9780

Організація виховної роботи в підрозділі мирного часу

Реферат

Педагогика и дидактика

Тема 6. Організація виховної роботи в підрозділі мирного часу ЗМІСТ Вступна частина Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України та її методологічне значення. Завдання та структура організації виховн...

Украинкский

2013-03-16

138.5 KB

14 чел.

Тема 6. Організація виховної роботи в підрозділі мирного часу

ЗМІСТ

Вступна частина

  1.  Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України та її методологічне значення.
  2.  Завдання та структура організації виховної роботи в частині (підрозділі).
  3.  Робота командира по створенню в колективі морально-психологічного клімату та міцної військової дисципліни.
  4.  Шляхи удосконалення виховної роботи.

Заключна частина

                                                         ВСТУП

Затверджені Указом Президента України Державна програма будівництва та розвитку Збройних Сил України та Концепція виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України сприяють плановому керованому характеру подальшого розвитку системи виховання у Збройних Силах України, більш дієвому виховному впливу на всі сторони життєдіяльності військ командирів, штабів, органів виховної роботи.

Підвищився рівень морально-психологічного забезпечення оперативної, бойової та мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки.

Іде нарощування арсеналу форм та методів виховного впливу на військовослужбовців.

Разом з тим сучасний стан будівництва Збройних Сил України потребує подальшого розвитку та обгрунтування теоретико-методологічних та системно-практичних основ виховної роботи. Це допоможе формуванню оптимальної моделі національної системи виховання у Збройних Силах України, обгрунтуванню ефективних засобів, методів і форм виховної роботи, створенню методичних систем виховання, розвитку виховної діагностики і прогнозуванню, удосконаленню контролю, оцінки та вимог до рівня вихованості і ефективності виховного процесу, оптимізації індивідуально-виховної роботи з військовослужбовцями, формуванню виховуючих військових колективів і соціального військового середовища у Збройних Силах України.

Сучасний етап функціонування та розвитку Збройних Сил України вимагає якісно нових підходів до організації виховного процесу, налагодження і впровадження організаційних, виховних, соціально-психологічних механізмів, які могли б забезпечити виконання завдань Державної програми будівництва та розвитку Збройних Сил України.

Реалізація Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил на період до 2005 року потребує наявності осіб (в першу   чергу,   серед військових фахівців) із сформованою готовністю до переходу на нові принципи воєнного будівництва. Тобто сьогодні набуває значної ваги людський фактор: моральний дух війська, висока дисциплінованість, згуртованість та керованість частин та підрозділів тощо. Гарантом успішної реалізації головної функції армії — захисту Батьківщини, суверенітету держави, цілісності та недоторканості її кордонів — можуть виступати лише морально здорові, патріотично орієнтовані, психологічно загартовані, професійно підготовлені люди.

Але, на жаль, сьогодні у державі гостро відчувається дефіцит морального здоров'я. Дедалі частіше до Збройних Сил приходять юнаки, які виховувалися з неповагою до чесної праці, зневажливим ставленням до культури та історії свого народу, з відсутністю чіткого негативного ставлення до правопорушень. Аналіз стану призовного контингенту свідчить, що кожний п'ятий з призовників — представник найбільш незабезпеченої частини населення — пенсіонерів, безробітних; майже кожний четвертий скаржиться на стан здоров'я: кожний другий солдат першого року служби практично неспроможний виконувати повною мірою службові обов'язки. Дедалі зростає коло осіб з ризиком суїцидальної поведінки, майже двадцять відсотків військовослужбовців складають особи з низькою нервово-психічною стійкістю. Всі ці питання не можуть не турбувати організаторів та провідників виховної роботи, вимагають концептуального вирішення проблеми морального здоров'я громадян.

1. Концепція виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України та її методологічне значення

Шляхи і засоби перебудови виховної роботи у військових формуваннях та приведення її у відповідність до вимог забезпечення оборони держави, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості накреслені в Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України, затвердженої Указом Президента України від 4 вересня 1998 року № 981/98.

Необхідність кардинальних змін в системі виховної роботи, як зазначено в Концепції, обумовлена наявністю низки нерозв'язаних проблем, до яких перш за все належать:

відсутність єдиної системи поглядів на завдання, напрями та порядок управління духовними процесами;

недосконалість нормативно-правової бази військово-гуманітарної діяльності;

невизначеність меж повноважень і відповідальності органів виховної роботи;

нагальна потреба розвитку кадрового, інтелектуального, технічного, науково-аналітичного потенціалу органів виховної роботи, підвищення їх престижу, авторитету і статусу.

Нинішній стан справ вимагає концептуального визначення єдиних підходів до виховання захисника Батьківщини з урахуванням економічної, суспільно-політичної, демографічної ситуації, становища молоді в суспільстві, формування нового світогляду, морально-етичних, національно-історичних основ поведінки.

Слід зазначити, що за роки незалежності України сталися суттєві зміни в системі виховання військовослужбовців. Зміна пріоритетів, руйнування звичних норм і цінностей, реформування структур виховної роботи не могли не вплинути на морально-психологічний стан військ, офіцерів і прапорщиків, які різною мірою беруть участь у виховному процесі.

Зрозуміло, що потрібен значний час для глибокого експериментального дослідження тенденцій розвитку виховної діяльності військових кадрів у військах, військово-навчальних закладах. Необхідний час і для теоретичного обгрунтування матеріалу, який маємо сьогодні і який отримаємо в результаті майбутніх досліджень.

Потреба переходу до нової системи організації виховної роботи та морально-психологічного забезпечення обумовлена переходом Збройних Сил України на нові принципи їх функціонування.

Першим значним кроком на шляху наукового супроводження реформування Збройних Сил України стала Концепція виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України, що була введена Указом Президента України від 4 вересня 1998 року. Вона являє собою свого роду "Конституцію" процесу реформування Збройних Сил, виступає як "основний закон" у галузях термінології, предмету, мети та завдань виховної роботи. В ній затверджено думку про значне зростання ролі та впливу виховної роботи в Збройних Силах на успішність процесу реформування воєнного будівництва. Це обумовлено цілою низкою об'єктивних та суб'єктивних факторів та причин:

  •  по-перше, зростання ролі та вагомості виховної роботи викликано підвищенням загальних вимог суспільства та державних інститутів влади стосовно удосконалення соціальної політики в армії, підвищення питомої ваги психології та педагогіки в процесі управління військами, дієвості методик навчання та виховання воїнів на всіх соціальних щаблях, ступеня соціальної активності всіх верств населення;
  •  по-друге, необхідність підсилення виховної ролі військової служби, роботи командних та інших управлінських кадрів щодо мобілізації воїнів на якісне виконання урядових на бойових завдань обумовлена значним зростанням впливовості та актуальності психологічних рухів (течій, напрямків). Значно посилюється психологічний тиск на військовослужбовців, призовну молодь, населення держави в цілому. Ці тенденції вимагають кардинального підсилення військово-патріотичного виховання, формування у кожного громадянина, насамперед, військовослужбовця; внутрішньої готовності до можливих суворих випробувань у справі захисту Батьківщини та її народу;"
  •  по-третє, характер сучасного бою відзначається великим числом стрес-факторів підвищеної інтенсивності. Їх наявність потребує від воїнів високого морального духу, всебічної вихованості, мужності, організованості, дисциплінованості, емоційно-вольової стійкості, високого рівня розвитку всіх інших особистих якостей та властивостей. Ці вимоги, в свою чергу, також обумовлюють зростання значення виховної роботи, професійного підходу до її організації з боку командирів будь-якого рівня;
  •  по-четверте, необхідність переорієнтування та підсилення виховної роботи диктується змінами у якісному складі призовного контингенту. Зниження питомої ваги призовників із середньою освітою, руйнування ідеалів, трансформація шкали соціальних та індивідуальних цінностей, соціальні "втечі" до пияцтва, наркоманії, токсикоманії, зростання пацифістських, навіть антисуспільних настроїв серед призовної молоді - все це спонукає делегування армії з боку суспільства соціальної функції перевиховання;
  •  по-п'яте, соціальне вимушена функція перевиховання потребує впровадження до управлінської діяльності воєнних керівників будь-якого рівня ефективних та дієвих заходів впливу на військовослужбовців. Це обумовлює зростання в структурі виховної роботи ролі та значення інформаційно-пропагандистської, культурно-освітньої та історико-патріотичної роботи. Отже, сьогодні військові фахівці озброєні науково обґрунтованою програмою формування особистості воїна згідно з соціальним замовленням Державною програмою реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року.

Керівні документи останнього часу зобов'язують до участі у виховній роботі всі ланки воєнного управління. Так, на командирів покладено керівництво виховною роботою у підпорядкованих частинах (підрозділах), штаби разом з органами виховної роботи займаються її поточним та перспективним плануванням. Безпосередня ж організація та проведення виховної роботи в підрозділах є прерогативою заступників командирів з виховної роботи (із залученням до проведення конкретних заходів командирів всіх ступенів). Все це потребує від посадових осіб володіння єдиною термінологією, розуміння сутності та значення структури виховної роботи. На жаль, і сьогодні ця проблема залишається невирішеною. Саме тому доцільно ще раз звернутися до Концепції, розв'язати її головні положення.

Виховна робота в Збройних Силах України - це система організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких та військово-соціальних заходів, спрямованих на формування і розвиток у воїнів професійно необхідних психологічних якостей, моральної свідомості, що мають, забезпечити високу бойову і мобілізаційну готовність органів управління з'єднань і частин, зміцнення військової дисципліни і правопорядку, згуртування військових колективів.

Продуктивність або ефективність виховної роботи на місцях забезпечується створеною в частині або підрозділі системою виховної роботи.

Система виховної роботи — це упорядкована сукупність суттєвих і особистісно-педагогічних явищ, елементів і процесів, що відповідають сучасним вимогам суспільства та здійснюють оптимальний вплив на формування у особового складу соціально-замовлених індивідуальних якостей захисника Батьківщини.

Система виховної роботи являє собою багатоструктурне утворення. До цієї структури входять: цілі виховання, суб'єкти та об'єкти виховання, завдання, зміст, напрями виховання, принципи, методи, форми організації виховання, система стосунків, впливів та критерії визначення результатів.

Коротко охарактеризуємо кожний з елементів наведеної структури.

Головна мета виховання воїна полягає у формуванні його як громадянина, патріота своєї держави, який на основі набуття життєвого, соціального та професійного досвіду, фізичного удосконалення, успадкування історичних, культурних та духовних надбань українського народу досягне достатнього рівня особистого розвитку для відстоювання національних інтересів України.

Суб'єкти виховання —це сили, що здійснюють  цілеспрямований вплив на воїнів з метою формування у них соціально-замовлених якостей.

До суб'єктів виховання можна віднести:

а) командирів та начальників;

б) органи виховної роботи;

в) громадські організації (крім політичних партій та рухів, чия діяльність у військовому середовищі обмежується Конституцією України);

г) військові колективи;

д) актив підрозділу (частини).

Об'єкти виховання - це окремі військовослужбовці та громадяни, чия діяльність сприяє або забезпечує реалізацію армією своїх соціальних функцій, військові або виробничі колективи, соціальні групи, на які спрямовано виховний вплив.

Головні завдання виховної роботи - це мережа проміжних цілей (етапів), поступовість просування до яких обумовлена характером наявних сил та засобів і сприяє досягненню головної мети виховання.

Головні завдання виховної роботи на сучасному етапі будівництва та розвитку Збройних Сил полягають у:

1. Згуртуванні особового складу навколо ідеї державної незалежності та усвідомлення    кожним військовослужбовцем постійної високої відповідальності за забезпечення бойової та мобілізаційної готовності.

2. Зміцненні військової дисципліни та правопорядку в Збройних Силах України.

3. Засвоєнні та розумінні кожним воїном закономірностей становлення Української державності у формуванні у них готовності до свідомого виконання Конституції та Законів України.

4. Формуванні у кожного військовослужбовця зрілого світогляду, громадської свідомості, любові до України, її народу, культури, традицій, звичаїв.

5. Створенні у частинах та підрозділах здорового морально-психологічного клімату, сприятливих обставин для всебічного гармонійного розвитку особистості.

6. Всебічному зміцненні єдиноначалля.

ЗМІСТ виховання - це сукупність чіткого та зрозумілого ідейного наповнення конкретних цілей та завдань виховної роботи, вміло обраних її напрямів, вдало вибраних ефективних форм та методів роботи для досягнення головної мети виховання.

НАПРЯМИ виховної роботи кваліфікуються у відповідності з нормами життя та структурою суспільної свідомості. Серед них вирізняють:

а) військово-професійне виховання;

б) правове виховання;

в) військово-патріотичне виховання;

г) естетичне виховання;

д) релігійне виховання;

є) економічне виховання,

ж) екологічне виховання;

з) фізичне виховання.

Кожний з цих напрямів передбачає психологічну підготовку, яка пронизує їх усі та має на меті вироблення у воїнів психологічної стійкості, готовності до дій в складних ситуаціях служби, бойового чергування та іншої бойової діяльності.

Разом з напрямами виховання змістовну сторону процесу відображають складові виховної роботи:

  •  морально-психологічне забезпечення бойової мобілізаційної готовності військ(сил), бойового чергування, бойової служби оперативної та бойової підготовки, специфічно діяльності військових формувань:
  •  морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень;
  •  інформаційно-пропагандистське забезпечення;
  •  культурно-виховна  та просвітницька робота;
  •  військово-соціальна робота.

Виховному процесу притаманні свої специфічні, визначені правила, які називаються принципами.

 Принципи виховання - це вихідні найбільш загальні наукові чи моральні правила, що визначають зміст та організацію виховної роботи.

Загальну систему принципів виховання складають:

  •  державна і національно-патріотична спрямованість виховного процесу (принцип ідейності);
  •  принцип єдності виховання та навчання;
  •  принцип взаємодії та узгодженості змісту, форм і методів виховної роботи;
  •  принцип демократизації і гуманізації виховного процесу;
  •  об'єктивно науковий підхід до планування, здійснення та оцінки результатів виховної роботи (принцип науковості);
  •  принцип єдності, високої вимогливості до підлеглих з повагою до їх особистої гідності та турботою про них;
  •  системний підхід до організації та здійснення виховного процесу;
  •  опора на позитивне у воїні та військовому колективі;
  •  принцип виховання у колективі та через колектив;
  •  індивідуальний та диференційний підхід у вихованні воїнів;
  •  принцип безперервності та спадкоємності у виховній роботі;
  •  принцип єдності, послідовності та узгодженості виховних впливів;
  •  принцип зв'язку виховання з реаліями військового та соціального життя.

Виховання особового складу вимагає всебічного, комплексного підходу до вирішення цієї проблеми.

Комплексний підхід у вихованні означає:

  •  по-перше, поєднання гуманітарного, військового. правового та інших напрямів виховної роботи в єдиний, нерозривний процес;
  •  по-друге, чітке розмежування діяльності кожної категорії вихователів у цьому процесі;
  •  по-третє, врахування всіх особливостей служби воїнів: соціально-демографічних, соціально-освітніх, соціально-професійних, індивідуально-психологічних тощо;
  •  по-четверте, доцільний вибір методів, прийомів і засобів педагогічного впливу з урахуванням визначених ознак та умов ситуації, що складається.

Важливе місце в структурі виховної роботи посідають методи виховання.

Методи виховання - це сукупність засобів та прийомів виховного впливу на суб'єкти виховання з метою формування в них соціально-замовлених якостей та звичок поведінки.

До методів виховання належать:

  •  особистий приклад;
  •  переконання;
  •  примус;
  •  стимулювання (заохочення або стягнення);
  •  особисті вправи;
  •  критика;
  •  змагання;
  •  психокорекція.

Серед названих методів чільне місце посідає метод особистого прикладу. Розвинене почуття обов'язку, високий професіоналізм, відповідальність за результати своєї роботи та діяльність підлеглих, ініціатива і дисциплінованість - всі ці якості вихователя знаходять відгук у душі воїна, формують у нього прагнення (мотиви) до набуття схожих якостей.

Психокорекція, як самостійний метод виховної роботи, досить наповнений. Головна мета його застосування - позбавлення психіки воїнів наслідків негативних впливів численних стрес-факторів військової діяльності - як повсякденної, так і бойової.

Важливою складовою виховної роботи є самовиховання воїнів.

Самовиховання - це мотивована, активна. цілеспрямована діяльність особистості щодо формування соціально-замовлених якостей відповідно до державних потреб, умов військової служби та особистої програми розвитку.

Мета самовиховання полягає у досягненні особистістю виховного ідеалу, що формується особисто на підставі засвоєних та усвідомлених цінностей, потреб та інтересів (або пропонується через суспільну думку чи виховний вплив керівників).

Дієвість(або ж ефективність) виховної роботи забезпечується за рахунок її визначеності, цілеспрямованості та систематичності.

Визначеність досягається обґрунтованим вибором мети, завдань та засобів виховання в залежності від умов і характеру проблем, що потребують вирішення.

Цілеспрямованість передбачає наявність ясної, чітко визначеної мети, підпорядкування їй відповідного змісту, методів і засобів впливу.

Систематичність вимагає постійності, організованості та безперервності виховного процесу.

Крім того, успішність виховної роботи в значній мірі залежить від настрою об'єкта. Саме тому керівники-вихователі мусять бути постійно орієнтовані на формування у своїх "вихованців" позитивного психологічного настрою на сприйняття та засвоєння виховних впливів, реалізацію їх через особисту поведінку - інакше кажучи, на забезпечення педагогічного "взаємотяжіння", гармонійне поєднання виховання, самовиховання та перевиховання.

Таким чином, всебічне виховання являє собою складну динамічну систему, яка складається з численних пов'язаних між собою елементів: суб'єктів та об'єктів, цілей, завдань, змісту виховання, принципів, методів, форм, засобів. Воно проводиться в органічній єдності з процесом навчання на основі комплексного, системного підходу до вирішення завдань всебічного виховання через цілеспрямовану психологічну підготовку при загальній гуманістичній культурі. В основу організації всебічного виховання покладено комплексне планування заходів виховної роботи на навчальний рік з використанням різноманітних форм і методів навчальної, виховної та культурно-просвітницької роботи. Провідною формою виховання є систематична, цілеспрямована активна індивідуальна робота.

2. Завдання та система виховної роботи в частині, підрозділі

Для успішної реалізації обов'язків та безумовного вирішення завдань повсякденної та бойової діяльності підпорядкованих частин (підрозділів) командир мусить застосовувати творчий системний підхід у своїй роботі. Послідовне і неухильне використання системного підходу дозволяє більш ефективно досягати конкретних результатів, продуктивно розподіляти сили й засоби. Перш за все це стосується системи виховної роботи.

У загальному вигляді система виховної роботи - це комплекс управлінських дій командира-вихователя, спрямованих на формування високих морально-бойових якостей та психологічних якостей підлеглих, підтримання їх високого бойового настрою, забезпечення високої дисципліни в підрозділі.

Структурна система виховної роботи поєднує в собі:

  •  керівництво виховною роботою;
  •  організацію виховної роботи;
  •  зміст виховних дій командира.

Розглянемо детальніше кожний з цих напрямів.

Керівництво виховною роботою полягає у:

а) з'ясуванні мети виховання. Це передбачає вивчення теорії та методики виховної роботи, вимог керівних документів стосовно якостей, що мусять бути сформованими. З'ясування мети виховання завершується прийняттям командиром оптимального рішення на проведення виховної роботи;

б) визначення суб'єктів виховної роботи. Це командири та начальники усіх ступенів, старші товариші та друзі, люди, що мають авторитет серед особового складу;

в) поставлення завдань на ведення виховної роботи. Це визначення оптимальних шляхів і заходів виховної роботи з об'єктами виховання, термінів роботи з ними, проблем, що треба вирішити в ході виховного процесу, а також узгодження завдань відповідно до характеру застосування обраних методів;

г) надання допомоги у проведенні виховної роботи. Для кожного командира важливим є вміння визначити слабке місце у виховному процесі, вибрати форму надання допомоги тому, хто її потребує;

д) контроль виховного процесу і перевірка якості виконання завдань. Він повинен здійснюватись постійно, планово, оперативно, об'єктивно та правдиво.

Організація виховного процесу включає до свого складу:

а) вибір сил і засобів виховного впливу. На цьому етапі командир повинен чітко визначити, хто і якими засобами буде формувати у виховуваних потрібні якості;

б) визначення форм і методів виховної роботи. Обирати слід найбільш ефективні на даний момент для вирішення саме цього завдання. При цьому обов'язково слід врахувати індивідуальні особливості та рівень підготовки вихователів, умови й особливості соціального середовища;

в) планування виховної роботи. Воно повинно бути чітким і добре обміркованим. У практиці військ використовують такі різновиди планування:

  •  перспективне;
  •  на півроку та більше;
  •  в частинах;
  •  поточне;
  •  на тиждень, місяць;
  •  у підрозділах;
  •  цільове;
  •  до конкретної дати, випадку, теми;
  •  для організації роботи з певним контингентом на конкретному етапі;

г) узгодження конкретних засобів з планами старшого  начальника відповідно з навантаженістю особового складу, особливостями служби та побуту підрозділу (частини), планами та намірами молодших командирів;

д) підбиття підсумків організації виховного процесу. Проводиться, як правило, за тиждень, місяць з різними категоріями вихователів. Мета цього заходу полягає в узагальненні та розповсюдженні досвіду роботи кращих вихователів, викритті та аналізі помилок та труднощів у роботі, наданні коректив тощо.

Зміст виховання. Докладно цей елемент було розглянуто у першому питанні.

До останнього часу "слабким місцем" виховної роботи був певний формалізм, відірваність планів від реалій та потреб часу. Щоб запобігти цьому недоліку, командирам-вихователям слід обов'язково дотримуватися послідовності дій, щоб прийняттю рішень передував досконалий аналіз виховних діянь. Його слід проводити регулярно. своєчасно, об'єктивно й конкретно. Головною метою аналізу є оцінка дієвості та ефективності виховної роботи й відповідності її результатів вимогам керівних документів. Його слід проводити за такими показниками та критеріями:

  •  морально-психологічний клімат у підрозділі (здоровий - не здоровий);
  •  спрямованість та згуртованість військового колективу (згуртований, дружній — недружній);
  •  конкретні результати військової праці, бойового навчання, служби військ (боєздатний-небоєздатний);
  •  дисципліна, організованість, моральна зрілість, .свідомість, відповідальність та активність воїнів (керований - некерований);
  •  рівень професійної майстерності воїнів (підготовлені - непідготовлені);
  •  враховуються особисті якості воїнів.

Звичайно, наведені критерії досить приблизні, вони здатні виступати лише як ініціатори ефективності виховних заходів. Тому для докладного аналізу ефективності виховних впливів командиру слід обирати свої критерії. виходячи із специфіки бойової та повсякденної діяльності об'єкту виховання.

Важливе місце у вихованні командирів посідає прогнозування виховної роботи, що обов'язково передбачає встановлення зворотнього зв'язку в системі виховання.

Прогнозування - це струнка система логічного мислення та передбачення, що ґрунтується на даних контролю і перевірки виконання, аналізі ефективності виховних дій, узагальненні досвіду їх організації.

Результати прогнозування виступають вихідними даними для прийняття нових рішень з організації виховного процесу (в цьому якраз і проявляються зворотній зв'язок елементів системи). Спираючись на отримані результати організатори виховання коригують завдання та мету виховного процесу, виявляють найбільш дієві форми, методи і засоби виховання.

Прогнозування і корекція виховної роботи передбачає:

  •  збір достовірної інформації про стан виховної роботи;
  •  аналіз і узагальнення результатів роботи;
  •  виявлення характерних тенденцій у розвитку виховного процесу;
  •  оперативне прийняття додаткових рішень, що покликані поліпшити й вдосконалити виховний процес, відповідно до змін ситуації в підрозділі.

Виховна робота у підрозділі не є самоціллю. Вона являє собою діалектичну єдність всіх своїх елементів і вимагає від всіх її організаторів та учасників постійного творчого пошуку нових ефективних форм. методів і засобів виховання, комплексного їх використання на високому рівні.

Алгоритм виховної роботи є системою вимог (принципів і норм) здійснення організаційних і виховних впливів, послідовне виконання яких надає всьому виховному .процесу результативний характер. Вимоги до виховної роботи, як зазначалось, визначаються новою концепцією виховання, які сформульовані відповідно до закономірностей виховання і відображені в його принципах. Алгоритм виховної діяльності вказує на чітку її послідовність:

  •  аналіз фактичного стану справ для виявлення протиріч в цілісному, діяльнісно-виховному процесі та визначення шляхів їх вирішення;
  •  планування ефективних виховних заходів та організація їх виконання для досягнення необхідного виховного впливу;
  •  створення умов для ефективного виховання у військах (силах);
  •  оцінка результатів виховної діяльності у військах та корекція всього навчально-виховного процесу;

Цей алгоритм буде ефективним при умові, якщо виховник буде активно, послідовно і конкретно дотримуватись його логіки. Це дозволить домогтися оптимального і ефективного здійснення виховного процесу у військах.

Таким чином, ми розглянули основні категорії виховної роботи та проаналізували її структуру в підрозділі. Безумовно, що це далеко не вичерпна інформація щодо організації, планування та проведення виховної роботи в частинах та підрозділах Збройних Сил України.

3. Робота командира по створенню у військовому колективі здорового морально-психологічного клімату  та міцної

військової дисципліни

 

Важливою умовою на сучасному етапі будівництва та розвитку Збройних Сил України якісного виконання завдань, поставлених перед військами, е забезпечення на належному рівні моральне психологічного стану особового складу, підтримки у підрозділах міцної дисципліни та правопорядку.

Зміцнення військової дисципліни, виховання особового складу Збройних Сил України в дусі суворого виконання її вимог складає найважливіше завдання діяльності командирів. За стан дисципліни військовій частині (підрозділі) відповідає її командир. Інтереси захисту народу України зобов’язують командира постійно підтримувати високу військову дисципліну, рішуче й твердо вимагати її дотримання від підлеглих, не залишати без уваги жодного проступку підлеглого. І це закономірно, тому що висок військова дисципліна е найважливішою складовою бойової могутності та постійної бойової готовності Збройних Сил України. Історичний досвід свідчить, що без дисципліни немає армії як бойової боєздатне військової організації, без неї неможлива перемога над ворогом.

"Військова дисципліна, - сказано у Дисциплінарному статуті Збройних Сил України, — це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлений військовими статутами та іншим законодавством України". Таким чином, сутність військової дисциплін:

полягає в дотриманні порядку й правил, встановлених законодавством України та військовими статутами, усвідомленому виконанні всіма військовослужбовцями свого обов'язку перед Батьківщиною."

Військова дисципліна у Збройних Силах України ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальне цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Характер військової дисципліни визначає шляхи і засоби її зміцнення. В основі роботи із забезпечення міцної військової дисципліни у військах (силах) лежать ідея про узгодження методів переконання і примуса вимоги військового законодавства України та права, статутів, Указів Президента України щодо питань зміцнення дисципліни і правопорядку в нашому суспільстві, наказів Міністра оборони України.

Основні вимоги до військової дисципліни, її зміст і суть знайшли своє відображення і юридичне закріплення в ряді державних документів. Найважливішими військово-правовими актами з питань військової дисципліни е Військова присяга та військові статути Збройних Сил України. Вони чітко визначають шляхи зміцнення військової дисципліни, яка досягається вихованням високих бойових морально-психологічних якостей військовослужбовців, свідомим ставленням до виконання військового обов'язку, підтриманням статутного порядку в частинах і підрозділах, командирським піклуванням про підлеглих, особистою відповідальністю кожного за виконання статутних вимог.

В сучасних умовах стан правопорядку та військової дисципліни у військах вимагає роботу щодо зміцнення військової дисципліни виділити в пріоритетний напрям діяльності командирів (начальників усіх ланок. Належний рівень дисципліни досягається створенням здорового настрою у військовому колективі, надійним функціонуванням системи навчання, виховання та всебічного забезпечення всі категорій особового складу, зосередженням роботи з ліквідації передумов та причин скоєння правопорушень глибокого вивчення людей, створенням в середовищі офіцерів та прапорщиків зацікавленості у покращенні стану справ.

Основними напрямами роботи щодо зміцнення військової дисципліни в підрозділах є:

  •  підвищення ефективності роботи командира, його заступника з виховної роботи, усіх вихователів щодо збереження життя і здоров'я особового складу;
  •  повне і якісне виконання військовим підрозділом поставлених завдань;
  •  ретельне виконання посадовими особами своїх функціональних обов'язків;
  •  навчання сержантів, прапорщиків, офіцерів навичкам управління військовими колективами, також виховної роботи щодо зміцнення військової дисципліни:
  •  зміцнення морально-психологічного клімату у військових колективах;
  •  проведення заходів щодо згуртованості та закріплення чинників, які домінують при формуванні колективного ставлення військовослужбовців до виконання своїх службових обов'язків, профілактик дисциплінарних і правопорушень;
  •  сумлінне дотримання військовослужбовцями зовнішніх форм дисциплінованості: військового вітанні носіння військового одягу, дисципліни строю, культури взаємин, забезпечення дисципліни при проведеш занять, рівень виконавчої дисципліни, виконання розпорядку дня;
  •  підвищення дієвості організаційних і виховних заходів щодо профілактики правопорушень запобігання протиправним діям військовослужбовців усіх категорій, створення позитивної спрямованості  та високої мотиваційної сфери на сумлінне виконання службових обов'язків:
  •  удосконалення організації служби військ, спроможності добового наряду забезпечити статутний порядок в підрозділі та не допустити скоєння злочинів і порушень військової дисципліни;
  •  забезпечення статутного порядку у підрозділах;
  •  своєчасність та повнота забезпечення військовослужбовців всіма видами постачання. Для цих напрямів у підрозділах необхідно передбачати комплекс заходів щодо забезпечення відповідного рівня морально-психологічного стану особового складу, зміцнення військової дисципліни та профілактики правопорушень. При цьому керуватися вимогами Міністра оборони України:
  •  досягти стабілізації стану військової дисципліни та правопорядку;
  •  забезпечити нейтралізацію причин та умов правопорушень, особливо небезпечних для життєдіяльності військ, пов'язаних насамперед із загибеллю людей, проявами нестатутних взаємовідносин ухилення ми від військової служби, крадіжками державного майна, зловживанням владою;
  •  постійно   вдосконалювати   стиль   керівництва   соціально - психологічними,   правовими педагогічними заходами щодо профілактики, запобігання та викорінення суїцидних вчинків, нестатутних взаємовідносин, самовільного залишення частин;
  •  основну увагу приділити роботі з офіцерами та прапорщиками в усіх ланках військового управлінню Предметом постійної уваги повинно стати становлення молодих офіцерів та прапорщиків;
  •  досягти провідної ролі офіцерського складу у зміцненні морально-психологічного стану;
  •  підтриманні статутного порядку у військових колективах.

У роботі з офіцерами керуватись вимогам Кодексу честі офіцера Збройних Сил України.

В роботі зі зміцнення морально-психологічного стану та військової дисципліни основні зусилля, зосередити на:

  •  реалізації вимог керівних документів, удосконаленні системи діяльності керівного складу щодо аналізу,   прогнозування   та   керівництва   соціально-психологічними   процесами,   персональної відповідальності за ефективність та кінцеві результати роботи;
  •  формуванні у військовослужбовців вірності конституційному обов'язку Військовій присязі громадянської відповідальності і правової свідомості, високих морально-бойових і психологічних якостей готовності до збройного захисту держави;
  •  проведенні соціального моніторингу морально-психологічного стану, службової діяльності особової складу, соціального забезпечення діяльності органів військового управління;
  •  виділенні в центр уваги особистості військовослужбовця індивідуалізації роботи з усім категоріями особового складу, в повному обсязі використовувати досягнення психології, педагогіки соціології та правознавства;
  •  вживанні рішучих заходів щодо оздоровлення морально-психологічного клімату у військових колективах;
  •  використанні військово-соціологічних досліджень для прийняття рішень щодо профілактики правопорушень;
  •  впроваджувані комплексних заходів щодо пропаганди здорового способу життя, фізичної та психологічної загартованості військовослужбовців та призовної молоді;
  •  надавати правові та психологічні консультації військовослужбовцям та членам їхніх сімей питань проходження військової служби та їх соціального захисту;
  •  наполегливо проводити роботу щодо вдосконалення військового навчання і виховання прапорщиків та сержантів як перших помічників офіцерів;
  •  надавати можливість всім керівникам особисто навчати безпосередньо підлеглих офіцерів, прапорщиків і сержантів методам роботи щодо зміцнення військової дисципліни;
  •  добиватися, щоб виконання вимог військових статутів Зброй них Сил України стало нормою діяльності кожного військовослужбовця підрозділу;
  •  наполегливо і послідовно проводити роботу щодо вирішення проблем соціальної сфери військовослужбовців підрозділу;
  •  вживати рішучих заходів щодо підвищення дієвості виховної роботи в підрозділі, в її організації позбавитися формалізму і заорганізованості;
  •  разом з медичними працівниками здійснювати необхідні заходи щодо підтримки здоров'я особового складу підрозділу, своєчасного надання медичної та психофізіологічної допомоги військовослужбовцям з нервовою нестійкістю; проводити корекційні заходи та диспансерний нагляд з військовослужбовцями, які входять до «групи ризику», об'єктивно вивчати передумови та чинник девіантної поведінки, травмування особового складу.

Однією з вирішальних умов високої дисципліни в підрозділах є використання всіх форм виховне роботи з особовим складом. Досвід військ свідчить, що велике значення для формування у воїнів свідомого ставлення до виконання військового обов'язку мають: усі форми гуманітарної підготовки, інформуванню тематичні вечори, теоретичні та практичні семінари, співбесіди, обмін досвідом роботи та впровадження йог в практику роботи щодо зміцнення дисципліни у відділеннях, обслугах та взводах, виступи та доповіді перед особовим складом керівників частини, проведення індивідуальних бесід.

Виховання воїнів у дусі свідомого ставлення до військової дисципліни тісно пов'язане з підвищення вимогливості командира підрозділу до себе і підлеглих. Це можливо досягти через систему удосконалення організаторських якостей у командирів різного рангу, поліпшення системи контролю за якістю проведення занять з бойової підготовки, виконання службових обов'язків з усіма посадовими особами, навчання командних кадрів підрозділу практиці роботи з підлеглими. Позитивне значення має і робота командир щодо впровадження в життя системи надання індивідуальних завдань та доручень (підготовка доповідей та повідомлень), проведення аналізу стану військової дисципліни у відділенні, обслузі, взводі; участь підготовці і проведенні виховних, культурних та спортивних заходів; завдання із надання допомоги товаришу; різні громадські доручення тощо.

Підвищенню організованості та зміцненню дисципліни особового складу сприяє уміле використання дисциплінарної практики. Уміле застосування дисциплінарних прав — важлива умова здорового моральне психологічного клімату у підрозділі. Система заохочень в цій роботі е головною. Вона е дієвим заходом коли планомірно використовуються всі види заохочень, коли вони заслужені, здійснюються прилюдно.

При накладанні стягнень не треба допускати квапливості і зайвої суворості, слід дотримуватися визначених військовими статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виявляти повагу до підлеглого, дотримуватися правил військової ввічливості.

Особливе місце в системі заходів щодо зміцнення військової дисципліни в підрозділі займають питання боротьби з пияцтвом, наркоманією, токсикоманією. Найбільш ефективними шляхами вирішена цієї проблеми є:

  •  постійна роз'яснювальна робота, створення у колективі обстановки нетерпіння та суворого засудження фактів вживання алкоголю та наркотичних засобів, підвищення контролю за особовим складом;
  •  особистий приклад всіх начальників;
  •  вжиття конкретних заходів щодо поліпшення організації дозвілля військовослужбовців та члені їхніх сімей.

Перевіреним на практиці шляхом зміцнення дисципліни у підрозділі е використання впливу громадськості, військових колективів. Найбільш важливими формами участі колективу підрозділу в боротьбі за зміцнення дисципліни є обговорення провин на зборах особового складу (сержантів — на зборах сержантів, офіцерів — на зборах офіцерів). При підбитті підсумків роботи за тиждень, місяць обговорювати та давати принципову оцінку кожному військовослужбовцю, з метою більш об'єктивного визначення його рейтингу в роботі щодо зміцнення військової дисципліни.

Велике значення має і робота щодо впровадження науково розроблених методик, які дозволяють більш глибоко вивчати особовий склад, динаміку його зміни, аналізувати психічний стан військовослужбовців і на основі цих даних виявляти конфліктні ситуації та напруженість у взаємостосунках підлеглих, проводити психопрофілактичні заходи щодо попередження І подолання  нестатутних взаємин та інших дисциплінарних порушень.

4.Шляхи удосконалення виховної роботи

Аналіз положень Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року, програми реформування та розвитку морально-психологічного забезпечення дозволяє виявити ряд основних тенденцій розвитку системи виховної роботи в Збройних Силах України.

Перше. Посилення практичної спрямованості виховної роботи з військовослужбовцями. Командири усіх ступенів, органи виховної роботи головним чином спрямовують свою діяльність на формування у підлеглих високих військово-професійних якостей. Це особливо важливо в умовах реформування Збройних Сил України, переходу їх на нові принципи комплектування. В основі дії цієї тенденції лежить інтенсифікація навчально-виховного процесу, визначення якісних показників у підготовці, вихованні та навчально-бойовій діяльності особового складу. Наповнення конкретним змістом та практичними заходами морально-психологічного забезпечення повсякденної життєдіяльності військ (сил). При цьому слід враховувати, то професійний потенціал формується не лише цільовими заходами організаторської виховної роботи, морально-психологічним та інформаційно-пропагандистським забезпеченням, але й усім перебігом процесу життєдіяльності та підготовки військ.

Друге. Зміцнення матеріально-технічної бази виховної роботи. В сучасному, технічно насиченому суспільстві, не може йти мова про організацію виховного процесу без застосування технічних засобів та наочно-пропагандистських і інформаційних видань. Саме тому в програмі реформування та розвитку морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України на період до 2005 року і визначені напрями розвитку матеріально-технічної бази виховної роботи як у мирний час, так і на особливий період; виконання прикладних, фундаментальних та пошукових досліджень у галузі-ТЗВ; скоординоване за цілями, задачами, ресурсами і термінами вирішення проблеми оснащення військ (сил) сучасними ТЗВ, які спроможні забезпечувати інтенсифікацію виховного процесу.

Третє. Посилення соціальної спрямованості виховної роботи з військовослужбовцями та членами їхніх сімей. Ця тенденція виявляється у спрямуванні зусиль органів виховної роботи на реалізацію концепції соціальної політики у Збройних Силах України, створення у військових і трудових колективах соціальних умов для їх життєдіяльності, реалізацію конституційних прав військовослужбовців, працівників і членів їх сімей, соціальних гарантій. При цьому провідним напрямом є створення умов для запровадження та подальшого розвитку економічних механізмів соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей; участь у реалізації системи надання молодим сім'ям довгострокових пільгових кредитів на придбання житла; реалізація програми соціальної адаптації військовослужбовців та членів їхніх сімей; створення системи надання консультацій з питань професійної переорієнтації та працевлаштування.

Четверте. Посилення профілактичної спрямованості виховної роботи щодо викорінення негативних явищ у військах (силах), зміцнення військової дисципліни. В умовах складної соціально-економічної обстановки в країні, гострої криміногенної ситуації в суспільстві, реформування Збройних Сил України та радикального оновлення їх нормативно-правової бази профілактика негативних явиш набирає виключне значення. Вона є важливим напрямом повсякденної діяльності органів військового управління посадових осіб і виступає як необхідна умова підтримання боєздатності частин і підрозділів.                                    

При цьому центральне місце займає вдосконалення змісту організаційної, виховної роботи з офіцерським складом, підвищення відповідальності, взірцевості, недопущення злочинів серед цієї категорії, суттєвому покрашенню стану правопорядку у військах (силах).

П'яте. Активізація виховної роботи щодо забезпечення застосування військ (сил) в конкретних воєнних акціях. Сьогодні реалізовано один із напрямів прояву цієї тенденції. Мова йде про нормативно-правове закріплення в системі морально-психологічного забезпечення Збройних Сил такого його виду, як морально-психологічне забезпечення підготовки та ведення операції (бойових дій).

Шосте. Зміцнення кадрового, інтелектуального, наукового потенціалу органів виховної роботи та ефективне використання їх за призначенням. Ця тенденція виявляється в оптимізації системи підготовки.

Сьоме. Удосконалення системи виховної роботи в ході виконання завдань програми реформування та розвитку Збройних Сил України.

Результатом удосконалення виховної роботи має бути:

1. Досягнення єдності навчання та виховання особового складу, його морально-психологічної готовності до виконання вимог Конституції України, Військової присяги, статутів Збройних Сил України.

2. Впровадження комплексу організаційних, виховних та соціально-психологічних заходів, спрямованих на реалізацію духовного і професійного потенціалу особового складу, підвищення  його особистої відповідальності за виконання функціональних і службових обов’язків командирів і начальників з метою досягнення високого рівня  морально-психологічного стану військ (сил).

3. Реалізація гуманітарної політики держави у Збройних Силах через систему інформаційно-пропагандистського забезпечення, військово-патріотичного виховання особового складу з метою формування у військовослужбовців високої духовної культури і моральних якостей, почуття патріотизму, вірності традиціям українського народу.

4. Забезпечення реалізації соціальних гарантій військовослужбовцям, працівникам Збройних Сил України та їхнім сім’ям, встановлених законами України, іншими законодавчими актами, отриманими ними соціальної допомоги, створення у військових і трудових колективах соціальних умов, які б забезпечили їх нормальну життєдіяльність, сумлінне ставлення до виконання покладених на них обов’язків.

Таким чином, виховна робота у Збройних Силах України характеризується двобічністю, безперервністю і тривалістю, багатогранністю завдань і різноманітністю змісту; залежністю від специфіки військово-професійних завдань; багатством форм, методів і засобів виховної роботи, поступовим створенням певної моделі виховної роботи.

ЛІТЕРАТУРА:

  1.  Конституція України. К. 1996р.
  2.  “Концепція виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України”. Народна армія. –1998.- 6 вересня.
  3.  Закон України “Про Збройні Сили України” від 1992 р. зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до Закону України “ Про Збройні Сили України” від 5.10.2002 р.
  4.  Військові статути Збройних Сил України. К.. Варта 1999 р.
  5.  Директива МО України від 05.05.1994р. "Про створення органів виховної роботи у Збройних Силах України". "Вартові неба", №57-63, 1999р.
  6.  Наказ МО України від №  21.01.1994р.№17 “Про організацію правової підготовки у Збройних Силах України ”.
  7.  Директива МО України від 25.01.1994р. Д-4 “Про організацію та завдання правового виховання у Збройних Силах України ”.
  8.  Директива МО України від 01.02.1994р. Д-6 “Про організацію культурно-виховної роботи та дозвілля військовослужбовців, членів їх сімей та працівників Збройних Сил України ”.
  9.  Програма реформування та розвитку морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України на період до 2005 року. Затверджена МО України 26.09.2000 року.
  10.  Організаційні вказівки щодо проведення виховної роботи у Збройних Силах України в 2003 році. За ред. ГУВР.
  11.  Актуальні проблеми діяльності органів військового управління щодо підвищення результативності виховної роботи, зміцнення морально-психологічного стану особового складу. – К.: Вид. ГУВР, 1999.-90.с
  12.  В. Кирилов. Концептуальні засади виховної роботи в Збройних Силах України. Особливості її проведення у військових частинах, підрозділах. Вартові неба № 21-24, лютий 2002 р.
  13.  О. Шалугін. Концептуальні засади виховної роботи в Збройних Силах України. Особливості її проведення у військах. Народна армія, 12 березня 2003 р.
  14.  М.С. Бабенко, М.П. Ротань, В.В. Стасюк. Виховна робота: методологія, організація і методика. ВГІ НАОУ, 2002р.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

70583. Воспитание и образования эпохи Средневековья 67.47 KB
  Объектом её изучение стал человек в его обычной жизни. Античность присутствовала в культуре на протяжении всего Средневековья: Средневековое богословие развивалось авторами имевшими высокий уровень античной образованности на них большое влияние оказали идеи Платона Аристотеля стоиков...
70584. УПРАВЛЕНИЕ ДАННЫМИ 1009 KB
  Основное назначение данного курса систематическое введение в идеи и методы используемые в современных реляционных системах управления базами данных. Как показывает опыт без знания основ баз данных трудно на серьезном уровне работать с конкретными системами как бы хорошо они не были документированы.
70585. ОГРАНИЧЕНИЯ И ПРЕКРАЩЕНИЕ ПРАВ НА ЗЕМЕЛЬНЫЕ УЧАСТКИ. ИЗЪЯТИЕ ЗЕМЕЛЬНЫХ УЧАСТКОВ. ПОРЯДОК ИЗЪЯТИЯ И ПРЕДОСТАВЛЕНИЯ ЗЕМЕЛЬНЫХ УЧАСТКОВ ДЛЯ ГОСУДАРСТВЕННЫХ И МУНИЦИПАЛЬНЫХ НУЖД. ВОЗМЕЩЕНИЕ УБЫТКОВ 85 KB
  Государственный кадастровый учет осуществляется по следующим основаниям: постановка на учет объекта недвижимости в связи с образованием или созданием объекта недвижимости; изменение уникальных характеристик объекта недвижимости: вида объекта недвижимости его кадастрового номера...
70586. ПРАВО СОБСТВЕННОСТИ НА ЗЕМЛЮ 84 KB
  Право собственности принадлежит к числу таких правовых институтов интерес к которым не ослабевает и не увядает на протяжение столетий. Это особенно относится к собственности на землю поскольку земля являет собой самое ценное богатство.
70587. ПОНЯТИЕ, ЗАДАЧИ И ВИДЫ МОНИТОРИНГА ЗЕМЕЛЬ. ПОНЯТИЕ, ЗАДАЧИ И СОДЕРЖАНИЕ ОХРАНЫ ЗЕМЕЛЬ 221.5 KB
  Мониторинг земель система наблюдения за состоянием земель для своевременного выявления различных изменений их оценки а также предупреждения и устранения последствий негативных процессов. Мониторинг имеют право осуществлять только государственные органы управления земельным фондом РФ.
70588. ГОСУДАРСТВЕННАЯ И МУНИЦИПАЛЬНАЯ СОБСТВЕННОСТЬ НА ЗЕМЛЮ. ЧАСТНАЯ СОБСТВЕННОСТЬ НА ЗЕМЛЮ. ВИДЫ ВЕЩНЫХ ПРАВ НА ЗЕМЕЛЬНЫЕ УЧАСТКИ 32 KB
  Государственную собственность на землю составляет собственность Российской Федерации и ее субъектов. В государственной собственности находятся земли не являющиеся собственностью граждан юридических лиц или муниципальных образований.
70589. ОСОБЕННОСТИ СОВЕРШЕНИЯ СДЕЛОК С ЗЕМЕЛЬНЫМИ УЧАСТКАМИ, ЯВЛЯЮЩИМИСЯ ОБЩЕЙ СОБСТВЕННОСТЬЮ. НАСЛЕДОВАНИЕ ЗЕМЕЛЬНЫХ УЧАСТКОВ 49 KB
  Для совершения сделок с земельными участками являющимися общей собственностью необходимо согласие всех собственников. Без выделения земельного участка в счет земельной доли участник долевой собственности имеет право по своему усмотрению: завещать свою земельную долю...