98224

Облік, аналіз та аудит надходження та наявності, використання основних засобів (на матеріалах Державної інспекції сільського господарства в Київській області)

Дипломная

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Вивчити економічну сутність основних засобів, їх класифікацію, оцінку; здійснити огляд нормативно-правових документів, що регламентують ведення обліку, аналізу та контролю основних засобів; проаналізувати показники фінансового стану державної інспекції сільського господарства в Київській області.

Украинкский

2015-10-30

933 KB

3 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 153

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

Факультет обліку та аудиту

Кафедра бухгалтерського обліку

ДИПЛОМНА РОБОТА

СПЕЦІАЛІСТА

на тему: Облік, аналіз та аудит надходження та наявності, використання основних засобів (на матеріалах Державної інспекції сільського господарства в Київській області)

Роботу допущено до захисту                                                                              студентки 5-го курсу

__________ ______від                                                                                           групи ОА(с) 10.01/2с

денної форми навчання

«    » _______________2015р.                                                                     за спеціальністю 7.03050901

                                                                                                                          «Облік і аудит»                                                                                                 Глухенко Лесі Валеріївни

______________                                                                                                                                             (підпис студента)

                                                                                                             Керівник: к.е.н., доцент, проф.

                                                                                                                        Цветкова Надія Михайлівна                                                                                                                                                                                                                                                  ________________

                                                                                                                                   (підпис керівника)

КИЇВ-2015

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

Факультет обліку та аудиту

Кафедра бухгалтерського обліку

Пояснювальна записка

до дипломної  роботи

спеціаліста

на тему: Облік, аналіз та аудит надходження та наявності, використання основних засобів (на матеріалах Державної інспекції сільського господарства в Київській області)

Виконала:  студентка 5-го курсу, групи ОА(с) 10.01/2с.

спеціальності 7.03050901 «Облік і аудит»

Глухенко Л. В.    

                         (прізвище та ініціали)

     Керівник     Цветкова Н. М.       

                                            (прізвище та ініціали)

                                              Рецензент            Кот Д. Ю.          

                                          (прізвище та ініціали

Київ – 2015

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ

Національна академія статистики, обліку та аудиту

факультет обліку та аудиту

кафедра бухгалтерського обліку

Освітньо-кваліфікаційний рівень                                                       спеціаліст

Напрям підготовки                                                                      7.03050901 « Облік і аудит»                               

Спеціальність                                                                                                    «Облік і аудит»

                                                                                                «ЗАТВЕРДЖУЮ»

                                                                         Завідувач кафедри

бухгалтерського обліку

    Теловата М. Т.

                                                                                                          “____” _________20___року

З  А  В  Д  А  Н  Н  Я

НА ДИПЛОМНу РОБОТУ СТУДЕНТки

________________________Глухенко Лесі Валеріїви ___________________________

(прізвище, ім’я,  по батькові)

1. Тема роботи Облік, аналіз та аудит надходження та наявності, використання основних засобів (на матеріалах Державній інспекції сільського господарства в Київській області)

керівник роботи____к.е.н. проф. Цветкова Надія Михайлівна,

                              ( прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)

затверджені наказом вищого навчального закладу

від “24” листопада 2014року № 601

2. Строк подання студентом роботи: 15.05.2015р.

3. Вихідні дані до роботи: Закони України, нормативно-правові акти з бухгалтерського обліку та аудиту, дані Державній інспекції сільського господарства в Київській області за 2013-2014 рр.

4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно розробити) : теоретичні та практичні питання обліку, аналізу і аудиту основних засобів на Державній інспекції сільського господарства в Київській області.

5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень) : таблиць – 16, рис.-3.

6. Консультанти розділів роботи

Розділ

Прізвище, ініціали та посада

консультанта

Завдання видав

Завдання прийняв

Дата

Підпис

Дата

Підпис

1

Проф. Цветкова Н. М.

5.01.15

5.01.15

2

Проф. Цветкова Н. М.

25.01.15

25.01.15

3

Проф. Цветкова Н. М.

25.02.15

25.02.15

4

Проф. Цветкова Н. М.

25.03.15

25.03.15

7. Дата видачі завдання: 5 грудня 2014 р.  

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

з/п

Назва етапів дипломної

Роботи

Строк  виконання етапів роботи

Примітка

1

Вступ

25.12.15

2

Розділ 1

25.01.15

3

Розділ 2

15.02.15

4

Розділ 3

15.03.15

5

Розділ 4

15.04.15

6

Висновки і пропозиції

25.04.15

7

Оформлення списку літератури

5.05.15

8

Опрацювання додатків до роботи

10.05.15

9

Попередній перед захист

18.05.15

 

 Студент                 _________              _Глухенко Л. В.

                                     ( підпис )                         (прізвище та ініціали)

  Керівник роботи  _________             _Цветкова Н. М.

                                      ( підпис )                            (прізвище та ініціали)

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….7

РОЗДІЛ 1. Теоретико – методичні основи обліку, аналізу та аудиту основних засобів………………………………………………………………...10

  1.  Економічна сутність основних засобів ……………………………..……...10
    1.  Огляд літературних джерел за темою дослідження і нормативно – правова база обліку аналізу та аудиту………………………………………….……15
    2.  Органійно економічна характеристика діяльності Державної інспекції сільського господарства в Київській області……………………………....21

РОЗДІЛ 2. Облік надходження та наявності, використання основних засобів Державної інспекції сільського господарства в Київській області……………………………………………………………………………35

2.1. Організація обліку основних засобів………………………………………35

2.2  Аналітичний та синтетичний облік основних засобів Державної інспекції сільського господарства в Київській області ……………...………………......55

2.3 Узагальнення інформації про основні засоби у формах звітності………..65

2.4 Удосконалення організації та методики обліку основних засобів……….79

РОЗДІЛ 3. Аналіз і контроль надходження та наявності, використання основних засобів ……………….………………………………………..……...84

3.1. Мета, завдання та інформаційне забезпечення аналізу основних засобів…………………………………………………………………………….84

3.2. Аналіз надходження і наявності, використання основних засобів Державної інспекції сільського господарства в Київській області………......92

3.3. Організація проведення контролю основних засобів……………...……102

3.4. Методика проведення контролю надходження і наявності основних засобів та складання звіту ревізора..…………………………...……………...106

РОЗДІЛ 4. Забезпечення охорони праці працівників підприємства.......123

4.1. Порядок розроблення інструкції з охорони праці та пожежної безпеки на підприємстві………………………………………………………………….…123

4.2. Паспортизація санітарно-технічного стану робочих місць……………..133

4.3 Охорона праці працівників Державної інспекції сільського господарства в Київській області……………………………….………………………………139

Висновки та пропозиції…………………………………………………........144

Список використаних джерел……………………………………………….148

Додатки……………………………………………………………………........153


Вступ

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах господарювання значно зростає роль і значення бухгалтерського обліку в управлінні фінансово-економічною діяльністю, відбувається інтенсивний перехід діяльності економічних суб'єктів на ринкові відносини. За цих умов на підприємстві виникає необхідність активніше використовувати інструменти обліку для вдосконалення обліку й контролю основних засобів чим і обумовлено актуальність теми дипломної роботи.

 Аналіз останіх досліджень дипломної роботи полягає у розроблені деяких пропозицій щодо вдосконалення обліку основних засобів в Державній інспекції сільського господарства в Київській області.

       Дослідженням проблем бухгалтерського обліку (основними засобами)  займалися вітчизняні та зарубіжні вчені: М. Д. Корінько, Ф.Ф. Бутинець, Б. І. Валуєв, В. А. Шпак, І. В. Ганіна, Р. М. Коршикова, В. М. Пархоменко, В. П Пантелеєв, М. Т. Теловата, В. О. Шпак, М. Ф. Ван Бреда, П.Й. Девіз-Фрайді, Р. Г. Каспіна, Г. Г. Кірейцев, В. В. Ковальов, С. О. Левицька, Л. Г. Ловінська, М. В. Мазур, Н. М. Мальога, Д. Міддлтон, М. Я Остап'юкі, М. В. Новікова, У. С Норбі, В. Ф. Палій, Д. О. Панков, С. Петков, Н. А. Прокоф'єва, У. Ю. Рощектаєва, Р. Суіні, Е. С.ю Хендріксен, Р. Чемберс, В. О. Шевчук т. д. Вирішенню проблемних питань , пов'язаних з обліковим і звітним відображенням, присвячено ряд кандидатських дисертацій: Р. С. Ушакова, Ю.В. Гусєвої, В. М. Євсєєва, Н. М. Жирної, С. В. Колчугіна, Ю.Ю. Корольова, А. С. Логінова, Н. А. Покоф'євої, У. Ю. Рощектаєвої і т. д.

Метою дипломної роботи є  дослідження теоретичних, організаційних та практичних засад основних засобів та розробка відповідних пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення ії обліку, аналізу і контролю в Державній інспекції сільського господарства в Київській області.

Єдиного стандарту формування завдань бути не може, але частіше за все:

-вивчити економічну сутність основних засобів, їх класифікацію, оцінку;

-здійснити огляд нормативно-правових документів, що регламентують ведення обліку, аналізу та контролю основних засобів;

- проаналізувати показники фінансового стану державної інспекції сільського господарства в Київській області;

-проаналізувати особливості стану охорони праці та техніки безпеки в Державна інспекція сільського господарства в Київській області.

 Об’єктом дипломної роботи є облік, аналіз і котроль основних засобів в Державній інспекції сільського господарства в Київській області.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних та прикладних питань, пов’язанни з удосконаленням обліку, аналізу у аудиту надходження та наявності, використання основних засобів в Державній інспекції сільського господарства в Київській області.

 Методи дослідження. У роботі використовувалися як загальнонаукові методи дослідження (аналіз, синтез, дедукція та ін.) так і специфічні методи та методичні прийоми зокрема інвентаризація, групування, спостереження, подвійний запис, а також методи аналізу та контролю в Державній інспекції сільського господарства в Київській області.

 Інформаційна база дослідження дипломної роботи дослідження праці класиків економічної науки, інтернет-ресурси, провідних сучасних вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем бухгалтерського обліку, економічного аналізу і контролю, спеціальна економічна література, законодавчі і  нормативно-правові документи з питань організації та ведення бухгалтерського обліку фінансова звітність та облікові дані Державної інспекції сільського господарства в Київській області.

Практичне значення одержаних результатів. Дипломна робота має практичну значущість, в роботі державної інспекції сільського господарства в Київській області. Так, на цьому підприємстві застосовані рекомендації що до поліпшення організації обліку аналізу і контролю основних засобів.

Структура та обсяг дипломної роботи, Дипломна робота викладена на 152 сторінках друкованого тексту, ілюструється 2 рисунками і 14 таблицями та складаеться зі вступу, 4 розділів, висновків та пропозицій,   списку використаних джерел із 48 найменувань і додатків.

Розділ 1. Теоретико-методичні основи обліку, аналізу та аудиту основних засобів

  1.  Економічна сутність основних засобів

       В бюджетних установах не створюються матеріальні блага і основні засоби безпосередньо не приймають участі у виробництві готової продукції, а обслуговують процеси по задоволенню соціально-культурних потреб населення та здійсненню функцій державного управління у країні, тобто являються невиробничими основними засобами.

     До основних засобів належать будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі, силові машини та обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої, обчислювальна техніка, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарчий інвентар та приладдя, столовий та кухонний інвентар, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження і капітальні вкладення в них, бібліотечні фонди, музейні цінності (крім музейних експонатів) та інші основні засоби.

      Незалежно від вартості та строку служби до основних засобів належать:
сільськогосподарські машини та знаряддя; будівельний механізований інструмент; робоча та продуктивна худоба; усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей і вантажів; музейні цінності, крім музейних експонатів (предметів мистецтва і природознавства, старовини і народного побуту, експонатів наукового, історичного і технічного значення);

        До основних засобів належать також капітальні вкладення на покращення земель, орендовані будинки, споруди, обладнання та інші об'єкти, що належать до основних засобів.

       Капітальні вкладення в багаторічні насадження, на покращення земель вводяться в склад основних засобів щорічно в сумі витрат на прийняті в експлуатацію площі незалежно від закінчення всього комплексу робіт.
      До складу основних засобів також зараховується частина будинку, яка на правах власності належить установі.

     Суми податку на додану вартість, які сплачуються при отриманні (купівлі) основних засобів, не враховуються до вартості основних засобів і відносяться на статтю видатків на придбання цих засобів.

Основна діяльність бюджетних установ - це діяльність, яка визначена для них як основна законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації, у тому числі з надання реабілітаційних та фізкультурно-спортивних послуг для інвалідів (дітей-інвалідів), благодійної допомоги, просвітницьких, культурних, наукових, освітніх, соціальних та інших подібних послуг для суспільного споживання, зі створення систем соціального самозабезпечення громадян (недержавні пенсійні фонди та інші подібні організації). При цьому статутні документи неприбуткових організацій повинні містити вичерпний перелік видів їх діяльності, що не передбачають отримання прибутку відповідно до норм законів, що регулюють їх діяльність.

При веденні обліку основних засобів в бюджетних установах використовуються наступні нормативні документи:

Інструкція з бухгалтерського обліку в установах і організаціях, що перебувають на Державному бюджеті СРСР, Міністерство фінансів, 10 березня 1987 року, № 61;

 Типова інструкція про порядок списання основних засобів бюджетних установ, затверджена наказом Головного управління Державного казначейства та Міністерства економіки України від 2 грудня 1997 року № 126/137;
        Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, від 30 жовтня 1998 року, № 90.

Згідно з інструкцією з бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженою наказом Головного управління Державного казначейства, Міністерства економіки України та Держкомстату України від 2 грудня 1997 року № 124/136/71, основними засобами вважаються матеріальні цінності, які використовуються в діяльності установ протягом періоду, що перевищує один рік, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку із фізичним та моральним зносом.

Незалежно від вартості та строку служби до основних засобів належать:
сільськогосподарські машини та знаряддя;

будівельний механізований інструмент;

робоча та продуктивна худоба;

усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей і вантажів;
       музейні цінності, крім музейних експонатів (предметів мистецтва і природознавства, старовини і народного побуту, експонатів наукового, історичного і технічного значення);

експонати тваринного світу в зоопарках та інших аналогічних установах;
сценічно-постановочні засоби вартістю за одиницю понад 30 % від суми неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (декорації, меблі і реквізити, бутафорія, театральні і національні костюми, головні убори, білизна, взуття, парики);
      документація з типового проектування;

бібліотечні фонди.

До основних засобів належать також капітальні вкладення на покращення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи), в орендовані будинки, споруди, обладнання та інші об'єкти, що належать до основних засобів.

До основних засобів не відносяться матеріальні цінності, передбачені Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3.04.93 р. № 250, а саме:
1) предмети із строком служби меншим ніж один рік незалежно від вартості;
2) предмети вартістю придбання за одиницю до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від строку служби;
3) знаряддя лову (трали, неводи, сіті та ін.) незалежно від вартості і строку служби;
4) бензомоторні пилки, сучкорізи, троси для сплаву, сезонні дороги, тимчасові відгалуження лісовозних доріг і тимчасові будівлі у лісі зі строком експлуатації до двох років (пересувні будиночки, котлопункти, пилкозаточувальні майстерні, бензозаправки та ін.);
5) спеціальні інструменти та спеціальні пристосування (для серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуальних замовлень) незалежно від вартості;

6) спеціальний одяг, спеціальне взуття, постільні речі незалежно від їх вартості і терміну служби;

7) формений одяг, призначений для видачі працівникам установ, одяг і взуття в закладах охорони здоров'я, освіти, соціального захисту, що утримуються за рахунок бюджету, незалежно від вартості та терміну служби;
8) тимчасові (нетитульні) споруди, пристосування і пристрої, витрати на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт;
9) тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах, чи для здійснення технологічних процесів, вартість придбання або виготовлення якої не перевищує 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
10) предмети, призначені для видачі напрокат, незалежно від вартості;
11) молодняк тварин і тварини на відгодівлі, птиця, кролі, хутрові звірі, сім'ї бджіл, а також піддослідні тварини;

12) багаторічні насадження, що вирощуються в розсадниках як посадочний матеріал.
        Основні засоби відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за первісною вартістю, тобто за фактичними витратами на їх придбання, спорудження та виготовлення, а об'єкти (предмети), первісна вартість яких змінювалась, - за відновлювальною вартістю. Зміна первісної вартості основних засобів проводиться у випадках індексації їх балансової вартості відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України, добудівлі, дообладнання, реконструкції та часткової ліквідації відповідних об'єктів. Зміна вартості основних засобів після проведення індексації не є підставою для переведення їх на інший субрахунок. Установи проводять щорічну індексацію балансової вартості груп основних засобів згідно з індексом інфляції року та відповідно до порядку, передбаченого пунктом 8.3.3. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". У випадках, коли проіндексована вартість окремих видів основних засобів (зокрема електронно-обчислювальної техніки) значно відрізняється від їх аналогічних нових зразків, вони зараховуються на баланс установи за ринковими вільними цінами на ці види техніки, діючими станом на дату проведення індексації. При цьому відповідальність за об'єктивність визначення реальної вартості покладається на керівника установи.

Бюджетні установи, які мають на своєму балансі незавершене будівництво, суму зміни вартості обсягів незавершеного будівництва обчислюють відповідно до Рекомендацій Міністерства статистики України та Фонду державного майна України від 17.01.97 р. № 07/1-06/2 щодо визначення окремих вартісних показників у зв'язку з введенням національної грошової одиниці і відображення їх у статистичній звітності з капітального будівництва.
        Облік усіх основних засобів, за винятком бібліотечних фондів, ведеться в повних гривнях, без копійок. Сума копійок, сплачених за придбані основні засоби, відноситься зразу на видатки установи. Витрати на капітальний ремонт на збільшення вартості основних засобів не відносяться.
Книги, посібники та інші видання, що входять до фонду бібліотек, обраховуються за номінальними цінами, включаючи вартість початкових палітурних робіт, за груповим обліком. Витрати на ремонт та реставрацію книг, у тому числі і на повторні палітурні роботи, на збільшення вартості книг не відносяться і списуються на видатки по кошторису установи.
На основні засоби бюджетних установ амортизаційні нарахування не проводяться, а нараховується знос.

Суми податку на додану вартість, які сплачуються при отриманні (купівлі) основних засобів, не враховуються до вартості основних засобів і відносяться на статтю видатків на придбання цих засобів.
       Основні засоби, які стали непридатними, підлягають списанню у відповідності з Типовою інструкцією про порядок списання основних засобів бюджетних установ, затвердженою наказом Головного управління Державного казначейства України та Міністерства економіки України від 02.12.97 р. № 126/137. .Дана інструкція розроблена з метою встановлення єдиних вимог до порядку списання основних засобів установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів.
         З балансів установ можуть бути списані будівлі, споруди, устаткування, прилади, обладнання, транспортні засоби, інвентар та інші основні засоби, які стали непридатними для подальшого використання: морально застарілі, зношені, пошкоджені внаслідок аварії чи стихійного лиха (за умови, що відновлення їх є неможливим або економічно недоцільним і вони не можуть бути реалізовані). Крім того, підлягають списанню будівлі, споруди, що підлягають знесенню у зв'язку з будівництвом нових об'єктів, та такі, що зруйновані часом.

  1.  Огляд літературних джерел за темою дослідження і нормативно – правова база обліку аналізу та аудит

Порівняно основні етапи проведення аналізу основних засобів у бюджетних установах за різними методиками. Запропоновано алгоритм проведення аналізу основних засобів та визначено напрями вдосконалення оцінки основних засобів у бюджетних установах.

В умовах нестабільності економіки та дефіциту бюджету особливої уваги потребує фінансування бюджетних установ та ефективність використання коштів. Бюджетні установи мають свої особливості обліку та аналізу, крім того, на будь-які дії потрібні кошти, час на їх отримання та об- ґрунтованість використання, адже більшість активів придбаються за рахунок коштів. Слід зауважити, що більшість активів становлять саме необоротні активи, що підтверджує актуальність даної теми. При цьому внаслідок нечастого оновлення основних засобів важливим є раціональне їх ви- користання, що можна покращити за допомогою проведеного аналізу, виявлених проблемних ділянок та їх усунення, що підвищує актуальність даного дослідження.

Проблемами обліку, аналізу і контролю в бюджетних установах, зокрема необоротних активів, займалися такі вчені та економісти-практики, як: Болюх М. А., В. Батіщев, Р. Джога, В. Лемішовський, В. Матвеєва, С. Свірко, Б. Усач, Панков Д. А., Головкова Є. А., Загородній А. Г., Є. Данилов та ін.  Проте, не применшуючи досягнень цих вчених, слід зазначити, що вдосконалення проведення аналізу основних засобів у бюджетних установах потребує подальшого дослідження внаслідок великої кількості нюансів та відсутності вчасного фінансування для вирішення виниклих проблем в умовах нестабільної економіки.

Наведемо літературні джерела з обліку бюджетних установ:

1. Бухгалтерський облік у бюджетних установах (Підручник за заг. ред. проф. Р. Т. Джоги).

 У праці докладно розглянуто методику відображення господарських операцій з надходження і витрачання бюджетних коштів, використання облікової інформації в управлінні бюджетним процесом.

У ньому в належній логічній послідовності розглянуто питання методології обліку окремих об’єктів. Головну увагу зосереджено на обліку доходів і видатків, розрахункових операцій, майна, виробничих витрат, власного капіталу. Засадні положення облікового процесу, що випливають із чинних нормативних документів Державного казначейства України, інших міністерств і відомств, ілюструються заповненими первинними документами, обліковими реєстрами, схемами та розрахунками.

2. Бухгалтерський облік у бюджетних установах і організаціях (Шара Є.Ю., Андрієнко О.М.).

Посібник дає можливість студентам оволодіти економічними знаннями щодо методики ведення фінансового (бухгалтерського) обліку та обліку в бюджетних установах. У книзі розкрито статус бюджетних установ як юридичних осіб, особливості фінансово-господарської діяльності бюджетних установ: функціонування на правах державної чи комунальної форми власності; належність до неприбуткових організацій; нематеріальний характер наданих послуг; залежність фінансового стану від своєчасності та повноти надходження асигнувань. А також розглянуто бюджетний облік: його суть і основи організації, предмет бухгалтерського обліку, об'єкти бухгалтерського обліку, метод та методичні прийоми бухгалтерського обліку.

3. Бухгалтерський облік у бюджетних установах Михайлова М.Г.

У книзі викладено методику ведення бухгалтерського обліку активів, зобов'язань, капіталу, операцій господарської діяльності в бюджетних установах в сучасних умовах з врахуванням вимог нормативних документів. В даному навчальному посібнику викладається організація первинного, аналітичного та синтетичного обліку об'єктів бухгалтерського обліку в бюджетних установах: доходів та видатків, грошових коштів, розрахунків, основних засобів, матеріалів тощо. Викладення матеріалу супроводжується схемами облікових записів, приведені кореспонденції рахунків за типовими господарськими операціями.

4. Облік у бюджетних установах (Атамас П.Й.).

У підручнику розглядаються проблеми організації та методики обліку основних господарських операцій з виконання кошторису доходів і видатків бюджетних установ, наводиться характеристика нового плану рахунків, форм облікових регістрів і балансу, порядок закриття рахунків і визначення результатів виконання кошторису. Розглядається облік фінансування, грошових коштів, доходів і видатків загального та спеціального фондів, необоротних активів, запасів, розрахунків і зобов'язань. Окремий розділ присвячено характеристиці звітності бюджетних установ та порядку її складання і подання.

В останній час в бухгалтерській літературі звертають велику увагу питанням обліку основних засобів та нематеріальним активам.

В газеті «Все про бухгалтерський облік» №73. 2014 р. пропонується Лист Міністра від 15.06.2014 р. №1132/7 15–0317 «Про нарахування амортизації по безкоштовно отриманим основним засобам підприємствами». Розглянуто питання як визначити витрати, на які збільшується вартість основних засобів кожної групи, якщо проводились капітальні ремонти.

Письмом Мінфіну від 12.04.2013 р. №4101 газета «Все про бухгалтерський облік» №41. 2013 р. автор Д. Ковальов рекомендує звертати увагу на правильну оцінку основних фондів, як вести облік якщо вартість основних засобів і необоротних активів не перевищує 10% сукупної балансової вартості станом на початок звітного періоду при ремонтах, звертає увагу як відобразити суму вартості, якщо виникла необхідність визначити справедливу вартість.

Автор І.Т. Саблук в журналі «Бухгалтерській облік та аудит» №7. за 2014 р. в статті «Облік основних засобів» звертає увагу на правильне оформлення надходження та вибуття основних засобів, оцінки та контролю за переміщенням внутрі підприємства, як вести облік орендованих основних засобів.

Н.М. Ткаченко в журналі «Економіка України» у №3. за 2014 р. висвітлює як вірно на підприємствах різних форм власності відображати списання з балансу основних засобів та необоротних активів, як відображати на рахунках бухгалтерського обліку вартість проведення поточних та капітальних ремонтів, коли відображати податок на додану вартість.

В газеті «Все про бухгалтерський облік» у №38. за 2012 р. подається «Інформація з бухгалтерського обліку визначення балансової вартості груп основних засобів» згідно Наказу Міністра України №159 від 24.07.1997 р., змін та доповнень.

Автор статті «Ефективність використання основних фондів в сільськогосподарських підприємствах» Блянкман Я.М. (Економіка України 2013 р. №6) пропонує порядок здійснення контролю за основними засобами у виробничих підрозділах, порядок ведення інвентарних описів, використання їх по декілька років, як спростити ведення їх, як правильно списувати основні засоби.

В спеціальному збірнику автор Міхайлов М.Г. «Національні стандарти в бухгалтерському обліку» затронуті питання використання основних засобів, згідно стандартів на підприємствах, як вірно визначити справедливу вартість основних засобів, ким і як робити переоцінку.

Кирейцев Г.Г., Іваненко А.О. в роботі «Облік основних засобів в сільськогосподарських підприємствах» висвітлено методику обліку основних засобів К.В.Ш. 1997 р. с. 186. Газета «Все про бухгалтерський облік» 2012 р. №5, 6, 9, 32, 43, 45 статті Лещо Ш.Ш. по темі «Яким мені бачиться облік основних засобів в Україні».

В газеті «Все про бухгалтерський облік» №96. 2014 р. автор статті Золотухін О. піднімає питання порядку оформлення крадіжки основних засобів, відображення в обліку податкових зобов’язань, списання збитків з матеріально-відповідальних осіб.

Легкошкур О.С. та Рассулова Н.В. пропонують для забезпечення більшої інформативності первинних документів з обліку основних засобів у бюджетних установах форму Акту приймання-передачі умовно поділити на чотири частини:

- інформація про учасників операцій з основними засобами,
-
 дані про об’єкт основних засобів на дату передачі,
-
    дані про об’єкт основних засобів на дату прийняття до бухгалтерського обліку,
- індивідуальна характеристика об’єкту.

При цьому до першого розділу доцільно вносити інформацію про організацію, яка здійснює передачу основного засобу. Особливо важливими ці відомості є при відображенні безоплатної передачі необоротних активів.

При цьому необхідно вказати суму залишкової вартості та суму нарахованого зносу таких об’єктів.

Існуюча форма Акту приймання-передачі не дає можливості відображення цих показників. Тому цю інформацію доцільно заносити до другого розділу Акту «Дані про об’єкт основних засобів на дату передачі», вдосконалена форма якого пропонується до впровадження.
Легкошкур О.С. та Рассулова Н.В. зауважують, що витрати, пов’язані з надходженням об’єкта, підтверджуються відповідними первинними документами, які свідчать про їх здійснення. Проте остаточна сума первісної вартості об’єкта, яка відображається в акті приймання-передачі й інвентарній картці і складається з цих витрат, фактично не підтверджена документом з її розрахунком, що призводить до помилок у бухгалтерському обліку.
       Тому науковці пропонують також ввести форму «Розрахунок первісної вартості основних засобів бюджетної установи», як додаток до акта приймання-передачі основних засобів.

Також на сьогодні пропонується оптимізація форми Інвентарної картки обліку основних засобів. В сучасному її вигляді містяться графи для відображення збільшення первісної вартості даних активів у результаті модернізації, реконструкції та дообладнання. Але оновленою Інструкцією № 64 передбачено, що переоцінка даних активів може відбуватися шляхом індексації або приведення залишкової вартості до справедливої.
Тому науковці аналогічно до Акту приймання-передачі основних засобів пропонують структурувати форму ОЗ-6 (бюджет) і результати переоцінки основних засобів заносити у розділ 3 «Переоцінка».

На наш погляд, впровадження цих рекомендацій значно спростить розрахунок первісної вартості основних засобів бюджетних установ, а відтак забезпечить кращу об’єктивність облікової інформації.

1.3 Організайно економічна характеристика діяльності Державної інспекції сільського господарства в Київській області

Відповідно до ст.2 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI (зі змінами та доповненнями) бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. До бюджетних установ належать також наукові установи, міністерств і відомств (науково-дослідні інститути, наукові бібліотеки, ботанічні сади, дендрарії, зоопарки), які здійснюють фундаментальні наукові дослідження та наукове обслуговування установи й організації органів законодавчої та виконавчої влади, юстиції, Міністерства внутрішніх справ, Державної митної служби тощо.

Бюджетні установи є юридичними особами, мають свій статут (положення), свою печатку, рахунки в органах Державного казначейства, баланс, певні права, обов'язки і несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України. Вони реєструються в органах виконавчої влади, державної податкової служби, соціального страхування, а також можуть включатися до Єдиного регістру отримувачів гуманітарної допомоги.

Результати діяльності державної інспекції сільського господарства  в Київській області - обсяг та якість наданих населенню послуг і робіт залежать від наявності, стану та використання необоротних активів, які є сукупністю матеріально-речових і нематеріальних цінностей та об'єктів, що належать установі, забезпечують її функціонування і мають очікуваний термін корисної дії чи експлуатації понад один рік.

Таблиця 1.1

Кошторис Державної інспекції сільського господарства  в Київській області за 2013-2014р.

Показники

2013р

2014р.

Різн.

1

2

3

4

5

1

Надходження-усього

14479520

14451000

28520

2

Надходження коштів із загального фонду бюджету

14477520

14450500

27020

3

Надходження коштів із спеціального фонду бюджету, у т.ч.

2000

500

1500

4

Надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством

2000

500

1500

5

Плата за оренду майна бюджетних установ

1000

-1000

6

Надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна(крім нерухомого майна)

1000

500

500

7

Видатки та надання кредитів-усього

14479520

14451000

28520

8

Поточні видатки

14479520

14451000

28520

9

Оплата праці

9043900

9627000

-583100

10

Заробітна плата

9043900

9627000

-583100

11

Нарахування на оплату праці

3297920

3494600

-196680

12

Використання товарів і послуг

2114800

1315400

799400

13

Предмети, матеріали, обладнання та інвентар

750000

335500

414500

14

Оплата послуг (крім комунальних)

652000

313000

339000

15

Видатки на відрядження

140000

120000

20000

16

Оплата комунальних послуг та енерго носіїв

574800

537900

36900

17

Оплата теплопостачання

190000

156700

33300

18

Оплата водопостачання та водовідведення

13000

9200

3800

19

Оплата електроенергії

110000

162000

-52000

20

Оплата природного газу

187000

190000

-3000

21

Оплата інших енергоносіїв

74800

20000

54800

22

Дослідження і розробки, окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм

9000

9000

23

Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку

9000

9000

24

Інші поточні видатки

209000

14000

195000

З гідно з даними таблиці 1.1 кошторис на 2014р. збільшився окрім плати за оренду майна бюджетних установ, оплати праці, оплати електроенергії та оплати природного газу. На наш погляд , бюджет зменшили на підставі зміни керівництва в державі та зменшення робочих місць і збільшення комунальних послуг, (Додаток А і А1).

Бюджетні установи у процесі здійснення господарської діяльності залучаються в загальну систему дебіторсько-кредиторських розрахунків, яка склалася нині у вітчизняній економіці зокрема та в світовій економічній моделі в цілому. Такі розрахунки виконуються за двома методами: за безготівковим і готівковим. У разі проведення готівкових розрахунків відбувається зміна активів у частині грошових коштів установи - тих, що перебувають на її особових, реєстраційних і поточних рахунках, і тих, що зберігаються в касі установи. Отже, об'єктами організації економічного аналізу грошових коштів і розрахунків є: аналіз грошових коштів у касі установи; аналіз грошових коштів установи, що перебувають на рахунках в органах казначейства чи установах банків; аналіз розрахунків із дебіторами; аналіз розрахунків із кредиторами.

Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості необхідно здійснювати комплексно, у їх взаємозв'язку.

Якщо кредиторська заборгованість перевищить дебіторську або дорівнюватиме їй, сума заліків при фінансуванні визначатиметься тільки в розмірі понаднормативних залишків матеріальних запасів.

Якщо встановлюються випадки перерахування грошових коштів іншим організаціям за безготівковими розрахунками з метою фіктивного освоєння виділених асигнувань, то ці суми в повному розмірі за вказівкою фінансових органів вилучаються в дохід відповідного бюджету і виключаються зі складу дебіторської заборгованості при визначенні її заліку. Порушення фінансової дисципліни, виявлені у процесі аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості, в обов'язковому порядку мають бути зафіксовані у звіті з відповідними висновками та пропозиціями.

Залишки коштів загального та спеціального фонду державного (місцевого) бюджету на реєстраційних (спеціальних реєстраційних), інших рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби України, та поточних рахунках відкритих в установах банків, станом на 1 січня 2015 р. свідчать що в управлінні державної казначейської служби України у Шевченківькому районі м. Києва сума залишків становить 7287,18 та надаю довідку про підтвердження залишки коштів загального та спеціального фонду державного (місцевого) бюджету на реєстраційних (спеціальних реєстраційних), інших рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби України, та поточних рахунках відкритих в установах банків, станом на 1 січня 2015 р.,  про підтвердження залишків коштів та інших рахунках клієнтів Державної казначейської служби України станом на 1 січня 2015 р.  та лімітна довідка про бюджетні асигнування та кредитування на 2014р. ( Додаток В1).

Рух матеріалів і продуктів харчування на 1 січня 2015р. можливо зробити висновок що медикаменти і перев'язувальні засоби не були змінені, витратили господарські матеріали і канцелярське приладдя 158 880,80 грн., паливо горючі матеріальні матеріали  23689,50 грн., запасні частини до транспортних засобів, машин і обладнання 53037,61 грн., інші матеріали 1264,40 грн.  та разом матеріалів і продуктів харчування складають витрати 236872,31грн. протягом 2014 р. (Додаток Д3).

         Рух грошових коштів в Державній інспекції сільського господарства в Київській області в 2014р. складають витрати на: загальний фонд і у тому числі на рахунки в органах Державної казначейської служби України 9570204,72грн. та на інші рахунки і в органах Державної казначейської служби України нараховані 144853,91грн. та касові 166166,44грн. та сума грошових коштів на 2014р. становить 9736371,16грн. та залишок на початок звітного року 28599,71грн. та на кінець звітного року 7287,18грн (ДодатокД4).

Асигнування загального фонду державного бюджету за 2014 рік 14450,500грн. і за 2013р. 14477,520грн. ми можемо зробити висновок що асигнування в 2013р. були більше на 27,02грн. (Додаток Е і Е1).

Заборгованість за бюджетними коштами на 1січня 2015р. становить кредиторську заборгованість на початок звітного року, усього 2608785,11грн. на кінець звітного періоду(року) усього 754467,02грн. з неї прострочена 273487,07грн. і зареєстровані бюджетні фінансові зобов'язання на кінець звітного періоду(року) 754467,02грн.

Дебіторська і кредиторська заборгованість за операціями на 1 січня 2015р. склала допомога і компенсації громадянам на початок звітного року 28599,71грн. і на кінець звітного періоду(року) було сплачено 12765,20 та залишилось 32117,34грн.

Надходження та використання коштів загального фонду за 2014р. затвердили на звітний рік 52582230,00грн., затвердили за звітний період(рік) 80306920грн., надійшло коштів за звітний період(рік) і касові за звітний період(рік) 45042635,37грн. і фактичні за звітний період 41370831,72грн. (Додаток В3).

Фінансова діяльность за 2014р. отримані доходи 9570204,72грн. і видатки та надання кредитів і у тому числі поточні 9130559,62грн. Фінансові результатат за загальним фондом: за попередній звітний рік  -402421,95грн. і за звітний рік 37223,15грн. (Додаток Д)

При аналізі пасивів слід зазначити, що зобов’язання даної інспекції зменшилась на 469394,55 грн., що складає 69,1%. Це показує, що підприємство не вчасно розрахувалося з постачальниками та підрядчиками за виконані роботи та послуги. В цілому пасиви зменшились на 72,7%, що становить 14415882,37 грн. Дане підприємство є бюджетною установою і фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету, тому не може збільшити свої доходи і покращити своє фінансове становище, все залежить від того в якому обсязі і як вчасно перераховуються кошти, а дане підприємство може лише в певній мірі економити кошти і правильно їх розподіляти.

Вертикальний аналіз балансу дозволяє зробити висновок про структуру балансу в поточному стані, а також проаналізувати динаміку цієї структури. Технологія вертикального аналізу полягає у тому, що загальну суму балансу приймають за 100% і кожну статтю фінансової звітності представляють у вигляді процентної частки від прийнятого базового значення.

Проведемо вертикальний аналіз на підставі даних балансу підприємства.

Таблиця 1.2 

Горизонтальний аналіз балансу Державної інспекції сільського господарства в Київській області за 2013-2014р.(грн.)

2013 р.

2014 р.

Абсолютне відхилення (грн.)

Відносне відхи-лення (%)

1

2

3

4

5

АКТИВ

Необоротні активи

Нематеріальні активи

Балансова вартість

22782,00

20504,00

-2278,00

-10

Знос

2278,00

2278,00

0

Первісна вартість

22782,00

22782,00

0

0

Основні засоби

Балансова вартість

5074375,00

4756931,00

-317444,00

-6,3

Знос

4909695,00

5220620,00

310925,00

6,3

Первісна вартість

9984070,00

9977551,00

-6519

-0,07

Інші необоротні матеріальні активи

Балансова вартість

62693,00

263119,00

200426,00

319,7

Знос

62121,00

263119,00

200998,00

323,6

Первісна вартість

124817,00

526238,00

401421,00

321,6

Оборотні активи

Матеріали і продукти харчування

248107,33

237825,21

-10282,12

-4,1

Малоцінні та швидкозношувані предмети

80523,48

102333,22

21809,74

27,1

Дебіторська заборгованість

12765,20

12765,20

0

Розрахунки за іншими операціями

12765,20

12765,20

0

Інші рахунки в казначействі

28599,71

7287,18

-21312,53

-74,5

Витрати

Продовження табл. 1.2

Видатки та надання кредитів загального фонду

9 327 750,66

-9 327 750,66

-100

БАЛАНС

19816647,18

5400764,81

-14415882,37

-72,7

ПАСИВ

Власний капітал

Фонд у необоротних активах

5159850,00

5040554,00

-119296

-2,3

Фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах

80523.48

102333,22

21809,74

27,1

Результат виконання кошторису за загальним фондом

184974,50

37223,15

-147751,35

-79,9

Кредиторська заборгованість

679128,99

209734,44

-469394,55

-69,1

   Розрахунки з постачальниками, підрядниками за товари, роботи й послуги

581599,07

169493,49

-412105,58

-70,9

   Розрахунки із податків і зборів

396,75

177,82

-218,93

-55,2

   Розрахунки з підзвітними особами

68533,46

18865,79

-49667,67

-72,5

   Розрахунки за іншими операціями

28599,71

21197,34

-7402,37

-25,9

Розрахунки за операціями з внутрівідомчої передачі запасів

10920,00

10920,00

0

Доходи

Доходи до загального фонду

13712170,21

-13712170,21

-100

БАЛАНС

19816647,18

5400764,81

-14415882,37

-72,7

Наведені дані в таблиці 1.2 дають змогу зробити такі висновки: загальна сума активів помітно змінилась, в 2014 році порівняно з 2013 роком вона зменшилась на 14415882,37 грн., що складає 72,7%. Це зменшення відбулося в основному за рахунок видатків та надання кредитів загального фонду, що в 2013 році складали 9 327 750,66 грн., а в 2014 році взагалі відсутні. Значно зменшились матеріали і продукти харчування в 2014 році на 4,1%, що складає 10282,12 грн. Порівняно з 2013 роком з’явилась дебіторська заборгованість, що складає 12765,20 грн.

Таблиця 1.3 

Вертикальний аналіз балансу Державної інспекції сільського господарства в Київській області за 2013-2014р.

2013 р.

2014 р.

Частка у % до суми балансу 2013 рік

Частка у % до суми балансу 2014 рік

1

2

3

4

5

АКТИВ

Необоротні активи

Нематеріальні активи

Балансова вартість

22782,00

20504,00

0,11

0,38

Знос

2278,00

0,04

Первісна вартість

22782,00

22782,00

0,11

0,42

Основні засоби

Балансова вартість

5074375,00

4756931,00

25,61

88,08

Знос

4909695,00

5220620,00

24,78

96,66

Первісна вартість

9984070,00

9977551,00

50,39

184,74 (83,18)

Інші необоротні матеріальні активи

Балансова вартість

62693,00

263119,00

0,32

4,87

Знос

62121,00

263119,00

0,31

4,87

Первісна вартість

124817,00

526238,00

0,63

9,74

Оборотні активи

Матеріали і продукти харчування

248107,33

237825,21

1,25

4,40

Малоцінні та швидкозношувані предмети

80523,48

102333,22

0,41

1,89

Дебіторська заборгованість

12765,20

0,24

   Розрахунки за іншими операціями

12765,20

0,24

Інші рахунки в казначействі

28599,71

7287,18

0,14

0,13

Витрати

Видатки та надання кредитів загального фонду

9 327 750,66

47,07

Продовження табл. 1.3

БАЛАНС

19816647,18

5400764,81

100

ПАСИВ

Власний капітал

Фонд у необоротних активах

5159850,00

5040554,00

26,04

93,33

Фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах

80523,48

102333,22

0,41

1,9

Результат виконання кошторису за загальним фондом

184974,50

37223,15

0,93

0,69

Кредиторська заборгованість

679128,99

209734,44

3,42

3,88

   Розрахунки з постачальниками, підрядниками за товари, роботи й послуги

581599,07

169493,49

2,93

3,14

   Розрахунки із податків і зборів

396,75

177,82

0,002

0,003

   Розрахунки з підзвітними особами

68533,46

18865,79

0,35

0,35

   Розрахунки за іншими операціями

28599,71

21197,34

0,14

0,39

Розрахунки за операціями з внутрівідомчої передачі запасів

10920,00

0,20

Доходи

Доходи до загального фонду

13712170,21

69,2

БАЛАНС

19816647,18

5400764,81

100

100

Аналізуючи дані вертикального аналізу балансу підприємства, можна зробити висновки, що значну частку активів займають основні засоби, що складають 50,39% у 2013 році та 184,74% у 2014 році, та видатки на надання кредитів загального фонду, які займають 47,07% у 2013 році. Це явище свідчить про політику підприємства щодо розширення матеріально-технічної бази підприємства. Частка оборотних активів у балансі підприємства значно збільшилась – із 1,8% в 2013 році до 6,66% у 2014 році. Зрозуміло, що збільшення частки оборотних активів позначається позитивно, тому що свідчить про збільшення запасів, готівки для придбання матеріально-речових факторів.

Власний капітал державної інспекції сільського господарства в Київській області знаходиться на рівні 27,38 % - на 2013 рік і 95,92 % - на 2014 рік від загальної суми пасивів, що говорить про високу платоспроможність і фінансову стійкість. Рівень кредиторської заборгованості від 3,42% у 2013 році зріс до 3,88% у 2014 році.

Отже, основними висновками, зробленими при вертикальному аналізі балансу підприємства можуть бути такі, що структура статей балансу демонструє тенденцію до зростання частки основних засобів і збільшення частки оборотних активів, а також відбувалось збільшення частки дебіторської заборгованості, що є негативною тенденцією.

Однією з особливостей бюджетних установ є те, що вони функціонують завдяки державі і її підтримці. В якому обсязі надходять кошти і куди спрямовуються на протязі двох років відображено в Таблицях 1.9 та 1.10.

Однією з особливостей бюджетних установ є те, що вони функціонують завдяки державі і її підтримці. В якому обсязі надходять кошти і куди спрямовуються на протязі двох років відображено в Таблицях 1.3 та 1.4.

Одним з показником, що характеризує технічний стан засобів, є коефіцієнт їх зношення, який визначають шляхом відношення величини зношення до початкової вартості всіх основних засобів та їх складових. Цей коефіцієнт відображає, якою мірою основні засоби, що перебувають в експлуатації, зношені.

Збільшилась дебіторська та кредиторська заборгованість за операціями, асигнування загального фонду державного бюджету зменшились, кошторис збільшився окрім плати за оренду майна бюджетних установ, оплати праці, заробітної плати, нарахування на оплату праці, оплати електроенергії, оплати природного газу. На наш погляд бюджет зменшили на підставі зміни керівництва в державі та зменшення робочих місць і збільшення комунальних послуг.

Таблиця 1.4

Аналіз формування та використання коштів Державної інспекції сільського господарства в Київській області за 2013 рік

Затверджено на звітний рік

Надійшло коштів за звітний рік

Фактичні за звітний рік

Абсолютне відхилення (грн.)

Відносне відхилення (%)

1

2

3

4

5

6

7

8

Видатки усього

14492920,00

13712170,21

14299566,66

-780749,79

587396,45

-5,4

4,3

Поточні видатки

14492920,00

13712170,21

14299566,66

-780749,79

587396,45

-5,4

4,3

Оплата праці і нарахування на заробітну плату

12341820,00

12341820,00

12341820,00

0

0

0

0

    Оплата праці

9043900,00

9043900,00

9043900,00

0

0

0

0

    Нарахування на оплату праці

3297920,00

3297920,00

3297920,00

0

0

0

0

Використання товарів і послуг

2126800,00

1363400,86

1950400,56

8851619,14

586999,7

416,2

43,1

    Предмети, матеріали, обладнання та інвентар

649500,00

279469,25

655049,63

-370030,75

375580,38

-56,97

134,39

Оплата послуг (крім комуна-льних)

675500,00

403870,81

539691,93

3328370,81

135821,12

492,73

33,63

Видатки на відрядження

140000,00

66079,90

134613,36

-73920,1

68533,46

-52,8

103,71

Оплата комунальних послуг та енергоносіїв

646800,00

613835,25

613899,99

-32964,75

64,74

-5,1

0,01

Оплата теплопо-стачання

190000,00

175106,74

175106,74

-14893,26

0

-7,84

0

Оплата водопостачання та водовід-ведення

13000,00

8826,50

8891,24

-4173,5

64,74

-32,1

0,73

Продовження табл. 1.4

Оплата електро-енергії

199000,00

185103,46

185103,46

-13896,54

0

-6,98

0

Оплата природного газу

220000,00

219998,75

219998,75

-1,25

0

-0,0005

0

Оплата інших енергоносіїв

24800,00

24799,80

24799,80

-0,2

0

-0,0008

0

Дослідження і розробки, окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм

15000,00

145,65

7145,65

-14854,35

7000,00

-99,03

4806,04

Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку

15000,00

145,65

7145,65

-14854,35

7000,00

-99,03

4806,04

Інші поточні видатки

24300,00

6949,35

7346,10

-17350,65

396,75

-71,4

0,06

Аналізуючи дані таблиці можна зробити такі висновки, що всього коштів надійшло 13712170,21 тис. грн., що на 780749,79 менше ніж було затверджено кошторисом, а витрачено всього 14299566,66 грн., що на 587396,45 грн. (4,3%) більше ніж коштів надійшло з бюджету. Найбільше коштів витрачено на оплату праці - 12341820,00 грн., а найменше коштів було витрачено на статтю дослідження і розробки, окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм всього 7145,65 грн., що показує низький рівень розробок та досліджень.

Таблиця 1.5

Аналіз формування та використання коштів Державної інспекції сільського господарства в Київській області за 2014 рік

Затверджено на звітний рік

Надійшло коштів за звітний рік

Фактичні за звітний рік

Абсолютне відхилення (грн.)

Відносне відхилення (%)

1

2

3

4

5

6

7

8

Видатки усього

10153460,00

9570204,72

9130559,62

-583255,28

-439645,1

-5,74

-4,59

Продовження табл. 1.5

Поточні видатки

10153460,00

9570204,72

9130559,62

-583255,28

-439645,1

-5,74

-4,59

Оплата праці і нарахування на заробітну плату

8391570,00

8386476,06

8386476,06

-5093,94

0

-0,06

0

    Оплата праці

6479600,00

6479599,18

6479599,18

-0,82

0

-0,00001

0

    Нарахування на оплату праці

1911970,00

1906876,88

1906876,88

-5093,12

0

-0,27

0

Використання товарів і послуг

1749990,00

1178464,08

739037,91

-571525,92

-439426,17

-32,66

-0,37

    Предмети, матеріали, обладнання та інвентар

559000,00

343535,72

148619,77

-215464,28

-194915,95

-38,54

-56,74

Оплата послуг (крім комунальних)

558700,00

449899,98

261625,73

-108800,02

-188274,25

-19,47

-41,85

Видатки на відрядження

159900,00

97546,49

47878,82

62353,51

-49667,67

38,99

-50,92

Оплата комунальних послуг та енергоносіїв

464890,00

280342,17

280773,87

-184547,83

431,64

-39,7

0,15

Оплата теплопостачання

100690,00

52552,06

52552,06

-48137,94

0

-47,81

0

Оплата водопостачання та водовідведення

9200,00

4744,38

4679,64

-4455,62

-64,74

-48,43

-1,36

Оплата електроенергії

167000,00

108780,31

109276,75

-58219,69

496,44

-34,86

0,46

Оплата природного газу

173000,00

103890,42

103890,42

-69109,58

0

-39,95

0

Оплата інших енергоносіїв

15000,00

10375,00

10375,00

-4625

0

-30,83

0

Дослідження і розробки, окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм

-

-

-

-

-

-

-

Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку

7500,00

7139,72

139,72

-360,28

-7000

-4,80

-98,04

Інші поточні видатки

11900,00

5264,58

5045,65

-6635,42

-218,93

-55,76

-4,16

Аналізуючи дані таблиці можна зробити такі висновки, що всього коштів надійшло 9570204,72 грн., що на 583255,28 грн. менше ніж було затверджено кошторисом, а витрачено всього 9130559,62 грн., що на 439645,1 грн. (4,59%) менше ніж коштів надійшло з бюджету. Найбільше коштів знову ж витрачено на оплату праці - 8386476,06 грн., а найменше коштів було витрачено на статтю видатки на окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку - 139,72 грн., та зовсім не виділялось коштів на дослідження і розробки, окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм.

Отже, за 2014р. порівняно з 2013р зменшилась заборгованість  за бюджетними коштами. Затвердили на звітний рік менше ніж надішло коштів за звітний період(рік) та ще менші ніж фактичні за звітний період(рік) та фінансовий результат за загальним фондом був дефіцитом і склав профіцит. Не відбувалися недостачі та крадіжки грошових коштів і матеріальних цінностей, надходженя і використання коштів, отриманих як плата за послуги. Зменшились у звітних періодах значні залишки грошових коштів; план асигнувань за винятком надання кредитів з бюджету загального фонду склав менше, виникала прострочена кредиторська заборгованість причиною була бюджетна заборгованість.

РОЗДІЛ 2. Облік надходження та наявності, використання основних засобів Державної інспекції сільського господарства в Київській області

2.1. Організація обліку основних засобів

Відповідно до Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затвердженої Наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 № 64, зазначені об’єкти приймає в експлуатацію комісія, утворена з цією метою наказом керівника установи. До складу комісії, як правило, входять представники інженерно-технічних служб, відділів постачання, бухгалтерського підрозділу та представники структурних підрозділів. Комісія, приймаючи необоротні активи, складає Акт прийняття-передачі основних засобів ф. № ОЗ-1 (бюджет). Акт складається у двох примірниках: один — для установи, яка здає, другий — для установи, яка приймає. Підписують його члени комісії та матеріально відповідальна особа, а затверджує керівник установи. На кожний об’єкт необоротних активів складається окремий акт, проте в разі прийняття до обліку господарського інвентарю, інструментів, обладнання та інших однотипних об’єктів, які мають однакову вартість, дозволяється складання загального акта.

В окремих випадках дозволяється прийняття необоротних активів безпосередньо на підставі первинної супроводжувальної документації постачальника: рахунків-фактур, накладних тощо. За таких умов форма №ОЗ-1 не складається, а прийняття необоротних активів супроводжується підписом матеріально відповідальної особи на документах постачальника.

Необоротні активи, отримані установою як гуманітарна допомога, приймає комісія, утворена наказом керівника установи, до складу якої входять працівник бухгалтерії та представник вищої установи. Комісія здійснює огляд та оцінювання за ринково вільними цінами на аналогічні об’єкти та складає акт про прийняття, який оформлюється в зазначеному щойно порядку. Після оформлення акт разом із відповідною технічною документацією передається до бухгалтерії (централізованої бухгалтерії) для здійснення аналітичного й синтетичного обліку. Для включення отриманого об’єкта необоротних активів до складу інвентарних об’єктів установи йому присвоюється інвентарний чи номенклатурний (для білизни, постільних речей, одягу, взуття, бібліотечних фондів, малоцінних необоротних активів, матеріалів, довготривалого використання та таких, що мають специфічне призначення) номер.

Інвентарний номер має вісім знаків (цифр): перші три знаки означають номер субрахунка Плану рахунків бухгалтерського обліку, четвертий — підгрупу, останні чотири знаки — порядковий номер предмета в підгрупі. Для тих субрахунків, для яких не виокремлено підгрупи, четвертий знак позначається нулем. Якщо інвентарний об’єкт складний і містить ті чи інші окремі елементи, що становлять з ним єдине ціле, на кожному такому елементі має бути зазначений той самий інвентарний номер, що й на основному об’єкті.

Для білизни, постільних речей, одягу, взуття та малоцінних необоротних матеріальних активів установлюються номенклатурні номери. Номенклатурний номер містить сім знаків (цифр): перші три означають субрахунок, четвертий — підгрупу, три останні знаки — порядковий номер предмета в підгрупі. При цьому предметам одного найменування, якості матеріалу та ціни присвоюється той самий номенклатурний номер .

Інвентарні та номенклатурні номери фіксуються на об’єкті так:

за допомогою жетона (де є відбиток інвентарного номера), який кріпиться до інвентарного об’єкта;

за допомогою фарби, яка наноситься на інвентарний об’єкт;

за допомогою штампа (де зазначається найменування установи, рік і місяць видачі предмета до експлуатації), який фіксується на номенклатурних об’єктах незмивною фарбою.

Відповідальність за маркування необоротних активів несуть матеріально відповідальні особи. Інвентарні номери присвоюються необоротним активам на весь час їх перебування в установі та залишаються вільними ще впродовж трьох років після вибуття об’єктів чи їх ліквідації. Орендовані необоротні активи обліковують за інвентарними номерами, присвоєними їм орендодавцями.

Відкриває і веде картки бухгалтерія. Відповідно до Інструкції зі складання типових форм з обліку та списання основних засобів, що належать установам і організаціям, які утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, затвердженої Наказом Головного управління Державного казначейства України та Державного комітету статистики України від 2.12.97 № 125/70, передбачено до застосування три картки інвентарного обліку відповідно до видів необоротних активів:

       Для обліку орендованих об’єктів використовуються копії інвентарних карток орендодавця, які додаються до акта.

    У картках відображаються якісні та кількісні показники, що характеризують технічний стан об’єктів і розкривають інші індивідуальні експлуатаційні характеристики. Також у картках зазначається сума зносу й рік, в якому останній раз знос нараховувався. Під час переміщення необоротних активів усередині установи інформація фіксується у відповідній зоні картки. Усі якісні та кількісні зміни об’єкта фіксуються в картці, при цьому в разі неможливості внести в певну інвентарну картку весь обсяг інформації щодо змін у характеристиці об’єкта її доповнюють новою. У старій картці робиться позначка про відкриття нової картки, і перша зберігається як довідковий документ.

Інвентарні картки ведуться в одному примірнику, їхня сукупність утворює картотеку інвентарних карток, яка міститься в бухгалтерії установи. Картотека формується за відповідними ознаками, а саме: картки групуються за субрахунками і групами з розподілом за матеріально відповідальними особами, а в централізованих бухгалтеріях — за обслуговуваними установами.

Для контролю за правильністю і повнотою записів у інвентарних картках щоквартально складаються оборотні відомості ф. № 326. Включення об’єктів до складу необоротних активів установи відображається в системі Плану рахунків бюджетних установ.

За зазначеними субрахунками фіксується первісна/відновлювальна вартість необоротних активів.

Надходження необоротних активів супроводжується специфічною кореспонденцією рахунків із пасивними рахунками: № 13 «Знос необоротних активів» для нарахування зносу на необоротні активи, що раніше були в експлуатації; № 40 «Фонд у необоротних активах» для відображення вартості показників джерел утворення господарських засобів, що належать до частини необоротних активів.

Зауважимо, що облік необоротних активів, крім бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, білизни, постільних речей, одягу та взуття, матеріалів довготривалого використання для наукових цілей та необоротних активів, що мають обмежене використання, ведеться в повних гривнях, без копійок. Сума копійок, що становлять частину сплаченої вартості необоротних активів, списується на видатки установи. На видатки установи за відповідними кодами списуються також транспортні видатки з перевезення необоротних активів. Списанню на фактичні видатки установи підлягає, крім того, сума податку на додану вартість, що сплачується під час придбання необоротних активів.

Типові операції з обліку надходження необоротних активів наведено в табл. 3.3.

У системі накопичувальних реєстрів надходження необоротних активів відображається в меморіальних ордерах № 8, 4, 6. Облік орендованих установою необоротних активів здійснюється на позабалансовому рахунку №01 Орендовані необоротні активи, де вони відображаються за вартістю, передбаченою договором оренди. Передача об’єктів необоротних активів установою іншим суб’єктам господарювання в користування на правах оренди супроводжується укладанням договору оренди й форми 
№ ОЗ-1 (бюджет).

Таблиця 2.1

Основні бухгалтерські проведення з надходження необоротних активів в Державній інспекції сільського господарства в Київській обл.


з/п

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1

Прийняття в експлуатацію заново побудованих будинків, споруд

103

401

2

Придбання за рахунок коштів загального фонду необоротних активів:

— на вартість необоротних активів без ПДВ;

101—122

364, 675

водночас на зазначену суму проводиться інший запис

801—802

401

— на суму ПДВ

801—802

364, 675

3

Придбання за рахунок коштів спеціального фонду необоротних активів:

— на вартість необоротних активів без ПДВ;

101—122

364, 675

водночас на зазначену суму виконується інший запис (сума без ПДВ)

811—813

401

— на суму ПДВ:

якщо ПДВ включено до податкового кредиту

641

364, 675

якщо ПДВ не включено до податкового кредиту

811—813

364, 675

4

Списання сум копійок із придбаних необоротних активів

801—802,
811—813

364, 675

5

Безкоштовне отримання оборотних активів (крім централізованого постачання матеріальних цінностей);

101—122

712

водночас виконується інший запис

812

401, 131—133

6

Оприбуткування основних засобів, виготовлених господарським способом;

106, 109

625

водночас виконується інший запис

811

401

У процесі експлуатації необоротних активів відбувається їх поступове спрацювання (знос), що являє собою поступове зниження первісної вартості зазначених об’єктів обліку. Знос поділяється на фізичний — матеріальне спрацювання об’єктів — та моральний, який відбиває старіння необоротних активів на фоні розвитку виробництва нових, ефективніших аналогів. У бухгалтерському обліку зазначені процеси відображаються за допомогою нарахування зносу на об’єкт. Знос нараховується на всі необоротні активи, що перебувають на балансі установи

Загальну схему руху інформації щодо надходження необоротних активів ілюструє рис. 2.1.

Рис. 2.1. Схема обліку надходження необоротних активів

Бухгалтерія установи здійснює контроль за тотожністю даних пооб’єктного предметного обліку за місцезнаходженням необоротних активів та в бухгалтерії.

На підставі наказу від «16» серпня 2014 р. № 192 проведено огляд приміщення (господарського призначення) площею 100м2, що передбачається передати в тимчасове користування Державній інспекції сільського господарства в Київській області згідно з договором № 118 від 28.07.14 р. У момент (передачі) об’єкт міститься на території

      Коротка характеристика об’єкта: Передається в оренду одноповерхове приміщення, площа якого становить 1000 м2, будівельний об’єм — 5000 м3, фундамент — збірний, стіни з керамзито-бетонних панелей, перекриття з залізобетонних панелей, перегородки гіпсобетонні, підлога дощана по бетонній підготовці.

Нарахування зносу здійснюється щорічно в останній день грудня. Розмір зносу виражається у відсотках до первісної (відновлювальної) вартості необоротних активів і називається нормою зносу. Для нарахування зносу необоротні активи розподіляються на три групи, кожна з яких об’єднує відповідні об’єкти за субрахунками:

групу 1 утворюють необоротні активи, що обліковуються 
на субрахунках № 103, 106 (підгрупа 4). Це будинки, їхні структурні компоненти та передавальні пристрої, зокрема житлові будинки та їхні частини (квартири й місця загального користування);

групу 2 складають основні засоби, що обліковуються на субрахунку № 104 (крім підгруп 1, 2), автомобільний транспорт і запчастини до нього, що обліковуються на субрахунку № 105, інструменти та інвентар на субрахунку № 106 (крім підгрупи 4), необоротні активи на субрахунку № 117. Це автомобільний транспорт та вузли (запасні частини, вартість яких за одиницю становить понад 500 грн), меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до нього, інвентарна тара;

до групи 3 відносяться необоротні активи, що обліковуються на субрахунках № 104 (підгрупи 1, 2), № 105 (крім автомобіль-
ного транспорту й запчастини до нього), № 107 (підгрупа 1), № 108 (стосовно багаторічних насаджень, які досягли експлуатаційного віку), № 121, 122. Це будь-які інші необоротні активи, не включені до груп 1 і 2.

Норми зносу визначаються відповідно до ідентифікації об’єкта щодо наведених груп і становлять:

для групи 1—5 %;

для групи 2—25 %;

для групи 3—15 %.

Розмір зносу в сумарному виразі визначається множенням первісної (відновлювальної) вартості необоротних активів на кінець року на встановлену норму зносу.

Зауважимо, що нарахування зносу в розмірі 100 % не є підставою для списання відповідного об’єкта необоротних активів, але за таких умов нарахування зносу на об’єкт припиняється.

Для розрахунку зносу в бухгалтерії на підставі даних інвентарних карток відкривається Відомість нарахування зносу ф. № ОЗ-12 (бюджет). На загальну суму зносу в гривнях без копійок в останній робочий день грудня складається меморіальний ордер № 16.

У системі рахунків бухгалтерського обліку зазначена операція відображається за рахунком № 13 «Знос необоротних активів» за субрахунками:

№ 131 «Знос основних засобів»;

№ 132 «Знос інших необоротних активів»;

№ 133 «Знос нематеріальних активів».

У бухгалтерії здійснюється облік фактичних видатків за кожним об’єктом за статтями витрат. У разі підрядного способу ведення ремонтних робіт витрати з проведення ремонту несе підрядчик, з яким укладається письмова угода на виконання відповідного комплексу робіт. Бюджетна установа здійснює розрахунки з підрядчиком у міру виконання встановлених етапів, із письмовим підтвердженням цього факту, віднесенням суми на фактичні видатки. Прийняття виконаного ремонту об’єкта оформлюється  Актом прийняття-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів ф. № ОЗ-2 (бюджет).

Основні бухгалтерські проведення з обліку зносу та ремонтів наведено в табл. 3.7.

Кінцевою стадією руху необоротних активів є їх вибуття. Вибуття, яке супроводжується списанням з балансу установи зазначених об’єктів обліку, здійснюється через фізичне й моральне зношення, нестачі, виявлені під час інвентаризації, а також пошкодження внаслідок аварії чи стихійного лиха. Подальші дії щодо необоротних активів — продаж, безоплатна передача чи ліквідація — визначає створена наказом керівника установи комісія, що постійно діє протягом року.

Таблиця 2.2

Основні бухгалтерські проведення з обліку зносу та ремонтів необоротних активів в Державній інспекції сільського господарства в Київській області за 2014р.


з/п

Зміст операції

Кореспонденція 
рахунків

дебет

Кредит

1

Нараховано знос на необоротні активи установи відповідно до встановлених норм зносу

401

131—133

2

Списано суми видатків з капітального ремонту, проведеного підрядним способом, та поточного ремонту основних засобів установи відповідно до прийнятих активів прийому виконаних робіт

801—802
811—813

364, 675

3

Списано суми видатків з капітального ремонту основних засобів установи, проведеного господарським способом:

а) видатки на заробітну плату працівників, що зайняті на роботах з ремонту основних засобів;

801—802
811—813

661

        

   До її складу входять:

керівник організації чи установи або його заступник (голова комісії);

головний бухгалтер або його заступник (в установах і організаціях, в яких штатним розписом посаду головного бухгалтера не передбачено, — особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку);

керівники груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інші працівники бухгалтерії, які обліковують матеріальні цінності;

особа, на яку покладено відповідальність за збереження матеріальних цінностей;

інші посадові особи (на розсуд керівника установи). Відповідно до Типової інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, затвердженої Наказом Державного казначейства України та Міністерством економіки від 10.08.2001 № 142/181 Комісія визначає непридатність матеріальних цінностей, послідовно виконуючи такі операції:

проводить огляд матеріальних цінностей;

установлює можливість або неможливість відновлення та подальшого використання матеріальних цінностей у цій установі;

з’ясовує конкретні причини списання об’єкта;

установлює осіб, з вини яких трапився передчасний вихід матеріальних цінностей з ладу (якщо такі є);

вносить пропозиції про їх продаж, передачу чи ліквідацію; класифікує необоротні активи відповідно до встановлених норм списання;

установлює можливість використання окремих вузлів, деталей, матеріалів списаного об’єкта і проводить їх оцінювання;

визначає вартість списуваних об’єктів необоротних активів до продажу;

здійснює контроль за вилученням зі списаних цінностей придатних вузлів, деталей та матеріалів із кольорових і дорогоцінних металів, визначає їх кількість, масу та контролює їх здавання на відповідний склад.

Проведення огляду передбачає ретельне вивчення технічної документації (технічних паспортів, поверхових планів, відомостей дефектів тощо), даних бухгалтерського обліку та реального стану об’єкта необоротних активів.   Установлюючи конкретні причини списання, члени комісії визначають, який із факторів спричинив вибуття об’єкта: моральний або фізичний знос, порушення норм експлуатації, аварія, реконструкція тощо. Важливим моментом у роботі комісії є встановлення осіб, винних у передчасному вибутті об’єктів необоротних активів, оскільки відповідно до чинного законодавства саме вони мають нести відповідальність, зокрема у вигляді грошового відшкодування, щодо об’єктів даного виду матеріальних цінностей установи. Механізм відшкодування сум збитків регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 116 «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей».

Як що встановлено реальну відсутність винних осіб, комісія розробляє заходи для запобігання втратам майна в майбутньому.

Визначення подальшого механізму дій щодо необоротних активів полягає у внесенні пропозицій з їх продажу, передачі чи ліквідації. Продаж необоротних активів здійснюється виключно через аукціони та біржі згідно з Положенням про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затвердженим Наказом Фонду державного майна України від 22.09.2000 № 1996.

Безоплатна передача необоротних активів здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.98 № 1482 «Про передачу об’єктів державної та комунальної власності» в такому порядку:

1) з балансів установ, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, — у межах одного центрального органу виконавчої влади (головного розпорядника бюджетних коштів);

2) з балансів установ, що утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, — у межах одного місцевого бюджету;

3) з балансів та на баланси установ, що належать до сфери управління одного й того самого центрального органу вико-
навчої влади, — на підставі рішення головного розпорядника коштів;

4) з балансів та на баланси центральних органів виконавчої влади — з дозволу Кабінету Міністрів України.

Ліквідації підлягають виключно ті з об’єктів необоротних активів, що підлягають списанню, які неможливо реалізувати чи передати іншій установі. Зазначимо, що обладнання, яке підлягає розбору та демонтажу через непридатність, факт якої встановлено комісією в оформленому відповідним чином акті, передається для проведення таких робіт під наглядом комісії. При цьому всі деталі, вузли й агрегати, придатні до використання, мають бути оприбутковані установою, а інші — передані установам, на які покладено функції зі збору кожного з видів сировини. Дорогоцінні метали й каміння, що належать до складу деталей і вузлів, після їх вилучення з об’єкта мають бути передані до спеціальних підприємств, які відповідно до Положення про порядок збирання і здавання відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.06.94 № 54, виконують їх прийняття і переробку.

За наявності відомчих або централізованих пунктів, що складають і демонтують техніку, апаратуру, прилади та інші вироби, об’єкти здаються без демонтажу, цілим комплексом.

Забороняється знищувати, викидати, здавати в лом техніку, апаратуру, прилади та інші вироби, що містять дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, без попереднього вилучення й одночасного оприбуткування цінних деталей, а також передавати, списувати й продавати техніку, апаратуру та інші необоротні активи за цінами, нижчими від вартості дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що містяться в них, за відкиданням витрат на їх вилучення.

Кошти, отримані установою  від продажу необоротних активів (крім будівель і споруд), від здачі вузлів, деталей та інших частин, отриманих у результаті розбору й демонтажу об’єктів, залишаються в розпорядженні установи з правом їх використання для покриття витрат, пов’язаних з організацією збирання і транспортування зазначених матеріалів на приймальні пункти, на інші господарські потреби і на преміювання осіб, які безпосередньо зайняті збиранням брухту та відходів, на ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів (крім будівель і споруд) та матеріальних цінностей, а також на інші видатки за кошторисом.

Суми, отримані установами від продажу будівель і споруд, вносяться в дохід відповідного бюджету.

Продаж інших необоротних активів здійснюється за справедливою вартістю, що являє собою вартість, за якою матеріальні цінності можуть бути продані в результаті операції між добре обізнаними, незалежними й такими, що бажають здійснити цю операцію, сторонами. Справедливу вартість визначає комісія зі списання з урахуванням первісної вартості матеріальних цінностей та фізичного й морального зношення.

За результатами обстеження об’єктів комісія складає Акт про списання основних засобі ф. № ОЗ-3 (бюджет), Акт про списання автотранспортних засобів ф. № ОЗ-4 (бюджет), Акт про списання з балансу бюджетних установ і організацій вилученої з бібліотеки літератури ф. № ОЗ-5 (бюджет). В актах подається якісна, кількісна, вартісна характеристика об’єкта, а також деталізується інформація щодо вибуття об’єкта, стану основних частин вузлів, деталей, конструктивних елементів і обґрунтовується недоцільність і неможливість їх відновлення.

Якщо непридатність основних засобів є наслідком аварії, до акта додається копія акта про аварію, де пояснюються причини аварії та зазначаються винні особи.

Акти на списання основних засобів підписує керівник установи. Необоротні активи бюджетних установ списуються за первісною (відновлюваною) вартістю.

Зауважимо, що оскільки необоротні активи бюджетних установ за належністю є державною власністю, їх списання відбувається виключно з дозволу керівників різних рівнів управління. При цьому норми вартості списання необоротних активів безпосередньо залежать від ступеня розпорядника коштів та рівня державного фінансового забезпечення (місцевий бюджет, державний бюджет). Так, для бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, установлено такі вартісні норми списання щодо необоротних активів.

Комісія, призначена наказом від «15» вересня 2014 р. № 216, провела огляд автомобіля марка: ВАЗ 21053 модель: «Жигулі» тип: легковий вантажопідйомність ємність двигун №: 548623 шасі №: 523452 державний номер: 54-64 КИФ технічний паспорт № ААИ № 328720 маса об’єкта за паспортом:   1,3 т. Унаслідок огляду   автомобіля «Жигулі» ВАЗ 21053 його агрегатів, вузлів і механізмів та ознайомлення з документами (паспорт, формуляр) комісія встановила:

1. Перебуває на балансі установи з «12» вересня 1999 р.

2. Кількість ремонтів: 8 на суму тисяча п’ять гривень (прописом)

Зовнішній стан автомобіля (причепа, напівпричепа)

На автомобілі (причепі, напівпричепі) відсутні такі вузли та деталі:   карбюратор, радіатор

Для бюджетних установ, які утримуються за рахунок місцевих бюджетів, норми вартості на списання необоротних активів дещо інші:

вартість за одиницю 2500 грн — з дозволу керівника установи;

вартістю від 2500 до 5000 грн — з дозволу вищої установи;

вартістю понад 5000 грн — з дозволу місцевої державної адміністрації.

Необоротні активи з балансів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій списуються з дозволу відповідного керівника незалежно від вартості таких активів.

Зауважимо, що списання з балансу установи основних засобів та інших необоротних активів (за винятком пошкоджених внаслідок аварії чи стихійного лиха, морально застарілих, фізично зношених та виявлених у результаті інвентаризації як недостача) до закінчення періоду нарахування зносу на них не може бути здійснене.

Об’єкти, що призначені до ліквідації, підлягають огляду на предмет установлення можливості використання окремих вузлів деталей. Комісія, орієнтуючись на рекомендації з цього приводу членів комісії — фахівців за відповідним напрямом, оцінює такі об’єкти.

У процесі бухгалтерського обліку синтетичний облік вибуття необоротних активів здійснюється в накопичувальній відомості про вибуття та переміщення необоротних активів ф. № 438 (бюджет) — меморіальний ордер № 9, записи в який здійснюються щодо кожного документа з зазначенням матеріально відповідальної особи.

Суми податку на додану вартість, які сплачуються при отриманні (купівлі) основних засобів, не враховуються до вартості основних засобів і відносяться на статтю видатків на придбання цих засобів.

Рис. 2.2. Схема обліку вибуття необоротних активів

       Основні засоби, які стали непридатними, підлягають списанню у відповідності з Типовою інструкцією про порядок списання основних засобів бюджетних установ, затвердженою наказом Головного управління Державного казначейства України та Міністерства економіки України від 02.12.97 р. № 126/137. Дана інструкція розроблена з метою встановлення єдиних вимог до порядку списання основних засобів установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів.
         З балансів установ можуть бути списані будівлі, споруди, устаткування, прилади, обладнання, транспортні засоби, інвентар та інші основні засоби, які стали непридатними для подальшого використання: морально застарілі, зношені, пошкоджені внаслідок аварії чи стихійного лиха (за умови, що відновлення їх є неможливим або економічно недоцільним і вони не можуть бути реалізовані). Крім того, підлягають списанню будівлі, споруди, що підлягають знесенню у зв'язку з будівництвом нових об'єктів, та такі, що зруйновані часом.

Для оформлення списання основних засобів, які стали непридатними, застосовуються: акт про списання основних засобів в бюджетних установах (типова форма № ОЗ-3 (бюджет)), акт про ліквідацію транспортних засобів (типова форма № ОЗ-4 (бюджет)), акт на списання виключеної із бібліотеки літератури в бюджетних установах (типова форма № ОЗ-5 (бюджет)). 
Облік операцій по вибуттю та переміщенню основних засобів ведеться в накопичувальній відомості форма 438 (меморіальний ордер 9). Записи в накопичувальній відомості здійснюються по кожному об'єкту окремо. При цьому в графі "Разом" записується сума вибулих та переміщених матеріальних цінностей, яка повинна дорівнювати сумі записів по дебету субрахунків. Після закінчення місяця підсумки на субрахунках записуються в книгу "Журнал-головна".

Оборотні відомості у державній інспекції сільського господарства в Київській області по основних засобах складаються щоквартально.
Для визначення непридатності основних засобів і встановлення неможливості або неефективності проведення їх відновлювального ремонту, а також для оформлення необхідної документації на списання цих засобів наказом керівника установи щорічно створюється постійно діюча комісія у складі:
      керівника або його заступника (голова комісії);

головного бухгалтера або його заступника (в установах і організаціях, в яких штатним розписом посада головного бухгалтера не передбачена - особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку);

керівників груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інших працівників бухгалтерії, які обліковують матеріальні цінності;

особи, на яку покладено відповідальність за збереження основних засобів;
інших посадових осіб (на розсуд керівника установи).

Для участі в роботі комісії у державній інспекції сільського господарства в Київській області по встановленню непридатності автомобілів, нагрівальних котлів, підйомників та інших основних засобів, які перебувають під наглядом Державних інспекцій, запрошується представник відповідної інспекції, який підписує акт про списання або передає комісії свій письмовий висновок, що додається до акта. У тих установах, де технічне обслуговування здійснюється своїми штатними спеціалістами, акт чи довідка готуються ними. У цьому випадку до складу комісії входить відповідний спеціаліст даної установи.

      У тих випадках, коли обладнання списується у зв'язку з будівництвом нових, розширенням, реконструкцією та технічним переоснащенням діючих об'єктів, комісія перевіряє його наявність у плані реконструкції та технічного переоснащення, затвердженому вищестоящою організацією, та робить в акті на списання посилання на пункт та дату затвердження плану.
За результатами обстеження комісією складаються акти на списання основних засобів за встановленими формами.

В актах на списання вказуються дані, які характеризують об'єкт: рік виготовлення або будівництва, дата його отримання установою, первісна вартість (для проіндексованих - відновлювальна), сума нарахованого зносу за даними бухгалтерського обліку, кількість проведених капітальних ремонтів та інше.

В акті детально вказуються причини вибуття об'єкта, стан основних частин, деталей і вузлів, конструктивних елементів та обгрунтовується недоцільність і неможливість їх відновлення.

При списанні із балансів установ та організацій основних засобів, які вибули внаслідок аварій, до акта про списання додається копія акта про аварію, де пояснюються причини, які викликали аварію та вказуються заходи, прийняті щодо винних осіб.

Складені комісією акти на списання основних засобів затверджуються керівником установи.

Усі деталі, вузли і агрегати розібраного та демонтованого обладнання, які придатні для ремонту іншого обладнання, а також матеріали, отримані від ліквідації основних засобів, оприбутковуються на відповідних субрахунках бухгалтерського обліку, а непридатні деталі та матеріали оприбутковуються як вторинна сировина і обов'язково здаються установі, на яку покладено збір такої сировини.

Вилучені після демонтажу основних засобів деталі і вузли, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, відповідно до "Положення про порядок збирання і здавання відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння" від 23.06.94 р. N 54/11/161/91/15, затвердженого Міністерством фінансів України, Міністерством економіки України, Державним комітетом України із матеріальних ресурсів, Національним банком України, Держріддорогметом та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 9.07.94 р. N 158/367, підлягають здачі на спеціалізовані підприємства України, що здійснюють приймання та переробку відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Згідно до інструкції № 126/137 від 02.12.98 р., забороняється знищувати, викидати, здавати в лом із кольорових і чорних металів техніку, апаратуру, прилади та інші вироби, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, без попереднього їх вилучення і одночасного оприбуткування цінних деталей.

Посадові особи, винні у порушенні зберігання основних засобів та в безгосподарному ставленні до них (знищенні, підпалюванні та ін.), притягаються до відповідальності у встановленому законодавством порядку.
Визначення сум збитки здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.96 р. N 116 "Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей" та Закону України "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), нестачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння або валютних цінностей".

Предмети, які втратили своє значення, але придатні для використання, можуть бути списані тільки за умови, що їх неможливо продати чи передати іншій установі.

       Реалізація основних засобів шляхом безоплатної передачі дозволяється лише бюджетним установам:

- у межах одного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади

-установам, що утримуються за рахунок державного бюджету;
       - у межах одного бюджету;

- установам, що утримуються за рахунок місцевих бюджетів.

Продаж основних засобів (у тому числі повністю зношених) здійснюється тільки через аукціони чи біржі.

Суми, отримані установами від продажу чи демонтажу основних засобів (крім будівель і споруд), залишаються у розпорядженні установи з правом їх подальшого використання на ремонт, модернізацію або придбання нових засобів того ж призначення. При цьому кошти, отримані від реалізації та розбирання основних засобів, придбаних за рахунок позабюджетних коштів, використовуються після сплати податків, встановлених законодавством. Суми, отримані установами від продажу чи демонтажу будівель і споруд, вносяться в доход того бюджету, за рахунок якого ці установи утримуються.

Отже раціональне використання основних засобів та функціональних потужностей бюджетної установи сприяє покращанню всіх техніко-економічних показників, зокрема збільшенню обсягу діяльності, зниженню трудомісткості одиниці виконаних робіт або наданих послуг [2,с.53]
Зважаючи на це, особливо важливим стає узагальнення основних моментів обліку та аналізу ефективності використання основних засобів бюджетних установ.
      Основні правила обліку основних засобів у бюджетній сфері визначені Інструкцією з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, що затверджена Наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 р. № 64. Останні зміни до Інструкції були внесені 22.12.2009 року та 02.09.2010 року. Суть змін полягає в такому.

        По-перше, основні засоби тепер розподілено на 7 груп. Причому в межах кожної групи виділено підгрупи, до кожної з яких застосовуються різні норми нарахування зносу: 2, 4, 5, 7, 10, 15, 20 %.

По-друге, для основних засобів (у розрізі кожної підгрупи) установлено строки корисного використання. Цю інформацію наведено в додатку до Наказу Держказначейства від 22.12.2009 р. № 526.

По-третє, тепер знос нараховується за повні календарні місяці перебування основних засобів в експлуатації.

По-четверте, в Інструкції № 64 з’явився окремий п. 1.24, в якому визначено, що необоротні активи, отримані безоплатно від інших установ, зараховуються на баланс установи за первісною (відновлювальною) вартістю.

По-п’яте, Наказом Державного казначейства України від 02.09.2010 р. № 312 уточнено, що в інвентарних картках обліку основних засобів типової форми № ОЗ-6 (бюджет) та № ОЗ-8 (бюджет) у графі «Знос» зазначається річна норма зносу у гривнях та відсотках.

Нагадаємо, що у картках обліку основних засобів типової форми № ОЗ-6 (бюджет) ведеться облік будинків, споруд, передавальних пристроїв, робочих силових машин і обладнання, автоматизованих ліній, інструментів, виробничого (уключаючи прилади) і господарського інвентарю, транспортних засобів, вимірювальних приладів і регулювальних пристроїв, лабораторного обладнання. Типова форма № ОЗ-8 (бюджет) призначена для обліку робочої, продуктивної та племінної худоби, а також багаторічних насаджень і капітальних витрат на поліпшення земель.

Отже, останніми роками проводиться оптимізація обліку основних засобів бюджетних установ. Разом з тим, з метою його подальшого вдосконалення сьогодні пропонуються зміни у чинних типових формах документів з обліку основних засобів.

Типові форми первинного обліку операцій з основними засобами були затверджені ще у 1998 році. З того часу методологія обліку в бюджетних установах зазнала змін, а типові форми з обліку основних засобів залишаються незмінними протягом п’ятнадцяти років. Вони містять окремі графи, що втратили свій зміст і в установах не використовуються. Водночас окремі показники, наявність яких передбачена Інструкцією з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, опинилися поза реєстрацією в типових формах первинного обліку.

Зважаючи на це, доцільним було б переглянути типову форму Акту приймання-передачі основних засобів для бюджетних установ (ОЗ-1 бюджет).

2.2  Аналітичний та синтетичний облік основних засобів Державної інспекції сільського господарства в Київській області

Основна форма ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах є меморіально-ордерна форма обліку. При цьому використовують регістри синтетичного обліку - меморіальні ордери, аналітичного обліку - книги і картки.

       Узагальнюючим регістром є Журнал-головна книга. Часто використовується елементи автоматизації обліку або повністю автоматизований бухгалтерський облік, при цьому використовуються різноманітне програмне забезпечення. З метою забезпечення єдності бухгалтерського обліку наказом Держказначейства України від 27.07.2000 року № 68 затверджена Інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх застосування.

При меморіально-ордерній формі перевірені та прийняті до обліку документи систематизуються за датами здійснення операцій і оформляються меморіальними ордерами — накопичувальними відомостями, яким присвоюються постійні номери. Відповідно до Інструкції № 68 це такі: Меморіальний ордер № 1 — накопичувальна відомість по касових операціях (ф. № 380); Меморіальний ордер № 2 — накопичувальна відомість руху грошових коштів загального фонду в органах Держказначейства (установах банків) ф. № 381; Меморіальний ордер №3 — накопичувальна відомість руху грошових коштів спеціального фонду в органах Держказначейства (установах банків) ф. № 382;  Меморіальний ордер №4 — накопичувальна відомість по розрахунках з іншими дебіторами ф. № 408; Меморіальний ордер № 5 — зведення розрахункових відомостей по заробітній платі ф. № 405; Меморіальний ордер № 6 — накопичувальна відомість по розрахунках з іншими кредиторами ф. № 409; Меморіальний ордер № 7 — накопичувальна відомість по розрахунках в порядку планових платежів ф. № 410; Меморіальний ордер № 8 — накопичувальна відомість по розрахунках з підзвітними особами ф. № 386; Меморіальний ордер № 9 — накопичувальна відомість про вибуття та переміщення необоротних активів ф. № 438; Меморіальний ордер № 10 — накопичувальна відомість про вибуття та переміщення малоцінних та швидкозношуваних предметів ф. № 439; Меморіальний ордер № 11 — зведення накопичувальних відомостей про надходження продуктів харчування ф. № 398; Меморіальний ордер № 12 — зведення накопичувальних відомостей про витрачання продуктів харчування ф. № 411; Меморіальний ордер № 13 — накопичувальна відомість витрачання матеріалів ф. № 396; Меморіальний ордер № 14 — накопичувальна відомість нарахування доходів спеціального фонду бюджетних установ ф. № 409; Меморіальний ордер № 15 — зведення відомостей по розрахунках з батьками за утримання дітей, ф. № 406; Меморіальні ордери підписуються виконавцем, особою що перевірила записи і головним бухгалтером. Всі меморіальні ордери реєструються в книзі Журнал-Головна ф. № 308.

Меморіальні ордери побудовані за шаховим принципом і часто поєднують обороти по дебету та кредиту рахунку. Записи до них здійснюють на підставі первинних документів, накопичувальних документів, інших журналів-ордерів, бухгалтерських довідок. Журнал-Головна відкривається на рік, записами початкових залишків із балансу та залишків на рахунках на кінець минулого року.

Аналітичний облік у Державній інспекції сільського господарства в Київській області ведеться в картках, книгах, накопичувальних відомостях. Форми карток аналітичного обліку та порядок їх заповнення встановлені Порядком № 100. Для контролю за правильністю записів по рахунках синтетичного та аналітичного обліку складаються оборотні відомості (ф. 44, 285, 326) по кожній групі аналітичних рахунків. Підставою для записів в облікових регістрах є належним чином оформлені первинні документи, які повинні представлятись в бухгалтерію в терміни встановлені графіком документообігу. Меморіальні ордери підписуються виконавцем, бухгалтером, що перевірив та головним бухгалтером.

У процесі здійснення статутної діяльності у Державній інспекції сільського господарства в Київській області постійно відбуваються господарські операції щодо надходження й оприбуткування основних засобів та інших необоротних матеріальних активів. Основні засоби в установу надходять внаслідок їх придбання, будівництва за рахунок бюджетних асигнувань, безоплатного одержання (від інших установ за розпорядженням вищих керівних органів, від спонсорів, як гуманітарна допомога), виготовлення у власних майстернях, вирощування тварин у власному господарстві, вирощування багаторічних насаджень, оприбуткування надлишків, виявлених при проведенні інвентаризації, не повністю використаних засобів при виконанні госпдоговірних науково-дослідних робіт і залишених замовником у користування установі, тощо.

У більшості випадків надходження складних і дорогоцінних основних засобів оформлюють "Актом прийняття-передачі основних засобів" т. ф. № 03— І (бюджет). Ті ж предмети, справність і придатність до експлуатації яких легко визначається і не погребує висновків спеціальної комісії, які не містять дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння і вартість яких порівняно невелика, а кількість значна (наприклад, господарський інвентар, нескладний інструмент, бібліотечні фонди і т. ін.), оприбутковують на підставі супровідних документів постачальника (рахунка-фактури, товарно-транспортної накладної тощо), на яких робиться відмітка матеріально відповідальної особи про взяття їх на облік за місцем використання.

Для оприбуткування і синтетичного обліку основних засобів Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ передбачено рахунки 10 "Основні засоби" та 11 "Інші необоротні матеріальні активи". Необхідність застосування двох рахунків для цих цілей зумовлена великою різноманітністю, різним призначенням та вартістю таких засобів.

Рахунок 10 "Основні засоби" поділяється на такі субрахунки:

101 "Земельні ділянки";

102 "Капітальні витрати на поліпшення земель";

103 "Будинки та споруди";

104 "Машини та обладнання";

105 "Транспортні засоби";

106 "Інструменти, прилади та інвентар";

107 "Робочі і продуктивні тварини";

108 "Багаторічні насадження";

109 "Інші основні засоби".

Зупинимося детальніше на характеристиці наведених субрахунків.

На субрахунку 101 "Земельні ділянки" обліковується земля, яка згідно з чинним законодавством придбана або надана установі для користування, у тому числі здана в оренду.

На субрахунку 102 "Капітальні витрати на поліпшення земель" обліковують витрати неінвентарного характеру, тобто витрати, не пов'язані з будівництвом споруд, на покращання земельних ділянок для сільськогосподарського призначення, які проводяться за рахунок капітальних вкладень (планування земельних ділянок, корчування площ під ріллю, очищення полів від каменів і валунів, зрізання купин, розчищення чагарників, очищення водойм тощо).

На субрахунку 103 "Будинки та споруди" обліковують такі підгрупи засобів:

1) будинки виробничо-господарського призначення;

2) будинки, призначені для проживання;

3) споруди.

На субрахунку 104 "Машини та обладнання" обліковують:

1) силові машини та обладнання, машини-генератори, що виробляють теплову й електричну енергію, і машини-двигуни, що перетворюють різного роду енергію (енергію води, вітру, теплову, електричну енергію та ін.) в механічну, тобто в енергію руху;

2) робочі машини та обладнання, машини, апарати та їх обладнання, що призначені для механічного, термічного Р. хімічного впливу на предмети праці в процесі створення продукту чи послуг виробничого характеру та переміщення предметів праці у виробничому процесі за допомогою механічних двигунів, сили людини і тварин;

3) вимірювальні прилади: дозатори, амперметри, барометри, ватметри, водоміри, вакуумметри, вапориметри, вольтметри висотоміри, гальванометри, геодезичні прилади, гігроскопи, індикатори, компаси, манометри, хронометри, спеціальні ваги, мірники, касові апарати та ін.;

4) регулювальні прилади та пристрої — киснево-дихальні прилади, регулювальні, електричні, пневматичні та гідравлічні пристрої, пульти автоматичного управління, апаратура централізації та блокування, лінійні пристрої диспетчерського контролю та ін.;

5) лабораторне обладнання — пірометри, регулятори, калориметри, прилади для визначення вологи, перегінні куби, лабораторні копри, прилади для випробування на газопроникність, мікроскопи, термостати, стабілізатори, витяжні шафи та ін.;

6) обчислювальна техніка — електронно-обчислювальні, керуючі та аналогові машини, цифрові обчислювальні машини та пристрої;

7) медичне обладнання — зуболікувальні крісла, операційні столи, ліжка зі спеціальним обладнанням, спеціальне дезинфекційне та дезинсекційне обладнання, обладнання молочних кухонь та молочних станцій, станцій переливання крові та ін.;

8) комп'ютерна техніка та комплектуючі — комп'ютери, монітори, периферійне і сітьове обладнання комп'ютера;

9) інші машини та обладнання — обладнання стадіонів, спортмайданчиків та спортивних приміщень (у тому числі спортивні снаряди), обладнання кабінетів і майстерень в учбових закладах, кіноапаратура, освітлювальна апаратура, обладнання сцен, музичні інструменти, телевізори, радіоапаратура, спеціальне обладнання науково-дослідних та інших установ, які займаються науковою працею, обладнання АТС, телефони, факси, копіювальна техніка, пожежні машини на автомобільному та кінному ходу, пожежні автоцистерни, механічні пожежні драбини, пральні та швейні машини, холодильники, пилососи та ін.

На субрахунку 105 "Транспортні засоби" обліковують усі види засобів пересування, які призначені для переміщення людей і вантажів незалежно від вартості з виділенням окремих підгруп:

1) рухомий склад залізничного, водного, автомобільного транспорту (електровози, тепловози, паровози, мотовози, мотодрезини, вагони, платформи, цистерни, теплоходи, пароплави, дизель-електроходи, буксири, баржі, барки, човни та судна службово-допоміжні, рятувальні, пристані плавучі, судна парусні, автомобілі вантажні та легкові, причепи, автосамоскиди, автоцистерни, автобуси, трактори-тягачі та ін.);

2) рухомий склад повітряного транспорту (літаки, вертольоти);

3) гужовий транспорт (вози, сани та ін.);

4) виробничий транспорт (електрокари, мотоцикли, моторолери, велосипеди, візки та ін.);

5) усі види спортивного транспорту;

6) запасні частини до транспортних засобів, які за характеристиками належать до основних засобів.

На субрахунку 106 "Інструменти, прилади та інвентар" обліковують такі підгрупи засобів:

1) лінії електропередач, трансмісії та трубопроводи з усіма проміжними пристроями, необхідними для трансформації (перетворення) і передачі енергії та для переміщення трубопроводами рідких і газоподібних речовин до споживача;

2) інструменти — механічні та немеханічні знаряддя праці загального призначення, а також прикріплені до машин предмети, які слугують для обробки матеріалів: різальні, ударні, натискувальні, ущільнюючі знаряддя ручної праці, включаючи ручні механічні знаряддя, що працюють на електроенергії, енергії стисненого повітря та ін. (електродрелі, фарбопульти, електровібратори, гайковерти та ін.), а також різного роду пристрої для обробки матеріалів, виконання монтажних робіт та ін. (лещата, патрони, ділильні головки, пристрої для встановлення двигунів та для прокручування карданного валу на автомобілях та ін.);

3) виробничий інвентар та приладдя — предмети виробничого значення, які слугують для полегшення виробничих операцій під час роботи (робочі столи, верстати, кафедри, парти та ін.); обладнання, що сприяє охороні праці; предмети технічного значення, які не можуть бути зараховані до робочих машин (наприклад, світлокопіювальні рами та ін.);

4) господарський інвентар — предмети конторського та господарського упорядкування, конторська обстановка, переносні бар'єри, вішалки, гардероби, шафи різні, дивани, столи, крісла, шафи та ящики вогнетривкі, друкарські машини, гектографи папірографи та інші ручні розмножувальні й нумерувальні апарати, переносні юрти, палатки (крім кисневих), ліжка (крім ліжок із спеціальним обладнанням), килими, портьєри та інший господарський інвентар, а також предмети протипожежного значення — гідропульти, стендери, драбини ручні та ін.

На субрахунку 107 "Робочі і продуктивні тварини" виділяють підгрупи:

1) робоча худоба — коні, воли, осли та інші робочі тварині (включаючи транспортних і спортивних коней та інших транспортних тварин);

2) продуктивна та племінна худоба — корови, бики-плідники, бугаї, буйволи та яки (крім робочих), жеребці-плідники т< племінні кобили (неробочі), олені-матки і самці (рогачі), кнурі та свиноматки, вівцематки, кози, барани та інше;

3) службові собаки;

4) декоративні тварини;

5) піддослідні тварини (собаки, щури, морські свинки та ін.). На субрахунку 108 "Багаторічні насадження" обліковують:

штучні багаторічні насадження незалежно від їх віку; плодово-ягідні насадження всіх видів (дерева та кущі), озеленювальні та декоративні насадження на вулицях, площах, в парках, садах, скверах, на території установ, у дворах житлових будинків, живі огорожі, снігозахисні та полезахисні смуги, насадження для укріплення пісків і берегів річок, яро-балочні насадження та ін.; штучні насадження ботанічних садів та інших науково-дослідних установ і учбових закладів для наукових цілей та інші штучні багаторічні насадження. Багаторічні насадження збільшуються на суму капітальних вкладень. Молоді насадження усіх видів обліковують окремо від насаджень, що досягли повного розвитку, тобто віку початку плодоношення, зімкнення крон та ін.

На субрахунку 109 "Інші основні засоби" обліковують з поділом на окремі групи такі засоби:

1) сценічно-постановочні засоби вартістю понад 10 грн. за одиницю (декорації, меблі і реквізити, бутафорію, театральні та національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки);

2) документація з типового проектування незалежно від вартості;

3) навчальні кінофільми, магнітні диски і стрічки, касети. На субрахунку 111 "Музейні цінності, експонати зоопарків,виставок" обліковують:

1) музейні цінності (незалежно віл вартості), крім предметів мистецтва та природознавства, старовини і народного побуту та експонатів наукового, історичного і технічного значення, які обліковуються у порядку, встановленому для обліку цих цінностей у державних музеях;

2) експонати тваринного світу в зоопарках та інших аналогічних установах незалежно від їх вартості.

У Державній інспекції сільського господарства в Київській області  аналогічно відображаються в обліку інші випадки надходження та оприбуткування основних засобів бюджетних установ. Деякі особливості є лише у відображенні незакінченого капітального будівництва, тобто фактично освоєних капітальних вкладень на незакінчені або закінчені, але не введені в експлуатації об'єкти основних засобів (будівлі та споруди).

Для обліку витрат на незакінчені або закінчені, але не зданих в експлуатацію об'єкти основних засобів.

Синтетичний облік основних засобів та інших необоротних матеріальних активів ведеться у книзі Журнал-головна у розрізі окремих субрахунків. Записи до цієї книги здійснюють на підставі попередньо складених меморіальних ордерів — накопичувальних відомостей за рахунками обліку грошових коштів та розрахунків (класи 3 "Кошти, розрахунки та інші активи" і 6 "Поточні зобов'язання"). При комп'ютеризації обліку з цією метою використовують відповідні машинограми: "Головна книга", "Оборотна відомість основних засобів" та ін. 

Результати виконання кошторису, передбачено рахунок 14 "Незакінчене капітальне будівництво". На дебеті цього рахунка відображають усі витрати на незавершені капітальні вкладення як при виготовленні (будівництві, створенні), так і при покращенні (до-будівлі, дообладнанні, реконструкції, модернізації) об'єктів необоротних активів.

Таблиця 2.3

Бухгалтерські проведення з обліку надходження основних засобів в Державній інспекції сільського господарства в Київській області

Кореспондуючі суб рахунки

Зміст господарських операцій

Дт

Кт

1

2

3

  1.  Одержано основні засоби, оплачені вищою організацією за рахунок бюджетних асигнувань

На суму первісної або залишкової вартості(для засобів , що були раніше у використанні)

На суму зносу для засобів, що раніше були використані

101-119

40

131,132

  1.  Безоплатно отримані необоротні активи (крім опенрацій централізованого постачання) на суму благодійного внеску, на залишкову вартість об'єкта, на суму зносу,

324

101-122

364,812

712,364

131- 133

324-421

  1.  Оприбутковані залишки необоротніх активів виявлені при проведені інвентаризації

103-122

811

711,401

  1.  Прибутковуються основні засоби, придбані за рахунок коштів загального фонду: на первісну вартість, вартість придбання( без ПДВ і суми копійок )

На суму ПДВ

На суму зносу для засобів, що раніше були в експлуатації

На суму копійок упервісній вартості засобів

  1.  Прибуються осовні засоби, придбані за рахунок коштів спеціального фонду на первісну (купівельну вартість) без ПДВ  і копійок

101-119

641, 811, 813

313- 364

675

131- 132

  1.  Переводяться малоціні та швидко зношувальні предмети до складу необоротних активів: списання МШП, оприбуткування необоротних активів

411 

104-117

221, 401 131, 132

В обліку це відображається такими записами: 1 ) на вартість виконаних у звітному періоді будівельно-монтажних робіт, прийнятих замовником згідно ф. № КБ-2в, № КБ-3 (сума з ПДВ)

Д-т субрах. 801, 802, 811-813,

К-т субрах. 631;

2) на суми списаних в, кінці року витрат з капітального будівництва на результати виконання кошторису

Д-т субрах. 431, 432,

К-т субрах. 801, 802, 811—813;

3) відображаються як витрати на незавершене будівництво суми, списані на результати виконання кошторису по об'єктах, не введених в експлуатацію (сума без ПДВ)

Д-т субрах. 141,

К-т субрах. 402;

4) у наступному звітному періоді після закінчення будівництва та прийняття об'єкта в експлуатацію згідно ф. № 03-1 (бюджет) або № 03-2 (бюджет):

а) на повну первісну вартість (без суми ПДВ)

Д-т субрах. 103,

К-т субрах. 401;

б) на вартість незавершеного будівництва на початок року

Д-т субрах. 402,

К-т субрах. 141.

2.3 Узагальнення інформації про основні засоби у формах звітності

Статті бюджетного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Цим Порядком визначаються склад та порядок складання місячної, квартальної і річної фінансової, бюджетної та іншої звітності, вимоги до розкриття її елементів.

Фінансова та бюджетна звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій та бюджетній звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, має відповідати аналогічним даним бухгалтерського обліку та звітності органів Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства), повинна містити інформацію про всі проведені господарські операції, які відображені в бухгалтерському обліку.

Звітним періодом для складання місячної бюджетної звітності є період, що починається 1 січня і закінчується в останній день звітного місяця, для складання квартальної фінансової та бюджетної звітності є період, що починається 1 січня і закінчується в останній день звітного кварталу, для складання річної фінансової та бюджетної звітності є бюджетний період, що становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того самого року, якщо не буде визначено інший період у випадках, визначених законодавством, для бюджетних установ, що створені протягом звітного року, є період від їх створення до кінця звітного року.

Звітним періодом для бюджетних установ, що створені та припиняють свою діяльність у зв'язку із закінченням строку, на який вони створювались, протягом звітного року, є період від дати створення до дати припинення діяльності таких бюджетних установ, для бюджетних установ, що припиняють свою діяльність шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації, є період з початку звітного року до моменту припинення їх діяльності.

Розпорядники бюджетних коштів, підпорядкованість яких згідно із законодавством України з початку нового бюджетного періоду та/або протягом звітного періоду була змінена, фінансову та бюджетну звітність складають та подають за попередньою підпорядкованістю як такі, що припинили діяльність, у обсязі річної звітності. За новою підпорядкованістю такі розпорядники бюджетних коштів складають і подають фінансову та бюджетну звітність як новоутворені залежно від того, яка звітність складається та подається (місячна, квартальна, річна), що створені згідно із законодавством України протягом звітного періоду, фінансову та бюджетну звітність складають і подають розпорядникам бюджетних коштів вищого рівня (далі - розпорядники вищого рівня), до сфери управління яких вони включені, та органам Казначейства за місцем обслуговування у загальному порядку. У фінансовій та бюджетній звітності такими розпорядниками бюджетних коштів залишки на початок звітного року не зазначаються.

Розпорядники вищого рівня, до сфери управління яких уключені новоутворені розпорядники бюджетних коштів, у зведеній фінансовій та бюджетній звітності враховують дані фінансової та бюджетної звітності таких розпорядників бюджетних коштів, які припинили свою діяльність згідно із законодавством України протягом звітного періоду, складають фінансову та бюджетну звітність в обсязі річної і подають розпорядникам вищого рівня, до сфери управління яких вони належали, та органам Казначейства за місцем обслуговування. У фінансовій та бюджетній звітності таких розпорядників бюджетних коштів залишків на кінець звітного періоду не повинно бути, у разі виключення зі сфери свого управління розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (далі - розпорядники нижчого рівня) у зв'язку з припиненням їх діяльності у зведеній фінансовій та бюджетній звітності залишки на початок року зазначають без змін.

Форми фінансової та бюджетної звітності складаються у гривнях з копійками, заповнюються за всіма передбаченими показниками граф, рядків. За відсутності даних у графах та рядках проставляються прочерки.

До запровадження програмно-цільового методу складання та виконання місцевих бюджетів у рядках «Код та назва програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів (Типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів / Тимчасової класифікації видатків та кредитування для бюджетів місцевого самоврядування, які не застосовують програмно-цільового методу)» проставляються код та назва тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів.

Додаткові показники у форми фінансової та бюджетної звітності вводити забороняється.

При складанні звітів у державній інспекції сільського господарства в Київській області за формою № 2 - про надходження та використання коштів загального фонду, за відповідними формами № 4 - про надходження і використання коштів спеціального фонду, за формою № 7 - про заборгованість за бюджетними коштами, за формою № 9 - про результати фінансової діяльності.

У формі потрібно підкреслити її номер, вид бюджету, за яким складено звіт (державний або місцевий бюджет), указати коди класифікації видатків та кредитування бюджету, їх назви. При складанні звітів за формою № 7, крім цього, потрібно зазначити фонд бюджету (загальний чи спеціальний), за коштами якого складений звіт.

Кошти, які протягом звітного періоду надходять на ім'я розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на відновлення касових видатків згідно із законодавством України (за телефонні переговори, помилково перераховані тощо), відображаються у відповідних формах бюджетної звітності як зменшення касових видатків за тим кодом економічної класифікації видатків, за яким вони були проведені у попередніх звітних періодах в межах одного бюджетного періоду.

Дані (показники) про операції, що здійснювались розпорядниками бюджетних коштів, але відповідно до законодавства України не передбачені кошторисом розпорядників бюджетних коштів (наприклад, розрахунки з виплати допомоги і компенсацій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, що здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, розрахунки з внутрівідомчої передачі запасів, розрахунки за депонованою заробітною платою тощо), у звітах про надходження та використання коштів загального фонду (форма № 2д, № 2м), про надходження і використання коштів спеціального фонду (форма № 4д, № 4м), прозаборгованість за бюджетними коштами (форма № 7д, № 7м) не відображаються.

Головні розпорядники коштів державного або місцевих бюджетів можуть установлювати для розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що належать до сфери їх управління, додаткові довідки до пояснювальної записки та отримувати від них додаткову інформацію відповідно до законодавства України.

У разі потреби головні розпорядники коштів державного або місцевих бюджетів можуть установлювати для розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, уключених у свою мережу, додаткові довідки до пояснювальної записки та отримувати від них додаткову інформацію відповідно до законодавства України щодо виконання бюджетних програм, за якими вони включені у мережу.

Дані фінансової та бюджетної звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, у тому числі зведеної фінансової та бюджетної звітності головних розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, перевіряються органами Казначейства в частині відповідності аналогічним даним, відображеним у бухгалтерському обліку органів Казначейства, та окремим показникам форм фінансової та бюджетної звітності згідно з вимогами пункту 2.5 глави 2 цього Порядку.

Звірка даних фінансової та бюджетної звітності здійснюється у терміни, встановлені Казначейством України (органами Казначейства), у межах термінів, визначених Бюджетним кодексом України для подання звітності про виконання Державного бюджету України.

Дані бухгалтерського обліку органів Казначейства за операціями з обслуговування кошторисів (планів використання бюджетних коштів), що формуються в інформаційній системі Державної казначейської служби України (далі - Казначейство України), вважаються остаточними.

Усі примірники фінансової та бюджетної звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а також зведена фінансова та бюджетна звітність головних розпорядників бюджетних коштів (далі - головні розпорядники) та розпорядників нижчого рівня, до сфери управління яких належать розпорядники бюджетних коштів, у тому числі в інших областях, до подачі розпорядникам вищого рівня або іншим користувачам повинні бути перевірені і завізовані відповідним органом Казначейства (засвідчені підписом, печаткою або штампом на кожній сторінці всіх форм фінансової та бюджетної звітності і форм щодо розкриття елементів фінансової та бюджетної звітності).

Розпорядники бюджетних коштів, до сфери управління яких належать розпорядники бюджетних коштів, розташовані в інших областях, до своєї фінансової та бюджетної звітності додають форми фінансової та бюджетної звітності, перевірені та завізовані відповідними органами Казначейства.

Додатково підлягають перевірці та поданню до відповідного органу Казначейства фінансова та бюджетна звітність розпорядників нижчого рівня у разі встановлення розпорядниками вищого рівня розбіжностей щодо бухгалтерського обліку операцій з внутрівідомчої передачі запасів тощо.

Зведена фінансова та бюджетна звітність обласних державних адміністрацій до подання Казначейству України повинна бути перевірена і завізована відповідними головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі у загальному порядку.

Віза органу Казначейства засвідчує, що фінансова та бюджетна звітність розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів складена відповідно до вимог цього Порядку і підлягає консолідації у зведеній фінансовій та бюджетній звітності розпорядників вищого рівня.

У разі неподання на звітну дату фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, що знаходяться на тимчасово окупованій території та на території проведення антитерористичної операції, до зведеної фінансової та бюджетної звітності включаються показники фінансової та бюджетної звітності таких розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, яка була подана ними за попередній звітний період.

У разі коли при складанні форм фінансової та бюджетної звітності не були дотримані вимоги цього Порядку, органи Казначейства застосовують заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, визначені Бюджетним кодексом України.

Дані такої фінансової та бюджетної звітності не підлягають консолідації розпорядниками вищого рівня у зведеній фінансовій та бюджетній звітності та органами Казначейства у звітності про виконання бюджетів.

Приведена у відповідність із вимогами цього Порядку фінансова та бюджетна звітність повторно надається до обслуговуючих органів Казначейства на перевірку та візування.

Зведена фінансова та бюджетна звітність складається головними розпорядниками та розпорядниками нижчого рівня, що мають свою мережу, на підставі фінансової та бюджетної звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що належать до сфери їх управління, а також фінансової та бюджетної звітності за своїми операціями.

Головні розпорядники бюджетних коштів до зведеної річної фінансової та бюджетної звітності окремо подають зведену фінансову та бюджетну звітність розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що знаходяться на тимчасово окупованій території.

Головні розпорядники та розпорядники нижчого рівня, що мають у своїй мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, до зведеної квартальної та річної бюджетної звітності подають окремі зведені звіти форм (№ 2д, № 2м, № 4д, № 4м, № 7д, № 7м, № 7д.1, № 7м.1) за всіма кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету або за всіма кодами програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів (Типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів / Тимчасової класифікації видатків та кредитування для бюджетів місцевого самоврядування, які не застосовують програмно-цільового методу):

щодо розпорядників бюджетних коштів;

щодо одержувачів бюджетних коштів;

загальний зведений звіт.

Форми звітності і пояснювальні записки підписуються керівниками і головними бухгалтерами (спеціалістами, на яких покладено виконання обов'язків бухгалтерської служби). Без таких підписів фінансова та бюджетна звітність вважається недійсною.

Подання фінансової та бюджетної звітності супроводжується листом, в якому зазначаються перелік форм фінансової та бюджетної звітності, що подаються, та їх обсяг (кількість аркушів за кожною формою), а також перелік форм, які не подаються у зв'язку з відсутністю показників.

Форми фінансової та бюджетної звітності подаються також на електронних носіях згідно з вимогами автоматизованої системи Казначейства України.

Терміни (графіки) подання фінансової звітності до органів Казначейства встановлюються ними у межах термінів, визначених у Порядку подання фінансової звітності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419.

Бюджетна звітність подається до органів Казначейства в терміни, встановлені для фінансової звітності.

Терміни (графіки) подання місячної бюджетної звітності до органів Казначейства встановлюються ними у межах термінів, визначених статтею 59 Бюджетного кодексу України.

Головні розпорядники затверджують терміни подання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами, що належать до сфери їх управління, з таким розрахунком, щоб вони вкладались у терміни подання фінансової та бюджетної звітності до органів Казначейства з урахуванням термінів, встановлених нормативно-правовими актами.

Склад звітності розпорядників бюджетних коштів:

-Склад фінансової звітності:

«Баланс» (форма № 1);

«Звіт про результати фінансової діяльності» (форма № 9д, № 9м);

«Звіт про рух грошових коштів».

-Склад бюджетної звітності:

«Звіт про надходження та використання коштів загального фонду» (форма № 2д, № 2м);

«Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги» (форма № 4-1д, № 4-1м);

«Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень» (форма № 4-2д, № 4-2м);

«Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду» (форма № 4-3д, № 4-3м);

«Звіт про надходження і використання коштів, отриманих на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів» (форма № 4-4д);

«Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (позики міжнародних фінансових організацій)» (форма № 4-3д.1, № 4-3м.1);

«Звіт про заборгованість за бюджетними коштами» (форма № 7д, № 7м);

«Звіт про заборгованість за окремими програмами» (форма № 7д.1, № 7м.1));

Довідка про виконання головними розпорядниками розпису витрат спеціального фонду Державного бюджету України за програмами, які фінансуються за рахунок позик міжнародних фінансових організацій.

-Склад бюджетної звітності одержувачів бюджетних коштів:

"Звіт про надходження та використання коштів загального фонду" (форма № 2д, № 2м);

"Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень" (форма № 4-2д, № 4-2м) (додаток 6);

"Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду" (форма № 4-3д, № 4-3м);

"Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (позики міжнародних фінансових організацій)" (форма № 4-3д.1, № 4-3м.1);

"Звіт про заборгованість за бюджетними коштами" (форма № 7д, № 7м);

"Звіт про заборгованість за окремими програмами" (форма № 7д.1, № 7м.1).

Склад звітності Пенсійного фонду України, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування України (далі - Фонди):

-Склад фінансової звітності:

Баланс (форма та порядок заповнення встановлюються нормативно-правовими актами відповідних Фондів).

-Склад бюджетної звітності:

"Звіт про надходження та використання коштів загального фонду" (форма № 2д, № 2м);

"Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду" (форма № 4-3д, № 4-3м);

"Звіт про заборгованість за бюджетними коштами" (форма № 7д, № 7м);

"Звіт про виконання бюджету (кошторису) Фонду".

Розкриття елементів фінансової та бюджетної звітності здійснюється у Пояснювальній записці та формах щодо розкриття елементів фінансової і бюджетної звітності.

Елементи фінансової звітності додатково розкриваються у таких формах:

«Звіт про рух необоротних активів» (форма № 5);

«Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування» (форма № 6);

«Звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів і матеріальних цінностей» (форма № 15);

Довідка про дебіторську та кредиторську заборгованість за операціями, які не відображаються у формі № 7д, № 7м «Звіт про заборгованість за бюджетними коштами»;

Довідка про матеріальні цінності, які передані на відповідальне зберігання.

Елементи бюджетної звітності додатково розкриваються у формах:

Довідка про підтвердження залишків коштів загального та спеціального фондів державного або місцевих бюджетів на реєстраційних (спеціальних реєстраційних) рахунках;

Довідка про підтвердження залишків коштів на інших рахунках клієнтів Державної казначейської служби України;

Реєстр про залишки коштів загального та спеціального фондів державного (місцевого) бюджету на реєстраційних (спеціальних реєстраційних), інших рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби України, та поточних рахунках, відкритих в установах банків;

Реєстр залишків коштів загального та спеціального фондів державного (місцевого) бюджету на реєстраційних (спеціальних реєстраційних) та поточних рахунках розпорядників бюджетних коштів, що належать до сфери управління розпорядників бюджетних коштів вищого рівня;

Довідка про залишки коштів в іноземній валюті, що перебувають на поточних рахунках, відкритих в установах банків;

Довідка про залишки коштів на інших поточних рахунках в установах банків;

Довідка про депозитні операції;

Довідка про сплату до бюджету штрафів, накладених контролюючими органами;

Довідка про причини виникнення простроченої дебіторської заборгованості загального фонду та вжиті заходи щодо її стягнення;

Довідка про причини виникнення простроченої кредиторської заборгованості загального фонду;

Довідка про спрямування обсягів власних надходжень, які перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);

Довідка про направлення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів, які належать до сфери управління інших головних розпорядників бюджетних коштів;

Довідка про використання іноземних грантів;

Довідка про дебіторську заборгованість за видатками;

Довідка про кредиторську заборгованість, яка склалась станом на 01.01.2011 за зобов'язаннями, що не вважаються бюджетними;

Довідка про розподіл видатків на централізовані заходи і програми з охорони здоров'я на 20__ рік між адміністративно-територіальними одиницями.

Перевірка та порівняння окремих показників форм фінансової та бюджетної звітності здійснюються відповідно до Звірки показників форм фінансової та бюджетної звітності.

Розпорядниками бюджетних коштів складається та подається до органів Казначейства та розпорядників вищого рівня:

-Фінансова звітність:

а) квартальна - за формою.

Елементи квартальної фінансової звітності розкриваються у Пояснювальній записці

б) річна - за формам.

Елементи річної фінансової звітності розкриваються у Пояснювальній записці згідно.

Бюджетна звітність:

а) місячна - до органів Казначейства за формами.

Форми місячної бюджетної звітності, за винятком Довідки про виконання головними розпорядниками розпису витрат спеціального фонду Державного бюджету України за програмами, які фінансуються за рахунок позик міжнародних фінансових організацій , у терміни складання та подання квартальної бюджетної звітності не складаються та до органів Казначейства не подаються;

б) квартальна та річна - до органів Казначейства та розпорядників вищого рівня за формами.

Елементи квартальної бюджетної звітності розкриваються у Пояснювальній записці.

Елементи річної бюджетної звітності розкриваються у Пояснювальній записці.

Головні розпорядники та розпорядники нижчого рівня, що належать до сфери їх управління, квартальну і річну зведену:

Фінансову звітність складають у обсязі.

Бюджетну звітність складають у обсязі.

Розпорядники бюджетних коштів за бюджетними програмами, призначення за якими встановлюються законом про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет за загальнодержавними витратами в частині міжбюджетних трансфертів та бюджетних програм з реалізації проектів економічного розвитку, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями, для відображення у бюджетній звітності складають і подають до органів Казначейства "Звіт про надходження та використання коштів загального фонду" (форма № 2д, № 2м), "Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду" (форма № 4-3д, № 4-3м).

Такі звіти подаються також відповідним головним розпорядникам, яким за такими бюджетними програмами (функціями) встановлені бюджетні призначення законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет.

Міністерства, головні розпорядники коштів державного бюджету зведену квартальну і річну фінансову та бюджетну звітність подають:

Казначейству України;

Рахунковій палаті.

Копії зведеної річної фінансової та бюджетної звітності, попередньо перевіреної та завізованої Казначейством України, подаються до Мінфіну України.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів зведену квартальну і річну фінансову та бюджетну звітність подають до органу Казначейства.

Копії зведеної річної фінансової та бюджетної звітності, попередньо перевіреної та завізованої в органах Казначейства, подаються до відповідних фінансових органів.

-Одержувачами бюджетних коштів:

Фінансова звітність - до органів Казначейства та розпорядників вищого рівня не подається.

-Бюджетна звітність складається та подається:

а) місячна - до органів Казначейства за формами, визначеними абзацами п’ятим - сьомим пункту 2.2 цієї глави;

б) квартальна та річна - до органів Казначейства та розпорядників вищого рівня за формами, визначеними абзацами другим - сьомим пункту 2.2 цієї глави.

Форми місячної бюджетної звітності у терміни складання та подання квартальної бюджетної звітності одержувачами бюджетних коштів не складаються та до органів Казначейства не подаються.

Фондами складається та подається:

Квартальна та річна фінансова звітність - до Казначейства України та Мінфіну України за формою.

-Бюджетна звітність:

а) місячна - до Казначейства України за формою.

б) квартальна та річна - до Казначейства України та Мінфіну України за формами.

Звіт про виконання бюджету (кошторису) Фонду щокварталу надається також Верховній Раді України, Президенту України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті у терміни, встановлені Мінфіном України.

Порядок заповнення форм фінансової та бюджетної звітності

«Баланс» (форма № 1) містить узагальнені підсумкові показники, отримані на підставі звірених даних бухгалтерського обліку, станом на початок звітного року та на кінець звітного періоду (року). Дані статей "Балансу" на початок звітного року повинні бути тотожними даним графи "На кінець звітного періоду (року)" фінансової звітності попереднього звітного року.

Розпорядники бюджетних коштів складають "Баланс" (форма № 1), який відображає результат про всі проведені господарські операції за коштами загального і спеціального фондів відповідного бюджету за всіма виконуваними програмами (функціями).

Заповнення форми № 1 "Баланс" здійснюється у такому порядку:

2.4 Удосконалення організації та методики обліку основних засобів

Порівняно основні етапи проведення аналізу основних засобів у бюджетних установах за різними методиками. Запропоновано алгоритм проведення аналізу основних засобів та визначено напрями вдосконалення оцінки основних засобів у бюджетних установах.

В умовах нестабільності економіки та дефіциту бюджету особливої уваги потребує фінансування бюджетних установ та ефективність використання коштів. Бюджетні установи мають свої особливості обліку та аналізу, крім того, на будь-які дії потрібні кошти, час на їх отримання та об- ґрунтованість використання, адже більшість активів придбаються за рахунок коштів. Слід зауважити, що більшість активів становлять саме необоротні активи, що підтверджує актуальність даної теми. При цьому внаслідок нечастого оновлення основних засобів важливим є раціональне їх ви- користання, що можна покращити за допомогою проведеного аналізу, виявлених проблемних ділянок та їх усунення, що підвищує актуальність даного дослідження.

Проблемами обліку, аналізу і контролю в бюджетних установах, зокрема необоротних активів, займалися такі вчені та економісти-практики, як: Болюх М. А., В. Батіщев, Р. Джога, В. Лемішовський, В. Матвеєва, С. Свірко, Б. Усач, Панков Д. А., Головкова Є. А., Загородній А. Г., Є. Данилов та ін.  Проте, не применшуючи досягнень цих вчених, слід зазначити, що вдосконалення проведення аналізу основних засобів у бюджетних установах потребує подальшого дослідження внаслідок великої кількості нюансів та відсутності вчасного фінансування для вирішення виниклих проблем в умовах нестабільної економіки.

За своїм призначенням основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі. Ті з них, котрі перебувають у розпорядженні бюджетних та наукових установ, виступають у формі невиробничих основних засобів, на відміну від виробничих фондів сфери матеріального виробництва. Спіль- ними їх рисами є те, що вони використовуються протягом тривалого терміну і під час свого функціонування зберігають свою натуральну форму, поступово зношуються та морально старіють у міру розвитку науки та техніки. Основні засоби бюджетних установ виступають у якості предметів невиробничого споживання, як загального, так і особистого. Характерним при цьому є те, що їх споживання є процесом створення послуг із задоволення потреб працівників. Слід зауважити, що не всі основні невиробничі засоби однаково впливають на виконання основних функцій бюджетних та наукових установ. Через це їх умовно поділяють на активну та пасивну частини.

На нашу думку наявність та рух основних засобів характеризується в натуральному та грошовому відношенні. Такі дані дозволяють проводити аналіз основних засобів в узагальненому вигляді та в аспекті окремих їх видів. Саме тому на початковому етапі аналізу вивчається структура й динаміка необоротних активів бюджетної установи [21, с. 34].

Далі логічним є з’ясування, чи вистачає основних засобів для погашення потреб чи, навпаки, забагато. Як вважає Загородній А. Г., аналіз забезпеченості основними засобами починається з оцінки відповідності їх наявної кількості за складом і структурою нормативним потребам бюджетної установи, які визначаються, виходячи з її потужності, обсягу та функціональних особливостей діяльності.

Я важаю аналіз ефективності використання основних засобів як одного з основних видів ресурсів бюджетної установи базується на загальній методиці оцінки використання ресурсів, що передбачає обчислення й аналіз показників віддачі на одиницю ресурсів та місткості ресурсів в одиниці продукції (для бюджетної установи – наданих послуг) [15].     

Так, по-перше, слід визначитись, чи проводився контроль основних засобів за періоди, що будуть аналізуватися, адже якщо висновок негативний, зокрема у звіті зазначається, що в суттєвих аспектах дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності не відповідають реальним даним, наявним у бюджетній установі, то проведення аналізу стає недоцільним, тому що проведення аналізу ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

У процесі проведення основних засобів перед здійсненням безпосередньо перевірки обліку надходження та вибуття основних засобів проводиться їх інвентаризація, це необхідно і перед проведенням аналізу для підтвердження даних бухгалтерського обліку, котрі є базою для розрахунку показників ефективності використання основних засобів. Отже, якщо проводився аудит досліджуваного періоду і зазначено, що в суттєвих аспектах інформація достовірна чи відомо про проведення інвентаризації та коректування даних бухгалтерського обліку відповідно до результатів інвентаризації за наявності відхилень, то додаткове проведення інвента- ризації не потрібне, в іншому випадку – краще провести. [16, с. 281]

Також на першому етапі перевірки необхідно з’ясувати джерела фінансування бюджетної установи, наявність спеціального фонду та чи є бюджетна установа платником податку на додану вартість. Це дасть змогу визначитися із субрахунками, на яких установа повинна відображати фактичні витрати, пов’язані з придбанням основних засобів. За наявності в установі Наказу про облікову політику слід визначити, які групи основних засобів зазначені в ньому і які субрахунки робочого Плану рахунків відкриті для їх обліку. Крім того, слід встановити, за якими кодами економічної класифікації видатків передбачене придбання основних засобів у кошторисі доходів та видатків і за рахунок коштів якого фонду – загального чи спеціального [29].

Звичайно, визначати, на яких субрахунках обліковуються основні засоби, в процесі проведення аналізу не доцільно, проте як під час проведення аналізу на підприємствах необхідно встановлювати, за рахунок власних чи залучених коштів придбаваються ті чи інші активи, так і в бю- джетних установах треба визначати, за рахунок загального чи спеціального фонду придбані ті чи інші основні засоби. Це означає, що необхідно порівняти основні етапи проведення аналізу та аудиту основних засобів з метою розробки об’єднаної методики. 

Отже, можна побачити, що основними етапами аналізу основних засобів у бюджетних установах є аналіз складу, надходження, вибуття та ефективності їх використання.

На підставі проведеного аналізу визначаються проблемні ділянки, заходи для їх усунення, а також напрями реалізації таких заходів.

Проте, перед тим як розраховувати ефективність використання основних засобів, слід провести інші процедури.

Таким чином, можна зробити висновок, що аналіз основних засобів у бюджетних установах має свої особливості, і, перш за все, це фінансування за рахунок бюджетних коштів, затвердження котрих потребує часу, отже, визначення необхідності тих чи інших основних засобів потрібне заздалегідь, що можливе за допомогою проведення аналізу. Ефективний аналіз неможливий без повних та достовірних даних, що пояснює необхідність

РОЗДІЛ 3. Аналіз і контрполь надходження та наявності і використання основних засобів

3.1. Мета, завдання та інформаційне забезпечення аналізу основних засобів

Метод бухгалтерського обліку в бюджетних установах — це сукупність способів і прийомів, за допомогою яких функціональна діяльність установи відображається в обліку. Він складається з ряду елементів, основними з яких є:

- документація;

- інвентаризація;

- рахунки;

- подвійний запис;

- оцінка;

- звітність.

Практичне використання кожного з них обумовлене відповідними положеннями, інструкціями, вказівками, розробленими і затвердженими відповідними органами (як правило, Державним казначейством України).

Фінансовий стан бюджетної організації – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин бюджетної організації, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають надходження, наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів спеціального і загального фонду.

Для аналізу діяльності бюджетної організації необхідно використовувати спеціальну методику, засновану на класичному аналізі фінансово-господарської діяльності з використанням моментів, що враховують особливості українських бюджетних організацій.

В бюджетних установах, у яких проводиться аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ, як правило, не планується проведення, в тому самому бюджетному році, ревізій або перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби.

Ревізія бюджетної установи фактично складається з комплексу взаємопов'язаних перевірок питань її фінансово-господарської діяльності та здійснюється за допомогою прийомів документального та фактичного контролю, спрямованого на виявлення обґрунтованості, доцільності та економічної ефективності господарських операцій, стану збереження майна.

З метою забезпечення об'єктивності висновків за результатами контролю, в тому числі шляхом своєчасного внесення ревізорам обґрунтованих зауважень чи пропозицій щодо його якості, треба орієнтуватися у процесі контролю.

Основні засоби бюджетних установ постійно поновлюються і збільшуються за вартістю за рахунок введення в експлуатацію заново побудованих будинків і споруд, придбання за плату нового обладнання, машин, інвентаря, а також безкоштовного надходження, включаючи гуманітарну допомогу, від інших підприємств, організацій та установ. Крім того, основні засоби можуть збільшуватися за рахунок виготовлення їх власними силами.

При надходженні об’єктів основних засобів в установу оформляється акт прийому-передачі ф. № 03–1 (бюджет), який складається в двох примірниках комісією, склад якої визначається залежно від характеру і вартості об’єкта.   Акт підписують члени комісії, особа, яка приймає об’єкт на матеріальну відповідальність, і затверджує керівник установи. Акт прийому-передачі складається, як правило, на кожний окремий об’єкт. Для однотипних і таких, що мають однакову вартість, машин, апаратури, приладів, обладнання та інвентаря допускається складання загального акта на прийняття кількох об’єктів.
       На практиці часто прийняття окремих предметів оформляється безпосередньо на підставі документів постачальника (рахунків-фактур, накладних). Матеріально відповідальна особа розписується на документі постачальника в прийнятті об’єкта на відповідальне зберігання.
        Прийняття на баланс будівель, споруд, насаджень оформляється актами про здачу їх в експлуатацію.

Документи на надходження основних засобів разом із технічною документацією передаються в бухгалтерію для оприбуткування об’єктів, що надійшли, і відкриття інвентарних карток.

У бухгалтерії для організації обліку і забезпечення контролю за збереженням основних засобів згідно з Інструкцією з обліку основних засобів бюджетних установ, затвердженою ГУДКУ, Міністерством економіки України, Державним комітетом статистики України від 2.12.97 за № 124/136/71 і новим Планом рахунків ведеться аналітичний і синтетичний облік основних засобів.

Кожному інвентарному об’єкту присвоюється інвентарний номер, який складається з восьми знаків.

Інвентарний номер вказується на металевому жетоні чи картковій бирці, прикріплюваних до об’єкта. В окремих випадках інвентарний номер вказується фарбою, наприклад, на зворотному боці килима. Коли об’єкт є складним, тобто включає ті чи інші відособлені елементи, які складають разом одне ціле, наприклад ЕОМ, то на кожному елементі повинен бути вказаний той самий інвентарний номер, що й на основному об’єкті, який їх об’єднує.

Інвентарний номер, присвоєний об’єкту основних засобів, зберігається за ним протягом усього періоду його знаходження в даній установі. Орендовані основні засоби обліковуються під інвентарним номером, присвоєним йому орендодавцем.

Інвентарні номери в обов’язковому порядку наводяться в первинних документах і регістрах з обліку основних засобів.

Вихідні дані про рух основних засобів групуються та узагальнюються в системі рахунків синтетичного та аналітичного обліку. Облік наявності та руху основних засобів, прийнятих на баланс установи, ведеться на активному рахунку № 10 «Основні засоби». 

 Конкретний перелік об’єктів основних засобів, обліковуваних на кожному субрахунку.

 За дебетом рахунка № 10 та його субрахунками відображається первинна вартість основних засобів, яка залишається незмінною протягом усього періоду знаходження об’єкта в даній установі.

Активному рахунку № 10 протистоять пасивні рахунки № 131 «Знос основних засобів» і № 401 «Фонд у необоротних активах». Регулювальний рахунок № 131 призначений для обліку зносу основних засобів, а рахунок № 401 — для обліку вартості тієї частини майна, яка є джерелом утворення основних засобів.

Наявність подвійних проводок з обліку надходження основних засобів, придбаних за плату або виготовлених власними силами, пояснюється тим, що придбання основних засобів для діючих установ зумовлено витрачанням грошових коштів (касовими видатками) і наявністю фактичних видатків за кошторисом доходів і видатків.

Облік операцій з надходження основних засобів відображається в різних меморіальних ордерах.

Регістром аналітичного (інвентарного) обліку основних засобів є інвентарні картки ф. № 03–6 (бюджет), 03–8 (бюджет), 03–9 (бюджет), сферу застосування. Для аналітичного обліку орендованих основних засобів використовуються копії інвентарних карток орендодавця, які додаються до акта прийняття-передачі.

Інвентарні картки містять показники, які досить повно характеризують технічний стан об’єкта і дають змогу отримувати інформацію, необхідну в процесі його експлуатації. У картках зазначається річна сума зносу і рік, в якому останній раз знос нараховується. Якщо у складі обладнання, пристроїв, обчислювальної техніки містяться дорогоцінні метали, в розділі «Коротка індивідуальна характеристика об’єкта» картки ф. № 03–6 (бюджет) наводиться перелік деталей, в яких є дорогоцінні метали, а також їх маса за даними технічної документації.

Сукупність інвентарних карток створює картотеку основних засобів, яка зберігається в бухгалтерії у розрізі субрахунків, груп, підгруп. У кожній групі чи підгрупі інвентарні картки розміщуються за матеріально відповідальними особами, а в централізованих бухгалтеріях — додатково і за установами, які вони обслуговують.

Кожній інвентарній картці присвоюється певний номер, під яким вона зареєстрована в описах ф. № 03–10 (бюджет) у розрізі груп основних засобів, а в централізованих бухгалтеріях — за обслуговуваними установами.

Усі основні засоби в обов’язковому порядку повинні знаходитися на відповідальному зберіганні посадових осіб, призначених наказом керівника установи. Так, в установах освіти матеріально відповідальними особами є заступник директора з адміністративно-господарської роботи, завідуючий господарством, старший майстер, завідуючий кабінетом, кастелянша та ін. З матеріально відповідальними особами керівник установи укладає договір про повну матеріальну відповідальність.

Особи, відповідальні за збереження основних засобів, ведуть інвентарні списки основних засобів ф. № 03–13 (бюджет). Бухгалтерія установи стежить за тим, щоб дані пооб’єктного обліку основних засобів за місцями їх знаходження (експлуатації) були тотожні записам в інвентарних картках. Схему облікового процесу надходження основних засобів наведено.

В умовах нестабільності економіки та дефіциту бюджету особливої уваги потребує фінансування бюджетних установ та ефективність використання коштів. Бюджетні установи мають свої особливості обліку та аналізу, крім того, на будь-які дії потрібні кошти, час на їх отримання та об- ґрунтованість використання, адже більшість активів придбаються за рахунок коштів. Слід зауважити, що більшість активів становлять саме необоротні активи, що підтверджує актуальність даної теми. При цьому внаслідок нечастого оновлення основних засобів важливим є раціональне їх ви- користання, що можна покращити за допомогою проведеного аналізу, виявлених проблемних ділянок та їх усунення, що підвищує актуальність даного дослідження.

Проблемами обліку, аналізу і контролю в бюджетних установах, зокрема необоротних активів, займалися такі вчені та економісти-практики, як: Болюх М. А., В. Батіщев, Р. Джога, В. Лемішовський, В. Матвеєва, С. Свірко, Б. Усач, Панков Д. А., Головкова Є. А., Загородній А. Г., Є. Данилов та ін.   Проте, не применшуючи досягнень цих вчених, слід зазначити, що вдосконалення проведення аналізу основних засобів у бюджетних установах потребує подальшого дослідження внаслідок великої кількості нюансів та відсутності вчасного фінансування для вирішення виниклих проблем в умовах нестабільної економіки.

За своїм призначенням основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі. Ті з них, котрі перебувають у розпорядженні бюджетних та наукових установ, виступають у формі невиробничих основних засобів, на відміну від виробничих фондів сфери матеріального виробництва. Спільними їх рисами є те, що вони використовуються протягом тривалого терміну і під час свого функціонування зберігають свою натуральну форму, поступово зношуються та морально старіють у міру розвитку науки та техніки. Основні засоби бюджетних установ виступають у якості предметів невиробничого споживання, як загального, так і особистого. Характерним при цьому є те, що їх споживання є процесом створення послуг із задоволення потреб працівників. Слід зауважити, що не всі основні невиробничі засоби однаково впливають на виконання основних функцій бюджетних та наукових установ. Через це їх умовно поділяють на активну та пасивну частини.

На наш погляд наявність та рух основних засобів характеризується в натуральному та грошовому відношенні. Такі дані дозволяють проводити аналіз основних засобів в узагальненому вигляді та в аспекті окремих їх видів. Саме тому на початковому етапі аналізу вивчається структура й динаміка необоротних активів бюджетної установи.

Далі логічним є з’ясування, чи вистачає основних засобів для погашення потреб чи, навпаки, забагато, аналіз забезпеченості основними засобами починається з оцінки відповідності їх наявної кількості за складом і структурою нормативним потребам бюджетної установи, які визначаються, виходячи з її потужності, обсягу та функціональних особливостей діяльності

Аналіз ефективності використання основних засобів як одного з основних видів ресурсів бюджетної установи базується на загальній методиці оцінки використання ресурсів, що передбачає обчислення й аналіз показників віддачі на одиницю ресурсів та місткості ресурсів в одиниці продукції (для бюджетної установи – наданих послуг).

У процесі проведення аудиту основних засобів перед здійсненням безпосередньо перевірки обліку надходження та вибуття основних засобів проводиться їх інвентаризація [36, с. 281].

Звичайно, визначати, на яких субрахунках обліковуються основні засоби, в процесі проведення аналізу не доцільно, проте як під час проведення аналізу на підприємствах необхідно встановлювати, за рахунок власних чи залучених коштів придбаваються ті чи інші активи, так і в бю- джетних установах треба визначати, за рахунок загального чи спеціального фонду придбані ті чи інші основні засоби. Це означає, що необхідно порівняти основні етапи проведення аналізу та аудиту основних засобів з метою розробки об’єднаної методики.

Далі, як зазначають І. Бенько та С. Сисюк, аналіз ефективності використання основних засобів як одного з основних видів ресурсів бюджетної установи базується на загальній методиці оцінки використання ресурсів, що передбачає обчислення й аналіз показників віддачі на одиницю ресурсів та місткості ресурсів в одиниці продукції (для бюджетної установи – наданих послуг).

Це необхідно і перед проведенням аналізу для підтвердження даних бухгалтерського обліку, котрі є базою для розрахунку показників ефективності використання основних засобів. Отже, якщо проводився аудит досліджуваного періоду і зазначено, що в суттєвих аспектах інформація достовірна чи відомо про проведення інвентаризації та коректування даних бухгалтерського обліку відповідно до результатів інвентаризації за наявності відхилень, то додаткове проведення інвентаризації не потрібне, в іншому випадку – краще провести.

Звичайно, визначати, на яких субрахунках обліковуються основні засоби, в процесі проведення аналізу не доцільно, проте як під час проведення аналізу на підприємствах необхідно встановлювати, за рахунок власних чи залучених коштів придбаваються ті чи інші активи, так і в бю- джетних установах треба визначати, за рахунок загального чи спеціального фонду придбані ті чи інші основні засоби. Це означає, що необхідно порівняти основні етапи проведення аналізу та аудиту основних засобів з метою розробки об’єднаної методики.

На підставі проведеного аналізу визначаються проблемні ділянки, заходи для їх усунення, а також напрями реалізації таких заходів.

Таким чином, можна зробити висновок, що аналіз основних засобів у бюджетних установах має свої особливості, і, перш за все, це фінансування за рахунок бюджетних коштів, затвердження котрих потребує часу, отже, визначення необхідності тих чи інших основних засобів потрібне заздалегідь, що можливе за допомогою проведення аналізу. Ефективний аналіз неможливий без повних та достовірних даних, що пояснює необхідність проведення інвентаризації в разі її відсутності в установі для підтвердження достовірності даних, а отже, й для прийняття раціональних управлінських рішень у майбутньому, що підтверджує важливість подальшого дослідження.

Напрямами подальших досліджень є вдосконалення етапів аналізу необоротних активів у бюджетних установах.

3.2. Аналіз надходження,  наявності і використання основних засобів Державної інспекції сільського господарства в Київській області

Економічний аналіз забезпечує вибір необхідної для прийняття управлінських рішень інформації та перехід від фіксації стану господарських операцій та процесів до рівня їх розуміння. Це дозволяє з різнорідних даних про окремі економічні явища та фактах господарської діяльності скласти цілісну картину господарського процесу, виявити притаманні лише йому в конкретних умовах тенденції, розробити варіанти управлінських рішень та вибрати з поміж них найбільш оптимальний.

На практиці економічний аналіз дозволяє дати характеристику стану мережі бюджетних установ та наукових організацій, здійснити перевірку правильності та обґрунтованості планових показників господарської діяльності, стану норм та нормативів, що їх регулюють. Крім того, він також є необхідним для об’єктивної оцінки фактичних результатів діяльності, виявлення відхилень від планів та їх причин. Кінцева мета аналізу - це пошук резервів подальшого покращення діяльності установ та організацій, котрі перебувають на фінансуванні з державного та місцевих бюджетів. Отже, економічний аналіз є одним із важливих інструментів управління і повинен широко застосовуватись в господарській практиці. Місце та роль економічного аналізу в управлінні обумовили формування самостійної галузі економічної науки – аналізу господарської діяльності.

Економічний аналіз діяльності бюджетної установи необхідно проводити на всіх етапах бюджетного планування - від кошторису виокремленої установи до бюджету держави в цілому. Він є невід'ємною частиною процесу прийняття рішень у системі управління бюджетною установою.

До сутності економічного аналізу входять також узагальнення його результатів, оцінка результатів роботи установи в цілому та розроблення конкретних заходів по знешкодженню виявлених недоліків та використанні резервів.

Слід зазначити, що основні завдання економічного аналізу не вичерпуються цим переліком. Вони є загальними для всіх бюджетних та наукових установ та виконуються при всебічному вивченні їхньої діяльності. В подальшому завдання конкретизуються по сферах діяльності, по видах ресурсів та окремих господарських ситуаціях. Вони вирішуються з допомогою загальних та власних методик дослідження економіки установ.

Метод економічного аналізу - це науково обґрунтована система прийомів і способів комплексного, взаємопов'язаного та безперервного дослідження динамічного розвитку виробничих відносин у нерозривній єдності з продуктивними силами господарської діяльності бюджетних установ, розкриття факторів, тенденцій і закономірностей цього розвитку, обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень, виявлення і мобілізації внутрішньогосподарських резервів. Метод економічного аналізу базується на дедукції (логічне висловлювання від загального до часткового, від загальних суджень до часткових або інших загальних висновків) та індукції (логічне висловлювання від часткових, поодиноких випадків до загального висновку, від окремих фактів до узагальнення. Метод економічною аналізу спрямований на: розчленування предметів і явищ на частини; вивчення і виявлення внутрішніх зв'язків; узагальнення і підбиття підсумків господарської діяльності. В основі методу економічного аналізу лежить система способів і прийомів аналізу господарської діяльності як єдиного цілого та формалізованого опису результатів аналізу у вигляді системи показників.

Важливість аналізу необоротних активів пояснюється, з одного боку, необхідністю дотримання режиму жорсткої економії бюджетних ресурсів, а з другого - специфікою діяльності бюджетних установ, яка полягає у високій соціальній значущості кінцевих результатів їхньої роботи.

Матеріальні ресурси - речові елементи, які в процесі господарської діяльності використовуються як предмети праці. Вони цілком споживаються в кожному виробничому циклі і повністю переносять свою вартість на витрати бюджетних установ і вартість вироблюваної ними продукції (послуг). Особливістю споживання матеріалів у бюджетний сфері є те, що вони з використанням у виробництві вибувають із народногосподарського обороту. Частка споживання матеріалів у невиробничій сфері в загальному обсязі витрат значно нижча, ніж у виробництві.

Об'єктами аналізу матеріальних ресурсів є надходження, зберігання та використання матеріальних цінностей. Мета аналізу - сприяння ліпшому використанню матеріальних ресурсів для збільшення вироблюваної продукції (послуг) і підвищення її якості.

Завданнями аналізу є: оцінювання забезпеченості підприємства основними та допоміжними матеріалами; визначення повноти задоволення заявок; виявлення факторів, що впливають на використання матеріалів; оцінювання використання матеріалів; підрахунок резервів зростання випуску продукції (послуг); відпрацювання заходів з використання виявлених резервів збільшення випуску продукції (послуг).

Для бюджетних установ є також важливим формування та використання різноманітних надходжень власних коштів. Вони виступають джерелом зростання їхніх фінансових можливостей, збільшення обсягу послуг, підвищення якості обслуговування виробництва і населення, а також дієвості матеріального стимулювання працівників. Формування спеціального фонду в бюджетних установах здійснюється в межах дозволених видів діяльності, які визначаються відповідними рішеннями уряду.

Аналіз видатків на заробітну плату є особливо важливим в умовах дотримання бюджетною установою завдань щодо заощадливого використання бюджетних коштів, необхідності дотримання нормативів і положень, передбачених законодавством з оплати праці. Проведення аналізу використання фонду оплати праці дає можливість оцінити потребу установи в коштах на оплату праці, її обґрунтованість, визначити повноту використання фонду заробітної плати в цілому по установі та окремо за категоріями персоналу. Вивчення результатів аналізу видатків на заробітну плату дає можливість: впливати на ефективність праці працівників бюджетної сфери; виявляти фактори і визначати їх вплив на зміну виплат з фонду заробітної плати, запобігати нераціональним, необґрунтованим виплатам за рахунок коштів, передбачених кошторисом на оплату праці.

У Державній інспекції сільського господарства в Київській області первісне формування складу необоротних активів бюджетних установ здійснює держава за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Надалі для забезпечення господарської діяльності та якісного надання послуг їх склад постійно поповнюється та оновлюється через придбання за системою тендерних торгів, капітальне будівництво, отримання гуманітарної допомоги та безоплатне надходження. Всі ці процеси характеризуються як надходження необоротних активів.

Таблиця 3.1 

Характеристика зміни технічного стану основних засобів Державної інспекції сільського господарства в Київській області

за 2013-2014р. 

Показник

На кінець 2013 року

На кінець 2014 року

Основні засоби, грн.

9984070,00

9977551,00

Зношення основних засобів, грн.

4909695,00

5220620,00

Зношення, %

49,18

52,32

Збільшення зношення основних засобів негативно характеризує діяльність даної установи, щодо вдосконалення матеріально-технічної бази виробництва.

Необоротні активи в цій організації поділяють на дві групи: матеріальні необоротні активиті, що мають фізичну та/або матеріальну форму (основні засоби / фонди та інші необоротні матеріальні активи) та нематеріальні необоротні активиті, що не мають фізичної та/або матеріальної форми.

Вивчення співвідношення між касовими та фактичними видатками здійснюється в цілому за кошторисом і за окремими його статтями з використанням даних Звіту про виконання кошторису видатків (форма №2), Балансу виконання кошторису видатків (форма № 1), обліку касових і фактичних видатків за окремими статтями і видами. Таким чином, про співвідношення між касовими та фактичними видатками судять за характером зміни залишків на матеріальних та розрахункових рахунках балансу виконання єдиного кошторису.

Важливим етапом аналізу виконання кошторису видатків є вивчення співвідношення між касовими та фактичними видатками. Касові видатки можуть перевищувати фактичні, бути рівними їм (що є досить рідкісним явищем), або меншими за них. У процесі аналізу необхідно виходити з того, що відкриття бюджетних кредитів або перерахування грошових ресурсів із бюджету організації здійснюється згідно із затвердженим кошторисом. Кошторис передбачає потребу в грошових ресурсах для господарських операцій: придбання товарно-матеріальних цінностей, розрахунки за їх поставки та інші операції, пов'язані з діяльністю організації в поточному бюджетному році.

Таблиця 3.2 

Видатки та надання кредитів за бюджетною програмою (тис. гривень) в Державній інспекції сільського господарства в Київській області в 2014р.

                                                                                                                                                                                                                                      

 

Затверджено паспортом бюджетної програми 

Касові видатки (надані кредити) 

Відхилення 

загальний фонд 

Спеціальний фонд 

разом

загальний фонд 

спеціальний фонд 

Разом

загальний фонд

спеціальний фонд

Разом

14492,9

2,0

14494,9

13712,2

0

13712,2

-780,7

-2,0

-782,7

За даними табл. 3.2 можна зробити висновок, що касові видатки (надані кредити ) менше з загального фонду на 780,7 тис. грн. та з спеціального фонду на 2,0 тис. грн. та сума відхилення від затвердженого паспортом бюджетної програми становить 728,7тис. грн. 

Таблиця 3.3

Видатки на реалізацію державних цільових програм, які виконуються в межах бюджетної програми (тис. гривень.) в Державній інспекції сільського господарства в Київській області в 2014р.                                                                                                                                                                                                                                       

Код державної цільової програми

Назва державної цільової програми

Затверджено паспортом бюджетної програми

Касові видатки (надані кредити)

Відхилення

загальний фонд

спеціальний фонд

Разом

загальний фонд

спеціальний фонд

разом

загальний фонд

спеціальний фонд

Разом

427

Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року

14492,9

2,0

14494,9

13712,2

0

13712,2

-780,7

-2,0

-782,7

За даними табл. 3.3 можна зробити висновок до державной цільовой програмі розвитку українського села на період до 2015 року значних змін в структурі не відбулося. Ретельному аналізу підлягають статті доходів, що зменшилися в абсолютному виразі.

Ефективність функціонування бюджетних установ пов'язана з виконанням раціонально складеного та затвердженого кошторису. Для бюджетних установ не передбачена звітність, яка б дозволяла проаналізувати рух за статтями власного капіталу.

Найбільш ліквідними ресурсами господарюючого суб'єкта є його грошові кошти. Аналіз руху потоків грошових коштів дає змогу вивчити їх динаміку, суму перевищення надходжень над витратами, розрахувати показники необхідного рівня забезпеченості, що в цілому сприяє плануванню витрат у межах отриманих цільових коштів. Грошовий потік - це рух ліквідних грошових коштів, тобто їх надходження та витрачання в процесі господарської діяльності.

Таблиця 3.4 

Напрями  використання бюджетних коштів (тис. гривень) в Державній інспекції сільського господарства в Київській області в 2014р.

 


з/п 

 

Напрями використання бюджетних коштів

Затверджено паспортом бюджетної програми

Касові видатки (надані кредити) 

Відхилення

загальний фонд

спеціальний фонд

Разом

загальний фонд

спеціальний фонд

разом

загальний фонд

спеціальний фонд

Разом

1

Забезпечення виконання функцій і завдань у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі

14383,2

2,0

14385,2

13700,6

0

13700,6

-682,6

-2,0

-684,6

2

Погашення кредиторської заборгованості, зареєстрованої в органах ДКСУ станом на 01.01.13

109,7

0

109,7

11,6

0

11,6

-98,1

0

-98,1

За даними табл. 3.4 можна зробити висновок, що значних змін в структурі доходів не відбулося, крім незначного зменшення питомої ваги податкових надходжень. Ретельному аналізу підлягають статті доходів, що зменшилися в абсолютному виразі. Дохідна частина кошторисів бюджетних установ, формуються за рахунок асигнувань з державного або місцевих бюджетів та  для забезпечення запасів не вистачає власних оборотних коштів, кредитів і позик; організації загрожує банкрутство.

Ефективність функціонування бюджетних установ залежить від раціонального використання трудових ресурсів, роль яких посилюється персоніфікованим характером праці. Найважливішим завданням кадрової та організаційної роботи бюджетних установ є забезпечення традиційно високого рівня кваліфікації персоналу, забезпеченості кадрами, забезпечення і підвищення якості обслуговування населення. Тому в умовах постійно зростаючого рівня плинності кваліфікованих кадрів і низької оплати праці працівників бюджетної сфери завдання управління вимагають своєчасних і обґрунтованих рішень, здатних змінити ситуацію на краще.

Таблиця 3.5

План асигнувань за винятком надання кредитів з (бюджету) загального фонду бюджету Державної інспекції сільського господарства в Київській області за 2013-2014р.

Найменування

КЕКВ

2013

2014

1

2

3

4

5

1

Оплата праці

2110

9043900

9627000

2

Медикаменти та перев'язувальні матеріали

2120

3297920

3494600

3

Оплата комунальних послуг та енергоносіїв

2270

574800

537900

4

Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку

2282

9000

5

Інші видатки

50000*

1560900

782000

6

ВСЬОГО

14477520

14450500

За даними табл. 3.5 можна зробити висновок, що значних змін в структурі доходів не відбулося, крім незначного зменшення оплати комунальних послуг та енергоносіїв та інших видатків і збільшення оплати праці та окремих заходів по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку, (Додаток Е і Е1).

Первісне формування складу необоротних активів бюджетних установ і організацій здійснює держава за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Надалі для забезпечення оптимізації господарської діяльності та якісного надання послуг постійно їхній склад поповнюється та оновлюється через придбання за системою тендерних торгів, капітальне будівництво, отримання гуманітарної допомоги та безкоштовне надходження. Усі зазначені процеси характеризуються як надходження необоротних активів.

Таблиця 3.6

Основні засоби в державній інспекції сільського господарства Київській області (грн.) за 2014р.

Показники

Кінець звітного періоду 2013р.

кінець звітного періоду 2014р.

Різн.

1

2

3

4 (3-2)

Основні засоби

9984070,00

9977551,00

6519

Машини та обладнання

2315294,00

2317819,00

2525

Інструменти, прилади та інвентар

681578,00

676544,00

1358122

Інші основні засоби

247676,00

243666,00

4010

Інші не оборотні матеріальни активи

124814,00

526238,00

401424

Нематеріальні активи

22782,00

22782,00

0

Разом необоротних активів

10131666,00

10526571,00

394905

Згідно таблиці 3.6 в державній інспекції сільського господарства в Київській область відбулись зміни в необоротних активах: збільшено необоротних активів разом 403949,00грн., отримано в межах головних розпорядників бюджетних коштів 403949,00трн. І зменшення необоротних активів разом 9044,00грн., списані як непридатні 9044,00грн.

Одним з показником, що характеризує технічний стан засобів, є коефіцієнт їх зношення, який визначають шляхом відношення величини зношення до початкової вартості всіх основних засобів та їх складових. Цей коефіцієнт відображає, якою мірою основні засоби, що перебувають в експлуатації, зношені (Таблиця 3.7).

Таблиця 3.7

Характеристика зміни основних засобів Державної інспекції сільського господарства в Київській області

за 2013-2014р. 

Показник

На кінець 2013 року

На кінець 2014 року

Основні засоби, грн.

9984070,00

9977551,00

Зношення основних засобів, грн.

4909695,00

5220620,00

Зношення, %

49,18

52,32

Збільшення зношення основних засобів негативно характеризує діяльність даної установи, щодо вдосконалення матеріально-технічної бази виробництва.

Зо 2014р відбулися зміни в необоротних активах на 403949,00грн., отримали межах головних розпорядників бюджетних коштів на 403 949,00грн. і Зменшення необоротних активів (списані як не придатні ) 9044,00грн.

Отже Що ж стосується аналізу ефективності використання основних засобів бюджетних установ, то він повинен включати:

1) оцінку відповідності їх наявної кількості за складом і структурою нормативним потребам бюджетної установи, які визначаються, виходячи з її потужності, обсягу та функціональних особливостей діяльності [3, с. 86];

2) розрахунок показників інтенсивності руху та якісного стану основних засобів – показників придатності й зносу;

3) аналіз показників віддачі на одиницю ресурсів та місткості ресурсів у одиниці продукції (для бюджетної установи – наданих послуг). Показники віддачі ресурсів бюджетної установи характеризують величину виконаної роботи або наданих послуг у розрахунку на 1 грн. використаних ресурсів, а показники місткості характеризують витрати або запаси ресурсів у розрахунку на 1 грн. виконаної роботи чи наданих послуг. Під запасами ресурсів розуміють наявний їх обсяг на звітну дату, а під витратами – поточні витрати ресурсів, зокрема, за основними засобами – нарахований знос [1, с.255].
      Фондовіддача виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує скільки надається послуг на одиницю основних виробничих фондів.        

Фондомісткість є вартістю основних виробничих фондів, яка припадає на одиницю послуги бюджетної установи.

 Загальну методику аналізу ефективності використання основних засобів, що є універсальною для всіх без винятку бюджетних установ, можна доповнити аналізом оцінки ефективності використанні основних засобів, що відіграють специфічну роль у діяльності бюджетної установи.

Серед таких показників можна виділити, наприклад:
- середній термін використання ліжка, середня оборотність одного ліжка, кількість проведених обстежень за допомогою певного апарату тощо (для лікувально-діагностичних закладів);
- середня наповненість класу учнями або студентами, кількість змін навчання тощо (для навчальних закладів) і т.д.

Загальні та спеціальні показники ефективності використання основних засобів бюджетних установ дають можливість комплексного вивчення стану управління установою і показують першочергові напрямки вдосконалення основних засобів.

      Таким чином, розглянуті у даній статті останні зміни нормативної бази з питань обліку основних засобів повинні враховуватися при відображенні облікових процедур у всіх бюджетних установах. Крім того, ці зміни зумовлюють необхідність оптимізації типових форм первинного обліку операцій з основними засобами. Тому в статті запропоновані пропозиції щодо вдосконалення цих форм. Крім того, автором статті узагальнено основні показники ефективності використання основних засобів бюджетних установ і запропоновано застосування в аналізі спеціальних показників, які будуть відрізнятися залежно від сфери діяльності бюджетної установи.

3.3. Організація проведення контролю основних засобів

 

Проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ.
     Цей Порядок визначає механізм проведення органами державної контрольно - ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ (далі - фінансово-господарський аудит).

Фінансово-господарський аудит - це форма державного фінансового контролю, яка спрямована на запобігання фінансовим порушенням та забезпечення достовірності фінансової звітності.

        Основним завданням фінансово-господарського аудиту є сприяння бюджетній установі у забезпеченні правильності ведення бухгалтерського обліку, законності використання бюджетних коштів, державного і коммунального майна, складанні достовірної фінансової та організації дієвого внутрішнього фінансового контролю.

       Під час проведення фінансово-господарського аудиту досліджуються  первинні документи щодо операцій з коштами та майном,  іншими  активами  і пасивами, ведення  бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності та організація внутрішнього фінансового контролю.

    Фінансово-господарський аудит включає:

-проведення протягом року моніторингу фінансової звітності бюджетної  установи, у тому числі з використанням баз даних Державного казначейства;

-проведення у разі виявлення за результатами моніторингу фінансової звітності бюджетної установи ризикових операцій перевірки використання бюджетних коштів, державного і комунального майна,  правильності ведення  бухгалтерського обліку, складання достовірної фінансової звітності;

-дослідження системи внутрішнього фінансового контролю, зокрема якості його організації;

-підготовку керівництву бюджетної установи пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень за результатами моніторингу її фінансової звітності та/або перевірки;

-відстеження усунення керівництвом бюджетної установи недоліків і порушень, виявлених за результатами моніторингу її фінансової звітності та/або перевірки;

-надання висновку про рівень достовірності фінансової звітності бюджетної установи, ступінь дотримання її посадовими особами законодавства з фінансових питань та повноту врахування, внесених у ході фінансово-господарського аудиту.

      Фінансово-господарський аудит проводиться органами державної контрольно-ревізійної служби за планами, які складаються та затверджуються у порядку, визначеному законодавством.

     У бюджетних установах, де проводиться фінансово-господарський
аудит, ревізії і перевірки за ініціативою органів державної контрольно-ревізійної служби не плануються.

     Не пізніше ніж за десять календарних днів до фінансово-господарського   аудиту керівнику бюджетної установи надсилається  відповідне  повідомлення із зазначенням мети і відповідальних за проведення аудиту посадових осіб.

     Для проведення фінансово-господарського аудиту посадовій особі  органу державної контрольно-ревізійної служби видається посвідчення  встановленого ГоловКРУ зразка, підписане керівником  відповідного  органу державної контрольно-ревізійної служби і скріплене печаткою цього органу.

    Посадова особа органу державної контрольно-ревізійної служби зобов'язана пред'явити керівнику бюджетної установи посвідчення на право проведення фінансово-господарського аудиту і на його прохання розписатися в журналі відвідання установи та її структурних підрозділів представниками контролюючих органів.

     Фінансово-господарський аудит проводиться протягом бюджетного періоду в такій послідовності:

1) ознайомлення із сферою діяльності бюджетної установи та системою    бухгалтерського обліку, фінансової звітності і внутрішнього  фінансового  контролю; аналіз нормативно-правових, методичних документів, розрахунків  та обґрунтувань, матеріалів,  пов'язаних  з  проведенням   попередніх контрольних заходів, публікацій у засобах масової інформації, звернень, інформації суб'єктів господарювання та державних органів щодо використання бюджетною установою коштів та майна, інших і пасивів;

2) виявлення можливих недоліків у фінансово-господарській бюджетної   установи та здійсненні внутрішнього фінансового  контролю,  оцінка  ризиків та підготовка програми проведення фінансово-господарського аудиту;

3) проведення моніторингу фінансової звітності бюджетної установи та у разі потреби перевірка використання коштів та майна, інших активів і пасивів, правильності ведення бухгалтерського обліку; аналіз місячної і квартальної фінансової звітності; оцінка результатів попереднього зовнішнього і внутрішнього фінансового контролю; визначення повноти врахування керівництвом бюджетної установи пропозицій, внесених у ході моніторингу її фінансової звітності та/або перевірки.

Результати моніторингу фінансової звітності при виявленні недоліків та/або ознак порушень оформляються довідкою, а перевірка - довідкою або актом, один примірник яких передається керівництву бюджетної установи;

4) дослідження річної фінансової звітності бюджетної установи;  оцінка  врахування пропозицій, внесених керівництву бюджетної установи протягом   звітного року за результатами моніторингу й фінансової звітності та/або перевірки, складання проекту аудиторського звіту з підготовкою висновків і пропозицій; Обговорення проекту аудиторського звіту з керівництвом бюджетної установи; підписання аудиторського звіту; надання аудиторського звіту керівництву бюджетної установи;

5) інформування у разі потреби інших державних органів про рівень достовірності фінансової звітності бюджетної установи, ступінь дотримання її посадовими особами законодавства з фінансових питань та стан її внутрішнього фінансового контролю.

       На кожному етапі проведення фінансово-господарського аудиту посадовими особами органу державної контрольно-ревізійної служби можуть надаватися керівництву бюджетної установи пропозиції виявлених недоліків і порушень, які є обов'язкові до розгляду.

      Посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби у  разі     звернення керівництва бюджетної установи надають роз'яснення щодо здійснення операцій з коштами та майном, іншими активами і пасивами, ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності та організації внутрішнього фінансового.

     Методика проведення фінансово-господарського аудиту ГоловКРУ.

     Результати фінансово-господарського аудиту відображаються у звіті, який складається у порядку та за формою, визначеними ГоловКРУ.

      Три примірники аудиторського звіту передаються керівництву бюджетної установи, один з яких залишається у її справах, другий – подається разом з річним фінансовим звітом головному розпоряднику бюджетних коштів, а в разі його відсутності - територіальному фінансовому органу, третій – відповідному органу Державного казначейства.

      Користувачами аудиторських звітів є розпорядники бюджетних коштів, фінансові органи та органи Державного казначейства.

      За ненадання інформації або надання недостовірної та неповної інформації для проведення фінансово-господарського аудиту посадові особи бюджетних установ несуть відповідальність згідно із законодавством.

3.4. Методика проведення контролю надходження і наявності основних засобів та складання звіту ревізора

Аудит фінансової та господарської діяльності бюджетної установи - це форма державного фінансового контролю, яка спрямована на попередження фінансових порушень у бюджетній установі та забезпечення достовірності її фінансової звітності.

Основним завданням аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ є сприяння бюджетній установі у:

- забезпеченні правильності ведення бухгалтерського обліку;

- законності і ефективності використання бюджетних коштів, державного і комунального майна,

- формуванні достовірної фінансової звітності;

- організації дієвого внутрішньогосподарського фінансового контролю.

Базовим елементом державного аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ є визначення ризиків та оцінка їх можливого впливу на результати фінансово-господарської діяльності бюджетної установи і показники її фінансової звітності.

Державний аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюється відповідно до планів роботи органів контрольно-ревізійної служби.

Варто зазначити, що в Державної інспекції сільського господарства в Київській області, у яких проводиться аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ, як правило, не планується проведення, в тому самому бюджетному році, ревізій або перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби.

        Аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ проводиться державними аудиторами у відповідності до наказу керівника ГоловКРУ чи контрольно-ревізійного управління, області, місті Києві. Кількість державних аудиторів на одну бюджетну установу визначається залежно від кількості бюджетних програм, учасником яких є бюджетна установа, обсягів бюджетного фінансування, кількості структурних підрозділів, особливостей організації бухгалтерського обліку, системи внутрішньогосподарського фінансового контролю та інших чинників (в межах 1 - 3 чол.).

Слід відзначити, що за одним державним аудитором, залежно від обсягів фінансування, кількості бюджетних програм, учасником яких є бюджетна установа, та інших чинників, може бути закріплено від 1 до 5 бюджетних установ.

У відповідно до вимог нормативних актів, керівнику бюджетної установи, у якій проводитиметься аудит фінансової і господарської діяльності, не пізніше ніж за 10 календарних днів до його початку надсилається повідомлення про відповідальних за його здійснення посадових осіб.

Державний аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ проводиться за такими етапами:

Першій етап "Підготовка до проведення фінансово-господарського аудиту"

Завданням першого етапу є детальне ознайомлення з особливостями діяльності бюджетної установи, системи її бухгалтерського обліку, фінансової звітності і внутрішньогосподарського фінансового контролю, здійснення оцінки ризиків та підготовка програми проведення фінансово-господарського аудиту.

Програма аудиту затверджується керівником (заступником керівника) відповідного органу ДКРС і повинна включати:

1) конкретні ризикові сфери діяльності, операції, ділянки бухгалтерського обліку та внутрішньогосподарського контролю, ризики ІТ тощо;

2) перелік суб'єктів господарювання (пов'язаних осіб), від яких доцільно отримати інформацію шляхом направлення запитів, проведення у них зустрічних перевірок (звірок) у встановленому законодавством порядку;

3) конкретна мета аудиторської процедури чи її елементу (наприклад, під час вивчення системи бухгалтерського обліку досліджується облік основних засобів, однією конкретною метою цього дослідження є здійснення оцінки правильності визначення вартості основних засобів при їх придбанні, проведенні індексації їх вартості, тобто оцінка правильності визначення вартості основних засобів);

4) обсяг аудиторських процедур за кожним фактором ризику;

5) назву робочого документа, який складатиметься після виконання аудиторської процедури чи окремого її елемента;

6) виконавця (конкретного державного аудитора);

7) дату виконання аудиторських процедур, у тому числі обстежень в бюджетній установі;

8) дату перегляду матеріалів вищестоящим керівником державного аудитора.

На етапі підготовки до проведення аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ державний аудитор зобов'язаний:

-o визначити за кожною систем фактори ризику (слабкі місця в управлінні фінансами та майном бюджетної установи, у здійсненні внутрішньогосподарського фінансового контролю);

- здійснити оцінку ризиків;

- за результатами оцінки ризиків скласти програму фінансово-господарського аудиту.

При попередньому плануванні аудиту державний аудитор:

1) більш детально вивчає діяльність бюджетної установи, шляхом аналізу:

а) нормативно-правових актів та методичних документів, які регламентують фінансово-господарську діяльність бюджетних установ відповідного профілю;

б) установчих документів, організаційної структури та управління бюджетної установи;

С) видів діяльності бюджетної установи.

За результатами аналізу аудитором визначаються фактори ризику та проводиться оцінка їх можливого впливу.

Наприклад, до факторів ризику діяльності можна віднести:

- зміни, внесені до нормативно-правових актів, якими встановлюються додаткові регламенти, необхідні для здійснення певних господарських операцій;

- зміни схемних посадових окладів чи порядку розрахунку конкретних видів нарахувань заробітної плати;

- зміни в організаційній структурі, внаслідок яких конкретні функції у фінансово-господарській діяльності виконуватимуться структурними підрозділами, працівники яких не мають відповідного досвіду чи кваліфікації;

- створення відокремлених підрозділів;

- призначення нових керівників, які не мали практичного досвіду з управління бюджетними установами відповідного профілю чи досвіду роботи в бюджетній сфері;

- зміни у видах діяльності тощо.

2) більш детально вивчає систему бухгалтерського обліку бюджетної установи. Детальне ознайомлення аудитора з системою бухгалтерського обліку бюджетної установи полягає у:

а) більш глибокому вивченні нормативно-правових актів та методичних документів, які регламентують ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

б) вивченні облікової політики та організації бухгалтерського обліку;

с) аналізі основних фінансових показників та їх змін. Для цього проводиться камеральна перевірка фінансової звітності бюджетної установи за попередній рік (якщо аудитором не здійснювався фінансовий аудит цієї установи у попередньому році), аналізуються розрахунки та обґрунтування до кошторису на поточний рік, зміни показників кошторису у порівнянні з попередніми роками;

і) визначенні системних та несистемних операцій.

Після цього державним аудитором визначаються фактори ризику та проводиться оцінка їх можливого впливу. Наприклад, до факторів ризику бухгалтерського обліку можна віднести:

- зміни, внесені до нормативно-правових актів, якими змінюється порядок відображення в обліку тих чи інших операцій, віднесення до кодів економічної класифікації видатків;

- відсутність положення про бухгалтерію, посадових інструкцій облікових працівників, правил документообігу, наказів керівника про надання права підпису конкретних документів посадовим особам бюджетної установи, внаслідок чого працівники бухгалтерії не можуть визначити, чи має певна посадова особа повноваження на підписання конкретного документу;

- суттєві зміни показників кошторису у порівнянні з попередніми роками (зокрема, збільшення асигнувань на оплату праці, на придбання товарів, робіт і послуг, яке повинно здійснюватися відповідно до законодавства про державні закупівлі; наявність асигнувань на капітальні видатки тощо);

- суттєве збільшення видатків при неадекватному збільшенні обсягів робіт (послуг);

- значне зростання дебіторської та/або кредиторської заборгованості;

- наявність асигнувань за кодами програмної (функціонально), економічної кваліфікації видатків, які не планувалися та не здійснювалися у попередньому році;

- відсутність внутрішніх регламентів для системних та несистемних операцій.

3) оцінює результати попередніх контрольних заходів. Аналіз матеріалів попередніх контрольних заходів, стану та обраних бюджетною установою шляхів усунення виявлених недоліків і порушень також здійснюється державним аудитором з метою визначення факторів ризику та оцінки їх можливого впливу.

Наприклад, до факторів ризику у цій сфері можна віднести такі випадки:

- попередньою ревізією виявлені систематичні порушення законодавства у сфері державних закупівель, однак склад тендерного комітету не змінився, не видано розпорядчого документу з метою усунення виявлених порушень;

- попередньою ревізією виявлено недостачу, однак матеріально відповідальна особа продовжує працювати на тій самій посаді, недостачу нею не відшкодовано, річна інвентаризація не проводилася;

- попередньою ревізією виявлено факти переплати заробітної плати внаслідок встановлення необгрунтовано завищених (у порівнянні з нормативно-правовими актами) надбавок чи доплат, однак система встановлення надбавок та доплат не змінилася тощо.

4) визначає пов'язані з бюджетною установою сторони. Визначення пов'язаних з бюджетною установою сторін здійснюється шляхом вивчення державним аудитором договорів і операцій бюджетної установи, після чого визначаються фактори ризику та оцінюється їх можливий вплив.

Наприклад, до факторів ризику можна віднести:

- укладення договорів з тими самими суб'єктами господарювання, які мають значну дебіторську заборгованість, або з суб'єктами господарювання, щодо яких аудитор має інформацію про завищення ними обсягів робіт, ціни товарів або послуг, розцінок чи тарифів;

- укладення договорів з маловідомими суб'єктами господарювання, які нещодавно створені або предмет договору не є їх основною діяльністю;

- укладення договорів з суб'єктами господарювання, які мають невідповідну репутацію тощо.

5) оцінює стан використання бюджетною установою інформаційних технологій. Ознайомлення державного аудитора з станом використання бюджетною установою інформаційних технологій (ІТ) здійснюється шляхом вивчення:

а) ступеня використання ІТ в бухгалтерському обліку;

б) використання різних програм, їх сумісності та відповідності встановленим Державним казначейством України правилам ведення обліку;

с) порядку обслуговування (поновлення, внесення змін) програм відповідно до змін у методології ведення бухгалтерського обліку;

і) доступу до інформації, у тому числі можливості внесення несанкціонованих змін.

За результатами ознайомлення визначаються фактори ризику та оцінюється ступінь їх можливого впливу.

Наприклад, до факторів ризику можна віднести:

- застосування бюджетною установою неліцензійних (несертифікованих) програм або програм, не пристосованих для ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах;

- невнесення змін до програм, якщо це було необхідно з огляду на внесені Державним казначейством України зміни до порядку ведення обліку;

- відсутність розмежування доступу до ділянок обліку, доступ до комп'ютерної програми осіб, які не мають відповідних повноважень, внаслідок чого можливе внесення несанкціонованих змін тощо.

6) оцінює середовище внутрішнього контролю. Оцінка стану внутрішньогосподарського контролю бюджетної установи полягає у:

а) ознайомленні з середовищем, у якому функціонує система внутрішньогосподарського контролю;

б) визначенні заходів, що вживаються керівництвом бюджетної установи для створення і надійного функціонування внутрішньогосподарського контролю (накази, розпорядження, положення, посадові інструкції, правила чи регламенти тощо);

с) визначенні ступеня додержання правил, встановлених керівництвом бюджетної установи (чи виконуються фактично накази, розпорядження, положення, посадові інструкції, правила чи регламенти тощо) для попередження, виявлення та виправлення помилок, попередження та виявлення фактів обману (крадіжок, приписок, шахрайства тощо); встановлені правила також мають забезпечити досягнення бюджетною установою визначеної установчими документами та кошторисом (іншими плановими документами) мети.

За результатами ознайомлення визначаються фактори ризику та оцінюється ступінь їх можливого впливу.

Наприклад, до факторів ризику можна віднести такі випадки:

- керівництвом бюджетної установи не встановлено правила здійснення внутрішньогосподарського контролю - немає наказів, розпоряджень тощо;

- аналіз встановлених правил свідчить про їх формальність, не-врахування специфіки діяльності бюджетної установи чи наявності ризиків, внаслідок чого важко попередити, виявити та виправити помилки, неможливо попередити та виявити факти обману, правила не забезпечують досягнення мети;

- аудиторськими процедурами виявлено, що встановлені правила фактично не виконуються або виконуються формально тощо.

7)визначає суттєвість ризиків;

Межа суттєвого в об'єкті аудиту - це максимально припустимий розмір помилкової суми, яка може бути показана у звітах, що оприлюднюються, і розглядається як несуттєва (не вводить користувачів фінансової звітності в оману). Оцінка того, що є суттєвим, - справа професійного судження аудитора. Конкретних вказівок про межу суттєвого не містять ні Міжнародні стандарти аудиту, ні Національні нормативи аудиту. При плануванні з метою виявлення перекручень і помилок аудитор приблизно визначає суттєве за операціями.

Оцінка суттєвого може бути:

- абсолютною (застосовується дуже рідко);

- відносною (у відсотках до визначених показників звітності). Існує два підходи до визначення суттєвого:

- індуктивний - визначається суттєве для кожного рахунку, потім робиться оцінка загального суттєвого;

- дедуктивний - визначається суттєве для фінансового звіту в цілому, а потім плануються перевірки кожного рахунку.

При іншому підході виключається ситуація, коли сума оцінки суттєвого за окремими рахунками перевищує припустиму величину помилок для балансу та інших звітів.

При оцінці суттєвого визначаються його рамки (у межах від 0,5 до 2 % відповідних обсягів), однак враховуються не тільки кількісні, а й якісні критерії.

Аудиторський ризик складається з трьох елементів:

- природний (невід'ємний, вроджений, власний, діловий) ризик - вірогідність помилок в обліку, які залежать від характеру самої операції або її виду, це ризик того, що бухгалтерський облік і фінансова звітність установи містять недостовірну інформацію;

-ризик контролю (системи контролю) - вірогідність того, що внутрігосподарський контроль бюджетної установи може не попередити виникнення суттєвої помилки або не виявити її;

-ризик невиявлення - вірогідність того, що аудитор не виявить суттєвих помилок, які не виправив внутрішній контроль.

Природний ризик і ризик контролю є об'єктивними, вони існують незалежно від аудиту. Завдання аудитора полягає в тому, щоб дати їм оцінку і провести процедури для одержання прийнятного рівня ризику невиявлення, щоб зменшити загальний аудиторський ризик.

Отже, чим суттєвішими є природний ризик та ризик контролю, тим більше аудитор має прагнути до зменшення ризику невиявлення - тобто збільшувати обсяг детальних тестів.

8) визначає засоби, які зменшують ризики.

Крім обов'язків, на етапі підготовки до проведення аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ державний аудитор має право:

- o одержувати від бюджетної установи та органів Державного казначейства України фінансову та статистичну звітність, кошториси та розрахунки і обґрунтування до них, інші документи (матеріали попередніх контрольних заходів, накази, розпорядження, правила, положення, посадові інструкції, правила документообігу тощо);

- направляти пов'язаним особами запити та у встановленому законодавством порядку проводити зустрічні перевірки (звірки), одержувати копії документів та пояснення щодо операцій з бюджетною установою;

- отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівника та інших посадових осіб бюджетної установи;

- проводити безпосередньо в бюджетній установі опитування, анкетування, тестування, обстеження та інші аудиторські процедури для визначення ризиків, їх оцінки та складання програми аудиту.

        Слід зауважити, що вихід державного аудитора в бюджетну установу з метою обстеження її фінансово-господарських операцій протягом місяця після дати складання нею фінансової звітності за кожний квартал та для дослідження річної фінансової звітності є обов'язковим. При цьому дати виконання аудиторських процедур мають бути максимально пов'язані з фактичним проведенням операцій та складанням фінансової звітності.    Наприклад, дослідження правильності та обґрунтованості визначення асигнувань на поточний рік доцільно проводити не пізніше квітня, обстеження законності використання коштів на капітальні видатки - в тому періоді, в якому здійснюються видатки та проводяться роботи, обстеження правильності перерахунку заробітної плати (у разі змін посадових окладів) - у місяці, наступному за першим нарахуванням заробітної плати у нових розмірах тощо.

       При необхідності до програми аудиту можуть вноситися зміни в порядку, встановленому для затвердження програми.

      Другий етап " Проведення поточних аудиторських процедур": Завданням другого етапу "Проведення поточних аудиторських процедур" є підтвердження законності проведених операцій, достовірності їх  відображення в бухгалтерському обліку та періодичній фінансовій звітності, а у разі виявлення недоліків чи порушень - надання керівництву бюджетної установи рекомендацій щодо їх усунення та моніторинг стану їх врахування.

     На цьому етапі державний аудитор зобов'язаний:

1) за затвердженою програмою аудиту здійснювати поточні аудиторські процедури (моніторинг, камеральні перевірки, обстеження тощо) стосовно ризикових сфер, операцій, ділянок обліку та внутрішньогосподарського контролю.

2) у разі виявлення інших, ніж у попередньому етапі, факторів ризику або у разі встановлення обстеженням, що фактори, попередньо визначені як ризикові, фактично такими не є - уточнювати програму аудиту;

3) при виявленні в ході поточних аудиторських процедур недоліків, ознак порушень чи порушень - скласти довідку та надати її примірник керівництву бюджетної установи;

4) готувати відповідь (висновки) на письмові зауваження (заперечення) керівництва бюджетної установи до довідки, складеної за результатами аудиторської процедури;

5) готувати керівництву бюджетної установи (на його письмове звернення) роз'яснення з питань проведення фінансово-господарських операцій, бухгалтерського обліку, фінансової звітності та організації внутрішньогосподарського фінансового контролю;

6) передавати довідки, складені за результатами аудиторських процедур, якими виявлено порушення з ознаками зловживань, керівникам органів ДКРС для прийняття рішення щодо подальшої їх реалізації;

7) відстежувати стан врахування керівництвом бюджетної установи письмових рекомендацій дер8) вести облік роботи державного аудитора в спеціальному журналі жавного аудитора;

Крім обов'язків, державний аудитор на етапі проведення поточних аудиторських процедур має право:

1) одержувати від бюджетної установи документи для камеральної перевірки;

2) проводити безпосередньо в бюджетній установі аудиторські процедури, в ході яких перевіряти документи, ініціювати проведення фактичних контрольних процедур (контрольних обмірів, інвентаризацій, звірок з дебіторами і кредиторами тощо), здійснювати опитування, анкетування тощо;

3) одержувати в письмовій чи усній формі пояснення від керівника та інших посадових осіб стосовно конкретних рішень, операцій або документів;

4) відстежувати усунення (виправлення) керівництвом бюджетної установи виявлених поточними аудиторськими процедурами недоліків і порушень.

Для з'ясування законності фінансово-господарських операцій, достовірності відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності бюджетної установи даних про стан взаєморозрахунків з іншими суб'єктами господарювання (пов'язаними особами) державний аудитор ініціює направлення їм відповідних запитів та у передбачених законодавством випадках проводить у них зустрічні перевірки (звірки).

В рамках проведення поточних аудиторських процедур державний аудитор зобов'язаний провести моніторинг операцій на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства України та фінансової звітності бюджетної установи.

       Моніторинг - аудиторська процедура, яка полягає у безперервному відстеженні операцій на рахунках бюджетної установи, відкритих в органі Державного казначейства України, та показників її фінансової звітності з метою виявлення ознак, які можуть свідчити про можливість допущення фінансових порушень

Основним завданням моніторингу цих операцій є:

по-перше, виявлення якомога раніше ознак, що можуть свідчити про відхилення від встановлених законодавством принципів використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності;

по-друге, звернення уваги відповідальних посадових осіб бюджетної установи на ці ознаки з метою запобігання незаконним і неефективним витратам та втратам фінансових ресурсів, коригування управлінських рішень.

Моніторинг проводиться без виходу в бюджетну установу за допомогою відстеження операцій на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства України, аналізу періодичної (місячної, квартальної) фінансової звітності бюджетної установи. При необхідності, може досліджуватися періодична статистична звітність.

Крім моніторингу операцій на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства України державний аудитор зобов'язаний провести камеральну перевірку фінансової звітності бюджетної установи.

Камеральна перевірка - аудиторська процедура, що здійснюється без виходу в бюджетну установу з метою виявлення та попереднього аналізу відхилень між плановими та фактичними показниками фінансової звітності, неузгодженості між показниками, наведеними у різних формах звітності.

Основними завданнями камеральної перевірки фінансової звітності є: по-перше, виявлення шляхом суцільної перевірки фінансової звітності фактів неузгодженості між показниками, наведеними у різних формах звітності або в тих самих формах звітності за різні періоди бюджетного року;

по-друге, аналіз виявлених відхилень у звітності та встановлення можливих причин їх утворення;

по-третє, звернення уваги відповідальних посадових осіб бюджетної установи на ці порушення і відхилення з метою оперативного усунення недоліків і порушень та забезпечення достовірності фінансової звітності;

в четверте, визначення питань для обстеження під час виходу в бюджетну установу.

Камеральна перевірка фінансової звітності здійснюється без виходу в бюджетну установу.

При проведенні камеральної перевірки періодичної фінансової звітності необхідно дати відповідь на такі основні питання:

1) чи відповідають звітні показники запланованим;

2) у випадку виявлення розбіжностей встановити, чи є вони об'єктивними;

3) чи узгоджуються між собою показники, наведені у різних формах звітності;

4) які операції (процеси, системи) необхідно обстежити під час виходу в бюджетну установу.

У відповідності до затвердженої програми державний аудитор зобов'язаний здійснити ще одну поточну аудиторську процедуру - обстеження.

Обстеження - аудиторська процедура, що здійснюється безпосередньо в бюджетній установі і полягає у дослідженні планових та бухгалтерських (первинних і зведених) документів, господарських договорів, фінансової та статистичної звітності, інших документів, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю, бухгалтерським обліком та внутрішньогосподарським фінансовим контролем.

Обстеження здійснюється з обов'язковим виходом в бюджетну установу, під час якого за кожним фактором ризику застосовуються документальні та/або фактичні методи контролю за затвердженою програмою аудиту, використовуються інформаційні та аналітичні матеріали, підготовлені за результатами моніторингу і камеральних перевірок.

Основними завданнями обстеження є:

по-перше, оцінка законності ризикових операцій, правильності їх відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, виявлення фактів її недостовірності, відхилень від встановлених законодавством норм при використанні коштів і майна;

по-друге, встановлення причин допущення фінансових порушень;

по-третє, оцінка стану внутрішньогосподарського контролю;

в-четверте, підготовка рекомендацій щодо виправлення недоліків, усунення фінансових порушень та їх наслідків.

При проведенні обстеження слід проаналізувати за кожним фактором ризику відповідно до програми аудиту:

1) рівень організації документообігу та якість документації;

2) законність ризикових операцій та правильність їх документального оформлення;

3) повноту і своєчасність відображення в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності ризикових операцій;

4) правильність застосування рахунків і субрахунків бухгалтерського обліку та бухгалтерських проведень, відповідність даних регістрів бухгалтерського обліку даним первинних документів за відібраними ризиковими операціями;

5) реальність дебіторської та кредиторської заборгованостей, дотримання встановлених термінів для попередньої оплати за відібраними ризиковими операціями;

6) проведення інвентаризації ризикових статей балансу відповідно до вимог законодавства;

9) дотримання встановленого порядку державних закупівель;

10) достовірність та відповідність показників фінансової звітності даним Журнал-головної, регістрів бухгалтерського обліку та первинним документам за відібраними ризиковими операціями;

Отже, якщо проводився аудит досліджуваного періоду і зазначено, що в суттєвих аспектах інформація достовірна чи відомо про проведення інвентаризації та коректування даних бухгалтерського обліку відповідно до результатів інвентаризації за наявності відхилень, то додаткове проведення інвентаризації не потрібне, в іншому випадку – краще провести.

Також на першому етапі перевірки аудитору необхідно з’ясувати джерела фінансування бюджетної установи, наявність спеціального фонду та чи є бюджетна установа платником податку на додану вартість. Це дасть змогу визначитися із субрахунками, на яких установа повинна відображати фактичні витрати, пов’язані з придбанням основних засобів. За наявності в установі Наказу про облікову політику слід визначити, які групи основних засобів зазначені в ньому і які субрахунки робочого Плану рахунків відкриті для їх обліку. Крім того, слід встановити, за якими кодами економічної класифікації видатків передбачене придбання основних засобів у кошторисі доходів та видатків і за рахунок коштів якого фонду – загального чи спеціального.

Так, по-перше, слід визначитись, чи проводився аудит основних засобів за періоди, що будуть аналізуватися, адже якщо висновок аудитора негативний, зокрема у звіті аудитора зазначається, що в суттєвих аспектах дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності не відповідають реальним даним, наявним у бюджетній установі, то проведення аналізу стає недоцільним, тому що проведення аналізу ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

У процесі проведення аудиту основних засобів перед здійсненням безпосередньо перевірки обліку надходження та вибуття основних засобів проводиться їх інвентаризація [35, с. 281].

Розділ 4.Забезпечення охорони праці працівників  Державної інспекції сільського господарства в Київській області

4.1. Порядок розроблення інструкцій з охорони праці та пожежної безпеки на товаристві з обмеженою відповідальністю Державної інспекції сільського господарства в Київській області

Організаційно-методичну і наглядову діяльність з охорони праці, підготовку управлінських рішень та контроль за їх виконанням на  Державної інспекції сільського господарства в Київській області покладено на службу охорони праці, яка здійснює свою діяльність відповідно до Положення про службу з охорони праці.

Метою управління охороною праці на  Державної інспекції сільського господарства в Київській області є забезпечення безпеки, збереження здоров’я та працездатності людини під час трудової діяльності.

Система управління охороною праці Державної інспекції сільського господарства в Київській області розроблялася з урахуванням особливостей його виробничої діяльності і вписується в існуючу структуру й схему управління підприємством у цілому, де органи (суб’єкти) управління діяльністю одночасно є органами (суб’єктами) управління охорони праці. Зокрема, суб’єктами управління підприємства виступає головний інженер з охорони праці та директор підприємства, а у виробничому цеху –– заступник директора з виробництва; об’єктами управління — діяльність функціональних служб (бухгалтерія, відділ маркетингу та логістики) і структурних підрозділів (цех та дільниці) щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, і на Державної інспекції сільського господарства в Київській області в цілому.

В основу Система управління охороною праці підприємства покладена економіко-цільова спрямованість функціонування й комплексний підхід до вирішення проблем охорони праці. Це виражається в чіткому формулюванні цільових завдань як бажаний результат діяльності та у розробці економічного механізму як способу, що забезпечує досягнення поставленої мети.

Найважливішими завданнями Система управління охороною праці на  Державної інспекції сільського господарства в Київській області в цілому є такі:

  •  організація та координація роботи в галузі охорони праці;
  •  планування роботи й прогнозування виробничого ризику (ступеня небезпеки);
  •  технологічне забезпечення;
  •  технічне забезпечення;
  •  матеріально-технічне забезпечення;
  •  нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці, соціальне забезпечення;
  •  правове забезпечення;
  •  інформаційне, нормативно-медичне і методичне забезпечення;
  •  економіко-цільове регулювання та мотивація безпечної роботи;
  •  контроль за станом охорони праці;
  •  облік, аналіз і оцінка показників стану охорони праці та функціонування Система управління охороною праці.

Функції служби охорони праці на  Державної інспекції сільського господарства в Київській області в цілому виконує головний інженер з охорони праці (менеджер з персоналу за сумісництвом), адже чисельність працюючих на підприємстві дорівнює 32 особам.

Головний інженер з охорони праці підпорядковується безпосередньо директору підприємства і у разі виявлення порушень має право:

- безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об’єкти з метою перевірки стану їх безпеки;

- видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

- вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

-зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

- надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Головний інженер з охорони праці  Державної інспекції сільського господарства в Київській області виконує такі функції:

  •  організовує і координує роботи з охорони праці на підприємстві, здійснює контроль за додержанням у структурних підрозділах законодавчих і нормативних правових актів з охорони праці, проведенням профілактичної роботи із запобігання виробничого травматизму, професійних і виробничо-обумовлених захворювань, заходів зі створення здорових і безпечних умов праці на підприємстві, за наданням робітникам установлених пільг і компенсацій за умовами праці;
  •  організовує вивчення умов праці на робочих місцях, роботу з перевірки технічного стану устаткування, запобіжних і захисних пристроїв;
  •  інформує працівників від особи роботодавця про стан умов праці на робочому місці, а також про прийняті заходи щодо захисту від небезпечних і шкідливих виробничих факторів, забезпечує підготовку документів на виплату відшкодування збитків, причинених здоров'ю працівників у результаті нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
  •  організовує проведення перевірок, обстеження технічного стану устаткування, машин і механізмів на відповідність їх вимогам нормативних актів з охорони праці, стану санітарно-побутових приміщень;
  •  забезпечує проведення ввідних і повторних інструктажів, навчання і перевірку знань з охорони праці працівників підприємства. Видає керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержує від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці, вимагає відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують нормативи з охорони праці, зупиняє роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва в разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;
  •  забезпечує проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки в разі виникнення аварій згідно з чинним типовим положенням; контролює складання кошторисів витрат на заходи з охорони праці в підрозділах підприємства, правильність складання заявок на спецодяг та інші засоби індивідуального захисту, спецхарчування, запобіжні та захисні пристрої тощо;
  •  бере участь у розслідуванні та аналізі причин виробничого травматизму, професійних захворювань, у розробленні заходів щодо їх запобігання та усунення. Організовує роботу кабінету з охорони праці та пропаганду заходів з охорони праці і виробничої санітарії;
  •  забезпечує складання звітності з охорони праці.

Інструкція є нормативним актом, що містить обов'язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства і будівельних майданчиках або в інших місцях, де за дорученням власника чи уповноваженого ним органу (далі - роботодавець) виконуються ці роботи, трудові чи службові обов'язки.

Інструкції поділяються на :

  •  інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці;
  •  примірні інструкції;
  •  інструкції, що діють на підприємстві (див. додаток У).

Інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці, розробляються для персоналу, який провадить вибухові роботи, обслуговує електричні установки та пристрої, вантажопідіймальні машини та ліфти, котельні установки, посудини, що перебувають під тиском, і для інших працівників, правила безпеки праці яких установлені міжгалузевими нормативними актами про охорону праці, затвердженими органами державного нагляду за охороною праці.

Ці інструкції затверджуються відповідними органами державного нагляду за охороною праці за узгодженням з міністерствами або іншими органами, до компетенції яких належить дана інструкція або окремі  її вимоги, і їх дотримання є обов'язковим для працівників відповідних професій або при виконанні відповідних видів робіт на всіх підприємствах незалежно від їх підпорядкованості, форми власності та виду діяльності.

Кожній інструкції присвоюється назва і скорочене позначення (код, порядковий номер).

Інструкціям, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів, при їх включенні до Державного реєстру міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці присвоюються скорочені позначення, прийняті Держнаглядохоронпраці.

Примірним інструкціям, що затверджуються міністерствами чи іншими органами виконавчої влади та об'єднаннями підприємств, присвоюються скорочені  позначення, прийняті Національним НДІ охорони праці.

Інструкціям, що розробляються і затверджуються на підприємствах, присвоюються порядкові номери службами охорони праці цих підприємств.

У назві інструкції стисло вказується, для якої професії або виду робіт вона призначена, наприклад: «Інструкція з охорони праці для електрозварника», «Примірна інструкція з охорони праці при роботі з ручним електроінструментом».

Включенню до інструкцій підлягають загальні положення щодо охорони праці та організаційні і технічні вимоги безпеки, що визначаються на основі:

  •  чинного законодавства України про працю та охорону праці, стандартів,правил, норм та інших нормативних іорганізаційно-методичнихдокументів про охорону праці;
  •  аналізу документів з охорони праці стосовно відповідного виробництва,професії (виду робіт);
  •  характеристики робіт, що підлягають виконанню працівником конкретної професії у відповідності з її кваліфікаційною характеристикою;
  •  вимог безпеки до технологічного процесу, виробничого обладнання, інструментів і пристроїв, що застосовуються при виконанні відповідних робіт, а також вимог безпеки, що містяться в експлуатаційній та  ремонтній  документації і в технологічному регламенті;
  •  виявлення небезпечних і шкідливих виробничих факторів, характерних для даної  професії  (виду робіт) як при нормальному  протіканні процесу, так і при відхиленнях від оптимального режиму, визначення заходів та засобів захисту від них, вивчення конструктивних та експлуатаційних особливостей і ефективності використання цих засобів;
  •  аналізу обставин та причин найбільш імовірних аварійних ситуацій, нещасних випадків та професійних захворювань, характерних для даної професії (виду робіт);
  •  вивчення передового досвіду безпечної організації праці та виконання відповідних робіт, визначення найбезпечніших методів та прийомів їх виконання.

Інструкції повинні містити такі розділи :

  •  загальні положення;
  •  вимоги безпеки перед початком роботи;
  •  вимоги безпеки під час виконання роботи;
  •  вимоги безпеки після закінчення роботи;
  •  вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

За необхідності в інструкції можна включити й інші розділи.

Наприклад, у примірних інструкціях може бути передбачений розділ "Вступ", у якому відображаються відповідні положення законодавства України про працю та охорону праці, вказівки щодо порядку внесення змін і доповнень до цих інструкцій тощо.

Для розміщення матеріалів, які доповнюють основну частину інструкцій, ілюструють чи конкретизують її окремі вимоги, може бути включений розділ "Додатки". У цьому ж розділі може бути наведений  перелік нормативних актів,  на підставі яких розроблена інструкція.

Розділ "Загальні положення" повинен містити:

  •  відомості про сферу застосування інструкції;
  •  загальні відомості про об'єкт розробки: визначення робочого
    місця працівника даної професії (виду робіт) в залежності від
    тривалості його перебування на ньому протягом робочої зміни
    (постійне чи непостійне); коротка характеристика технологічного
    процесу та обладнання, що застосовується на цьому робочому місці,
    виробничій дільниці, в цеху;
  •  умови і порядок допуску працівників до самостійної роботи за
    професією або до виконання відповідного виду робіт (вимоги  щодо
    віку, стажу роботи, статі, стану здоров'я, проходження медоглядів,
    професійної освіти та спеціального навчання з питань охорони
    праці, інструктажів, перевірки знань тощо);
  •  вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку, що стосуються питань охорони праці для даного виду робіт або професії, а також відомості про специфічні особливості організації праці і технологічних процесів та про коло трудових обов'язків працівників даної професії (що виконують даний вид робіт);
  •  характеристику основних небезпечних та шкідливих виробничих факторів для даної професії (виду робіт), особливості їх впливу на працівника;
  •  перелік видів спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, що належать до видачі працівникам даної професії (виду робіт) згідно з чинними нормами, із зазначенням стандартів або технічних умов на них;
  •  вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни, яких повинен дотримуватись працівник під час виконання роботи.
  •  Розділ "Вимоги безпеки перед початком роботи" повинен містити:
  •  порядок приймання зміни у випадку безперервної роботи, в тому
    числі при порушенні режиму роботи виробничого обладнання або
    технологічного процесу;
  •  порядок підготовки робочого місця, засобів індивідуального захисту;
  •  порядок перевірки справності обладнання, інструменту, захисних пристроїв небезпечних зон машин і механізмів, пускових, запобіжних, гальмових і очисних пристроїв, систем блокування та сигналізації, вентиляції та освітлення, знаків безпеки, первинних засобів пожежогасіння, виявлення видимих пошкоджень захисного заземлення (занулення) тощо;
  •  порядок перевірки наявності та стану вихідних матеріалів (сировини, заготовок, напівфабрикатів);
  •  порядок повідомлення роботодавця про виявлені несправності обладнання,  пристроїв, пристосувань, інструменту, засобів захисту тощо.

Розділ "Вимоги безпеки під час роботи" повинен містити:

- відомості щодо безпечної організації праці, про прийоми та методи безпечного виконання робіт, правила використання технологічного обладнання, пристроїв та інструментів, а також застереження про можливі небезпечні, неправильні методи та прийоми праці, які заборонено застосовувати;

  •  правила безпечного поводження з вихідними матеріалами (сировиною, заготовками, напівфабрикатами), з готовою продукцією, допоміжними матеріалами та відходами виробництва, що являють небезпеку для працівників;
  •  правила безпечної експлуатації внутрішньо цехових транспортних і вантажопідіймальних засобів і механізмів, тари; вимоги безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах та транспортуванні вантажу;
  •  вказівки щодо порядку утримання робочого місця в безпечному стані;
  •  можливі види небезпечних відхилень від нормального режиму роботи  обладнання та технологічного регламенту і способи  їх усунення;
  •  вимоги щодо використання засобів індивідуального та колективного захисту від шкідливих і небезпечних виробничих факторів;
  •  умови, за яких робота повинна бути припинена (технічні, метеорологічні, санітарно-гігієнічні тощо);
  •  вимоги щодо забезпечення пожежо- та вибухобезпеки;
  •  порядок повідомлення роботодавця про нещасні випадки чи раптові захворювання, факти порушення технологічного процесу, виявлені несправності обладнання, устаткування, пристроїв, інструменту, засобів захисту та про інші небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що загрожують життю і здоров'ю працівників.
  •  Розділ "Вимоги безпеки після закінчення роботи" повинен містити:
  •  порядок безпечного вимикання, зупинення, розбирання, очищення
    і змащення обладнання, пристроїв, машин, механізмів та апаратури, а при безперервному процесі - порядок передачі їх черговій зміні;
  •  порядок здавання робочого місця;
  •  порядок прибирання відходів виробництва;
  •  вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни, яких повинен дотримуватись працівник після закінчення роботи;
  •  порядок повідомлення  роботодавця про всі недоліки, що виявились у процесі роботи.

Розділ "Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях" повинен містити:

  •  відомості про ознаки можливих аварійних ситуацій, характерні причини аварій (вибухів, пожеж тощо);
  •  відомості про засоби та  дії, спрямовані на запобігання можливим аваріям;
  •  порядок дій, особисті обов'язки та правила поведінки працівника при виникненні аварії згідно з планом її ліквідації, в тому числі у випадку її виникнення під час передачі-приймання зміни при безперервній роботі;
  •  порядок повідомлення роботодавця про аварії та ситуації, що можуть до них призвести;
  •  відомості про порядок застосування засобів протиаварійного захисту та сигналізації;
  •  порядок дій щодо подання першої медичної допомоги потерпілим під час аварії.

4.2. Визначення економічних наслідків травматизму (професійного захворювання) на  Державній інспекції сільського господарства в Київській області

Виробничий травматизм та профзахворювання спричиняють не тільки моральні, соціальні, а й значні економічні збитки. Тому визначення економічних наслідків непрацездатності є важливим і актуальним на рівні як держави, так і виробництва.

Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я.

Розмір відшкодування встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який мала особа до ушкодження здоров’я. Власник має повністю відшкодувати втрачений потерпілим заробіток у розмірі, що відповідає встановленому МСЕК відсотку втрати професійної працездатності потерпілого.

Розмір одноразової допомоги потерпілому визначається колективним договором (угодою, трудовим договором). У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім’ї повинен бути не менше п’ятирічного заробітку потерпілого і, крім того, не менше однорічного заробітку потерпілого на кожного утриманця.

Усі економічні наслідки непрацездатності поділяються на дві групи: загальнодержавні витрати і збори K; втрати і збитки виробничих підприємств.

Втрати, які несе суспільство, включають:

  •  втрати профспілкових організацій на надання допомоги та оплату путівок у розмірі затрат по соціальному страхуванню;
  •  суму виплат державного страхового товариства особам у порядку індивідуального страхування;
  •  суму додаткових асигнувань вищих організацій на вжиття заходів щодо усунення наслідків масових нещасних випадків;
  •  суму збитків суспільства у вигляді податків з неоподаткованої частини доходів потерпілих, з виплат за лікарняними листами (лише в державних підприємствах);
  •  суму потенційних збитків, заподіяних суспільству у зв’язку з виходом робітника на пенсію по інвалідності за розрахунковий період.

Більш спрощена методика врахування матеріальних втрат унаслідок травматизму і захворювань дається А. Н. Гржегоржевським.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 450-р "Про нову гігієнічну класифікацію праці та показники, за якими надаються пільги і компенсації працівникам, зайнятим на роботах з шкідливими та важкими умовами праці" впроваджена нова гігієнічна класифікація праці.

За цією класифікацією умови праці на  Державної інспекції сільського господарства в Київській області належать до ІІ класу — допустимі умови — характеризуються такими рівнями факторів виробничого і трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни й не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

Згідно із санітарними нормами всі промислові об’єкти залежно від ступеня шкідливості і небезпечності для населення поділяються на п’ять класів. Для кожного з них установлена санітарна зона, мінімальна допустима відстань між промисловим об’єктом, жилими спорудами, культурно-профілактичними закладами.

Так   Державної інспекції сільського господарства в Київській області належить до V класу. Таким чином, санітарна зона для нього становить 50м.

Аналіз небезпечних і шкідливих факторів подано нижче.

На підприємстві обладнання робочих місць та умови праці на них відповідають вимогам таких нормативних документів:

  •  показники мікроклімату (температура, відносна вологість повітря, швидкість руху повітря, теплове випромінювання) в робочій зоні — Державним санітарним нормам ДСН 3.3.6 042-99;
  •  концентрація пилоподібних шкідливих речовин у повітрі робочої зони не перевищує гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони, що містяться у переліку "Предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны" № 4617-88, доповненнях № 1-7 до нього, а також ГДК, затверджених Головним державним санітарним лікарем України після 1 січня 1997 р.;
  •  рівні виробничого шуму не перевищують допустимих значень Державних санітарних норм ДСН 3.3.6 037-99;
  •  параметри виробничого освітлення (коефіцієнт природної освітленості, освітленість робочої поверхні, показники осліпленості) відповідають вимогам СНиП-4-79).

В  Державної інспекції сільського господарства в Київській області на самопочуття, стан здоров’я працівників впливає мікроклімат виробничих приміщень, який визначається дією на організм людини температури та вологості повітря. Технологічний процес виробництва меблів передбачає суворий контроль за вологістю повітря в робочій зоні, оптимальний показник становить 70-75 % при температурі 30 0С. Для вимірювання параметрів мікроклімату використовуються різні прилади: ртутні термометри (для вимірювання температури) та психрометри (для визначення відносної вологості повітря).

Дрібні частки твердих речовин, зважуваних у повітрі, прийнято називати пилом. Наявність пороху в повітрі робочих приміщень зумовлена характером та організацією технологічного процесу на  Державної інспекції сільського господарства в Київській області. Промисловий пил на  Державної інспекції сільського господарства в Київській області  відноситься до нейтрального (нетоксичний для людини). За походженням він є органічним, за способом утворення дезінтеграційним (утворюється в результаті різання, шліфування). Побічна дія пилу на людину полягає в тому, що при підвищеній запиленості повітря знижується освітленість. Запиленість повітря шкідлива також для обладнання, яке швидко спрацьовується і виходить із ладу.

Виробничий шум — це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що виникають у повітряному середовищі і безпосередньо впливають на працездатність. Джерелами шуму на  Державної інспекції сільського господарства в Київській області є: електричні інструменти та верстати. З шумом пов’язані деякі технологічні процеси — розрізання та шліфовка.

Тривалий шум впливає не лише на слух. Він робить людину нервовою, погіршує її самопочуття, знижує працездатність та швидкість руху, сповільнює розумовий процес. Усе це може спричинити аварію на виробництві. На  Державної інспекції сільського господарства в Київській області  дотримуються рекомендованих діапазонів шуму для робітників цехів, гаражів, магазинів у межах 56—70 дБ.

На підприємстві розрізняють такі системи штучного освітлення: загальне, місцеве та комбіноване. Система загального освітлення призначена для освітлення всього приміщення. Місцеве освітлення призначається для освітлення тільки робочих поверхонь, на  Державної інспекції сільського господарства в Київській області  воно стаціонарне. Комбіноване освітлення складається з загального та місцевого. Його передбачають для робіт І—VIII розрядів точності за зоровими параметрами, та коли необхідно створити концентроване освітлення без утворення різких тіней. Головними джерелами світла для промислового освітлення на підприємстві є лампи розжарювання.

Державної інспекції сільського господарства в Київській області звітує по стану і умовам праці за минулий календарний рік (на 31 січня наступного року) за двома формами звітності:

1) форма №1-ПВ "Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах за 2012рік". Ця форма містить тільки два розділи: "Стан умов праці" та "Пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах". Форма заповнюється один раз на два роки. З огляду на те, що на  Державної інспекції сільського господарства в Київській області умови праці, охарактеризовані в попередньому пункті, відповідають санітарно-гігієнічним нормам (за результатами атестації робочих місць за умовами праці), гранично допустимі рівні концентрації шкідливих факторів виробничого середовища не перевищені аналіз за формою № 1-ПВ не проводимо.

2) форма № 7-ТНВ "Звіт про травматизм на виробництві у 2012році". Форма містить п'ять розділів: "Чисельність працюючих", "Потерпілі та нещасні випадки на виробництві"; "Окремі матеріальні наслідки нещасних випадків на виробництві"; "Розподіл кількості потерпілих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, за основними видами подій, що призвели до нещасних випадків"; "Розподіл кількості потерпілих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, за основними причинами нещасних випадків". Форма заповнюється один раз на рік.

За даними таблиці 4.1 можна зробити висновок про існуючий стан охорони праці на підприємстві. Кількість потерпілих з утратою працездатності на 1 робочий день і більше зросла в 2014 році на 2 та 3 особи в порівнянні з 2012 та 2013 роками відповідно, водночас слід відзначити зростання загальної чисельності працівників підприємства на 4 особи за вказані періоди, що в сукупності підтверджує зниження питомої ваги потерпілих у загальній структурі працюючих  Державної інспекції сільського господарства в Київській області. Кількість потерпілих з утратою працездатності на 1 робочий день і більше та кількість нещасних випадків за 2012-2014 роки збігається, що говорить про відсутність групових нещасних випадків на підприємстві.

     Таким чином, в Державної інспекції сільського господарства в Київській області слід передбачити такі заходи з охорони праці:

І. Щодо зниження негативного впливу мікроклімату:

  •  механізації виробничих процесів;
  •  раціонального розміщення устаткування;
  •  раціоналізації режимів праці й відпочинку, перерви.

ІІ. Щодо боротьби з пилом:

  •  раціоналізація технологічних процесів заходів;
  •  зволоження переробних матеріалів;
  •  підтримання чистоти приміщень та устаткування;
  •  застосування індивідуальних засобів захисту.

ІІІ. Щодо боротьби з шумом (зниження його в джерелі створення):

  •  використання змащувальних матеріалів (разом з безшумною роботою зменшує зношення деталей, підвищує їх довговічність);
  •  організаційно-технічні заходи (своєчасний ремонт, догляд та відповідне зберігання ручного механізованого інструмента) мають профілактичне значення;
  •  чергування періодів роботи і відпочинку (профілактичний засіб попередження стомлення при дії шуму).

IV. Щодо запобігання появи нещасних випадків продовжувати превентивні заходи:

  •  консультації з питань охорони праці;
  •  роз’яснення щодо правил експлуатації нового та вже використовуваного обладнання;
  •  проведення періодичних перевірок знань працівників.

Для поліпшення стану охорони праці на  Державної інспекції сільського господарства в Київській області  та уникнення аварій і нещасних випадків на виробництві слід окрім перелічених заходів з охорони праці дотримуватись вимог внутрішніх організаційних документів підприємства.

Таким чином, збереження здоров’я та працездатності людини в процесі трудової діяльності залежить від параметрів робочої зони: рівня освітлення, вентиляції, параметрів мікроклімату, ергономічних вимог до робочого місця.  Державної інспекції сільського господарства в Київській області дотримуються встановлених вимог щодо параметрів робочої зони.

4.3.Паспортизація санітарно-технічного стану робочих місць

        Паспортизація санітарно-технічного стану умов і охорони праці на виробництві включає у себе перевірку відповідності умов праці на робочих місцях існуючим санітарно-гігієнічним вимогам та вимогам безпеки з охорони праці та передбачає інструментальні вимірювання параметрів шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища.    

        Метою паспортизації виробництв стосовно санітарно-технічного стану умов і охорони праці є гігієнічна оцінка фактичного стану умов і характеру праці на робочих місцях, одержання й узагальнення достовірної інформації, необхідної для встановлення пріоритетності в розробці та проведенні заходів, спрямованих на поліпшення і оздоровлення умов праці на виробництві. При проведенні паспортизації санітарно-технічного стану умов і охорони праці на підприємстві (в організації), в першу чергу, визначаються:

1)умови  праці на робочих місцях (клас та ступінь шкідливості умов праці);

2)кількість робочих місць, які не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам щодо безпечних умов праці за рівнями шкідливих та небезпечних виробничих факторів (вібрація, шум, запиленість та загазованість повітря робочої зони, електромагнітні випромінювання і т. ін.);

3)чисельність працівників зайнятих на важких фізичних, небезпечних та шкідливих для їх здоров’я роботах;

4)небезпечні ділянки виробництв;

5)технологічні  операції та  виробниче обладнання, що не відповідають вимогам безпеки праці;

6)наявність засобів індивідуального захисту;

7)показники виробничого травматизму, професійної захворюваності, захворюваності з тимчасовою втратою працездатності;   

8)стан санітарно-побутового забезпечення працівників підприємства (організації) тощо.

         В якості основних об'єктів, що підлягають паспортизації, приймаються структурні підрозділи підприємства (організації). У випадку, якщо структурний підрозділи територіально роз'єднані або умови праці (за характером виробничих факторів) не є однаковими для працівників цього підрозділу, то в якості об'єкту паспортизації може бути прийнята група робочих місць, що характеризуються ідентичними умовами праці.

      Основними завданнями паспортизації   Державної інспекції сільського господарства в Київській області є:

  •  Виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих чинників та причин їх виникнення.
  •  Визначення стану основних елементів виробничих приміщень.
  •  Визначення показників стану безпеки праці.
  •  Визначення нормативних і фактичних значень шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища.
  •  Визначення стану умов праці шляхом проведення лабораторно-інструментальних досліджень.
  •  Розроблення заходів щодо поліпшення умов праці.

        Паспортизації підлягають виробничі приміщення і площадки, на яких технологічний процес, обладнання, використовувані сировина і матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів. Лабораторно-інструментальні дослідження шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища проводять санітарні лабораторії та організації, що мають відповідний дозвіл на проведення лабораторних робіт. Після виконання лабораторно - інструментальних досліджень та визначення показників видаються протоколи досліджень з висновками про відповідність умов праці санітарно-гігієнічним нормам. Нормативні і фактично визначені значення факторів виробничого середовища, зазначені в протоколах, заносяться комісією у відповідні графи паспорта санітарно-технічного стану умов праці на виробничому об'єкті та на робочих місцях. Відповідальним за проведення паспортизації та розробку необхідних заходів з охорони праці на підприємстві є власник (керівник) . Паспортизація умов і охорони праці Державної інспекції сільського господарства в Київській області та в їх структурних підрозділах здійснюється на наказу по підприємству У наказі визначаються терміни проведення паспортизації, об'єкти, що підлягають паспортизації, порядок збору та узагальнення вихідних даних, а також особи, які здійснюють цю роботу. До проведення паспортизації залучаються працівники служби охорони праці, відділів і служб (при їх наявності) головного механіка, технолога, енергетика та інших структурних підрозділів підприємства (організації). Служба охорони праці надає методичну допомогу в проведенні паспортизації. Заповнення паспорта санітарно-технічного стану умов і охорони праці підприємства (організації) здійснюється на основі паспортів санітарно-технічного стану умов та охорони праці структурних підрозділів, що містять результати обстеження робочих місць, санітарно-побутових приміщень, будівель і споруд, вимірів факторів виробничого середовища та інші показники. При цьому допускається використання матеріалів атестації робочих місць за умовами праці, лабораторних вимірювань, які проводилися протягом року, а також результати раніше проведених вимірювань на робочих місцях, якщо умови праці на цих робочих місцях не зазнали змін за визначений термін. Паспортизація на  Державної інспекції сільського господарства в Київській області проводиться щорічно під керівництвом служби охорони праці підприємства (організації) разом з представниками виробничих підрозділів підприємства.

Таким чином у розділі «Забезпечення охорони праці працівників  Державна інспекція сільського господарства в Київській області розглянуто порядок розроблення інструкцій з охорони праці та пожежної безпеки на товаристві з обмеженою відповідальністю «Абсолют», а також визначено економічні наслідки виробничого травматизму (професійного захворювання) на підприємстві.

Система управління охороною праці Державна інспекція сільського господарства в Київській області розроблялася з урахуванням особливостей його виробничої діяльності і вписується в існуючу структуру й схему управління підприємством у цілому, де органи (суб’єкти) управління діяльністю одночасно є органами (суб’єктами) управління охорони праці. Зокрема, суб’єктами управління підприємства виступає головний інженер з охорони праці та директор підприємства, а у виробничому цеху –– заступник директора з виробництва; об’єктами управління — діяльність функціональних служб (бухгалтерія, відділ маркетингу та логістики) і структурних підрозділів (цех та дільниці) щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, і на  Державна інспекція сільського господарства в Київській області в цілому.

В основу СУОП підприємства покладена економіко-цільова спрямованість функціонування й комплексний підхід до вирішення проблем охорони праці.

Функції служби охорони праці на  Державна інспекція сільського господарства в Київській області виконує головний інженер з охорони праці (менеджер з персоналу за сумісництвом), адже чисельність працюючих на підприємстві дорівнює 32 особам.

Одже умови праці на  Державна інспекція сільського господарства в Київській області належать до ІІ класу — допустимі умови — характеризуються такими рівнями факторів виробничого і трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни й не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

Згідно із санітарними нормами всі промислові об’єкти залежно від ступеня шкідливості і небезпечності для населення поділяються на п’ять класів. Для кожного з них установлена санітарна зона, мінімальна допустима відстань між промисловим об’єктом, жилими спорудами, культурно-профілактичними закладами. Так  Державна інспекція сільського господарства в Київській області належить до V класу. Таким чином, санітарна зона для нього становить 50 м.

Збереження здоров’я та працездатності людини в процесі трудової діяльності залежить від параметрів робочої зони: рівня освітлення, вентиляції, параметрів мікроклімату, ергономічних вимог до робочого місця. Державна інспекція сільського господарства в Київській області дотримуються встановлених вимог щодо параметрів робочої зони.

Висновки та пропозиції

Раціональне використання основних засобів та функціональних потужностей бюджетної установи сприяє поліпшенню всіх техніко-економічних показників, зокрема збільшенню обсягу діяльності, зниженню трудомісткості одиниці виконаних робіт, або наданних послуг, та впровадження цих рекомендацій значно спростить розрахунок первісної вартості основних засобів бюджетних установ, а відтак забезпечить кращу об’єктивність облікової інформації.

      Основні правила обліку основних засобів у бюджетній сфері визначені Інструкцією з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, що затверджена Наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 р. № 64. Останні зміни до Інструкції були внесені 22.12.2009 року та 02.09.2010 року. Суть змін полягає в такому.

По-перше, основні засоби тепер розподілено на 7 груп. Причому в межах кожної групи виділено підгрупи, до кожної з яких застосовуються різні норми нарахування зносу: 2, 4, 5, 7, 10, 15, 20 %.

По-друге, для основних засобів (у розрізі кожної підгрупи) установлено строки корисного використання. Цю інформацію наведено в додатку до Наказу Держказначейства від 22.12.2009 р. № 526.

По-третє, тепер знос нараховується за повні календарні місяці перебування основних засобів в експлуатації.

По-четверте, в Інструкції № 64 з’явився окремий п. 1.24, в якому визначено, що необоротні активи, отримані безоплатно від інших установ, зараховуються на баланс установи за первісною (відновлювальною) вартістю.

По-п’яте, Наказом Державного казначейства України від 02.09.2010 р. № 312 уточнено, що в інвентарних картках обліку основних засобів типової форми № ОЗ-6 (бюджет) та № ОЗ-8 (бюджет) у графі «Знос» зазначається річна норма зносу у гривнях та відсотках.

Порівняно основні етапи проведення аналізу основних засобів у бюджетних установах за різними методиками. Запропоновано алгоритм проведення аналізу основних засобів та визначено напрями вдосконалення оцінки основних засобів у бюджетних установах.

В умовах нестабільності економіки та дефіциту бюджету особливої уваги потребує фінансування бюджетних установ та ефективність використання коштів. Бюджетні установи мають свої особливості обліку та аналізу, крім того, на будь-які дії потрібні кошти, час на їх отримання та обґрунтованість використання, адже більшість активів придбаються за рахунок коштів. Слід зауважити, що більшість активів становлять саме необоротні активи, що підтверджує актуальність даної теми. При цьому внаслідок нечастого оновлення основних засобів важливим є раціональне їх використання, що можна покращити за допомогою проведеного аналізу, виявлених проблемних ділянок та їх усунення, що підвищує актуальність даного дослідження.

Вдосконалення проведення аналізу основних засобів у бюджетних установах потребує подальшого дослідження внаслідок великої кількості нюансів та відсутності вчасного фінансування для вирішення виниклих проблем в умовах нестабільної економіки.

Аналіз ефективності використання основних засобів як одного з основних видів ресурсів бюджетної установи базується на загальній методиці оцінки використання ресурсів, що передбачає обчислення й аналіз показників віддачі на одиницю ресурсів та місткості ресурсів в одиниці продукції (для бюджетної установи – наданих послуг).

Отже, можна побачити, що основними етапами аналізу основних засобів у бюджетних установах є аналіз складу, надходження, вибуття та ефективності їх використання.

За 2014р. порівняно з 2013р зменшилась заборгованість  за бюджетними коштами. Затвердили на звітний рік менше ніж надішло коштів за звітний період(рік) та ще менші ніж фактичні за звітний період(рік) та фінансовий результат за загальним фондом був дефіцитом і склав профіцит. Не відбувалися недостачі та крадіжки грошових коштів і матеріальних цінностей, надходженя і використання коштів, отриманих як плата за послуги. Зменшились у звітних періодах значні залишки грошових коштів; план асигнувань за винятком надання кредитів з бюджету загального фонду склав менше, виникала прострочена кредиторська заборгованість причиною була бюджетна заборгованість.

На підставі проведеного аналізу визначаються проблемні ділянки, заходи для їх усунення, а також напрями реалізації таких заходів.

Таким чином, можна зробити висновок, що аналіз основних засобів у бюджетних установах має свої особливості, і, перш за все, це фінансування за рахунок бюджетних коштів, затвердження котрих потребує часу, отже, визначення необхідності тих чи інших основних засобів потрібне заздалегідь, що можливе за допомогою проведення аналізу. Ефективний аналіз неможливий без повних та достовірних даних, що пояснює необхідність.

Умови праці на  Державна інспекція сільського господарства в Київській області належать до ІІ класу — допустимі умови — характеризуються такими рівнями факторів виробничого і трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни й не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

Згідно із санітарними нормами всі промислові об’єкти залежно від ступеня шкідливості і небезпечності для населення поділяються на п’ять класів. Для кожного з них установлена санітарна зона, мінімальна допустима відстань між промисловим об’єктом, жилими спорудами, культурно-профілактичними закладами. Так  Державна інспекція сільського господарства в Київській області належить до V класу. Таким чином, санітарна зона для нього становить 50 м.

Збереження здоров’я та працездатності людини в процесі трудової діяльності залежить від параметрів робочої зони: рівня освітлення, вентиляції, параметрів мікроклімату, ергономічних вимог до робочого місця. Державна інспекція сільського господарства в Київській області дотримуються встановлених вимог щодо параметрів робочої зони.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ

  1.  Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
  2.  Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. № 3125-ХІІ.
  3.  Постанова КМУ від 03.04.93 p. №250 "Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні" (втратила чинність згідно з постановою КМУ від 28.02.2000 р. №419).
  4.  Наказ Міністерства фінансів "Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку" від 22.11.2004 р. № 731.
  5.  Наказ Мінстату України від 22.05.96 р. №145 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів".
  6.  Порядок визначення розмірів збитків від краж, нестач, знищення (пошкодження) матеріальних цінностей, затверджений постановою КМУ від 22.01.96 р. № 116
  7.  Лист ДПАУ від 12.01.2001 р. №286/7/15-1117 "Щодо відображення в податковому обліку витрат на придбання малоцінних предметів".
  8.  Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом МФУ від 11.08.1994 р. №69 (зі змінами та доповненнями).
  9.  Методичні рекомендації по бухгалтерському обліку основних засобів, затверджені МФУ від 30.09.03 р. №561
  10.  Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом МФУ від 29.12.2000 р. №356.
  11.  Рішення АПУ від 18.04.2003р № 122/2
  12.  Положення №166. - Положення по бухгалтерському обліку малоцінних та швидкозношених предметів, затвердженому листом Міністерства фінансів СРСР від 18.10.79 р. № 166
  13.  Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95. №88.
  14.  Новий план рахунків бухгалтерського обліку.- Проспект, 2011. -128с.
  15.  Алешникова В.И. Плани рахунків бухгалтерського обліку бюджетних організацій. Станом на 01.02.2012р. - К., 2012,  -  58с.
  16.  Бондар М.І. Облік і аудит основних засобів: автореф .К 2011.
  17.  Бородкін О. Внутрішньогосподарський (управлінський) облік. Концепція і організація // Бухгалтерський облік і аудит. – 2011. - № 2.
  18.  Блакитна Г.В. Бухгалтерський облік. Практикум. Навчальний посібник. Київ. 2010 . – 152с.
  19.  Бутинець Ф.Ф., Жиглей І.В. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності: Підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” вищих навчальних закладів. – 2-е вид., перероб. і доп. – Житомир: ПП “Рута”,2006. – 388 с.
  20.  Бутинець Ф.Ф., Бондар В.П., Виговська Н.Г., Петренко Н.І. Контроль і ревізія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності “Облік і аудит”. / За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. – 4-е вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута”, 2006. – 560 с..
  21.  Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник // Ф.Ф. Бутинець. – 3-є вид., виправлене і доповнене. – Житомир:
    ПП “Рута”, 2006. – 440 с.
  22.  Бутинець Ф.Ф. Аудит: підручник. – Житомир: ПП Рута, 2005.- 512 с.
  23.  Бутинець Ф.Ф. Аудит: Стан і тенденції розвитку в Україні та світі. – Житомир: ЖДТУ, 2003. – 300с.
  24.  Бутинець Ф.Ф. "Облік і аудит" вищих навчальних закладів [Ф. Ф. Бутинець та ін. ]; під заг. ред. [і з передм. ] Ф. Ф. Бутинця. - 8-ме вид., доп. і перероб. -Житомир: ПП "Рута", 2009. -912 с.
  25.  Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Євдокимов В.В., Легенчук С.Ф. Інформаційні системи і технології в обліку: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. / За ред. д.е.н., проф., Заслуженого діяча науки і техніки України Ф.Ф. Бутинця. – 3-е вид., перероб. і доп. – Житомир: ПП “Рута”, 2013. – 568 с.
  26.  Бухгалтерський словник./ За ред.проф.Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ПП «Рута», 2011. – 224с.
  27.  Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навчальний посібник./ за ред.проф.Ф.Ф.Бутинеця. – Житомир: ПП»Рута», 2014.- 448с.
  28.  Бухгалтерський облік: [навч.посіб. для студентів вищих навчальних закладів] / [за ред. М.Д.Корінька]. Державна академія статистики, обліку та аудиту Держкомстату україни. – К.:ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2009. - 459с.
  29.  Внутрішній контроль господарської діяльності підприємства» Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред.к.е.н.,проф. М.Д. Корінька. – фастів: «Поліфаст» 2006 – 440с.
  30.  Ганін В.І. Теоретичні основи бухгалтерського обліку . Навчальний посібник рекомендовано МОН України. К., 2008. – 336с.
  31.  Гончаренко В.Г. Аудит в Україні. К.: Юніком Інтер, 2012. – 318 с.
  32.  Гончарук  Л. А.,  Рудницький  В. С.  Аудит:  Навчальний  посібник. – Л.:  Світ,  2012. – 296с.
  33.  Добровольський Е., Карабанов Б.Боровков П. та ін. Бюджетирование: шаг за шагом . – К, 2013, —480 с.
  34.  Іванюта П. Внутрішньогосподарський (управлінський) облік у с\г господарюючих субєктів .Навчальний посібник  – К. : Знання – Прес, 2014.
  35.  Ільяш Л. Формування облікової політики підприємства // Головбух. – 2011.– № 5.
  36.  Карпов А.  Роль финансовой дирекции в бюджетировании. Кн. 5. 100% практического бюджетирования. 2008. – 256с.
  37.  Михайлов М.Г. Бухгалтерський облік у бюджетних установах,Навчальний посібник.  - 2011,  - 440 с.
  38.  Пантелеєв В.П. Фінансова звітність, посібник Державна академія статистики, обліку та аудиту Держкомстату України. – К., 2006. – 227с.
  39.   Пантелеєв В. П., Корінько М. Д. Внутрішній аудит, навч. посіб. За ред.. д.е.н., ред.. В. О. Шевчука. Державна академія статистики, обліку та аудиту Держкомстату України. – К., 2006. – 247с.
  40.   Пантелійчук Л. Проводимо  інвентаризацію перед складанням фінансової звітності/ Бухгалтерський облік і аудит. – 2004. - №11. – с.22-30 Пархоменко В. Складання квартальної фінансової звітності / Бухгалтерський облік і аудит. – 2004. - №3. – с.3-8
  41.  ПилипенкоІ.І, РедькоО.Ю. "Основи бух обліку за міжнародними стандартами". Навчальний посібник.Київ.-2001.
  42.  Пилипенко І.І, Редько О.Ю. Стандарти аудиту та етики, Державна академія статистики, обліку та аудиту Держкомстату України. – К., 2007. – 292 с.
  43.  Словник бухгалтера та аудитора / В.П.Пантелеєва, О.С.Сніжко; Держ. ком. Статистики України, Держ.акад.статистики, обліку та аудиту. – К.: ДП «Інформ. – аналіт. Агентствр», 2009. – 239с.
  44.  Ткаченко Н.М. Єдиний соціальний внесок. Нарахування та сплата. Навчально – практичний посібник. -Київ: «А.С.К.», 2011р. – 88с.
  45.  Чацкіс Ю.Д. Організація бухгалтерського обліку . Навчальний посібник. , 2011. – 564с..
  46.  Шевчук В.О., Коновалова О.В., Пантелеєв В.П. Аналіз господарської діяльності : навч. посіб./ Нац. акад. статистики, обліку та аудиту Держкомстату України. - К. : ДП «Інформ.-аналіт. агентство», 2011. - 399 с.
  47.  Шевчук В.О., Курило Г.М., Пантелеєв В.П. Бухгалтерський облік (енциклопедія рахунків бухгалтерського обліку) : [навч.посіб. для студентів ВНЗ] / [за ред. В.О. Шевчука]. НАСОА Держкомстату України. – К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агенство», 2010. – 408 с.
  48.  Електронний ресурс: http://www.nbuv.gov.ua/ Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського. Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту , огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг: С 1,2, (версія 2010р.). 

ДОДАТКИ


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81814. Наука и экономика. Наука и власть.Проблема государственного регулирования науки 28.08 KB
  Проблема государственного регулирования науки. Отношения науки и экономики всегда представляли собой большую проблему. Традиционное представление о том что технология является неотъемлемым приложением науки сталкивается с эмпирическими и практическими возражениями. Однако если прикладные науки обслуживая производство могут надеяться на долю в распределении его финансовых ресурсов то фундаментальные науки напрямую связаны с объемом бюджетного финансирования и наличием тех планов и программ которые утверждены государственными структурами.
81815. Поиск нового типа цивилизационного развития и новые функции науки в культуре 42.75 KB
  Наука действительно являет собой сложный полиструктурный организм целый мир в недрах которого бушуют познавательные страсти схлестываются несовместимые точки зрения ведется кропотливая экспериментаторская и теоретическая работа. Наука обладает способностью поглощать своих субъектов делать их фанатиками исследования. Однако на самом деле наука лишь один из видов человеческой соотнесенности с миром возникший исторически довольно поздно и выполняющий в жизни общества совершенно конкретные функции. Коренное различие состояло в том что...
81816. Роль науки в преодолении глобальных проблем современности 27.77 KB
  Ученые во всеуслышание заявляют о глобальных проблемах современности к которым относят проблемы охватывающие систему мир человек в целом и которые отражают жизненно важные факторы человеческого существования. Глобальные проблемы имеют не локальный а всеохватывающий планетарный характер. К глобальным проблемам современности относят экологические демографические проблемы войны и мира проблемы кризиса культуры. В силу этого глобальные проблемы должны решаться комплексно координированно усилиями всего мирового сообщества.
81817. Предмет современной философии науки 31.34 KB
  Создавая образ философии науки следует четко определить о чем идет речь: о философии науки как направлении западной и отечественной философии или же о философии науки как о философской дисциплине наряду с философией истории логикой методологией культурологией исследующих свой срез рефлексивного отношения мышления к бытию в данном случае к бытию науки. Философия науки как направление современной философии представлена множеством оригинальных концепций предлагающих ту или иную модель развития науки и эпистемологии. Она сосредоточена на...
81818. Понятие науки. Основные аспекты бытия науки 34.37 KB
  Наука как социальный институт или форма общественного сознания связанная с производством научнотеоретического знания представляет собой определенную систему взаимосвязей между научными организациями членами научного сообщества систему норм и ценностей. Они участвуют в разнообразных формах научного общения дискуссии конференции издания монографии учебники читают лекции и т. Выделим самые характерные черты научного знания. Еще Кант в качестве неотъемлемой черты науки отмечал систематичность научного знания: именно этим как он...
81819. Эволюция подходов к анализу науки 30.26 KB
  Важнейшей характеристикой знания является его динамика т. Дело в том что для логического позитивизма в целом были характерны: а абсолютизация формальнологической и языковой проблематики; б гипертрофия искусственно сконструированных формализованных языков в ущерб естественным; в концентрация исследовательских усилий на структуре готового ставшего знания без учета его генезиса и эволюции; г сведение философии к частнонаучному знанию а последнего к формальному анализу языка науки; д игнорирование социокультурного контекста анализа...
81820. Логико-эпистемологический подход к исследованию науки 32.07 KB
  Они полагали что причина большинства эпистемологических затруднений – в неправильном использовании языка. Правильное же использование языка которому мы пока не научились даст возможность либо вообще избежать ошибок либо по крайней мере свести к минимуму ущерб от них. исследования языка в основу своих эпистемологических поисков неопозитивисты принялись за работу над многими проблемами методологии науки: тут и соотношение уровней познания принципы выбора теории определение факта место логики и математики в познании и т. Карнапа...
81821. Позитивистская традиция в философии науки 33.28 KB
  Максимум метафизики который признавался позитивизмом законным заключался в призыве к философии стать метанаукой т. Конта 1798–1857 пустившего в оборот термин позитивизм который фигурирует в названиях основных его сочинений: Курс позитивной философии Дух позитивной философии и Система позитивной политики. Наука к тому времени уже была предметом анализа в немецкой классической философии у Канта Фихте и Гегеля и следы немецкого влияния просматриваются у Конта.
81822. Расширение поля философской прблематики в позитивистской философии науки. Концепции К.Поппера, И. Лакатоса, Т. Куна, П. Фейерабенда, М.Полани 42.44 KB
  Проблему роста развития изменения знания разрабатывали начиная с 60х гг. Они считали что существует тесная аналогия между ростом знания и биологическим ростом т. В постпозитивизме происходит существенное изменение проблематики философских исследований: если логический позитивизм основное внимание обращал на анализ структуры научного познания то постпозитивизм главной своей проблемой делает понимание роста развития знания. Первой такой концепцией стала концепция роста знания К.