98064

Наднаціональні міжнародні організації

Реферат

Международные отношения

На сучасному етапі розвитку дедалі більшого значення набуває тенденція інституціоналізації міжнародних відносин повязана з виникненням та становленням інституту міжнародної організації. Елементи наднаціональності можна помітити не тільки в механізмі деяких спеціалізованих установ айв окремих органах такої універсальної організації як ООН.

Украинкский

2015-10-27

30.37 KB

7 чел.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Історичні аспекти створення міжнародних організацій та їх сутність

2. Сутність поняття наднаціональних міжнародних організацій

3. Прояв наднаціональності  в Європейському Союзі

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

3

4

6

9

12

14


ВСТУП

На сучасному етапі розвитку дедалі більшого значення набуває тенденція інституціоналізації міжнародних відносин, пов’язана з виникненням та становленням інституту міжнародної організації.

Найскладнішою проблемою у взаємодії держав і міжурядових організацій є співвідношення державного суверенітету та елементів наднаціональності в компетенції цих організацій.

Елементи наднаціональності можна помітити не тільки в механізмі деяких спеціалізованих установ, айв окремих органах такої універсальної організації, як ООН. 

Проблема суверенітету держави у цьому контексті виступає у вигляді співвідношення компетенцій держави і міжнародної організації з приводу передання частини компетенції держави міжнародній організації або спільного здійснення означених функцій.


1. Історичні аспекти створення міжнародних організацій та їх сутність

З позицій політичних наук – міжнародні організації стали об’єктом досліджень у рамках різноманітних політичних шкіл, а саме реалізму, інституціоналізму, функціоналізму та структуралізму.

Так, з позицій інституціоналізму міжнародні організації є одним із видів міжнародних інститутів, які, наприклад Мутагіров В.Д. характеризує як ланку механізму спільного вирішення проблем, що зачіпає інтереси кількох держав або людства в цілому і має ознаки стабільності, є суб’єктом світової політики і елементом системи міжнародних відносин, який об’єднує двоє або більше держав, має узгоджені членами, програму, статут, сферу діяльності та колективні органи. Джон Міршаймер (John Mearsheimer) запропонував найбільш загальне визначення інституції як набору правил, які стимулюють способи взаємодії, співробітництва і змагання на міжнародній арені.

Історичні аспекти створення міжнародних організацій:

IV ст. д.н.е.  - Лакедимінська, Делійська симмакії, Дельфійсько- Фермопільська амфіктіонія

ХVI ст. – Ганзейський Союз

1648 р. – Вестфальський мирний договір;

1805 р. – Священний Союз;

1815 р. – Віденський конгрес;

1831 р. – Центральна комісія з судноплавства по Рейну;

1864 р. – Міжнародні союзи виміру землі;

1865 р. – Всесвітній телеграфний союз;

1874 р. – Всесвітній поштовий союз;

1875 р. – Міжнародне бюро мір і ваг;

1878 р. – Всесвітня метеорологічна організація;

1919 – 18.04. 1946 р. – Ліга Націй;

1919 р. – Міжнародна Організація Праці

У юриспруденції міжнародні організації вважаються формами міжнародного співробітництва, при чому більшу увагу зосереджують на регулюванні відносин за участю держав як основних суб’єктів міжнародного права. Міжнародні організації у першу чергу виступають форумами для обговорення і пошуків шляхів подолання глобальних проблем сучасності. Історія міжнародних організацій нерозривно зв’язана із розвитком системи сучасних міжнародних відносин.

У юриспруденції міжнародні організації вважаються формами міжнародного співробітництва, при чому більшу увагу зосереджують на регулюванні відносин за участю держав як основних суб’єктів міжнародного права. Міжнародні організації у першу чергу виступають форумами для обговорення і пошуків шляхів подолання глобальних проблем сучасності. Історія міжнародних організацій нерозривно зв’язана із розвитком системи сучасних міжнародних відносин.

Функції міжнародних організацій

В. Моравецький визначає три основних види функцій міжнародних організацій:

  1.  Регулятивна
  2.  Контрольна
  3.  Оперативна
  4.  Інформаційна
  5.  Консультативна
  6.  Правотворча

Таким чином, міжнародна організація - це постійно діюче об’єднання суб’єктів міжнародного права, створене на основі міжнародного договору, яке має окреслені цілі та завдання, наділене інституційно-правовим механізмом, створене відповідно до норм і принципів міжнародного публічного права і наділене міжнародною правосуб’єктністю.

Критерії класифікації міжнародних організацій:

  1.  За правовою природою установчого акту (міжурядові - неурядові);
  2.  За характером прийняття нових членів (відкриті-закриті)
  3.  За географічним охопленням (глобальні-регіональні);
  4.  За предметною компетенцією(загальної та спеціальної компетенції);
  5.  За інтенсивністю співробітництва між її учасниками (традиційні міжнародні та наднаціональні).

2. Сутність поняття наднаціональних міжнародних організацій

Загалом можна визначити два основні підходи до спроб розкриття явища наднаціональності: через виокремлення політичних аспектів та з позицій правознавчих студій. При розумінні наднаціональності як політичного явища часто мову ведуть або про можливість утворення “...нових політичних структур, які вийшли із зони традиційних відносин, але ще не ввійшли в зону державних відносин, не стали ще державою”; або ж як “...форму концентрації урядової влади, яка здійснюється міжнародними інституціями, непідзвітними демократичному контролю в окремих країнах”.

К.Шройер зазначає, що термін “наднаціональність” описує вищий ступінь інтеграції, а важливими ознаками міжнародної міжурядової організації наднаціонального характеру є повноваження міжнародної міжурядової організації на прийняття обов’язкових для держав-членів рішень проти волі окремих держав, безпосередня дія цих рішень у державах-членах без додаткової імплементації, можливість ефективної реалізації прийнятих рішень, наявність незалежних (квазі) парламентських органів, включаючи судовий орган з обов’язковою юрисдикцією, та інші джерела фінансування, ніж членські внески. На подібні ознаки вказує і Г.Скермерc, додаючи ускладнені умови виходу із такої міжнародної міжурядової організації, майже неможливість колективного виходу. Тут слід зазначити, що вихід із міжнародної міжурядової організації з наднаціональним характером регулюється ст.54-64 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969 р. і з правової точки зору не містить жодних проблем. Неможливість виходу тут пояснюється більшою мірою політичними (втрата іміджу) або економічними (високі суми компенсацій за вихід) мотивами.

У правовій літературі існує багато підходів до поняття наднаціональності, і зокрема, її правових критеріїв. Так, А.С.Фещенко визначає правовими критеріями наднаціональності передачу суверенітету в певній ділянці суспільних відносин міжнародному органу, незалежність інституцій міжнародного органу від влади держав-членів, обов’язкові для меншості рішення, прийняті більшістю, безпосередня дія відповідних нормативно-правових актів міжнародної міжурядової організації у і для держав-членів, юрисдикція щодо фізичних і юридичних осіб тощо, серед яких найважливішим, на його думку, є передача суверенітету у певній сфері на рівень міжнародної міжурядової організації.

М.Л. Костенко та Н.В.Лаврьонова визначають основним критерієм наднаціональності “...пріоритет компетенції (функцій та повноважень) міжнародної організації відносно компетенції її членів у певних ділянках, які раніше належали до сфери здійснення їх суверенних прав і добровільно переданих міжнародній організації...”, ставлячи таким чином проблему співвідношення компетенції міжнародної міжурядової організації і компетенції її держав-членів на перше місце.

Польський вчений Я. Барч виокремлює три аспекти використання терміна “наднаціональність” з правової точки зору: по-перше, для констатації специфічного характеру міжнародної міжурядової організації з наднаціональним характером; по-друге, в якості допоміжного засобу для інтерпретації принципів застосування первинного і вторинного права Європейських Співтовариств та для пояснення моделей співвідношення державної влади, компетенції і завдань Європейських Співтовариств, особливо у контексті застосування права Європейських Співтовариств. На його думку, основними критеріями наднаціональності є наявність автономної публічної влади у міжнародній організації та пов’язана із цим фактом можливість примусового застосування норм права міжнародної організації.

Т.Н.Нєшатаєва вважає юридичними ознаками міжнародної організації з наднаціональним характером право організації на втручання у питання, які належать до внутрішньої компетенції держав-членів відповідно до їх конституцій; її повноваження на створення обов’язкових для держав-членів правил і механізмів контролю та примусу за дотриманням цих правил; значна роль незалежних органів і міжнародних службовців та право організації безпосередньо впливати на формування прав і обов’язків юридичних і фізичних осіб держав-членів.

Отже, беручи до уваги різноманітні підходи розуміння критеріїв наднаціональності, можна виокремити наступні її правові характеристики:

  1.  повноваження міжнародної міжурядової організації на прийняття обов’язкових для держав-членів норм, навіть всупереч їх волі;
  2.  прямий безпосередній вплив міжнародної міжурядової організації на формування кола прав та обов’язків юридичних і фізичних осіб держав-членів;
  3.  значну роль інституційного механізму, який має органи незалежних експертів, у реалізації повноважень міжнародної міжурядової організації.

Саме тому наднаціональність з правової точки зору можна визначити як специфічний механізм реалізації компетенції міжнародної організації, при чому засадничим принципом її реалізації виступає не спільність дій міжнародної міжурядової організації і держав-членів, а самостійність реалізації т.зв. виключної компетенції міжнародної міжурядової організації.

Наднаціональні міжнародні організації – це організації, які мають досить великі повноваження, що стосуються багатьох компонентів державної влади й обмежують функції держав-членів у питаннях стосовно цих компонентів (найближче до цього типу ЄС). Основними особливостями механізму впливу таких міжнародних організацій на країни-члени є:

- право міжнародної організації на втручання в питання, що належать до внутрішньої компетенції держави згідно з її конституцією;

- повноваження організації на розробку з метою регулювання цих питань:

а) правил, обов’язкових для держав-членів;

б) механізм контролю і примусу до дотримання цих правил;

- покладання широких повноважень із створення правил і контролю за їх дотриманням на непредставницькі органи, тобто міжнародних службовців;

- право організації своїми рішеннями зобов’язувати та уповноважувати фізичних і юридичних осіб держав-членів.

3. Прояв наднаціональності  в Європейському Союзі

Наднаціональними (наддержавними) організаціями на сьогодні повинні бути визнані як ЄС, так і Європейські співтовариства. Створення Європейського Союзу, який у процесі розвитку набув багатьох ознак і властивостей федеративної держави, насправді не привело до створення нової супердержави і найближчим часом не завершиться цим. Відтак функціонування ЄС передбачає збереження суверенітету держав-членів, оскільки наднаціональна влада Союзу, як вже зазначалося, може існувати над державами лише за умови збереження існування самих держав з усіма притаманними їм атрибутами.

В Європейському Союзі має місце добровільна відмова держав-членів від здійснення певної частини суверенних прав накористь наднаціональної організації. Прийнято вважати, що через добровільне самообмеження суверенітету і колективну реалізацію на рівні Союзу делегованих йому суверенних прав відкриваються принципово нові можливості для більш ефективного функціонування держав-членів ЄС. Саме тому правомірно зробити висновок про те, що внаслідок входження до Союзу суверенітет держав-членів не принижується, а навпаки, держави внаслідок його колективного здійснення отримують право і реальну можливість суттєво розширити сферу своєї діяльності за межами територіального верховенства. Крім того, слід наголосити на тому, що передача державою окремих суверенних прав, яким, як відомо, не властива така ознака, як невідчужуваність, не може тлумачитися як обмеження суверенітету в цілому.

Держави-члени ЄС делегують інтеграційним органам Союзу широке коло повноважень у законодавчій та судовій сферах. Окрім цього, Європейський Союз наділений державами-членами правом розширювати межі своєї компетенції. Більше того, за мовчазної згоди національних урядів Союз завдяки діяльності Суду Європейських співтовариств має здатність фактично розширювати свою компетенцію за межі, визначені установчими договорами, керуючись доктриною повноважень, існування яких припускається.

Про наднаціональний характер права ЄС свідчить таке:

- європейське право створюється наднаціональними інститутами, які юридично не підконтрольні державам-членам. Важливо зазначити, що інститути ЄС здатні приймати обов’язкові для держав-членів рішення, навіть тоді, коли одна або декілька держав-членів негативно ставляться до такого рішення;

- окремі важливі питання повністю (виключна конкуренція наднаціональної організації) або частково (конкуруюча компетенція) виведені з-під ведення держав-членів;

- право ЄС автоматично застосовується до суб’єктів національного права держав-членів.

Про наднаціональний характер ЄС свідчить наявність механізму стримувань і противаг, специфіка якого полягає в існуванні органів та інститутів влади, що утворюють цілісну інституційну структуру, що характеризується системністю наднаціонального змісту.

Стабільність цієї системи забезпечується додатковими, порівняно з існуючими в державах-членах, зв’язками між гілками влади шляхом перенесення деяких функції кожної з гілок на інститути (органи) іншої.

Важливе значення для визначення Євросоюзу як наднаціональної організації має наявність у Союзу права приймати рішення кваліфікованою більшістю голосів. Як вже зазначалося, прийняті в такому разі рішення можуть не збігатися з волевиявленням окремих держав-членів.

Європейському Союзу властива ще одна важлива ознака наднаціональної організації: чиновники Союзу виступають  і діють від його імені та в його інтересах. Хоча члени Комісії призначаються за загальною згодою урядів держав-членів, однак як єврочиновники вони не можуть представляти і/або захищати інтереси тієї держави, громадянином якої вони є і яка висунула їх кандидатуру. Більше того, членам Комісії при здійсненні своїх повноважень прямо забороняється звертатися із запитом і отримувати інструкції від урядів або інших органів держав-членів, як державам-членам заборонено будь-яким чином впливати на позицію членів Комісії.

Порівняно з Маастрихтським договором Ніццький договір ще більше посилив незалежність єврокомісарів, передбачивши, що висунення і подальше призначення членів Комісії здійснюється не національними урядами за загальною згодою, а кваліфікованою більшістю Ради. При цьому вони стають незалежними як від урядів своєї держави, так і від самої Ради, яка не може призупинити або припинити їх повноваження.

Визначення Європейського Союзу як наднаціональної організації було б неповним і не об’єктивним, якщо не вказати на той факт, що наднаціональність ЄС чітко простежується лише в рамках першої опори (соціально-економічна сфера), тоді як у межах другої (проведення спільної зовнішньої політики і політики безпеки) і третьої опор (співпраця у кримінально-правовій сфері) домінує міжурядова форма співробітництва.


ВИСНОВКИ

Міжнародна міжурядова організація - це постійно діюче об’єднання суб’єктів міжнародного права, створене на основі міжнародного договору, яке має окреслені цілі та завдання, наділене інституційно-правовим механізмом, створене відповідно до норм і принципів міжнародного публічного права і наділене міжнародною правосуб’єктністю.

Правосуб'єктність міжнародної організації залежить від волевиявлення держав-членів, від визначення її мети, компетенції, повноважень, характеру рішень, що приймаються, структури органів та інших параметрів.

Під час створення міжнародної організації держави виступають як суверенні і рівноправні, утворюючи організацію на основі міжнародного договору.

Наднаціональні міжнародні організації – це організації, які мають досить великі повноваження, що стосуються багатьох компонентів державної влади й обмежують функції держав-членів у питаннях стосовно цих компонентів (найближче до цього типу ЄС). Основними особливостями механізму впливу таких міжнародних організацій на країни-члени є:

- право міжнародної організації на втручання в питання, що належать до внутрішньої компетенції держави згідно з її конституцією;

- повноваження організації на розробку з метою регулювання цих питань:

а) правил, обов’язкових для держав-членів;

б) механізм контролю і примусу до дотримання цих правил;

- покладання широких повноважень із створення правил і контролю за їх дотриманням на непредставницькі органи, тобто міжнародних службовців;

- право організації своїми рішеннями зобов’язувати та уповноважувати фізичних і юридичних осіб держав-членів.

Наднаціональні організації створювались, як правило, в тих сферах міжнародного співробітництва, які зачіпали інтереси всього людства, тобто мали всесвітній характер, і вимагали для свого вирішення об'єднання зусиль держави. Нерозв'язання проблем могло б спричинити загрозу для цивілізації в цілому.

Отже, наднаціонального регулювання вимагали ті проблеми, які пізніше були названі глобальними проблемами сучасності. Це і міжнародні економічні проблеми у широкому контексті, і екологічні проблеми, і проблеми миру й безпеки.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Василенко В. А. Основы теории международного права / В. А. Василенко – К.: Вища школа, 1988. – 288 с.
  2.  Водянніков О. Наднаціональність у праві Європейського Союзу: Goetterdammerung Європи чи переосмислення права? / О. Водянніков // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2011. – № 3. – С. 162–192.
  3.  Моравецкий В. Функции международной организации. – М., 2009. – С. 90.
  4.  Мутагиров Д.З. Международные политические институты. – Москва: «Логос», 2011. – С. 8-9.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81208. Пять столпов ислама 24.1 KB
  Саум пост. Мусульманский пост заключается в воздержании от пищи питья наслаждения и развлечений. Главным и обязательным для всех кроме больных путешествующих военных и беременных является пост в месяц рамадан; кроме того существует еще дата в которой поститься желательно. Уразабайрам праздник разговенья окончания поста.
81209. Основные идеи шариата. Понятие джихада 26.17 KB
  Понятие джихада. Джихад с точки зрения шариата является общим понятием путей и методов достижения деяний высказываний и убеждений любимых и одобряемых Всевышним Аллахом а также отражения деяний высказываний и убеждений порицаемых и ненавистных Пречистому Аллаху. Ибн альКаййим: Джихад подразделяется на четыре уровня: джихад против самого себя джихад против шайтана джихад против неверующих и лицемеров и джихад против приверженцев несправедливости нововведений и порицаемых действий. Джихад против самого себя также имеет четыре уровня:...
81210. Происхождение буддизма. Реальная и мифологическая жизнь Будды 25.61 KB
  Это путь самоуглубления для познания истины путь ведущий к покою и к просветлению духа. Открыв истинный путь начал проповедовать. Именно Будде Шакьямуни мудрецу из племени шакьев удалось доступно и убедительно выразить ожидания общества: жизнь есть страдание от страдания можно спастись есть путь спасения этот путь нашел и описал Будда.
81211. Учение Будды. «Четыре истины» буддизма. Благородный восьмеричный путь 23.79 KB
  Основу ее составляют 4 благородные возвышенные истины: учение о страдании о причинах страдания о прекращении страдания и о пути к прекращению страдания. 1Существуют страдания. 3Страдания можно прекратить путём избавления от желаний. Нирвана конечная цель религиозного спасения то состояние полного небытия при котором страдания кончаются.
81212. Специфика вероучения буддизма. Устройство Вселенной 25.86 KB
  Человек воспринимает мир как бы сквозь призму своих ощущений но эти ощущения не субъективное представление индивида а объективный факт следствие волнения дхарм. Дхарма закон учение религия качество и т. Основное значение дхармы носитель своего признака то есть носитель душевных свойств до 100 и более. Учение о дхармах основа буддийской философии и содержит элементы диалектики.
81213. Структура Нового Завета 22.9 KB
  Библия состоит из книг Ветхого и Нового Завета. Новый Завет содержит основополагающие тексты удостоверяющие новый завет между Богом и человеком заключенный через Иисуса Христа. Новый Завет состоит из 27 книг которые как и книги ВЗ исследователи разделяют на пять групп.
81214. Основные расколы в христианстве 25.19 KB
  Вскоре от Антиохийской церкви отделилась Кипрская а затем Грузинская православная церковь. Тем самым армянская церковь поставила себя в особое положение приняв догмат противоречащий догматике ортодоксального христианства. Западная церковь стала называться римскокатолической что означало римская всемирная церковь восточная православной т.
81215. Реформация и возникновение протестантизма 23.34 KB
  После того как большая группа германских государей и представителей вольных городов примкнувших к Реформации выступили с протестом против решения имперского рейхстага в Шпейере 1529 запрещавшего дальнейшее распространение реформ последователи их стали называться протестантами а новая форма христианства протестантизмом. Таким образом протестантизм совокупность религиозных организаций и вероучений возникших в результате Реформации католицизма начиная с XVI в. Протестантизм вырос из религиозных конфликтов которые были формой...
81216. Особенности вероучения и обрядности протестантизма 24.26 KB
  Протестанты считают что человек может получить прощение грехов верой в Иисуса Христа верой в Его смерть за грехи и немощи всех людей и в Его воскресение из мёртвых. Христианепротестанты верят что Библия является единственным источником христианского вероучения её изучение и применение в собственной жизни считается важной задачей каждого верующего. Протестанты прилагают усилия чтобы Библия была доступна людям на их национальных языках. Протестанты считают основой своей веры прежде всего Библию Книги Священного Писания.