9781

Індивідуально-виховна робота, її роль та місце

Реферат

Педагогика и дидактика

Індивідуально-виховна робота, її роль та місце. ЗМІСТ Вступна частина Система індивідуально-виховної роботи. Планування та організація індивідуально-виховної роботи. 3.Методи вивчення особистості воїнів. Заключна частина...

Украинкский

2013-03-16

109 KB

39 чел.

Індивідуально-виховна робота, її роль та місце.

ЗМІСТ

Вступна частина

1.Система індивідуально-виховної роботи.

2.Планування та організація індивідуально-виховної роботи.

3.Методи вивчення особистості воїнів.

Заключна частина

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України. К. 1996р.

2. Указ Президента України від 4.09. 1998 № 981/98 "При концепцію виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України". "Вартові неба", №57-63. 1999р.

3. “Концепція виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України”. Народна армія. –1998.- 6 вересня.

4. Закон України “Про Збройні Сили України” від 1992 р. зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до Закону України “ Про Збройні Сили України” від 5.10.2002 р.

5. Державна програма реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року. "Військо України ". К.. 2001р.

6. Директива МО України від 05.05.1994р. "Про створення органів виховної роботи у Збройних Силах України". "Вартові неба", №57-63, 1999р.

7. Наказ МО України від №  21.01.1994р.№17 “Про організацію правової підготовки у Збройних Силах України ”.

8. Директива МО України від 25.01.1994р. Д-4 “Про організацію та завдання правового виховання у Збройних Силах України ”.

9. Директива МО України від 01.02.1994р. Д-6 “Про організацію культурно-виховної роботи та дозвілля військовослужбовців, членів їх сімей та працівників Збройних Сил України ”.

10. Програма реформування та розвитку морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України на період до 2005 року. Затверджена МО України 26.09.2000 року.

11. Постанова Верховної Ради України “Про воєнну доктрину України” від 19.10.1993 р.

12. Організаційні вказівки щодо проведення виховної роботи у Збройних Силах України в 2003 році. За ред. ГУВР.

13. Актуальні проблеми діяльності органів військового управління щодо підвищення результативності виховної роботи, зміцнення морально-психологічного стану особового складу. – К.: Вид. ГУВР, 1999.-90.с

14. О. Радченко. Індивідуальний підхід у вихованні військовослужбовців. Народна армія, 17-18 жовтня 2000 року.

  1.   В. Кирилов. Концептуальні засади виховної роботи в Збройних Силах України. Особливості її проведення у військових частинах, підрозділах. Вартові неба № 21-24, лютий 2002 р.
  2.  О. Шалугін. Концептуальні засади виховної роботи в Збройних Силах України. Особливості її проведення у військах. Народна армія, 12 березня 2003 р.

  1.  О.Г. Проценко Морально-психологічне забезпечення бойової підготовки з’єднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України.  К. 2000. ГУВР.
  2.  М.С. Бабенко, М.П. Ротань, В.В. Стасюк. Виховна робота: методологія, організація і методика. ВГІ НАОУ, 2002р.
  3.  Військові статути Збройних Сил України. К.. Варта 1999 р.
  4.  Кулаков В.Ф. Военная педагогика и психология. М. 1998 р.
  5.  Подоляк Я.В. Личность и коллектив: психология военного управления. М. Воениздат 1989г.
  6.  Попович О.В., Петрович В.І., Стасюк В.В. Виховна робота в підрозділі. ВГІ НАОУ. 2002р. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання. Педагогічна антропологія. Т.1, передмова. К. Рад. літ. 1952 р.

                                                    

                                                              ВСТУПНА ЧАСТИНА

Найбільш дієвим засобом успішної підготовки військовослужбовців до виконання службових обов'язків, зміцнення військової дисципліни серед особового складу  індивідуально-виховна робота, яка дозволяє всебічно вивчати кожного військовослужбовця і на цій основі впливати на його свідомість та поведінку. Доповнюючи масові форми роботи, вона дозволяє враховувати рівень освіти, духовної зрілості, життєвого досвіду, особливості характеру кожної людини, схильності та звички, активно впливати на воїна, сприяти розвитку у нього позитивних якостей.

Актуальність індивідуально-виховної роботи полягає ще й у тому, що її систематичне здійснення дає можливість мобілізувати особовий склад на якісне виконання поставлених навчально-бойових завдань, сприяє попередженню загибелі і травмування людей, недопущенню негативних проявів у поведінці військовослужбовців.

Крім того, значні соціальні зміни у суспільстві суттєво впливають на соціальний портрет сучасних Збройних Сил України. До військової служби залучаються юнаки з широким колом проблем та потреб, вони не мають достатнього життєвого досвіду, що заважає їм оперативно адаптуватися до її умов.

У спектрі цього питання виникає багато проблем, специфічних і притаманних умовам армійського життя, які ефективно можна вирішувати, тільки використовуючи різноманітні методи індивідуально-виховної роботи, що впливають, перш за все, на духовну сферу життя особистості.

Розширення сфери спілкування і діяльності, зіткнення з новими явищами життя, загострення уваги до особистого внутрішнього світу породжує в людині глибокі роздуми, проблеми, бажання у всьому розібратися.

У пошуках відповіді на виникаючі питання людина часто впевнюється, що накопичений досвід роздумів та оцінок буває недостатнім для об'єктивного та всебічного аналізу суспільних відносин, ідеалів, еталонів та інших цінностей, які визначають спосіб життя. Іноді це призводить до внутрішнього конфлікту, який, у свою чергу, веде до негативних явищ.

Це вимагає постійного удосконалення всього виховного процесу і, особливо, індивідуального підходу до кожного військовослужбовця.

Командир, начальник повинен своєчасно приходити на допомогу підлеглому, виходячи зі свого службового становища, через індивідуальне спілкування, впливати на свідомість військовослужбовця з метою попередження негативного впливу обставин на людину, стимулювання його життєвої та службової діяльності.

                         

                             1. Система індивідуально-виховної роботи

Досвід підтверджує, що успіх у навчанні та вихованні особового складу, перш за все, залежить від уміння враховувати індивідуальні особливості військовослужбовців, вибирати відповідні форми, методи та прийоми впливу на них.

Індивідуальна робота дає можливість командиру, начальнику формувати та розвивати позитивні риси військовослужбовця, допомагає йому найшвидше звільнитись від недоліків.

Таким чином, індивідуальна робота - це складова частина багатогранного процесу навчання та виховання усіх категорій особового складу. Вона пронизує усі військові структури, кожну їх ланку, здійснюється на всіх рівнях.

Індивідуально-виховна робота - це систематичний, цілеспрямований педагогічний вплив командирів та інших начальників на свідомість, почуття та поведінку конкретної особи з урахуванням її віку, соціальних, психологічних та інших особливостей, умов служби, побуту та відпочинку в інтересах її всебічного розвитку для успішного виконання військового обов'язку.

Основна мета індивідуально-виховної роботи:

- глибоке і всебічне знання особистості воїна, його здібностей, особливостей протікання нервово-психічних процесів, психічних утворень, рис темпераменту, характеру, рівня розвитку емоційно-вольових якостей протягом всієї служби;

- формування воїнів усвідомленого ставлення до військової служби, спрямування зусиль кожного військовослужбовця на підтримання високої бойової і мобілізаційної готовності, розвиток якостей особистості, необхідних для сумлінного виконання службового обов’язку.

В процесі організації і проведення індивідуальної виховної роботи вирішуються такі завдання:

- глибоке і всебічне вивчення життєвого досвіду, індивідуальних і психофізіологічних особливостей особистості військовослужбовця, оцінка ступеня їх розвитку;

  •  визначення і оцінка результатів службової діяльності воїна;

-   підняття рівня професійних навичок командного складу, озброєння його сучасними методами управління підлеглими;

- визначення форм і способів індивідуально-виховного впливу на військовослужбовців, охоплення повсякденним систематичним і цілеспрямованим виховним впливом всіх офіцерів, прапорщиків, сержантів та солдатів;

- формування необхідних для службової діяльності соціально-психологічних характеристик воїнів, ціннісно-мотиваційних основ їх діяльності, установок на досягнення конкретних результатів, попередження на основі знання індивідуальних особливостей військовослужбовців негативних вчинків, порушень військової дисципліни;

-  найбільш доцільне використання військовослужбовців за фахом, який відповідає їхнім можливостям та здібностям, надання допомоги при адаптації воїнів до різноманітних видів бойової діяльності, умов військової служби;

-  зняття стресових станів, психологічне розвантаження після виконання навчально-бойових завдань;

- правильна організація виховного впливу військового колективу на особистість кожного воїна.

Не підміняючи, а доповнюючи колективні форми і методи виховання, індивідуально-виховна робота дає такі можливості:

- охоплювати повсякденною увагою та впливом усіх без винятку військовослужбовців підрозділу;

-  вивчити та знати характер, звички, настрій, потреби та запити кожної людини, без урахування яких неможливий ефективний вплив на процес формування ідейних переконань та моральних цінностей особистості;

- правильно визначати форми, методи та прийоми впливу на кожну людину, попереджати, а не фіксувати помилки та зриви у її поведінці, порушення військової дисципліни.

Для успішного проведення індивідуально-виховної роботи з підлеглими кожний командир, офіцер органів виховної роботи повинен добре оволодіти методикою цієї роботи. Практика переконливо доводить, що там, де командири і керівники усіх рівнів володіють методикою індивідуально-виховної роботи, прагнуть її вдосконалити, більш успішно І вирішуються завдання бойової готовності, забезпечення повсякденної 1 життєдіяльності військових підрозділів.

Що ж розуміють під цим поняттям?

Методика індивідуально-виховної роботи — це сукупність форм, методів і засобів, за допомогою яких реалізуються її основні функції — вивчення військовослужбовця з метою визначення І найбільш ефективного впливу на нього, планування, організація, проведення, контроль і оцінка досягнутого.

Досвід свідчить, що робота з вивчення особистих якостей військовослужбовців дає позитивні результати тоді, коли дотримуються принципів індивідуально-виховної роботи.

Основні принципи індивідуально-виховної роботи:

- повсякденна увага до кожного військовослужбовця, яка поєднується з високою вимогливістю і турботою про його життя, побут, відпочинок;

-  зв'язок процесу виховання підлеглого з життям держави, завданнями, що виконує військовий колектив;

-  поєднання індивідуального і колективного впливу на особистість воїна;

- дотримання почуття міри у критиці недоліків військовослужбовця та опора на його позитивні якості;

-  конкретність, спрямованість на певного воїна;

-   цілеспрямованість у досягненні визначених завдань виховання;

- оперативність, можливість проведення виховної роботи в будь-яких умовах, швидке реагування на поведінку воїна у різноманітних ситуаціях;

- заздалегідь продумана система індивідуального впливу на кожного військовослужбовця.

Для забезпечення виконання основної мети індивідуально-виховної роботи, яка  зазначена у визначенні, командир частини (підрозділу) та його заступник з в виховної роботи повинні створити систему її організації, тобто продуману послідовність пов'язаних між собою заходів.

Система індивідуально-виховної роботи включає:

-    визначення мети та завдань;

  •  продумане планування;
  •  визначення, хто, з ким і коли індивідуально працюватиме;
  •  навчання усіх категорій керівників практиці індивідуально-виховної-роботи;
  •  вивчення та облік індивідуальних особливостей військовослужбовців, застосування найбільш ефективних форм, методів, засобів індивідуального впливу;
  •  узагальнення та розповсюдження передового досвіду індивідуально-виховної роботи;
  •  аналіз стану та регулярне підведення підсумків індивідуально-виховної роботи.

Система індивідуально-виховної роботи передбачає вирішення наступних завдань:

- глибоке і всебічне вивчення життєвого досвіду, індивідуальних психологічних особливостей особистості військовослужбовця, оцінка ступеня їх розвитку;

- визначення та оцінка результатів службової діяльності воїна;

- підняття рівня професійних навичок командного складу, озброєння його сучасними методами управління підлеглими;

- визначення і застосування форм, методів і способів індивідуально-виховного впливу на військовослужбовців, охоплення повсякденним, систематичним і цілеспрямованим виховним впливом усіх офіцерів, прапорщиків (мічманів), сержантів, старшин, солдатів і матросів;

- формування необхідних для службової діяльності соціально-психологічних якостей воїнів, ціннісно-мотиваційних основ їх діяльності, установок на досягнення, конкретних результатів, попередження на підставі знання індивідуальних особливостей військовослужбовців негативних вчинків, порушень військової дисципліни;

- найбільш доцільне військово-професійне використання військовослужбовців за фахом, які відповідають його можливостям та здібностям;

-  надання допомоги під час адаптації воїнів до різноманітних видів бойової діяльності, умов військової служби, зняття стресових станів, психологічного розвантаження після виконання навчально-бойових завдань;

- організація ефективного виховного впливу військового колективу на особистість кожного воїна.

Особливо уважно, цілеспрямовано і наполегливо повинна проводитися індивідуально-виховна робота з молодим поповненням з першого дня прибуття його в частину.

Під час розподілу об'єктів індивідуально-виховної роботи та під час її щомісячного планування треба намагатися, щоб виховний вплив здійснювався безперервно на всіх без винятку військовослужбовців, незалежно від посади, - поведінки та відношення до служби.

Нерідко доводиться зустрічатися з фактами, коли індивідуально-виховна робота проводиться тільки з воїнами, які схильні до порушень військової дисципліни.

Так, зосередивши основну увагу на недисциплінованих військовослужбовцях, керівники випускають з поля зору тих, хто в даний час не турбує їх своїми результатами в навчанні та дисципліні. Це серйозний прорахунок, який часто обертається несподіванками, коли деякі з передовиків знижують старанність у навчанні, допускають помилки в службі, стають на шлях порушень військової дисципліни.

Не слід випускати з поля зору також індивідуально-виховну роботу з офіцерами, особливо молодими, прапорщиками, мічманами, сержантами і старшинами. Усі керівники повинні продумано спрямовувати їх становлення, застерігати від помилок, систематично озброювати методикою вивчення підлеглих та організації індивідуально-виховного процесу.

Ефективність індивідуально-виховної роботи у значній мірі залежить від педагогічної майстерності тих, хто її організовує і проводить.                                   

При цьому на передній план повинні висуватися такі якості вихователя, як доброзичливість, витримка, поєднані з вимогливим та принциповим ставленням до підлеглих, уміння створити атмосферу відвертості та довіри, в яких людина висловлюєте, що  турбує.

З цього приводу важливе місце в системі індивідуально-виховної роботи належить організації навчання всіх категорій керівників практиці й проведення.

Для цього повинна використовуватися командирська та гуманітарна підготовка, семінари, збори, дні сержантів та молодих офіцерів, постійно діючі лекторії з педагогіки та психології, обмін передовим досвідом роботи, індивідуальне інструктування підлеглих. В процесі їх потрібно розглядати теоретичні питання психології особистості, методику планування індивідуально-виховної роботи, практичні проблеми застосування прийомів, форм і методів впливу на свідомість воїнів, формування досвіду суспільної поведінки, регулювання, коригування та стимуляції діяльності військовослужбовців.

При цьому треба пам'ятати, що основою успіху індивідуально-виховної роботи є повсякденна увага до людей, яка повинна бути поєднана з високою вимогливістю та батьківською турботою про їх життя, побут, дозвілля та розвиток.

2. Планування та організація   індивідуально-виховної роботи

Практика показує, що недоцільно мати окремий план цієї діяльності, але в особистих планах усіх посадових осіб, а також у планах виховної роботи ці питання повинні бути висвітлені належним чином.

Через систему практичних заходів необхідно відображати основні завдання, які вирішуються в процесі індивідуально-виховної роботи, а саме: використання різних форм і методів

вивчення військовослужбовців, навчання командирів і начальників практиці індивідуального підходу до людей, вивчення стану та контроль за організацією цієї роботи, узагальнення досвіду, підведення підсумків. . Під час планування, а також вивчення стану індивідуально-виховної роботи у підрозділах слід передбачати:

- вивчення ефективності індивідуально-виховної роботи в частині, підрозділі, надання відповідної методичної допомоги;

- персональні  бесіди  з  різними   категоріями військовослужбовців про їх сімейний стан, відношення до виконання службових обов'язків, роботу щодо підвищення рівня воєнних та професійних знань, запити, потреби та проблеми проходження служби, обстановку у військовому колективі тощо;

- вивчення та узагальнення-індивідуальних особливостей і схильностей підлеглих шляхом підтримання з ними ділового контакту та уважного спостереження за їхніми діями і поведінкою у період навчання та служби;

- бесіди з різними категоріями командирів, сержантським складом, активом підрозділів з метою отримання від них інформації про підлеглих, стан справ у колективах, особистої участі в індивідуально-виховній роботі;

- листування з батьками військовослужбовців, підприємствами та установами, в яких підлеглі працювали та навчалися до призову;

- пропаганду передового досвіду кращих методистів, вихователів, а також військовослужбовців, які досягли високих результатів у навчанні та службі;

- індивідуальні бесіди з конкретними військовослужбовцями про усунення недоліків, висловлених у попередніх розмовах;

- навчання підлеглих командирів практиці ведення індивідуально-виховної роботи;

- підведення підсумків стану індивідуально-виховної роботи у підрозділі, частині і т.п.

При цьому головне полягає в тому, щоб не складати плани для звіту, не тільки ставити завдання, а й вирішувати їх, використовуючи найбільш дієві та ефективні заходи.

Для забезпечення високої дієвості індивідуально-виховної роботи необхідно керуватися такими правилами організації індивідуальної виховної роботи.

По-перше. Охоплення індивідуальним виховним впливом всіх без винятку військовослужбовців незалежно від посади, поведінки, досягнень та ставлення до службових обов'язків. При цьому особливу увагу необхідно звертати на військовослужбовців "групи ризику".

Узагальнюючи існуючі в нашій практиці переліки осіб, яких відносять до "групи ризику", визначимо, що це особи:

а) з виявленою нервово-психічною нестійкістю (НІШ);

б) з астенічним розвитком (нервово-психічна слабкість, підвищена втома, порушення сну);

в) які перебували до призову на обліку у нервово-психічних диспансерах: перенесли тяжкі травми головного мозку, інфекційні і інтоксикаційні захворювання нервової системи, мають дефекти мови, компенсовані наслідки травматичних запалень нервової системи;

г) які виховувались у неповних або неблагополучних сім'ях;

д) які до призову притягались до карної відповідальності або мали приводи в міліцію;

е) з адаптаційно-астенічними розладами;

ж) схильні до вживання алкоголю та наркотичних речовин;

з) з відхиленнями у поведінці (емоційно-збудливі, часто скоюють проступки,  конфліктні, замкнуті у собі, мали суїцид ні спроби).

По-друге. Організація індивідуально-виховної роботи згідно з вимогами статутів — начальник вчить та виховує своїх підлеглих.

По-третє. В організації індивідуальної виховної роботи слід враховувати:

- стан справ у частині, підрозділі, рівень його згуртованості, наявність, склад і направленість мікро груп; умови розташування частини, специфіку населених пунктів, склад і особливості місцевого населення, насамперед молоді;

- особливості військовослужбовців різних періодів служби;

- стан військової дисципліни і внутрішнього порядку, специфіку та частоту порушень.

По-четверте. Вміння бачити в діяльності людини, у виконанні нею свого військового обов'язку основний засіб формування особистості. Розвиток, виховання та перевиховання здійснюються шляхом організації відповідної діяльності воїна. Ратна праця, якщо вона добре організована, поєднується з активною виховною роботою, розумним дозвіллям має велику виховну силу.

По-п'яте. Систематичність, цілеспрямованість та безперервність індивідуально-виховної роботи. Для того, щоб створити в частині систему індивідуального виховання військовослужбовців, необхідно:

а) визначити хто і з ким індивідуально працює, періодичність та форми цієї роботи.

При цьому необхідно мати на увазі, що всі посадові особи, у кого є підлеглі, повинні працювати індивідуально:

щоденно: з тими, хто виконує важливі завдання щодо забезпечення високої бойової готовності частини, хто знаходиться у складі варт, добового наряду, а також з військовослужбовцями, які грубо порушили військову дисципліну або скоїли злочин, та з тими, хто відбуває у відпустку, відрядження і на лікування;

щотижня: з військовослужбовцями, які належать до «групи ризику», з тими, хто знаходиться за межами військових частин, в окремих командах, на лікуванні у медпунктах, виконує обов'язки поодинці в окремих приміщеннях та об'єктах, а також із сержантським складом;

щомісяця: з тими, хто знаходиться у шпиталі, а також з усіма своїми безпосередніми підлеглими.

б) забезпечити систематичність навчання офіцерів, прапорщиків та сержантів вмінню вести індивідуальну роботу з воїнами. Для навчання практиці індивідуального виховання використовуються всі форми навчання: командирські та гуманітарна підготовки, семінари, збори, дні молодого офіцера;

в) організувати оперативну і продуману службову інформацію. Кожний офіцер, прапорщик і сержант мають чітко знати, про що, кого і з якою періодичністю вони інформують. Мета інформації—вивчення на строїв, думок воїнів і колективу в цілому, а також виховної діяльності в підрозділі. На основі цього командир і заступник з виховної роботи аналізують стан виховної роботи, вживають заходів щодо попередження негативних явищ, вносять корективи в систему виховання;

г) постійно узагальнювати та розповсюджувати досвід індивідуальної виховної роботи в підрозділі. Це завдання вирішує головним чином заступник командира з виховної роботи. Узагальнення та розповсюдження досвіду є, з одного боку, одним з напрямів навчання, а з іншого — формою інформації про хід і ефективність виховної роботи в підрозділі;

д) забезпечити постійний контроль за ходом та результатами індивідуальної роботи, наданням допомоги офіцерам нижчої ланки. Командир бригади (полку), його заступник з виховної роботи щомісячно здійснюють аналіз стану та ефективності індивідуальної виховної роботи в частині, підбивають її підсумки, ставлять завдання всім посадовим особам. Основним критерієм оцінки мають бути результати діяльності воїнів —бойова готовність підрозділу, стан бойової та гуманітарної підготовки, військова дисципліна.

                               3. Методи вивчення особистості воїна

 

Досягнення ефективності індивідуально-виховної роботи серед особового складу залежить також і від творчого відбору та застосування керівниками найбільш дієвих методів вивчення особистості воїнів.

Практика показує, що в цій роботі особливо неприпустимі шаблон та єдиний «рецепт». Не завжди метод, який вдало застосований в одному випадку, дає позитивний результат в іншому.

Тому для всебічного вивчення особистості воїнів застосовується, як правило, комплекс основних методів, до яких належать:

- вивчення документів;

- психолого-педагогічне спостереження;

- індивідуальна бесіда;

- узагальнення незалежних характеристик;

- тестування, опитування;

- діагностичний експеримент.

а) Метод вивчення документів

З вивчення документів починається, як правило, первинне ознайомлення з воїном.

Вивчаються особові справи на офіцерів, прапорщиків, військовослужбовців, що проходять службу за контрактом, сержантів і рядових, результати анкетування, характеристики з місця навчання та праці.

У процесі аналізу документів вивчаються біографічні дані:

прізвище, ім'я, по батькові, рік та місце народження, освіта, сімейний стан, найближчі родичі, адреса місця їх проживання, стан здоров'я, особливості умов розвитку, життєвий та професійний досвід воїна до призову на військову службу, а також інші відомості, що містяться у документах.

У передових військових частинах склалась практика з перших днів перебування військовослужбовців у частині організовувати листування з батьками про життєвий досвід синів, особливості їх характеру та умови виховання в сім'ї.

У подальшому на підставі вивчення документів про хід та результати бойового навчання, про стан дисципліни аналізуються параметри військової майстерності воїнів, їх вихованості і на цій основі виявляються тенденції досягнень чи недбалості військовослужбовців, їх відношення до служби, вносяться корективи в індивідуально-виховний процес.

                     

б) Метод психолого-педагогічного спостереження

Цей метод передбачає систематичне і цілеспрямоване накопичення інформації про поведінку воїнів у різних ситуаціях навчальної, бойової та громадської діяльності, що дозволяє більш глибоко зрозуміти людину, мотиви її поведінки.

В ході спостереження, як правило, вивчаються моторні компоненти практичних дій: рух, переміщення, нерухомі стани, швидкість та спрямованість руху, сумісні дії груп та окремих військовослужбовців; мова, її зміст, спрямованість, тривалість, особливості лексичного, граматичного і фонетичного строю;

міміка, пантоміміка, експресія звуків; зовнішні прояви деяких вегетативних реакцій (почервоніння, зміни режиму дихання, потіння) і т. ін.

Метод спостереження з успіхом може бути використаний при вивченні  індивідуальної  та  групової  поведінки військовослужбовців в різних ситуаціях повсякденної діяльності.

Ефективний він і при дослідженні форм навчання особового складу (поведінки на спортивних змаганнях, заняттях, загальних зборах, диспутах та інших заходах), реакції на зміни умов і характеру військової діяльності, застосування дисциплінарної практики (зауваження, заохочення), примус, а також аналізу дій в інших значимих для військовослужбовця ситуаціях.

Щоб спостереження було ефективним, необхідно виконувати відповідні вимоги до нього, а саме:

• чітке визначення цілей та завдань спостереження (кого вивчати, з якою метою, з яких питань);

• навмисне планування та вибір ситуацій, в яких воїн найбільш повно себе проявляє;

• об'єктивність і безсторонність спостереження;

• систематичність, вибірковість та тривалість спостереження;

порівняння результатів особистого спостереження з висновками спостереження іншими посадовими особами;

• ретельна фіксація отриманих результатів спостереження.   

в) Метод індивідуальної бесіди

Цей метод належить до найбільш ефективних методів впливу на воїна та вивчення його особистості.

Продумана бесіда залишає незабутнє враження у свідомості людини, доповнює інформацію, яка отримана в ході аналізу документів та спостереження.

Вона проводиться частіше у тих випадках, коли військовослужбовцю необхідно щось роз'яснити, застерегти від можливих помилок, висловити зауваження, виявити наявність негативних явищ (нестатутних взаємовідносин, самогубств, травм), інших проступків, настрою, підбадьорити людину у важкій ситуації, націлити його на усунення недоліків у службі та в поведінці.

Для проведення індивідуальної бесіди важливо враховувати все: час і місце бесіди, її зміст. Треба створити умови відвертості та довіри, уважно вислухати воїна, проявляти витримку, давати розумні поради, допомагати людині правильно оцінити свою поведінку, "викликати в неї бажання виховати в собі позитивні риси та якості.

Практика свідчить, що до кожної бесіди необхідно ретельно готуватися.

Важливим моментом підготовки до майбутньої бесіди є продумування її змісту, визначення кола питань, які повинні бути у центрі уваги бесіди.

При цьому важливо, щоб кожна бесіда з керівником була новою для підлеглого. Тому необхідно змінювати тему розмови від загальної ознайомчої до конкретних питань військової служби, поведінки, відношення до виконання службових обов'язків, сімейних обставин та проблем духовного життя людини.

У процесі індивідуальних бесід аналізується також спрямованість особистості воїна, мета його життя та відношення до себе і колективу, мотиви досягнення успіхів у бойовому навчанні, моральні і духовні інтереси, нахили, уподобання, корисні та шкідливі звички.

Відверта, задушевна розмова віч-на-віч з людиною дозволяє керівнику не тільки виявляти помисли і почуття воїна, пізнати глибинні джерела активності чи пасивності, особливості сприймання ним фактів і подій, що відбуваються у житті держави та своєї частини, а й вислухати оцінки про те, які традиції існують у військовому колективі, як вони впливають на взаємовідносини між його членами, а також виявити думку про настрій людей, краще відчути характер стосунків між воїнами різних періодів служби.

Безпосередньо в ході бесіди має велике значення встановлення першого контакту з підлеглим. Основними умовами для цього є наступні:

зручне приміщення, яке виключає виникнення зовнішніх перешкод, наявність сторонніх осіб, шуму тощо; комфортна міжособиста дистанція; звернення до співрозмовника тільки по імені; використання фраз однодумства (наприклад:«давайте подумаємо разом з вами...»);

демонстрація позитивних емоцій від спілкування;

демонстрація   поваги   до   особистості співрозмовника;

приєднання (непомітне повторення) до елементів поведінки підлеглого, яке слабко підлягає його свідомому контролю, таке, як дихання, поза, рухи, жести, міміка, темп і гучність мови.

У процесі бесіди бажано не вести записи. У більшості випадків це негативно впливає на відвертість відповідей співрозмовника. Зміст її не важко відновити в пам'яті по закінченні бесіди у спеціальному зошиті, що ведеться кожним командиром (начальником).

Необхідно завжди пам'ятати, що результати бесіди, особливо такі свідчення підлеглого, як наявність конкретних фактів нестатутних взаємовідносин, зловживань службовим становищем, зразу не доводяться до відома особового складу з опорою на заявника. Для з'ясування підтвердження тих чи інших негативних проступків військовослужбовців використовуються бесіди з усіма воїнами підрозділу, спостереження, раптові перевірки, експерименти.

г)Метод узагальнення незалежних характеристик

Суть цього методу полягає в намаганні отримати та узагальнити якомога більше відомостей про військовослужбовця з різних джерел.

При цьому дані збираються від начальників і старших, від рівних за службовим становищем та підлеглих того, кого вивчають.

Механізм отримання незалежних характеристик різноманітний: бесіда, експертні оцінки, письмові характеристики, анкети, опитувальники.

Цей метод може бути спрямований як на вивчення окремих якостей і здібностей особистості воїна, так і на вивчення його в цілому.

д) Метод тестування та опитування

В основі методу полягає сукупність питань (анкета, тест) або знаків (тест), відповідь на які дозволяє досліднику імітувати різні ситуації з метою отримання  інформації безпосередньо  від військовослужбовця про його реальні вчинки у сьогоденні та майбутньому, про плани та прагнення, мотиви, характер, здібності, про суб'єктивний стан, почуття, судження.

В ході опитування виявляється думка членів колективу з різних питань військово-професійної діяльності і, перш за все, така, що не знайшла відображення в офіційних документах, результатах спостережень та інших методах вивчення особистості.

Цей метод потребує спеціальної фахової підготовки у розробці анкет, визначенні процедури опитування та обробки інформації, тому він повинен здійснюватися підготовленими фахівцями.

е) діагностичний експеримент

Метод   дозволяє   виявити   можливості військовослужбовця сприймати педагогічний вплив, аналізувати його дієвість та коригувати роботу з ним. Експеримент є початковим пунктом для довгострокового планування індивідуально-виховної роботи.

З початку та в кінці експерименту фіксуються зміни дослідних психологічних властивостей, якостей воїна за допомогою спостереження, узагальнення незалежних характеристик, вивчення результатів діяльності та інших методів.

Порівняння показників з початку і в кінці експерименту дозволяє зробити висновки про ефективність роботи з військовослужбовцем. Крім того, експеримент може бути проведений шляхом введення нових елементів в обстановку з урахуванням обов'язків, які виконує військовослужбовець, надання йому додаткових доручень, навантажень. Після цього, спостерігаючи за ним, керівник уявляє собі рівень сформованості якостей особистості, психологічну стійкість воїна при діях в екстремальних ситуаціях.

с) Облік інформації

Важливим елементом індивідуально-виховної роботи з військовослужбовцями є облік інформації, яка отриманої в процесі використання зазначених методів вивчення особистості.

У військових формуваннях склалася позитивна практика оформлення особових справ на військовослужбовців строкової служби. Вони, як Правило, заводяться у військових приймальниках частин та навчальних центрах.

Особова справа при переміщеннях військовослужбовця передається за актом разом з обліково-послужною картою.

Заступники командирів підрозділів з виховної роботи відповідають за її ведення та збереження протягом року після звільнення воїна в запас.

В особовій справі повинні бути наступні матеріали:

результати вивчення соціально-демографічних даних, життєвого досвіду, особливостей соціально-психологічних якостей військовослужбовців;

результати і висновки медичного обстеження, котрі впливають на психічний стан особи;

документи професійно-психологічного обстеження, які відпрацьовані у військкоматі і характеризують особу призовника;

карта вивчення і аналізу соціально-психологічних якостей військовослужбовців на різних етапах служби (результати тестувань та опитувань);

педагогічний щоденник із записом висновків індивідуальних бесід, спостереження, результатів

експериментів, пропозицій та завдань щодо індивідуальної роботи з підлеглими;

аналіз результатів службової діяльності воїна (службові характеристики за періодами служби, службова картка обліку заохочень і стягнень, основні показники бойової підготовки, виконання службових завдань тощо);

інші матеріали, які можуть характеризувати особистість воїна (листування або спілкування з батьками, керівництвом підприємств та установ, навчальних закладів за місцем роботи, навчання або проживання воїна до служби тощо).

Ведення особової справи не данина моді. Цей захід дозволяє побачити динаміку становлення особистості воїна, проаналізувати успіхи та недоліки, виявити причини проступків та поведінки військовослужбовця, зробити висновки, визначити додаткові заходи формування позитивних якостей.

Дієвість індивідуально-виховної роботи у багатьох випадках залежить від визначення та реалізації таких шляхів і засобів, форм і методів виховання, які б найбільше відповідали тим особливостям психіки людини, які вивчаються у процесі військової служби зазначеними вище методами.

Найбільш результативними методами індивідуально-виховної роботи є переконання, заохочення, особистий приклад, примус, які можуть бути реалізовані через форми індивідуальної допомоги та критики, контролю та надання доручень, вимоги та проведення співбесіди.

Практика свідчить, що успіх у вихованні військовослужбовців досягає керівник, який у роботі з людьми проявляє творчість та вміння застосовувати зазначені методи і форми виховного впливу.

 Виключно велике значення має аналіз результатів вивчення особистості воїнів та підведення підсумків ефективності проведення з ними індивідуально-виховної роботи.

Ці питання треба розглядати окремим розділом при підведенні підсумків морально-психологічного стану та стану військової дисципліни, періодичність проведення яких у різних ланках управління визначена відповідними документами.

Крім того, необхідно організувати оперативну і продуману інформацію про хід індивідуально-виховної роботи. Кожний офіцер, прапорщик, сержант повинен чітко знати, кого і з якою періодичністю вони інформують про настрої, думки, прохання, зауваження, морально-психологічний стан окремих військовослужбовців та військових колективів.

Умовами її успішного проведення індивідуально-виховної роботи є:

систематизація знань про особистість воїна в ході проходження ним військової служби і розвитку під впливом навчання та виховання;

•   висока педагогічна культура, професійна майстерність офіцерів, прапорщиків і сержантів, їх взірцевість у навчанні, службі та особистій поведінці, вміння творчо застосовувати на практиці положення педагогіки і психології, накопичений досвід проведення індивідуально-виховної роботи.

Тим, хто організовує і проводить цю роботу, необхідно звернути увагу на наступні підсумкові поради:

в роботі з людьми наполегливо шукати нові форми виховного впливу з урахуванням різних категорій військовослужбовців, особливостей їхньої психіки та соціального статусу;

справедливу вимогливість, суворість поєднувати з повагою до гідності людини, не втрачати щирість у виховній роботі;

усі посадові особи повинні володіти витримкою, терпінням для того, щоб там, де це можливо, обмежуватися методами переконання, особистого впливу, не ставати на шлях адміністрування;

бути ближче до своїх підлеглих, всебічно знати їх ділові та моральні якості, постійно використовувати методи індивідуального підходу, показуючи при цьому особистий приклад;

пам'ятати, що індивідуальна робота, як і інші форми виховання, не завжди дає негайний результат. Тому при її проведенні необхідні послідовність, витримка і терпіння.

Індивідуально-виховна робота - це статутний обов'язок кожного керівника, який має підлеглих, і завжди творчий процес.

Тільки приведення її в систему, а також комплексне використання усіх її елементів, плановість, систематичність та цілеспрямованість проведення може дати позитивний результат у справі формування у військовослужбовців високих морально-бойових якостей захисника української держави.

ЗАКЛЮЧЕННЯ

Індивідуальна виховна робота є одним з головних напрямів у діяльності командира бригади (полку) та його заступника з виховної роботи, її дієвість та ефективність обумовлюється вмілим, науково обґрунтованим підходом, створенням і функціонуванням продуманої системи індивідуальної виховної роботи. Вона складається з двох взаємопов'язаних психолого-педагогічних процесів: вивчення індивідуальних особливостей військовослужбовців та організації їх виховання. Постійне цілеспрямоване вивчення особистих якостей е вирішальною передумовою успіху індивідуальної роботи.

Таким чином, командир та його заступник з виховної роботи зможуть якісно організувати та проводити індивідуальну виховну роботу тільки тоді, коли будуть постійно працювати над підвищенням своєї професійної та методичної майстерності, наполегливо оволодівати мистецтвом виховання, знаннями в області військової психології та педагогіки. Необхідно пам'ятати, що найкращий шлях до виховання людини — це чуйність, щирість, бажання допомогти.

Старший викладач кафедри                 

полковник запасу  М.Б. Ярошенко


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

44245. Разработка рекомендаций по использованию стратегии диверсификации в организации на примере «ООО Премьер» 439.5 KB
  Сущность и виды стратегии диверсификации Разработка рекомендаций по использованию стратегии диверсификации в организации на примере ООО Премьер Рекомендации по реализации стратегии диверсификации Динамичность развития и глобализация современной мировой экономики обусловили необходимость диверсификации как способа снижения рисков неопределенности внешней среды и повышения конкурентоспособности компаний.
44246. Анализ и оценка текущего финансового состояния предприятия, и разработка возможных рекомендаций по его улучшению и эффективности деятельности ФГУП «ПО Завод имени Серго» 8.75 MB
  Цель работы провести анализ и оценку текущего финансового состояния предприятия и разработать рекомендации по его улучшению и эффективности деятельности предприятия. Рассмотрены теоретические и методологические основы финансового анализа его роль и значение в эффективности деятельности предприятия. Произведен полный анализ финансового состояния предприятия за 20092010 года предложены пути совершенствования финансовой и хозяйственной деятельности предприятия....
44247. Основные принципы и закономерности микромира 649 KB
  Квантовая (волновая) механика пытается объяснить как корпускулярные, так и волновые свойства веществ. Гипотеза об универсальности корпускулярно-волнового дуализма была предложена Луи де Бройлем в 1923 г. Он утверждал, что не только фотоны, но и электроны, и любые другие частицы материи наряду с корпускулярными обладают волновыми свойствами
44248. Изучение основных характеристик микрофлюидного чипа, определяющих его аналитические свойства 3.92 MB
  Смачиваемость поверхности.42 Изменение смачиваемости в зависимости от шероховатости поверхности. Измерения контактных углов после физической обработки поверхности. Измерения контактных углов после химической обработки поверхности.
44249. ППР на возведение офисного здания банка в г. Новосибирске 4.05 MB
  Дополнительным офисом Помещение специалистов Комната отдыха Зал обслуживания юридических лиц Серверная Гардероб Вент камера Помещение VIP клиентов Наружные стены выполнены толщиной 510 мм из керамического кирпича размерами В качестве утеплителя предусмотрены пенополистирольные плиты Урса толщиной. ЗАКЛЮЧЕНИЕ Дипломный проект состоит из пяти графических листов и пояснительной записки.
44252. Методические рекомендации. Экономика труда 469.5 KB
  Учебно-методические материалы предназначены для студентов обучающихся по специальности 060200 Экономика труда и проходящих преддипломную практику в организациях различных отраслей и организационно-правовых форм и форм собственности. наук доцент кафедры экономики труда УрСЭИ Рецензент Белкин В. Уральский социально-экономический институт Академии труда и социальных отношений 2005 Белкина Н.
44253. Особенности перевода языковых элементов, отражающих агрессивное состояние человека с китайского на русский язык 242 KB
  Данная работа посвящена исследованию особенностей перевода языковых элементов отражающих агрессивное состояние человека с китайского на русский язык. Таким образом актуальность работы в способах перевода языковых элементов выражающие агрессивное состояние человека. Объектом данного исследования являются языковые элементы выражающие агрессивное состояние человека а предметом – способы перевода языковых элементов выражающих агрессивное состояние человека. Целью данного исследования является выявление оптимальных способов перевода...