97410

Аналіз формування доходів населення Рівненської області

Дипломная

Социология, социальная работа и статистика

Теоретичні основи формування доходів населення. Основні поняття та класифікація доходів. Поняття та основні показники диференціації доходів населення. Особливості формування грошових доходів населення. Основні напрями використання доходів населення. Аналіз формування доходів населення Рівненської області. Загально економічна характеристика Рівненської області.

Украинкский

2015-10-18

1.5 MB

5 чел.

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи формування доходів населення……………………

1.1. Основні поняття та класифікація доходів………………………………..

1.2. Поняття та основні показники диференціації доходів населення……

1.3. Особливості формування грошових доходів населення………………...

1.4. Основні напрями використання доходів населення……………………..

Висновки до розділу 1………………………………………………………….

РОЗДІЛ 2. Аналіз формування доходів населення Рівненської області…………..

2.1. Загально економічна характеристика Рівненської області……………...

2.2. Аналіз доходів населення Рівненської області…………………………

2.3. Грошові доходи населення Рівненської області…………………………

Висновки до розділу 2………………………………………………………….

Загальні висновки………………………………………………………………

Список використаних джерел…………………………………………………

Вступ

http://bukvar.su/jekonomika/201226-Dohody-naseleniya-ih-vidy-i-istochniki-formirovaniya.html

http://bibliofond.ru/view.aspx?id=488531

http://stud24.ru/civil-procedure/dosldzhennya-rvnya--strukturi-dohodv/398791-1348098-page2.html

Розмір доходів населення, їх розподіл безпосередньо впливають на формування, розвиток і використання трудового потенціалу суспільства. Високо-розвинуті країни з високими доходами населення та помірною їх диференціацією, як правило, мають потужний трудовий потенціал. Проблеми доходів і рівня життя населення посідають провідне місце у системі  управління трудовим потенціалом суспільства.

Дана теми є актуально тим, що якість життя населення в основному залежить від його сукупних доходів, що формуються з грошових та натуральних надходжень до сімейного бюджету: оплати праці, доходів від підприємницької діяльності, доходи від особистого господарства, пенсій, стипендій, різних допомог тощо. Від рівня доходів населення безпосередньо залежить рівень його забезпечення матеріальними та культурними благами, стан здоровя і відтворення робочої сили. Останнім часом відбувається різка зміна структури доходів, було прийнято цілий ряд нових законів та указів, що прямо чи опосередковано впливають на номінальні та реальні доходи населення, тому вивчення цієї проблеми на сьогодні є актуальним.

В дипломній роботі я проведу аналіз доходів населення Рівненської області. Ця тема є досить актуальною на цей час і має велике значення. Дослідження проблем, стану області в цілому, загально економічну характеристику області.

Мета курсової роботи: дослідження особливостей формування доходів населення Рівненської області.

Об’єкт дослідження: Рівненська область.

Предмет дослідження: доходи населення Рівненської області.

Завдання курсової роботи :

  •  розглянути основні поняття доходів;
  •  охарактеризувати класифікацію доходів населення;
  •  визначення джерел формування доходів;
  •  визначити основні показники диференціації доходів;
  •  розглянути особливості формування грошових доходів населення;
  •  провести аналіз стану доходів населення Рівненської області.

Обсяг і структура курсової роботи: курсова робота викладена на сторінках комп'ютерного тексту і складається зі вступу, двох розділів і висновків. Робота містить 8 таблиць і 9 рисунків.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи формування доходів населення

  1.  Основні поняття та класифікація доходів

Тлумачення поняття доходу підприємства у науковій літературі базується загалом на двох принципових підходах. Підґрунтям економічного підходу щодо визначення поняття доходу є термін “виручка”, тобто обсяг продажу виробленої підприємством продукції (робіт, послуг). Наведені автори цього підходу приходять до єдиної думки, вважаючи, що дохід, слід розглядати як виручку від реалізації продукції, робіт чи послуг. 
         Бухгалтерське трактування поняття доходу підприємства переважно базується на терміні “економічна вигода”. Проте тлумачення доходу як збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, своєю чергою, піддається критиці науковців як не зовсім коректне.                      Так, наприклад, Н.М. Ушакова зазначає, що не кожне збільшення активів та зменшення зобов’язань характеризує момент отримання доходу. Про отримання доходу свідчить оплата рахунку, пред’явленого підприємством покупцеві його продукції (товарів, робіт, послуг). Стосовно зобов’язань підприємства, то за їх безпосереднього погашення жодного зростання капіталу насправді не відбувається. До зростання капіталу призводить не погашення зобов’язань, а відмова кредиторів від своїх прав, тобто тоді, коли активи отриманні підприємством на безоплатній основі.

Виділяють різні визначення поняття “дохід” у нормативних та економічних джерелах.

Економічний  підхід:
1. О.І.Ястремський, О.Г.Грищенко

Дохід – це виручка фірми від продажу товару на ринку або наданих послуг

2. А. Загородній

Дохід – це гроші або матеріальні цінності, отримані від виробничої, комерційної, посередницької чи іншої діяльності

3. В.С.Сухарський

Дохід – це як виторг від реалізації (кількість проданих одиниць товару)

4. В.П.Грузінов

Дохід підприємства складається з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), основних засобів (зайвих) й іншого майна підприємства, а також з доходів від позареалізаційних операцій

Бухгалтерський підхід

1.П(С)БО 15 “Дохід”

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена

2.МСФЗ 18 “Дохід”

Дохід – це валове надходження економічних вигод протягом періоду, що виникає у ході звичайної діяльності суб’єкта господарювання, коли капітал зростає в результаті цього надходження, а не в результаті внесків учасників капіталу

3. Ф.Ф.Бутинець

Дохід - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу( за винятком зростання капіталу за рахунок внесків (учасників)

4. В.В.Сопко

Дохід - як валовий приплив (надходження) економічної вигоди протягом звітного періоду, який виникає у процесі звичайної діяльності підприємства

Беручи до уваги результати досліджень вищенаведених вчених щодо трактування поняття “дохід” в межах економічного і бухгалтерського підходів вважаємо, що облікове визначення повинне опиратися на економічне визначення, а не суперечити йому.

Таким чином, за економічним підходом трактування поняття “дохід” слід вважати виручку від продажу товару на ринку або наданих послуг. Також висловимо власне бачення щодо поняття “дохід”, яке доцільно розглядати, з точки зору бухгалтерського підходу як збільшення економічних вигод на основі одержання підприємством певних активів чи зменшення сум зобов’язань, які зумовлюють збільшення сум власного капіталу (за мінусом збільшення сум капіталу із внесків власників або учасників).

Доходи населення – це сума грошових коштів і матеріальних благ, які домашні господарства одержали за певний проміжок часу у натуральному вигляді для підтримання фізичного, морального, економічного та інтелектуального стану людини. Роль доходів визначається тим, що рівень споживання населення прямо залежить від їх рівня.

 Умовно можна провести наступну класифікацію доходів(див. рис. 1.1.).

  Грошові доходи населення включають всі надходження грошей у вигляді оплати праці робітників, доходів від підприємницької діяльності, пенсій, стипендій, різних допомог, доходів від власності у вигляді відсотків, дивідендів, ренти, сум від продажу цінних паперів і нерухомості.

  Натуральний дохід включає, перш за все, продукцію, вироблену домашнім господарством для власного споживання.

  Номінальні доходи характеризують рівень грошових доходів незалежно від оподаткування і цін, а реальний дохід характеризує номінальні доходи з урахуванням зміни роздрібних цін і тарифів. Індекс споживчих цін впливає на купівельну спроможність номінальних доходів населення:

Рис.1.1. Класифікація доходів.

Грошові і сукупні доходи поділяються на загальні і чисті.

Загальні містять усі надходження, і розраховуються до сплати податків і обов’язкових платежів.

Чисті доходи населення — це результат перерозподільних процесів. Це ті доходи, що залишаються після здійснення зазначених платежів.

Чисті доходи коригуються з урахуванням натуральних соціальних трансфертів.

До скоригованих чистих доходів відносять чисті доходи і сальдо натуральних трансфертів.

До доходів населення також належать кошти, які взяті у нього в борг.

Кінцеві доходи включають скориговані чисті доходи і чисті борги населенню.

Відношення суми кінцевих доходів до чисельності населення являє собою середньодушовий грошовий дохід.

У сучасних умовах значна частина доходів є прихованими.

Вони пов’язані з тіньовою економікою, що являє собою приховану економічну діяльність. До неї відносять:

- види економічної діяльності, що не є незаконним бізнесом, проте в них приховуються або зменшуються доходи, тобто не відображаються певні виконані роботи, здійснюється не документоване наймання працівників, знижується величина заробітної плати з метою ухилення від податків, податків за соціальним забезпеченням та інших зобов’язань;

- неформальна економічна діяльність, яка належить до законних видів діяльності або ведеться некорпоративними підприємствами, тобто підприємствами, що належать окремим особам, домашнім господарствам, котрі не оформлюються як особи, що ведуть економічну діяльність;

- нелегальна діяльність, яка охоплює незаконні види виробництва та послуг і підпадає під кримінальну відповідальність (виробництво і продаж наркотиків, контрабанда).

Окрім того, до прихованих доходів відносять доходи осіб, які ведуть незареєстровану індивідуальну підприємницьку діяльність (доходи від виробництва продукції для продажу в особистих підсобних господарствах, продаж товарів приватними особами на ринках, від послуг з будівництва, що здійснюється неформальними бригадами, юридичних послуг, послуг з ремонту одягу, взуття, побутової техніки, індивідуальних послуг у сфері освіти і культури тощо).

За допомогою такої класифікації можна простежити, якою мірою людина як член суспільства забезпечена доходами і соціально захищена на всіх стадіях свого життя.

Співвідношення між різними джерелами і видами доходів не постійне. Воно змінюється під дією багатьох факторів, набір яких неоднаковий для різних груп населення і на різних рівнях.

http://studentam.net.ua/content/view/4692/132/

  1.  Поняття та основні показники диференціації доходів населення

http://pidruchniki.com/18210712/politekonomiya/diferentsiatsiya_dohodiv_naselennya_chinniki_zumovlyuyut_bidnist

 Диференціація доходів населення — важливий елемент внутрішньої політики держави, і тому вона має контролювати цей процес, щоб забезпечити соціально безпечний рівень у суспільстві. Диференціація доходів визначається розвитком продуктивних сил і виробничих відносин і залежить від економічних, демографічних і соціальних чинників.

 Одним із показників диференціації населення за рівнем доходів у соціально-економічній статистиці є індекс концентрації доходів, або коефіцієнт Джині, який відображає характер розподілу всієї суми доходів населення між окремими його групами. Величина його може коливатися від 0 до 1. За рівномірного розподілу доходів коефіцієнт наближається до 0. Чим вище значення показника, тобто чим ближче до 1, тим нерівномірніше розподілені доходи в суспільстві.

 Основою коефіцієнта Джині, який розраховується за допомогою кривої Лоренца, є ідея, що крайніми позиціями в розподілі доходів або благ між групами осіб є егалітарне (всі, хто бере участь у розподілі отримують рівні частки) і антиегалітарне (один учасник розподілу отримує всі блага). У першому випадку маємо повну рівність, у другому — абсолютну нерівність в розподілі.

 Розрахунок коефіцієнта Джині здійснюється на основі даних про розподіл домогосподарств (населення) за рівнем середнього на домогосподарство (члена домогосподарства) доходу.

 Загальну кількість осіб, які отримують дохід, ділять на п’ять рівних квінтильних груп і визначається, якою часткою доходу володіє кожна група домогосподарств (населення). Потім за одержаними накопиченими результатами будується крива Лоренца (графічне зображення рівня концентрації явища).

 Щоб зобразити криву Лоренца на осях координат з процентною шкалою від 0 до 100 відкладаються кумулятивні (накопичені) результати розподілів: на горизонтальній осі — квінтилі осіб, що отримують дохід, на вертикальній — квінтилі отриманих доходів. Крива Лоренца будується сполученням крапок, що відповідають кумулятивним відсотковим часткам доходів, отриманих квінтильними групами населення.

 За рівномірного розподілу доходів кожна 20-відсоткова група населення мала б п’яту частину доходів суспільства. На графіку це зображується діагоналлю квадрата і є лінією рівномірного розподілу. За нерівномірного розподілу «лінія концентрації» являє собою угнуту вниз криву. Чим більше відхилення кривої Лоренца від діагоналі квадрата, тим нерівномірне розподілені доходи в суспільстві.

 Коефіцієнт Джині являє собою відношення площі сегмента, створеного кривою Лоренца, і лінії рівномірного розподілу до площі трикутника нижче лінії рівномірного розподілу.

Коефіцієнт Джині виявляє середню різницю в доходах між двома одержувачами. Наприклад, якщо коефіцієнт Джині дорівнює 0,2, то це значить, що середня різниця в доходах одержувачів, які належать до цієї сукупності, становить 40 % від середнього доходу сукупності.

В якості статистичних характеристик варіаційного ряди розподілу використовуються: середнє душового доходу; медіанний дохід; модальний дохід; коефіцієнт співвідношення фондів; коефіцієнти диференціації (децильній, квінтильній, квартальний); коефіцієнт варіації; коефіцієнт скошеності.

Статистичні характеристики рядів розподілу дозволяють встановити ступінь нерівності у розподілі доходів між окремими сукупностями домашніх господарств і населення, відслідковувати динаміку диференціації доходів у часі.

Медіанний і модальний доходи є важливими характеристиками відхилень середньодушового доходу від його середнього значення. Якщо величини медіанне та модальне доходу нижче середнього рівня, то це означає, що переважна частина сукупності домашніх господарств або обстежених осіб мають доходи нижче їх середнього значення, і навпаки.

Широко використовуються в статистичній практиці децильний (або за іншим квантилям) коефіцієнт диференціації доходів, який вимірює відмінності у матеріальному становищі малозабезпечених і високодохідних груп населення.                                    Він обчислюється як відношення мінімального доходу у 10% найбільш забезпечених осіб до максимального доходу у 10% найменш забезпечених осіб.

Часто для оцінки диференціації доходів застосовується коефіцієнт фондів, що вказує на співвідношення сумарних значень доходів, припадають на 10% найбільш і 10% найменш забезпечених груп населення

Величина доходів і різниця між ними обумовлені впливом таких факторів:

  •  соціально-політичних;
  •  соціально-демографічних (стать, вік, наявність таланту і здібностей тощо);
  •  соціально-професійних (професія, спеціальність, освіта, кваліфікація, досвід тощо);
  •  соціально-статусних (зайнята або незайнята особа суспільно корисною діяльністю, дитина, молодь, що вчиться, найманий працівник, власник майна, підприємець, фермер, пенсіонер, інвалід тощо);
  •  соціально-економічних (вид занять або діяльності, вид виробництва, умови праці тощо);
  •  соціально-географічних (природно-кліматичні особливості місця проживання, щільність і характер розселення, національні особливості).

Окрім того, на формування доходів, їх величину впливають нівелюючі і диференціюючі фактори.

Нівелюючі — складання заробітків сім’ї, пенсії пенсіонерів, які живуть в сім’ї і вносять свою пенсію до бюджету сім’ї, допомоги, що одержують члени сім’ї.

Диференціюючі — наявність непрацездатних членів сім’ї, їх кількість у сім’ї; співвідношення працюючих і непрацюючих членів сім’ї.

В усіх економічних системах здійснюється регулювання доходів, що являє собою складову соціальної (економічної) політики суспільства. Політика доходів впливає на заінтересованість найманих працівників і підприємців у поліпшенні результатів праці з метою розвитку економіки в цілому. Останнє, у свою чергу, сприяє підвищенню доходів населення, рівня його життя.

Державне регулювання являє собою систему заходів і норм законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру і спрямоване на створення умов, які сприяють нормальному відтворенню робочої сили і її розвитку, послабленню соціальної напруженості.

Державне регулювання доходів полягає в перерозподілі їх через державний бюджет за допомогою диференційованого оподаткування різних груп одержувачів доходів і соціальних виплат. Таке регулювання сприяє підвищенню доходів незаможних, створює умови для нормального відтворення їх робочої сили, усунення диспропорцій, пов’язаних з неоднаковими виробничими факторами (земля, капітал, праця, підприємницька здатність) регулювання зайнятості, зниження соціальної напруженості тощо.

Ступінь впливу держави на процес перерозподілу доходів визначається обсягом соціальних витрат із державного і місцевого бюджетів.

Розміри соціальних виплат залежать від фінансових (економічних) можливостей держави. Перевищення величини соціальних виплат над податковими надходженнями веде до бюджетного дефіциту та інфляції.

Політика доходів ґрунтується на певних принципах, що закріплені в Конституції та в інших законодавчих актах. Такими принципами є:

  •  соціальна справедливість;
  •  соціальне партнерство і солідарність усіх верств населення;
  •  індивідуальна відповідальність за своє матеріальне становище;
  •  право на працю і достойна винагорода;
  •  право на професіональні об’єднання;
  •  економічна доцільність тощо.

Державне регулювання доходів і споживання ґрунтується на певних методах. У країнах з ринковою економікою можна виділити такі методи: законодавчі, економічні, адміністративні, погоджувальні. Вони взаємозалежні і доповнюють один одного.

До законодавчих методів належить розроблення законодавчої і нормативної бази регулювання доходів. Нормативи використовуються для розрахунків нормативних споживчих бюджетів, ставки податків — для утримання прибуткового податку, податків з юридичних осіб, включаючи і соціальні податки тощо.

Регулювання доходів населення здійснюється з урахуванням норм Конституції України, Кодексу законів про працю, законів про зайнятість населення, колективних договорів і угод, положень про загальнодержавне соціальне страхування, пенсійне забезпечення тощо.

До економічних методів належать визначення мінімальної оплати, податкова політика, регулювання цін, зайнятості, оплати праці працівників тощо.

Адміністративні методи охоплюють такі заходи: прямий державний контроль над монопольними ринками; розроблення стандартів, контроль за їх додержанням; визначення і підтримання мінімально допустимих параметрів життя населення (установлення мінімуму заробітної плати, пенсій, допомоги на випадок безробіття); захист інтересів нації — ліцензування експорту або державний контроль над імпортом.

Погоджувальні методи (соціальне партнерство). Ці методи в багатьох країнах досить поширені і вважаються найбільш економними і «безкровними».      Соціальне партнерство являє собою узгодження дій уряду, підприємців щодо динаміки оплати праці і соціальних трансфертів.

Об’єктивною характеристикою рівня грошових доходів є відповідність їх прожитковому мінімуму.

Прожитковий мінімум являє собою показник обсягу і структури споживання основних матеріальних благ та послуг на мінімально допустимому рівні, що забезпечує підтримування активного фізичного стану різних соціально-демографічних груп населення. Проте цей показник призначається для певного періоду подолання кризового стану економіки.

Згідно з міжнародним правом мінімальні розміри оплати праці, а також пенсії за віком, стипендії, соціальні допомоги та інші компенсаційні виплати мають орієнтуватися на величину прожиткового мінімуму.

На розмір прожиткового мінімуму впливають потреби населення, які залежать від природно-кліматичних умов і національних традицій, статевого складу і щільності населення, розміру і структури сімей, характеру поселення, економічного розвитку території, співвідношення різних галузевих і професійних груп працівників, рівня регіональних цін тощо.

Для установлення вартісного показника прожиткового мінімуму вводиться поняття бюджету прожиткового мінімуму.

Бюджет прожиткового мінімуму являє собою вартісну оцінку натурального набору прожиткового мінімуму, а також включає всі витрати на податки та інші обов’язкові платежі.

У світовій практиці застосовуються два основні підходи до побудови бюджету прожиткового мінімуму: нормативний і статистичний.

Основою нормативного методу є концепція споживання на науково обґрунтованому мінімально необхідному рівні. Статистичний метод ґрунтується на аналізі закономірностей споживання, що реально склалися, відображенні його поточних особливостей.

Бюджет прожиткового мінімуму розраховується у такий спосіб:

  •  визначається споживання продуктів споживання в середньому на одного члена сім’ї з урахуванням статевої структури населення;
  •  розраховується загальний обсяг мінімально необхідних витрат на придбання продуктів харчування на одного члена сім’ї;
  •  визначається вартісна оцінка бюджету прожиткового мінімуму в регіоні.

Прожитковий мінімум і величина його вартості для громадян працездатного віку є інструментами соціальної політики. Вони мають використовуватися як орієнтири під час регулювання доходів і витрат різних груп населення; для обґрунтування розмірів оплати праці, а також регулювання міжгалузевого підвищення заробітної плати, співвідношення в оплаті праці за галузями; для оцінювання матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для реалізації поточних і перспективних соціальних програм на рівні регіону, підприємства.

Профспілками України розроблені методичні підходи до розрахунку прожиткового мінімуму. Згідно з ними визначаються мінімальний асортимент і вартісна величина «споживчого кошика» на продукти харчування, а також витрати на житлово-комунальні послуги, непродовольчі товари, транспортні послуги тощо. Мінімальні норми, а також розраховані на їхній основі «споживчі кошики», структура прожиткового мінімуму періодично мають уточнюватися й переглядатися. Вартісна оцінка «споживчих кошиків» формується за відповідними цінами і тарифами. Необхідно використовувати середні ціни купівлі відповідних товарів і послуг з урахуванням усіх видів торгівлі.

http://studentbooks.com.ua/content/view/318/39/1/1/

http://posibnyky.vntu.edu.ua/makro_ek/172.htm

  1.  Особливості формування грошових доходів населення

Розмір доходів населення, їх розподіл безпосередньо впливають на формування, розвиток і використання трудового потенціалу суспільства.

Доходи населення — це сукупність грошових коштів та натураль­них надходжень, спрямованих на підтримку фізичного, морального, економічного та інтелектуального стану людини і на задоволення їх потреб. Вони формуються за рахунок оплати, виплати соціальних фондів (регіональних, місцевих, а також фондів споживання підприємств і організацій), підприємницьких доходів, доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, доходів від інших джерел. Види доходів подано на рис. ???

Залежно від форми отримання розрізняють грошові та натуральні доходи.

Формування грошових доходів здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплати із соціальних фондів, підприємницьких доходів, доходів від власності, доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, інших доходів (аліментів, гонорарів, благодійної допомоги тощо).

Грошові доходи поділяються на загальні й чисті.                          

Загальні доходи містять усі надходження і розраховуються до сплати податків та обов’язкових платежів.

Чисті доходи населення — результат перерозподільних процесів. Це ті доходи, що залишаються після здійснення зазначених платежів. Чисті доходи коригуються з урахуванням натуральних соціальних трансфертів.

9

Рис. 1.3.1. Види доходів населення

Натуральні доходи включають продукцію особистого підсобного господарства, що використовується на особисте споживання, трансферти в натуральній формі, а також заробітну плату в натуральній формі.

Виділяють номінальні і реальні доходи.

Номінальні доходи — це величина нарахованих виплат і натуральних видач.

Реальні доходи — це номінальні доходи, скориговані на зміни цін на товари і тарифів на послуги. Їх величина залежить від величини номінальних доходів та рівня заробітної плати.

Номінальні й реальні доходи, а також розміри та динаміка основних доходів окремих груп населення, таких, як заробітна плата, пенсія або стипендія, дають загальне уявлення про рівень життя. Залежно від джерел формування доходи можуть бути трудові, нетрудові, приховані.

Трудовий дохід — це дохід, який отримає працівник у результаті своєї економічної діяльності, як наймана робоча сила чи у разі самостійної зайнятості. Види трудових доходів: доходи від основної роботи за наймом, доходи від вторинної зайнятості.

Нетрудові доходи являють собою отримання спадщини, виграшів, дивідендів від цінних паперів, а також від діяльності, що ведеться з відхиленнями від чинних у державі правових норм і норм моралі. У сучасних умовах значна частина доходів є прихованою. Вони пов’язані з тіньовою економікою, що являє собою приховану економічну діяльність. Це:

  •  види економічної діяльності, що не є незаконним бізнесом;
  •  неформальна економічна діяльність, яка належить до законних видів діяльності або ведеться некорпоративними підприємствами, тобто підприємствами, що належать окремим особам, домашнім господарствам, котрі не оформляються як особи, що ведуть економічну діяльність;
  •  нелегальна діяльність, яка охоплює незаконні види комерції, виробництва та послуг і підпадає під кримінальну відповідальність.

Залежно від циклів життєдіяльності людини розрізняють доходи:

  •  до участі в праці;
  •  від участі у трудовій, підприємницькій, громадській діяльності;
  •  тимчасово непрацюючими;
  •  після завершення трудової діяльності.

Добробут населення характеризується сукупними доходами.

Сукупний дохід є основним показником матеріального забезпечення населення і включає всі види грошових доходів, а також вартість натуральних надходжень, отриманих від особистого підсобного господарства і використаних на особисте (домашнє) спожи­вання. Окрім того, у сукупний дохід входить вартість безоплатних послуг, що отримуються за рахунок коштів Державного та місцевих бюджетів і фондів підприємств, — послуги охорони здоров’я, освіти, дотації на житло, транспорт, харчування тощо (див рис….)

Відповідно до наведеної схеми оплата праці — це винагорода за виконану працю, а також оплата відпусток, святкових днів та іншого не відпрацьованого часу відповідно до трудового законодавства та колективних договорів, стимулюючі доплати і надбавки, премії та одноразові заохочувальні виплати, компенсаційні виплати, пов’язані з режимом роботи й умовами праці тощо.

Соціальні трансферти, або трансфертні платежі — це цілеспрямована операція перерозподільного характеру, що полягає в переданні ресурсів у грошовій і натуральній формах державними і некомерційними організаціями (професіональними, релігійними, благодійними тощо) населенню. Соціальні трансферти можуть бути надані в натуральній і в грошовій формах. До натуральних трансфертів належать товари та послуги, які надаються конкретним особам чи домогосподарствам за рахунок коштів Державного, регіонального і місцевих бюджетів або недержавних (суспільних) соціальних фондів на безоплатній основі. До соціальних трансфертів у грошовій формі належать:

  •  пенсії;
  •  соціальні допомоги;
  •  стипендії;
  •  страхові компенсації;
  •  відшкодування витрат інвалідам;
  •  відшкодування збитків репресованим громадянам.
  •  Доходи від власності включають:
  •  доходи населення від продажу нерухомості на вторинному ринку житла;
  •  завчасну компенсацію за вкладами громадян у банках і кредитних закладах;
  •  відсотки за вкладами вкладникам кредитних організацій та Нацбанку України;
  •  виплати доходу за державними та іншими цінними паперами Національним банком і кредитними організаціями.

Рис. 1.3.2. Структура сукупних доходів населення

Основним джерелом грошових доходів населення є заробітна плата, для підприємств – підприємницький дохід, для пенсіонерів – пенсія, для студентів – стипендія.

Закон України "Про оплату праці" визначає економічні та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати.

Підприємницький дохід – дохід, отримуваний від підприємницької діяльності.

Стипендія — це грошове забезпечення, яке регулярно надається особам, що вчаться на денних відділеннях вищих і середніх спеціальних навчальних закладах на бюджетній основі, а також особам, які проходять підготовку на стаціонарі в аспірантурі та докторантурі.

Пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до установлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і підрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційна виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Існують таки види додаткової заробітної плати:

  •  Робота у понаднормовий час.
  •  Сумісництво професій.
  •  Робота в нічний час.

Надбавки доплаті по тарифним ставкам та посадовим окладам:

- кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідній роботі, за високе кваліфіковану майстерність, як правило, встановлюються надбавки до тарифних ставок робочих, наприклад:

III розряд - до 12 відсотків;

IV розряд - до 16 відсотків;

V розряд - до 20 відсотків;

VI розряд - до 20 відсотків.

Конкретний відсоток надбавки визначається в колективному договорі, який повинен враховувати що відповідає мінімуму по такій надбавці, визначені в генеральній або галузевій угоді.

Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

В Україні у 2015 р. мінімальна зарплата становить 1218 грн, прожитковий мінімум - 1218 грн.

На важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлюється підвищена оплата праці. Перелік цих робіт визначається Кабінетом Міністрів України і регулюються Законом України «Про охорону праці».

Важливе місце в регулюванні заробітної плати України займає тарифна система оплати праці, яка виступає як сукупність взаємопов'язаних елементів: тарифної сітки, тарифних ставок, схем посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик. Тарифна система використовується для розподілу робіт і працівників залежно від складності роботи та кваліфікації працівника за розрядами тарифної сітки і є основою формування та регулювання заробітної плати.

Тарифною системою передбачені дві форми оплати праці — відрядна і почасова, які включають ряд систем для різних організаційно-технічних умов виробництва. Відрядна форма оплати праці включає такі її системи: пряму відрядну, непряму відрядну, відрядно-преміальну, відрядно-прогресивну, акордну оплату праці тощо.

http://pidruchniki.com/12120124/ekonomika/vidi_dohodiv_naselennya

http://buklib.net/books/31976/

http://ukrefs.com.ua/page,2,201226-Dohody-naseleniya-ih-vidy-i-istochniki-formirovaniya.html

Висновки до розділу І

1.4. Основні напрями використання доходів населення

Рівень життя є однією з найважливіших соціально-економічних категорій, що характеризує становище людини у суспільстві, можливості реалізації її потреб, можливості людського розвитку.

Поняття «рівень життя» найчастіше означає ступінь задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб населення. Таке визначення характеризує статику рівня життя. Тим часом рівень життя — це динамічний процес, на який впливає безліч факторів. З одного боку, рівень життя визначається складом та обсягом потреб у різних благах, що постійно змінюються. З іншого боку, рівень життя обмежується можливостями задоволення потреб, виходячи зі становища на ринку товарів і послуг, доходів населення, заробітної плати працівників. Водночас і розмір заробітної плати, і рівень життя визначаються масштабами та ефективністю виробництва, станом науково-технічного прогресу, культурно-освітнім рівнем населення, національними особливостями, політичною владою тощо.

Споживчий бюджет – фактичний баланс доходів і видатків, що характеризує рівень життя сімей різних класів і верств населення й показує джерела надходження доходів та основні статті їх витрат на придбання товарів і послуг існує також споживчий бюджет нормативний, що розраховується на основі певних норм і нормативів. Він поділяється на середній і мінімальний. Середній нормативний споживчий бюджет – це раціональний обсяг товарів і послуг, а також духовних благ, необхідних для задоволення розумних потреб типової сім'ї. Мінімальний нормативний споживчий бюджет – це нижній рівень забезпечення сім'ї матеріальними благами, зменшення якого унеможливлює відтворення робочої сили нормальної якості, означає злиденне існування сім'ї. Середній нормативний споживчий бюджет розробляється для різних категорій населення робітників, службовців, пенсіонерів тощо з різним складом сімей і зайнятих неоднаковими видами праці (фізична, розумова тощо).

Споживчий бюджет – сукупність товарів і послуг, необхідних для задоволення першочергових потреб людини. Є два види споживчого бюджету:

  •  фізіологічний – охоплює товари для задоволення фізіологічних (базових) потреб людини як біологічної істоти;
  •  соціальний бюджет – фізіологічний + витрати на податки та інші обов’язкові платежі.

Споживчий бюджет являє собою вартісну оцінку контрольного набору прожиткового мінімуму, а також всі витрати на податки та інші обов’язкові платежі.

Споживчий кошик — це сума витрат, споживчий мінімум, необхідний для підтримки життєвого рівня споживачів (продовольчих покупок, оплати послуг) у розрахунку на одну людину за категорією, тобто необхідний прожитковий мінімум працюючого. Розмір споживчого кошика та мінімальної заробітної плати переглядається залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги за угодою сторін колективних договорів.

Грошові витрати домогосподарств включають: витрати на купівлю продуктів харчування, алкогольних та тютюнових виробів, непродовольчих товарів, на оплату послуг, витрати, пов’язані з веденням особистого підсобного господарства, грошову допомогу родичам та іншим особам, витрати на купівлю нерухомості, на будівництво, капітальний ремонт житла та господарських будівель, на купівлю великої рогатої худоби, коней та багаторічних насаджень для особистого підсобного господарства, на придбання акцій, сертифікатів, валюти, приріст вкладів до банківських установ, аліменти, обов’язкові податки (крім прибуткового), збори, внески та ін. Сукупні витрати складаються з грошових витрат, а також вартості спожитих домогосподарством продовольчих товарів, отриманих з особистого підсобного господарства, в порядку самозаготівель або подарованих родичами та іншими особами, суми отриманих пільг та безготівкових субсидій на оплату житла, комунальних продуктів та послуг, суми пільг на оплату телефону, проїзду в транспорті, на оплату товарів та послуг з охорони здоров’я, туристичних послуг, путівок на бази відпочинку тощо. Вартість подарованих домогосподарством родичам та іншим особам продуктів харчування, отриманих з особистого підсобного господарства, включають до сукупних витрат у зв’язку з постійним характером цієї допомоги.

Витрати населення охоплюють:

  •  витрати па придбання товарів та послуг;
  •  сплачений дохід від власності;
  •  поточні податки на доходи, майно тощо та інші поточні трансферти.

Витрати на придбання товарів та послуг є основним видом витрат населення та визначаються як вартість продукції, котра:

  •   придбана населенням за рахунок власних коштів;
  •  одержана в натуральній формі в результаті підприємницької діяльності;
  •  отримана від органів державного управління у вигляді соціальних трансфертів у натуральному вигляді.

Населення витрачає одержані ними доходи на придбання споживчих товарів, а підприємства продають свої продукти населенню та іншим підприємствам з метою одержання виручки, необхідної для продовження процесу виробництва.

В Рівненській області сформована така структура доходів та витрат населення за 2013 рік(див табл..1.4.1.).

Таблиця 1.4.1.

Доходи та витрати населення Рівненської області за 2013 рік

У фактичних цінах млн. грн.

Зміна обсягів доходів та витрат населення області за 2013 рік(у % до 2012 року)

Структура доходів та витрат населення по області(у % до загального обсягу по Україні)

Україна

область

Україна

область

області

Доходи - всього

1529406

31209

105,3

105,9

2,0

З них

Заробітна плата

633737

10767

104,0

105,7

1,7

Прибуток та змішаний дохід

240871

6218

107,9

105,9

2,6

Соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти

575581

13286

-

-

-

З них соціальні допомоги

323847

7588

107,4

109,7

2,4

Витрати та заощадження всього

1529406

31209

-

-

-

З них

Придбання товарів та послуг

1257624

25621

108,8

109,3

2,0

Поточні податки на доходи,

майно та інші сплачені

поточні трансферти

107775

1719

-

-

-

З них

Поточні податки на

доходи, майно тощо

72943

1288

-

-

-

Нагромадження

не фінансових активів

26102

705

-

-

-

Приріст фінансових

активів

106468

2859

Наявний доход

усього

1190351

23981

105,0

105,3

2,0

у розрахунку на одну особу, грн.

26167,5

20710,8

105,2

105,1

79,1

Реальний наявний доход

х

х

105,3

106,6

х

РОЗДІЛ 2. Аналіз формування доходів населення Рівненської області

2.1. Загально економічна характеристика Рівненської області

 Рівненська область розташована в північно-західній частині України і займає площу 20,1 тис. кв.км, що становить 3,3% від загальної території України. Регіон межує з Брестською і Гомельською областями Республіки Білорусь, Житомирською, Хмельницькою, Тернопільською, Львівською і Волинською областями України.

За адміністративно-територіальним поділом Рівненщину складають 16 районів, 4 міста обласного та 6 районного підпорядкування.

Рівненська область була утворена 4 грудня 1939 року. Чисельність населення — 1 млн. 157 тис. осіб. Щільність населення — 57,5 чол. на км².

На 1 лютого 2013 року чисельність населення Рівненської області — 1 157 117 осіб, в тому числі них 553 177 (47,8%) міського та 603 940 тис. (52,2%) сільського.

Таблиця 2.1.1.

Чисельність населення Рівненської області за 2011- 2013 рр. (тис.осіб)

Наявне населення

Постійне населення

2011р.

2012р.

2013р.

2011р.

2012р.

2013р.

Усього

1154,1

1156,9

1158,6

1153,0

1155,9

1157,5

Міське населення

552,1

553,1

553,5

546,8

547,8

548,3

Сільське населення

602,0

603,8

605,0

606,2

608,0

609,2

Міста обласного значення

м.Рівне

250,2

250,4

250,0

246,8

246,9

246,5

м.Дубно

38,0

38,0

38,0

37,6

37,5

37,6

м.Кузнецовськ

41,3

41,4

41,5

42,0

42,2

42,3

м.Острог

15,6

15,7

15,7

15,1

15,2

15,2

Таблиця 2.1.2.

Міграція населення Рівненської області за 2012 – 2013 рр.

2012 рік

2013 рік

число прибулих

число вибулих

приріст (скорочення)

число прибулих

число вибулих

приріст (скорочення)

Усього

18566

19813

–1247

17224

18268

–1044

Міське населення

10619

11875

–1256

9998

11142

–1144

Сільське населення

7947

7938

9

7226

7126

100

Міста обласного значення

м.Рівне

4897

5758

–861

4318

5479

–1161

м.Дубно

675

668

7

687

619

68

м.Кузнецовськ

734

937

–203

693

887

–194

м.Острог

720

586

134

566

543

23

Таблиця 2.1.3.

Динаміка рівня економічної активності окремих категорій населення Рівненської області

Населення

У середньому за

2013 рік

2012 рік

2011 рік

Економічно активне населення, тис. осіб

у віці 15–70 років

546,3

546,3

546,0

працездатного віку

497,9

495,4

492,2

Зайняте населення, тис. осіб

у віці 15–70 років

494,9

492,5

489,2

працездатного віку

446,5

442,1

435,4

Безробітне населення, тис. осіб

(за методологією МОП)

у віці 15–70 років

51,4

53,3

56,8

працездатного віку

51,4

53,3

56,8

з нього

зареєстроване у державній службі зайнятості

17,4

18,6

19,5

Економічно неактивне населення, тис. осіб

у віці 15–70 років

284,6

285,6

286,6

працездатного віку

213,8

210,4

208,0


Рівень економічної активності, у відсотках до населення відповідної вікової групи:

у віці 15–70 років

65,7

65,6

65,6

працездатного віку

70,0

70,2

70,3

Продовження табл. 2.1.3.

Рівень зайнятості, у відсотках до населення відповідної вікової групи:

у віці 15–70 років

59,6

59,2

58,8

працездатного віку

62,7

62,6

62,2

Рівень безробіття (за методологією МОП),

у відсотках до економічно активного населення відповідної вікової групи:

у віці 15–70 років

9,4

9,8

10,4

працездатного віку

10,3

10,8

11,5

Рівень зареєстрованого безробіття  населення працездатного віку

у відсотках до економічно активного

населення працездатного віку

3,5

3,7

4,0

у відсотках до населення працездатного віку

2,5

2,7

2,8

За даними таблиці 2.1.3. бачимо, що економічно активне населення у віці 15-70 років у 2013 році у Рівненській області становить 546,3 тис. осіб, а у 2012 році становило 546,3 тис. осіб, спостерігаємо що кількість економічно активного населення не змінилося. У 2013 році економічно активне населення у працездатному віці становить 497,9 тис. осіб, а у 2012 році – 495,4 тис. осіб відповідно, ми бачимо, що кількість економічно активне населення у працездатному віці збільшилась на 2,5 тис. осіб.

Зайняте населення у віці 15-70 років у 2013 році становить 494,9 тис. осіб, а у 2012 році 492,5 тис. осіб, спостерігається збільшення зайнятого населення на 2,4 тис. осіб. Також спостерігаємо збільшення кількості зайнятого населення працездатного віку порівняно з попереднім роком на 4,4 тис. осіб. Це позитивна тенденція для Рівненської області.

Кількість безробітних у 2013 році становить 51,4 тис. осіб, а у 2012 році 53,3 тис. осіб відповідно, ми спостерігаємо що відбувається зменшення кількості безробітних на 1,9 тис. осіб.

Економічно неактивне населення у віці 15-70 років у 2013 році у Рівненській області становить 284,6 тис. осіб, а у 2012 році – 285,6 тис. осіб, їх кількість скоротилася на 1,0 тис. осіб. Кількість економічно неактивне населення працездатного віку у 2013 році становить 213,8 тис. осіб проти 210,4 тис. осіб у 2012 році, їх кількість збільшилась на 3,4 тис. осіб.  

Рівень безробіття (за методологією МОП),у відсотках до економічно-активного населення відповідної вікової групи: у віці 15-70 років у 2013 році становить 9,4% проти 9,8% у 2012 році. У працездатному віці у 2013 році становить 10,3% проти 10,8% у 2012 році. Спостерігається зменшення рівня безробіття.

2.2. Аналіз доходів населення Рівненської області

Структура доходів населення Рівненської області за останні 3 роки є незмінною: основними статтями доходів є заробітна плата та соціальна допомога. При цьому, особливістю області є те, що питома вага державних соціальних допомог у структурі доходів перевищує частку заробітної плати.

Таблиця 2.2.1.

Структура доходів населення Рівненської області у 2011-2013 роках

Стаття доходу

2011 рік

2012 рік

2013 рік

млн.грн.

%

млн.грн.

%

млн.грн.

%

заробітна плата

8862

33,9

10182

34,5

10767

34,5

прибуток та змішаний доход (в т.ч. дохід від підприємницької діяльності)

5316

20,3

5918

20,0

6218

19,9

соціальна допомога та інші одержані  поточні трансферти

10893

41,7

12357

41,8

13286

42,6

інші доходи

1073

4,1

1100

3,7

938

3,0

Всього

26144

100

29557

100

31209

100

Рис.2.2.1. Структура доходів населення Рівненської області у 2013 році, відсоток до загальної суми

Рис.2.2.2. Структура доходів населення України у 2013 році, відсоток до загальної суми

Впродовж останніх років відзначається позитивна динаміка росту середньомісячної заробітної плати найманих працівників. Якщо у 2009 році за розміром середньомісячної заробітної плати область посідала 3 місце серед областей західного регіону України, то у 2013 році - стала лідером за даним показником. Середньомісячна заробітна плата населення області за 2009–2013 роки зросла на 76,2 %(по Україні – 71,3%).

Середньомісячна заробітна плата за 2013 рік становила 2844 грн. і зросла порівняно з рівнем 2012 року на 10,4%(по Україні приріст 7,9%) та у 2,3 раза перевищила прожитковий мінімум для працездатних осіб.

За темпом зростання заробітної плати область займає перше місце серед регіонів України

Таблиця 2.2.2.

Середньомісячна заробітна плата в західних областях України, грн.

Назва області

2009

2010

2011

2012

2013

Волинська область

1427

1692

1994

2339

2580

Закарпатська область

1562

1846

2069

2351

2553

Івано-Франківська область

1627

1927

2213

2539

2679

Львівська область

1667

1941

2244

2578

2789

Рівненська область

1614

1960

2211

2575

2844

Тернопільська область

1412

1659

1871

2185

2359

Хмельницька область

1521

1786

2075

2425

2641

Чернівецька область

1523

1772

1985

2329

2484

Рис.2.2.3. Динаміка розміру середньомісячної заробітна плата в західних областях України, грн.

Важливим показником для об’єктивної оцінки доходів населення є реальна заробітна плата, тобто номінальна заробітна плата, скорегована на індекс споживчих цін. У нижче наведеній таблиці відображена динаміка темпів зростання номінальної, реальної заробітної плати та індексу споживчих цін в області за 2009 – 2013 роки.

Таблиця 2.2.3. Темпи зростання індексу споживчих цін, номінальної та реальної заробітної плати

Показник

2009

2010

2011

2012

2013

Темп зростання номінальної заробітної плати, %

106,0

121,4

112,8

116,5

110,4

Індекс реальної заробітної плати, %

91,6

114,8

105,0

117,6

111,5

Індекс споживчих цін, %

112,0

108,3

103,4

98,9

99,3

Рис.2.2.4. Темпи зростання індексу споживчих цін, номінальної та реальної заробітної плати

Протягом 2010 – 2013 років темпи зростання рівня споживчих цін в області були нижчими від темпів зростання доходів населення.

Завдяки спільним діям органів виконавчої влади області і причетних територіальних структур досягнуто значних позитивних результатів у вирішенні однієї з найболючіших соціальних проблем – погашення заборгованості із виплати заробітної плати.

Станом на 1 січня 2014 року загальна сума заборгованості із виплати заробітної плати складала 859 тис. грн., протягом 2009 -2013 років скорочено суму боргу на 15048 тис. грн., або у 17,7 рази.

У структурі доходів населення області вагому частину займає пенсійне забезпечення. Видатки на виплату пенсій та грошової допомоги у 2013 році становили 5094,2 млн. грн., що на 8 відсотків більше ніж у 2012 році.

З метою своєчасного фінансування виплати пенсій забезпечувався контроль за повнотою сплати обов’язкових платежів. До солідарної системи пенсійного страхування у 2013 році надійшло 2854,1 млн. грн., що на 5,8% більше ніж у 2012 році. Видаткова частина пенсійного бюджету області у 2013 році забезпечувалась власними коштами на 56%, 2012р. – 57,2%, 2011р. – 56,4%, 2010р. – 55,7%.

Рис.2.2.5. Аналіз надходження власних коштів та фактичних видатків на виплату

пенсій та грошової допомоги, млн.грн.

Позитивна динаміка у надходженнях коштів до солідарної системи сприяла щорічному підвищенню рівня пенсійного забезпечення громадян області.

Водночас, в області існує негативна динаміка чисельності працюючих, що в свою чергу впливає на розрахунки фонду оплати праці та відповідно на зобов’язання у сплаті страхових коштів. Протягом 2013 року чисельність працюючих зменшилась на 10414 осіб, 2012 – 1647 осіб, 2011 – 7081 особу.

Основними причинами зменшення чисельності працюючих є припинення діяльності підприємств, установ та організацій, скорочення обсягів виробництва, переведення на скорочений робочий тиждень або погодинна оплата праці, а також приєднання платника до центрального офісу в інших регіонах України.

Рис.2.2.6. Динаміка чисельності працюючих та пенсіонерів (осіб) та їх співвідношення

У співвідношенні на 100 працюючих у 2010 році  припадало 113 пенсіонерів, 2011 – 117, 2012 – 118 та 2013 – 122 пенсіонера.

В даний час понад 80% сукупних доходів населення області витрачає на придбання товарів та послуг, що говорить про достатньо низький рівень життя населення. На нагромадження фінансових та не фінансових активів припадає близько 11% доходів населення.

Протягом останніх років в області зберігається позитивна тенденція до зростання доходів населення, які з 2009 по 2013 роки збільшились на 76,2%. При цьому, структура доходів залишається незмінною: третя частина припадає на заробітну плату та понад 40 % – на державні соціальні допомоги та пенсії.

Середньомісячна заробітна плата працівників області у 2,3 раз перевищує прожитковий мінімум. За підсумками 2013 року область посіла перше місце серед регіонів України за темпами приросту середньомісячної заробітної плати та серед західних областей України – за її розміром.

Зниження росту цін у 2012-2013 роках сприяло перевищенню рівня реальної заробітної плати над її номінальним показником, що говорить про зростання купівельної спроможності населення області.

Сталий соціально-економічний розвиток області, збереження позитивної динаміки росту заробітної плати, створення нових робочих місць дозволить до 2020 року підвищити частку заробітної плати у структурі доходів до 45 %, прибутку від підприємницької діяльності – до 25 %, що сприятиме зростанню надходжень до бюджету області.

2.3. Грошові доходи населення Рівненської області

Таблиця 2.3.1.

Розподіл населення за рівнем середньодушових еквівалентних грошових доходів населення Рівненської області      

2010

2011

Усі домо-

гос-

пода-

рства

У тому числі, які проживають

Усі домо-

гос-

пода-

рства

У тому числі, які проживають

у міських поселеннях

у сільській місцевості

у міських поселеннях

у сільській місцевості

Усе населення

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

Із середньодушовими еквівалентними грошовими доходами у місяць, грн..

До 300,0

0,2

0,5

0,0

-

-

-

300,1-480,0

2,9

0,0

5,5

0,7

-

1,3

480,1-660,0

10,5

4,0

16,2

2,8

0,9

4,6

660,1-840,0

18,1

19,6

16,8

13,3

12,1

14,4

840,1-1020,0

15,4

13,0,

17,4

18,2

14,0

21,8

1020,1-1200,0

17,6

15,0

19,9

17,5

14,5

20,1

1200,1-1380,0

10,9

14,7

7,6

16,6

15,5

17,6

1380,1-1560,0

8,9

11,2

6,9

11,4

14,7

8,5

1560,1-1740,0

3,6

6,1

1,4

8,8

11,3

6,5

1740,1-1920,0

3,6

4,6

2,6

3,5

6,2

1,1

Понад 1920,0

8,3

11,3

5,7

7,2

10,8

4,1

Децильний коефіцієнт  диференціації грошових доходів населення, разів

3,0

2,7

3,0

2,3

2,5

2,3

Співвідношення грошових доходів 10% найбільш та 10% найменш забезпеченого населення (децильний коефіцієнт фондів), разів

3,3

2,7

3,6

3,5

3,1

3,2

Співвідношення грошових доходів 20% найбільш та 20% найменш забезпеченого населення (квінтильний коефіцієнт фондів), разів

3,4

3,2

3,2

2,7

2,5

2,6

Частка населення  із середньодушовими  еквівалентними грошовими доходами  у місяць, нижчими прожиткового мінімуму

32,4

24,4

39,3

24,3

22,63

25,8

Висновки до розділу 2

Загальні висновки

Список використаних джерел

  1.  Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Підручник. – К.: Знання, 2006. - 559 с.
  2.  Економіка праці та соціально-трудові відносини: підручник  / За наук. ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Колота. – К. : КНЕУ, 2009. – 711 с.
  3.  Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посібник. Київ: Кондор, 2006. - 432с.
  4.  

PAGE   \* MERGEFORMAT42


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

47736. АКЦІОНЕРНЕ ТВАРИСТВО – БАЗИС РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ 445.5 KB
  Статус члена виконавчого органу має також особа яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу товариства. Порядок заснування АТ Правовий статус акціонерного товариства 1. До товариства та його органів не можуть застосовуватися будьякі санкції що обмежують їх права у разі вчинення акціонерами протиправних дій.
47738. Історія виникнення футболу. Футбол на Україні 50 KB
  Історія виникнення футболу. Футбол на Україні. Історичний нарис розвитку футболу Футбол одна з найдавніших ігор людства. Архівні джерела знайдені в Китаї та Єгипті зокрема зображення гравців з мячем окремо м ячі дають вченим підстави стверджувати що футбол був відомий людству задовго до нашої ери.
47739. Спортивна техніка і технічна підготовленість. Задач, засоби та методи технічної підготовки. Етапи технічної підготовки спортсменів 250 KB
  Якщо м’яч лопнув або втратив свою форму в той момент коли він вийшов із гри і призначений початковий удар удар від воріт кутовий вільний штрафний або 11метровий удар або коли м’яча мають укинути зза бічної лінії: після заміни м’яча гру поновлюють відповідно до того як вийшов із гри попередній м’яч.Порушення санкції Якщо запасний гравець вийшов на поле без дозволу судді то гру зупиняють; арбітр повинен дати порушникові попередження показавши йому жовту картку і наказати щоб він покинув поле; гра відновлюється вільним ударом у...
47740. ОСНОВЫ ЛОГИСТИКИ 444.5 KB
  История формирования логистического направления Выделяются три периода развития систем товародвижения материальной продукции: дологистический период период классической логистики и период неологистики. Отличительная черта периода классической логистики начавшегося в начале 1960х годов состоит в том что вместо организации оптимальных перевозок на фирмах стали создаваться логистические системы. Началом 1980х годов можно датировать новый период в развитии логистики период неологистики или логистики второго поколения.
47741. Зарубіжні теорії і концепції свободи слова 79.5 KB
  Покажіть різницю у ставленні до свободи слова і друку між державами†Платона і Т. Що спільного і відмінного у філософських концепціях свободи друку Д. Покажіть ґенезис ідей Платона у філософських концепціях свободи друку. Тут Руссо стверджує що ніколи досі свобода або точніше вільності друку не були такі безмежні ніколи досі способи вираження не набували таких численних форм і не подавались так старанно на суд усіх цікавих.
47742. Психотерапия и психологическое консультирование 20 KB
  Соотношение понятий психотерапия и психологическое консультирование обсуждается и в литературе. Так известный специалист в этой области Нельсон Джоунс рассматривает психологическое консультирование как психологический процесс ориентированный на профилактику и развитие. С его точки зрения консультирование преимущественно является коррекционным это обеспечивает выполнение профилактических функций.
47743. Финансовый менеджмент. Курс лекций 1.39 MB
  Методика финансового анализа деятельности предприятия Совокупный риск предприятия КРАТКОСРОЧНЫЕ ФИНАНСОВЫЕ РЕШЕНИЯ Управление кредиторской задолженностью ЦЕНОВАЯ ПОЛИТИКА ПРЕДПРИЯТИЯ Оценка рыночных условий и выбор модели ценовой политики предприятия
47744. Конструкции распылителей 323.5 KB
  Для S площади живого сечения клапанной щели в области min диаметров подрезка конуса распылителя или иглы Для автомобильной ТПА ЯЗДА иглы со ступенькой и обратной разностью конусов Позднее такие иглы в форсунках CR R. В распылителе с традиционной разностью конусов в результате смятия первичной линии контакта di уменьшается что увеличивает дифференциальную площадку иглы: и при той же силе пружины приводит к снижению Рфо. = относительное значение...