98166

Львівська Цитадель

Реферат

История и СИД

Архівні матеріали, подані нижче, становлять частину тих, які німецькі військові не встигли забрати з собою при раптовому наступі Червоної Армії (згодом за документами в концтабір була надіслана німецька диверсійна група, але майбутні архівні справи вже були під надійною охороною командування Червоної Армії).

Украинкский

2015-10-29

98 KB

0 чел.

Міністерство культури України
Львівське
державне училище культури і мистецтв

Реферат

на тему:

«Львівська Цитадель»

Виконала студентка:

IV курсу режисерської групи

Пришляк І.М.

Викладач:

Боднар О.М.

Львів 2015

Зміст

1.Вступ

2.Концтабір військовополонених на території «Цитаделі»

2.Висновки

3.Список використаної літератури

Вступ

Територія історико-архітектурного комплексу "Цитадель”, на якій знаходився концтабір з місцями поховань і масових знищень військовополонених, розташована на узгір’ї в південно-східному напрямку від центру м. Львова, обмежена вулицями Стефаника, Коперніка, Вітовського, Коцюбинського, Драгоманова, Глібова, Каліча Гора. Узгір’я складається з трьох невеликих гір, які колись мали назву Калічої, Познанської (або Пелчинської), Шембека (або Вроновських). З кожною пов’язана цікава історія та історичні події.

Історія Цитаделі особлива важлива у контексті подій 1 листопада 1918 р., а саме проголошенням Західно-Української Народної Республіки (ЗУНРу). За Цитадель, де в той час розташовувались польські війська, велись бої. Українські загони наступали з боку теперішнього парку ім. Б. Хмельницького. Збереглися фото того часу, де Порохову вежу (тогочасна будівля для зберігання боєприпасів) штурмують українці. Зважаючи на цей епізод Цитадель фактично є історичним місцем становлення незалежності у Львові та в Галичині.

В час Другої світової війни Цитадель використовувалась німцями як концентраційний табір "Шталаг-328” ("Stalag-328”), існування якого припадає на 1941-1944 рр. За кількістю в’язнів, шо пройшли через табір (близько 280 тисяч чоловік) і загинули там внаслідок наступних дій табірної адміністрації: розстрілів, навмисним розповсюдженням епідемічних захворювань, штучного голодом та катуваннями (близько 142 тисяч чоловік знищено), він входить в десятку найбільших в тогочасній воєнній історії, таких як Аушвіц (Освєнцім), Бухенвальд, Дахау…

Концтабір на території Цитаделі

Архівні матеріали, подані нижче, становлять частину тих, які німецькі військові не встигли забрати з собою при раптовому наступі Червоної Армії (згодом за документами в концтабір була надіслана німецька диверсійна група, але майбутні архівні справи вже були під надійною охороною командування Червоної Армії).

Величезний пласт інформації дають архівні документи Служби безпеки України у Львівській області, а саме матеріали особової справи начальника табірної поліції Андрія Омеляновича Якушева, проти якого у 1977 р. відбувся гучний судовий процес. В результаті за катування і інші злочини над військовополоненими військовим трибуналом Прикарпатського військового округу (ПрикВО) засуджений до розстрілу. Тоді з території усього Радянського Союзу було знайдено понад 750 колишніх в’язнів концентраційного табору, в ході допиту яких було складено цілісну картину всіх жахливих злочинів, скоєних там.

З часу існування табору тут утримувались ув’язнені червоноармійці (в т.ч. українці, росіяни, євреї, кавказці та інші), а з 1942 по 1944 рр. також військовополонені громадяни Франції, Бельгії, після капітуляції Італії – інтерновані італійські солдати та офіцери.

До 1942 р. комендантом табору був Сідорен, якого згодом замінив майор Блот. З 1942 р. до весни 1944 р. керівництво табірною адміністрацією здійснював майор Рох.

За час повноважень одного з причетних до смертей в’язнів табору, начальника СС і поліції дистрикту Галичина Фриза Катцмана, було знищено близько 100 тисяч військовополонених "Шталагу-328". Після складання ним повноважень 17 серпня 1943 р. від 1 вересня 1943 р. цю посаду обіймав бригаденфюрер СС і генерал-майор поліції Йоган Тін – людина, на час повноважень якої припадає завершення знищення військовополонених.

Встановлений внутрішній табірний режим був цільово спрямований на фізичне знищення військовополонених. Харчовий раціон полонених складався з:

1) сніданок – дві склянки чорної кави, звареної на тирсі та 100 гр. хліба з домішками тирси;

2) обід – порція супу з овочевих відходів;

3) вечеря – кип’ячена вода та 50 гр. хліба з домішками тирси.

Попри фізичну неміч і виснаження полонених німецьке військове командування змушувало їх працювати. Тих, хто не виконував встановлених норм, піддавали тілесним покаранням. Ті військовики, що шукали харчові відходи на звалищах або вдавались до канібалізму, згідно наказу коменданта табору каралисьабо розстрілювали.

Вивчення документальних матеріалів показало, що військовополонені утримувались під відкритим небом у клітках площею 100x200 м. кв., обнесених колючим дротом. Камери всередині приміщень зимою не опалювались. Щодо розповсюдження епідемій, то навмисно заносились сипний тиф та дизентерія. Командування табору проводило розстріли на території табору у спеціально відведених місцях, які посилено охоронялись табірною поліцією і де спалювали трупи вбитих. Крім того, полонених вивозили в закритих автомобілях в Лисиничівський ліс, де в подальшому знищували.

На підставі численних свідчень очевидців злочинів у концтаборі, що загалом утворюють 6 томів справи, можна змалювати точну загальну картину того, що там відбувалося. При поступленні в табір нових військовополонених з них після допитів утворювали окрему групу 1) командного складу Червоної Армії; 2) членів партії 3) комсомольців 4) військових єврейської національності. Відібраних били, увязнювали в камери смертників (корпус №8а). На протязі 17 діб не видавали їжі, після чого розстрілювали в подвірї табору, спалюючи трупи. Також вивозили в лисиницькій ліс (поблизу Львова). Колишні в’язні свідчили про те, що бачили часті вогнища біля приміщення, де перебували смертники, і звідти доносився запах згорілого м’яса.

В казармах і на вулиці військовополонених розміщували за національними ознаками.

Частими були випадки пострілів у натовп полонених при роздачі їжі. Постріли лунали й у сторону тих, хто не встигав піднятися з ліжка після сну.

Внутрішню охорону несли поліцейські, які збивали полонених. Восени 1941 р. відібраних з командного складу комсомольців і євреїв розміщували в приміщеннях біля східної сторони казарми, в 1942 р. – в башті (вежі), котра знаходилась навпроти лазарету (вежа №8а на схематичному плані концтабору (зараз – готель-ресторан "Citadel Inn”)). "Вежа смерті” була обмежена двома ровами, один з них частково був засипаний землею і туди вкопано чорний хрест. В рові, за даними, було 80000 військовополонених. Звідти по ночах військовополонені чули вистріли, бачили полум’я від вогнів, звідти доносився сморід горілого м’яса. В середині башти також відбувалися розстріли, іншого роду знищення, спалювання трупів. Відібраних серед військовополонених єврейської національності також поміщали в карцер, який був розміщений в західному крилі казарми у напівпідвальному приміщенні (ближче до колишнього головного заїзду в табір, з теперішньої вулиці Грабовського).

Є свідчення про випадок видачі в’язням як "винагороди” за роботу "банки консервів”, яка насправді виявилась сильнодіючою отрутою, що відразу при вивітрюванні вбила кілька десятків людей. Того ж року від антисанітарних умов, поширення епідемії класичного і сипного тифу загинуло кілька тисяч людей. Взагалі, за свідченнями, смертність в таборі була дуже високою – лише в лазареті щодня вмирало кілька десятків чоловік, всього в таборі щоденно вмирало сотні людей. За матеріалами слідства, з вересня по грудень 1941 р. в таборі загинуло близько…(!) тридцяти тисяч людей (не рахуючи інших вивезених на розстріл).

В період з липня по вересень 1942 р. в табір поступило біля 10 колон вязнівпо 200, 300, 400 і більше чоловік. Також з табору військовополонених вивозили в Німеччину. На подвірї була яма розміром 2x8 метрів (трупи до неї укладали рядами, присипали землею, а на наступний день також клали в цю яму, поки не наповнили (приміщення було з товстими стінами (казарма), з якого допитуваний бачив ці події)).

Деяких військовополонених розстрілювали прямо в таборі, інших в підвалах, інші полонені, за їх же словами, були налякані і ніколи не йшли до місць, звідки було чутно крики і розстріли. Знищення відбувалось по всій території концентраційного табору.

За банею-казематом №9, де утримувались радянські офіцери і комуністи, було місце (будівля №10), куди нікого, окрім гестапівця Адама і начальника табірної поліції Якушева не впускали. Інколи звідти лунали одиничні постріли й автоматні черги.

В будці (одна з одноповерхових будівель (5,6)) вбивали партійників і євреїв.

Приблизно в середині серпня 1942 р. на території табору було розстріляно біля 300 осіб єврейської національності. За даними архівних матеріалів, попередній відбір здійснювався двома поліцаями в подвір’ї табору. Відібраних євреїв поліцаї відводили по 30 чоловік в сторону, а потім німецькі солдати розстрілювали із автоматів чергами. Трупи вивозили.

Назагал доля Цитаделі кривава: там є поховання людей (місця масових розстрілів, іншого роду знищень, місця масових поховань), які загинули за часів німецької окупації, часу Радянського Союзу (останній факт, щоправда, ще потрібно уточнювати).

Після 1944 р., коли німецький концентраційний табір фактично перестав функціонувати, в горі звели протиатомне сховище. Під горою прокладений великий тунель. Відомий історик, учений Я. Дашкевич свого часу зустрічався з інженером Д. Іликом, який його споруджував.

За матеріалами колишнього Партійного архіву львівського обласного комітету Компартії України (тепер - філія Державного архіву Львівської області (ДАЛО)) на стінах колишніх табірних приміщень Цитаделі є написи, котрі показують усю трагедію перебування там військовополонених (див. в додатках).

В Російській Федерації, у Центральному Архіві Міністерства оборони (Московська облась, м. Подольськ) збережена велика кількість (сотні тисяч) особових карток колишніх полонених таборів, в тому числі і табору "Шталаг 328". Картки з номером присвоювалися полоненим при поступленні їх у табір і зазнавали змін під час передислокації (деякі з фотокарткою і відбитком пальця). Видно, що більшість з людей-власників даних особових карток знищені чи загинули на території концтабору "Шталаг-328", деякі на територіях інших таборів, полях бою (див. в додатках). До останнього часу матеріали справ багатьох фондів, де присутні дані картки, і надалі недоступні і залишаються в секретному зберіганні.

Підтвердження поданих вище фактів, а також нові знаходяться в Державному архіві Російської Федерації (ДА РФ) в м. Москва. Так, за матеріалами документів фонду "Надзвичайної Державної Комісії по встановленню і розслідуванню злочинів німецько-фашистських загарбників…" (НДК) по Львівській області присутня "Слідча справа про звірства німецько-фашистських загарбників в м. Львові (вересень 1944 р.)". В справі є постанова прокурора Львівської області І.П. Корнєтова про порушення кримінальної справи про"злочини німецько-фашистських окупантів, здійснених в м. Львові, про знищення німецькими окупантами мирного населення і військовополонених в Янівському концтаборі, Лисиницькому лісі і в таборі військовополонених на Цитаделі" та в інших місцях від 10 вересня 1944 р. Зміст документа свідчить, що за час окупації Львівської області за вказівкою гітлерівського уряду в місті Львові і Львівській області гестапівцями, німецькою поліцією і зондеркомандами СС замучено і знищено шляхом розстрілів, повішення і спалення вогнем більше 400 тисяч людей мирного населення і військовополонених.

Згідно архівних даних, взимку 1942 р. від холоду і голоду щоденно вмирали 400-500 людей. Є дані про переведення в табір французів у 1942 та італійців у 1943 р. Знову підтверджено, що всього в таборі загинуло не менш як 150 тисяч військовополонених.

Із протоколу допиту одного із свідків справи – єврея Еделя, робітника львівського аеропорту, встановлено, що в цьому аеропорту працювало біля 7 тисяч радянських військовополонених. Їм не давали їжі, сильно били. Працювали із п’ятої години ранку.

Із "Протоколу огляду колишнього табору військовополонених в м. Львові при німецькій окупації від 12 вересня 1944 р.”, складеного прокурором слідчого відділу Львівської обласної прокуратури, коротко описано територію концтабору. Вказується на насаджені дерева по протяжності Цитадельних гір, огородженість цієї території 2,5 метровим парканом, зверху обнесеного чотирма рядами колючого дроту. Вся ж територія табору, як вказується, загороджена з внутрішньої сторони і також обнесена колючим дротом в два ряди висотою 3,5 метра. Окрім цього, усі будівлі на території табору були загороджені таким самим парканом із двох рядів колючого дроту.

"Акт Надзвичайної Державної комісії по встановленню приналежності знайденого в таборі взуття і верхнього одягу” документує залишки великої кількості одягу, знятого в основному з радянських військовополонених і залишеного вочевидь після їх смертей. Так, знайдено 400 пар повстяного взуття без халяв (халяви були відрізані) і 800 одиниць верхнього одягу, переважно шинелі, фуфайки військового зразка. В цьому ж місці знайдено 4 французькі військові пілотки.

Дані різних архівів дають цілісну картину здійснення жахливих злочинів, спрямованих на фізичне знищення військовополонених на території концтабору "Шталаг-328”. Виділяються наступні місця знищень та смертей військовополонених (позначення цифрою – згідно схеми в додатку):

- західний форт казарми (2);

- сарай (5) та одноповерхова будівля (6);

- дві великі вежі (8, 8а ("вежа смерті));

- дві малі вежі (8б; 8в);

- площа (10);

- площа для шикувань (11);

- 4 будівлі барачного типу (включно з лазаретом – 12, 13);

- стрілецьке поле.

Факт окремого відбору євреїв з-поміж усіх ув’язнених (за національною ознакою), згодом утримання їх в спеціальному карцері, спрямування на роботу в окремий завод тощо свідчить про те, що знищення цього народу (що диктувалось спеціальною політикою нацизму) здійснювалось незалежно від їх місцезнаходження.

В радянський час територія "Цитаделі” була у військовому відомстві, з початку 90-х рр. ВО "Електрон”. Тепер споруди комплексу з прилеглими територіями, на котрих здійснювались масові розстріли військовополонених належать різним власникам: ВАТ "Електрон-банк”, "VolksBank”, ЗАТ "Артор”, ТзОВ "Галицька Цитадель”, ПП Васильців С.В., ВО "Електрон” (орендар – Наукова бібліотека ім. В. Стефаника), "CitadelInn”.

Історико-архітектурний ансамбль "Цитадель” – один з найкращих прикладів австрійських фортифікаційних споруд середини XIX ст., єдиний такий приклад в Україні.

Віддешифровані аерофотознімки території концтабору в межах Цитаделі 1944 р., також біолокація 2001 і повторна 2010 рр. підтвердили наявність людських останків на місцях масових розстрілів та в їх межах (станом на 1944 р.). Чисельні масові поховання розташовані практично в межах усієї площі колишнього концтабору. Окремі ямні поховання чергуються з похованнями "траншейного”. У післявоєнний період (1970-ті роки) є свідчення людей про знаходження в проваллях підземель під східною малою вежею людських кісток, частково покритих шаром біло-червоної суміші, золотих коронок із зубів тощо (див.: додатки). Рештки у вигляді людських кісток просто на поверхні землі попадаються й донині.

За твердженням сучасників, під час будівельних робіт щодо впорядкування "Електрон-Банку”, проведення кабельних та інших мереж в 1990-х-2000-х та готелю-ресторану "CitadelInn” у 2007-2009 рр. в обох місцях, а саме в котлованах біля східної квадратної башти (частини головної споруди казарм (у випадку банку)), на частині протяжності земляного валу траншеї, викопаної на території Цитаделі, а також по окружності великої східної башти ("Башти смерті”) робітниками, працівниками і випадковими свідками було знайдено людські рештки у великих кількостях. З них частину (біля східної квадратної башти) залито бетоном. Кістки з частини земляного валу траншеї вивезено в невідомому напрямку (див.: додатки). Аналогічне вивезення решток відбулось з території навкруг вежі під готель. Є також свідчення сучасників про натрапляння ними на ампули з кириличним написом "ЧУМА” на місцях перебування людських останків (див.: додатки).

Є численні звернення громадських діячів та науковців до урядових інституцій України, листи-відповіді (в т.ч. і від Управління Служби безпеки України у Львівській області) (див.: додатки), газетні публікації, що стосуються згаданої теми впорядкування концтабору "Шталаг-328” і поховань на його території. Особливі зусилля прикладаються й Представництвом об’єднання американських комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу на чолі з Мейлахом Шейхетом за дорученням Американської комісії зі збереження американської культурної спадщини за кордоном при держдепартаменті США(велика частина вбитих людей – єврейської національності (за матеріалами архівних справ Управління СБУ у львівській області)). У 2009-2010 рр. безцінна допомога, що полягала у зборі архівних та інших матеріалів, створенні науково-проектної документації здійснювалась за безпосередньої участі та підтримки громадських організацій, наукових інституцій. В результаті отримано плоди роботи залучених до проекту: міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв воєн та політичних репресій ЛОДА, Наукового Центру іудаїки та єврейського мистецтва ім. Ф. Петрякової, Західного центру енерго-інформаційних наук (голова – Петлін В.М.), ПРЦ "Інеко-розвідування” (голова – Смольницький М.С.) та багатьох інших громадських організацій, наукових інституцій та просто свідомих громадян м. Львова, України, зарубіжжя. Усім їм небайдужа подальша доля пам’яток культурної спадщини, збереження історичної пам’яті, створених непростими подіями спільного минулого.Зусилля спрямовані з огляду на можливість будівництва конгрес-готелю з розважальними об’єктами на даній території, що є явним святотацтвом. З моральної точки зору дані дії порушують неспокій численної кількості колись живих людей, паплюжать пам’ять невинно вбитих. З юридичної спостерігається пряме порушення Законодавства України ст. 10 Закону України "Збереження культурної спадщини” (аналіз Міжнародного Законодавства і Законодавства України з цих питань в додатках). Це слугує наглядним прикладом НЕпорозуміння народів і культур спільного минулого й майбутнього, є АНТИвзірцем толерантності, закладає основи подальшої конфронтації людей, поколінь, держав.

Управління СБУ у Львівській області після оприлюднення жахливих фактів висловило прохання ознайомити з ними громадськість.

Пам’ять про невинно вбитих людей на території концентраційного табору "Шталаг-328” частково "увінчана” псевдопам’ятним кам’яним знаком з дивним написом "На вічну пам’ять про подію” при під’їзді до готелю-ресторану "CitadelInn”, розташованому у "Вежі смерті”. Поховальний вінок з написом"Убитым военнопленным концлагеря "Stalag-328” от русской молодежи Украины”, який можна було спостерігати ще буквально місяць тому з боку колишнього західного форту казарми, зараз, з невідомих причин, відсутній. Правду несе лишеінформаційна дошка, встановлена волонтерами, які очистили територію від сміття весною 2010 р.

Висновки

Ансамбль споруд "Цитадель розташований на рівнинній ділянці Цитадельної гори, яка розміщена на південь від центру міста. Архітектурний ансамбль є домінантою прилеглої території та історичної забудови міста Львова. Архітектурний ансамбль є частиною історико-культурного ландшафтного комплексу "Цитадель”.

Споруди колишнього концтабору та місця поховань на його території розташовані здебільшого на рівнинній ділянці Цитаделі, а також на схилах за південною круглою вежею.

Ландшафт горбисто-рівнинний. Місцевість розташування споруд концентраційного табору здебільшого рівнинна. Лише за південною круглою вежею місця поховань розташовані на схилі – горбистій місцевості. В основі місця поховань покриті трав’яним покривом; деякі ділянки, розташовані в зеленій зоні чи ближче до неї, оточені зеленим масивом. Ділянки на території колишньої площі (з існуючими похованнями) (тепер – територія гаражів і автостоянки) покриті бетонним шаром.

Ансамбль оборонних споруд "Цитадель” розташований на широкому плато Цитадельної гори, до якої ведуть дві дороги – з вул.. Грабовського і вул.. Коцюбинського. Ансамбль складається з видовженого корпусу колишньої казарми, двох квадратних в плані оборонних веж-бастіонів, які розташовані поруч з двох сторін. Неподалік від цих споруд по краях плато розташовані чотири майже круглі в плані (багатогранні) оборонні вежі: дві більші зі сторони центру міста, дві менші зі сторони вул. Вітовського.

Оборонні споруди оточені ровами та земельними валами з підпірними стінами. Будівлі споруджені з цегли, неотиньковані; портали, цокольні верхи, карнизи, декоративні елементи – з каменю.

Головний 3-х поверховий корпус казарми в плані має форму зламаного прямокутника ("відкритої книги), об’єднаного посередині напівкруглою виступаючою бастеєю з бійницями. Досить довга будівля побудована з цегли, кути викладені з каменю, завершена кам’яним карнизом з щипцями та виступаючими декоративними елементами з кам’яними консолями. На великій площині гладких стін розміщені ряди вікон і вузькі отвори-щілини для артилерії. Будинок має три входи з кам’яними порталами, до яких прокладені металеві містки. В інтер’єрі збережені циліндричні склепіння на 1 поверсі і в підвалі, залізобетонні сходи з кам’яними (новими) сходинками, проведено ремонтно-реставраційні роботи. Дахи двосхилі, з оцинкованої бляхи, кругла напіввежа має шоломоподібне завершення.

Дві масивні квадратні в плані оборонні вежі-бастіони розміщені з двох сторін казарми на одній лінії фасаду; 3-х поверхові, викладені з цегли і каменю (підвальні приміщення). Кути оздоблені кам’яною кладкою, карниз – кам’яний, профільований, з виступаючими декоративними елементами з консолями і щипцями. Вікна заглиблені, нагадують бійниці; крім вікон , в стінах наявні вузькі отвори-щілини. Входи в будинки-вежі розміщені асиметрично, оформлені кам’яними порталами. До брам ведуть металеві містки-трапи над оборонними ровами.

У внутрішніх приміщеннях веж-бастіонів наявні прямокутні в плані залізобетонні сходові клітки, ліфтові шахти. Перекриття – широкі циліндричні і хрестові склепіння, викладені з цегли. Дахові конструкції – дерев’яні, покриття – оцинковане покрівельне залізо. Підвали високі, просторі, досить сухі.

Вежа-бастіон, яка належить "Електрон-банку” (східна), відремонтована з застосуванням сучасних оздоблювальних матеріалів (підвісні стелі, керамічні підлоги, металопластикові вікна). В підвалах наявна підлога, стіни і стелі оштукатурені, побілені; сходи з кам’яними сучасними сходинками.

У вежі-бастіоні, яка належить ЗАТ "Артор", проведені ремонтно-реставраційні роботи. Стіни і перекриття склепіння цегляні, з підвальними приміщеннями, з вікнами-бійницями, оздоблені і укріплені кам’яними елементами (кути, карнизи, портали, водостічні жолоби, консолі, щипці). Дві більші вежі зі сторони центру – 17-гранні, оточені глибокими ровами з підпірними кам’яними стінами, ескарпами і еспланадами. Вежі мають внутрішні сходи , перекриті склепіннями, приміщення забезпечені вентиляцією. Вежа зі сторони вул. Коперніка відремонтована і перекрита дахами, там розміщене фондосховище бібліотеки НАН України. Аналогічну вежу зі сторони вулиць Каліча Гора і Драгоманова тепер займає готель-ресторан "Citadel Inn”.

Менші дві вежі з південної сторони (з вул. Вітовського) – 8-гранні в плані, цегляно-камяні, з подібним декором. Східна менша вежа безгосподарна, в майже зруйнованому стані. Західна – в заключній стадії ремонтно-реставраційних робіт (пристосування під ресторан).

За функціональною типологією – територія і будівлі концтабору з місцями масових знищень і поховань. Поховання, які практично неможливо виявити, знаходяться і в деяких будівлях концтабору, підземеллях. Доведені місця поховань на території концтабору розташовані на різних відстанях одна від одної. Наявність людських рештків виявлено в результаті дешифрування аерофотознімку цієї місцевості 1944 рр. Це підтверджено результатами біолокації, проведеної Західним центром енерго-інформаційних наук в 2001 р. та повторно у 2010 р. Наявність різного типу поховань внаслідок масових розстрілів і іншого роду вбивств, просто смертей підтверджено і архівними документами. Серед них особисті картки в’язнів табору, де вказується саме про смерть на його території. Збереглися й покази свідків цих жахливих подій – ув’язнених табору "Шталаг”, керівника поліції табору, також простих мешканців, які детально описують всю жахливу картину діянь "машини вбивств”. Відомо, що велику частину трупів просто спалювали на місціі закопували на території концтабору, величезну кількість вбитих було вивезено в приміські ліси. Із спогадів сучасників, в час будівництва банку, готелю, інших будівельних робіт у 1990-2000-х роках було знайдено велику кількість людських останків, велику частину яких вивезено на смітники, частину ж, розташовану в "зручних місцях, просто залито бетоном. Аналогічне сталось і під час прокладання кабельних мереж до приміщення казарм (з південного заходу).

Вся територія концтабору з місцями поховань, масових знищень людей, як і споруди – пам’ятки мілітарної архітектури і об’єкти концтабірного періоду (бараки, лазарети, і інші одноповерхові будівлі різного призначення) охороняють пам’ять про трагічні сторінки не лише нашої, а й світової історії, про невинно загиблих тут людей. У радянську добу пам’ятки не лише не охоронялися, але й були фактично спаплюжені – половина споруд концентраційного табору, незважаючи на рішення місцевих рад здобули собі власників, на великій частині поховань зроблено автостоянку. Інші території постійно перебували під впливом природних та кліматичних чинників

Список використаної літератури

  1.  Доротич М. Цитадель отримала статус національної пам'ятки // Високий замок. — 29 жовтня 2012. — № 201 (4825). — С. 6.
  2.   Роман Маленков. Львівська Цитадель
  3.  Ігор Оконченко «Львівська Цитадель.Концтабір 1941-1944рр!»


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

760. Система исполнительной власти. Пoнятиe и признaки иcпoлнитeльнoй влacти Рoccийcкoй Фeдeрaции 313.5 KB
  Пoнятиe и признaки иcпoлнитeльнoй влacти Рoccийcкoй Фeдeрaции. Оргaны гocудaрcтвeннoгo упрaвлeния в цeнтрe и нa мecтaх являлиcь ocнoвными cубъeктaми aдминиcтрaтивнoгo прaвa или жe нocитeлями aдминиcтрaтивнoй прaвocубъeктнocти. Мeхaнизм иcпoлнитeльнoй влacти. Cиcтeмa и cтруктурa иcпoлнитeльнoй влacти Рoccийcкoй Фeдeрaции.
761. Развитие волевых качеств личности в онтогенезе 132.5 KB
  Общее понятие воли в психологической науке. Волевые качества личности: характеристика, развитие в онтогенезе. Условия эффективного развития волевых качеств личности. Дать характеристику понятию воля, рассмотреть теории воли. Преобразование непроизвольных психических процессов в произвольные.
762. Исследование типовых комбинационных устройств дешифратор-демультиплексор 125.5 KB
  Изучение принципов функционирования классического дешифратора со входом стробирования и возможности обращения его функции для реализации мультиплексора.
763. Разработка серверной части информационной системы для сопровождения процесса видеопроката 116 KB
  Построение концептуальной модели 0-уровня. Логическая и физическая реализация Базы данных. Список клиентов пункта видеопроката. Колличество фильмов, просмотренных клиентом Х. Жанр фильма, который имеет наименьший спрос.
764. Элементы структуры контроллинга 64.5 KB
  В сферу задач контроллинга входит постановка целей предприятия, сбор и обработка информации для принятия управленческих решений. Синтез элементов учета, анализа, контроля, планирования, реализация которых обеспечивает выработку альтернативных подходов при осуществлении оперативного и стратегического управления процессом достижения конечных целей.
765. Формування педагогічної культури батьків з питань дипломатичного спілкування з дітьми 53.5 KB
  Виявити найоптимальніші умови становлення батьківського авторитету для малюка. Довести вплив родини та устрою сімейного життя на формування у дітей поваги та любові до батьків. Удосконалити досвід партнерського спілкування батьків з дитиною.
766. История развития представлений о времени и расстоянии 51 KB
  Представления о пространстве. Эволюция базовых понятий пространства. Теория пространства. Представления о времени. История развития представлений о времени. Физическая теория времени.
767. Информационная безопасность 79 KB
  Основные угрозы информационной безопасности. Аппаратно-программные средства защиты информации. Системы шифрования данных, передаваемых по сетям. Средства управления криптографическими ключами.
768. Інструментальні засоби візуального програмування 32.5 KB
  нструментальні засоби візуального програмування. Оголошення та застосування масивів для вирішення поставленої задачі.