомостях обліку матеріальних цінностей даним журналів № 3 і 5.

Особливо ретельно перевіряється дотримання порядку прямої передачі цінностей у виробництво, що призводить до зловживань.

Однією із основних складових аудиту є перевірка правильності оцінки матеріальних цінностей згідно П(С)БО 9.

З метою виявлення методів оцінки на складі, доцільно перевірити документи з цих операцій. Якщо оцінка продукції на складі здійснювалася на основі фактичної собівартості, то слід визначити як проводилися розрахунки.

Аудитор повинен ретельно проаналізувати правильність оцінки матеріальних цінностей і з'ясувати, чи включені до собівартості їх придбання транспортно-заготівельні витрати, комісійні винагороди, що сплачені постачальникам тощо.

При перевірці потрібно встановити наявність фактів включення у вартість товарно-матеріальних цінностей витрат на утримання складів, відділів постачання і збуту, та на відрядження працівників для оформлення договорів на їх поставку. Придбані або вироблені товари, матеріали зараховуються на баланс за первісною вартістю.

Під час дослідження слід застосувати логічну, нормативно-правову та зустрічну перевірку. Перевіривши правильність оприбуткування, аудитор приступає до аналізу списання матеріальних цінностей.

Для перевірки здійснених операцій щодо списання і відпуску матеріалів у виробництво, аудитор використовує нагромаджу вальні відомості щодо витрачання матеріалів зі складів, що виписуються на підставі видаткових документів (лімітно-забірні карти, вимоги на заміну матеріалів, забірні листи тощо).

Аудиторська процедура перевірки видаткових документів не може обмежуватися тільки зіставленням відпущених цінностей з установленими лімітами і зустрічною перевіркою документів, що знаходяться на складах і в цехах. Одночасно доцільно здійснити аналіз даних складського обліку після відпуску матеріальних цінностей, за допомогою чого можна виявити розмір завищених списань матеріалів у виробництво за рахунок обрахування, обважування, заниження ґатунку при відпуску матеріалів у цехи, що сприяє утворенню не облікованих залишків матеріалів на складах із наступним їх вилученням.

  1.   Завдання, значення, джерела аудиту товарно-матеріальних цінностей

Основою господарської діяльності підприємства є товарно-матеріальні цінності, отож важливо правильно визначити об’єкти аудиту їх збереження і використання. Це прийом цінностей по кількості і якості, їх зберігання, брак і псування, норми витрачання на виробництво МШП, бухгалтерський облік, звітність, первинні документи та інше.

Основними завданнями аудиту товарно-матеріальних цінностей є перевірка:

1) наявності та порядку зберігання товарно-матеріальних цінностей;

2) правильного і своєчасного відображення в обліку всіх операцій руху товарно-матеріальних цінностей;

3) додержання підприємством встановлених норм списання;

4) відповідності аналітичних показників обліку товарно-матеріальних цінностей синтетичним;

5) правильності відображення в обліку руху МШП;

6) переоцінки та уцінки проведення індексації товарно-матеріальних цінностей;

7) додержання підприємством вимог проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

Основою господарської діяльності підприємств є матеріальні цінності: виробничі запаси, готова продукція, товари, тара, малоцінні і швидкозношувані предмети (рахунки класу 2 "Запаси"). Аудитор керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Об'єктами аудиту є: приймання цінностей за кількістю та якістю, норми витрачання; МШП, товари і тара; первинні документи, регістри обліку, звітність.

Аудит матеріальних цінностей доцільно починати з інвентаризації, яку проводять силами і засобами підприємства-замовника під наглядом аудиторів.!!! повтор Перед початком інвентаризації матеріально відповідальна особа складає звіт (виробничий, матеріал, товарний, товарно-грошовий) і дає відповідну розписку (текст розписки наведено на титульній стороні інвентаризаційного опису). Один примірник звіту матеріально відповідальна особа здає в бухгалтерію підприємства, другий - аудитору.

Інвентаризаційна комісія приступає до перевірки наявності матеріальних цінностей. Аудитор стежить за правильністю проведення інвентаризації та сам записує результати. Оформлені інвентаризаційні описи він передає в бухгалтерію для складання Порівнювальна відомість. Якщо на об'єкті, де проводять інвентаризацію, облік ведеться в кількісно-сумовий вираженні, то в Порівнювальна відомість записують тільки ті матеріальні цінності, за якими виявлені відхилення від облікових даних, залишок записують одним рядом на загальну суму.

Перевіркою повноти оприбуткування і правильності оцінки куплених матеріальних цінностей аудитори з'ясовують, чи відповідають підсумкові суми, відображені у відомостях обліку матеріальних цінностей, даним інших облікових регістрів (журналів-ордерів). Разом з тим доцільно перевірити погодженість записів між синтетичним і аналітичним обліком за балансовими рахунками і субрахунками, на яких обліковуються матеріальні цінності. Виявлені розбіжності є результатом неповного оприбуткування цінностей. Особливу увагу приділяють перевірці операцій за рахунком 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", за дебетом якого відображається оплата боргу постачальнику за доставлені матеріальні цінності, за кредитом - їх надходження (оприбуткування). У протягом місяця, як правило, дебетових залишків на цьому рахунку не повинно бути. Виключенням може бути наявність суми вартості оплачених матеріалів, які залишилися на кінець місяця в дорозі або не були вивезені зі Сладов постачальників. За такими операціями на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" може утворитися дебетове сальдо, яке наприкінці місяця переноситься з цього рахунку в дебет рахунку 209 "Інші матеріали" без оприбуткування їх на склади. На початок наступного місяця ці суми сторно і числяться в поточному обліку як дебіторська заборгованість за рахунком 63, поки матеріали не будуть прийняті й оприбутковані матеріально відповідальними особами.

Аудитор слід перевірити правильність складання актів розбіжності кількості та якості матеріальних цінностей, які надійшли, і своєчасність пред'явлення претензій до постачальників або транспортної організації. Практика показує, що такі розбіжності зумовлені привласненням матеріальних цінностей і оформленням фіктивних (підроблених) актів з метою приховування недоліків або пересортиці матеріальних цінностей.

Для виявлення фактів зміни назв або споживчих якостей цінностей (гатунку, марки, розміру, вологості тощо п.), штучного завищення ваги брутто, тари застосовують експертну оцінку документів.

Одночасно з перевіркою повноти оприбуткування матеріальних Цінностей вивчають правильність їх оцінки, керуючись Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Правильна оцінка матеріальних цінностей залежить від організації і постановки їх аналітичного і синтетичного обліку. Тому під час аудиторської перевірки з'ясовують, чи ведеться облік на рахунку 20 "Виробничі запаси" у розрізі субрахунків і за будь-яким найменуванням, номенклатурному номеру.

Під час дослідження документів застосовують логічну, нормативно-правову, зустрічну перевірку. Перевіривши правильність оприбуткування, аудитор приступає до аналізу списання матеріальних цінностей.

 

Рис. 2.1 Загальна схема аудиторської перевірки товарно-матеріальних цінностей

Серед наведених тут етапів  особливу увагу слід звернути на перших два з них. Адже від ступеня розуміння реальної ситуації, в якій підприємство здійснює господарську діяльність, залежить як  визначення напрямів аудиторської перевірки, так і якість в кінцевому підсумку самого аудиторського висновку

Дослідження зовнішніх умов підприємницької діяльності має важливе значення з точки зору з’ясування реального стану  на ринку товарно-матеріальних цінностей, умов, в яких підприємству доводиться вести пошук та здійснювати придбання необхідних товарно-матеріальних цінностей.

З точки зору маркетингу зовнішні умови (або ж навколишнє середовище) поділяють на п’ять груп: чинники, які підлягають контролю; чинники, які не підлягають контролю; рівень везіння чи невдач в досягненні мети, зворотні зв’язки та адаптація.

Ознайомлення з особливостями технології та організації виробництва на підприємстві необхідна як для з’ясування конкретного переліку необхідних для виробництва товарно-матеріальних цінностей, так і при підготовці висновку стосовно ефективності їх використовуваної технології. Вивчення особливостей технології та організації виробничого процесу аудитору слід проводити у будь-якому випадку, незалежно від бажання клієнта. Це, власне, буде “внутрішньою” інформацією, використання якої на етапі підготовки аудиторського висновку разом з тим може мати якщо не визначальне, то, принаймні, принципове значення.

Джерелом інформації про операції з товарно-матеріальних цінностей є нормативно-довідкова інформація: Постанова про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затверджена Кабінетом Міністрів України, Основні положення з інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових засобів, розрахунків, затверджені Міністерством фінансів України, Положення про документацію та документообіг в бухгалтерському обліку, затверджене Міністерством фінансів України, Інструкція про порядок видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей і їх відпуск, затверджена Міністерством фінансів України, і ін.

Найбільш типовими порушеннями при здійсненні операцій з товарно-матеріальних цінностей є такі:

- незадовільна організація складського господарства і зберігання товарно-матеріальних цінностей;

- невиконання завдань по заготовці матеріалів;

- наявність на складі непотрібних і тих, що псуються товарно-матеріальних цінностей;

- завищення собівартості заготовлюваних матеріалів;

- порушення правил отримання вантажів, неправильне

 визначення і оформлення недостач;

- неповне оприбуткування отриманих цінностей;

- необгрунтовані притензії до постачальників;

- нераціональне витрачання матеріалів на виробництво,

 порушення норм чи лімітів їх відпуску;

- відпуск дефіцитних товарів як надлишок на сторону;

- порушення порядку проведення інвентаризацій;

- недостачі, лишки, присвоєння товарно-матеріальних цінностей;

- помилки і підробки при кодуванні документів;

- заміна нових предметів старими;

- відпуск товарно-матеріальних цінностей по занижених цінах;

- незадовільна організація бухгалтерського обліку.

  1.   Методика аудиту збереження  і використання товарно-матеріальних цінностей

Після проведення інвентаризації товарів і виявлення її результатів Аудитор починає документальну перевірку товарних операцій.

Основна мета перевірки товарних операцій — встановити своєчасність і повноту оприбутковування матеріально відповідальними особами товарів, які поступили на базу (склад), правильність їх обліку на рахунку 281 «Товари на складі» і обґрунтованість і правильність списання у витрату відпущених товарів.

Аудит товарних операцій починають зі встановлення реального сальдо на рахунку 281 «Товари на складі». Шляхом порівняння аудитору слід встановити на найближчу до аудиту дату тотожність записів про залишки товарів на рахунку 281 «Товари на складі», вказаних в балансі, даним Головної книги, регістрів аналітичного обліку і особових рахунків матеріально відповідальних осіб (завідуючий складом).

Аудитор з'ясовує не чи, значаться товари за звільненими матеріально відповідальними особами, а потім встановлює повноту і своєчасність оприбутковування товарно-матеріальних цінностей, які поступили на оптову базу (склад) за період, який підлягає аудиту.

Під час перевірки операцій щодо надходження товарів слід проаналізувати записи по рахунки 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Зокрема, з'ясовують:

  •   наявність рахунків постачальників, які підтверджують суму, віднесену із цього приводу ;
  •   не чи числяться на вказаному товари, які тривалий час знаходяться в дорозі (зверху встановленого терміну пробігу). Які заходи спожиті для пошуку цих товарів;
  •  чи немає на цьому рахунку претензійних сум щодо розрахунків з постачальниками або недоліку товарів.

Акти на недолік товарів при їх прийомі повинні бути перевірені повністю, суцільним способом. Особливу увагу слід скрутити на акти, по яких не є задоволені претензії, встановити причини і винних особи.

Записи в звітах завідуючого складом порівнюють з даними первинних документів і встановлюють правильність бухгалтерської обробки їх (прославлення кореспондуючих рахунків. Записи в звітах повинні бути підтверджені правильно оформленими документами. Аудитор перевіряє в документах правильність таксування, підрахунків і суму до розрахунку.

По записах в книзі виданих доручень аудитори перевіряють наявність неповернених і невикористаних доручень у матеріально відповідальних осіб, порушення правил видачі і оформлення доручень. У таких випадках з'ясовують не чи, видавалися доручення особам, які не працюють на цьому підприємстві, а також доручення без заповнення всіх реквізитів. Вибірково аудитор повинен перевірити по звітах завідувач складом і по звітах експедиторів, чи прибуткують цінності, одержані за дорученнями, чи виявляє відмітки в книзі обліку виданих доручень про їх використання (повинні бути вказані назва документа, його номер і дата).

Суцільним способом перевіряють акти про встановлену розбіжність в кількості і якості на час прийому товару унаслідок виникнення недоліків, пересортиці і псування.

Аудитор перевіряє, чи своєчасно і правильно складені претензійні і позовні заяви до органів транспорту або постачальників. Якщо допущена часткова втрата або пошкодження вантажу, то аудитор встановлює, чи прикладені до позовних заяв комерційні акти і транспортні документи (залізничні накладні, вантажні квитанції). Аудитор перевіряє, чи повністю відшкодовані збитки на користь торгової бази . Крім того, аудитор перевіряє правильність заповнення товарно-транспортних накладних. Книжки товарно-транспортних накладних слід враховувати як бланки строгої звітності, вони повинні бути пронумеровані і мати штамп торгової бази.

Аудитор перевіряє дотримання порядкової нумерації виписаних товарно-транспортних накладних. Відсутність якого-небудь номера націлює аудитора на виявлення безтоварних документів.

Особливій перевірці підлягає правильність ціни, вказаної в товарно-транспортній накладній покупця. У такому разі аудитор користується книгою реєстрації номенклатурних номерів на товари і встановлює правильність цін на товари, які поступають.

В окремих випадках аудитор звертає увагу на обов'язковий додаток до товарно-транспортних накладних доручень на отримання товарів, копій пакувальних листів, пропусків на вивіз товарів з території торгової бази.

Аудитор також перевіряє правильність кореспонденції рахунків щодо надходження товарів.

Так, на вартість товарів за купівельними цінами здійснюються бухгалтерські записи:

- дебет рахунку 28, субрахунок 281 «Товари на складі»;

- кредит рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Якщо на складі товари враховуються за продажними цінами, то на суму торгової націнки робиться запис:

- дебет рахунку 28, субрахунок 281 «Товари на складі»;

- кредит рахунку 285 «Торгова націнка».

Оплата розрахункових документів постачальників і транспортних організацій здійснюється на підставі таких бухгалтерських записів:

  •  дебет рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»;
  •  кредит рахунку 31 «Рахунку в банках», або кредит рахунку 51 «Довгострокові векселі видані», чи кредит рахунку 62 «Короткострокові векселі видані» — на суму виписаних векселів постачальникам;
  •  кредит рахунку 60 «Короткострокові позики» — при розрахунках з постачальниками одержаними кредитами банку.

Велике значення має перевірка правильності відвантаження товарів з бази. Особливу увагу при цьому слід скрутити на організацію аналітичного обліку і, зокрема, на правильність і своєчасність складання товарних звітів.

Аналітичний облік товарів на оптових складах може бути сортовим і оперативно-бухгалтерським. Перевірку товарних звітів завідувач складів здійснюють балансовим способом: до залишку товарів на початок дня (початкове сальдо по дебету) додають оборот, товарів за день по дебету (надходження товарів) і таким чином визначають залишок товарів на кінець дня (кінцеве дебетове сальдо) по кожним видом і сортом товарів.

При цьому слід мати на увазі, що в оптовій торгівлі аналітичний облік товарів в бухгалтерії бази здійснюється тільки у вартісному виразі в розрізі матеріально відповідальних осіб і великих груп товарів.

Відповідно П(С)БО) 9 «Запаси» при відпустці запасів (в т.ч. товарів) у виробництво, продажі і іншому убуванні оцінювання їх здійснюється по одному з таких методів:

- ідентифікованій собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженій собівартості;

- собівартості перших за часом надходження (вступи) запасів (ФІФО);

- нормативних витрат (затрат).

Отже, для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, які мають однакове призначення і однакові умови використання, застосовується тільки один з приведених методів.

А тому залежно від методу оцінювання товарів, який застосовується на підприємстві при їх убуванні, собівартість реалізації буде неоднаковою за умови, що убування відбувається в різні звітні періоди. Відповідно і фінансовий результат від реалізації однакових товарів, але при застосуванні різних методів оцінювання, буде різним.

Запаси, які відпускаються, і послуги, які надаються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

Оцінювання за середньозваженою собівартістю проводиться по кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних в звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних в звітному місяці запасів.

Оцінювання запасів по методу ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство відображені в бухгалтерському обліку, тобто товари, які першими відпускаються на реалізацію, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження товарів. При цьому вартість залишку товарів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження товарів.

Оцінювання за нормативними витратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів (товарів), праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норми витрат і ціни повинні регулярно в нормативній базі перевірятися і переглядатися.

При будь-якому способі отримання товарів вони враховуються за первинною вартістю. До складу первинної вартості придбаних за оплату товарів залежно від умов договору постачання, способу доставки і т.п. входять такі витрати:

- сума, яка сплачена або підлягає сплаті постачальникові;

- вартість навантажувально-розвантажувальних робіт;

- витрати на транспортування товарів від продавця і їх страхування;

- відсотки за кредит, наданий постачальником;

- митний збір, збори;

- непрямі податки (акцизний збір ПДВ);

- вартість посередницьких послуг, пов'язаних з купівлею товарів.

Бувають випадки розкрадання товарів шляхом неповного їх оприбутковування під час вступу від постачальників. Про ознаки такого розкрадання можуть свідчити незадоволені постачальником рекламації на «недопостачання» товарів з його боку. Механізм скоєння розкрадання полягає в тому, що під час вступу товару до підприємств оптової торгівлі матеріально відповідальна особа частинку товарів, які поступили від постачальника, навмисне не оприбутковує. На вимогу матеріально відповідальної особи, яка хоче замаскувати свої дії, створюється комісія з прийому, яка підтверджує факт недопостачання певної кількості товарів, про що складається акт приймання.

З метою документування розкрадання товарів слід проаналізувати такі документи:

- договір постачання;

- комерційний акт (акт приймання);

- товарно-транспортну накладну, рахунок-фактура,

- рахунок — платіжна вимога, виписки банку;

- товарний звіт, товарну книгу;

- звіт про рух тари.

Крім того, у разі потреби проводять інвентаризацію товарів, які поступили від постачальника, і здійснюють відвантаження товарів.

РОЗДІЛ 3

3.1. Методика аудиту збереження і використання товарно-матеріальних цінностей

Аудит збереження ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬН ЦІННОСТІ розпочинається з перевірки умов, які його забезпечують. До таких умов належать:

- правильний підбір і розстановка кадрів;

- організація і стан складського господарства;

- організація охорони, пропускної системи і внутрішньо-господарського контролю за наявністю матеріальних цінностей.

У процесі аудиту перевіряються укомплектованість складу матеріально відповідальних осіб за освітою, кваліфікацією, стажем роботи і їх раціональна розстановка. В той же час звертається увага: чи не притягувались матеріально відповідальні особи до кримінальної відповідальності; чи погоджені з головним бухгалтером їх приймання, переміщення і звільнення.

При прийманні на роботу, пов’язану з матеріальною відповідальністю, в обов’язковому порядку укладається договір про матеріальну відповідальність.  Матеріально відповідальну особу до початку виконання службових обов’язків слід ознайомити з посадовою інструкцією, в якій визначається права та обов’язки працівників, розпорядок їх роботи, порядок приймання і відпуску цінностей, їх документальне оформлення, ведення кількісного обліку на складах в картках складського обліку типової форми № 17, терміни подання звітів у бухгалтерію тощо. Крім того, ревізором встановлюється своєчасність передачі товарно-матеріальних цінностей при зміні матеріально відповідальних осіб і відображення результатів у бухгалтерському обліку.

При аудиті організації та стану складського господарства перевіряються: обладнання складів; умови зберігання товарно-матеріальних цінностей; оснащення ваговимірювальними приладами, мірною тарою; періодичність проведення  санітарної обробки ( якщо в цьому є потреба);  своєчасність оформлення приймання і відпуску цінностей та записів в картки складського обліку. Наявність документів на складі, які ще не здані при звітах у бухгалтерію, а також складського обліку дають змогу з’ясувати, чи є на складі невраховані надлишки товарно-матеріальних цінностей. Вони можуть утворюватися : за рахунок заміни сировини при виготовленні готової продукції; обрахунків здавальників сировини та матеріалів, пов’язаних із зміною маси, вологості, зниженням їхньої сортності; необґрунтованого оформлення актів на втрати товарно-матеріальних цінностей при їх транспортуванні або зберіганні на складах.

На практиці, як правило, невраховані залишки товарно-матеріальних цінностей зберігаються окремо від врахованих або їх приховують в окремих коморах. Для виявлення неврахованих надлишків товарно-матеріальних цінностей використовуються дані складського обліку. При утворенні неврахованих надлишків в складському обліку видаток певного виду цінностей за певний період перевищує їх прибуток, в результаті чого утворюються невраховані надлишки відповідних цінностей. Ця перевитрата перекривається за рахунок наступного надходження і оприбуткування товарно-матеріальних цінностей аналогічних найменувань. Такі надлишки звичайно вилучаються за рахунок наступних надходжень або виписування безтоварних документів до перевірки їхньої фактичної наявності (під час проведення інвентаризації).

Важливе значення в запобіганні розкрадань товарно-матеріальних цінностей має правильна організація прокускної системи при ввозі їх на територію підприємства і вивозі з підприємства. Перевірці підлягають книги реєстрації перепусток, журнали зважування вантажів на  автомобільних вагах, інформація охоронників про вивіз і винос з території підприємства товарно-матеріальних цінностей без документального оформлення, накази про прийняті заходи щодо усунення виявлених порушень тощо. Внутрішньогосподарський аудит за наявністю товарно-матеріальних цінностей проводять, як правило, працівники бухгалтерії шляхом контрольних є інвентаризацій по гостродефіцитних позиціях. Аудитор при перевірці звертає увагу на правильність складання інвентаризаційних описів, звіряльних відомостей і обґрунтованість прийнятих рішень за результатами інвентаризації. Зокрема, за даними інвентаризації складаються інвентаризаційні описи, які мають бути підписані всіма членами інвентаризаційної комісії. Крім того, матеріально відповідальні особи по кожному опису дають розписку, в якій зазначають, що всі цінності, найменовані в опису, комісією перевірені в натурі і внесені в опис, у зв’язку з чим претензій до інвентаризації комісії немає.

Усі цінності, зазначені в опису, знаходяться на відповідальному зберіганні. Оформлений опис передається в бухгалтерію, де фактична наявність товарно-матеріальних цінностей порівнюється з обліковими даними. В разі розбіжності між ними складається звіряльні відомості, які підписуються головним бухгалтером і матеріально відповідальною особою. Якщо встановлено нестачу або надлишки, то матеріально відповідальна особа подає письмове пояснення. Недостачі цінностей понад норми убутку відносяться на винних осіб ( за діючими цінами на дату виявлення недостачі), а надлишки підлягають оприбуткуванню Взаємний залік надлишків і недостач в результаті пересортиці допускається як виняток за один і той самий період, що перевіряється, в однієї і тієї самої матеріально відповідальної особи, по цінностях одного і того самого найменування. Недостача цінностей понад норми прибутку і втрати від псування цінностей, коли конкретні винуватці не встановлені, може бути списана за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

В аудиті за збереженням і використанням товарно-матеріальних цінностей важливе значення має виявлення способів утворення неврахованих надлишків сировини та матеріалів. Невраховані надлишки сировини та матеріалів у виробництві та на складах в основному створюються :

- вилучення їх у натурі;

- виробництва з них неврахованої готової продукції;

- приховування раніше створених недостач.

Надлишки сировини і матеріалів можуть бути створені на різних стадіях їх руху на підприємстві: при прийманні на склад, зберіганні, передачі зі складу в цех, списані на виробництво.

Наприклад, в процесі аудиту на цукровому заводі було встановлено, що бухгалтером при складанні оборотних відомостей кількісно-сумового обліку на 2014 рік по складу безпідставно зменшені кількісні залишки одних матеріалів станом на 01.01.2013 р., а їхня вартість 9519,3 тис. умовних одиниць (у.о.)  віднесена на збільшення вартості записаних у відомостях залишків інших матеріальних цінностей. Так, у відомості кількісно-сумового обліку за 2013 рік на 01.01.2013 р., обліковувались під порядковим номером 424 листове залізо 30 тон на 351262 тис. у.о., під № 459 - цвяхи 270 кг. на 243700 тис. у.о. При відкритті оборотної відомості на 2014 рік із залишків на 01.01.2013 р. їхню кількість було знято, а суму віднесено на збільшення вартості інших цінностей, які продовжували числитись у відомості.

Для утворення надлишків на практиці виористовують такі способи:

- списання сировини і матеріалів на виробництво не за фактичними витратами на випуск продукції, а з рахунку потреби, встановленої затвердженими нормативами, які в основному завищені;

- застосування середніх норм витрат при списанні сировини і матеріалів на виробництво;

- порушення технологічних умов при випуску продукції: використовування сировини нижчої якості ніж передбачено технологічними нормами; заміна одних компонентів іншими;

- необґрунтоване списання сировини і матеріалів на витрати в кількостях, які перевищують їхні фактичні і такі, що допускаються нормами, витрати, а також списання цих цінностей на втрати при окремих технологічних операціях, які фактично не виконувались;

- розкрадання давальницької сировини, списування якої на виробництво часто проводиться в завищених кількостях проти зазначеної в договорах, укладених між сторонами.

Аудитор має враховувати, що надлишки сировини і матеріалів крім виробництва утворюються в окремих випадках і  на складах, зокрема:

- при неповному оприбуткуванні сировини і матеріалів у момент їх приймання на склад від постачальників;

- при заниженні в прибуткових документах якісних показників сировини і матеріалів проти їх фактичних показників при прийманні від постачальників (цукристості буряка тощо).

На практиці мають місце випадки, коли при звірці розрахунків з різними організаціями матеріальні цінності, які одержують, по обліку не оприбутковуються,  а їхня вартість відноситься на розрахунки з різними підприємствами. Наприклад, в грудні 2013 року товарно-транспортній накладній були одержані від райагропостачу різні товарно-матеріальних цінностей (авторезина, відра, спецодяг) на суму 561 тис. у.о., які бухгалтером не були оприбутковані, а їхня вартість віднесена на розрахунки колективним сільгосппідприємством на збільшення суми послуг за виконані ремонтні роботи. Всього по двадцяти первинних документах було одержано товарно-матеріальних цінностей на суму 11 704,4 тис. у.о.,  які бухгалтером не оприбуткувались і в наявності не пред’явлені.

В цукровій промисловості застосовується подвійний облік сировини: за загальною масою і вмістом  в ній окремих елементів. Так, цукровий буряк обліковується за масою і окремо за кількістю цукру, що міститься в ньому. Крім того, маса деяких видів сировини визначається при фактичній вологості і перераховується з урахуванням встановленої для цих видів сировини кондиційної вологості. Не одержавши точних даних про стан сировини від інженера технолога або товарознавця, аудитор не повинен  робити висновки про наявність недостачі  або надлишку цих видів сировини.

У разі, якщо на підприємстві облік автоматизований, аудитору слід перевірити  правильність кодування первинних документів.

Так, на одному з цукрових заводів  в накладних на відпускання цінностей проставлені номенклатурні номери і ціна товарів народного споживання. а найменування -  запасних частин, тобто закладені та номенклатурний номер ціннностей, а з підзвіту списувались на видатки інші . Створені недостачі запасних частин в подальшому за домовленістю із замовниками списувались через виписування їх у більших кількостях ніж видавались. Збитки від незаконно списаних товарно-матеріальних цінностей підлягають стягненню.

У вересні 2013 року у матеріальному звіті начальника складу по позиції “залізо листове”  безпідставно віднесена на витрати виробництва сума 762795 тис.у.о., в результаті чого зменшена вартість залишку заліза на 1.10.2013р. і відповідно занижена ціна за 1 кв.м з 50 тис.  уо. до 50 у.о.

У той же час в результаті перевірки звітів у вересні 2013 року виявлено, що відпускання заліза окремим особам проводилось за необгрунтовано низькими цінами. Так, по видатковій накладній № 527 від 30.09.2013р. відпущене залізо кількістю 100м за заниженою ціною 50 у.о. на суму 5000у.о. Тоді ж іншим працівникам заводу залізо листове відпущено за ціною надходження, тобто по 50 тис.у.о.

Аналогічно в матеріальних звітах відповідальних осіб з січня по вересень 2013року на собівартість продукції без підстав віднеснеа сума 27590376 тис.у.о. У результаті оперкації завищена собівартість ьоварної продукції на зазначену суму, а отже, заниженний на цю суму прибуток підприємства в 2013 р. відповідно податок на прибуток у розмірі 8277112,8 тис.у.о. (27590376 * 0,30).

Отже надлишки сировини і матеріалів можуть утворитися в результаті:

- необгрунтованого складання комерційних і внутрішніх актів на недостачу, бій, псування товарно-матеріальних цінностей при придбанні, навантажені, транспортуванні і розвантаженні їх на складах;

-  завезенні сировини і матеріалів від постачальників у більших кількостях, ніж зазначалось в супровідних документах, або завезенні цінностей без документального оформлення (сторонні товари);

- завезенні від постачальників недоброякісної сировини і матеріалів замість відходів, показаних у супровідних документах;

- завищенні маси тари при складанні актів на її зважуванн;

- занесення до сировини і матеріалів сторонніх або низької якості однорідних речовин з метою збільшення їхньої кількості або маси;

При переміщенні товарно-матеріальних цінностей із складу на склад та із складу у виробництво привласнення товарно-матеріальних цінностей може перекриватися сумовими різницями, які виникають в результаті свідомих помилок у таксуванні документів. В обох примірниках документа суми операцій збігаються, проте їхня кількість (у натуральному вираженні) неоднакова ( із складу списується більше товарно-матеріальних цінностей ніж надійшло у виробництво), що дає змогу перекривати недостачу товарно-матеріальних цінностей. Одночасно в одному з примірників документа при цьому були помилки в таксуванні, які були усунені без звірки з першим примірником і не супроводжувались  виявленням зловживань. Це випадково виявлено аудитором, який порівняв різні примірники документа і перевірив правильність їх таксування.

При відвантаженні та реалізації товарно-матеріальних цінностей покупцям можливе свідоме створення недостачі з подальшим віднесенням сум, що стягуються на дебіторські рахунки. Потім ці суми списуються на основі відмови Держарбітражу в позові. Зловживання виявляються в процесі аудиту через аналіз документів, поданих одночасно з рахунком покупцю і арбітражу.

У практиці роботи підприємства мали місце випадки заниження залишкової вартості товарно-матеріальних цінностей через віднесення часткової вартості матеріалів згідно з кореспонденцією бухгалтерських рахунків на відхилення в цінах на матеріали і відхилення по готовій продукції і приводить не тільки до заниження прибутку, а й до заниження суми податку на додану вартість. Так, відповідно до матеріального звіту начальника цеху в березні 2013 року від цементного заводу по рахунку - фактурі № 102 надійшов цемент в кількості 269 тон за ціною 8 453 тис.у.о. на суму  2 273 857 тис. у.о., в тому ж місяці необгрунтовано було віднесено на відхилення в цінах по рахунку  05  “ Сировина і матеріали ”  сума 688 678 тис. у.о., в результаті чого залишкова ціна цементу на кінець місяця зменшилась з 8453 тис. у.о. до 686 тис. у.о.  Крім того за звітом начальника цеху за березень 2013 року згідно з  рахунком - фактурою  № 35369 і № 35339 від цементного заводу надійшов цемент кількістю 3 309 т. за ціною 8 453 тис. у.о. на суму 27 970 977 тис. у.о., в той же час за витратною накладною № 70 відпущено управлінню комплектації цемент за зниженими цінами, зокрема 125,4 т. за 5 430 тис. у.о. на суму 680 922 тис.у.о. і 649,4 т. по 5 739 тис. у.о. на суму 3 726 906 тис. у.о. Різницю у вартості 2 141 555 тис. у.о. віднесено на рахунок 05 “Сировина і матеріали” як відхилення по матеріалах. Всього за шість місяців 2013 року необгрунтовано віднесено на відхилення в цінах на матеріали і відхилення у вартості готової продукції 50 286 615 тис. у.о.

Невід’ємним елементом аудиту є забезпечення суворого лімітування відпуску товарно-матеріальних цінностей у виробництво, Їх видача має лімітуватися, як правило,  виходячи з обсягу виробничої програми і діючих норм витрат з урахуванням залишків товарно-матеріальних цінностей, не витрачених до початку місяця.

3.2 Способи і прийоми вивчення первинних документів

При товарно-матеріальних цінностей, використовують способи і прийоми вивчення первинних документів, які забезпечують максимальний ефект і дозволяють зробити обгрунтований висновок.

Прийоми і способи перевірки бухгалтерських даних поділяють на загальні і часткові, які тісно взаємопов’язані. Зупинимся на останніх???

Контрольні порівняння фактичних залишків товарів з даними слідуючої інвентаризації, їх документованого витрачання доцільно використовувати тоді, коли аудитор має докази про такі порушення:

- дописках товарно-матеріальних цінностей в інвентаризаційних описах з метою приховання недостач до початку проведення інвентаризації;

- вказівки про зниження  в порівнянні з фактичним залишком якогось товару в інвентаризаційному акті на початок звітного періоду для вуалювання надлишків;

- реалізація так званих  інших товарів, не відображених в прихідних документах;

- сплановане завищення цін на товари, які відпускались по документах на інші цілі.

Контрольні порівняння можна здійснити так: до залишку товару відповідного найменування, вказаного в інвентаризаційному акті, складеному до початку звітного періоду, додають кількість облікових одиниць цього товару, який надійшов на протязі періоду, що перевіряється, і віднімають кількість його одиниць, зафіксованих в розхідних документах. Отримана величина  показує максимально можливий залишок цього товару на кінець інвентаризаційного періоду. Дані про максимально можливу кількість товару порівнюють з фактично виявленими залишками по відомості встановленої форми.

Відомо, що в нормальних умовах фактична кількість товару не може перевищувати його максимально можливий залишок. Перевищення дає основу для відповідних висновків.

Треба відмітити, що за допомогою прихідних і видаткових документів кількісний облік товарно-матеріальних цінностей відновлюється повністю. Це дозволяє прослідкувати рух кожного окремого товару. Відновлення кількісного обліку по суті близьке з контрольним порівнянням. Однак воно можливе тільки тоді, коли всі видаткові операції підприємства документуються. Якщо ж вони не документуються або документуються частково, про відновлення кількісного обліку не може бути й мови. В таких випадках необхідно проводити контрольні порівняння. За допомогою відновлення кількісного обліку завжди і в повному обсязі встановлюють рух всіх товарно-матеріальних цінностей. Тому далі про реалізацію “сторонніх” товарів, дописаних в описах залишків, в таких випадках є повними.

Рух товарно-матеріальних цінностей аналізується в тих випадках, коли є відомості про те, що у клієнта, в якого всі операції документуються, трапляються кражі і інші негативні явища, але при інвентаризації недостач чи лишків не виявлено. Аналізуючи рух товарно-матеріальних цінностей можна викрити підробку в документах по операціях про розхід товарів, а саме необгрунтоване завищення цін.

При аудиті наявності матеріальних цінностей, які по документах не поступили на підприємство, чи видачі таких товарів різним підприємствам доцільно складати таблицю їх руху по днях.

Наприклад, на 1 жовтня залишок цукру склав 100 т.иЗ 1 по 17 жовтня по документах його поступило 2 337 т. Звідси, за цей період було в наявності  2 437 т. До 17 жовтня по документах його видано 2 250 т. На 18 жовтня залишок цукру склав 2 437 - 2 250 = 187 т. 18 і 19 цукор на склад не поступав, але по документах і з цеху 18 жовтня було видано 585 т.,  19 жовтня - 720 т.  За два дні видано 1 118 т. цукру, який в відповідності з документами на склад не поступав, але було перекрито за рахунок отримання складом 20 жовтня по документах 2 648 т. цукру. Вивчивши операції, відображені в документах про отримання  і видачу цукру в жовтні, аудитор прийшов до висновку. що вони зафіксовані вірно.  Відповідно, в складі виявлено більше 1 т. необлікованого цукру.

Важливий спосіб бухгалтерської перевірки - порівняння даних прихідно-видаткових документів, безпосередньо відображаючих рух товарно-матеріальних цінностей, з даними інших документів, які фіксують ці ж операції, але в інших аспектах. Його використовують тоді, коли є підозра, що при деяких господарських операціях були допущені порушення, а документально ці операції зафіксовані правильно. Досвід показує, що найчастіші кражі товарно-матеріальних цінностей вуалюються відповідними документами, безпосередньо пов’язаними із видатками товарно-матеріальних цінностей.

Використовуються також такі прийоми і способи, як співставлення даних документів, безпосередньо відображаючих надходження і витрачання товарно-матеріальних цінностей, з даними документів, якими оформлені інші операції,  обумовлені першою операцією;  даних про переміщення товарно-матеріальних цінностей з даними про тару, в якій вони перевозились; даних бухгалтерського обліку з даними оперативного обліку.

Безпосередній огляд бухгалтерських документів проводиться  для перевірки правильності арифметичних підрахунків в них, їх правильного оформлення і ін.

Співставлення даних бухгалтерського обліку з даними оперативного обліку використовують для вивчення господарських операцій. Дані оперативного обліку не можуть бути основою для облікових записів, тому робітники бухгалтерій і аудитори їх не приймають. Саме тут і можливі порушення. По документах оперативного обліку можна визначити дійсний характер і об’єм операцій, зв’язаних з товарно-матеріальними цінностями. Однак це не може бути основою для висновку аудитора.  Вони лише допомагають вибрати правильний напрямок  дослідження.

Крім того, необхідно враховувати норми убутку і визначити суму недостачі.

Є випадки, коли продукція, виготовлена з матеріалів, отриманих по лімітно-забірній карті, бракується,  а частина матеріалів замість використання по прямому призначенню направляється на виправлення браку. Для того, щоб забезпечити виконання виробничої програми, виписують додаткову кількість матеріалів. Виходячи з даних актів про брак встановлюємо, чи правильно співставлені вимоги на отримання цих матеріалів. В ній вказують шифр бракованих виробів чи деталей. При заміні одних матеріалів іншими повинен бути відповідний дозвіл і внесені зміни в лімітно-забірні карти.

Правильна організація надходження  і відпуску товарно-матеріальних цінностей гарантує їх збереження і безперервне забезпечення ними виробництва. Аудитор при цьому перевіряє своєчасність і правильність складання комерційних актів і актів надходження матеріалів, дотримання діючого порядку їх складання.

Переоцінка і уцінка їх товарів - складний етап роботи. Їх матеріали підлягають сплошній перевірці. Так встановлюють законність зміни цін, компетентність комісії, що проводила переоцінку, її склад і правомірність. Уважно перевіряють оформлення актів, таксування і визначення різниці від переоцінки. При зниженні цін вартість товарно-матеріальних цінностей по старих цінах повинна рівнятись сумі їх вартості по нових цінах і різниці від переоцінки, при підвищенні - вартість товарно-матеріальних цінностей по нових цінах дорівнює сумі їх вартості по старих цінах і різниці від дооцінки.

3.3. Застосування прийомів аналізу в аудиті ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬН ЦІННОСТІ.

Головні завдання економічного аналізу полягають в тому, щоб  об’єктивно оцінити виконання плану по основних показниках діяльності підприємства, визначити розмір і характер відхилень фактичних показників від нормативних і планових, визначити вплив окремих факторів на відхилення, виявити внутрішньогосподарські резерви розвитку підприємства. Ці ж  завдання стоять і перед аудитом, якщо вивчаються економічні характеристики діяльності підприємства. В цьому випадку предметом аудиту і аналізу є господарські процеси і явища, точніше - кількісні характеристики стану економічних об’єктів. Разом з тим аналіз і аудит мають суттєві відмінності, що характеризує самостійність їх існування. Головна відмінність у тому, що аудит виходить за рамки аналізу.

Основні завдання економічного аналізу використання і збереження ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬН ЦІННОСТІ полягають у визначенні:

- обгрунтованості плану матеріально - технічного постачання та його погодження з планом виробництва;

- виконання плану постачання підприємства ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬН ЦІННОСТІ за обсягом, асортиментом, комплектністю і строками поставок;

- стану і динаміки виробничих запасів;

- ефективності використання ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬН ЦІННОСТІ, їх впливу на обсяг та асортимент продукції;

- заходів щодо усунення причин недоліків і використання резервів матеріаломісткості за рахунок ефективнішого використання матеріалів і  збільшення на цій основі випуску продукції.

Для виконання завдань аналізу ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬН ЦІННОСТІ, аналіз повинен грунтуватися на системі економічної інформації. У науковій, навчальній літературі та методичних матеріалах джерелами інформації для аналізу називають бухгалтерського обліку, оперативного обліку, статистичну звітність, планові дані, норми і нормативи. Крім традиційних джерел аналізу, важливого значення набуває внутрішня звітність, дані первинного обліку і матеріали спеціальних вибіркових обстежень. особливо слід підкреслити необхідність використання для потреб аналізу даних оперативного обліку і оперативної звітності.

Потреба підприємства в ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬН ЦІННОСТІ визначається в плані матеріально-технічного постачання, який складається з основних видів ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬН ЦІННОСТІ у натуральних та вартісних показниках шляхом множення прогресивної норми витрат матеріальних цінностей на виробництво одиниці виробу на плановий обсяг випуску кожного виробу.

Потреба в матеріальних і комплектуючих виробах для забезпечення виробничої програми визначається за формулою:

ПВІНІ;

де ПВІ - річна норма випуску кожного виду продукції;

НІ - норма витрачання матеріалів  на одиницю продукції;

n  -  кількість позицій в номенклатурі виробів.

Під час аналізу виконання плану матеріально-технічного постачання визначають забезпеченість матеріальними ресурсами планових потреб. Аналіз забезпеченості підприємства укладеними договорами на постачання основних видів матеріалів проводять, використовуючи дані звіту відділу матеріально - технічного постачання про залишки, поступлення і використання матеріалів наведено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Забезпеченість підприємства укладеними договорами

Матеріальні ресурси

Потреба підприємства, тис.грн.

Укладено договорів, тис.грн.

Відхилення від плану

Коефіцієнт забезпеченності ,    %

більше

менше

1.Сталь

74,25

69,80

-

4,45

94,0

2.Труби

24,50

20,90

-

3,60

85,3

3.Кутник

9,50

19,05

-

0,45

95,3

Разом по підприємству

304,50

278,09

-

26,41

91,3

За даними таблиці 3.1 , цукровий завод уклав договір на постачання матеріальними цінностями на 91,3% від потреби у тому числі забезпеченістю трубами становила 85,3%.

Для забезпечення безперебійної роботи підприємства аналізують фактичне забезпечення матеріальними ресурсами наведено в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Фактична забезпеченність підприємства

(цукрового заводу) матеріальними ресурсами.

матері-альні ресурси

потреба підприєм-ства,тис.грн

фактичне надход-ження, тис.грн

відхилення від плану

коефіцієнт забезпеченості (гр.2:гр.1),%

більше

менше

1

2

3

4

5

6

1.Сталь

74,25

68,70

-

5,55

92,5

2.Труби

24,50

19,20

-

5,30

78,4

3.Кутник

9,50

9,50

-

-

100

Разом по підприємств

304,50

271,60

1,20

34,10

89,20

За даними таблиці підприємство уклало договорів на постачання матеріалів на 91,3%, але фактичне надходження матеріальних ресурсів становить 89,2% планових потреб , у тому числі труб і сталі відповідно 78,4 і 92,5%. Причиною цього може бути запізнення в укладанні договорів з постачальниками або неналежне виконання договірних зобов’язань постачальниками. Контроль за виконанням договорів веде відділ матеріально-технічного постачання. За неналежне виконання договору на постачальника накладаються певні передбачені за порушення договору санкції.

Для реалізації виробничої програми важливо виконати план постачання матеріальних цінностей не тільки за обсягом , а й за асортиментом. Аналіз виконання плану матеріально-технічного постачання за асортиментом наведено в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3

Виконання плану матеріально-технічного постачання за асортиментом.

матеріальні

ресурси

потреба

підприємства

фактичне

надходження

зараховано у

виконання плану за асортимент.

1.Сталь

74,25

68,70

68,70

2.Труби

24,50

19,20

19,20

3.Кутник

9,50

9,50

9,50

4.Підшипники

0,85

0,89

0,85

Разом по підприємству

304,50

271,60

270,95

Коефіцієнт асортиментності визначають відношенням суми , зарахованої у виконання плану за асортиментом до планової потреби підприємства :

  270,95 * 100%

  -------------------- = 89,0%

        304,5

тобто план матеріально-технічного постачання за асортиментом виконано на 89,0%

Крім економічного аналізу своєчасності і повноти надходження ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬН ЦІННОСТІ на підприємство , працівники відділу матеріально-технічного постачання разом з працівниками відповідних служб здійснюють аналіз якості ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬН ЦІННОСТІ в момент їх надходження. Джерелами такого аналізу є акти приймання , рекламації на матеріальні ресурси , претензії постачальників , акти про частковий і повний виробничий брак готової продукції з вини постачальників , стандарти , специфікації , паспорти і відповідні технічні умови на відповідні цінності , а також результати проведеного аналізу якості заводською лабораторією. Особливу увагу звертають на сировину та основні засоби , що становлять основу продукції.

Аналіз стану складських запасів проводять порівнянням фактичної наявності матеріалів на складі з нормативом.

Визначений норматив по кожному виду ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬН ЦІННОСТІ проставляється у картку складського обліку. Крім цього в картках визначають максимальну та мінімальну норму запасу ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬН ЦІННОСТІ. При досягненні фактичного залишку матеріалу одного із рівнів запасу комірник негайно інформує про це відділ постачання через складання сигнальної довідки.

ВИСНОВКИ

Дослідження питань управління товарно-матеріальних цінностей, вивчення теоретичної та методичної бази бухгалтерського обліку і аудиту використання і збереження матеріальних ресурсів дозволили зробити ряд висновків і внести конкретні пропозиції щодо вдосконалення методики і організації обліку і аудиту використання і збереження матеріальних ресурсів на Хмельницькому цукровому заводі.  

При  вивченні методологічних питань ефективності використання та збереження матеріальних ресурсів важливе значення має вияснення економічної суті “товарно-матеріальні цінності”.

За характером участі у виробничому процесі матеріальні ресурси відносяться до предметів праці, на які спрямована праця людини з метою одержання готового продукту. Предмети праці споживаються у процесі виробництва повністю, тобто переносять всю вартість на виготовлений продукт відразу і замінюються після кожного виробничого циклу.

Матеріальні ресурси можуть виступати в якості виробничих запасів, тобто знаходитись на підприємстві, і отже, вступати у сферу виробництва, але ще не використовуватись безпосередньо у процесі виробництва.

Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції промисловості становить біля 50 - 60% , тому актуальним є питання економії матеріальних ресурсів, які на сьогоднішній час значно обмежені.  Для забезпечення  економії потрібно впроваджувати безвідходні та ресурсозберігаючі  технології, використовувати місцеву сировину і ін.

Для вирішення питань економії необхідно підвищити аналітичність обліку ТЗВ, які доцільно обліковувати на окремому рахунку в розрізі деталізованої номенклатури: витрати на транспортування товарно-матеріальних цінностей до місця знаходження підприємства (залізничний тариф, водний фрахт та ін.); витрати на доставку матеріальних цінностей від залізничної станції, порту до складу покупця, витрати на утримання спеціальних заготівельних пунктів, складів; витрати на відрядження та ін.

Слід відмітити, що процес забезпечення на підприємстві не знаходить відображення в плануванні та обліку. Необов’язковість ведення рахунків 15 та 16  в промисловості приводить до відсутності інформації про процес постачання, то вони відображаються на рахунку 26 разом з іншими витратами на управління виробництвом.

На підприємстві тара в залежності від вартості обліковується або в складі оборотних засобів, або - оновлених засобів, в залежності від призначення може обліковуватися на субрахунку № 05 - 4  або рахунку 12. При цьому не використовується принцип класифікації засобів за призначенням, ускладнюється аналіз затрат на тару з метою виявлення резервів економії.

Доцільно було б відкрити окремий рахунок “Тара”  і на ньому сконцентрувати облік всієї тари за певними субрахунками. Для відображення зносу тари, яка знаходиться у експлуатації, слід передбачити пасивний рахунок “Знос тари”. Для оперативного обліку поворотної тари необхідно вести спеціальний журнал, а для контролю за рухом - супровідні талони.

Недоліком існуючої системи бухгалтерського обліку є відсутність спеціального рахунку, або субрахунку для відходів виробництва. Облік та оцінка відходів до цих пір не регламентовані.

Необхідно особливу увагу звернути на організацію складського  господарства з відповідними ваговими приладами, забезпеченням вимірювальною технікою та мірною тарою.

Оскільки стан нормування на цукровому заводі та на переважній більшості підприємств в запущеному стані, потрібно звернути увагу на впорядкування нормативної бази, створення дійового нормативного господарства.

Щоб підняти аудит на якісно новий рівень, необхідно приділити належну увагу внутрішньому аудиту, оскільки саме такий аудит визначає ефективність роботи підприємства і результати зовнішнього аудитора. Ця система вимагає не тільки інформаційного, а й організаційного, технічного, технологічного, економічного та юридичного забезпечення.

Аудит, як органічна частина ринкової економіки повинен бути обов’язково затребуваний. Підтримання високого попиту на аудиторські послуги, а отже, створення умов для здорової конкуренції, я  вбачаю насамперед у глибокому розумінні суспільством важливості цілей і завдань аудиту в умовах реформування, що склалися. Юридично незалежний від держави і замовника аудит може дати об’єктивну інформацію про фінансову спроможність і ділову репутацію партнера, розкрити чинники ризику, піднести платіжно - податкову дисципліну, сприяти нормалізації фінансово-господарської діяльності.

Всі перераховані вище висновки, пропозиції та рекомендації можуть сприяти вдосконаленню обліку та аудиту використання та збереження товарно-матеріальних цінностей не тільки на Хмельницькому цукровому заводі, а й на інших промислових підприємствах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Господарський Кодекс України від 16.01.2003 р., № 436-IV [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Офіц. веб-сайт.– Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/.

2. Податковий Кодекс України від 02.12.2010 р., № 2755-VI [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Офіц. веб-сайт.– Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua/.

3. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003р., № 435 – IV [Електронний ресурс]  //  Верховна Рада України. – Офіц. веб-сайт.– Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua/.

4. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 p., № 996-XIV [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Офіц. веб-сайт. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua/.

5. Національне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 27.06.2013 р., № 627 [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Офіц. веб-сайт. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua/.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси"                         від 20.10 1999 р. №246 [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Офіц. веб-сайт. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua/.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» від 29.11.1999 р., № 290 [Електронний ресурс] // Податки та бухгалтерський облік. – Офіц. веб-сайт.– Режим доступу: http: // nibu.factor.ua/.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» від 31.12.1999 р., № 318 [Електронний ресурс] // Податки та бухгалтерський облік. – Офіц. веб-сайт.– Режим доступу: http: // nibu.factor.ua/.

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток» від 28.12.2000 р.,  № 353 [Електронний ресурс] // Податки та бухгалтерський облік. – Офіц. веб-сайт.– Режим доступу: http: // nibu.factor.ua/.

10. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30 листопада 1999 р., № 291 [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Офіц. веб-сайт.– Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua/.

11. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, від 30 листопада 1999 р., № 291 [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Офіц. веб-сайт.– Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua/.

12. Актуальні проблеми та перспективи розвитку бухгалтерського обліку в Україні: зб.наук.ст.студ.заоч.форми навч.Ч.1 / Київ.нац.торг.-екон.ун-т.– К.: КНТЕУ, 2008.– 472 с.

Мало источников!!!


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

29872. Структура капитала 16.72 KB
  Структура капитала соотношение собственных и заемных финансовых средств используемых в хозяйственной деятельности. Она влияет на коэффициент рентабельности активов и собственного капитала определяет систему коэффициентов финансовой устойчивости и платежеспособности и формирует соотношение доходности и риска.Структура капитала представляет собой соотношение собственных и заемных средств долгосрочного характера. Управление структурой капитала заключается в создании смешанной структуры капитала представляющей такое оптимальное сочетание...
29873. Долгосрочная финансовая политика РФ 35 KB
  Очевидно что от должной организации финансовой политики коренным образом зависит благополучие предприятия. Безусловно российские предприятия имеют большой опыт в области разработки финансовой политики прогнозной и плановой работы оценок экономической эффективности проектов который не следует игнорировать. Финансовая политика предприятия совокупность мероприятий по целенаправленному формированию организации и использованию финансов для достижения целей предприятия. Финансовая политика наиболее важный составной элемент общей политики...
29874. Характеристика федеральных налогов. порядок их исчисления и уплаты 44 KB
  характеристика федеральных налогов. порядок их исчисления и уплаты Законом Об основах налоговой системы в Российской Федерации а также в Налоговом кодексе глава 2 статья 12 устанавливаются следующие виды налогов и сборов: федеральные региональные и местные Федеральными налогами и сборами признаются налоги и сборы которые установлены НК Кодексом и обязательны к уплате на всей территории Российской Федерации. К федеральным налогам и сборам откосятся статье 13 НК РФ: 1 налог на добавленную стоимость; 2 акцизы; 3 налог на доходы...
29875. Виды и характеристика профессиональных участников фондового рынка 27.5 KB
  Виды и характеристика профессиональных участников фондового рынка. При этом вид товара – ценные бумаги – определяет структуру фондового рынка и компоненты этой структуры осуществляющие как собственно его функционирование так и управление его работой: состав участников рынка местоположение порядок функционирования правила регулирования и т. В целом структуру фондового рынка можно представить следующим образом: субъекты рынка; собственно рынок биржевой и внебиржевой фондовые рынки; органы государственного регулирования и надзора в...
29876. Государственные внебюджетные фонды: источники формирования доходов и направления использования средств 37 KB
  В России действуют следующие государственные внебюджетные фонды: Пенсионный фонд Российской Федерации Фонд социального страхования Российской Федерации Федеральный фонд обязательного медицинского страхования. Фонд социального страхования Российской Федерации ФСС РФ один из государственных внебюджетных фондов созданный для обеспечения обязательного социального страхования граждан России. Регулируется Бюджетным кодексом РФ и федеральным законом Об основах обязательного социального страхования. Федеральный фонд обязательного...
29877. Сущность, функции денег и их роль в системе экономических отношений 32 KB
  сущность функции денег и их роль в системе экономических отношений Деньги это средство выражающее ценности товарных ресурсов участвующих в данное время в хозяйственной жизни общества универсальное воплощение ценности в формах соответствующих данному уровню товарных отношений. В другом определении деньги это абсолютно ликвидное средство обмена которое обладает двумя свойствами: обменивается на любой другой товар; измеряет стоимость любого другого товара эта функция выражается в цене и в масштабах этих цен. Сущность денег...
29878. Краткосрочная финансовая политика на предприятии 45.12 KB
  Успешность работы предприятия в краткосрочном периоде в решающей степени зависит от качества разработанной им краткосрочной финансовой политики под которой понимается система мер направленных на обеспечение бесперебойного финансирования его текущей деятельности. Цели КФП: создание регулирование и контроль денежных потоков; обеспечение производства в рамках имеющихся производственных мощностей и основных фондов; обеспечение гибкости текущего финансирования; генерирование накапливание собственных источников финансирования. Основная задача...
29879. Сущность, формы и виды инфляции. Социально-экономические последствия инфляции 14.69 KB
  Инфля́ция повышение общего уровня цен на товары и услуги. В этом случае говорят что за прошедшее время покупательная способность денег снизилась деньги обесценились утратили часть своей реальной стоимости. Этому способствовал целый ряд факторов глобального порядка: быстрый рост товарного производства усложнение его структуры; системы цен и социальных трансфертов стали универсальными; изменилась практика ценообразования под влиянием монополистических предприятий резко снизилась сфера ценовой конкуренции. Повышение эффективности...
29880. Страховые резервы и пути повышения надежности их использования страховыми компаниями 12.61 KB
  Средства страховых резервов не подлежат изъятию в федеральный бюджет и бюджеты других уровней и используются исключительно для осуществления страховых выплат. Страховщик вправе инвестировать и иным образом размещать средства страховых резервов в порядке установленном нормативным правовым актом органа государственного страхового надзора. Размещение средств страховых резервов должно осуществляться на условия диверсификации возвратности прибыльности и ликвидности. Страховые резервы технические резервы по видам страхования не относящимся к...