97762

Місцеві бюджети

Реферат

Финансы и кредитные отношения

Це зумовлено необхідністю створення інституційних та правових засад місцевого соціально-економічного розвитку забезпечення місцевих бюджетів реальними фінансовими ресурсами з метою ефективного здійснення повноважень органів місцевого самоврядування.

Украинкский

2015-10-24

94.5 KB

0 чел.

План

Вступ

  1.  Місцеві бюджети
  2.  Забезпечення місцевими бюджетами сталого розвитку регіонів
  3.  Місцеві бюджети в перспективі

Висновки

Використана література
Вступ

Значним кроком у збільшенні  можливостей розвитку територій, розширенні повноважень місцевих органів у формуванні фінансових ресурсів, що забезпечують самостійність територіальних громад у забезпеченні їх життєдіяльності стало впровадження Бюджетного кодексу.

Він дозволив розпочати довготривалу роботу з децентралізації бюджетного процесу, створення прозорих міжбюджетних стосунків між  державою та територіями.

Реформування бюджетної системи, міжбюджетних відносин триває вже кілька років і кожен рік визначає свої пріоритети.

В умовах необхідності проведення адміністративно-територіальної реформи та фінансової децентралізації в Україні особливої актуальності набуває пошук шляхів зміцнення власних доходів бюджетів органів місцевого самоврядування в Україні. Це зумовлено необхідністю створення інституційних та правових засад місцевого соціально-економічного розвитку, забезпечення місцевих бюджетів реальними фінансовими ресурсами з метою ефективного здійснення повноважень органів місцевого самоврядування.

Система міжбюджетних відносин України потребує подальшого вдосконалення, виходячи з динаміки фінансово-бюджетних одиниць та соціально-економічних показників розвитку адміністративно-територіальних одиниць на основі вартісних та якісних стандартів надання суспільних послуг.


  1.  Місцеві бюджети

Згідно Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.  Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. 

 В бюджетній системі кожної країни найбільш чисельною ланкою є місцеві бюджети. В даний час в нашій державі їх нараховується майже дванадцять тисяч. За допомогою місцевих бюджетів щорічно перерозподіляється близько 15% валового внутрішнього продукту, в них зосереджується майже 35% бюджетних ресурсів.
       Місцеві бюджети виконують особливу роль в кожній унітарній країні тому, що вони є фінансовою основою місцевого самоврядування. За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються найбільш значні заходи держави в галузі освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, т.б. всі ті витрати, які зачіпають інтереси широких верств населення.
       
Крім того місцеві бюджети є одним з важелів за допомогою якого проводиться перерозподіл валового внутрішнього продукту, в першу чергу, серед окремих соціальних груп населення та територій. І тому, наскільки раціонально побудована система місцевих бюджетів, залежить ефективність функціонування усієї бюджетної системи, успішне здійснення фінансової політики.
       Закономірно, що проблеми виконання місцевих бюджетів, правильність розрахунків дохідної та видаткової частин, досягнення збалансованості набувають в сучасних умовах особливої актуальності.
В таблиці 1 наведені обсяги та структура видатків місцевих бюджетів адміністративно-територіальних одиниць України у2006 р.
Таблиця
1.
Структура видатків місцевих бюджетів України у
2006 р.

Видатки

В млн. грн.

%

Всього

15765,0

100

В т.ч.: Державне управління

502,7

3,2

Освіта

3445,2

21,9

Охорона здоров'я

3433,7

21,8

Соціальний захист та соціальне забезпечення

2120,5

13,5

Житлово-комунальне господарство

1178,7

7,5

Культура і мистецтво

351,8

2,2

Фізична культура і спорт

131,0

0,8

Промисловість та енергетика

81,0

0,5

Будівництво

621,7

3,9

Сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство

213,9

1,4

Транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, інформатика

1685,3

10,7

Інші видатки

1999,5

12,6

      Як свідчать наведені дані, більше половини усіх коштів місцевих бюджетів України спрямовується на утримання бюджетних організацій, які належать до соціально-культурної сфери, це заклади освіти, охорони здоров'я, культури, мистецтва, фізичної культури і спорту та ін. Мережа таких закладів досить розгалужена, фінансовий і матеріально-технічний стан більшості з них вкрай незадовільний.
      Не зважаючи на те, що фінансування об'єктів соціальної та побутової інфраструктури поглинає левову частку бюджетних коштів, всі останні роки їх хронічно не вистачає не тільки на розвиток даних установ, але і на підтримання їх більш-менш в належному стані.
     Не менш важливим напрямком витрачання коштів місцевих бюджетів є видатки обумовлені економічною діяльністю місцевої влади капітальні вкладення в промислові об'єкти комунальної власності, АПК, електроенергетику та інші галузі, обслуговування комунальної системи, роботи по благоустрою, земельній реформі та землевпорядкуванню.
      
Обсяги видатків на розвиток економіки є недостатніми в сучасних умовах для нормального функціонування комунального, житлового, побутового господарства, яке належить до комунальної власності. Потребує ремонту, а, отже, значних капіталовкладень, велика частина житлового фонду, автошляхів, каналізаційних і очисних споруд. Вирішення всіх проблем, які виникають при функціонуванні органів місцевої влади, виконання покладених на них повноважень неможливе без зміцнення доходної бази місцевих бюджетів, пошуку нових нетрадиційних поступлень, а також проведення радикальних реформ, які би сприяли розвитку вітчизняного виробництва.
     Формування доходів місцевих бюджетів України за останні роки зазнало багатьох змін і в даний час законодавством не визначено стабільного переліку доходних джерел, склад регулюючих доходів та нормативи відрахувань.
Таблиця
2.
Структура доходів місцевих бюджетів України у
2006 р.

Доходи

В млн. грн.

%

Всього

15782,1

100

В т.ч.: Податкові надходження

10698,2

67,8

Неподаткові надходження

549,1

3,5

Доходи від операцій з капіталом

6,5

0,04

Державні цільові фонди

1581,8

10,0

Міжурядові офіційні трансферти

2946,6

18,7

     Найбільше значення у формуванні доходів місцевих бюджетів мають податкові надходження і, перш за все, податок на прибуток підприємств, які належать до комунальної форми власності, прибутковий податок з громадян, платежі за використання природних ресурсів (плата за землю, лісовий доход, плата за воду).
     Не зважаючи на досить значний перелік місцевих податків та зборів (2 податки та 14 зборів), вони не відіграють значної фіскальної ролі у формуванні місцевих бюджетів. Як правило, їхня питома вага складає лише 35% сукупних доходів місцевих бюджетів України. Для бюджетів більшості областей країни характерною є висока питома вага в доходах бюджетних трансфертів (дотацій та субвенцій).

2. Забезпечення місцевими бюджетами сталого розвитку регіонів

Місцеві бюджети мають стати ефективним інструментом соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць та країни в цілому. Напрями досягнення цього визначені Концепцією реформування місцевих бюджетів, затвердженою розпорядженням Уряду від 23 травня 2007 року № 308-р.  

Концепція спрямована на проведення у період до 2011 року реформи у сфері місцевих бюджетів відповідно до стратегічного завдання регіональної політики – створення умов для підвищення конкурентоспроможності регіонів, забезпечення їх сталого розвитку, високої продуктивності виробництва та зайнятості населення.

Одним з основних завдань у цьому напрямі Концепцією визначено зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування. Воно передбачає посилення заінтересованості органів місцевого самоврядування у підвищенні рівня власних доходів через стимулювання збільшення обсягів виробництва, валової доданої вартості, обсягу інвестицій та рівня доходів населення відповідно до інноваційного напряму економічного розвитку. Завдяки цьому питома вага загального фонду місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України щороку зростатиме на декілька відсоткових пунктів.

Рівень самодостатності місцевих бюджетів буде підвищуватися шляхом удосконалення податкового законодавства, зокрема системи місцевих податків і зборів та механізму здійснення зарахування податку з доходів фізичних осіб.

Передбачається ввести більш оптимальний розподіл податків і зборів (обов’язкових платежів) між державним та місцевими бюджетами, передати місцевим бюджетам окремі джерела доходів (частина податку на прибуток, збір за спеціальне водокористування, плата за видачу ліцензій та інших).

Важливим напрямом має стати підвищення ефективності формування видаткової частини місцевих бюджетів, децентралізація управління бюджетними коштами. Для цього необхідно найперше чітко розмежувати на законодавчому рівні видатки на виконання делегованих державою і власних повноважень органів місцевого самоврядування. Слід конкретизувати видаткові повноваження місцевих бюджетів у галузях бюджетної сфери (окремі видатки на функціонування закладів освіти, охорони здоров’я, культури і мистецтва, соціального захисту та здійснення заходів у відповідних сферах).

Упорядкуванню видатків сприятиме завершення формування бази Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, для отримання детальної інформації про таких осіб (у тому числі членів їх сімей, що мають право на пільги), перелік пільг, якими вони користуються чи мають на них право, та розмір пільг.

Концепція передбачає удосконалення системи регулювання міжбюджетних відносин, запровадження планування місцевих бюджетів на середньострокову перспективу.

Розвитку місцевих бюджетів сприятиме посилення їх інвестиційної складової. У цьому напрямі слід удосконалювати порядок та умови надання субвенцій для реалізації інвестиційних проектів і визначення єдиного підходу до розподілу фінансового ресурсу держави на цю мету.

Реформування місцевих бюджетів здійснюватиметься двома етапами. На першому етапі (2007 – 2008 роки) передбачається реалізувати невідкладні заходи щодо подолання основних недоліків чинної системи формування місцевих бюджетів. Зокрема,  уточнити положення Бюджетного кодексу України в частині переліку доходів та видатків місцевих бюджетів, удосконалити Формулу розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами.

На другому етапі (2009 – 2011 роки) вестиметься подальше удосконалення бюджетного та податкового законодавства з метою зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування у середньостроковій перспективі, що забезпечить цілісність, послідовність і стабільність державної фінансової політики у сфері місцевих бюджетів.

3. Місцеві бюджети в перспективі

Одним з пріоритетних напрямків державної політики є становлення повноцінної системи місцевого самоврядування як основи демократичного порядку в Україні. На сьогоднішній день формування місцевих бюджетів здійснюється на підставі Бюджетного кодексу України, відповідно до якого застосовується формульний підхід, що передбачає приблизно однакову кількість доходів і витрат на душу населення в різних населених пунктах - містах, селах, селищах і т. д. Переваги такого підходу в період прийняття Бюджетного кодексу України були очевидні, оскільки усували волюнтаристські підходи облдержадміністрацій при розподілі коштів між містами і селами обласного, міського і районного значення.

Однак минув час, і формульний підхід сьогодні призводить до того, що при однаковому розподілі на душу населення доходів і витрат органами місцевого самоврядування виявляються утриманські настрої. Тобто немає ніякої різниці - спрацює виконком міської ради добре чи погано, оскільки наступного року, відповідно до формульного підходу, буде виділена певна середньостатистична сума, яку знову витратять органи місцевого самоврядування. Свідченням того є дані про перманентне збільшення частки міжбюджетних трансфертів у доходах місцевих бюджетів - у 2006 році, порівняно з 2001 роком, питома вага останніх в обсязі місцевих бюджетів зросла у 2,1 раза. При цьому не варто бездумно звинувачувати органи місцевого самоврядування в безініціативності, оскільки така поведінка визначається насамперед державною політикою. Адже питання перевиконання чи недовиконання плану по доходах бюджету багато в чому залежить від стану законодавства України. А воно сьогодні таке, що дає можливість органам державної влади вилучати в державний бюджет частину доходів місцевих бюджетів в економічно активних районах. Звичайно, якоюсь мірою це можна виправдати превалюванням загальнодержавних інтересів над місцевими, але тоді ми знову повертаємося до пройденого історичного етапу - так званої зрівнялівки. Очевидно, доцільним був би підхід, при якому в територіальних громад з'являється реальний стимул до збільшення доходів місцевих бюджетів.

Ще одне болюче питання - розподіл повноважень між державними органами й органами місцевого самоврядування, а також принцип фінансування делегованих повноважень. До делегованих повноважень належать повноваження в сфері освіти та охорони здоров'я. В усьому світі вони фінансуються в основному з державного бюджету. У тому разі, якщо ці делеговані повноваження передаються для фінансування органам місцевого самоврядування, то держава повинна стовідсотково забезпечити фінансування з державного бюджету. Між іншим, про це прямо говориться в Європейській хартії місцевого самоврядування 1985 р., яку Україна ратифікувала законом від 15.07.1997 р., зобов'язавшись взяти курс на інтеграцію з Європейським Союзом. Однак цього немає, і рух у цьому напрямку в принципі не відчувається.

Слід зазначити, що питома вага місцевих бюджетів у державному бюджеті, підготовленому урядом В. Ф. Януковича в 2002 р., становила 42 відсотки, урядом Ю. В. Тимошенко - 37, а в держбюджеті на 2007 р. питома вага місцевих бюджетів становить 43 відсотки. Загалом динаміка доходів і витрат місцевих бюджетів у зведених бюджетах України за 2000-2005 рр. була нестабільною, і це підтверджує потребу фінансового зміцнення місцевих бюджетів.

Найголовніший принцип, який існує в ринковій економіці, той, котрий змушує органи місцевого самоврядування в усьому світі розраховувати на свої сили, на власні дохідні джерела. Як свідчить закордонний досвід місцевого самоврядування, власні джерела, зокрема, в європейських країнах у середньому становлять практично 70-90 відсотків. При цьому питома вага місцевих податків і зборів у загальних надходженнях місцевих бюджетів європейських міст становить, як правило, від 50 до 70 відсотків. А в Україні питома вага місцевих податків і зборів у місцевих бюджетах становить 3 відсотки. Порівняймо 3 відсотки і 70 відсотків - колосальний розрив. Ситуацію, що склалася, можна було б виправити, переглянувши склад загальнодержавних та місцевих податків і зборів. На сьогоднішній день і прибутковий податок, і плата за землю не є місцевими податками і зборами, але закріплені за місцевими бюджетами. Ці платежі принаймні можна було б визнати місцевими. У свою чергу, з появою права комунальної власності на землю, що передбачено Земельним кодексом України, актуалізується питання про включення податку за землю до складу місцевих податкових платежів. І, звичайно, доцільно передбачити можливість органів місцевого самоврядування самостійно встановлювати і коригувати ставки місцевих податків, що відповідає духу і букві Європейської хартії.

Крім того, для приведення у відповідність з європейськими нормами структури доходів потрібно найближчим часом ввести податок на нерухомість. На сьогодні розроблений проект Податкового кодексу України, що передбачає введення на території України цього податку. Прогресивним у цьому законопроекті є те, що встановлення ставок зазначеного податку у межах установлених законом розмірів віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування. При цьому сума податку буде цілком зараховуватися в місцеві бюджети, що, без сумніву, позитивно позначиться на добробуті територіальних громад. Зокрема, в таких великих обласних центрах, як Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Харків, сума податку на нерухомість може скласти 50-100 млн грн на рік. Таким чином, податок на нерухомість, з одного боку, стане істотною підмогою для місцевих бюджетів, а з другого - стимулюватиме залучення в обіг додаткових коштів від нерухомості як продаваної, так і зданої в оренду. Це, у свою чергу, призведе до зниження цін на продаж і оренду нерухомості та залучення великих коштів в оборот. Але, запроваджуючи податок на нерухомість, потрібно передбачити, щоб здійснення експертної оцінки нерухомості було закріплене за органами місцевого самоврядування, які й повинні нести відповідальність за цю роботу. На жаль, це положення не дістало належного закріплення в проекті Податкового кодексу України, що обумовлює необхідність його подальшого доопрацювання.

Існують і інші джерела доходів місцевих бюджетів. Відомо, що на сьогоднішній день кількість прибуткових підприємств щороку скорочується. Водночас надходження від ПДВ постійно збільшуються. Варто акцентувати увагу на тому, що однією з головних складових ПДВ є заробітна плата. А в підвищенні заробітної плати безпосередньо зацікавлена територіальна громада, оскільки прибутковий податок є головною складовою більшості місцевих бюджетів. А якщо територіальні громади зацікавлені у підвищенні якогось платежу, їм простіше знайти важелі для їх підвищення.

При цьому один з ефективних способів збільшення розміру надходжень конкретного платежу - зацікавити в них органи місцевого самоврядування. Щоб стимулювати місцеві власті предметніше займатися аналізом діяльності підприємств на відповідній території, можна було б певний відсоток від податку на прибуток підприємств передати у місцеві бюджети. Зокрема, законопроект "Про місцеві податки і збори" передбачає введення на території України місцевого податку на прибуток підприємств у розмірі від 1 до 3 відсотків додатково до ставки податку на прибуток підприємств, визначеного чинним законодавством України. При цьому законопроектом передбачається положення, відповідно до якого ставки зазначеного податку визначаються саме органами місцевого самоврядування в особі міських рад. Подібне нововведення дасть змогу суттєво поповнити місцеву казну і державний бюджет, оскільки, без сумніву, кількість неприбуткових підприємств значно зменшиться.

Насамкінець потрібно зазначити, що процедура внесення змін до діючого Бюджетного кодексу України, безумовно, непроста - вона вимагає насамперед активності від законодавчої і виконавчої гілок влади. У зв'язку з цим потрібно, щоб Кабінет Міністрів України чи Верховна Рада України дали доручення відповідним міністерствам і відомствам (а ними можуть бути Міністерство освіти і науки України, Національна академія наук України, Міністерство фінансів України, Міністерство економіки України) підготувати пропозиції щодо внесення змін до Бюджетного кодексу України в частині формування місцевих бюджетів. Ця робота може бути виконана протягом року, а згодом, пройшовши стадію обговорення, причому у широкому форматі, пропозиції могли б бути внесені на розгляд Верховної Ради України. Підходячи до цього оптимістично, хотілося б очікувати подібних змін ще протягом роботи цього скликання народних депутатів.


Висновки

З метою поглиблення процесу децентралiзацiї влади, пропонується реалізувати найближчим часом ряд заходів за такими основними напрямами, як: зміцнення доходної бази місцевих бюджетів, посилення стимулюючих факторів у роботі органів місцевого самоврядування щодо наповнюваності доходів бюджету, упорядкування основних видаткових повноважень між рівнями бюджетів на основі принципу субсидіарності (наближення фінансування до рівня, де вони надаються) тощо.

Вказані напрями знайшли своє відображення під час підготовки проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний рік, в якому пріоритетні завдання та головні параметри бюджетної політики в частині реформування бюджетної сфери визначаються виходячи з наступних принципів:

- передача владних функцій та відповідних бюджетних ресурсів з центрального і обласного рівнів бюджетам територіальних громад;

- розширення податкової бази бюджетів територіальних громад;

- регіональний розвиток та посилення ролі місцевого самоврядування.

Зокрема, проектом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2006 року № 679 «Про схвалення проекту Основних напрямів державної політики на 2007 рік», передбачено збільшення фінансової самодостатності бюджетів територіальних громад шляхом подальшої децентралізації управління бюджетними коштами, що передбачає передачу їм державних повноважень та відповідних бюджетних ресурсів з центрального та обласного рівнів, розширення податкової бази таких бюджетів.  

Крім того, передбачається проведення модернізації фінансового сектору економіки, зокрема реформування казначейського виконання бюджету, удосконалення процедури складання та виконання державного і місцевих бюджетів, посилення відповідальності головних розпорядників бюджетних коштів за взяті бюджетні зобов’язання, підвищення якості управління бюджетними коштами. Також у наступному році передбачається проведення підприємствами державної форми власності, головними розпорядниками бюджетних коштів інвентаризації закладів соціально-культурної сфери, що перебуваються в їх підпорядкуванні, внесення пропозицій щодо їх приватизації та передачі у комунальну власність житлових фондів.

Законодавчі зміни сприятимуть покращенню функціонування бюджетної системи України, удосконаленню бюджетного процесу та взаємодії його учасників і врегулюванню питання поліпшення фінансової бази місцевих бюджетів.

Слід зазначити, що процес розробки пропозицій щодо бюджетної реформи триває з урахуванням пропозицій фінансових органів регіонів, місцевих органів влади і місцевого самоврядування, громадських організацій з розвитку місцевого самоврядування, народних депутатів України тощо.


Використана література

1. Бюджетний кодекс України;

2. В.Кравченко, “Місцеві фінанси України”-К.”Знання”,2005 р.

3. “Про бюджетну систему України” – Голос України –200 -№131;

4. Закон України “Про державний бюджет України  на  2002  рік”  –  Відомості Верховгої Ради України;

5. Василик О.Д. “Державні фінанси України” – К., Вища школа, 2006 р.;

6. Опарін В., “Фінанси” (загальна теорія) – К.,2001

7. Статистичний щорічник України 2006 р.

8. Ресурси мережі Інтернет

16


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

8566. Камю. О проблеме самоубийства 39 KB
  А. Камю. О проблеме самоубийства Есть лишь одна по-настоящему серьезная философская проблема - проблема самоубийства. Решить, стоит или не стоит жизнь того, чтобы ее прожить - значит ответить на фундаментальный вопрос философии. Все остальное...
8567. Кант об априорных основаниях познания 60.5 KB
  И. Кант об априорных основаниях познания Метафизическое познание должно содержать исключительно суждение apriori, этого требует особенность его источников. Но какое бы происхождение и какую бы логическую форму ни имели суждения, во всяком случ...
8568. Мамардашвили. О понятии философии 49.5 KB
  М. К. Мамардашвили. О понятии философии На мой взгляд, смысл философии становится понятнее, если мы будем сопоставлять ее или, точнее, говорить о ней не как о науке или о картине мира, наукой представляемой, а сопоставлять ее, прежде всего, с тем ме...
8569. Мамардашвили. Появление философии на фоне мифа 37.5 KB
  М. К. Мамардашвили. Появление философии на фоне мифа Философия появилась в VI веке до н. э., когда фактически одновременно в разных местах людьми с определенными именами были выполнены какие-то акты, которые и были названы философскими. Скажем, слов...
8570. Ницше. О сверхчеловеке 55.5 KB
  Ф. Ницше. О сверхчеловеке Придя в ближайший город, лежащий за лесом, Заратустра нашёл там множество народа, собравшегося на базарной площади: ибо ему обещано было зрелище - плясун на канате. И Заратустра говорил так к народу: Я учу вас о сверхчелове...
8571. Ортега-и-Гассет. Восстание масс 35.5 KB
  Х. Ортега-и-Гассет. Восстание масс Происходит явление, которое, к счастью или к несчастью, определяет современную европейскую жизнь. Этот феномен - полный захват массами общественной власти. Поскольку масса, по определению, не должна и не спосо...
8572. Проблема происхождения философии 40.5 KB
  Проблема происхождения философии. Мировоззрение - совокупность наиболее общих взглядов и представлений о сущности окружающего мира. Духовное освоение мироздания с определенной точки зрения. В мировоззрении в обобщенном виде представлены: познав...
8573. Специфика философского знания. Основной вопрос философии 31.5 KB
  Специфика философского знания. Основной вопрос философии. Специфика философского знания. Основная специфика философского знания заключается в его двойственности, так как оно: имеет очень много общего с научным знанием - предмет, мет...
8574. Предмет, структура и функции философии 36 KB
  Предмет, структура и функции философии. Предмет философии. Предметом называется круг вопросов, которые изучает философия. Общую структуру предмета философии, философского знания составляют четыре основных раздела: Онтология - учение о мир...