97826

Оптимізація оцінки кредитоспроможності підприємства ТОВ «Літопис Видавництво»

Дипломная

Банковское дело и рынок ценных бумаг

Теоретичні засади оцінки кредитоспроможності підприємства. Економічна сутність поняття кредитоспроможності підприємства. Особливості та принципи кредитоспроможності підприємства. Методичні підходи до оцінки кредитоспроможності підприємства що використовуються у вітчизняній та зарубіжній практиці.

Украинкский

2015-10-25

613 KB

0 чел.

Зміст

[1] Розділ 1. Теоретичні засади оцінки кредитоспроможності підприємства

[2] 1.1. Економічна сутність, поняття кредитоспроможності підприємства

[3] 1.2. Особливості та принципи кредитоспроможності підприємства

[4] 1.3. Методичні підходи до оцінки кредитоспроможності підприємства, що використовуються у вітчизняній та зарубіжній практиці

[5] Висновки до розділу 1

[6] Розділ 2. Комплексна оцінка кредитоспроможності підприємства ТОВ „ Літопис Видавництво”

[7] 2.1. Фінансово-економічна характеристика підприємства

[8] 2.2. Аналіз структури балансу і стійкості підприємства

[9] 2.3. Оцінка кредитоспроможності підприємства за різними методиками

[9.0.0.1] Таблиця 2.7  Фінансовий аналіз кредитоспроможності клієнта виконується за допомогою системи коефіцієнтів. Аналіз ділової активності позичальника

[10] Висновки до розділу 2

[11] Розділ 3. Оптимізація оцінки кредитоспроможності підприємства

[12] 3.1. Заходи щодо поліпшення оцінки кредитоспроможності підприємства

[13] 3.2. Планування балансу та фінансової стійкості підприємства

[14] 3.3. Оцінка впливу запропонованих заходів на фінансовий стан підприємства

[15] Висновки до розділу 3

[16] Висновки

[17] Список використаних джерел


Вступ

У складних економічних умовах, що виникли на нинішньому етапі розвитку української економіки, обставини об’єктивно змушують підприємства підвищувати ефективність виробництва, конкурентоспроможність продукції і послуг. Це можливо лише за наявності у субєкта господарювання достатньої кількості фінансових ресурсів. Проте далеко не кожне підприємство володіє достатньою кількістю коштів, необхідних для практичного втілення у життя того чи іншого проекту. У звязку з цим постає питання залучення додаткових коштів, у тому числі кредитних ресурсів.

На сьогодні національний товаровиробник, перебуваючи у скрутному становищі, накопичує реальний валовий внутрішній продукт (обсяги якого залишаються на мізерному рівні порівняно з загальнодержавними), і все гостріше відчуває потребу у додаткових фінансових ресурсах для розв’язання питань розширеного відтворення.

Відповідно і банківська система, відчуваючи потребу підприємств-товаровиробників, що почали збільшувати обсяги виробництва в додаткових фінансових ресурсах, збільшує обсяги кредитних надходжень у економіку України. У таких умовах особливої актуальності набирає питання точного визначення кредитоспроможності підприємств, розробки оптимальних методик відображення кредитоспроможності та покращення методів її оцінки.

Для кредиторів основним питанням оцінки кредитоспроможності є визначення гарантій повернення коштів позичальником, виявлення і запобігання причин їх неповернення. Мета оцінки кредитоспроможності у цьому випадку – мінімізація кредитних ризиків.

Для позичальників у процесі оцінки кредитоспроможності особливо важливим є виявлення можливостей ефективного використання позики та пошук резервів для своєчасного повернення позикових коштів.

 Мета курсової роботи – дослідження і вивчення проблеми забезпечення кредитоспроможності вітчизняних підприємств як позичальників, виявлення можливостей впровадження на основі здійснених розрахунків та шляхів її підвищення.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:

- визначити економічну сутність, поняття кредитоспроможності підприємства;

- виявити особливості та принципи кредитоспроможності підприємства;

- дослідити наукові розробки та методичні підходи до визначення кредитоспроможності господарюючого суб’єкта-позичальника;

- провести аналіз та оцінку фінансово-господарської діяльності підприємства;

- здійснити аналіз структури балансу і стійкості підприємства;

- провести оцінку кредитоспроможності підприємства за різними методиками;

- розробити заходи щодо поліпшення оцінки кредитоспроможності підприємства;

- провести планування балансу та фінансової стійкості підприємства.

Предметом дослідження є методи оцінки кредитоспроможності підприємства – ТОВ „Літопис Видавництво”

Об’єктом дослідження є діяльність підприємства, що визначає рівень його кредитоспроможності.

Методами досліджень, є методологія розрахунку та управління рівнем кредитоспроможності підприємства за допомогою агрегування основних показників його фінансового стану, платоспроможності, ліквідності, рентабельності та фінансової стійкості в єдиний агрегований показник кредитоспроможності підприємства.

Теоретична основа дослідження ґрунтується на навчально-методичних, монографічних, дослідницьких працях вітчизняних і зарубіжних аналітиків з проблем вивчення підходів до оцінки кредитоспроможності підприємства.


Розділ 1. Теоретичні засади оцінки кредитоспроможності підприємства

1.1. Економічна сутність, поняття кредитоспроможності підприємства

Кредитні відносини виникають між суб'єктами господарювання з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення, платності, строковості. Рушійним мотивом у формуванні кредитних відносин є отримання (або сподівання на отримання) додаткового доходу кожним зі суб'єктів.

Кредитоспроможність – це одна з умов виникнення і здійснення кредитних відносин, що виникають між банком (кредитором) і суб'єктом підприємництва (позичальником) із приводу надання кредитором позички позичальнику в грошовій формі на умовах повернення у певний строк і, звичайно, зі сплатою процента. При цьому власником переданих позичальнику коштів залишається банк, і його не може не хвилювати доля цих коштів [12, с. 86].

Кредитна послуга, яка є продуктом банку, в будь-якому випадку здійснюється з метою отримання доходу, і в кожній кредитній угоді для банку присутній елемент ризику, бо завжди існує ймовірність не повернення кредиту позичальником із різних причин, несплати процентів за позичкою, порушення строку погашення заборгованості. Наявність кредитного ризику залежить від багатьох суб'єктивних і об'єктивних факторів, зокрема кадровий потенціал клієнта, результати його діяльності, ступінь надійності потенційного позичальника з точки зору виконання своїх зобов'язань перед кредитором, рентабельність кредитованого заходу (проекту) і т.д.

Звідси випливає таке визначення: кредитоспроможність - це наявність у потенційного позичальника передумов (умов) для отримання кредитів, своєчасної сплати процентів за користування ними і погашення основного кредитного боргу в установлені строки. Оцінка кредитоспроможності необхідна для прийняття рішення про видачу кредиту і обґрунтування його погашення, а це означає, що діяльність клієнта й особисті його якості повинні всебічно аналізуватися.

Кредитоспроможність — наявність у потенційного позичальника передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Інакше кажучи — це здатність підприємства в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, що характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел, забезпечити оперативну трансформацію активів у грошові кошти [25, с. 117].

В умовах ринкової системи господарювання, коли підприємства набувають самостійності і при цьому несуть повну відповідальність за результати господарської діяльності перед їх засновниками, кредиторами, найманими працівниками та банком, виключно велика роль належить збереженню фінансової стійкості підприємства та оцінці його платоспроможності і кредитоспроможності.

Слід зазначити, що кредитоспроможність підприємства-позичальника характеризує здатність погашати позикову заборгованість і є більш вузьким поняттям, аніж його платоспроможність, яке характеризує можливість підприємства погасити всі види заборгованості.

Кредитні відносини, що виникають між суб'єктами господарювання, слід розглядати як динамічну, складну категорію, характер якої змінюється під впливом суб'єктивних і об'єктивних факторів, зумовлених фінансовою політикою держави, и фінансово-кредитних інститутів, фінансовим станом суб'єктів господарювання тощо. Процеси інтеграції і відкритості економіки розвинутих держав світу, що набули розвитку в останні десятиліття, наростаюча обмеженість у матеріальних і грошових ресурсах не тільки підвищують роль кредиту в міжнародних економічних відносинах, а й вимагають розроблення безпечних механізмів повернення позичених товарних, матеріально-сировинних або грошових ресурсів.

Саме останній аспект набуває особливої актуальності і стає предметом досліджень багатьох учених-економістів та фахівців-практиків.

Кредитні відносини виникають між суб'єктами господарювання з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення, платності, строковості.

Рушійним мотивом у формуванні кредитних відносин є отримання (або сподівання на отримання) додаткового доходу кожним зі суб'єктів[28, с. 154].

Кредитні відносини виникають у процесі надання кредиту і завершуються з його поверненням.

Кредитні відносини оформляються юридично у формі кредитного договору або кредитних договорів.

Учасники кредитного договору іменуються як суб'єкти, а грошові чи товарно-матеріальні цінності, затрати, виконані роботи або надані послуги, задля яких укладається кредитний договір, є об'єктом кредиту.

Кредитні відносини між суб'єктами господарювання за характером руху грошових чи фінансово-матеріальних цінностей виявляються як відносини між кредитодавцем і позичальником.

Договір про надання кредиту супроводжується записами в банківських (бухгалтерських) рахунках, балансах кредитора і позичальника.

Кредитні відносини можуть формуватися на базі дво- чи багатосторонніх договорів і угод.

Предметом кредитних відносин є грошові кошти або речі, що втілюють певну вартість, використання яких дозволяє позичальникові вирішувати проблеми розвитку виробництва або свої власні проблеми, кредитодавцеві — отримувати плату за надані кредити.

Фінансовими інструментами, які регулюють кредитні відносини, забезпечують їх ефективність, є величина плати за кредит, яка встановлюється в процентах, так званих позичкових, або кредитних. При цьому кредитна організація-позичальник може встановлювати свої правила надання кредитів, їх повернення та плати за користування кредитами. Отже, для позичальника завжди є можливість обирати найкращі для себе умови кредитування.

Надаючи позичальникові кредит, кредитна організація ризикує в тому, що кредит не буде повернуто в зазначений строк у повному обсязі і з процентами за його використання.

У свою чергу, позичальник теж повинен реально оцінити свою кредитоспроможність, а точніше платоспроможність, з тим, щоб обґрунтувати величину кредиту, на яку він може розраховувати та можливість вчасно й у повному обсязі повернути позичені кошти. Таким чином, кредитоспроможність можна виділити як основний критерій, який забезпечує ефективність функціонування кредитних відносин між кредитодавцем і позичальником [29, с. 211].

На теперішній час більшість недоліків вдалося подолати. Однак рівень заборгованості позичальників за наданими комерційними банками кредитами залишається високий, значно вищий, аніж у розвинутих державах з ринковою економікою. У такій ситуації визначення кредитоспроможності позичальника є важливим завданням комерційних банків або інших фінансово-кредитних установ.

У західній економічній літературі визначення кредитоспроможності позичальника тісно пов'язується з прогнозними оцінками його майбутньої діяльності, вивченням факторів, які можуть спричинити неповернення кредиту. Однак наявність суперечностей між інтересами кредитодавців і позичальників, а також вплив багатьох суб'єктивних і об'єктивних факторів, які впливають на кредитоспроможність позичальника, зумовлюють необхідність прийняття компромісних рішень щодо визначення рівня кредитоспроможності.

Слід зазначити, що вимоги до оцінки кредитоспроможності позичальника є змінними, залежать не тільки від вимог кредитодавця, а й загальновизначених у суспільстві моральних і культурних цінностей.

Аналіз формування вимог до забезпечення кредитоспроможності в історичному ракурсі показує, що ще у XVII столітті французький банкір Ло відзначив необхідність аналізувати особу клієнтів при наданні кредиту: «Надаючи довіру, ми звертаємо увагу на їх (клієнтів) чесність – вона переконує нас у тому, що ми не будемо обмануті; на їх мистецтво — воно дає нам надію, що вони не помиляться у своїх розрахунках; на їх вид діяльності – цим визначається сподівання на відсоток, який ми очікуємо» [35, с. 155].

Отже, чесність у відносинах позичальника з кредитодавцем відзначалась як важливий фактор уже три століття тому. Слід констатувати, що цей фактор не втратив своєї актуальності і на теперішній час. Однак цієї властивості позичальника було явно недостатньо для ефективного розвитку кредитних відносин. Крім цього, розвиток економічних відносин між суб'єктами господарювання ускладнювався. В їх стосунки включалося багато інших суб'єктивних і об'єктивних факторів, які потрібно було враховувати.

1.2. Особливості та принципи кредитоспроможності підприємства

Формування кредитних відносин в умовах перехідної економіки відбувалося під впливом суперечливих факторів, які вплинули на процеси формування вимог до кредитоспроможності позичальників. До таких факторів слід віднести:

а) замкненість вітчизняної соціалістичної економіки і невизнання переваг ринкової системи господарювання;

б) однозначність трактування економічних законів і його висвітлення в економічній літературі з відповідною підготовкою фахівців, а відтак і брак належної кількості спеціалістів у сфері фінансово-кредитних відносин при переході від адміністративно-командної до ринкової економіки;

в) хаотичність розвитку підприємницьких структур та брак інформації, яка характеризує їх діяльність, діяльність засновників і власників;

г) невідпрацьованість законодавчих актів, які регламентують і регулюють фінансово-кредитні відносини між кредитодавцями і позичальниками;

д) нерозвиненість ринкової інфраструктури, включаючи фондові, фінансові, грошові ринки.

Додавши до перелічених факторів і такі, як відсутність стабільної економічної ситуації, єдності в стратегії законодавчих і виконавчих органів влади, високий рівень інфляції і низький рівень соціальної захищеності населення, можна констатувати, що Україні довелося формувати нову систему кредитних відносин, яка принципово відрізняється від тої, що існувала в межах радянської економіки. В основу побудови такої системи повинні закладатися принципи і надбання теорії та практики світової економіки; прогнози можливого попиту на кредитні ресурси та можливості їх задоволення вітчизняними фінансово-кредитними установами; оцінка можливості використання міжнародних інвесторів для розв'язання важливих проблем розвитку вітчизняної економіки.

У новій економічній ситуації особливої актуальності набувають питання, пов'язані з розробленням державної фінансово-кредитної політики та механізмів її реалізації. Така політика та механізми її реалізації повинні базуватися на чітких теоретико-методологічних основах, які забезпечують однозначне трактування її ключових положень, зокрема таких, як кредит, кредитний договір, кредитні операції, кредитоспроможність позичальника тощо [9, с. 248].

Виходячи з того, що в економічній літературі висловлюються різні погляди щодо визначення сутності таких понять, доцільно внести певні уточнення та сформулювати власну концепцію щодо сутності, ролі і функцій кредитоспроможності в забезпеченні ефективної фінансово-кредитної політики різних суб'єктів господарювання.

При цьому відповідно до мети і завдань дослідження в представленій роботі зроблено деякі обмеження та уточнення. Зокрема, дослідження стосуються лише кредитних відносин, які виникають між комерційними банками як фінансовими посередниками і кредитодавцями та підприємницькими структурами як позичальниками, з приводу поворотного руху вартості. Кредитні відносини, що виникають між названими суб'єктами, мають тимчасовий характер, зумовлений рухом грошових або товарних цінностей від кредитодавця до позичальника та від позичальника до кредитора. Кредитні відносини між кредитодавцем і позичальником регламентуються чинним законодавством України та кредитним договором.

Антикризове управління так само, як і будь-яке інше, може бути малоефективним чи більш ефективним. Ефективність антикризового управління характеризується ступенем досягнення цілей пом'якшення чи локалізації позитивного використання кризи в зіставленні з витраченими на це ресурсами. Важко оцінити таку ефективність у точних розрахункових показниках, але побачити її можна при аналізі і загальній оцінці управління, його успішності чи прорахунків.

Можна виділити основні фактори, що визначають ефективність управління кредитоспроможністю, їхнє розуміння і диференціація допомагають його аналізувати й успішно здійснювати.

1. Професіоналізм управління і спеціальна підготовка. У даному випадку мається на увазі не тільки загальний професіоналізм управління, що, безумовно, необхідний, але й ті професійні знання і навички, що відображають особливості управління кредитоспроможністю. Такий професіоналізм народжується в процесах спеціального навчання, цілеспрямованого акумулювання досвіду і розвитку мистецтва управління в критичних ситуаціях.

В останні роки в Україні стали приділяти більше уваги спеціалізованій підготовці антикризових керівників, що здатні виводити підприємство з кризи з найменшими втратами, їхня професійна підготовка орієнтована на кризові ситуації.

Але й при підготовці звичайних менеджерів необхідно велику увагу приділяти розвитку здібностей до управління в критичних ситуаціях. Антикризове управління повинно стати необхідним елементом будь-якого управління: стратегічного, креативного, виробничого, екологічного, фінансового й ін.

2. Мистецтво управління, дане природою і придбане в процесі спеціальної підготовки, варто виділити особливо в переліку факторів ефективності управління. У багатьох кризових ситуаціях індивідуальне мистецтво управління є вирішальним чинником виходу з кризи чи його пом'якшення. Тому для управління кредитоспроможністю особливо важливо проводити психологічне тестування менеджерів, відбирати такі особистості, що здатні чуйно реагувати на наближення кризи й управляти в екстремальних ситуаціях.

3. Методологія розробки ризикованих рішень. Така методологія повинна бути створена й освоєна, тому що вона значною мірою визначає такі якості управлінських рішень, як своєчасність, повнота відображення проблеми, конкретність, організаційна значимість. Ці властивості мають особливе значення в управлінні кредитоспроможністю.

4. Науковий аналіз обстановки, прогнозування тенденцій. Ці фактори не можуть не впливати на ефективність управління. Бачення майбутнього і не суб'єктивне, а засноване на точному, науково обґрунтованому аналізі дозволяє постійно тримати в полі зору всі прояви кризи некредитоспроможності, що наближається чи проходить.

5. Важливим фактором ефективності управління кредитоспроможністю є також корпоративність, що в організації чи фірмі може виявлятися в різному ступені. Корпоративність — це розуміння і прийняття всіма працівниками цілей організації, готовність самовіддано працювати для їхнього досягнення, це особливий вид інтеграції всіх ділових, соціально-психологічних і організаційних відносин, це внутрішній патріотизм і ентузіазм.

Корпоративність є надійною опорою управління. Але вона не виникає сама по собі, а є результатом управління й елементом його мети, а також засобом у механізмі управління.

6. Лідерство також входить у сукупність факторів ефективного управління. Але не всяке лідерство. Існує безліч його відтінків і модифікацій. Лідерство визначається не тільки особистістю менеджера, але й сформованим стилем роботи, структурою персоналу управління, що зміцнилося довірою до менеджера, авторитетом влади, впевненістю.

Опора на лідерство може зіграти вирішальну роль у подоланні кризи некредитоспроможності чи її пом'якшенні. Але для цього необхідний пошук і проектування лідерства. Це звучить незвичайно, але буде зрозумілим, якщо мати на увазі, що лідерство — це не тільки особистість менеджера, але й характеристика всієї системи управління, характеристика організації управління.

7. Особливу роль в ефективності управління кредитоспроможністю відіграють оперативність і гнучкість управління. У кризових ситуаціях часто виникає потреба у швидких і рішучих діях, оперативних заходах, зміні управління за ситуаціями, що складаються, адаптації до умов кризи. Інерційність у цьому випадку може відігравати негативну роль.

8. Стратегія і якість програм. У багатьох ситуаціях можлива потреба в зміні стратегії управління й у розробці спеціальних програм антикризового розвитку. Якість програм і стратегічних установок можуть бути різними. Від цього не може не залежати антикризове управління.

9. Окремим пунктом варто виділити людський фактор. В певній мірі він відображає фактори корпоративності і лідерства, мистецтва управління. Але для управління некредитоспроможністю необхідно мати на увазі, що існує поняття антикризової команди — найближчих помічників антикризового менеджера, що можуть користуватися його особливою довірою і здатні узгоджено і цілеспрямовано здійснювати програму антикризового управління. Є гарний вираз "... з ним я можу піти в розвідку". Розвідка — це сукупність непередбачених екстремальних ситуацій, перебороти які можуть тільки люди, вірні загальній ідеї і задуму й беззастережно довіряють один одному. Так само працює людський фактор і в антикризовому управлінні.

10. Значним фактором ефективності управління некредитоспроможності є система моніторингу кризових ситуацій. Вона являє собою спеціально організовані дії з визначення ймовірності і реальності настання кризи і необхідні для її своєчасного виявлення і розпізнавання [33, с. 166].

Важливою обставиною для менеджменту є знання про кредитоспроможність, її характер, можливі прояви у життєдіяльності системи, що є основою для розробки заходів щодо запобігання чи пом'якшення негативних і посилення позитивних наслідків. Для цього необхідні (розгляд антикризового управління виробляється в технологічних категоріях) знання про те, на якому етапі життєвого циклу знаходиться система, який вид перехідного періоду очікується (може бути в окремих випадках сукупність видів) і якої глибини процеси прогнозуються. Усе це визначає використання циклічних моделей життєдіяльності досліджуваних систем, а виробнича система (організація, фірма, підприємство і т.д.), як і система будь-якої іншої природи і призначення, підкоряється циклічним законам життєдіяльності.

При наростанні складності виробництва управління у своєму розвитку повинен випереджати розвиток виробництва. Тільки тоді воно може бути ефективним. Це вимагає реконструкції управління, і це природно поведе за собою його ускладнення у функціональному, організаційному, мотиваційному, інформаційному відношенні, зажадає професіоналізації управління, нових знань. Тому, чим ми більше будемо знати про процеси антикризового управління, його технології, тим ефективніше буде відбуватися саме управління, тим стійкіше будуть працювати наші вітчизняні підприємства [21, с. 77].

1.3. Методичні підходи до оцінки кредитоспроможності підприємства, що використовуються у вітчизняній та зарубіжній практиці

Результати аналізу кредитоспроможності використовуються не тільки для оцінювання ризику при виборі потенційних позичальників, а й уже наданого кредиту, визначення ступеня ймовірності виконання умов чинної кредитної угоди .

Важливе значення в структуруванні позички має правильно визначена сума кредиту. Заниження її може привести до порушення строків повернення, оскільки об'єкт, що кредитується, не буде завершений в строк, а завищення призведе до нецільового використання надлишково отриманих у банку коштів, а це викличе проблеми при розрахунках із банком.

Склад і кількість показників оцінки кредитоспроможності визначаються тим, що кредитна заборгованість, окрім виторгу від реалізації (як звичайна заборгованість), має ще три джерела погашення: виручка від реалізації майна, прийнятого банком під заставу за кредитом; гарантії іншого банку або підприємства; страхові відшкодування.

Визначення кредитоспроможності слід розглядати як системну оцінку, комплекс методичних інструментів і принципів дослідження її рівня з розподілом методів визначення кредитоспроможності за суб'єктами кредитних відносин.

         Значну увагу потрібно приділяти наборові характеристик кредитоспроможності, який значно впливає на якість аналізу і правильність вибору рішень щодо кредитування. Кожна характеристика має різну вагомість (значимість) щодо кредиторів та їх інтересів.

Ураховуючи, що у світовій практиці використовуються різні системи аналізу кредитоспроможності, доцільно мати уніфікований набір характеристик.

         Специфічні особливості підприємницьких структур-позичальників, пов’язані з характером їх виробничої та фінансової діяльності, що не дозволяє розробити єдиних методологічних підходів щодо дослідження кредитоспроможності та розрахунку відповідних показників. У роботі виділено типові вимоги до набору показників для здійснення аналізу фінансового стану підприємства, які сформовані за принципами комплексності та мінімального набору, простоти розрахунку та інформаційної забезпеченості, відповідності потребам сучасного стану ринкової трансформації економіки, обґрунтовано набір характеристик для аналізу кредитоспроможності підприємницької структури-позичальника.          

Таблиця 1.1  Характеристики системи оцінки кредитоспроможності

Характеристики

Що аналізується

Репутація

Бажання і рішучість позичальника виконати кредитні зобов'язання. Метод встановлення: співбесіда з позичальником, перевірка даних особистого (у рекомендаціях, поданих позичальником) і ділового (перевірка кредиторів позичальника, постачальників і клієнтів) характеру

Продовження табл. 1.1

Умови

Особливості економічних умов і різні прогнози для різних галузей господарства зумовлюють різні критерії надання позик

Застава

Надійне забезпечення кредиту може повною мірою компенсувати деяку невідповідність з іншими критеріями. Характеристики застави: ліквідність, реальність вилучення в законодавчому порядку, співмірність ринкової застави і розміру кредиту

Контроль

Контроль банку за фінансовим становищем клієнта й реалізацією угоди, під яку надано позику

Можливості

Спроможність позичальника одержувати гроші за всіма операціями (загальний потік грошей протягом усього періоду його підприємницької діяльності) або в ході конкретного проекту, здатність позичальника управляти коштами

Капітал

Готовність позичальника використати власний капітал у проекті, на який він бере кредит, тобто готовність розділити ризик проекту з банком, що його кредитує, зв'язати себе зобов'язаннями, використавши певну частку свого акціонерного капіталу

Фінансовий стан гаранта

Ліквідність,прибутковість,фінансова стабільність

Фінансовий стан страховика

Питома вага страхових зобов'язань у статутному фонді і страховому резерві. Сума страхових зобов'язань одного позичальника в загальній сумі статутного фонду і страхового резерву

Засновницькі документи

Засновницький договір (склад засновників, стабільність засновників). Статут (заявлений та оплачений статутний фонд, ступінь відповідальності за зобов'язаннями позичальника)

Минулий досвід (кредитна історія)

Строк функціонування позичальника, акуратність у погашенні кредитів, своєчасність надання необхідної звітності

Способи оцінки кредитоспроможності можна розподілити за різними групами, які враховують об'єктивність розрахунків, використання машинних (комп'ютерних способів) опрацювання інформації, різні математичні методи .

Специфічні багатогранні особливості підприємницьких структур-позичальників, пов'язані з характером їх виробничої та фінансової діяльності, не дозволяють розробити єдиних універсальних методичних вказівок з дослідження кредитоспроможності та розрахунку відповідних показників [38, с. 254 ].

Загальною вимогою є те, що набір показників для проведення зовнішнього аналізу фінансового стану підприємства формується за вимогами комплексності та мінімального набору, простоти розрахунку, інформаційної забезпеченості, відповідності потребам сучасного етапу ринкової трансформації економіки.

Суть методів аналізу і зміст показників випливають зі самого поняття кредитоспроможності. Вони повинні відображати фінансово-господарський стан підприємств щодо ефективності розміщення та використання позикових коштів і всіх засобів узагалі, оцінити здатність та готовність позичальника здійснювати платежі та виплачувати кредит у раніше визначені строки. Здатність своєчасного повернення кредитів оцінюється шляхом аналізу балансу підприємства на ліквідність, ефективного використання кредиту та обігових засобів, рівня рентабельності; а готовність визначається шляхом вивчення дієздатності позичальника, перспектив його розвитку та ділових якостей керівників підприємства і репутації позичальника.

Коротку характеристику вказаних методів оцінювання кредитоспроможності підприємницьких структур наведено в таблиці 1.2.

Аналіз грошового потоку клієнта показує граничні розміри нових кредитів, а також слабкі місця управління суб'єктом господарювання, з яких можуть випливати умови кредитування. Аналіз грошових потоків здійснюється на основі даних про обороти ліквідних засобів, запасів і короткострокових боргових зобов'язань.

Якщо основним чинником відпливу коштів є їх надлишкове переведення в розрахунки, то позитивною умовою кредитування позичальника може бути підтримання на певному рівні оборотності дебіторської заборгованості протягом усього строку використання кредиту [14, с. 129 ].

При недостатній величині акціонерного капіталу умовою кредитування може бути додержання нормативного рівня коефіцієнта забезпеченості позичальника власними коштами (коефіцієнт автономії).

Таблиця 1.2 Характеристика методів оцінювання кредитоспроможності

Методи оцінювання кредитоспроможност

Які фактори або показники покладені в основу методу

Що характеризує

Недоліки методу

1. Оцінка на основі аналізу грошових потоків позичальника

Визначається чисте сальдо різних надходжень та витрат (приплив та відплив коштів) за певний період, що дорівнює мінімум трьом рокам

Наявність коштів на кінець періоду = Наявність коштів на початок періоду + Надходження коштів – Витрати коштів

Стійке перевищення припливу над відпливом коштів позичальника вважається свідченням його фінансової стійкості, а отже, і кредитоспроможності. Це справедливо в разі, коли кредитується поповнення обігових засобів.

Цей метод не може бути застосований при інвестиційному кредитуванні, оскільки період часу між відпливом інвестованих коштів та їх матеріалізацією у формі збільшення припливу засобів може бути тривалим. Він також не враховує систему ризиків.

2. Оцінка на основі аналізу ділового ризику

Діловий ризик пов'язаний з процесом  кругообігу обігових засобів, можливістю не завершити цей кругообіг ефективно. Враховує такі фактори:

• надійність та диверсифікованість постачальників;

• сезонність постачання;

• тривалість зберігання сировини та матеріалів;

• наявність складських приміщень та необхідність у них;

• порядок придбання сировини та матеріалів;

• екологічні фактори;

транспортування та характеру вантажів;

• обмеження на вивезення та ввезення імпортної сировини і матеріалів

Виручка від реалізації / Середні залишки матеріальних чи фінансових ресурсів

Метод використовується для оцінки кредитоспроможності підприємства, яке має намір узяти кредит на поповнення обігових коштів або інші цілі оперативного плану

Не може використовуватися для оцінки реальності повернення довгострокових інвестиційних кредитів. Діловий ризик може бути пов'язаний з недоліками законодавчої бази для укладення кредитної угоди, а також зі специфікою галузі підприємства- позичальника

Продовження табл. 1.2

3. Оцінка на основі системи фінансових показників

Показники платоспроможності:

Активи різної ступені ліквідності / Короткострокові пасиви;

показники залежності підприємства від позикового капіталу:

Власний капітал / Позиковий капітал;

Власний капітал / Валюта балансу

Ці коефіцієнти відображають стан справ у минулому відносно деяких сторін діяльності підприємства

Цей метод не враховує репутацію позичальника, перспективи та особливості економічної кон'юнктури, у т. ч. динаміку інфляції, оцінку продукції, що випускається та реалізується, тощо

Для вирішення питання про можливість надання кредиту та його розміру на відносно довгий термін аналіз грошового потоку здійснюється не тільки за фактичними даними за минулі роки, а й за прогнозними даними на плановий період.

Поряд з перевагами, аналіз фінансово-господарського становища позичальника за рухом грошового потоку має істотний недолік: у звіті про рух грошових коштів не враховуються тенденції за період, який виходить за рамки звітного. А це може значно викривити важливу при оцінюванні кредитоспроможності підприємства інформацію про рух коштів та надати неточне уявлення про кредитоспроможність позичальника.

Аналіз ділового ризику дозволяє оцінити кредитоспроможність клієнта в момент здійснення угоди тільки на базі одного кредиту і пов'язаного з ним грошового потоку, уможливлює визначення ступеня впливу на суб'єкт господарювання ризику, пов'язаного з діловим середовищем.

Оцінка кредитоспроможності підприємницьких структур на основі системи фінансових показників — один з найпоширеніших методів оцінювання, який надає можливість оцінити фінансовий стан та ефективність роботи суб'єкта господарювання.

Для аналізу кредитоспроможності підприємницьких структур у світовій та вітчизняній аналітичній практиці розроблено низку показників (коефіцієнтів), розрахунок яких базується на існуванні відповідних співвідношень між окремими статтями балансу та інших форм звітності, що відображають наявність та використання фінансових даних: вартості основних засобів і витрат, величини власного та позикового капіталу, розміру кредиторської та дебіторської заборгованості. До того ж переваги використання коефіцієнтів полягають у тому, що вони елімінують вплив інфляції на аналізовані показники, що особливо важливо при аналізі в довгостроковому аспекті. Найбільш повно склад показників оцінки кредитоспроможності підприємств та методи їх розрахунку, що використовуються в банківській практиці західних країн, наведено в роботі, виконаній за редакцією А. М. Мороза.

Методи розрахунку цих показників досить повно висвітлено в економічній літературі, тому нема потреби спинятися на цьому більш детально. Як свідчить досвід, кількість розрахункових коефіцієнтів, рекомендованих для аналізу фінансового стану та оцінки кредитоспроможності, може бути необмежено великою. Існують комп'ютерні програми для проведення такого аналізу, які розраховують сто і більше коефіцієнтів. Кількість і набір необхідних коефіцієнтів визначається метою фінансового аналізу [19, с. 98 ].

У табл. 1.3 наведено показники аналізу та коефіцієнти оцінки кредитоспроможності підприємницьких структур, що використовуються американськими банками. У числі найважливіших ключових - набір показників з чотирьох груп: показники ліквідності фірми; показники оборотності капіталу; показники залучення позикового капіталу; показники прибутковості фірми.

Таблиця 1.3

Показники аналізу та коефіцієнти оцінки кредитоспроможності, які використовуються зарубіжними комерційними банками

Показники

Коефіцієнти та механізми дії на кредитоспроможність

Що характеризують та спосіб розрахунку

Показники кредитоспроможності, що використовуються американськими банками

1. Показники ліквідності фірми

1.1. Коефіцієнт ліквідності (Кл) - прогнозує здатність позичальника погасити в строк заборгованість на основі оцінки структури обігового капіталу 1.2. Коефіцієнт покриття (Кпокр.) визначає межу кредитування; достатність усіх видів засобів позичальника, щоби погасити борг

Характеризує співвідношення найбільш ліквідних засобів та довгострокових боргових зобов'язань. Що вищий Кл, то вища кредитоспроможність

Характеризує співвідношення обігового капіталу та короткострокових боргових зобов'язань. При Кпокр.< 1, межі кредитування порушені. Позичальник некредитоспроможний

Показники

Коефіцієнти та механізми дії на кредитоспроможність

Що характеризують та спосіб розрахунку

2. Показники оборотності капіталу

2.1. Ко - коефіцієнт оборотності капіталу. Збільшення цього коефіцієнта за рахунок зростання запасів при одночасному уповільненні їх оборотності не дозволяє робити висновку про підвищення кредитоспроможності позичальника

Характеризує якість оборотних активів і може бути використаний для оцінки зростання Кпокр.

3. Показники

залучення

3.1. Кзал. - коефіцієнт залучення. Що більший Кзал., то гірша кредитоспроможність позичальника

Характеризує залежність фірми від позикових коштів. Розраховується як відношення всіх боргових зобов'язань до загальної суми активів (або до основного капіталу)

4. Показники прибутковості фірми

4.1. Питома вага прибутку в доходах фірми; 4.2. Норма прибутку на активи; 4.3. Норма прибутку на 1 акцію. У разі зростання залежності фірми від позикових засобів зниження кредитоспроможності, яке оцінюється на основі Кзал., може бути компенсоване зростанням прибутковості

Відношення прибутку до доходів; - до активів; - у розрахунку на 1 акцію

Більшість існуючих методів аналізу та оцінки кредитоспроможності розглядають фінансовий стан та ефективність господарювання підприємства з погляду кредитора і характеризують ту чи іншу сторону діяльності позичальника. В Україні критерії оцінки діяльності та фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно з урахуванням вимог Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат по кредитних операціях комерційних банків та Рекомендацій Національного банку України щодо оцінки комерційними банками кредитоспроможності і фінансової стабільності                   позичальник [22, с. 171 ].

У практиці роботи комерційних банків України використовують такі показники як: рентабельність підприємства; рентабельність реалізованої продукції; коефіцієнт обертання: усіх оборотних засобів, засобів у розрахунках.

У процесі визначення кредитоспроможності підприємства важливим є оцінка його грошових потоків. Якість грошового обороту підприємства визначається не лише складом грошових потоків, а і їх динамікою. Дослідження динаміки зміни грошових надходжень і витрат дозволяє зробити необхідні аналітичні та управлінські висновки відносно стану грошового обороту, а також стабільності виробничої діяльності підприємства .

Структура грошових потоків у значній мірі визначає фінансову життєдіяльність будь-якого суб’єкта господарювання. Це пояснюється тим, що рух коштів у сфері обігу характеризується співвідношенням між власними, позичковими та залученими коштами в залежності від виду валют, місця знаходження (каса, поточний банківський рахунок) та цільового використання (поточні потреби, розрахунки з постачальниками та покупцями, податкові платежі до бюджетів і державних цільових та позабюджетних фондів тощо).

Вхідні грошові потоки підприємств в залежності від формування поділяються на внутрішні та зовнішні. Якщо кошти з будь-яких джерел на самому підприємстві, то вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У світовій практиці 60-70% фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел. Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку і звітності включають:

1) виручку від реалізації продукції, робіт, послуг;

2) виручку від іншої реалізації;

3) доходи від позареалізаційних операцій.

Виручка від реалізації продукції, робіт, послуг залежить від основної діяльності підприємства. Тому на неї припадає найбільша частка грошових надходжень[18, с. 176 ].

Напрямками використання грошових коштів на підприємстві є:

- розрахунки з постачальниками і підрядниками;

- розрахунки з іншими кредиторами;

- розрахунки по заробітній платі;

- розрахунки по податках і платежах;

- розрахунки за страхування;

- інші витрати.

Можливість формування грошових коштів за рахунок цього джерела визначається такими факторами, як: відповідність постійних активів стратегічним цілям та потребам підприємства, наявність надмірних основних фондів та нематеріальних активів, що не використовуються в господарській діяльності; рівень ліквідності постійних активів, наявність попиту на них; можлива ціна реалізації та форма розрахунків з покупцями.

Передбачення банкрутства як самостійний напрямок в науці виник в передових капіталістичних країнах (і в першу чергу в США) відразу після закінчення другої світової війни. Цьому сприяло зростання числа банкрутств у зв'язку з різким скороченням військових замовлень, нерівномірністю розвитку фірм, процвітання одних і розорення інших. Природно, виникла проблема можливості апріорного визначення умов, що ведуть фірму до банкрутства.

Важливість передбачення банкрутств пов'язана з наступним. При інвестуванні коштів в цінні папери емітента інвестор повинен звертати особливу увагу на фінансове здоров'я емітента. Вкладаючи гроші, інвестор розраховує одержати дохід у вигляді дивідендів по акціях, відсотків по боргових зобов'язаннях, курсового зростання відповідних інвестиційних інструментів. Погіршення фінансового здоров'я емітента, що супроводжується зростанням його боргів, викликає ризик зриву платежів по зобов'язаннях, припинення будь-яких виплат і згортання його діяльності, тобто, виникає ризик банкрутства.

У практиці фінансового аналізу використовується ряд показників, що характеризують окремі сторони поточного фінансового стану підприємства. До них відносять показники ліквідності, рентабельності, стійкості, платоспроможності, оборотності капіталу, прибутковості. Для деяких показників існують нормативи, що визначають позитивне чи негативне значення даного параметра. Так, наприклад, коли власні засоби підприємства перевищують половину всіх пасивів, то коефіцієнт автономії, що відповідає даній пропорції, є більшим за 0,5, і це його значення вважається «гарним», а коли меншим за 0,5 – поганим).

У зв'язку з цим для успішного аналізу ризику банкрутства підприємства необхідний набір спостережень за діяльністю підприємства за якомога триваліший період часу. До того ж облікові форми, що використовуються для аналізу, повинні достовірно відображати справжній фінансовий стан підприємства [21, с. 158 ].

Більшість кількісних методів аналізу ризику банкрутства підприємства мають в основі алгоритм, який приведено нижче. Вперше його застосував Едвард Альтман при виведенні співвідношення, за яким можна провести діагностику можливості банкрутства підприємства. Даний підхід полягає в наступному.

Із урахуванням специфіки країни, в якій зареєстровано підприємство, та проміжку часу, на який проводиться аналіз, формується набір окремих фінансових показників підприємства, які за попереднім аналізом мають найбільше відношення до властивості банкрутства. Нехай таких показників N. В N-вимірному просторі, утвореному виділеними показниками, проводиться гіперплощина, яка на підставі даних статистики відокремлює успішні підприємства від підприємств-банкрутів [17, с. 152 ]. 

На відміну від описаних кількісних підходів до прогнозування банкрутства, якісний підхід заснований на вивченні окремих характеристик, властивих бізнесу, що розвивається в напрямку до банкрутства. Якщо для досліджуваного підприємства характерна наявність подібних характеристик, можна дати експертний висновок про несприятливі тенденції розвитку. При цьому треба відзначити, що при аналізі розглядаються не тільки фінансові показники, але і показники, що характеризують рівень менеджменту на підприємстві. Одним з «якісних» підходів є метод бальної оцінки (А-рахунок Аргенті). Відповідно до даної методики, дослідження починається з припущень, що йде процес, що веде до банкрутства, для свого завершення він вимагає декількох років і аналіз даного процесу може бути розділений на три стадії:

Виявлення недоліків. Компанії, що прямують до банкрутства, роками демонструють ряд недоліків, очевидних задовго до фактичного банкрутства.

Орієнтація на якийсь один критерій, навіть дуже привабливий з позиції теорії, на практиці не завжди виправдана. Тому багато великих аудиторських фірм та інших компаній, що займаються аналітичними оглядами, прогнозуванням і консультуванням, використовують для аналітичних оцінок системи критеріїв. В якості прикладу можна згадати рекомендації Комітету з узагальнення практики аудитування (Великобританія), що містять перелік критичних показників для оцінки можливості банкрутства підприємства [15, с. 87 ].

В. В. Ковальов, ґрунтуючись на розробках західних аудиторських фірм і застосовуючи ці розробки до специфіки бізнесу на пострадянському просторі, запропонував таку дворівневу систему показників. До першої групи відносяться критерії і показники, несприятливі поточні значення або негативна динаміка змін яких свідчать про можливі в недалекому майбутньому значні фінансові утруднення, у тому числі й банкрутство.

У другу групу входять критерії і показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний. Разом з тим вони вказують, що за певних умов чи неприйнятті ефективних заходів ситуація може різко погіршитися.

Однією із стадій банкрутства підприємства є фінансова нестійкість. На цій стадії починаються труднощі з наявними засобами, виявляються деякі ранні ознаки банкрутства, різкі зміни в структурі балансу в будь-якому напрямку.

При аналізі роботи підприємства ззовні тривогу повинні викликати:

- затримки з наданням звітності (ці затримки, можливо, сигналізують про погану роботу фінансових служб або корекцію звітності для приховання реального становища підприємства);

- конфлікти на підприємстві, звільнення кого-небудь з керівництва..

 Для використання даного підходу спочатку необхідно визначити одиниці вимірювання кожного з обраних критеріїв, задати їхні критичні значення із деталізацією по галузях, а сама їхня обробка із прийняттям необхідних рекомендацій може бути здійснена лише після накопичення відповідних статистичних даних.

Істотно підсилити можливості аналізу ризику банкрутства можна шляхом поєднання кількісних і якісних показників, причому розглядаючи їх не тільки в статиці, але й в динаміці. Проте представлені вище методи не надають аналітикам подібної можливості. Підхід до аналізу ризику банкрутства, що викладається нижче, дозволяє, з огляду на усі відзначені недоліки існуючих підходів, аналізувати ризик банкрутства, налагоджуючи модель не тільки на економічні й управлінські характеристики підприємства, але й з урахуванням специфіки країни, періоду часу, галузі.

Застосування нечітких множин у фінансовому аналізі підприємств дозволяє враховувати невизначеності не тільки статистичної, але і лінгвістичної природи. Якщо говориться, що імовірність банкрутства «мала», а значення того чи іншого показника «задовільно», то необхідно функціонально узгодити висловлення подібного роду, щоб строгою мовою математики робити наукові висновки на основі отриманих нечітких описів.

Нечіткі описи в структурі методу аналізу ризику з'являються в зв'язку з непевністю експерта, що виникає в ході різного роду класифікацій. Наприклад, коли експерт не може чітко розмежувати поняття «високої» і «максимальної» імовірності. Або якщо необхідно провести границю між середнім і низьким рівнем значення параметра [34, с. 65].

Щоб підійти до комплексної діагностики ризику банкрутства емітента, необхідно сформувати систему нечітких знань. В основу цієї системи повинні лягти знання, що відносяться до фінансової сторони банкрутства.

Експертна система на базі нечітких знань повинна містити механізм нечітко-логічного висновку, такий, щоб зробити висновок про ступінь ризику банкрутства емітента на основі всієї необхідної вихідної інформації, одержуваної від користувача. Чим більше система містить відповідних знань і чим точніше описаний в ній ризик банкрутства за допомогою логічних правил, тим точніше буде проведена діагностика банкрутства підприємства [23, с. 174 ].

Висновки до розділу 1

Проведене дослідження щодо теоретичних засад оцінки кредитоспроможності підприємства дозволило зробити ряд висновків:

1. Визначено, що кредитна послуга, яка є продуктом банку, в будь-якому випадку здійснюється з метою отримання доходу, і в кожній кредитній угоді для банку присутній елемент ризику, бо завжди існує ймовірність не повернення кредиту позичальником із різних причин, несплати процентів за позичкою, порушення строку погашення заборгованості. Наявність кредитного ризику залежить від багатьох суб'єктивних і об'єктивних факторів, зокрема кадровий потенціал клієнта, результати його діяльності, ступінь надійності потенційного позичальника з точки зору виконання своїх зобов'язань перед кредитором, рентабельність кредитованого заходу.

2. Виявлено, що особливої актуальності набувають питання, пов'язані з розробленням державної фінансово-кредитної політики та механізмів її реалізації. Така політика та механізми її реалізації повинні базуватися на чітких теоретико-методологічних основах, які забезпечують однозначне трактування її ключових положень, зокрема таких, як кредит, кредитний договір, кредитні операції, кредитоспроможність позичальника.

3. Для аналізу кредитоспроможності підприємницьких структур у світовій та вітчизняній аналітичній практиці розроблено низку показників (коефіцієнтів), розрахунок яких базується на існуванні відповідних співвідношень між окремими статтями балансу та інших форм звітності, що відображають наявність та використання фінансових даних: вартості основних засобів і витрат, величини власного та позикового капіталу, розміру кредиторської та дебіторської заборгованості.

4. Доведено, що аналіз структури вхідних та вихідних грошових потоків підприємства дасть більш повну уяву про фінансовий стан підприємства, кредитоспроможність та тенденції його розвитку.


Розділ 2. Комплексна оцінка кредитоспроможності підприємства ТОВ „ Літопис Видавництво”

2.1. Фінансово-економічна характеристика підприємства

Аналіз ситуації в поліграфічному виробництві України та суміжних з нею галузях та підгалузях хотілося б розпочати оглядом статистичних даних.

У поліграфічному секторі економіки активно утверджується тенденція до збільшення кількості господарюючих суб’єктів. Нині тут налічується 2 тисячі підприємств різних форм власності, в т.ч. 21 відсоток, колективної –56.6, приватної – 21.8. Це свідчіть про те, що поліграфія все впевнено входить у ринок, вже діє досить сильне конкурентне середовище.

Численні приватні, колективні поліграфічні підприємства та фірми, які здебільшого оснащенні сучасною технікою, що успішно конкурують, точніше домінують на ринку пакувальної, рекламної, бланкової, та іншої комерційної продукції. Заради об’єктивності слід сказати що вони помітно підняли рівень якості поліграфічного виконання друкованої продукції.

В газетному, журнальному, книжковому виробництві домінуюче становище поки що залишається за державними підприємствами. Воно й зрозуміло, адже ці виробництва мають сьогодні складну інфраструктуру,  великі виробничі та допоміжні площі, що коштує значних коштів. Зважаючи на це, бізнес сюди входить досить обережно, детально прораховуючи можливу рентабельність вкладень.

Певна річ, розрахунки базуються на реальних ринкових потребах. Наш ринок свідчить про продовження негативної тенденції зменшення обсягів випуску неперіодичних та періодичних друкованих видань та про збільшення вільних потужностей із випуску книжкової і газетно-журнальної продукції.

Порівнючи українську видавничу справу з видавничо-поліграфічною справою у Росії можна констатувати, що росіяни вивели книгу на третє місце своєї експортної продукції. Зокрема, ми українці відчули таке пожвавлення ринку судячи з книжкових полиць. У Білорусії, у 2010 році було випущено близько 7,5 примірників книжок на одного жителя, що перевищує видавництво книжок в Україні в рази. Такі низькі показники книговидавничої діяльності тримають на голодному пайку вітчизняну поліграфію. Недоступність книги знижує конституційне право громадян України на одержання інформації, позбавляє їх можливостей прилучатись до загальнолюдських цінностей. Основною причиною такого глибокого спаду книговидання є те, що в Україні не створені необхідні економічні умови, які б сприяли формуванню помірних цін на книгу, зробили б її доступною широким верствам населення. А це, в свою чергу, стимулювало б нарощування обсягів книговидання і книгорозповсюдження та відповідне підвищення рівня завантаження виробничих потужностей поліграфії. Щоб радикально змінити ситуацію мусимо, насамперед, домогтися ослаблення руйнівного податкового пресу на книгу, введення нульової ставки податку на додану вартість усіх операцій, робіт та послуг при підготовці, друкуванні та розповсюдженні книги. Саме нульова ставка ПДВ діє в Росії, Білорусі, Естонії, Латвії, Литві, США, Великобританії, Польщі, Норвегії, Швейцарії, Південній Кореї, Аргентині, Бразилії, Колумбії. Набагато нижчі, ніж в Україні, діють ставки ПДВ на книгу в Туреччині, Італії, Іспанії, Словенії, Чеській Республіці, Нідерландах, Бельгії, Канаді, Німеччині — від 1 до 7 відсотків [27, с. 43 ].

Оцінюючи ситуацію в поліграфічній сфері, слід наголосити на тому, що вона залишається складною, неоднозначною та суперечливою. Як і в усьому нашому вітчизняному виробництві, тут не вистачає обігових коштів, тиснуть непомірні податки, дається взнаки низька платоспроможність населення і юридичних осіб, у результаті чого падає попит на поліграфічну продукцію і зростає дебіторська заборгованість. Низькою є завантаженість виробничих потужностей, значна їх частина потребує модернізації, складним є фінансове становище поліграфічних підприємств.

Водночас більшість виробничих колективів усіх форм власності перебувають, як кажуть, "на плаву", прагнуть не тільки вижити, а й потроху розвиваються, відтворюють виробництво.

Обсяг випуску товарної продукції в діючих цінах збільшився на 21,1 відсоток, балансовий прибуток — на 25,5, середньомісячна зарплата підвищилась на 17,9%

Не може не викликати стурбованість те, що минулий рік кожне третє підприємство системи Держкомінформполітики закінчило зі збитками.

Цього року коло збиткових підприємств розширилося. Насамперед, тому, що навантаження на собівартість продукції за рахунок незалежних від поліграфії факторів з 1 січня нинішнього року збільшилось.

Зокрема, у зв'язку зі скасуванням понижуючого коефіцієнта, на 40 відсотків зросли амортизаційні відрахування, які входять до собівартості продукції. А це досить значні суми. Особливо це відчувають виробництва, які мають порівняно нові будівлі.

Напружена ситуація зі збільшенням амортизаційних відрахувань створена штучно.

Практика засвідчила, що підвищення нормативу амортизаційних відрахувань на будівлі та споруди до 5, а на технологічне устаткування до 15 відсотків виявилося безпідставним. Це призвело до зумисного завищення собівартості продукції, зменшення прибутку, а відтак — і податку на нього.

У результаті такого невиваженого підходу втратили всі — і виробник, і держава, і замовник, і споживач.

Аналізуючи проблеми видавничо-поліграфічного комплексу, слід видокремити питання книжкового виробництва, матеріальна база якого перебуває в стані занепаду. У цьому секторі, як відомо, працюють знані далеко за межами України книжкові підприємства, зокрема. Головне — виробниче об'єднання "Поліграфкнига", київська книжкова фабрика та АТЗТ "Книга", харківські — ім. Фрунзе і "Глобус", Львівська "Атлас". Основу їх завантаження завжди складали підручники, навчальна, науково-технічна, енциклопедична література. Сьогодні ж, на жаль, цих замовлень вони не мають. Якщо щось і з'являється, то, з огляду засушливого податкового клімату, виконуються замовлення за рубежем, там, де сприятливіші економічні умови.

Метою діяльності товариства з обмеженою відповідальністю „ Літопис Видавництво” є задоволення потреб споживачів у поліграфічних послугах.

Предметом діяльності ТОВ „ Літопис Видавництво” є:

  1.  торгівля, в т.ч. за валюту, поліграфічною продукцією власного виробництва й інших виробників, для чого підприємство має право відкривати свої магазини, відділи та секції в магазинах та торговельних фірмах різних форм власності;
  2.  виробництво та збут друкованої продукції тощо.

Товариство має достатньо кваліфікованих кадрів для здійснення своєї діяльності.

Фінансово-облікова робота відноситься до функцій головного бухгалтера. Їх діяльність охоплює сферу взаємовідносин підприємства з постачальниками, споживачами, банківськими установами з приводу розрахунків, сплати податків та інших обов’язкових платежів до бюджету та позабюджетних фондів.

До функцій головного економіста належить аналіз та оцінка діяльності підприємства згідно бухгалтерських та статистичних даних.

Кадрова політика належить до функцій працівників відділку кадрів.

Начальник відділу маркетингу виконує обов’язки щодо ефективного функціонування підприємства у маркетинговому середовищі. До його компетенції належить укладання договорів з постачальниками, споживачами, планування цінової стратегії та асортиментної політики, подання пропозицій стосовно можливості впровадження технологічних нововведень та здійснення ефективної інвестиційної діяльності.

До функцій головного редактора належить підготовка інформативних матеріалів до друку, що виконується безпосередньо у видавничому відділі.

Попередня оцінка позичальника (коефіцієнт ділової активності Кда) полягає в визначенню ринкової позиції позичальника, його ділової активності і здійснюється шляхом розрахунку загальної суми балів по результатах початкового анкетування позичальника.

Основні показники фінансової діяльності ТОВ „ Літопис Видавництво” наведені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Основні показники фінансової діяльності ТОВ „ Літопис Видавництво”  за 2011-2013 рр.

Показник

Період

Відхилення 2013 р. від 2012р.

2011р.

2012 р.

2013 р.

абсол.

відносна

1

Дохід (виручка) від реалізації продукції

20221,8

25277,3

73634,1

48356,8

191,31

2

Податок на додану вартість

1953,0

1779,6

3777,8

1998,2

112,28

3

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції

18268,8

1667,9

69856,3

68188,4

4088,28

4

Інші вирахування з доходу

-

25277,3

5909,6

-19367,7

-76,62

5

Собівартість реалізованої продукції

14814,7

18923,5

46366,5

27443,0

145,02

6

Валовий прибуток від реалізації

3454,1

6353,8

17580,2

11226,4

176,69

7

Інші операційні доходи

254,8

3530,4

2337,1

-1193,3

-33,80

8

Адміністративні витрати

-

2472,5

7948,7

5476,2

221,48

9

Витрати на збут

-

1734,1

6428,1

4694

270,69

10

Інші операційні витрати

-

3957,3

6204,5

2247,2

56,79

11

Прибуток операційної діяльності

3708,9

1720,3

(664,0)

-2384,3

-138,60

12

Інші фінансові доходи

-

38,8

10,6

-28,2

-72,68

13

Інші доходи

55,3

-

113,4

113,4

-

14

Фінансові витрати

-

48,5

379,9

331,4

683,30

15

Інші витрати

1550,0

49,8

191,3

141,5

284,14

16

Прибуток від звичайної

діяльності

2214,2

1660,8

(1111,2)

-2772

-166,91

17

Податок на прибуток

877,0

474,9

595,7

120,8

25,44

18

Чистий прибуток

1337,2

1185,9

(1706,9)

-2892,8

-243,93

Як видно з табл. 2.1, протягом 2012-2013 років чиста виручка від реалізації зросла в 2012 році порівняно з минулим на 68188,4 тис. грн. За цей час собівартість реалізованої продукції зросла на 27443 тис. грн. (145,02%). Це призвело до збільшення валового прибутку від реалізації на 11226,4 тис. грн. (176,69%). Негативно вплинуло зростання рівня адміністративних витрат на 5476,2 тис. грн. (221,48%), витрат на збут на 4694 тис. грн. (270,69%) та інших операційних витрат – на 2247,2 тис. грн. (56,79%).

Проте спостерігається зменшення інших операційних доходів – на 1193,3 тис. грн. (33,8%), відповідно до чого відбулось зменшення прибутку операційної діяльності на 2384,3 тис. грн. (138,6%).

Інші фінансові доходи в 2013 р., порівняно з 2012 р., зменшились на 28,2 тис. грн. (72,68%), проте відбулось збільшення інших доходів на 113,4 тис. грн.

Протягом 2012-2013 рр. спостерігається збільшення фінансових витрат на 331,4 тис. грн. (683,3%) та інших витрат – на 141,5 тис. грн. (284,14%).

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування зменшився на 2772 тис. грн. (166,91%) в 2012 р., порівняно з 2012 р. Сума податку на прибуток збільшилась на 120,8 тис. грн. (25,44%).

Чистий прибуток підприємства в 2013 р., порівняно з 2012 р., зменшився на 2892,8 тис. грн. (243,93%), що є негативним фактором в діяльності підприємства.

Проведемо аналіз структури доходів та витрат (табл. 2.2 – 2.3).

Таблиця 2.2  Структура доходів ТОВ „ Літопис Видавництво” за 2011-2013 рр.

Показник

Період

Відхилення (+/-)

2011 р.

2012 р.

2013 р.

2013/

2011

2013/

2012

1

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції

98,33

31,85

96,60

-1,73

64,75

2

Інші операційні доходи

1,37

67,41

3,23

1,86

-64,18

3

Інші фінансові доходи

-

0,74

0,01

0,01

-0,73

4

Інші доходи

0,30

-

0,16

-0,14

0,16

5

Всього доходів

100,00

100,00

100,00

*

*

Отже, як бачимо з табл. 2.2, найбільшу питому вагу в структурі сукупних доходів підприємства займає чистий дохід (виручка) від реалізації продукції. Так, в 2013 р., питома вага чистого доходу становила 96,6% в загальній структурі валових доходів, що на 64,75% більше, порівняно з 2012 р., та на 1,73% менше, порівняно з 2011 р.

Питома вага інших операційних доходів підприємства має тенденцію до зменшення протягом 2011-2013 рр. В 2013 р. питома вага інших операційних доходів становила 3,23%, що на 64,18% менше, порівняно з 2012р. та на 1,86% більше, порівняно з 2011 р.

Питома вага інших фінансових доходів протягом 2011-2013 рр. зменшувалась і в 2013 р. становила 0,1%, що на 0,73% менше, порівняно з 2012 р.

Розглянемо структуру витрат підприємства за 2011-2013 рр. (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 Структура витрат ТОВ „ Літопис Видавництво” за 2011-2013 рр.

Показник

Період

Відхилення (+/-)

2011 р.

2012 р.

2013 р.

2013/

2011

2013/

2012

1

Податок на додану вартість

10,17

3,25

4,86

-5,32

1,60

2

Інші вирахування з доходу

-

46,20

7,60

7,60

-38,60

3

Собівартість реалізованої продукції

77,18

34,58

59,60

-17,59

25,01

4

Адміністративні витрати

-

4,52

10,22

10,22

5,70

5

Витрати на збут

-

3,17

8,26

8,26

5,09

6

Інші операційні витрати

-

7,23

7,97

7,97

0,74

7

Фінансові витрати

-

0,09

0,49

0,49

0,40

8

Інші витрати

8,08

0,09

0,25

-7,83

0,15

9

Податок на прибуток

4,57

0,87

0,77

-3,80

-0,10

10

Всього витрати

100,00

100,00

100,00

*

*

Отже, як бачимо з табл. 2.3, найбільшу питому вагу в сумі валових витрат ТОВ „ Літопис Видавництво” займає собівартість продукції, проте, спостерігається її коливання протягом 2011-2013 рр. Так, в 2013 р. питома вага собівартості продукції становить 59,6%, що на 25,01% більше, порівняно з 2012 р. та  на 17,59% менше, порівняно з 2011 р.

Проте спостерігається збільшення питомої ваги адміністративних витрат в загальній структурі валових витрат підприємства. В 2013 р. питома вага адміністративних витрат в структурі валових витрат становила 10,22%, що на 5,7% більше, порівняно з 2012 р.

Питома вага витрат на збут протягом 2012-2013 рр. збільшилась на 5,09%.

На зміну показників прибутку впливають різноманітні внутрішні та зовнішні фактори, перелік і порядок розрахунку впливу яких визначаються методикою формування відповідних показників і наявною інформаційною базою (рис. 2.2).

Таким чином, на прибуток від реалізації продукції у цілому по підприємству (за даними ф. № 2 „Звіт про фінансові результати” – валовий прибуток) впливає чотири основних фактори першого рівня:

  •  обсяг реалізації продукції у натуральних одиницях (ОР);
  •  структура реалізації (ПВ);
  •  собівартість одиниці і-го виду продукції (Сі);
  •  рівень цін і-го виду продукції (Ці).

Негативно вплине на величину прибутку збільшення собівартості продукції, що зменшить валовий прибуток на 485,12 тис. грн. Вказана сума є резервом підвищення прибутку за умови більш ефективного використання торгівельних ресурсів.

У рамках внутрішнього фінансового аналізу, за умови наявності необхідних аналітичних даних бухгалтерського обліку, загальна величина валового прибутку підприємства розглядається як сума прибутків від реалізації за окремими видами продукції. Прибутки від реалізації за видами продукції виступають у якості факторів загального валового прибутку.

Поряд з основною діяльністю до операційної входить й інша операційна діяльність. Фінансові результати від такого виду діяльності складають суттєву частку загального результату та, відповідно, мають особливості методики проведення аналізу.

Детальний аналіз таких показників здійснюється за даними бухгалтерського обліку (первинними документами, обліковими регістрами, звітністю).

Аналіз фінансових результатів від іншої операційної діяльності проводиться за кожним їх видом з погляду на сутність, доцільність і законність кожної операції, правильність оцінки майна, яке реалізується. При цьому необхідно встановити, чи правильно доходи і витрати віднесені до фінансових результатів, чи не було порушень діючих положень при віднесенні певних сум на збитки. При отриманні збитків від іншої реалізації, пов’язаних з перевищенням операційних витрат над доходами, у кожному конкретному випадку необхідно визначити винних осіб і причини виникнення таких збитків.

Так, причинами виникнення збитків від реалізації запасів є, як правило, зниження їх якості та споживчих властивостей внаслідок тривалого та недбалого збереження. Такі збитки є результатом недостатньої боротьби підприємства за збереженість майна.

При наявності збитків від списання безнадійної дебіторської заборгованості необхідно встановити, за яких обставин вона виникла. ТОВ „ Літопис Видавництво”  веде контроль за станом рахунків дебіторів, що не дає можливості отримати збитки від списання безнадійної дебіторської заборгованості.

Доходи та витрати від штрафів, пені, неустойок не характеризують з позитивної сторони діяльність підприємства. При аналізі сплачених штрафів, пені та неустойок за порушення умов договорів необхідно встановити, кому та за що вони сплачені, які причини їх появи, хто є винуватцем. Найчастіше вони свідчать про низький рівень організації бухгалтерського обліку на підприємстві, порушення договірної дисципліни. Дана ситуація не спостерігається на досліджуваному підприємстві, оскільки система обліку дає змогу дотримуватися платіжної дисципліни. 

2.2. Аналіз структури балансу і стійкості підприємства

Фінансові ресурси ТОВ „ Літопис Видавництво” – це грошові фонди цільового призначення, які формуються в процесі розподілу і перерозподілу національного багатства, сукупного суспільного продукту і національного доходу, і використовуються в статутних цілях підприємств.

Аналіз джерел майна ТОВ „ Літопис Видавництво” здійснюється за даними пасиву балансу.

Таблиця 2.4 Аналіз динаміки пасивів підприємства ТОВ „ Літопис Видавництво” за 2011-2013рр.

Статті пасивів

Період

Відхилення (+/-)

Темп приросту (%)

2011

2012

2013

2013/

201

2013/

2012

2013/

2011

2013/

2012

І. Власний капітал, в т.ч.:

Статутний капітал

10

10

3000

2990,0

2990,0

29900

29900

Додатковий вкладений капітал

-

-

1880,3

1880,3

1880,3

-

-

Резервний капітал

-

-

2,9

2,9

2,9

-

-

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

3196,8

3425,5

2832,2

-364,6

-593,3

-11,41

-17,32

Неоплачений капітал

(2960)

-2960,0

-2960,0

-

-

Всього власного капіталу

3206,8

3435,5

4755,4

1548,6

1319,9

48,29

38,42

ІІІ. Довгострокові зобов’язання, в т.ч.:

Довгострокові кредити банків

252,5

252,5

820,6

568,1

568,1

224,99

224,99

Відстрочені податкові зобов’язання

-

-

24,4

24,4

24,4

-

-

Всього за розділом ІІІ

252,5

252,5

845,0

845,0

592,5

-

234,65

IV. Поточні зобов’язання, в т.ч.:

Короткострокові кредити банків

-

-

213,3

213,3

213,3

-

-

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

280,5

274,4

1687,7

1407,2

1413,3

501,68

515,05

Поточні зобов’язання:

- з одержаних авансів

0

0

2263,4

2263,4

2263,4

-

-

- з бюджетом

99,1

139,5

585,8

486,7

446,3

491,12

319,93

- зі страхування

17,4

20,2

205,5

188,1

185,3

1081,03

917,33

- з оплати праці

36,5

42,4

566,1

529,6

523,7

1450,96

1235,14

- з учасниками

0

0

4,3

4,3

4,3

-

-

- із внутрішніх розрахунків

0

0

4694,7

4694,7

4694,7

-

-

Інші поточні зобов’язання

0,3

0

200,6

200,3

200,6

66766,67

-

Всього за розділом ІV

433,8

481,4

17306,4

16872,6

16825,0

3889,49

3495,01

V. Доходи майбутніх періодів

21,2

177,9

318,8

297,6

140,9

1403,77

79,20

Баланс

2324,6

4118,6

23225,6

20901,0

19107,0

899,12

463,92

Отже, як бачимо з табл. 2.4, власний капітал протягом 2011-2013 рр. має тенденцію до збільшення. Так, в 2013 р. власний капітал становив 4755,4 тис. грн., що на 1548,6 тис. грн. та 1319,9 тис. грн. більше, порівняно з 2011 р. та 2012 р. відповідно. Зростання суми власного капіталу ТОВ „ Літопис Видавництво” відбулося за рахунок збільшення статутного капіталу.

Статутний капітал ТОВ „ Літопис Видавництво” - основне джерело активів підприємства. До статутного капіталу внесені: грошові кошти; цінні папери; основні засоби; матеріали, МШП (обмежено); нематеріальні активи.

Зростання суми статутного капіталу на 2990 тис. грн. у 2013 р., порівняно з 2012 р., відбулося за рахунок додаткових внесків учасників на 1880,3 тис. грн.

Нерозподілений прибуток ТОВ „Літопис Видавництво” залишається у підприємства для використання на власні потреби. Спостерігається зменшення нерозподіленого прибутку у 2013 р., порівняно з 2012 р. на 593,3 тис. грн., що складає 17,32 %.

Керівництво ТОВ „Літопис Видавництво” контролює ситуацію, яка склалася на підприємстві, і приймає відповідні рішення до її поліпшення.

Довгострокові зобов’язання підприємства в 2013 р., порівняно з 2011-2012 рр., збільшились на 845 тис. грн. та 592,5 тис. грн.. відповідно. ТОВ „ Літопис Видавництво” використовує довгострокові кредити банків для подальшого розвитку підприємства.

Сума кредитів зросла у 2013 р. на 568,1 тис. грн., порівняно з 2012 р.

Поточні зобов’язання підприємства мали тенденцію до зростання в 2013 р. на 16872,6 тис. грн. та 16825 тис. грн.

Відповідно, порівняно з 2011-2012 рр. Причиною цьому є значне збільшення кредиторської заборгованості по короткостроковим кредитам банку в 2013 р. на 2263,4 тис. грн.; заборгованості постачальникам на 1413,3 тис. грн. ТОВ „Літопис Видавництво” залучає до розвитку господарської діяльності свої вільні обігові кошти, одержані в результаті їх раціонального використання, а не позикові.

Зростання боргу бюджету в 2013 р. на 446,3 тис. грн. та заборгованості з заробітної плати на 523,7 тис. грн. не можна розглядати як негативне явище в роботі ТОВ „Літопис Видавництво”

Зростання на підприємстві фонду оплати праці працівників спонукає зростання заборгованості підприємства з оплати за їх працю. А зростання доходу з реалізації продукції, призводить до зростання сплати податків до бюджету.

Доходи майбутніх періодів, тобто авансові платежі за здані в оренду основні засоби, передоплата за періодичні і довідкові видання, протягом 2011-2013 рр. збільшувались і в 2013 р. становили 318,8 тис. грн., що на 297,6 тис. грн. та 140,9 тис. грн. більше, порівняно з 2011-2012 рр. відповідно.

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та раціональності вкладення фінансових ресурсів в активи.

Від того, які кошти (власні чи залучені) вкладені в необоротні і оборотні засоби, скільки їх знаходиться у сфері обігу, в грошовій і матеріальній формах, наскільки оптимальне їх співвідношення, багато в чому залежать результати діяльності підприємства, а отже, і фінансовий його стан.

Таблиця 2.5  Аналіз динаміки активів підприємства ТОВ „ Літопис Видавництво” за 2011-2013 рр.

Статті пасивів

Період

Відхилення  

(+/-)

Темп приросту (%)

2011

2012

2013

2013/

2011

2013/

2012

2013/

2011

2013/

2012

1

2

3

4

5

6

7

8

1. Необоротні активи, в т.ч.:

Нематеріальні активи

-

32

45,7

45,7

13,7

-

42,81

Основні засоби (залишкова вартість)

955,6

1176,6

1915,8

960,2

739,2

100,48

62,83

Довгострокові фінансові інвестиції

-

-

23,7

23,7

23,7

-

-

Інші необоротні активи

-

-

1,5

1,5

1,5

-

-

Всього за розділом І

955,6

1208,6

1986,7

1031,1

778,1

107,90

64,38

ІІ. Оборотні активи, в т. Ч.:

Виробничі запаси

484,8

1505,9

1367,7

882,9

-138,2

182,12

-9,18

Готова продукція

-

57,6

520,9

520,9

463,3

-

804,34

Товари

-

40,1

218,2

218,2

178,1

-

444,14

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги

1557,5

4171,4

10967,2

9409,7

6795,8

604,15

162,91

Дебіторська заборгованість за розрахунками:

 

 

 

- з бюджетом

-

1,2

66,8

66,8

65,6

-

5466,67

- за виданими авансами

-

292,4

903,8

903,8

611,4

-

209,10

- із внутрішніх розрахунків

-

-

5789,6

5789,6

5789,6

-

-

Інша поточна дебіторська заборгованість

-

-

184,5

184,5

184,5

-

-

Грошові кошти в національній валюті

1088,2

396,6

716,7

-371,5

320,1

-34,14

80,71

Інші оборотні активи

-

21,7

413,5

413,5

391,8

-

1805,53

Усього за розділом ІІ

3130,5

6486,9

21148,9

18018,4

14662,0

575,58

226,02

ІІІ. Витрати майбутніх періодів

32,5

67,3

90

57,5

22,7

176,92

33,73

Баланс

4118,6

7762,8

23225,6

19107,0

15462,8

463,92

199,19

За даними табл. 2.5 робимо висновок, що фінансові ресурси підприємства спрямовуються на формування необоротних та оборотних активів підприємства.

Активи – це економічні ресурси підприємства, які мають принести дохід в результаті очікуваних операцій.

Активи класифікують за різними ознаками. За характером участі в господарському процесі та швидкості обороту активи поділяють на оборотні і необоротні.

Активи необоротні – сукупність майнових цінностей, які багаторазово беруть участь в процесі господарської діяльності.   

Активи оборотні – сукупність майнових цінностей, які повністю споживаються протягом одного операційного циклу.

Обсяг необоротних активів зростає з року в рік. В 2013 році їх обсяг досяг 1986,7 тис. грн., тобто збільшився на 778,1 тис. грн. (64,38%), порівняно з 2012 р., та на 1031,1 тис. грн. (107,9%), порівняно з 2011 р. Зростання показника відбулося за рахунок збільшення вартості основних засобів ТОВ „Літопис Видавництво”

Оборотні активи підприємства в 2013 р., порівняно з 2011-2012 рр., збільшились на 18018,4 тис. грн. та 14662 тис. грн. відповідно.

Вартість виробничих запасів ТОВ „Літопис Видавництво” в 2013 р. зменшилась, порівняно з 2012 р., на 138,2 тис. грн., проте порівняно з 2011 р. – збільшилась на 882,9 тис. грн. Відбулось збільшення вартості готової продукції та товарів протягом 2011-2013 рр.

Дебіторська заборгованість підприємства за товари, роботи, послуги протягом 2011-2013 рр. Збільшувалась і в 2013 р. становила 10967,2 тис. грн., що на 9409,7 тис. грн. та 6795,8 тис. грн. більше, порівняно з 2011-2012 рр. відповідно.

Проте спостерігається зменшення грошових коштів підприємства в 2009 р., порівняно з 2011 р. – на 371,5 тис. грн., проте, порівняно з 2012 р. – відбулось їх збільшення на 320,1 тис. грн.

Аналіз динаміки активів підприємства ТОВ „Літопис Видавництво” показав, що підприємство, завдяки ефективній політиці керівництва, має достатню кількість господарських засобів, які забезпечують ефективність його діяльності.

Оцінку фінансового стану підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показників.

Основою методики оцінки фінансового стану є теорія аналізу фінансової діяльності підприємства, що розглядає поняття “стабільний фінансовий стан” не тільки як якісну характеристику його фінансів, а як і кількісно вимірюване явище.

Комплексна оцінка фінансової стійкості ТОВ „Літопис Видавництво” проводиться шляхом розрахунку відносних показників (табл. 2.10).

1) Коефіцієнт незалежності характеризує питому вагу власного капіталу в загальній сумі балансу. В 2013 році він становив 0,205, що на 0,629 та 0,857 пунктів менше, порівняно з 2011-2012 рр.

2) Коефіцієнт фінансової залежності свідчить про збільшення в 2013 році питомої ваги залучених коштів у фінансуванні підприємства на 3,685 та 3,943 пункти, порівняно з 2011-2012 рр.

Таблиця 2.6 Показники оцінки фінансової стійкості ТОВ „ Літопис Видавництво” за 2011-2013 рр.

Показник

Формула для розрахунку

Норма-тивне зна-чення

2011 рік

2012 рік

2013 рік

Відхилення

2013 / 2011

2013 / 2012

1

2

3

4

5

6

7

8

Коефіцієнт незалежності (автономії, власного капіталу)

Власний капітал

Валюта балансу

> 0,5

1,062

0,834

0,205

-0,857

-0,629

Коефіцієнт фінансової залежності

Валюта балансу

Власний капітал

< 2

0,941

1,199

4,884

3,943

3,685

Продовження табл. 2.10

Коефіцієнт співвідно-шення залученого і власного капіталу

Залучений капітал

Власний капітал

-

0,176

0,214

3,817

3,641

3,603

Коефіцієнт стійкості фінансування

Власний капітал + Забезпечення наступних витрат і платежів + Довгострокові зобов’язання

Валюта балансу

0,8-0,9

0,844

0,475

0,241

-0,603

-0,234

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу

Довгострокові зобов’язання + Поточні зобов’язання

Валюта балансу

< 0,5

0,187

0,178

0,782

0,595

0,603

Коефіцієнт структури фінансування необоротних активів

Довгострокові зобов’язання

Необоротні активи

< 1

-

0,209

0,425

0,425

0,216

Коефіцієнт довгостро-кового залучення позикових коштів

Довгострокові зобов’язання

Довгострокові зобов’язання + Власний капітал

-

-

0,068

0,151

0,151

0,082

Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами

Власний капітал – Необоротні активи

Оборотні активи

> 0,1

0,774

0,343

0,131

-0,643

-0,212

Коефіцієнт довгостро-

кових зобов’язань

Довгострокові зобов’язання

Довгострокові зобов’язання + Поточні зобов’язання

< 0,2

-

0,344

0,047

0,047

-0,297

3) Коефіцієнт фінансової стійкості визначається як відношення власного та залученого капіталу. Так, у ТОВ „ Літопис Видавництво” в 2013 р. цей показник має значення 0,262, що на 4,419 та 5,431 пункти менше, порівняно з 2011-2012 рр.

4) Коефіцієнт співвідношення залученого та власного капіталу показує частку власного капіталу, яка вкладена в поточну діяльність. Отже значення цього показника в 2013 році на 3,603 та 3,641 пункти більше, порівняно з 2011-2012 рр.

5) Коефіцієнт стійкості фінансування показує частину майна підприємства, яка фінансується за рахунок стійких джерел. Критичне значення коефіцієнта – 0,75. Отже, виходячи з проведених розрахунків, у ТОВ „ Літопис Видавництво”  в 2013 р. значення цього коефіцієнта становить 0,241, в 2012 р. – 0,475, в 2011 р. – 0,187, отже, можна зробити висновок, що на підприємстві в 2011 р. достатньо стійких джерел формування.

6) Коефіцієнт концентрації залученого капіталу залежить від галузевих особливостей і становить в 2013 році 0,782, що на 0,603 та 0,595 пунктів більше, порівняно з 2011-2012 рр.

7) Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами показує, яка частина оборотних активів забезпечується власними джерелами фінансування. Отже у ТОВ „ Літопис Видавництво” він становить в 2013 році 0,131, що на 0,212 та 0,643 пункти менше, порівняно з 2011-2012 рр.

2.3. Оцінка кредитоспроможності підприємства за різними методиками

З метою зменшення цін на поліграфічні послуги і підвищення конкурентоспроможності вітчизняної поліграфічної продукції нам слід ініціювати питання про відновлення переліку товарів критичного імпорту, які при ввезенні на митну територію України не обкладаються податком на додану вартість, включивши до нього насамперед: технологічне устаткування, запчастини, деякі поліграфічні матеріали, які в Україні не випускаються, а також домогтися зменшення ввізного мита на них

Анкетування позичальника проводиться за допомогою заповнення спеціальної анкети: форми “Аналіз ділової активності позичальника”.

Кожна характеристика в цій формі оцінюється певною сумою балів. Для полегшення роботи з ними створюється відповідна електронна таблиця.

Для вибору потрібної характеристики достатньо у відповідних позиціях електронної таблиці проставити одиниці. Загальна сума балів обчислюється автоматично.  

В цій таблиці приведена оцінки ділової активності позичальника ТОВ “Видавничий дім „Медіа холдинг” з  Кда = 24,5.

Відповідно в минулому році  Кда ТОВ „ Літопис Видавництво” складав 22,5. Індекс підвищення ділової активності для  ТОВ „Літопис Видавництво” складає 24,5/22,5 = 1,089.

Таблиця 2.7  Фінансовий аналіз кредитоспроможності клієнта виконується за допомогою системи коефіцієнтів. Аналіз ділової активності позичальника

Виберіть відповідні характеристики поставивши справа 1 або 0 в колонках 1/0  ( 0 не обов'язково)

А. Організація сектора     

Бали

2

1/0

1

1/0

0.5

1/0

a.  Вплив лідерів в секторі

позитивний

1

немає

0

негативний

B. Контролювання ринку

Бали                                                

2

1/0

1

1/0

0.5

1/0

b1. Статус ринку              

розширяє нові ринки,  великий експорт  

0

стабільний

1

скорочується, малий експорт

0

b2. Здібність збільшити пропозицію                            

висока

0

середня

1

низька

0

b3. Конкуренція                            

низька

0

середня

1

висока

0

b4. Організація  ринку                  

сильні позиції, висококласна продукція, поширена сфера

0

встановлений ринок, продукція достатньої якості

1

невідомий ринок, низького класу  продукція, мала сфера

0

b5. Індивідуалізація продукції                          

висока

0

середня

1

низька

0

C. Контролювання цін і скидок

Бали                                                

2

1/0

1

1/0

0.5

1/0

c1. Залежність від постачальників і клієнтів                         

низька

1

середня

0

висока  

0

c2. Соціальні обмеження                            

слабкі

1

середні

0

сильні

0

c3. Особливі ціни                          

низькі   

1

середні

0

високі

0

c4. Залежність попиту від  цін        

   

попит більше, коли ціни  нижчі

0

немає

0

попит менше,  коли ціни  вищі

1

c5. Коливання цін                           

низьке

1

середнє

0

високе

0

c6. Відповідність цін низькому  рівню виробництва                       

низька

0

середня

1

висока

0

D. Технологічні обмеження

Бали                                                

2

1/0

1

1/0

0.5

1/0

d1. Інвестиційний період                      

короткий

1

середній

0

довгий

0

d2. Знос обладнання                         

довгий період

0

середній період

1

короткий період

0

d3. Вартість досліджень                              

висока

0

середня

1

низька

0

d4. Потрібні інвестиції                           

великі  

0

середні

1

малі

0

d5. Потрібний  рівень якості                       

високий

0

середній

1

низький

0

d6. Чутливість  до оточення                          

низька

1

середня

0

висока

0

                                                   

14

10

0,5

Загальна оцінка

24,5

Система фінансових коефіцієнтів кредитоспроможності клієнта включає три групи показників:

  •  коефіцієнти структури капіталу (Кман, Кн)
  •  коефіцієнти ліквідності (Кп, Кал,);
  •  коефіцієнти оборотності балансу (Коб).

Коефіцієнт  забезпечення кредиту (Кз)  визначається як співвідношення вартості  заставленого майна, фінансових зобов’язань поручителя чи гаранта до суми боргових зобов’язань по кредиту та процентах

Теоретичне значення Кз повинне бути не менше 1,0

Таблиця 2.8

Рейтингова шкала для оцінки коефіцієнтів

Рейтинг (оцінка)

Коефіцієнт

3

2

1

Кда

>25

від 10 до 25

<10

Км

>0,5

0,5

<0,5

Кн.

<1,0

0,5

>0,5

Кп

>2,0

2,0

<2,0

Кал

>0,2

0,2

<0,2

Коб

>0.2

0,2

<0,2

Кз

>1,4

від 1,1 до 1,4

1,0 і менше

Керуючись цією таблицею визначається кількість балів для фактичного значення коефіцієнтів.

Для цього знаходимо фактичне  значення того чи іншого коефіцієнта в таблиці.

Якщо його значення знаходиться в колонці 2, то цей коефіцієнт оцінюється в 3 бали, в третій колонці - 2 бали, в четвертій - 1.

 Всі значення коефіцієнтів виводяться в окрему таблицю 2.18.

Таблиця 2.9

Оцінка коефіцієнтів позичальника

Коефіцієнти

Фактичне значення коефіцієнта

Оцінка коефіцієнта

Кда

24,5

2

Км

0,49

2

Кн

0,818

3

Кп

0,29

2

Кал

3,91

3

Коб

0,246

3

Кз

1

1

Всього

16

За результатами підрахунків фактичних значень коефіцієнтів визначається клас позичальника по шкалі.

Таблиця 2.10

Рейтингова шкала для оцінки позичальника.

Кількість балів

Клас

18 і більше

А

від 14 до 17

Б

від 11 до 13

В

від 8 до 10

Г

Менше 7

Д

У даному випадку позичальника ТОВ „Літопис Видавництво” можна віднести до класу Б.

Було проведено визначення кредитоспроможності позичальників. Попередня оцінка позичальників (коефіцієнт ділової активності Кда) полягає в визначенню ринкової позиції позичальника, його ділової активності і здійснюється шляхом розрахунку загальної суми балів по результатах початкового анкетування позичальника.

Оцінка ділової активності позичальника ТОВ „Літопис Видавництво” з  Кда = 24,5. Відповідно в минулому році  Кда ТОВ „Літопис Видавництво” складав 22,5. Індекс підвищення ділової активності для  ТОВ „Літопис Видавництво” складає 24,5/22,5 = 1,089.

Фінансовий аналіз кредитоспроможності клієнтів виконувався за допомогою системи коефіцієнтів.

У даному випадку позичальника ТОВ „Літопис Видавництво” можна віднести до класу Б — фінансова діяльність добра або дуже добра, але немає надто великих перспектив.

Оцінка фінансового стану бенефіціара здійснюється шляхом розрахунку та інтерпретації інтегрального показника фінансового стану. Здатність позичальника обслуговувати залучені позики визначається на основі розрахунку поточного та прогнозного коефіцієнта покриття боргу.

Для розрахунку фінансових коефіцієнтів використовується фінансова звітність бенефіціара за три останні календарні роки та останній звітний період (форма №1 "Баланс", форма №2 "Звіт про фінансові результати", форма №3 "Звіт про рух грошових коштів"), яка включається до пакета документів для експертизи пропозицій.

Для розрахунку поточного коефіцієнта покриття боргу використовується інформація, що міститься у формі №3 "Звіт про рух грошових коштів". Для розрахунку прогнозних значень коефіцієнта покриття боргу використовується інформація, що міститься в прогнозах руху грошових коштів позичальника, що є складовою корпоративного плану розвитку та пропозиції щодо ініціювання проекту.

Якщо в пропозиціях відсутня фінансова звітність бенефіціара за три останні календарні роки та останній звітний період, а також прогнозні розрахунки руху грошових коштів Міністерство робить висновок про неможливість проведення оцінки фінансового стану.

Оцінка фінансової стійкості проводиться шляхом розрахунку відносних показників (табл. 2.11).

Таблиця 2.11 Показники оцінки фінансової стійкості

ТОВ „Літопис Видавництво” за 2011-2013 рр.

Показник

Формула для розрахунку

Нор-ма-тивне зна-чення

2011 рік

2012рік

2013 рік

Відхилення

2013 / 2011

2013 / 2012

Продовження табл. 2.20

Коефіцієнт покриття (х1)

Поточні активи

Поточні зобов’язання

1,5 – 2,0

6,503

13,475

1,222

-5,281

-12,253

Коефіцієнт фінансової незалежності (х2)

Власний капітал

Валюта балансу

1,062

0,834

0,205

-0,857

-0,629

Коефіцієнт оборотності капіталу (х3)

Чиста виручка від реалізації

Середньорічна валюта балансу

5,671

2,265

4,677

-0,994

2,412

Коефіцієнт рентабельності операційного продажу за грошовим потоком (х4)

Чистий грошовий потік від операційної діяльності

Чиста виручка від реалізації

0,153

0,286

0,256

0,103

-0,03

Коефіцієнт рентабельності активів за вільним грошовим потоком (х5)

Чистий рух коштів від операційної та інвестиційної діяльності

Середньорічна валюта балансу

5,286

2,110

4,362

-0,924

2,252

Коефіцієнт оборотності позичкового капіталу (х6)

Чиста виручка від реалізації

Залучений капітал – ліквідні активи

-10,536

-9,496

9,736

20,272

19,232

Коефіцієнт оборотності позичкового капіталу за грошовим потоком (х7)

Чистий грошовий потік операційної діяльності

Чистий позичковий капітал

-1,633

-2,898

2,586

4,219

5,484

Коефіцієнт рентабельності продажу (х8)

Прибуток до оподаткування

Чиста виручка від реалізації

0,121

-0,020

-0,017

-0,138

0,003

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (х9)

Чистий прибуток

Середньорічна вартість власного капіталу

0,471

-0,254

-0,834

-1,305

-0,58

Коефіцієнт оборотності оборотних активів (х10)

Чиста виручка від реалізації

Середньорічна вартість оборотних активів

7,139

7,299

4,628

-2,511

-2,671

Для забезпечення якості оцінки фінансового стану параметри і ставності їх функцій, уточнюються кожні два роки з урахуванням актуальних змін у фінансовій діяльності підприємств, що здійснюють діяльність в Україні.

Міністерство здійснює щоквартальний моніторинг виконання плану корпоративного розвитку та стану інтегрального показника фінансового стану позичальника.

Первинний набір фінансових індикаторів для розрахунку інтегрального показника фінансового стану включає такі коефіцієнти:

Оптимальне значення коефіцієнта покриття становить від 1,5 до 2,5. Якщо значення коефіцієнта надто високе, то це свідчить про те, що бенефіціар неефективно використовує власний капітал та довгострокові позики, зокрема вкладає їх у запаси чи інші оборотні активи. Для врахування цієї обставини в процесі аналізу в разі, якщо фактичне значення показника перевищує 2,5 для розрахунків коефіцієнта покриття приймається скоригована величина.

Отже, як бачимо із розрахунків, в 2011-2013 рр. значення коефіцієнта покриття було більше ніж 2,5, проте в 2013 рр. спостерігається його зменшення до 1,222.

Коефіцієнт фінансової залежності у ТОВ „Літопис Видавництво” в 2013 р., порівняно з 2011-2012 рр., зменшився на 0,857 та 0,629 пункти відповідно.

Для нейтралізації надмірного впливу коефіцієнта оборотності вкладеного капіталу на результати аналізу в розрахунках максимальне його значення доцільно приймати:

  •  для оптової і роздрібної торгівлі, готелів і ресторанів – фактичне значення;
  •  для харчової промисловості, переробки сільськогосподарської продукції, сільського та лісового господарства, транспорту і зв'язку – 10,0;
  •  для підприємств усіх інших видів діяльності – 5,0.

Коефіцієнт оборотності капіталу у ТОВ „Літопис Видавництво” в 2013р., порівняно з 2011 р., зменшився, проте порівняно з 2012 р. спостерігається його збільшення до рівня 4,677.

В 2013 р. спостерігається зменшення коефіцієнту рентабельності, порівняно з 2012 р., на 0,03 пункти.

Коефіцієнт рентабельності активів за вільним грошовим потоком в 2013 р., порівняно з 2011 р., зменшився на 0,924 пункти, проте порівняно з 2012 р. збільшився на 2,252 пункти.

Коефіцієнт оборотності позичкового капіталу в 2013 р. значно збільшився, порівняно з 2011-2012 рр. Так, порівняно з 2011 р., він збільшився на 20,272 пункти, а порівняно з 2012 р. – на 19,232 пункти.

Коефіцієнт оборотності позичкового капіталу за грошовим потоком збільшився в 2013 р., порівняно з 2011-2012 рр. на 4,219 та 5,484 пункти відповідно.

Коефіцієнт рентабельності продажу у ТОВ „Літопис Видавництво” в 2013 р. порівняно з 2011 р. зменшився на 0,138 пункти, проте порівняно з 2012 р. – збільшився на 0,003 пункти.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу протягом аналізованого періоду зменшувався.

Коефіцієнт оборотності оборотних активів (Х ) – розраховується як відношення чистої виручки від реалізації до середньорічної вартості оборотних активів. Показує ефективність використання оборотних активів підприємства та швидкість їх обертання.

Розрахуємо значення показника фінансового стану:

Z = 1,306*х1 + 0,235*х2 + 0,435*х4 + 0,102*х7 + 0,077*х9 + 0,249*х10 – 2,337.

Таблиця 2.12 Значення показників

Z5

Незадовільний фінансовий стан

Z4

Поганий фінансовий стан

Z3

Зона невизначеності з негативною динамікою

Z2

Зона невизначеності з позитивною динамікою

Z1

Стійкий фінансовий стан

Менше за

-2,2

Від -2,2

до -1,2

Від -1,2

до 1,4

Від -1,2

до 1,4

Більше за 1,4

Визначимо показники:

2011

2012

2013

Z

8,119

17,084

0,770

Отже, як бачимо із розрахунків, підприємство ТОВ „Літопис Видавництво” в 2013 р. знаходиться в зоні невизначеності з негативною динамікою, що свідчить про погіршення кредитоспроможності підприємства.

Висновки до розділу 2

Проведене дослідження щодо практичних засад оцінки кредитоспроможності підприємства дозволило зробити ряд висновків:

1. Протягом 2011-2013 років чиста виручка від реалізації зросла в 2013 році порівняно з минулим на 68188,4 тис. грн. За цей час собівартість реалізованої продукції зросла на 27443 тис. грн. (145,02%). Це призвело до збільшення валового прибутку від реалізації на 11226,4 тис. грн. (176,69%). Негативно вплинуло зростання рівня адміністративних витрат на 5476,2 тис. грн. (221,48%), витрат на збут на 4694 тис. грн. (270,69%) та інших операційних витрат – на 2247,2 тис. грн. (56,79%).

2. Найбільшу питому вагу в структурі сукупних доходів підприємства займає чистий дохід (виручка) від реалізації продукції. Так, в 2013 р., питома вага чистого доходу становила 96,6% в загальній структурі валових доходів, що на 64,75% більше, порівняно з 2012 р., та на 1,73% менше, порівняно з 2011 р. Питома вага інших операційних доходів підприємства має тенденцію до зменшення протягом 2011-2013 рр. В 2013 р. питома вага інших операційних доходів становила 3,23%, що на 64,18% менше, порівняно з 2008 р. та на 1,86% більше, порівняно з 2011 р. Питома вага інших фінансових доходів протягом 2011-2013 рр. зменшувалась і в 2013 р. становила 0,1%, що на 0,73% менше, порівняно з 2012 р.

3. Засоби господарюючого суб’єкта знаходяться у постійному русі, переходячи з однієї стадії в іншу. Чим швидше відбувається кругообіг, тим більше продукції ТОВ „Літопис Видавництво” може виробити. Сповільнення оборотності потребує додаткового вкладення засобів та може спричинити погіршення фінансового стану підприємства.

4. Виходячи з розрахунків фінансової діяльності, слід констатувати, що у 2013 році порівняно з 2012 роком у ТОВ „Літопис Видавництво” спостерігалися негативні тенденції, зокрема, за рахунок: зменшення рентабельності підприємства на 30,98%; зменшення рентабельності власного капіталу на 77,14%; зменшення рентабельності залученого капіталу на 26,55%; зменшення рентабельності перманентного капіталу на 54,77%; зменшення рентабельності необоротних активів на 223,03%; зменшення рентабельності оборотних активів на 42,58%; зменшення коефіцієнту покриття активів на 12,79 пункти; проте відбулось збільшення коефіцієнту окупності активів на 0,73 пункти та коефіцієнту окупності власного капіталу на 1,07 пункти та коефіцієнту покриття власного капіталу на 800,3 пункти.

5. Визначено, що підприємство ТОВ „Літопис Видавництво” в 2013 р. знаходиться в зоні невизначеності з негативною динамікою, що свідчить про погіршення кредитоспроможності підприємства.


Розділ 3. Оптимізація оцінки кредитоспроможності підприємства

3.1. Заходи щодо поліпшення оцінки кредитоспроможності підприємства

Основу оптимізації руху грошових ресурсів ТОВ „Літопис Видавництво”  становить забезпечення збалансованості обсягів позитивного та негативного потоку. Негативні наслідки для  фінансового стану підприємства мають негативний і позитивний грошові потоки. Негативні наслідки дефіцитного грошового потоку виявляються у зниженні ліквідності активів і платоспроможності підприємства в цілому, в зростанні недопустимої кредиторської заборгованості, затримках у погашенні кредитів, а в кінцевому результаті — у зниження рентабельності авансованого капіталу.

Негативні наслідки надлишкового грошового потоку виявляються у зниженні внаслідок інфляції реальної вартості надлишкових коштів, втраті прибутку від незалученого в обіг капіталу.

Для оптимізації дефіцитного грошового потоку застосовують систему прискорення залучення коштів і сповільнення їх видатків. З метою прискорення залучення коштів використовують систему гнучких цін на продукцію, механізми передоплати при розрахунках, скорочення термінів комерційного кредиту, сучасні форми рефінансування дебіторської заборгованості (вексельний обіг, факторинг) та ін. Сповільнення видатків коштів досягається за рахунок: збільшення термінів комерційного кредиту, заміни придбання необоротних активів  на їх  оренду (лізинг),  переведення короткострокових кредитів у довгострокові. Ширший спектр можливостей збалансування позитивного та негативного грошових потоків можна досягти у довгостроковому періоді (зміна схем стратегічного інвестування, активності на фондовому ринку, раціонального управління майном і постійними витратами).

Для оптимізації надлишкового грошового потоку використовують різні форми інвестиційної активності.

З метою оптимізації грошових потоків у часі використовують методи вирівнювання і синхронізації. Вирівнювання грошових потоків пов'язане зі згладжуванням їх обсягів за окремими інтервалами аналізованого періоду. Результат цього процесу виражається у зниженні середнього квадратичного відхилення коефіцієнтів варіації. Синхронізація грошових потоків ґрунтується на коваріації позитивного та негативного руху грошових ресурсів. Результати такої оптимізації в часі визначають за наближенням коефіцієнта еластичності цих потоків до 1.

Таким чином, наслідком аналізу й оптимізації грошових потоків ТОВ „Літопис Видавництво” може бути розроблення плану руху грошових коштів у перспективному періоді за видами діяльності підприємства.

Внутрішній аналіз необхідний підприємству для більш ефективного планування і управління своєю діяльністю.

Проблеми фінансового оздоровлення й ефективного управління фінансовою стійкістю ТОВ „Літопис Видавництво” потребують оперативного розв'язання. При цього доцільно виробити універсальний підхід до управління з урахуванням індивідуальних особливостей діяльності підприємства. Такий підхід має ґрунтуватися на об'єктивних закономірностях функціонування й розвитку економічних систем, враховувати вплив зовнішніх і внутрішніх факторів, особливості діяльності підприємства.

На мою думку, при моделюванні фінансових стратегій можна застосувати модель фінансової стійкості.

Найбільшу увагу у системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію, слід приділити етапу відновлення і зміцнення рівня фінансової стійкості ТОВ „Літопис Видавництво” - запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання.

У загальному вигляді стратегічне управління фінансовою стійкістю ТОВ „Літопис Видавництво” - це діяльність, яка полягає у виборі дій для досягнення довгострокових цілей у постійно змінних умовах, тобто сфера діяльності вищого управлінського персоналу підприємства, яка полягає у забезпечені стійкості фінансового стану підприємства у довгостроковій перспективі за рахунок великої частки власного капіталу в загальній сумі джерел фінансових ресурсів.

В умовах організації ринкових форм господарювання перед підприємством стоїть проблема зміцнення стійкості свого фінансового стану. Тому в процесі формування стратегії управління фінансовою стійкістю стратегічною метою виступає проблема зміцнення стійкості фінансового стану. Пропонуємо таку структуру цілей стратегії управління фінансовою стійкістю підприємства ТОВ „Літопис Видавництво”

Зміцнення рівня фінансової стійкості ТОВ „Літопис Видавництво” залежить від повноти досягнення тактичних цілей, досягнення яких можливе лише за умови досягнення оперативних цілей (табл. 3.1).

Таблиця 3.1  Відповідність тактичних та оперативних цілей стратегії управління фінансовою стійкістю ТОВ „Літопис Видавництво”

Тактичні цілі

Відповідні оперативні цілі

Усунення неплатоспроможності підприємства

Зменшення суми поточних зовнішніх фінансових зобов’язань підприємства

Зменшення суми поточних внутрішніх фінансових зобов’язань підприємства

Збільшення величини грошових активів, які забезпечують покриття поточних зобов’язань

Відновлення фінансової стійкості підприємства

Збільшення обсягу позитивного грошового потоку

Зниження    обсягів    споживання    інвестиційних ресурсів підприємства у поточному періоді

Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання

Збільшення   темпів   приросту   обсягів   реалізації продукції

Перегляду окремих напрямків фінансової стратегії підприємства

Однією з найпоширеніших причин зниження рівня фінансової стійкості ТОВ „Літопис Видавництво” є втрата управлінським персоналом контролю за цільовою структуризацією стратегії управління.

Організація цільового стратегічного управління фінансовою стійкістю ТОВ „Літопис Видавництво” допоможе підвищити рівень стійкості фінансового стану, створити ефективне підґрунтя для системи заходів політики управління фінансами підприємства. Розроблений механізм структуризації цілей стратегії управління фінансовою стійкістю забезпечує взаємозв'язок і єдину цільову спрямованість заходів управління фінансами підприємства, що дасть змогу реалізувати програми фінансової стабілізації та закласти підґрунтя фінансової стратегії на прискорення економічного зростання.

Таким чином, для удосконалення фінансового управління необхідні відповідна інформаційна база, яка використовується при управлінні фінансовою діяльністю ТОВ „Літопис Видавництво”, міжнародні стандарти управління та світовий досвід.

3.2. Планування балансу та фінансової стійкості підприємства

Планування являє собою процес розроблення і затвердження фінансових планів як засобу збалансування фінансових потреб і можливостей. Фінансовий план того чи іншого суб'єкта відображає його фінансову діяльність, тобто процес формування доходів і здійснення витрат. Їх склад і структура, а також збалансованість визначаються завданнями, напрямами і методами реалізації фінансової політики.

Фінансове планування здійснюється на двох рівнях. На мікрорівні — це індивідуальні плани окремих суб'єктів підприємницької діяльності. Ці плани відображають фінансову стратегію і тактику підприємств. Їхні головні завдання — визначення джерел та обсягів формування доходів, оптимізація витрат і досягнення фінансової збалансованості. На макрорівні — це основний фінансовий план, що характеризує діяльність держави — бюджет, а також зведений фінансовий план, у якому відображаються доходи і видатки усіх суб'єктів фінансових відносин.

Саме ці плани є відображенням фінансової політики держави. Водночас вони мають різну значущість. Бюджет, це реальний директивний документ, що затверджується у вигляді закону, і є основним засобом реалізації фінансової політики. Зведений фінансовий план є, по суті, довідковим документом, призначенням якого є визначення загальної маси доходів і видатків та узгодження процесів їх розподілу і перерозподілу між окремими сферами і ланками фінансової системи. Він є основним засобом обґрунтування та збалансування фінансової політики.

Завдання фінансового планування визначаються структурою фінансового плану та завданнями фінансової політики. Вони полягають у визначенні реальних джерел і обсягів доходів, оптимізації структури видатків на основі критерію вирішення завдань фінансової політики та збалансування доходів і видатків. Першим за послідовністю і значущістю є визначення реальних обсягів доходів. Будь-які прорахунки, як у бік їх завищення, так і заниження впливають на реальність фінансового плану, а отже і фінансової політики, ускладнюючи її реалізацію. Фінансова політика держави, стратегія і тактика підприємств повинні ґрунтуватися на реальних можливостях. Водночас у процесі планування необхідно відшукувати резерви зростання доходів, якщо існуючі їх обсяги недостатні для вирішення поставлених завдань. Другим важливим завданням фінансового планування є оптимізація витрат. І хоча головним при цьому є вирішення завдань фінансової політики, необхідно перевірити, чи не забезпечується розв'язання окремих її завдань надмірними вкладеннями за рахунок інших напрямів видатків. Фінансове планування в частині розподілу видатків повинно мати зворотний зв'язок з фінансовою політикою, а не передбачати необґрунтовану її реалізацію за будь-яку ціну. Крім того, воно має спрямовуватися на економне, раціональне та ефективне використання доходів. Третім, інтегративним завданням є збалансування доходів і видатків. Фінансовий план і за формою, і за змістом є балансом доходів та видатків, а отже, він не може бути незбалансованим. Це найскладніше завдання, яке може містити безліч варіантів його досягнення. За кожним варіантом стоїть особливий тип фінансової політики, яка має різні засади, ознаки і можливі наслідки.

Тому процес збалансування фінансового плану — це постійний вибір різних варіантів з визначенням усіх можливих наслідків. У кінцевому підсумку вибір оптимального варіанта забезпечує передумови для реалізації фінансової політики і робить фінансову діяльність усіх суб'єктів чітко організованою і скоординованою.

Насамперед розрахуємо план фінансових результатів ТОВ „Літопис Видавництво” на І квартал 2013 року.

Обсяг товарообороту на І квартал 2013 року буде розраховуватися за формулою:

де, ТО1кв – обсяг товарообороту за 4 квартал 2012 року;

ТрТО – визначаємо за формулою:

Тоді ТрТО буде дорівнювати:

= 1,215.

Отже, середньорічний темп приросту товарної продукції у 2013 році становив 1,215.

Таблиця 3.2  Планування товарообороту ТОВ „Літопис Видавництво” на 2013рік

Показник

1 квартал 2013 року

2 квартал 2013 року

2 півріччя 2013 року

1

Обсяг товарообороту

89465,4

108700,5

198165,9

2

ПДВ

14910,9

18116,8

33027,6

3

Чистий доход

74554,5

90583,7

165138,3

Тоді планову собівартість на 2013 рік розраховуємо за формулою:

= 89465,4 * 0,63 = 56335,3 тис. грн.

= 108700,5 * 0,63 = 68481,0 тис. грн.

Валовий прибуток підприємства розраховуємо за формулою:

де, Вп – валовий прибуток підприємства;

Чд – чистий доход підприємства;

с/в – собівартість товарної продукції.

Валовий прибуток за І квартал 2013 року буде дорівнювати:

= 74554,5 – 56335,3 = 18219,2 тис. грн.

Валовий прибуток за ІІ квартал 2013 року буде дорівнювати:

= 90583,7 – 68481,0 = 22102,7 тис. грн.

На 2013 рік збільшення інших операційних доходів не передбачається. Тому операційні доходи підприємства ми залишаємо на рівні 4 кварталу 2011 року, тобто 2337,1 тис. грн.

На основі цих даних розрахуємо обсяг операційних витрат у 1 кварталі 2013 року, запланувавши їх зменшення на 10%:

На основі даних розрахунків можемо скласти план фінансових результатів на ІІ квартал 2013 року:

Таблиця 3.3 План доходів та витрат ТОВ „Літопис Видавництво” на ІІ квартал 2013 року

Показники

Значення, тис. грн.

1

Обсяг товарообороту

108700,5

2

ПДВ

18116,8

3

Чистий доход

90583,7

4

Собівартість реалізованих товарів

68481,0

5

Валовий прибуток

22102,7

6

Адміністративні витрати

11734,1

7

Витрати на збут

6948,9

8

Інші операційні доходи

2337,1

9

Інші операційні витрати

5584,1

10

Прибуток від операційної діяльності

172,7

11

Інші доходи

141,8

12

Інші витрати

-

13

Прибуток до оподаткування

314,5

Далі проводимо обґрунтування балансового плану.

Використовуючи обґрунтовані дані планового обсягу товарообороту визначаємо планову потребу підприємства у формуванні оборотних активів за їх видами: матеріальні оборотні активи, дебіторська заборгованість, грошові кошти.

У 2013 році планується поповнити необоротні активи на суму 5852 тис. грн. Тобто необоротні активи у 2013 році будуть становити:

НА = 1986,7 + 5852,0 = 7838,7 тис. грн.

Оборотні активи підприємства плануються, виходячи із такої формули:

 11

де,  - середній період обороту оборотних коштів.

Середній період обороту оборотних коштів буде становити:

Тоді планова вартість оборотних коштів підприємства буде становити:

тис. грн.

Далі проводяться розрахунки потреби в грошових активах. Це здійснюється в такій послідовності.

1. Визначається обсяг платіжного обороту: поточні витрати мінус матеріальні витрати, амортизація основних фондів плюс податки та обов’язкові платежі,  чистий прибуток, що планується до використання.

2. Визначається плановий обсяг грошових витрат. Платіжний оборот ділиться на плановий обсяг діяльності підприємства.

3. Визначається потреба в грошових коштах.

Плановий обсяг грошових коштів буде становити:

Аналогічно ми проводимо розрахунки по дебіторській заборгованості підприємства.

де,  - середній період обороту дебіторської заборгованості.

Середній період обороту дебіторської заборгованості буде становити:

Тоді планова вартість оборотних коштів підприємства буде становити:

Запаси підприємства будуть становити 20411,23 тис. грн.

Аналогічно проводимо розрахунки по пасивах.

Розраховуємо планову вартість власного капіталу підприємства:

Власний капітал підприємства  ми плануємо, виходячи із такої формули:

де,  - середній період обороту власного капіталу.

Середній період обороту власного капіталу буде становити:

.

Тоді планова вартість власного капіталу підприємства буде становити:

.

Довгострокові зобов’язання та поточні зобов’язання підприємства розраховуємо за аналогічною формулою розрахунку активів підприємства.

Визначаємо середній період обороту поточних зобов’язань:

Тоді планові поточні зобов’язання  підприємства буде становити:

тис. грн.

Тобто у 2 кварталі 2013 року поточні зобов’язання складуть 8193,0 тис. грн.

У 2013 році ТОВ „Літопис Видавництво” планує залучити довгострокові зобов’язання для розвитку бізнесу у розмірі 8564,4 тис. грн.

На основі проведених розрахунків ми можемо скласти балансовий план.

Таблиця 3.3  Балансовий план ТОВ „Літопис Видавництво” на 2 квартал 2013 року

Актив

На кінець 2 кварталу 2011 року, тис. грн.

Пасив

На кінець 2 кварталу 2011 року, тис. грн.

1

2

3

4

1. Необоротні активи

7838,7

1. Власний капітал

5183,9

2. Оборотні активи

25949,7

2. Забезпечення наступних витрат і платежів

2.1. Запаси

20411,23

3. Довгострокові зобов’язання

8564,4

2.2. Дебіторська заборгованість

1859,87

4. Поточні зобов’язання

19540,1

2.3. Грошові кошти

3678,6

Витрати майбутніх періодів

500,0

Баланс

33788,4

Баланс

33788,4

Отже, на основі планування доходів та витрат підприємства можна зробити висновок, що у плановому періоду ситуація на підприємстві покращиться, оскільки планується збільшити обсяг товарообороту підприємства. У плановому періоді планується збільшити обсяг власного капіталу, а також планується зменшення поточної заборгованості підприємства за рахунок сплати частини заборгованості.

3.3. Оцінка впливу запропонованих заходів на фінансовий стан підприємства

Для підвищення кредитоспроможності ТОВ „Літопис Видавництво” потрібно підвищувати ліквідність, платоспроможність та прибутковість. Оцінка діяльності ТОВ „Літопис Видавництво” повинна проводитися на основі комплексного аналізу кінцевих підсумків його ефективності. Економічна суть ефективності підприємства полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат домогтися істотного збільшення прибутку.

На ТОВ „Літопис Видавництво” можна запропонувати такі напрямки для підвищення прибутковості:

- підвищення доходів (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- зниження собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);

- підвищення рентабельності підприємства;

- проведення управлінських впливів на персонал   підприємства для досягнення підвищення ефективності;

- планування соціального розвитку колективу ТОВ „Літопис Видавництво”.

Перш за все необхідно запропонувати розробити оперативні заходи відносно зменшення собівартості продукції та зростання її реалізації. Для впровадження даних заходів можливі наступні дії:

- зниження витрат на придбання комплектуючих;

- зниження собівартості продукції за рахунок зменшення постійних витрат;

- зменшити ціну за рахунок зменшення собівартості продукції.

Вивчення впливу окремих чинників на рівень витрат допомагає виявити резерви зниження витрат, що і є невід'ємною частиною планування витрат ТОВ „Літопис Видавництво”.

Значний вплив на рівень витрат ТОВ „Літопис Видавництво” справляють стан матеріально-технічної бази і міра використання виробничих потужностей. Хороший стан техніки, наявність необхідного технологічного обладнання, раціональне використання потужностей персоналом сприяють зниженню рівня витрат.

Для забезпечення кредитоспроможності ТОВ „Літопис Видавництво” необхідно, щоб собівартість зростала в меншій мірі ніж дохід від реалізації продукції.

Для поліпшення платоспроможності ТОВ „Літопис Видавництво” необхідно уникати таких факторів:

- невиконання планових завдань виробництва і реалізації продукції, порушення їх структури та асортименту, зниження якості;

- підвищення собівартості продукції;

- в умовах конкуренції втрати каналів реалізації і постійних покупців, замовників;

- неплатоспроможність самих покупців і замовників з різних на це причин;

- невиконання плану прибутку і нестаток власних джерел фінансування підприємства;

- інфляційні процеси і податкова політика;

- значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість та у надлишкові виробничі запаси;

- низьке обертання оборотного капіталу.

Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутковості, але однозначний зв'язок між цими показниками простежується тільки в перспективному періоді. У перспективі висока прибутковість є передумовою належної ліквідності. У короткостроковому періоді такого прямого зв'язку немає. Підприємство з непоганою прибутковістю може мати низьку ліквідність унаслідок великих виплат власникам, ненадійності дебіторів тощо. Отже, забезпечення задовільної ліквідності потребує певних управлінських зусиль та оптимізації фінансово-економічних рішень.

Для поліпшення показників ліквідності та платоспроможності ТОВ „Літопис Видавництво” в процесі формування капіталу варто враховувати основні особливості кожної з його складових частин.

Таким чином, ТОВ „Літопис Видавництво” використовуючи позиковий капітал, має більш високий потенціал свого розвитку і можливості приросту рентабельності власного капіталу, однак знижує свою фінансову стійкість.

На ТОВ „Літопис Видавництво” необхідно оптимізувати структуру капіталу за критерієм ефективності його використання. Як показник цієї ефективності приймається рівень рентабельності власного капіталу.

Також для активізації підтримання збуту, необхідно здійснити розширення асортименту продукції.

Одним з напрямків підвищення доходу від реалізації може бути пошук нової ринкової ніші. Для «проштовхування» нового виду продукції на ринок та підвищення реалізації продукції підприємству можна також запропонувати проведення рекламної компанії.

При плануванні діяльності підприємства  повинна  існувати взаємно узгодженість короткострокових завдань управління з довгостроковою метою. Інколи підвищення швидкості обертання активів у довготривалій перспективі майбутнього потребує тимчасового підвищення періоду обертання капіталу. Тобто проблема відповідності стратегії і тактики є актуальною як для загальної політики розвитку підприємства, так і для окремих її напрямів і оптимізації  тривалості обороту капіталу зокрема.

Враховуючи високий динамізм сучасних економічних процесів,  що   відбуваються в країні, управління періодом обороту капіталу повинно враховувати усі існуючі фактори та їх зміни, відповідно чого провадити коригування прийнятих рішень. Напрямки оптимізації тривалості обороту капіталу будуть різними для різних підприємств і у різні періоди часу.

Саме для дотримання цієї умови необхідно враховувати також інший принцип забезпечення оптимізації періоду обороту капіталу  - розробка альтернативних напрямків дій. При наявності на ТОВ „Літопис Видавництво” декількох варіантів управлінських рішень вибір конкретного можна здійснити при введенні відповідної системи критеріїв, яка використовується в якості обмежувального фактору. При зміні критеріїв відповідним чином змінюються напрямком дій управлінців.

На прибутковість може впливати безліч факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх. Вплив зовнішніх факторів не залежить від дій ТОВ „Літопис Видавництво” і тому не може бути ним змінений, а повинен лише враховуватися під час прийняття управлінських рішень.

Вплив на формування оборотності капіталу підприємства внутрішніх факторів безпосередньо залежить від діяльності ТОВ „Літопис Видавництво”.  

Прискоренню обороту капіталу підприємства ТОВ „Літопис Видавництво” сприяють розвиток виробництва, банківської кредитної системи, удосконалення роботи транспорту, зв`язку та інших галузей суспільного виробництва та соціальної сфери.

Підвищення швидкості обороту капіталу  є вигідним не тільки для самого підприємства, але й для покупців, яких воно обслуговує, і для економіки країни в цілому, оскільки всі сторони при цьому більш повно задовольняють свої потреби.

Оптимальні показники обороту капіталу відіграють важливу роль в забезпеченні ефективності  господарської діяльності і повинні включатися до складу основних нормативів стратегічного розвитку підприємства.

Оборотний капітал може знаходитись у сфері виробництва (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) та у сфері обігу (готова продукція на складах та відвантажена покупцям, засоби в розрахунках, короткострокові фінансові вкладення, готівка в касі, на розрахунках у банку тощо), тобто оборотний капітал може функціонувати в грошовій і матеріальній формах.

Розміщення засобів підприємства має велике значення у фінансовій діяльності і підвищенні її ефективності. Від того, які асигнування вкладені в основні та оборотні засоби, скільки їх знаходиться у сфері виробництва і в сфері обігу, в грошовій та матеріальній формі, значною мірою залежать результати виробничо-фінансової діяльності і відповідно фінансовий стан підприємства.

Висновки до розділу 3

Проведене дослідження щодо оптимізації оцінки кредитоспроможності підприємства дозволило зробити ряд висновків:

1. Основу оптимізації руху грошових ресурсів ТОВ „Літопис Видавництво” становить забезпечення збалансованості обсягів позитивного та негативного  потоку.   Негативні наслідки для  фінансового  стану підприємства мають негативний і позитивний грошові потоки. Негативні наслідки дефіцитного грошового потоку виявляються у зниженні ліквідності активів і платоспроможності підприємства в цілому, в зростанні недопустимої кредиторської заборгованості, затримках у погашенні кредитів, а в кінцевому результаті — у зниження рентабельності авансованого капіталу.

2. Однією з найпоширеніших причин зниження рівня фінансової стійкості ТОВ „Літопис Видавництво” є втрата управлінським персоналом контролю за цільовою структуризацією стратегії управління.

3. У плановому періоду ситуація на підприємстві покращиться, оскільки планується збільшити обсяг товарообороту підприємства. У плановому періоді планується збільшити обсяг власного капіталу, а також планується зменшення поточної заборгованості підприємства за рахунок сплати частини заборгованості.

4. Для забезпечення кредитоспроможності ТОВ „Літопис Видавництво” необхідно, щоб собівартість зростала в меншій мірі ніж дохід від реалізації продукції.

5. Для поліпшення показників ліквідності та платоспроможності ТОВ „Літопис Видавництво” в процесі формування капіталу варто враховувати основні особливості кожної з його складових частин.

6. Прискоренню обороту капіталу підприємства ТОВ „Літопис Видавництво” сприяють розвиток виробництва, банківської кредитної системи, удосконалення роботи транспорту, зв`язку та інших галузей суспільного виробництва та соціальної сфери.


Висновки

1. У процесі своєї діяльності кожне підприємство вступає у відносини із постачальниками, працівниками, покупцями та іншими юридичними і фізичними особами. Ці відносини безпосередньо впливають на рівень кредитоспроможності підприємства, змінюючи його у позитивну чи негативну сторону.

2. Аналіз фінансового стану ТОВ „Літопис Видавництво” свідчить, що протягом 2012-2013 років чиста виручка від реалізації зросла в 2013 році порівняно з минулим на 68188,4 тис. грн. За цей час собівартість реалізованої продукції зросла на 27443 тис. грн. (145,02%). Це призвело до збільшення валового прибутку від реалізації на 11226,4 тис. грн. (176,69%). Негативно вплинуло зростання рівня адміністративних витрат на 5476,2 тис. грн. (221,48%), витрат на збут на 4694 тис. грн. (270,69%) та інших операційних витрат – на 2247,2 тис. грн. (56,79%).

Проте спостерігається зменшення інших операційних доходів – на 1193,3 тис. грн. (33,8%), відповідно до чого відбулось зменшення прибутку операційної діяльності на 2384,3 тис. грн. (138,6%). Інші фінансові доходи в 2013 р., порівняно з 2012 р., зменшились на 28,2 тис. грн. (72,68%), проте відбулось збільшення інших доходів на 113,4 тис. грн.

Протягом 2012-2013 рр. спостерігається збільшення фінансових витрат на 331,4 тис. грн. (683,3%) та інших витрат – на 141,5 тис. грн. (284,14%).

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування зменшився на 2772 тис. грн. (166,91%) в 2012 р., порівняно з 2013 р. Сума податку на прибуток збільшилась на 120,8 тис. грн. (25,44%).

Чистий прибуток підприємства в 2013 р., порівняно з 2012 р., зменшився на 2892,8 тис. грн. (243,93%), що є негативним фактором в діяльності підприємства.

3. У ТОВ „Літопис Видавництво” в 2012 році, порівняно з 2011 роком, відбулось зменшення оборотності активів. Отже, підприємству необхідно звернути увагу на збільшення обсягів продажу.

4. У 2013 році відбулося погіршення платоспроможності ТОВ „Літопис Видавництво” Значення показника абсолютної ліквідності зменшилось на 0,782 пункти, порівняно з 2011 р. – на 2,219 пункти. Коефіцієнт швидкої ліквідності в 2013 р., порівняно з 2011-2012 рр. зменшився – на 9,022 та 4,42 пункти відповідно. Коефіцієнт покриття значно зменшився. Так, в 2013 році, порівнюючи з 2011-2012 рр., значення показника зменшилось на 12,388 та 5,343 пункти відповідно.

5. Головним критерієм ефективності роботи підприємства, а відтак і визначення його кредитоспроможності, є його прибутковість, тому здійснюючи господарську діяльність, підприємство повинно намагатися не лише прискорювати рух засобів, але й отримувати максимальну віддачу від цієї діяльності.

6. Незважаючи на широкі функціональні можливості сучасних комп’ютерних програм, більшість з них не повністю відповідає критеріям і характеристикам моніторингу кредитоспроможності підприємства, оскільки в якості основного (а іноді і єдиного) джерела формування інформаційної бази використовують фінансову звітність підприємства.

7. З метою забезпечення ефективного моніторингу у ТОВ „Літопис Видавництво” слід впровадити заходи із всебічної автоматизації моніторингу кредитоспроможності підприємства. Це дасть змогу, з одного боку, підвищити оперативність формування вихідної інформації про кредитоспроможність підприємства, а з іншого – забезпечить максимальну точність, злагодженість процесів передачі інформації про кредитно-розрахункові операції, рівень ліквідності та платоспроможності підприємства зацікавленим користувачам.


Список використаних джерел

  1.  Закон України "Про банки і банківську діяльність" вiд 07.12.2000  № 2121-III зі зм. та доп. станом на № 532-V   (532-16) від 22.12.2006 // ВВР, 2007, № 10, ст. 90.
  2.  Азаренкова Г. М. Моделі та методи аналізу фінансових потоків. — Х.: Гриф, 2009. — 118 с.
  3.  Байрам У.Р. Формування цілей кредитної політики в структурі стратегії регіонального комерційного банку // Формування ринкових відносин в Україні.- 2005.- № 11.- C.125-128.
  4.  Балюк В., Яцура А. Довгострокове кредитування інвестиційних проектів // Банківська справа.- 2011.- № 1.- C.54-68.
  5.  Бассова О. Визначення розміру кредиту при іпотечному кредитуванні промислового підприємства // Економіст.- 2006.- № 11.- C.40-44.
  6.  Берегова Г.І., Лабецька Л.М. Методи аналізу кредитного ризику та побудова моделі оцінки кредитоспроможності позичальника // Регіональна економіка.- 2009.- № 4.- C.113-123
  7.  Вожжов А.П., Попова Н. Інвестиційне кредитування комерційних банків: зміст і вимоги до формування ресурсної бази // Банківська справа.- 2007.- № 1.- C.73-80.
  8.  Возняк Г.В. Банківське кредитування як джерело фінансування інноваційної діяльності на сучасному етапі // Регіональна економіка.- 2009.- № 2.- C.194-200.
  9.  Воловець Я. В. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання. — Л.: Алерта, 2008. — 200 с.
  10.  Волохов В.І. Методика оцінки ефективності кредитної діяльності банків за витратним підходом // Вісник Національного банку України.- 2003.- № 8.- C.49-55.
  11.  Галасюк В., Галасюк В.В. SGMCA – спрощений метод оцінки кредитоспроможності компаній на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку // Вісник Національного банку України.- 2010.- № 10.- C.14-17.
  12.  Геєць О. В., Домрачев В. М., Лондар С. Л. Основи банківської справи та управління кредитними ризиками. — К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2004. — 240 с.
  13.  Гриньова В. М., Коюда В. О. Фінанси підприємств. — К.: Знання-Прес, 2006. — 423 с.
  14.  Гуляєва Л.П. роль банків у забезпеченні функціонування підприємств реального сектора економіки // Формування ринкових відносин в Україні.- 2006.- № 9.- C.28-33.
  15.  Денисенко М. П. Гроші та кредит у банківській справі. — К.: Алерта, 2008. — 478с.
  16.  Дмитров С.О., Богушов В.О. Обеспечение безопасности при реализации кредитных проектов в коммерческом банке // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 14: Збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: УАБС НБУ, 2005.- 267 c.
  17.  Дратвер Б. Л., Закатнов Д. О., Мачуський В. В., Пасічник Н. О. Основи підприємницької діяльності. — Кіровоград: Поліграфічно-видавничий центр "ІМЕКС-ЛТД", 2012. — 223 с.
  18.  Євтух О. Кредит як соціально-економічне явище // Вісник Національного банку України.- 2006.- № 4.- C.44-49.
  19.  Жукова Н. Особливості кредитування комерційними банками суб'єктів господарювання в Україні // Банківська справа.- 2006.- № 2.- C.65-73.
  20.  Зимовець В., Шелудько Н. Макроекономічні аспекти активізації банківського кредитування в Україні // Вісник Національного банку України.- 2009.- № 11.- C.54-58.
  21.  Зянько В. В., Тептя О. В. Банківська справа. – Вінниця: ВНТУ, 2010. — 114 с.
  22.  Калашнікова Т. В. Банківські операції.— Х.: ХНАУ, 2010. — 80с.
  23.  Коротов А. Современные модели управления операционными рисками в коммерческих банках // Банковские услуги.- 2006.- № 1.- C.20-22
  24.  Костина Н.И., Сучок С. Оптимизация активно-пассивных операций в коммерческом банке // Банковские технологии.- 2009.- № 1.- C.41-44
  25.  Костюченко О. А. Банківське право України. Банківська система. Національний банк. Комерційні банки. Розрахунки і кредитування. Ринок цінних паперів. Національне валютне законодавство. Банківські системи зарубіжних країн. Інститут банківської таємниці. — К.: А.С.К., 2006. — 624 с.
  26.  Кузьмін В. В., Андрейченко О. В. Банківські операції. — К.: ННЦ "Ін-т аграрної економіки", 2006. — 418 с.
  27.  Лаврушин О. И., Афанасьева О. Н., Корниенко С. Л. Банковское дело: современная система кредитования. — М.: Кнорус, 2007. — 260 с.
  28.  Любунь О. Фінансова стратегія банків з довгострокового кредитування підприємств // Банківська справа.- 2006.- № 3.- C.80-83.
  29.  Мартюшева Л. С., Меренкова Л. О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання. — Х.: ВД "Інжек", 2006. — 184 с.
  30.  Міщенко В., Кравець О.В. Удосконалення управління банківським кредитуванням на прикладі країн Центральної та Східної Європи // Вісник Національного банку України.- 2006.- № 9.- C.5-10.
  31.  Морсман Э. М. (младший) Кредитный департамент банка. Организация эффективной работы. — М.: Альпина паблишер, 2003. — 256 с.
  32.  Мочерний С. В., Устенко О. А., Чеботар С. І. Основи підприємницької діяльності. — К.: Видавничий центр "Академія", 2005. — 279 с.
  33.  Нужна І.О. Оцінка кредитоспроможності позичальника банку - конкурентний аналіз // Регіональна економіка.- 2005.- № 2.- C.200-206.
  34.  Операції комерційних банків: Ч. 1: Традиційні банківські послуги. — К.: КНТЕУ, 2003.— 114 с.
  35.  Охоба О.М. Залучення інвестицій у розвиток підприємств через банківські кредити // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т.15: Збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: УАБС НБУ, 2006.- 336 c.
  36.  Перетятько А.Ю., Таряник О.М. Сучасні підходи до оцінки фінансово- господарської діяльності як основи ефективного управління підприємством // Економіка. Фінанси. Право.- 2006.- № 11.- C.19-22.
  37.  Петрук О. М. Банківська справа. — К.: Кондор, 2004. — 462 с.
  38.  Поддєрьогін А. М. Фінансовий менеджмент. — К.: КНЕУ, 2005. — 535 с.
  39.  Подік С. М., Ігнатенко В. І. Банківська справа: теорія і практика. — К.: Фада, ЛТД, 2006. — 642 с.
  40.  Прокопець О.В. Підходи до покращення кредитного забезпечення підприємницької діяльності // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т.15: Збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: УАБС НБУ, 2006.- 336 c.
  41.  Скічко О.І. Особливості банківського кредитування в сучасних умовах // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 14: Збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: УАБС НБУ, 2005.- 267 c.
  42.  Скорба О.А. Оцінка кредитоспроможності позичальника // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 14: Збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: УАБС НБУ, 2005.- 267 c.
  43.  Станкевич А.С. Обзор вариантов долгосрочного финансирования предприятий // Финансы и кредит.- 2006.- № 6.- C.37-42.
  44.  Сундук А., Юрін Я. Банківське кредитування як чинник гарантування інвестиційної безпеки регіонів України // Вісник Національного банку України.- 2004.- № 1.- C.24-26.
  45.  Тен В.В. Проблемы анализа кредитоспособности заемщиков // Банковское дело.- 2006.- № 3.- C.49-52.
  46.  Терещенко О. О., Невмержицький Я. І., Куліш А. П., Терещенко С. І., Галака О. П. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання. — К.: КНЕУ, 2006. — 312 с.
  47.  Тігіпко С.Л. Довгострокове кредитування в забезпеченні динамічного зростання економіки // Банківська справа.- 2004.- № 4.- C.3-10.
  48.  Топровер И.В. О природе и свойствах кредита: атрибуты кредитного отношения // Финансы и кредит.- 2006.- № 28.- C.15-27.
  49.  Чайковський Я.І. Сучасний стан та перспективи розвитку банківського кредитування // Банківська справа.- 2005.- № 2.- C.36-48.
  50.  Черненко А.Ф. Методические основы расчета оборочиваемости имущества при оценке кредитоспособности организации // Финансы и кредит.- 2006.- № 6.- C.42-46.
  51.  Шваб Л. І. Основи підприємництва— Житомир: ЖДТУ, 2006. — 465 с.
  52.  Шевченко Р. І. Банківські операції. — К.: КНЕУ, 2003. — 276 с.
  53.  Шелудько В. М. Фінансовий менеджмент. — К.: Знання, 2006. — 439 с.
  54.  Шемшученко Г. Ю. Фінансово-правове регулювання банківського кредитування. — К.: Юридична думка, 2006. — 264 с.
  55.  Штейн О.І. Стратегія комерційного банку на ринку банківських послуг // Економіст.- 2006.- № 1.- C.44-48. 

PAGE   \* MERGEFORMAT80


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

50699. ИССЛЕДОВАНИЕ ТРЕХФАЗНОЙ ЦЕПИ ПРИ СОЕДИНЕНИИ НАГРУЗКИ ТРЕУГОЛЬНИКОМ 532 KB
  Теоретические положения Для симметричного треугольника имеют место соотношения: где Zф полное сопротивление фазы нагрузки фазовый сдвиг между напряжением и током в фазе нагрузки: Для несимметричного треугольника рис. Заметим что показания каждого из приборов не соответствуют активной мощности какойлибо фазы нагрузки. Активная мощность нагрузки равна алгебраической сумме показаний ваттметров: Построение векторнотопографических диаграмм для различных...
50701. Організація банківського кредитування в сучасних умовах. Створення комп’ютерних публікацій в Microsoft Publisher 472.24 KB
  Професія: Контролер ощадного банку. Організація банківського кредитування в сучасних умовах. Основні принципи та умови кредитування. Форми кредитування та їх сфера їх застосування. Порядок видачі позик на конкретні цілі, їх документальне оформлення та скерування. Плата за кредит. Види кредитів. Порядок формування та використання резервів для покриття втрат від кредитної діяльності банків. Професія: Оператор комп’ютерного набору. Створення комп’ютерних публікацій в Microsoft Publisher. Інф. газета Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування. Презентація «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування»
50703. Определение коэффициента теплопроводности воздуха 68.5 KB
  Цель работы: Изучение явления теплопроводности в газах и определение коэффициента теплопроводности воздуха. Приборы и принадлежности: установка для измерения теплопроводности воздуха.09 Теория даёт следующую связь между напряжением на проводнике и силой тока в цепи: 1 АВ постоянные определяемые параметрами установки – коэффициент теплопроводности воздуха Введя переменные ...
50704. Определение коэффициента вязкости жидкости 101 KB
  Цель работы: Определить коэффициент вязкости жидкости по истечению его через капилляр. Приборы и принадлежности: установка для измерения коэффициента вязкости жидкости. Ход работы: № Qмл мм с 1 200 160 52 2 200 180 81 3 200 240 355 4 200 150 542 5 200 188 442 Найдём значения и : Находим коэффициент вязкости: Определяем среднюю скорость: Проверка Определим число Рейнольда: Определим...
50706. Определение фокусных расстояний собирающей и рассеивающей линз и основных характеристик оптических систем, составленных из этих линз 70 KB
  Цель работы: Определение фокусных расстояний собирающей и рассеивающей линз и основных характеристик оптических систем составленных из этих линз. Приборы и принадлежности: источник света со щелью в виде стрелки; экран; рейтер и масштабная линейка; набор линз две собирающих и одна рассеивающая; два штатива для установки линз. Ход работы: С помощью метода Бесселя рассчитать фокусные расстояния и оптические силы двух собирающих линз и одной рассеивающей.После этого измеряем расстояние от источника до линзыd1 и...
50707. Изучение распределения Гаусса и двумерного распределения Максвелла на механической модели 113 KB
  Цель работы: изучение законов нормального распределения случайных величин и двумерного распределения Максвелла. Вывод: в данной работе мы получили экспериментальные и теоретические графики распределения случайных величин которые качественным образом показывают распределение скоростей молекул идеального газа.