97430

Використання та охорона земель на території Дубенківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області

Дипломная

Политология и государственное регулирование

Землевпорядкування в Україні має певний позитивний досвід організації адаптованого до особливостей природного середовища та соціально-економічних умов використання та охорони земельних ресурсів. Проте системна трансформація земельних відносин в Україні та усвідомлення нагальної необхідності більш повного врахування екологічних вимог...

Украинкский

2015-10-18

403.5 KB

7 чел.

21

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Бучацький коледж Подільського ДАТУ

Допускається  до  захисту

зав. Відділенням

економіко-технічного відділу

Кушнірчук М. М.

“_____”    ____________  2014 р.

« Використання та охорона земель на території Дубенківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області»

Пояснювальна записка до дипломного проекту

5. 08010102

Керівник  __________________                                            Букачик М.І.

Дипломник    __________________                     Марчишак Р.Й.

2014

УДК 332.37 : 334.012.23

Контурно-меліоративна організація території ТзОВ «Бучачагрохібпром» Осівецької сільської ради Бучацького району Тернопільської області.

59 с. текст. част., 11 табл.,  32 джерел,  4 арк. графічної част. формату А 1. Мова українська.

Найбільш поширеними ґрунтами є: чорноземи опідзолені важкосуглинкові грунти на лесовидних суглинках та чорноземи опідзолені і темно-сірі опідзолені слабозмиті важкосуглинкові грунти.

Загальна площа сільської ради 1791,0 га. Проаналізовано стан існуючого використання  земель та розроблено проект контурно-меліоративної організації території.


ВСТУП

Земельні ресурси справедливо вважаються «фундаментом економіки України». Адже за оцінками вітчизняних експертів близько 95% обсягу продовольчого фонду України та понад 2\3 фонду товарів споживання формується на основі використання земельних ресурсів. У ресурсній забезпеченості соціально-економічного розвитку України земля складає понад 40%, тоді як виробничі  фонди та оборотні засоби – дещо більше 20%, а трудові ресурси - близько 39%.

Саме тому в Конституції України земля проголошена основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави ( стаття 14).

Особливу роль земля відіграє в сільському господарстві, де вона водночас є місцем( просторовим базисом) організації виробництва і його головним засобом. При цьому в усіх процесах обробітку грунту вона виступає як предмет праці, оскільки в цьому випадку праця спрямовується безпосередньо на зміну стану і властивостей землі. Добре відомо, що за умов правильного використання земля не тільки не втрачає своїх продуктивних властивостей, тобто «не зношується в процесі виробництва», а навпаки, - поліпшується, підвищуючи свою родючість. При недбалому ж ставленні до землі і безгосподарному її використанні родючість землі знижується. Іншими словами, в процесі раціонального використання земля не амортизується й морально не старіє. Ця особливість землі виступає методичною основою організації раціонального землекористування.

Саме недосконалість системи сільськогосподарського землекористування, що склалась в Україні ще у дореформений період, найчастіше називається серед основних причин деградації грунтового покриву та низької продуктивності сільськогосподарських угідь. Україна здавна славилась своїми родючими грунтами, сьогодні виробляється значно менше валової продукції сільського господарства у розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, ніж у країнах Європейського Союзу.

Наприкінці XX століття у світі сформувалися  принципово нові уявлення про шляхи  розвитку агросфери. Стало зрозуміло,що подальше нарощування сільськогосподарського виробництва при нехтуванні питаннями організації території призводить до різкого зростання  енергетичних витрат в розрахунку на одиницю виробленої продукції, а головне, до стрімкого зростання ризиків швидкого виснаження природних ресурсів, зокрема родючості грунтів, руйнації агроландшафтів, забруднення довкілля, загострення питання забезпеченості питною водою тощо.

Стратегічними напрямом виходу з кризи природокористування в аграрній сфері визнано перехід до принципів збалансованого розвитку на основі комплексного екосистемного підходу до формування агроландшафтів і агроекосистем, збереження й регулювання біорізноманіття, активного застосування в сільськогосподарському виробництві новітніх технологій, зокрема досягнень біотехнологій та інформаційних технологій.

Особливо актуальною є потреба екологізації сільськогосподарського землекористування для України. Разом з тим, доводиться з прикрістю констатувати, що за роки здійснення земельної реформи основні недоліки в системі використання та охорони земель сільськогосподарського призначення в Україні не ліквідовано, подекуди ці проблеми навіть ще більше загострились.

Докорінне реформування економічної системи загалом і земельних відносин зокрема, що відбувається в Україні на тлі значної децентралізації управління територіальним розвитком та розширення повноважень органів місцевого самоврядування у прийнятті рішень і сфері землекористування, а також зміна ціннісних орієнтирів у процесі організації використання земельно-ресурсного потенціалу території вимагають подальшого розвитку та поглиблення теорико-методологічних основ планування та організації раціонального використання й охорони земель сільськогосподарського призначення.

Важливе місце в загальній системі управління землекористування на всіх рівнях по праву належить землевпорядкуванню – багатогранному комплексу наукової та практичної діяльності, спрямованої на організацію раціонального використання та охорони землі як важливої складової частини біосфери, просторової бази життєдіяльності людини і засобу виробництва.

Землевпорядкування в Україні має певний позитивний досвід організації адаптованого до особливостей природного середовища та соціально-економічних умов використання та охорони земельних ресурсів. Проте системна трансформація земельних відносин в Україні та усвідомлення нагальної необхідності більш повного врахування екологічних вимог при організації використання та охорони земельно-ресурсного потенціалу території вимагають значного розширення теоретичних основ та суттєвої модернізації методів сучасного землевпорядкування.

  Державний контроль за використанням і охороною земель здійснюється Радами народних депутатів, а також Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та іншими спеціально уповноваженими на ті державними органами. Моніторинг земель являє собою систему спостереження за станом земельного фонду, у тому числі земель, розташованих у зонах радіоактивного забруднення, з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

Об’єктом дипломного проекту є територія Осівецької сільської ради Бучацького району Тернопільської області. Дипломний проект складається із текстової  та графічної частини. Текстова частина (пояснювальна записка) складається з вступу, восьми розділів, висновків і пропозицій та списку використаної літератури.

В текстовій та графічній частинах  проекту  відображені існуючий та проектний склад угідь, розроблено проект контурно-меліоративної організації території, дано оцінку проектних рішень.


1.ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Грунт - це поверхневий шар земної кори, видозмінений під впливом фізичного, хімічного і органічного вивітрювання. Це ланка, що зв'язує живу і неживу природу. Складається з твердих речовин, ґрунтової оди, повітря і живих організмів. Процес утворення ґрунтів пов'язаний з кліматом, рослинністю, рельєфом, діяльністю мікроорганізмів, мінеральним складом підґрунтя і працею людини.

Родючість ґрунту - це здатність забезпечувати рослини вологою, повітрям і поживними речовинами під час вегетації. Родючість значною мірою визначається кількістю і якістю гумусу (перегною). Утворення гумусу здійснюється під впливом мікроорганізмів з рослинних і тваринних решток. Зональне розміщення ґрунтотворних факторів, насамперед клімату і рослинності, зумовлює і зональність ґрунтів, яка полягає в тому, що кожній географічній зоні відповідають властиві їм зональні типи ґрунтів. У Лісостеповій зоні найбільш поширені сірі лісові ґрунти і чорноземи. В західній частині Лісостепу переважають сірі лісові ґрунти (світло-сірі, сірі і темно-сірі). Лівобережна частина Лісостепу, що лежить на схід від системи Дніпровських терас, вкрита типовими чорноземами. Основною грунтоутворюючою породою, на якій сформувалися чорноземи, є ліс. На ньому при обмеженій кількості опадів, степовій рослинності утворилися чорноземні ґрунти південної і середньої частини України.

Чорноземи - найродючіші ґрунти в світі. Вони містять до 7 % гумусу і мають грудкувату будову. Найбільшою особливістю цих ґрунтів є велика глибина гумусового горизонту- до 120-150 см і більше. Лісостеп -- дуже важлива зона бурякосіяння в нашій країні. Важливими культурами Лісостепу є також озима пшениця, ячмінь, кукурудза, горох. На сьогодні земельні ресурси України перебувають у досить складному стані. Так, земельний фонд України (60,4 млн га) характеризується високим рівнем освоєння. Питому вагу земельних ресурсів складають сільськогосподарські угіддя, що становить 68,9% від земельного фонду України.

У цілому площа сільськогосподарських угідь становить 41569,4 тис. гектарів, з них 32478,4 тис. гектарів (78% від загальної площі сільськогосподарських угідь) — рілля, 2409,8 тис. гектарів (5,7%) — сіножаті; 5489,7 тис. гектарів (13,1%) — пасовища; 897,7 тис. гектарів (2,1%) — багаторічні насадження; 320,7 тис. гектарів (0,7%) — перелоги. Фактична розораність території України становить 53,8%, чого немає в жодній країні світу.

Через великий розвиток промисловості, зростання міст площа сільськогосподарських угідь зменшується за рахунок відведення земельних ділянок для промислового і житлового будівництва, гірничих розробок тощо.

Унаслідок екстенсивного розвитку сільського господарства, водних і хімічних меліорацій відбувається інтенсивний розвиток ерозійних процесів, ущільнення орного шару ґрунту, зниження його родючості, ослаблення стійкості природних ландшафтів України. Сучасний стан ґрунтового покриву досяг критичного рівня і перебуває на межі виснаження. Це зумовлено тривалим екстенсивним використанням земельних угідь, і особливо ріллі, що не компенсувалося рівнозначними заходами з відтворення родючості ґрунтів, посиленням процесів деградації ґрунтового покриву, що зумовлено техногенним забрудненням. Найбільшу небезпеку становить забруднення ґрунтів радіонуклідами, важкими металами, збудниками хвороб.

До найбільш істотних факторів, що впливають на зниження продуктивності земельних ресурсів, належать водна та вітрова ерозії, а також антропогенний вплив на земельні ресурси.

Ерозія - найголовніша причина втрат у землеробстві. Бажання отримувати максимальний економічний ефект при мінімумі затрат на виробництво, мінімально враховування впливу природних чинників - спричинило значні втрати продуктивних земель: близько 10000 га. на рік. Річні втрати грунту становлять 600 мільйонів тонн. За оперативними даними Держкомзему України, із загальної площі ріллі частка деградованої (внаслідок водної та вітрової ерозії) та малопродуктивної, використання якої є економічно неефективним та екологічно небезпечним, становить 1447,9 тис. га або 4,4%. За дослідженнями українських вчених в цілому площа таких земель становить понад 19% ріллі. У складі еродованих земель значну частину становлять землі із сильно- та середньозмитими ґрунтами.

На якісному стані земельних ресурсів позначаються також інші негативні фактори (засоленість, перезволоженість, солонцюватість тощо). Зокрема, середньо- і сильносолонцюваті грунти займають площу 0,5 млн га, а засолені — 1,7 млн га сільськогосподарських угідь. Крім того, 1,9 млн га сільськогосподарських угідь — становлять перезволожені землі, а 4,4 млн га сільськогосподарських угідь — землі з підвищеною кислотністю [3].

Однак існуючий стан еродованості земель не можна вважати потенційною небезпекою, тому що він залежить в значній мірі від культури землеробства та періоду часу протягом якого проводиться обробіток.

Терміни „ерозія" та „ландшафтні умови" неподільно пов’язані між собою з чого виникло поняття протиерозійної стійкості ландшафтів. Воно обумовлюється цілим комплексом природних чинників, серед яких особливе місце займає рослинність. Добре розвинута природна рослинність в багатьох природних зонах майже повністю захищає землі від ерозії. Проте цей чинник дуже легко трансформується під час господарської діяльності, як наслідок - за короткий проміжок часу протиерозійна стійкість ландшафтів докорінно змінюється.

Сучасний ґрунтовий покрив Тернопільської області сформувався під впливом ґрунтотворних порід, рельєфу клімату, рослинного покриву та господарської діяльності людини. Ґрунтотворними породами в області є леси і лесоподібні суглинки, вапняки, глини, алювіальні відклади Ці породи на території з рівнинним рельєфом і лісостеповою рослинністю стали основою для формування різних типів грунтів. На лесах і лесоподібних суглинках утворилися чорноземні та сірі лісові грунти, на твердих карбонатних породах — дерново-карбонатні. Найбільшу площу в області (близько 72%) займають лісостепові опідзолені ґрунти, які об'єднують такі підтипи ясно-сірі лісові сірі лісові темно-сірі, чорноземи опідзолені.

Ясно-сірі і сірі лісові грунти поширені в західній та південно-західній частинах області на високих плато і схилах. Східна межа їх поширення проходить по вододілу Стрипи і Коропця, вони сформувалися на лесах і лесоподібних суглинках під лісовою рослинністю. Гумусовий горизонт у них незначний і майже безструктурний, вміст гумусу невеликий (1,3-1,8%). Ці грунти мають кислу реакцію, і тому для підвищення їх родючості необхідне вапнування, внесення органічних і мінеральних добрив.

Темно-сірі лісові грунти поширені в тих районах області, що й ясно-сірі і сірі, але вони займають знижені ділянки Порівняно із сірими лісовими ґрунтами вони мають гумусований шар до 60 см, у верхній частині якого міститься 2,9-3,1% гумусу, а також кращу структуру. Для збільшення врожайності культур у ці ґрунти треба вносити органічні і мінеральні добрива.

Чорноземи опідзолені займають досить великі площі в центральній та східній частинах Тернопільської області. Вони утворилися на вирівняних плато під лісовою і степовою рослинністю, досить родючі, бо мають глибокий гумусовий шар (80-90 см), вміст гумусу у верхньому горизонті 3,6-3,9%.

У тих місцях області, де ґрунтові води залягають неглибоко, опідзолені ґрунти піддаються оглеєнню. Оглеєні опідзолені грунти мають поганий водно-повітряний режим, бо часто бувають перезволоженими У них також підвищена кислотність Для поліпшення їх родючості необхідне проведення агромеліоративних заходів, угноєння і вапнування Вони малопридатні для вирощування плодових і ягідних культур.

Найродючішими в області є чорноземи типові. Вони утворилися на лесах і лесоподібних суглинках під ділянками степу в центральній та східній частинах області Ці грунти малогумусні (4-4,5% гумусу), лише подекуди — середньогумусні (біля 8% гумусу) Глибина гумусового шару 80-90 см Мають сприятливі фізичні властивості, добре забезпечені поживними речовинами.

Ґрунтовий покрив Тернопільської області сприятливий для вирощування сільськогосподарських культур Лісостепової зони.  Значної шкоди родючості грунтів завдає водна ерозія. Розвитку ерозійних процесів (утворенню ярів) сприяє інтенсивне розорювання схилів горбів. Площа еродованих земель безперервно зростає і становить зараз 38,7% від площі ріллі. Найінтенсивніше відбуваються ерозійні процеси в Монастириському,  Бучацькому, Бережанському, Підгаєцькому, Збаразькому, Шумському і Лановецькому районах, в яких значна частка земель розташована на схилах з великою крутизною. Вони посилюються в тих ділянках, де вирощують просапні культури (цукровий буряк, овочі та ін ), і там, де проводиться оранка вздовж схилів. Для зменшення ерозійних процесів насаджують полезахисні лісосмуги, засівають травою схили ярів, будують гідротехнічні споруди, проводять поперечну оранку схилів.

Бучацький район розміщений в південно–західній частині Тернопільської області. Протяжність території району з півночі на південь складає 38 км, а з заходу на схід – 25 км. Земельний  фонд Бучацького району становить 80212 га і представлений землями сільськогосподарських підприємств – 27328,2687га, громадян, яким надано земельні ділянки у власність та користування – 30029,04 га, закладів, установ та організацій – 236,7093 га,  промислових та інших підприємств – 96,7789 га, підприємств та організацій транспорту, зв'язку – 1035,4617 га, закладів оборони – 12,1293га, установ природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та  історико – культурного  призначення – 23,908 га, лісогосподарських підприємств – 11016,4871 га, водогосподарських підприємств – 49,8655 га, земель запасу та інших земель не наданих у власність та постійне користування -  10383,3515 га. Переважають чорноземи опідзолені й темно-сірі опідзолені ґрунти.

Постає головне питання, яким має бути порядок розроблення та затвердження проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, склад і зміст таких проектів. Відповідь на це запитання можна дати, керуючись чинною нормативно-правовою базою.

Відповідно до статті 186 Земельного Кодексу України [1] проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, особистих селянських, фермерських господарств після погодження їх із сільськими, селищними, міськими радами або районними державними адміністраціями розглядаються і затверджуються власниками землі або землекористувачами.

Проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, визначають: розміщення виробничих будівель і споруд; організацію землеволодінь та землекористувань з виділенням сівозміни, виходячи з екологічних та економічних умов, формування інженерної та соціальної інфраструктури; визначення типів і видів сівозміни з урахуванням спеціалізації сільськогосподарського виробництва; складання схем чергування сільськогосподарських культур у сівозміні; проектування полів сівозміни; розробку плану переходу до прийнятної сівозміни; перенесення в натуру (на місцевість) запроектованих полів сівозміни.

Отже, контурно-меліоативній організації території  має передувати комплекс організаційно-господарських, гідротехнічних, агромеліоративних заходів, щодо впорядкування угідь. Зокрема, має бути вивчена та систематизована інформація щодо економічних показників та спеціалізації сільськогосподарського товаровиробника; кількості наявних земель, їх структура, площі; розміщення земельних ділянок; рельєфу території, ґрунтового покриву, забезпечення людським та матеріально-технічним ресурсом, транспортних розв'язок, ринку збуту сільськогосподарської продукції та ряду інших чинників.

У кінцевому результаті сільськогосподарський товаровиробник має одержати проект, який забезпечить раціональне і ефективне використання усіх земель, створить сприятливі умови для підвищення продуктивності праці, мінімізації капіталовкладень, врегулює питання призупинення ерозійних процесів, визначить площі земель, використання яких є економічно неефективним та екологічно небезпечним.

Загальновідомо, що продуктивність ріллі значно вища, ніж природних кормових угідь. Проте повне розорювання земель неминуче супроводжується порушенням природної рівноваги, а природні кормові й лісові угіддя сприяють її збереженню і відновленню. Забезпеченню оптимальних екологічних умов, захисту ґрунтів від руйнування і деградації, які відбуваються під впливом водної та вітрової ерозії, сприяє дотримання оптимальних пропорцій між ріллею і природними кормовими угіддями. Проводячи протиерозійні заходи, слід особливу увагу приділяти приміським районам. Щоб запобігти подальшому погіршенню ґрунтів, треба знижувати кількість промислових викидів в атмосферу, особливо в періоди несприятливої метеорологічної ситуації.


2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

2.1 Загальні відомості

Сільська рада  розташована в північно-східнійчастині Монастириського району. Загальна площа сільської ради складає 2683.19 га. Адміністративний центр населеного  пункту знаходиться   на віддалі 15 км від районного центра м. Монастириська і на віддалі 92 км від обласного центру м. Тернопіль.

2.2 Природно-кліматичні умови

Висоцька сільська рада розташована в межах Бережансько-Бучацького агрогрунтового району Західного Лісостепу. Територія  характеризується помірно-континентальним кліматом, достатньою зволоженістю, м’якими зимами і помірно теплим, без посух літом, і належить до мікрокліматичної зони “Холодне Поділля”. За багаторічними спостереженнями метеорологічної станції середньорічна температура повітря дорівнює 7,1°С. Сума позитивних температур за вегетаційний період дорівнює 2300 - 2500°. Тривалість вегетаційного періоду з температурою більше 5°С становить 201 - 203 дні, а з температурою понад 10°С – 156 - 157 днів. Найбільша середньорічна сума атмосферних опадів становить 690 мм, з яких 159 мм випадає у весняно – літній період. Пануючі вітри в осінньо-зимовий період південно-східні.

Рельєф. Територія сільської ради знаходиться в межах Волино-Подільського плато.

 В рельєфному відношенні територія горбиста та має складний рельєф та не є сприятлива для механізованого обробітку ґрунту, догляду за посівами, посіву та збирання сільськогосподарських культур. Тільки окремі масиви території сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур.

Ґрунти. Ґрунтовий покрив землекористування подано в табл. 2.1,  дається характеристика ґрунтового покриву. Найбільш поширеними ґрунтами є: сірі опідзолені та сірі опідзолені глеюваті слабо змиті середьосуглинкові грунти, сірі опідзолені середньосуглинкові грунти на лесовидних суглинках та сірі опідзолені сильно змиті середньосуглинкові грунти.

Таблиця 2.1

Характеристика ґрунтового покриву

Шифр грунтів

Назва ґрунтів

29д

Сірі опідзолені середньосуглинкові грунти на лесовидних суглинках

33д

Сірі-опідзолені глеюваті середьосуглинкові грунти на оглеєних лесовидних суглинках

36д

Сірі опідзолені глейові  середньо суглинкові грунти на оглеєних лесовидних суглинках

37д

Сірі опідзолені та сірі опідзолені глеюваті слабо змиті середьосуглинкові грунти

38д

Сірі опідзолені та сірі опідзолені глеюваті і глейові середньо змиті середньосуглинкові грунти

39д

Сірі опідзолені сильно змиті середньосуглинкові грунти

45д

Темно-сірі опідзолені глеюваті середньо суглинкові грунти на оглеєних лесовидних суглинках

46д

Темно-сірі опідзолені глейові середньо суглинкові грунти на оглеєних лесовидних суглинках

49д

Темно-сірі опідзолені глеюваті та глейові слабо змиті середньосуглинкові грунти на оглеєних лесовидних суглинках

50д

Темно-сірі опідзолені глеюваті середньозмиті середньо суглинкові грунти на оглеєних лесовидних суглинках

104д

Дернові слабо змиті середньосуглинкові грунти на елювії щільних карбонатних порід

121д

Лучно-болонті неосушені середньосуглинкові грунти на оглеєних лесовидних суглинках

142д

Лучно-болотні осушені середньосуглинкові грунти на оглеєних лесовидних суглинках

208д

Сірі та темно-сірі опідзолені глеюваті намиті середньо суглинкові грунти на оглеєних лесовидних суглинках

Землекористування сільської ради являє собою єдиний компактний масив.

Оскільки на території велика крутизна схилів, грунти зазнають зазнають значного впливу ерозії, що знижують урожайність та придатність території для вирощування сільськогосподарських культур.

Межі території сільської ради обстежені в натурі, чітко виражені і відповідають проекту формуванню території сільської ради. При погодженні меж суміжними сільськими радами спірних питань не виникало.

В результаті польового обстеження і погодження меж між Осівецькою сільською радою і суміжними землями встановлено:

  •  від А до Б (заході) землекористування сільської ради межує з землями  Бучацького лісового господарства.  Межа проходить у напрямку з заходу на  на схід;
  •  від Б до В (на  південному сході) землекористування сільської ради межує з землями Бережанського району. Ця межа  проходить у північному напрямку;
  •  від В до Г (на півночі) землекористування межує з Завадівською сільською радою. Межа проходить у північному напрямку;
  •  від Г до Д (на північному сході) землекористування межує з землями Бучацького лісового господарства. Межа проходить у напрямку з півночі на схід;
  •  від Д до Е (на сході) межує з землями Завадівської сільської ради. Межа проходить із сходу на південь;
  •  від Е до Є (на сході) межує з землями Бучацького лісового господарства. Межа проходить зі сходу на південь;
  •  від Є до Ж (на півдні) межує із землями Яргорівської сільської ради. Межа проходить із півдня на захід.
  •  від Ж до З (на півдні) межує із землями Бучацького лісового господарства. Межа проходить із півдня на захід.
  •  від З до И (на південному заході) межує із землями Івано-Франківської області. Межа проходить із півдня на захід.
  •  Від И до А (на заході) межує із землями Горожанської сільської ради. Межа проходить із півдня на північ.

Всі вказані межі погоджені згідно  актів погодження  представникам суміжних рад та районів.


  1.  ІСНУЮЧОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ
    1.  Склад земельних ресурсів Висоцької сільської ради.

Сьогодні спостерігається тенденція поглиблення еколого-економічної і соціальної кризи, яка зумовлена переходом до ринкових відносин, коли держава в силу об'єктивних причин послабила свої контролюючі функції в галузі землекористування. Головною причиною цього в першу чергу є суб'єктивний чинник, через який не завжди приймались достатньо обґрунтовані заходи, спрямовані на перебудову економічної системи, а також це стосується і застосовуваних механізмів її реалізації, низький організаційний рівень втілення цих заходів в життя.

Як показують спостереження, аби мати можливість активно впливати на процеси ефективного землекористування, потрібно визначитись у розподілі земель за цільовим призначенням, тобто порядком і умовами використання для конкретних цілей земельних ділянок. Доки суб’єкт управління буде позбавлений інформації щодо науково-обґрунтованого розподілу земель за цільовим призначенням, криза у землекористуванні поглиблюватиметься.

Кваліфікаційною ознакою земельних ресурсів України є природно-історичний стан і господарське використання окремих його частин - земельних угідь, тобто ділянок (контурів) землі, які систематично використовуються для певних життєвих потреб суспільства.

Узагальнення попереднього досвіду дозволяє зробити висновок, що земельні угіддя України потрібно поділяти на сільськогосподарські угіддя: рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги і несільськогосподарські: ліси, забудовані землі, заболочені землі, відкриті землі без рослинного покриву (піски,) яри, землі зайняті зсувами, щебенем, скелями), під водою, землі тимчасової консервації тощо.

Поглиблений аналіз використання земель неможливо провести без розгорнутої характеристики земель за угіддями, яка подана в таблиці 3.1 та 3.2.

Таблиця 3.1

Склад і структура угідь землекористування

Назва угідь

Площа

Га

%

Разом сільськогосподарських угідь

2098,29

97,61

з них:      рілля

1482,09

68,95

сад

14,00

0,65

пасовища

602,20

28,01

Під господ. дворами та будівлями

32,00

1,49

Під господарськими шляхами

19,4

0,90

Загальна площа

2149,69

100

Як видно з таблиці 3.1 найбільшу площу займають сільськогосподарські угіддя, а саме рілля 1482,09  га, що становить 68,95 % від загальної площі сільськогосподарських земель.


Таблиця 3.2

Характеристика земель за власниками та користувачами

Назва власників землі та землекористувачів

Площа

Всьо го с/г угідь

в тому числі

Під госп. буд.та двор.

Під господ. шляхами

Лісовкриті

площі

Забудовані землі

Відкриті землі бкз росли росли покриву

Води

Рілля

Баг. насад

Пасовища

Сінокоси

Сільськогосподарські підприємства

1103,89

1103,89

1103,89

ТзОВ       «Лемківська мрія»

1103,89

1103,89

1103,89

Громадяни, яким землі надані у власність і користування

966,1

930,00

350,2

14,00

565,80

1,10

7,00

28,00

Ділянки для вед. тов. с.г виробництва

263,5

263,5

42,2

221,3

Особисті селянські господарства

258,00

258,00

258,00

Ділянки для б-ва та обс. житл. буд. та госп. Будівель

92,00

64,00

50,00

14,00

28,00

Ділянки для здійснення не сільськогосподарської підприємницької діясльності

1,10

1,10

Ділянки для сінокос. та випасання худоби

351,50

344,5

344,5

7,00

Заклади, установи, організації

9,00

9,00

Підприємства, організації транспорту, зв’язку

22,00

5,0

17,00

Лісогосподарські підприємства

376,00

373,00

3,00

Землі запасу та землі не над. у власність та користування

206,2

64,4

28,00

36,4

30,9

12,4

28,8

15,9

50,8

3,00

Всього земель

2683,19

2098,29

1482,09

14,00

602,2

32,00

19,4

406,8

69,9

50,8

6,00


3.2 Система землеволодінь і землекористувань на території сільської ради та проблеми раціонального використання

Система землекористувань - це сукупність земельних масивів підприємств, організацій, установ, які мають взаємні економічні, соціальні, екологічні та інші зв'язки, утворюють певне територіальне об'єднання (адміністративний район тощо).

Для раціонального і ефективного використання землі необхідне стійке землекористування, тобто об'єктивно обґрунтоване збереження розмірів і розміщення кожного землекористування в незмінних межах протягом тривалого часу. Будь-яке внесення змін в землекористування повинно бути зумовлене лише вагомими причинами.

Однак з виникненням трьох форм власності на землю (державна, колективна, приватна) на території сільських рад з'явилася тенденція до утворення і функціонування багатьох нових господарств паралельно з вже існуючими. Створення нових господарств потребуватиме формування оптимального розміру територій для їх повноцінного функціонування. Щоб забезпечити ці умови треба в першу чергу провести міжгосподарське землевпорядкування, суть якого полягає в організації, тобто формуванні, зміні землекористування господарств (підприємств, установ, організацій), розміщенні землекористувань загалом.

Згідно статті 183 Земельного кодексу основними завданнями землеустрою є:

а) реалізація політики держави щодо науково обґрунтованого перерозподілу земель, формування раціональної системи
землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у розташуванні земель, створення екологічно сталих ландшафтів і агросистем;

б) інформаційне забезпечення правового, економічного, екологічного і містобудівного механізму регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному, господарському рівнях шляхом розробки пропозицій по встановленню особливого режиму і умов використання земель;

 в) встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів;

 г) здійснення заходів щодо прогнозування, планування, організації раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях;

 ґ) організація територій сільськогосподарських підприємств із створенням просторових умов, що забезпечують еколого-економічну оптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, удосконалення співвідношення і розміщення земельних угідь, системи сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін;

 д) розробка системи заходів по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення і заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів деградації, по консервації деградованих і малопродуктивних земель, попередженню інших негативних явищ;

 е) організація територій несільськогосподарських підприємств, організацій і установ з метою створення умов ефективного землекористування та обмежень і обтяжень у використанні земель.

Згідно з визначенням, міжгосподарське землевпорядкування - це система державних заходів (соціально-економічних, правових і технічних) щодо розподілу земель між галузями народного господарства, в середині галузей і вдосконалення землекористування внаслідок формування нових, впорядкування і заміна існуючих землекористувань, їх структур і систем [ 30 с.76].

Під структурою землекористування розуміють внутрішній зміст землекористування, склад і взаємне розміщення його частини (господарських центрів, ділянок угідь, доріг), які становлять єдине ціле.

Внутрігосподарське землевпорядкування – система заходів територіальної організації виробництва сільськогосподарських підприємств, що забезпечує: планомірну основу для раціонального використання землі, праці і сільськогосподарської техніки; збереження і зростання родючості ґрунтів та інших корисних властивостей землі; сприятливі умови для життя мешканців села [ 30 ].

Головним завданням внутрігосподарського землеустрою є створення таких форм організації території, які забезпечили б повне, раціональне, ефективне використання кожної ділянки землі, а також сприятливі умови для наукової організації праці і виробничого використання машинно-тракторного парку з метою економії часу і ресурсів.

В процесі внутрігосподарської організації території розв’язуються також інші важливі завдання: підвищення родючості ґрунту; ліквідація наслідків ерозії ґрунтів і припинення ерозійних процесів в майбутньому; збереження існуючих і створення нових культурних ландшафтів; створення організаційно-територіальних умов для впровадження науково обґрунтованої системи ведення господарства; покращення умов праці, побуту і відпочинку людей.

Таблиця 3.4

Характеристика землеволодінь та землекористувань на території Осівецької сільської ради

№ п\п

Назва власників землі та землекористувачів

Загальна площа, га

Всього с.г угідь

з них

рілля

пасовища

1

ТзОВ «Лемківська мрія»

1103,89

1103,89

1103,89

2

Товарне сільськогосподарське виробництво

263,5

263,5

42,2

221,3

3

Особисті селянські господарства

258,00

258,00

258,00

Всього

1625,90

1625,90

1404,09

221,30

Отже, на території сільської ради найбільшу площу займає ТзОВ «Лемківска мрія», а саме 1103,89 га, із яких вся площа під ріллею.

  1.  Оцінка земель сільської ради за показниками освоєності, розораності та лісистості території

В Україні, як свідчать статистичні дані, рік у рік погіршується якісний стан земельного фонду та екологічного середовища в цілому. Посилюються деградаційні процеси (ерозія, перезволоження земель, засолення тощо). Внаслідок підвищених техногенних навантажень, нераціонального використання природних ресурсів і недостатніх захисних заходів збільшуються площі ареалів негативного впливу багатьох негативних чинників на навколишнє середовище. Це виражається в забрудненні ґрунту, води, рослинності й атмосфери важкими металами, радіонуклідами, пестицидами, залишками добрив, причому не окремих, як раніше, локальних ділянок, а вже цілих регіональних геосистем з єдиним походженням, загальною історією розвитку, тобто ландшафтів [ 29  ].

Висока розораність земель у комплексі з недосконалістю структури посівних площ супроводжується інтенсивним зростанням дефіциту гумусу в ґрунті, який є біоенергетичною основою його родючості.

Висока розораність території нашої держави стала наслідком екстенсивного ведення сільського господарства, ініційованого командно-адміністративним стилем управління. Доведені до господарств абсурдні плани виробництва рослинницької продукції спонукали до розорювання крутосхилів, прибережних та придорожних смуг, природних кормових угідь, через що було порушено екологію навколишнього середовища, нашого спільного дому. При цьому приріст продукції відставав від приросту засобів праці в 4 — 5 разів. У той же час встановлено зворотний взаємозв'язок між продуктивністю орних земель і ступенем їхньої розораності. Це означає, що продуктивність орних земель там вища, де нижча сільськогосподарська освоєність території, де менша питома вага ріллі, а більшу площу займають кормові та інші угіддя.

Проведені дослідження академіка С.А.Генсірука [6] свідчать, що, наприклад, для Лісостепу лісистість території повинна становити 16—20%. Оптимальною лісистістю агроландшафту є така лісова площа, розташування якої на водозаборі найповніше виконує водоохоронну і ґрунтозахисну функції, сприяє поліпшенню якості води у водоймах, підвищує продуктивність агроценозів, передбачає приуроченість лісової площі до елементів рельєфу та гідрографічної мережі. Тому зрозуміло, що ніякі нормативи лісистості не можуть врахувати всієї гами ситуації в тому чи іншому конкретному випадку. Тільки комплексні дослідження території можуть дати об'єктивну інформацію для прийняття управлінського рішення з питань ефективного землекористування.

Таблиця 3.5

Аналіз структури земельних угідь на території Висоцької сільської ради

Назва сільської ради

Загал. площа

Всього с/г угідь

Рілля

Ліси

га

%

га

%

га

%

Висоцька

2683,19

2098,29

78,20

1482,09

55,24

406,80

15,16

З таблиці видно, що сільськогосподарська освоєність території понад 75%,  це – досить високий показник.

Висока сільськогосподарська освоєність території негативно впливає на екологічний стан території. Але цей вплив можна послаблювати при певній структурі сільськогосподарських угідь, коли площа орних земель в екологічному відношенні може компенсуватися наявністю у структурі сільськогосподарських угідь кормових площ. Тому наступним важливим показником аналізу є розораність території, яка становить питому вагу ріллі в структурі земельних угідь. Розораність складає 55,24%.

Важливий чинник збереження екологічної рівноваги — лісистість території (питома вага лісових площ у загальній структурі земельних угідь). Показник лісистості складає 15,16%, що є сприятливим з екологічних міркувань.


4. МЕТОДИКА ПРОЕКТУВАННЯ

Методологічною основою рішення поставленої задачі, служить Земельний кодекс України, прийнятий Верховною радою України 25 жовтня 2001 року, Постанова Верховної ради України "Про порядок введення в дію Земельного кодексу України", і "Про земельну реформу", "Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок" та Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки".

  Загальна схема проектування виглядає таким чином:

  •  накопичення вихідної інформації;
  •  систематизація і опрацювання накопиченої інформації;
  •  проведення експериментального проектування;
  •  аналіз одержаних результатів;
  •  підготовка висновків і пропозицій.

   В порядку накопичення інформації підібрані і опрацьовані літературні джерела, прийняті законодавчі акти про землю, постанови обласної ради, різні нормативні документи, монографічна спеціальна література, статті в періодиці. Оскільки навчальна література по вирішенню поставлених задач на даному етапі недостатня, то ці матеріали дали в якісь мірі можливість встановити основні методологічні позиції формування сільськогосподарських підприємств в умовах утворення багатоукладних форм господарювання.

Під час проходження виробничої переддипломної практики проведенні статистичні спостереження по об'єкту дипломного проектування. При цьому були опрацьовані такі джерела інформації:

  •  різні звіти господарської діяльності господарства;
  •  проект внутрігосподарського землеустрою;
  •  матеріали ґрунтових обстежень;
  •  статистичні дані.

Проведено польове обстеження земель, в результаті якого вивчено відповідність планово-картографічних матеріалів фактичному стану використання земель господарства, стан та специфіку використання сільськогосподарських угідь.

Шляхом опитування виявлені думки та попередні намітки щодо внесення змін в існуючу організацію використання земель, втілення в практику нових форм господарювання.

Проектне рішення опрацьовувалось за принципом від загального до часткового, від опрацювання загального рішення по основних питаннях до деталізації конкретного їх вирішення.

Способи одержання вихідної інформації

При розробці дипломної роботи використано різноманітну інформацію, яка відноситься до обліку земель, способів використання і впорядкування земель, рельєфу місцевості, якісної та кількісної оцінки родючих властивостей грунтів, їх бонітету та інших. Методичною основою дипломного проектування є законодавчі акти про землю, законодавчі акти, що стосуються агропромислового комплексу України, законодавчі акти щодо проведення земельної реформи, спеціальна література, положення, інформації та методичні вказівки по виконанню тих чи інших землевпорядних робіт. Методика проектування включає три основні етапи: збір вихідної інформації та її оцінка, вибір методів проектування, застосування математичного апарату для обґрунтування проектних рішень.

Вихідна інформація збиралась і систематизувалась шляхом виписки даних із матеріалів по обліку земель, що знаходяться в користуванні селян, проектів землевпорядкування, що розроблялися в минулі роки, матеріалів оцінки земель, результатів польових обстежень, в зв'язку із здійсненням першого етапу земельної реформи.

Значна частина інформації про доцільність використання в сільськогосподарському виробництві тої чи іншої ділянки землі, одержана із матеріалів внутрігосподарського землевпорядкування, де приведено дані про якість ґрунтів, їх територіальне розміщення та природно - кліматичні особливості.

Для успішної розробки землевпорядних проектів застосовують такі методи як: розрахунково-конструктивний, статистичний, монографічний, нормативний, розрахунково-варіантний, та економіко-математичного моделювання.

Специфіка проектів землевпорядкування включає: комплексні, взаємопов'язані рішення всіх або майже всіх проектних задач; застосування методу послідовного наближення - від загального до часткового, а потім за допомогою балансового методу від часткового до загального; вивчення об'єктів проектування шляхом аналізу загально - статистичних, земельнооблікових і земельно-оціночних матеріалів, проведення необхідних обстежень та інженерних вишукувань на території кожного з них. Це відноситься до всіх методів землевпорядкування.

Оцінка одержаних результатів

У результаті збору, обробки і аналізу вихідної інформації одержано необхідну базу даних для вирішення в дипломній роботі всіх основних питань, пов'язаних з організацією здійснення пошуку такого варіанту використання продуктивних земель на території сільської ради, який би забезпечив ефективне ведення сільськогосподарського виробництва в умовах ринку і конкуренції.

Аналіз вихідних даних показує, що проектом повинні передбачатись суттєві зміни структури виробничого напрямку використання землі, форм господарювання та організації праці. Методика проектування включає аналіз і синтез, як невід'ємні методи досліджень, які виявляють їх структуру, функції системи і одночасно поєднують елементи в єдине ціле, тобто у функціональну систему.


5. ПРОТИЕРОЗІЙНА КОНТУРНО-МЕЛІОРАТИВНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ

5.1 Загальні відомості.

У загальному плані розв’язання проблем захисту грунтів від ерозії в країні виникла необхідність  відхилення від умов складного рельєфу від принципів прямолінійного проектування лінійних елементів організації території. Ця необхідність зумовлена причинами вказаними нижче.

1.Для підвищення ґрунтозахисної та агрономічної ефективності прийомів ґрунтозахисного землеробства необхідне розташування їх упоперек весняного і зливового стоків. Оскільки в природі переважають складні схили, то для виконання цієї вимоги необхідна контурна організація території.

2.При розробці перспективних напрямків у розв’язанні проблем захисту грунтів від ерозії значна увага приділяється застосуванню смугового розміщення культур. На рівнинах для захисту грунтів від вітрової ерозії проектування смуг може бути прямолінійним упоперек напрямку переважаючих вітрів. За умов перерізаного рельєфу для захисту грунтів від водної ерозії воно немислиме без відступання від принципів прямолінійного проектування лінійних елементів організації території.

3.Важливим і перспективним прийомом регулювання стоку є спорудження на орних схилах протиерозійних валів-терас, валів-каналів, валів-шляхів. Тут вимоги до криволінійного проектування гідротехнічних споруд ще більш жорсткі, ніж при смуговому розміщення культур.

Ґрунтозахисне землеробство з контурно-меліоративною організацією території зумовило створення спеціальних рубежів-спрямовуючих ліній обробітку грунту, які регламентують напрямок технологічних операцій, що проводяться на полях. Для врахування основної вимоги до протиерозійної організації території, щоб напрямок обробітку грунту і всі лінійні рубежі  розміщувались упоперек схилу покладено тип схилу за формою поперечного профілю.  Це зумовило однорідність типів схилів і особливостей організації території.

Термін «контурна організація території» означає, що  проектування лінійних елементів ведеться по кривій, яка співпадає з напрямком горизонталей або з припустимими відхиленнями від них.

Різноманітність схилів, які використовують  як орні грунти , величезна. Проте їх можна класифікувати і встановити для кожної групи особливості протиерозійної організації території, що дасть змогу проектувальнику швидше і правильніше  знайти оптимальне рішення.

5.1 Контурне проектування границь полів

Проектування контурної організації території здійснюють у такій послідовності:

виділяють еколого-технологічні групи і підгрупи земель;

визначають і розміщують площі сівозмін, ділянки постійного залуження, багаторічні насадження і природні кормові угіддя;

розташовують заходи постійної дії протиерозійного впорядкування території (лісосмуги, шляхи, гідротехнічні споруди);

за потреби проводять внутрішньо польову організацію території, визначають технологічні і робочі ділянки;

визначають ділянки, на яких треба провести заходи щодо відновлення родючості грунтів.

І еколого-технологічна група земель  з крутизною схилів 0-30 – на ній організовуються інтенсивні польові сівозміни, в яких сконцентровані всі просапні культури, що вирощуються за інтенсивними технологіями.

ІІ еколого-технологічна група земель – містить ділянки з крутизною схилів 3-70. На ній організовуються ґрунтозахисні сівозміни багаторічними травами і без просапних культур.

ІІІ еколого-технологічна група земельохоплює орні землі з крутизною схилів понад 70. Ділянки цих земель засівають багаторічними травами і вилучають з ріллі. Вони перетворюються на штучні сіножаті з сіяних багаторічних трав.

Грунтозахисна система контурно-меліоративного землеробства має відповідати:

раціональній структурі земельних угідь;

раціональній структурі посівних площ;

раціональному розміщенню полів, сівозмінних масивів і робочих ділянок усередині полів з урахуванням умов рельєфу;

ґрунтозахисним системам механічного обробітку грунтів відповідно до культури, рельєфу та кліматичних умов;

меліоративним та культуртехнічним заходам на орних землях та природних кормових угіддях;

раціональному розміщенню системи лісових насаджень;

раціональному використанню природних кормових угідь;

раціональному розміщенню лінійних рубежів (шляхів, меж полів, сівозмін, господарства) максимально сполучених з природними.

Грунтозахисна система контурно-меліоративного землеробства складається з таких основних ланок:

контурно-меліоративна організація території з напрямними лініями обробітку грунту;

система сівозмін;

система ґрунтозахисного обробітку грунту;

система удобрення культур;

система захисту культур від бурянів, хвороб та шкідників;

система машин і знарядь;

система насінництва.

Основними принципами схем протиерозійних заходів щодо областей є:

-комплексність протиерозійного захисту земель, що забезпечує оптимальне сполучення організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних і гідротехнічних заходів;

-диференційованість застосування протиерозійних заходів залежно від конкретних природних та економічних умов, активності і характеру процесів;

-економічність і стійкість заходів, що передбачаються.

Основним завданням організації угідь і сівозмін при складанні проектів внутрішньогосподарського землеустрою є створення організаційно-господарських і територіальних умов для найбільш повного й ефективного використання земельних угідь, захисту від ерозії і підвищення родючості еродованих і земель, , одержання найбільшої кількості продукції з одиниці площі при найменших витратах засобів і праці, найбільш ефективного використання с.г. техніки й організації праці. Особливістю організації угідь і сівозмін у районах ерозії грунтів є розробка комплексу протиерозійних заходів для усіх видів угідь. Організація угідь і сівозмін у цих районах включає встановлення складу і площ угідь, розробку заходів щодо поліпшення угідь, проектування системи раціональних сівозмін.У системі заходів боротьби з ерозією грунтів важливе значення має введення й освоєння системи раціональних сівозмін.

Проектування сівозмін у районах ерозії грунтів має на меті вирішення наступних завдань:

раціональне використання орних земель для найбільш повного й ефективного використання кожної ділянки з врахуванням рельєфу, грунтів і їх еродованості;

розробка системи сівозмін і їхньої структури, здатної забезпечити умови для припинення ерозійних процесів і підвищення родючості земель, що еродуються;

створення необхідних територіальних умов для ефективного застосування протиерозійного комплексу;

диференційоване розміщення сільськогосподарських культур з врахуванням відповідності природного середовища біологічним особливостям оброблюваних культур;

виконання і перевиконання плану виробництва продукції і раціональне використання сільськогосподарської техніки;

максимальне скорочення витрат, пов’язаних з освоєнням сівозмін.

5.1 Сучасний стан земель

  Найбільше природне багатство України — чорноземи. Вони складають майже 50 % світового запасу чорноземів. Розорані землі в Україні становлять близько 85 % від площі степів і лісостепів. Посівні площі займають 33,5 млн га. Вже зіпсовано 60 % чорноземів, щорічно втрачається 100 тисяч гектарів родючих ґрунтів.

Внаслідок екстенсивного розвитку сільського і лісового господарств, неефективного ведення заповідної та інших природоохоронних справ порушилося співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових та водних ресурсів, і як наслідок — інтенсивний розвиток ерозійних процесів, ущільнення орного шару ґрунту, зниження його родючості, послаблення стійкості природних ландшафтів України. Ситуація, яка склалася, зумовлена головним чином тим, що протягом багатьох десятиріч екстенсивне використання земельних угідь, і особливо ріллі, не компенсувалося рівнозначними заходами щодо відтворення ґрунтів. У цьому полягає головна причина низької ефективності засобів, які застосовуються з метою інтенсифікації землеробства, а комплекс деградаційних процесів виснажує ґрунтові виробничі ресурси, знижує врожаї сільськогосподарських культур. На значній частині площі сільськогосподарських угідь досягнуто межі екологічної збалансованості ґрунтових екосистем і агрофітоценозів. Найбільших збитків ґрунтам завдають водна і вітрова ерозії, безповоротні втрати гумусу і поживних речовин, засолення і закислення ґрунтів, висушування і перезволожений, в тому числі і заболочування, забруднення промисловими відходами і викидами, отрутохімікатами.

Внаслідок  значної розчленованості рельєфу, великої розораності та через велику кількість опадів на території Осівецької сільської ради з кожним роком збільшується площа еродованих земель.

Щорічне використання еродованих земель під посіви, особливо під просапні культури викликає змив родючого шару грунту, утворення ярів, замулювання річок і струмків, каналів, водойм, руйнування шляхів , споруд.

Обсяг щорічного змиву грунту  зі схилів становить до 3,5 тис. т. Разом із змивом щорічно втрачається 231,2 т. поживних речовин.  

Сьогодні особливого значення набуває рекультивація земель — повне або часткове відновлення ландшафту та родючості ґрунту, порушених попередньою господарською діяльністю, добуванням корисних копалин, будівництвом і т. ін. Вона передбачає вирівнювання земель, лісопосадок, створення парків і озер на місці гірських розробок та інші заходи.

  Важливим напрямком є також організація і дотримання польових, кормових, протиерозійних та інших сівозмін. Необхідно оптимізувати розмір полів у сівозмінах, оскільки вони у нас часто завеликі. Поля сівозмін потрібно нарізати за контурами ґрунтових відмін, а не розбивати різноґрунтові ділянки на правильні прямокутники з метою полегшення механізованого обробітку. Адже кожна ґрунтова відміна дозріває для обробітку в певний час і потребує різних форм обробітку, різних норм та сортів гною, добрив, вапна та гіпсу.

Для постійного невпинного підвищення врожайності ґрунтів необхідно здійснити ряд меліоративних заходів.

5.4  Захист грунтів від ерозії

Організаційною основою грунтозахисного комплексу заходів на території підприємства являє собою передбачена проектом контурно-меліоративна організація території. З врахуванням ландшафтних зв’язків забезпечена ерозійна стійкість границь землекористування і границь сільськогосподарських угідь.

Всі ерозійно небезпечні культури – цукрові буряки,  картоплю, кормові коренеплоди, овочі, кукурудзу передбачено розміщати на схилах до 30 , на незмитих і слабо змитих орних землях. На схилах 3-70 з переважаючими середньо- та сильно змитими грунтами передбачено розміщати сільськогосподарські культури суцільного посіву.

 На орних землях з ухилами більше 10 розміщуватимуться трави. На схилах більше 10 основний обробіток  і посів сільськогосподарських  культур необхідно виконувати впоперек схилу. На орних землях , розміщених на схилах більше 30  рекомендується застосовувати ґрунтозахисні технології.

З врахуванням природних  і організаційно- господарських умов проведено взаємопогоджене розміщення контурно-лінійних рубежів, стокорегулюючих лісосмуг і водо затримуючих валів та смуг залуження.

Враховуючи вид ерозії, топографічні умови,  методи обробітку  грунту та інтенсивність змиву, для перехвату і регулювання поверхневого стоку достатньо найпростіших земляних споруд - наорних валів.

Вали – тераси запроектовані по рубежах польової та ґрунтозахисної сівозмін на двох ділянках загальною довжиною 1750 м. основною умовою будівництва наорних валів-терас являється недопустимість перевищення розрахункових нерозмиваючих швидкостей стікання води із схилів. Залуженя водотоків  передбачається проводити багаторічними травами, які переносять короткотермінове затоплення талими  і дощовими водами

Контурно-лінійні рубежі, крім запобігання змиву грунту і регулювання поверхневого стоку, виконують функцію направляючих ліній обробітку. При проектуванні контурно-лінійних рубежів ставилась умова забезпечити паралельність границь полів сівозмін і робочих ділянок.

Регулювання водного режиму в агроландшафтах господарства  передбачається в основному , шляхом здійснення агротехнічниних заходів, які забезпечуватимуть одночасно змиву грунту і підвищення  запасів продуктивної вологи в грунті.

Крім контурно-лінійних рубежів на орних землях передбачається створення гідротехнічних  споруд в поєднанні з лісомеліоративними насадженнями, лісонасаджень по ярах, на рекультивованих землях, тощо.

Розроблені заходи по захисту рік та водойм. На території сільської ради протікає річка Стрипа , струмки та канави. З метою створення і додержання  нормального водного режиму і покращення стану малих річок, захисту від замулювання продуктами ерозії  грунтів, запобігання від забруднення пестицидами в підприємстві запроектовані водоохоронні зони. В межах зон передбачено виділити прибережні смуги, які являють собою територію обмеженої господарської діяльності.


6. УПОРЯДКУВАННЯ УГІДЬ І СІВОЗМІН

6.1 Встановлення складу і співвідношення угідь сільськогосподарського підприємства

За існуючим станом на території Висоцької сільської ради функціонує ТзОВ «Лемківська мрія» – площею 1103,89 га, ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 263,5 га, а також особисті селянські господарства на площі 258,00 га.(див. табл.. 3.4).

Спеціалізація ТзОВ «Лемківска мрія» рослинницький  напрямок. З метою покращення організації території, проведено трансформацію угідь відповідно площа даного господарства  не збільшилась, а зменшилась, оскільки були відведенні ділянки під заліснення та залуження за рахунок площі ріллі. Після трансформації площа ТзОВ «Лемківська мрія»  складається із 1053,69 га ріллі, ділянки під заліснення становлять 19,60 га, а ділянки під залуження – 30,60 га.

6.2 Проектування системи сівозмін

Враховуючи ґрунтові умови, рельєф території, вироблені в господарствах кращі прийоми вирощування сільськогосподарських культур і рекомендації Науково-дослідних установ про розміщення сільськогосподарських культур в сівозмінах в підприємствах сформовано відповідну систему сівозмін

Контурно-меліоративна організація території господарств враховує ґрунтові і рельєфні особливості кожної ділянки, при цьому створюються умови для формування ерозійно-стійкої екологічної системи і ландшафту.

Враховуючи природні і організаційно-господарські особливості  на землях товариства з обмеженою відповідальністю «Лемківська мрія» запроектовано 7-пільну польову сівозміну площею 629,91 га і грунтозахисну сівозміну на площі 423,78 га.

6.3 Упорядкування території сівозмін

При складанні науково-обгрунтованих схем чергування культур в сівозмінах враховувались біологічні особливості кожної культури, перспективи розвитку господарств.

Науково-обґрунтоване чергування культур сприяє поповненню і кращому використанню поживних речовин ґрунту, захисту від ерозії, попередженню розповсюдження бур'янів, хвороб і шкідників сільськогосподарських культур.

Чергування культур в розрізі сівозмін наводиться нижче:

польова   7-ми пільна   сівозміна   площею   629,91 га,   з   середнім розміром поля 89,98 га і наступним чергуванням культур:

  1.  Озима пшениця 117.17 га
  2.  Цукрові буряки   42,07 , картопля 35,5 га

3.  Ярий ячмінь 97,37 га

4.  Цукрові буряки  81,25 га

5.  Кукурудза на силос 81,25 га

6.  Горох 85,87 га

7. Однорічні трави 88,43 га

Грунтозахисна  6-ти пільна сівозміна загальною площею 423,78 га і з середнім розміром поля 70,63 га та таким чергуванням культур:

1.Багаторічні трави 66,91 га

2.Багаторічні трави 59,47 га

3.Озима пшениця 67,90га

4.Однорічні трави 21,10 га, горох 32,6 га

5. Кукурудза на зелений корм 48,00 га, гречка 33,50 га

6. Ячмінь 43,40 га з підсівом багаторічних трав 50,90  га

В комплексі заходів по підвищенню культури землеробства особливе значення має впровадження і освоєння сівозмін з економічно обґрунтованою структурою посівних площ. Структура посівних площ сільськогосподарського підприємства розроблена на основі науково-обґрунтованих схем чергування культур в сівозмінах з врахуванням планової структури. Структура посівних площ сільськогосподарських культур подається в наступній таблиці 6.1

Таблиця 6.1

Структура посівних площ

Назва культури

Урожайність

Площа

га

%

Багаторічні трави

320

177,54

16,85

Озима пшениця

55

185,07

17,65

Цукровий буряк

420

123,32

11,70

Горох

40

118,47

11,24

Гречка

25

33,50

3,18

Ячмінь

45

140,77

13,36

Картопля

280

35,50

3,37

Кукурудза на силос

240

81,25

7,71

Кукурудза на зелений корм

220

48,00

4,55

Однорічні трави

190

109,53

10,39

Всього

1053,69

100

Структура посівних площ

Оскільки підприємство рослинницького напрямку, то в структурі площ звичайно переважають зернові культури.

Впровадження передбаченої проектом структури посівних площ і чітке дотримання порядку чергування культур в сівозмінах в комплексі з агротехнічними заходами приведуть до значного підвищення урожайності вирощуваних культур, захисту ґрунтів від ерозії, зменшення забур'яненості полів, а також хвороб та шкідників сільськогосподарських культур.

Межі полів, в основному, проходять з врахуванням вимог і принципів щодо контурно-меліоративної організації території, по - можливості, паралельними. Поля сівозмін запроектовано, як правило, агротехнічно однорідними.

Поля сівозмін запроектовано по-можливості
рівновеликими.  Рівновеликість полів сівозмін на площі орних
земель забезпечує постійність посіву сільськогосподарських
культур, однаковий обсяг польових робіт. Поля проектувались в основному набором контурів, оскільки територія господарства   
розчленована каналами. В таких умовах допускається відхилення від середнього розміру поля 10-35%.

Експлікація земель по полях сівозмін показана в таблиці 6.2

Таблиця 6.2

Характеристика полів сівозмін за рівновеликістю

№ поля

Площа,га

Середній розмір поля

Відхилення

+,- га

%

Польова сівозміна 629,91 га

І

117,17

89,98

27,19

30,22

ІІ

77,57

-12,41

13,79

ІІІ

95,54

5,56

6,18

ІV

81,25

-8,73

9,70

V

81,25

-8,73

9,70

VІ

86,67

-3,31

3,68

VII

88,43

-1,55

1,72

Грунтозахисна сівозміна 423,78 га

І

66,91

70,63

-3,72

5,27

ІІ

59,47

-11,16

15,80

ІІІ

67,9

-2,73

3,86

ІV

53,7

-16,93

23,98

V

81,5

10,87

15,39

VІ

94,3

23,67

33,51

Всі поля сівозмін мають добрий зв'язок між собою, який здійснюється за допомогою існуючих та проектних шляхів, а з виробничими центрами і населеними пунктами - по існуючих магістральних дорогах.

Наступне завдання полягає в тому, щоб освоїти сівозміни в можливо короткий строк. Здійснення всього проекту землевпорядкування - першочергове завдання керівників і спеціалістів господарства. До їхнього обов'язку входить збереження межових знаків і встановлених меж полів сівозмін та інших господарських ділянок.

Після того як буде визначено кількість сівозмін, площу кожної з них, розміщення їх на земельній території господарства, встановлено чергування культур і проведено землевпорядкування, складають план освоєння сівозмін, або так звані перехідні таблиці. План освоєння (переходу) являє собою таблицю розміщення сільськогосподарських культур і парів по полях сівозміни і наміченої агротехніки на перехідний період. Тривалість цього періоду повинна становити для польових сівозмін один-три роки, а для грунтозахисних з трьома і більше полями багаторічних трав - чотири роки і більше.

План освоєння сівозмін подано в Таблицях 6.3 і 6.4 


Таблиця 6.3

План освоєння польової сівозміни

Номер поля

Назва культур

Площа, га

Назва культур

Площа,га

Назва культур

Площа, га

2013рік

2014рік

2015рік

I

Кукурудза на силос

92,6

Цукрові буряки

92,6

Озима пшениця

92,6

II

Горох

82,8

Кукурудза на силос

82,8

Цукрові буряки,

картопля

82,8

III

Озима пшениця

89,2

Горох

89,2

ячмінь + багаторічні трави

89,2

IV

Цукрові буряки

80,7

Озима пшениця

80,7

Цукрові буряки

80,7

V

ячмінь + багаторічні трави

72,3

32,3

Цукрові буряки,

картопля

72,3

32,3

Кукурудза на силос

72,3

32,3

VI

Озима пшениця

88,5

ячмінь + багаторічні трави

88,5

Горох

88,5

VII


Таблиця 6.4

План освоєння ґрунтозахисної сівозміни

Номер поля

Назва культур

Площа, га

Назва культур

Площа,га

Назва культур

Площа, га

2013рік

2014рік

2015рік

I

Кукурудза на зелений корм,

Гречка

39,2

27,2

Ячмінь + багаторічні трави

39,2

27,2

Озима пшениця

39,2

27,2

II

Ячмінь + багаторічні трави

64,3

Багаторічні трави

64,3

Однорічні трави

горох

64,3

III

Багаторічні трави

66,2

Багаторічні трави

66,2

Кукурудза на зелений корм,

Гречка

66,2

IV

Багаторічні трави

68,9

Озима пшениця

68,9

Ячмінь + багаторічні трави

68,9

V

Озима пшениця

15,6

32,6

Однорічні трави

горох

15,6

32,6

Багаторічні трави

15,6

32,6

VI

Однорічні трави

горох

57,4

17,4

Кукурудза на зелений корм,

Гречка

57,4

17,4

Багаторічні трави

57,4

17,4


7. ПЕРЕНЕСЕННЯ ПРОЕКТУ В НАТУРУ

Перенесення проекту в натуру полягає в позначенні та закріпленні на місцевості меж і поворотних точок проектних ділянок.

Технічно перенесення проекту в натуру – це процес обернений до зйомки місцевості. Тому при зйомці ми на план наносимо контури угідь, а при перенесенні проекту в натуру з плану переносимо на місцевість межі запроектованих ділянок. Від перенесення проекту  в натуру в кінцевому результаті залежить точність розташування на місцевості ділянок, паралельність їх сторін, відповідність плану виділених ділянок на місцевості з площами вказаними в експлікаціях.

Існують такі методи перенесення проекту в натуру:

  1.  метод промірів ( за допомогою мірної стрічки та екера ) застосовують, коли місцевість рівнинна, відкрита, тобто прокладанню стрічкових ходів не заважають зелені посадки, будинки. Метод промірів полягає в тому, що положення проектної точки на місцевості встановлюється проміром до неї від опорної точки на другу видиму опорну точку;
  2.  кутомірний спосіб використовують, коли умови місцевості не дозволяють здійснити перенесення проекту в натуру за допомогою мірної стрічки і коли проектні лінії вимагають побудови кутів, а також є наявна густа геодезична опора;
  3.  графічний спосіб використовують в тому випадку, коли є наявний план мензульної зйомки або матеріали аерофотозйомки і коли проектні лінії не вимагають строгого дотримання (паралельності, перпендикулярності) – це пасовища, сінокоси.

Як і всякий вид землевпорядних робіт перенесення проекту в натуру потребує певної підготовки, щоб в польових умовах не допускати простою техніки, робочої сили на визначення методів перенесення проекту в натуру і всіх промірів не витрачати час.

До підготовчих робіт відносять:

  •  огляд місцевості, якщо робота виконується людьми, які не знайомі з нею;
  •  встановлення методів перенесення проекту в натуру;
  •  підбір геодезичних даних для перенесення проекту в натуру;
  •  складання робочого креслення.


8.  ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Сільськогосподарська діяльність суспільства, спрямована на вирощування необхідної кількості екологічних продуктів харчування, супроводжується руйнівним впливом на основні екологічні чинники довкілля:

  •  землю;
  •  воду;
  •  довкілля;
  •  повітря;
  •  флору і фауну

Важливе місце в охороні довкілля належить екологічному моніторингу. Агроекологічний стан повинен сприяти не тільки розвитку рослинництва, тваринництва, а й життєдіяльності людини.

На схилах проходять ерозійні процеси, де залягають слабо- та середньозмиті ґрунти.

Організаційною основою ґрунтозахисного комплексу заходів є контурно-меліоративна організація території. З врахуванням ландшафтних зв’язків забезпечена ерозійна стабільність границь землеволодінь, землекористувань сільськогосподарських угідь та окремо оброблюваних ділянок. Всі ерозійнонебезпечні культури - цукрові і кормові буряки, картопля і кукурудза - передбачено розміщати на схилах до 3°, на нееродованих та слабоеродованих орних землях. На схилах 3 - 7° з переважаючими слабо і середньо змитими землями передбачено вирощувати культури суцільного посіву, а на орних землях з ухилом  > 7° розміщуються трави. На схилах більше 1° основний обробіток полів і посівів сільськогосподарських культур необхідно проводити  впоперек схилу або під допустимим ухилом до нього. На ділянках з ухилом до 3° потрібно застосовувати інтенсивні ґрунтозахисні технології вирощування сільськогосподарських культур з додержанням зональних рекомендацій по обробітку ґрунту.

На орних землях з ухилом > 3° застосовувати щілювання, яке проводиться як обов’язковий прийом на всій площі посівів озимих, багаторічних трав, а також на природних кормових угіддях. Передбачається розміщення контурно-лінійних рубежів: валів на орних, валів - канав, смуг постійного залуження та лісосмуг. З врахуванням природних і організаційно - господарських умов проведено взаємоузгоджене розміщення контурних лінійних рубежів в поєднанні з одно - або дворядними лісосмугами.

Для сільськогосподарських підприємств, де характерна наявність великих масивів осушених земель, необхідно організувати на них окремі сівозміни. Ефективне використання осушених земель передбачає відповідне регулювання водного режиму, утримання осушних каналів в належному експлуатаційному стані.

У сільському господарстві основними забруднювачами річок, ставків, підземних вод є стічні води з тваринницьких ферм. Для припинення шкідливого впливу цих об’єктів на водні необхідно слідкувати за їх розміщенням на території та передбачати будівництво відповідних споруд, що затримують та очищають стоки.

Регулювання водного режиму в агроландшафтах в основному передбачається шляхом здійснення агротехнічних прийомів, які забезпечують одночасно зменшення змиву ґрунту і підвищують запаси продуктивної вологи в ґрунті.

Здійснення протиерозійних заходів на схилах зможе покращити водність струмків. Також передбачається прочистка ставів, які будуть одночасно використовуватись для риборозведення і господарських потреб.

Щоб підтримувати сприятливий водний режим, поліпшити санітарний стан річок, ставків, захистити їх від замулення продуктами ерозії ґрунтів, необхідно створювати водоохоронні зони, прибережні смуги.

В межах водоохоронних зон забороняється:

  •  застосування авіації для внесення отрутохімікатів у боротьбі з шкідниками і хворобами рослин;
  •  будівництво сховищ для зберігання добрив, майданчиків для заправки отрутохімікатами;
  •  корчування чагарників і дрібнолісся водоохоронного значення;
  •  використання пестицидів, на які встановлюються граничнодопустимі концентрації;
  •  будівництво тваринницьких комплексів, розміщення очисних споруд.

В межах населених пунктів на прибережних смугах необхідно створювати алейні посадки лісових культур.

Біля каналів встановлено прибережні смуги шириною 10 м, в межах яких забороняється регулярна оранка та вище перелічені обмеження.

Третім важливим екологічним чинником, який потребує охорони та систематичного контролю за його станом є атмосферне повітря.

Одним із джерел забруднення повітря є автомобільний транспорт, а саме викидні гази двигунів тракторів, автомобілів, комбайнів та інших машин, які використовуються при виробництві, викиди промислових та побутових підприємств.

На території Осівецької сільської ради є ряд об’єктів, які негативно впливають на стан атмосферного повітря. Це сміттєзвалище, а також господарські двори та інші об’єкти.

Отже, щоб зменшити шкідливий вплив автомобільного транспорту на зовнішнє середовище необхідно зберігати придорожні лісові насадження або створити нові і в межах населених пунктів.

Охорона лісу в рослинному і тваринному  світі має велике значення, як природоохоронне так і господарське. Для покращення стану лісових насаджень, їх більшого позитивного впливу на зовнішнє середовище необхідно покращити ведення лісового господарства. У вирішенні цих питань важливе значення має відновлення цінних порід дерев, своєчасне проведення рубок догляду, захисту дерев від хвороб, шкідників, охорони від пожеж.

Важливо створювати у лісах оптимальні умови для розмноження диких тварин і птахів через збереження в масивах лісів, водоймищ, окремих ділянок.

Екологічний стан на території Осівецької сільської ради Бучацького району Тернопільської області є задовільним, намічено ряд заходів, які ще необхідно здійснити.

На сьогоднішній день актуальним питанням охорони природи є влаштування звалищ сміття і забезпечення їх нормального функціонування.

З метою поліпшення екологічної ситуації запропоновано здійснити залуження та заліснення окремих ділянок.

При розробці конкретних заходів з питань охорони природи, здійснення контролю за використанням земель слід керуватись відповідними статтями Земельного кодексу України та іншими нормативно-законодавчими актами.


9. ОХОРОНА ПРАЦІ

Згідно Закону України „Про охорону праці” охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження здоров`я і працездатності людини в процесі праці. Складовими охорони праці є законодавство про працю, виробнича санітарія і безпека застосування різних технічних засобів на виробничих топографо-геодезичних процесах.

Конституційне право громадян нашої держави на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності відображено у Законі України „Про охорону праці”, прийнятому Верховною Радою України в грудні 2002р.

Для сучасних топографо-геодезичних робіт характерним є також вплив на організм людини різних технічних, біологічних та інших факторів. До цього спричиняє застосування машин і механізмів, енергетики, матеріалів і речовин, значні рівні шуму, вібрації, електромеханічного, інфрачервоного, ультрафіолетового, іонізуючого випромінювання, а також забрудненість повітря робочої зони.

Розроблений розділ має за мету проаналізувати існуючий стан охорони праці при виконанні проекту управління земельних ресурсів на території Бучацького району Тернопільської області та розробити, які підвищать безпеку праці при даних роботах.

9.1.  Аналіз стану охорони праці  в господарствах

На території Бучацького району роботи з питань вирішення проблем охорони праці покладено на службу охорони праці, яку очолює інженер з охорони праці. Управління і функціонування служби з охорони праці в районі є задовільним. За своїми функціями та завданнями ця служба прирівнюється до основних виробничих служб і підпорядкована безпосередньо керівникові господарства. З метою виявлення причин виробничого травматизму та професійних захворювань спеціалісти служби разом із керівниками структурних підрозділів та головними спеціалістами проводять постійний аналіз травм, захворювань, отруєнь.

Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи не завжди проходять на підприємстві інструктаж (навчання) з питань охорони праці, подання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварій згідно з типовим положенням, затвердженим Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Роль служби охорони праці у виробничій діяльності колективу є важливою, проте її зв`язок із адміністрацією та профспілками не завжди є хорошим. Мають місце обладнані кутки з охорони праці та санітарно – побутові приміщення. Не досить добре організована регулярність медоглядів працюючих, навчання та ведення первинної документації з охорони праці відповідальних працівників.

Кошти вказаного фонду використовуються тільки на виконання  заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог та підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві, але їх є недостатня кількість.

Не завжди дотримується режим праці спеціалістів, їх відпочинку та харчування, а також забезпечуються здорові та безпечні умови їх праці. Аналіз виробничого травматизму і професійних захворювань в господарствах здійснюється на основі актів про нещасний випадок і професійні захворювання. За останні роки нещасні випадки як такі у господарствах фіксувалися  не в значних кількостях, що пояснюється обачністю і кваліфікованістю працівників та ознайомленістю з основами безпеки праці працівників.

Всі землевпорядні роботи, які проводяться на території Висоцької сільської ради Монастириського району виконуються відповідно до вимог по організації безпечного ведення польових вишукувально-знімальних робіт:

  •  перед початком робіт інформуються місцеві органи влади;
  •  польові підрозділи забезпечуються транспортними засобами, спорядженням;
  •  розробляються плани здійснення заходів по охороні праці, пожежної безпеки на період проведення польових робіт;
  •  розробляються оптимальні маршрути проведення польових знімальних робіт.

Основним недоліком , що виявляється при топографо-геодезичних роботах з погляду охорони праці є те, що працівники змушені часто працювати в умовах підвищеної запиленості, загазованості, в складних природних умовах (лісиста, заболочена місцевість та інші), тому приймаються ряд можливих заходів щодо покращення умов праці в таких ситуаціях.

Для запобігання пожежам в господарствах розробляють організаційні, експлуатаційні та заходи режимного характеру. До організаційних заходів відносяться правильне технологічне розміщення машин, недопущення захаращення приміщень, проходів, тощо; організація пожежних служб, навчання працівників правилам пожежної безпеки.

Експлуатаційні заходи передбачають такі режими експлуатації машин і обладнання в результаті яких повністю виключається можливість виникнення іскор і полум’я при роботі з горючими матеріалами. До заходів режимного характеру відносять заборону куріння, застосування відкритого полум’я при ремонтних роботах.

Тимчасові польові стани повинні розміщуватись не ближче 100м від хлібних масивів, токів і скирт. Ремонт і стоянки збиральних агрегатів при необхідності допускається не ближче 30м від хлібних полів.

Особливо гостро питання гігієни праці ставиться при проведенні польових робіт , оскільки тут необхідне дотримання правил загальної санітарії і гігієни (споживання води для пиття, дотримання особистої гігієни, утримання в чистоті тіла та одягу) в експедиційних умовах. Важливим при цьому є своєчасне надання першої допомоги при нещасних випадках. Проте в основному гігієна праці залежить в першу чергу від самого працівника та його кваліфікованості в тій чи іншій ситуації.

9.2. Проект заходів з покращення умов і безпеки праці при виконанні топографо-геодезичних та землевпорядних робіт

При проектуванні полів сівозмін враховується, що робота тракторів і комбайнів загального призначення допустима на ділянках з крутизною до 7 – 9.

При побудові і розбиранні металевих геодезичних знаків повинна складатися своя підйомна система, яка відповідає висоті сигналу та його масі і навантаженні, яке виникає при піднятті. Не дозволяється виконувати будівельно-монтажні роботи по збиранню металевих знаків на землі і їх піднімання при вітрі силою 5м/с і більше, під час зливи, сильного дощу і  снігопаду. При обстеженні старих дерев`яних геодезичних знаків потрібно розпочинати огляд основних стовпів біля основи знаку, потім розкопку в глибину землі на 40-50 см і дальше візуально по всій поверхні стовпів. Ремонт і встановлення геодезичних знаків дозволяється тільки в присутності представника будівельної організації (інженерно-технічного працівника), який має досвід будівництва високих геодезичних знаків.

Виконання робіт по закладці полігонометричних геодезичних центрів і реперів у ґрунт дозволяється тільки при ретельній рекогносцировці і по затверджених схемах, погоджених з місцевими організаціями, які експлуатують різні підземні комунікації.

Виконання різних топографо-геодезичних робіт на вулицях міст і населених пунктів, а також по автомобільних шляхах повинні бути погодженні із відділом регулювання вуличного руху, а на дорогах територій спеціального призначення – після одержання від відповідних служб дозволу і вказівок по безпечному виконанню цих робіт.

В сонячну погоду робочий день інженера-геодезиста триває з 6 до 11год. Обідня перерва з 11 до 17 год., в цей час сонце особливо негативно впливає на покази приладів. Закінчується робочий день о 21 год. При роботі в сиру погоду необхідно стежити  за тим, щоб волога не потрапила в електрифіковані вузли і блоки приладів.

Вживання їжі – одна із основних умов продуктивності праці людини і запобігання різних захворювань. Їжа добового раціону за калорійністю повинна розподілятися наступним чином: сніданок – 35%, обід – 45-50% і вечеря – 20-25% загального енергоеквіваленту. Проміжок  між вживанням їжі не повинен бути більшим 5-6 годин.

Із проведеного аналізу стану охорони праці при проведенні топографо-геодезичних та землевпорядних робіт можна зробити висновок про їх задовільний стан у господарствах на території Бучацького району Тернопільської області.

Роблячи висновок з проведеного аналізу видно, що справи з безпеки праці в районі є задовільними, оскільки бачимо ряд заходів, що виконуються для покращення умов праці. Щодо усунення недоліків чинної технології, то можна запропонувати покращити режим роботи праці спеціалістів, а саме заздалегідь відомий її графік та напруженість, що дозволить працівникам краще запланувати на свій розсуд вид та послідовність використання тої чи іншої роботи, що позитивно відіб’ється на її якості.

Пропонуємо у найближчий термін здійснити наступні заходи:

  •  регулярно проводити інструктажі по техніці безпеки і вести їх чіткий облік;
  •  суворо дотримуватись вимог і правил техніки безпеки при проведенні обміру земельних ділянок та інших геодезичних робіт;

забезпечити працюючий персонал необхідним спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами.

Дотримання цих вимог дозволить покращити умови охорони праці при втіленні основних пропозицій, які передбачаються у роботі щодо розвитку землекористування на території району.


ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Проаналізувавши та оцінивши існуючий стан використання земель і розроблений проект контурно-меліоративної організації сівозмін ТзОВ «Бучачагрохлібпром» на території Осівецької сільської ради  Бучацького району Тернопільської області  можна зробити наступні висновки та пропозиції:

1. На території сільської ради є досить висока сільськогосподарська освоєність (75,2%) , розораність складає – 64,6%, а лісистість – 17,4%.

2. Природно-кліматичні умови та склад земельних угідь  сільської ради сприятливі для розвитку багатоукладних форм господарювання.

3. На базі добровільного об’єднання земельних паїв мешканців з врахуванням цілісності майнових і земельних комплексів, місця проживання пайовиків, розташування населеного пункту створено ТзОВ  «Бучаччагрохлібпром», а також надані ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

5. На території ТзОВ  «Бучаччагрохлібпром» запроектовано польову              6-ми пільну сівозміну, площею 538,4 га (середній розмір поля складає 89,7 га), а також грунтозахисну 6-ти пільну сівозміну площею 388,- га (середній розмір поля           64,8 га).

Даним проектом були досягнені такі задачі:

1.Усунена дрібна контурність і роздрібненість угідь, проведено вирівнювання розходжень ґрунтової родючості, створені екологічно і агротехнічні однорідні масиви земель за рахунок обґрунтованого проведення меліоративних і культуртехнічних заходів, правильної трансформації і розміщення угідь і сівозмін, комплексного окультурення земель.

2.Проведена організація раціонального використання всіх земель відповідно до їх природних властивостей, економічних інтересів землевласників і землекористувачів шляхом вибору оптимальної структури угідь і посівних площ, розроблений комплексу заходів щодо поліпшення угідь.

3.Забезпечені виконання систем меліоративних протиерозійних і природоохоронних заходів з метою захисту земель від деградації і руйнування, відновлення втраченої родючості ґрунтів і підтримки екологічної стабільності території.

4.Створені сприятливі організаційно-територіальні умов для впровадження прогресивних систем ведення господарства, землеробства, для освоєння передових методів агротехніки і раціональних сівозмін, організації кормових бази, підвищення родючості ґрунтів.

5.Створені умови для оптимальної спеціалізації господарства, ефективної організації праці, підвищення продуктивності сільськогосподарської техніки, підвищення ефективності капітальних вкладень, пов’язаних із трансформацією, поліпшенням і розміщенням угідь, максимального скорочення транспортних і інших витрат виробництва.


СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Андріїшин М.В., Шулейкін О.Д, Економічна ефективність використання землі-К: Урожай,1969,-166 с.
  2.  Закон України «Про України «Про фермерське господарство» №973 - ІV  від 19 червня 2003 року.- Київ.
  3.  Закон України „Про землеустрій” №858-ІV від 22 травня 2003 року.- Київ.
  4.  Земельний кодекс України. – Львів, 2014.
  5.  Генсірук С. А. Раціональне природокористування. Навч. посібник. - Львів: Світ, 1992. -  336 с.
  6.  Гнаткович Д.І. Науково - методичні напрямки сучасного етапу земельної реформи // Вісник ЛДАУ № 2. Землевпорядкування і земельний кадастр: Львів. держ. агроуніверситет - 1998. - С.  11 - 14.
  7.  Гнаткович Д.І. Сучасні завдання державного земельного кадастру в системі управління земельними ресурсами // Вісник ЛДАУ №3 Землевпорядкування і земельний кадастр – Львів : Львів.держ. агроуніверситет.- 1999.- С.141-145.
  8.  Біттер О., Березівський  П.,  Мельник В. Ефективність сільськогосподарського виробництва і рівень життя сільського населення.- Львів: ЛДАУ,1997.
  9.  Волощук В.М., Стратегія відновлення родючості і охорони деградованих грунтів//- Львів: ЛДАУ,1999.
  10.  Горлачук В.В., В’юн В. Г., Сохнич А. Я. Землекористування на межі тисячоліть.- Львів: НВФ “Укр. Технології”, 2001.- 130 с.
  11.  Горлачук В.В., Еколого-економічні проблеми раціонального землекористування Західної України.- Львів, 1996.- 212 с.
  12.  Горлачук В.В. Розвиток землефористування в Україні.- К.: Довіра, 1999.- 254 с.
  13.   Обласов В.І.,  Балик Н.Г. – К.,Протиерозійна організація території, навчальний посібник/ аграрна освіта 2009.
  14.   П.Г. Казьмір , Н.Є. Стойко, М.В. Дроздяк, Організація сільськогосподарського використання земель на ландшафтно – екологічній основі/Львів: СПОЛОМ,2009,  254 с.
  15.  Дроздяк М.В., Казьмір П.Г Просторова організація агродандшафтів . Навч. Посібник. Львів,  2007, .
  16.  Дроздяк М.В. Підвищення ефективності землекористування як головне завдання земельної реформи // Вісник ЛДАУ № 1. Проблеми реформування земельних відносин в умовах західного регіону України.- Львів: Львів. держ. агроуніверситет. 1997. - С. 130 - 133.
  17.   Дроздяк М.В. , Казьмір Л. Оптимізація екологічної інфраструктури сільських територій// Еколого-економічні проблеми розвитку АПК.- Матеріали Міжнарод. Науково-практ. Конференції.- Львів: ЛДАУ, 2002.
  18.  Казьмір П.Г. Ландшафтно - екологічний підхід до землевпо-рядного проектування // Вісник ЛДАУ № 2. Землевпорядкування і земельний кадастр.-Львів: Львів. держ. агроуніверситет - 1998.- С. 61 - 65.
  19.  Казьмір П.Г., Дроздяк М.В. Організація екологічно безпечного землекористування як завдання земельної реформи //Вісник ЛДАУ №3 Землевпорядкування і земельний кадастр.- Львів: Львів. держ. агроуніверситет- 1999.- С.76-81.
  20.  Лавейкін М.І. Основні шляхи реформування земельних відносин // Вісник ЛДАУ №3 Землевпорядкування і земельний кадастр.-Львів: Львів. держ. агроуніверситет.- 1999.- С.18-26.
  21.  Лавейкін М.І. Приватна власність як основа ринку землі // Вісник ЛДАУ №  2. Землевпорядкування і земельний кадастр.-Львів: Львів. держ. агроуніверситет, - 1998. - С. 22 - 25.
  22.  Мицай М.А., Пастернак В.І. Формування систем землекористувань сільськогосподарських підприємств в процесі земельної реформи. – Львів: Львів. держ. агроуніверситет, 1997. - с. 31
  23.  Мицай М.А. Теоретичні основи землевпорядного проектування: Курс лекцій. Дубляни, 1995.- 92 с.
  24.  Мицай М.А. Формування землекористувань (землеволодінь) господарств фермерського типу //Вісник ЛДАУ № 1. Проблеми реформування земельних відносин в умовах західного регіону України.-Львів: Львів. держ. Агроуніверситет, 1997. - С. 119 - 123.
  25.  Новаковський Л.Я. Проблеми розвитку економічних методів регулювання земельних відносин в Україні // Вісник ЛДАУ № 1. Проблеми реформування земельних відносин в умовах західного регіону України.- Львів: Львів. держ. Агроуніверситет, 1997. - С. 22 - 23.
  26.  Пастернак В.І. Питання раціонального використання земельних ресурсів // Вісник ЛДАУ № 1. Проблеми реформування земельних відносин в умовах західного регіону України.-Львів: Львів. держ. агроуніверситет, 1997. - С. 138 – 141.
  27.  Солярчук Д.І. Управління земельними ресурсами в умовах ринкової економіки //Вісник ЛДАУ: Землевпорядкування і земельний кадастр 4.- Львів: Львів. держ. агроуніверситет, 2001.-С. 76-80.
  28.  Солярчук Д. І., Солярчук Ю. Д., Проблеми використання та охорони земельних ресурсів України на сучасному етапі //Вісник ЛДАУ: що агроуніверситет, 2002.-С. 65-69.
  29.  Сохнич А.Я. Проблеми використання і охорони земель в умовах ринкової економіки. – Львів: Українські технології, 2002. – 250 с.
  30.  Сохнич А.Я., П.П. Колодій Еколого-економічне управління землекористуваннями. – Львів, 2005.-178 с.
  31.  Сохнич А.Я., Тібілова Л.М., Екологізація землекористування // Землевпорядний вісник № 2: К. – 2005, с. 19 – 24.
  32.  М.м. Городній, М.К. Шикула, І.М. Гудков, за ред. М.М. Городнього .-К,:1993


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

18903. ПРОЦЕДУРНЫЕ ТЕХНОЛОГИИ PR: ПЕРЕГОВОРЫ, ФАСИЛИТАЦИЯ И МЕДИАЦИЯ 44.5 KB
  ПРОЦЕДУРНЫЕ ТЕХНОЛОГИИ PR: ПЕРЕГОВОРЫ ФАСИЛИТАЦИЯ И МЕДИАЦИЯ Любое сообщение является попыткой влияния стремлением заставить человека смотреть на мир глазами коммуникатора. Уже софисты пытались с помощью приемов риторики изменить в нужном направлении мнение и пост...
18904. Привлечение инвестиций, спонсоринг, фандрайзинг 28.5 KB
  Привлечение инвестиций спонсоринг фандрайзинг Тема привлечения инвестиций является всеобъемлющей. Основными инструментами привлечения инвестиций являются нормативные финансовые и политические рычаги. Но без грамотной информационной поддержки все эти меры не пр...
18905. PR-ТЕХНОЛОГИИ В ПРИВЛЕЧЕНИИ ИНВЕСТИЦИЙ. СПОНСОРИНГ И ФАНДРАЙЗИНГ 138 KB
  PRТЕХНОЛОГИИ В ПРИВЛЕЧЕНИИ ИНВЕСТИЦИЙ. СПОНСОРИНГ И ФАНДРАЙЗИНГ Вопрос привлечения инвестиций является всеобъемлющим: финансовые средства нужны всем: одним чтобы совершить благое дело другим чтобы прирастить объем уже существующей денежной массы третьим чтобы да
18907. СПОНСОРИНГ И ФАНДРАЙЗИНГ 35 KB
  СПОНСОРИНГ И ФАНДРАЙЗИНГ Вопрос привлечения инвестиций является всеобъемлющим: финансовые средства нужны всем: одним чтобы совершить благое дело другим чтобы прирастить объем уже существующей денежной массы третьим чтобы дать толчок к развитию организации в са
18908. Привлечение инвестиций, спонсоринг, фандрайзинг. РАБОТА СО СПОНСОРАМИ 118.5 KB
  Привлечение инвестиций спонсоринг фандрайзинг Вопрос привлечения инвестиций является всеобъемлющим: финансовые средства нужны всем: одним чтобы совершить благое дело другим чтобы прирастить объем уже существующей денежной массы третьим чтобы дать толчок к ра
18909. Специальные мероприятия PUBLIC RELATIONS: классификация и основные характеристики 43.5 KB
  Специальные мероприятия PUBLIC RELATIONS: классификация и основные характеристики Специальные события – это мероприятия проводимые компанией в целях привлечения внимания общественности к самой компании ее деятельности и продуктам. Они призваны нарушить рутинный и привы
18910. СПЕЦИАЛЬНЫЕ МЕРОПРИЯТИЯ PUBLIC RELATIONS: КЛАССИФИКАЦИЯ И ОСНОВНЫЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ 45.5 KB
  СПЕЦИАЛЬНЫЕ МЕРОПРИЯТИЯ PUBLIC RELATIONS: КЛАССИФИКАЦИЯ И ОСНОВНЫЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ Специальные события – это мероприятия проводимые компанией в целях привлечения внимания общественности к самой компании ее деятельности и продуктам. Цели СМ: формирование корпоративного...
18911. Двовимірні масиви. Лабораторна робота 48 KB
  Введення масивів, виведення масивів, обчислення величин здійснювати за допомогою окремих процедур та функцій. Не забувайте включати до Ваших програм перевірки на неможливість значень даних («захист від дурня»).