98216

Удосконалення процесу управління дошкільним навчальним закладом (на прикладі Одеського дошкільного навчального закладу № 29)

Дипломная

Политология и государственное регулирование

Непроста соціально-економічна ситуація, в якій знаходиться сучасна освіта – одна з причин, що спонукають шукати нові підходи до управління ДНЗ, до розвитку її як відкритої суспільству системі. У ст. 10 Закону «Про освіту» (для управління освітою створюється система державних органів управління і органи громадського самоврядування) зазначено, що одним із принципів державної політики...

Украинкский

2015-10-30

374.15 KB

14 чел.

Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»

Інститут фізики та математики

Факультет післядипломної освіти та роботи

з іноземними громадянами

Кафедра управління освітніми закладами та державної служби

Пояснювальна записка

до дипломної роботи

магістра

на тему «УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ДОШКІЛЬНИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

(НА ПРИКЛАДІ ОДЕСЬКОГО ДОШКІЛЬНОГО

НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ № 29)»

Виконала: студентка 1 курсу, 1 Д-ЗОШ

  спеціальності 8.18010020 – Управління

навчальним закладом

  Педюра С. Ю.

Керівник: Долженков О. О.

Рецензент:

Одеса – 2015 року

Педюра С. Ю. Удосконалення процесу управління дошкільним навчальним закладом (на прикладі Одеського дошкільного навчального закладу № 29): Магістерська робота: (8. 18010020 «Управління навчальним закладом») / Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського». Кафедра управління освітніми закладами та державної служби. Кер. маг. роб .О. О. Долженков, к. пед. н. – Одеса, 2015. – 105 с.

Анотація

Ключові слова:

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УмовнИХ СКОРОЧЕНЬ

Вступ

РОЗДІЛ І. НАПРЯМИ УПРАВЛІННЯ ДОШКІЛЬНИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

1.1.

Проблеми управління навчально-виховною діяльність

1.2.

Специфіка управління кадрами

1.3.

Фінансові та юридичні аспекти управління ДНЗ

Висновки з першого розділу

РОЗДІЛ ІІ. ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ДОШКІЛЬННИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ (НА ПРИКЛАДІ ОДЕСЬКОГО ДНЗ №29)

2.1.

Компонентно-структурний аналіз діяльності Одеського ДНЗ «Ясла-садок» №29

2.2.

Напрямки удосконалення управління діяльністю дошкільного навчального закладу

2.3.

Рекомендації менеджерам освіти щодо удосконалення процесу управління дошкільним навчальним закладом

Висновки з другого розділу

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Актуальність дослідження. Непроста соціально-економічна ситуація, в якій знаходиться сучасна освіта – одна з причин, що спонукають шукати нові підходи до управління ДНЗ, до розвитку її як відкритої суспільству системі. У ст. 10 Закону «Про освіту» ( для  управління  освітою  створюється  система державних органів управління і органи громадського самоврядування) зазначено, що одним із принципів державної політики в галузі освіти є демократичний, державно-громадський характер управління освітою []. Становлення української державності,  інтеграція в європейське і світове товариство,  відмова від тоталітарних методів управління державою і побудова громадського суспільства передбачають орієнтацію на людину, її розвиток, самореалізацію. Однак,  система освітнього управління,  що склалася в період централізованої командно-адміністративної системи,  орієнтована більшою мірою на сам педагогічний процес,  а тому потребує суттєвого оновлення й удосконалення.

Управління навчальним закладом – це цілеспрямована, активна взаємодія керівника з іншими учасниками освітнього процесу з метою забезпечення координації зусиль щодо оптимального функціонування установи та переведення її на більш високий якісний рівень [].

Управлінська діяльність адміністративного апарату, зокрема завідувача ДНЗ, методиста, відображена у різних роботах (В Г. Алямовская, В. А. Андрєєва, К. Ю. Біла, А. К. Бондаренко, А. В. Васильєва, Л. М. Денякина, Е. А. Панько, Л. В. Поздняк О. С. Саметис, Р. Я. Спружа та ін); в роботах, присвячених проблемам управління школою (В. І. Безруков, B. І. Загвязинский, Ю. А. Конаржевский, М. І. Кондаков, B. C. Пикельная, М. Л. Портнов, М. М. Поташник, В А. Сластении, Т. Н. Шамова та ін); питання мотиваційного та людиноцентристського управління в системі освіти (Л. І. Даниленко, Г. В. Єльнікова, Л. М. Карамушка, Н. Л. Коломінський, В. В. Крижко, Є. М. Павлютенков та ін). Проблеми управління навчальним процесом знайшли відображення в дослідженнях В. І. Бондаря, Ю. А. Конаржевського; управління інноваційними процесами розглянуте Л. I. Даниленко і Н. М. Островерховою; економіці управління школою присвячена робота Ю. В. Зотова, А. Я. Спектора,О. Т. Шпака; застосування моніторингових технологій в управлінні висвітлено в працях Г. В. Єльникової; психологічні аспекти управління знайшли відображення в монографіях JI. M. Карамушки, Н. Л. Коломінського.

Усе більш актуальною стає проблема комплексної підготовки фахівців дошкільної освіти інтегрального рівня, здатних взяти на себе мотиваційну, орієнтовну, регулюючу, організаційну і контролюючу функції ДНЗ, тобто, простіше кажучи, управлінців. Діяльність керівника дошкільного закладу відповідає всім цим функціям, але для її ефективного здійснення недостатньо володіти відповідними знаннями, вміннями та навичками. У даний час керівник повинен бути експертом і стратегом у сфері управління діяльністю дошкільного закладу, здатним забезпечити постановку, прогнозування та оцінку ступеня відповідності цілей і результатів освіти дитини, діяльності співробітників і всього ДНЗ як соціальної одиниці, тобто управляти якістю освітнього процесу[].

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати особливості управління дошкільним навчальним закладом та розробити рекомендації щодо удосконалення цього процесу.

Завдання дослідження:

1. Здійснити аналіз теоретичних основ антикризового управління в закладах освіти.

2. Вивчити сучасний стан управління ДНЗ.

3. Розробити рекомендації менеджерам освіти щодо удосконалення процесу управління дошкільним навчальним закладом.

Об’єкт дослідження: діяльність керівника навчального закладу.

Предмет дослідження: удосконалення процесу управління дошкільним навчальним закладом.

Методи дослідження. Досягнення поставленої мети здійснювалося за допомогою використання комплексу теоретичних та емпіричних методів:

теоретичні: аналіз та систематизація наукової літератури з питань загального, інноваційного менеджменту; конкретизація, систематизація наукових категорій з проблеми управління навчальними закладами; вивчення нормативних, директивних, інструктивних, методичних документів, на основі яких здійснюється управління навчальними закладами;

емпіричні: методи діагностики та експерименту (дослідження стану управління дошкільним навчальним закладом), статистичні методи (кількісний та якісний аналіз даних).

Науково-практична значущість полягає в систематизації функцій, принципів та напрямів управління дошкільним навчальним закладом, розробленні та формулюванні рекомендацій щодо удосконалення процесу управління дошкільним навчальним закладом.

Базою дослідження є Одеський дошкільний навчальний заклад «Ясла-садок» № 29 Одеської міської ради Одеської області.

Апробація результатів роботи. Основні положення й результати дослідження доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції «Управління навчальними закладами: досвід, проблеми та перспективи» (м. Одеса, 2015 р.). за результатами магістерського дослідження опубліковано 1 тези.

Публікації

Структура роботи. Магістерська робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг магістерської ___ сторінки. До списку використаних джерел увійшло ___ видання.

РОЗДІЛ І

НАПРЯМИ УПРАВЛІННЯ ДОШКІЛЬНИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

  1.  Проблеми управління навчально-виховною діяльністю

За роки незалежності система дошкільної освіти зазнала істотних змін: напрацьовано особливі підходи до формування, вдосконалення та визнання на державному рівні дошкільної освіти не тільки як обов’язкової структурної складової освіти, а й як початкової базової ланки в системі загальної безперервної освіти людини.

Сучасна освітня ситуація в Україні характеризується протиставленням вимог до безперервності, прогресивності й адаптивності освітнього процесу та професійної мобільності фахівців, які його здійснюють.

Управління у широкому визначенні включає не тільки управління людьми, але й управління фінансовими, матеріально-технічними й іншими ресурсами. У сучасних наукових дослідженнях теорії управління освітою (Г. Єльникова, В. Лазарев, М. Поташник, П. Худоминський та інші) поняття «керівництво» розглядається як одна з управлінських дій, тобто функцій, поряд з плануванням, організацією, контролем тощо. Останнім часом у розумінні суті керівництва відбулися істотні зміни. Якщо раніше керівництво розуміли як адміністрування, командування, то в сучасній теорії і практиці цю управлінську дію розглядають як таку, що найбільш повно відбиває людські аспекти соціального управління, роботу управління з людьми, спільнотами, колективами [].

Все більш актуальною стає проблема комплексної підготовки фахівців дошкільної освіти інтегрального рівня, здатних взяти на себе мотиваційну, орієнтовну, регулюючу, організаційну та контролюючу функції в ДНЗ, тобто управлінців. Діяльність керівника дошкільного закладу відповідає всім цим функціям, але для її ефективного здійснення недостатньо володіти відповідними знаннями, вміннями і навичками.

Спеціальна підготовка керівного складу освітянської галузі сьогодні є проблемою важливою й актуальною, це нагальна вимога часу. На жаль, керівники навчальних закладів, працівники районних, міських, обласних управлінь освіти здебільшого не мають відповідної професійної підготовки до управління. Як правило, вони є висококваліфікованими фахівцями з різних учительських спеціальностей. Тому витоки проблеми невідповідності реального рівня функціональної компетентності керівників навчальних закладів рівневі, необхідному для ефективного управління, криються саме у відсутності професійної управлінської освіти.

Виходячи з цього, постає потреба визначення поняття «функціональна компетентність керівника».

Функціональна компетентність керівника – це система знань та умінь, які є адекватними структурі та змісту управлінської діяльності [].

Для теоретичного обґрунтування функціональної компетентності керівника сучасного дошкільного навчального закладу (завідуючої та її заступників) необхідно представити його у вигляді загальної моделі (або професіограми). Модель керівника ДНЗ – це його узагальнений професійний образ. Вона має показувати завдання, які розв'язує керівник у своїй діяльності, зміст основних функцій управління та посадові вимоги до керівника.

Професіограма – це узагальнюючий документ, який базується на розробленій моделі, з точністю враховує якості ідеального керівника та дозволяє з досить високим ступенем достовірності оцінити якості будь-якого реального керівника [].

Головною метою управлінської діяльності керівника ДНЗ в нових умовах розвитку освіти має стати створення умов, за яких спостерігається зростання особистості вихователя, коли в нього з’являються мотиви до самовизначення, самоактуалізації, захищеності та такі, за яких згуртованість навколо стратегічної мети діяльності ДНЗ та єдність педагогічного колективу мають для нього найвищу цінність.

Такі автори моделей спеціалістів у галузі управління освітніми закладами, як В. Бондар, М. Гадецький, В. Демчук, Л. Каращук, В. Маслов, М. Новоселицький, Н. Тализіна, О. Тонконога та інші намагались обґрунтувати професіограму директора, яка б відповідала потребам ДНЗ в певний період розвитку країни.

Управлінська діяльність адміністративного апарату, зокрема завідувача ДНЗ, методиста, відображена у різних роботах (В. Г. Алямовская, В. А. Андрєєва, К. Ю. Біла, А. К. Бондаренко, А. В. Васильєва, Л. М. Денякина, Е. А. Панько, Л. В. Поздняк О. С. Саметис, Р. Я. Спружа та ін). І в роботах, присвячених проблемам управління школою (В. І. Безруков, B. І. Загвязинский, Ю. А.  Конаржевский, М. І. Кондаков, B. C. Пикельная, М. Л. Портнов, М. М. Поташник, В. А. Сластении, Т. Н. Шамова та ін).

П. В. Худоминський визначає управління системою освіти як систематичний, планомірний, свідомий і цілеспрямований вплив суб'єктів управління різного рівня на всі її ланки в цілях забезпечення виховання підростаючого покоління [].

З педагогічної позиції В. Ф. Ісаєв характеризує управління, як діяльність, спрямовану на вироблення рішень, організацію, контроль, регулювання об'єкта управління у відповідність до заданої мети, аналіз і підведення підсумків на основі достовірної інформації. Поняття «педагогічне управління» використовує Ю. В. Васильєв. На його думку, воно здійснюється з урахуванням вимог суспільства і відрізняється від соціального своїми об'єктами, характером процесів та закономірностей, які визначаються педагогічною наукою. Педагогічний менеджмент як комплекс принципів, методів, організаційних форм і технологічних прийомів управління освітнім процесом, спрямований на підвищення його ефективності виділяє К. Ю. Біла. Управління закладами освіти М. І. Кондаков трактує як спеціалізовану соціально-педагогічну систему, яка передбачає свідомий, цілеспрямований і планомірний вплив суб'єкта управління на всі сторони життя освітнього закладу.

Зрозуміло, що система основних знань і вмінь керівника, необхідних для ефективного управління, повинна бути адекватною структурі та змісту його діяльності. Цю проблему досліджували В. Бондар, В. Кричевський, В. Маслов, О. Тонконога. За основу побудови моделі компетентності ці автори брали професіограму діяльності та функціональні завдання й пов'язували їх з питаннями змісту підготовки та підвищення кваліфікації спеціаліста.

Питання мотиваційного та людиноцентристського управління в системі освіти досліджували такі автори, як Л. Даниленко, Г. Єльнікова, Л. Карамунка, Н. Коломинський, В. Крижко, Є. Павлютенков та інші.

Як бачимо, проблема підготовки керівників дошкільних навчальних закладів є багатоаспектною й досить широко представлена в наукових дослідженнях. Відокремлення системи педагогічних умов передбачає розкриття сутності та закономірностей особистісно-орієнтованої освіти, виділення системи професійно необхідних якостей керівника та обґрунтування факторів, які сприяють їх розвитку.

Ю. К. Конаржевський виділяв такі закономірності управління: гуманістичність, демократичність, аналітичність, цілеспрямованість; і такі принципи управління: поваги та довіри до людини, цілісного погляду на людину, співробітництва, соціальної справедливості, індивідуального підходу, збагачення роботи вихователя, особистісного стимулювання, єдиного статусу, перманентного підвищення кваліфікації, консенсусу, колективного прийняття рішення, участі в управлінні вихователів та делегування повноважень, цільової гармонізації, горизонтальних зв’язків, автономізації управління, постійного обновлення.

Новий етап розвитку управління соціально-педагогічними системами почався із запровадженням інформаційно-комп’ютерних технологій (В. Ю. Биков, А. М. Мартинов, Р. А. Осіпа, А. І. Підласий, П. І. Підласий), що набуває особливої ваги в удосконаленні систем управління ДНЗ (Л. А. Качанова, О. М. Ключко, В. І. Коробов, В. І. Кудінова, В. І. Ліпейко, А. Ю. Нужин, В. Б. Попов, Л. А. Чашников та ін.). Ці технології дозволяють значно ефективніше обробляти великі масиви інформації, більш оперативно приймати управлінські рішення, використовувати послуги глобальної мережі Інтернет та ін.

Потрібні нові підходи до управління, вони стають тією рушійною силою, яка може перевести дошкільний заклад з того, який функціонує в той, що розвивається. Дошкільна установа, яка розвивається постійно працює в пошуковому режимі. Управління в закладі цього типу носить інноваційний характер, тут переважають процеси прийняття рішень по ситуації, тобто за конкретними результатами.

Перехід до ситуативного управління дитячим садком за результатами означає радикальну зміну підходів до управління навчально-виховним процесом і насамперед його учасниками.

Назвемо основні принципи, що лежать в основі відновлення діяльності дошкільного закладу.

Демократизація. Цей принцип передбачає розподіл прав, повноважень і відповідальності між усіма учасниками процесу управління.

Гуманізація. Вона забезпечує рівно доступний для кожної особистості вибір рівня, якості, спрямованості освіти, способу, характеру і форми його отримання, задоволення культурно-освітніх потреб у відповідності з індивідуальними ціннісними орієнтаціями, переорієнтація навчального процесу на особистість дитини.

Диференціація, мобільність, розвиток. Ці принципи передбачають багаторівневість, поліфункціональність освітніх програм усіх видів освітніх установ. Вони забезпечують дітям у міру їх дорослішання, соціального становлення та самовизначення можливості пересування по горизонталі (зміна класу, профілю, спрямованості освіти), а також по вертикалі (зміна рівня, типу, виду освітнього закладу).

Відкритість освіти, тобто можливості подання як безперервної освіти в різних формах, так і загальної освіти будь-якого рівня, будь-якому рівні (базисному і додатковому)

Стандартизація. Цей принцип передбачає дотримання державних стандартів якості освіти, запровадження регіональних стандартів, що враховують національні та інші особливості регіону.

Всі ці принципи стають керівництвом до дії в сучасному дошкільному закладі. При цьому основна функція сучасного дитячого садка будь-якого виду і типу – цілеспрямована соціалізація особистості: введення її в світ природних і людських зв'язків і відносин, «занурення» в людську матеріальну та духовну культуру за допомогою передачі кращих зразків, способів і норм поведінки в усіх сферах життєдіяльності.

Оцінити просування дошкільної установи у своєму розвитку можливо за наступними показниками діяльності.

1. Інноваційна діяльність установи – оновлення змісту виховання і навчання у відповідності з держстандартами (основних і додаткових освітніх послуг); оновлення педагогічних технологій, методів і форм роботи; поєднання самоаналізу, самоконтролю з самооцінкою та експертною оцінкою.

2. Організація навчально-виховного процесу – самоврядування, співпраця педагогів, дітей та їх батьків у досягненні цілей навчання, виховання і розвитку; планування та організація різноманітної дитячої діяльності з урахуванням інтересів та потреб дітей; рівноправність педагогів і дітей як партнерів у цій діяльності; високий рівень мотивації всіх учасників педагогічного процесу; комфортна предметно-розвиваюче і психолого-педагогічна середовище для всіх учасників цілісного педагогічного процесу.

3. Ефективність навчально-виховного процесу – порівняння відповідності кінцевих результатів запланованим (оцінка стану фізичного і психічного здоров'я дітей, їх розвитку: фізичного, пізнавального, художньо-естетичного, інтелектуального, соціального).

На сучасному етапі розвитку суспільства відповідно до «Концепції дошкільного виховання», «Концепції модернізації освіти», а також нормативними документами Міністерства освіти здійснюється побудова нової системи дошкільної освіти, за альтернативної ідеології і ключовим організаційним моментам системи, що панувала в радянський час. На перший план виводиться особистісний розвиток дитини: навчально-дисциплінарна модель виховання поступово поступається місцем особистісно-орієнтованій. Реформатори підкреслюють цю зміну парадигм зміною семантики – переходом від поняття «дошкільне виховання» до поняття «дошкільна освіта», що розуміється як «процес розширення можливостей розвитку особистості, спрямований на забезпечення компетентного вибору життєвого шляху та саморозвиток дитини; освіта починає повністю переходити від парадигми інформаційної до соціокультурної активної педагогіки розвитку, культурно-історичній парадигмі розуміння дитини» [].

Новий підхід потребує перегляду, як змісту освіти, так і форм взаємодії дорослих з дітьми і між собою у процесі педагогічного управління. Хоча визначення змісту освіти і, зокрема, його варіативності, становить зараз велику проблему для теоретиків і практиків дошкільної освіти, не менш важливим є питання стану професійної культури фахівців дошкільної освіти, здатності діяти в сучасних умовах, оскільки статус дитячого садка опинився в безпосередній залежності від соціально-економічної ситуації. Якщо в колишній системі дошкільної освіти повсюдно відсувалися поняття про самоцінності дошкільного віку в силу панування навчально-дисциплінарного підходу, то зараз подібне положення речей зумовлене соціальним замовленням, орієнтацією в умовах ринку на запити батьків і появою в дитячому саду додаткових фахівців.

Отже, підвищення якості дошкільної освіти знаходиться в прямій залежності від професійного рівня педагогічних кадрів. Однак, в даний час не вистачає освічених кваліфікованих фахівців. Відсутність істотних заходів щодо соціального захисту кадрового персоналу системи дошкільної освіти, призвело до відходу більш кваліфікованих фахівців з державних дошкільних установ в інші сфери діяльності. Одночасно в дошкільні установи приходять кадри, які не мають педагогічної освіти. В результаті різко знижується загальний професійний рівень педагогів. Тому керівник повинен у цьому випадку вміло організувати роботу кадрів, щоб вона сприяла розвитку всіх дітей.

  1.  Специфіка управління кадрами

Сьогодні дослідженнями з методологічних, цільових та суто прикладних проблем управління педагогічним персоналом активно займаються як науковці, так і управлінці-практики. Методологічні аспекти управління педагогічним персоналом, в основному, розв'язані: структуровано принципи (І. Л. Лікарчук, Ю. А. Конаржевський), функції (В. І. Маслов), виокремлено відповідну складову професійної компетентності керівника навчального закладу (Л. І. Даниленко), систематизовано методи управління (В. С. Пікельна, Є. М. Хриков, В. С. Лазарєв, А. М. Мойсєєв), розроблено моделі оцінювання результатів діяльності педагогів (В. В. Олійник, Г. А. Дмитренко, Г. В. Єльникова, Т. О. Лукіна, І. П. Підласий), узагальнено підходи до атестації педагогічних кадрів (М. І. Сметанський, В. П. Беспалько).

Домінантною тематикою цільових досліджень є розробка технології науково-методичної роботи з педагогами, що представлена роботами А. М. Єрмоли, І. П. Жерносєка, В. В. Крижка, Є. М. Павлютенкова, Б. Л. Тевліна та ін. Сприймання педагогічних колективів як «мислячих організацій» (С. Ф. Клепко) стимулювали вивчення таких аспектів роботи з педагогами як: використання механізмів психологічного впливу (Л. М. Карамушка), впровадження інноваційних технологій в управління педагогічним колективом (Л. М. Ващенко, В. Ф. Паламарчук, М. М. Поташник), навчання педагогічного персоналу (Т. В. Рогова, Т. М. Хлєбнікова), організаційна культура (О. І. Мармаза), формування психологічного мікроклімату (М. В. Молочко).

В теорії менеджменту використовується достатня кількість термінів, що відображають участь людей у трудовій діяльності: трудові ресурси, людські ресурси, людський фактор, організаційна поведінка, організація праці, управління персоналом, кадрова політика, колектив, команда, соціальний розвиток, людські відносини та ін. Виділяючи в якості стрижневого об'єкта людину, вони розкривають різноманітні аспекти проблеми управління персоналом і підходи до її вирішення.[]

Термін «кадри» об'єднує складові частини трудового колективу підприємства. До кадрового складу ми відносимо всіх працівників (трудовий колектив), які виконують виробничі або управлінські операції та зайняті переробкою предметів праці з використанням засобів праці.

В даний час існує безліч визначень поняття «управління кадрами».

Так, на думку І. К. Макарової, управління кадрами являє собою стратегічний і цілісний підхід до управління найбільш цінними активами організації, а саме людьми, які вносять свій внесок у досягнення цілей фірми [].

Управління, за В. І. Масловим, є сукупністю взаємозв’язаних, взаємодіючих елементів, скоординованих заходів, спрямованих на досягнення певної мети [].

А. В. Бичкова визначає управління кадрами як діяльність керівного складу організації, а також керівників і фахівців підрозділів системи управління персоналом, яка включає рішення концептуальних, стратегічних, тактичних і оперативних завдань, пов'язаних з встановленням кадрової політики і цілей, з досягненням цих цілей [].

Управління персоналом, за словами Н. Маусова, це «безперервний процес, спрямований на цільову зміну мотивації людей, щоб добитися від них максимальної віддачі, а, отже, високих кінцевих результатів». []

«Управління кадрами, – як відзначає І. Н. Герчикова,  – це самостійний вид діяльності фахівців-менеджерів, головною метою яких є підвищення виробничої, творчої віддачі та активності персоналу; орієнтація на скорочення частки і чисельності виробничих і управлінських працівників; розробка і реалізація політики підбору і розстановки персоналу; вироблення правил прийому та звільнення персоналу; вирішення питань, пов'язаних з навчанням і підвищенням кваліфікації персоналу». []

Управління кадрами – самостійна галузь менеджменту, головною метою якої є підвищення виробничої, творчої віддачі та активності кадрами; орієнтація на скорочення частки та кількості виробничих та управлінських працівників; вироблення та реалізація політики підбору та розміщення кадрами; вироблення правил прийому та звільнення кадрами; вирішення питань, пов'язаних із навчанням і підвищенням кваліфікації кадрами [].

Управління кадрами – процес планування, підбору, підготовки, оцінки та неперервної освіти кадрів, спрямований на раціональне їх використання, підвищення виробництва і, в кінцевому результаті, на поліпшення якості життя [].

Менеджмент персоналу  це процес вирішення завдань організації шляхом прийому, збереження, звільнення, вдосконалення та належного використання людських ресурсів [].

Найбільш повне, на наш погляд, визначення управління кадрами дає у своїх працях А. Я. Кібанов.

Управління кадрами  цілеспрямована діяльність керівного складу організації, керівників і фахівців підрозділів системи управління персоналом, що включає розробку концепції і стратегії кадрової політики, принципів і методів управління персоналом організації. Управління персоналом полягає у формуванні системи управління персоналом; плануванні кадрової роботи, розробці оперативного плану роботи з персоналом; проведенні маркетингу персоналу; визначенні кадрового потенціалу і потреби організації в персоналі [].

Як зазначає І. К. Макарова, основна мета системи управління кадровими ресурсами   забезпечення якісного і раціонального формування, освоєння і розвитку людських ресурсів для досягнення економічної ефективності та конкурентоспроможності організації [].

Управління персоналом як цілісна система виконує такі функції:

  1.  організаційну  планування потреб і джерел комплектування персоналу;
  2.  соціально-економічну  забезпечення комплексу умов і факторів, спрямованих на раціональне закріплення й використання персоналу;
  3.  відтворювальну  забезпечення розвитку персоналу.

Окрім класичних функцій (планування, організація, контроль і коригування) нині науковці визнають появу цілої низки модернізованих функцій: критеріального моделювання, кооперації та самоспрямування дій

(Г. В. Єльникова), організаційно-регулятивні, оціночно-коригуючі (В. І. Маслов), педагогічний аналіз (Ю. К. Конаржевський), функції корпоративної культури (О. І. Мармаза) та ін.

Оскільки, як зауважує В. І. Маслов, функції управління повинні виконуватись взаємопов’язано, а не автономно, не ізольовано одна від одної, то поділ функцій менеджменту педагогічного персоналу є досить умовним. Кожна з функцій здійснюється на основі застосування технологій. Тому управлінські функції називають технологічними.

Управління персоналом як система включає два блоки: організаційний і функціональний.

До організаційного відносять:

1. формування персоналу  це прогнозування структури, визначення потреб, залучення, підбір та розміщення персоналу й укладання договорів та контрактів;

2. стабілізація персоналу  це формування банку даних з питань рівня кваліфікації, персональних умінь, бажань, результатів оцінки праці з метою визначення потенціалу кожного працівника для організації навчання, підвищення кваліфікації і закріплення чи звільнення працівників.

Функціональний блок пов'язаний із використанням персоналу, що включає професійно-кваліфікаційне і посадове переміщення працівників, створення постійного складу персоналу та робочих місць, покращення морально-психологічного клімату  в колективі.

І. К. Макарова вважає, що всі елементи системи управління кадрами можна розділити на три блоки:

1. Формування кадрових ресурсів;

2. Використання кадрових ресурсів;

3. Розвиток кадрових ресурсів.

Необхідно розрізняти принципи управління персоналом (далі ПУП) і принципи побудови системи управління кадрами.

Принципи управління кадрами  це правила, основні положення і норми, яким повинні слідувати керівники і фахівці в процесі управління персоналом. Пізнаючи принципи, люди відкривають закономірності, ПУП відбивають вимоги об'єктивно діючих економічних законів і закономірностей, тому і самі є об'єктивними.

Таких принципів множина, але управління кадрами здійснюється на основі наступних принципів, які традиційно затвердилися у вітчизняних організаціях:

1. науковість, демократичний централізм, планомірність, єдність розпоряджень;

2. поєднання одноосібного і колективного підходів, централізації та децентралізації, лінійного, функціонального і цільового управління;

3. контроль за виконанням рішень.

Принципи побудови системи управління кадрами  правила, основні положення і норми, яким повинні слідувати керівники і спеціалісти підрозділів управління персоналом при формуванні системи управління кадрами в організації. Вони являють собою результат узагальнення людьми об'єктивно діючих економічних законів і закономірностей, притаманних їм загальних рис, початків їх дії. Принципи об'єктивні так само, як об'єктивні економічні закони.

Ці принципи слід відрізняти від методів побудови системи управління кадрами. Перші постійні і носять обов'язковий характер, а сукупність методів може змінюватися залежно від зміни умов при збереженні принципів. Принцип дозволяє формувати систему методів і кожен метод окремо. Але метод не має такого впливу на принцип, так як останній об'єктивний.

Розрізняють дві групи принципів побудови системи управління кадрами:

  1.  принципи, що характеризують вимоги до формування системи управління кадровими ресурсами організації,
  2.  принципи, що визначають напрямки розвитку системи управління кадровими ресурсами організації.

Всі принципи побудови системи управління персоналом реалізуються у взаємодії. Їх поєднання залежить від конкретних умов функціонування системи управління кадрами в організації.

Управління персоналом здійснюється при допомозі науково розроблених методів. Методи  це спосіб впливу на колектив або окремого працівника для досягнення поставленої цілі, координації його діяльності в процесі виробництва [].

В теорії і практиці управління застосовують три групи методів: адміністративні, економічні і соціально-психологічні.

Адміністративні методи ґрунтуються на владі, дисципліні та покаранні, відомі в історії як «метод батога». Вони опираються на адміністративну підпорядкованість об'єкта суб'єкту, на основі існуючої ієрархії управління. Адміністративні методи орієнтуються на такі мотиви поведінки, як усвідомлена необхідність трудової дисципліни, почуття обов'язку, бажання людини працювати в певній організації, культура трудової діяльності. Вони досить різноманітні і діють через такі механізми:

1. правові норми й акти  державні Закони, укази, положення, стандарти, інструкції, затверджені державними органами і є обов'язковими для виконання;

2. інструкції, організаційні схеми, нормування;

3. накази, розпорядження, які використовуються в процесі оперативного управління.

Головні функції адміністративних методів  це забезпечення стабільного юридичного середовища для діяльності організації, захисту конкретного середовища, гарантування прав і свобод.

Економічні методи базуються на використанні економічних стимулів і відомі як «метод пряника». За їх допомогою здійснюється матеріальне стимулювання колективу, окремих працівників.

Механізмами економічного методу на рівні держави є: податкова, кредитно-фінансова система, система цін, розмір мінімальної заробітної плати, плани економічного розвитку. В умовах підприємств це  економічні нормативи діяльності, система матеріального заохочення, участь у прибутках і капіталі, премії тощо.

Соціально-психологічні методи засновані на використанні моральних стимулів до праці і впливають на персонал з допомогою психологічних механізмів з метою переведення адміністративного завдання в усвідомлений обов'язок, внутрішню потребу людини. Цього можна досягти через: формування колективу, створення нормального психологічного клімату й творчої атмосфери; особистий приклад; задоволення культурних і духовних потреб працівників; встановлення соціальних норм поведінки і соціального стимулювання розвитку колективу; встановлення моральних санкцій і заохочення; соціальний захист.

Для побудови, розвитку та вдосконалення системи управління персоналом в освітній установі використовується ряд різних принципів і методів.

Розрізняють дві групи принципів побудови системи управління кадрами в організації:

1. Принципи, що характеризують вимоги до формування системи управління кадрами;

2. Принципи, що визначають напрямки розвитку системи управління кадрами.

Загальновідомо, що управління педагогічним персоналом здійснюється на двох рівнях: управління колективною діяльністю та діяльністю кожного

педагога зокрема. Однак технології керівництва педагогічним персоналом

суттєво не відрізняються. Їх можна класифікувати наступним чином:

  1.  за порядком, регламентацією виконання процесу управління: лінійні, пошукові; технології управління за відхиленням, за результатами, за цілями, за ситуацією;
  2.  за складністю та характером управлінського впливу: багатоланцюгові (використання серії взаємопов’язаних задач, які виконуються послідовно); посередницькі (надання послуг одними педагогами іншим щодо вирішення конкретних завдань); індивідуальні (з конкретизацією прийомів, навичок і послуг щодо кожного вчителя);
  3.  за організаційно-кадровим аспектом: кадрового планування; оптимізації кількості та структури педагогів; регулювання трудових відносин; розробки правил прийому, розстановки і звільнення педагогічних працівників; структурування праці педагога: змісту, організації, посадових обов’язків; оптимізації робочого часу управління педагогічним навантаженням тощо;
  4.  за структурно-функціональними параметрами: технології планування, організації, контролю, коригування, прогнозування, стимулювання, моделювання, прийняття управлінських рішень, самоменеджменту;
  5.  за засобами інноваційного менеджменту: маркетингові, інжинірингові (проектно-консультативні послуги), реінжинірингові (технології кардинальних змін в умовах кризи чи розвитку), бенчмаркінгові (впровадження педагогічного досвіду використання інновацій); брандстратегічні (просування педагогічних інновацій на ринку освітніх послуг), фронтування (захоплення ринку освітніх послуг та відстоювання своїх позицій);
  6.  за інноваційним компонентом: особисто зорієнтовані, інтерактивні, проектні, парсипативні, інформаційні, мультимедійні, технології порт фоліо;
  7.  за культурологічним чинником: формування корпоративної культури педагогічного колективу, узгодження комунікативних зв’язків, моделювання організаційної культури навчального закладу;
  8.  за соціальною складовою: технології підвищення життєвої активності та соціально-адаптивних можливостей людини, кризової психології, відстеження суспільних настроїв, прогнозування соціальних потреб, управління конфліктами;
  9.  за діяльнісним аспектом: організаційно-реагуючі, професійно-продукуючі, регулятивно-корекційні, мотиваційно-стимулюючі, психологічно-налаштовуючі;
  10.  за дидактичною спрямованістю: дистанційні, очні, самоосвіти.

Кожна з цих загальних технологій включає часткові технології, які в свою чергу, представлені відповідними процедурами та алгоритмами, що дозволяє впорядкувати окремі дії та кроки з метою оптимізації інтелектуальних, моральних та матеріальних затрат при використанні трудової активності педагогічного персоналу.

Отже, менеджмент педагогічного персоналу сьогодні відокремлюється як окрема наукова галузь зі своєю методологічною, методичною, ієрархічною, нормативно-правовою складовими. Порівняння специфіки об’єктів у системі роботи з педагогами направлене не тільки на розрізнення понять управління педагогічним колективом, управління педагогічними кадрами, менеджмент педагогічного персоналу, кадрова робота, а й, навпаки, на інтеграцію всіх видів управлінського впливу. Запропонована класифікація технологій менеджменту педагогічного персоналу орієнтує на подальшу розробку методологічного та методичного забезпечення цих технологій для підвищення ефективності керівництва педагогами.

  1.  Фінансові та юридичні аспекти управління ДНЗ

З моменту переходу України до ринкових відносин в країні постійно відбуваються політичні, економічні і соціальні зміни, які значно впливають на всі сфери життя суспільства. Усі події, які відбуваються в країні, істотно торкнулися й освіти, як в цілому, так і першої її підсистеми – дошкільної освіти. Саме ця ланка є головнішою та обов’язковою в системі освіти людини.

Але сучасний стан розвитку країни не приводить до покращення функціонування та розвитку закладів дошкільної освіти, їх фінансування не відповідає цивілізованим нормам, а методика планування та використання бюджетних коштів практично не відрізняється від тієї, яка існувала в часи радянського управління. Тому на сьогодні модернізація, а саме реформування системи дошкільної освіти – є головним та актуальним завданням нашої країни.

На сьогодні: «освіта – це суспільне явище, яке впливає на всі сфери діяльності людини, а саме: соціального, економічного та правового життя, та є ваговим елементом на шляху досягнення високих темпів економічного зростання та добробуту суспільства» [4]. Також, освіта – основа розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства, яка відтворює й нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства [5].

Дослідженням системи освіти та джерел її фінансування займалися багато вітчизняних та зарубіжних науковців: О. Кириченко, В. Марцинкевич, В. Щетинін, Т. Шульц, К. Суботіна на інші.

Питання фінансування організацій державного сектора були предметом дослідження зарубіжних вчених: Брігхема Є., Ван Хорна  Дж., Каплана Р., Нортона Д., Нівена П. Значний вклад у вирішення проблем фінансового забезпечення бюджетних установ, освітніх закладів різних форм власності внесли російські і вітчизняні вчені: Аптекар С., Босак О., Воробйов Ю., Гарань Н., Гордієнко Л., Єригіна Г., Зінченко В., Іщук Л., Каленюк І., Канєва Т., Карпюк О., Кириченко О., Корецька C., Корнєєва О., Косова Т., Кравченко О., Левицька С., Максімова В., Назарко С., Огієнко В., Огонь Ц., Омелянович Л., Павлюк К., Пасічник Ю., Папаіка О., Полозенко Д., Прохорова О., Свінцов О., Солдатенко О., Фаріон А., Шубін О., Щербаченко Л.

Однак, попри наявність значної кількості робіт, недостатньо дослідженими залишаються проблеми фінансування дошкільних навчальних закладів різних форм власності в умовах комерціалізації їх діяльності.

Однією з основних проблем дошкільної освіти в Україні є її недостатнє фінансування. В. Максімова та P. Пеліпадченко вважають, що вирішення основних питань розвитку системи бухгалтерського обліку сприятиме вдосконаленню управління державними фінансами в цій сфері, поглибленню системи стратегічного бюджетного планування та системи контролю за процесом виконання бюджету [4, c. 35]. Наявність змішаного фінансування бюджетних установ і дошкільних навчальних закладів, зокрема, обумовлює необхідність розмежування категорій «бухгалтерський облік виконання бюджету» і «бухгалтерський облік у бюджетній установі», адже, як зазначає О. Кравчук, зведення другого до першого призводить до незадовільного забезпечення виконання мети бухгалтерського обліку і звітності та ускладнює здійснення контролю за наявністю й ефективним використанням державного та комунального майна [5].

О. Прохорова акцентує увагу на тому, що бюджетним установам доречно вести їх окремий облік, що забезпечить прозорість розрахунків і достовірність облікових даних та сприятиме підвищенню ефективності використання бюджетних коштів [7, c. 140].

Роль освіти в економічному розвитку країни визначається урядом. За роки незалежності на основі Конституції України визначено достатньо пріоритетів розвитку дошкільної освіти, які потребують сильної підтримки зі сторони держави, а також створена відповідна нормативна та правова база. Але стан справ у галузі дошкільної освіти, темпи та глибина перетворень не в достатньому ступені задовольняють потребам особистості, суспільству й держави в цілком. Зміна технологій, перехід до постіндустріального, інформаційного суспільства потребує першочергово розв’язання головних проблем.

Управління фінансами дошкільних навчальних закладів здійснюється на місцевому рівні, але є централізованим. Районною у місті радою створюються відділи освіти як структурні підрозділи виконавчого органу районної ради. Відділ освіти фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету. Гранична кількість, фонд оплати праці працівників відділу та видатки на його утримання встановлюються, міською радою (районною у місті радою) за рекомендаціями Міністерства освіти і науки України та затверджуються головою районної ради за поданням начальника відділу освіти.

Для ведення бухгалтерського обліку в закладах і установах освіти при відділі освіти створюється централізована бухгалтерія, яку очолює головний

бухгалтер. Він призначається на посаду та звільняється з посади наказом начальника відділу освіти.

Фінансування освіти за рахунок місцевих бюджетів здійснюється за кодами функціональної класифікації (КФК): 070101 «Дошкільні заклади освіти».

На сьогодні, необхідно істотно зміцнити матеріально-технічне оснащення закладів, створити добре медичне забезпечення та якісне харчування у закладах дошкільного навчання, а також забезпечити ефективну підготовку та підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Всі ці направлення можливо досягти завдяки якісної системи планування та фінансування освітньої сфери .

Фінансування дошкільної освіти залежить на сьогодні від багатьох факторів, а саме, рівня ВВП, розмірів доходів населення, податкового законодавства, способу формування державного бюджету тощо.

Так, на сьогодні основними джерелами фінансування дошкільного навчального закладу є кошти:

  1.  засновника (власника);
  2.  відповідних бюджетів (для державних і комунальних дошкільних навчальних закладів);
  3.  батьків або осіб, які їх замінюють;
  4.  добровільні пожертвування й цільові внески фізичних і юридичних осіб;
  5.  інші кошти, не заборонені законодавством України [].

Першою проблемою фінансування дошкільної освіти на сучасному етапі загострюється у зв’язку з особливістю управління фінансами, яка характеризується розпорошеністю цієї функції між різними відомствами України: Міністерство фінансів, Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство економіки, Міністерство освіти і науки. Таким чином, це ускладнює формування бюджетних видатків для потреби навчальних дошкільних закладів, так і контроль за їх використанням.

Наступною проблемою розвитку економіки освіти та її фінансування є відсутність законодавчого поля щодо регулювання економічних та фінансових відносин в освіті.

Фінансування освіти за рахунок надходжень до державного бюджету є ефективним за умов, коли кошти, призначені на фінансування освіти, виділяються у достатніх об’ємах і на стабільній основі.

Але, не зважаючи на те, що була прийнята державою програма «Освіта. Україна. ХХI століття» істотних змін і очікуваних результатів заклади навчання так і не отримали. Все більше стало спостерігатися не виконання зобов’язань бюджету перед закладами щодо планування, управління та фінансування освіти. І тому незначну підтримку освіта отримує частково від місцевої влади, батьків, бізнесу.

Головним моментом, ефективного фінансування є вдосконалена система планування і техніка розподілу бюджетних коштів. Необхідно розробити більш вдосконалену та чітку систему бюджетних нормативів, які насамперед, закладаються у кошторис закладу, а також підготувати та розробити відповідні законодавчі положення.

При плануванні видатків на утримання дитячих дошкільних закладів використовують такі показники, як: кількість дітей, кількість груп та дітодень. Кількість груп залежить від кількості дітей та нормативної наповненості груп. Дітодень визначається шляхом множення середньорічної кількості дітей на кількість днів функціонування установи в рік. Середньорічну кількість дітей по дитячому дошкільному закладу визначають враховуючи зміни кількості протягом року.

У складі видатків дитячих дошкільних закладів значну питому вагу займають видатки за категорією «Оплата праці працівників бюджетних установ». Ця категорія передбачає асигнування на виплату заробітної плати педагогічному, медичному та адміністративно-обслуговуючому персоналу. Підставою для планування видатків на оплату праці є штатний розпис.

Штатні розписи державних і комунальних дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування і типу встановлюються відповідним органом управління освітою на основі Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів, затверджених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі фінансів.

Наступним, не менш гострим питанням – є додержання цільової фінансової дисципліни за витрачанням коштів бюджету. Розподілення коштів за статтями витрат потребує постійному контролю. Контроль повинен буди направлено саме на цільове витрачання коштів, тоді і буде досягнута ефективність від надання коштів. Необхідно досягти прозорого бюджетних призначень.

Специфічною проблемою системи управління фінансами дошкільних навчальних закладів є її внутрішня сутність, яка залишається «радянською» і потребує докорінного реформування. У ринкових умовах виникає необхідність запровадження нової системи договірних відносин про надання послуг бюджетними установами. Розвиток комерційної діяльності дошкільних навчальних закладів потребує збільшення з часом їх фінансової автономії та переходу на окремий (автономний) рахунок і ведення обліку окремим бухгалтером чи бухгалтерським відділом ДНЗ доцільно дозволити включати до ціни послуг, окрім витрат, ще й прибуток, який слід враховувати на окремому рахунку бухгалтерського обліку «Результат здійснення комерційної діяльності» і контролювати його цільове використання на розвиток дошкільного навчального закладу.

На сучасному етапі розвитку суспільства, необхідно реформувати систему освіти та систему фінансування за такими направленнями: 

1) доповнити навчальні програми;

2) розробити нову систему планування кошторису закладу та обґрунтувати норми та нормативи кошторису;

3) забезпечити прозору та ефективну систему використання наданих ресурсів.

Отже, аналіз сучасного стану освіти та системи фінансування свідчить, про те, що для розв’язання виявлених проблем необхідно чітко сформувати цілісну політику розвитку освіти з найкращими умовами фінансування.

Свою діяльність дошкільні освітні установи будують у відповідності з нормативно-правовими документами у сфері дошкільної освіти.

Нормативно-правове забезпечення – це сукупність документів інструктивно-методичного, розпорядчого, програмно-цільового характеру, а також нормативно-довідкові матеріали, які встановлюють норми, правила, вимоги, характеристики, методи та інші дані, що використовуються при вирішенні завдань організації і затверджені у встановленому порядку компетентним органом чи керівництвом установи [].

До основних завдань нормативно-правового забезпечення відносять:

  1.  правове регулювання трудових відносин, що складаються між роботодавцями та іншими співробітниками НЗ;
  2.  захист прав і законних інтересів працівників, що випливають з трудових відносин.

Приблизний склад таких документів наведений в Таблиці 1.

Таблиця 1

Приблизний склад документів, які визначають або впливають на трудові відносини в освітній установі

Рівень

Назва документів

Міжнародний

Декларація прав дитини, матеріали ООН.

Державний

Конституція, Накази та доручення Президента, документи, що відображають зміни в чинному законодавстві

Галузевий

Організаційно-розпорядчі документи міністерства освіти

Регіональний

Накази, постанови, положення і т. п. органів влади регіонального самоврядування

Муніципальний

Накази, постанови, положення і т. п. органів влади муніципального самоврядування

Установи

Статут, колективний договір, трудовий розпорядок, штатний розклад, накази, положення, розпорядження.

Робочого місця

Посадова інструкція, трудова угода.

Нормативно-методичну базу діловодства становить сукупність законів, нормативних правових актів і методичних документів, що регламентують технологію створення, обробки, зберігання і використання документів у поточній діяльності установи, а також роботу служби діловодства, її структуру, функції.

У Положенні про дошкільний навчальний заклад від 12 березня 2003 року № 305 зазначено, що дошкільний навчальний заклад є юридичною особою i діє на пiдставi статуту, який затверджується засновником (власником) за погодженням з вiдповiдним органом управління освітою i реєструється місцевим органом виконавчої влади; дошкільний навчальний заклад у своїй дiяльностi керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», іншими законодавчими актами, актами Президента України, Кабінету Мiнiстрiв, наказами МОН, інших центральних органів виконавчої влади, рішеннями місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, цим Положенням та власним статутом; це Положення поширюється на всі дошкiльнi навчальні заклади, крім будинків дитини, дитячих будинків сімейного типу, дитячих будинків iнтернатного типу, центрів розвитку дитини, дiяльнiсть яких регулюється вiдповiдними положеннями про ці заклади.

Говорячи про нормативно-правове забезпечення  навчального закладу, необхідно зазначити, що велика частина управлінської інформації закріплюється у вигляді документів. Сам процес управління характерний значною різноманітністю і повторюваністю робочих ситуацій і підприємницьких дій по їх вирішенню. Основним напрямком вдосконалення документації є уніфікація і стандартизація.

Під уніфікацією розуміється приведення чого-небудь до єдиної системи, формі, одноманітності.

Уніфікація документів проводиться в цілях скорочення кількості вживаних в управлінській діяльності документів, типізації їх форм, встановлення однакових вимог до оформлення документів, створюваних при вирішенні однотипних управлінських завдань, зниження витрат на підготовку та обробку документів, досягнення інформаційної сумісності баз даних, створюваних у різних галузях діяльності.

Раціонально організований комплекс взаємопов'язаних документів, що створена за єдиними правилами та вимогами і застосовується у певній галузі діяльності, називають уніфікованою системою документації.

Отже, нормативно-правова база дошкільного навчального закладу регламентує діяльність в цілому навчального закладу, в т. ч. управлінську діяльність.

Висновки з першого розділу

У першому розділі ми розглядали питання напрямів управління дошкільним навчальним закладом, розкрили сутність цього поняття та основні проблеми управління дошкільним навчальним закладом на сучасному етапі  розвитку суспільства.

РОЗДІЛ ІІ

ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ДОШКІЛЬНИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ (НА ПРИКЛАДІ ОДЕСЬКОГО ДНЗ №29)

  1.  Компонентно-структурний аналіз діяльності Одеського ДНЗ «Ясла-садок» №29

Успішна реалізація завдань навчального закладу великою мірою залежить від організаційної діяльності керівника, від його знань та вмінь забезпечити ефективні керівництво та контроль за діяльністю колективу. Керівник несе відповідальність не лише за себе, а й за свій колектив, за кожного працівника окремо, за кожну дитину, яка виховується чи навчається в закладі.

Одеський дошкільний навчальний заклад Ясла-садок № 29 Одеської міської ради Одеської області функціонує з 1930 року. В дошкільному закладі функціонують 7 груп: 1 група для дітей раннього віку, 2 групи для дітей молодшого дошкільного віку, 2 групи для дітей середнього віку, 2 групи для дітей старшого дошкільного віку.

В дошкільному навчальному закладі № 29 створені належні умови для навчально-виховного процесу, це світлі і затишні групові кімнати, окремий музичний і спортивний зал. Велика частина спільної діяльності з дітьми організовується на повітрі. Для цього створені необхідні умови: ділянка озеленений, є літній басейн; ізольовані, обладнані навісами (верандами) і спорудами, ігрові майданчики для кожної вікової групи; асфальтова доріжка з розміткою для навчання дітей ПДР; город для дитячого експериментування, квітники. Спортивна база дошкільного навчального закладу добра, є необхідне спортивне обладнання та атрибути для проведення занять та гурткової роботи.

Стан матеріально-технічної бази закладу відповідає вимогам. В цьому навчальному році адміністрацією закладу за планом реконструкції була проведена робота по покращенню стану території закладу: додаткове озеленення, частковий ремонт і пофарбування малих архітектурних форм. Проведений ремонт групових приймальних кімнат, косметичний ремонт групових приміщень та кабінетів, оновлений дизайн окремих груп.

Адміністративно-господарська діяльність здійснювалася відповідно з річним планом роботи. Протягом року контролюється освітньо-виховна робота; проводиться системний аналіз комплектування закладу дітьми, своєчасно ведеться підготовка документів до організованого початку навчального року; проводиться тарифікація педагогічного персоналу; своєчасно надаються звіти. Адміністрацією щоденно контролюється економія електроенергії, води та стан майна, обладнання, приміщень, території закладу. Уся діяльність персоналу регламентується наказами по закладу.

Виробничі наради з педагогічним персоналом проводяться щовівторка; з технічним персоналом, з медичним персоналом та адміністрацією – один раз на місяць. Загальні збори колективу проводяться два рази на навчальний рік. Крім того протягом року в закладі проводяться кілька святкових загальних зборів трудового колективу, які присвячуються ювілейним та професійним святам.

Засідання ради, піклувальної ради, батьківського комітету закладу, загальних батьківських зборів, групових батьківських зборів проводяться за річним планом та оперативно за потребою.

Навчальне обладнання. Дошкільний заклад на 100% обладнаний відповідно до потреб. Стан збереження майна є належним та відповідає нормативно-правовій базі. Заклад обладнаний меблями відповідно до потреби. Стан збереження меблів задовільний.

Дошкільний навчальний заклад є комунальним закладом, тому матеріальне та фінансове забезпечення гарантує місцевий бюджет. Завдання адміністрації полягає у оптимальному його прогнозуванні, плануванні та цільовому використанні. Питання господарської роботи є найскладнішим у роботі керівника так, як на вирішення його потрібні кошти .

Значна кількість матеріальних цінностей, яка знаходиться в використанні в усіх вікових групах, надана батьківською громадою. Батьківська громада, Рада закладу, піклувальна рада ДНЗ внесли великий внесок в зміцнення матеріально-технічної бази ОДНЗ «Ясла-садок» №29 «Казка» (ремонт групових приміщень, оновлення інтер'єру, придбання спортивного обладнання для фізкультурного залу та майданчику тощо).

Але разом з тим, потребує подальшої роботи забезпечення стану матеріальної бази закладу. В наступному навчальному році необхідно придбати високоякісне обладнання для ігрових кімнат та дитячих майданчиків, іграшки (деталізовані й умовні), ігрові модулі, макети тощо. Серйозною проблемою залишається заміна віконних рам та дверей, модернізація штучного освітлення.

За потребою батьків в дошкільному навчальному закладі надаються додаткові освітні платні послуги з англійської мови та хореографії.

Дошкільний заклад в своїй діяльності керується:

  1.  Конституцією України;
  2.  Законом України «Про освіту»;
  3.  Законом України «Про дошкільну освіту»;
  4.  Основами законодавства України про охорону здоров’я;
  5.  Положенням про дошкільний навчальний заклад України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 р. № 305;
  6.  Нормативними і програмно-методичними матеріалами МО України і МОЗ України;
  7.  Власним статутом.

Установа є юридичною особою, має самостійний баланс, відокремлене майно, розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, печатку та штамп зі своїм найменуванням. Дитячий садок набуває права юридичної особи у частині ведення статутної фінансово-господарської діяльності, спрямованої на підготовку навчального процесу, з моменту реєстрації.

Штат дошкільного навчального закладу № 29 становить 36 осіб, з них: завідувач ДНЗ – 1 особа; старша медсестра – 1 особа; заступник завідуючої з адміністративно-господарської частини – 1 особа; головний бухгалтер – 1 особа; заступник завідувача з навчально-виховної частини – 1 особа; 4 працівників харчоблоку; 10 вихователів; 7 помічників вихователів; 1 музичний керівник; 1 інструктор з фізичної культури; 3 сторожа; 1 двірник; 1 тесляр; 1 праля; 1 кастелянка; 1 прибиральниця. Організаційна структура ДНЗ № 29 представлена в Схемі 1.

Схема 1  

Завідувач ДНЗ

Завідувач ДНЗ

Зас. Зав. по АГЧ

Зас. Зав з навчально-виховної частини

  1.  Помічники вихователя (нянечки);
  2.  робітники харчоблоку

Спеціалісти

  1.  Музичний керівник;
  2.  Інструктор з фізичної культури

- сторожа;

- двірник;

- тесляр;

- праля;

- кастелянша;

- прибиральниця

Вихователі

Старша медсестра

  

Зас. Зав. з АГЧ

Зас. Зав з навчально-виховної частини

Спеціалісти

Старша медсестра

  1.  Помічники вихователя (нянечки);
  2.  робітники харчоблоку

  1.  Музичний керівник;
  2.  Інструктор з фізичної культури

- сторожа;

- двірник;

- тесляр;

- праля;

- кастелянша;

- прибиральниця

Вихователі

Схема 1. Організаційна структура ДНЗ № 29

ДНЗ № 29 дотримується Європейської моделі менеджменту, яка має наступні характеристики:

1. Індивідуальний характер прийняття рішень керівником.

2. Індивідуальна відповідальність.

3. Суворо формалізована структура управління.

4. Чітко формалізована процедура контролю.

5. Індивідуальний контроль керівника.

6. Швидка оцінка результату праці та службове зростання.

Основною формою контролю за діяльністю дошкільного закладу є державна атестація, що проводиться один раз на десять років у порядку, встановленому Міністерством освіти і науки України. Контроль за дотриманням дошкільним закладом державних вимог щодо змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти здійснюється відділом освіти міста Одеси.

В дошкільному закладі здійснюються різні види внутрішнього контролю. При організації контролю використовується диференційований підхід, тобто враховуються специфічні та індивідуальні якості тих, кого контролюють та дотримуються єдині вимоги.

Здійснення відбувається згідно річного плану затвердженого на педагогічній раді. Щомісячно проводиться аналіз планів та сіток навчально-виховної роботи з дітьми.

Щоквартально проводяться зрізи знань на засвоєння дітьми програми, зрізи по фізкультурі та звуковимова дітей. Таким чином виконання плану і програм, якість знань і умінь дітей постійно знаходиться на контролі адміністрації.

Протягом року постійно проводиться контроль і за харчуванням, виконанням норм по харчуванню, за захворюваністю дітей, проведенню роботи по формуванню у дітей культурно – гігієнічних навичок, медико-педагогічний контроль за фізкультурними заняттями.

Здійснюються тематичні перевірки: фізичне виховання, патріотичне виховання та фронтальна перевірка старших груп.

Підсумки контролю своєчасно доводяться до відома педагогічного колективу, батьківської громади. Також здійснюється контроль за прийнятими рішеннями.

Управління методичною роботою здійснюється наступним чином:

  1.  методична робота планується під час складання річного плану роботи на навчальний рік;
  2.  питання про стан методичної роботи в дошкільному навчальному закладі обговорюється за нарадах та засіданнях педагогічної ради;
  3.  педагогічний колектив дошкільного навчального закладу приймає участь у роботі методичних об`єднань, семінарах, тощо;
  4.  адміністрація відвідує заняття педагогів та узагальнює їх досвід роботи;
  5.  на початку навчального року створюється атестаційна комісія, яка працює цілий рік, розглядаючи питання докурсової , курсової та післякурсової підготовки педагогів.

Тематика засідань педагогічних рад підпорядкована тим завданням, над якими працює дошкільний навчальний заклад. Так протягом року піднімаються такі питання:

  1.  підсумки літнього оздоровчого періоду;
  2.  готовність дошкільного навчального закладу до нового року;
  3.  стан роботи з фізичного виховання;
  4.  взаємозв’язок психічного та фізичного здоров`я дошкільника;
  5.  стан роботи з патріотичного виховання;
  6.  виховання у дітей національної самосвідомості шляхом розширення знань про родовід та оволодіння багатством рідної мови;
  7.  аналіз навчально-виховної роботи за рік;
  8.  підготовка до літнього оздоровчого періоду.

Джерелами фінансування дошкільного закладу є кошти:

  1.  кошти державного бюджету, що надходять у розмірі не нижчому від передбаченого нормативами фінансування;
  2.  батьків або осіб, які їх замінюють;
  3.  добровільні грошові внески і спонсорські пожертвування підприємств, установ, організацій та окремих громадян, іноземних юридичних і фізичних осіб;
  4.  кошти, одержані від громадян за надання платних послуг;
  5.  доходи від здавання в оренду приміщень, обладнання та іншого майна.

Одеський ДНЗ «Ясла-садок» №29 має право:

  1.  придбати, орендувати необхідне йому обладнання та інше майно;
  2.  отримувати допомогу від підприємств, установ, організацій або фізичних осіб.

Під час планування в Одеському ДНЗ «Ясла-садок» № 29 «Казка» використовуються дві моделі планування:

  1.  Перспективне планування, основним результатом якого є річний план роботи дошкільного закладу. Ця модель визначає приоритетні завдання і зміст роботи закладу протягом навчального року. Також перспективне планування висвітлює методи, прийоми, форми, загальні принципи освітньо-виховного процесу.
  2.  Поточне (календарне) планування, яке складається з календарних планів освітньо-виховної роботи педагогічних працівників і охоплює найближчий часовий проміжок – від 1-2 днів до 1-2 тижнів.

При цьому перспективне і поточне планування розглядаються як єдиний, нерозривний процес, складові якого взаємопов’язані за змістом. Перспективне планування служить основою поточного.

Форма складання перспективних і поточних планів текстова та графічна.

Річний план Одеського ДНЗ «Ясла-садок» № 29 «Казка» складається на навчальний рік та оздоровчий період відповідно до ст. 24 Закону України «Про дошкільну освіту» затверджується завідуючої Стафєєвою В. О. за погодженням з місцевим органом управління освітою.

Річний план Одеського дошкільного навчального закладу «Ясла-садок» №29 «Казка» Одеської міської ради Одеської області складений у відповідності з листом МОН України № 1/9-455 від 03.07.09 р. про «Планування роботи в дошкільних навчальних закладах». Він вміщує в себе 7 розділів, а саме: аналіз роботи за минулий рік; завдання на 2014 – 2015 навчальний рік; методична робота з кадрами (проходження курсів підвищення кваліфікації педагогів та атестація; самоосвіта педагогів; участь в методичних об’єднаннях; робота творчої групи; педради; педгодини; семінари; консультації для вихователів; колективні перегляди); вивчення стану організації життєдіяльності дітей; організаційно-педагогічна робота (взаємодія дошкільного закладу з сім’єю, соціально-педагогічний патронат; забезпечення перспективності і наступності у роботі ДНЗ № 29); робота методичного кабінету; адміністративно-господарська діяльність (виробничі наради; інструктажі з працівниками; збори ради закладу).

Річне планування ОДНЗ №29 «Казка» відповідає сучасним вимогам наукових досягнень, передовому педагогічному досвіду; визначає перспективу розвитку дошкільного закладу; актуальні пріоритетні завдання, шляхи та засоби реалізації цих завдань через кожний розділ плану, враховуючи особливості та можливості дошкільного закладу.

У змісті річного плану ОДНЗ №29 «Казка» передбачаються заходи з підвищення рівня фахової майстерності педагогічних працівників, різні форми методичної роботи з педагогічними кадрами, вивчення стану освітнього процесу, заходи спільної роботи дошкільного закладу із школою та батьками, робота методичного кабінету та адміністративно-господарська діяльність, медико-профілактичні заходи, проведення свят, розваг, театральних дійств, гурткової роботи. В плані чітко вказуються назви запланованих заходів, форми їх реалізації, строки і відповідальні за виконання.

Розділ 1 складений з урахуванням основних вимог до аналізу результатів річного плану, а саме: фактичний матеріал викладений чітко, в логічній послідовності, враховані причинно-наслідкові зв’язки, застосовані засоби унаочнення – таблиці. Розділ містить зіставлення, порівняння та оцінювання результатів діяльності ДНЗ за минулий навчальний рік, визначені умови, що забезпечують успіх (для закріплення досягнутих результатів і розвитку в наступному році).

Розділ 2 – основні завдання на 2014 – 2015 навчальний рік. Представлені завдання навчально-виховної роботи дошкільного закладу на поточний рік відповідають вимогам щодо їх визначення. А саме, завдання, пов’язані з позитивними змінами у формування системи моральних цінностей, заходами щодо зміцнення здоров'я, соціального захисту дітей; представлені завдання, пов’язані із забезпеченням системи взаємовідносин ДНЗ та школи.

Основними завданнями на 2014 – 2015 навчальний рік ОДНЗ №29 є:

1. Патріотичне виховання у контексті розвитку духовного потенціалу особистості дитини дошкільного віку;  

2. Забезпечення фізичного, психічного і соціального розвитку дітей  раннього віку (від 1 до 3 років), їх безболісної адаптації до змінних умов життя та успішного входження у соціальне середовище;

3. Трудове виховання в процесі організованої й самостійної предметно-практичної діяльності дітей;

4. Забезпечення наступності в реалізації завдань духовного, патріотичного, трудового виховання між дошкільною і початковою ланками освіти.   

Розділ 3 – методична робота з кадрами. В розділі плану представлені дані щодо проходження працівниками атестації, курсів підвищення кваліфікації, теми та дати проведення методичних об'єднань, педрад (сплановано 4 педагогічні ради на рік; визначені назви педрад, порядок денній із визначенням форми розкриття кожного пункту, назначені відповідальні), педгодин,  зазначені тематика, строки та відповідальні роботи творчої групи, тематика, строки та відповідальні за консультації для вихователів, семінари, колективні перегляди.

Розділ 4 – вивчення стану організації життєдіяльності дітей. В розділі відображена циклограма контролю, яка побудована за результатами підсумків за минулий навчальний рік та візуально представляє систему вивчення роботи закладу з освітньої діяльності на поточний навчальний рік. Відображені наступні види контролю: оглядово-оперативний, вибірковий, попереджальний, порівняльний, тематичний, комплексний. В циклограму вміщені наступні напрямки вивчення стану організації діяльності дошкільного навчального закладу: організаційно-правові засади діяльності закладу; матеріально-технічна та навчально-методична база; кадрове забезпечення; управлінська діяльність; медичне обслуговування, харчування дітей; освітня робота; робота з сім’єю та школою.

Розділ 5 – організаційно-педагогічна робота. В розділі представлені наступні напрямки роботи навчального закладу: взаємодія дошкільного закладу з сім'єю (визначена тематика батьківських зборів, консультацій та семінарів, зазначені строки виконання та відповідальні), соціально-педагогічний патронат, забезпечення перспективності і наступності у роботи ДНЗ та школи (включені реальні і змістові форми співпраці дошкільного навчального закладу та школи, які спрямовані на налагодження ділових контактів між: педагогічними колективами; дитячими колективами ДНЗ та школи; педагогами школи та вихованцями ДНЗ; педагогами початкових класів школи, вихователями та батьками дітей випускних груп ДНЗ).

Розділ 6 – робота методичного кабінету. Головне завдання вихователя-методиста полягає у тому, щоб зробити накопичений досвід доступним, навчити педагогів користуватися наявним методичним обладнанням; створити науково-методичний осередок для педагогів і батьків тощо. З цією метою здійснюється: вивчення, узагальнення і поширення педагогічного досвіду працівників свого та інших закладів, Вітчизняного і зарубіжного педагогічного досвіду; розроблення методичних рекомендацій, зразків планування, узагальнення матеріалів з питань вивчення роботи педагогів; забезпечення та поповнення кабінету різними матеріалами (наочно-дидактичними посібниками, науковою, навчально-методичною, енциклопедичною літературою, іграшками, атрибутами, аудіовізуальними засобами тощо); створення каталогів і картотек, упорядкованих за розділами, темами, актуальними проблемами і питаннями; складання анотацій;  оформлення тематичних стендів, виставок.

Розділ 7 – адміністративно-господарська діяльність. В таблиці цього розділу заплановані заходи щодо ремонту приміщень, придбання та ремонт меблів, оснащення майданчиків, фізкультурних зон, методичних та лікувально-профілактичних кабінетів, спеціалізованих кімнат для роботи гуртків, благоустрій та озеленення території; виготовлення обладнання для груп тощо. Заплановані виробничі наради.

В додатки річного плану внесений розділ «Свята та розваги», в якому висвітлені питання щодо організації дозвілля вихованців ДНЗ. Розділ містить відомості про назву розваги, термін виконання та відповідального. Тематика розваг ОДНЗ № 29 на 201 – 2015 навчальний рік наступна: День знань; День міста «З днем народження, мила Одесо!»; День здоров'я; Осінь щедра, осінь барвінкова; Святий Миколай; Новорічні чудеса нам ялинка принесла; Різдвяні свята, святкуйте малята; День захисника Вітчизни; Співаємо, танцюємо – всіх зачаруємо; Тараса Шевченка думки будуть жити віки; Тематичний день до визволення міста-героя Одеси; Славимо Великдень; День матері; День сім'ї; Випускні свята для старших груп та ін.

Отже, практика дошкільної освіти вимагає інтенсифікації науково-методичної роботи, спрямованої на розв’язання проблеми підготовки професійно компетентних керівних кадрів ДНЗ, які володіють теорією і практикою педагогічного управління.

Контроль в даному ДНЗ базується на тісній співпраці між керівником, вихователем та дітьми. Керівник бере активну участь в навчальному процесі ДНЗ, спілкується з дітьми. Чільне місце також займають різного роду опитування та тестування співробітників навчального закладу.

Розглянувши специфіку ОДНЗ «Ясла-садок» №29 «Казка», ми прийшли до висновку, що модернізація змісту дошкільної освіти, яка є основним принципом управління даного навчального закладу, є важливим чинником розвитку системи національної освіти загалом, реалізує її нові цінності, забезпечує гуманістичну спрямованість, створює передумови для розкриття творчих можливостей педагогів, надання процесу оновлення комплексного, поступального і системного характеру.

2.2. Напрямки удосконалення управління діяльністю дошкільного навчального закладу  

Розглянувши поняття системи дошкільної освіти, спробуємо визначити поняття її якості.

Побудова дошкільної освіти в сучасному життєвому контексті, модернізація всіх її складників - цілей принципів, завдань, змісту, форм, методів виховання і навчання - перетворюється на першочергову потребу, підкреслює О. Л. Кононко. Задовольнити сучасні запити може лише якість дошкільної освіти, що стає визначальним принципом інноваційних процесів. Основою зрушень є створення потреб і моделей розвитку особистості. Якісна дошкільна освіта кваліфікується фахівцями як процес і результат удосконалення здібностей і поведінки зростаючої особистості, створення сприятливих умов для досягнення нею фізичної, психічної та соціальної зрілості, одержання можливості для індивідуального зростання, вияву творчих здібностей, актуалізації свого природного потенціалу [3].

Дамо визначення поняттям «якість освіти» та «якість дошкільної освіти».

Якість освіти (англ. – quality of education) – певна збалансована відповідність певного освітнього рівня (загальної середньої, професійно-технічної, вищої тощо) численним потребам, цілям, умовам, затвердженим освітнім нормам і стандартам, яка встановлюється для виявлення причин порушення цієї відповідності та управління процесом поліпшення встановленої якості [3].

Якість дошкільної освіти – цілісна характеристика системи як першої ланки освіти з боку її відповідності потребам зростаючої особистості, сім’ї як споживачів соціальних послуг і держави як соціального замовника. Якість дошкільної освіти характеризується сукупністю властивостей та мірою корисності, які зумовлюють її здатність повно задовольняти особисті та суспільні потреби. Ідеальною моделлю сучасної дошкільної освіти є висока за якісно-кількісними показниками, теоретико-методологічними засадами, організаційно-методичними умовами, результатами навчально-виховної роботи освіта [3].

Поняття «якість» багатогранно, а отже з позиції кожного його учасника трактується по-різному:  

Для дітей – це навчання в цікавій для них ігровій формі.

Для батьків – це ефективне навчання дітей, тобто навчання за програмами, якісна підготовка дітей до школи:  

  1.  Навчання без втоми;  
  2.  Збереження здоров'я дітей як психічного, так і фізичного;
  3.  Успішність навчання;  
  4.  Підтримання бажання дітей до пізнання;  
  5.  Забезпечення можливості вступу до престижної школи;  
  6.  Навчання престижним предметів (іноземна мова, хореографія і т.д.)

Для вихователів – це, по-перше, позитивна оцінка їх діяльності керівником дошкільного закладу, батьками:  

  1.  Успішне виконання всіх навчальних програм усіма дітьми;
  2.  Оптимальний підбір методів і прийомів роботи з дітьми;
  3.  Підтримання інтересу дітей до навчального процесу;
  4.  Успішний розвиток дітей у процесі їх навчання;
  5.  Збереження фізичного та психічного здоров'я дітей;
  6.  Раціональне використання навчального часу дітей та робочого часу вихователя;  
  7.  Забезпеченість педагогічного процесу всіма необхідними посібниками та обладнанням.

Для керівника – це:  

  1.  Висока оцінка діяльності вихователів батьками і дітьми, підвищення тим самим престижу дитячого саду як чинника збереження і розвитку дошкільної установи;  
  2.  Збереження здоров'я дітей;  
  3.  Раціональне використання навчального часу дітей та робочого часу педагогів;
  4.  Успішність діяльності педагогів і дітей;  
  5.  Повне засвоєння вибраних програм, якісна підготовка дітей до школи.

Проблемою управління якістю освітніх послуг дошкільної освіти в цілому займаються багато сучасних дослідників: К. Ю. Біла, М. М. Лященко, Л. В. Поздняк, Л. І. Фалюшіна, П. І. Третьяков та ін.  

Проте конкретних механізмів її вирішення в дитячому саду наукою поки не розроблено, тому доводиться звертатися до аналізу методичної літератури по створенню менеджменту навчального закладу. Характерним для такої літератури, на думку Л. Ю. Фалюшіної, є те, що в ній в якості універсального засобу вирішення всіх проблем даються рекомендації щодо здійснення педагогічного контролю та аналізу. Причому одні автори акцентують увагу на результатах педагогічної праці (М. М. Поташник, Т. П. Третьяков та ін .), інші (Ю. А. Конаржевский та ін) – на процесі педагогічної діяльності. Таким чином, виявляється не затребуваним такий напрямок, як управління якістю умов.  

Між тим, управління якістю умов нарівні з управлінням якістю процесу і результату входить в систему аналізу якості сучасної дошкільної освіти.

Проаналізуємо  напрями вдосконалення якості умов дошкільної освіти, які виділяє сучасна наука і практика.  

Перш за все, це фінансування дошкільних освітніх установ. Сюди входять:

  1.  Оплата освітніх послуг за рахунок держави – державний рівень;
  2.  Витрати на утримання та зміцнення матеріальної бази за рахунок засновника – регіональний рівень;  
  3.  Оплата утримання дітей за рахунок батьків при одночасній адресної підтримки малозабезпечених сімей.

Таким чином, даний напрямок управління якістю умов дошкільної освіти передбачає підвищення економічної і фінансово-господарської ефективності дошкільного закладу в нових умовах діяльності.

Л. І. Фалюшіна для створення бази формування сучасної системи управління якістю дошкільної освіти пропонує використовувати такі механізми:

  1.  Проведення глобального моніторингу за витрачанням бюджетних коштів системи дошкільної освіти;  
  2.  Визначення на цій основі гнучких нормативів фінансування дошкільного закладу;  
  3.  Регулювання батьківської плати за послуги дитячого саду залежно від реальних витрат у розрахунку на одну дитину (реальні витрати мінус норматив) [].  

Л. Г. Логінова припускає, що існує пряма залежність управління якістю освіти в дошкільному закладі від доходу, який може отримати установа, якщо зможе оперативно виявити соціальні запити населення і потреба дітей і батьків в основних і додаткових освітніх послугах, спрогнозує проблеми і намітить шляхи їх вирішення, організовує «бізнес-процес» [].

Другий напрямок управлінням якістю умов освіти полягає у вдосконаленні управлінських рішень, що стосуються питань кадрового забезпечення дошкільної освіти та підвищення професійної компетентності педагогів.

Необхідно вдосконалювати процес підготовки фахівців у ВНЗ, коледжах і училищах, а вже працюючим фахівцям необхідна постійно поновлена інформація про наявність програм, методичних комплектів до них, традиційних і нетрадиційних технологіях, кількість яких постійно збільшується. Крім цього необхідна систематична робота з підвищення рівня професійної культури вихователів. У рамках організації проектної діяльності в дошкільному закладі і проведення семінарів-практикумів потрібно передбачити комплекс заходів з координації дій усіх фахівців, спрямованих на створення організаційних умов управління якістю освіти при варіативності програмно-методичного забезпечення освітнього процесу.

Наступний напрямок, який передбачає рішення проблеми управління якістю умов дошкільної освіти вимагає підвищення управлінської культури керівника дошкільного закладу. Тут необхідно вирішити такі завдання:

  1.  Розкриття психолого-педагогічних, методичних і управлінських засад діяльності завідуючої та методиста в галузі управління розвитком персоналу та створення умов для підвищення якості освітнього процесу в дошкільному закладі;
  2.  Розкриття здібностей управління розвитком персоналу в дошкільних установах різних видів та вдосконалення якості методичної служби в них, оволодіння технологією управління якістю роботи за цілями і результатами;
  3.  Формування культури управління розвитком персоналу дошкільного закладу, оволодіння соціально-психологічними методами роботи з педагогічним колективом і теорією поведінкового менеджменту та ін.

Наступним напрямом вдосконалення управління якістю діяльності дошкільного закладу є вдосконалення процесу взаємодії між педагогами, дітьми і батьками. Прихильники даного напрямку дотримуються традиційної системи виховання і навчання дітей дошкільного віку. У цьому випадку функцію цілепокладання зазвичай бере на себе завідувач дитячим садом при взаємодії з опікунською і батьківським радами, радою педагогів.

Величезне значення відіграє володіння членами педагогічного колективу ефективними навичками комунікації, так як саме педагоги стають посередниками управлінських впливів методиста та завідувача дошкільним закладом на батьків і вихованців. Вони проявляються в умінні не переривати висловлювання партнера і приділяти увагу його невербальній поведінці (міміці, жестах, позі, інтонації, поставі, напрямку погляду); бути уважним до почуттів партнера по спілкуванню, співпереживати йому і вміти виражати це.

Окрема тактика розробляється для організації розвивального та навчального взаємодії з дітьми. Сучасні дослідники (В. К. Воробйова) виділяють три підходи: індивідуальні, типологічний та топологічний [12].

Індивідуальний підхід полягає в тому що, процес розвитку, виховання і навчання будується з опорою на мотиви взаємодії з дорослими й однолітками самої дитини.  

Типологічний підхід полягає в тому, що педагог спирається на провідні мотиви спілкування в дітей даного вікового етапу або мовного рівня.

Топологічний підхід передбачає формування мотивів спільної діяльності в процесі освітньо-виховної або корекційно-розвивальної роботи.

Наступний напрям вдосконалення управління якістю діяльності дошкільного закладу, який виділяють вчені це оптимізація результатів освітньо-виховної роботи.  

Цей напрям вдосконалення передбачає вплив на кожен компонент освітнього процесу: цільовий, змістовний, діяльнісний, результативний.

Удосконалення цільового компонента освітнього процесу передбачає облік і корекцію всієї різноманітності цілей і завдань освітньо-виховної роботи на кожному етапі її здійснення. Наприклад, планувати освітньо-виховну роботу з дітьми можна таким чином, щоб перехід до наступного тематичного блоку здійснювався тільки за умови засвоєння матеріалу попередньої теми.  

Удосконалення змістовного компонента передбачає відбір і розподіл навчального матеріалу, що підлягає засвоєнню дошкільнятами. Таким матеріалом є сенсорні еталони та орієнтовні способи дій з предметами, способи організації спільної діяльності з однолітками і дорослими. Все це освоюється в процесі різних видів дитячої діяльності: предметної, комунікативної, ігрової, експериментальною.  

Удосконалення діяльнісного компонента передбачає створення розвиваючих умов для придбання самої можливості отримувати знання, вміння і навички; використання їх для пізнання і перетворення світу; переживання почуття емоційного передбачення і формування емоційно-смислового ставлення до самого процесу спілкування з іншими людьми, пізнання і перетворення навколишнього світу.  

Удосконалення результативного компонента освітнього процесу відображає ефективність протікання освітнього процесу і характеризує досягнуті зрушення у відповідності з поставленою метою.

Наступний напрям – вдосконалення системи відносин між компонентами освітнього процесу.  Основою вдосконалення системи управління якістю освітнього процесу в ДНЗ виступають єдність компонентів, цілісність і гнучкість функціонування системи освітньо-виховної роботи в дошкільному закладі.  

В якості мети в дошкільному закладі загальнорозвиваючого типу можна назвати створення умов для гармонійного розвитку особистості дитини.

Підпорядкування всіх компонентів освітньо-виховної роботи з дітьми єдиній меті можливе завдяки єдності процесів діагностики, розвитку та формування.

Теоретичною основою для цього в дошкільному закладі загальнорозвиваючого типу служать загальні та спеціальні, тобто специфічні для певних методик розвитку та виховання дітей дошкільного віку, принципи навчання та виховання.  

Цілісність може бути досягнута за рахунок розробки спеціальної системи діагностики і контролю проміжних і підсумкових результатів діяльності педагогічного колективу, тобто за рахунок комплексного використання технологій управління якістю освітньо-виховної роботи за цілями і результатами. Діагностика здійснюється за існуючими на сьогоднішній день методиками і картами обстеження знань, умінь і навичок дітей у певних видах дитячої діяльності: образотворчої, конструктивної, театральної і т.д.  

Гнучкість системи відображає рухливість і стійкість зв'язків між компонентами. Вона забезпечується за рахунок наявності домінуючих і супутніх функцій компонентів освітнього процесу. Так, розвиток здійснює не тільки розвиваючу, але й корекційно-виховну і корекційно-освітню функції.

Позитивними сторонами даного напрямку вважаються:

  1.  Прогнозування результатів освітньо-виховної діяльності;
  2.  Можливість впливу на ефективність всієї освітньо-виховної роботи через вплив на один з компонентів;
  3.  Облік таких чинників ефективності освітнього процесу, як «розподіл навчального часу», «самоосвіта» і «самовиховння».

Але цей напрямок удосконалення управління має і «мінуси»:

  1.  Необхідно постійне підвищення педагогічної компетенції і підвищення активності педагогічної ради дошкільного закладу за рахунок обговорення, наприклад, нових технологій або передового педагогічного досвіду працівників дитячого саду. Це вимагає досить високого рівня координації роботи педагогів;
  2.  Необхідний творчий підхід до використання традиційних і нетрадиційних форм і методів виховання і навчання дітей дошкільного віку;
  3.  Вимога самостійного формулювання завдань освітньо-виховної роботи на кожний період навчання в залежності від рівня розвитку здібностей дітей. Це викликає додаткові витрати на діагностику дітей в кожен період виховання і навчання.

Наступний напрям вдосконалення управління якістю діяльності дошкільного закладу – управління за результатами.

Саме поняття «управління за результатами» можна визначити як систему управління і розвитку, за допомогою якої досягаються результати, узгоджені усіма членами дошкільного закладу. Роз'яснення кожному учаснику процесу сенсу його місії, об'єднання з метою досягнення певних результатів перетворює загальну діяльність у усвідомлену і творчу працю.

Важливим питанням при управлінні за результатами є розмежування понять «результат» і «внесок». Кожен учасник трудового процесу повинен вміти пов'язати свою участь у спільній справі з внеском інших членів колективу.

Стратегічне мислення на більш високому рівні передбачає, що керівник і підлеглий визначають результат, а потім виконавець сам вибирає способи його досягнення, тобто, технології та інші ресурси.

Виділяють три рівні управління за результатами:

Перший рівень визначається вмінням бачити місію дошкільного закладу. На цьому рівні важливо забезпечити ефективність його діяльності.

Другий рівень передбачає результат, який слід розглядати з точки зору якості та кількості послуг і самої продукції.  

Третій рівень передбачає розглядати результат з позиції споживачів (батьків і дітей), виходячи із задоволення їхніх запитів.

Чим ближче до третього рівня, тим більш глибоко усвідомлення цілей діяльності організації.

Таким чином, управління за результатами є цілеспрямована взаємодія керуючої та керованої підсистем для досягнення запрогнозованих результатів.  

Оновлення управління дошкільною установою, перш за все пов'язується з формуванням системи інформаційно-аналітичної діяльності як основного інструменту управління.

Для успішного керівництва діяльністю дошкільного навчального закладу, для досягнення ним високої якості результату освітньо-виховного процесу, для якісної реалізації освітніх послуг та виконання соціального замовлення необхідно удосконалювати всі наведені шляхи, враховуючи їх позитивні і коригуючи їх негативні сторони, так як всі шляхи вдосконалення взаємопов'язані між собою.

З метою вивчення сучасного стану управління ДНЗ нами було проведено констатувальний експеримент, який здійснювався в два етапи.

І-й етап діагностики – якість освітніх послуг ДНЗ очима батьків. Діагностика проводилась на основі розробленого анкетування (Додаток А). Анкета для батьків містить 9 запитань В дослідженні брали участь 40 батьків.

Опишемо результати дослідження (Додаток Б):

Батьки вихованців оцінювали ступінь задоволеності якістю дошкільної освіти дітей за такими критеріями:

  1.  стан матеріальної бази закладу;
  2.  організація виховно-освітнього процесу;
  3.  професіоналізм педагогів;
  4.  взаємини працівників з батьками;
  5.  взаємини працівників з дітьми;
  6.  організація харчування;
  7.  стан санітарно-гігієнічних умов;
  8.  забезпечення літературою і посібниками, іграми;
  9.  підготовка дітей до навчання в школі;
  10.  естетичність оформлення приміщень дитячого садка.

Рейтинг задоволеності батьків якістю навчальних послуг ОДНЗ «Ясла-садок» №29 «Казка» представлений у вигляді діаграми:

Діаграма 2.1  Рейтинг задоволеності батьків якістю навчальних послуг ОДНЗ №29

Як видно з діаграми станом матеріальної бази ДНЗ повністю задоволені 10 батьків (25%), частково задоволені 20 батьків (50%) та не задоволені 10 батьків (25%). Організацією освітньо-виховного процесу задоволені 15 осіб (37,5%), частково задоволені 20 осіб (50%), не задоволені 5 осіб (12,5%). Взаєминами працівників з батьками повністю задовольняють 25 батьків (62,5%), частково задоволені 10 батьків (25%), не задоволені 5 батьків (12,5%). Взаєминами працівників з дітьми повністю задоволені 25 респондентів (62,5%), частково задоволені 9 респондентів (22,5%), не задоволені 6 респондентів (15%). Станом санітарно-гігієнічних вимог задоволені 26 респондентів (65%), частково задоволені 9 респондентів (22,5%), не задоволені 5 респондентів (12,5%). Підготовкою дітей до навчання в школі задоволені 30 батьків (75%), частково задоволені 7 батьків (17,5%), не задоволені 3 батьків (7,5%). Професіоналізмом педагогів повністю задоволені 15 осіб (37,5%), частково задоволені також 15 осіб (37,5%), не задоволені ступенем професіоналізму педагогів 10 осіб (25%).

Результати опитування з питання «Чи володієте Ви інформацією про роботу установи: а) про цілі і завдання дошкільного закладу в області навчання і виховання Вашої дитини; б) про режим роботи дошкільного закладу; в) про організацію харчування» представлені у вигляді діаграми:

Діаграма 2.3 Рівень обізнаності респондентів про роботу установи

Як видно з діаграми, інформацією про організацію харчування в ДНЗ повністю володіють 10 батьків (25%), частково володіють інформацією 12 батьків (30%) і взагалі не володіють інформацією про організацію харчування в ДНЗ 18 батьків (45%). З режимом роботи ДНЗ повністю ознайомлені 35 батьків з опитуваних (82,5%), частково ознайомлені 5 батьків (12,5%), батьків, які взагалі не ознайомлені з режимом роботи ДНЗ не має (0%). З цілями і завданнями дошкільного закладу в області навчання і виховання дитини повністю обізнані 12 респондентів (30%), частково ознайомлені 13 осіб (32,5%), взагалі не ознайомлені 15 батьків (37,5%).  З цього можна зробити висновок, що керівник та педагоги ДНЗ не  своєчасно та не в повному обсязі інформують батьків щодо організації роботи навчального закладу.

На питання – чи задоволені Ви кількістю інформації від педагогів про хід і результати розвитку Вашої дитини 20 респондентів (50%) відповіли, що повністю задоволені, 15 респондентів (37,5%) частково задоволені, 5 респондентів не задоволені (15,2%). Представимо результат у вигляді діаграми:

Діаграма 2.4 Задоволеність інформацією від педагогів про хід і результати розвитку дитини

На питання – чи знаходить відгук та розуміння у педагогів Ваші педагогічні інтереси, побажання, батьківські почуття 5 респондентів (12,5%) відповіли – повністю знаходять, 15 респондентів (37,5%) – частково знаходять, 20 респондентів (50%) – не знаходять. Представимо результат у вигляді діаграми:

Діаграма 2.5 Відгук та розуміння педагогами батьківських педагогічних інтересів та побажань

На питання – чи можна назвати ваші стосунки з педагогами «партнерськими», 7 респондентів (17,5%) відповіли повністю згодні,16 респондентів (40%) частково згодні, 17 респондентів (42,5%) не згодні. Представимо результат у вигляді діаграми:

Діаграма 2.6 Чи можна назвати стосунки батьків з педагогами «партнерськими»

На питання – чи залучають Вас до спільної діяльності з дітьми, іншими педагогами, батьками стверджувальну відповідь дали 4 респонденти (10%), частково залучають – 18 респондентів (45%), не залучають – 18 респондентів (45%). Представимо результат у вигляді діаграми:

Діаграма 2.7 Залучення батьків до спільної діяльності з педагогами

На питання – чи подобається Вам територія дитячого садка 25 респондентів (62,5%) відповіли – повністю подобається,10 респондентів (25%) – частково подобається, 5 респондентів ( 12,5%) – не подобається. Представимо результати у вигляді діаграми:

Діаграма 2.8 Задоволеність територією дитячого садка

На питання – чи подобається Вам предметно-розвиваюче середовище в групі, 27 респондентів (67,5%) відповіли – повністю подобається, 9 респондентів (22,5%) – частково подобається, 4 респонденти (10%) – не подобається.  Представимо результати у вигляді діаграми:

Діаграма 2.9 Задоволеність предметно-розвиваючим середовищем

На питання – чи задоволені Ви роботою персоналу дитячого садка, 22 респондента (55%) відповіли – повністю задоволені, 11 респондентів (27,5%) – частково задоволені, 7 респондентів (17,5%) – не задоволені. Представимо результати у вигляді діаграми:

Діаграма 2.10 Задоволеність роботою персоналу

Отже, в ході I етапу дослідження можемо зробити наступний висновок: загалом батьки задоволені працею колективу і відношенням співробітників, більшість з батьків високо оцінюють інтер’єр, територію і будівлю ДНЗ, матеріально-технічне забезпечення та предметно-розвиваюче середовище. Адміністрації та педагогам ДНЗ слід звернути увагу на співпрацю та культуру спілкування з батьками, так як рівень задоволеності цих показників низький.

На II-му етапі діагностики – якість освітніх послуг ДНЗ очима педагогічного колективу. Вивчення якості освітніх послуг ДНЗ проводилося, через відповіді на запропоноване анкетування (Додаток В). Анкета для вихователів містить 9 питань. В дослідженні брали участь 10 вихователів.

Опишемо результати дослідження (Додаток Д)

На питання – чи задоволені Ви санітарно-гігієнічним станом приміщень, 5 респондентів (50%) відповіли – повністю задоволені, 4 респонденти (40%) – частково задоволені, 1 респондент (10%) – не задоволені. Представимо результати у вигляді діаграми:

Діаграма 2.11 Задоволеність санітарно-гігієнічним станом приміщень

На питання – чи задоволені Ви матеріально-технічним оснащенням, 6 респондентів (60%) відповіли – повністю задоволені, 3 респонденти (30%) – частково задоволені, 1 респондент (10%) – не задоволені. Представимо результати у вигляді діаграми:

Діаграма 2.12 Задоволеність матеріально-технічним оснащенням

На питання – чи задоволені Ви оформленням приміщень ДНЗ, 4 респонденти (40%) відповіли – повністю задоволені, 4 респонденти (40%) – частково задоволені, 2 респонденти (20%) – не задоволені. Представимо результати у вигляді діаграми:

Діаграма 2.13 Задоволеність оформленням приміщень ДНЗ

На питання – чи задоволені Ви Забезпеченням безпеки вашого перебування в ДНЗ, 5 респондентів (50%) відповіли – повністю задоволені, 4 респонденти (40%) – частково задоволені, 1 респондент (10%) – не задоволені. Представимо результати у вигляді діаграми:

Діаграма 2.14 Задоволеність забезпеченням безпеки перебування в ДНЗ

На питання – чи задоволені Ви  змістом стратегічного планування діяльності ДНЗ, освітньою програмою, 6 респондентів (60%) відповіли – повністю задоволені, 3 респонденти (30%) – частково задоволені, 1 респондент (10%) – не задоволені. Представимо результати у вигляді діаграми:

Діаграма 2.15 Задоволеність змістом стратегічного планування діяльності ДНЗ, освітньою програмою

На питання – чи задоволені Ви системою внутрішнього контролю ДНЗ, 4 респонденти (40%) відповіли – повністю задоволені, 3 респонденти (30%) – частково задоволені, 3 респонденти (30%) – не задоволені. Представимо результати у вигляді діаграми:

Діаграма 2.16 Задоволеність системою внутрішнього контролю ДНЗ

На питання – чи задоволені Ви системою звітності за результатами діяльності, 5 респондентів (50%) відповіли – повністю задоволені, 2 респонденти (20%) – частково задоволені, 3 респонденти (30%) – не задоволені. Представимо результати у вигляді діаграми:

Діаграма 2.17 Задоволеність системою звітності за результатами діяльності

На питання – чи задоволені Ви рівнем культури спілкування, взаємодії з колегами, адміністрацією, 6 респондентів (60%) відповіли – повністю задоволені, 3 респонденти (30%) – частково задоволені, 1 респондент (10%) – не задоволені. Представимо результати у вигляді діаграми:

Діаграма 2.18  Задоволеність рівнем культури спілкування, взаємодії з колегами, адміністрацією

На питання – чи задоволені Ви допомогою, що надається вам завідуючої ДНЗ, його заступниками, 4 респонденти (40%) відповіли – повністю задоволені, 5 респондентів (50%) – частково задоволені, 1 респондент (10%) – не задоволені. Представимо результати у вигляді діаграми:

Діаграма 2.19  Задоволеність допомогою, що надається завідуючої ДНЗ, його заступниками

На питання – чи задоволені Ви якістю методичної допомоги, 4 респонденти (40%) відповіли – повністю задоволені, 4 респонденти (40%) – частково задоволені, 2 респонденти (20%) – не задоволені. Представимо результати у вигляді діаграми:

Діаграма 2.20  Задоволеність якістю методичної допомоги

В ході II-го етапу дослідження, що проводилося з вихователями ДНЗ №29 можна зробити наступний висновок: більшість педагогів задоволена санітарно-гігієнічними умовами праці, змістом стратегічного планування діяльності ДНЗ, задоволені рівнем культури спілкування з адміністрацією закладу. Керівництву необхідно звернути увагу на систему внутрішнього контролю ДНЗ, та н якість методичної допомоги, та допомоги з боку завідуючої ДНЗ.

Отже, після проведення дослідження якості освітніх послуг ОДНЗ №29, ми дійшли висновку, що у дошкільного навчального закладу загалом сприятливий стан управління, але він потребує подальшого розвитку так як, існують проблеми пов’язані з культурою взаємодії адміністрації з батьками та педагогами.

  1.  Рекомендації менеджерам освіти щодо удосконалення процесу управління дошкільним навчальним закладом


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

17917. Таможенная пошлина, сбор 66.5 KB
  Тема № 14 Таможенная пошлина сбор. План Пошлина как источник доходов бюджета. Классификация пошлин их виды. Понятие единого таможенного тарифа. Элементы начисления и уплаты пошлины. Взимание пошлины и порядок перечисления в бюджет. Таможенный сбо...
17918. ПРЕДМЕТ, МЕТОДОЛОГІЯ І ЗАВДАННЯ КУРСУ РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА 145 KB
  Лекція 1 ТЕМА: ПРЕДМЕТ МЕТОДОЛОГІЯ І ЗАВДАННЯ КУРСУ План викладення і засвоєння матеріалу 1. Предмет і об'єкт регіональної економіки. 2. Метод і завдання регіональної економіки. 3. Регіональна економіка в системі наукових дисциплін. РЕКОМЕНДОВАНА
17919. ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРИНЦИПИ ТА ФАКТОРИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ 207 KB
  Лекція 2 ТЕМА: ЗАКОНОМІРНОСТІ ПРИНЦИПИ ТА ФАКТОРИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ План викладення і засвоєння матеріалу 1. Економічні закони і закономірності розміщення виробництва їх об’єктивний характер. 2. Закономірності розміщення продуктивних сил. 3. Прин...
17920. НАУКОВІ МЕТОДИ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА 153 KB
  Лекція 3 ТЕМА: НАУКОВІ МЕТОДИ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА План викладення і засвоєння матеріалу 1. Методичні основи наукових досліджень. 2. Загальнонаукові методи. 3. Специфічні методи. 4. Міждисциплінарні методи. 5. Структурний аналіз в РПС. ...
17921. ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ І ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ 148 KB
  Лекція 4 ТЕМА: ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ І ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ План викладу і засвоєння матеріалу 1. Територіальний поділ праці. 2. Економічне районування як метод регулювання територіальної організації господарства. 3. Фактори принципи...
17922. НАУКОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ 175.5 KB
  Лекція 6 ТЕМА: НАУКОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ План викладення і засвоєння матеріалу 1. Сутність обєкти і субєкти та принципи державної регіональної політики. 2. Цілі і завдання регіональної політики. 3. Рівні регіонального управління і їх фу
17923. ПРИРОДНИЙ ТА ТРУДОРЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ 350 KB
  Лекція 7 ТЕМА: ПРИРОДНИЙ ТА ТРУДОРЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ Розділ 1. ПРИРОДНО–РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ План викладення і засвоєння матеріалу 1. Структура природно – ресурсного потенціалу. Місце України в світових природних ресурсів і міра забезпе
17924. ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ УКРАЇНИ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ 249.5 KB
  Лекція 11-12 ТЕМА: ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ УКРАЇНИ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ План викладення і засвоєння матеріалу 1. Характеристика продуктивних сил економічних районів: Донецького Придніпровського ПівнічноСхідного Центрального Столичного Південного Прич
17925. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВЯЗКИ 167 KB
  Лекція 13 ТЕМА: МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ План викладення і засвоєння матеріалу 1. Сутність і значення міжнародного поділу праці у формуванні зовнішньоекономічних зв'язків. 2. Основні форми економічного співробітництва країн світу. 3. Експортний потенціа