97827

Організація обліку та аналіз виробничих запасів на підприємстві

Дипломная

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Теоретичні та методологічні основи обліку і аудиту виробничих запасів. Теоретичні основи обліку та аудиту виробничих запасів. Нормативно-законодавча база обліку та аудиту за темою дослідження. Бухгалтерський облік виробничих запасів у ВАТ Чорноморбудсервіс. Організаційно-економічна характеристика об’єкту дослідження.

Украинкский

2015-10-25

772 KB

9 чел.

“Організація обліку та аналіз виробничих запасів
на підприємстві”

ВИПУСКНА РОБОТА

для студентів спеціальності

6.050106 "Облік і аудит"


ЗМІСТ

Вступ......................................................................................................................

4

Розділ 1. Теоретичні та методологічні основи обліку і аудиту виробничих запасів....................................................................................................................

7

1.1. Теоретичні основи обліку та аудиту виробничих запасів.................

7

1.2. Нормативно-законодавча база обліку та аудиту за темою дослідження...........................................................................................................

38

Розділ 2. Бухгалтерський облік виробничих запасів у ВАТ „Чорноморбудсервіс” ..........................................................................................

45

2.1. Організаційно-економічна характеристика об’єкту дослідження. .

45

2.2. Первинний та зведений облік виробничих запасів у
ВАТ „Чорноморбудсервіс” .................................................................................

56

2.3. Синтетичний та аналітичний облік виробничих запасів на досліджуваному підприємстві.............................................................................

61

2.4. Інвентаризація та переоцінка виробничих запасів на підприємстві ВАТ “Чорноморбудсервіс” .................................................................................

66

2.5. Пропозиції щодо удосконалення організації обліку виробничих запасів у ВАТ „Черноморбудсервіс” .................................................................

71

Розділ 3. Аналіз забезпеченості та ефективності використання виробничих запасів у ВАТ „Чорноморбудсервіс” .................................................................

77

3.1. Методологічні аспекти аналізу стану виробничих запасів . . . . . . . .

77

3.2. Аналіз забезпеченості та ефективності використання виробничих запасів у ВАТ “Чорноморбудсервіс” .................................................................

85

3.3. Шляхи підвищення  ефективності використання виробничих запасів у ВАТ “Чорноморбудсервіс”..................................................................

98

Висновки...............................................................................................................

105

Список використаних джерел.............................................................................

109

Додатки

ВСТУП

Виробничі підприємства зазвичай інвестують значні кошти у виробничі запаси. Це зумовлено різними причинами, зокрема: віддаленістю постачальника і неможливістю доставки необхідних матеріалів в момент, коли у них виникне потреба; нестабільністю зв’язків з постачальниками і невпевненістю, що постачальник забезпечить необхідними матеріалами в потрібний момент; очікуванням підвищення цін на матеріали; ризиком нестачі ресурсів у разі раптового зростання попиту тощо. У зв’язку з цим система контролю  придбання та використання виробничих запасів значною мірою визнає успіх підприємства, особливо за умов нестабільної економіки та жорстокої конкуренції.

Безперебійна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами, їх раціональне використання є важливим фактором виконання завдань з виробництва продукції. В умовах переходу до ринкових відносин відбулася докорінна перебудова матеріального постачання підприємств матеріалами, паливом, іншими матеріальними ресурсами. Підприємство само вивчає ринок матеріалів, налагоджує прямі зв’язки з постачальниками, самостійно вирішує питання про створення необхідних запасів з урахуванням специфіки виробництва, можливих змін його умов.

Виробничі запаси на підприємстві відіграють велику роль, оскільки їх наявність надає підприємству свободу в прийняті рішень щодо обсягів виробництва. Без запасів підприємство змушене обмежувати свою діяльність, закуповуючи матеріали відповідно до жорстокого графіка виробництва. У разі тимчасової відсутності того чи іншого виду матеріалу можна втратити теперішнє або майбутнє замовлення на виготовлення певного виду продукції. При створенні виробничих запасів підприємство зможе одержати економію часу за рахунок можливості в найкоротший термін налагодити виробництво і швидко виконати замовлення.

Актуальність даної теми полягає у тому, що виробничі запаси складають значну частину активів підприємства, на їх придбання витрачається більша частина коштів та від обсягів матеріальних витрат залежить розмір прибутку. А прибуток в умовах переходу до ринкової економіки є основним джерелом виробничого і соціального розвитку підприємства. Тому правильна організація бухгалтерського обліку, аудиту та економічного аналізу стану виробничих запасів забезпечить керівництво підприємства необхідною інформацією щодо руху матеріалів, призведе до підвищення достовірності бухгалтерської інформації, дасть змогу знайти додаткові резерви запасів, що в свою чергу, збільшить прибуток за рахунок зменшення витрат на матеріали.

Об'єктом дослідження у випускній роботі є підприємство ВАТ ”Чорноморбудсервіс”, яке виконує повний комплекс робіт із проектування і будівництва, реконструкції і ремонти  промислових будинків, житлових багатоповерхових будинків, котеджів і об'єктів соціально-побутового призначення, також займається виготовленням металоконструкцій та виробів із металу. Підприємство веде бухгалтерський облік, складає фінансову звітність у порядку, встановленому чинним законодавством і несе відповідальність за її достовірність.

Мета випускної роботи полягає в дослідженні діючої практики організації бухгалтерського обліку, аудиту та аналізу виробничих запасів.

Для досягнення зазначеної мети у випускній роботі потрібно вирішити наступні завдання: вивчити теоретичну базу, економічну сутність та призначення виробничих запасів; опрацювати законодавчо-нормативні документи, які регламентують організацію обліку і аудиту виробничих запасів; вивчити теоретико-методологічні основи обліку та аудиту виробничих запасів; дослідити стан бухгалтерського обліку виробничих запасів у ВАТ ”Чорноморбудсервіс” та обгрунтувати можливі напрямки вдосконалення цієї ланки облікової роботи; провести аналіз стану виробничих запасів та запропонувати можливі шляхи підвищення ефективності використання матеріалів.

Випускна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та додатків. Перший розділ випускної роботи присвячений вивченню теоретичних та методологічних основ обліку і аудиту виробничих запасів. У цьому розділі також проводиться економіко – правовий аналіз чинної нормативної бази та огляд спеціальної літератури з обраної теми.

У другому розділі випускної роботи наводиться організаційно-економічна характеристика фінансово-господарської діяльності ВАТ “Чорноморбудсервіс”. Дається оцінка фінансового стану досліджуваного підприємства за допомогою фінансово-економічних показників діяльності підприємства за останні 3 роки. Вивчається організація бухгалтерського обліку на підприємстві, зокрема первинний облік, синтетичний та аналітичний облік, узагальнення поточного обліку виробничих запасів. Наводяться регістри бухгалтерського обліку по даній темі та бухгалтерські проводки, які складаються на підприємстві.

У третьому розділі здійснюється аналіз забезпеченості й ефективності використання виробничих запасів на підприємстві, яке досліджувалось відповідно до обраної теми. Розділ закінчується короткими висновками та наданням пропозицій щодо покращення забезпеченості підприємства виробничими запасами та підвищення ефективності використання матеріалів.

У Висновках узагальнюється  критична оцінка  стану організації  бухгалтерського обліку та аналізу виробничих запасів на досліджуваному підприємстві  та надаються пропозиції щодо усунення виявлених недоліків.

Інформаційними джерелами при виконання випускної роботи були нормативно-законодавчі акти з питань організації обліку, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, фінансова звітність ВАТ ”Чорноморбудсервіс”.

Випускна робота виконана на 112 сторінках друкованого тексту. Досліджений фактичний матеріал представлений у 27 таблицях, 11 рисунках, 21 додатку. Опрацьована література включає 51 джерело.

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ І АУДИТУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

 

1.1. Теоретичні основи обліку та аудиту виробничих запасів  

Для здійснення    виробничо-господарської    діяльності  підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер  діяльності.   Виробничі   запаси   є   складовою   частиною   групи матеріальних ресурсів, які формують економічні ресурси.

Професор Бутинець Ф.Ф. показав місце   виробничих   запасів   у   складі   економічних  ресурсів у вигляді схеми [7, с. 312],  наведеної на рисунку 1.1.

Рис. 1.1. Місце  виробничих запасів у складі економічних ресурсів

Для правильної організації обліку запасів важливе значення має їх науково обґрунтована класифікація. Запаси можна класифікувати за наступними  базовими ознаками, запропонованими професором Бутинцем Ф.Ф. [7, с. 314-315]  (див. табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Характеристика основних видів запасів

Класифікаційні групи запасів

Вид запасів

Характеристика

1

2

3

За місцем знаходження

Складські

Запаси, що знаходяться на складах підприємства

У виробництві

Запаси, що знаходяться в процесі обробки

В дорозі

Продукція, що відвантажена споживачу, і ще ним не отримана, знаходиться в дорозі

За рівнем наявності на підприємстві

Нормативні

Запаси, що відповідають запланованим обсягам запасів, необхідним для забезпечення безперебійної роботи підприємства

Понаднормовані

Запаси, що перевищують їх нормативну кількість

По відношенню до балансу

Балансові

Запаси, що є власністю підприємства і відображаються в балансі

Позабалансові

Запаси, що не належать підприємству, і знаходяться на ньому через визначені обставини

За ступенем ліквідності

Ліквідні

Виробничі та товарні запаси, що легко перетворюються на грошові кошти у короткий термін і без значних втрат первісної вартості таких запасів

Неліквідні

Виробничі та товарні запаси, які неможливо легко перетворити на грошові кошти у короткий термін

За обсягом

Вільні

Запаси, що знаходяться у надлишку на підприємстві

Обмежені

Запаси, що знаходяться в обмеженій кількості на підприємстві

Продовження таблиці 1.1

1

2

3

За сферою використання

У сфері виробництва

Запаси, що знаходяться у процесі виробництва (виробничі запаси, незавершене виробництво)

У сфері обігу

Запаси, що знаходяться у сфері обігу (готова продукція, товари)

У невиробничій сфері

Запаси, що не використовуються у виробництві

За складом і структурою

Запаси виробничі (предмети та засоби праці)

Запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів власного виробництва, купівельних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, запчастин, тари і тарних матеріалів, МШП

Запаси незавершеного виробництва (предмети праці)

Частина продукції, що не пройшла всіх стадій обробки та не прийнята відділом технічного контролю

Запаси готової продукції (продукти праці)

Продукція, закінчена виробництвом, що прийнята відділом технічного контролю і знаходиться на складі

Запаси товарні (продукти праці)

Товари, що знаходяться в сфері обігу, а також продукція, що знаходиться в дорозі

В обліковій літературі можна зустріти багато різних понять, пов'язаних із  виробничими запасами, проте, слід враховувати, що кожне з них має самостійне значення і власне тлумачення.  

Під   виробничими   запасами  професор  Ф. Ф. Бутинець розуміє   активи,   які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством [7, с. 344].  

Ведучий економіст-аналітік Л. Філімонова до виробничих запасів відносить сировину, матеріали,  комплектуючі вироби й інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб [45, с. 16].  

Викладач О. В. Олійник дає дуже стисле визначення виробничих запасів, яке, на наш погляд, не розкриває повністю їх сутність. На її думку виробничі запаси – це придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві [26, с. 256].  

Чебанова Н. В. розглядає виробничі запаси як матеріальні ресурси, необхідні для забезпечення розширеного відтворювання, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання [49, с. 344].  

У своїй монографії професор Пушкар М.С. стверджує, що цінності, які призначені для процесу виробництва  отримали  назву – “виробничі запаси”
[35, с. 382].  

К.е.н., доцент Ловінська Л. Г. вивчає виробничі запаси з погляду предметів праці, які призначені для використання у виробництві продукції та господарських потреб [6, с. 124].  

Голов С. Ф. розглядає виробничі запаси згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, за якими виробничі запаси – це активи, які перебувають у процесі виробництва продукції з метою продажу або у формі сировини та інших матеріалів, призначених для споживання у виробничому процесі [5, с.245].   

Проаналізувавши ряд літературних джерел по даній темі можна зазначити, що думки авторів в деяких питаннях збігаються, але існують також і розбіжності. В навчальній літературі досить часто застосовується поняття виробничі запаси”, яке замінило поняття “матеріали”. Деякі автори при визначенні поняття матеріальних оборотних активів застосовують термін “цінності”. Однак, поняття “цінність” є описовою категорією, ознакою, якісним або критеріальним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, які мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні вигоди.

Певні протиріччя пов'язані і з використанням терміну “предмети праці”. Поняття предметів праці достатньою мірою відповідає сутності елементів виробництва, що піддаються обробці, але традиційно вживається не як облікова категорія, а більш як економічна. Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу. Оборотні засоби є фінансово-економічною категорією, яка випливає з існування товарно-грошових відносин, дії закону вартості і організації діяльності підприємства.

Термін “виробничі запаси” найбільшою мірою відображає характерні властивості речових елементів виробництва, основне призначення яких - обробка в процесі виробництва, формування основи виробів, при цьому враховується можливість перебування їх у складі резервів, що формуються на складах. Це поняття є ширшим, адже охоплює усі активи, що мають матеріальну форму і застосовуються у виробничому процесі.

Поряд з цим не можна забувати про існування терміну “запаси”, який згідно з П(С)БО 9 “Запаси” об'єднує основні складові оборотних матеріальних активів. Використання цього терміну викликає певні протиріччя, які пов'язані з тлумаченням його в довідковій літературі. Так, більшість авторів під терміном “запаси” розуміють резерв матеріальних ресурсів, які не використовуються в поточній діяльності підприємства і призначені для забезпечення безперервності процесу виробництва, зберігання на випадок необхідності. Тобто поняття запасів є досить специфічним. Не дивлячись на це,  термін “виробничі запаси” є найбільш прийнятним у застосуванні для розкриття сутності предметів праці, їх окремих характерних особливостей.

Дослідивши погляди різних авторів, проаналізувавши дискусійні питання щодо терміну “виробничі запаси” можна сказати, що, на нашу думку, виробничими запасами є активи, які призначені лише для споживання у виробничому процесі, тобто для виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг.

У процесі використання матеріальні ресурси переходять з одного стану в інший, що знайшло відображення в класифікації запасів згідно з П(С)БО 9 “Запаси”, наведеної на рисунку 1.2.

 

Рис. 1.2. Класифікація запасів згідно з П(С)БО 9 “Запаси”

Як правило, виробничі запаси надходять на підприємство у вигляді сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, призначених для виробництва. Потрапляючи у виробничий процес, вони переходять до категорії незавершеного виробництва, після чого стають готовою продукцією. Крім того, для забезпечення виробництва підприємство утворює запаси малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Для раціональної організації складського господарства, ведення аналітичного обліку, а також для нормування, планування, обліку, аналізу, управління запасами та інших потреб підприємства необхідна класифікація виробничих запасів. Зупинимося детальніше на найбільш типовій класифікації виробничих запасів, яка пропонується переважною більшістю авторів.

Сировинадобуті, вироблені власними силами або придбані на стороні оборотні ресурси, які на момент придбання не пройшли жодної стадії промислової обробки та призначені для споживання власним виробництвом як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва.

Матеріали  придбані на стороні оборотні ресурси, призначені для використання у власному виробництві як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва або для обслуговування технологічного процесу й управління. Матеріали за способом включення до собівартості продукції  умовно поділяють на основні та допоміжні. Основні матеріали – це матеріали, які становлять основу продукту виробництва. Допоміжні матеріали  матеріали, які використовуються для обслуговування процесу виробництва й управління.

Паливо виділяють в окрему групу запасів з огляду на його економічне значення та специфіку споживання. Тара – оборотні матеріальні активи, призначені для транспортування, зберігання і продажу продукції. Тарні матеріали – оборотні матеріальні активи, призначені для виготовлення і ремонту тари. До тари і тарних матеріалів належать предмети, які використовуються для пакування, транспортування. Запасні частини – оборотні матеріальні активи, призначені для використання під час проведення ремонту, реконструкції, модернізації обладнання та машин (у тому числі транспортних засобів), ремонту обладнання та машин за замовленнями сторонніх осіб і для використання з метою гарантійного ремонту таких засобів. Будівельні матеріали – матеріальні активи, призначені для використання у капітальному будівництві об'єктів, що зводяться господарським або підрядним способом. Матеріали, передані в переробку, - оборотні матеріальні активи, тимчасово передані на безоплатній основі підприємством-власником суб'єктам-переробникам для доведення їх до стану, придатного для використання підприємством-власником у запланованих цілях. Матеріали сільськогосподарського призначення – виробничі запаси сільськогосподарського підприємства або підприємства, що займається вирощуванням сільськогосподарської продукції у межах своєї звичайної діяльності.

Напівфабрикати – це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією. У виготовленні продукції вони виконують таку ж роль, як і основні матеріали, тобто утворюють її матеріальну основу. Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби – придбані на стороні оборотні матеріальні активи, призначені для використання у власному виробництві як матеріальна основа або необхідний додаток до матеріальної складової майбутнього продукту цього виробництва

Цей поділ має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.

Число ознак, за якими класифікується сировина й матеріали, - як зазначає професор М.С. Пушкар, - може доповнюватися головним бухгалтером залежно від інформаційних потреб апарату управління. На його погляд, окрім наведених вище ознак, необхідно використовувати наступну класифікацію: за групами матеріалів - лісові, текстильні, чорні метали, кольорові метали, електротовари, лаки й фарби тощо; за вартістю - дорогоцінні, високої, середньої та низької вартості; за способом зберігання - відкритого та закритого зберігання; за частотою використання - масові, часто - й маловикористовувані [35, с.392].

В окрему групу виділяють оборотні малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.

Д.е.н., професор В.В. Сопко розрізняє економічну і технічну класифікацію виробничих запасів [39, с.261]. На його думку, в основу економічної класифікації виробничих запасів покладено їх значення для процесу виробництва, оскільки використовувані в ньому матеріали відіграють різну роль. Одні формують речовинну основу майбутнього продукту, інші беруть участь у процесі виробництва, або надаючи виробам відповідних властивостей, або сприяючи виробничому процесу. Першу групу називають основними матеріалами, другу — допоміжними. Зі складу основних матеріалів виокремлюють куповані напівфабрикати. Допоміжні матеріали поділяють на такі групи: допоміжні матеріали, приєднувані до основних матеріалів; використовувані засобами праці; такі, що забезпечують нормальний хід процесу виробництва; господарські матеріали для ремонтів.

При значній кількості для правильного планування потреби у виробничих запасах, раціональної організації їх обліку і контролю за використанням у виробництві, крім економічної класифікації, використовують класифікацію за технічними ознаками. Залежно від технічних ознак матеріали поділяють на групи та підгрупи за найменуваннями, типом, ґатунком, розміром і т. ін. Така класифікація матеріалів відображується у розроблюваних на підприємствах номенклатурах систематизованого переліку матеріалів.

Професор Ткаченко Н. М. пропонує за кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплювати постійний шифр, що має бути проставлений на всіх документах, пов'язаних з обліком матеріалів. Цим шифром потрібно користуються також в аналітичному обліку [42, с.287].

Таким чином,  з метою раціонального обліку виробничих запасів, який би сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізоване групування виробничих запасів за визначеною ознакою. 

Від правильної оцінки виробничих запасів та їх відображення   в  обліку    залежать   показники   фінансового  стану,  на підставі яких приймаються управлінські рішення. Запаси визнаються активами, якщо існує імовірність того, що підприємство одержить в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, а їх вартість може бути достовірно визначена. Таким чином, не всі виробничі запаси визнаються активами, а отже, не можуть обліковуватись у складі запасів і не повинні відображатись у складі активів при складанні фінансової звітності. Це можуть бути виробничі запаси, придбані для благодійної діяльності або для задоволення особистих потреб працівників підприємства тощо. Такі запаси обліковуються як витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Оцінка запасів відіграє значну роль при формуванні облікової політики   підприємства. На підприємстві, враховуючи вимоги П(С)БО 9 “Запаси”, оцінка запасів здійснюється на трьох етапах їх руху: при надходженні запасів, при вибутті запасів, а також на дату складання звітності [30].

Розглянемо особливості оцінки на кожному з етапів руху запасів. Основою достовірності визначення вартості запасів є вартість їх придбання або собівартість. Первісна вартість запасів визначається залежно від способу їх надходження на підприємство. Запаси можуть надходити на підприємство в результаті: придбання за грошові кошти та їх еквіваленти; виготовлення;  внеску засновниками (учасниками) підприємства в якості внеску до статутного капіталу;  безкоштовної передачі; обміну на інші запаси.

Придбані чи виготовлені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість запасів, що складається з фактичних витрат. До них відносять суми, що сплачуються відповідно договору постачальнику (продавцю) за винятком непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, що не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (оплата тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню ризиків транспортування запасів), а також інші витрати, що безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання у запланованих цілях (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доробку і підвищення якісно-технічних характеристик запасів). Транспортно-заготівельні витрати, що виникають в процесі придбання запасів, можуть обліковуватися за двома варіантами: прямо включатися до собівартості придбаних запасів; відображатися на окремому субрахунку рахунків обліку запасів і щомісячно розподілятись між залишками невикористаних і використаних за місяць запасів. Для визначення суми транспортно-заготівельних витрат, яка підлягає списанню в кінці місяця, визначається середній відсоток транспортно-заготівельних витрат (% ТЗВ) за наступною формулою:

,

де       - залишки ТЗВ на початок місяця;

- дебетовий оборот ТЗВ протягом місяця;

- залишки запасів на початок місяця;

- дебетовий оборот запасів протягом місяця [7, с. 320].

Первісною вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства, визнається їх виробнича собівартість, що визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” [32]. Первісною вартістю запасів, внесених у статутний капітал підприємства, визнається погоджена з засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 9 П(С)БО 9 “Запаси” [30]. Первісною вартістю запасів, отриманих підприємством безкоштовно, визнається їхня справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 9 П(С)БО 9 “Запаси” [30]. Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансової вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду. Первісною вартістю запасів, придбаних в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.

Не включаються в первісну вартість запасів, а відносяться до витрат періоду, у якому вони були здійснені понаднормові втрати і нестачі запасів; відсотки за користування позиками; витрати на збут; адміністративні та інші витрати, що безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів і приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях [30].

Важливе значення має оцінка запасів при їх вибутті, так як саме                                                                                                                                                                                    тут виникають проблеми обрання варіанту, з урахуванням впливу оцінки на вартість продукції, що виготовляється, ціну готової продукції, попит споживачів і розмір прибутку, одержаного від реалізації продукції.

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті згідно з п. 16 П(С)БО 9 [30] їх оцінка здійснюється за одним з наступних методів, наведених в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Оцінка запасів при їх вибутті

Метод оцінки запасів

Характеристика методу

1

2

Ідентифікована собівартість

Передбачає особливе маркування кожної одиниці запасів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість, а також встановити дату витрачання кожної одиниці запасу певного виду, собівартість витраченого запасу та вартість запасів, що залишилися.

Середньозважена собівартість

Проводиться за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця та вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й отриманих протягом звітного місяця.

ФІФО

Базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

ЛІФО

Базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Продовження таблиці 1.2

1

2

Нормативні затрати

Полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Ціни продаж

Базується на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотку торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати  підприємства, що мають значну та змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості товарів, одержаних у звітному місяці, на суму продажної вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та продажної вартості проданих у звітному місяці товарів.

Підприємство має право застосовувати одночасно декілька методів оцінки, проте існує наступне обмеження: для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується виключно один з наведених методів. Тому допустима ситуація, коли в обліку підприємства різні запаси оцінюватимуться по-різному, якщо є можливість підтвердити різницю в умовах їх використання.

При виборі методу оцінки вибуття запасів підприємство виходить з інтересів користувачів звітності. Обрані методи оцінки розкриваються у Примітках до річної фінансової звітності.

Більш детально зупинимося на згаданих методах оцінки з урахуванням того, що конкретний механізм використання того чи іншого методу оцінки вартості запасів залежить від прийнятої на підприємстві системи обліку запасів (див. рисунок 1.3.).

Рис 1.3. Системи обліку запасів

Для відображення запасів та інформації про їх наявність та рух підприємства можуть застосовувати систему постійною чи періодичного обліку, обумовивши своє рішення в наказі про облікову політику.

Сутність кожної із систем обліку відображається в назві: при системі безперервного обліку надходження та витрачання виробничих запасів обліковуються постійно, день у день; при системі періодичного обліку - при складанні звіту. При застосуванні періодичної системи оцінка вартості залишків запасів проводиться наприкінці облікового періоду. При застосуванні постійної системи така оцінка ведеться протягом всього обліковою періоду. Постійна система обліку запасів вимагає більших витрат праці, хоча при використанні комп'ютерних технологій можна значно зменшити такі витрати. При застосуванні періодичної системи наприкінці звітного періоду обов'язково проводиться інвентаризація запасів, а при застосуванні постійної системи така інвентаризація не має обов'язкового характеру.

Оцінка вибуття запасів за методом ідентифікованої собівартості, нормативними затратами та цінами продажу на підприємствах виробничої сфери застосовується досить рідко, тому розглянемо  ті методи оцінки виробничих запасів, які частіше використовуються на підприємствах України.

При визначенні собівартості виробничих запасів, які підлягають списанню у виробництво, за методом середньозваженої собівартості професор Завгородній В.П. пропонує використовувати наступну формулу [10, с.265]:

          В зап. пп + В зап. о

Ссв   =  ,

           К зап. пп + К зап. о

де      Ссв   – середньозважена собівартість;

В зап. пп   – вартість запасів на початок звітного періоду;

В зап. о    – вартості отриманих запасів;

К зап. пп  – кількість запасів на початок звітного періоду;

К зап. о   – кількість отриманих запасів.

Метод середньозваженої собівартості при постійному обліку запасів полягає у тому, що розрахунок середньої ціни проводиться одразу в момент надходження нової партії запасів. Вартість запасів, що знову надійшли, усереднюється з тією, що вже наявна. В результаті цього на кожен момент часу ми маємо нібито одну партію за однією обліковою ціною, яка визначається як відношення загальної вартості запасів до їх загальної кількості. Списання вартості витраченого запасу, якщо це витрачання відбудеться після чергового надходження, буде проводитись за новою обліковою ціною. Перевага цього методу полягає в тому, що оцінку вартості відпущеного запасу та запасів в залишках можна знайти відразу в момент здійснення операції, що надає об'єктивне уявлення про вартість запасів і практично не дозволяє здійснювати маніпуляції з цифрами. Проте це досягається за рахунок досить великого обсягу роботи. Крім того, оцінка залишків матеріалів не є повністю об'єктивною.

При використанні методу середньозваженої собівартості при періодичному обліку запасів робиться припущення, яке спрощує реальну картину руху запасів, а саме: всі запаси надійшли та відпущені в один і той самий час — в кінці звітного періоду. Застосування методу середньозваженої собівартості в умовах періодичної оцінки запасів означає, що вартість придбаних протягом звітного періоду запасів необхідно розділити на їх загальну кількість, отримавши таким чином середню ціну придбання запасів, яка і буде ціною вибуття запасів в цьому звітному періоді. Цей метод оцінки найбільш простий і найменш трудомісткий. Перевагою його є можливість при належному використанні дати об'єктивну картину про стан та рух запасів. Недоліком є те, що простота методу містить в собі загрозу легкого маніпулювання цифрами в бік завищення або заниження показників витрачених запасів.

Якщо в період з дати останнього вибуття відбулось зростання цін порівняно із середнім рівнем, то оцінка запасів за цим методом, як зазначила Сахарцева  І. І., при безперервному обліку дає меншу вартість вибуття запасів, ніж при періодичному, і навпаки [37, с.169].

Метод ФІФО засновується на хронології надходження, тобто базується на припущенні, що одиниці виробничих запасів, які були придбані першими, використовуються першими, що запобігає їх псуванню, а також на припущенні, що грошова одиниця є стабільною. Одиниці, що залишаються в запасах на кінець періоду, оцінюються за цінами останніх надходжень виробничих запасів.

Перевага методу ФІФО, на думку Грабової Н. М.,  полягає в тому, що він простий, систематичний і об'єктивний,  а також перешкоджає маніпулюванню даними у бік штучного завищення або заниження вартості запасів, тобто запобігає можливості маніпулювання прибутком, забезпечує відображення у балансі суми запасів, яка приблизно збігається з поточною ринковою вартістю. Метод ФІФО виправдовує себе в умовах низької інфляції, а при високій інфляції призведе до завищення вартості матеріальних залишків, заниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації [8, с. 254].

При безперервному обліку вартість витрачених запасів розраховується з їх загальної вартості безпосередньо при витрачанні чергової партії. Собівартість проданих запасів визначається шляхом підсумовування вартостей використаних при їх збуті запасів. При застосуванні цього методу рух вартості запасів хоча в точності і не співпадає з їх рухом в натуральному виразі, але наближається до нього, причому чим частіше здійснюється придбання і витрачання запасів, тим ближчим є це наближення.

При періодичному обліку реальне чергування надходжень та витрат замінюється послідовними діями: спочатку враховуються всі надходження, а потім — всі витрачання. При періодичній оцінці запасів за методом ФІФО бухгалтер виводить підсумки оприбуткування запасів за весь звітний період, після чого відображає вибуття необхідної кількості запасів в хронологічному порядку, від першого постачання до того постачання, в якому виникло повне вибуття запасів в даному звітному періоді. Вартість запасів на кінець звітного періоду визначається за допомогою інвентаризації. Сальдо запасів на кінець періоду — як добуток кількості запасу в натуральному виразі і ціни (при придбанні запасів) або собівартості (при самостійному виготовленні) одиниці запасу з останньої його партії, що надійшла.

Використання оперативного і підсумкового методів ФІФО дає однакове сальдо виробничих запасів на кінець періоду. Економіст В. Хліпальская  у своїй статті  зазначила, що найбільш низьку собівартість та високий прибуток отримуємо при використанні метода ФІФО через низькі ціни придбання у попередньому періоді [48, с.27].

При методі ЛІФО оперують вартістю останньої по закупці одиниці запасу. Оцінка запасів за методом ЛІФО базується на умові, що запаси, які першими вибувають, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження, тобто запаси використовуються і відповідно обліковуються в послідовності, яка є протилежною їх надходженню на підприємство. Рух вартості запасів при застосуванні методу ЛІФО протилежний руху вартості запасів при застосуванні ФІФО.

За даними публікації Ірини Сикори перевага цього методу  полягає в тому, що більш висока собівартість проданої продукції більшою мірою відповідає вартості поповнення запасів, необхідних для продовження функціонування підприємства. Даний метод ігнорує фізичне старіння запасів і забезпечує правильні результати при обліку запасів, які швидко псуються. Для запасів тривалого зберігання можна використовувати інші методи оцінки
[38, с.15]. Однак на рівні переваг, визнаних Іриною Сикора, існує недолік методу ЛІФО, який полягає в тому, що запаси в балансі відображаються за більш давніми цінами. Це призводить до того, що оцінка запасів часто не збігається з реальною вартістю виробничих запасів.

Юлия Бакун, проводячи аналіз зазначила, що метод ЛІФО показує найбільшу собівартість проданих товарів, оскільки відображає останні ціни, що постійно зростають. Кінцеві залишки обліковуються за цінами запасів, які надійшли раніше. Виходячи з цього, прибуток виявляється заниженим [1, с. 48]. Саме тому, Наказом Мінфіну України “Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України по бухгалтерському обліку” від 22.11.2004 р. № 731 з п. 16 П(С)БО 9 ”Запаси” виключено метод ЛІФО [51, с. 12].

При незначному рівні інфляційних і циклічних коливань цін запаси доцільно   обліковувати   за   вартістю   їх придбання. Проте, при збільшенні річного рівня інфляції, що виражається у відчутних коливаннях цін, відображення запасів за вартістю придбання   вже   не   дає   об'єктивної   картини   їх   реальної   вартості   та господарської корисності як джерела потенційного доходу. Ринкова вартість виробничих   запасів   може   зменшуватися   під   впливом   науково-технічного прогресу та фактору морального старіння, що передбачає різницю між вартістю придбання запасів та їх вартістю на даний момент.

Згідно з П(С)БО 9 з метою збереження об'єктивності оцінки запасів в умовах цінової нестабільності запаси відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

На практиці первісна вартість запасів не завжди співпадає з чистою вартістю їх реалізації. При цьому можливі дві ситуації: первісна вартість запасів перевищує чисту вартість реалізації; первісна вартість запасів нижча за чисту вартість реалізації.

У першому випадку сума перевищення списується на витрати звітного періоду. Сума часткового списання вартості запасів до чистої вартості реалізації визнається витратами того періоду, в якому була здійснена їх переоцінка (стаття “Інші операційні витрати” ф. № 2 “Звіт про фінансові результати”). Слід звернути увагу на те, що чиста вартість реалізації визначається за кожною одиницею запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на організацію виробництва та збуту.

Облікові ціни необхідно періодично переглядати для того, щоб вони за можливістю відображали або наближалися до дійсної вартості товарно-виробничих запасів. В умовах інфляції переглядати облікові ціни бажано декілька разів на рік.

Дооцінка запасів як окрема бухгалтерська процедура в П(С)БО 9 не передбачена для уникнення завищення вартості активів. Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, які раніше були уцінені, на дату балансу збільшується внаслідок їх дооцінки, то на суму збільшення чистої вартості реалізації сторнується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів. Балансова вартість запасів не може бути вищою за їх собівартість. При цьому дооцінка запасів обмежується сумою попередньої їх уцінки.

Аналіз публікацій економічного характеру показав, що у спеціалістів з бухгалтерського обліку та економічного аналізу спостерігаються різні погляди відносно методів оцінки. У цілому методи оцінки запасів різноманітні. Однак є одне загальне правило, яким доцільно користуватися при виборі того чи іншого метода оцінки. Зокрема, варто враховувати, що ефективність використання конкретного методу оцінки запасів залежить від сформованих на підприємстві договірних зв'язків з постачальниками, своєчасності і ритмічності забезпечення виробництва необхідними матеріалами й інших факторів, які впливають на показники діяльності підприємства. Адже від використаної методики оцінки залежать якість і достовірність звітних показників, що характеризують майновий і фінансовий стан суб'єкта економіки.

Розглянемо реєстрацію у документах даних про використання виробничих запасів підприємства. Значну роль при цьому відіграє те, що всі господарські операції, пов'язані з наявністю та рухом виробничих запасів, обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Для  забезпечення   документування   виробничих  запасів передбачено використання ряду типових форм документів. Дані,   відображені   в   документах,   систематизуються   на   рахунках бухгалтерського обліку, в регістрах синтетичного та аналітичного обліку за допомогою подвійного запису. Крім того, для забезпечення своєчасного відображення господарських операцій у регістрах бухгалтерського обліку, на підприємствах повинні бути чітко визначені терміни передачі документів з обліку виробничих запасів до бухгалтерії.

Документальне оформлення надходження матеріальних ресурсів,  їх   наявності та витрачання є досить складним процесом, адже структура документообігу повинна забезпечувати своєчасне отримання необхідних даних як для обліку, так і для контролю й оперативного управління виробничими запасами. Від правильного документального оформлення операцій з надходження виробничих запасів залежить правильне віднесення їх вартості на витрати виробництва, а також реальність оцінки незавершеного виробництва та його відображення у фінансовій звітності.

Виробничі запаси зі складів підприємства відпускаються в цехи для  виготовлення  продукції  і  на  господарські потреби, а також на сторону для переробки чи реалізації як надлишкові чи непотрібні. Під відпуском у виробництво розуміють відпуск виробничих запасів для виготовлення продукції, виконання робіт чи надання послуг. Відпуск виробничих запасів до комор цехів розглядається як внутрішнє переміщення запасів. При відсутності в цехах комор відпуск запасів з центральних складів вважається витратами на виробництво.

При відпуску матеріалів у виробництво необхідно дотримуватись наступних вимог:  запаси повинні обліковуватись за вагою, обсягом, масою у суворій відповідності до нормативів витрат на визначений обсяг виробництва; відпуск, як правило, повинен здійснюватися в межах попередньо встановлених   лімітів; з головним бухгалтером повинні узгоджуватися списки осіб, яким надано право вимагати зі складів запаси, а також отримуються зразки їх підписів. Ці дані повинні бути доведені до працівників складів. Запаси на виробництво видаються зі складів тільки представникам цехів, господарств, відділів тощо, які офіційно визначені для їх отримання.

Порядок документального оформлення операцій з відпуску запасів зі складів підприємства залежить від того, для яких потреб вони відпускаються: систематично на виробничі потреби або епізодично в цехи та відділи для адміністративних чи інших потреб.

Первинні документи, призначені для оформлення операцій з надходження, внутрішнього переміщення та відпуску виробничих запасів рекомендовані Наказом Мінстату України “Про затвердження типових форм первинних облікових документів по обліку сировини і матеріалів” № 193 від 21.06.96 р. [25]. Такі документи є підставою для ведення бухгалтерського і оперативного (складського) обліку. Документи надходять до бухгалтерії, де вони підлягають перевірці за змістом операцій і правильністю їх оформлення (перевіряється наявність реквізитів, підписів, правильність арифметичних підрахунків). Особлива увага при цьому звертається на законність операцій.

Трохименко Л. М. пропонує  поряд з наведеними документами використовувати документ форми М 13 “Реєстр приймання-здачі документів”. На документи з оприбуткування виробничих запасів складається реєстр прибуткових документів, а на документи, які підтверджують витрачання, - реєстр видаткових документів. У реєстрах наводяться наступні дані: період, за який складено реєстр; назва документів, за якими складено реєстр; номери документів та їх загальна кількість; підписи завідувача складу та бухгалтера, який приймає реєстри. Також для підприємств сфери будівництва
Трохименко Л. М. радить використовувати документ форми М 29 ”Звіт про витрати основних матеріалів у будівництво в порівнянні з виробничими нормами”
 [43, с. 468-670]. 

Для узагальнення інформації про наявність та рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів, будівельних матеріалів, запасних частин, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва призначено рахунок 20 “Виробничі запаси”.

Рахунок 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”                                                                                                                                                                                                                                         призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать підприємству та знаходяться в складі запасів. На рахунку 22 обліковуються тільки МШП на складі. Типові бухгалтерські проводки з обліку виробничих запасів наведені у Додатку А.

Операції з обліку виробничих запасів відображаються  в Журналі 5 та  відомості 5.1 обліку руху запасів. Відомість 5.1 аналітичного обліку запасів призначена для обліку товарно-виробничих запасів у розрізі синтетичних рахунків або субрахунків і ведеться за центрами відповідальності, матеріально відповідальними особами, місцями зберігання та напрямами витрат. Записи у Відомості 5.1 здійснюються на підставі первинних документів або зведених відомостей, у яких узагальнюються дані з надходження на склади або до цехових комор виробничих запасів та з їх вибуття з відповідних місць зберігання за звітний період.

Таким чином, при документуванні операцій із виробничими запасами треба використовувати уніфіковані форми первинної документації, заповнювати всі обов’язкові реквізити, ставити підписи.  Також необхідно вести облік на рахунках 20 “Виробничі запаси” та 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” у розрізі субрахунків і за кожним найменуванням, правильно організовувати бухгалтерський облік руху виробничих запасів. Все це гарантує їх збереженість та безперервне забезпечення виробничого процесу необхідними матеріалами.

В умовах формування ринкових відносин виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, зокрема  системи планування й контролю придбання запасів, що значною мірою визначають успіх підприємства. Це викликало потребу у створенні аудиту. Основною передумовою аудиту є взаємна зацікавленість підприємства в особі його власників і самого аудитора в забезпечені реальності та достовірності обліку і звітності. Аудит спрямований на надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ, налагодження бухгалтерського обліку та надання різних консультацій.

Аудит виробничих запасів займає важливе місце в управлінні підприємством, оскільки під час його проведення керівництво підприємства отримує інформацію про  правильність ведення обліку запасів відповідно до діючих законодавчих та нормативних актів, облікової політики, встановлюється достовірність первинних даних бухгалтерського обліку щодо фактичної наявності та  руху виробничих запасів. Аудит виробничих запасів  допомагає виявити факти нестачі, крадіжки, псування та привласнення матеріалів, неповне оприбуткування виробничих запасів, нераціональне використовування матеріалів у виробництві, порушення норм і лімітів їх відпуску. Все це призводить до додаткових витрат підприємства та зменшення прибутку.

Аудитор під час перевірки операцій із запасами повідомляє керівника підприємства про невиконання працівниками своїх обов’язків та порушення трудової дисципліни, надає необхідні рекомендації, поради стосовно правильності здійснення обліку виробничих запасів підприємства. Аудит запасів сприяє прийняттю правильних управлінських рішень. Ефективність управління виробничими запасами здійснює суттєвий вплив на результати фінансово-господарської діяльності.

Перед проведенням аудиту виробничих запасів аудитор повинен чітко визначити мету та основні завдання для кваліфікованої перевірки  об’єкту.

Метою аудиту операцій з виробничими запасами є встановлення: достовірності первинних даних щодо наявності та руху виробничих запасів та  МШП; повноти та своєчасності відображення первинних даних в зведених документах та облікових регістрах; правильності ведення обліку запасів відповідно до прийнятої облікової політики; достовірності відображення залишку запасів у звітності господарюючого суб'єкта.

Основними завданнями аудиту операцій із запасами є наступні: перевірка фактичної наявності запасів; перевірка організації складського господарства, стану збереження запасів; перевірка організації обліку заготівлі, придбання та витрачання запасів; перевірка повноти оприбуткування запасів при належності документів, які підтверджують їх придбання; перевірка правильності визначення первісної вартості запасів при їх придбанні; перевірка організації контролю за зберіганням, використанням і погашенням довіреностей; перевірка правильності оформлення надходження та відпуску запасів; перевірка законності списання запасів при втратах; перевірка дотримання лімітів з відпуску запасів; перевірка своєчасності пред'явлення претензій за якістю та кількістю запасів; визначення правильності ведення синтетичного та аналітичного обліку витрат на виробництво; оцінка повноти та правильності відображення господарських операцій із запасами в бухгалтерському обліку та звітності [3, с. 421].

Принципову схему аудиту виробничих запасів від контролю за первинними документами до аудиту звітності наведено на рисунку 1.4.

Рис. 1.4. Послідовність аудиту виробничих запасів

Аудит запасів здійснюється відповідно до програми, яка включає два етапи: ознайомлювальний та основний.

З метою виконання програми аудиту на першому етапі співробітниками аудиторської фірми систематизується інформація щодо організації укладання угод про повну матеріальну відповідальність з комірниками,  завідуючими складів та іншими працівниками, стану складського господарства, розташування виробничих запасів, дотримання умов і правил їх зберігання і охорони. Особливу увагу аудитор повинен звернути на наявність спірних відносин між підприємством і постачальниками, вирішення яких повинно здійснюватися шляхом доарбітражного врегулювання.

В ході аудиторської перевірки аудитор зобов'язаний в першу чергу вивчити систему внутрішнього контролю клієнта щодо постачання та використання  виробничих запасів, оскільки характер і якість комплексної аудиторської перевірки багато в чому залежить від того, наскільки грамотно і достовірно аудитор дасть оцінку функціонування і ефективності системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання. В тому випадку, якщо аудитор впевнюється, що він може покластися на відповідні засоби внутрішнього контролю, він отримує можливість проводити аудиторські процедури менш детально і більш вибірково, а також може внести зміни до суті аудиторських процедур, що застосовуватимуться, і до запланованих витрат часу на їх здійснення. Оцінку ефективності і надійності системи внутрішнього контролю виробничих запасів аудитор може здійснювати на основі тестування системи внутрішнього контролю. Для проведення тестування систем внутрішнього контролю постачання  та руху матеріалів на відповідність  в залежності від мети проведення аудиту найчастіше використовують спрямовані тести та тести слабких місць. Напрямками застосування тестів можуть бути як рух від первинних документів до звітності, так і навпаки. Схема побудови та зміст тестів передбачає можливість виявлення порушень порядку управління, обліку та контролю постачання. При розробці тестів враховуються складові частини середовища внутрішнього контролю, де відбуваються операції: розподіл обов'язків, підтвердження повноважень, документальний та фізичний контроль, здійснення незалежних перевірок тощо. На стадії планування перевірки аудитором обираються так звані ключові моменти контролю, тобто операції підприємства, від яких значною мірою залежить правильність управління діяльністю. Щодо постачання матеріалів такими моментами, на нашу думку, можна вважати укладання договорів на постачання, оприбуткування матеріалів, розрахунки з постачальниками, визначення первісної вартості матеріалів та ведення обліку постачання. У Додатку Б наведений приклад тесту внутрішнього контролю виробничих запасів, який містить у собі як ключові моменти контролю, так й тести критичних моментів.

Основний етап аудиту виробничих запасів, на думку Усача Б. Ф. та  Чернелевського Л. М.,  необхідно розпочати з перевірки своєчасності та повноти проведення інвентаризації виробничих запасів. Це дає можливість виявити недостачі або лишки запасів. Об'єктами інвентаризації виробничих запасів виступають: сировина, основні й допоміжні матеріали, призначені для виробництва продукції, обслуговування виробничого процесу та адміністративних потреб; МШП, що використовуються не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік [50, с. 108].

Завдання аудитора полягає у вивченні якості проведеної клієнтом інвентаризації. Аудитор вивчає якісний склад інвентаризаційної комісії, наявність розписки матеріально-відповідальної особи про те, що на день проведення інвентаризації всі прибуткові і витратні документи на матеріальні цінності передані до бухгалтерії, а всі матеріальні цінності, що надійшли під відповідальність, оприбутковані, а ті, що вибули, списані. Результати інвентаризації аудитор досліджує шляхом вивчення інвентаризаційних описів, підписаних членами комісії та матеріально відповідальною особою, та порівнювальних відомостей, складених бухгалтерією підприємства. Результати перевірки аудитор задокументовує в робочих документах, виявлені недоліки фіксує в групувальному журналі недоліків і в разі виникнення сумнівів і непорозумінь щодо повноти і достовірності проведеної клієнтом інвентаризації може запропонувати керівництву підприємства провести додаткову вибіркову інвентаризацію виробничих запасів в його присутності.

Після інвентаризації аудитори переходять до перевірки повноти оприбуткування матеріальних цінностей. Перевіркою повноти оприбуткування і правильності оцінки виробничих запасів аудитори з'ясовують, чи відповідають підсумкові суми, відображені у відомостях обліку матеріальних цінностей, даним інших облікових регістрів (журналів-ордерів). Поряд із тим доцільно перевірити погодженість записів між синтетичним і аналітичним обліком за балансовими рахунками і субрахунками, на яких обліковуються матеріальні цінності. Виявлені розходження є результатом неповного оприбуткування цінностей. Особливу увагу приділяють перевірці операцій за рахунком 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками. За документами, прикладеними до виписок банку, встановлюють дату оплати розрахункових документів постачальників і назву цінностей. Якщо матеріальні цінності не оприбутковані, з'ясовують нормативний термін перебування їх у дорозі та яку роботу проведено підприємством щодо їх розшуку.

За авансами, виданими під поставку матеріальних цінностей, векселями встановлюють повноту оприбуткування цінностей і з'ясовують, чи не минули строки поставки матеріалів, виясняють причини затримки їх надходження. Під час перевірки повноти оприбуткування матеріальних цінностей внутрішні документи (приймальні акти, накладні) звіряються із супровідними документами постачальників.

Аудитору слід перевірити правильність складання актів розбіжності кількості та якості матеріальних цінностей, що надійшли, і своєчасність пред'явлення претензій до постачальників або транспортної організації.
К.е.н., Усач Б. Ф. стверджує, що такі розбіжності зумовлені привласненням матеріальних цінн
остей і оформленням фіктивних актів із метою приховування нестач або пересортиць матеріальних цінностей [44, с. 109].

Одночасно з перевіркою повноти оприбуткування матеріальних цінностей вивчають правильність їх оцінки, керуючись Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. № 246 [30]. Слід звернути увагу на те, що придбані запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Правильна оцінка виробничих запасів залежить від організації і постановки їх аналітичного і синтетичного обліку. Тому під час аудиторської перевірки з'ясовують, чи ведеться облік на рахунку 20 "Виробничі запаси" у розрізі субрахунків і за кожним найменуванням, номенклатурним номером.

Перевіривши правильність оприбуткування, аудитор приступає до аналізу списання матеріальних цінностей. Насамперед слід встановити відповідність даних складського обліку даним синтетичного обліку за рахунком 20 "Виробничі запаси",  для чого загальний підсумок залишків сальдової відомості на кінець місяця звіряють із залишками на кінець місяця, показаними у відомості обліку матеріальних цінностей. Таке зіставлення здійснюють за кожним складом, зокрема, на перше число відповідного періоду. Загальні обороти вибуття матеріалів за місяць за всіма складами і залишки матеріалів на кінець місяця, показані у відомості, звіряють із кредитовим оборотом і залишками на рахунку 20 “Виробничі запаси” в Головній книзі.

Для перевірки здійснених операцій щодо списання і відпуску матеріалів у виробництво використовують накопичувальні відомості щодо витрачання матеріалів зі складів, що виписуються на підставі видаткових документів. Відділи матеріально-технічного постачання на підставі встановлених норм витрачання матеріалів на випуск відповідного виду виробів розробляють ліміти відпуску матеріалів у виробництво і відпускання їх здійснюється в межах лімітів. У таких випадках аудитор повинен особливо ретельно аналізувати документи на списання матеріалів (лімітно-забірні карти, акти-вимоги на заміну матеріалів або на додатковий їх випуск, накладні на відпуск матеріалів тощо) і їх нормування. К.е.н., Кузьмінський А.Н. пропонує звернути увагу на те, чи не допускається зміна лімітів по окремих видах запасів на поточний період часу, оскільки такими змінами, як правило, намагаються приховати перевитрачання запасів [19, с. 176]. Якщо ліміти не встановлені, то відпуск матеріалів у виробництво здійснюється відповідно до затверджених калькуляцій.

Аудиторська процедура перевірки видаткових документів не може обмежуватися тільки зіставленням відпущених цінностей з установленими лімітами і зустрічною перевіркою документів, що знаходяться на складах і в цехах. Одночасно доцільно здійснити аналіз даних складського обліку після відпуску матеріальних цінностей, за допомогою чого можна виявити розмір завищених списань матеріалів у виробництво за рахунок обрахування, обважування, заниження ґатунку при відпуску матеріалів у цехи, що сприяє утворенню не облікованих залишків матеріалів на складах із наступним їх вилученням.  Перевірка обґрунтованості встановлених норм витрачання матеріалів може бути проведена за допомогою контрольного запуску сировини і допоміжних матеріалів у виробництво, процедуру якого комісія оформляє спеціальним актом. У разі встановлення фактів списання запасів в обсягах, не передбачених технологічним процесом, аудитор повинен перерахувати собівартість на суму незаконно списаних запасів та поставити питання про відшкодування їх вартості.

Бутинець Ф. Ф. пропонує включити до програми аудиту виробничих запасів перевірку організації контролю за зберіганням і використанням довіреностей [3, с. 432]. Перевірці підлягає правильність нумерації аркушів книг довіреностей. При масовому характері видачі довіреностей перевіряється наявність їх реєстрації в журналі з обліку виданих довіреностей. При цьому звертається увага на те, щоб довіреності видавались повністю заповненими. Дата видачі довіреностей дає можливість визначити термін її дії, який встановлюється залежно від можливості отримання і ввезення відповідних запасів. Ці дані можна перевірити за корінцем книги довіреностей. По прибуткових документах перевіряється, чи не було випадків передачі довіреностей іншим особам, зміни назви постачальника, внесення підробок до документів на отримання запасів.

Після перевірки організації контролю за зберіганням і використанням довіреностей професор Бутинець Ф.Ф. пропонує перейти до вивчення організації контролю за погашенням довіреностей. З метою перевірки правильності погашення довіреностей аудитор порівнює дані граф “Відмітка про виконання довіреностей” в журналі обліку довіреностей і первинних документів, що характеризують надходження запасів на склад [3, с. 433]. При цьому необхідно звернути увагу на те, чи не видаються нові довіреності особам, які не відзвітувались у використанні попередньо одержаних довіреностей. Важливе значення має і своєчасність здачі до бухгалтерії невикористаних довіреностей. Такі довіреності повинні бути повернені на наступний день після закінчення терміну їх дії, про що робиться відмітка в корінці книги довіреностей або в журналі їх обліку.

Так як запаси тривалий час знаходяться на складі, вони можуть псуватися. Тому необхідно провести перевірку фактів псування запасів. В результаті детальної перевірки актів на списання зіпсованих запасів аудитори повинні висвітлити в узагальнюючих документах такі питання: коли, де і в якій кількості зіпсувалися запаси, повністю чи частково вони зіпсовані, внаслідок яких причин відбулось псування; в чому виявилась бездіяльність посадових осіб, відповідальних за збереження запасів; чи можна було запобігти псуванню, а якщо так, то чому своєчасно не вжито відповідних заходів.

Якщо є можливість оглянути зіпсовані запаси, тоді в присутності матеріально відповідальних осіб необхідно взяти проби для аналізу з усіх місць зберігання запасів. Перед спеціалістами, які беруть участь у контролі, рекомендується поставити питання про причини і ступінь зіпсованості запасів, про відповідність стану комор і сховищ технологічним умовам, а також про можливість використання зіпсованих запасів.

Наступною процедурою є перевірка законності списання запасів при їх втратах. Під час перевірки необхідно встановити правильність визначення розміру допустимих втрат при зберіганні і виявленні фактів пересортування запасів, а також правильність оформлення актів. Таким питанням слід приділяти особливу увагу. Оскільки Бутинець Ф.Ф говорить, що відомі випадки, коли за відсутності фактичних втрат або при втратах у менших розмірах, ніж передбачено нормами, на практиці актами фіксуються недостача і природна втрата при зберіганні, що виправдовують розкрадання [3, с. 437].

У зв'язку з цим необхідно ґрунтовно перевірити, як підприємство дотримується встановленого порядку оформлення втрат кількості і якості запасів. Особливо ретельно при цьому слід вивчати факти списання запасів внаслідок псування при зберіганні.

Бутинець Ф.Ф. та Усач Б. Ф. виділяють  окремою  процедурою  перевірку операцій з руху малоцінних та швидкозношуваних предметів [3, с.438;
44, с. 112]. Аудитору необхідно ретельно перевірити, кому видаються МШП (робітникам яких професій і на яких підставах), чи дотримуються терміни використання і порядку списання зношених МШП, чи складаються акти на списання МШП, що прийшли в непридатність. Також необхідно встановити, чи ведуться на підприємстві відомості із зазначенням, коли, кому, які МШП  видано, на який термін, а також коли і в якому стані їх повернуто. Отримання і повернення на склад МШП повинно підтверджуватись підписами осіб, що їх отримують і здають. По МШП, списаних на утилізацію або переведених у брухт, перевіряється наявність відповідних документів.

Таким чином,  до програми аудиту виробничих запасів входять такі основні питання як,  перевірка фактичної наявності запасів,  повноти і своєчасності їх оприбуткування,  законності списання та достовірності відображення залишку запасів у звітності господарюючого суб’єкта.

1.3. Нормативно - законодавча  база обліку та аудиту за темою дослідження

Кожне підприємство в Україні здійснює облік виробничих запасів, їх оцінку та визнання згідно встановлених законодавчих та нормативних документів. При організації бухгалтерського обліку виробничих запасів та при  проведенні аудиту операцій з виробничими  запасами в першу чергу потрібно керуватися Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ХІV від 16 липня 1999 р. зі змінами і доповненнями [11]. Чинний Закон визначає правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні. Згідно статей 4 і 5 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік операцій з виробничими запасами здійснюється в єдиній грошовій одиниці України. Стаття 10 даного Закону наголошує на обов'язковому проведенні інвентаризації виробничих запасів для забезпечення вірогідності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємства, у ході якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР в редакції від 22.05.97 р., зі змінами і доповненнями, визначаються ставки, порядок обчислення та строки сплати податку. Останні зміни в Законі відбулися згідно Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 2505-IV від 25.03.2005 р. [12].  Вимоги даного нормативного документу підприємство повинно прийняти до уваги при розрахунку податку на прибуток. Витрати, пов'язані  з придбанням   виробничих запасів, прямо впливають на розмір прибутку, що підлягає оподаткуванню. До складу валових витрат згідно п. 5.1. статті 5 Закону
№ 283/9/-ВР відноситься сума будь-яких витрат платника податків, здійснюваних як компенсація вартості виробничих запасів, придбаних для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. В залежності від мети використання виробничих запасів у момент придбання, їх балансова вартість може не включатися у валові витрати (п. 5.3.1, п. 5.3.2, п. 5.3.9
статті 5). Необхідно зазначити, що з 1 січня 2005 року на вибір платника податку для податкової оцінки вибуття запасів можна використовувати вже не два, а п’ять бухгалтерських методів оцінки: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); середньозваженої собівартості; нормативних витрат;  ціни продажу запасів. Крім того, п. 5.9 статті 5 чинного закону визначає порядок ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на складах) згідно з Законом України від 24 грудня 2002 року № 349-IV “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

При здійсненні господарський операцій підприємство повинно керуватися Законом України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 р., зі змінами і доповненнями [13]. Чинний Закон визначає об'єкти, базу і ставки оподатковування, перелік не оподатковуваних податком і звільнених від оподатковування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітності і внесення податку в бюджет. Відносно виробничих запасів даний Закон п. 7.4 визнає порядок віднесення сум податків, сплачених  платником податків у звітному періоді в зв'язку з придбанням виробничих запасів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, до складу податкового кредиту звітного періоду. При реалізації виробничих запасів п. 7.3. статті 7 датою виникнення податкових зобов'язань встановлюється дата, що приходиться на податковий період, протягом  якого відбувається кожне з подій, що відбулося раніше: або дата зарахування коштів  від покупця на банківський рахунок платника податків як  оплату  запасів чи їх оприбуткування в касі платника податків;  або дата відвантаження товарів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виробничі запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначає положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” (затверджено наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.99 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 751/4044 від 2.11.99 р.) [30]. Норми чинного Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями й іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). До речі, звертаємо увагу на те, що Наказом Мінфіну України “Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України по бухгалтерському обліку” від 22.11.2004 р. № 731 з п. 16 П(С)БО 9 ”Запаси” виключено метод ЛІФО [51, с. 12]. Таким чином, в бухгалтерському обліку передбачено п’ять (а не шість, як це було раніше) методів оцінки вартості вибуття запасів, які вже були зазначені вище.

Крім П(С)БО 9 ”Запаси” підприємство при веденні обліку виробничих запасів використовує Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість” (затверджено наказом Міністерства фінансів України № 237 від 08.10.99 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 725/4018 від 25.10.99 р.) [31]. Чинне Положення (стандарт) визначає методологічні основи виникнення  дебіторської заборгованості при реалізації виробничих запасів, формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість і її розкриття у фінансовій звітності. Поточна дебіторська заборгованість за виробничі запаси згідно статті 6 П(С)БО 10 визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації запасів і оцінюється по первісній вартості.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” (затверджено наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.99 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 27/4248 від 19.01.2000 р.), визначає методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства, у тому числі  прямі матеріальні витрати на придбання основних матеріалів та інших виробничих запасів для виготовлення продукції,  і її розкриття у фінансовій звітності [32].

Для упорядкування змісту економічної інформації про господарські засоби та джерела їх утворення, господарські процеси, а також для правильної та чіткої побудови й організації бухгалтерського обліку виробничих запасів потрібно користуватися Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.99 р. № 892/4185, та Інструкцією по застосуванню плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій,  затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291 [17]. Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку методом подвійного запису для узагальнення інформації про наявність і рух активів. Для відображення руху виробничих запасів Інструкцією передбачено використання рахунка 20 “Виробничі запаси”, а також рахунка 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”.  План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації й угруповання на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку.

Більшість типових форм первинних документів з обліку сировини і матеріалів затверджені Наказом Мінстату України від 21.06.96 р. № 193 “Про затвердження типових форм первинних облікових документів по обліку сировини і матеріалів” [25]. Це бланки, що забезпечують первинний облік надходження на підприємство, складського збереження, внутрівиробничого переміщення і відпустки на сторону сировини, матеріалів, запчастин і т.д.

Крім того, підприємство для обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів керується Наказом Міністерства статистики України від 22.05.96 р. № 145 “Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів” [24].

Сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар й інші матеріальні цінності відпускаються  покупцям чи передаються безкоштовно тільки за дорученням одержувачів. Бланки доручень є документами строгої звітності, що визначено в “Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей” № 99, затвердженою   наказом   Міністерства   фінансів   України   від 16.05.96 р. [18]. Дана Інструкція досить повно регламентує порядок роботи з дорученнями на всіх етапах їх обігу - оприбуткування, виписки, повернення невикористаних бланків і т.д. Без представлення такого доручення не може бути оформлений інший первинний документ бухгалтерського обліку (накладна, товарно-транспортна накладна), що є дозволом на здійснення господарської операції по відпуску матеріальних цінностей, і у відповідності зі ст. 9 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XІ “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” - підставою для бухгалтерського обліку такої господарської операції.

Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей  є одним з важливих методів, що забезпечують вірогідність даних бухгалтерського обліку і звітності підприємства, установи, організації. Тому кожний господарчий суб’єкт повинен проводити інвентаризацію виробничих запасів згідно п. 11.8 статті 11 “Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів і розрахунків”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.09.94 р. № 69 [16]. Порядок регулювання інвентаризаційних різниць визначений п. 11.12 Інструкції з інвентаризації передбачає наступне: виявлені надлишки матеріальних цінностей підлягають оприбуткуванню і зарахуванню на результати фінансово-господарської діяльності підприємства з наступним встановленням причин появи надлишків і винних у цьому осіб; збиток цінностей у межах затверджених норм списується за рішенням керівника підприємства на витрати  виробництва (при відсутності норм, збиток розглядається як наднормативна нестача);  наднормативна нестача цінностей, а також втрати від псування цінностей відносяться на винних осіб у цінах, по яких розраховується розмір збитку від розкрадань, нестач, знищення і псування матеріальних цінностей; наднормативні втрати і нестачі матеріальних цінностей, у тих випадках, коли винні особи  не установлені чи стягнення з винних осіб відмовлено судом, зараховуються на збитки підприємства; взаємний залік залишків і нестач унаслідок пересортиці може бути допущений тільки по матеріальних цінностях однакового найменування й у тотожній кількості за умови, що залишки і нестачі утворилися за той самий період, що перевіряється, і в той самій особі, що перевіряється.

Додатково питання, пов'язані з інвентаризацією, викладені в наступних документах: у листі Мінфіну “Щодо окремих питань з проведення інвентаризації” від 21.10.2003 р. № 31-04200-30-23/154 роз'яснений порядок здійснення інвентаризації, у випадку її проведення протягом  декількох днів [22]; у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва “Щодо проведення інвентаризації й оцінки майна” від 16.12.2002 р. № 2-221/6694 роз'яснений порядок проведення інвентаризації у випадку ліквідації підприємства [20]; у листі Мінфіну “Щодо дій при встановленні на підприємстві фактів розкрадань”  від 18.06.2001 р. № 053-2984 роз'яснений порядок проведення інвентаризації у випадку розкрадання ТМЦ [21].

“Порядок  визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей”, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.1996 р., встановлює механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) виробничих запасів [34]. Згідно статті 10 із сум, стягнутих відповідно до цього Порядку, здійснюється відшкодування збитків, завданих підприємству, установі, організації, залишок коштів перераховується до Державного бюджету України.

При проведенні аудиту виробничих запасів, крім зазначених нормативних документів, аудитор також повинен керуватися Законом України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.93 р № 3125-XII із змінами і доповненнями [14]. Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.

Правила організації і методики проведення аудиту встановлюють міжнародні стандарти аудиту (МСА). Стандарти визначають загальний підхід до проведення аудиту, масштаб аудиторської перевірки, види аудиторських звітів, питання методики, а також базові принципи проведення аудиторських перевірок, єдині вимоги до якості та надійності аудиту, якими повинні керуватися всі представники даної професії, незалежно від умов, у яких здійснюється аудит.

У своїй діяльності аудитори використовують наступні базові міжнародні стандарти. При погодженні умов завдання із замовником, аудитор керується  МСА 210 “Умови домовленості про аудиторську перевірку”. МСА 300 “Планування” надає рекомендацій щодо планування аудиторської перевірки визначеного об’єкту. Аудиторові слід планувати свою роботу з метою ефективного проведення аудиторської перевірки. Метою МСА 700, 700А “Аудиторський висновок про фінансову звітність” є встановлення положень та надання рекомендацій щодо форми і змісту аудиторського висновку, який надається в результаті аудиторської перевірки фінансових звітів суб’єкта господарювання, проведеної незалежним аудитором [40, с. 153-178].

Таким чином, державне регулювання бухгалтерського обліку, фінансової звітності та аудиту в Україні здійснюється з метою створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, обов'язкових для всіх підприємств. Регулювання питань методології бухгалтерського обліку і фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, що затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти по веденню бухгалтерського обліку і складанню фінансової звітності. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції, відповідно до  галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації з їх застосування.

РОЗДІЛ 2
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ У
ВАТ « ЧОРНОМОРБУДСЕРВІС »

2.1. Організаційно – економічна характеристика об’єкту дослідження

Відкрите акціонерне товариство “Чорноморбудсервіс” організовано наказом Міністерства промислової політики України № 333 від 10.09.99р. на базі будівельно-монтажного державного управління “Чорноморбудсервіс”. ВАТ “Чорноморбудсервіс” є дочірнім підприємством державної холдингової компанії “Чорноморський суднобудівний завод”. Статутний фонд підприємства 473 тис.грн. - це 1892000 шт. акцій. 51% акцій передається в статутний фонд ДАХК “ЧСЗ”. Форма власності ВАТ “Чорноморбудсервіс” – колективна. Підприємство має свій поточний рахунок у відділенні банку “Аваль” і “Укрексимбанк” м. Миколаєва, круглу печатку, закріплені основні й оборотні кошти, самостійний баланс, є юридичною особою та платником податків на загальних підставах. Підприємство розташовано в м. Миколаєві на вулиці Червоних Майовщиків, 9.

У своїй роботі ВАТ “Чорноморбудсервіс” керується постановами, розпорядженнями  й  іншими керівними матеріалами Міністерства  і   місцевих органів влади з питань будівництва, стандартами, технічними умовами, будівельними нормами і правилами.

Підприємство виконує повний комплекс робіт із проектування і будівництва зі здачею під ключ, реконструкції і ремонти промислових будинків, виробничих баз і інженерних споруджень; житлових багатоповерхових будинків, котеджів і об'єктів соціально-побутового призначення; складів, автозаправних станцій і інших об'єктів. ВАТ “Чорноморбудсервіс” виконує самотужки  такі послуги для підприємств, організацій і приватних осіб, як проектування об'єктів; узгодження і внесення змін у проектно-кошторисну документацію на всіх етапах проектування і будівництва; кладка стін; штукатурні і малярські роботи; монтаж залізобетонних конструкцій; монтаж металевих конструкцій; монтаж систем електропостачання, опалення, водопостачання і каналізації; виготовлення металоконструкцій; ремонт будинків і споруджень; оформлення  рішення по введенню в експлуатацію.

Виробнича база ВАТ “Чорноморбудсервіс” займає площу 7558 м2. Вона призначена для виконання підготовчих робіт і забезпечення ділянок і бригад матеріалами, машинами, механізмами, енергопостачанням та ін. Виробнича потужність бази розрахована на виконання будівельно-монтажних і ремонтно-будівельних робіт в обсязі 2,5млн. грн. Виробнича база забезпечує виконання наступних задач: комплектація споруджуваних об'єктів матеріалами, інструментом і інвентарем; виготовлення металоконструкцій і нестандартного устаткування; енергозабезпечення споруджуваних об'єктів; ремонт і технічне обслуговування будівельних машин та механізмів; експлуатація автотранспорту та ін.

Характеристика виробничої бази ВАТ “Чорноморбудсервіс” наведена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Характеристика виробничої бази ВАТ “Чорноморбудсервіс”

№ п/п

Назва об'єкта

Основна номенклатура виробів, конструкцій, що випускаються

Займана площа

1

Виробничі майстерні відділу головного
механіка

Ремонт будівельних машин і устаткування. Виготовлення засобів малої механізації

0,6 тис. м2   виробничих

площ

2

Ділянка сантехничних трубозаготовок

Виготовлення трубозаготовок для систем каналізації, опалення і водопроводу

25 тис.м2 виробничих

площ

3

База постачання  

Комплектація будівельних матеріалів і підготовка оздоблювальних складів

25 тис.м2 виробничих

площ 

Чисельність працівників  ВАТ “Чорноморбудсервіс” на 01.01.2005 року складає 86 чоловік: основні робітники - 50 чол., допоміжні робітники - 12 чол., інженерно-технічні працівники - 14 чол., фахівці - 7 чол., керівний склад - 3 чол. Серед інженерно-технічних працівників 9 чоловік мають вищу освіту, 5 чоловік – середньо-техничну  з виробничим стажем більш 20 років. У 2004 році склад робітників ВАТ “Чорноморбудсервіс” поповнився молодими фахівцями- випускниками виробничо-технічного училища. Протягом  року постійно велася робота з приведення чисельності до фактично виконаних обсягів робіт. На підприємстві працює 7 інвалідів. Середня заробітна плата робітників ВАТ “Чорноморбудсервіс” у 2004 році складає 505 грн.

Підприємство ВАТ “Чорноморбудсервіс” має лінійно - функціональну організаційну структуру. Кожне з підрозділів фірми виконує свої визначені функції, при цьому  підрозділи підкоряються своїм безпосереднім начальникам, що підкоряються голові правління. Організаційна структура  управління підприємством представлена  в Додатку В.

Відповідно до  наказу про організацію бухгалтерського обліку й облікову політику ВАТ “Чорноморбудсервіс” (див. Додаток Д), забезпечення бухгалтерського обліку на підприємстві доручається бухгалтерській службі на чолі з головним бухгалтером. Організаційна структура бухгалтерії підприємства наведена на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Організаційна структура бухгалтерії ВАТ “Чорноморбудсервіс”

Головний бухгалтер визначає, формулює, планує, здійснює і координує організацію бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності підприємства, здійснює контроль за ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; забезпечує раціональну організацію обліку і звітності на підприємстві й у його підрозділах на основі централізації й автоматизації обліково-обчислювальних робіт, прогресивних форм і методів бухгалтерського обліку і контролю, розробку і здійснення заходів, що спрямовані на дотримання державної дисципліни і зміцнення господарського розрахунку; складає баланс підприємства; організує і контролює складання розрахунків про використання прибутків, витрат на виробництво, платежів у бюджет, своєчасність і правильність складання звітності, керує працівниками бухгалтерії підприємства.

Бухгалтер  по  розрахункам  з  оплати  праці та обліку коштів здійснює нарахування заробітної плати, компенсацій і відповідні утримання із заробітної плати на підставі діючого законодавства, складає зведений звіт по заробітній платі, відомості аналітичного обліку, розрахунок відрахувань у бюджет і позабюджетні фонди, оформлює перерахування вищевказаних коштів, здійснює операції по перерахуванню аліментів, розрахунки з кредиторами, складає і представляє в державні органи звітність, передбачену чинним законодавством. Також здійснює прийом і видачу готівки,  оформляє касові документи, веде касову книгу й інші операції відповідно до “Порядку ведення касових операцій у національній валюті України”,  одержує готівку  в установах банків на потреби фірми і здає касові надходження, щодня одержує в установі банку виписки по розрахунковому рахунку і здає документи на здійснення платежів.

Основні посадові обов’язки бухгалтера з обліку матеріальних цінностей полягають у веденні обліку надходження і витрачання матеріальних цінностей, відображення в бухгалтерському обліку операції, пов'язані з їх рухом,     контролі своєчасності здачі і правильності складання матеріальних звітів,    контролі дотримання схоронності власності підприємства, проведення інвентаризацій і вибіркових перевірок наявності матеріальних цінностей у складі комісії, затвердженої керівником підприємства, веденні облікових регістрів, передбачених чинним законодавством відповідно до  порядку, установленим головним бухгалтером.

На підприємстві ВАТ “Чорноморбудсервіс” застосовуються форми регістрів аналітичного й синтетичного обліку, адаптовані бухгалтерією до нової системи обліку. Для повної і реальної картини здійснюваних  господарчих операцій і їх результатів дозволяється головному бухгалтеру своїм розпорядженням затверджувати додаткову систему субрахунків і регістрів аналітичного обліку.

Для того, щоб оцінити фінансовий стан ВАТ “Чорноморбудсервіс”, необхідно проаналізувати ряд фінансово-економічних показників, що характеризують  діяльність підприємства.

Аналіз валюти балансу та його окремих статей  можна провести на базі даних, наведених у таблиці 2.2. Огляд валюти балансу з форми 1 “Баланс” фінансової звітності  за 2002, 2003 та 2004 роки (Додаток Е) показав її зростання.  На базі цих даних можна зробити висновок про те, що валюта балансу у 2003 році  відносно до 2002 року збільшилась на 42,9 %, але у 2004 році збільшення відбулося менш повільними темпами і склало 12,8 %  в порівнянні з 2003 роком. Хоча аналіз валюти балансу показав її зростання, це не дає нам можливості говорити про покращення фінансового стану підприємства тому, що збільшення валюти балансу викликало не отримання прибутку, а зростання боргових зобов’язань. Збільшення активу балансу відбулося за рахунок збільшення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги та кількості  виробничих запасів і товарів на складі. Зокрема, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги у 2002 році складала
152 тис. грн., 308 тис. грн. у 2003 році, а вже у 2004 році вона досягає 362 тис. грн. Тобто, підприємство ВАТ “Чорноморбудсервіс” не отримало прибуток за виготовлену продукцію та виконані послуги, а лише збільшило дебіторську заборгованість на 102,6 % у 2003 році в порівнянні з 2002 роком та на 17,5 %   у 2004 році проти 2003 року.

 

Частка запасів у балансі підприємства ВАТ “Чорноморбудсервіс” змінювалась протягом трьох років. Вона складала відповідно 25 % (190/760*100),  37,8 % (410/1086*100) та  32,2 % (394/1225*100). Обсяг запасів на складі підприємства у 2003 році збільшився на 220 тис. грн. чи на 115,8 %  відносно 2002 року, але у 2004 році спостерігається зменшення запасів на 16 тис. грн. (3,9 %) в порівнянні з 2003 роком. Це можна пояснити тим, що підприємство почало використовувати свої накопичені виробничі запаси на складі та не замовляти зайву кількість у постачальників. 

Пасив балансу виріс за рахунок збільшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги. У 2002 році така заборгованість складала
143 тис. грн., 442 тис. грн. у 2003 році, а вже у 2004 році вона досягла рівня
494 тис. грн. Це пояснюється наявністю недостатньої кількості грошових коштів у підприємства для розрахунків з постачальниками за отримані матеріали, товари та виконані роботи

У структурі активу балансу найбільшу питому вагу займають основні засоби, виробничі запаси та дебіторська заборгованість. У структурі пасиву балансу найбільшу питому вагу займає кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги.

Аналіз співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості за
3 роки можна провести на базі даних  форми 1 “Баланс” (дивись таблицю 2.3). Дебіторська заборгованість на 01.01.05р. склала 40,6 % (362/892*100) всіх оборотних активів і збільшилася в порівня
нні з 2003 роком в 1,18 рази,  а в порівнянні з 2002 роком – в 2,38 рази.  Уся вона - за товари, роботи і послуги. Кредиторська заборгованість на 01.01.2005р. склала 976 тис. грн. і в цілому збільшилася на 161 тис. грн. (976-815) чи на 19,8 % в порівнянні з 2003 роком та 468 тис. грн. (976-508) чи на 92,1 % в порівнянні з 2002 роком. Кредиторська заборгованість у 2004 році збільшилася за товари, роботи і послуги  у 1,1 рази в порівнянні з 2003 роком та у 3,45 рази  проти 2002 року. Тенденція  зменшення кредиторської заборгованості з оплати праці спостерігається протягом трьох років. У 2004 році така заборгованість знизилася на  39,6 % та на 0,9 %  в порівнянні з 2002 та 2003 роками. Відбулося збільшення кредиторської заборгованості зі страхування у 1,04 рази, перед бюджетом – на 8,77 % в порівнянні з 2002 роком, але така заборгованість зменшилась у 1,92 рази  зі страхування та  на 3,13 % перед бюджетом  в порівнянні з 2003 роком. Підприємство ВАТ “Чорноморбудсервіс” кредиторську заборгованість перед позабюджетними фондами повністю погасило і на 01.01.2005 р. вона відсутня. Але спостерігається збільшення заборгованості з одержаних авансів у 2004 році у 13,1 рази в порівнянні з 2003 роком. Це свідчить про те, що підприємство не виконало роботу, за яку воно раніше отримало передплату від замовників.  

Таблиця 2.3

Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості

 ВАТ  “Чорноморбудсервіс”

(тис. грн.)

Назва статті

2002 рік

2003 рік

2004 рік

Відхилення 2004 р.

від 2003 р.

від 2002 р.

Баланс

760

1086

1225

12,8 %        
(1225/1086*100-100)

61,2 % (1225/760*100-100)

Дебіторська заборгованість

152

308

362

1,18 раз

(362/308)

2,38 раз

(362/152)

Кредиторська заборгованість (всього)

508

815

976

19,8 %

(976/815*100-100)

92,1 %

(976/508*100-100)

У тому числі:

- за товари, роботи, послуги

143

442

494

1,1 раз

(494/442)

3,45 раз

(494/143)

- з одержаних авансах

121

20

262

13,1 раз

(262/20)

2,2 раз

(262/121)

- перед
бюджетом

57

64

62

- 3,13 %

(62/64*100-100)

8,77 %

(62/57*100-100)

- перед позабюджетними фондами

13

-

-

-

-

- зі страхування

46

92

48

- 1,92 раз

(92/48)

1,04 раз

(48/46)

- з оплати праці

182

111

110

- 0,9 %

(110/111*100-100)

- 39,6 % (110/182*100-100)

Аналізуючи співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості ВАТ “Чорноморбудсервіс”, можна зробити висновок про те, що кредиторська заборгованість перевищує дебіторську у 2002 році у 3,3 рази (508/152), у 2003 році – 2,6 рази (815/308),  у 2004 році –  2,7 рази (976/362). Як бачимо, кредиторська заборгованість протягом 3 років зростає, що негативно впливає на показник валюти балансу.

Для оцінки ліквідності підприємства професор Чумаченко М. Г. пропонує використовувати наступні показники, порядок розрахунку яких наведено нижче.

Загальний коефіцієнт ліквідності розраховується як співвідношення усіх оборотних активів до поточних зобов’язань [9, с. 383]. Даний показник характеризує достатність оборотних активів для покриття боргів і повинен бути більше 2. Коефіцієнт швидкої ліквідності визначається як співвідношення усіх оборотних активів, крім запасів, до поточних зобов’язань [9, с. 383]. Він показує, яка частина зобов’язань може бути погашена не лише за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію та виконані роботи. Нормативне значення даного коефіцієнту >1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності – як відношення суми грошових коштів підприємства до суми поточних зобов’язань і характеризує негайну готовність підприємства погасити поточні зобов’язання [9, с. 384]. Значення цього коефіцієнту повинно бути більше 0,2.

Коефіцієнт платоспроможності розраховується як відношення власного капіталу до валюти балансу і повинен бути більше 0,5 [9, с. 397].

Коефіцієнт рентабельності діяльності підприємства розраховується як відношення чистого прибутку (збитку) до чистого доходу від реалізації продукції та робіт [9, с. 399]. Даний коефіцієнт повинен мати позитивне значення.

Для розрахунку показників платоспроможності та рентабельності підприємства, ліквідності його активів були взяті дані з форми 1 “Баланс” та форми 2 “Звіт про фінансові результати” за 3 роки (Додаток Ж).
Порядок розрахунку зазначених коефіцієнтів представлений у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Розрахунок фінансово-економічних показників
діяльності  ВАТ “Чорноморбудсервіс”

Назва статті з форми 1
та форми  2

Код рядка,
(номер форми),
порядок розрахунку

2002 рік

2003 рік

2004 рік

Оборотні активи – усього, тис. грн.

260 (ф.1)

368

722

892

Поточні зобовязання –усього, тис. грн.

620 (ф.1)

508

815

976

Виробничі запаси,
тис. грн.

100 (ф.1)

98

410

94

Незавершене
виробництво, тис. грн.

120 (ф.1)

92

-

-

Товари, тис. грн.  

140 (ф.1)

-

-

300

Грошові кошти в

національній валюті,
тис. грн.

230 (ф.1)

4

-

92

Власний капітал – усього, тис. грн.

380 (ф.1)

243

262

240

Баланс, тис. грн.

280 або 640 (ф.1)

760

1086

1225

Чистий дохід від реалізації продукціі, робіт, тис. грн.

035 (ф.2)

918

1295

3157

Чистий прибуток
(збиток) , тис. грн.

220 або 225 (ф.2)

-124

19

-22

Загальний коефіцієнт ліквідності

(р.260 ф.1) : (р. 620 ф.1)

0,72

0,89

0,91

Коефіцієнт швидкої ліквідності

(ф.1(р.260-р.100-р.120 -
- р.140) : (р. 620 ф.1)

0,35

0,38

0,51

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

(р.230 ф.1) : (р. 620 ф.1)

0,01

0

0,09

Коефіцієнт платоспроможності

(р.380 ф.1) : (р. 640 ф.1)

0,32

0,24

0,20

Коефіцієнт рентабельності діяльності підприємства

(р.220(225) ф.2) :

: (р. 035 ф.2)

- 0,14

0,02

- 0,01

Проведені розрахунки показали, що значення коефіцієнта поточної ліквідності менш ніж 2. Це свідчить про те, що підприємство не має достатньої кількості оборотних активів для покриття боргів. За даними таблиці можна спостерігати збільшення коефіцієнту швидкої ліквідності, тобто на підприємстві зростає частина зобов’язань, яка може бути погашена за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію та виконані роботи, але збільшення відбувається повільними темпами і не досягає встановленого розміру. Коефіцієнт абсолютної ліквідності менше нормативного значення 0,2, що дає право зробити висновок про те, що  підприємство не забезпечено грошовими коштами для негайного погашення поточних зобов’язань.

Узагальнена інформація щодо платоспроможності та рентабельності діяльності підприємства ВАТ “Чорноморбудсервіс” представлена на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Динаміка показників платоспроможності та рентабельності
ВАТ “Чорноморбудсервіс”

Як свідчать показники за три роки, спостерігається зменшення платоспроможності підприємства, значення даного показника навіть не досягає нормативного значення. Коефіцієнт рентабельності діяльності підприємства знаходиться практично на нульовому рівні, це свідчить про те, що ВАТ “Чорноморбудсервіс” працює нерентабельно.

2.2. Первинний та зведений облік виробничих запасів у
ВАТ “Чорноморбудсервіс”

Матеріальні, сировинні і паливні ресурси є одними з найважливіших на підприємстві, тому документальне оформлення надходження, наявності і витрат зазначених ресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для контролю й оперативного керування рухом матеріальних цінностей. Безпосередньо на підставі первинних документів здійснюють попередній, поточний і наступний контроль за рухом, зберіганням і раціональним використанням матеріальних ресурсів на підприємстві.

Суцільна та безперервна реєстрація у документах даних про всі господарські операції з руху виробничих запасів, що здійснюються, є важливим засобом контролю за правильним і раціональним використанням запасів підприємства.

На підприємстві ВАТ “Чорноморбудсервіс” документування операцій з обліку виробничих запасів організовано наступним чином (дивись  
рисунок 2.3).

Рис. 2.3. Схема документообороту з обліку виробничих запасів
на підприємстві ВАТ “Чорноморбудсервіс”

Первинні документи з надходження та витрачання виробничих запасів – основа організації обліку матеріальних цінностей. Матеріали, конструкції, вироби, деталі, запасні частини надходять від постачальників та підзвітних осіб. Дані первинних документів про надходження запасів та про їх видачу і витрачання  відображають у картках складського обліку. На їх основі матеріально-відповідальні особи складають звіти про рух матеріалів, де відображають зміни в результаті надходження чи вибуття. Зміну залишків на кінець місяця у бухгалтерії підприємства відображають у сальдових відомостях. Далі проводяться записи у реєстрах аналітичного та синтетичного обліку.

На ВАТ “Чорноморбудсервіс” застосовуються типові форми первинних документів при надходженні та відпуску виробничих запасів. Схема 2.4 показує рух первинних документів з обліку надходження виробничих запасів від постачальника до підприємства – покупця.

                                                                                                 

Рис. 2.4. Схема руху первинних документів з обліку надходження виробничих запасів у ВАТ “Чорноморбудсервіс”

Постачальник перш ніж видати виробничі запаси покупцеві, виписує рахунок  на оплату матеріальних цінностей із зазначенням суми ПДВ
(Додаток З). У свою чергу, керівник підприємства на рахунку робе відмітку про повний акцепт. Бухгалтерія ВАТ “Чорноморбудсервіс” на підставі пред'явленого рахунка оформляє платіжне доручення (Додаток И), що дозволяє банку перерахувати відповідну суму коштів з рахунка підприємства ВАТ “Чорноморбудсервіс” на рахунок постачальника. Також бухгалтер матеріально відповідальній особі виписує довіреність (форма М-2), яка призначена для підтвердження права окремої посадової особи виступати довіреною особою підприємства при отриманні запасів (Додаток К). У даному документі зазначається перелік та кількість матеріалів, які належить одержати. Довіреність видають під розписку тільки тим відповідальним працівникам підприємства, які уповноважені отримувати матеріальні цінності від постачальників. Строк дії довіреності не може перевищувати 10 днів. Після цього терміну, якщо довіреність не використано, роблять відповідну відмітку у журналі їх реєстрації. Нові довіреності тим же особам видають лише після використання попередніх. Оскільки довіреності належать до бланків суворого обліку, журнал їх реєстрації повинен бути пронумерований, прошнурований, завірений підписами керівника та головного бухгалтера і печаткою підприємства. Журнал реєстрації довіреностей  має типову форму М-3 та призначений для реєстрації виданих довіреностей та розписки в їх отриманні (дивись Додаток Л). В обмін на довіреність постачальник матеріально відповідальній особі  дає накладну (Додаток М) та податкову накладну (Додаток Н). У податковій накладній, крім інших реквізитів, зазначена ціна матеріалів, ставка і сума ПДВ, загальна сума, що підлягає сплаті постачальнику. Податкова накладна виписується в двох екземплярах, оригінал якої вручається підприємству-покупцю, а копія зберігається у постачальника як звітний і розрахунковий податковий документ. Податкова накладна надає право покупцю, зареєстрованому як платник ПДВ, на включення в податковий кредит витрат по сплаті ПДВ постачальнику при придбанні матеріальних цінностей.

Особа, що одержала доручення, зобов'язана не пізніше наступного дня представити в бухгалтерію, зазначені документи про одержання нею цінностей та здачі їх на склад.

Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряються, установлюється відповідність їхньої якості, кількості, асортименту умовам постачань і супровідних документів. Якщо не виявлено розбіжностей, матеріали приймають. При цьому комірник ВАТ “Чорноморбудсервіс”  виписує прибуткову накладну (Додаток П).

У випадках розбіжностей у  кількості чи якості з даними супровідних документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складають Акт про приймання матеріалів форми М-7 (Додаток Р). Акт складається комісією, призначеною керівником підприємства, в яку входять завідувач складом, представник відділу постачання та  ін. У цій комісії обов'язковим є участь представника постачальника. Акт складається в двох екземплярах. Даний Акт є підставою для оприбуткування бухгалтерією фактично прийнятих матеріалів.

Виробничі запаси, придбані через підзвітних осіб на підприємствах роздрібної торгівлі чи в магазинах за готівку, оприбутковуються на підставі товарного чеку та звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт. Даний звіт складається підзвітною особою, в якому вона викладає зміст господарської операції із зазначенням дати, місця придбання, найменування і кількості запасів, їх ціни. Товарний чек додається до звіту підзвітної особи.

Відпуск матеріалів у виробництво - це їх відпуск безпосередньо для виготовлення продукції, а також на ремонтні і господарські потреби. Матеріали у виробництво повинні відпускатися у строгій відповідності нормам витрат матеріалів на одиницю виробу і планів випуску продукції на місяць.

Відпуск матеріалів для внутрішньогосподарських потреб оформляється видатковою накладною (Додаток С). В даному документі вказується кількість необхідних матеріалів. На підприємстві при списанні запасів у виробництво, їх оцінка здійснюється за методом ФІФО. Порядок списання виробничих запасів за даним методом наведений у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Списання виробничих запасів при вибутті за методом ФІФО                     на підприємстві ВАТ “Чорноморбудсервіс”

Назва операції

Од. вим.

Кількість

Ціна, грн.

Сума, грн.

Лист металевий Н-3мм

Залишок на 01.12.2004 р.

кг

5

2,05

10,25

Надходження

02.12.2004 р.

кг

10

2,13

21,30

10.12.2004 р.

кг

7

2,08

14,56

24.12.2004 р.

кг

4

2,20

8,80

Витрачання

02.12.2004 р.

кг

6

5*2,05

1*2,13

12,38

09.12.2004 р.

кг

8

2,13

17,04

21.12.2004 р.

кг

2

1*2,13

1*2,08

4,21

Залишок на 31.12.2004 р.

кг

10

6*2,08

4*2,20

21,28

Рух виробничих запасів фіксується у картках складського обліку (форма М-12), які використовується для обліку виробничих запасів на складі
(Додаток Т). Картки складського обліку матеріалів відкриваються в бухгалтерії, а записи в картках (у кількісному вираженні) веде матеріально відповідальна особа (комірник) на підставі первинних документів, що підтверджують рух матеріалів і складених у день здійснення операцій. Комірник щодня записує в складську картотеку всі операції по приходу і витратам матеріалів, нумеруючи записи з початку   року.

На підставі даних прибуткових накладних та видаткових накладних, карток складського обліку  комірник складає матеріальний звіт (форма М-19), який відображає рух виробничих запасів на складі за певний період
(Додаток У), і разом із прибутково-видатковими документами здає в бухгалтерію. У матеріальному звіті містяться дані про залишки виробничих запасів на початок місяця, про їх надходження, витрачання і залишки на кінець місяця. Він складається в 2-х екземплярах. Перший екземпляр звіту з прикладеними документами залишається у бухгалтера, другий - повертається матеріально відповідальній особі. Помилки, виявлені в матеріальному звіті при перевірці його бухгалтером, повинні бути виправлені матеріально відповідальною особою в обох екземплярах звіту.
Правильність складання матеріального звіту перевіряється на підставі прикладених до нього документів. А також перевіряється,  чи правильно виведені залишки на кінець місяця.  Потім залишки оцінюються за прийнятими цінами, зазначеним у прибуткових накладних, отриманих від постачальника.

У свою чергу бухгалтер на підставі отриманих прибуткових та видаткових накладних складає оборотну відомість обліку і наявності матеріалів (Додаток Ф). У даній відомості ведеться облік руху матеріальних цінностей як у кількісному, так і у вартісному вираженні. Також за допомогою комп’ютерної обробки даних бухгалтер виводить залишки матеріалів на початок місяця у формі відомості обліку залишків запасів  (Додаток Х).

2.3. Синтетичний та аналітичний облік виробничих запасів на досліджуваному підприємстві

Синтетичний облік виробничих запасів у ВАТ “Чорноморбудсервіс” ведеться на рахунку 20 “Виробничі запаси”. Цей рахунок активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів. По дебету рахунку 20 “Виробничі запаси” відображаються надходження виробничих запасів на підприємство, їх дооцінка, по кредиту - витрачання на виробництво, переробка, відпуск (передача) на сторону, уцінка тощо. Але за допомогою синтетичного обліку неможливо контролювати наявність та рух кожного виду виробничих запасів. 

Для отримання деталізованої інформації, необхідної для управління запасами за їх окремими видами та процесами, організовується аналітичний облік. Деталізація аналітичного обліку виробничих запасів обумовлена значною номенклатурою запасів та  складною організаційною та виробничою структурами підприємства. До окремих рахунків синтетичного обліку та субрахунків можуть бути відкриті рахунки аналітичного обліку, які дозволяють визначити обсяг виробничих запасів  в цілому та за кожним видом окремо. Розглянемо особливості бухгалтерського обліку по субрахунках рахунка 20 “Виробничі запаси” на підприємстві ВАТ “Чорноморбудсервіс”.

На субрахунку 201 “Сировина і матеріали” відображається наявність і рух сировини й основних матеріалів, що входять до складу виготовленої продукції, чи є необхідним компонентом при її виготовленні, а також для надання будівельних послуг.

Субрахунок 201 на даному підприємстві розбивається на наступні аналітичні рахунки, наведені в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Аналітичні рахунки субрахунка 201 “Сировина і матеріали”, відкриті у ВАТ “Чорноморбудсервіс”

Код рахунка

Назва рахунка

Код рахунка

Назва рахунка

201.01

“Болти”

201.11

“Лампи”

201.02

“Вилки”

201.12

“Листи металеві”

201.03

“Вода дистилірована”

201.13

“Металоконструкції”

201.04

“Вимикачі”

201.14

“Лічильники електричні”

201.05

“Гайки”

201.15

“Замки”

201.06

“Ізолента”

201.16

“Провід”

201.07

“Кабель”

201.17

“Труби”

201.08

“Цегла”

201.18

“Уайт-спірит”

201.09

“Крани”

201.19

“Шайби”

201.10

“Фарба”

201.20

“Інші матеріали”

При кінці звітного періоду складається оборотна відомість обліку матеріалів в цілому по субрахунку 201 “Сировина і матеріали”.

На субрахунку 203 “Паливо” враховуються наявність і рух палива, що придбається для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів. Тут також обліковуються оплачені талони на бензин, дизельне паливо, газ і мастильні матеріали. Бухгалтерський облік палива ведеться за його видами. У регістрах бухгалтерського обліку рух і залишки палива і мастильних матеріалів відбивають у грошовому і кількісному вираженнях.

Субрахунок 203 “Паливо” на підприємстві розбивається на наступні аналітичні угруповання: 203.1  “Бензин”,  203.2 “Дизпаливо”,  203.3  “Мастила”.

Надходження палива відображається в бухгалтерському обліку по дебету рахунка 203 Паливо” по відповідним субрахункам і кредитується на рахунок 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”. На вартість нафтопродуктів, відпущених водіям ВАТ “Чорноморбудсервіс”, кредитується рахунок 203.1 “Бензин або 203.2  “Дизпаливо  і дебетується рахунок 23 “Виробництво”.

На вартість палива, відпущеного на обслуговування машин і устаткування, а також для загальновиробничого і загальногосподарського призначення, робиться бухгалтерський запис: дебет рахунка 23 “Виробництво”, 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності” та кредит рахунка 203 “Паливо”.

На субрахунку 207 “Запасні частини” ведеться облік придбаних запасних   частин,   готових  деталей,  вузлів,  які використовуються     для     проведення ремонтів машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті.

Аналітичний облік запасних частин ведеться за їх видами. На підприємстві ВАТ “Чорноморбудсервіс” відкривають наступні аналітичні рахунки (дивись таблицю 2.7).

Таблиця 2.7

Аналітичні рахунки субрахунку 207 “Запасні частини”, відкриті у
ВАТ “Чорноморбудсервіс”

Код рахунка

Назва рахунка

Код рахунка

Назва рахунка

207.01

“Амортизатори”

207.07

“Накладки”

207.02

“Вкладиші”

207.08

“Насоси”

207.03

“Втулки”

207.09

“Підшипники”

207.04

“Колектори”

207.10

“Прокладки”

207.05

“Кільця”

207.11

“Пружини”

207.06

“Манжети”

207.12

“Інші запасні частини”

На субрахунку 209 “Інші матеріали” враховуються відходи  виробництва, невиправного браку, матеріальних цінностей, одержаних від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини   на   цьому   підприємстві. Аналітичні рахунки до рахунку 209 на ВАТ “Чорноморбудсервіс” не відкриваються.

Рахунок 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети                                                                                                                                                                                                                                                                            призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать підприємству та знаходяться у складі запасів.  По дебету рахунку 22 відображаються придбані або виготовлені малоцінні та швидкозношувані предмети за первісною вартістю, по кредиту - відпуск малоцінних та швидкозношуваних предметів в експлуатацію за обліковою вартістю зі списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

Аналітичний облік ведеться в розрізі найменувань малоцінних та швидкозношуваних предметів. На ВАТ “Чорноморбудсервіс” відкриті наступні аналітичні рахунки до субрахунку 22 (дивись таблицю 2.8).

Таблиця 2.8

Аналітичні рахунки субрахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”, відкриті у ВАТ “Чорноморбудсервіс”

Код рахунка

Назва рахунка

Код рахунка

Назва рахунка

22.01

“Балони”

22.05

“Ключі”

22.02

“Бочки”

22.06

“Викрутки”

22.03

“Віники”

22.07

“Телефони”

22.04

“Домкрати”

22.08

“Щити обліку”

На підприємстві ВАТ “Чорноморбудсервіс” Журнал 5 та  відомість 5.1 обліку руху запасів як регістри синтетичного та аналітичного обліку не використовуються. На підставі даних оборотної відомості обліку і наявності матеріалів та відомості залишку  виробничих запасів  головний бухгалтер заповнює Головну книгу (Додаток Ц). При складанні Балансу сума залишків виробничих запасів на кінець звітного періоду заноситься до графи 100
форми 1.

Господарські операції з обліку виробничих запасів, які складаються  на ВАТ “Чорноморбудсервіс”, представлені в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9

Господарські операції з обліку виробничих запасів за січень 2004 року
у  ВАТ “Чорноморбудсервіс”

№ з/п

Зміст операцій

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Дебет

Кредит

1

2

3

4

5

1.

Здійснена передплата постачальнику за матеріали за рахунком № 17

371

311

105,84

2.

Нарахований податковий кредит

641

644

17,64

3.

Отримана цегла від ПП Ребко Е.Н. на склад підприємства

201.08

631

88,20

4.

Списана нарахована сума податкового кредиту з ПДВ

644

631

17,64

5.

Залік передоплати

631

371

105,84

Продовження таблиці 2.9

1

2

3

4

5

6.

Списано матеріали зі складу для виконання робіт по монтажу
систем електропостачання

23.2

201.16

453,00

7.

Списана фарба на ремонт

машин

91

201.10

63,00

8.

Списано бензин А-76 на роботу вантажного автомобіля

91

203.1

1618,40

9.

Списано підшипники на ремонт крану

91

207.09

116,25

10.

Списано миючі засоби для прибирання виробничого приміщення

91

209

14,91

11.

Оприбуткована зелена фарба, придбана підзвітною особою

201.10

372

16,08

12.

Нараховано податковий кредит з ПДВ

641

372

3,22

13.

Списано бензин А-92 на загальногосподарські потреби

92

203.1

46,00

14.

Оприбутковано віники на склад від постачальника

22.03

631

30,00

15.

Передані бочки зі складу в експлуатацію

23.1

22.01

157,00

Таким чином, аналітичний облік ведеться за кожним видом матеріалу, до синтетичних рахунків на підприємстві ВАТ “Чорноморбудсервіс” відкриваються аналітичні рахунки другого та третього порядку. Таке ведення бухгалтерського обліку дає можливість отримати інформацію про обсяги виробничих запасів в цілому та за кожним видом окремо.

2.4. Інвентаризація та переоцінка виробничих запасів на підприємстві ВАТ “Чорноморбудсервіс”

Для виявлення фактичної наявності матеріальних цінностей та її відповідності даним бухгалтерського обліку на підприємстві ВАТ “Чорноморбудсервіс” проводиться інвентаризація виробничих запасів відповідно до Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів і розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.09.94р. № 69 [16]. Проведення інвентаризації визначається планом, затвердженим керівником підприємства і головним бухгалтером. Інвентаризація матеріальних цінностей є одним з радикальних способів контролю за збереженням оборотних активів і роботою матеріально відповідальних осіб. Вона здійснюється на ВАТ “Чорноморбудсервіс” один раз на рік перед складанням бухгалтерської звітності. Проводиться обов'язково інвентаризація на даному підприємстві також у наступних випадках: при зміні матеріально відповідальних осіб; при встановленні фактів розкрадань або зловживань, а також псування цінностей; у випадках пожежі, стихійного лиха або інших надзвичайних ситуацій, викликаних екстремальними умовами.

Інвентаризація матеріалів здійснюється інвентаризаційними комісіями при обов'язковій участі матеріально відповідальних осіб та головного бухгалтера. Очолює інвентаризаційну комісію на ВАТ “Чорноморбудсервіс” керівник підприємства або його заступник. До початку інвентаризації комірник підприємства в картках складського обліку перевіряє наявність всіх операцій з руху матеріалів, виводе залишки виробничих запасів на день інвентаризації, первинні документи з руху матеріалів здає до бухгалтерії. Факт здачі всіх документів до бухгалтерії матеріально відповідальна особа підтверджує письмово. Бухгалтерія обробляє всю документацію щодо руху і залишків матеріальних цінностей на день проведення інвентаризації.

При проведенні інвентаризації виробничих запасів, яка відбувалась на підприємстві ВАТ “Чорноморбудсервіс” в період з 15 по 19 листопада 2004 року, комісія записала отримані фактичні результати до інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей по формі інв.-3 (Додаток Ш). Даний документ має графу “за даними бухгалтерського обліку”, що дозволяє зіставити фактичну наявність з тим, що повинно бути за даними бухгалтерського обліку. Запис здійснюється по кожному окремому найменуванню матеріалів із зазначенням номенклатурного номера, виду в одиницях міри. Інвентаризаційний опис складається у двох примірниках, які підписуються головою та членами комісії. Матеріально відповідальна особа на кожному аркуші пише розписку про те, що у її присутності цінності внесені в опис, до роботи комісії претензій немає, а цінності знаходяться на її відповідальному зберіганні.

На прибуткових документах на виробничі запаси, що надійшли на об'єкт і прийняті під час його інвентаризації матеріально відповідальною особою у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови, робиться надпис “після інвентаризації” з посиланням на дату опису,  де записані такі цінності. На видаткових документах матеріальних цінностей, що відпущені зі складу під час інвентаризації з дозволу керівника підприємства і головного бухгалтера в присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови, робиться позначка, і вони заносяться в окремий опис.

Окремі описи складаються на матеріали, що піддалися псуванню, непотрібні, неліквідні, а також на ті, що надійшли або відпущені під час проведення інвентаризації.

Висновки щодо причини виникнення, врегулювання нестач центральна інвентаризаційна комісія оформляє протоколом, який затверджує керівник підприємства ВАТ “Чорноморбудсервіс” протягом п'яти днів після закінчення інвентаризації. У протоколі визначаються такі питання: стан складського господарства, дотримання правил розміщення та зберігання матеріальних цінностей, результати інвентаризації, пропозиції щодо списання нестач та перезарахування нестач лишками при пересортиці, списання в межах природних втрат цінностей, списання пошкоджених та зіпсованих цінностей, заходи з недопущення недоліків у складському господарстві в подальшому. Результати інвентаризації відображаються в обліку на основі протоколу інвентаризаційної комісії.

При виявленні нестач і втрат від псування, які виникли внаслідок зловживань матеріально відповідальних осіб, матеріали інвентаризації протягом п'яти днів після затвердження протоколу керівником передаються слідчим органам, а на суму нестач подається позов до суду.  Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей, але не нижче 50 відсотків від балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Мінстат, відповідного розміру податку на добавлену вартість та розміру акцизного збору за формулою:

Рз = (Бв  × Іинф + ПДВ + Азб)  × 2,

де      Рз – розмір збитків;

Бв – балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення матеріальних цінностей;

Іінф – загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно визначених Мінстатом індексів інфляції;

ПДВ – розмір податку на добавлену вартість;

Азб – розмір акцизного збору [34].

При виявленні нестач або лишків матеріально відповідальна особа дає їм відповідні пояснення. Комісія встановлює характер, причини виявлених розбіжностей або псування матеріалів і визначає порядок регулювання різниць і відшкодування втрат. Незалежно від причин виникнення всі нестачі виробничих запасів на ВАТ “Чорноморбудсервіс” за їх фактичною собівартістю списують з кредиту рахунків 20 “Виробничі запаси”, 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” в дебет рахунку 947 “Нестачі і втрати від псування цінностей”. Після з'ясування всіх обставин виникнення нестач або псування матеріалів керівник підприємства приймає рішення про порядок  їх списання з рахунку 947.

Нестача матеріальних цінностей в межах норм природного убутку, затверджених у встановленому законодавством порядку, бухгалтером ВАТ “Чорноморбудсервіс” списуються з кредиту рахунку 947 на витрати виробництва підприємства. Норми природного убутку можуть застосовуватись лише у випадках виявлення фактичних нестач.

Нестачі понад норм природного убутку, втрати від псування, а також викрадені цінності списуються на рахунки винних осіб і оформлюються бухгалтерським записом: дебет рахунку 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”, кредит рахунку 716 “Відшкодування раніше списаних активів”. Відповідно до чинного Кодексу законів про працю України вартість відсутніх, викрадених або зіпсованих цінностей, що стягуються з винних осіб, визначається виходячи з ринкових цін, що діють у даній місцевості на день заподіяння збитку. Дані про ринкові ціни бухгалтер підприємства отримує в органах ціноутворення або в органах державної статистики. Різниця між фактичною собівартістю матеріалів та їх вартістю за ринковими цінами, що підлягає стягненню, відображається по кредиту рахунку 69 “Доходи майбутніх періодів” і оформлюється бухгалтерським записом: дебет рахунку 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”, кредит рахунку 69.

В міру погашення заборгованості, врахованої на рахунку 375, що відповідає сума різниці, списується з дебету рахунку 69 у кредит рахунку 791 “Результат основної діяльності”.

Нестачі цінностей понад норм убутку і втрати від псування цінностей при відсутності конкретних винуватців списуються на витрати виробництва та обігу.

Виявлені при інвентаризації лишки виробничих запасів бухгалтерія ВАТ “Чорноморбудсервіс” оприбутковує по дебету рахунків 20 і 22 і відносять на рахунок інших доходів від операційної діяльності (рахунок 719) з наступним встановленням причин виникнення лишків і винних осіб.

Інвентаризація МІПП проводиться за їх місцезнаходженням в присутності осіб, відповідальних за їх зберігання, одночасно з інвентаризацією ТМЦ, а також при зміні матеріально відповідальних осіб. Виявлені при інвентаризації лишки МШП оприбутковуються по дебету субрахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” в кореспонденції з рахунком 719 “Інші доходи від операційної діяльності”, а нестачі відносяться в дебет рахунку 947 “Нестачі і втрати від псування цінностей” з кредиту рахунку обліку МШП.

Під час проведення інвентаризації перед складанням річної бухгалтерської звітності на підприємстві ВАТ “Чорноморбудсервіс” були виявлені лишки в обсязі 1 кг фарби ПФ-115 сірого кольору та 1 л уайт-спиріту. На основі протоколу інвентаризаційної комісії в бухгалтерському обліку були відображені результати інвентаризації, наведені в таблиці 2.13.

Таблиця 2.13

Порядок відображення результатів інвентаризації в обліку на підприємстві ВАТ “Чорноморбудсервіс”

№ з/п

Зміст операцій

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Дебет

Кредит

1.

Оприбуткування лишків виробничих запасів:

  •  фарба ПФ-115 сіра

201.10

719

7,77

  •  уайт-спиріт

201.18

719

4,50

2.

Списано дохід на фінансовий результат

719

791

12,27

Переоцінка матеріальних цінностей здійснюється за рішеннями Уряду України в зв'язку зі зміною цін і тарифів. Для відображення суми різниці від переоцінки виробничих запасів використовують рахунок 423 “Дооцінка активів”, та 946 “Втрати від знецінення запасів”. Нарахування сум дооцінки відображають по кредиту рахунка 423 “Дооцінка активів”, а сум уцінки по дебету 946 “Втрати від знецінення запасів”.

Порядок переоцінки цінностей, що відносяться до оборотних засобів, і облік результатів переоцінки регулюється відповідними нормативними актами. Аналітичний облік по даних рахунках ведеться по кожному випадку переоцінки і виду матеріальних цінностей, що піддалися переоцінці. Підприємство має право доводити наприкінці звітного року вартість виробничих запасів, на які ціна протягом року знизилася, що морально застаріли або частково загубили свою початкову якість, до цін можливої реалізації, якщо вони нижче первісної вартості придбання. Різницю в цінах відносять на інші доходи від операційної діяльності (рахунок 719 “Інші доходи від операційної діяльності”).

2.5. Пропозиції щодо удосконалення організації обліку виробничих запасів у ВАТ „Чорноморбудсервіс 

В результаті дослідження організації бухгалтерського обліку виробничих запасів на підприємстві ВАТ „Чорноморбудсервіс” були виявлені недоліки у процесі автоматизації обліку виробничих запасів. Первинні документи з надходження та вибуття виписуються бухгалтерами без застосування комп’ютерної техніки. Потім дані цих документів заносяться у розрахункову програму “Гречін”, яка формує оборотні відомості по рахунках. Тобто, на підприємстві за допомогою комп’ютерів можна вести лише зведений, синтетичний та аналітичний облік. Формування первинних документів не виконується. Форми фінансової звітності також заповнюються вручну. Тому, в першу чергу, пропонується замість існуючої програми впровадити програму “1С: Бухгалтерія”, яка формує усі види документів, починаючи з первинних і закінчуючи формами фінансової звітності. Застосування програми “1С: Бухгалтерія” призведе до оперативного ведення бухгалтерського обліку, а також прискорить процес складання фінансової звітності. Організацію бухгалтерського обліку виробничих запасів із застосуванням програми “1С: Бухгалтерія” можна представити у вигляді схеми 3.1.

Довідник “ТМЦ”

Вид операції

Документи

Журнали

Придбання виробничих запасів

Прибуткова накладна

Прибуткові накладні

Витрати на придбання

Продаж ТМЦ

Видаткова накладна

Видаткові накладні

Передача ТМЦ

Переміщення

Складські

Переоцінка матеріалів

Переоцінка ТМЦ

Інвентаризація запасів

Інвентаризація ТМЦ

Оприбуткування надлишків ТМЦ

Оприбуткування надлишків ТМЦ

Списання запасів

Списання ТМЦ

Звіт “Картка рахунка”

Звіт “Оборотно-сальдова відомість по рахунку”

“Регламентовані звіти”

Рис. 3.1. Організація обліку виробничих запасів у “1С: Бухгалтерія”

Ще одним недоліком в організації бухгалтерського обліку виробничих запасів є те, що в наказі про організацію бухгалтерського обліку й облікову політику ВАТ “Чорноморбудсервіс” не зазначено за яким методом потрібно проводити оцінку виробничих запасів при їх списанні у виробництво, хоча на підприємстві використовують метод ФІФО. Тому необхідно переглянути наказ і скласти його згідно з вимогами чинного законодавства.

З метою удосконалення обліку виробничих запасів також пропонується створення комплексної системи організації первинної і вихідної інформації, що забезпечує організацію трьохрівневого інформаційного обміну між автоматизованими робочими місцями бухгалтерів (АРМБ). Така система призведе до розмежування відповідальності за виконання робіт, пов'язаних з використанням облікової інформації в умовах функціонування АРМБ.

На АРМБ І категорії покладаються задачі по документованому оформленню  операцій  і  первинній  обробці даних з обліку виробничих запасів, веденню аналітичного обліку на місцях збереження матеріальних цінностей. На підставі  інформації, що вводиться, створюється інформаційна база - складська картотека, у якій відбиваються рух і залишки матеріальних цінностей: прибуток, видаток, списання, залишки на визначену дату чи за визначений період часу.  Сформована інформація  складської картотеки відображається на папері завдяки друкувальному пристрою у виді картки складського обліку.

АРМБ ІІ категорії здійснює розрахунок і формування вихідної інформації регламентного, контрольного і довідкового характерів.

На АРМБ ІІІ категорії здійснюється зведення даних для складання звітності, аналізу, прогнозу і прийняття управлінських рішень у цілому по  підприємству чи структурному підрозділу. АРМБ по обліку виробничих запасів взаємозалежно з інформаційною системою підприємства. Схема передачі даних по локальній мережі зображена на рис. 3.2.

Рис. 3.1. Схема інформаційного зв’язку АРМ бухгалтера з інформаційною системою підприємства

Сутність пропонованої моделі розподіленої обробки даних полягає в тім, що вся необхідна інформація для рішення функціональних задач організується, зберігається і ведеться в пам’яті комп’ютера. Це забезпечує можливість оперативної обробки інформації для обліку, контролю, аналізу і керування не тільки за місячний цикл, але і за будь-які інші періоди, а також за попередній період.

Для рішення задач по обліку виробничих запасів формується єдина база бухгалтерських записів, яка у діалоговому режимі дозволяє одержати необхідну інформацію для аналітичного, синтетичного й управлінського обліків і
звітно
сті.

Інформаційна система формує дані, необхідні для оперативного прийняття рішень з максимальним використанням нормативно-довідкової інформації. Зокрема, для заповнення документів на відпустку матеріальних цінностей користувач переглядає наявність виробничих запасів на складі, а потім приймає рішення про виписку цінностей. Інформаційна система дозволяє формувати необхідні дані для первинного документа. На основі сформованих даних створюється автоматичне формування бухгалтерських проводок. Це досягається шляхом використання довідника бухгалтерських проводок, у якому однозначно визначені відповідності господарських операцій бухгалтерським проводкам. Бухгалтеру надається можливість формувати бухгалтерські проводки і вручну.

Одним з найважливіших питань при обліку виробничих запасів є вибір методу оцінки виробничих запасів. З цією метою в інформаційній системі закладається кілька методів по формуванню цін, що рекомендуються методологією бухгалтерського обліку в Україні.

Автоматизоване формування цін дає можливість оперативно вести облік по методу ФІФО, середніх цін та ін. у залежності від обраної політики обліку на підприємстві.

Процес обробки складається у виконанні всіх необхідних операцій по введенню, обробці, збереженню і видачі необхідної інформації, угрупованню даних на рахунках з метою контролю за наявністю і витратою матеріальних засобів і своєчасного складання звітності.

Кінцевим результатом рішення всіх розглянутих задач по обліку виробничих запасів є формування інформації про господарські операції різного ступеня узагальнення, що відображаються на рівнях аналітичного і синтетичного обліків, а також інформації для керування виробничими запасами. При цьому угруповання матеріальних цінностей на рівні синтетичного обліку здійснюється по рахунках з відповідної економічної класифікації матеріалів.

Таке угруповання спрощує формування синтетичних показників руху і залишків матеріальних цінностей. При цьому регістри аналітичного і синтетичного обліків формуються у виді машинограм, що формуються в залежності від призначення як регламентовано, так і по запитах.

Отримана результативна інформація формується в єдиній інформаційній базі бухгалтерських записів для подальшого використання при рішенні перерахованих вище задач у наступні періоди, а також для використання іншими суміжними комплексами задач.

Принципи організації структури і розміщення інформаційного фонду АРМБ по обліку виробничих запасів у відповідній системі кодування облікових даних повинні забезпечити реалізацію порівняно простого й економічного режиму роботи облікового працівника в звичній для нього формі роботи в процесі виконання покладених на нього контрольно-аналітичних функцій та високу оперативність одержання необхідної інформації для економічного аналізу і прийняття управлінських рішень.

Таким чином, описана комплексна інформаційна система обліку та контролю з використанням АРМБ дозволить всебічно вирішити всі задачі, поставлені перед бухгалтерським і управлінським персоналом.

Розглянувши дані пропозиції можна зробити висновок, що для удосконалення організації обліку виробничих запасів на підприємстві ВАТ “Чорноморбудсервіс” в першу чергу необхідно придбати спеціалізовану програму “1С: Бухгалтерія”, яка сприяє впорядкуванню даних бухгалтерського обліку та полегшенню роботи бухгалтера. Оформлення документів в електронній формі спрощує роботу бухгалтера і сприяє її більшої ефективності насамперед тому, що потребує менше часу на підрахунки та виправлення помилок. Придбання програмного забезпечення збільшить оперативність та швидкість обробки первинних документів. Але для опанування програмою “1С: Бухгалтерія” і ії вивчення потрібен час. Так як бухгалтера підприємства ВАТ “Чорноморбудсервіс” на працювали з таким програмним продуктом, то необхідно додатково провести навчання персоналу бухгалтерії.

Для автоматизації бухгалтерського обліку та впровадження комплексної системи організації первинної і вихідної інформації необхідно мати як мінімум три комп’ютери.  Бухгалтерія підприємства має два комп’ютери, якими користуються бухгалтер з обліку виробничих запасів та головний бухгалтер. Тому, ВАТ “Чорноморбудсервіс” повинно придбати ще один комп’ютер. Новий комп’ютер планується встановити на складі для того, щоб комірник мав можливість заносити дані первинних документів до програми. Такими даними завдяки локальній мережі може скористатися бухгалтерія. Таким чином, буде досягнена оперативність отримання даних про рух виробничих запасів на підприємстві.

РОЗДІЛ 3
Аналіз забезпеченості та ефективності використання виробничих запасів У ВАТ « ЧОРНОМОРБУДСЕРВІС »

3.1. Методологічні аспекти аналізу стану виробничих запасів

Необхідною умовою виконання планів по виробництву продукції, зниженню її собівартості, зростання прибутку, рентабельності є повне і своєчасне забезпечення підприємства сировиною і матеріалами необхідного асортименту і якості.

Зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах може бути задоволений екстенсивним шляхом (придбанням більшої кількості матеріалів) чи інтенсивним (більш ощадливим використанням наявних запасів у процесі виробництва продукції). Перший шлях веде до росту питомих матеріальних витрат на одиницю продукції, хоча собівартість її може при цьому і знизитися за рахунок збільшення обсягу виробництва і зменшення частки постійних витрат. Другий шлях забезпечує скорочення питомих матеріальних витрат і зниження собівартості одиниці продукції.

У процесі споживання матеріальні ресурси трансформуються в матеріальні витрати. У загальній сукупності витрат матеріальні витрати займають, як правило, найбільшу частку, що свідчить про високу матеріаломісткість продукції. Відповідно виробнича діяльність підприємства та її результати залежать від ефективної організації постачання і раціонального та економного використання матеріальних ресурсів.

Мета аналізу використання виробничих запасів полягає у визначенні забезпеченості підприємства всіма видами матеріальних ресурсів, пошуку резервів більш раціонального їх використання і зниження матеріаломісткості продукції, що в свою чергу призведе до підвищення ефективності виробництва за рахунок раціонального використання ресурсів. Савіцька Г.В. наводить у вигляді схеми основні завдання, об'єкти та етапи аналізу використання матеріальних ресурсів (дивись рисунок 3.1) [36, с. 412].

Рис. 3.1. Завдання, об'єкти та етапи аналізу використання матеріальних ресурсів

Як джерела інформації для проведення ретроспективного аналізу стану виробничих запасів використовуються первинні документи з обліку виробничих запасів, синтетичні та аналітичні рахунки бухгалтерського обліку виробничих запасів, облікові регістри, фінансова звітність, а також інші документи. Більш детальна інформація про типи документів, які використовуються під час проведення аналізу стану виробничих запасів наведена у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Інформаційна база аналізу використання виробничих запасів

Група

Джерела інформації

Первинні документи

Довіреністі, накладні, акти про приймання матеріалів, картки складського обліку матеріалів, відомісті обліку залишків матеріалів на складі, картки обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів, акти вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів,  рахунки

Рахунки бухгалтерського обліку

20 “Виробничі запаси”,

22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”

Облікові регістри

Оборотна відомість обліку і наявності матеріалів,  відомість залишку запасів

Інші джерела

Замовлення, оперативні дані відділу технічного постачання, договори (контракти) на постачання сировини та матеріалів, планові й звітні калькуляції, дані системи норм і нормативів витрачання матеріальних ресурсів, норм запасу

З   переходом  до   ринкових  умов   господарювання докорінно змінюється система постачання матеріальних ресурсів. Суттєво      розширюється зона вибору контрагентів ринку сировинних ресурсів, актуальнішою стає проблема раціонального використання матеріальних ресурсів. Крім того, підприємство враховує можливість та доцільність створення запасів матеріалів на складі, корегуючи їх на зміну умов виробництва та на рівень інфляції.

У ході аналізу забезпеченості підприємства виробничими запасами необхідно: перевірити розрахунок потреби в матеріальних ресурсах; оцінити забезпеченість потреби джерелами покриття, зокрема виявити ступінь забезпечення потреби в матеріальних ресурсах договорами на їх постачання, обґрунтованість договорів та їх фактичне виконання; визначити відповідність фактичної забезпеченості виробничими запасами плановій потребі; проаналізувати дотримання діючих норм, динаміку їх змін та ефективність використання матеріалів.

Важливим фактором забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами є правильність розрахунку потреби в них, раціонально організоване матеріально-технічне постачання (вибір постачальників, форм поставок і систем розрахунків).

Для того, щоб визначити, наскільки підприємство забезпечене матеріальними ресурсами, потрібно вивчити порядок розрахунку й обґрунтованість договорів про поставку матеріальних ресурсів, умови поставок; визначити характер виробничих матеріальних запасів і зміну їх структури; перевірити обґрунтованість норм виробничих запасів і потребу в матеріальних ресурсах; виявити можливості зменшення виробничих запасів і потреби в матеріальних ресурсах; розробити заходи щодо зниження наднормативних і зайвих запасів матеріалів.

Перевіряючи розрахунки потреби, необхідно з'ясувати, чи враховані зміни в номенклатурі й асортименті призначеної до випуску продукції, чи враховані зміни питомих витрат на одиницю продукції, чи враховані заходи щодо підвищення технічного рівня виробництва і праці.

Для визначення загальної потреби підприємства у певному виді матеріалів Мних Є.В. пропонує використовувати таку формулу:

Пз = Пв +  Пзв – Зо,                                                                                 ( 3.1 )

де Пз – загальна потреба,   

    Пв – потреба на виробництво продукції,

    Пзв – потреба на утворення нормативних залишків на кінець аналізованого

    періоду,

    Зо – запас на початок аналізованого періоду [23, с. 349].

Після перевірки потреби в матеріальних ресурсах визначають джерела їх покриття і забезпечення. До внутрішніх джерел забезпечення належить власне виробництво, використання відходів. До зовнішніх зараховують надходження від постачальників за договорами.

Виробничі запаси розглядають як частину матеріальних ресурсів, що не вступили у виробничий процес, але їх наявність на підприємстві в заданих розмірах є об'єктивною умовою ритмічної роботи.

Аналіз термінів та обсягів поставок матеріалів за укладеними договорами пов'язаний з перевіркою запасів відповідних матеріалів на складі. Наявні запаси мають задовольняти потребу підприємства в матеріалах на період інтервалів між поставками.

Потреба у придбанні матеріалів визначається як різниця загальної потреби і внутрішніх ресурсів. При великій номенклатурі матеріалів визначають обгрунтованість потреб за тими матеріалами, що мають найбільшу питому вагу в собівартості продукції. Рівень забезпеченості підприємства сировиною і матеріалами визначається шляхом порівняння фактичної кількості закуплених сировини та матеріалів з потребою в них. Необхідно також перевірити відповідність планових потреб у матеріальних ресурсах, що зазначені в договорах, і їх фактичне забезпечення.

Ступінь забезпеченності потреби в матеріальних ресурсах за договорами на їх постачання Попович П.Я. пропонує оцінювати за допомогою наступних  показників [33, с. 167], наведених в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Показники  надходження матеріалів

Показник

Умовне позначення

Методика розрахунку

Коефіцієнт забезпеченості

за планом

К ЗБ. пл

Розраховується як відношення суми за укладеними договорами до планової потреби

Коефіцієнт забезпеченості

за фактом

К ЗБ. ф

Розраховується як відношення вартості фактично поставлених матеріалів до планової потреби

Коефіцієнт виконання договорів

К ВД

Розраховується як відношення вартості фактично поставлених матеріалів до суми за укладеними договорами

Визначення потреби і забезпечення раціонального використання матеріальних ресурсів тісно пов'язані з їх нормуванням. Норма - це завдання, що фіксує гранично допустимі витрати конкретного матеріального ресурсу на виробництво одиниці продукції чи виконання одиниці роботи. До норми витрати входять матеріальні ресурси на безпосереднє виконання технологічного процесу виробництва продукції чи робіт з урахуванням технологічних відходів матеріалів і втрат, зумовлених прийнятою технологією.

Норми визначають на одиницю продукції, враховуючи те, що вони повинні враховувати зростання якості продукції, її конкурентоспроможність, прогресивність нових видів.

Прогресивною для підприємства вважають норму, яка спирається на передові технологічні методи, нову техніку та організацію виробництва, передбачає менші питомі втрати, ніж у попередньому періоді. Норми повинні відображати головні напрями технічного прогресу. Водночас прогресивні норми самі собою є фактором, який стимулює технічний прогрес, оскільки завдання з економії матеріальних ресурсів, що реалізуються в нормах, вимагають систематичного вдосконалення технології, організації виробництва.

Стан нормативної бази у промисловості все ще не повною мірою відповідає вимогам підвищення ефективності виробництва. Більшість норм визначається за фактичними витратами за попередній період або аналогічно. Тому на практиці трапляються застарілі, а іноді й завищені норми витрат, які не орієнтують на досягнення найкращих результатів і можуть бути джерелом зловживань і крадіжок. Відхилення фактичних витрат від таких норм не показує реальних перевитрат матеріальних ресурсів чи змін матеріаломісткості. Тому, аналізуючи обґрунтованість норм витрат, порівнюють фактичні витрати з поточними нормами. Перевищення фактичних норм, норм минулого року свідчить про їх необґрунтованість або невиконання заходів щодо забезпечення нормативної витрати на всі вироби.

Оцінка ефективності використання  матеріальних   ресурсів   на   практиці   аналітичної  роботи     здійснюється     за    допомогою   системи  різноманітних показників:

- узагальнюючі         показники:         матеріаломісткість         продукції, матеріаловіддача,  коефіцієнт використання матеріалів;

- індивідуальні     показники:     ефективність     споживання     окремих елементів матеріальних ресурсів.

Матеріаломісткість продукції є узагальнюючим вартісним показником, визначається як співвідношення суми матеріальних витрат до вартості виготовленої продукції і показує, скільки матеріальних витрат припадає на кожну гривню виготовленої продукції [33, с. 169]. Матеріаломісткість визначає суму матеріальних витрат: зростання матеріаломісткості збільшує суму матеріальних витрат, зниження - зменшує.

Матеріаловіддача - це обернений до матеріаломісткості показник, що характеризує вихід продукції з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів і розраховується як співвідношення вартості продукції до суми матеріальних витрат [33, с. 171].

Для розрахунку питомої ваги матеріальних витрат в собівартості продукції сума матеріальних витрат ділиться на собівартість виготовленої продукції [33, с. 173]. Цей показник відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру витрат виробництва продукції, тобто чи є воно матеріаломістким.

Порядок розрахунку  узагальнюючих показників наведено в таблиці 3.3. Але застосування узагальнюючих показників в аналізі дозволяє отримати лише загальну уяву про рівень ефективності використання матеріальних ресурсів і резерви її підвищення. Більш детальну інформацію забезпечує аналіз індивідуальних показників.

Таблиця 3.3

Узагальнюючі показники ефективності використання виробничих запасів

Показники

Алгоритм розрахунку

Умовні позначення

Матеріаломісткість продукції

ММ =М/ВП

ММ - матеріаломісткість продукції

М - сума матеріальних витрат

ВП - обсяг продукції

Матеріаловіддача

МВ = ВП/М

МВ - матеріаловіддача

Питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції

МВ=М/С*100

МВ-питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції, %

С-повна собівартість продукції

Аналіз матеріаломісткості проводиться у наступному порядку: розраховується матеріаломісткість продукції за декілька періодів, визначається відхилення, оцінюються зміни; аналізується зміна матеріаломісткості за окремими елементами витрат; визначається вплив зміни факторів на матеріаломісткість продукції.

У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріальних ресурсів порівнюють з прогнозними, вивчають їх динаміку та причини зміни.

Матеріаломісткість продукції перебуває під впливом зовнішніх (незалежних від діяльності підприємства) і внутрішніх (залежних від діяльності підприємства) факторів.

Таким чином матеріаломісткість, як і матеріаловіддача, залежить від обсягу валової продукції та суми матеріальних витрат на її виробництво.  Визначити вплив цих  факторів на зміну матеріаломісткісті та матеріаловіддачі можна використовуючи спосіб ланцюгових підстановок.

3.2. Аналіз забезпеченості та ефективності використання виробничих запасів у ВАТ “Чорноморбудсервіс”

Недоліки в постачанні, зменшення обсягів матеріалів у поточних запасах можуть до певної міри компенсуватися економією їх у процесі виробництва. І навпаки, перевитрати матеріальних ресурсів та їх використання не за прямим призначенням спричиняють невиконання плану виробництва продукції при у цілому задовільному матеріальному постачанні. Аналіз використання матеріалів здійснюється за допомогою узагальнюючих показників матеріаломісткості та зворотного до нього показника матеріаловіддачі.

Для того, щоб дати загальну оцінку стану виробничих запасів на підприємстві ВАТ “Чорноморбудсервіс” необхідно визначити показники ефективності використання матеріалів, алгоритм розрахунку яких наведений раніше у таблиці 3.3. За даними форми 2 ”Звіт про фінансові результати” проведемо розрахунок показників матеріаломісткості та матеріаловіддачі продукції ВАТ “Чорноморбудсервіс” за 3 роки, а також простежимо динаміку цих показників (дивись таблицю 3.4).

Таблиця 3.4

Динаміка показників ефективності використання виробничих запасів у ВАТ “Чорноморбудсервіс”  

                                                                     

Показник

Роки

Темпи росту

2002

2003

2004

2003/2002

2004/2003

Обсяг реалізації, тис. грн.

918

1295

3157

1,4

2,4

Собівартість продукції, тис. грн.

960

1139

2620

1,2

2,3

Матеріальні затрати, тис. грн.

463

480

724

1,04

1,5

Витрати матеріалів на 1 грн. реалізованої продукції

0,5

0,4

0,2

0,8

0,5

Матеріаловіддача

2,0

2,7

4,4

1,35

1,6

Питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції, %

48

37

23

0,8

0,6

За даними таблиці можна зробити висновок, що обсяг реалізації продукції ВАТ “Чорноморбудсервіс” у  грошовому вимірі постійно зростає. У 2003 році спостерігається зростання обсягу реалізації у 1,4 рази відносно 2002 року, а у 2004 році – у 2,4 рази стосовно 2003 року. Відповідно, зростають і матеріальні витрати на виготовлення продукції, але більш повільними темпами. Так, у 2003 році матеріальни витрати зросли в 1,04 рази в порівняні з 2002 роком, а в
2004 році – в 1,5 рази проти 2003 року. Це було пов’язано з тим, що підприємство в 2003 році почало впроваджувати матеріалозберігаючі технології, що дозволило знизити матеріальни витрати на 1 гривню реалізованої продукції з 0,5 грн. до 0,4 грн. не зважаючи на зростання цін на матеріали. Про це свідчить показник матеріаломісткості, який у 2003 році зменшився у 0,8 рази, а у 2004 року вже у 0,5 рази відносно попередніх періодів. Тобто, відбулося зменшення витрат матеріалів на 0,2 грн.
(0,2-0,4). Матеріаловіддача, як обернений показник, навпаки  збільшився відповідно по роках  у 1,35 та 1,6 рази. Це говорить про те, що вихід продукції з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів у 2003 році виріс на 0,7 грн. (2,7-2,0), а вже  у 2004 році – на  1,7 грн. (4,4-2,7). Слід зауважити, що завдяки вжитих заходів відбулося зниження питомої ваги матеріальних витрат в собівартості продукції. Так, якщо в 2002 році матеріальні витрати займали 48 % в собівартості продукції, то в 2004 році – лише 23 %, тобто їх питома вага впродовж досліджуємого періоду знизилась на 25 %. Це відбулося як за рахунок зниження матеріальних витрат, так і за рахунок зростання інших складових собівартості (зокрема, витрат на оплату праці).

Обсяг витрат на виробничі запаси впливає також на показник рентабельності продукції. Для визначення коефіцієнту рентабельності продукції скористаємося формулою, яку пропонує Івахненко В.М.:

.

Для цього необхідно з форми 2 ”Звіт про фінансові результати” вибрати данні, на базі яких проведемо розрахунок коефіцієнту рентабельності продукції (дивись таблицю 3.5).

Таблиця 3.5

Аналіз рентабельності продукції ВАТ “Чорноморбудсервіс”

Показник

№ строки

Роки

Відхилення, %

2002

2003

2004

2003/2002

2004/2003

Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.

040

960

1139

2620

19

130

Валовий прибуток (збиток),  тис. грн.

050

(055)

-42

156

537

-471

244

Рентабельність продукції

х

-0,04

0,14

0,21

-450

50

За проведеними розрахунками можна зробити висновок, що в 2002 році продукція підприємства ВАТ “Чорноморбудсервіс” була нерентабельною тому, що витрати на її виготовлення перевисили виручку від реалізації (дивись таблицю 3.4). У 2003-2004 роках продукція рентабельна, але рівень рентабельності невисокий, хоча має тенденцію до росту. Це відбулося під пливом зниження матеріальних витрат.

Аналіз інтенсивності використання виробничих запасів проведемо за допомогою коефіцієнту оборотності запасів, визначити який можна, на думку Івахненко В.М., як відношення обсягу реалізації до середньої суми матеріальних запасів [15, с. 71]. Розрахуємо коефіцієнт оборотності запасів за 3 останні роки. Порядок розрахунку та отримані результати представимо у таблиці 3.6.

Таблиця 3.6

Розрахунок коефіцієнту оборотності запасів підприємства
ВАТ “Черноморбудсервіс”

Показник

Код рядка, номер форми

2001 рік

2002 рік

2003 рік

2004 рік

Виробничі запаси,

тис. грн.

100 (ф.1)

121

98

410

94

Незавершене
виробництво, тис. грн.

120 (ф.1)

-

92

-

-

Товари, тис. грн.

140 (ф.1)

-

-

-

300

Чистий дохід від реалізації продукціі, робіт, тис. грн.

035 (ф.2)

683

918

1295

3157

Коефіцієнт оборотності запасів

х

5,6

5,9

4,32

7,85

На основі проведених розрахунків можна зробити висновок про те, що у 2004 році спостерігається значне зростання коефіцієнту оборотності запасів в порівнянні з попередніми роками. Це означає, що підприємство ВАТ “Черноморбудсервіс” не має надлишків неліквідних запасів, які потребують додаткового фінансування.

Детальний аналіз забезпеченості та ефективності використання виробничих запасів на ВАТ “Чорноморбудсервіс” проведемо на прикладі одного виду продукції, яка виготовляється на данному підприємстві.

У 2004 році ВАТ “Чорноморбудсервіс” планувало виготовити  100 шт металевих дверей вагою 135 кг кожна. Для цього обєму розрахуємо потребу у матеріальних ресурсах згідно наступних даних, представлених у таблиці 3.7.

Таблиця 3.7

Норми витрат матеріалів, залишків на кінець та початок періоду

Вид матеріалу

Од. вим.

Норма витрат матеріалу на
1 од. виробу

Нормативні залишки

матеріалів на кінець

2004 р.

Залишки запасів на початок

2004 р.

Кут металевий  50х50х5 6,2 п/м

кг

23,4

25

70

Лист Н-3 мм

кг

49,46

50

150

Лист Н-2 мм

кг

32,97

34

100

Кут металевий  45х45х4  10 п/м

кг

27,3

29

82

Арматура 0,6 м

кг

1,8

2

5,5

Карбід

кг

2

4

6

Електроди

кг

1,5

2,5

4,5

Грунт

кг

2

3

6

По формулі 3.1 розрахуємо потребу у виробничих запасах на 2004 рік та визначимо повноту забезпеченості потреби у матеріальних ресурсах. Методика розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах передбачає застосування норм витрат матеріалів (у натуральних вимірниках), а також розрахунку мінімального рівня запасу. Дані проведених розрахунків наведені в таблиці 3.8.

Таблиця 3.8 

Аналіз правильності розрахунку потреби у матеріалах на підприємстві
ВАТ “Чорноморбудсервіс”

Вид матеріалу

Од. вим.

Потреба у матеріалах, встановлена на підприємстві
(норма витрат
х кількість виробів)

Потреба, встановлена в процесі аналізу з урахуванням залишків

Відхилення

Кут металевий  50х50х5 6,2п/м

кг

2340

2295

(23,4*100+25-70)

45

Лист Н-3 мм

кг

4946

4846

(49,46*100+500-150)

100

Лист Н-2 мм

кг

3297

3231

(32,97*100+34-100)

66

Кут металевий  45х45х4 10 п/м

кг

2730

2677

(27,3*100+29-82)

53

Арматура 0,6 м

кг

180

176,5

(1,8*100+2-5,5)

3,5

Карбід

кг

200

198

(2*100+4-6)

2

Електроди

кг

150

148

(1,5*100+2,5-4,5)

2

Грунт

кг

200

197

(2*100+3-6)

3

Разом

14043

13768,5

274,5

За даними таблиці можна зробити висновок, що потреба у матеріалах, встановлена на підприємстві ВАТ “Чорноморбудсервіс” завищена на 274,5 кг  в порівнянні з потребою, встановленою в процесі аналізу. Так як на підприємстві не бралися в розрахунок запаси матеріалів, які існували на складі на початок 2004 року.

Після перевірки потреби у матеріальних ресурсах необхідно  визначити  джерела їх покриття і забезпечення. Рівень забезпеченості підприємства сировиною і матеріалами визначається шляхом порівняння фактичної кількості закуплених сировини та матеріалів з потребою в них. Необхідно також перевірити відповідність планових потреб у матеріальних ресурсах, що зазначені в договорах, і їх фактичне забезпечення. За даними таблиці 3.9 визначимо коефіцієнти, які характеризують надходження матеріалів.

Таблиця 3.9

Аналіз забезпеченості потреби в матеріальних ресурсах за договорами та за іншими надходженнями ВАТ “Чорноморбудсервіс”

Вид

матеріалу

Одиниця

Потреба

Кількість матеріалів, на яку укладено договори

Надійшло за договорами

Інші надходження

Надійшло всього

( 3 + 4)

Коефіцієнт

забезпеченості матеріалами (5 :1)

прийняття заявок

(2: 1)

виконання договорів(3:2)

власне забезпечення (4:1)

Кут металевий  50х50х5
6,2 п/м

кг

2340

2340

2300

40

2340

1,00

1,00

0,98

0,02

Лист Н-3 мм

кг

4946

4900

4900

46

4946

1,00

0,99

1,00

0,01

Лист Н-2 мм

кг

3297

3297

3297

-

3297

1,00

1,00

1,00

-

Кут металевий  45х45х4

10 п/м

кг

2730

2730

2700

-

2700

0,99

1,00

0,99

-

Арматура

0,6 м

кг

180

180

180

-

180

1,00

1,00

1,00

-

Карбід

кг

200

170

170

30

200

1,00

0,85

1,00

0,15

Електроди

кг

150

150

150

-

150

1,00

1,00

1,00

-

Грунт

кг

200

200

200

-

200

1,00

1,00

1,00

-

За даними проведених розрахунків можна зробити висновок, що ВАТ “Чорноморбудсервіс” у 2004 році було  повністю забезпечено запасами кута металевого 50х50х5, листа Н-3 мм, листа Н-2 мм, арматури, карбіду, електродів та ґрунту згідно потреби,  про що свідчать дані коефіцієнта  забезпеченості матеріалами, який дорівнює 1. Але коефіцієнт  забезпеченості  таким видом матеріалу, як кут металевий  45х45х4 складає 0,99, що свідчить про те, що підприємство не повністю забезпечило себе даним матеріалом у зв’язку з тим, що постачальник ПП «Шуляжко» не допоставив полоси металевої в кількості 30 кг (2730-2700)  та само товариство не знайшло внутрішніх джерел покриття потреб.

Коефіцієнт прийняття заявок таких матеріалів як кут металевий 50х50х5, лист Н-2 мм, кут металевий  45х45х4, арматура, електроди та ґрунт дорівнює 1. Це пов’язано з тим, що постачальники були згодні укласти договори на необхідний обсяг матеріалів. Але коефіцієнт прийняття заявок таких матеріалів як лист Н-3 мм та карбід складають відповідно 0,99 та 0,85, що свідчить про те, що постачальник ПП «Шуляжко» та ПП «Покрівля» були не в змозі повністю задовольнити потребу ВАТ “Чорноморбудсервіс”, тому ПП «Шуляжко» уклав договір на постачання лише 4900 кг листа Н-3 мм, а  та ПП «Покрівля» - 170 кг карбіду при потребі відповідно 4946 кг та 200 кг.

Договір на постачання матеріалів в повному обсязі виконав лише ПП «Покрівля».  ПП «Шуляжко» не виконав договір при доставці кута металевого 50х50х5 на 2 % (1-0,98)*100) та при доставці кута металевого 45х45х4 на 1 % (1-0,99)*100).

Власне забезпечення матеріалами на підприємстві дуже низьке. У середньому воно складає 2,25 % (0,02+0,01+0+0+0+0,15+0+0)/8*100). Це свідчить про те, що підприємство повністю розраховує на своїх постачальників і не вважає потрібним формувати великі запаси матеріалів на складі. ВАТ “Чорноморбудсервіс” формує мінімальний запас таких матеріалів на складі для початку виконання термінових замовлень.

Для того,  щоб проаналізувати ефективність використання матеріалів  для виготовлення металевих дверей та її зміни протягом трьох років необхідно провести відповідні розрахунки, представлені в таблиці 3.10.

Таблиця 3.10

Аналіз ефективності використання матеріалів у

ВАТ “Чорноморбудсервіс”

Показник

Роки

Відхилення, %

2002

2003

2004

2003/

2002

2004/

2003

Кут металевий  50х50х5
6,2 п/м, кг

2106

2225

2340

5,7

(2225-2106): 2106*100)

5,2

(2340-2225): 2225*100)

Лист Н-3 мм, кг

4451

4700

4946

5,59

5,23

Лист Н-2 мм,  кг

2967

3135

3297

5,66

5,17

Кут металевий  45х45х4

10 п/м, кг

2457

2595

2730

5,62

5,20

Арматура 0,6 м, кг

162

173

180

6,79

4,05

Карбід, кг

180

190

200

5,56

5,26

Електроди, кг

135

142

150

5,19

5,63

Грунт, кг

180

190

200

5,56

5,26

Витрати матеріалів

всього, кг

12638

13450

14043

6,43

4,41

Чиста вага виробів, кг

11754

12818

13493

9,05

5,27

Коефіцієнт використання матеріалів

0,93 (11754: 12638)

0,95

(12818: 13450)

0,96

(13493:

14043)

2,15

1,05

За даними проведених розрахунків у таблиці 3.10 можна зробити висновок, що витрати матеріалів, необхідних для виготовлення металевих дверей,  у 2004 році перевищили витрати матеріалів у 2003 році на 4,41 %. Загальна маса виробів у звітному періоді також збільшилась на 5,27 % в порівнянні з минулим періодом. Це пов’язано в першу чергу з тим, що збільшився обсяг виробництва металевих дверей на  5 штук (13493-12818):135). Коефіцієнт використання матеріалів у 2004 році зріс на 1,05 %, це свідчить про те, що підприємство стало трохи краще використовувати матеріали при виготовленні виробів, зменшилась кількість відходів. Це пов’язано з тим, що ВАТ “Чорноморбудсервіс” стало використовувати покращенні технології, які дозволяють отримати мінімальні відходи при використані сталі листової для виробництва металевих виробів.

Для того, щоб зробити аналіз ефективності використання матеріалів, необхідно  спочатку визначитись у цінах на матеріали, які представлені у таблиці 3.11, а обсяг виготовлених металевих виробів та витрати матеріалу представлені у таблиці 3.10.

Таблиця 3.11

 

Витрати на матеріали у незмінних цінах у ВАТ “Чорноморбудсервіс”

Назва матеріалу, виробу

Ціна у 2003р. за 1 кг, грн.

Матеріальні витрати, грн.

2003 рік

2004 рік

Кут металевий  50х50х5
6,2 п/м

1,15

2558,75

2691

Лист Н-3 мм

1,25

5875

6182,5

Лист Н-2 мм

1,18

3699,3

3890,46

Кут металевий  45х45х4

10 п/м

1,13

2932,35

3084,9

Арматура 0,6 м

1,22

211,06

219,6

Карбід

2,2

418

440

Електроди

3,25

461,5

487,5

Грунт

7,57

1438,3

1514

Металеві двері

2,55

Разом

17594,26

18509,96

Проведемо необхідні розрахунки для аналізу ефективності використання матеріалів та представимо їх у таблиці 3.12.

Таблиця 3.12

Основні показники ефективності використання матеріалів
ВАТ “Чорноморбудсервіс”

Показник

2003р.

2004р.

Відхилення від 2003 року

сума

%

Обсяг виробництва в порівняних цінах, грн

32685,9

(12818*2,55)

34407,15

(13493*2,55)

1721,25

(34407,15-32685,9)

5,27

(1721,25/32685,9)*100

Матеріальні витрати в цінах минулого року, грн.

17594,26

18509,96

915,7

5,2

Матеріаловіддача, грн

1,8577

(32685,9: 17594,26)

1,8588

(34407,15: 18509,96)

0,0011

0,06

Матеріаломісткість

продукції, грн

0,5383

(17594,26: 32685,9)

0,5380

(18509,96: 34407,15)

-0,0003

-0,06

Визначимо вплив факторів на зміну матеріаловіддачі, використовуючи спосіб ланцюгових підстановок:

  1.  оцінка  матеріаловіддачі  як відношення обсягу виробництва  до фактичних витрат без урахування впливу зміни цін на вироби 32685,9:18509,96=1,7659;
  2.  вплив матеріальних витрат складатиме 1,7659-1,8577= -0,0918 (грн.);
  3.  вплив обсягу виробництва: 1,8588-1,7659=0,0929 (грн.).

Визначимо вплив факторів на зміну матеріаломісткості, використовуючи спосіб ланцюгових підстановок:

  1.  розрахунок матеріаломісткості як відношення витрат до фактичного випуску виробів без урахування впливу зміни цін на вироби
    17594,26: 34407,15=0,5114;
  2.  вплив обсягу виробництва дорівнює -0,0269 грн. (0,5114-0,5383);
  3.  вплив матеріальних витрат складатиме 0,5380-0,5114=0,0266 (грн.);

За даними проведених розрахунків  можна зробити висновок, що обсяг виробництва металевих дверей у 2004 році збільшився на 5,27 %, в порівнянні з  2003 роком. Тобто, у звітному році було виготовлено металевих дверей на 1721,25 грн. більше, ніж у попередньому періоді.  Проведений аналіз показав, що  збільшення обсягів виробництва у 2004 році привів до того, що матеріаловіддача збільшилась на 0,06 % в порівнянні з показником 2003 року. За рахунок подорожчання матеріалів на 915,7 грн.  матеріаловіддача зменшилась на 0,0918 грн., а за рахунок  збільшення обсягу виробництва на 1721,25 грн. цей показник збільшився на 0,0929 грн. Негативним фактором зменшення матеріаловіддачі є підвищення цін на матеріали.

Аналіз матеріаломісткості показав, що цей показник знизився в порівнянні з 2003 роком на 0,06 %. Збільшення обсягу виробництва на
1721,25
 грн. призвело до того, що матеріаломісткость зменшилася на 0,0269 грн. Але зміни цін на виробничі матеріали змінили матеріаломісткость у бік збільшення на 0,0266 грн. Негативним фактором зменшення показника матеріаломісткості є збільшення обсягу виробництва.

У ході аналізу доцільно дати обґрунтовану оцінку виробничих запасів і визначення їх вартості, тому що від обраного методу залежить сума валових витрат у частині запасів, використаних у виробництві. Використовуючи різні формули оцінки запасів, можна одержати різні значення валового прибутку, особливо в умовах інфляції. Вибір підприємством оптимального методу оцінки запасів сприяє збільшенню оборотних коштів, залученню інвестицій, що в підсумку дає можливість отримати більші прибутки та в цілому покращити фінансовий стан підприємства.

На сучасному етапі в Україні підприємства виробничої сфери  найчастіше визначають вартість запасів двома методами –  ФІФО та  середньозваженої собівартості. Для того, щоб визначити який з методів оцінки вибуття виробничих запасів у виробництво є оптимальним для підприємства ВАТ “Чорноморбудсервіс” проведемо розрахунок вартості запасів за різними методами на прикладі одного виду матеріалу (дивись таблицю 3.13).

Таблиця 3.13

Розрахунок вартості виробничих запасів за різними методами

Назва операції

Метод ФІФО

Метод середньозваженої собівартості

Кількість, кг

Ціна, грн.

Сума, грн.

Кількість, кг

Ціна, грн.

Сума, грн.

Лист металевий Н-3мм

Залишок на 01.12.2004 р.

5

2,05

10,25

5

2,05

10,25

Надходження

02.12.2004 р.

10

2,13

21,30

10

2,13

21,30

10.12.2004 р.

7

2,08

14,56

7

2,08

14,56

24.12.2004 р.

4

2,20

8,80

4

2,20

8,80

Витрачання

02.12.2004 р.

6

5*2,05

1*2,13

12,38

6

2,10

(5*2,05+10*2,13) : (5+10)

12,60

09.12.2004 р.

8

2,13

17,04

8

2,10

16,80

21.12.2004 р.

2

1*2,13

1*2,08

4,21

2

2,08

(1*2,10+7*2,08) : (1+7)

4,16

Відпущено у виробництво

16

х

33,63

16

х

33,56

Залишок на 31.12.2004 р.

10

6*2,08

4*2,20

21,28

10

2,13

(6*2,08+4*2,20) : (6+4)

21,30

За даними таблиці 3.13 можна зробити висновок, що собівартість металевих дверей буде нижча при використанні методу середньозваженої собівартості, ніж за методом ФІФО. Але залишки виробничих запасів на кінець звітного періоду мають меншу вартість, визначену за методом ФІФО, ніж за методом середньозваженої собівартості. Тому підприємство ВАТ “Чорноморбудсервіс” повинно обрати один із наведених методів оцінки з урахуванням своїх інтересів. Якщо пріоритет належить бухгалтерському балансу, то краще використовувати метод ФІФО, тому що він відображає розмір запасів на кінець звітного періоду по їх поточній вартості. А якщо пріоритет надається фінансовому звіту, то доцільно застосовувати метод середньозваженої собівартості, тому що при використанні цього методу досягається збільшення прибутку. Але це приведе до збільшення розмірів податків, сплачуваних за результатами діяльності підприємства.

3.3. Шляхи підвищення ефективності використання виробничих запасів у ВАТ “Чорноморбудсервіс”

Сучасні умови господарювання, які ґрунтуються на дії законів ринку, тобто законів попиту і пропозиції та конкурентної боротьби, примушують підприємство ВАТ “Чорноморбудсервіс” швидко адаптуватись до змін ринкового середовища та уникати необґрунтованого ризику, приймаючи управлінські рішення щодо використання всіх наявних виробничих ресурсів і, зокрема, матеріальних ресурсів.

Будь-яке господарське рішення оцінюється за його кінцевими результатами, тобто прибутком. Одним з головних факторів, що впливає на розмір прибутку, є рівень матеріальних запасів. Виручка від реалізації та прибуток з'являться лише тоді, коли предмети праці, використані в процесі виробництва, перенесуть свою вартість на вартість виготовленого продукту та знайдуть кінцевого споживача. Тому стабільна забезпеченість матеріальними ресурсами є необхідною умовою функціонування та розвитку підприємства. А для цього запаси матеріальних ресурсів треба постійно поповнювати.

Нині підприємство самостійно повинно визначати доцільність створення різних виробничих запасів і, оцінив структуру попиту і пропозиції щодо окремих груп матеріалів у поточному періоді, придбати матеріальні ресурси.

Для ефективного управління матеріальними ресурсами підприємству ВАТ “Чорноморбудсервіс” пропонується в першу чергу налагодити організацію аналітичної роботи основних функціональних служб підприємства: відділу матеріального постачання, планово-технічного відділу та бухгалтерії.

Служба матеріального постачання повинна давати об'єктивну оцінку потреби підприємства в матеріальних ресурсах, контролювати своєчасність і якість забезпечення виробництва матеріальними запасами, проводити аналіз термінів, обсягів та умов поставок виробничих ресурсів за укладеними договорами, аналізувати стан складських запасів та приймати управлінські рішення щодо обґрунтованості та ефективності формування портфеля замовлень на матеріальні ресурси.

Планово-технічний відділ відповідає за витрачання матеріальних ресурсів, за збереження норм відпуску матеріалів у виробництво, аналізує якість сировини та приймає управлінські рішення щодо зниження матеріаломісткості продукції. Головним завданням даного відділу, на нашу думку, повинно бути проведення аналізу обґрунтування та дотримання норм витрачання матеріалів. Такий контроль проводиться через виявлення відхилень фактичних витрат від відповідних нормативів.

Бухгалтерія забезпечує аналітичний процес необхідною первинною інформацією та аналізує виробничі запаси з позицій їх вартості, розмір яких може вплинути на ліквідність, платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Отже, саме бухгалтерія проводить фінансовий аналіз, на основі якого приймаються управлінські рішення щодо оптимізації вкладень капіталу у виробничі запаси.

Дія економічних законів у ринковій системі господарювання потребує докорінної зміни чинної за умов централізовано керованої економіки системи постачання підприємствам сировини, матеріалів, комплектуючих виробів тощо та змушує підприємства розширювати зону вибору контрагентів сировинного ринку. Брак державних дотацій потребує від підприємства самостійної організації  постачання матеріалів, самостійного розрахунку потреби в матеріальних ресурсах та оцінювання стану складських запасів, а відтак — і формування відповідного портфеля замовлень на матеріальні ресурси.

Проведений аналіз показав, що ВАТ “Чорноморбудсервіс” використовує зазначені заходи по забезпеченню себе виробничими запасами для виготовлення металевих дверей та намагається ефективно використовувати придбані матеріали. Але є деякі недоліки, при подоланні яких можна покращити діяльність підприємства. Перш за все необхідно правильно розраховувати потребу у виробничих запасах. Потреба у матеріалах, встановлена на підприємстві ВАТ “Чорноморбудсервіс”, була завищена на 274,5 кг, тому що не були враховані запаси матеріалів, які вже існували на складі підприємства на початок звітного періоду. Це може привести до накопичення на складі залишків запасів, що,  в свою чергу,  призведе до штучного завищення показника валюти балансу, а головне, відволіканню грошових коштів, що були витрачені на придбання цих запасів, з обороту. На базі раніше проведених розрахунків (дивись таблицю 3.8) визначимо вартість зайво замовлених виробничих запасів, результати наведемо у таблиці 3.14.

 Таблиця 3.14

Розрахунок вартості зайво замовлених матеріалів на підприємстві
ВАТ “Чорноморбудсервіс”

Вид матеріалу

Кількість зайво замовлених матеріалів, кг

Ціна  одиниці матеріалу, грн.

Вартість зайво замовлених матеріалів, грн.

Кут металевий  50х50х5 6,2п/м

45

1,50

67,50

Лист Н-3 мм

100

1,75

175,00

Лист Н-2 мм

66

1,67

110,22

Кут металевий  45х45х4 10 п/м

53

1,46

77,38

Арматура 0,6 м

3,5

1,72

6,02

Карбід

2

2,60

5,20

Електроди

2

3,50

7,00

Грунт

3

7,83

23,49

Разом

274,5

-

471,81

Дані таблиці 3.14 свідчать про те, що через неправильно розраховану потребу в матеріалах на виготовлення металевих дверей підприємство ВАТ “Чорноморбудсервіс” вилучило з обігу зайві 471,81 грн. при придбанні необхідних матеріалів. Ці грошові кошти могли бути використання за іншими напрямками.

Також треба укладати договір з постачальником на обсяг матеріалу, передбачений планом. Якщо постачальник не в змозі задовольнити потребу підприємства у повному обсязі, то необхідно недостатню кількість матеріалів придбати у іншого постачальника. Можна порадити мати кілька незалежних постачальників для кожного виду матеріалів. Постачання матеріалів у повному обсязі  дозволить підприємству виконувати замовлення в назначений термін та отримати гарантований прибуток

Підприємство ВАТ “Чорноморбудсервіс” в рамках аналізу матеріальних ресурсів повинно контролювати рівень запасів, маючи на увазі подвійну ціль: знизити витрати на зберігання й управління запасами та зменшити обсяг законсервованих коштів. Процедури контролю матеріальних запасів мають бути оперативними та базуватися на таких принципах управління:

  •  замовляти тільки те, що потрібно підприємству, не спокушаючись на заманливі пропозиції;
  •  мати мінімальний рівень запасів;
  •  використовувати запаси  в міру надходження;
  •  чітко і правильно маркувати запаси;
  •  перевіряти кількість та стан матеріалів перед підписанням відповідних документів.

Для того, щоб мінімізувати обсяг виробничих запасів на складі підприємства ВАТ “Чорноморбудсервіс” та рівномірно розподілити витрати грошових коштів на придбання матеріалів й інших запасів пропонуємо використовувати методику розрахунку розміру оптимальної партії замовлень (Economic Order QuantityEOQ). Ця методика розроблена на Заході та надає формулу для розрахунку найбільш економічного розміру замовлення:

,

де  EOQ – обсяг партії, од.;

 F – вартість виконання одного замовлення (витрати на розміщення замовлення, по отриманню та перевірці матеріалів, продукції);

 D –  розмір витрат запасів за той же період, од.;

 H – витрати по утриманню ТМЦ на одиницю запасів за деякий період, в тому числі витрати по зберіганню, транспортуванню, страхуванню разом з рівнем прибутку на інвестований в запаси капітал [47, с. 206].

Для визначення оптимального розміру замовлень для підприємства
ВАТ “Чорноморбудсервіс”, скористаємося раніше визначеною потребою в матеріальних ресурсах, необхідних для виготовлення продукції (дивись таблицю 3.8). Отримані в результаті розрахунків дані згрупуємо за видами матеріалів. Розрахуємо для кожного виду матеріалів оптимальний розмір партії, враховуючи витрати на постачання одиниці продукту, що замовляється, та витрати на збереження одиниці продукту, що замовляється. При цьому врахуємо, що  середні затрати на зберігання одиниці матеріалу на підприємстві дорівнюють близько 15% його ціни. Визначення оптимальних партій матеріалів здійснимо за наведеною раніше формулою. Проміжні дані та результати розрахунків наведемо у таблиці 3.15.   

Таблиця 3.15

Розрахунок економічно обґрунтованого розміру замовлення

Вид матеріалу

Ціна 1 кг, грн.

Середньорічна

потреба в
матеріалах,  кг

(D)

Витрати на постачання 1 кг матеріалу, грн.

(F)

Витрати по утриманню  1 кг запасів, грн.

( Н )

Оптимальний розмір замовлення, кг

( ЕОQ )

1

2

3

4

5

6

Кут металевий 50х50х5 6,2 п/м

1,50

2340

15

526,50

12

Продовження таблиці 3.15

1

2

3

4

5

6

Лист Н – 3 мм

1,75

4946

15

1298,33

11

Лист Н – 2 мм

1,67

3297

18

825,90

12

Кут металевий 45х45х4 10 п/м

1,46

2730

18

597,87

13

Арматура 0,6 м

1,72

180

20

46,44

13

Карбід

2,60

200

26

78,00

12

Електроди

3,50

150

14

78,75

7

Грунт

7,83

200

10

234,90

4

На підставі визначеного оптимального розміру партії для кожного виду матеріальних запасів розраховується кількість та періодичність замовлень. Наприклад, для кута металевого 50х50х5 оптимальний обсяг одного замовлення складає 12 кг, кількість замовлень на рік дорівнює 195 (2340/12), періодичність замовлення 2 дні (365/195). Аналогічні розрахунки здійснюються для всіх видів сировини, матеріалів, комплектуючих виробів.

Якщо підприємство буде поповнювати  запаси на складі не миттєво, а впродовж певного відрізку часу, то формула для розрахунку  оптимального розміру запасів дещо змінюється : витрати на зберігання одиниці замовляємого товару коректуються  на коефіцієнт, що враховує швидкість поповнення запасу на складі.

Після визначення оптимальної партії замовлення рекомендуємо використовувати наступну схему управління замовленнями, які дозволяють за допомогою ряду параметрів формалізувати процедуру оновлення запасів (визначити рівень запасів, при якому необхідно здійснювати наступне замовлення):

RP = MU х MD,

де RP – рівень запасів, при якому робиться замовлення, од.;

MU максимальна денна потреба в сировині, од;

MD максимальна кількість днів виконання замовлення [47, с.208];

SS = RP – AU х AD,

де SS – найбільш ймовірний мінімальний рівень запасів, од.;

AU – середньоденна потреба в сировині, од.;

AD – середня тривалість виконання замовлення (від моменту розміщення до моменту отримання сировими), дн. [47, с.208];

MS = RP + EOQ – LU х LD,

де MS – максимальний рівень запасів, од.;

LU – мінімальна денна потреба в сировині, од.;

LD – мінімальна кількість днів виконання замовлення [47, с.208].

У ході дослідження організації бухгалтерського обліку на підприємстві ВАТ “Чорноморбудсервіс” було встановлено, що оцінка виробничих запасів при списанні у виробництво проводиться за методом ФІФО. Але проведений аналіз вибору оптимального методу оцінки запасів показав, що собівартість продукції буде нижча при використанні методу середньозваженої собівартості. Тому від того, який метод обліку запасів визначений обліковою політикою підприємства, залежить різна оцінка коштів, які вкладені в запаси, а відповідно, і різні значення параметрів, які беруть участь у визначені оптимальної політики управління ними. Підприємство ВАТ “Чорноморбудсервіс” має обирати спосіб оцінки виходячи з поставлених задач і обраної стратегії управління виробничими запасами. Зрозуміло, що метою кожного підприємства є збільшення прибутку, тому доцільно порадити  ВАТ “Чорноморбудсервіс” з початку звітного періоду проводити оцінку виробничих запасів при вибутті за методом середньозваженої собівартості.

Проведений аналіз показав, що показники матеріаловіддачі та матеріаломісткості практично не змінилися в порівнянні з попереднім роком. Щоб підвищити показник матеріаловіддачі, необхідно більш інтенсивніше використовувати новітні технології по виготовленню металевих дверей та звести наявність понаднормативних витрат до мінімуму. Також треба знайти дешевші джерела матеріалів, які безпосередньо використовуються для виготовлення металевих дверей, без втрати якості. Дотримання зазначених пропозицій дасть можливість підприємству підвищити рівень забезпеченості виробничими запасами та ефективність використання матеріалів.

ВИСНОВКИ

Виробничі запаси займають значну частину активів підприємства, які використовуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Наявність виробничих запасів на складі забезпечує безперебійне здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства. Але виробничі підприємства витрачають значні кошти на придбання матеріальних ресурсів, тому потрібно правильно організовувати бухгалтерський облік та аналіз стану виробничих запасів для контролю за рівнем запасів й зменшення обсягів законсервованих коштів.

Дослідження теоретичних та методологічних основ обліку виробничих запасів показало, що існують певні розбіжності у поглядах авторів на визначення терміну “виробничі запаси”. Також є дискусійним питання щодо вибору методу оцінки виробничих запасів при вибутті. Кожний метод оцінки має як переваги, так і недоліки, тому підприємство повинно обирати той метод, який найбільше задовольняє його інтереси. При огляді нормативно-законодавчої літератури було виявлено, що із методів оцінки виробничих запасів було виключено метод ЛІФО. Необхідно зазначити, що виключення методу ЛІФО не буде мати податкових наслідків, тому, що цей метод не відносився до дозволених методів у податковому обліку. У бухгалтерському обліку зміна методу оцінки вибуття запасів є зміною облікової політики. Але завдяки змінам у Законі “Про оподаткування прибутку підприємств” податковий облік наближається до бухгалтерського обліку. Зокрема, з 1 січня 2005 року на вибір платника податку для податкової оцінки вибуття запасів можна використовувати вже не два, а п’ять бухгалтерських методів оцінки.

Проведений аналіз фінансового стану свідчать про те, що підприємство ВАТ “Чорноморбудсервіс” є нерентабельним. Воно має дуже низькі значення коефіцієнту платоспроможності. Значення коефіцієнтів ліквідності не досягають нормативного значення, це говорить про те, що підприємство не забезпечено достатньою кількістю оборотних активів для негайного погашення поточних зобов’язань. Незадовільний фінансовий стан можна пояснити наявністю у балансі підприємства ВАТ “Чорноморбудсервіс” великої кредиторської заборгованості, яка перевищує дебіторську майже у 3 рази. На нашу думку, фінансовий стан стабілізується лише тоді, коли буде погашена дебіторська заборгованість та підприємство отримає прибуток у тому обсязі, який дозволить підприємству погасити кредиторську заборгованість.

Вивчення організації бухгалтерського обліку на досліджуваному підприємстві виявило, що первинний, синтетичний та аналітичний облік виробничих запасів на ВАТ “Чорноморбудсервіс” ведеться згідно з обліковою політикою та вимогами нормативно-законодавчих актів. Однак, в наказі про організацію бухгалтерського обліку й облікову політику ВАТ “Чорноморбудсервіс” не зазначено, за яким методом потрібно проводити оцінку виробничих запасів при їх списанні у виробництво, хоча на підприємстві використовують метод ФІФО. Тому необхідно переглянути наказ і скласти його згідно з вимогами чинного законодавства. Бухгалтерами підприємства застосовуються основні типові форми первинних документів при надходженні та відпуску виробничих запасів. Відображення руху виробничих запасів у бухгалтерському обліку ВАТ “Чорноморбудсервіс” ведеться на основі Інструкції № 291 з використанням зазначених нею рахунків. Але на підприємстві була затверджена додаткова система субрахунків і регістрів аналітичного обліку. Для отримання інформації, необхідної для управління запасами,  на кожний вид матеріалу відкриваються аналітичні рахунки. Також особливістю ведення бухгалтерського обліку на підприємстві ВАТ “Чорноморбудсервіс” є те, що Журнал 5 та  відомість 5.1 обліку руху запасів як регістри синтетичного та аналітичного обліку не використовуються, а замість них складаються за допомогою комп’ютера оборотна відомість обліку, наявності і руху матеріалів та відомість залишку  виробничих запасів.  

У ході дослідження організації обліку на підприємстві була встановлена наявність неудосконаленої розрахункової комп’ютерної програми. Ця програма не дозволяла формувати первинні документи та форми фінансової звітності. З її допомогою можна було складати лише оборотні відомості та виводити залишки по рахунках на кінець періоду. Тому  було запропоновано придбати програму “1С: Бухгалтерія”, яка формує усі види документів. Застосування програми “1С: Бухгалтерія” призведе до оперативного ведення бухгалтерського обліку, а також прискорить процес складання фінансової звітності. Але необхідно буде додатково провести навчання персоналу бухгалтерії. Також пропонувалося створити комплексну системи організації первинної і вихідної інформації, яка забезпечить організацію трьохрівневого інформаційного обміну між автоматизованими робочими місцями. Така система призведе до розмежування відповідальності за виконання робіт. Для цього необхідно  ВАТ “Чорноморбудсервіс” придбати один комп’ютер.

Аналіз забезпеченості та ефективності використання виробничих запасів виявив деякі недоліки. На досліджуваному підприємстві неправильно розраховується потреба у виробничих запасах, не враховується їх наявність на складі. Це приводить до накопичення на складі залишків запасів, які штучно завищують показник валюти балансу, а також відволікають грошові кошти, що були витрачені на придбання цих запасів, з обороту. Для того, щоб мінімізувати обсяг виробничих запасів на складі підприємства ВАТ “Чорноморбудсервіс” та рівномірно розподілити витрати грошових коштів на придбання запасів було запропоновано використовувати західну методику розрахунку розміру оптимальної партії замовлень (EOQ).

Розрахунок показників матеріаловіддачі та матеріаломісткості виявив відсутність змін протягом двох років. Для підвищення показника матеріаловіддачі, пропонувалося звести наявність понаднормативних витрат до мінімуму та більш інтенсивніше використовувати новітні технології по виготовленню продукції. Також треба знайти дешевші джерела матеріалів, які безпосередньо використовуються для виготовлення продукції, без втрати якості.

Проведений аналіз вибору оптимального методу оцінки вибуття виробничих запасів показав, що собівартість продукції буде нижча при використанні методу середньозваженої собівартості. А так як від обраного методу оцінки вибуття запасів залежить сума валових витрат, то було запропоновано проводити оцінку виробничих запасів при вибутті на ВАТ “Чорноморбудсервіс” за методом середньозваженої собівартості.

Таким чином, якщо на підприємстві ВАТ “Чорноморбудсервіс” усунути недоліки, виявлені під час вивчення організації бухгалтерського обліку й проведення аналізу діяльності підприємства й ефективності використання виробничих запасів, та прийняти до уваги пропозиції щодо удосконалення ведення бухгалтерського обліку, покращення фінансово-економічних показників, то можна сподіватися в майбутньому на виведення підприємства із кризового стану.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.  Бакун Юлия. Good bye, метод ЛИФО // Бухгалтерия. – 2005. – № 6. – с.47-50
  2.  Белоусов А. Внутренний аудит: перспективы развития и методика организации на предприятиях Украины // Бухгалтерский учет и аудит. – 2001. – №3. – с.54-57
  3.  Бутинець Ф. Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” вищих навчальних закладів. – 2е вид., перероб. та доп. – Житомир: ПП “Рута”, 2002. – 672 с.
  4.   Бухгалтерський облік та звітність в Україні: Збірник  нормативно-правових актів / Уклад. М.І. Камлик. – К.: Атіка, Літера ЛТД, 2001. – 752с.
  5.  Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально – практичний  посібник / За ред. С.Ф. Голова. – Дніпропетровск, ТОВ “Баланс-Клуб”, 2000. – 768с.
  6.  Бухгалтерський облік: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Л.Г. Ловінська, Л.В. Жилкіна,  О.М. Голенко та ін. – К.: КНЕУ, 2002. – 370с.
  7.   Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” вищих навчальних закладів. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. – 5-е вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута”, 2003. – 726 с.
  8.  Грабова Н. Н., Добровский В. Н. Бухучет в производственных и торговых предприятиях: Учебное пособие для студентов вузов / Под ред. Н. В. Кужельного. – К.: 2003. – 624 с.
  9.  Економічний аналіз: Нвчальний посібник/ За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. – К.: КНЕУ, 2001. – 540с.
  10.   Завгородний В.П. Бухгалтерский учет в Украине (с использованием национальных стандартов): Учеб. Пособие для студентов вузов. – К.: А.С.К., 2002. – 847с.
  11.  Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ХІV від 16 липня 1999 р., зі змінами і доповненнями
  12.  Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/9/-ВР в редакції від 22.05.97 р., зі змінами і доповненнями
  13.  Закон України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 р., зі змінами і доповненнями
  14.  Законом України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.93 р № 3125-XII із змінами і доповненнями
  15.  Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посіб. – К.: Знання – Прес., 2000. – 207с.
  16.  Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів  і документів і розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.09.94 р. № 69.
  17.  Інструкція по застосуванню плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій:  Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.
  18.  Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей № 99: Затверджено Наказом   Міністерства   фінансів   України   від 16.05.96 р.
  19.  Кузьминский А.Н. Аудит: Практ. пособие. — К.: Учет-информ, 2001. —
    306
    с.
  20.  Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва “Щодо проведення інвентаризації й оцінки майна” від 16.12.2002 р. № 2-221/6694
  21.  Лист Міністерства фінансів України “Щодо дій при встановленні на підприємстві фактів розкрадань” від 18.06.2001 р. № 053-2984
  22.  Лист Міністерства фінансів України “Щодо окремих питань з проведення інвентаризації” від 21.10.2003 р. № 31-04200-30-23/154
  23.  Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 412с.
  24.  Наказ Міністерства статистики України від 22.05.96 р. № 145 “Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів”
  25.  Наказ Мінстату України “Про затвердження типових форм первинних облікових документів по обліку сировини і матеріалів” № 193 від 21.06.96 р.
  26.  Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник / Ф.Ф. Бутинець, О.В. Олійник. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 576с.
  27.  Пантелеєв В.П. Тестування внутрішнього контролю постачання матеріалів// Аудитор України. – 2003. – №19. – с.20-27
  28.  Пантелийчук Л., Жданова Л., Буданова Т. // Бухгалтерский учет и аудит. – 2004. – №11. – с.14-20
  29.  Пархоменко В. Інвентаризація як інструмент достовірності фінансової звітності // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. – №1. – с.32-36
  30.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затвердженно наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. № 246.
  31.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”, затверджено наказом Міністерства фінансів України № 237 від 08.10.99 р.
  32.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджено наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.99 р.
  33.  Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання. Підручник. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 454с.
  34.  Порядок  визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.1996 р.
  35.  Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 628с.
  36.  Савицкая С.Ф. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. Минск: ООО “Новое знание”, 2000.  – 688с.
  37.  Сахарцева І.І. Основи складання бухгалтерської звітності за вимогами національних стандартів україни: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2003. –  614с.
  38.  Сикора И. Особенности методики оценки оборотных активов на производственных предприятиях // Бухгалтерский учет и аудит. – 2004. – №9. – с.13-18
  39.  Сопко В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 578с.
  40.  Стандарти аудиту та етики. – К.: ТОВ “Парітет – інформ”, 2003. – 712с.
  41.  Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. – Львів: ЛБІ НБУ, 2000. – 485с.
  42.  Ткаченко Н.М. Бухгалтерский финансовый учет на предприятиях Украины: Учебник для студ. высш. учеб. завед. экон. спец. – 7-е изд., дополн. и перераб. – К.: А.С.К., 2004. – 864с.
  43.  Трохименко Л.М. Бухгалтерський облік: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни. – к.: КНЕУ, 2003. – 506с.
  44.  Усач Б. Ф. Аудит: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2002. – 223 с.
  45.  Филимонова Л.Е. Бухгалтерский и налоговий учет недостач товарно-материальных ценностей // Налоги и бухучет – еженедельно все изменения. – 2002. – №26. – с.16-20
  46.  Филимонова Л.Е. Учет малоценных и быстроизнашивающихся предметов // Налоги и бухучет – еженедельно все изменения. – 2002. – №29-30. – с.41-53
  47.  Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник / За ред. Проф. Г.Г. Кірейцева. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 469с.
  48.  Хлипальская В. Значение оценки стоимости в учете запасов ТМЦ на предприятии // Бухгалтерский учет и аудит. – 2002. – №3. – с.25-31
  49.  Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 672с.
  50.  Чернелевський Л. М., Беренда Н. І. Аудит. Навчальний посібник. -  К.: Міленіум, 2002. – 466 с.
  51.   Чубрин А.С. Изменения к некоторым нормативно-правовым актам Министерства финансов Украины по бухгалтерському учету // Налоги и бухгалтерський учет. – 2004. – № 104. – с.12-14

ДОДАТКИ


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

55078. Создание презентации средствами Power Point. Презентация “Моя учебная неделя” 94 KB
  Создание презентации средствами Power Point. Актуализация опорных знаний построение алгоритма создания презентации. Игра правда неправда обсуждение возможностей редактирования разных объектов в презентации.
55079. Створення в автоматичному режимі макросів та їх використання 494 KB
  Мета: навчитися керувати інтерфейсом текстового процесора WORD, налаштовувати панелі інструментів, записувати макроси. Розвивати вміння та навички роботи з джерелом інформації, логічне мислення. Виховувати інформаційну культуру
55080. Форматування і друкування текстових документів 1012 KB
  щоб відкрити діалогове вікно Абзац потім натисніть на корінці вкладки Відступи і інтервали В області Відступ натискайте стрілки біля текстових полів зліва і справа щоб збільшити чи зменшити відступ. Для виділення першого рядка абзацу за допомогою відступу чи для створення висячого рядка натисніть на стрільці текстового поля “перший рядок†потім укажіть величину відступу в текстовому полі. Натисніть кнопку ОК. Натисніть кнопку ОК.
55082. Створення, відкриття, збереження файлів книг. Введення й редагування діапазонів 775 KB
  Для запуску програми виконайте такі дії: Натисніть на кнопку Пуск. Відшукайте в ньому програму Microsoft Excel і натисніть на ній. Щоб покинути Excel і повернутися до робочого столу Windows 95 виконайте будьяку з цих операцій: Відкрийте меню Файл і натисніть на Вихід. Натисніть на кнопку Закрити в правому кутку заголовка вікна Excel.
55083. Налоговая система и ее элементы 20.05 KB
  Налоговая система представляет собой единую совокупность однородных элементов, объединенных в единое целое и выполняющих единую задачу - изъятие налогов и сборов с субъектов налога в соответствующие бюджеты и внебюджетные фонды территориальных образований.
55084. Налоги и их функции 19.75 KB
  Налог – это принудительно изымаемые государством или местными властями средства с физических и юридических лиц, необходимые для осуществления государством своих функций.
55085. Бюджетный дефицит: виды и методы финансирования 32.98 KB
  Бюджет любого государства представляет собой официальный документ, в котором содержится свод доходов и расходов на очередной финансовый год. Согласно этому законодательному акту страна живет в течение всего года; вся деятельность любой власти подчинена одному