97403

АНАЛІЗ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ ПОВОДЖЕННЯ З ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ У МІСТІ ЛЬВОВІ

Дипломная

Экология и защита окружающей среды

Зміна морфології ТПВ зі збільшенням частки компонентів, які не піддаються процесам біологічного розкладання; низька інноваційно-інвестиційна активність суб’єктів господарської діяльності у сфері поводження з ТПВ; низький рівень участі мешканців у сфері поводження з ТПВ, що знижує рівень роздільного збору відходів.

Украинкский

2015-10-18

2.03 MB

3 чел.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ПОБУТОВІ ВІДХОДИ ЯК ПРОБЛЕМА СВІТОВОГО МАСШТАБУ

1.1. Шляхи утворення ТПВ………………………………………...…………....6

1.2. Екологічні ризики накопичення ТПВ……………………………..……….10

1.3. Світовий досвід поводження з ТПВ…………………………..…………...13

1.4. Принципи поводження з побутовими відходами в Україні…………..….16

1.5. Виявлення впливу полігону ТПВ м. Львова на довкілля………………...20

2. АНАЛІЗ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ УМОВ, ЯКІ ВИЗНАЧАЮТЬ ПІДХОДИ ДО ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ У МІСТІ ЛЬВОВІ

2.1. Географічне розташування та соціально-економічна значимість

м. Львова………………………………………………………………………….25

2.2. Природно-кліматичні умови…………….………………………………….27

3. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ ПОВОДЖЕННЯ З ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ У М. ЛЬВОВІ

3.1. Дослідження шляхів формування та складу ТПВ…………………..…….29

3.2. Дослідження поводження з ТПВ………………………………………...…30

4. АНАЛІЗ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ ПОВОДЖЕННЯ З ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ У МІСТІ ЛЬВОВІ

4.1. Структура, склад та обсяги ТПВ м. Львова – сучасний стан та динаміка змін…………………………………………………………………………….….31

4.2. Біота Львівського полігону ТПВ та показники її розвитку…………...….34

4.3. Стан мережі об'єктів поводження з ТПВ ум. Львові………………...…...40

4.4. Аналіз стану поводження з ТПВ у Львові та його відповідність сучасним європейським вимогам…………………………………………………..………44

4.5. Можливі шляхи оптимізації поводження з побутовими відходами у м. Львові відповідно до вимог ЄС……………………………………………..…..52

4.5.1 Обгрунтування вибору схеми збирання, перевезення, перероблення, захоронення ТПВ…………………………………………………………….…..54

4.5.2 Обгрунтування заходів з вирішення проблем поводження з ТПВ……………………………………………………………………………….55

4.5.3 Обгрунтування навчально-виховних та інформаційно-рекламних заходів, спрямованих на активізацію участі населення у сфері поводження з ТПВ……………………………………………………………………………….60

4.5.4 Планування заходів Програми, механізми і порядок їх реалізації………………………………………………………………………….61

5. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

ВИСНОВКИ

Використана література


ВСТУП

Питання сміття або твердих побутових відходів (ТПВ), як слід їх термінологічно коректно називати, актуальне в будь-якому місті нашої планети, і потребує як найшвидшого свого вирішення. Ціна цього рішення вимірюється не тільки вартісними показниками, які становлять мільярди доларів, а й чистотою навколишнього середовища та здоров’ям людей.

Тверді побутові відходи (надалі – ТПВ) утворюються у процесі життєдіяльності людини і накопичуються у жилих будинках, закладах соцкультпобуту, громадських, навчальних, лікувальних, торговельних та інших закладах. Особливістю ТПВ є те, що вони є змішаними, тобто сумішшю компонентів. Поділ на окремі складові частини компонентів ТПВ називається морфологічним складом. Змішування ТПВ відбувається на стадії їх утворення, зберігання, перевезення та захоронення. Це призводить до утворення шкідливих хімічних сполук, що забруднюють атмосферне повітря та грунтові води.

Протягом останнього десятиріччя в Україні продовжується прогресуюче накопичення відходів, не є винятком і м. Львів. Розрив між прогресуючим накопиченням відходів і заходами, спрямованими на запобігання їх утворенню, розширення утилізації, знешкодження та видалення, загрожує не тільки поглибленням екологічної кризи, а й загостренням соціальної ситуації в цілому. Звідси – необхідність подальшого удосконалення та розвитку з врахуванням вітчизняного та світового досвіду всієї правової, нормативно-методичної та техніко-економічної системи поводження з відходами. Проблеми у сфері поводження з побутовими відходами потребують невідкладного вирішення за умови фінансування заходів на місцевому та державному рівнях.

Місто Львів у сучасних умовах зіткнулося із труднощами, які стосуються поводження з ТПВ, основними з яких є:

- зміна морфології ТПВ зі збільшенням частки компонентів, які не піддаються процесам біологічного розкладання;

- низька інноваційно-інвестиційна активність суб’єктів господарської діяльності у сфері поводження з ТПВ;

- низький рівень участі мешканців у сфері поводження з ТПВ, що знижує рівень роздільного збору відходів;

- відмова власників житлових будинків приватної забудови укладати договори з перевізниками ТПВ;

- попадання у контейнери для ТПВ небезпечних та специфічних відходів.

Сучасну еру існування людства все частіше, по аналогії із кам'яною, бронзовою, атомною, називають сміттєвою. Тому вивчення проблем твердих побутових відходів, технологій їх знешкодження та впливу систем, їх збору та складування на навколишнє природне середовище є життєво важливим для людства.

Мета: Здійснити аналіз стану поводження з побутовими відходами у м. Львові та оцінити можливості його оптимізації згідно з принципами ЄС у цій галузі.

Завдання:

  1.  Проаналізувати якісний та кількісний склад побутових відходів у м. Львові;
  2.  Дослідити методи збору, перевозки, сортування, складування відходів у м. Львові;
  3.  Дослідити принципи та схеми поводження з побутовими відходами у країнах ЄС;
  4.  Визначити проблеми у поводженні з побутовими відходами у м. Львові;
  5.  Визначити перспективні щодо оптимізації напрямки поводження з побутовими відходами у м. Львові відповідно до вимог ЄС.

Об’єкт дослідження: Поводження з побутовими відходами.

Предмет дослідження: Система поводження з побутовими відходами у м. Львові.

1. ПОБУТОВІ ВІДХОДИ ЯК ПРОБЛЕМА СВІТОВОГО МАСШТАБУ

1.1. Шляхи утворення ТПВ

Утворення та накопичення ТПВ відбувається з двох джерел: житлових будинків і громадських установ.

За відомими даними останніх років склад ТПВ України має наступний вигляд (% від загальної маси):

Від упорядкованого житлового фонду: макулатура (папір, картон) – 22; полімерні відходи – 7,87 (в тому числі ПЕТ пляшки – 0,8-1); металобрухт чорний – 1,87; металобрухт кольоровий – 0,5; скло – 5,5; деревина – 1,14; текстиль – 4,53; шкіра, гума – 1,82; харчові та рослинні відходи – 39,59; каміння, кераміка, будівельні відходи – 1,75; інші – 0,5.

Від нежитлового впорядкованого фонду (комерційні відходи): великі торгівельні центри, стадіони, парки, школи, ринки, ін.: макулатура (папір, картон) – 53; полімерні відходи – 8,5 (в тому числі ПЕТ пляшки – 0,8 – 1); металобрухт чорний – 2; металобрухт кольоровий – 0,5; скло кольорове – 5,5; скло звичайне – 0,6; деревина – 1; текстиль – 3; шкіра, гума – 1,2; харчові та рослинні відходи – 4,2; інші – 20,6.

Норми накопичення ТПВ це їх кількість, що утворюється на розрахункову одиницю (людина для житлового фонду; 1м2 торгової площі для магазинів та складів; одне сидяче місце в кафе, ресторанах, кінотеатрах, один учень школи, ВНЗ тощо).

На норми накопичення і склад ТПВ впливають:

1) ступінь благоустрою житлового фонду (наявність водопроводу, каналізації, газу, сміттєпроводів, системи опалення);

2) поверховість;

3) розвиток громадського харчування;

4) культура торгівлі;

5) ступінь добробуту населення;

6) кліматичні умови (різна тривалість опалювального сезону);

7) споживання овочів і фруктів.

Уточнення норм накопичення ТПВ проводиться на спеціально вибраних контрольних ділянках. У містах з населенням до 300 тис. осіб контрольна ділянка охоплює 2% населення, з населенням до 500 тис – 1%, більше 500 тис. – 0,5%. З культурно-побутових об'єктів вибирають не менше 2-х найбільш характерних. Норми визначають за сезонами року. Заміри проводять протягом 7 днів і оформляють спеціальними актами, які затверджуються міськвиконкомами як норми накопичення ТПВ на наступні 5 років.

Наказом Міністерства з питань ЖКГ України «Про затвердження Рекомендованих норм надання послуг з вивезення побутових відходів» № 75 від 22.03.2010 р. затверджені норми надання послуг з вивезення побутових відходів для житлових будинків та інших джерел утворення побутових відходів (табл. 1.1).

Норми надання послуг з вивезення побутових відходів визначають на підставі результатів вимірювання кількості побутових відходів (їх об'єму та маси), що утворюються за одиницю часу (доба, місяць, рік):

- за двома джерелами їх утворення: житлові будинки (багато-квартирні та одноквартирні); підприємства, установи та організації;

- окремо для фізичних осіб, що проживають: у будинках з наявністю всіх видів благоустрою – центрального опалення, водопостачання, каналі-зації, газопостачання; у будинках, де відсутній один або два види благоустрою – центральне опалення, водопостачання, каналізація [23].

У табл. 1.1 наведені мінімальні та максимальні значення об'ємів утворення побутових відходів та відповідно до них мінімальні та максимальні значення їх щільності. Щільність побутових відходів відповідає їх стану у контейнерах. Норми надання послуг з вивезення твердих побутових відходів на одного постійного мешканця в курортних населених пунктах рекомендується розраховувати окремо для курортного сезону та іншої пори року за допомогою коефіцієнту сезонної нерівномірності, який характеризує відношення об'єму утворення твердих побутових відходів у курортний сезон (середнього на добу протягом курортного сезону) до середнього на добу об'єму утворення твердих і рідких побутових відходів упродовж іншої пори року.

Таблиця 1.1

Рекомендовані норми надання послуг з вивезення побутових відходів [24]

Джерело утворення побутових відходів 

Норма на одну розрахункову одиницю 

Щільність, кг/м

середня на добу 

середня на місяць 

середня на рік 

кг 

л 

кг 

м3 

кг 

м3 

Тверді побутові відходи 

житлові будинки 

1. Багатоквартирні та одноквартирні будинки з наявністю усіх видів благоустрою, на одну людину 

0,77 

3,56 - 7,09 

25,38 

0,11 - 0,24 

304,5 

1,30 - 2,90 

230,0 - 105,0 

2. Багатоквартирні будинки за відсутності одного або двох з видів благоустрою, на одну людину 

 

 

 

 

 

 

 

каналізації 

0,96 

3,84 - 7,40 

29,2 

0,116 - 0,22 

350,40 

1,40 - 2,70 

250,0 - 130,0 

центрального опалення 

1,0 

3,85 - 7,60 

30,4 

0,117 - 0,23 

365,0 

1,405 - 2,77 

259,8 - 131,8 

каналізації і центрального опалення (використання твердого палива) 

1,15 

3,86 - 7,9 

35,0 

0,118 - 0,24 

420,0 

1,41 - 2,9 

298,0 - 145,0 

3. Одноквартирні будинки з присадибною ділянкою, на одну людину: 

 

 

 

 

 

 

 

з наявністю усіх видів благоустрою 

1,26 

3,94 - 7,67 

38,3 

0,12 - 0,23 

460 

1,44 - 2,80 

319,4 - 164,3 

за відсутності каналізації 

1,45 

4,03 - 7,75 

44,2 

0,123 - 0,236 

530 

1,47 - 2,83 

360,5 - 187,3 

за відсутності центрального опалення 

1,52 

4,09 - 7,91 

46,25 

0,124 - 0,24 

555 

1,49 - 2,89 

372,5 - 192,0 

за відсутності центрального опалення (використання твердого палива), водопостачання, каналізації 

1,59 

4,14 - 8,2 

48,3 

0,125 - 0,25 

580 

1,51 - 2,99 

384,1 - 194,0 

Підприємства, установи та організації 

Готель, на одне місце 

0,5 

2,74 - 4,11 

15,2 

0,08 - 0,13 

182,0 

1,0 - 1,5 

182,0 - 121,0 

Гуртожиток, на одне місце 

0,35 

1,652,20 

12,2 

0,05 - 0,07 

146,0 

0,6 - 0,8 

243,0 - 182,0 

Санаторій, пансіонат, будинок відпочинку, на одне місце 

0,7 

3,84 - 5,20 

21,3 

0,12 - 0,16 

256,0 

1,40 - 1,90 

183,0 - 135,0 

Лікувально-профілактичні заклади: 

 

 

 

 

 

 

 

лікарня, на одне ліжко 

0,35 

2,19 - 2,74 

10,7 

0,07 - 0,08 

127,75 

0,80 - 1,00 

159,7 - 127,75 

поліклініка, на одне відвідування 

0,01 

0,06 

0,25 

0,0015 - 0,0025 

3,0 

0,018 - 0,030 

167,0 - 100,0 

Склад, на 1 кв. метр площі 

0,1 

0,22 - 0,24 

2,08 

0,0046 - 0,005 

25,0 

0,055 - 0,06 

450,0 - 417,0 

Адміністративні і громадські установи та організації, на одне робоче місце 

0,3 

1,3 - 1,5 

6,25 

0,027 - 0,032 

75,0 

0,32 - 0,38 

234,0 - 197,0 

Навчальні заклади: 

 

 

 

 

 

 

 

вищий і середній спеціальний, на одного студента 

0,09 

0,48 - 0,52 

1,92 

0,01 - 0,011 

23,0 

0,12 - 0,13 

192,0 - 177,0 

школа, на одного учня 

0,08 

0,4 - 0,48 

1,67 

0,008 - 0,01 

20,0 

0,10 - 0,12 

200,0 - 167,0 

школа-інтернат, на одного учня 

0,45 

2,2 - 2,4 

10,41 

0,046 - 0,05 

125,0 

0,55 - 0,60 

227,0 - 208,0 

профтехучилище, на одного учня 

0,4 

2 - 2,20 

8,33 

0,042 - 0,046 

100,0 

0,50 - 0,55 

200 - 181,8 

дитячий дошкільний заклад, на одне місце 

0,28 

1,4 - 1,5 

5,83 

0,03 - 0,032 

70,0 

0,35 - 0,38 

200,0 - 184,0 

Підприємства торгівлі, на 1 кв. метр торговельної площі: 

 

 

 

 

 

 

 

промтоварний магазин 

0,15 

0,82 - 0,85 

3,83 

0,021 - 0,022 

46,0 

0,25 - 0,26 

184,0 - 177,0 

продовольчий магазин 

0,3 

1,5 - 1,64 

7,63 

0,038 - 0,042 

91,50 

0,46 - 0,50 

198,9 - 183,0 

ринок 

0,31 

1,1 - 1,97 

8,0 

0,033 - 0,05 

96,0 

0,40 - 0,60 

240,0 - 160,0 

Заклади культури і мистецтва, на одне місце 

0,08 

0,7 - 0,8 

2,04 

0,018 - 0,02 

24,5 

0,21 - 0,24 

116,0 - 102,0 

Підприємства побутового обслуговування, на одне робоче місце 

0,75 

3,4 - 3,80 

19,08 

0,087 - 0,097 

229,0 

1,04 - 1,16 

220,0 - 197,4 

Вокзал, аеропорт, на 1 кв. метр площі залу очікування 

0,37 

1,7 - 1,8 

11,25 

0,052 - 0,055 

135,0 

0,62 - 0,66 

217,7 - 205,0 

Кемпінг, автостоянка, на 1 кв. метр площі 

0,03 

0,11 - 0,14 

0,92 

0,0033 - 0,0041 

11,0 

0,04 - 0,05 

275,0 - 220,0 

Пляж (курортний сезон), на 1 кв. метр території 

0,04 

0,25 - 0,30 

 

 

 

 

160,0 - 133,3 

Підприємства громадського харчування, на одне місце: 

 

 

 

 

 

 

 

1) ресторан: 

 

 

 

 

 

 

 

з відбором харчових відходів 

1,0 

5,0 - 5,2 

30,42 

0,153 - 0,158 

365,0 

1,83 - 1,90 

199,5 - 192,1 

без відбору харчових відходів 

1,4 

6,0 - 6,60 

45,0 

0,17 - 0,18 

540,0 

2,0 - 2,2 

270,0 - 245,0 

2) кафе, їдальня: 

 

 

 

 

 

 

 

з відбором харчових відходів 

0,43 

2,2 - 2,3 

13,08 

0,067 - 0,07 

157,0 

0,80 - 0,84 

196,0 - 187,0 

без відбору харчових відходів 

0,5 

2,6 - 2,7 

15,21 

0,08 - 0,083 

182,5 

0,95 - 0,99 

192,0 - 184,0 

Великогабаритні побутові відходи, на одну людину 

0,08 

0,4 - 0,8 

2,43 

0,012 - 0,024 

29,2 

0,146 - 0,292 

200,0 - 100,0 

Ремонтні побутові відходи, на одну людину 

0,11 

0,15 - 0,3 

3,35 

0,0046 - 0,0092 

40,15 

0,055 - 0,11 

733,0 - 366,0 

Рідкі побутові відходи, на одну людину 

25 

0,76 

9,13 

У разі впровадження роздільного збирання ТПВ з виділенням ресурсоцінних компонентів (папір, пластмаса, скло тощо) норму надання послуг з вивезення ТПВ рекомендується зменшувати на 20 кг на рік у розрахунку на одного мешканця або одну розрахункову одиницю.

Норми надання послуг з вивезення ТПВ для житлових будинків включають об'єми утворення вуличного змету та відходів з площі зеленого насадження на прибудинковій території.

Для підприємств, установ та організацій об'єм відходів з площі зеленого насадження не входить до норми надання послуг з вивезення ТПВ і при укладанні договорів про надання послуг з вивезення побутових відходів його додають до середньої на рік норми, виходячи з норми 8 дм3 з 1 м2 зелених насаджень.

1.2. Екологічні ризики накопичення ТПВ

Проблема накопичення твердих побутових відходів (ТПВ) є однією з найбільш актуальних природоохоронних проблем світового суспільства. Пріоритетним напрямком стратегії управління ТПВ є, безумовно, запобігання їх утворенню. Це питання набуває все більшої актуальності.

Проблема твердих побутових відходів (ТПВ) – одна із найактуальніших екологічних проблем початку третього тисячоліття. З кількох десятків мільярдів тонн твердих відходів щорічної діяльності сучасного людства побутове сміття становить 1-3 %, але шкода від нього дедалі більше переважає відносно малу кількість. Причиною є урізноманітнення його складу, збільшення частки хімічно шкідливих предметів і речовин [26].

У відповідності до різних оцінок в середньому на планеті біля 29% ТПВ спалюється, більше 60 - вивозиться на звалища, 4 - використовується для одержання компостів, і лише 6% піддається іншим шляхам переробки. Аналіз світової практики показує, що найбільш поширеним методом вирішення проблеми ТПВ є вивіз їх на сміттєзвалища і полігони: в США на сміттєзвалища і полігони вивозиться близько 85 – 90 % ТПВ, Англії – 90, Німеччині – 70, в Швейцарії – 20 – 25, в Японії - до 30 %. Незважаючи на розвиток промислових методів переробки ТПВ, найближчим часом основним способом залишиться захоронення і, частково, вторинна переробка. Це пояснюється високими капіталовкладеннями і експлуатаційними витратами на спалювання. Так, вартість спалювання 1т ТПВ на заводах Західної Європи складає 50-60 дол. США.

В Україні не має міста, де б не було так званого звалища ТПВ. Щороку в Україні «виробляють» 35 млн. м3 твердих побутових відходів, які зберігають на звалищах і полігонах загальною площею майже 3000 га і лише частково утилізують на сміттєспалювальних заводах. Система спалювання ТПВ функціонує лише в окремих містах: Київ, Дніпропетровськ, Харків і Севастополь, де діють сміттєспалювальні заводи, але і в цих містах їх потужності не вистачає для повної утилізації ТПВ. Середній тариф на спалювання 1т відходів на вітчизняних заводах становить 40-50 гривень, а середній тариф на захоронення 1м3 ТПВ - 5-12 гривень.

Вивезення побутового сміття на звалища означає перекладання непотрібних і небезпечних в санітарному відношенні речовин з одного місця на інше: із міста - за місто. Значною проблемою стає знаходження вільних земель поблизу великих міст. За кордоном щораз більше країн відмовляються від такого застарілого способу вирішення проблеми. Практика показала, що сміттєзвалища виділяють у повітря шкідливі гази, а у воду і ґрунт – безліч шкідливих речовин (від важких металів до вуглеводнів). Назавжди втрачаються матеріали, які ще можна використати повторно. Часто відбувається самозапалення звалищ і отруйний дим тягнеться з них на велику відстань, забруднюючи прилеглі ділянки.

Основну роль при організації звалищ ТПВ відіграють фактори, які включають миттєву економію засобів при експлуатації, простоту і обманну

дешевизну. Ігнорування геоекологічних умов при виборі ділянок під звалища

ТПВ і знехтування природоохоронними заходами призвели до того, що багато звалищ організовані на несприятливих територіях з геогідрологічного режиму. В результаті, такі об’єкти стали джерелом інтенсивного екологічного навантаження на природне середовище і, навіть, на здоров’я людей.

Звалища ТПВ – це території, які ні люди, ні машини не можуть обробити із-за великої кількості твердих частин, скла, металу, деревини. У верхньому шарі відходів на глибині до трьох метрів процес знезаражування завершується через 15- 25 років. У більш глибоких шарах він проходить ще повільніше – 50 і навіть 100 років. Деякі складові сміття розкладаються ще повільніше або взагалі не піддаються розкладу.

При збереженні всі відходи зазнають змін, обумовлених як фізико-хімічними процесами, так і під впливом зовнішніх умов. В результаті цього на полігонах збереження і захоронення відходів можуть утворитися нові екологічно небезпечні речовини, які при попаданні у біосферу можуть створювати серйозну небезпеку для середовища існування людини.

Звалища ТПВ слугують забруднюючим джерелом інтенсивного екологічного навантаження на підземні води. Небезпечність забруднення

підземних вод поблизу звалищ ТПВ, в першу чергу, пов’язана з фільтраційними потоками забруднених вод із маси відходів за межі об’єктів захоронення, наявністю прямого контакту відходів з атмосферними опадами.

Аналіз забруднення підземних вод на ділянках звалищ ТПВ показує, що вміст забруднюючих компонентів в підземних водах може значно (в десятки і сотні разів) перевищувати ГДК. Міграція забруднювачів продовжується тривалий час і після закриття полігонів, так як розкладання відходів і винесення речовин із тіла звалищ триває до утворення стійкої рівноваги з оточуючим середовищем.

Дія твердих і небезпечних відходів на приземну атмосферу проявляється в тому, що з її поверхні в спекотні і теплі періоди часу інтенсивно випаровуються різноманітні забруднюючі речовини: ртуть, миш’як і інші летучі важкі метали, газоподібні сполуки хімічних реакцій в тілі звалищ. Часте самозапалення і пожежі на звалищах і полігонах ТПВ також сприяють забрудненню нижніх шарів атмосфери .

Небезпека звалищ ТПВ для життя людей викликана наявністю і розвитком в них патогенних мікроорганізмів, а саме: збудників гепатиту, туберкульозу, дизентерії, аскаридозу, респіраторних, алергічних та інших захворювань. У фільтраті, який у значних кількостях накопичується на полігонах ТПВ, нараховується більше десяти шкідливих для людей сполук [3].

Отже, звалища ТПВ – потужні джерела екологічної небезпеки. Відсутність досконалих переробних технологій змушує відкривати нові кар’єри, займати великі площі земель під сміттєзвалища.

1.3. Світовий досвід поводження з ТПВ

Проблеми твердих відходів, як і інші екологічні проблеми, щорічно загострюються. Застосування недосконалих технологічних процесів та недостатня комплексність використання сировини в промисловості, значне збільшення чисельності населення при поліпшенні якості життя викликає утворення величезної кількості твердих побутових відходів. Ще В.І. Вернадський приписував людству найбільшу геологічну силу. Сьогодні його твердження повністю справджується. Для екології досить часто те, що ще вчора було нормою, сьогодні є порушенням, а завтра - переходить в категорію злочину. Така ситуація характерна і для твердих відходів. Особливістю твердих відходів є той факт, що по мірі збільшення вимог екологічного законодавства щодо викидів у атмосферу та гідросферу і розвитку відповідних технологій, забруднення з них переводились у твердий стан, як найбільш стабільний, автоматично збільшуючи об'єми твердих відходів. Варто зауважити, що проблема твердих відходів виникла не сьогодні. І якщо промислові тверді відходи почали накопичуватися десь з 18 ст., то побутові супроводжували людство завжди, починаючи із заснування міст та селищ.

Проблема поводження з твердими побутовими відходами існує тисячі років з моменту виникнення людської цивілізації.

Вже у 500 р. до нової ери в Афінах на відстані 1 милі від міста було організовано звалище, що свідчить про існування проблеми твердих побутових відходів вже на той час. В подальшому в різних країнах вирішення проблеми твердих побутових відходів розвивались та вирішувались по-різному. Вже у 19 ст. проблеми твердих побутових відходів загострилися настільки, що в країнах Західної Європи 1840 рік було оголошено роком „санітарної очистки". В другій половині 20-го століття проблеми твердих побутових відходів переросли у сміттєву кризу, підтверджуючи погрозливі прогнози Н.Бора: „Людство не загине від атомного жаху - воно задихнеться в власних  відходах". Сьогодні інтенсивність утворення твердих відходів випереджає інтенсивність росту населення, оскільки людині завжди було характерним бажання жити краще та комфортніше.

В останні десятиріччя ця проблема набула великої загостреності у зв’язку з появою нових матеріалів та речей в життєвому обігу людей. Це привело до суттєвої зміни морфології ТПВ та появи в ній додаткових фракцій, які насичені шкідливими для довкілля та здоров’я людей компонентами (пластик, важкі метали, інші токсичні компоненти).

Проблема поводження з ТПВ ускладнюється все зростаючою кількістю їх накопичення та низькою швидкістю їхнього розкладання у оточуючому середовищі.

Більшість розвинених європейських держав намагається захистити навколишнє середовище та досить ефективно впроваджує сучасні технології переробки та утилізації ТПВ задля забезпечення екологічного благополуччя, охорони довкілля та ресурсозбереження, а деякі з них, навіть, планують найближчим часом повністю припинити захоронення твердих побутових відходів на полігонах. Таким чином, європейська та світова практика у сфері поводження з твердими побутовими відходами ставить на мету запобігання і зменшення виробництва відходів та їх шкідливого впливу, що, в свою чергу, досягається шляхом вторинного використання відходів за допомогою переробки, повторного використання відходів, розробки належних технологій кінцевої утилізації небезпечних речовин, використання відходів як джерела енергії. У цій практиці європейські держави керуються цілою низкою директив та регламентів ЄС. Базовим законом ЄС у сфері управління відходами є «Рамкова директива ЄС про відходи», яка поширюється на всі потоки відходів та встановлює, так звану, ієрархію відходів, правила планування управління відходами, їх кваліфіковане збирання і перероблення, а також вимагає дотримання обов'язкових дозвільних процедур для переробників [19].

Світовий досвід пропонує три основі шляхи у сфері поводження з твердими побутовими відходами, а саме:

  1.  полігонне поховання  (з метою запобігання шкідливого впливу на довкілля);
  2.  знищення твердих побутових відходів шляхом їх спалювання;
  3.  очищення твердих побутових відходів від шкідливих компонентів та їх утилізація з метою добування ресурсоцінних компонентів.

Слід зазначити негативні наслідки використання полігонного поховання та спалювання відходів. Складування твердих побутових відходів на сміттєзвалищах є недосконалим та екологічно небезпечним способом поводження з ними, адже токсичний фільтрат (стічні води звалищ) забруднює ґрунти, поверхневі та ґрунтові води місць, які розташовані поряд із звалищами, а самоспалення та гниття відходів призводить до забруднення повітря. Спалювання відходів вкрай небезпечне для навколишнього середовища та має вкрай негативний вплив на здоров’я людей, бо спалювання сміття призводить до утворення токсичних речовин та сполук, які осідають в атмосфері. Крім того, цей спосіб є найбільш відсталішим та витратним способом поводження з відходами. Саме тому сьогодні багато країн спрямовують своє законодавство на часткову заборону спалювання відходів, а деякі з них повністю забороняють їх спалювання. Отже, єдиним цивілізованим та безпечним шляхом поводження з твердими побутовими відходами є рециклінг (треба додати, що майже всі компоненти твердих побутових відходів можуть бути повторно використані) і мінімізація утворення сміття, що пов’язане  поширенням екологічної свідомості населення України.

1.4. Принципи поводження з побутовими відходами в Україні

Основними принципами державної політики у сфері поводження з відходами, визначеними Законом України “Про відходи”, є пріоритетний захист навколишнього природного середовища і здоров’я людини від негативного впливу побутових відходів, забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів, науково обґрунтованого узгодження екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства щодо утворення та використання ТПВ з метою забезпечення його сталого розвитку [11].

Основними напрямами державної політики у сфері поводження з ТПВ є створення умов, що сприятимуть забезпеченню повного збирання, перевезення, утилізації, знешкодження та захоронення ТПВ і обмеження їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людини [13].

На сьогодні в Україні збільшуються обсяги накопичення відходів, кількість полігонів і звалищ для їх захоронення, погіршується санітарний стан населених пунктів.

За офіційними даними, в Україні накопичено близько 35 млн. м3 відходів, з яких утилізується лише 4 відсотків відходів. Обсяги утворення, розміщення, утилізації та знищення відходів постійно уточнюються з урахуванням критеріїв віднесення їх до видів та класів небезпеки.

Утворення та накопичення ТПВ відбувається з двох джерел: житлових будинків і громадських установ.

Погіршується ситуація у сфері поводження з відходами, щодо забезпечення екологічної безпеки, і специфічними відходами, що утворюються у процесі медичного обслуговування, ветеринарної практики, пов’язаних з ними дослідних робіт і після потрапляння у контейнери побутових відходів та на полігони і звалища можуть призвести до різних інфекційних захворювань.

Понад 11 млн. тонн побутових відходів, накопичення яких значною мірою залежить від погодних умов, ступеня благоустрою житлових будинків, рівня життя населення тощо, захоронюються на 6 тис. полігонах загальною площею близько 9 тис. гектарів та частково утилізуються на сміттєспалювальних заводах. Послуги з вивезення побутових відходів надаються лише 75 відсоткам населення, що призводить до утворення щороку несанкціонованих звалищ. Більшість полігонів перевантажені або не відповідають вимогам екологічної безпеки.

Недосконалою є система санітарного очищення населених пунктів, відсутня взаємодія органів державної санітарно-епідеміологічної служби, охорони навколишнього природного середовища та житлово-комунального господарства з метою здійснення контролю за санітарним станом територій, а також збиранням, видаленням, знешкодженням та захороненням побутових відходів і відходів тваринного походження [19].

Поводження з відходами і накопичення їх в Україні. Поводження з відходами — дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів.

Сучасний стан сфери поводження з твердими побутовими відходами. У населених пунктах країни щороку накопичується близько 35 млн. м3 твердих побутових відходів (далі - побутові відходи), які захороняються на 770 полігонах загальною площею майже 3 тис. гектарів та частково утилізуються на сміттєспалювальних заводах. Накопичення побутових відходів значною мірою залежить від погодних умов, сезону року, ступеня благоустрою житлових будинків, рівня життя населення тощо. У загальному обсязі побутових відходів міститься 10,3 - 26,4 відсотка паперу, 20-40 - харчових відходів, 0,75 - 3,7 - деревини, 0,2 - 8 - текстилю, 1 - 5,8 - металів, 1,1 - 9 - скла, 0,6 - 6 - полімерних відходів та інших речовин [9].

Збирання побутових відходів є основним завданням санітарного очищення населених пунктів і здійснюється більше ніж 7,5 тис. спеціальними автомобілями 56 спеціалізованих авто підприємств та 650 цехами. Проте рухомий склад спеціалізованих авто підприємств застарілий, майже 75 відсотків автомобілів відпрацювали свій ресурс і підлягають списанню. При нормативі 12 відсотків відновлюється лише 1 відсоток парку. Високий рівень тарифів з надання послуг у сфері поводження з побутовими відходами призвів до зменшення кількості укладених договорів на ці послуги. Для збирання та тимчасового зберігання побутових відходів використовуються контейнери, які через застосування недосконалого механізму розвантаження деформуються та псуються. Частина контейнерів виготовляється без кришок, що призводить до підвищення вологості побутових відходів, зумовлює прискорення процесів загнивання в теплий період року та примерзання їх до контейнерів у морозну погоду, у зв'язку з чим ускладнюється транспортування та стає практично неможливою подальша переробка побутових відходів. Через несвоєчасне вивезення побутових відходів контейнери стають місцем розповсюдження гризунів, шкідливих комах та небезпечним джерелом інфекцій.

Майже всі побутові відходи захороняються на полігонах. Переважна їх більшість працює в режимі перевантаження, тобто з порушенням проектних показників щодо обсягів накопичення відходів. Водночас полігони є джерелом інтенсивного забруднення атмосфери та підземних вод. Практично ні на одному з них не знешкоджується фільтрат. Майже усі полігони потребують невідкладної санації та рекультивації. Не вирішуються питання створення нових полігонів. Половина полігонів побутових відходів приймає промислові відходи. Крім того, у багатьох містах триває процес утворення несанкціонованих звалищ побутових відходів.

Найбільші площі під полігони зайняті в Дніпропетровській - 140 гектарів, Донецькій - 330, Одеській - 195, Запорізькій - 153, Луганській області – 129 гектарів.

З чотирьох сміттєспалювальних заводів (м. Київ, Харків, Севастополь та Дніпропетровськ) працюють лише Київський і Дніпропетровський, обладнання яких застаріле і не відповідає сучасним екологічним вимогам, внаслідок чого вони стають джерелом забруднення довкілля токсичними газами [18].

У сільських населених пунктах відсутні спеціалізовані підприємства у сфері поводження з побутовими відходами та санкціоновані звалища відходів. Побутові відходи складуються у природних рельєфних утвореннях - балках, ярах, долинах річок. Це становить екологічну небезпеку, оскільки стічні води, насичені забруднюючими речовинами, потрапляють у водні об'єкти [2]. Існуюча структура системи санітарного очищення населених пунктів недосконала, її фрагментарність, роз'єднаність та різнорідність за відсутності взаємодії з органами державної санітарно-епідеміологічної служби та охорони навколишнього природного середовища не забезпечує достатнього контролю за санітарним станом територій, а також збиранням, вивезенням, знешкодженням та захороненням побутових відходів. Ефективне вирішення комплексу питань, пов'язаних з поводженням з побутовими відходами, можливе лише за умови визначення основних напрямів та розв'язання основних завдань з реалізації державної політики у сфері поводження з відходами, визначених Програмою поводження з твердими побутовими відходами в Україні, яка враховує сучасний стан економіки країни, перспективи її соціального розвитку.

1.5. Виявлення впливу полігону тпв м. Львова на довкілля

Великі полігони твердих побутових відходів за рівнем шкідливого впливу на навколишнє середовища вважаються об'єктами екологічного ризику. Вони є потенційними джерелами забруднення довкілля у разі порушення норм і правил їх експлуатації.

Об'єктом дослідження впливу полігонів на об'єкти навколишнього природного середовища, зокрема на ґрунт, вибрано Львівський полігон твердих побутових відходів (рис. 1.1).

Полігон було створено у 1957 році. Він розташований в 3-х кілометрах північніше межі м. Львова. Полігон має подібну до прямокутника форму, довга вісь якого витягнута у південно-східному напрямку. Загальна його площа становить 38,8 га. Товщина шару сміття у його південно-східній частині досягає 50 м, у північно-західній вододільній коливається від 1-3 до 10 м. Загальний його об'єм за орієнтовними підрахунками перевищує 10 млн тон.

 Рис. 1.1. Просторове розташування сміттєвого тіла, гудронових збірників та збірників фільтрату Львівського полігону ТПВ на космознімку Google Earth

Щорічно у м.Львові накопичується понад 1,5 млн. м3 ТПВ, а відповідно за один день – біля 4 тис. м3, з них близько 70 % – побутові відходи з прибудинкових територій, які обслуговують львівські комунальні підприємства (ЛКП), а 30 % – відходи від інших підприємств та організацій. 
Основним виробником побутових відходів є м.Львів. Одночасно полігон використовується населеними пунктами Жовківського району та м.Жовквою, Кам’янко-Бузьким районом та м.Кам’янкою-Бузькою, частиною Пустомитівського, Миколаївського та Яворівського районів.

До 1990 року на полігоні складувалися не лише побутові, але й токсичні промислові відходи. Їх кількість за орієнтовними оцінками досягає 2 млн тон. З 1990 р. на полігон вивозяться промислові відходи лише 3 та 4 класів небезпеки.

Навколо смітника облаштовано обвідну дренажну канаву, яка збирає і транспортує дренажні і дощові води до двох грунтових збірників фільтрату об'ємом близько 4000 м3, облаштованих біля його південно-східного підніжжя. Частина накопиченого тут фільтрату постійно вивозиться на очисні споруди біологічної очистки м. Львова.

Подане на полігон сміття ущільнюється важкими бульдозерами. Після ущільнення воно ізолюється інертним матеріалом (грунт, будівельні відходи, тощо). До 1992 року сміття на полігоні майже постійно горіло, викидаючи в атмосферу значну кількість токсичних сполук. Останніх 15 років цей процес практично припинено. Лише на окремих, невеликих за площею, ділянках періодично виникають аварійні займання, які швидко ліквідовуються.

Наводячи загальну характеристику полігону окремо, слід зупинитися на збірниках кислих гудронів Львіського нафтомаслозаводу. З формальних позицій вони не мають безпосереднього відношення до сміттєзвалища, але знаходяться практично у його межах і розглядаються мешканцями прилеглих населених пунктів як один об'єкт.

Всього у районі сміттєзвалища розташовано 3 накопичувачі гудрону (рис. 1.1). Загальна площа гудроносховищ становить 6,8 га. Всі вони утворені шляхом влаштування дамб у верхів’ях глибоких ярів, що беруть свій початок поблизу полігону. Загалом у цих земляних ємностях нагромаджено близько 300 тис. тон кислих гудронів.

Внаслідок окисно-відновних реакцій, що проходять внаслідок взаємодії гудронів з атмосферними агентами відбувається процес розділення їх на три шари: верхній - нейтральні нафтопродукти з густиною 0,925-0,947 т/м3, середній - вода з невеликою кількістю розведеної сірчаної кислоти, нижній - важка високов'язка органічна маса.

У 2004 році глиняні замки накопичувачів кислих гудронів дали тріщину. Внаслідок чого кисла вода витікає на поверхню грунту за 1 км на південний-захід від цих накопичувачів.

Полігони твердих побутових відходів, загалом і Львівського зокрема, створюють значний вплив практично на усі компоненти довкілля. При цьому базовими складовими, на які вони безпосередньо впливають: ґрунти, поверхневі, і підземні води та атмосферне повітря. Опосередкованому впливу піддається і рослинний покрив [17].

Основним джерелом забруднення підземних вод є фільтрат, який накопичується у грунтових збірниках (рис. 1.2). Вони являють собою досить глибокі (до 4 м) канави довжиною до 200 м. За рахунок значного гідростатичного тиску фільтрати легко проникають у грунтові води. Певна частина фільтрату поглинається поза межами збірників, безпосередньо під тілом звалища. Поверхневих вод, як таких, у безпосередній близькості від полігону немає. Їх роль у даному випадку відіграють меліоративні канави, що дренують поблизу звалища забруднені грунтові води. Періодично у них надходить також невелика кількість фільтрату, що проникає з обвідної дренажної канави та у місцях його переливу із збірників [5].

Рис. 1.2. Загальний вигляд та параметри збірників фільтрату на космознімку Google Earth

Атмосферне повітря найбільше забруднюється при горінні сміття, надходженні забруднюючих речовин, що утворюються внаслідок розкладання органіки, а також випаровування з поверхні сміттєзвалища і гудронових ставків.

Грунтовий покрив є одним із депонуючих середовищ. Його екологічний стан великою мірою залежить від різних факторів. Основними джерелами його забруднення в межах впливу полігону є: фільтратні стоки, кислі гудрони, присутні в атмосфері забруднюючі речовини надходять у ґрунти, а наявні в ньому рухомі форми токсичних речовин частково поглинаються рослинами, частково з дощовими і талими водами проникають у підземні водоносні горизонти [4].

Полігони твердих побутових відходів - типовий приклад антропогенної діяльності. Для них характерні низка ознак хімічного забруднення ґрунтів, поверхневих, ґрунтових та підземних вод, рослинних груп, атмосферного повітря, які є об'єктами різноманітних еколого-геологічних досліджень [22].


2. АНАЛІЗ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ УМОВ, ЯКІ ВИЗНАЧАЮТЬ ПІДХОДИ ДО ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ У МІСТІ ЛЬВОВІ

2.1. Географічне розташування та соціально-економічна значимість м. Львова

Львів розташований у центральній частині Львівської області між Яворівським, Жовківським та Пустомитівським районами. Вузол залізничних, автомобільних і повітряних шляхів, у тому числі міжнародних.

Площа міста в адміністративних межах становить близько 180 км². Місто розташоване на відстані бл. 70 км від кордону з Польщею, на стику Львівського плато, горбкуватого Розточчя і низинної Надбужанської котловини. Через нього проходить пасмо пагорбів Головного європейського вододілу, який розмежовує річки Балтійського та Чорноморського басейнів (відповідно річок Західного Бугу та Дністра) (рис. 2.1) [16].

 Рис. 2.1. Космічний знімок Львова (14 листопада 2010) Google Earth

Середня висота Львова над рівнем моря — 289 метрів. Найвища точка міста — гора Високий замок (413 м над рівнем моря).

Історично Львів було збудовано на річці Полтві (притока Бугу), але в XIX столітті її пустили через головний міський колектор (під проспектами Шевченка,Свободи та Чорновола).

У Львові розташовано понад  20 парків і зелених зон, 2 ботанічні сади і 16 пам'яток природи. Два парки є пам'ятками садово-паркового мистецтва національного значення, один — місцевого. В міських межах розташований регіональний ландшафтний парк «Знесіння» — природоохоронна територія площею понад 300 га, яка має максимально наближену до природних умов екосистему.

Адміністративно місто поділено на 6 районів: Галицький, Залізничний, Шевченківський, Личаківський, Сихівський та Франківський (рис. 2.2).

Характеризується високою щільністю забудови на обмеженій території, де проживає понад 800 тис. мешканців.

Рис. 2.2. Адміністративний поділ міста Львова

Житловий фонд міста складається з будинків комунальної власності, відомчих, житлово-будівельних кооперативів, об’єднань співвласників багатоквартирних будинків і приватних. Забудова центральної частини міста 2-4 поверхова і сформована у ХІХ – на початку ХХ ст.ст. За межами центру розміщені житлові масиви висотної забудови та мікрорайони садибного типу, значна частина яких не каналізована, а вулиці без твердого покриття [16].

2.2. Природно-кліматичні умови

Клімат міста Львова помірно-континентальний з холодними малосніжними зимами та спекотним посушливим літом. 

Поверхня – горбиста. Центральна частина міста розташована в улоговині, на схід, південий захід і північний захід містяться височини висотою 25-40 м. Пересічна температура повітря січня -5оС, липня +17оС; опади – 678 мм на рік, максимальна кількість випадає у червні-липні, мінімальна – узимку. Період температур понад +10оС становить 158 днів на рік. На околицях Львова беруть початок річки Полтва – притока Західного Бугу та Зубра – притока Дністра.

Місто багате зеленими насадженнями (парки, лісопарки, ліси на околицях), загальна площа яких 728 га. У місті є пам’ятка садово-паркового мистецтва державного значення – Стрийський парк і 10 парків місцевого значення, 41 пам’ятка природи.

Середньомісячна температура повітря становить −4 °C у січні і +18 °C у липні. Абсолютний максимум температури повітря (+37,0 °C) зафіксований у серпні1921 року, абсолютний мінімум — (−33,6 °C)10 лютого 1929 року; максимальна кількість опадів (1 422 мм) випала у 1893 році. Загалом, за останні 100–120 років температура повітря у Львові має тенденцію до підвищення. Так, протягом цього періоду середньорічна температура підвищилася, принаймні, на 1 °C. Вологість повітря в середньому за рік становить 79 %. Найчастіше дують західні вітри, найрідше — північно-східні [16].

Львів характеризується найбільшою кількістю опадів та найнижчими літніми температурами серед всіх обласних центрів України, що спричинено чи не найменшою континентальністю місцевого клімату з-поміж великих міст України. В середньому за рік випадає 740 мм атмосферних опадів: найменше — в січні, найбільше — в липні. За рік у місті в середньому 174 дні з опадами. Через це місто часто називають «приреченим на дощ». Тема львівського дощу є популярною в місцевих художниківпоетів і музикантів.

Для всіх пір року характерні різкі перепади атмосферного тиску, температур і вологості повітря. Зими м'які — морози нижче −20 °C спостерігаються вкрай рідко. Стійкий сніговий покрив встановлюється не кожної зими. Весна прохолодна та дощова, заморозки і снігопади можливі до початку травняЛіто прохолодне. Звичайні літні полуденні температури в межах +20-25 °C, спека вище +30 °C спостерігається рідко. Влітку частими є грозові зливи і різкі перепади температур при проходженні атмосферних фронтів. При цьому майже щороку спостерігаються ураганні вітри, які призводять до повалення дерев, обриву ліній електропередач, невеликих руйнувань. Осінь помірно тепла і суха. Тривалість вегетаційного періоду — 215 днів.


3. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ ПОВОДЖЕННЯ З ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ У М. ЛЬВОВІ

3.1. Дослідження шляхів формування та складу ТПВ

Норми надання послуг з вивезення побутових відходів визначають на підставі результатів вимірювання кількості побутових відходів (їх об'єму та маси), що утворюються за одиницю часу (доба, місяць, рік):

- за двома джерелами їх утворення: житлові будинки (багато-квартирні та одноквартирні); підприємства, установи та організації;

- окремо для фізичних осіб, що проживають: у будинках з наявністю всіх видів благоустрою – центрального опалення, водопостачання, каналізації, газопостачання; у будинках, де відсутній один або два види благоустрою – центральне опалення, водопостачання, каналізація.

Щільність побутових відходів відповідає їх стану у контейнерах. Норми надання послуг з вивезення твердих побутових відходів на одного постійного мешканця в курортних населених пунктах рекомендується розраховувати окремо для курортного сезону та іншої пори року за допомогою коефіцієнту сезонної нерівномірності, який характеризує відношення об'єму утворення твердих побутових відходів у курортний сезон (середнього на добу протягом курортного сезону) до середнього на добу об'єму утворення твердих і рідких побутових відходів упродовж іншої пори року. Рекомендується приймати коефіцієнт сезонної нерівномірності рівним 1,5 [24].

Середня на добу норма на одного мешканця для курортного сезону розраховується за формулою:

(3.1),

де Ак – середня на добу норма у курортний сезон, м3

Н – середня на рік норма надання послуг з вивезення відповідно твердих і рідких побутових відходів на одного мешканця, м3/рік (табл. 1.1);

Кк – коефіцієнт сезонної нерівномірності.

Середня добова норма на одного мешканця для іншої пори року розраховується за формулою:

(3.2).

де Н – середня добова норма впродовж іншої пори року.

Ми провели дослідження для середньої на добу норми на одного мешканця для курортного сезону за формолою (3.1), та для іншої пори року за формулою (3.2).

Ак = 2,1/365*1,5 = 0,0086 м3 

Ак = 2,1/365 = 0,0057 м3

Недосконалість технологічних схем транспортування ТПВ з узгодженням інтересів усіх учасників у сфері поводження з ними, а також відсутність науково обґрунтованих залежностей обсягів утворення ТПВ від соціально-еколого-економічних чинників факторів впливу на них, які б можна було використати для прогнозування та прийняття управлінських рішень у галузі екологічної безпеки. Для визначення системи транспортування та збирання міста потрібно знати морфологічним складом ТПВ та їх щільність.

3.2. Дослідження поводження з ТПВ

У місті Львові поводження з ТПВ складається з таких етапів: збору в контейнери, транспортуванні за допомогою сміттєвозів, переробка і захоронення (метод зштовхування та ущільнення) на міському полігоні.

Стан поводження з ТПВ у місті Львові ми оцінювали згідно даних, отриманих в результаті моніторингових досліджень на території міста.


4. АНАЛІЗ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ ПОВОДЖЕННЯ З ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ У МІСТІ ЛЬВОВІ

4.1. Структура, склад та обсяги ТПВ м. Львова – сучасний стан та динаміка змін

Морфологічний склад ТПВ визначає фізичні властивості і зумовлює подальшу схему підготовки і переробки відходів при утилізації. Це один з важливих параметрів, який характеризує особливість збирання і сортування передбачених схем переробки.

Рис. 4.1. Морфологічний склад побутових відходів м. Львова

Морфологічний склад сучасних ТПВ значно відрізняється від того, що був кілька десятиліть тому. Широке використання пакувальних матеріалів і напівфабрикатів у повсякденному житті більшості жителів призвело до одночасного зростання вмісту паперу і полімерів в ТПВ (рис. 4.1). Зміну структури споживання товарів можна спостерігати не тільки розглядаючи різні часові періоди, але і переходячи від одного населеного пункту до іншого. На відсоткові співвідношення  морфологічного складу  ТПВ впливають наступні чинники: ступінь впорядкування житлового фонду, пори року, кліматичні умови. У складі ТПВ постійно збільшується вміст паперу, пластмас, фольги, різного роду банок, поліетиленових плівок і інших упаковок. Особливо великі сезонні зміни складу ТПВ характеризується збільшенням харчових відходів з 20-25 % весною до 40-55 % восени, а зимою зменшується кількість вуличного відсіву (рис. 4.1).

До складу харчових відходів входять картопляні очищення, відходи овочів, фруктів, хліба і хлібопродуктів, м'ясні і рибні відходи, яєчна шкаралупа і ін. Вони містять крохмаль, жири, білки, вуглеводи, клітковину, вітаміни. Вологість харчових відходів коливається від 60-70% навесні до 70-85% влітку і восени. Вологість харчових відходів ресторанів, їдалень інших місць харчування досягає 95%.

Відходи з міста Львова звозять на полігон ТПВ у Грибовичах, точну кількість відходів визначити неможливо. Загальний об'єм полігону за орієнтовними підрахунками перевищує 10 млн тон (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Лінійний графік щорічного накопичення ТПВ на міському полігоні

Норми утворення твердих побутових відходів для міста Львова розроблені на підставі наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 01.10.2006 № 7 “Про затвердження Норм утворення твердих побутових відходів для населених пунктів України“ та постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070 “Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів“ (табл. 4.1). Щільність твердих побутових відходів для м.Львова – 125 кг/м3

Таблиця 4.1

Норми утворення твердих побутових відходів для міста Львова [24]


з/п

Назва об’єкта

Розрахункова одиниця

Середньорічна норма утворення (м3)

1

Упорядкований будинок

мешканець

1,44

2

Неупорядкований будинок: 
- з газовим опаленням

- з опаленням на твердому паливі

мешканець

мешканець

1,51

1,53

3

Будинок приватного сектору з

присадибною ділянкою з

газовимопаленням

мешканець

1,51

4

Готель

місце

1,25

5

Гуртожиток

місце

0,70

6

Санаторій, пансіонат, будинок відпочинку

місце

1,65

7

Лікувально-профілактичні установи:

7,1

- лікарня

місце

0,90

7,2

- поліклініка

відвідування

0,02

8

Дитяча дошкільна установа

місце

0,30

9

Склад

1 м2 площі

0,06

9,1

Адміністративні та громадські

установи,організації

робоче місце

0,35

10

Учбовий заклад:

10,1

- вищий та середній спеціальний

учень

0,12

10,2

- школа

учень

0,11

10,3

- школа-інтернат

учень

0,57

10,4

- профтехучилище

учень

0,52

11

Підприємство торгівлі:

11,1

- промтоварний магазин

1 м2 торговельної площі

0,25

11,2

- продовольчий магазин

1 м2 торговельної площі

0,47

11,3

- ринок

1 м2 торговельної площі

0,50

12

Видовищна установа

місце

0,23

13

Підприємство побутового

обслуговування

робоче місце

1,1

14

Вокзал, аеропорт, автовокзал

1 м2

пасажирської площі

0,62

15

Кемпінг, автостоянка

1 м2 площі

0,04

16

Підприємство громадського

харчування:

16,1

ресторан:

16,2

- з відбором харчових відходів

місце

1,85

16,3

- без відбору харчових відходів

місце

2,30

16,4

кафе, їдальня:

16,5

- з відбором харчових відходів

місце

0,68

16,6

- без відбору харчових відходів

місце

0,80

4.2. Біота Львівського полігону ТПВ та показники її розвитку

На сьогоднішній день нових досліджень  по біоті Львівського полігону ТПВ не було зроблено, крім деяких згадків. Ми проаналізували дослідження по макроміцетах Львівського міського полігону твердих побутових відходів.

Внаслідок життєдіяльності людини виникає значна кількість твердих побутових відходів. Хаотичні чи визначені ділянки складування сміття супроводжуються, унаслідок його розкладання, отруєнням ґрунтового покриву, повітря, поверхневих та підземних вод тощо. Ґрунти, які увібрали небезпечні хімічні речовини, сполуки, важкі метали, змінили кислотність та температурний режим, мають підвищений радіаційний фон називатимемо техногенними едафотопами. Техногенні едафотопи виникають у середовищі існування сміттєзвалищ, полігонів твердих побутових відходів. Важливим елементом відтворення цих девастованих ландшафтів є фіто меліорація [15]. Значну роль у фітомеліоративних процесах відіграють гриби (макроміцети та мікроміцети). Ми зупинимося на дослідженні розвитку макроміцетів на техноедафотопах Львівського міського полігону твердих побутових відходів (ТПВ).

Макроміцетами називають групу вищих грибів, які мають великі плодові тіла різної форми (шапинковидна, кульковидна, у вигляді зірок, кущів) [1]. Вони позитивно впливають на розвиток рослинності та виконують такі основні функції:

  1.  перетворення азотовмісних сполук гумусу в форму, яка засвоюється рослинами;
  2.  мікоризні гриби беруть участь в забезпеченні рослин фосфором, кальцієм, калієм – елементами, які необхідні для життєдіяльності автотрофного симбіонту;
  3.  забезпечення рослин водою;
  4.  захист рослин від патогенних організмів.

Гриби є одним з найважливіших компонентів лісових екосистем. На них покладено широкий спектр біосферних функцій, серед яких розкладання органічних речовин є найбільш істотною (Одум, 1986). З точки зору біогеохімічних досліджень, гриби становлять особливий інтерес, оскільки володіють вибірковою здатністю до накопичення елементів небезпечних для здоров'я людей. Ця здатність виражена у них набагато різкіше, ніж у вищих рослин та інших організмів. Якщо кількість металів у грибах перевищує гранично допустимі концентрації (ГДК), то, потрапляючи в організм людини, вони з часом викликають патологічні зміни внутрішніх органів, характеризується канцерогенною дією.

Вчені-біохіміки із США відкрили цікавий гриб, який може переробити поліуретан. Якщо його культивувати на звалищах, то буде вирішена проблема переробки розкладанням сміття [7, 21].

Все вище сказане розкриває актуальність і науково-практичну значимість даного дослідження. Без вивчення цих проблем неможлива комплексна оцінка ролі мікобіоти в міграції елементів-забруднювачів в біогеохімічних циклах, в ланках харчового ланцюга і ймовірності вторинного забруднення прилеглих територій, [27].

Метою роботи є встановлення видового складу макроміцетів, які розвиваються на Львівському міському полігоні ТПВ та у зоні його впливу. Методи досліджень: ґрунтознавчі, екологічні, геоекологічні, геоботанічні. Об’єкти дослідження – макроміцети Львівського міського полігону ТПВ, предмет досліджень – розвиток макроміцетів на Львівському міському полігоні ТПВ.

Збір макроміцетів проводили у теплий період року (березень-листопад) упродовж 2013–2014 рр. Для приблизної оцінки ступеня виявлення аналізованої мікобіоти використано коефіцієнт Тюрінга, [12]:

де f1 – число синглетонів (видів, що зустрічалися тільки один раз),

S – число всіх знайдених видів. Коефіцієнт Тюрінга виражається у відсотках; його величина вказує на те, який відсоток видів було виділено.

Дані щодо числа синглетонів дозволяють не тільки встановити якість вивчення біоти, але також орієнтовно визначити загальне число видів, що мешкають на даному об’єкті (з урахуванням тих, що не були виявлені ):

Розподіл макроміцетів сміттєзвалища за екологічними групами та родинним спекторм здійснено за методикою Л. Г. Бурової (1991) [1].

Рясність грибів визначалася за допомогою підрахунку плодових тіл на ділянцках розміром 1000х1000 мм. При цьому використано 5 шкал опису рясності: Drude (1913), Haas (1932), Darimont (1973), Winterhoff (1975), Stephenson, Ash, Stauffer (1993) [6, 10, 12,].

При проведенні геоботанічних досліджень сміттєзвалища виявлено значну кількість ділянок, де успішно розвиваються макроміцети. Найбільші популяції грибів спостерігаються навколо техногенних озер. За умовами поширення виявлені види відповідають, переважно, північній помірній зоні. Загальна характеристика виявлених макроміцетів відображена у (табл. 4.2). Встановлено, що на дамбах навколо техногенних озер розвиваються Russula foetens, Lactarius trivialis, Hygrophorus eburneus. На поверхні сміттєзвалища значного розвитку набув вид Lacrymaria velutina. Біля підніжжя на тополі білій розвивається Pholiota carbonaria. За 50 м на захід від сміттєзвалища в осиковій популяції виявлено Tricholoma sejunctum.

                   а)                                                              б)

Рис. 4.3. Розподіл макроміцетів сміттєзвалищ за екологічними групами (а) та родинним спектром (б)

Розподіл макроміцетів сміттєзвалища за екологічними групами показав, що найбільшого розвитку набувають гумусові (33%) та підстилкові сапротрофи (33%), значно меншого – карботрофи (17%) і копротрофи (17%) (рис. 4.3.а). За родинним спектром – переважають Russulaсеае (33%), решта – Corpinaceae, Hygrophoraceae, Strophariaceae, Tricholomataceae представлені рівними частками (по 17%) (рис. 4.3.б).

                                                                   Таблиця 4.2

Загальна характеристика досліджуваних грибів

Пошире-ння

Північна помірна зона

Північна помірна зона

Північна помірна зона

Не вивчена

У всіх кліматичних зонах

Північна помірна зона

Звичне місцезрос-тання

В мішаних лісах, на відкритій місцевості

Листяні, соснові ліси

Березові, вологі ліси

В букових лісах

В різних лісахна мертвій деревині або на деревах

В лісистих місцевості

чи посадках

Сезон розвитку

Липень-жовтень

Червень-вересень

Липень-вересень

Липень-жовтень

Липень-жовтень

Вересень-жовтень

Колір спор

Чорний

Кремо-вий

Жовтий

Білий

Корич-невий

білий

Ширина ніжки, см

0,5-2

2-3

1-3

0,5-1

1,5-2,5

1-1,5

Висота ніжки, см

4-12

4-8

4-10

4-10

8-12

5-8

Діаметр шапки, см

2-10

4-15

6-20

3-8

6-8

5-10

Загаль-ний вигляд

Їстів-кість

їстівний

їстівний

їстівний

їстівний

їстівний

їстівний

Родина

Corpinaceae

Russulaсеае

Russulaсеае

Hygrophoraceae

Strophariaceae

Tricholomataceae

Вид

Lacrymaria velutina

Russula foetens

Lactarius trivialis

Hygrophorus eburneus

Pholiota carbonaria

Tricholoma sejunctum

Встановлено, що найбільшого розвитку набуває Lacrymaria velutina на поверхні сміттєзвалища, відповідно дані показники є для виду найбільшими. Russula foetens, Lactarius trivialis, Hygrophorus eburneus зустрічаються рідко, поодиноко. Pholiota carbonaria та Tricholoma sejunctum розсіяні в невеликій кількості (табл. 4.3).

Таблиця 4.3

Рясність досліджуваних макроміцетів сміттєзвалищ за різними шкалами (описані у роботах [6, 10, 12] )

Вид

Рясність

Drude

(1913)

Haas

(1932)

Darimont

(1973)

Winterhoff

(1975)

Stephenson,

Ash, Stauffer

(1993)

Lacrymaria

velutina

Copiosae 2

4

CC

4

Розповсюджені

Russula

foetens

Solitariae

+

RR

+

Рідкісні

Lactarius

trivialis

Solitariae

+

RR

+

Рідкісні

Hygrophorus

eburneus

Solitariae

+

RR

+

Рідкісні

Pholiota

carbonaria

Sparsae

2

AR-AC

1

Звичайні

Tricholoma

sejunctum

Sparsae

1

R

1

Звичайні

На нашу думку, найбільш точно описує рясність макроміцетів геоботанічна шкала Drude, адже вона враховує не тільки кількість особин в популяції, але і кількість самих популяцій та їх розсіювання.

У результаті вивчення видового складу макроміцетів на Львівському міському полігоні твердих побутових відходів встановлено, що: за екологічними групами переважають підстилкові та гумусові сапротрофи, карботрофам та копротрофам належать найменші частки; домінуючою серед виявлених грибів є родина Russulaсеае; дослідження рясності макроміцетів за різними шкалами показали, що найбільшого розвитку набуває Lacrymaria velutina на поверхні сміттєзвалища, відповідно дані показники є для виду найбільшими; Russula foetens, Lactarius trivialis, Hygrophorus eburneus зустрічаються рідко, поодиноко; Pholiota carbonaria та Tricholoma sejunctum розсіяні в невеликій кількості; розраховано коефіцієнт Тюрінга, який становить 50% та вказує на досить високий рівень збору інформації. Кількість синглетонів для досліджуваних площ становить 12 шт. Це означає, що принаймні ще 12 видів можуть бути виділені на досліджуваних техногенних едафотопах, при чому, розрахунок синглетонів враховує площу всього сміттєзвалища, а не тільки ділянок із ймовірним розвитком грибів.

4.3. Стан мережі об'єктів поводження з ТПВ у м. Львові

У місті Львові поводження з ТПВ складається з таких етапів: збору в контейнери, транспортуванні за допомогою сміттєвозів, переробка і захоронення (метод зштовхування та ущільнення) на міському полігоні.

Технології збору ТПВ у місті Львові проводять за допомогою сміттєвих контейнерів (рис. 4.4; 4.5).

Таблиця 4.4

Кількість контейнерів для ТПВ у м. Львові станом на 2015 рік

Всього контейнерів

4967

Для змішаного збору ТПВ

3151

Для роздільного зборуТПВ

1816

Для пластику

879

Для скла

485

Для паперу

452

Рівень охоплення ними населення, що проживає у приватних будинках, є низьким і складає 10-30 % від кількості будинковолодінь, що не дозволяє забезпечити приватний сектор необхідною кількістю контейнерів для збору ТПВ. Необхідно додатково облаштувати 87 нових майданчиків з 283 контейнерами (табл. 4.4).

Станом на травень 2015 рік житлові підприємства міста встановили смітники для пластику: у Галицькому районі – 97, Залізничному районі – 173, Личаківському районі – 106, Франківському районі – 93,  Сихівському районі – 178 та Шевченківському районі  232. За результатами соціологічного опитування 57% респондентів задоволені місцями розташування контейнерних майданчиків, незадоволеними були лише 14% (рис. 4.5).

Контейнери для побутових відходів міста у переважній більшості знаходяться на балансі підприємств-перевізників, контейнерні майданчики облаштовують підприємства-перевізники. На вулицях біля об’єктів торгівлі встановлені урни. Урни у переважній кількості закупляються і встановлюються власниками цих закладів.

Рис. 4.4. Контейнери для роздільного збору відходів м. Львів

Рис. 4.5. Облаштований майданчик з контейнерами для змішаного збору відходів м. Львів

Районні адміністрації організовують збирання, зберігання та вивезення ТПВ через підпорядковані львівські комунальні підприємства (ЛКП) і підприємства-перевізники різних форм власності, контролюють санітарний стан прибудинкових територій будинків (рис. 4.6).

Рис. 4.6. Спеціалізовані підприємства з вивезенням ТПВ у місті Львові

Перевезенням, несортованого сміття займаються вище перелічені компанії, за допомогою спеціально обладнених сміттєвозів європейського зразка.

Для вивозу ТПВ задіяні 62 сміттєвози і 17 одиниць іншої техніки, зношеність яких у середньому становить 65 %.

Рідкі відходи з неканалізованих будинків, у яких проживає понад 80 тис. чоловік, вивозяться на зливну станцію міських очисних споруд асенізаційними машинами ЛКП “ТФ “Львівспецкомунтранс“.

Сміття з контейнерів для роздільного збору або з спеціаних приймальних пунктів транспортується окремими машинами на підприємства по їх переробці (табл. 4.5).

Таблиця 4.5

Підприємства по переробці сортованих відходів

Назва підприємства

Вид відходів

ВАТ «Львіввторресурси»

неметали та брухт

ТОВ «Вторма-Львів»

макулатура; плівка; пет-пляшки

ПП «Вторпласт»

поліетиленова плівка

«Інтер-ПЕТ»

пет-пластик

ДП Аргентум

батарейки і акумулятори

Несортовані відходи звозять на Львівський полігон ТПВ, де їх ущільнюють важкими бульдозерами. Після ущільнення сміття ізолюється інертним матеріалом (грунт,будівельні відходи, відходи кавової фабрики тощо), але вимоги "Санітарних правил облаштування і утримання полігонів для твердих побутових відходів" при цьому повною мірою не виконуються. На даний момент полігон працює в режимі перевантаження, тобто з порушенням проектних показників щодо обсягів накопичення відходів.

Полігон ТПВ експлуатується з 1959 року. Внаслідок експлуатації існуючого міського полігону, розміщеного на віддалі 3 км від межі міста і який займає площу біля 38,8 га, накопичено близько 50 млн. м3.

Експлуатацію полігону ТПВ з 14.10.1991 здійснює ЛКП        “Збиранка“ відповідно до розпорядження виконкому Львівської міської Ради  народних депутатів від 14.10.1991 № 1491 “Про реєстрацію малого  підприємства “Збиранка“. Загальний штат – 64 чоловіки та 23 одиниці  технічних засобів. Відділ захоронення налічує 35 чоловік та 12 одиниць  автотракторної техніки, 5 бульдозерів та 1 екскаватор.

Основними елементами полігону є:

- ділянки складування з робочою поверхнею 28,6 га; 

- контрольно-пропускний пункт;

- вагова;
- станція очистки інфільтратів;

- службові приміщення, бокси та під’їзні дороги;

- інженерні мережі з дамбами, озерами-накопичувачами.

4.4. Аналіз стану поводження з ТПВ у Львові та його відповідність сучасним європейським вимогам

Проблема твердих побутових відходів (ТПВ) є однією із найгостріших екологічних проблем, з якими зіштовхнулося людство. Так склалося, що більшість екологічних проблем на планеті є побічним ефектом науково-технічного прогресу. Не є виключенням і ситуація із ТПВ.

Тому на сьогоднішній день стоїть завдання за рахунок цього ж науково-технічного прогресу забезпечити вирішення даної екологічної проблеми. Найбільш науково і технічно розвинені країни світу вже успішно використовують сучасні технології і заходи для зменшення навантаження ТПВ на довкілля і, взагалі, для максимально ефективної їх утилізації. Тому дуже складна проблема із твердими побутовими відходами, яка є на сьогодні у Львові може бути частково вирішена із використанням досвіду розвинутих країн. Щоправда кожен захід, який у них здійснюється, перед впровадженням у Львові потрібно детально аналізувати і переносити на наші реалії, оскільки невірна інтерпретація заходів або їх непродумане впровадження, без попереднього вивчення, може погіршити ситуацію із ТПВ. Тому нижче будуть проаналізовані різні способи поводження із ТПВ у розвинутих країнах і можливість їх застосування у Львові.

Аналіз закордонного досвіду.

Найпоширенішим на даний момент способом поводження із ТПВ є їх захоронення на спеціально відведених полігонах і сміттєзвалищах, принаймні для країн з перехідною економікою (до яких належить Україна) і країн, що розвиваються. Однак для розвинених країн, особливо учасників Європейського Союзу, на сучасному етапі така форма поводження із ТПВ є неприйнятною у всіх відношеннях – як з екологічної точки зору (в першу чергу), так і з точки зору ресурсного потенціалу ТПВ. Адже відомо, що полігони розраховані на певний термін експлуатації або певний граничний об’єм накопичення ТПВ, які, як правило, невеликі. Особливо це стосується європейських країн, які не можуть дозволити собі через свою малу територію виділяти ділянки під полігони і сміттєзвалища, розміри яких відповідали б кількості утворених відходів. У Львові проблема виділення відповідних ділянок для захоронення ТПВ не є настільки критичною. Однак це питання, безумовно, складне, тому що віддавати землю під відходи мало хто бажає, враховуючи ті умови, в яких ТПВ захоронюються.

Негативний екологічний вплив сміттєзвалищ полягає у тому, що при неналежних умовах поховання (що характерно для більшості випадків у Львові) токсичні речовини з високою ймовірністю потрапляють у грунт, забруднюючи його і включаючись у природні колообіги, просочуються у підземні та ґрунтові води, створюючи значну небезпеку для споживачів питної води. Крім того, незалежно від умов захоронення ТПВ на полігонах часто відбувається самозагорання відходів, серед яких є багато органічних та легкозаймистих речовин. Це викликає забруднення повітря шкідливими продуктами горіння – чадним газом, оксидами азоту, діоксинами, фуранами і т. д. І це тільки ситуація із спеціально відведеними місцями. А скільки на території Львова є несанкціонованих сміттєзвалищ.

Крім негативного екологічного впливу відходи також можуть приносити і користь. Це пояснюється тим, що вони можуть бути як джерелом енергії, так і джерелом цінних ресурсів, які можна повторно використати. Таким чином, накопичення відходів є навіть економічно невигідним.

Все вищенаведене свідчить про те, що захоронення ТПВ на полігонах і сміттєзвалищах повинно залишитись у минулому, так як це є в значній мірі у розвинених країнах. Тому і шлях Львова повинен пролягати у світовому напрямку поступової відмови від складування ТПВ і переходу на максимальну їх утилізацію.

Країнами Європейського Союзу ще у 1990 р. була прийнята «Стратегія поводження з відходами», основні принципи якої можна звести до наступних:

1) використовувати усі можливості, щоб запобігати утворенню відходів;

2) усе корисне у відходах має бути використано повторно;

3) те, що не можна використовувати як вторинний ресурс, слід або захоронювати, або спалювати при суворому дотриманні вимог екологічної безпеки і у першому, і у другому випадках.

Одним із перших і, водночас, найпростіших способів утилізації ТПВ було і залишається їх спалювання. В результаті цього процесу відбувається і позбавлення від відходів, і можливе отримання енергії з них, і частково зникає потреба у їх захороненні, а тому і у проблематичному пошуку земельної ділянки. Саме тому сміттєспалювальні заводи (ССЗ) спочатку і набули поширення у світі як часткова альтернатива полігонам. Однак, поступово стало очевидним, що експлуатація СЗЗ – теж не найкращий спосіб поводження із ТПВ, оскільки спалювання різнорідних відходів викликає іншу екологічну проблему – забруднення повітря. У випадку використання ССЗ наше майбутнє неминуче пов’язане з ростом рівня забруднювальних речовин, які будуть утворюватися і розсіюватися в повітрі та потрапляти в ґрунт. Важко здійснювати контроль за потраплянням на ССЗ заборонених токсичних відходів або таких матеріалів, як полівінілхлорид, які можуть при спалюванні давати велику кількість діоксинів. Одночасно більша частина матеріалів, придатних для вторинного використання і переробки, буде втрачена, як і енергія з цих матеріалів.

Вже ні в кого не залишається сумнівів у тому, що сміттєспалювальні заводи є основним джерелом викидів у атмосферу діоксинів. З результатів національних звітів економічно розвинених країн випливає, що 69 % всіх викидів діоксинів забезпечують саме ССЗ. Найбільше забруднюють довкілля Японія та США, а менше – Швеція та Австрія, – країни, де спалювання відходів на ССЗ практично не використовується.

Небезпечність ССЗ з точки зору забруднення довкілля діоксинами обумовлюється їх технологічними особливостями. Так, при ефективності руйнування діоксинів у 99,999 % (згідно вимог Європейського Союзу), 0,001% цих сполук потрапляє у повітря. А це означає, що 1 мг на кожний спалений кілограм діоксинів надійде у повітряне середовище. Крім того, встановлено, що при існуючих технологіях спалювання діоксини утворюються у так званій зоні охолодження і на фільтрах.

Слід також зазначити, що на сьогодні для спалювання нерозділеного сміття відсутні технології і технічні рішення, які повністю виключають надходження діоксинів у довкілля. До того ж,  проектування, будівництво і функціонування ССЗ, які відповідали б вимогам Європейського Союзу, економічно не прийнятне. А знищення нерозділених відходів шляхом спалювання навіть у технологічно найдосконаліших ССЗ по суті своїй є антиекологічним і не узгоджується з концепцією сталого розвитку, згідно якої дії, що складають загрозу майбутнім поколінням, є неправомірними і повинні бути виключені.

Крім того, вартість спалювання твердих побутових відходів становить близько 60 $ за тонну, а небезпечних токсичних відходів – значно більше. Звичайна сміттєспалювальна установка за добу переробляє до 3000 тонн, тобто вартість такого способу знищення відходів складає понад 150000 $. Вартість проекту і будівництва ССЗ, який відповідає вимогам Європейського Союзу, складає близько 200 млн. $, а сучасних заводів-гігантів –500 млн. $, [8].

Таким чином, багато країн зараз відмовляються від будівництва нових СЗЗ, а часто – і від експлуатації існуючих. Так згідно прогнозів Агентства із захисту навколишнього середовища США частка відходів, що спалюють, повинна була зрости з 8 % у 1990 році до 26 % у 2000 р, [25]. Але рівень суспільного протесту і висока вартість спалювання в порівнянні з відправленням на смітники та переробкою призвели до істотного коригування цих планів. Ще у 1980-1990-і роки більше 300 пропозицій про будівництво ССЗ було відхилено в результаті протестів місцевих жителів. Після короткочасного росту на початку 1990-х років кількість ССЗ скоротилася із 170 в 1992 р. до 132 в 2000 р., і частка ССЗ у знищенні відходів повернулася до 7 %-го рівня. У Європі Німеччина аналогічним чином зіштовхнулася з переповненням сміттєзвалищ і прийняла план будівництва 120 ССЗ, [25]. Під впливом протестів уряд до кінця 1990-х років зумів побудувати тільки 20 заводів, причому багато федеральних земель відмовилися від спалювання відходів і перейшли до їх інтенсивного роздільного збору та переробки. Прийняття більш суворих стандартів ЄС на спалювання відходів призвів до повсюдного закриття ССЗ і до багатовартісного вдосконалення існуючих (наприклад, СЗЗ групи AVE).

Практика ССЗ замикає нас у рамках кола утворення відходів і позбавлення від них. Тому цивілізований світ переходить на роздільний збір відходів із подальшим їх повторним використанням.

Одним із найуспішніших прикладів є столиця Данії – Копенгаген, де частка відходів, які утворюються в процесі будівництва та зносу і повторно використовуються, зросла з 10 до 90 % менш ніж за 10 років. Сьогодні переробці підлягає більше половини (51 %) промислових і комерційних відходів. У США в цілому рівень вторинного використання сировини виріс із 8 % в 1990 р. до більш, ніж 35 %. А в Канаді деякі муніципалітети-лідери досягли вже 70 %-го рівня переадресації відходів від смітників до переробки. У Європі все більше число регіонів долають 50%-ий рівень, у їх число входять: німецькі землі (наприклад, Баден-Вюрттемберг, Нижня Саксонія, Саар), Фландрія (54 %), а також італійська провінція Мілан, де 88 із 180 муніципалітетів виконали контрольний показник, причому 32 з них перевищили 60 %-ний рівень, а 5 муніципалітетів – 70 %-ний, [25]. Наведені результати свідчать про високу ефективність впровадження роздільного збирання ТПВ у згаданих країнах. Щоправда, всі вони досягли таких показників завдяки позитивній взаємоспівпраці влади і населення, що далеко не завжди є реальністю для Львова. Варто пам’ятати, що безпосередньому запуску системи роздільного збирання ТПВ передують ряд не менш важливих етапів, без яких будь-які спроби сортування фактично приречені на невдачу. На жаль, у Львові досить часто відбуваються спроби сортувати ТПВ без попередніх підготовчих робіт. Втім, навіть сліпе копіювання закордонного досвіду не завжди має позитивні наслідки, оскільки, наприклад, деякі заходи по зацікавленню населення є неприйнятними для нашої країни через недостатні фінансові можливості або різницю у менталітеті.

Практика показує, що при роздільному збиранні відходів із загальної їх кількості можна вилучити до 70-80 % корисних ресурсів, а за відсутності  сортування – не більше 15 %. Різниця очевидна. Можливе також використання сміттєсортувальних станцій. Однак найбільш ефективне роздільне збирання відходів можливе за місцем їх утворення, тобто для побутових відходів – це сортування самим населенням.

Як і у Львові, у розвинених державах, найбільш проблематичним є муніципальний сектор: змішані відходи, які створюються мільйонами людей. Але закордоном і тут досягнуто такого прогресу, який мало хто пророкував ще років 10 тому. Деяким європейським муніципалітетам вдалося вийти на рівень, характерний для комерційних відходів (70-80 %). «50%-і» території стають сьогодні звичайним явищем, [25]. Міста, регіони і навіть цілі держави подолали в області роздільного збирання і переробки 50 %-ний бар’єр – показник, після подолання якого залишкові відходи становлять меншу частку, що є психологічно дуже важливим.

Розглянемо кілька найбільш дієвих і поширених способів заохочення роздільного збирання ТПВ, оскільки це, мабуть, найважливіший етап поводження з ними, тому що будь-який механізм ефективно працює тільки тоді, коли є повне взаєморозуміння і зацікавленість всіх сторін.

Так, місцева влада у Великобританії регулює вартість роздільного збору шляхом стягнення плати за надання ємностей для змішаних відходів (так, як це є у Львові – плата за вивезення ТПВ), але контейнери для компостування і роздільного збору надають безкоштовно. Це значить, що людина, як сортує відходи, не платить за їх вивезення. Цей спосіб заохочення у Львові підходить для сільської місцевості та приватного сектору, де кожен відповідає за свої відходи. Щоправда, перед цим повинна бути впроваджена хоч якась система збирання відходів у таких місцевостях, оскільки ТПВ там взагалі не мають ніяких місць зберігання чи видалення.

Також у багатьох країнах надаються знижки тим домовласникам, які включаються в схему роздільного збору. Для Львова цей механізм більш дієвий для приватного сектору. Втім,  мешканці багатоквартирних будинків теж можуть отримувати знижки за сортування ТПВ. Але його буде важко забезпечити, оскільки обов’язково знайдуться люди, які не будуть сортувати відходи, і робота інших мешканців може бути марною. Хоча можливий варіант із встановленням спеціальних контейнерів, в які викинути змішані відходи проблематично. Але це додаткові фінансові витрати.

В Австралії, наприклад, працює система мішків із бірками і розігруються призи за участь у роботі схеми роздільного збору (на кожен мішок, призначений для роздільного збору відходів, прикріплюється бірка зі штрих-кодом; щотижня проводиться розиграш, після чого мішок переможця перевіряють – і якщо відходи в ньому відсортовані належним чином, він одержує приз [14].

Якщо роздільний збір буде конкурувати зі звичайним сміттєвим баком, то треба організувати справу таким чином, щоб довести до максимуму його переваги і звести до мінімуму його недоліки. Із врахуванням досвіду розвинених країн серед важливих моментів, які варто забезпечити для ефективного роздільного збирання ТПВ, можна виділити наступні:

- простота (найвищі показники участі забезпечуються у випадку принаймні щотижневого обслуговування; краще, щоб це робилося в день збору змішаних відходів);  

- зручність (при проектуванні контейнерів для роздільного збору відходів і контейнерів для органічних відходів варто враховувати в першу чергу зручність для мешканців);

- консультації (для роз’яснення населенню особливостей роздільного збирання ТПВ);

- контроль (наприклад, мітки на контейнерах для роздільного збору для контролю показників участі і визначення тих, хто бере участь регулярно, і знайти підходи до тих, хто цього не робить).

Варто відзначити, що на даному етапі необхідною є допомога держави. І хоча, як показує практичний досвід впровадження сортування відходів, економічна вигода при цьому на сьогодні не є значною, що не є достатньо привабливим для інвесторів, але певна економія (а при подальшій роботі і доходи) для тих же державних установ очевидна. Безумовно, для того, щоб забезпечити принаймні мінімальний рівень економічної доцільності сортування відходів потрібна ефективна робота із населенням, що і має бути державним пріоритетом у сфері поводження з відходами

Таким чином, точно зрозуміло, що найпоширеніший спосіб поводження з твердими побутовими відходами – захоронення на сміттєзвалищах і полігонах – повинен бути заміщений іншими способами. Те ж саме стосується і сміттєспалювальних заводів, які, частково розв’язуючи проблему утилізації ТПВ, переносять її в іншу площину – забруднення повітря. Тому найдієвішими способами поводження з ТПВ для Львова будуть введення роздільного збирання відходів і подальша їх переробка і утилізація. Щоправда, для такого переходу в нашій державі спочатку необхідно законодавчо забезпечити цей процес. Також дуже важливою є інформаційно-роз’яснювальна робота серед населення для ефективної роботи системи роздільного збирання. Для Львова на сьогодні для впровадження цієї системи в значній кількості випадків необхідне економічне стимулювання. Деякі методи такого стимулювання доцільно запозичити в інших країнах, які вже пройшли цей шлях. Проте, варто пам’ятати про обмежені фінансові можливості, а також про першочерговість соціально-економічних (а не екологічних) проблем для населення. Тому значним важелем для забезпечення механізму роздільного збирання ТПВ можуть стати саме соціально-економічні поступки для людей, які належним чином сортують відходи. Це, наприклад, зменшення квартирних виплат, покращення благоустрою місць проживання, покращення якості надання комунальних послуг. Звичайно все це має бути закріплено на законодавчому рівні.

Але, все ж таки, незважаючи на гостру необхідність пошуку і реалізації шляхів, методів і способів більш ефективної утилізації твердих побутових відходів, а також схем поводження з ними, пріоритетним має бути завдання скорочення кількості утворених ТПВ, а також робота у напрямку створення замкнутого циклу виробництва і використання продукції – без утворення відходів, які потрібно кудись везти і десь розміщувати.

4.5. Можливі шляхи оптимізації поводження з побутовими відходами у м. Львові відповідно до вимог ЄС

Враховуючи світовий досвід щодо охорони довкілля та ресурсозбереження, для практичного використання потрібно три підходи, що відповідають принципам інтеграції екології та економіки:

1. Основна увага приділяється зменшенню відходів, насамперед через сортування та встановлення установок з нейтралізації та оброблення відходів для зменшення їх небезпечності, а також здійснення заходів з утилізації та захоронення відходів.

Цей підхід характеризується такими основними принципами:

- утилізація або видалення відходів у межах їх утворення, нагромадження і зберігання;

- контроль якості довкілля (води, повітря, грунтів) безпосередньо на техногенних системах;

- моніторинг місць накопичення і зберігання відходів.

2. Системний підхід, за яким запобігання забрудненню довкілля виконується на основі схеми, з врахуванням всього виробничого циклу і запровадження засобів боротьби з відходами на всіх етапах виникнення. Цей підхід встановлює чітку послідовність пріоритетів у цій сфері, що містить:

- запобігання утворенню відходів;

- утилізацію відходів, що передбачає комплекс заходів щодо їх збирання, зберігання, перероблення, транспортування, утилізації тощо;

- остаточне видалення та захоронення лише тих відходів, які на сучасному етапі розвитку техніки і технології не можуть бути перероблені іншим шляхом.

3. Третій підхід носить більш системний характер, при ньому розгляд і облік всіх збитків та шкоди природі і здоров’ю людини проводиться від стадії видобутку і первинного перероблення всіх видів природної сировини і далі, на стадіях проміжного та кінцевого виробництва, а також у процесі експлуатації виробленої кінцевої продукції аж до утилізації або знешкодження (видалення) відходів та виробів, які відслужили свій термін. Тут йдеться вже не стільки про заміну технологій, скільки про зміну характеру самого продукту та ідеології здійснення суспільного виробництва у цілому. Цей підхід розглядається як перспективний і поширюється у найбільш розвинених країнах світу. Його реалізація можлива тільки в умовах державного регулювання ринкової економіки у напрямку її екологізації.

Застосування одного з вищенаведених підходів вимагає створення дієвої системи управління поводження з відходами, перш за все державного регулювання у цій сфері, створення відповідної нормативно-правової бази, а також здійснення комплексу заходів, спрямованих на збільшення обсягів залучення відходів у господарський обіг.

Враховуючи специфіку ТПВ, європейський досвід вирішення цієї проблеми, а також діючої законодавчої бази, цикл "сировина – продукція – відходи" повинен замикатися, тобто, відходи повинні максимально повертатися у виробничий цикл і тільки при неможливості їх застосування підлягають видаленню. Перспективою майбутнього вирішення проблеми знешкодження ТПВ є максимальне використання їх як вторинної сировини.

4.5.1. Обгрунтування вибору схеми збирання, перевезення, перероблення, захоронення ТПВ

Практичний досвід знешкодження ТПВ у різних країнах свідчить, що не існує універсального методу, який би задовільняв сучасні вимоги екології, економіки, ресурсозбереження та ринку. Цим вимогам, тенденціям розвитку світової практики найбільшою мірою відповідає впровадження комплексної системи збирання та утилізації ТПВ, яка забезпечує використання відходів як джерела вторинної сировини.

Всі розглянуті вище методи мають свої недоліки та переваги і повинні застосовуватися залежно від конкретних умов. Одним з головних завдань при створенні цілісної системи знешкодження відходів є зниження ризику для здоров’я людей та забруднення довкілля. Тому, при виборі способу видалення, перероблення, утилізації та знешкодження відходів мають бути визначені можливі негативні наслідки для здоров’я населення та впливу на стан довкілля. Пріоритетними методами є такі, що зводять негативні наслідки нанівець чи хоча б дозволяють їх мінімізувати. У будь-якому разі зниження ризику при поводженні з відходами повинно гарантуватися виконанням санітарних правил та відповідних гігієнічних нормативів.

На цей час використовується метод захоронення всіх відходів на полігоні зі всіма його недоліками, через що система поводження з ТПВ потребує переходу на більш прогресивні методи вирішення проблеми. Тому, в найкоротшій перспективі оптимальною схемою поводження з ТПВ є роздільний збір ресурсоцінних матеріалів, з подальшим їх сортуванням на сміттєсортувальному комплексі і утилізацією невідсортованого залишку на сучасному полігоні з перспективою поетапного впровадження новітніх технологій.

4.5.2. Обгрунтування заходів з вирішення проблем поводження з ТПВ

Збирання та вивезення ТПВ у місті здійснюється спеціалізованими автотранспортними підприємствами із значним досвідом роботи. Збирання ТПВ повинно здійснюватися у контейнери та урни. Передбачається встановлення у зручних для мешканців місцях достатньої кількості контейнерів та урн. Контейнери повинні бути універсальними, з довгим терміном служби та забезпечувати схоронність ресурсоцінних матеріалів від атмосферних опадів та несанкціонованого вилучення матеріалів. Найбільш відповідають цим вимогам контейнери євростандартів DIN 30 700, EN 840-3, які оцинковані, ємністю 1100 л, на колесах, з можливістю пристосування для роздільного збору відходів. Також можливе застосування контейнерів іншої ємності, виготовлених з пластика. Контейнери потрібно встановлювати на чітко визначених контейнерних майданчиках, обладнаних твердим покриттям та огорожею відповідно до діючих норм. Контейнери та площадки слід обробляти дезинфікуючими засобами відповідно до існуючих нормативів. Урни для сміття повинні встановлюватись відповідно до затверджених ескізів типового вигляду.

Виконавчий комітет міської ради прийняв рішення від 30.11.2012 № 832 “Про поводження з побутовими відходами власників (наймачів, користувачів, орендарів) житлових будинків садибного типу, земельних ділянок м. Львова“, яким перевізників ТПВ зобов’язано забезпечити укладання договорів про надання послуг з вивезення побутових відходів з власниками (наймачами, користувачами, орендарями) житлових будинків садибного типу, земельних ділянок міста на території відповідного львівського комунального підприємства, що обслуговує житловий фонд. В свою чергу згідно Правил благоустрою міста фізичні особи зобов’язані виконувати вимоги законодавства України у сфері поводження з відходами, зокрема у встановленому порядку укладати угоди, проводити оплату за користування послугами підприємств та організацій, які здійснюють збирання, зберігання, перевезення, утилізацію, оброблення та захоронення відходів, забезпечувати чистоту земельних ділянок, які знаходяться у власності або користуванні, оренді (суборенді), а також інших територій (у тому числі – прилеглих), закріплених згідно з договором. Договір на вивіз, зберігання та захоронення ТПВ є обов'язковим згідно з вимогами законодавства України. Зокрема, власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. За не укладання договорів передбачена адміністративна відповідальність відповідно до законодавства України.

Окрім повного охоплення населення послугами з вивозу ТПВ, паралельно слід взяти під контроль некеровані потоки відходів, які у даний час формують несанкціоновані звалища. З метою виявлення порушень та їх усунення при районних адміністраціях створено постійно діючі комісій з питань поводження з безхазяйними відходами.

У результаті робіт з будівництва та реконструкції будівель утворюються великі обсяги відходів. Будівельні відходи головним чином складаються з бетону та цегли, а також змішаної фракції відходів, до якої входять деревина, метал, пластмаса, грунт та інші матеріали. Відходи будівництва мають цінність, а значна їх частка може повторно використовуватися або перероблятися. Для вивезення будівельних та побутових великовантажних відходів мешканець або юридична особа повинна укласти додаткову угоду з підприємством, яке обслуговує житловий фонд або з перевізником ТПВ. Перевізники ТПВ, можуть встановити великогабаритні контейнери на час проведення ремонтних робіт.

Існують особливі види відходів, які утворюються населенням, проте, поводження з ними не здійснюється у рамках системи поводження з ТПВ.

До особливих видів відходів відносяться:

- побутові миючі та інші хімічні засоби;

- батареї та акумулятори;

- фарби та хімікати побутового призначення;

- продукти садівництва (пестициди, добрива тощо);

- протерміновані медикаменти та медичні відходи;

- відходи електричного та електронного обладнання;

- відпрацьовані транспортні засоби або їх складові;

- інші небезпечні відходи.

Щодо цих відходів розроблено або планується розробити окремі програми. Зокрема, з використанням досвіду міста Люблін (Республіка Польща) ухвалою міської ради від 20.03.2014 № 3066 затверджена Комплексна муніципальна програма поводження з відходами побутового електронного та електричного устаткування у місті Львові на 2013-2017 роки. Використання сучасних технологій при поводженні з цими відходами є вкрай необхідним, оскільки більшість батарей та акумуляторів, що звичайно використовуються у повсякденному житті, містять кадмій, ртуть та свинець, які є шкідливими для навколишнього середовища. При захороненні разом з іншими відходами на полігоні або спалюванні вони становлять серйозну небезпеку для навколишнього середовища та здоров’я. Старе відпрацьоване електричне та електронне обладнання містить небезпечні речовини і матеріали, які можуть перероблятися. На сьогоднішній день ці види відходів збираються разом з іншими ТПВ та захоронюються на полігоні, де вони становлять серйозну небезпеку для довкілля та здоров’я. Це є екологічно неприпустимо, тому у місті слід створювати альтернативні методи збирання та переробки небезпечних побутових відходів. Тому, створення та запровадження єдиної цілісної системи збору та утилізації відходів побутового електронного а електричного устаткування є запорукою реалізації повного циклу збору та утилізації відповідних відходів та суттєве зменшення їх впливу на довкілля.

Утворювані побутові відходи містять значну органічну фракцію, наприклад садові та харчові відходи, які за умови їх окремого збирання можуть біологічно розкладатися, утворюючи кінцеві продукти у вигляді компосту. Компостування передбачає аеробне розкладання органічних речовин різними видами бактерій, у результаті чого утворюється компост – продукт для кондиціювання та удобрювання ґрунту. Компостування може здійснюватися централізовано з залученням значних площ та фінансових ресурсів або власниками приватних будинків – дворове (місцеве) компостування.

Проблемним питанням для впровадження роздільного збирання ТПВ в місті є наявність сміттєпроводів у будинках міста. Існуючі внутрішні сміттєпроводи із азбестоцементних труб є закритими системами і не забезпечують технологічного доступу всередину стовбура для їх обслуговування та профілактичного прочищення і ефективної дезінфекції та дератизації. У результаті цього, при багаторічній експлуатації житлового фонду в сміттєпроводах нагромаджуються жирові відкладення, бруд, що призводить до постійних засмічень, виникнення джерел інфекцій, поширення шкідників.

У зв’язку з набуттям позитивного досвіду з роздільного збирання твердих побутових відходів у місті та для підвищення ефективності його впровадження рекомендується закриття сміттєпроводів у багатоквартирних будинках. На цей час у 27 багатоповерхових будинках функціонують 44 сміттєпроводи.

За даними морфологічного складу ТПВ більшу частину складають компоненти, що можуть бути повторно використані. У складі ТПВ є значний вміст паперу, полімерів, скла тощо, які є цінною вторинною сировиною, але не відбираються на стадії утворення у достатній кількості, а вивозяться та захоронюються на полігоні і є небезпечними забруднювачами довкілля. Схема збирання ТПВ у місті передбачає роздільне збирання в одному контейнері – одного певного виду ресурсоцінних компонентів, у другому контейнері – другого певного виду ресурсоцінних компонентів, у третьому контейнері – інших ресурсоцінних компонентів, у четвертому контейнері – змішаних відходів.

Окрім збирання вторинної сировини у контейнери, слід розвивати мережу збору, сортування та переробки відходів. Після збирання, якість перероблюваних матеріалів не дає змогу перевозити їх безпосередньо на переробні підприємства. З огляду на це виникає необхідність створення сортувального комплексу, що буде використовуватися для відокремлення, сортування та пакування вторинної сировини для перевезення на переробне підприємство (паперову фабрику, склозавод тощо).

Створення сортувального комплексу дозволить:

- підвищити рівень переробки;

- поліпшити експлуатаційні умови подальшої переробки;

- збільшити ціну реалізації попередньо підготовлених для переробки матеріалів;

- зменшити транспортні витрати.

Після відокремлення та сортування вторинної сировини залишок відходів підлягає захороненню на полігоні. З метою зменшення впливу на довкілля цей залишок потрібно зменшити в об’ємах. Універсальним і перевіреним часом методом є пресування залишку у брикети високої щільності, хоча існують і інші технології. Для міста можливі декілька варіантів вирішення цієї проблеми: пресування залишку потужними пресами, компостування та спалювання (у тому числі методом піролізу або тління). Вибір варіанту вирішення проблеми можна визначити після впровадження роздільного збору відходів по місту у цілому та запуску лінії сортування ТПВ.

Система поводження з відходами зосереджена на мінімізації, переробці та утилізації відходів. Джерелами фінансування для реалізації заходів є державний, обласний, місцевий бюджети, цільові гранти та фінансові програми, кошти підприємств-перевізників ТПВ, організацій, установ та кошти, отримані від реалізації вторинної сировини на всіх стадіях втілення Програми. Для того, щоб залучити внутрішні та іноземні інвестиції, система поводження з відходами повинна бути прозорою. Зокрема, повинні бути чітко визначені договірні та фінансові аспекти.

4.5.3. Обгрунтування навчально-виховних та інформаційно-рекламних заходів, спрямованих на активізацію участі населення у сфері поводження з ТПВ

З отриманого в Україні досвіду проведення експериментів з роздільного збору відходів можна зробити висновок, що без активної роботи з населенням неможливо досягнути успіху. Основною метою проведення роботи з населенням є зміна їх поведінки та руйнування роками створених стереотипів. Тому інформаційно-виховні кампанії відіграють важливу роль. Запорукою успіху всієї Програми є публічність, прозорість та відкритість поводження з ТПВ, оскільки поведінка людей і їхнє позитивне сприйняття цих процесів має вирішальне значення.

Інформаційно-виховні заходи мають бути проведені з метою підвищення рівня екологічної культури населення та залучення мешканців міста до підтримки роботи систем поводження з ТПВ. Освітньо-виховні та інформаційні кампанії мають включати чотири компоненти:

- кампанії у засобах масової інформації;

- кампанії з підвищення поінформованості населення у місцях проживання;

- кампанії в освітніх закладах;

- видання довідника з поводження з ТПВ.

Для досягнення значної участі населення у програмі ТПВ необхідна ретельна просвітницька робота та стимулювання. Необхідне чітке повідомлення з боку виконавчих органів влади, органів самоорганізації населення про те, яким чином кожному мешканцю та суб’єкту господарювання слід брати участь у діяльності поводження з ТПВ. Це можливо реалізувати використовуючи просвітницькі та агітаційні заходи.

Мета інформаційно-виховних кампаній:

- підвищення розуміння мешканцями про негативний вплив відходів на навколишнє природне середовище;

- підвищення розуміння та обізнаності мешканців з їх обов’язками щодо поводження з відходами;

- підвищення участі мешканців у поводженні з відходами, які вони утворюють.

При розробці стратегії інформування та виховання громадськості мають бути враховані питання:

- кінцевою метою інформаційно-виховних кампаній є зміна поведінки мешканців;

- інформація має надаватися в активному режимі та бути доступною;

- інформаційні повідомлення мають бути сформульовані таким чином, щоб було зрозуміло, що належна участь та співробітництво у питаннях поводження з ТПВ – це життєво необхідна справа.

Запланований розвиток системи поводження з ТПВ підвищить потребу в участі утворювачів відходів. Це, зокрема, стосується нових систем, які передбачають активну участь населення, наприклад: зменшення відходів у місцях утворення, повторне використання та сортування відходів у місцях утворення.

4.5.4. Шляхи оптимізації поводження з ТПВ у м. Львові

Вирішення проблеми поводження з ТПВ передбачає розроблення та впровадження відповідних програмних заходів, які повинні забезпечити поступове втілення запланованих дій.

У практичному плані, враховуючи еколого-економічну ефективність утилізації відходів, обмежені фінансово-економічні можливості міста та суб’єктів господарювання, важливого значення набуває розроблення плану дій, який би максимально вирішував існуючі проблеми, ефективно розподіляв фінансові ресурси та закладав базу для розвитку системи поводження з ТПВ у майбутньому.

Першочергово необхідно створити сприятливі умови для впровадження Програми та виконати підготовчі роботи, серед яких:

- затвердити та оприлюднити Програму;

- охопити послугами зі збору та вивезення ТПВ від усього населення міста;

- завершити розробку комплексного проекту з рекультивації діючого міського полігону ТПВ;

- визначити виконавця робіт з поетапного закриття та рекультивації міського полігону ТПВ.

- визначити місце та виконати проектні роботи з будівництва сміттєсортувального комплексу та нового полігону ТПВ;

- розпочати будівництво сміттєсортувального комплексу та нового полігону ТПВ.

- провести навчання, підготовку та перепідготовку персоналу, що задіяний у сфері поводження з ТПВ;

- постійно проводити інформаційну роботу з населенням;

- проводити моніторинг втілення Програми;

- планування фінансування Програми на наступні роки.

Заходи з поетапного закриття та рекультивації міського полігону для захоронення ТПВ. З метою забезпечення поетапного закриття та рекультивації міського полігону розроблено комплексний проект з рекультивації полігону у                         с. Грибовичі, Жовківського району. Згідно з проектом загальна кошторисна вартість підготовчих робіт, технічної та біологічної рекультивації складає 213,155 млн.грн. Джерела та обсяги, необхідні для реалізації проекту, наведено у таблиці 4.6

В проекті прийняті рішення, які забезпечують припинення забруднення атмосфери, водного середовища та грунтів, повернення території для господарського використання за рахунок заходів з безпечного збереження кислих гудронів, ліквідацію витоків фільтрату, системи збору та утилізації біогазу, оптимізації тіла звалища.

Таблиця 4.6

Джерела та обсяги фінансування комплексного проекту з рекультивації міського полігону ТПВ

№ з/п

Роки

Джерела фінансування проекту, тис. грн.

Всього,

тис. грн.

Міський бюджет

м. Львова

Обласний бюджет

Державний фонд

  1.  

2014

588,24

5444,27

8347,21

14379,72

  1.  

2015

321,76

80,83

23389,63

23792,21

  1.  

2016

931,01

163,27

25076,89

26171,17

  1.  

2017

128,20

2385,61

23860,08

26373,88

  1.  

2018

154,34

69,56

25440,93

25664,83

  1.  

2019

175,48

6277,56

21033,84

27486,89

  1.  

2020

186,33

1202,56

27041,99

28430,87

  1.  

2021

529,88

1202,56

22667,45

24399,89

  1.  

2022

258,64

0,00

15734,14

15992,78

  1.  

2023

354,70

0,00

108,23

462,93

Кошторисна вартість, тис. грн.

3628,58

16826,212

192700,382

213155,172

Тривалість проведення рекультивації полігону складає 10 років, у тому числі: основні підготовчі роботи 2 роки, технічна та біологічна рекультивація - 8 років. Загальна кошторисна вартість будівництва в поточних цінах станом на 14.10.2013 складала 213155,172 тис. грн (з ПДВ), у тому числі: будівельно-монтажні роботи - 164892,377 тис. грн, устаткування - 5304,727 тис. грн, інші витрати - 42958,068 тис. грн. Згідно з проектом заплановано наступні кроки за роками.

Протягом першого року завершуються роботи з влаштування дренажу та каналізації фільтрату вздовж господарської зони, будівництва каналізаційної насосної станції, влаштування водовідводу дощових стоків по периметру полігону та будівництва колектору скиду фільтрату та забруднених фільтратом вод. Дані роботи зменшують забруднення підземних водоносних горизонтів фільтратом та кислими водами. У зв’язку із ліквідацією відстійників-накопичувачів фільтрату згідно проекту планується влаштування із захисним покриттям на їх місці нових карт.

У другому році завершуються роботи з влаштування двох карт, протифільтраційної завіси та протиповіневої дамби, що ліквідує забруднення підземного водоносного горизонту фільтратом та забезпечує збір катастрофічної весняної повені (0,1% забезпеченості) на водозбірну площу в 304,1 тис. м2 в об'ємі 58,4тис. м3 опадів.

У третьому році завершуються роботи з влаштування нових карт, що створює передумови для оптимізації тіла полігону з влаштуванням схилів з нормативним ухилом схилів до 18° (при фактичних 25-40°). Роботи з біологічної рекультивації розпочинаються на наступний рік після завершення технічної рекультивації. Біологічний етап рекультивації ділянок залуження включає роботи з покращення родючості грунту для вирощування рослин, продовжується 2 роки і передбачає біологічну меліорацію та сівбу трав.

У четвертому році завершується формування поверхні та влаштування багатофункціонального захисного екрану (технічна рекультивація) на південно-західній ділянці полігону, що забезпечує зменшення кількості утворення фільтрату, зменшує площу виділення біогазу.

На п’ятий рік завершуються роботи з нейтралізації кислих вод з гудронових озер, перекачки рідких гудронів з трьох амбарів в залізобетонні ємності, а також екранування та гідроізоляція чотирьох амбарів, що ліквідує забруднення водоносних горизонтів кислими водами та надає можливість використання, збережених в залізобетонних ємкостях, рідких гудронів. Ліквідуються витоки фільтрату (кислих вод) в районі Голосківського кладовища.

На шостий рік завершуються роботи з біологічної рекультивації на південно-західній ділянці полігону, що створює умови для збирання і утилізації біогазу. Завершується будівництво установки утилізації біогазу, влаштування першої частини газозбірних свердловин та газопроводів, що дозволяє частково зменшити забруднення атмосфери біогазом. А також завершується формування поверхні та влаштування багатофункціонального захисного екрану (технічна рекультивація) на північно-західній ділянці полігону, що забезпечує подальше зменшення кількості утворення фільтрату та зменшує площу виділення біогазу.

На сьомий рік завершуються роботи з експлуатації полігону в режимі приймання відходів - завершується оптимізація тіла полігону.

Розпочинається спалення біогазу та отримання електроенергії. Завершується формування поверхні та влаштування багатофункціонального захисного екрану (технічна рекультивація) на південній ділянці полігону.

На восьмий рік завершується влаштування газозбірних свердловин та газопроводів, що дозволяє ввести систему утилізації біогазу на повну потужність та максимально зменшити забруднення атмосфери біогазом. Завершується формування поверхні та влаштування багатофункціонального захисного екрану (технічна рекультивація) на північній ділянці полігону, а також біологічна рекультивація північно-західної ділянки полігону.

На дев'ятий рік завершується формування поверхні та влаштування багатофункціонального захисного екрану (технічна рекультивація) по всій площі полігону, а також біологічна рекультивація південної ділянки полігону.

На десятий рік завершується біологічна рекультивація по всій площі полігону. Територія передається землекористувачам для господарського використання. Виділення біогазу буде продовжуватись до 15-ого року, а фільтрату - до 16-ого року.

Таким чином, після завершення рекультивації полігону залишаться роботи, що підлягають обов’язковому виконанню при відсутності планової діяльності та виконуються за кошти організації, що експлуатує полігон:

- очистка фільтрату на існуючій установці;

- перекачування неочищеного фільтрату в колектор з подальшою подачею самопливом в каналізаційну мережу міста;

- утримання системи утилізації біогазу;

- моніторингові спостереження.

Для реалізації цього проекту необхідно реалізувати такі заходи:

- розробка технічного завдання та документації на конкурсні торги з визначення виконавця робіт з поетапного закриття та рекультивації полігону.

- оголошення відкритих торгів з поетапного закриття та рекультивації міського полігону ТПВ та визначення переможця;

- підписання договору з переможцем щодо виконання робіт;

- фінансування проекту з державного, обласного, міського бюджетів та інших джерел.

Сьогодні у більшості розвинених країн у сфері поводження з ТПВ спостерігається перехід від стратегії складування на полігонах та сміттєспалювання до альтернативних вирішень цієї проблеми, які максимально знижують негативний вплив відходів на довкілля. Зважаючи на спливаючий термін служби полігону, потрібно вирішити питання щодо визначення інвестора, виготовлення проектно-кошторисної документації, будівництва сміттєпереробного комплексу та нового сучасного полігону з належними інженерними системами, системою збору фільтрату, а також утилізацією полігонного газу.

Необхідною умовою рекультивації та закриття міського полігону для захоронення ТПВ є вирішення таких проблемних питань:

1). Виділення нової земельної ділянки під полігон ТПВ за участі Львівської обласної ради та Львівської обласної державної адміністрації, місцевих громад.

2). Будівництво сміттєпереробного комплексу та сучасного полігону ТПВ у рамках інвестиційного проекту чи дольової участі у його фінансуванні з державного, обласного та міського бюджетів.

3). Фінансово-організаційна участь прилеглих територій Львівської області, які буде обслуговувати сміттєпереробний комплекс та новий полігон ТПВ.

Заходи з оновлення контейнерного господарства. Підприємства-перевізники, що влаштовують контейнерні майданчики та встановлюють на них контейнерну тару:

- зобов’язані утримувати у належному санітарно-технічному контейнерні майданчики і контейнерну тару, у тому числі проводити поточні ремонти, а при потребі і заміну контейнерів;

- зобов’язані проводити дезинфекцію контейнерного майданчика і контейнерної тари спеціальним розчинами;

- мають право на безоплатне розміщення зовнішньої реклами на контейнерах тощо.

Додатково для збирання великогабаритних та будівельних відходів найкраще підійдуть контейнери ємністю 15 м3. Контейнери повинні забезпечувати належний санітарний стан при зберіганні та транспортуванні.

Негабаритні відходи рекомендується збирати на спеціально відведених майданчиках або у бункерах-накопичувачах і вивозити спеціальними транспортними засобами для перевезення негабаритних відходів або звичайним вантажним транспортом.

Для збирання побутових відходів від ремонтних робіт рекомендується відводити тимчасове місце їх розташування. Великовантажні контейнери не потребують створення спеціальних майданчиків, їх можна встановлювати на тверду поверхню без спеціальної підготовки.

Для оптимізації кількості контейнерних площадок у районах приватної забудови контейнерні площадки доцільно розміщувати на перехрестях вулиць з врахуванням відстані до будинків, що передбачені чинними правилами благоустрою.

У районах приватної забудови можливо використовувати контейнери іншого об’єму, також надавати контейнери для кожного домогосподарства, але для цього потрібно провести перерахунок їх кількості залежно від об’єму контейнера та періодичності вивезення.

Підприємства невиробничої сфери та малі архітектурні форми повинні використовувати типові урни для збору ТПВ. Додатково на території кожного домоволодіння, на всіх площах, у садах, парках, на вокзалах, ринках, зупинках громадського транспорту необхідно встановити урни. В обов’язковому порядку урни встановлюють при входах у магазини, підприємства харчування (бари, кафе, їдальні, ресторани тощо), побутового обслуговування, культурно-видовищні підприємства й установи, навчальні заклади, лікувально-профілактичні установи, на вокзалах, ринках, при входах в офіси, організації, установи і підприємства, у місцях організації вуличної торгівлі. Урни слід очищати від ТПВ протягом дня у міру їх наповнення, але не рідше одного разу на добу. Урни встановлюють й очищають за рахунок підприємств, організацій та установ, власників об’єктів, на території яких вони знаходяться.

Заходи з оновлення парку автомобілів-сміттєвозів та поліпшення якості послуг. З метою найбільш ефективного використання транспортних засобів для перевезення ТПВ і забезпечення своєчасного та якісного виконання завдання, а також приймання оперативних заходів для своєчасного усунення порушень нормальної роботи слід забезпечити оперативне управління роботою транспортних засобів для перевезення ТПВ.

Під час розробки маршрутів руху транспортних засобів для збирання ТПВ необхідно вpаховувати:

- докладну характеристику об’єктів, що підлягають обслуговуванню;

- об’єми утворення ТПВ на кожному об’єкті;

- кількість і місткість контейнерів, місця їх розташування;

- стан під’їзних шляхів та зовнішнього освітлення;

- докладну характеристику району обслуговування, інтенсивність руху по вулицях, планування кварталів і дворових територій.

Не дозволяється перевозити в одному сміттєвозі одночасно вторинну сировину та змішані побутові відходи. Перед перевезенням вторинної сировини сміттєвоз повинен пройти ретельну мийку. Потрібно використовувати одні сміттєвози тільки для транспортування вторинної сировини, інші – для змішаних відходів.

Для транспортування великогабаритних та будівельних контейнерів рекомендується використовувати автомобіль-мультиліфт (хук-ліфт) з гаковим захоплювачем.

Маршрут руху автомобіля-мультиліфта повинен узгоджуватися з графіком вивозу великогабаритних контейнерів, до того ж враховувати, що автомобіль буде експлуатуватися на сміттєсортувальному комплексі та обслуговувати місця будівництва за окремими договорами. Власники або орендарі житлових та нежитлових приміщень під час виконання ремонтних робіт повинні не пізніше ніж за тиждень попередити житлово-експлуатаційне підприємство, що обслуговує даний будинок, про намір виконання ремонтних робіт, погодити місце тимчасового розміщення будівельних відходів.

Заходи з впровадження роздільного збирання ТПВ та заходи з мінімізації утворення відходів. Роздільне збирання ТПВ – це метод збирання, за яким ресурсоцінні компоненти ТПВ збираються окремо у спеціальні контейнери для подальшого надходження на перероблення чи повторне використання. Роздільне збирання відходів, як вторинної сировини, здійснюється з метою зменшення кількості ТПВ, що захоронюються на полігонах, поліпшення екологічного стану довкілля, одержання вторинної сировини. Методи та засоби роздільного збирання компонентів ТПВ, їх перевезення та перероблення дозволено обирати органам місцевого самоврядування з врахуванням морфологічного складу ТПВ, їх річного обсягу утворення, потреби у вторинних енергетичних та матеріальних ресурсах, органічних добривах, економічних факторів та інших вимог.

Враховуючи досвід з втілення роздільного збору у різних містах України, його введення потрібно впроваджувати з постійною інформаційною підтримкою. Це пов’язано з тим, що через недостатню участь населення у роздільному збиранні ТПВ та недосконалою системою роздільного збирання до контейнерів з ресурсоцінними компонентами можуть потрапляти харчові та інші відходи, що легко загнивають.

Особливої уваги потребує підвищення якості послуг з вивезення ТПВ та недопущення вивозу вторинної сировини на міський полігон ТПВ. Зокрема, забір контейнерів з вторинною сировиною повинен відбуватися регулярно по мірі накопичення та відокремлено від інших контейнерів ТПВ. Зібрана сировина має сортуватись, пресуватись та передаватись на подальшу переробку на спеціалізовані підприємства.

З метою зменшення кількості відходів та унеможливлення їх повторного використання сторонніми особами, мешканцям рекомендується проводити деформацію ПЕТ-пляшки та викидати її в контейнер для роздільного збору ТПВ. Таким чином, зменшується обсяг непотрібної пляшки в 3-4 рази. Цим відповідно заощаджується місце в контейнері. Запровадження такого експерименту не потребує фінансових витрат на створення матеріальної бази та повинен проходити як складова інформаційно-просвітницької компанії.

Важливим завданням мінімізації утворення відходів є відмова мешканцями від придбання та використання виробів із пластику: пакетів, контейнерів для продуктів, пластикової тари, одноразової посуди тощо. Не рекомендується використовувати повторно пластикову пляшку та особливо не купувати продукти на базарі у вживаних пластикових пляшках. Як альтернатива, мешканцям рекомендовано використовувати багаторазові сумки, паперові пакети для пакування продуктів харчування, паперовий одноразовий посуд тощо. Відмова від споживання їжі та напоїв із пластикової тари дозволять не тільки покращити навколишнє природне середовища але й здоров’я мешканців.

Заходи щодо організації збору небезпечних та специфічних відходів. Небезпечні відходи у складі побутових відходів – це відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках і мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища або здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

На сьогоднішній день ці види відходів збираються разом з іншими ТПВ та захоронюються на полігоні, де вони становлять серйозну небезпеку для довкілля та здоров’я. Це є екологічно неприпустимо, а тому потрібно організовувати збір небезпечних відходів окремо від загальної маси ТПВ.

Тому небезпечні відходи у складі побутових відходів мешканці повинні  відокремлювати на етапі збирання чи сортування та передавати спеціалізованим підприємствам, що отримали ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами для їх обов’язкової наступної утилізації відповідно до чинного законодавства.

Прийманням небезпечних відходів у м. Львові займаються такі підприємства: Загін технічної служби головного управління МНС України в Львівській області, ТзОВ "Промснаб-Львів", ТзОВ "Компанія "Т.К.", Приватне підприємство "РІАЛ" тощо.

Лікувально-профілактичні установи зобов’язані не допускати попадання в контейнери для ТПВ специфічних відходів, які можуть стати джерелом різних інфекцій. Змішування відходів різних класів на всіх стадіях їх збору, зберігання, транспортування неприпустимо.

Головною метою збору небезпечних та специфічних відходів є недопущення попадання їх на полігон ТПВ.

Вибір технології та обладнання для сортування відібраних матеріалів та заходи зі створення сміттєсортувального комплексу. Законодавством України вводяться спеціальні заходи щодо обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини. Зокрема вводиться заборона на захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів. Тому, одним із важливих заходів є влаштування та використання сміттєсортувальної лінії. На цій лінії проводитиметься сортування відходів, тобто розподіл їх на компоненти, які можуть бути використані як вторинна сировина і які потребують спеціальної переробки чи підготовки до складування на полігоні, що відповідає сучасним екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам.

Сміттєсортувальна лінія є головною технологічною ланкою системи санітарної очистки міста. ЇЇ призначення полягає у виконанні таких завдань:

- приймання ТПВ, що доставляються сміттєвозами;

- вилучення на сортувальній лінії корисних компонентів (паперу, картону, полімерів, скла, металобрухту, деревини тощо);

- підготовка вилучених компонентів до передачі переробним підприємствам;

- пресування залишку у брикети високої щільності для подальшого складування на полігоні.

Враховуючи можливі терміни функціонування полігону до закриття та рекультивації міського полігону, одним із місць розташування сортувальної лінії можна розглядати відпрацьовану територію існуючого полігону ТПВ.

Заходи зі створення мережі пунктів приймання вторинної сировини. У місті функціонує мережа приватних пунктів приймання вторинної сировини. Суб'єкти господарської діяльності при здійсненні збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини зобов'язані дотримуватися вимог чинних нормативно-правових актів, які регулюють цю діяльність. Приймальний пункт відходів як вторинної сировини - це стаціонарний або пересувний відокремлений підрозділ спеціалізованого підприємства із збирання, заготівлі відходів як вторинної сировини, що здійснює приймання, закупівлю відходів як вторинної сировини від фізичних або юридичних осіб на підставі відповідної ліцензії, має складські приміщення, кваліфікований персонал, вагове господарство, необхідну документацію стосовно правил поводження з відходами. Основним критерієм для розміщення пунктів приймання вторинної сировини є наближеність до користувачів. При розміщенні пунктів слід забезпечити достатньо місця для паркування автомашин.

Проведення інформаційно-просвітницької та агітаційної роботи. Важливою умовою впровадження Програми є постійна робота з населенням. Населення міста повинно бути інформовано про наявність цієї Програми, про її мету, завдання та цілі, про терміни виконання та досягнуті результати.

Інформаційну кампанію потрібно проводити постійно. За інтенсивністю інформаційна кампанія розподіляється таким чином, що найбільшу кількість інформації потрібно донести населенню у період реалізації роздільного збирання відходів та запровадження нових послуг, що надаються підприємствами – перевізниками ТПВ.

Сприйняття Програми та участь населення у її впровадженні відіграють вирішальне значення в успішності втілення самої Програми та отриманні результатів по кожному з запланованих заходів.

Основними етапами агітаційної роботи щодо поводження з ТПВ та широкої участі населення у роздільному збиранні ТПВ є:

- етап інформування;

- етап переконання;

- етап нагадування.

Мета етапу інформування – це ознайомлення громадськості з впливом ТПВ на довкілля, реальним станом речей у сфері поводження з відходами та перевагами роздільного збирання ТПВ. Головна мета цього етапу – це обізнаність населення з проблемою та розуміння того, що її потрібно вирішувати. Цільова аудиторія повинна знати про потребу та незворотність змін у цій галузі. Під час цього етапу розробляється стратегія агітаційної роботи, обирається гасло, що використовується протягом усієї агітаційної роботи, уточнюються методи і засоби її проведення. Цей етап повинен охоплювати найбільшу аудиторію. Інформація, яка подається населенню – у формі статей про екологію (подаються критичні статті про появу місць несанкціонованих сміттєзвалищ, наведення досвіду передових країн тощо).

Наступним етапом проведення інформаційної кампанії є етап переконання, мета якого – формування в аудиторії власної позитивної думки про необхідність свідомої участі у роздільному збиранні ТПВ. На етапі переконання, крім звичайних засобів агітаційної роботи (реклами на телебаченні і радіо, публікацій у пресі, наочної агітації тощо), необхідно провести експеримент з роздільного збирання компонентів ТПВ. Необхідне постійне інформування населення міста через засоби масової інформації, зовнішню рекламу, зустрічі, уроки у школах про проведення експерименту і його позитивні сторони. Етап переконання передбачає формування громадської думки щодо роздільного збирання ТПВ. Етап переконання триває до повного впровадження роздільного збирання ТПВ у місті. Ефективними способами досягнення уваги великих цільових груп є прес-релізи та прес-конференції про нові ініціативи і заходи у сфері поводження з ТПВ з використанням газет, радіо та телебачення. Де це можливо, інформаційно-виховні кампанії мають базуватися або включати безпосереднє спілкування з цільовими групами, наприклад, використовуючи зустрічі у житлових будинках, школах тощо. Для цієї мети доцільно залучати журналістів, громадські організації тощо.

Кампанія повинна містити спеціальну інформацію про мінімізацію обсягів відходів, сортування відходів у місцях утворення та поводження з небезпечними і великовантажними відходами.

Мають бути виготовлені 2 типи агітаційних листівок для поширення у поштових скриньках населення з різним змістом. Перша листівка інформує населення про проблему ТПВ і про відповідальність кожного мешканця за чистоту у місті. Цю листівку рекомендується поширювати у поштових скриньках у всіх районах міста. Друга листівка має більш конкретний зміст, що стосується роздільного збирання компонентів ТПВ. На вулицях потрібно розміщати агітаційні плакати на рекламних щитах про проведення експерименту та правила поводження з ТПВ.

Експонування агітаційних матеріалів повинне бути безупинним протягом всього терміну проведення агітаційної роботи щодо поводження з ТПВ.

Необхідно виготовити у достатній кількості довідники з поводження з ТПВ. Довідник перш за все буде націлений на школярів (як частина кампанії у шкільних закладах), однак він буде також доступним широким колам громадськості як друковане видання, що безкоштовно розповсюджуватиметься у місті. Довідник з поводження з ТПВ головним чином повинен складатися з таких розділів:

1. Загальний вступ до комплексного поводження з відходами;

2. Зменшення відходів у місцях утворення;

3. Роздільне збирання матеріалів та органічних відходів у місцях утворення;

4. Повторне використання;

5. Переробка.

Спільно з органами освіти рекомендується розробити цикли занять екологічного та гігієнічного навчання для дітей у дошкільних установах і школах та цикли лекцій, як доповнення до екологічних програм вищих навчальних закладів. Цикл занять для дошкільних установ і шкіл – це добірка таких матеріалів: ігор, задач на кмітливість, сценаріїв театральних постановок екологічної та гігієнічної спрямованості, а також лекцій і анкет для батьків і дітей з питання роздільного збирання ТПВ. Заняття можуть проводити вчителі загальної екології у школах, ігри можуть бути проведені в екологічних таборах, спектаклі можуть бути поставлені у театральних гуртках при школах чи центрах творчості дітей та юнацтва.

Спрямовуючи зусилля на школярів, можна досягти двох цілей – виховати дуже сприйнятливу першу цільову групу – самих дітей, а також другу цільову групу - їх сім’ї та друзів.

Етап нагадування – це найбільш віддалений за часом етап проведення агітаційної кампанії. Він застосовується вже при сталій системі роздільного збирання ТПВ і ставить на меті нагадування населенню. В агітаційній роботі аудиторією є мешканці міста, при цьому особливу увагу слід приділяти дітям та молоді, як найбільш емоційно сприйнятливій частині населення. Крім мешканців, аудиторією також є працівники житлово-комунального господарства, які безпосередньо займаються збиранням, перевезенням, переробленням, утилізацією та захороненням ТПВ. Особливу увагу потрібно приділити обізнаності та професіоналізму працівників житлово-комунального господарства, які повинні своїм прикладом демонструвати населенню правила поводження з ТПВ.

Необхідно активізувати роботу щодо еколого-освітніх заходів із здійснення роздільного збору відходів, зокрема шкоди для довкілля від використаних батарейок та люмінесцентних ламп, викинутих разом із іншими відходами у смітник.

Враховуючи ці заходи, а також використання у роботі Методичних рекомендацій з формування громадської думки щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами  в місті зросте рівень інформованості населення щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами та підвищиться ефективність впровадження у місті нових сучасних технологій поводження з побутовими відходами.

Організаційно-управлінські та фінансово-економічні заходи. До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері поводження з ТПВ належать:

-виконання вимог законодавства про ТПВ;

-організація збирання і видалення ТПВ, а також організація роздільного збирання корисних компонентів ТПВ;

-затвердження місцевих програм поводження з ТПВ та контроль за їх виконанням;

-вжиття заходів для стимулювання суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з ТПВ;

-вирішення питань щодо розміщення на території об’єктів поводження з ТПВ;

-координація діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, що знаходяться на їх території, у межах компетенції;

-здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з ТПВ;

-ліквідація несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів;

-сприяння роз’ясненню законодавства про поводження з ТПВ серед населення, створення необхідних умов для стимулювання залучення населення до збирання і заготівлі окремих видів ТПВ як вторинної сировини;

-надання дозволу на відведення на території міста місць чи об’єктів для зберігання ТПВ, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю;

-надання дозволів на будівництво або реконструкцію об’єкта поводження з ТПВ на відповідній території міста у порядку, визначеному законодавством;

-здійснення контролю за діяльністю суб’єктів господарської діяльності у сфері поводження з ТПВ відповідно до законодавства;

-затвердження норм споживання та якості послуг з вивезення ТПВ, контроль за їх дотриманням;

-визначення виконавця послуг з вивезення ТПВ відповідно до законодавства;

-визначення на конкурсних засадах підприємств, установ, організацій, відповідальних за утримання об’єктів сфери поводження з ТПВ;

-управління об’єктами у сфері послуг з вивезення ТПВ, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації;

-забезпечення населення послугами з вивезення ТПВ необхідного рівня та якості;

-встановлення зручного для населення режиму роботи виконавців послуг з вивезення ТПВ;

-інформування населення відповідно до законодавства про реалізацію програм у сфері поводження з ТПВ, а також щодо відповідності якості послуг з вивезення ТПВ нормативам, нормам, стандартам та правилам;

-укладання договорів з підприємствами різних форм власності на виконання послуг з вивезення ТПВ;

-здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері послуг з вивезення ТПВ;

-здійснення інших повноважень відповідно до законів України.

Забезпечення виконання поставлених перед органами місцевого самоврядування такої значної кількості завдань потребує залучення кваліфікованих фахівців сфери поводження з відходами і це на сьогодні є однією з основних проблем. У сучасних умовах досягненням мети є необхідність створення окремого структурного підрозділу поводження з ТПВ. Одна із функцій даного підрозділу має бути впровадження комп’ютерної системи диспетчеризації із застосуванням GPS-навігації на сміттєвозах.

Виходячи з того, що запобігання неефективним витратам, своєчасне виявлення проектів, реалізація яких недоцільна, та включення нових перспективних проектів до Програми потребує постійного контролю за її виконанням та щоквартального коригування складу завдань і заходів, необхідно налагодити систему оперативного отримання та обробки інформації про хід виконання Програми з використанням сучасних комп’ютерних інформаційних технологій.

Створення сміттєсортувального комплексу доцільно проводити на базі діючого комунального підприємства або новоствореного підприємства в разі залучення інвестиційних коштів. Сміттєсортувальний комплекс зможе приймати вторинну сировину, а у подальшому і змішані відходи, проводити сортування за видами, пакувати та здійснювати їх реалізацію. Виходячи з норм накопичення і морфологічного складу та враховуючи етапність закупівлі обладнання для сміттєсортувального комплексу, від реалізації вторинних ресурсів можливо отримати дохід. На стадії проектування сміттєпереробного комплексу необхідно дослідити детальніший морфологічний склад.

Способом залучення інвестора у сферу поводження з ТПВ є інвестиційний конкурс. Завданням інвестиційного конкурсу є визначення на конкурентній основі юридичної або фізичної особи, що запропонує найкращі умови реалізації інвестиційного проекту. Інвестор формує інвестиційний проект та подає на розгляд в Львівську міську раду.

Фінансове забезпечення виконання Програми здійснюється за рахунок:

- коштів Державного бюджету України, у тому числі Державного фонду охорони навколишнього природного середовища;

- коштів обласного бюджету, у тому числі фонду охорони навколишнього природного середовища;

- коштів міського бюджету;

- залучених кредитних ресурсів;

- залучення приватного капіталу.

5. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Під охороною праці розуміють систему законодавчих актів і відповідних їм соціально - економічних, технічних, гігієнічних і організаційних заходів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

На сучасному етапі розвитку суспільства відбувається інтенсивний розвиток усіх галузей виробництва, в результаті чого здійснюється постійне удосконалення технологій, що звичайно вимагає підвищення рівня профілактичної роботи щодо попередження впливу небезпечних чинників на працюючих.

Під час роботи у лабораторії дуже важливим є дотримання правил техніки безпеки. Відомо, що необережне поводження з електроприладами є дуже небезпечним для здоров’я. Тому дуже важливо знати та дотримуватись усіх правил техніки безпеки при роботі з ними.

Методологічною основою "Охорони праці" є науковий аналіз умов праці, технологічного процесу, апаратурного оформлення, вживаних і отримуваних продуктів з точки зору можливості виникнення в процесі експлуатації виробництва небезпек. На основі такого аналізу визначають небезпечні ділянки виробництва, виявляють можливі небезпечні ситуації і розробляють заходи їх попередження і ліквідації. Ці питання розглядаються в динаміці, в розвитку, щоб забезпечити подальший прогрес в охороні праці. У основі дисципліни в усіх її розділах закладений профілактичний початок.

Аналіз стану умов праці. Характеристика.

Експерементальна частина дипломної роботи виконувалась в ауд.147 на кафедрі біофізики Львівського національного університету імені Івана Франка. Приміщення кабінету знаходиться на першому поверсі трьохповерхової будівлі і має площу — 20м2 . У цьому кабінеті обладнано 9 місць праці, з яких всі укомплектовані ПК.

Температура в приміщенні протягом року коливається у межах 20–25° С, відносна вологість — близько 50%. Швидкість руху повітря не перевищує 0,3 м/с. Шум в лабораторії знаходиться на рівні 50 дБА. Система вентилювання приміщення — природна неорганізована, а опалення — централізоване.

Підлога викладена ламінатом. Кабінет обладнаний столами для комп’ютерів та зручними кріслами, шафами і полицями.

Природне освітлення здійснюється через одне вікно розміром 124см/157см. Джерелом штучного освітлення є чотири люмінесцентні лампи потужністю 30 Вт (штучне освітлення складає 91,20 Лк).

У кабінеті є електрична мережа з напругою 220 В, яка створює небезпеку ураження електричним струмом. ПК та периферійні пристрої можуть бути джерелами електромагнітних випромінювань, аерозолів та шкідливих речовин.

Джерелом шуму і вібрації виступають системні блоки дев’яти комп’ютерів.

Під час виконання даної дипломної роботи, потенційними джерелами займання пожежі можуть бути несправності електромережі і електричних пристроїв. Лабораторія має категорію В пожежонебезпечності, до засобів пожежогасіння в лабораторії відноситься порошковий вогнегасник.

Аналіз впливу виробничих умов.

Під час виконання більшості робіт використовують ПК та периферійні пристрої (лазерні та струменеві друкарки, копіювальну техніку, сканери тощо).

Негативний вплив цих пристроїв на організм людини виникає через неадекватне навантаження на окремі системи організму. Такі перекоси у напруженні різних систем організму, що трапляються під час роботи з ПК, зокрема, значна напруженість зорового аналізатора і довготривале малорухоме положення перед екраном, не тільки не зменшують загального напруження, а навпаки, призводять до його посилення і появи стресових реакцій.

Найбільшому ризику виникнення різноманітних порушень піддаються: органи зору, м’язово-скелетна система, нервово-психічна діяльність, репродуктивна функція у жінок.

Роботу ПК та периферійних пристроїв супроводжує виділення багатьох хімічних речовин, зокрема озону, оксидів нітрогену та аерозолів. Для прикладу, за умов роботи з ПК виникають наступні небезпечні та шкідливі чинники: несприятливі мікрокліматичні умови, освітлення, електромагнітні випромінювання, забруднення повітря шкідливими речовинами, шум, вібрація, електричний струм, електростатичне поле, напруженість трудового процесу та інше.

Організація робочого місця і роботи.

Навчання та інструктажі з безпеки праці зокрема працювати у лабораторіях дозволено лише співробітникам і студентам які ознайомились з правилами безпеки праці одержали відповідний інструктаж і засвідчили цей факт у журналі інструктажів.

Проходження цих інструктажів з питань охорони праці підтверджується записами у відповідних журналах обліку інструктажів і скріплюється підписами осіб, які проводили інструктажі та осіб, які отримали інструктажі. Організаційні заходи перед початком під час і після завершення роботи

Працівники до початку роботи повинні перевірити візуально наявність і справність електрообладнання та його заземлення, а під час виконання роботи не залишати без нагляду обладнання, яке працює. У лабораторії повинно знаходитись не менше двох осіб. Після закінчення роботи необхідно прибрати робоче місце, відключити всі електроприлади від електромережі.

Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці.

Заходи особистої гігієни на місці праці передбачають щоденне вологе прибирання, утримання у чистоті місця праці, наявність на ньому тільки необхідних для роботи засобів. На місці праці необхідно дотримуватись вимог правил внутрішнього розпорядку, зокрема, заборонено приймати їжу, пити, курити та інше. Відповідно до санітарно-гігієнічних нормативів та правил експлуатації обладнання в підпункті подають проект заходів безпеки. Наводимо приклади деяких заходів безпеки.

Санітарно-гігієнічні вимоги передбачають створення в робочому місці оптимальних умов, рівня шуму, запиленості, освітленості. Стан повітряного середовища визначається умовами лабораторії та надходженням у повітря шкідливих речовин, пилу, вологи. Всі ці процеси, в свою чергу залежать від вологості, температури та швидкості руху повітря в лабораторії. Параметри мікроклімату в лабораторії формуються у відповідності до пори року. Оптимальна температура на робочому місці повинна становити 18-20° С, вологість 60-40%, швидкість руху повітря – 0,4 м./с. Важливе значення для збереження здоров’я студента має дотримання санітарно-гігієнічних норм освітлення лабораторії та кожного робочого місця зокрема.

При правильному освітленні підвищується продуктивність праці, покращуються умови безпеки, знижується втомлюваність студента.

Заходи особистої гігієни на місці праці передбачають щоденне вологе прибирання, утримання у чистоті місця праці, наявність на ньому тільки необхідних для роботи засобів. На місці праці необхідно дотримуватись вимог правил внутрішнього розпорядку, зокрема, заборонено приймати їжу, пити, курити та інше. Відповідно до санітарно-гігієнічних нормативів та правил експлуатації обладнання.

Заходи щодо безпеки.

Заходи безпеки під час експлуатації персонального комп ютера та периферійних пристроїв передбачають

• правильне організування місця праці та дотримання оптимальних режимів праці та відпочинку під час роботи з ПК;

• експлуатацію сертифікованого обладнання;

• дотримання заходів електробезпеки;

• забезпечення оптимальних параметрів мікроклімату;

• забезпечення раціонального освітлення місця праці;

• зниження рівня шуму та вібрації.

Розташування електричної мережі повинно відповідати правилам техніки електробезпеки, а також правилам техніки безпеки експлуатації електричних приладів. Всі прилади, що знаходяться в приміщенні повинні бути заземленими і розташованими таким чином, щоб до них був вільний доступ. Необхідно постійно слідкувати за справністю електромережі, електричних пристроїв. До електричного щитка також необхідний вільний доступ.

Безпека в НС. Протипожежні та противибухові заходи.

Переважна більшість пожеж починається із невеличкого вогнища. Тому його своєчасну ліквідацію розглядаємо як профілактичний захід щодо недопущення його розширення до масштабів пожежі.

Ліквідувати вогнище можна, усунувши одну із трьох умов виникнення горіння. Видалити горючу речовину із вогнища не завжди можна, а припинити доступ кисню до неї або/і понизити її температуру можна завжди, якщо своєчасно використати первинні засоби гасіння пожеж: воду, пісок або вогнегасники.

Вода — універсальний засіб для гасіння пожеж, оскільки її застосування завдяки випаровуванню дає змогу як понизити температуру горючої речовини, так і зменшити доступ кисню до неї. Проте нею не можна гасити електроустановки під напругою та легкозаймисті рідини. Для цього треба використовувати пісок, хоча він є менш ефективним.

Лабораторні меблі та обладнання слід розташовувати так, щоб вони не перешкоджали евакуації людей. Приміщення лабораторії повинне бути обладнане засобами пожежегасіння у відповідності із діючими нормами.

Використана література

  1.  Бурова Л. Г. Загадочный мир Грибов / Л. Г. Бурова. – М. : Наука, 1991. – 97 с.
  2.  Бялковска Н. Г, Боголюбов В.М // Проблеми поводження з твердими побутовими побутовими відходами в сільській місцевості – м. Київ Національний аграрний Університет 2005
  3.  Васюкова Г.Т. Екологія. Підручник. / Васюкова Г.Т., Ярошева О.І. – К.:Кондор, 2009.– 524с.
  4.  Висновки за результатами досліджень впливу сміттєзвалища м. Львова на забруднення грунтів прилеглих територій. Інститут геології і геохімії горючих копалин НКН України. Львів, 1998.
  5.  Відходи виробництва і споживання та їх вплив на грунти і природні води Навчальний посібник / За редакцією В. К. Хільчинського 10) Гальперин В.М. й др. // Пластические массы. 1978, №7.0.62.
  6.  География и мониторинг биоразнообразия / под общ. ред. Н. С. Касимова. –М. : Изд-во Научного и учебно-методического центра, 2002. – 432 с.
  7.  Грибы съели пластмассу только после УФ-облучения [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://agaricus.ru/en/nws/tag/87.
  8.  Діоксини і людство. Просвітницька серія «Екологія і здоров’я». Вип. 8. / Михайленко П. М. – К.: НІЦ «Екологія. Жінка. Світ», 2001. – 15 с.
  9.  ДК-005-96 Державний класифікатор відходів. Держстандарт України – К.: 1996, 52 с.
  10.  Дудка І. О. Нові відомості щодо видової різноманітності та екології міксоміцетів Мезинського національного природного парку / Дудка І. О., Кривомаз Т. І. // Чорноморськ. бот. ж. – 2009.– Т. 5, № 2. – С. 247-254.
  11.  Закон України // Про відходи Верховна Рада України (ВВР), 1998, N 36-37.
  12.  Змитрович И. В. Некоторые термины и понятия микогеографии: критический обзор / Змитрович И. В., Малышева Е. Ф., Малышева В. Ф. // Вестник экологии, лесоведения и ландшафтоведения. 2003. – № 4.
  13.  ЗУ від 2010.12.21, №2818-VI «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року»
  14.  Іщенко В. А. Використання Україною міжнародного досвіду реалізації програм поводження із твердими побутовими відходами [Електронний ресурс]  / [Іщенко В. А.] // Збірник наукових статей “ІІІ-го Всеукраїнського з’їзду екологів з міжнародною участю”. – Вінниця, 2011. – Том.1. – С.99–102. Режим доступу: http://eco.com.ua/
  15.  Кучерявий В. П. Фітомеліорація : підручник [для студ. ВНЗ] – Львів : Світ, 2003. – 540 с.
  16.  Львів [Електронний інтернет ресурс]: http://uk.wikipedia.org/wiki/
  17.  Мальований М. С. Тверді побутові відходи м. Львова та їх вплив на довкілля / М. С. Мальований, О. Я. Голодовська, М. І. Пастернак.
  18.  Мислюк Є.В. До питання про утилізацію твердих побутових відходів / Є.В. Мис-люк, О.О. Мислюк // Хімічні технології і екологія: Вісник ЧДТУ. – 2008. – №3. – С.177-182.
  19.  Міщенко В. С. Проблеми нормативно-правового забезпечення поводження з відходами в Україні // Збірка інформаційно-аналітичних матеріалів для органів місцевого самоврядування, міністерств та відомств, що регулюють сферу поводження з відходами, та підприємницьких структур. Відходи виробництва та споживання. Вип. 1. – К., 2006. – С. 139–142.
  20.  Отечественный и зарубежный опыт в области сбора, переработки и использования твердых бытовых отходов. – М.: ВИНИТИ, 1986. – 52 с.
  21.  Открыто уникальное свойство грибов [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.gribkisite.com 
  22.  Оцінка впливу на навколишнє середовище полігону по захороненню твердих побутових відходів МКП "Збиранка". Львів, 2001р.
  23.  Постанова Кабінету  Міністрів  України  від  10.12.2008   N   1070 ( 1070-2008-п   )   "Про  затвердження  Правил  надання  послуг  з вивезення побутових відходів"
  24.  Рекомендовані норми надання послуг з вивезення побутових відходів. Наказ Мінжитлокомунгоспу України від 23.03.10 № 75. - К.: - 4 с.
  25.  Черп О. М., Винниченко В. Н. Проблема твердых бытовых отходов: комплексный подход. – М.: Эколайн, 1996. – 29 с.
  26.  Черп О. М., Вініченко В.Н. Проблема твердих побутових відходів: комплексний підхід. – http:// www.ecologia.nier.org.
  27.  Щеглов А. И. Грибы – биоиндикаторы техногенного загрязнения / Щеглов А. И., Цветнова О. Б. // Журн. «Природа». – 2002. – № 11. – С. 7-16.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

12863. Программа адаптации выпускников начальной школы к среднему звену 32 KB
  Программа адаптации выпускников начальной школы к среднему звену Каминская Ольга Николаевна педагогпсихолог Из года в год возникает проблема адаптации учащихся при переходе из начального в среднее звено школы. Несмотря на то что ученики уже привыкли к школе...
12864. Путешествие в страну Детства 54.5 KB
  Занятие для учащихся 5х классов Путешествие в страну Детства Цель: развитие эмоциональноволевой сферы детей. Задачи: развитие способности понимать эмоциональное состояние другого человека; развитие умения справляться с чувством страха; развитие ко
12865. Репортаж от одноклассника. Психологическая игра-проект 307.5 KB
  Психологическая играпроект Репортаж от одноклассника Психологическая служба любого образовательного учреждения ставит перед собой задачу выстраивания взаимодействия на решение комплексных задач школы которые реализуются всеми специалистами. Это взаимодействи...
12866. Тренинговые занятия. Я И МЫ 277.5 KB
  Я И МЫ Тренинговые занятия по формированию социальных навыков для учащихся 5го класса Начало учебы в 5м классе особый этап в школьной жизни ребенка. Перед каждым учеником стоит задача адаптации к непривычным условиям обучения: к множеству учебных предметов к новы
12867. ВОЛШЕБНЫЕ ПРИКЛЮЧЕНИЯ 34 KB
  ВОЛШЕБНЫЕ ПРИКЛЮЧЕНИЯ СОДЕРЖАНИЕ ЗАНЯТИЙ Тренинг Волшебные приключения строится как интерактивное игровое общение ровесников. Включает активнодвигательные упражнения и творческие задания направленные на переосмысление и открытие новых способов самовыражен
12868. Невероятное путешествие 44.5 KB
  Большая психологическая игра Невероятное путешествие При переходе в старшее звено могут возникнуть проблемы: в классе сложилось несколько группировок постоянно происходят конфликты учащиеся не могут найти €œобщий язык€ нельзя провести коллективное мероприятие
12869. Большая психологическая игра Новоселье 42 KB
  Большая психологическая игра Новоселье 1. Название: €œНовоселье€. 2. Задачи игры: создать условия для взаимодействия ребят друг с другом способствующие формированию навыка сотрудничества; развитие рефлексии. 3. Описание проблем или задач развития на решение кото...
12870. ПРИКЛЮЧЕНИЯ В ШКОЛЕ ВОЛШЕБНЫХ НАУК 54.5 KB
  ПРИКЛЮЧЕНИЯ В ШКОЛЕ ВОЛШЕБНЫХ НАУК Зал празднично украшен. Ребята проходят в зал их встречают педагоги помогают занять зрительские и командноигровые места. Занавес закрыт. Фоновая музыка. Вступительное слово: Добрый день Мы рады приветствовать всех собравшихся н...
12871. Праздник в снежном городке 46 KB
  Большая психологическая игра Праздник в снежном городке Задачи игры: дать участником опыт проектирования в рамках совместной практической деятельности; развивать навыки сотрудничества и кооперации; развивать навыки коммуникации: взаимопонимания слуш