98138

Управлінська діяльність Новопавлівської сільської ради

Дипломная

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Специфічними рисами управління сільської ради є необхідність швидко реагувати на зміни, різноманітність здійснюваної діяльності, різнополярність отримуваної інформації та необхідність подолання цього. Зазначені особливості реалізуються і враховуються в процесі відособлення управлінської праці.

Украинкский

2015-10-29

675.5 KB

5 чел.

ВСТУП

Сільська рада як об'єкт управління має свої характеристики, що впливають на побудову і функціонування системи менеджменту й ефективність роботи. Ці характеристики змінюються під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, зумовлюючи необхідність зміни організаційних форм. Ефективність сільської ради є управлінською категорією, тому управління ефективністю – головне завдання, яке менеджмент повинен вирішувати постійно і системно. Тільки такий підхід дає можливість одержати результати, що відповідають цільовим настановам підприємств. Базою для порівняння результатів з метою є система оцінок, які відповідають моделі організації і враховують використані нею критерії оцінки.

Для економіки України характерно те, що в найближчі роки в її складі залишиться значна частина державних підприємств, напівдержавних фірм (наприклад, корпоративних підприємств із збереженням контрольних акцій у держави). Тим часом у розвинених країнах світу домінує управління не приватних власників або державних управлінців, а менеджерів-професіоналів, які мають статус виконувача обов'язків власника з управління. Таке поєднання власності і управління означає, що тільки результативна робота менеджера на фірму створює для нього можливості реалізувати свої інтереси у вигляді високих доходів і власної репутації та перетворює його на господаря селищної ради, зацікавленого в ефективному використанні ресурсів.

Специфічними рисами управління сільської ради є необхідність швидко реагувати на зміни, різноманітність здійснюваної діяльності, різнополярність отримуваної інформації та необхідність подолання цього. Зазначені особливості реалізуються і враховуються в процесі відособлення управлінської праці.

Останнє – необхідна умова розвитку суспільного виробництва. Управлінська діяльність залежить також від характеру і змісту самої роботи: її цільової спрямованості, предмета, результатів, застосовуваних засобів.  Управлінською працею займаються керівники, фахівці, технічні виконавці. Провідне місце серед них посідають менеджери всіх рівнів управління (вищого, середнього, нижчого) та різних підрозділів селищної ради (лінійних і функціональних). Зміст, складність, специфіка діяльності менеджерів розкриваються у виконуваних ними функціях і різноманітних ролях у процесі управління сільською радою.

1 ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ`ЄКТА І ПРЕДМЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ

  1.  Загальна характеристика історії створення і господарювання   

Новопавлівської сільської ради

Місцева  рада  в селі Новопавлівка  утворена   навесні  1920 року. Першим   головою  стає  селянин – бідняк  Шовкун  Пилип  Васильович.  В різні  роки  Новопавлівську  сільську  раду  очолювали:  Білокінь Прокіп  Лукич, Давиденко  Лука  Іванович,  Коротун  Микола  Михайлович, Янченко  Аркадій Якович, Коваленко  Іван  Петрович, Давиденко  Іван  Кирилович.  

На   місцевих виборах, восени 2010 року,  вперше в історії села, обрано Новопавлівським сільським головою жінку – Кондратюк Інну Іванівну.

Основними напрямками діяльності Новопавлівської сільської ради та її виконавчого комітету є вирішення комплексних соціально-економічних проблем на підвідомчій території. В своїй роботі виконком сільської ради керується Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»  та відповідно до ст..27-39 даного закону виконком виконує власні та делеговані повноваження. Одним з визначальних напрямків своєї діяльності сільська рада вважає підвищення ролі депутатів, постійних комісій, виконавчих органів ради у вирішенні питань сільського буття. За звітний рік  постійними комісіями була розглянута низка питань, які мають важливе соціально-економічне і культурне значення.

Депутатський корпус Новопавлівської сільської ради налічує 20 осіб, виконавчий комітет – 15 осіб.

На сьогоднішній день до складу  Новопавлівської сільської ради входять такі населені пункти: с. Новопавлівка – площа населеного пункту – 1286,4 га;   с. Дачне – 36,4 га; с. Філія – 18,3 га; с. Чугуєве -  66,6га.

Кількість населення –  2835чол., кількість домогосподарств  по сільській раді  - 1092.

Бюджетом Новопавлівської сільської ради фінансуються  6 установ: 2 дитячих садка , 2 бібліотеки, сільський будинок культури та апарат сільської ради.

Функціонує 19 торгових точок. З них: 1 аптека, 2 кафе, 5 торгових точок промислової групи,  4 торгових точок мають ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами.

Послуги поштового зв`язку надає  одне   відділення поштового  зв`язку «Укрпошта» .

Загальна площа земель Новопавлівської сільської ради складає 24473,0000га.

Станом на 01.07.2014 на території ради здійснюють землекористування:

  •  ТОВ «Агрофірма Прогрес»; ТОВ «Чугуєво»; ТОВ «Компанія Фактор»; ТОВ «Садко»;
  •  СФГ «Кондратюк»; СФГ «Новатор»; СФГ «Сосновий бір»; СФГ «Адоніс»; СФГ «Мета»; СФГ «Шилько»; СФГ «Вільне»; СФГ «Урожай 2014»;
  •  ПП «АЯ і К»; ПП Пивовар В.В.; ПП Дорошенко; ФОП Скочко В.І.; ФОП  Карпенко В.Ф.; ФОП Больбот Г.А.; ФОП Зайцев П.Л.; ФОП Мусаєв Ш.Ш.; ФОП Баша М.І.

Одноосібно обробляють ділянки для ведення товарного виробництва - 305чол.

На території сільської ради діє активна ініціативна громада, яка у квітні 2011 року створила свою громадську організацію «Калина».  У громади села є свій власний погляд на вирішення проблем і тільки завдяки спільним зусиллям місцевого самоврядування, підприємців, закладів культури, освіти та безпосередньо мешканців громади  втілює в життя свої ініціативи.

Громадська організація «Калина» здатна  ініціювати  та  впроваджувати     ініціативи    разом  з  органами  місцевої  влади.  Це  дає  змогу  створити    сприятливе  середовище  для  сталого  соціально-економічного  розвитку  на   місцевому  рівні,  підвищення  рівня  життя  на  селі.

1.2 Управління Новопавліською сільською радою

Система самоврядування територіальної громади села визначається Конституцією України, законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в подальшому для зручного написання статуту термін самоврядування територіальної громади селища буде замінене терміном «місцеве самоврядування»)[1].

Система самоврядування територіальної громади села приведена на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1 – Система самоврядування територіальної громади села

Система місцевого самоврядування включає:

- територіальну громаду села – первинний суб’єкт місцевого самоврядування, яка може безпосередньо вирішувати будь – яке питання, віднесене Конституцією ти законами України до відання місцевого самоврядування;

- сільську раду – представницький орган місцевого самоврядування;

- сільського голову;

- виконавчі органи сільської ради;

- органи самоорганізації населення.

Розмежування повноважень між елементами системи місцевого самоврядування здійснюється відповідно до чинного законодавства України та Статуту сільської ради.

Територіальну громаду села складають жителі села.

Реєстрація жителів села здійснюється у порядку, визначену законодавством.

Право на участь у здійсненні місцевого самоврядування в повному обємі здійснюють члени територіальної громади села – громадяни України, які досягли 18 – річного віку та не визнані судом недієздатними. Вони мають право обирати органи і посадових осіб місцевого самоврядування, бути обраними або призначеними до органів місцевого самоврядування або їх посадовими особами, брати участь у місцевих референдумах, зборах громадян за місцевим проживанням та користуватися іншими передбаченими Конституцією і законами України та статутом Новопавлівської сільської ради, правом на участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Жителі села здійснюють своє право на місцеве самоврядування.

Право жителів села брати участь у здійсненні місцевого самоврядування може бути реалізовано в наступних формах:

- місцевим референдумом;

- вибори депутатів села ради, депутатів обласної ради та сільського голови;

- загальні збори громадян за місцевим проживанням;

- колективні та індивідуальні звернення жителів села до органів і посадових осіб місцевого самоврядування;

- громадські слухання;

- місцеві ініціативи;

- участь у роботі органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення та робота на виборних посадах місцевого самоврядування;

- інші, не заборонені законом форми.

Вищими формами безпосереднього здійснення територіального громадою села місцевого самоврядування є місцевий референдум і місцеві вибори.

Місцевий референдум – це прийняття рішення з питань, віднесених Конституцією і законами України до відання місцевого самоврядування, шляхом прямого волевиявлення жителів села, які мають право голосу.

Жителі села беруть участь у місцевих референдумах. Місцевий референдум проводиться з метою безпосереднього вирішення територіальною громадою важливих питань, віднесених до відання місцевого самоврядування.

На місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади, а також питання затвердження місцевого бюджету та встановлення місцевих податків.

Питання, які не віднесені чинним законодавством до відання місцевого самоврядування, але мають важливе значення для територіальної громади, соціально – економічного та культурного розвитку села, можуть бути винесені на місцевий консультативний референдум, наслідки якого не мають обовязкового характеру.

Загальні збори громадян за місцевим проживанням скликаються по будинках, вулицях  села або інших внутрішньо – територіальних утвореннях з метою:

-обговорення питань загальносільського значення;

- обговорення питань віднесених до віддання місцевих органів самоврядування, які мають важливе значення для відповідних жителів та подання пропозицій з цих питань;

- створення органів самоорганізації населення;

- заслуховування повідомлень та звітів про роботу органів і посадових осі місцевого самоврядування органів самоорганізації населення;

- прийняття рішень про участь на громадських засадах жителів села в роботах з благоустрою, у сприянні охороні громадського порядку, збереження житлового фонду, памятників історії і культури, наданні допомоги соціально незахищеним членам громади.

- прийняття рішень про запровадження місцевих зборів на засадах добровільного самооподаткування.

- вирішення інших питань місцевого значення відповідно до чинного законодавства.

У роботі загальних зборів громадян мають право брати участь жителі села, які мають право голосувати на місцевих зборах та проживають на відповідній території.

У роботі загальних зборів з правом дорадчого голосу можуть брати участь народні депутати України, сільський голова, депутати сільської ради, посадові особи органів місцевого самоврядування представники органів державної влади, об’єднань громадян та підприємств.

Загальні збори громадян скликаються сільським головою за власною ініціативою або за ініціативою депутатів сільської ради, виконавчого комітету чи відповідного органу самоорганізації населення.

Загальні збори громадян можуть також скликатися сільським головою за пропозицією не менше як 60 жителів, які мають право голосу на місцевих виборах.

Загальні збори громадян є правомощними за умов присутності на них не менше 60 жителів селища.

Сільський голова, сільська рада та її виконавчі органи, відповідний орган самоорганізації населення сприяють підготовці і проведенню загальних зборів громадян, надають їх учасникам необхідні приміщення, матеріально – технічні засоби інформаційні та довідкові матеріали.

Жителі села мають право брати участь у громадському слуханні, тобто зустрічатися з депутатами сільської ради та посадовими особами органів місцевого самоврядування, під час яких заслуховується інформація про виконання ними службових обов’язків або окремих доручень чи про вирішення окремих питань, які зачіпають інтереси сільської громади, жителів села, порушуються питання та вносяться пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.

Метою громадських слухань є здійснення контролю за роботою депутатів села, ради та посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Члени територіально громади села мають право ініціювати розгляд сільською радою будь – якого питання віднесеного Конституцією і законами України до відання місцевого самоврядування.

Жителі села мають право бути присутніми на відкритих засіданнях сільської ради.

Жителі села мають право без будь – яких обмежень бути присутніми і виступати на громадських слуханнях у зв’язку з розробкою проектів місцевого бюджету та програм соціально – економічного і культурного розвитку, проектів рішень ради з питань, які становлять суттєвий громадський інтерес.

При обговоренні питань, що винесені на громадські скликання, жителям села повинна бути забезпечена можливість на висловлювання своєї позиції і вносити пропозиції.

Система органів та посадових осіб місцевого самоврядування включає:

  •  представницький орган місцевого самоврядування – село;
  •  сільського голову;
  •   виконавчий орган місцевого самоврядування – виконавчий комітет.

Сільський голова, сільська рада та її виконавчий орган здійснюють свою діяльність щодо реалізації функцій місцевого самоврядування за дорученням територіальної громади, від її імені та в її інтересах.

Виконавчий комітет сільської ради здійснює надані йому законодавством окремі повноваження органів виконавчої влади.

Діяльність органів місцевого самоврядування базується на засадах законності, гласності, підконтрольності, підзвітності перед територіальною громадою, розмежування повноважень представницької та виконавчої гілок влади, забезпечення повноти здійснення функцій місцевого самоврядування та пріоритету інтересів жителів села при їх здійсненні.

Розділ повноважень між органами і посадовими особами місцевого самоврядування здійснюється згідно законодавства та статуту Новопавлівської сільської ради. Повноваження, які можуть передаватися та порядок їх передачі визначаються законом.

Сільська рада є представницьким органом місцевого самоврядування – єдиним органом представницької влади територіальної громади села.

Сільська рада формується шляхом вільних виборів, які проводяться на основі загального, рівного і прямого вибору права шляхом таємного голосування. Порядок призначення, організації і проведення виборів депутатів сільської ради визначаються Конституцією і законами України та статутом.

Загальний склад сільської ради встановлюється в межах, визначених законодавством, рішенням сільської ради, яке приймається перед кожними черговими виборами депутатів сільської ради.

Крім депутатів, до складу сільської ради входить за посадою сільський голова.

Депутат сільської ради – особа, яка шляхом вільних виборів наділяється територіальною громадою села повноваженнями представляти інтереси своїх виборців та здійснювати функції місцевого самоврядування, віднесені законодавством до відання сільської ради.

Депутат сільської ради здійснює свої повноваження як правило, на громадських засадах. Сільська рада може прийняти рішення щодо оплати роботи окремих депутатів, які займають в раді виборні посади на постійній основі.

Грошова винагорода депутатів, які працюють в сільській раді на постійній основі, виплачується з місцевого бюджету в розмірах, визначених рішенням ради.

Строк повноважень сільської ради – 4 роки.

Сільська рада є повноважною за умови обрання не менше як двох третин від встановленого радою складу.

Повноваження сільської ради починаються з моменту офіційного повідомлення виборчою комісією про обрання необхідної кількості депутатів.

Повноваження сільської ради припиняється в день офіційного оголошення територіальною виборчою комісією про обрання сільської ради нового скликання.

Підстави і порядок дострокового припинення повноважень сільської ради визначаються законодавством.

Основною організаційною формою роботи сільської ради є її сесія.

Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних та інших комісій.

На сесіях сільська рада розглядає найважливіші питання віднесені до відання місцевого самоврядування, за включенням питань, які у відповідності із принципом розподілу влад віднесені до відання сільського голови і виконавчих органів сільської ради.

Сесії сільської ради проводяться гласно і носять відкритий характер. На сесії мають право бути присутні жителі села, представники засобів масової інформації, політичних партій і громадських організацій.

Сільська рада має право, у разі необхідності, прийняти рішення про проведення закритого пленарного засідання.

Прийняті на сесії рішення сільської ради підписуються сільським головою.

Рішення сільської  ради нормативно – правового характеру підлягають офіційному оприлюдненню в десятиденний строк з моменту прийняття і набувають чинності з дня оприлюднення, якщо сільською радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень в дію.

Постійні комісії сільської ради є постійно діючими, які обираються з числа депутатів ради на строк її повноважень для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, віднесених до відання ради та для здійснення контролю за виконанням рішень ради і виконавчих органів.

До складу постійної комісії входить її голова, члени комісії і секретар. Перелік постійних комісій та їх персональний склад зазначаються новообраною сільською радою на першій сесії.

Постійні комісії за дорученням сільської ради, секретаря або за власною ініціативою вивчають діяльність підзвітних і підконтрольних раді та виконавчому комітету органів, підприємств, організацій і установ комунальної власності, подають за результатами перевірки рекомендації на погляд їх керівників, а в необхідних випадках – на розгляди, здійснюють контроль за виконанням рішень ради.

Постійні комісії у питаннях, які належать до їх відання, мають право отримувати від керівників органів підприємств і організацій, зазначеній у частині шостій статті, необхідні матеріали і документи.

Організація роботи постійної комісії і ради покладається на голову комісії. Голова комісії скликає і веде засідання, дає доручення членам комісії, представляє комісію у відносинах з іншими органами, об’єднаннями громадян, підприємствами, організаціями, установами, а також громадянами, організовує роботу по реалізації висновків та рекомендацій комісії. В разі відсутності голови комісії або неможливості ним виконувати свої повноваження з інших причин його функції здійснює заступник голови комісії або секретар комісії. Засідання постійної комісії складається в міру необхідності і воно є правочинним, якщо на ньому присутні не менше як половина від загального складу комісії.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійні комісії приймають більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності – заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Рекомендації постійних комісій підлягають обов’язковому розгляду органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами.

Депутати сільської ради можуть об’єднуватися у депутатські групи, фракції, клуби та інші добровільні депутатські об’єднання, які утворюються на постійній чи тимчасовій основі.

Порядок утворення та реєстрації депутатських об’єднань, їх повноваження вивчаються регламентом ради.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування згідно з Конституцією України є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевого бюджету, позабюджетні цільові та інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальної громади селища, а також об’єкти спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області, що перебувають у управлінні обласної ради.

До комунальної власності територіальної громади включаються рухоме і нерухоме майно, зареєстроване у визначеному законодавством порядку, перелік обєктів комунальної власності територіальної громади визначається рішенням сільської ради відповідно до законодавства.

До комунальної власності села можуть належати:

- земля та інші природні ресурси;

- комунальні підприємства;

- банки, страхові товариства, пенсійні фонди, заклади та установи культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, соціального обслуговування та інше майно, що належить територіальній громаді селища:

- участки (паї) у майні підприємств;

- комунальний житловий та нежитловий фонди селища;

- доходи місцевого бюджету, позабюджетні, валютні та інші кошти та депозити (органів місцевого самоврядування) в банківських установах, цінні папери, інші передбачені чинним законодавством фінансові ресурси;

- нерухоме майно, що передається до комунальної власності територіальної громади за рішенням суду;

- інше рухоме і нерухоме майно, визначене чинним законодавством.

У комунальній власності територіальної громади знаходяться об’єкти, що мають важливе загально сільське значення для життєзабезпечення села, задоволення потреб територіальної громади та для збереження історико – культурних об’єктів селища.

2 ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ

2.1 Суть управління персоналом, його функції та методи

Однією із головних сукупних складових підприємства, як цілісної виробничо-господарської системи, поряд з управлінням діяльності вважається управління персоналом [2]. В літературі можна зустріти інші варіанти структурування системи підприємства, але завжди виділяється кадрова складова, як основна частина системи управління.

Зараз широко використовуються такі поняття, як: управління трудовими ресурсами, управління працею, управління кадрами, управління людськими ресурсами, управління людським фактором, кадрова політика, кадрова робота і т.д., котрі так чи інакше відносяться до трудової діяльності людини та управлінню його поведінки на виробництві. Термін «управління персоналом» та термін «управління кадрами» не варто використовувати як синоніми через те, що в ряді високорозвинених країн (наприклад у Франції) до кадрів традиційно відносять лише управлінців найвищого та середнього рівнів, спеціалістів, що мають високу професійну підготовку. В зв’язку із зростаючою роллю людського фактору в сучасному виробництві, однією з найважливіших функцій управління персоналом стає розвиток персоналу, а не просто приведення його чисельності у відповідність до наявності робочих місць, що потребує іншого підходу до прийняття управлінських рішень. Це стало аргументом для виділення управління персоналом в окремий напрямок менеджменту.

В літературі можна зустріти приклади різного тлумачення поняття „управління персоналом” [3]. Одні автори у визначенні оперують ціллю та методами, за допомогою котрих можна досягти цієї цілі, тобто акцентують увагу на організаційному аспекті управління. Інші у визначенні найбільшого значення надають змістовій частині, що відображає функціональний бік управління. Типовим прикладом першого підходу є визначення В.П. Галенко: «Управління персоналом – це комплекс взаємопов’язаних економічних, організаційних та соціально-психологічних методів, що забезпечують ефективність трудової діяльності та конкурентоспроможності підприємств» [4].

Інший підхід відображається у визначенні управління персоналом, що прийнятий в німецькій школі менеджменту: «Управління персоналом – область діяльності, найважливішими елементами котрої являються визначення потреби у персоналі, залучення персоналу, задіяння  в роботі, вивільнення, розвиток, контролінг персоналу, та структурування робіт, політика винагород та соціальних послуг, політика участі в досягненні успіху, управління затратами на персонал та керівництво співробітниками».

Цілями управління персоналом підприємства являються:

  1.  Підвищення конкурентоспроможності підприємства в ринкових умовах;
  2.  Підвищення ефективності виробництва та праці, а саме досягнення максимального прибутку;
  3.  Забезпечення високої соціальної ефективності функціонування колективу.

Успішне виконання поставлених цілей потребує виконання таких задач, як:

  •  забезпечення потреби підприємства в робочій силі в необхідній кількості та кваліфікації;
  •  досягнення обґрунтованого співвідношення  між організаційно-технічною структурою виробничого потенціалу та структурою трудового потенціалу;
  •  повне та ефективне використання потенціалу робітника та виробничого потенціалу в цілому;
  •  забезпечення умов для високопродуктивної праці, високого рівня її організованості, вмотивованості, самодисципліни, виробітки у робітника звички до взаємодії та співробітництва;
  •  закріплення робітника на підприємстві, формування стабільного колективу як умова окупності коштів, що тратяться на робочу силу (залучення, розвиток персоналу);
  •  забезпечення реалізації бажань, потреб та інтересів працівників по відношенню до змісту праці, умов праці, виду зайнятості, можливості професійно-кваліфікаційного та посадового просування;
  •  узгодження виробничої та соціальних задач (балансування інтересів підприємства та інтересів працівників, економічної та соціальної ефективності);
  •  підвищення ефективності управління персоналом, досягнення цілей управління при скорочення витрат на робочу силу.

Ефективність управління персоналом та найбільш повна реалізація поставлених цілей у великій мірі залежать саме від принципів та методів управління персоналом. Слід зауважити, що чим більшою є компанія та чим більше підрозділів і філіалів вона має, тим більше значення має узгодження загальних принципів здійснення єдиного управління.

Існує три групи основних засобів управління: прямі засоби управління, опосередковані та особлива група – квазізасоби управління, котрі не можна включити до попередніх двох [5].

До найважливіших прямих засобів безпосереднього управління належать такі:

  •  делегування повноважень і завдань, тобто передавання співробітникам не тільки виконання чітко сформульованих завдань, а й певних компетенцій, а отже разом з самостійністю і додаткової відповідальності;
  •  обговорення в колективі, бесіди з підлеглими, під час котрих рішень. Це допоможе не тільки налагодити інформаційний потік між відбувається не тільки узгодження дій та рішень працівників та керівника а й підвищення мотивації підлеглих через залучення їх до рішення управлінських керівництвом та персоналом а й створить атмосферу довіри у колективі, допоможе оперативному визначенню проблематики та пошуку рішень;
  •  критика та заохочення, тобто форми оцінювання людської праці, але ці підлеглі не повинні сприймати критику як покарання, а лише як сигнал для покращення якості своєї праці. Керівник завжди має вислухати пояснення та вибачення працівника та прийняти їх, якщо вони виправдані;
  •  службовий нагляд і контроль за результатами праці, що мають співвідноситися з нормами та плановими завданнями і порівнюватися з фактичним станом справ;
  •  інформація та комунікація, тобто кожний працівник повинен мати доступ до необхідної та релевантної для його сфери діяльності інформації, окрім того необхідно забезпечити безперешкодний потік інформації в середині підприємства як у вертикальному, так і в горизонтальному напрямку. Окрім того обізнаність працівника є одним з факторів його вмотивованості в своїй праці;
  •  директиви та вказівки, перші мають стосуватися основних, стратегічних напрямків діяльності та розвитку підприємства, а вказівки вже конкретизують їх та приписують як діяти в конкретних ситуаціях. Основною функцією директив та вказівок є узгодження діяльності всього підприємства.

Другу групу засобів управління, так званих непрямих, чи опосередкованих засобів управління персоналом складають:

  1.  Характеристика посади, тобто опис ї мети, завдань, компетенції і співвідношення з іншими посадами, вимог до працівника. З одного боку це є основою для контролю, з іншого допомога працівнику адаптуватися на даній посаді;
  2.  Оцінка робочого місця, котра частково здійснюється на основі характеристики посади, але тут  враховуються і складність діяльності, і умови роботи, і т.д.;
  3.  Оцінка співробітника, тобто оцінка його особистого внеску. Таким чином, за допомогою оцінок і балів, можна виявити здібності та можливості робітника та необхідність підвищення його кваліфікації, звільнення та підвищення. В деякій мірі така оцінка являється одним з факторів мотивації робітника.

До квазізасобів застосовують неформальні групи та робочу атмосферу. Причини створення неформальних груп криються у самій природі людини, її особистих та суб’єктивних уподобань, потребі у спілкуванні.

Соціологічні та організаційні причини створення неформальних груп приведені на рисунку 2.1

Рисунок 2.1 – Соціологічні та організаційні причини створення

                       неформальних груп серед персоналу

Неформальні групи можуть спричиняти як позитивний так і негативний вплив на організацію. Завдання керівництва полягає лише в сприянні розвитку груп, що позитивно впливають на діяльність організації, оскільки попереджати утворення майже неможливо[6]. Робоча атмосфера, психологічний фон та умови праці робітників вагомо впливають на якість їх трудової діяльності, а відсутність напруження та конфліктів робить працю більш легкою та радісною.

Практика показує, що в управлінні персоналом існують два крайніх стилі управління – авторитарний та ліберальний (партисипативний).  Цілі методів менеджменту часто збігаються з  цілями та змістом управлінських стилів, але у методах управління персоналом містяться окремі елементи концепції управління персоналом.

Існує чотири основних методів (концепцій) менеджменту персоналу:

  1.  Визначення виняткових ситуацій. Ця концепція полягає у тому, що кожний відділ самостійно виконує тільки певну конкретну частину роботи, що входить до його компетенції. І лише за умов форс-мажорних обставин чи відхилення від поставлених цілей передбачається втручання іншої організації. Основна ідея цього методу полягає у звільненні управлінського апарату від зайвих робочих операцій, проте проблематичним є чітке розмежування звичайних та надзвичайних операцій;
  2.  Визначення цілей. Мається на увазі побудова чіткої та взаємопов’язаної системи цілей, відповідно до структури компанії, за умови, що цілі є сумісними та актуальними навіть для найнижчих інстанцій компанії. За умов такого управління персоналом керівництво має лише формувати цілі, а персонал, що виконує ці цілі таким чином розширює свою свободу дій, що безперечно є одним із факторів його мотивації. Недопустимим є авторитарне втручання керівників у діяльність нижчих підрозділів та виникнення конфліктів на цьому ґрунті;
  3.  Делегування, тобто передача певних завдань та відповідальність за їх виконання на нижчий рівень. За таких умов роботи керівництво має можливість присвятити більше часу власне управлінню, але делегується відповідальність лише за виконання певної роботи, а відповідальність за управління й надалі лежить на керівникові. Для більш ефективного здійснення методу делегування повноважень система повинна мати високий степінь гнучкості, що дає можливість швидкого реагування на зміни;
  4.  Концепція мотивації є чи не найголовнішою серед усіх інших і має досить складну підструктуру. Вмотивовані робітники, котрі мають можливість самореалізації та відчувають важливість свого вкладу у діяльність всієї організації, є найбільш продуктивними для виконання будь-якої роботи.

Мотивація передбачає цілу систему стимулів: грошові заохочення, надійна соціальна політика, обладнання робочих місць і т.д.

  1.   Структура системи управління персоналом

Сутність будь якої діяльності може бути охарактеризована конкретним переліком робіт, що її складають, чи її основними елементами [7]. Змістовна структура управління персоналом  відображена на рисунку 2.2

Рисунок 2.2 - Змістовна структура управління персоналом

Зрозуміло, що планування потреби в персоналі – частина загального процесу планування в організації. В кінцевому результаті успішне кадрове планування базується на знанні відповідей на наступні питання:

  •  скільки працівників, якої кваліфікації, коли і де потребується;
  •  яким чином можна залучити потрібний та скоротити чи оптимізувати використання зайвого персоналу;
  •  як краще використати персонал у відповідності з його здібностями, вміннями та внутрішньою мотивацією;
  •  яким чином забезпечити умови для розвитку персоналу;
  •  яких витрат потребують заплановані заходи.

Оцінка потреби організації в персоналі носить кількісний та якісний характер [8]. Визначити необхідну кількість робітників та їх професійний і кваліфікаційний склад позволяють: виробнича програма, норми виробітку, запланований ріст підвищення продуктивності праці та структура робіт.

Якісна оцінка в потребі персоналу – спроба відповісти на питання «кого?». Це найбільш складний вид прогнозу, оскільки слідом за аналізом, аналогічним для цілей кількісної оцінки, повинні враховуватися ціннісні орієнтації, рівень культури та освіти, професійні навички та вміння того персоналу, котрий необхідний організації. Особливу складність являє собою оцінка потреби в управлінському персоналі. В цьому випадку необхідно врахувати, як мінімум, можливості персоналу визначати раціональні оперативні та стратегічні цілі функціонування підприємства та здійснювати формування оптимальних управлінських рішень, що забезпечують досягнення цих цілей.

При нестачі персоналу, якщо всі альтернативи найму (понаднормова праця, підвищення інтенсивності праці, структурна реорганізація чи використання нових схем виробництва, тимчасовий найом, залучення спеціалізованих фірм, для виконання деяких видів діяльності) вже використані, необхідно використовувати зовнішні та внутрішні джерела робочої сили.

Внутрішні джерела – це люди, що працюють в організації. В ряді іноземних країн, наприклад в Японії, при появі вакансії в апараті управління прийнято спочатку оголошувати внутрішній конкурс на заміщення посади кимось із власних співробітників і тільки потім, у випадку негативних результатів, запрошувати до участі у конкурсі спеціалістів із зовні.

Вважається, що це покращує моральний клімат в колективі, укріпляє віру співробітників у свою організацію. При роботі з резервом у всіх крупних фірмах існують так звані матриці переміщень, в яких відображено наявне положення кожного керівника, його можливі переміщення та ступінь готовності до заняття наступної посади. Методи набору персоналу із внутрішніх джерел дуже різні, а саме:

  1.  Внутрішній конкурс. Служба персоналу може розіслати у всі підрозділи інформацію про відкриті вакансії, оповістити про це працюючих. Внутрішнє джерело набору використовують в трьох випадках:
  •  при бажанні сформувати мінімальну чисельність персоналу;
  •  при перерозподілі персоналу;
  •  при переміщенні персоналу, наприклад звільнення за власним бажанням людини, котра знаходилася на певному щаблі піраміди, компенсується за рахунок підвищення на один щабель персоналу з нижчих рівнів.
  1.  Суміщення професій. В цих випадках доцільно використовувати і суміщення професій самими працівниками фірми. Ротація, тобто переміщення керівників, можливі наступні варіанти:
  •  підвищення (чи пониження) посади з розширеним (чи зменшенням) кола посадових обов’язків, збільшенням (зменшенням) прав та підвищенням (пониженням) рівня діяльності;
  •  підвищення рівня кваліфікації, що супроводжується дорученням керівнику більш важких задач, без підвищення посади, але із збільшенням заробітної плати;
  •  зміна кола задач та обов’язків, що не обумовлена підвищенням кваліфікації, але така, що супроводжується підвищенням посади та збільшенням заробітної плати (ротація).

До зовнішніх джерел можна віднести ту невизначену кількість людей, здатних працювати в організації, але не працюючих в ній на даний момент. Допоміжними інструментами в цих випадках є центри зайнятості, агентства з найму, кадрові агентства, а також і самостійний пошук через засоби масової інформації.

Внутрішні можливості самореалізації всередині організації сприймаються як заохочення успішної діяльності. Для організації продовжується робота з працівниками, що вже відомі, а також скорочуються фінансові затрати на підбір персоналу. Можливий ризик ускладнень особистих взаємовідносин між співробітниками, може з’явитися так звана «сімейність».

Зовнішні можливість вибору з великої кількості кандидатів. нові люди – нові методи й прийоми роботи. Адаптація нового співробітника , можливе погіршення морально-психологічного клімату серед давно працюючих.

Адаптація персоналу – це пристосування нового робітника до змісту та вимог праці, соціальної сфери [9]. Після зарахування в організацію співробітника призначають на вакантне місце. Першим кроком в адаптації буде введення на посаду, що являє собою сукупність процедур, які мають за мету прискорити освоєння новим працівником роботи, скоротити період адаптації працівника в колективі, допомогти налагодити контакт із співробітниками.

Розрізняють професійну адаптацію (активне освоєння її тонкощів, специфіки, необхідних навичок професії, засобів прийняття рішення для початку у стандартних ситуаціях); психофізіологічну адаптацію до умов праці, режиму роботи та відпочинку; соціально-психологічну адаптацію – адаптацію до колективу, керівництва та колег.

Також виділяють первинну та вторинну адаптацію. Первинна адаптація – пристосування молодих кадрів, які не мають досвіду професійної діяльності (це, насамперед, випускники навчальних закладів). Вторинна адаптація – пристосування працівників, які вже мають цей досвід (як правило, це ті працівники, котрі міняють об’єкт діяльності та професійну роль, наприклад при підвищенні у рангу).

Для того, щоб всі задачі, поставлені перед організацією було досягнуто, недостатньо тільки набору кваліфікованих кадрів, необхідно так організувати працю, щоб кожний робітник прикладав максимум зусиль для виконання поставлених задач, не зважаючи на свої особисті проблеми. Мотивація – це процес спонукання себе та інших до діяльності для досягнення особистих цілей та цілей організації. Сучасні теорії мотивації праці основані на двох основних поняттях: потреби (первинні та вторинні) і винагорода (внутрішня та зовнішня).

Структура потреб кожної людини визначається його місцем в соціальній ієрархії та раніше здобутим досвідом. Широкий діапазон мінливості цих двох показників створює першу проблему мотивації через потреби. Друга проблема полягає в тому, що задоволення однієї і тієї ж потреби у двох людей може потребувати абсолютно різних дій. Наприклад, потреба у довірі з боку керівника в одного працівника може задовольнятися отриманням складної роботи, а в іншого – наданням вільного режиму роботи. Третьою проблемою мотивації через потреби  є існування самої організації, де взаємозалежність робіт, нестача інформації про роботу кожного, зміни службових обов’язків значно ускладнюють процес мотивації.

Мотивацію можна умовно розділити на матеріальну (традиційну) та нематеріальну (нетрадиційну).

Система оплати праці має створювати у людей почуття захищеності та впевненості, включати дієві засоби стимулювання та забезпечувати процес  відтворення затраченої енергії. Структура заробітної плати – це базові ставки (за виконання посадових обов’язків та за вислугу років), преміальні виплати та соціальні програми.

Базова ставка. Вважається, що базова оплата має бути достатньою, щоб залучити працівників потрібної кваліфікації та підготовки. Вона не повинна перевищувати 70 - 90% загального доходу, котрий отримує працівник. Збільшення розміру базової заробітної праці повинно проходити у строгій відповідності з підвищенням продуктивності праці. Розмір базової ставки має бути пов’язаний з рівнем відповідальності працівника та його ефективністю.

Додаткові виплати компанія може надавати виходячи з цілей, що закладаються в програму стимулювання праці.

Стимулювання інновацій проходить на інноваційно-орієнтованих компаніях, де необхідне творче мислення. Так в компанії ІВМ, якщо раціоналізаторська пропозиція приймається, то її автор отримує 25% загальної суми економії на протязі двох років після її введення.

Оплата за  кваліфікацію (ОЗК), тобто платять не тільки за те, що робить працівник, у за те, що він знає, тобто не праця, а ріст кваліфікації і в першу чергу кількість освоєних спеціальностей. в цілому «оплата за кваліфікацію» означає, що при освоєнні кожної нової спеціальності виконавець отримує надбавку до заробітної плати, при цьому отримані знання мають в тій чи іншій мірі застосовуватися  в роботі [10]. в цілому система ОК вважається ефективною та перспективною, не дивлячись на ряд відносно негативних наслідків. Збільшення витрат на оплату праці в значній супіні компенсується ростом гнучкості використання робочої сили та її продуктивності. Збільшення витрат на підготовку кадрів розглядається не як ріст невиробничих витрат, а як довгострокові інвестиції в розвиток людських ресурсів. При цьому робітник краще розуміє та оцінює свій вклад  в результативність виробничого процесу, підвищується ступінь відповідальності, що беззаперечно відбивається на рості його мотивації та задоволення працею.

Участь працівників у розподіл прибутку, тобто розподіл між ними податкового прибутку, котрий був отриманий в результаті підвищення продуктивності чи якості.

Система Скенлона заснована на розподілі між працівниками та компанією економії витрат на заробітну лату, отриманої внаслідок підвищення продуктивності праці. Спочатку визначається доля фонду заробітної праці в вартості обсягу реалізованої продукції Ко. Якщо доля заробітної плати в вартості продукції менше запланованої долі Ко, то сума економії S, що підлягає розподілу, визначається як різниця між фондом заробітної праці, розрахованому по початковому нормативу від фактичних витрат.

Система Ракера основана на преміюванні робітників за збільшення обсягу умовно чистої продукції в розрахунку на грошову одиницю заробітної плати. спочатку на основі кількісного аналізу визначається обсяг умовно чистої продукції та індекс її росту в компанії. Умовно чиста продукція визначається як залишок від фінансових надходжень від обсягу продаж після вирахування відсотка за кредити і виплати банкам, оплати сировини і т.д. Потім визначається так званий стандарт Ракера – доля фонду заробітної плати в обсязі умовно чистої продукції. В ідеалі від дорівнює 50 %.

Система Іпрошеар основана на преміюванні працівників за економію робочого часу (в людино-годинах), котрий витрачається на випуск заданого обсягу продукції. Основними умовами ефективності застосування системи участі в розподілі прибутку є:

  •  участь у розподілі прибутків не ефективна, якщо не доповнюється залученням працівників до управління, до процесу прийняття рішень, до пошуку шляхів удосконалення виробництва, бо це не спосіб плати працівникам, скільки спосіб управляти процесом праці;
  •  визначення розміру премій має базуватися на таких показниках, на котрі працівники зможуть реально впливати;
  •  робітники обов’язково повинні брати участь в розробці систем участі в

прибутках.

Соціальні програми. В останній час пільги та соціальні виплати перестали носити характер тимчасових та додаткових й перетворились на життєву необхідність не тільки для працівників, а й для їх родин. Перелік пільг,що надаються робітникам досить великий: оплачені святкові дні, відпустки, дні тимчасової непрацездатності, час перерви на відпочинок та обідньої перерви, медичне страхування на підприємстві, додаткове пенсійне страхування, страхування від нещасних випадків та тривалої непрацездатності, безкоштовна стоянка для автомобілів та допомога в підвищенні освіти та перепідготовці, купівля робітниками акцій та користування об’єктами розваг і відпочинку. Зараз в нашу країну дійшла американська система пільг з принципом «кафетерію», тобто працівник має змогу самостійно вибрати пакет необхідних йому пільг.

Проте слід зауважити, що так званий метод «батога та пряника» існує вже досить давно і з плином часу трансформувався в систему найпростіших економічних та адміністративних стимулів та санкцій. Але він підтверджує свою ефективність лише за умови достатньо низької змістовності праці, авторитарних стилях керівництва та неможливості (з різних причин) знайти собі інше місце роботи. З появою теорії підсвідомого З. Фрейда та робіт Е. Мейо управління взяло на озброєння психологічні методи впливу на працівників. Основна причина – поява на передньому плані у робітника нематеріальних (вторинних чи психологічних) мотивів діяльності та потреб у самокерівництві, задоволенні працею, визнанні і т.д.

Одна з найвагоміших теорій, що покладена в основу мотиваційної політики багатьох підприємств, є піраміда потреб Маслоу, котрий виділив п’ять основних ступеней задоволення потреб, кожний наступний з котрих виникає за умови задоволення попереднього. Отже цими складовими (потребами) є: фізіологічні – в їжі, воді, помешканні, відпочинку і т.д.; в безпеці та впевненості в майбутньому; соціальні – в приналежності до чогось, соціальній взаємодії; в повазі; в самовираженні – в реалізації свого потенціалу, особистісному рості. Але ця теорія має і свої недоліки – для того, щоб більш високий рівень потреб почав впливати на людину, не обов’язкове повне задоволення потреб нижчого рівня, так як поведінка людини стимулюється не однією активною потребою; такої структури не існує в чистому вигляді; модель не враховує індивідуальні відмінності людей; не врахований процес відновлення потреб з часом.

Модель Врума побудована на припущенні, що усвідомлення потреб та інтенсивності мотивації через них викликає поведінку людини, що  визначається наступними моментами: оцінкою людини результатів поведінки; рівнем його впевненості, що ця поведінка призведе до бажаного результату; очікуванням – особистісною оцінкою настання бажаного результату певних дій. Складові моделі зв’язку: затрати праці – результат (а), результат – винагорода (б), та валентність (в), (ступінь відносного задоволення результатом). Формула мотивації: М = (а)*(б)*(в).

Але ця теорія не повністю враховує індивідуальні особливості людей та організацій, не визначена практична сторона застосування модем.

Модель МакКлеланда-Аткінсона – структура потреб вищого порядку. Її складовими є: потреба у владі – бажання впливати на інших, що знаходиться між потребою в повазі та потребою в самовиразі; потреба в успіху – прагнення довести роботу до успішного кінця; потреба в приналежності – прагнення до спілкування, приналежності, допомоги іншим.

Але модель не забезпечує задоволення потреб нижчого рівня та не враховує індивідуальні потреби кожного робітника.

Теорія справедливості, котра полягає в тому, що люди суб’єктивно визначають відношення отриманої винагороди до затрачених зусиль та винагородою інших людей тієї ж посади. Це призводить до психологічного дискомфорту для працівника, вирішити котрий можна тільки підвищуючи рівень винагороди або знижуючи затрачені зусилля. До тих пір, поки люди не визначать свою винагороду як справедливу вони будуть знижувати ефективність та якість своєї праці. Недоліки полягають у тому, що визначення справедливості винагороди – суб’єктивний процес як з боку працівника, так і з боку керівника, котрий майже не піддається узгодженню, крім того модель спирається тільки на задоволення потреб різних рангів за допомогою грошей, що не є виправданим в сучасній діяльності.

Найбільш сучасною з усіх концепцій та теорій мотивації є концепція організаційного росту Літвіна-Срингера, розроблена на основі теорії МакКлеланда та теорії поля.  Вона демонструє як різноманітний організаційний клімат впливає на розвиток потреб людей в успіху, владі та визнанні, а  також  встановлює  причинно-наслідкові  зв’язки між поведінкою керівника та підлеглого.

Для посилення групової моралі рекомендують використовувати п’ять правил:

  1.  Допомогти групі пережити спільний успіх;
  2.  Укріпити довіру членів групи один до одного і перш за все до її лідера;
  3.  Культивувати почуття приналежності до групи, активно залучати членів  групи до спільно групових заходів;
  4.  Приналежність до групи повинна надавати радість та відповідати прагненню до престижу;
  5.  Корисно підтримувати віру в реальність цілей, що стоять перед групою.

2.3 Оцінка персоналу

Ефективна оцінка персоналу має дуже велике значення, надаючи собою основу для багатьох процедур: прийому на роботу, внутрішні переміщення, висунення на підвищення, винагороду, моральне стимулювання,тощо [11].

Процедура оцінки класифікується по таких ознаках:

  1.  По об’єкту оцінювання:
  •  діяльність (важкість, ефективність, якість, відношення виконавців);
  •  досягнення цілей, кількісного та якісного результату, індивідуальний вклад та вклад у загальні підсумки підрозділу чи організації в цілому;
  •  наявність у працівника тих чи інших якостей (знань, навичок, рис характеру), ступінь їх вираженості.
  1.  По джерелах даних, на яких базується оцінка:
  •  документи (автобіографія, резюме, характеристика, перевірочний твір);
  •  результати кадрових співбесід;
  •  дані загального та спеціального тестування;
  •  підсумки про участь у дискусіях;
  •  звіти про виконання виробничих завдань;
  •  графологічна та фізіономічна експертиза;
  •  астрологічні прогнози.
  1.  По суб’єктах – кандидат, працівник, його колеги керівник, підлеглі, члени спеціальної комісії, що проводять оцінку).
  2.  По періоду. Оцінювати можна  за календарний період, строк праці в даній організації, тощо.

Використовуються такі методи оцінки:

  1.  Метод стандартних оцінок – керівник заповнює спеціальну форму, що характеризує кожний аспект роботи працівника. Цей метод простий та його легко досягнути, але носить суб’єктивний характер;
  2.  Метод анкет та порівняльних анкет – набір питань та описів. Той, хто проводить оцінку ставить позначку проти кожної характеристики, або залишає пусте місце. Інколи такі анкети заповнюють не лише керівники, а й співробітники, щоб потім порівняти їх за допомогою експертної комісії;
  3.  Метод вимушеного вибору – полягає в тому, що експерти обирають найбільш характерну для працівника рису з заданого набору (наприклад: досвід праці, вміння планувати, спостережливість, тощо);
  4.  Описовий метод – послідовна характеристика чеснот та недоліків робітника. Інколи цей метод об’єднують з попереднім;
  5.  Метод вирішальної ситуації, найчастіше використовується при оцінці виконавця, щоб прослідити за його поведінкою у тій чи іншій ситуації;
  6.  Метод шкали догляду за поведінкою також має на увазі поведінку працівника в тій чи інші ситуації, але потрібно фіксувати скільки разів та як людина вела себе в них;
  7.  Метод шкали рейтингів поведінкових настанов – заповнення робітником анкети з 6-10 питань-характеристик, та аналіз експертом 5-6 вирішальних ситуацій. Експерт оцінює рівень кваліфікації та доповідає робітнику про його рейтинг, на основі цього складаються прогнози на майбутнє;
  8.  Метод комітетів – працівника обговорюють в групі;
  9.  Метод незалежних ідей – оцінку працівника людьми, які його раніше не, на основі «перехресного опитування»;
  10.   Метод інтерв’ю-оцінки – цілеспрямовані співбесіди, в рамках яких перевіряються інтелект, мотивація, темперамент, досвід; в рамках структурованого інтерв’ю задаються питання безпосередньо пов’язані з роботою, в рамках ситуаційного – розглядаються кілька ситуацій, задаються питання щодо можливих дій;
  11.   Метод моделювання ситуації – створення штучних але близьких до реальних ситуацій та аналіз поведінки в цих ситуаціях;
  12.   Метод групових дискусій – обговорення працівником проблеми разом з 9-15 іншими людьми, дискусія записується, а потім аналізується експертом;
  13.   Метод інтерв’ювання. Людині, що проходить випробування, пропонують провести співбесіду з кількома кандидатами та прийняти рішення. Цей метод направлений на оцінку здатності працівника прийняти відповідне рішення.

По підсумках оцінки проводяться бесіди з робітниками. Робітнику можуть сповістити про результати оцінювання, дати конкретні рекомендації, як покращити роботу, надати можливість висловити свою точку зору та внести пропозиції.

На основі оцінки приймається рішення про організацію професійного навчання та підвищення кваліфікації працівника чи його підвищенні.

Планування кар’єри [12]. Кар’єра – це результат усвідомленої позиції та поведінки людини в області трудової діяльності, пов’язаний з посадовим чи професійним ростом. Кар’єру – траєкторію свого руху – людина будує сама, узгоджуючись з особливостями в організаційній реальності та поза її межами і головне – зі своїми власними цілями, бажаннями та установками.

Можна виділити декілька принципових напрямків руху людини в рамках професії чи організації, котрі ведуть до різних типів кар’єри, а саме:

  1.   Професійна кар’єра – ріст знань, умінь та навичок. Професійна кар’єра може йти по лінії спеціалізації (заглиблення в одній, вибраній на початку професійного шляху, лінії руху) чи транспрофесіоналізації (опанування інших областей людського досвіду, пов’язане з розширенням інструментарію та областей діяльності);
  2.  Внутрішньо-організаційна кар’єра пов’язана з напрямком руху в організації. Вона може йти по лінії:
  •  вертикальної кар’єри – посадовий ріст;
  •  горизонтальної кар’єри – просування всередині організації, наприклад роботі в різних підрозділах одного рівня ієрархії;
  •  центроспрямованої кар’єри – просування до ядра організації, центру управління, все більше занурення в процеси прийняття рішень.

Зустрічаючись з новим співробітником менеджер по персоналу повинен враховувати етап кар’єри, котрий він (співробітник) проходить в даний момент. Це може допомогти в уточненні цілі професійної діяльності, ступеня динамічності і найголовніше – специфіки індивідуальної мотивації.  Планування кар’єри – одне з направлень кадрової роботи в організації, орієнтоване на визначення стратегії та етапів розвитку і просування спеціалістів. Це процес співставлення потенційних можливостей та цілей людини з вимогами організації, стратегією та планами її розвитку, котрий виражається в складанні програми професійного та посадового росту.

Перелік професійних та посадових позицій в організації (і поза нею), котрий фіксує оптимальний розвиток персоналу для  займання ним певної позиції в організації, являє собою кар’єрограму, формалізоване уявлення про те, який шлях повинен пройти спеціаліст для того, щоб отримати необхідні знання та оволодіти потрібними навичками для ефективної роботи на конкретному місці [13]. Плануванням кар’єри в організації можуть займатися менеджер по персоналу, сам співробітник, його безпосередній керівник (лінійний менеджер).

Просування по службі визначається не тільки власними якостями працівника, але й об’єктивними: кадровий резерв та оцінка результатів діяльності управлінських кадрів.

Серед об’єктивних умов кар’єри можна виділити такі:

  •  найвища точка кар’єри – найвища посада, що існує в конкретній організації;
  •  довжина кар’єри, тобто кількість позицій на шляху від першої позиції, котру займає індивідуум в організації, до найвищої точки;
  •  показник рівня позиції – відношення кількості суб’єктів, що зайняті на наступному ієрархічному рівні, до зайнятих на тому ієрархічному рівні, де знаходиться індивідуум в даний момент своєї кар’єри;
  •  показник потенційної мобільності – відношення (в певний визначений період часу) числа вакансій на наступному ієрархічному рівні до числа людей, зайнятих на тому ієрархічному рівні, де знаходиться індивідуум.

В залежності від об’єктивних умов внутрішньо-організаційна кар’єра може бути перспективною чи тупиковою – тобто у співробітника кар’єрна лінія може бути або довга, або дуже коротка. Менеджер персоналу вже при прийомі кандидата повинен спроектувати можливу кар’єру та обсудити її з кандидатом виходячи з індивідуальних особливостей та специфіки мотивації. Одна і та ж кар’єрна лінія для різних співробітників може бути і принадною, і не цікавою, що вагомо відіб’ється на ефективності їх подальшої діяльності.

Досить часто для більш ефективного просування по службовій драбині потрібна додаткове навчання кадрів, чи їх перекваліфікація. Такі процеси можуть проходити як безпосередньо всередині організації, так і поза її межами, з відривом від виробництва чи без нього.

3 АНАЛІТИЧНО-РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ РОЗДІЛ

3.1  Аналіз фінансового стану  Новопавлівської сільської ради

Сільська рада має власний бюджет, який розробляється, затверджується і виконується органами місцевого самоврядування самостійно, в межах їх повноважень [14].

Будь – яке втручання в розробку, затвердження і виконання місцевого бюджету органів державної влади або органів місцевого самоврядування інших територіальних громад не допускається за винятком випадків передбачених чинним законодавством.

Бухгалтерський облік в бюджетних установах забезпечує систематичний контроль за виконанням кошторисів доходів та видатків установ, стан розрахунків з підприємствами, організаціями і установами, використання матеріальних і грошових ресурсів та їх збереженням, сприяє поліпшенню фінансово-господарської діяльності та розвитку соціальної сфери установ.

Бюджетні установи функціонують на правах державної чи комунальної форми власності. Таке положення визначає порядок придбання цінностей за державні кошти, формування власного капіталу як основи для започаткування та подальшого здійснення діяльності, відчуження майна;

Бюджетні установи належать до неприбуткових організаціях – метою їх діяльності є не отримання прибутку, а надання нематеріальних послуг.

На відміну від готової продукції вони не є носіями матеріальної субстанції та не оприбутковуються на складі. Відсутнє поняття виробничого браку, а отримання негативного результату може розглядатися також як результат.

Бюджетні установи у процесі надання нематеріальних послуг здійснюють видатки, які за економічним змістом відрізняються від витрат суб’єктів підприємницької діяльності.

Під видатками розуміють державні платежі, що не підлягають поверненню, тобто такі платежі, які не створюють і не компенсують фінансові вимоги; бюджетні установи не наділяються оборотними коштами. Фінансове становище визначається своєчасністю надходження асигнувань з відповідних бюджетів.

Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально – економічного розвитку села, пов’язаних із здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов’язаних з розширеним відтворенням.

Централізація коштів має важливе економічне і політичне значення, оскільки доходи, які мобілізуються до державного бюджету, є втіленням у життя державних заходів.

Використовуючи баланс (додаток А) виконується аналіз динаміки. В таблиці 3.1 залучаються для аналізу тільки ті рядки, що мають результат.

Таблиця 3.1 – Аналіз динаміки балансу сільської ради (01.01.2014р.-

                      01.01.2015р.)

АКТИВ

Код рядка

На початок звітного року (01.01.2014)

На кінець звітного періоду (01.01.2015)

Абсолютне відхилення, грн, коп.

Відносне відхилення, %

1

2

3

4

5

6

І.НЕОБОРОТНІ АКТИВИ

Основні засоби

Балансова (залишкова) вартість

120

519290,00

431556,00

-87734,00

-16,89

Знос

121

1605758,00

1699828,00

94070,00

+5,85

Первісна (переоцінена) вартість

122

2125048,00

2131384,00

6336,00

+0,29

Балансова (залишкова) вартість

130

107135,00

112286,00

5151,00

+4,80

Знос

131

107136,00

112287,00

5151,00

+4,80

Первісна  вартість

132

214271,00

224573,00

10302

+4,80

ІІ.ОБОРОТНІ АКТИВИ

Матеріали і продукти харчування

150

107381,51

128043,74

20662,23

19,24

Малоцінні та швидкозношувані предмети

160

129,61

129,61

0

0,00

Дебіторська заборгованість

180

2355,00

-

-

-

Розрахунки за іншими операціями

187

2355,00

-

-

-

Інші кошти

220

410,82

739,82

329,00

+80,1

Рахунки в казначействі спеціального фонду

260

15866,33

21658,30

5791,97

+36,5

Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих як  плата за послуги

261

10786,33

16585,30

5798,97

+53,8

Спеціальні реєстраційні рахунки  коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень

262

5100,00

5100,00

0

0

Продовження таблиці 3.1

1

2

3

4

5

6

Каса

280

526,50

-

-

-

БАЛАНС

310

753114,77

694440,47

-58674,3

-7,8

ПАСИВ

І.ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ

Фонд у необоротних активах

330

626425,00

543842,00

-82583

-13,18

Фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах

340

129,61

129,61

0,00

0,00

Результат використання кошторису за загальним фондом

350

89758,25

69678,24

-20080,01

-22,4

Результат використання за спеціальним фондом

360

-137576,59

8437,82

146014,41

-106,13

ІІ. ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

Кредиторська заборгованість

420

174378,50

72352,80

-102025,7

-58,5

Розрахунки з постачальниками, підрядниками за товари, роботи й послуги

421

170867,00

71625,40

-99241,6

-58,1

Розрахунки з підзвітними особами

427

630,00

727,40

97,4

+14,5

Розрахунки з іншими операціями

429

2881,50

-

-

-

БАЛАНС

470

1665740,94

1609068,98

-56671,96

-3,40

В  2014 році, згідно розпорядження сільського голови та висновків комісії по списанню та оприбуткуванню,  індексація  основних засобів, нематеріальних активів  та інших необоротних матеріальних активів не   проводилась.

На кінець 2014 року на балансі селищної ради обліковувалося 431 556,00 грн  основних засобів що на 87 734,00 грн (- 16,9 %) менше ніж на початок року. Інші необоротні матеріальні активи збільшились на 5 151,00  грн (+4,8%)

В 2014 році нарахований знос:

На основні засоби в сумі   94 070,00   гривень.  Сума зносу збільшилась  на 5,85% , знос на кінець року становить 1 699 828,00 грн ; по інших необоротних матеріальних активах в сумі  5 151,00  гривень, збільшившись при цьому на  4,8%, на кінець року сума по іншим необоротним матеріальним активам становить 112 287,00 грн.

Виходячи з вищевказаних даних, можна зробити висновок, що збільшення зносу істотно впливає на вартість основних засобів, що може свідчити, що вони застарілі , та потребують модернізації або заміни.

Значні зміни відбулися з оборотними активами, так по «Рахунки в казначействі спеціального фонду» збільшення на  5 791,97 грн (+36,5 %). По рядку «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих як  плата за послуги» збільшення  на 7 612,25 грн (+ 42,28%)  в порівнянні з початком року. Дебіторська  заборгованість на початок року становила 2 355,00 грн. Рядок «матеріали та продукти харчування» збільшився  до 128 043,74 грн. (на 20 662,23 грн., або 19,24%).

Фонд у необоротних активах зменшився на 82 583,00 грн. (-13,18%).

Кредиторська заборгованість на звітну дату порівняно із заборгованістю на початок звітного року  зменшилась з  174 378,50  грн. на 72 352,80  грн., тобто на 102 025,70 грн. (-58,50%).

Змінились розрахунки з постачальниками, підрядниками за товари, роботи й послуги з 170 867,00 до 71 625,00 грн, тобто зменшились на 99 241,60 грн. (-58,1%).  Виросли розрахунки з підзвітними особами на 97,40 грн. (14,5%).

З вищенаведеного можна зробити висновок, що за звітний рік були погашені певні заборгованості, але не всі, що свідчить про те що сільська рада добре спрацювала, для того, щоб ліквідувати частину зобов’язань.

В цілому, баланс сільської ради за 2014 рік зменшився на 56 671,96 грн. (-3,4%), з 753 114,77 грн. до 694 440,47 грн.

3.2. Дослідження організаційної структури управління Новопавлівської

      сільської ради

Згідно зі ст.ст. 51 і 54 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», до виконавчих органів сільських рад відносяться виконавчі комітети, відділи, управління й інші виконавчі органи [15]. Особливе місце серед них займають виконавчі комітети, що створюються сільськими радами, перед якими ці виконавчі органи підзвітні і підконтрольні, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади – також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Виконавчий комітет створюється на строк повноважень ради. Після закінчення повноважень ради, сільського голови, її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Радою визначається чисельність виконкому, затверджується його персональний склад за пропозицією голови. Якщо чисельність територіальної громади села складає до 500 жителів, то за рішенням сільської ради або територіальної громади виконавчий орган може не створюватися. У цьому випадку його функції (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює одноосібно сільський голова.

Структура виконавчого комітету складається з наступних елементів:

  •  сільський голова – очолює виконком;
  •   заступник (заступники) сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради;
  •  керуючий справами (секретар) виконкому (його функції в селах може здійснювати секретар ради);
  •  керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради;
  •  секретар сільської ради;
  •  апарат виконкому.

До складу виконавчого комітету можуть входити й інші особи, крім депутатів місцевої ради.

Організує роботу виконавчого комітету голова. Основною організаційною формою роботи виконкому є засідання, що скликаються головою або його заступником за потреби, але не рідше одного разу на місяць. Засідання є правомочними, якщо в них беруть участь більше половини від загального складу виконкому.

Власні й делеговані повноваження виконкомів закріплені в розділі 2 ст.52 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»[16]. Під час здійснення делегованих повноважень виконкоми підконтрольні органам виконавчої влади. На засіданнях більшістю голосів приймаються рішення, що підписуються головою. У випадку незгоди голови з рішенням виконкому, він може призупинити його дію своїм розпорядженням і внести це питання на розгляд ради.

Виконавчий комітет ради попередньо розглядає проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради; координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників; має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Сільська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським головою в межах повноважень, наданих Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органам сільських рад.

Правовими формами діяльності виконкому є нормотворча, правозастосовча і контрольна. Нормотворча форма реалізується шляхом прийняття рішень, що носять нормативний характер. Правозастосовча форма здійснюється шляхом прийняття рішень з питань організаційної й поточної роботи, а також діяльності щодо виконання законодавства України та рішень місцевих рад. Контрольна форма виявляється у контролі за ефективністю діяльності підприємств, установ, організацій, що перебувають у в комунальній власності, з боку відділів, управлінь та інших виконавчих органів рад і їх керівників, апарату виконкому, а також у контролі з боку самого виконкому за законністю актів відділів, управлінь та їх керівників з правом їх зміни або відміни.

Організаційними формами роботи виконкомів є засідання, персональна діяльність членів виконкому, участь членів виконкому в сесіях місцевих рад, засіданнях постійних комісій ради, а також звіти про діяльність членів виконкому перед радою.

Матеріально-технічна форма діяльності виконкомів виявляється у роботі з депутатськими запитами і зверненнями, складанні проекту місцевого бюджету і звіту про його виконання, проектів програм соціально-економічного, культурного розвитку, а також у матеріально-технічному забезпеченні діяльності ради.

Персонал ради складають працівники, прийняті на роботу по трудовим договорам або контрактам. Питання найму та звільнення, форми оплати праці, а також матеріального заохочення персоналу товариства вирішуються Головою сільської ради. У раді укладається колективний договір, згідно діючого законодавства України, який попередньо обговорюється персоналом ради.

Форми, системи та розмір оплати праці працівників визначаються при заключенні з ними з ними трудових договорів (контрактів) у відповідності з законодавством України з урахуванням фонду оплати праці та трудового вкладу кожного працівника, а також штатним розкладом та колективною угодою. Тривалість та розпорядок робочого часу у сільській раді, порядок надання вихідних днів, а також порядок надання та тривалість відпустки, включаючи додаткові, а також інші умови праці, визначаються чинним законодавством України та колективним договором. Також працівники ради підлягають соціальному страхуванню та соціальному забезпеченню у порядку та на умовах, встановлених законодавством України.

В організаційній структурі управлінням сільською радою можна виділити декілька рівнів.

Організаційна структура Новопавлівської сільської ради приведена  на рисунку 3.1

                      

  

 

П

 

Рисунок 3.1 – Організаційна структура Новопавлівської сільської ради  

По-перше, як і в будь-якій сільській раді, так і в Новопавлівській сільській раді  найвищий рівень займає сільський голова, який і вирішує та узгоджує найголовніші питання, поставлені на сесіях сільської ради.

Наступним рівнем є рівень заступників. У сільській раді  3  відділи, що включають в себе підрозділи та окремі посади. На чолі кожного з відділів стоїть голова. Кожен з трьох відповідальних є підзвітним голові і керує працівниками цих департаментів в межах своїх повноважень.

Згідно з структурою сільської ради можна визначити ще один рівень керування: рівень начальників підрозділів. Слід зазначити, що у сільській раді жорсткий рівень централізації управління. Централізація – концентрація прав прийняття, вирішення, зосередження владних повноважень на верхньому рівні керівництва організацією. Централізація є реакцією організованої системи, що спрямована на запобігання втрати та пошкодження інформативного потоку під час передачі її через усю кількість рівнів керування. Вона полегшує розуміння цілі керування та забезпечує сильне керівництво. Отже, кожна посадова особа має свої права і обов’язки і звітує своєму безпосередньому начальнику.

Ефективне виконання повноважень спостерігається в виконкомі, який несе за собою налагодження стійкого інформаційного обміну з територіальною громадою та підприємствами, установами, організаціями, що розташовані на території села Новопавлівка.

Працівники  Новопавлівської сільської ради показують себе як дружній та зацікавлений в своїй роботі колектив, діяльність якого  направлена на досягнення високого результату в виконанні своїх обов’язків.

3.3 Аналіз системи управління персоналом в умовах Новопавлівської

сільської ради

Робота будь-якої організації неминуче пов'язана з необхідністю комплектування штату. Добір нових працівників не тільки забезпечує режим нормального функціонування організації, але і закладає фундамент майбутнього успіху. Від того, наскільки ефективно поставлені робота з добору персоналу, у значній мірі залежить якість людських ресурсів, їхній внесок у досягнення цілей організації і якість виробленої продукції чи наданих послуг.

Відсутність спрямованої кадрової політики  в сільській раді вважається її великим недоліком, який слід усувати задля покращення ефективності її роботи. Було проведено аналіз щодо недоліків роботи сільської ради в дані й сфері і запропоновано сільській раді   інтенсифікувати власні зусилля у таких напрямках роботи з персоналом як:

  •  Система стимулювання. Дає можливість виробити політику стимулювання праці і набір стимулів, спрямованих на залучення кандидатів, що відповідають усім необхідним вимогам, а також сприяє утриманню вже найнятих працівників.
  •  Організаційна культура. Порядки, норми поводження і трудові цінності, які культивуються в організації, враховуються при встановленні критеріїв, використовуваних при пошуку і доборі нових працівників. Укомплектувати організацію працівниками, здатними прийняти діючі в ній норми, цінності, правила, не менш важливо, чим знайти професіоналів, що володіють необхідними знаннями, досвідом, навичками і діловими якостями. Досвід багатьох всесвітньо відомих фірм, що домоглися видатних успіхів у своїй сфері бізнесу, показує, що успіх організації залежить від уміння знайти людей з потрібним складом розуму, з потрібним відношенням до справи, готових з повною віддачею сил працювати для досягнення організаційних цілей.
  •  Система заходів для адаптації нових працівників до роботи в організації і до трудового колективу. Є прямим продовженням процесу пошуку і добору кадрів. Важливо не тільки відібрати кращих працівників, але і забезпечити їхнє м'яке входження в організацію і швидкий вихід на необхідний рівень робочих показників.
  •  Навчання - це продовження процесу добору й адаптації нових працівників. Воно направлено як на освоєння новачками необхідних для успішної роботи знань і навичок, так і на передачу їм установок і пріоритетів, що складають ядро організаційної культури.

Однак для того, щоб зв'язок між основними функціональними напрямками процесу управління персоналом і роботою по пошуку і добору персоналу для заповнення вакансій, що існують на підприємстві, не був декларований лише на папері, необхідна визначена структура служби управління персоналом.

Гарні результати дає досвід багатьох українських підприємств, коли в єдину службу управління персоналом поєднуються відділ кадрів, відділ праці, відділ навчання і психологічна служба. Ефективність діяльності по пошуку і добору нових працівників підвищується, якщо цей напрямок роботи здійснюється під єдиним керівництвом і координується з іншими сферами діяльності, пов'язаними з управлінням персоналом, починаючи від ведення кадрової документації і закінчуючи питаннями нормування і соціального захисту. Це дозволяє не тільки дотримуватися більш чітких критеріїв і процедур при пошуку і доборі кадрів, але і забезпечує високі результати в професійній і соціальній адаптації нових працівників.

Пошук і добір кадрів не повинні розглядатися як просте перебування придатного працівника для виконання конкретної роботи; пошук і добір повинні бути пов'язані з загальним контекстом програм, реалізованих у сфері управління персоналом, покликаних забезпечити досягнення цілей ради й успіх у реалізації стратегії, розробленої вищим керівництвом.

Необхідно брати до уваги не тільки рівень професійної компетентності кандидатів, але і те, як нові працівники будуть вписуватися в культурну і соціальну структуру сільської ради. Рада  більше втратить, чим придбає, якщо найме на роботу технічно грамотну людину, але не здатну підтримувати гарні взаємини з товаришами по роботі що підірве встановлені норми і порядки.

Отже, щодо кадрової ситуації в Новопавлівській сільській раді   вироблені наступні пропозиції:

  •  Збільшити мотивацію до праці (премії), в першу чергу для того персоналу, який відрізняється плинністю. Це буде сприяти більш відповідальному ставленню до роботи;
  •  Провести пошук нових спеціалістів, залучаючи для цього засоби масової інформації (газети, телебачення) та кадрові агенції, службу зайнятості населення;
  •  Створити позитивний імідж ради  – шляхом вироблення корпоративного стилю, рекламних матеріалів у пресі.

На мій  погляд, ці пропозиції допоможуть досліджуваному об’єкту  покращити управління персоналом.

Організаційні рекомендації пов'язані із побудовою організації  і налагодженням її роботи. Вони умовно підрозділяються на: структурні; пов'язані із стимулюванням персоналу; комунікаційні.

Структурні рекомендації. Назви посад повинні давати привід для гордості працівникам, що їх займають. У організації повинна бути гнучка система відпусток для всього персоналу, а не тільки для керівника. Обов'язково треба робити виключення для відпусток з поважних причин.

Для успішного функціонування ради  необхідний осмислений опір фахівців. Кожен співробітник повинен мати право відстоювати свою точку зору з приводу рішення.

Щодо надання привілей, доцільно слідувати орієнтації на всіх працівників сільської ради. Можливо провести скорочення спеціального дорогого канцелярського приладдя для начальства; заборону вмикання музики на робочому місці, окрім тих місць, де не вимагається розумових зусиль; зниження кількості звукових сигналів в кабінетах, включаючи телефон. В процесі організаційних та міжособистісних комунікацій необхідно дотримуватись чесності, відмовлятись від приятельських і фамільярних відносин між начальником і підлеглим. В роботі з персоналом потрібно відмовлятись від постійного залучення нових співробітників, а акцентувати увагу на просуванні власних співробітників.

Створення і підтримка в оптимальному стані системи зворотного зв'язку в колективі дозволить подолати будь-які негативні явища в життєдіяльності ради  через інформацію від співробітників.

Крім преміальної системи повинна існувати система регулярного перегляду зарплат в два етапи: на першому — переглядає колектив, на другому — керівник. При бажанні останнього і з відома колективу етапи можна поміняти місцями.

Коли потрібно підвищити співробітника на посаді, часто здається, що в організації немає людини, здатної зайняти вакантний пост. У такому разі, слід знайти такого, який відповідав би вимогам тільки на 50% і дати йому цю роботу. Через деякий час він досягне 100% до загального задоволення. Але брати людину із сторони неефективно, навіть якщо він підходить на 110%, оскільки навіть через тривалий проміжок часу він все ще знайомитиметься з секретами діяльності фірми. Також не варто призначати на вищу посаду працівників організації, що мають великий потенціал, але низькі результати праці: потенціал розташовує до ліні і багато шансів на те, що працівник провалить доручену справу. З наявних кандидатур потрібно вибрати лідера (формального або неформального), оскільки саме йому забезпечена підтримка колективу у разі провалу.

Приділяючи належну увагу професійній підготовці і перепідготовці співробітників, потрібно пам’ятати, що наочне викладання на робочому місці набагато ефективніше за теоретичні лекції. Ніколи не треба економити на зарплаті хорошим працівникам. Одній відданості організації недостатньо для тривалої роботи в ній. Нижчі потреби також обов'язково повинні бути задоволені, особливо коли вони пов'язані з такими вищими потребами, як потреба в пошані і визнанні, яка у наш час базується на розмірі окладу.

Обов'язково повинен існувати регулярний контроль результатів діяльності всіх працівників в будь-якій формі, прийнятній і керівником, і підлеглими, з основною метою — запобіганням помилкам або їх виправленням на початковій стадії виникнення.

Комунікаційні рекомендації. Звертатися до керівників вищого рангу краще безпосередньо, оскільки проміжні учасники спілкування ускладнять контакти і можуть спотворити інформацію.

Формальні рекомендації регулюють формальні відносини у фірмі "керівник-підлеглий".

Всі рішення повинні ухвалюватися на можливо нижчому рівні, виходячи з необхідності швидко і без особливих витрат коригувати ухвалене рішення.

В процесі управління колективом важливу роль відіграють відносини соціально-психологічного характеру між керівником та підлеглими. Найбільші помилки звичайно здійснюються керівником саме в тій області, де він відчуває себе неперевершеним, оскільки не було провалів.

Формою винагороди, яку нехтує абсолютна більшість керівників, є "спасибі".

Завжди треба старатися виконувати свої обіцянки. Якщо керівник піклується про зростання авторитету в колективі, то він повинен виконувати свої обіцянки раніше призначеного ним часу. Конфлікт в організації — знак її здоров'я, але до певної межі. Не слід старатися загасити конфлікт, треба його вирішувати, особливо прихований.

Якщо керівник або працівник не прагне досягти досконалості в своїй роботі, то краще взагалі не працювати. Тому що, якщо робота не приносить прибутки або задоволення, то вона знищить працівника як особу. Така природа згадуваної "імітаційної діяльності".

Керівнику слід обов'язково уникати виправдань співробітників у разі помилок і невдач. Їм повинна бути запропонована допомога в процесі рішення проблем, а не при виправленні зробленого. Це примусить підлеглих проявляти самостійність і поліпшить якість роботи. Всі помилки повинні визнаватися керівником відкрито і спокійно, заохочуючи до того ж підлеглих і колег.

Першочергова увага повинна бути обернена на стан особистої дисципліни кожного і колективу в цілому. У зв'язку з цим можна сформулювати наступні цілі в діяльності керівника: сформувати і підтримувати для себе динамічну картину життєдіяльності фірми; упевнено реагувати на нові ситуації; чітко мотивувати свої дії, дії підлеглих і всього колективу; регулярно і об'єктивно оцінювати досягнуті результати, аналізувати помилки і прорахунки, не знімаючи відповідальності з винних, критикувати підлеглих продумано, зважено; не брати на себе зайву і чужу роботу; ставити собі тільки конкретні і досяжні цілі; розширювати свій кругозір і завжди зберігати хороший настрій.

При наймі на роботу особливо пильну увагу слід звернути на мотивацію кожного претендента, уважно вислухати його розповідь і попросити час для відповіді.

Необхідно постійно прилюдно відзначати цінність для колективу конкретного працівника, але ніколи — його нікчемність. При оцінці підкреслюється не закладений потенціал, а досягнуті результати.

Справа, що розвивається, ніколи не обходиться без ризику. У зв'язку з цим керівнику необхідно аналізувати сильні і слабкі сторони діяльності, позбавляючись від останніх. Нерозумно сподіватися на випадковий успіх. Колектив повинен створити його сам, під управлінням керівника.

Відносини в колективі повинні бути налагоджені із самого початку, а не з моменту виникнення неприємностей. Для цього, перш за все, необхідно навчитися враховувати точки зору інших, виключити зі всіх взаємин заздрість, старатися ніколи і нікого не звинувачувати, бути завжди вдячним за прихильність до вас товаришів по службі — це захистить від непоправних помилок і підтримає в критичних ситуаціях.

В процесі роботи кожна людина прагне виконати поставлені перед нею завдання успішно заради задоволення трьох основних психологічних потреб людини: у визнанні, в пошані, в самореалізації. Ці задачі вирішує спілкування на організації.

Спілкування будується на зверненні до партнера, тобто на готовності сприймати адекватно роботу і поведінку колег. Звернення до партнера грає велику роль, багато в чому визначаючи стабільність колективу і ефективність його роботи. Спілкування залежить від внутрішніх і зовнішніх чинників, що становлять середовище організації і індивідуальне сприйняття керівника.

Серед основних зовнішніх чинників можна виділити:

  •  загальний стан справ в організації на сьогодні;
  •  морально-психологічний клімат в колективі;
  •  співвідношення формальних і неформальних взаємин;
  •  кількість непопулярних рішень, що приймаються керівником регулярно;
  •  загальна кількість управлінських помилок.

До основних внутрішніх чинників відноситься сприйняття себе і інших з більш загальної точки зору.

Підсилити сприятливий ефект від позитивного спілкування допоможе правильно встановлена система зворотного зв'язку в організації. У практиці зворотного зв'язку є декілька правил, які слід враховувати: зворотний зв'язок вимагає обов'язково осмислювати поведінку тих, що оточують в різних ситуаціях і свою емоційну реакцію на нього; починати спілкування з позитивних моментів, що може спонукати співбесідника слухати уважніше; формулювати негативне враження і перешкоди для подальшого спілкування, а також особисте відношення до виявлених недоліків в діяльності працівника.

В процесі спілкування необхідно акцентувати свою увагу на позитивній поведінці колег і не соромитися висловлювати свою думку за допомогою похвал. Що стосується помилок, то їх також краще виправляти на робочому місці підлеглого відразу, по мірі виникнення, ніж розбиратися з ними потім.

Колективи з таким стилем спілкування перетворюються на найефективніший вид організації людей — команду.

Допоміжні рекомендації мають нестандартний характер і застосовуються нерегулярно, залежно від ситуації. Проте вони можуть бути дуже корисні в управлінському і психологічному відношенні.

Однією з важливих переваг умілого керівника є здатність користуватися послугами персоналу в питаннях, що стосуються консультацій і рад, хоч за кінцевий результат відповідальність несе тільки керівник. Якщо керівник вирішує скористатися консультацією персоналу, то повинні бути ліквідовані всі бар'єри на шляхах комунікацій і забезпечене пряме і чесне спілкування.

  1.  ОХОРОНА ПРАЦІ

Однією з важливих складових випускної роботи є розділ «Охорона праці». Державна політика в області охорони праці базується на пріоритеті життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, використання економічних методів управління, виконання нормативів охорони праці незалежно від форм власності і видів діяльності підприємства. Це закріплюється Конституцією України, Законом України «Про охорону праці», іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, стаття 155 «Кодексу законів про працю України» свідчить: «Жодне підприємство, цех, ділянка виробництва не мають бути прийняті і введені в експлуатацію, якщо на них не створені безпечні і нешкідливі умови праці».

Так, як темою випускної роботи є «Аналіз системи управління в умовах Новопавлівської сільської ради», то  розділ присвячений аналізу умов праці та основним шкідливим і небезпечним факторам які впливають на організм працівника в умовах Новопавлівської сільської ради в бухгалтерському відділі.

4.1 Аналіз умов праці

Відділ бухгалтерії знаходиться в приміщенні одноповерхового будинку. Відділ займає один кабінет висотою в 3 м, довжина приміщення становить  6 м, а ширина 4 м. Площа приміщення становить 24 м2,   загальна площа вікна 6 м2,  об’єм приміщення становить 72 . На вікнах розташовані жалюзі, які закривають монітор від сонця, для уникнення на екрані відблисків, які заважають роботі. Кабінет містить 2 ПЕОМ.

Площа одного робочого місця в приміщення становить 12 м2 та об’єм – 32 , що повністю відповідає вимогам. По ДСанПІН 3.3.2.007 – 98 площа на одне робоче місце повинна становити не менше ніж 6,0 м2, а об’єм не менше ніж 24 м2 на кожне робоче місце. [17]

Забарвлення стін – блакитного кольору, так як цей колір заспокоює та підвищує концентрацію працюючих, стелі – білого кольору, що надає приміщенню відчуття простору, підлога вкрита світло-коричневим ламінатом. Кольорове оформлення виконане з урахуванням рекомендацій СН-181-70, забарвлення не відволікає та не заважає працюючим.[18]

У офісі виконуються легкі фізичні роботи сидячи, і відповідають категорії I-а при якій витрата енергії дорівнює 105 – 140 Вт ( 90 – 120 ккал/год.). Оптимальні параметри мікроклімату для категорії робіт I-а згідно з ДСН 3.3.6.042 – 99 [19] і фактичні параметри наведені у таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 – Порівняльна характеристика параметрів мікроклімату ДСН 3.3.6.042 – 99

Період року

Температура повітря, °С

Відносна вологість, %

Швидкість руху, м/с

норма

Факт

норма

факт

норма

факт

Холодний

22 - 24

22

60 - 40

55

0,1

0,2

Теплий

23 - 25

24

60 - 40

50

0,1

0,1

Отже, температура повітря кабінету відповідає оптимальним нормам в холодний період року та в теплий. Швидкість руху повітря у холодний період року також відповідає оптимальним нормам.

Офіс не містить пилу, газів які могли б стати провідниками електричного струму, та збудниками хвороб, так як в приміщенні кожного дня до початку роботи прибирають та провітрюють.

Інтенсивність теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляція від засклених огороджень не повинна перевищувати 35,0 Вт/м2 — при опроміненні 50% та більше поверхні тіла, 70 Вт/м2 — при величині опромінюваної поверхні від 25 до 50%, та 100 Вт/м2 — при опроміненні не більше 25% поверхні тіла працюючого, відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 [19].  

Згідно з ДСН 3.3.6.037-99 трудова діяльність відділу відноситься до виду «Програмісти» та «Оператори в залах обробки інформації на ПК та оператори комп’ютерного набору» [20].

У таблиці 4.2 наведено допустимі рівні шуму згідно з видом трудової діяльності.

Таблиця 4.2 – Допустимі рівні шуму

Робочі місця

Рівні звукового тиску, дБ в октавних смугах із середньогеометричними частотами, Гц

Рівні звуку, екв. рівні зв.,

дБА/дБАекв.

31,5

63

125

250

500

1000

2000

4000

8000

Оператори в залах обробки інформації та оператори комп’ютерного набору

96

83

74

68

63

60

57

55

54

65

Рівень звуку та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях кабінету, для устаткування, що становить джерело шуму (принтери, сканери, телефони) відповідають нормам ДСН 3.3.6.037-99 [21] і становлять 65 дБА. Рівень шуму у відділі через наявність зовнішнього джерела шуму (поруч працює млин ) та внутрішнього (комп’ютерної техніки) становить 75 дБА, що не відповідає нормам. Для зменшення рівня шуму в приміщенні змінені звичайні вікна на металопластикові, так як вони в меншій мірі пропускають шум з вулиці.

Відповідно з діючими санітарними нормами ДСН 3.3.6.039-99[22], виробничі вібрації за своїми фізичними характеристиками умовно поділяються на: місцеву (локальну) і загальну, а за характером спектру – на широкосмугові та вузько-смугові та за частотним складом – на низькочастотні (16 Гц); середньочастотними  (31,5 і 63 Гц); високочастотні (125, 250, 500 і 1000 Гц). За часовими характеристиками розглядають вібрації: постійні та непостійні.

Так як джерела вібрації в бухгалтерському  відділі відсутні, тому допустимий рівень вібрації не нормується.

Відділ має природне та штучне освітлення відповідно до ДБН В.2.5-28- 2006.[23] Природне освітлення здійснюється через світлові прорізи і забезпечує коефіцієнт природної освітленості 2%. Освітленість на поверхні столу в зоні розміщення робочих документів становить 350 Лк

Зорова робота за комп’ютером відноситься до розряду середньої точності IV (робота з текстом, висота шрифту в пікселях, px=14) підрозряду В. Освітленість при системі комбінованого освітлення складає 400 Лк,  при системі загального освітлення - 300 Лк, КПО складає 1,5%, згідно з ДБН В.2.5-28-2006[24].

4.2  Виробнича санітарія та гігієна праці

У робочому приміщенні вентиляція забезпечується за допомогою одного вентиляційного отвору та завдяки наявності вікон у приміщенні можна проводити природну вентиляцію. Тому для поліпшення метеорологічних умов праці необхідно покращити вентиляцію та повітрообмін у приміщенні.

Конструкція робочого місця користувача ПЕОМ забезпечується підтриманням оптимальної робочої дози. Робочі місця з ПЕОМ розташовані відносно світлових прорізів, щоб природне світло падало  з лівої сторони.

Столи з комп’ютерами за якими працюють працівники бухгалтерського відділу розміщені один від одного на відстані між бічними поверхнями 1,5м. та від тильної поверхні  до екрана іншого  ПЕОМ– 2,5 м. Сам екран від очей користувача ПЕОМ розташований на відстані приблизно 800мм. Розташування екрана ВДТ забезпечує зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом +30° до нормальної лінії погляду працюючого.

Клавіатура розташована на поверхні столу на відстані 200 – 300 мм від краю, звернутого до працюючого. У конструкції клавіатури має передбачатися опорний пристрій. Висота середнього рядка клавіш має не перевищувати 30мм. Поверхня клавіатури має бути матовою з коефіцієнтом відбиття 0,4. Розташування пристрою введення — виведення інформації має забезпечувати добру видимість монітору, зручність ручного керування в зоні досяжності моторного поля і за висотою – 900-1300мм, за шириною 400-500мм. Під матричні принтери потрібно підкладати вібраційні килимки для гасіння вібрації та шуму ДСТУ ISO 9241 – 5 – 2004[25].

4.3  Техніка безпеки

Інструктажі з питань охорони праці проводяться на всіх підприємствах, установах і організаціях незалежно від характеру їх трудової діяльності, підлеглості і форми власності. Мета інструктажу - навчити працівника правильно і безпечно для себе і навколишнього середовища виконувати свої трудові обов'язки.

Інструктажі за часом і характером проведення поділяють на: вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий згідно з ДНАОП 0.00-4.12-99 [26].

Персональні комп’ютери, периферійні пристрої, інше устаткування (апарати управління, контрольно-вимірювальні прилади, світильники), електропроводи та кабелі за виконанням і ступенем захисту мають відповідати класу зони, мати апаратуру захисту від струму короткого замикання та інших аварійних режимів.

Небезпека ураження, а також можлива його тяжкість насамперед залежать від номінального напруги. По напрузі розрізняються: електроустановки до 1000 В, електроустановки напругою вище 1000В та застосовуються малі напруги – 36; 12 і менше.

Розрізняють Класифікацію приміщень електроустановок за небезпекою ураження електричним струмом: підвищеної небезпеки, особливої небезпеки та приміщення без підвищеної небезпеки , відповідно з ПУЕ[27].

У приміщенні бухгалтерського відділу застосовується електроприлади до 1000 В та відноситься до приміщень без підвищеної небезпеки.

4.4  Пожежна профілактика

За пожежною небезпекою приміщення належить до категорії «Д» відповідно до НАПБ Б.03.002-2007 [28]

Згідно з НАПБ Б.03.001 - 2004 [29] пожежі у приміщенні відділу можуть виникати через:

1. несправність електроприладів (категорія Е);

2. горіння деревини, текстилю, паперу, меблів (категорія А).

Для гасіння можливих пожеж у відділі передбачені первинні засоби пожежогасіння згідно до «Правил пожежної безпеки в Україні».

В таблиці 4.3 наведені норми розрахунку первинних засобів пожежогасіння у приміщенні бухгалтерського відділу відповідно до категорії.

Системи автоматичного гасіння пожежі не має. Проте приміщення оснащено комбінованою автоматичною сигналізацією, та двома вогнегасниками типу ВВК-1,4 (ОУ-2), які призначенні для тушіння пожеж класу Е, згідно НАПБ Б 01.008-2004[30]. Вогнегасники навішені на вертикальній конструкції на висоті 1,5 м від рівня підлоги. Маса вогнегасників 13,5 кг.

Відділ забезпечений неможливістю виникнення джерела загорання внаслідок короткого замикання та перевантаження проводів використанням негорючої ізоляції.

У кабінеті знаходиться на помітному місці встановлений резервний аварійний вимикач, який у разі небезпеки повністю знеструмлює електричну мережу.

Можливість поразки будівлі блискавкою зменшена застосуванням системи блискавкого захисту II категорії, виконаної у відповідності із РД 34.21.122 - 87 [31]

Таблиця 4.3 - Первинні засоби пожежогасіння для відділу

Гранично захищена площа, м2

Категорія

пожеж

Мінімальна кількість вогнегасників

Переносний вогнегасник (з газом-витискувачем у балоні або закачний) із зарядом вогнегасної речовини, кг

порошковий

водяний та водопінний

5

6

8

9

12

3

6

9

12

До 50 включно

Д

3

3

2

2

2

-

-

-

-

ВИСНОВКИ

Новопавлівська сільська рада займає провідне місце на регіональному рівні Дніпропетровської області. Вона є невід’ємною частиною регулювання соціально-економічного життя в одному з сіл Дніпропетровської області, а саме в селі Новопавлівка.

Основними напрямками діяльності Новопавлівської сільської ради та її виконавчого комітету є вирішення комплексних соціально-економічних проблем на підвідомчій території. Одним з визначальних напрямків своєї діяльності сільська рада вважає підвищення ролі депутатів, постійних комісій, виконавчих органів ради у вирішенні питань сільського буття. За звітний рік  постійними комісіями була розглянута низка питань, які мають важливе соціально-економічне і культурне значення.

Сільська рада є державною установою. Бюджетні установи належать до неприбуткових організацій – метою їх діяльності є не отримання прибутку, а надання нематеріальних послуг. На відміну від готової продукції вони не є носіями матеріальної субстанції та не оприбутковуються на складі. Відсутнє поняття виробничого браку, а отримання негативного результату може розглядатися також як результат.

На базі проведеного в випускній роботі аналізу балансу Новопавлівської сільської ради  можна зробити висновок, що за 2014 рік були погашені певні заборгованості, але не всі, що свідчить про те що сільська рада добре спрацювала задля ліквідації частини зобов’язань. Сума зносу збільшилась на 5,85% та склала на кінець року 1 699 828,00 грн., що вказує на застарілість  основних засобів, а отже і необхідність їх модернізації або заміни. В цілому, баланс сільської ради за 2014 рік зменшився на 56 671,96 грн (-3,4%).

В результаті дослідження було виявлено, що організаційна структура управління в Новопавлівській сільській раді відноситься до горизонтального типу організаційних структур з жорстким рівнем централізації управління, що полегшує розуміння цілі керування та забезпечує сильне керівництво. 

Вищим керівництвом в сільській раді є сільський голова, котрий обирається громадою села на строк в 5 років. Якому підпорядковується 3 підрозділи сільської ради, а саме персонал з 16 робітників, кожен з яких виконує свої професійні обов’язки, що зазначені в трудовому договорі, в якому зазначаються питання найму та звільнення, форми оплати праці, а також матеріального заохочення персоналу товариства.

Як показало дослідження системи управління персоналу в Новопавлівській сільській раді відсутня спрямована кадрова політика, що вимагає корегуючих дій задля покращення ефективності її роботи в таких напрямках, як:

  •  Система стимулювання;
  •  Організаційна культура;
  •  Система заходів для адаптації нових працівників до роботи в організації і до трудового колективу;
  •  Навчання.

Спираючись на вище зазначене щодо кадрової ситуації в Новопавлівській сільській раді, вироблені наступні організаційні рекомендації:

  •  Збільшити мотивацію до праці (премії), в першу чергу для того персоналу, який відрізняється плинністю. Це буде сприяти більш відповідальному ставленню до роботи;
  •  Провести пошук нових спеціалістів, залучаючи для цього засоби масової інформації (газети, телебачення) та кадрові агенції, службу зайнятості населення;
  •  Створити позитивний імідж ради  – шляхом вироблення корпоративного стилю, рекламних матеріалів у пресі.

Резюмуючи, слід зазначити, що запропоновані в випускній роботі бакалавра пропозиції, які містять структурні та комунікаційні напрямки, допоможуть досліджуваному об’єкту покращити систему управління персоналом.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

  1.  Господарський кодекс України від 01,01,2004 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 38-39, ст..288 зі змінами і доповненнями;
  2.  Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16,07,1999, № 996-ХІV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, №40, ст.. 365 із змінами і доповненнями.
  3.  Порядок складання фінансової звітності у 2000 р. // Все про бухгалтерський облік, 2000, 14 квітня. - №35 (460). – С. 25 – 31.
  4.  Азаренко Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. Фінанси підприємств: Навч. Посіб. Для самосів. Вивчення дисципліни. – 2 – ге вид., випр.. і доп. – К.: Знання – Прес,2006.
  5.  Бабіч В. В., Сагова С. В. Фінансовий облік (облік активів). Навч. Посіб. – К.: КНУ,2006.
  6.  Базилевич В.Д. Фінанси. – КДНТЕУ,2003.
  7.  Бланк І.А. Фінансовий менеджмент. Навчальний курс. – К.: Ніка – Центр, Ельга,2001.
  8.  Бутинець Ф.Ф. Економічний аналіз. – Житомир.: Рута,2001.
  9.  Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник (за ред.. Ф.Ф. Бутинця). – Житомир: ЖГП, 2001. – 672 с.
  10.   Гевко І.Б. Операційний менеджмент: Навч. Посіб. Для студ. Вищ. Навч. Закл. – К.: Кондор,2005.
  11.   Кіндрацька Г.І., Білик М. С., Загородній А.Г. Економічний аналіз: теорія і практика: Підручник з грифом МОН / під заг. ред. Загороднього А.Г. – Львів: «Магнолія Плюс»,2006.
  12.   Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навч. Посіб.- 2 – ге вид., перероб. І доп. – К.: Знання, 2005.
  13.   Колісник М.К., Ільчук П.Г., Віблий П.І. Фінансова санація і антикризове управління підприємством: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2007.
  14.    Ловінська Л.Г., Олійник Я.В., Галат Л.О. Бухгалтерський облік для економістів та правознавців у схемах та таблицях: Навч. Посіб. – К.: КНЕУ,2005.
  15.   Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія), Навчальний посібник – 4 – те вид., без змін. – К.:КНЕУ,2007. – 240с.
  16.   Енциклопедичний словник бізнесмена: менеджмент, маркетинг, інформатика / Під ред. М.І. Молдаванова. – К., 2003.- С. 476-481.
  17.   ДСанПІН 3.3.2.007 – 98 "Державні санітарні правила і норми. Гігієнічні вимоги до організації роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин". Затверджено Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10 грудня 1998 р. № 7.
  18.   СН 181-70. "Указания по проектированию цветовой отделки интерьеров производственных зданий промышленных предприятий". Утверждены Государственным комитетом Совета Министров СССР по делам строительства и Государственным комитетом Совета Министров СССР по науке и технике 21 января 1970 г.
  19.   ДСН 3.3.6.042-99. "Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень".– К.: Держстандарт, 1999.
  20.   ДСН 3.3.6.037-99 Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку
  21.   ДСН 3.3.6.039-99 – 1999 Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації, 21 ст.
  22.    ДБН В.2.5-28- 2006. Державні будівельні норми України. Природне та штучне освітлення Міністерство будівництва, архітектури та житлово- комунального господарства України, 2006, 81с.
  23.   ДСТУ ISO 9241-5-2004 Ергономічні вимоги до роботи з відеотерміналами в офісі 34 с.
  24.   ДНАОП 0.00-4.12-99 Типове положення про навчання з питань охорони праці.
  25.   ПУЕ rus Украина (2009) с изм. 2011г
  26.   НАПБ Б.03.002-2007 Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою Київ –2007
  27.   НАПБ Б.03.001 – 2004 . Типові норми належності вогнегасників
  28.   НАПБ Б 01.008-2004 Про затвердження правил експлуатації вогнегасників
  29.   ДНАОП 0.00-1.31-99 Типове положення про навчання з питань охорони праці.
  30.   СН 305-77. Строительные нормы. Инструкция по проектированию и устройству молниезащиты зданий и сооружений" Утверждена Постановлением Государственного комитета Совета Министров СССР по делам строительства от 22 июня 1977 г. N 77

ДОДАТОК А

Баланс Новопавлівської сільської ради 2014 рік


АКТИВ

Код рядка

На початок року (01.01.2014)

На кінець звітного періоду (01.01.2015)

1

2

3

4

І. НЕОБОРОТНІ АКТИВИ

Нематеріальні активи

Залишкова вартість

110

-

-

Знос

111

-

-

Первісна вартість

112

-

-

Основні засоби

Залишкова вартість

120

519290,00

431556,00

Знос

121

1605758,00

1699828,00

Первісна вартість

122

2125048,00

2131384,00

Інші необоротні матеріальні активи

Залишкова вартість

130

107135,00

112286,00

Знос

131

107135,00

112286,00

Первісна вартість

132

214271,00

224573,00

Незавершене капітальне будівництво

140

-

-

Довгострокові фінансові інвестиції

145

-

-

ІІ. ОБОРОТНІ АКТИВИ

Матеріали і продукти харчування

150

107381,51

128043,74

Малоцінні та швидкозношувані предмети

160

129,61

129,61

Інші запаси

170

-

-

Дебіторська заборгованість

180

2355,00

-

Розрахунки з постачальниками, підрядниками та замовниками за

виконані роботи й надані послуги

181

-

-

Розрахунки із податків та платежів

182

-

-

Розрахунки із страхування

183

-

-

Розрахунки з відшкодування завданих збитків

184

-

-

Розрахунки за спеціальними видами платежів

185

-

-

Розрахунки з підзвітними особами

186

-

-

Розрахунки за іншими операціями

187

2355,00

-

Розрахунки за операціями з централізованого постачання матеріальних цінностей

190

-

-

Розрахунки за окремими програмами

200

-

-

Короткострокові векселі одержані

210

-

-

Інші кошти

220

410,82

739,82

Грошові кошти в дорозі

230

-

Рахунки в банках

240

-

-

Рахунки загального фонду

241

-

-

Рахунки спеціального фонду

242

-

-

Рахунки в іноземній валюті

243

-

-

Інші поточні рахунки

244

-

-

Рахунки в казначействі загального фонду

250

-

-

Рахунки в казначействі спеціального фонду

260

15866,33

21685,30

Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за послуги

261

10786,00

16585,00

Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень

262

5100,00

5100,00

Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших надходжень спеціального фонду

263

-

-

Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів

264

-

-

Інші рахунки в казначействі

270

-

-

Каса

280

526,50

-

Поточні фінансові інвестиції

285

-

-

ІІІ. ВИТРАТИ

Видатки загального фонду

290

-

-

Видатки спеціального фонду

300

-

-

Видатки за коштами, отриманими як плата за послуги

301

-

-

Видатки за іншими джерелами власних надходжень

302

-

-

Видатки за іншими надходженнями спеціального фонду

303

-

-

Видатки за коштами, отриманими на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів

304

-

-

Видатки за іншими надходженнями спеціального фонду (фінансові казначейські векселі)

305

-

-

БАЛАНС

310

753114,77

694440,47

ПАСИВ

Код рядка

На початок  року

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

І. ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ

Фонд у необоротних актива

330

626425,00

543842,00

Фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах

340

129,61

129,61

Результат виконання кошторису за загальним фондом

350

127003,46

89758,25

Фонд у фінансових  інвестиціях

345

-

-

Результат виконання кошторису за загальним фондом

350

89758,25

69678,24

Результат виконання кошторису за спеціальним фондом

360

-137576,59

8437,82

Результати переоцінок

370

-

-

ІІ. ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

Довгострокові зобов’язання

380

-

-

Короткострокові позики

390

-

-

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями

400

-

-

Короткострокові векселі видані

410

-

-

Кредиторська заборгованість

420

174378,50

72352,80

Розрахунки з постачальниками, підрядниками та замовниками

за виконані роботи й надані послуги

421

170867,00

71625,40

Розрахунки за спеціальними видами платежів

422

-

-

Розрахунки із податків та платежів

423

-

86,22

Розрахунки із страхування

424

-

33,21

Розрахунки із заробітної плати

425

-

-

Розрахунки зі стипендіатами

426

-

-

Розрахунки з підзвітними особами

427

630,00

727,40

Розрахунки за депозитними сумами

428

-

-

Розрахунки за іншими операціями

429

2881,50

-

Розрахунки за операціями з централізованого постачання матеріальних цінностей

430

-

-

Розрахунки за окремими програмами

440

-

-

ІІІ. ДОХОДИ

Доходи загального фонду

450

-

-

Доходи спеціального фонду

460

-

-

Доходи за коштами, отриманими як плата за послуги

461

-

-

Доходи за іншими джерелами власних надходжень

462

-

-

Доходи за іншими надходженнями спеціального фонду

463

-

-

Доходи за коштами, отриманими на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів

464

-

-

Доходи за іншими надходженнями спеціального фонду (фінансові казначейські векселі)

465

-

-

БАЛАНС

470

753114,77

694440,47


Причини створення неформальних груп серед персоналу

Чітко окреслені централізація та формалізованість організаційної структури (анонімність)

Наявність неформальних лідерів на певних рівнях організації

Брак інформації та виникнення чуток

Соціальна відмінність (робітники – службовці, місцеві жителі–іноземці)

Визначення потреби в персоналі з урахуванням стратегії розвитку підприємства, обсягу виробництва продукції, послуг

Формування чисельного та якісного складу персоналу (система комплектування та розстановка);

Кадрова політика (взаємозв’язок із зовнішнім та внутрішнім ринком праці, вивільнення, перерозподіл та перепідготовка кадрів)

Оплата та стимулювання праці, система матеріальної та моральної зацікавленості

Адаптація працівників на підприємстві

Система загальної та професійної підготовки кадрів

Оцінка діяльності та атестація кадрів, орієнтація її на заохочення та просування працівників за результатами праці та цінності працівника для підприємства

Система розвитку кадрів (підготовка та перепідготовка, підвищення гнучкості у використанні на виробництві, забезпечення професійно-кваліфікаційного росту через планування трудової кар’єри

Між особистісні відносини між працівниками, між працівниками, адміністрацією та суспільними організаціями

Секретар сільського голови

Сільський голова

Начальник соціального відділу

Начальник організаційного відділу

Відділ по забезпеченню діяльності ради

Керуючий справами виконкому

Відділ соціального захисту населення

Відділ з земельних питань

1.чол.

Загальний відділ

Архівний відділ

Фінансове управління

Відділ бухгалтерського обліку та звітності

Відділ з мобілізаційної роботи

Відділ з мобілізаційної роботи

Служба у справах дітей

Відділ «Центр наданих адміністративних послуг» сільської ради

Обслуговуючий та технічний персонал

Відділ з обліку комунального житла

Відділ освіти


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

84731. Использование анималистических символов в эмблемах, гербах, логотипах стран Восточной Европы 54.93 KB
  Актуальность курсовой работы в том что символы окружают нас повсеместно и мы часто используем их в своей жизни. Цель моей курсовой работы описать анималистические символы европейских стран не отрываясь от исторических событий. Узнать какие символы используются в современной корпоративной символике...
84732. ИССЛЕДОВАНИЕ ТОРГОВОГО АССОРТИМЕНТА КЕТЧУПОВ РАЗЛИЧНЫХ ТОРГОВЫХ МАРОК 51.82 KB
  Томатные продукты более высокой концентрации томат-паста с содержанием сухих веществ 60 и томатный порошок вырабатываются с применением сушки. Важнейший источник витаминов полифенолов минеральных и других ценных веществ. В томатах также много биологически активных веществ.
84733. СТО для автомобилей Lifan X60 63 KB
  Годовое количество условно обслуживаемых на СТО автомобилей 850 Количество автомобиле-заездов одного автомобиля в год 4 Годовое количество продаваемых автомобилей 950 Среднегодовой пробег автомобиля, км 29000 Число рабочих дней в году станции 364 Продолжительность смены...
84734. Перспективы развития системы социального страхования в России 78.03 KB
  Одним из столпов социальной политики рыночных экономик является обязательное социальное страхование, механизмы которого позволяют справедливо и эффективно аккумулировать и целенаправленно распределять финансовые ресурсы, обеспечивая медицинскую помощь и социальную защиту работающим и членам их семей...
84735. Экономико-статистический анализ эффективности работы предприятий, различных форм собственности и производственных направлений 85.56 KB
  Понятие о статистических рядах динамики Ряды динамики статистические данные отображающие развитие во времени изучаемого явления. В каждом ряду динамики имеется два основных элемента: показатель времени t; соответствующие им уровни развития изучаемого явления y...
84736. Электропривод скипового подъемника для доменной печи ОАО ЕВРАЗ НТМК 537 KB
  Обеспечить надежную безопасную и рациональную эксплуатацию электроустановок механизма рабочего рольганга и содержание их в исправном состоянии. Расследование и учет нарушений в работе электроустановок потребителей производятся в соответствии с установленными требованиями.
84737. Методика расчета фонда рабочего времени и оплаты труда на предприятии 264.5 KB
  Определение стоимости количества материала для ремонта оборудования. Таким образом переход к рыночной системе хозяйствования требует поворота вектора стратегии производства в электротехнике от преимущественного выпуска единых серий и параметрических рядов изделий к преимущественному выпуску комплектного электротехнического оборудования.
84738. Структура и содержание коммерческой деятельности в розничной торговле на примере ИП А.В.Иванова 101.22 KB
  Изучение существующих тенденций и возможностей предприятия, касающихся реализации товаров, определение факторов, которые позитивно и негативно влияют на объем товарооборота предприятия, достигаются в процессе анализа объема и структуры товарооборота предприятия.
84739. Моделирование простейших структур, текстового и графического оформления диаграмм в программе Vissim 5.17 MB
  Язык и программная среда VisSim широко используется в разработке систем управления и цифровой обработки сигналов для моделирования и дизайна. Она включает в себя блоки для арифметики, булевых и трансцендентных функций, а также цифровые фильтры, передаточные функции, численного интегрирования и интерактивного вывода.