98244

УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ ВИТРАТ У ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

Дипломная

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Комплексно обгрунтувати сутність та класифікацію витрат банку; визначити методологічні підходи щодо організації обліку витрат банку; визначити сутність та необхідність організації системи контролю витрат банку; розглянути економічну характеристику діяльності та провести аналіз фінансового стану ПАТ КБ «Приватбанк»; дослідити організацію обліку витрат ПАТ КБ «Приватбанк»...

Украинкский

2015-10-30

295.56 KB

6 чел.

56

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………................................

3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ І КОНТРОЛЮ ВИТРАТ БАНКУ……………………………………………………………………....

5

1.1

Економічна сутність витрат та їх класифікація………………..

5

1.2

Методологічні підходи щодо організації обліку витрат банку

13

1.3

Сутність та необхідність організації системи контролю витрат банку………………………………………………………

20

РОЗДІЛ 2 OPГAНIЗAЦIЯ OБЛIКУ І КOНТPOЛЮ ВИТРАТ  У ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»……………………………………………………….

26

2.1

Загальноекономічна характеристика діяльності ПАТ КБ «Приватбанк»…………………………………………………….

26

2.2

Організація обліку витрат в банку………………………………

39

2.3

Організація контролю витрат в банку………………………….

44

РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ ВИТРАТ У ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»……………………

52

3.1

Методичний підхід до контролю витрат у ПАТ КБ «Приватбанк» ……………………………………………………

52

3.2

Удосконалення методики обліку витрат банку на основі функціонально-вартісного аналізу……………………………..

58

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………

66

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..

70

ДОДАТКИ…………………………………………………………………...

74


ВСТУП

Одною з найбільш прогресуючих сфер економіки в Україні є банківська система. Конкуренція на вітчизняному ринку банківських послуг стрімко зростає з приходом на ринок великих закордонних банків. Даний фактор, а також зміна конкурентного середовища, високі темпи науково-технічного прогресу вимагають від банків України змін у системі стратегічного планування, а найбільший акцент робиться на методології побудови конкурентної стратегії, що слугуватиме як засіб вирішення проблеми визначення майбутнього розвитку банку. Невід’ємною складовою такої стратегії є витрати банку, що безпосередньо є необхідними при отриманні прибутку. Актуальність даної теми полягає у організаціі обліку та контролю витрат банку задля постійного зниження їх обсягів при необхідності підвищення ефективності функціонування банків у кризових умовах.

Метою даної роботи є дослідження науково-методичних підходів до організації обліку і контролю витрат банку та розробка шляхів удосконалення управління витратами ПАТ КБ «Приватбанк».

Для досягнення поставленої мети необхідним було вирішення наступних завдань:

  1.  комплексно обгрунтувати сутність та класифікацію витрат банку;
  2.  визначити методологічні підходи щодо організації обліку витрат банку;
  3.  визначити сутність та необхідність організації системи контролю витрат банку;
  4.  розглянути економічну характеристику діяльності та провести аналіз фінансового стану ПАТ КБ «Приватбанк»;
  5.  дослідити організацію обліку витрат ПАТ КБ «Приватбанк»;
  6.  дослідити організацію контролю витрат ПАТ КБ «Приватбанк»;
  7.  запропонувати напрямки удосконалення системи контролю за витратами у контексті оцінки ефекту діяльності структурних підрозділів ПАТ КБ «Приватбанк»;
  8.  удосконалити методику обліку витрат банку на основі функціонально-вартісного аналізу.

Об’єктом дослідження випускної poбoти виступає пpoцec opгaнiзaцiї та мeтoдoлoгiї обліку та контролю за витратами ПАТ КБ «Приватбанк».

Предметом дослідження є cукупнicть тeopeтичниx, пpaктичниx
і мeтoдoлoгiчниx acпeктiв opгaнiзaцiї oблiку витрат, а також засади управління витратами ПАТ КБ «Приватбанк».

В ході написання дипломної роботи використовувалися наступні методи: аналізу, синтезу, системності, комплексності (при обґрунтуванні сутності витрат банків); абстрагування (при узагальненні основних факторів впливу на витрати банку); методи дедукції та індукції (при дослідженні методичних підходів організації обліку і контролю витрат); розрахунково-аналітичний та економіко-статистичний методи (при розробці практичних рекомендацій щодо визначення ефекту діяльності структурних одиниць банку). Також для наочності аналітичних даних було використано графічний та табличний методи.

Теоретико-інформаційну базу дослідження становлять нормативні та законодавчі акти, які регулюють діяльність банків, зокрема, банківське законодавство, інструкції та положення НБУ, монографічні роботи і статті вітчизняних і зарубіжних економістів у фахових економічних виданнях, матеріали науково-практичних конференцій та семінарів з питань управління банками, статистичні дані НБУ, матеріали офіційного сайту Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» та інших сайтів.


РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ І КОНТРОЛЮ ВИТРАТ БАНКУ

1.1 Економічна сутність витрат та їх класифікація

В умовах динамічних змін економічної ситуації в країні, функціонування банків залежить, у першу чергу, від використання в управлінні банківським бізнесом прогресивних підходів. Насамперед, такими підходами можуть бути заходи з фінансового менеджменту, що втілюються для аналізу, планування та контролю  процесів з надання банківських послуг. Витрати банків є одним із об’єктів фінансового менеджменту, а також основою в формуванні собівартості банківських операцій. Загальна сума прибутку банківських установ, розраховується як різниця між сумою доходів вказаного періоду та загальною сумою банківських витрат, у зв’язку з цим виникає потреба у постійному їх дослідженні.

Науковці та вчені трактують поняття витрат по різному, адже витрати вважаються однією з найбільш невизначених категорій у бухгалтерському обліку та фінансах, а смислове значення дефініції «банківські витрати» часто немає однозначного розуміння у науковій літературі вітчизняних та іноземних практиків.

Інтерес до даної категорії сформувався ще на початку XIX століття, що пов’язано розвитком промисловості. Найбільш значимий вклад у розвиток теорії управління витратами вніс Карл Маркс,  чітко деталізувавши поняття витрат капіталістичного виробництва і обігу, визначивши їх види, джерела  та фактори формування. В числі науковців, які досліджували поняття витрат банківських установ, можна назвати  Бланка І., Базилевича В., Друрі К., Грещака М., Шмаленбах О., Керімова В., Хорнгрена Ч., Фостера Дж., Шима Дж., Сігела Дж., Апчерна А. та багатьох інших [1].

Значення «витрат банку» випливає із розуміння загального терміну «витрати», що найчастіше розуміють як «спожиті ресурси або гроші, які потрібно заплатити за товари або послуги» [2]. Вивчення економічної літератури виявило неоднозначність щодо тлумачення сутності витрат, тому, на нашу думку, доцільно розглянути їх з позицій основних підходів. Детальна етимологія поняття наведена у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Підходи до визначення терміну «витрати банку»

Різновид підходу

Сутність поняття

Змістовий акцент

Економічний

[4]

Витрати банку – сума із залучення коштів клієнтів, оплата послуг, витрати на утримання апарату управління банку та інші витрати.

Витрати визначаються з позиції їх використання за основними напрямками діяльності і втілюють у собі зменшення економічної вигоди (активів), та збільшення заборгованості.

Вартісний

[5]

Витрати – це виражена в грошовому еквіваленті величина ресурсів, що використовуються для визначених цілей.

Витрати розглядаються як сукупність грошових коштів, що витрачаються на здійснення банком певних фінансових чи господарських операцій.

Цільовий

[6]

Витрати – це вартість ресурсів, що використовуються в подальшому для отримання прибутку або досягнення інших цілей.

Витрати визначаються як засіб досягнення поставлених цілей.

Бухгалтерський

[7,8]

Витрати – зменшення економічних вигод у звітному періоді внаслідок проведення банком фінансово-господарських операцій у формі відтоку чи зменшення активів або збільшення заборгованості, що призводить до зменшення власного капіталу, за винятком зменшення, пов’язаного з виплатами акціонерам та вилученням власниками.

Основи формування інформації про витрати базуються на Правилах бухгалтерського обліку доходів і витрат банку та Концептуальній основі складання та подання фінансових активів.

Управлінський

[9]

Управління витратами банку – динамічний процес управлінських дій, направлених на оптимізацію затрат із ціллю підвищення ефективності роботи.

Витрати виступають як засіб отримання переваг над конкурентами.

Узагальнюючи наведені визначення можемо розглядати витрати як виражену у грошовому еквіваленті величину, що використовується банківськими установами в процесі здійснення фінансових та господарських операцій для досягнення певної мети, що призводить до зменшення активів чи збільшення зобов’язань банку.

Дана категорія також має свої основні ознаки:

  1.  витрати є необхідною умовою отримання доходу;
  2.  витрати мають вираження  у грошовому еквіваленті;
  3.  витрати мають поставлені цілі та мету;
  4.  витрати завжди несуть у собі зменшення економічної вигоди.

Досліджуючи економічну сутність витрат необхідно враховувати непорозуміння та невідповідності при перекладі з російськомовної економічної літератури термінів «издержки», «затраты», «расходы» з тлумаченням «витрат». Кожне з дефініцій має свою економічну сутність, проте за своєю природою вони єдині. Зміст і різниця основоположних понять витрат і затрат зображена на рисунку 1.1.

Витрати

Затрати

  1.  Затрати, пов’язані з залученням ресурсів, операційними витратами, створенням і утриманням банківських приміщень і майна, оплатою праці робітників банку, виконанням різних фінансових зобов’язань, що виникають в процесі господарської діяльності з метою отримання прибутку та призводять до зменшення величини власного капіталу.
  1.  Витрати матеріальних, трудових, фінансових, природних, інформаційних і інших видів ресурсів у вартісному вираженні для забезпечення процесу розширеного відтворення. У німецькій літературі затрати розглядаються як спожиті ресурси на виготовлення продукції або надання послуг з метою отримання прибутку.

Витрати відносяться до реальної продукції і товарів та віднімаються з одержаного доходу.

Затрати мають місце до реальної продукції, товарів, послуг.

Відносно проведеної і реалізованої продукції витрати можливі тільки тоді, коли мають місце доходи від продажів.

Відмінності понять «витрати» і «затрати»

Якщо матеріальні засоби, що поступили і одному періоді, повністю або частково витрачаються в іншому періоді.

Рисунок 1.1. – Визначення сутності і відмінностей понять «витрати» та «затрати» банківських установ [9]

Доцільно відмітити, що витрати банку – це сукупність виплат у готівковій та безготівковій формах для розробки банківських продуктів, надання послуг, виконання робіт з їх реалізації [10].

Важливим питанням при формуванні витрат банків, їх обліку та аналізі є поведінка витрат, а саме їх реакція на зміни в діяльності банку. Події, які впливають на витрати є факторами. Під їх впливом витрати діляться на ті, які важливо враховувати при оцінці та прогнозуванні, а саме на внутрішні та зовнішні. Більш детально фактори впливу зображені на рисунку 1.2.

Група факторів впливу на витрати банку

Зовнішні

Внутрішні

Фактори впливу на витрати банку

  1.  Ризик менеджмент;
  2.  Персонал;
  3.  Маркетинг;
  4.  Управління формування ресурсів банку;
  5.  Розвиток та навчання.
  1.  Економічний розвиток країни;
  2.  Попит і пропозиція на кредит;
  3.  Рівень конкуренції;
  4.  Рівень інфляції;
  5.  Грошово-кредитна політика НБУ;
  6.  Державне регулювання;

Рисунок 1.2 – Фактори впливу на витрати банку [11].

Важливо відмітити, що наведені фактори мають значний вплив на витрати і відповідно на досягнення ефективного успіху у діяльності банків, тому їх розгляд і аналіз потребує неабиякої уваги.

Для правильного відображення у бухгалтерському обліку витрат банківських установ важливу роль відіграє їх класифікація. Класифікація витрат здійснюється відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 255 «Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України» та Постанови Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України [12].

Також, у фінансовому обліку банківських установ всі витрати класифікуються на принципі «різні витрати для різних цілей», а саме відповідно до: операційної, інвестиційної та фінансової діяльностей [8].

Варто більш детально розглянути операційну, оскільки вона є основною діяльністю банку. У результаті операційної діяльності та відповідно до правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків виникають наступні витрати:

  1.  процентні витрати;
  2.  комісійні витрати;
  3.  загальні адміністративні витрати;
  4.  відрахування в резерви;
  5.  інші операційні витрати [7].

Більш повно витрати від операційної діяльності банків розглянуто на рисунку 1.3.

Результатами інвестиційної та фінансової діяльності банк визнає витрати, які зображені на рисунку 1.4.

Важливою особливістю витрат є їх зв'язок з конкретним об’єктом: проектом, продуктом, підрозділом, групою тощо. Залежно від цього зв’язку витрати бувають прямими та непрямими. Поділ їх на дані групи залежить безпосередньо від об’єкту витрат і для різних об’єктів вони можуть бути одночасно як прямими, так і непрямими.

Класифікація витрат на змінні та постійні важлива при здійсненні та прийнятті управлінських рішень. Змінними є ті витрати, у яких обсяг змінюється одночасно із зміною кількості наданих послуг чи здійснених операцій банком (наприклад, процентні витрати). Постійними вважаються витрати, обсяги яких змінюються відповідно зі зміною обсягу їх надання, і не залежить від зміни суми залучених (розміщених) коштів (наприклад, витрати на утримання будівель, загальні адміністративні витрати).

Витрати від операційної діяльності

Процентні витрати

Комісійні витрати

Загальні адміністративні витрати

Відрахування в резерви

Інші операційні витрати

  1.  За депозитами фізичних та юридичних осіб;
  2.  Міжбанківськими кредитами і депозитами;
  3.  Залишки на поточних рахунках клієнтів.

Витрати за отримані послуги, а саме: комісії, як невід’ємної частини витрат фінансового інструменту; комісії, що сплачуються під час надання послуг та після виконання певних дій.

  1.  Витрати на утримання персоналу;
  2.  Амортизація необоротних активів;
  3.  Гонорари та професійні послуги;
  4.  Витрати на зв'язок;
  5.  Експлуатаційні витрати.
  1.  Витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності  активів банку;
  2.  Списання безнадійної заборгованості.
  1.  Оперативний лізинг;
  2.  Інкасація;
  3.  Штрафи, пені сплачені за банківськими операціями.

Рисунок 1.3. – Структура операційних витрат банку

Види витрат у залежності від виду діяльності

Фінансова

Інвестиційна

  1.  Витрати за операціями із зменшення (збільшення) інвестицій в асоційовані компанії, дочірні установи;
  2.  Витрати з придбання основних засобів та нематеріальних активів.
  1.  Витрати за операціями з цінними паперами власного боргу;
  2.  Витрати за субординованим боргом;
  3.  Дивіденди, що сплачені протягом звітного періоду.

Рисунок 1.4 – Структура інвестиційних та фінансових витрат банку

Є витрати змішаного характеру, тобто ті, що мають одночасно змінні і постійні компоненти. Іншою їх назвою є напівзмінні або напівпостійні. Прикладами таких витрат можуть бути: витрати від продажу іноземної валюти, яка продається зі знижкою для оптових покупців; витрати часу на обробку одного платіжного документа, що поступово скорочуються в міру зростання кваліфікації операційних працівників.

Одноелементні витрати не можуть підлягати розкладанню, прикладами таких витрат можуть бути витрати на заробітну плату та витрати на амортизацію основних засобів тощо. Декілька економічних елементів містять у собі комплексні витрати, наприклад, витрати на збут, адміністративні витрати, загальновиробничі витрати тощо [14].

Відповідно до відношення витрат у собівартість продукції вони поділяються на витрати, які включаються, і на ті, які не включаються до собівартості.

За відношенням до звітного періоду витрати бувають поточного, майбутнього і минулого періодів.

Поділ витрат на релевантні та не релевантні залежить від управлінських рішень. Релевантними вважаються ті витрати, величина яких може змінюватись в результаті прийняття певних рішень. Нерелевантні витрати навпаки - не залежать.

Також важливою класифікацією витрат банку є поділ їх на зовнішні і внутрішні. Зовнішні витрати (явні, прямі, грошові) – це ті витрати, які спрямовані на придбання ресурсів, що не належать безпосередньо банку. Внутрішніми витратами (неявними, непрямими, неоплачуваними) є витрати, що  є у власності банку і пов’язані з використанням факторів виробник. Для розрахунку внутрішніх витрат знаходять ту вигоду, яку банк міг би мати, продавши власні ресурси на ринку.

За приналежністю витрат їх поділяють на витрати за клієнтами, інструментами, видами операцій, продуктами, портфелями тощо. Дана класифікація дозволяє визначити економічну ефективність окремих клієнтів, інструментів, видів операцій, портфелів.

Існує класифікація витрат банків, розроблена Москалюком В. В, за якою витрати поділяються на групи [15]:

  1.  витрати банку у вигляді відсотків, які сплачуються клієнту при реалізації певного банківського продукту (наприклад, відсотки за вкладами, проданими векселями або за залишками на поточних рахунках). Оформлення сплачених відсотків відбувається у вигляді проводок у програмі операційного дня банку, також можуть бути оформлені у вигляді виписок із архівів цієї програми;
  2.  комісійні витрати, які спрямовані на користь третіх осіб при реалізації клієнту певного банківського продукту (наприклад, комісія за заявкою клієнта за операціями на валютній біржі);
  3.  операційні витрати, як собівартість реалізованого банківського продукту, що включають в себе прямі витрати на витрачені матеріали, витрати на заробітну плату та інші накладні витрати (наприклад, орендна плата, оплата комунальних послуг);
  4.  витрати із залучення ресурсів, що видаються клієнту (кредитні, враховані векселі).

Також, в економічній банківській літературі виділяють витрати продуктивні та непродуктивні, відповідно за доцільністю витрачання банківських ресурсів. Продуктивними витратами є виправдані для створення банківського продукту витрати. Відповідно, до непродуктивних – ті витрати, що виникають з причин, які свідчать про недоліки у технології та організації роботи банку.

Отже, будь-яка банківська установа прагне здійснювати діяльність з якомога мінімальними витратами, задля підвищення фінансових результатів та отримання прибутку. Віддаючи належне значення науковим доробкам вищезгаданих українських та зарубіжних вчених, слід підсумувати, що у наукових працях відсутнє єдине трактування поняття «витрати банку». Дана проблема обумовлена багатьма факторами: по-перше, різне тлумачення поняття «витрати» в економіці, бухгалтерському, управлінському та податковому обліку; по-друге, некоректний переклад поняття на українську з російської мови; по-третє, часте використання синоніму поняття «витрати» до терміну «затрати». З позицій обліку під дефініцією «витрати» розуміють зменшення активів, або ж економічної вигоди за звітний період, або збільшення заборгованостей. Щодо класифікацій витрат, які пов’язані з банківською діяльністю, то визначена вона згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність». Також, типова класифікація витрат, наводиться у Положенні про облікову політику будь-якого банку. Вона наглядно показує високий рівень нормативно-правового регулювання діяльності банку, що є одною з умов його функціонування.

1.2 Методологічні підходи щодо організації обліку витрат банку

Питання щодо визнання, оцінки та розкриття інформації про витрати банків на міжнародному рівні регламентуються Концептуальною основою складання та подання фінансових звітів, а також значною кількістю Міжнародних стандартів фінансової звітності, а саме [8]: МСБО 1 «Подання фінансових звітів», МСБО 2 «Запаси», МСБО 12 «Податки на прибуток», МСБО 16 «Основні засоби», МСБО 17 «Оренда», МСБО 19 «Виплати працівникам», МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів», МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані компанії», МСБО 38 «Нематеріальні активи», МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість», МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, і припинена діяльність», МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації».

Велика кількість МСФЗ пояснюється різноманіттям видів витрат та тим, що вимоги щодо їх визнання, оцінки та висвітлюються у різних стандартах. Наприклад, вимоги щодо обліку витрат, пов’язаних із лізинговими операціями визначені МСБО 17 «Оренда»; вимоги щодо обліку збитків від переоцінки фінансових активів та фінансових зобов’язань до справедливої вартості містяться у МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»; облік витрат, пов’язаних з необоротними активами регламентується МСБО 16 «Основні засоби» та МСБО 38 «Нематеріальні активи» і т.д. [8].

Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України містить загальні вимоги з облікової політики банків. В свою чергу, банки завдяки опису принципів обліку статей звітності, фактів щодо змін облікової політики, а також методів оцінки статей звітності, висвітлюють особливості обраної ними облікової політики.

Бухгалтерський облік у банках формується на операційній діяльності. Основні критерії щодо організації такої діяльності регламентує Положення про організацію операційної діяльності в банках України. В свою чергу, організація – це документування операційних процедур (правил всіх операцій, які здійснюються банками відповідно до законодавства України.

За організацію операційної діяльності банків відповідальність несуть їх керівники відповідно до установчих документів та законодавства України.

Усі працівники, що виконують операції з бухгалтерського обліку та з питань його ведення підпорядковуються головному бухгалтеру банку. Працівники банку, які виконують функції фронт-офісу та бек-офісу, забезпечують безпосередньо операційну діяльність банку.

Відображення у бухгалтерському обліку знаходять лише ті операції, які мають документальне підтвердження. Документи надходять у банк від різних підприємств і організацій, банків, а також складаються в банку і висвітлюють необхідну інформацію про характер операції, що дає змогу перевірити її законність та здійснити банківський контроль.

Документи є первинними тоді, коли вони фіксують факти здійснення операцій. Саме первинні документи є підставою для відображення банківських операцій за рахунками бухгалтерського обліку. Первинні документи складаються під час здійснення операції, а якщо це неможливо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.

Інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках з допомогою параметрів аналітичного обліку.

Параметри аналітичного обліку витрат включають параметри контрагентів (клієнтів), документів, договорів та безпосередньо параметри аналітичних рахунків. Усі параметри поділяються на дві групи обов’язкові і необов’язкові.

Обов’язкові параметри вводяться із врахуванням вимог НБУ щодо звітності банків. Вони є обов’язковими для заповнення при занесенні у комп’ютерну систему нового контрагента або при відкритті аналітичного рахунку. Серед обов’язкових параметрів розділяють загальні і спеціальні. Загальні параметри застосовуються до всіх аналітичних рахунків. Щодо спеціальних параметрів, то вони застосовуються до аналітичних рахунків відповідно до їх економічного змісту, а також застосовуються при автоматизованому веденні окремих операцій банків та для надання звітності НБУ. Обов’язкові параметри аналітичного обліку в електронному вигляді наводяться в класифікаторах, що адаптовані до формування економічних показників для подання фінансової і статистичної звітності.

Необов’язкові параметри є рекомендованими для заповнення та можуть використовуватись при організації внутрішнього обліку у банку, а також при наданні звітності іншим органам.

Усі аналітичні рахунки банку утворюють внутрішній план рахунків. Кожен банк самостійно визначає власну систему аналітичного обліку, створюючи внутрішній план рахунків, який містить опис характеристики групи рахунків або кожного рахунку окремо, порядок їх відкриття та закриття.

Первинні документи, на підставі яких здійснюють записи у бухгалтерському обліку, повинні містити зазначені номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, суми операції в грошовому виразі, дату виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи.

Первинні документи за кожний робочий день повинні звірятися з оборотно-сальдовим балансом. У разі виявлення розбіжностей здійснюєть вивіряння документів та оборотів по кожному балансовому рахунку. Сформовані, зброшуровані та звірені з оборотно-сальдовим балансом меморіальні документи передаються для зберігання.

Основні методологічні засади відображення в бухгалтерському обліку інформації про витрати визначаються Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, які розроблені відповідно до законів України і ґрунтуються на основних принципах міжнародних стандартів фінансової звітності та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Відображення в бухгалтерському обліку витрат, пов’язаних зі зменшенням корисності активів, здійснюється в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку з бухгалтерського обліку відповідних активів банків.

Відповідно до Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, витрати визнаються у разі задоволення умов, що наведені на рисунку 1.5 [7, 16]

При відображенні в бухгалтерському обліку інформації про витрати банки України застосовують таких два основних принципів як [16]:

  1.  нарахування та відповідності доходів і витрат – відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності доходів і витрат під час їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів та порівняння доходів звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів, з метою визначення фінансового результату звітного періоду;
  2.  обачність – застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які мають запобігати заниженню оцінки зобов’язань і витрат і завищенню оцінки активів і доходів банку.

Витратами банку

  1.  визнання реальної заборгованості за активами та зобов’язаннями банку;
  2.  фінансовий результат операції, пов’язаної з наданням (отримання) послуг, може бути точно визначений.

  1.  платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;
  2.  попередня (авансова) оплата товарів, робіт, послуг;
  3.  погашення одержаних кредитів, повернення депозитів тощо;
  4.  витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до чинного законодавства України

Визнаються за умов

Не визнаються

Рисунок 1.5 – Критерії визнання витрат банку

Джерелами облікових даних є договори з контрагентами, документи первинного обліку, відомості нарахування відсотків, резервів, книги реєстрації рахунків.

Щодо податкової звітності банку, то вона представлена Декларацією про прибуток банку та Декларацією з податку на додану вартість.

Статистична звітність подається банками до НБУ та Державного комітету статистики України. Вона складається з метою надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і діяльність банку.

До інформації за результатами контрольних заходів відносять акти перевірки податковими органами, висновки аудиторів, звіти про проведення перевірки НБУ.

Залишки за рахунками витрат відображаються наростаючим підсумком з початку року і в кінці звітного фінансового року, якщо витрати перевищують доходи банку, то вони списуються на рахунок 5041 «Збиток звітного року, що очікує затвердження». Здійснені витрати, що належать до майбутніх періодів, обліковуються за рахунком 3500 «Витрати майбутніх періодів». Банк щомісяця визнає суму витрат, що належать до звітного періоду, з відображенням рахунками сьомого класу.

Порядок нарахування та визнання витрат за операціями, що здійснюються між структурними підрозділами банку (філіями), визначається банком самостійно.

Залишки за рахунками витрат за операціями між структурними підрозділами банку (філіями) мають бути тотожними та не враховуються під час формування фінансового результату банку.

Витрати банківських установ відображаються у обліку за рахунками класу 7 Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України [12].

Щодо витрат в іноземній валюті, то вони відображаються банком за рахунками класу 7 у національній валюті за офіційними курсами гривні до іноземних валют на дату їх визнання з використанням рахунків валютної позиції групи 380 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів».

За наявності простроченої та сумнівної заборгованості за нарахованими доходами банк формує спеціальні резерви у відповідній валюті за рахунок витрат. Коли заборгованість визнається безнадійною, банк саме за рахунок резервів списує її і обліковує за позабалансовими рахунками групи 960.

Статті витрат не згортаються, а відображаються в обліку окремо, за винятком статей, пов’язаних із хеджуванням або активами та зобов’язаннями, якщо є юридичне право на таке згортання та якщо це передбачено відповідними положеннями (стандартами) з бухгалтерського обліку.

Умови нарахування та сплати витрат (дата нарахування, термін сплати за обумовлений період, метод визначення умовної кількості днів, період розрахунку), а також неустойки в разі порушення боржником зобов’язання визначаються договором між банком і контрагентом згідно з вимогами законодавства України.

Щодо процентних витрат банку, то вони в бухгалтерському обліку відображаються із застосуванням ефективної ставки відсотка, та визначаються як добуток амортизованої собівартості на ефективну ставку відсотка.

Амортизована собівартість – це вартість, за якою оцінюються фінансовий актив, фінансове зобов’язання і яка складається із собівартості придбання, зменшеної на суму погашення основної суми боргу, збільшеної (зменшеної) на суму накопиченої амортизації будь-якої різниці між первісною вартістю та вартістю погашення, розрахованої з використанням ефективної ставки відсотка і зменшеної на суму часткового списання внаслідок зменшення корисності.

Ефективна ставка відсотка – ставка, яка точно дисконтує очікуваний потік майбутніх грошових платежів або надходжень упродовж очікуваного терміну дії фінансового інструменту до чистої балансової вартості (амортизованої собівартості) цього інструменту. Банки України визначають самостійно методику з визначення ефективної ставки відсотка.

Відповідно, балансова вартість – це вартість, за якою актив, зобов’язання та власний капітал відображається в балансі [16].

Інформацію про витрати банку містять наступні фінансові документи [17]:

  1.  Звіт про фінансовий стан;
  2.  Звіт про прибутки і збитки та інший сукупний дохід;
  3.  Звіт про рух грошових коштів;
  4.  Звіт про зміни у власному капіталі;
  5.  Примітки до річної фінансової звітності.

Отже, варто зробити висновки, що діяльність банку не можлива без існування витрат. Створення, формування, визнання та оцінка витрат банківських установ регламентується численною кількістю МСФЗ, що викликано значною кількістю видів витрат. Витрати є керованою ланкою діяльності, підлягають аналізу, обліку та контролю. У банківських установах головними органами за управлінням витрат виступають загальні збори учасників, правління банку та спостережна рада. Інформацію про витрати банку залежно від джерела можна поділити на групи: планові документи, облікові дані, звітність, контрольні дані. Витрати визначають у звіті про фінансові результати та обліковують у 7-му класі Плану рахунків.

1.3 Сутність та необхідність організації системи контролю витрат банку

Однією з головних складових діяльності банків є система контролю, яка забезпечує і контроль за витратами. Саме під час формування та розподілу витрат здійснюються контролюючі дії, задля виявлення відхилень від запланованих показників.

Система внутрішнього контролю банку – це сукупність завдань, які створюються для забезпечення захисту і збереження активів, попередження, виявлення та виправлення суттєвих помилок, а також для створення точної та повної облікової документації.

Внутрішній контроль в банку – це сукупність процедур, спрямованих на:

  1.  забезпечення достовірної інформації, що передається керівництву банку;
  2.  управління ризиками;
  3.  дотримання нормативних актів при здійсненні банківських операцій;
  4.  збереження активів банку і активів його клієнтів;
  5.  оптимальне використання ресурсів банку;
  6.  забезпечення чіткого виконання завдань, поставлених органами управління банку для досягнення мети, що зазначена у стратегічних та інших планах банківської установи [18].

Банки, в яких ресурсна база формується значною мірою за допомогою залучених коштів, повинні мати дієву та оперативну систему внутрішнього контролю. Головні функції, які повинна виконувати система внутрішнього контролю, є :

  1.  забезпечити ефективність фінансово господарської діяльності для застереження непродуктивних використань ресурсів і необґрунтованих збільшень витрат;
  2.  зберегти активи, документи та облікові реєстри банку;
  3.  захистити працівників, ресурси та інформацію від сторонніх посягань;
  4.  забезпечити керівництво банку надійною і своєчасною інформацією для здійснення успішного управління та прийняття ефективних рішень;
  5.  дотримуватись співробітниками банку посадових інструкцій, процедур та положень, а будучи юридичною особою – законодавства України в цілому [20].

Відповідно до організації контролю в банку, виділяють декілька видів контролю, наглядно які зображені на рисунку 1.6.

Внутрішній банківський контроль поєднує у собі як бухгалтерський, так і адміністративний контроль за пасивами та активами банку. Включає також попередній, поточний (первинний) та наступний (подальший) контроль. Бухгалтерський контроль забезпечує дотримання лімітів, інвентаризацію зобов’язань, в той час коли адміністративний контроль включає перевірку поставлених вимог до проведення банківських операцій з понесення витрат. Попередній контроль  витрат забезпечує визначення потенційних витрат відповідно до законодавства України. Поточний контроль витрат забезпечується шляхом виконання завдань контролю з виявлення витрат, які недоцільні. Під час поточного контролю провіряють правильність складання документів, наявність потрібних підписів та вносять відповідні виправлення. Такі перевірки здійснюються як паперових носіїв, так і електронних. Після їх здійснення документ підписує працівник банку.

Внутрішній банківський контроль

Бухгалтерський

Адміністративний

Попередній

Поточний

Наступний

Арифметичний

Логічний

Податковий

Фінансовий

Рисунок 1.6 – Види внутрішнього контролю в банку

Наступний (подальший) контроль здійснюється вже після відображення в обліку операцій з метою планування і прогнозування, а також задля перевірки правильності реєстрації та оформлення даних операцій, дотримання порядку звірки синтетичного і аналітичного обліку та формування первинних даних. Наступний контроль повинен охоплювати всі ділянки операційної діяльності. Здійснюється такий вид контролю службою внутрішнього аудиту відповідно до їх обов’язків або/та працівниками бек-офісу.

На всіх етапах діяльності проводиться арифметичний контроль, його суть полягає у виявленні і виправленні знайдених помилок із розрахунку нарахованих відсотків, залишків за рахунками.

Логічний контроль полягає в забезпеченні відповідності оформлення документів чинному законодавству [19].

Податковий контроль полягає у забезпеченні правильного нарахування податків, своєчасній їх сплаті в повному обсязі, а також у дотриманні податкового законодавства України.

Фінансовий контроль - це контроль за реалізацією фінансових завдань, виявлення відхилень або помилок у фінансовому стані банку та істотного зниження темпів фінансового розвитку, оперативного управління фінансовою діяльністю відповідно до передбачених цілей, коригування окремих цілей і показників фінансового розвитку банку в зв’язку зі зміною зовнішнього фінансового середовища, кон’юнктури фінансового ринку і внутрішніх умов розвитку банку [19].

Фінансовий контроль забезпечує взаємозв’язок між формуванням інформаційної бази, фінансовим аналізом, фінансовим плануванням і внутрішнім фінансовим контролем та виконується в декілька етапів. Етапи фінансового контролю в банку зображено на рисунку 1.7.

При здійсненні першого етапу контролю, об’єктом є є планування, розподіл витрат банку.

На другому етапі – контроль поділяється на стратегічний (основна сфера – фінансова політика, її цільові показники), поточний (основна сфера – поточні фінансові плани), оперативний (основна сфера – бюджети).

На третьому етапі розробляють систему пріоритетів контрольних показників, яку доцільно проранжовувати за ступенем значущості. Обираються найбільш важливі з контрольних показників даного виду контролю пріоритети. Що називають пріоритети першого рівня. Потім формують пріоритети другого рівня, показники якого знаходяться в факторному зв’язку з показниками пріоритетів першого рівня. Аналогічно формуються пріоритети наступних рівнів.

Системи пріоритетів можуть бути різного характеру відповідно до окремих типів центрів відповідальності та для окремих видів фінансової діяльності.

Потім відбувається встановлення кількісних стандартів для контрольних фінансових показників. Стандартами виступають цільові показники фінансової політики, показники поточних планів і бюджетів, норми і нормативи.

Фінансовий контроль

Етап 3.

Етап 2.

Етап 1.

Визначення об’єкта контролю.

Визначення видів та сфер фінансового контролю.

Розробка системи пріоритетів контрольних показників.

Етап 5.

Етап 4.

Визначення розміру відхилення.

Побудова системи моніторингу контрольних фінансових показників.

Виявлення основних причин відхилень фактичних показників від планових.

Етап  6.

Етап  7.

Формування алгоритму усунення відхилення.

Рисунок 1.7 – Етапи здійснення фінансового контролю [21].

Четвертий етап включає в себе три підетапи:

  1.  побудову системи інформативних звітних показників за кожним видом фінансового контролю, являє собою первинну інформаційну базу спостереження, необхідну для розрахунку абсолютних та відносних фінансових показників;
  2.  розробку системи узагальнених показників, які відображають фактичні результати досягнення передбачених кількісних стандартів контролю;
  3.  визначення структури та показників форм контрольних звітів виконавців з метою формування системи носіїв контрольної інформації.

Виділяють щотижневий (декадний), щомісячний, квартальний контрольні звіти.

На п’ятому етапі визначають розміри відхилення, які поділяються на випадкові і регулярні. Потім проводять оцінку даних відхилень фактичних показників від встановлених за допустимими межами або за впливом на прибуток.

Шостий етап передбачає виявлення причин відхилень фактичних показників від планових. Вони можуть бути контрольовані  і неконтрольовані. Далі формують алгоритм усунення відхилень, який залежить від виду відхилення (позитивне, негативне, допустиме, критичне).

В цілому, заходи внутрішнього контролю витрат в банку повинні передбачати наступне:

  1.  облік витрат у повному обсязі;
  2.  своєчасне вивіряння витрат;
  3.  оцінку вартості активів та зобов’язань банку, враховуючи їх справедливу чи ринкову вартість.

Отже, за умов фінансової кризи, посилення конкуренції на ринку банківських послуг та недосконалості законодавства внутрішній контроль стає необхідним елементом банківського менеджменту та має особливе значення. Контроль за обліком витрат є нагальною потребою у практиці банківської діяльності, адже з його допомогою банківські установи можуть забезпечувати отримання максимального прибутку при мінімальних витратах.


РОЗДІЛ 2 OPГAНIЗAЦIЯ OБЛIКУ І КOНТPOЛЮ ВИТРАТ  У ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

2.1 Економічна характеристика дiяльнocтi ПАТ КБ «Приватбанк»

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» заснований 19 березня 1992 року. На сьогоднішній день Приватбанк є одним з найбільших банків країни, а також входить до визнаних лідерів банківської системи України. За даними британського авторитетного міжнародного фінансово-аналітичного журналу «The Banker» у 2000 році Приватбанку було присвоєно звання «The Bank of the Year». Також, банк входить в десятку рейтингу найбільших банків Центральної та Східної Європи. Детальна історія рейтингів Приватбанку зображена у Додатку А.

ПАТ КБ «Приватбанк» є найбільшим універсальним міжрегіональним комерційним банком України, орієнтованим на платіжні операції для населення і юридичних осіб усіх форм власності.

Маючи генеральну ліцензією Національного банку України на проведення банківських операцій, Приватбанк здійснює весь спектр послуг із обслуговування корпоративних і фізичних клієнтів згідно з міжнародними стандартами. За даними дослідження GFK Ukraine у 2015 році Приватбанк вважають основним системним банком 38,2% клієнтів-фізичних осіб, що більше, ніж у двадцяти п’яти наступних банків разом. Показник у 22,8% - становить серед корпоративних клієнтів. Головним пріоритетів у роботі банку є довгостроковий інтерес клієнтів.

Приватбанк ефективно співпрацює на різних сегментах фінансового ринку та підтримує кореспондентські відносини з найбільшими іноземними банками.

Національна мережа банківського обслуговування Приватбанку, що включає в себе 3 216 відділень по всій Україні, 8 210 банкоматів, 11 926 терміналів самообслуговування і 147 289 POS-терміналів, дозволяє будь-якому клієнту отримати найвищий рівень обслуговування практично в будь-якій точці країни.

Згідно з даними Асоціації українських банків ПАТ КБ «ПриватБанк» є безумовним лідером серед всіх українських банків за розміром капіталу, чистих активів, зобов’язань, фінансових результатів діяльності. Мережа банківського обслуговування банку включає в себе понад 3000 філій та відділень по всій Україні, що дозволяє будь-якому клієнту одержати найвищий рівень обслуговування практично в будь-якій часті країни.

Протягом 2011-2014 років ПАТ КБ «Приватбанк» організовано фінансування торгівельних контрактів клієнтів першокласними банками інвестиційного класу із США, Голландії, Бельгії, Німеччини, Швейцарії, Канади, Італії, Швеції, Польщі, Іспанії на загальну суму понад 860 млн. доларів США. ПАТ КБ «Приватбанк» маэ змогу проводити операції по торговельному фінансуванню в лімітах понад 500 млн. доларів США з найвідомішими банками світу: JP Morgan Chase Bank, Bank of Tokyo-Mitsubishi, The Bank of New York, BNF-Bank AG, Bank Austria Creditanstalt, Fortis, UniCredit, Credit Suisse, Bayerische Landesbank та інші [20].

ПАТ КБ «Приватбанк» - єдиний з українських банків, який має закордонну філію на Кіпрі, також банк активно проводить систему сучасних фінансових послуг у Росії, Латвії, Португалії, Грузії [21].

Основою діяльності банку є його ресурсна база, що формується з капіталу та зобов’язань (таблиця Б.1).

Проаналізуємо динаміку зобов’язань ПАТ КБ «Приватбанк» в порівнянні з I групою банків України за період з 01.01.2013 по 01.01.2015 рр. (таблиця Б.2, рисунок 2.1).

Аналізуючи таблицю Б 2 та рисунок 2.1, можна зробити висновки, що, зважаючи на те, що ПАТ КБ «Приватбанк» знаходиться на першому місці в І групі банків, всі його показники діяльності при порівнянні зі всією І групою банків України будуть займати у групі вагому частку. Так, наприклад, зобов’язання банку займають близько 26% зобов’язань всієї І групи. Прослідковуючи динаміку зобов’язань за останні  три роки, можна сказати, що загалом по групі обсяги зобов’язань поступово зростали, але стосовно ПАТ КБ «Приватбанк», то у нього протягом 2014 року обсяг зменшився, порівняно з 2013 роком. На це, звичайно, вплинула економічна та політична ситуація України, яка склалася протягом 2014 року, певним чином вплинуло зменшення кількості банківських установ навесні 2014 року через окупацію АР Крим.

Рисунок 2.1 – Динаміка зобов’язань I групи банків та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01.01.2013 по 01.01.2015 рр., тис.грн [22]

Зобов’язання банку (таблиця Б.1) за аналізований період мали незначні коливання за 2012-2014 рр. темп росту становив 118%, проте за 2014 рік обсяг зобов’язань скоротився на 12290592 тис.грн, що було спричинене перш за все скороченням обсягу боргових цінних паперів, емітованих банком, зобов’язань щодо поточного податку на прибуток та відстрочених податкових зобов’язань. Кошти банків та кошти клієнтів в структурі зобов’язань за аналізований період мали тенденцію до збільшення. В свою чергу саме кошти клієнтів займають найбільшу частку в структурі зобов’язань (близько 70%), із яких переважають кошти фізичних осіб. Це говорить про клієнтоорієнтовану політику банку. Слід зазначити, що кошти банків у структурі зобов’язань ПАТ «Приватбанк» займають незначну частку: 0,78%, 4% та 12% у 2012, 2013 та 2014 роках відповідно. Боргові цінні папери займають близько 4% у структурі зобов’язань, а інші фінансові зобов’язання – близько 15%.

Наявна тенденція свідчить про посилення позицій банку стосовно залучення коштів клієнтів банку, переважно фізичних осіб, а також про те, що банк не проводить дуже активну політику на міжбанківському ринку.

У ПАТ КБ «Приватбанк» найбільшу частину у загальномі обсязі власного капіталу банку (таблиця Б.3) займає статутний капітал (близько 80%). Протягом аналізованого періоду обсяг власного капіталу мав тенденцію до збільшення. За період аналізу темп росту склав 124%. Збільшення власного капіталу банку відбулося за рахунок збільшення протягом всього періоду саме статутного капіталу та резервів переоцінки.

Рисунок 2.2 - Динаміка власного капіталу I групи банків та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01.01.2013 по 01.01.2015 рр., тис.грн [22]

Аналізуючи рисунок 2.2, можна зробити висновок, що власний капітал банків всієї І групи зменшився протягом 2014 року, але це не відзначилося на діяльності ПАТ КБ «Приватбанк», тому що його власний капітал мав тенденцію до збільшення протягом останніх трьох років, що є позитивною тенденцією, особливо в період економічної кризи.

Для детальної оцінки ситуації, яка відбулася в активах ПАТ КБ «Приватбанк» доцільно розглянути зміни, що відбулися в їх структурі (таблиця Б.4, рисунок 2.3).

Рисунок 2.3 - Динаміка активів I групи банків та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01.01.2013 по 01.01.2015 рр., тис.грн [22]

Протягом досліджуваного періоду активи банку мали незначні коливання (рисунок 2.3). А саме за 2013 рік їх обсяг збільшився на 42062145 тис.грн., а за 2014 рік зменшився на 99058554 тис.грн. Стосовно активів І групи банків в цілому, то тут прослідковується тенденція до збільшення протягом всіх трьох років, навіть протягом 2014 року активи І групи зросли на 139507310 тис. грн, що говорить про те, що, навіть, у період економічної кризи банки І групи мали змогу проводити стабільну банківську діяльність.

Станом на 01.01.2015 р. найбільшу питому вагу в активах банку займають кредити та заборгованість клієнтів (близько 80%). Залишки за даною статтею за період дослідження збільшилися на 47613034 тис.грн. або на 40%.

Зменшення загального обсягу активів протягом 2014 року спричинене зменшенням у їх структурі наступних складових: грошові кошти та їх еквіваленти, кошти обов’язкових резервів банку в НБУ, кошти в інших банках, цінні папери в портфелі банку до погашення, інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, інвестиційна нерухомість, інші фінансові активи, інші активи.

Таблиця 2.1 – Склад та питома вага активів ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2015 р. [22]

Стаття

Обсяг, тис грн

Питома вага, %

Грошові кошти та їх еквіваленти

27075551

13,23

Кошти обов’язкових резервів банку в Національному банку

759

0,00037

Торгові цінні папери

29

0,00001

Кошти в інших банках

1220106

0,60

Кредити та заборгованість клієнтів

161338726

78,86

Цінні папери в портфелі банку на продаж

981142

0,48

Цінні папери в портфелі банку до погашення

141917

0,07

Інвестиції в асоційовані та дочірні компанії

681 041

0,33

Дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток

77 416

0,04

Відстрочений податковий актив

8242

0,004

Основні засоби та нематеріальні активи

3028435

1,48

Інші фінансові активи

9275042

4,53

Необоротні активи, утримувані для продажу, та активи групи вибуття

562522

0,27

Всього активів

204 585 003

100

Стосовно питомої ваги, то вагомих змін за період дослідження зазнали такі статті активів як грошові кошти та їх еквіваленти (зменшилися за 2014 рік на 2%), інші фінансові активи (зменшилися за 2014 рік на 7%).

Розглянемо склад та структуру активів ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2015 р. (таблиця 2.1, рисунок 2.4)

Аналізуючи рисунок 2.3 та таблицю 2.1, можна зробити висновки, що станом на 01.01.2015 р. найбільшу питому вагу у структурі кредитів ПАТ КБ «Приватбанк» займають кредити та заборгованість клієнтів (близько 80%), також вагому частку займають грошові кошти та їх еквіваленти (13,23%). Що стосується коштів в інших банках то вони займають незначну частку в структурі активів банку – близько 1%.

Рисунок 2.4 – Структура активів ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2015р.,%

Крім того, банк має не диверсифіковану структуру активів та зобов’язань з точки зору їх стабільності, рівня ризику та впливу на ліквідність банку.

Зростання прибутковості банку забезпечує стабільність його фінансового стану. З цією метою проводиться комплексний аналіз його витрат, прибутку (збитку), а також чистого прибутку після оподаткування (таблиці В.1 – В.4).

За досліджуваний період загальні витрати банку ПАТ «Приватбанк» мали тенденцію до збільшення (рисунок 2.6), а саме за 2012 рік вони зросли на 15%, за 2013 рік – на 38%, а за весь досліджуваний період – майже на 60%.

Найбільшу питому вагу у структурі витрат займають процентні витрати, комісійні витрати, адміністративні та інші операційні витрати та відрахування до резерву під знецінення кредитів та коштів в інших банках. Станом на 01.01.2015 р. питома вага процентних витрат становила 55%, адміністративних та інших операційних – майже 24%, відрахування до резерву під знецінення кредитів та коштів в інших банках – 7%, а комісійні витрати – 3%.

Рисунок 2.6 – Динаміка витрат ПАТ «Приватбанк» за 2012-2014 роки, тис.грн [22]

Процентні витрати зростали поступово з кожним роком, в підсумку за весь період аналізу зросли майже на 80%, комісійні витрати як за 2012 рік, так і за період аналізу зросли майже на 100%, за 2013 рік знизилися на 2%. Відрахування до резерву під знецінення кредитів та коштів в інших банках за весь період аналізу знизилися майже в половину, адміністративні та інші операційні витрати за весь період аналізу зросли на 50%.

Отже, слід зробити висновок, що таке поступове зростання витрат банку негативно позначається на його діяльності. Це підвищення перш за все спричинила економічна ситуація в країні, зростання рівня інфляції (особливо 2014 рік), зміна валютної ситуації в банківській сфері, низька ліквідність на ринку капіталу.

Головним принципом діяльності будь-якого комерційного банку є прибутковість, тобто перевищення доходів банку над його витратами. Аналіз основних компонентів діяльності ПАТ «Приватбанк» за 2012-2014 рр. показав, що темпи зростання витрат (159%) частково випереджають темпи зростання доходів (151%), що безумовно є свідченням погіршення його прибутковості за останні три роки.

Рисунок 2.7 – Динаміка прибутку та чистого прибутку ПАТ «Приватбанк» за період з 01.01.2013р. по 01.01.2015р., тис.грн [22]

У цілому банк за аналізований період отримував прибуток, але протягом 2014 року він значно скоротився (рисунок 2.7), на що вплинула економічна та політична ситуація в країні, зростання інфляції, зниження довіри до банків з боку клієнтів, відтік депозитного та кредитного портфелю банку.

Безперечно прибуток є важливим показником ефективної діяльності банку, але не достатнім для її оцінки, тому варто звернутися до аналізу інших показників діяльності банку (таблиця В.4).

Коефіцієнт загального рівня рентабельності, який характеризує рівень віддачі витрат банку й показує суму прибутку, що припадає на одиницю витрат, за період 2011-2013 рр. мав незначні коливання, а саме в 2014 році скоротився до 2%. Однак максимальне його значення за досліджуваний період складало 7% або близько 7 коп. чистого прибутку на 1 гривню сукупних витрат, що є свідченням невисокої ефективності діяльності банку.

Щодо співвідношення загальних доходів банку до його загальних витрат, то значення даного показника в динаміці знижувалося і станом на 01.01.2015 р. склало 101,6%, що менше за оптимальне значення 120%.

Прибутковість статутного капіталу є показником стабільності. Аналіз цього коефіцієнта дає змогу прогнозувати, наскільки стійкий рівень прибутковості банку. Його оптимальне значення не менше 15%. ПАТ «Приватбанк» протягом досліджуваного періоду мав коливання у значенні цього показника, яке було менше оптимального,а у 2014 р. взагалі склало 4%.

Прибутковість активів протягом 2012-2013 років була на рівні близько 1%, а в 2014 році різко скоротилася до 0,3%. Взагалі на практиці вважається, що якщо рівень прибутковості активів перевищує 1%, то банк працює рентабельно, тобто можна говорити про погіршення рентабельності у 2014 році.

Дохідність активів протягом досліджуваного періоду зросла на 2%. Цей показник характеризує рівень доходу, який припадає на одиницю активів, які використовує банк. Його оптимальне значення – не нижче 12%. У ПАТ «Приватбанк» це значення протягом всього періоду було оптимальний.

У ПАТ КБ «Приватбанк» показник чистої процентрої маржі мав тенденцію до збільшення і коливалась на рівні 18-20%. Даний показник характеризує можливість банку отримувати доход, а саме диференціальний процентний доход, у відсотках до чистих активів. Його оптимальне значення - не менше 4,5%.

Коефіціент чистого спреду дозволяє оцінювати відсотковий розподіл, тобто абсолютну відсоткову різницю між вартістю залучених пасивів і доходністю розміщення активів − різницю між двома цінами на ресурси без співвідношення об’ємів [23]. У ПАТ «Приватбанк» чистий спред мав тенденцію до збільшення і коливався на рівні близько 20% та за аналізований період збільшився приблизно на 5%. Даний показник носить гарний характер, адже він є більшим від оптимального значення  1,25%.

Стосовно штату працівників, то він скорочувався незначними темпами протягом досліджуваного періоду завдяки впровадженню банком інноваційних технологій, які не потребують великої кількості працівників.

Рентабельність доходів за аналізований період знизилася майже на 5%, що свідчить про зниження прибутковості банку.

Підсумовуючи всі вище аналіз ефективності діяльності ПАТ «Приватбанк», можна зробити висновок, що в цілому показники діяльності банку за три останні роки коливаються, але мають позитивні значення зокрема динаміка прибутку банку заслуговує на позитивну оцінку, теж саме стосується й показників рентабельності та прибутковості.

Розрахунок основних коефіцієнтів фінансової стійкості ПАТ «Приватбанк» наведений у додатку Г (таблиця Г.1).

З таблиці Г.1 видно, що коефіцієнт надійності (мінімальне значення не менше 5%) знизився протягом 2013 року до 10%, але зріс протягом 2014 року до 12,5%. Він характеризує забезпеченість банку власним капіталом та його залежність від залучених коштів і знаходиться в межах оптимального значення.

Коефіцієнт фінансового важеля, що розкриває здатність банку залучати кошти на фінансовому ринку, в періоді аналізу змінювався і станом на 01.01.2015р. досягнув значення 8,014. Отже, банк має не досить високу активність щодо залучення коштів на грошовому ринку.

Оптимальне значення коефіцієнта участі власного капіталу у формуванні активів становить не менше 10 %, тобто можна зробити висновок, що в ПАТ «Приватбанк» капітал має значну роль при формуванні активних операцій банку, оскільки значення цього показника за аналізований період було в межах 10-11%.

Коефіцієнт захищеності власного капіталу показує наскільки банк ураховує інфляційні процеси і яку частку своїх активів розміщує в нерухомість, цінності, обладнання. Значення цього показника протягом всього аналізованого періоду у ПАТ «Приватбанк» має від’ємне значення і до 2013 року знаходився в межах -10%, а в 2014 становить -4%.

Що стосується коефіцієнта мультиплікатора капіталу, який характеризує ступінь покриття активів акціонерним капіталом, то на початок 2015 року він знизився до показника 11,3. Зниження його значення свідчить про зміцнення фінансової стійкості банку і викликано тим, що темп зростання капіталу перевищує темп зростання активів.

Отже, можна зробити висновок, що фінансова стійкість банку достатньо забезпечена його капіталом. Однак, з нашої точки зору, в умовах фінансової нестабільності в країні доцільним є подальше нарощення розміру власного капіталу банку.

Аналіз показників ліквідності проведемо на основі даних таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Динаміка показників ліквідності ПАТ «Приватбанк» за період з 01.01.2013 по 01.01.2015 рр.

Коефіцієнти

01.01.

2013

01.01.

2014

01.01.

2015

Відхилення

За

2013 р.

За

2015 р.

За період аналізу

1. Коефіцієнт миттєвої ліквідностіМЛ)

0,265

0,253

0,192

-0,013

-0,061

-0,074

2. Коефіцієнт поточної ліквідності (КПЛ)

0,870

0,827

-

-0,043

-

-

3. Коефіцієнт короткострокової ліквідності (ККЛ)

0,606

0,583

-

-0,023

-

-

4. Коефіцієнт загальної ліквідності (КЗЛ)

1,119

1,105

1,125

-0,014

0,020

0,006

5. Коефіцієнт співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку (КВЛА/РА)

0,473

0,450

0,333

-0,023

-0,117

-0,140

Коефіцієнт миттєвої ліквідності показує, наскільки активно банк використовує кошти клієнтів в якості власних кредитних ресурсів, в якій мірі клієнти можуть претендувати на отримання відсотків по залишках на розрахункових поточних рахунках, в якій мірі їх платіжні доручення забезпечені можливостями банку швидко здійснити платежі. Оптимальне значення – не менше 20%. В ПАТ «Приватбанк» коефіцієнт миттєвої ліквідності знаходився в межах оптимального значення протягом досліджуваного періоду.

Коефіціент поточної ліквідності розраховується для визначення збалансованості строків та сум ліквідних активів і зобов’язань банку, його нормативне значення має бути не менше ніж 30%. За аналізований період в ПАТ «Приватбанк» цей коефіцієнт знаходився на рівні 80%.

Коефіціент короткострокової ліквідності встановлюють для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов’язання за рахунок ліквідних активів. За аналізований період цей коефіцієнт становив приблизно 60%, а його нормативне значення – не менше ніж 20%.

Нормативне значення коефіцієнту загальної ліквідності – не менше 100%, тобто всі зобов’язання банку повинні повністю покриватися наявними активами. У нашому випадку цей коефіцієнт за аналізований період становить більше 100% і станом на 01.01.2015р. – 125%.

Як свідчать наведені дані, показники ліквідності знаходяться в допустимих межах і протягом періоду дослідження покращилися, що, в цілому, позитивно характеризує ефективність управління ліквідністю банку.

Отже, можна зробити висновок, що структура та динаміка витрат ПАТ КБ «Приватбанк» відповідає аналогічним показникам доходів банку. Переважну питому вагу займають процентні витрати банку, що цілком узгоджується з структурою його активів і пасивів та обраним пріоритетним напрямком діяльності. На основі даних показників можна стверджувати про те, що діяльність банку є достатньо ефективною і відзначається стабільністю, а також характеризується направленістю на диверсифікацію ресурсної бази, що у свою чергу дозволить успішно розвиватися та займати лідируючі позиції на ринку.

2.2. Організація обліку витрат в банку

В процесі поточної діяльності ПАТ «Приватбанк» як і будь який економічний суб’єкт несе ряд витрат, які суттєво скорочують прибуток банку і впливають на фінансовий результат.

Так як витрати банку є керованими, вони плануються, обліковуються, аналізуються, важливим моментом у вивченні витрат э особливості обліку витрат.

У ПАТ «Приватбанк» організація бухгалтерського обліку витрат здійснюється відповідно до Положення про облікову політику, Положення про операційну роботу та внутрішнього Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності.

Витрати банку виникають при оплаті винагороди за використання банком активів, запозичених у інших осіб, оплаті банком послуг, що ним отримуються, купівлі матеріальних цінностей для забезпечення діяльності банку, утриманні персоналу банку, сплаті податків та інших обов'язкових платежів, визнанні витрат від амортизації необоротних активів банку, нарахуванні резервів під зменшення корисності або знецінення активів банку, зменшенні балансової вартості фінансових інвестицій у дочірні та асоційовані компанії при визнанні зменшення корисності інвестицій або при обліку збитку за методом участі в капіталі за асоційованими компаніями, участі у спонсорстві та доброчинних заходах, участі у представницьких заходах, вибутті з негативним результатом матеріальних цінностей чи нематеріальних активів банку, нестачах грошових коштів в касах чи банкоматах банку, які не відшкодовані, отриманні негативного результату від торгівлі цінними паперами та іноземною валютою і банківськими металами, оплаті штрафних санкцій на користь інших осіб згідно з чинним законодавством України.

Облік витрат банку ведуть за елементами, а  рахунки є активними та використовуються для обліку накопичення витрат за їх елементами впродовж повного звітного періоду.

Для відображення операцій з обліку витрат банку використовується 7 клас Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України [23]. Балансовий рахунок витрат є активним, за Дебету  рахунків 7 класу відображаються суми витрат, проведені за звітний період. За кредитом – списання суми після закінчення звітного періоду на рахунки збитку або прибутку.

Рахунки частини витрат, як і рахунки доходів є тимчасовими, так як по закінченню повного облікового періоду вони підлягають закриттю. В кінці звітного фінансового року закриваються: за умови  перевищення доходів над витратами – на рахунок 5040 «Прибуток звітного року», за умови  перевищення  витрат  на  доходами – на рахунок 5041 «Збиток звітного року» [24].

За дебетом рахунків проводяться суми витрат,  які належать до
звітного періоду.
За кредитом рахунків проводяться суми зменшення витрат і суми витрат, що списуються під час  формування  результату  роботи  за
звітний рік.

Механізм закриття цих рахунків підпорядкований визначенню фінансових результатів за календарний рік, який минув. Записи за рахунками витрат здійснюють за принципом наростаючої суми з початку року і за принципом нарахування, а також, залишки за рахунками не включаються до балансу банку.

Витрати відповідно класифікуються і у Звіті про прибутки і збитки та інший сукупний дохід як:

  1.  процентні витрати;
  2.  комісійні витрати;
  3.  загальні адміністративні витрати;
  4.  витрати на персонал;
  5.  торговельні збитки;
  6.  інші витрати;
  7.  витрати на формування резервів;
  8.  витрати на податок на прибуток;
  9.  збиток від продажу довгострокових активів, призначених для продажу.

З урахуванням такої значної різноманітності операцій, що призводять до формування витрат банку, основні кореспонденції з обліку різних видів витрат на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк»  наведені у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 – Облік витрат у ПАТ КБ «Приватбанк»

з/п

Зміст операцій

Дт.

Кт.

1

Нарахування процентних витрат на строкові вклади фізичних осіб

7041

2638

2

Під сумнівну заборгованість за нарахованими доходами (кредит юр. особі) сформовано резерв

7720

2490

3

Відображено нарахування резерву під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж

7703

3190

4

Нараховано суму амортизації дисконту за ощадним депозитним сертифікатом

7052

3326

5

Нараховано основну заробітну плату працівникам банку

7400

3652

6

Нараховано премію працівникам банку

7400

3652

7

Нараховано витрати за листком непрацездатності (за рахунок банку)

7403

3652

8

Віднесено на витрати нарахування в Пенсійний фонд з заробітної плати

7401

3622

9

Відображено витрати за оренду приміщення, де розташований офіс банку

7395

2600

Ефективне управління витратами банку прямо залежить від ефективності обліку, контролю та аналізу використаних ресурсів [25]. Важливо організовувати облік витрат за місцями виникнення та центрами відповідальності, адже це є одним із основних підходів до побудови ефективної системи управління витрат.

План рахунків управлінського обліку має істотні відмінності від Плану рахунків бухгалтерського обілку банків України. В нього вводяться внутрішньобанківські рахунки, додаткові рахунки для обліку витрат, використовуються усереднені залишки на активних і пасивних рахунках.

Метою управлінського обліку є задоволення інформаційних потреб внутрішнього управління. Такий облік дозволяє здійснювати оперативний контроль за витратами і результатами на різних рівнях управління організації, оцінювати роботу менеджерів та окремих підрозділів на основі узгоджених планів діяльності, оперативності надання взаємопов’язаної звітної інформації, а також первинного аналізу. Головною ціллю управлінського обліку є не стільки контроль за витратами, скільки допомога менеджерам в організації самоконтролю, у складанні звітів про виконання бюджетів та оцінці результатів діяльності.

Система управління витратами саме на ПАТ КБ «Приватбанк» складає саму базу інформаційного забезпечення, яка в свою чергу містить первинну документацію, на підставі якої визнаються витрати банку (передусім меморіальні ордери), облікові регістри (відомості за рахунками витрат), управлінську, фінансову, податкову звітність різних термінів подання і складання, бухгалтерські та управлінські довідки, розрахунки собівартості банківських продуктів і послуг, планову документацію, аналітичні матеріали служби внутрішнього контролю.

Отже, ведення управлінського обліку за витратами у банку дає змогу забезпечити підвищення продуктивності роботи керівників, упровадження гнучкої системи стимулювання працівників банку та удосконалення управління як банком загалом, так і центрами зокрема.

У ПАТ КБ «Приватбанк» податковий облік ведеться згідно внутрішнього положення про організацію податкового обліку, Податкового кодексу України та Плану рахунків податкового обліку [24].

Всі операції, які здійснюються в ПАТ КБ «Приватбанк», оформлюються відповідними первинними документами. Окреме ведення документів за податковим обліком законом не передбачене, тому підставою для врахування операцій в податковому обліку є дані первинних бухгалтерських документів, які фіксують факти здійснення цих операцій у фінансовому обліку.

При вивченні питання щодо податкового обліку витрат необхідно враховувати, що всі витрати з метою оподаткування складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат [26].

Банки формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій, придбаними цінними паперами, іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти та комісії.

Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та порядку, передбаченими методикою, яка визначається для банків НБУ та включається до складу витрат.

Розпорядження на відкриття субрахунків 7-го класу податкового обліку обов’язково візується у Головному банку - у відділі податкового обліку, у філіях - особою, відповідальною за супроводження податкових зобов’язань, в частині погодження структури аналітичного рахунку та внесення значень параметру податкового дескриптора код рядка PNP. Відповідальність за правильність визначення структури аналітичного рахунку та введення ознаки відношення до бази оподаткування податком на прибуток та відповідність проставлених значень параметрів балансовим рахункам несе особа, відповідальна за супроводження податкових зобов'язань (співробітник відділу податкового обліку) [27].

Отже, В ПАТ КБ « Приватбанк» організація бухгалтерського обліку витрат здійснюється відповідно до Положення про облікову політику, Положення про операційну роботу та внутрішнього Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності.

Для відображення операцій з обліку витрат банку використовується 7 клас Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.

В банку створена і функціонує система управлінського обліку, яка на основі своїх складових елементів забезпечує повноцінне управління витратами банку і їх аналіз.

Податковий облік витрат в банку ведеться згідно внутрішнього положення про організацію податкового обліку, Податкового кодексу України та Плану рахунків податкового обліку

2.3. Організація контролю витрат в банку

Система внутрішнього контролю банку – це заходи, що спрямовані на попередження, виявлення і виправлення суттєвих помилок, а також забезпечення захисту активів, повноти і точності облікової документації. Внутрішній банківський контроль, який є невід’ємною частиною операційної роботи ПАТ КБ «Приватбанк» регулюється внутрішнім Положенням про організацію операційної роботи [24].

Будь-яка операція обліку витрат починається з їх попереднього контролю, який забезпечується підрозділами ПАТ КБ «Приватбанк», що здійснюють операції. Попередній контроль здійснюється під час укладання угоди і передбачає [24]:

  1.  перевірку відповідності цієї угоди вимогам чинного законодавства України, нормативно-правовим актам Національного банку України та внутрішнім документам ПАТ КБ «Приватбанк»;
  2.  перевірку наявності відповідних дозволів та лімітів тощо на здійснення операцій.

Поточний контроль витрат закладений в саму основу побудови операційної роботи, і досягається шляхом [24]:

  1.  розподілу повноважень на ініціювання, здійснення операцій та проведення бухгалтерських записів за операціями. З метою закріплення такого розподілу у головному банку та філіях видаються відповідні накази та 60 оформлюються зразки підписів визначених у цих наказах посадових осіб з встановленням відповідного рівня підпису;
  2.  контролю за відкриттям рахунків бухгалтерського обліку у відповідності до Плану рахунків бухгалтерського обліку, який покладено на відповідальних виконавців та бухгалтерів цим положенням;
  3.  контролю за наявністю підстав для відкриття рахунків, належним чином оформлених, шляхом надання повноважень на внесення інформації про рахунки та їх фізичне відкриття незалежними особами, які виконують підписане та правильно оформлене розпорядження, і відповідають за ведення книги відкритих рахунків за відповідними балансовими рахунками.

З урахуванням переліку операцій, підставою для відображення в обліку яких є відповідно меморіальні або розпорядчі первинні документи, в головному банку та філіях визначаються рівні контролю за здійсненням операцій шляхом надання повноважень посадовим особам банку на підписання контрольним підписом документів, що є підставою для обліку цих операцій.

У ПАТ «Приватбанк» застосовується додатковий контроль витрат як на етапі здійснення операції, так і на етапі відображення операції в бухгалтерському обліку.

По операціях, підставою для обліку яких є відповідні розпорядчі первинні документи, контрольна функція бухгалтера полягає у тому, щоб такі документи були санкціоновані, тобто контролює наявність підписів всіх уповноважених 69 посадових осіб банку на розпорядчому документі встановленої форми, та правильність заповнення такого документа (достатність інформації, що в ньому міститься, для обліку).

Документи, що надходять до банку по системі «Клієнт-Банк» проходять через автоматизований та візуальний контроль. На етапі обробки платіжних документів, отриманих по системі «Клієнт – Банк», автоматично здійснюються дешифрування, перевірка наявності, коректності заповнення необхідних реквізитів платіжного документу та відповідність електронних цифрових підписів розпорядників рахунку клієнта заявленим банку.

Окремі операції можуть виконуватись від їх початку до відображення в обліку та/або звітності однією особою за наявності відповідного програмного забезпечення з належними рівнями контролю та/або, якщо це передбачено технологією виконання цих операцій за умови здійснення подальшого контролю за цими операціями. В інших випадках слід не допускати того, щоб на одну особу було покладено виконання функції щодо проведення операції, починаючи з її санкціонування до відображення в балансі банку.

Головний бухгалтер, відповідальні виконавці (крім менеджерів та бухгалтерів), особи, що очолюють службу бухгалтерського обліку у відділенні, не мають право формувати бухгалтерські проводки.

Подальший контроль витрат проводиться після відображення операцій в обліку та здійснюється для забезпечення систематичної перевірки стану організації операційної роботи банку, правильності реєстрації, належного оформлення виконаних операцій, дотримання порядку звіряння аналітичного обліку з синтетичним, формування первинних документів, з метою впевненості в тому, що [29]:

  1.  операції проводяться та документи приймаються до обліку без порушень прийнятих у банку процедур та без перевищення повноважень по певних напрямках банківської діяльності;
  2.  операції відображені в обліку згідно з первинними меморіальними та розпорядчими документами та оцінені згідно з обліковою політикою банку, вимогами Національного банку України;
  3.  доходи та витрати по активах та зобов’язаннях банку відображені в обліку в повному обсязі згідно здійснених операцій, своєчасно перенесені на рахунки прострочених/сумнівних доходів, у разі їх неотримання у строк, визначений договірними відносинами/тарифами тощо, з відповідним формуванням резерву.

Подальший контроль витрат охоплює всі ділянки операційної роботи. Такий контроль здійснюють працівники структурних підрозділів головного банку/філії, на яких покладено обов’язки подальшого контролю, що передбачено в їх посадових інструкціях, та працівники служби внутрішнього аудиту як такі, що не здійснювали, не контролювали операції та не приймали рішення щодо відображення їх в обліку (не підписували первинні документи, що перевіряються) первинних документів (в т.ч. меморіальних та розпорядчих) та облікових регістрів. Відповідні структурні підрозділи головного банку/філії (згідно наданих повноважень) зобов’язані здійснювати контроль за дотриманням умов та строків проведення операцій, а також вивіряння:

  1.  сум за транзитними рахунками та рахунками із сумами до з`ясування;
  2.  залишків за рахунками дебіторської та кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку та внутрішньобанківськими операціями. Періодичність здійснення вивіряння залежить від обсягу та суми операцій, а також залишків за цими рахунками;
  3.  залишків за рахунками, за якими протягом тривалого часу не було руху коштів;
  4.  залишків та проведених сум за рахунками Лоро, Ностро;
  5.  залишків за рахунками оборотних та необоротних активів (готівка, цінні папери, основні засоби тощо);
  6.  сум, що обліковуються за позабалансовими рахунками (заставлених цінних паперів, отриманих/наданих гарантій, невикористаних кредитних ліній, акцептів, акредитивів тощо);
  7.  правильності застосування цін, курсів та вартості активів.

Подальший контроль витрат здійснюється згідно з щоквартальним планом, який складається структурними підрозділами та затверджується керівником такого підрозділу.

Контроль за усуненням виявлених у процесі подальших перевірок порушень та недопущенням їх у майбутньому покладається на керівників відповідних структурних підрозділів головного банку/філії, що допустили порушення.

Безпосередній контроль витрат банку передбачається ще на етапі планування, коли за допомогою економічних розрахунків з урахуванням виконання плану поточного року та припущеннями щодо майбутніх тенденцій на фінансовому ринку складається план на наступний рік. Такий план повинен враховувати в обов’язковому порядку прогнозований індекс інфляції і курсові коливання, за рахунок чого уже визначається на скільки відсотків підвищувати або скорочувати планові показники. Уже складений план з урахуванням усіх поправок виноситься на затвердження, де він проходить обов’язкову перевірку на раціональність, доречність і економічність, особливо у випадку політики економії або оптимізації витрат банку. А Наглядова Рада в свою чергу уже контролює виконання такого плану, особливо з приводу витрачання ресурсів банку [28].

Особливої уваги при контролі витрат заслуговують саме адміністративні витрати, адже вони займають таки вагому частку в загальній структурі витрат банку і на відміну від процентних менш прогнозовані. В їх структурі найбільш популярними для можливих перевитрат і викривлень є витрати на маркетинг і рекламу, експлуатаційні та господарські витрати,на охорону. Уваги заслуговує проблема дублювання операцій однією особою, особливо в період штатних  скорочень і перекладання ряду обов’язків на працівників типової кваліфікації, а за часту одного і того ж відділу, що вагомо збільшує ризики.

Не менш простою постає проблема зменшення резервів банку під кредитні операції за рахунок покращення якості застави і можливості її реалізації. Що вже говорити про випадки видачі кредитних ресурсів великого масштабу не виходячи із економічної доцільності і вигоди, а з прямих вказівок вищого управлінського апарату.

В системі контролю банку окремо виділяють такий напрямок як внутрішній аудит.

Служба внутрішнього аудиту ПАТ «Приватбанк» діє на основі внутрішнього Положення про службу внутрішнього аудиту, затвердженого рішенням Наглядової ради.

Служба внутрішнього аудиту банку є регіональним органом, складається з керівника даної служби та ще одного аудитора, та підпорядковується Наглядовій раді ПАТ КБ«Приватбанк». Керівник служби внутрішнього аудиту несе повну персональну відповідальність за організацію роботи підпорядкованого йому апарату, виконання покладених на службу завдань і функцій. Кандидатура керівника служби внутрішнього аудиту ПАТ КБ «Приватбанк» погоджується у встановленому порядку з НБУ.

Роль служби внутрішнього аудиту полягає в оцінці та вдосконаленні ефективності системи внутрішнього контролю; для забезпечення ефективного виконання своїх обов’язків служба внутрішнього аудиту не несе відповідальності і не має владних повноважень щодо операцій, за якими вона здійснює аудит.

Служба внутрішнього аудиту виконує наступні функції:

  1.  зменшення ризиків у проведенні операцій, пов’язаних з раціональним та ефективним використанням ресурсів банку;
  2.  надання рекомендацій структурним підрозділам з приводу основних ризиків їхньої діяльності;
  3.  проведення аудиту діяльності структурних підрозділів банку;  
  4.  перевірка результатів поточної фінансової діяльності банку, нагляд за поточною діяльністю, за дотриманням посадовими особами чинного законодавства;
  5.  постійний перегляд системи операційних процедур та методів їх обліку;
  6.  перевірка систем управління та передавання фінансової інформації, у т.ч. електронних інформаційних систем та електронних банківських послуг;
  7.  координація своєї діяльності з діями належних аудиторських фірм при проведенні зовнішнього аудиту банку;
  8.  складання та надання висновків і звітів при проведенні перевірки.

Щодо аудиту витрат банку, то службою внутрішнього аудиту власноруч розроблена індивідуальна програма перевірки, за результатами якої робиться висновок про ефективність служби внутрішнього контролю витрат.

Найбільш типовими порушеннями, які виявляються при перевірці доходів, витрат і збитків, що необґрунтовано занижують прибуток до оподаткування бюджету, можна вважати наступні:

а) щодо заниження доходів:

  1.  зарахування до складу фондів безкоштовного надходження цінностей і грошей без відображення в податковій декларації для оподаткування;
  2.  віднесення доходів поточного звітного періоду до складу доходів майбутніх періодів для зниження прибутку і його оподаткування.

б) щодо завищення собівартості банківських послуг:

  1.  віднесення амортизації невиробничих основних фондів;
  2.  монтаж нових пожежної та охоронної сигналізації та телефонізації;
  3.  списання сплачених штрафів і пені;
  4.  усі види капітальних ремонтів власних, а не орендованих, основних засобів;
  5.  програмне забезпечення (замість включення його до складу нематеріальних активів);
  6.  пряме списання без виправдовуючих документів.

в) щодо завищення збитків:

  1.  списання пені та штрафів усіх видів;
  2.  списання нестач;
  3.  списання витрат за відсутності виправдовуючих документів;
  4.  списання безнадійної дебіторської заборгованості.

В ході ознайомлення з аудиторським висновком, наданим одній із установ банку можна судити про не значимість порушень при виконанні прямих обов’язків робітників банку відповідно до нормативних вимог. Але все ж проблема операційно-технологічного ризику і можливих перевитрат у випадку нераціональної діяльності залишається, що є одним із можливих шляхів подальшої оптимізації витрат банку.

Отже, загалом, система внутрішнього контролю банку потребує подальшого вдосконалення та розвитку, що пов’язане, в першу чергу, з запровадженням інтегрованих інформаційних систем, які б поєднували ведення бухгалтерського обліку з контрольними процедурами. З метою забезпечення стабільного функціонування і розвитку банк має створити ефективну систему внутрішнього контролю, яка передбачає оптимізацію взаємовідносин та обмін інформацією між внутрішнім контролем, зовнішнім та внутрішнім аудитом банку. Створення дієвої системи внутрішнього контролю є необхідною умовою забезпечення ефективності діяльності банківської установи. Така система повинна мати чітко визначені цілі, певну організаційну структуру, засоби та механізми реалізації поставлених цілей.


РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ ВИТРАТ У ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

3.1 Методичний підхід до контролю витрат у ПАТ КБ «Приватбанк»

Обов’язкова умова будь-якої банківської операції – її продуктивний характер. А контроль за витратами – це важливий момент у діяльності банку, що передбачає розробку та здійснення системи контролюючих заходів стосовно дотримання планів витрат, доходів, бюджетів, кошторисів, норм і нормативів, виявлення відхилень та виконання дій по їх нормалізації [30]. 

З огляду на необхідність забезпечення ефективної діяльності та підтримки стабільності банку постає завдання проведення оцінки ефективності роботи його філій та відділень. Так, це пов’язано з тим, що незважаючи на численні переваги розгалуженої мережі окремого банку, її наявність супроводжується й певними негативними характеристиками. Серед недоліків можна відзначити і високу витратність забезпечення функціонування філій, зниження рівня контролю за діяльністю окремих структурних підрозділів, уповільнення руху фінансових ресурсів, недостатній рівень стимулювання праці у робітників відділень банку та слабкий зв'язок їх внеску із результатами діяльності банку та ін.

Для банківських установ питання контролю за витратами та пошук ефективних методів ведення обліку є актуальним, оскільки даний процес ускладнюється з великою конкуренцією на банківському секторі і кожен банк повинен розширювати свій спектр запропонованих банківських продуктів.

Відомо, що у процесі діяльності банків найбільші доходи генеруються при виконанні активних кредитних операцій, а витрати – при здійсненні пасивних депозитних операцій. А також, існують декілька методичних підходів контролю витрат саме у контексті оцінки ефекту діяльності структурних підрозділів. При цьому банки націлюються на отримання процентної маржі, яка становить різницю між процентними ставками за кредитами й депозитами та забезпечує позитивний фінансовий результат.

Визначити чистий процентний дохід або процентну маржу нескладно, адже процес регулюється чинними нормативними актами і базується на сучасних наукових дослідженнях. Проте визначення внесків без балансових відділень у загальний результат роботи банку через процентну маржу не завжди є справедливим. Адже при продуктивнішій роботі відділення із залучення грошових коштів і при обмежених можливостях їх розміщення, процентна маржа не буде від’ємною. Іноді така ситуація є прямим наслідком усталеної політики головного банку щодо деяких відділень або філій на які покладаються функції з наповнення депозитних портфелів.

Аналізуючи діючу методику планування показників діяльності відділень філій ПАТ КБ «Приватбанк», внесок таких структурних одиниць у загальний фінансовий результат діяльності банку, а відповідно і оцінка їх роботи будуть незадовільними. При визначення ефективності роботи по залученню відділеннями коштів необхідно розрахувати по відділенню суму умовних доходів від їх розміщення. А превалююча депозитна діяльність даного відділення дає змогу іншим відділенням надавати кредити в більшому розмірі, ніж їхній депозитний портфель. Тобто за рахунок цього відділення інші відділення банку є завищено прибутковими, оскільки обсяг наданих ними кредитів більший від обсягу депозитного портфеля, що забезпечує позитивне значення процентної маржі. Як бачимо, недолік традиційного методичного підходу полягає в тому, що відділення банку розглядається як центр рентабельності, а на практиці використовуються методи обліку й оцінки результатів його діяльності, прийнятні для центрів відповідальності за витрати, які виникають.

Сума доходів від використання ресурсної бази відділення повинна розраховуватись виходячи із активно працюючих коштів. При цьому необхідно враховувати, що частину залучених коштів відділення розміщує самостійно у вигляді касових залишків (розділ 10) і виданих кредитів (розділи 20, 22), а недорозміщені кошти передаються до філії для їх подальшого використання у філії або в системі [31]. 

Крім того, враховується, що основним документом який регулює величини відсоткових ставок за депозитними операціями з клієнтами банку є наказ по банку щодо встановлення процентних ставок за окремими видами активних та пасивних операцій, а котировки на залучення та розміщення  внутрішньосистемних ресурсів установлює Управління казначейства.

Витрати по відділенню розраховуються як фактичні, що направлені на процентні виплати за депозитними вкладами, відрахування в резерви, оренду, утримання основних засобів, охорону, утримання персоналу тощо, так і умовні – як плата за користування ресурсами філії.

Таким чином, доходи і витрати по відділенню розраховуються і складаються із фактично отриманих та умовно розрахованих відділенням і відображаються у звіті відділення.

При цьому, сума умовних доходів та сума умовних витрат, що визначається по відділенню, щомісячно повинна мати обґрунтовані розрахунки і затверджуватись рішенням кредитної комісії філії.

У зв’язку із наявністю у розрахунках відділення умовних доходів та умовних витрат поточний фінансовий результат у звітах відділення відображається як умовний – різниця між розрахунковими значеннями доходів і витрат.

Однак встановлення таких госпрозрахункових відносин пов’язане з низкою проблем внутрішньо облікового характеру, оскільки призводять до необхідності встановлення умовної процентної ставки, за якою підрозділи банку здійснюватимуть обмін ресурсами.

Головним недоліком цього підходу є те, що собівартість ресурсів визначається насамперед співвідношенням платних та безплатних ресурсів, внаслідок чого діяльність підрозділів, які залучають кошти (міжбанківські кредити, депозити), якщо їх оцінювати з позиції собівартості ресурсів, завжди буде збитковою.

Саме тому пропонуємо застосовувати в ПАТ КБ «Приватбанк» методичний підхід до визначення внесків структурних підрозділів в загальний фінансовий результат діяльності банку, який передбачає справедливе визначення внесоків кожного окремого відділення банку шляхом оцінки корисності проведених ним депозитних і кредитних операцій для отримання фінансового результату роботи відділення та банку в цілому.

Доцільно визначати процентну маржу з позиції корисності кожної грошової одиниці розміщених та залучених коштів, а не з позиції валової суми процентних доходів і витрат.

Сутність такого підходу полягає в тому, що спочатку визначаємо дохідність депозитних і кредитних операцій. Тоді обчислюємо яку віддачу дає кожна грошова одиниця залучених або розміщених коштів. І, як результат, на підставі розміру цієї віддачі і загального розміру залучених і розміщених коштів визначаємо внесок окремого відділення в загальний фінансовий результат ПАТ КБ «Приватбанк».

Даний підхід базується на наступних поняттях:

  1.  відносна процентна маржа усереднена за залученими та розміщеними коштами в цілому по банку, яка є відношенням процентної маржі по банку в цілому до загальної суми залучених і розміщених ним коштів (3.1):

(3.1)

  1.  

де

Rb

-

відносна процентна маржа в цілому по банку, частка од.;

АПМ

-

абсолютна процентна маржа по банку в цілому (різниця процентних доходів і витрат), тис. грн.;

ЗК

-

залучені кошти, тис.грн.;

РК

-

розміщені кошти, тис. грн.;

  1.  абсолютна скоригована процентна маржа відділення, яка є добутком загальної суми залучених та розміщених коштів окремим відділенням банку і відносної процентної маржі, усередненої за залученими та розміщеними коштами в цілому по банку [32] (3.2):

(3.2)

  1.  

де

RB

-

абсолютна скоригована процентна маржа відділення, тис. грн.;

В

-

номер відділення при їх загальній кількості;  

ЗКВ

-

залучені кошти В-того відділення, тис.грн.;

РКВ

-

розміщені кошти В-того відділення, тис. грн.;

Враховуючи особливість методики ПАТ КБ «Приватбанк», яка надає можливість відділенням розміщувати/залучати вільні/недостатні ресурси у структурні підрозділи, пропонуємо суму процентних витрат за такими операціями включати до загального показника витрат. Таким чином, пропонується впровадити вищезгадану методику до використання у діяльності ПАТ КБ «Приватбанк».

Щоб застосувати на практиці запропонований підхід щодо визначення внесків філій у загальний результат роботи банку, необхідно поетапно структуризувати його методичний апарат.

Методичний підхід визначення внесків відділень у загальні результати роботи ПАТ КБ «Приватбанк» зображений на рисунку 3.1.

У результаті проведених розрахунків, за запропонованою для впровадження в банку методикою, у деяких структурних відділеннях ПАТ КБ «Приватбанк» спостерігалося підвищення абсолютного значення процентної маржі, а в деяких, навпаки, зменшення (таблиця 3.1.).

Розрахунок абсолютної скоригованої процентної маржі по всіх відділеннях банку, його підрозділах і працівниках (RB за формулою 3.2.)

1 етап

Збір інформації щодо банку, його відділень, підрозділів і працівників:

– середньоденні залишки за рахунками, на яких обліковуються залучені та розміщені кошти;

– процентні доходи (витрати) за певний період, нараховані на кошти, що обліковуються на відповідних рахунках (у т.ч. від вільних/недостатніх ресурсів).

2 етап

3 етап

Розрахунок відносної процентної маржі, усередненої за залученими та розміщеними коштами в цілому по банку (Rb за формулою 3.1):

– абсолютної процентної маржі по банку в цілому;

– загальної суми залучених та розміщених коштів по банку в цілому

4 етап

Перевірка результатів балансовим методом (шляхом синтезу абсолютної скоригованої процентної маржі по всіх відділеннях банку, значення якої має відповідати абсолютній процентній маржі по банку в цілому за діючими і запропонованими методичними підходами).

Рисунок 3.1. - Методика визначення внесків відділень у загальні результати роботи ПАТ КБ «Приватбанк»

Приклад розрахунку даного методичного підходу у практичній роботі ПАТ КБ «Приватбанк» наведено в додатку Д.

Аналіз показав, що найбільшого поліпшення зазнали показники другого відділення, його скоригована процентна маржа за аналізований період відображала додатній результат діяльності. Це відбулося завдяки тому, що дане відділення є основним постачальником ресурсів для здійснення кредитних операцій.

Таблиця 3.1 – Порівняння показників абсолютної процентної маржі, отриманих за прийнятим у банківській практиці й запропонованим методичними підходами

Назва підрозділу

Рік

2013 рік

2014 рік

Абсолютна процентна маржа

Абсолютне відхилення (+,-)

Абсолютна процентна маржа

Абсолютне відхилення (+,-)

Дійсна

Скоригована

Дійсна

Скоригована

Відділення 1

-220662

182032

+402694

-207902

80848

+288750

Відділення 2

-8226

2816

+11042

2985

2583

-402

Інші відділення

624582

210846

-413736

361591

73243

-288348

Сумарна по відділеннях процентна маржа

395694

395694

0

156674

156674

0

Так, процентна маржа, розрахована за даними першого з безбалансових відділень банку, є від’ємною, що за умов обов’язкового превалювання процентної ставки за активними операціями над процентними ставками за пасивними операціями ще може свідчити про те, що збитковість діяльності відділення пов’язана з продуктивнішою роботою із залучення грошових коштів при обмежених можливостях їх розміщення.

Що ж до інших відділень банку, то їх процентна маржа зменшилася на відповідні зазначені суми, оскільки при використанні діючого методичного підходу до контролю витрат мало місце завищення розмірів фінансового результату.

Отже, запропоновано методичний підхід до визначення внесків структурних підрозділів у загальний фінансовий результат роботи банку, який базується на корисності депозитних і кредитних операцій, оскільки кредитна діяльність неможлива без депозитної, а остання недоцільна без кредитної. Використання цього підходу підвищить ефективність оперативного оцінювання результатів роботи відділень банку, їх підрозділів та окремих працівників.

Також, впровадження такого методичного підходу до контролю витрат в контексті оцінки ефекту діяльності структурних підрозділів в загальний фінансовий результат діяльності ПАТ КБ «Приватбанк» не потребує додаткових витрат, адже всі дані акумулюються банком для складання форм фінансової звітності встановлених Національним банком України. Тому в системі оцінки і планування діяльності структурних органів банку запропонована методика може раціоналізувати рішення щодо закриття старих, стратегічно важливих і відкриття нових відділень банку, що впливає на загальні результати діяльності.

3.2 Удосконалення методики обліку витрат банку на основі функціонально-вартісного аналізу

У сучасних умовах розвитку банківської системи України важливими шляхами підвищення ефективності банків є зменшення собівартості банківських продуктів та оптимізація витрат банківської установи.

Основними недоліками системи оцінки собівартості банківських продуктів у ПАТ КБ «Приватбанк» є повільність обліку, відсутність спеціального класифікатора для обліку та аналізу банківських продуктів, недостатньо точне рознесення витрат у відповідному класифікатору та можливість виникнення помилок у обліку витрат.

Отже, система оцінки собівартості банківських продуктів ПАТ КБ «Приватбанк» потребує вдосконалення та внесення змін.

В економічній науці та, відповідно, у банківській практиці існують різноманітні точки зору на необхідність і ефективність стратегічного управління у мовах динамічного зовнішнього та внутрішнього середовища після кризового періоду. Ведеться баато дискусій щодо доцільності та необхідності стратегічних розробок в умовах економічної нестабільності і невизначеності. Вважається, що даний вид управління є недоцільним, оскільки часовий горизонт достовірного прогнозу є досить обмеженим. Проте, на нашу думку, дана точка зору не враховує теоретичних положень даного питання: реалізація науково обґрунтованих комплексних стратегій дає змогу протистояти дії негативних факторів. В умовах мінливого зовнішнього середовища суттєво зростає ймовірність настання негативних наслідків управлінських помилок, що призводить до зниження ефективності управління витратами банку.

Традиційні підходи до управління витратами сконцентровані на собівартості – залежностях витрат від масштабу виробництва та собівартості від витрат. Стратегічне управління витратами започаткували виробничі транснаціональні корпорації, що розглядають його як інструмент нарощення власної конкурентоспроможності у світовому масштабі.

Відповідно до стратегічного підходу до процесу управління витратами важливим є стратегічне позиціонування банку, тому особливим завданням постає формування такої структури витрат, яка надасть можливість отримати собівартість нижчу, ніж у конкурентів, або забезпечить якісно інші конкурентні переваги через структурування витрат за факторами їх формування, відповідно до стратегічних цілей діяльності банку. Стратегічне управління витратами банку передбачає наявність інформації про динаміку витрат, вміння прогнозувати майбутні потреби у фінансових ресурсах і здатність забезпечувати максимально можливу економічну віддачу від витрат.

Банки вимушені удосконалювати існуючі методи управління витратами для вирішення завдань зменшення собівартості банківських продуктів і завоювання нових сегментів ринку. Одним із способів управління вартістю банківських продуктів і послуг є використання технології функціонально-вартісного аналізу (ФСА, ABC – Activity Based Costing).

Враховуючи, що на даний момент найбільш обґрунтованим і доцільним методом оцінки і дослідження собівартості банківських продуктів є методи функціонально-вартісного аналізу, задача трансформується у необхідність запровадження та використання ПАТ КБ «Приватбанк» програмних продуктів на базі ФВА, які допоможуть найбільш ефективно аналізувати собівартість, ураховуючи особливості банку, оскільки використання цього методу дозволить ліквідувати визначені недоліки за рахунок внесення змін у систему бюджетування та обліку витрат.

Застосування методики ABC дозволяє розрахувати собівартість банківських продуктів і послуг і провести аналіз алгоритму утворення собівартості продуктів. Для цього необхідно отримати цілісне уявлення про калькуляцію витрат того або іншого банківського продукту, щоб управляти витратами на його основі.

Використання методики АВС дозволяє отримувати достовірні і детальні дані про структуру витрат у розрізі підрозділів, статей витрат, бізнес-процесів і продуктів. У результаті створюється надійна основа для прийняття ефективних управлінських рішень. Головним недоліком методу АВС є складність його впровадження, що потребує значних витрат часу, реформування системи управлінського обліку.

Результатом застосування методики ABC є точне визначення собівартості банківських продуктів і послуг шляхом розрахунку вартості функцій за їх виробництвом. У рамках ABC вартість банківського продукту розраховується як сума витрат кожної ланки технологічного ланцюжка по його виробництву.

Ланками технологічного ланцюжка є функції, що виконуються співробітниками банку і автоматизованими системами. Знання про вартість кожної функції дозволяє виявляти найбільш витратні операції і проводити оптимізацію неефективних функцій або корінний реінжиніринг бізнес-процесів у цілому [28].

Напрями реорганізації бізнес-процесів повинні орієнтуватися на розвиток робіт, що створюють споживчу вартість продуктів, і скорочення робіт, що не генерують її. Реалізація цього принципу планування можлива у разі чіткого розуміння менеджерами банку цілей і завдань методу і наявності у них повноважень для вдосконалення бізнес-процесів. Розуміння і застосування банком описаних принципів призводить до зниження собівартості продуктів і послуг та дає йому вирішальну перевагу в конкурентній боротьбі.

Сутність процесно-орієнтованого бюджетування, що базується на методах ABC, полягає у плануванні ресурсів, залежно від переліку виконуваних робіт і їх обсягів. Використання ФВА у банках дозволяє їм ефективно виконувати наступні завдання:

  1.  оптимізувати витрати банку;
  2.  проводити аналіз собівартості бізнес-процесів та виявляти найбільш витратні з них;
  3.  проводити аналіз ефективності діяльності структурних одиниць банку;
  4.  здійснювати порівняльний аналіз та виділяти найбільш ефективні варіанти організації бізнес-процесів з виробництва та реалізації банківських продуктів;
  5.  проводити аналіз собівартості та дохідності банківських продуктів;
  6.  підвищити ефективність системи планування витрат банку.

Перевагою використання ФВА для оцінки собівартості банківських продуктів є те, що, порівняно з іншими методами, він переносить більшу частину опосередкованих витрат на прями витрати, залежно від бізнес- процесів.

На відміну від традиційної системи обліку витрат, функціонально-вартісний аналіз дозволяє:

  1.  не лише константувати рівень прибутку, але й визначати саме за рахунок чого він отриманий;
  2.  знаходити та скорочувати надлишкові витрати;
  3.  отримувати достовірну інформацію про рівень рентабельності окремих видів продукції; 
  4.  більш обґрунтовано встановлювати ціни на товари та послуги.

Відмінності традиційної системи обліку витрат та функціонально  – вартісного аналізу схематично представлені на рис. 3.2.

Функціонально – вартісний аналіз

Традиційна система розподілу витрат

Ресурси (витрати)

Операції

Об’єкти витрат

Об’єкти витрат

Всі ресурси організації

Визначення необхідних ресурсів

Що конкретно було зроблено

Визначення необхідних операцій

Продукти Послуги

Продукти Послуги

Розподіл витрат

База розподілу

Рисунок 3.2 - Розподіл витрат за традиційною системою та за методом ФВА

Отже, традиційні методи базуються на побудові системи обліку повної та часткової собівартості. Очевидно, що калькуляція не забезпечує достатній рівень точності інформації про собівартість банківських продуктів для того, щоб дозволити банку приймати обґрунтовані рішення щодо оптимізації витрат та встановлення цін на банківські продукти. Розрахунок повної собівартості за традиційними методиками також дає неточні результати в силу специфіки банківської діяльності, а саме значної частки непрямих витрат. Тому, найбільш ефективним наразі є аналіз витрат на основі видів діяльності, сутність якого полягає у розподілі витрат функціональних підрозділів на продукти через ланцюги бізнес-процесів.

Згідно з методикою ФВА розрахунок собівартості об’єктів витрат здійснюється шляхом розподілу витрат спочатку на процеси, а потім на об’єкти витрат (а точніше – рівень “первинної” маржі, що формується за рахунок активно-пасивних операцій) (рисунок 3.3.).

Витрати банку

Розподіл витрат бізнес-процесів на маржу від реалізації кредитних (активних) та депозитних (пасивних) банківських продуктів

Ресурси бізнес процесів (реалізація функцій) банку

Розподіл (пряме віднесення) прямих витрат на підрозділи (бізнес-процеси фронт-офісів)

Результат – рівень «первинної» маржі, що формується від активно-пасивних операцій (об’єкти витрат – банківські продукти)

Перерозподіл (опосередковане віднесення – через базу розподілу) непрямих витрат на бізнес – процеси бек-офісів

Перерозподіл (опосередковане віднесення – через базу розподілу) непрямих витрат на бізнес – процеси бек-офісів

Рисунок 3.3  Методика функціонально-вартісного аналізу (ФВА) в банку

Важливим при процесно-орієнтованому бюджетуванні є умовне поділення цього процесу на два види робіт: планування та облік фактичного виконання.

Планування витрат за методом ABC здійснюється на основі плану продаж банківських продуктів і послуг. Початковими даними для планування витрат за методом ABC є: план продаж банківських продуктів; прогнозований дохід від надання послуг банку і реалізації продуктів; нормативна вартість функцій. На основі плану продаж визначається склад і обсяг необхідних функцій. На підставі складу і обсягу функцій розраховується кількість необхідних ресурсів.

Початковими даними для фактичного визначення собівартості банківських продуктів є: деталізована структура технологічного процесу у банку; дані про витрати банку; схема перенесення витрат банку на собівартість банківських продуктів. На основі отриманої вартості функцій здійснюється калькуляція витрат банківських продуктів і бізнес-напрямків.

У межах процесно-орієнтованого бюджетування першочерговим завданням є фактичний облік витрат. Її результати слугують основою для аналізу кожного процесу виробництва і надання банківських продуктів і послуг. Аналіз дозволяє виявити найбільш витратні функції і провести їх оптимізацію або реінжинірінг всього бізнес-процесу. Після виконання цих управлінських дій формується база для планування за методом ABC.

У банку реалізація механізму обліку витрат за методом ABC включає наступні етапи (рисунок 3.4.)

На першому етапі визначається організаційно-штатна структура банку: склад і ієрархія підрозділів, а також склад штатних посад підрозділів.

Другий етап передбачає визначення функцій, що приймають участь у виробництві банківських продуктів і послуг, що здійснюється за допомогою процесу функціональної декомпозиції. Спочатку виділяються крупні функції, які далі розподіляються на більш дрібні. Цей процес триває до того рівня деталізації, який відповідає потребам ABC-моделі. Функції можуть розглядатися у різному масштабі, наприклад, з розкриттям структури діяльності підрозділів або на рівні основних етапів виробництва. У разі надмірної деталізації розрахунок може суттєво ускладнитися: докладний аналіз викличе додаткові витрати, і у результаті ФСА буде неефективний. З іншого боку, недостатня деталізація може ускладнити визначення основних джерел витрат для даного виду діяльності.

Третій етап передбачає розподіл функцій між співробітниками банку. Відповідно, витрати на кожну функцію розраховуються з витрат, віднесених на співробітника, і питомої ваги часу, який співробітник витратив на виконання даної функції. Необхідно отримати розподіл бізнес і обслуговуючих функцій між співробітниками банку, які їх виконують.

Етапи реалізації обліку витрат

Визначення функцій, що приймають участь у виробництві банківських продуктів і послуг

Визначення організаційно-штатної структури банку

Розподіл функцій між співробітниками банку

1 етап

2 етап

4 етап

3 етап

Формування Time sheet – форми, у якій фіксуються витрати робочого часу кожного співробітника

5 етап

6 етап

7 етап

Опис баз розподілів

Розробка алгоритму розрахунків собівартості

Проведення розрахунків

8 етап

Аналіз результатів розрахунків

Рисунок 3.4 – Етапи реалізації механізму обліку витрат за методом АВС.

У додатку Е наведений приклад розподілу бізнес-функцій між співробітниками банку.

На четвертому етапі формується Time sheet – форма, у якій фіксуються витрати робочого часу кожного співробітника на виконання тієї або іншої функції. Щомісячно співробітниками банку заповнюється спеціальна форма, в якій визначено, яку частину свого робочого часу кожен співробітник витратив на виконання тієї або іншої функції за місяць. Після консолідації даних за всіма підрозділами банку формується матриця, де, крім ознак виконання співробітниками певних функцій, визначено кількісні характеристики функцій.

П’ятий етап передбачає опис баз розподілів – списку характеристик підрозділів банку, що встановлюють правила перенесення сум на кожному з етапів розподілу загальнобанківських витрат на вартість продуктів і послуг.

На шостому етапі необхідно розробити алгоритми розрахунків собівартості, виходячи з того, що облік витрат за методом ABC проводиться за наступною технологією: облік прямих витрат за співробітниками; перенесення загальнобанківських витрат на співробітників; перенесення повних витрат співробітників на функції пропорційно базам розподілу; отримання вартості банківських продуктів на основі собівартості функцій.

Аналітиками банку повинні бути виділені рівні перерозподілів. На рисунку 3.4 наведений приклад шестирівневої моделі перерозподілів.

Цей етап завершує процес побудови і опису логіки ABC-розрахунків.

На сьомому етапі відбувається проведення розрахунків, що є досить трудомісткими. Навіть у разі використання простої шестирівневої схеми перерозподілів (рис. 3.5) розрахунки є достатньо складною послідовністю перенесення сум.

Кожен етап має свою характеристику:

1. Перенесення загальнобанківських витрат на центри прибутку і витрат, наприклад, витрати на оренду пропорційно займаної площі.

2. Перенесення витрат центрів витрат на співробітників центрів.

3. Розподіл витрат співробітників центрів витрат між управлінськими функціями і функціями обслуговування пропорційно часу, який витрачає співробітник на виконання тієї або іншої функції.

4. Перенесення витрат за управлінськими функціями і функціями обслуговування на центри прибутку.

5. Розподіл витрат центрів прибутку між співробітниками.

6. Розподіл витрат співробітників центрів прибутку між бізнес-функціями пропорційно часу, який витрачає співробітник на виконання тієї або іншої бізнес-функції.

3

Центр прибутку

Співробітник

Бізнес функція

5

6

Банк

Центр витрат

Співробітник

Функція управління чи функція обслуговування

1

2

1

Рисунок 3.5 – Приклад етапів розподілу витрат, [16]

Восьмий етап передбачає аналіз результатів розрахунків. Цілі застосування методу ABC полягають у визначенні собівартості банківських продуктів і послуг, виявленні найбільш витратних операцій, оптимізації функцій і, нарешті, зниженні банком вартості своїх продуктів. Цих цілей можна досягти, аналізуючи результати розрахунків.

Аналіз розподілу витрат за функціями, які виконують співробітники підрозділів банку, дозволяє виявити найбільш витратні функції і роботи, які впливають на споживчу вартість продукту. Важливо також досліджувати кожен етап перерозподілу сум у межах проведення ABC-розрахунків, для кращого розуміння причин утворення вартості продукту [30].

Також, можна зазначити, що механізм запровадження функціонально-вартісного аналізу для оцінки собівартості банківських продуктів є досить складним та витратним. Він включає в себе значну кількість етапів, пов’язаних із розробкою, тестуванням та оптимізацією моделі в залежності від особливостей банку.

Ураховуючи специфіку ФВА, необхідною є побудова відповідним чином у ПАТ КБ «Приватбанк» системи оцінки вартості бізнес-процесів банку.

Для більш точного обліку та оцінки похідних бізнес-процесів необхідною є наступна інформаційна база стосовно витрат банку:

  1.  штатний розклад та фонд робочого часу працівників банку;
  2.  службові обов’язки співробітників банку, їх робочі функції;
  3.  витрати, пов’язані з організацією та підтримкою діяльності банку;
  4.  витрати банку, пов’язані з технічною складовою діяльності;
  5.  витрати, пов’язані з обслуговуванням матеріальної бази.

Відповідно, враховуючи характер витрат банку на бізнес-процеси, а також характеристику інформаційної бази, пов’язаної з конкретними витратами можна виділити шляхи оцінки вартості бізнес-процесу [39]:

  1.  пряма оцінка витрат, яка є грошовою сумою витрат банку на проведення певного бізнес-процесу. Використовується тоді, коли є можливість такого розподілу витрат, враховуючи характер бізнес-процесу;
  2.  оцінка вартості бізнес-процесу на основі вартості робочого часу, витраченого працівниками банку. Використовується у випадку неможливості прямої оцінки вартості бізнес-процесу, та за умови наявності інформації щодо фонду робочого часу працівників відповідних служб та підрозділів банку;
  3.  оцінка вартості бізнес-процесу на основі впровадження та використання відповідного показника. Використовується для віднесення на собівартість банківських продуктів витрат, пов’язаних з матеріальною та технічною базами банку (наприклад, вартість використання будівель можна аналізувати на основі показників нормативної площі приміщень; вартість обслуговування комп’ютерної техніки можна аналізувати пропорційно кількості одиниць техніки у підрозділі та ін.).

Відповідно до наведеного вище, вважаємо за доцільне запропонувати наступну послідовність дій працівників ПАТ КБ «Приватбанк» для оцінки та оптимізації витрат банку, пов’язаних із виробництвом та реалізацією банківських продуктів (рисунок 3.6).

Етап 1. Визначення бізнес-процесів.

Етап 2. Розподіл бізнес-процесів.

Етап 3. Аналіз бізнес-процесів.

Непрямі

Прямі

Оцінка непрямих бізнес-процесів:

  1.  за часом;
  2.  за показником використання

Похідні

Основні

Етап 4. Аналіз ефективності бізнес-процесів.

Етап 5. Пошук шляхів оптимізації бізнес-планів.

Ефективні

Неефективні

Інформаційна база:

  1.  управлінська звітність;
  2.  дерево бізнес-процесів;
  3.  функціональна схема банківського продукту

Рисунок 3.6 – Система оцінки та оптимізації витрат ПАТ КБ «Приватбанк» на бізнес-процеси

Відповідно до даної схеми, оцінка та оптимізація витрат банку на бізнес- процеси на основі методу ФВА буде складатися з наступних етапів:

  1.  розподіл витрат банку по відношенню до конкретного банківського продукту на прямі (витрати, які пов’язані безпосередньо з його виготовленням та реалізацією) та непрямі (витрати, пов’язані з діяльністю банку, їх не можна прямо віднести на виробництво окремого банківського продукту);
  2.  розподіл непрямих витрат банку на дві підгрупи. Перша – ті витрати, оцінка яких буде відбуватися за рахунок визначення витрат часу, необхідного для виконання працівником певних функцій. Друга підгрупа – витрати, оцінка яких буде відбуватися за рахунок введення та аналізу показника використання, який характеризуватиме окрему статтю витрат банку (наприклад, вартість використання будівель можна аналізувати на основі показників нормативної площі приміщень);
  3.  розподіл всіх витрат та пов’язаних з ними бізнес-процесів на основні та похідні. Основні бізнес-процеси – ті, без яких виготовлення та реалізація конкретних банківських продуктів неможлива. Похідні – ті процеси, які не є обов’язковими для виготовлення та реалізації конкретного банківського продукту, проте їх виконання має вплив на кінцевий результат виготовлення та реалізації продукту (наприклад, реклама або установка нових банкоматів).
  4.  аналіз усіх функцій (як основних, так і похідних) з точки зору їх ефективності, яка визначається як співвідношення витрат на дану функцію до отриманого ефекту від її виконання.
  5.  аналіз неефективних функції та пошук шляхів оптимізації витрат, а також зменшення собівартості банківських продуктів за рахунок внесення змін у бізнес-процеси.

Отже, запровадження функціонально-вартісного аналізу у ПАТ КБ «Приватбанк» з метою оцінки та оптимізації собівартості банківських продуктів буде досить тривалим та вартісним процесом, який доцільно розбити на декілька етапів. Як правило, банки самостійно не займаються повною розробкою моделі, для чого використовуються послуги зовнішніх консультантів. Для кожного окремого банку створюється власна оптимізована та автоматизована модель для аналізу собівартості бізнес-процесів і банківських продуктів, яка враховує особливості діяльності банку, його організаційну структуру та характеристики банківських продуктів.

Також, застосування функціонально-вартісного підходу до аналізу витрат банку дозволяє визначити собівартість банківських продуктів і послуг, виявити найбільш витратні операції, оптимізувати функції підрозділів банку і, нарешті, знизити вартість банківських продуктів, що забезпечить суттєві конкурентні переваги банку на ринку.

Крім того, аналіз вартості кожної функції дозволяє виявляти найбільш витратні операції і проводити оптимізацію неефективних функцій або корінний реінжинірінг бізнес-процесів банку у цілому.

Використання ФВА у ПАТ КБ «Приватбанк» для зменшення власних витрат може бути доцільним за рахунок того, яким чином у даному методі аналізуються та розподіляються витрати на виробництво та реалізацію банківських продуктів. Крім того, наведена схема оцінки та оптимізації витрат за методом ФВА дозволяє краще розуміти природу виникнення конкретних витрат, пов’язаних з певним банківським продуктом. Використання ФВА у ПАТ КБ «Приватбанк» для аналізу та зменшення собівартості банківських продуктів повинно дати можливість оптимізувати витрати банку та підвищити ефективність його діяльності.


ВИСНОВКИ

Будь-яка банківська установа прагне здійснювати діяльність з якомога мінімальними витратами, задля підвищення фінансових результатів та отримання прибутку. Віддаючи належне значення науковим доробкам українських та зарубіжних вчених, слід підсумувати, що у наукових працях відсутнє єдине трактування поняття «витрати банку». Дана проблема обумовлена багатьма факторами: по-перше, різне тлумачення поняття «витрати» в економіці, бухгалтерському, управлінському та податковому обліку; по-друге, некоректний переклад поняття на українську з російської мови; по-третє, часте використання синоніму поняття «витрати» до терміну «затрати». З позицій обліку під дефініцією «витрати» розуміють зменшення активів, або ж економічної вигоди за звітний період, або збільшення заборгованостей. Щодо класифікацій витрат, які пов’язані з банківською діяльністю, то визначена вона згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Було визначено, що унікальність витрат виражається тим, що хоч вони і зменшують прибуток, все ж без них не можливе навіть саме існування банку. Тому метою управління є їх мінімізація на основі ефективного використання ресурсів банку.

Створення, формування, визнання та оцінка витрат банківських установ регламентується численною кількістю МСФЗ, що викликано значною кількістю видів витрат. Витрати є керованою ланкою діяльності, підлягають аналізу, обліку та контролю. У банківських установах головними органами за управлінням витрат виступають загальні збори учасників, правління банку та спостережна рада. Інформацію про витрати банку залежно від джерела можна поділити на групи: планові документи, облікові дані, звітність, контрольні дані. Витрати визначають у звіті про фінансові результати та обліковують у 7-му класі Плану рахунків.

Також невід’ємною умовою отримання максимального прибутку при мінімальних витратах є обов’язковість ефективного управління та контролю витрат банку.

За умов фінансової кризи, посилення конкуренції на ринку банківських послуг та недосконалості законодавства внутрішній контроль став необхідним елементом банківського менеджменту. Контроль за обліком витрат є нагальною потребою у практиці банківської діяльності, адже з його допомогою банківські установи можуть забезпечувати отримання максимального прибутку при мінімальних витратах.

Отже, в умовах жорсткої конкурентної боротьби і тенденції загального зниження прибутковості банків аналіз обліку витрат, управління і їх контроль являються нагальною потребою практики банківської діяльності.

На рівні окремого банку особливості управління витрат в межах їх системи розглянуті у ПАТ «Приватбанк», що є банком зі 100% українським капіталом, утворений 16 березня 1994 року.

Про задовільний фінансовий стан банку та позитивну динаміку його основних показників, що характеризують його діяльність свідчать горизонтальний, вертикальний і коефіцієнтний аналіз його звітності.

У структурі витрат переважну питому вагу займають процентні витрати банку, що цілком узгоджується з структурою його активів і пасивів та обраним пріоритетним напрямком діяльності. На основі даних показників можна стверджувати про те, що діяльність банку є достатньо ефективною і відзначається стабільністю, а також характеризується направленістю на диверсифікацію ресурсної бази, що у свою чергу дозволить успішно розвиватися та займати лідируючі позиції на ринку.

В ПАТ КБ « Приватбанк» організація бухгалтерського обліку витрат здійснюється відповідно до Положення про облікову політику, Положення про операційну роботу та внутрішнього Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності.

Система внутрішнього контролю банку потребує подальшого вдосконалення та розвитку, що пов’язане, в першу чергу, з запровадженням інтегрованих інформаційних систем, які б поєднували ведення бухгалтерського обліку з контрольними процедурами. З метою забезпечення стабільного функціонування і розвитку банк має створити ефективну систему внутрішнього контролю, яка передбачає оптимізацію взаємовідносин та обмін інформацією між внутрішнім контролем, зовнішнім та внутрішнім аудитом банку. Створення дієвої системи внутрішнього контролю є необхідною умовою забезпечення ефективності діяльності банківської установи. Така система повинна мати чітко визначені цілі, певну організаційну структуру, засоби та механізми реалізації поставлених цілей.

Дослідження завдань та напрямків проведення внутрішнього аудиту в ПАТ «Приватбанк» дає підстави стверджувати про важливість наявності органів внутрішнього аудиту у комерційних банках, оскільки він є одним із основних чинників успішного функціонування будь якої комерційної установи. Було визначено, що ефективне впровадження внутрішнього аудиту в банку можливе за умови наявності контрольного органу всередині кожного відділення чи філії. Це дозволить аудиторам проводити детальнішу та ефективнішу перевірку кожного підрозділу окремо, що в свою чергу значно підвищить ефективність діяльності установи та уможливить настання банкрутства чи інших несприятливих економічних ситуацій для банку.

У результаті проведеного дослідження було удосконалено організацію обліку і контролю витрат банку. Також запропоновано методичні підходи до контролю витрат в контексті оцінки ефекту діяльності структурних одиниць філії банку. Такий підхід дасть змогу справедливо визначати внесок кожного окремого відділення банку шляхом оцінки корисності проведених ним депозитних і кредитних операцій для отримання фінансового результату роботи відділення та банку в цілому. Тим самим методика дозволяє уникнути збитків від закриття стратегічно важливих відділень.

А застосування функціонально-вартісного підходу до аналізу витрат банку дозволить визначити собівартість банківських продуктів і послуг, виявити найбільш витратні операції, оптимізувати функції підрозділів банку і, нарешті, знизити вартість банківських продуктів, що забезпечить суттєві конкурентні переваги банку на ринку.

Крім того, аналіз вартості кожної функції дозволить виявляти найбільш витратні операції і проводити оптимізацію неефективних функцій або корінний реінжинірінг бізнес-процесів банку у цілому.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.  Новашина Т. С. Управление затратами банка: навч.посібн. / Т.С.Новашина, Т.В. Карасева. – «БДЦ-пресс», 2005. – 354.с.
  2.  Скрипник М. І. Затрати і витрати: проблема трактування понять [Електронний ресурс] / М. І. Скрипник // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу.  –  2005. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ptmbo/2009_1/stat26.pdf.  – Бібліотека ім. Вернадського.
  3.  Етимологія поняття «витрати» та його сучасні особливості» Вісник НТУ «ХПІ». 2013. № 20 (993). - Режим доступу: nbuv.gov.ua/j-pdf/vepitp_2013_20_25.pdf
  4.  Герасимович А. М. Аналіз банківської діяльності / А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко. – К. : КНЕУ, 2006. – 600 с. - ISBN 5-93517-121-Х.
  5.  Стойко О. Я. Банкiвськi операцii: Навчальний посібник / уклад. О. Я. Стойко. – К: Економiка, 2004. – 456 с. - ISBN 978-962-235-421-7
  6.  Котляров С.А. Управление затратами – СПб: Питер, 2001. – 160 с.: ил. – Серия «Краткий курс»
  7.  Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банку [Електронний ресурс]  Постанова Правління НБУ від 18.06.2003 № 255. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0583-03. – Законодавство України.
  8.  Литвин Н. Б. Фінансовий облік у банках (у контексті МСФЗ) : навч. посіб. / Н. Б. Литвин; Мін-во освіти і науки України, ТНЕУ. – К. : «Хай&Тек Прес», 2010. 608 с. ISBN 978-966-2143-35-5.
  9.  Шохин Е. И. Финансовый менеджмент : Е.И. Шохин – М: ФБК-ПРЕСС, 2004 – 408 с. – ISBN 978-324-471-6
  10.  Лаврушин О. И. Банковское дело : учебник / О. И. Лаврушин. – М. : Банковский и биржевой научно-консальтуционный центр, 2010. – 260 с. – ISBN 765-643-178-9.
  11.   Панасюк В. М. Витрати виробництва: управлінський аспект : монографія  / В. М. Панасюк.  - Тернопiль  : Астон, 2005.  - 288.  – ISBN 966-308-113-9.
  12.  Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України: Постанова Правління НБУ від 17 червня 2004 р. № 280 (редакція від 2 липня 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua Законодавство України.
  13.  Пришляк Г. В. Концепція класифікації витрат для управління діяльністю банку / Г. В. Пришляк // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. – 2009. – Вип. 24. – С. 340-346
  14.  Когут У. І. Критерії класифікації витрат підприємства [Електронний ресурс] / У. І. Когут. – Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ ntb/585/1/08.pdf. – Назва з домашньої сторінки Інтернету.
  15.  Москалюк В. В. Класифікація витрат окремих підрозділів комерційного банку для цілей контролю / В. В. Москалюк // Финансы, учет, банки. – 2007. – Выпуск № 13. – С. 102-107
  16.  Облік і аудит у банках / О. Г. Коренєва, Н. Г. Слав’янська, Н. Г. Євченко, О.В. Карпенко. – С. : Університетська книга, 2007. – 493 с. – ISBN 966-680-303-8.113
  17.  Про затвердження інструкції про порядок складання а оприлюднення фінансової звітності банків України [Електронний ресурс] / Постанова Правління НБУ від 24.10.2011 № 373. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1288-11. Назва з домашньої сторінки Інтернету.
  18.  Фаріон Т. Система внутрішнього контролю банків України: стан та тенденції розвитку / Т. Фаріон, Г. Спяк // Економічний аналіз. – 2010. № 7. – С. 166 – 169.
  19.  Організація контролю в банку: навч. посіб. / уклад. І. В. Бєлова. – Суми: Університетська книга, 2009. – 302 с. ISBN 102-256-145-7
  20.  Система внутрішнього аудиту банку: проблеми та шляхи їх вирішення [Електронний ресурс] / Донецький державний університет управління. – Режим доступу : http://www.rusnauka.com /5_NITSB_2009/Economics/40841.doc.htm – 05.01.2019. – Назва з домашньої сторінки Інтернету.
  21.  Сало І.В Фінансовий менеджмент банку: навч. посіб. / І.В. Сало, О.А. Криклій;  Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. – 314 с.
  22.  Фінансова звітність [Електронний ресурс] : Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» – Режим доступу: https://privatbank.ua/ua/about/finansovaja-otchetnost/ – Назва з домашньої сторінки Інтернету.
  23.  Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України [Електронний ресурс] / Постанова Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 255 – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0583-03 – Законодавство України.
  24.  Про організацію операційної діяльності ПАТ КБ «Приватбанк» : положення, затверджене рішенням Правління ПАТ КБ «Приватбанк» від 13.10.2012 № 217. – Режим доступу: https://privatbank.ua/ua/
  25.  Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності у банках України [Електронний ресурс] / Постанова Правління НБУ від 30.12.1998 № 566. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0056-99. – Законодавство України.
  26.  . Котенко Н. Методичний підхід до визначення внесків структурних підрозділі у загальний фінансовий результат роботи організації (на прикладі комерційного банку) [Електронний ресурс] / Н. Котенко, Ю. Труш, А. Труш // Вісник НБУ. - 2010. – № 11. – С. 53–55. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vnbu/2010_11/2010_11_14.pdf. Назва з домашньої сторінки Інтернету.
  27.  Методика планування показників діяльності та складання звітності відділень філій публічного акціонерного товариства «Державний експортно- імпортний банк України» : наказ по публічному акціонерному товаристві «Державний експортно-імпортний банк України» від 30.04.2003 № 245.
  28.  . Крайник О.П. Фінансовий менеджмент : навчальний посібник/ О. П. Крайник, З. В. Клепикова; Мін-во освіти України, Держ. ун-т «Львівська політехніка». - К.: Дакор, 2011. - 260 с. - ISBN 966-553-111-5
  29.  Буевич С.Ю. Анализ финансовых результатов банковской деятельности: учебное пособие/ С. Ю. Буевич, О. Г. Королев; Финансовая академия при правительстве РФ. М.: КНОРУС, 2005. 160 с. ISBN 5-85971-153-0
  30.  Щибиволок З.І. Аналіз банківської діяльності: навчальний посібник/ З. І. Щибиволок ; ред. С. І. Шкарабан. - 2-ге вид., стер.. - К.: Знання, 2007. - 311 с. ISBN 966-346-275-2
  31.  Лисенко Д.В. Комплексный финансово-экономический анализ деятельности коммерческого банка / Д.В. Лисенко // Вестник МГУ. Сер. 6. Экономика. 2006.- № 5. C.56-77
  32.  Батракова Л.Г. Экономический анализ деятельности коммерческого банка  : учебник/ Л. Г. Батракова. М.: Лотос, 2006. 344 с. ISBN 966-543-190-278.
  33.  Біла А. В. Аналіз витрат діяльності банківських установ / А. В. Біла // Молодіжний науковий вісник УАБС НБУ. – 2015. – № 9. – С. 63-65
  34.  Алескеров Ф. Эффективное развитие филиальной сети коммерческого банка [Электронный ресурс] / Ф. Алескеров, В. Белоусова // ГУ Высшая школа экономики. 2007. Режим доступа : http://d1.hse.ru/data/282/665/1234/Макарова20-%20Эффективное %20 разв.doc Назва з домашньої сторінки Інтернету.
  35.  Колотов К. В. Разработка ABC-модели банка и её автоматизация / К.В. Колотов, Е.А. Семерикова [Електроний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.cfin.ru/management/controlling/fsa/abc_bank.shtml. Назва з домашньої сторінки Інтернету.
  36.   Ніконова І. О. Второе рождение функционально-стоимостного анализа/ І.О. Ніконова [Електроний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.elitarium.ru/2007/10/01/vtoroe_rozhdenie_funkcionalnostoimostnogo_an aliza.html Назва з домашньої сторінки Інтернету.
  37.  Житний П. Є. Впровадження та організація функціонально-вартісного аналізу в комерційних банках / П.Є. Житний, С.М. Шаповалова, Г.М. Карамишева [Електроний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vsunu/2011_7_2/Chitnij.pdf Назва з домашньої сторінки Інтернету.
  38.  Воропаева С. В. Функционально-стоимостный подход к анализу прибыльности коммерческих банков : дисс. канд. экон. наук: 08.00.12 / Воропаева Светлана Владимировна. – Москва, 2002. – 193 c. – РГБ ОД, 61:03-8/1210-6.
  39.  Шаповалова С. М. Функціонально-вартісний аналіз в управлінні затратами підприємства / С. М. Шаповалова. – Економіка. Менеджмент. Підприємництво : зб. наукових праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – Луганськ : СНУ ім. В. Даля, 2010. – Вип. 22(1). – С. 160– 166.
  40.  Хамидуллина Г. Р. Управление затратами: планирование, учет, контроль и анализ издержек обращения / Г. Р. Хамидуллина. – М. : Экзамен, 2004. – 352 с.



ДОДАТКИ

Додаток А

Таблиця А.1  Останні зміни стану ПАТ КБ «Приватбанк» в міжнародних рейтингах

2015 рік

26 березня

20 квітня

Рейтингове агентство Moody's підтвердило рейтинг ПриватБанку за депозитами в іноземній валюті (GFC) на рівні Са. Pейтинг за депозитами в національній валюті (GLC) і рейтинг довгострокових пріоритетних незабезпечених боргових зобов'язань в іноземній валюті були змінені до рівня Са, а також змінено рейтинг довгострокового субординованого боргу в іноземній валюті до рівня С у звязку зі зниженням базової оцінки кредитоспроможності (ВСА) Банку до рівня са. Такі рейтингові дії є наслідком зниження рейтингів державних облігацій України.

Рейтингова агенція Standard & Poor's Ratings Services переглянула рейтинги Приватбанку: довгостроковий рейтинг було переглянуто до рівня «ССС-» з «ССС» внаслідок зниження довгострокового рейтингу України в іноземній валюті. Прогноз за рейтингами банку «Негативний», так як, на думку агенції, суверенні ризики в Україні мають значний вплив на кредитоспроможність ПриватБанку. Короткостроковий рейтинг ПриватБанку підтверджено на рівні «С».

2014 рік

23 грудня

16 грудня

Міжнародна рейтингова агенція Standard & Poor's Ratings Services підтвердила кредитні рейтинги ПриватБанку на рівні «ССС/С». Оцінку характеристик власної кредитоспроможності ПриватБанку (stand-alone credit profile – SACP) підтверджено на рівні «b-».

Рейтингова агенція Fitch Ratings повідомила про встановлення рейтингу стійкості (VR) ПАТ КБ Приватбанк на рівні «ссс», що відповідає суверенному рейтингу України. Рейтинг стійкості (VR) Банку виключено з переліку Rating Watch «Негативний» (RWN).


Додаток Б

Таблиця Б.1 – Динаміка та структура пасивів ПАТ КБ «Приватбанк» з 01.01.2013 по 01.01.2015 рр.

Пасиви

На

На

На

Абсолютний приріст, млн. грн..

Темп росту, %

01.01.2013

01.01.2014

01.01.2015

сума, млн. грн.

питома вага,

сума, млн. грн.

питома вага,

сума, млн. грн.

питома вага,

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

%

%

%

на

на

на

на

01.01.2014

01.01.2015

01.01.2014

01.01.2015

1.Зобов'язання

154128

89,39

194179

90,53

181889

88,91

40051285

-12291

27761

125,99

93,67

118,01

2. Власний капітал

18301

10,61

20312

9,47

22696

11,09

2010860

2385

4396

110,99

111,74

124,02

Усього пасивів

172429

100

214491

100

204585

100

42062145

-9906

32156

124,39

95,38

118,65


Таблиця Б.2 – Динаміка та структура зобов’язань ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2013 р. по 01.01.2015р.

Зобов'язання

На

На

На

Абсолютний приріст, тис. грн..

Темп росту, %

01.01.2013

01.01.2014

1.01.215

сума, тис. грн.

питома вага,

%

сума, тис. грн.

питома вага,

%

сума, тис. грн.

питома вага,

%

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

на

01.01.2014

на

01.01.2015

на

01.01.2014

на

01.01.2015

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

1. Кошти банків

1197108

0,008

8896631

0,046

22761861

0,125

7699523

13865230

21564753

7,432

2,558

19,014

2. Кошти клієнтів

106342198

0,690

133551100

0,688

141338369

0,777

27208902

7787269

34996171

1,256

1,058

1,329

у тому числі

2.1 кошти юридичних осіб

20477288

0,133

26839471

0,138

33628054

0,185

6362183

6788583

13150766

1,311

1,253

1,642

2.2 кошти фізичних осіб, усього

85864910

0,557

106711629

0,550

107710315

0,592

20846719

998686

21845405

1,243

1,009

1,254

3. Боргові цінні папери, емітовані банком

6356149

0,041

7990548

0,041

2015694

0,011

1634399

-5974854

-4340455

1,257

0,252

0,317

4. Інші залучені кошти

1642508

0,011

3343011

0,017

6096209

0,034

1700503

2753198

4453701

2,035

1,824

3,712

Продовження таблиці Б.2

Зобов'язання

На

На

На

Абсолютний приріст, тис. грн..

Темп росту, %

01.01.2013

01.01.2014

1.01.215

сума, тис. грн.

питома вага,

%

сума, тис. грн.

питома вага,

%

сума, тис. грн.

питома вага,

%

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

на

01.01.2014

на

01.01.2015

на

01.01.2014

на

01.01.2015

5.Зобов’язання щодо поточного податку на прибуток

51277

0,000

0

0,000

6645

0,000

-51277

6645

-44632

0,000

0,000

0,130

Відстрочені податкові зобов’язання

84525

0,001

79254

0,000

229315

0,001

-5271

150061

144790

0,938

2,893

2,713

Резерви за зобов'язаннями

39588

0,000

37241

0,000

51281

0,000

-2347

14040

11693

0,941

1,377

1,295

Інші фінансові зобов’язання

25954121

0,168

35969059

0,185

2848240

0,016

10014938

-33120819

-23105881

1,386

0,079

0,110

Субординований борг

1226226

0,008

3357956

0,017

5351598

0,029

2131730

1993642

4125372

2,738

1,594

4,364

Зобов’язання групи вибуття

0

0,000

0

0,000

0

0,000

0

0

0

-

0,000

0,000

Усього зобов’язань

154127951

100,0

194179236

100,00

181888644

100,000

40051285

-12290592

27760693

1,260

0,937

1,180

у тому числі в іноземній валюті

89032933

0,578

93671108

0,482

89857546

0,494

4638175

-3813562

824613

1,052

0,959

1,009


Таблиця Б.3 – Динаміка та структура власного капіталу ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2013р. по 01.01.2015 р.

Пасиви

На 01.01.2013

На 01.01.2014

На 01.01.2015

Абсолютний приріст, млн. грн..

Темп росту, %

сума, млн. грн.

питома вага,%

сума, млн. грн.

питома вага,%

сума, млн. грн.

питома вага,%

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

на 01.01.2014

на 01.01.2015

на 01.01.2014

на 01.01.2015

1. Статутний капітал

14898

0,814

16352

0,805

18101

0,798

1455

1749

3203185

1,098

1,107

1,215

2. Емісійні різниці 

19,7

0,001

19,7

0,001

19,7

0,001

0

0

0

1

1

1

3. Незареєстровані внески до статутного капіталу

-

-

-

-

1

0,044

-

1000

1000413

-

-

-

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток

1571

0,086

1926

0,095

882

0,039

355

-1044

-689341

1,226

0,458

0,561

Резервні та інші фонди банку

1251

0,068

1327

0,065

1445

0,064

75,9

119

194540

1,061

1,089

1,156

Резерви переоцінки

561,5

0,031

687,2

0,034

1248

0,055

126

561

687

1,224

1,817

2,223

Усього власного капіталу

18301

100

20312

100

22696

100

2011

2385

4396

1,11

1,117

1,24

Таблиця Б.4 – Динаміка та структура активів ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2013р. по 01.01.2015р.

Активи

На 01.01.2013

На 01.01.2014

На 01.01.215

Абсолютний приріст, млн. грн.

Темп росту, %

сума, млн. грн.

питома вага, %

сума, млн. грн.

питома вага, %

сума, млн. грн..

питома вага, %

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

на 01.01

2014

на 01.01.

2015

на 01.01.

2014

на 01.01.

2015

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

Грошові кошти та їх еквіваленти

26958

15,63

32157

14,99

27076

13,23

5199

-5081

118

119,29

84,20

100,44

Кошти обов’язкових резервів банку в НБУ

1238

0,72

1566

0,73

0,76

0,0004

328

-1565,24

-1237,24

126,49

0,05

0,06

Торгові цінні папери

0,02

0,00001

0,018

0,00001

0,029

0,00001

-0,002

0,011

0,009

90,00

161,11

145,00

Кошти в інших банках, усього

1554

0,90

3486

1,63

1220

0,60

1932

-2266

-334

224,32

35,00

78,51

у тому числі в іноземній валюті

1554

0,90

3486

1,63

1220

0,60

1932

-2266

-334

224,32

35,00

78,51

Кредити та заборгованість клієнтів, усього

113726

65,96

142548

66,46

161339

78,86

28822

18791

47613

125,34

113,18

141,87

кредити та заборгованість юридичних осіб

94622

54,88

118779

55,38

139212

68,05

24157

20433

44590

125,53

117,20

147,12

у тому числі в іноземній валюті

20202

11,72

27701

12,91

49126

24,01

7499

21425

28924

137,12

177,34

243,17

Продовження таблиці Б.4

Активи

На 01.01.2013

На 01.01.2014

На 01.01.215

Абсолютний приріст, млн. грн.

Темп росту, %

сума, млн. грн.

питома вага, %

сума, млн. грн.

питома вага, %

сума, млн. грн..

питома вага, %

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

на 01.01.

2014

на 01.01.

2015

на 01.01.2014

на 01.01.

2015

у тому числі в іноземній валюті

20202

11,72

27701

12,91

49126

24,01

7499

21425

28924

137,12

177,34

243,17

кредити та заборгованість фізичних осіб

19103

11,08

23769

11,08

22127

10,82

4666

-1642

3024

124,43

93,09

115,83

у тому числі в іноземній валюті

1592

0,92

1162

0,54

1154

0,56

-430

-8

-438

72,99

99,31

72,49

Цінні папери в портфелі банку на продаж

287

0,17

440,1

0,21

981

0,48

153,1

540,9

694

153,34

222,90

341,81

Цінні папери в портфелі банку до погашення

240

0,14

72,2

0,03

142

0,07

-167,8

69,8

-98

30,08

196,68

59,17

Інвестиції в асоційовані та дочірні компанії

1179

0,68

1257

0,59

681

0,33

78

-576

-498

106,62

54,18

57,76

Інвестиційна нерухомість

13,7

0,01

13,7

0,01

10,4

0,01

0

-3,3

-3,3

100,00

75,91

75,91

Дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток

0

0,00

0

0,00

77,4

0,04

0

77,4

77,4

0,00

0,00

0,00

Відстрочений податковий актив

19,4

0,01

12,4

0,01

8,24

0,00

-7

-4,16

-11,16

63,92

66,45

42,47

Продовження таблиці Б.4

Активи

На 01.01.2013

На 01.01.2014

На 01.01.215

Абсолютний приріст, млн. грн.

Темп росту, %

сума, млн. грн.

питома вага, %

сума, млн. грн.

питома вага, %

сума, млн. грн..

питома вага, %

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

на 01.01.2014

на 01.01.

2015

на 01.01.

2014

на 01.01.2015

Основні засоби та нематеріальні активи

2476

1,44

2737

1,28

3028

1,48

261

291

552

110,54

110,63

122,29

Інші фінансові активи

24491

14,20

29829

13,91

9275

4,53

5338

-20554

-15216

121,80

31,09

37,87

Інші активи

201

0,12

329

0,15

184

0,09

128

-145

-17

163,68

55,93

91,54

Необоротні активи, утримувані для продажу, та активи групи вибуття

47,5

0,03

43,4

0,02

563

0,28

-4,1

519,6

515,5

91,37

1297,24

1185,26

Усього активів

172429

100,00

214491

100,00

204585

100,00

42062

-9906

32156

124,39

95,38

118,65

у тому числі в іноземній валюті

68786

0,40

84895

0,40

81362

0,40

16109

-3533

12576

123,42

95,84

118,28


Додаток В

Таблиця В.1 - Динаміка фінансових результатів ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2013 по

01.01.2015 рр.

Найменування статті

2 012р.

2 013р.

2 014р.

Абсолютний приріст, тис. грн.

Темп росту, %

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

2 013р.

2 014р.

2 013р.

2 014р.

Процентний дохід

18153983

22246140

29185014

4 092 157

6938874

11031030

122,54

131,19

160,76

Процентні витрати

-10104859

-13801979

-18837048

-3697120

-5035069

-8732189

136,59

136,48

186,42

Чистий процентний дохід (Рядок 1 = 1 - 2)

8049124

8444161

10347966

395037

1903805

2298842

104,91

122,55

128,56

Комісійний дохід

3781131

3611719

3912756

-169412

301036

131625

95,52

108,33

103,48

Комісійні витрати

-507416

-1055163

-1042671

-547748

12492

-535255

207,95

98,82

205,49

Результат від операцій з цінними паперами в торговому портфелі банку

-21

-2

4

19

6

25

9,39

-200,00

-18,78

Продовження таблиці В.1

Найменування статті

2 012р.

2 013р.

2 014р.

Абсолютний приріст, тис. грн.

Темп росту, %

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

2 013р.

2 014р.

2 013р.

2 014р.

Результат від продажу цінних паперів у портфелі банку на продаж

1580

1894

191897

314

190003

190317

119,87

10131,84

12145,39

Результат від операцій з іноземною валютою

640108

562708

1289592

-77400

726884

649484

87,91

229,18

201,46

Результат від переоцінки іноземної валюти

-27317

-133795

-2441422

-106478

-2307627

-2414105

489,79

1824,75

8937,37

Результат від переоцінки об'єктів інвестиційної

0

0

1107

0

1107

1107

0,00

0,00

0,00

Відрахування до резерву під знецінення кредитів та коштів в інших банках

-4898866

-2630115

-2500751

2268751

129364

2398115

53,69

95,08

51,05

Відрахування до резерву під знецінення дебіторської заборгованості та інших фінансових активів

-9728

-40927

-164392

-31199

-123465

-154664

420,71

401,67

1689,88

Знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж

279

1

-607505

-278

-607506

-607784

0,36

-60750482,72

-217743,67

Відрахування до резервів за зобов'язаннями

-307

2433

-10831

2740

-13264

-10524

-792,51

-445,17

3528,01

Інші операційні доходи

352293

57463

253069

-294830

195606

-99224

16,31

440,40

71,83

Адміністративні та інші операційні витрати

-5586217

-6668650

-8161357

-1082433

-1492707

-2575140

119,38

122,38

146,10

Продовження таблиці В.1

Найменування статті

2 012р.

2 013р.

2 014р.

Абсолютний приріст, тис. грн.

Темп росту, %

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

2 013р.

2 014р.

2 013р.

2 014р.

Прибуток/(збиток) до оподаткування

1794644

2151727

1067462

357083

-1084265

-727182

119,90

49,61

59,48

Витрати на податок на прибуток

-261884

-278336

-318426

-16452

-40090

-56542

106,28

114,40

121,59

Прибуток/(збиток)

1532760

1873392

749036

340632

-1124356

-783724

122,22

39,98

48,87

Переоцінка цінних паперів у портфелі банку на продаж

203034

160124

540839

-42910

380715

337805

78,87

337,76

266,38

Переоцінка основних засобів та нематеріальних активів

-15469

0

196783

15469

196783

212252

0,00

0,00

-1272,11

Податок на прибуток, пов'язаний з іншим сукупним доходом

-58713

-20417

-111139

38296

-90722

-52426

34,77

544,34

189,29

Інший сукупний дохід після оподаткування

128853

139707

626483

10854

486776

497630

108,42

448,43

486,20

Усього сукупного доходу

1661613

2013098

1375519

351485

-637579

-286094

121,15

68,33

82,78


Таблиця В.2 - Динаміка та структура доходів ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2013 по 01.01.2015 рр.

Найменування статті

2012

2013

2014

Абсолютний приріст, тис. грн..

Темп росту, %

сума, тис. грн.

питома вага, %

сума, тис. грн.

питома вага,%

сума, тис. грн.

питома вага, %

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

2013р.

2014р.

2013р.

2014р.

Процентний дохід

18153983

79,18

22246140

84,02

29185014

84,25

4092157

6938874

11031031

122,54

131,19

160,76

Комісійний дохід

3781131

16,49

3611719

13,64

3912756

11,29

-169412

301037

131625

95,52

108,34

103,48

Прибуток від операцій з цінними паперами

0

0,00

0

0,00

4

0,00

0

4

4

0,00

0,00

0,00

Прибуток від операцій з іноземною

640108

2,79

562708

2,13

1289592

3,72

-77400

726884

649484

87,91

229,18

201,46

Прибуток від переоцінки іноземної валюти

0

0,00

0

0,00

0

0,00

0

0

0

0,00

0,00

0,00

Прибуток від переоцінки об'єктів інвестиційної нерухомості

0

0,00

0

0,00

1107

0,00

0

1107

1107

0,00

0,00

0,00

Інші операційні доходи

352293

1,54

57463

0,22

253069

0,73

-294830

195606

-99224

16,31

440,40

71,83

Усього доходів

22927515

100

26478030

100

34641542

100

3550515

8163512

11714027

115,49

130,83

151,09

Таблиця В.3 – Динаміка та структура витрат ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2013 по 01.01.2015 рр. 

Найменування статті

2 012

2 013

2 014

Абсолютний приріст, тис. грн..

Темп росту, %

сума, тис. грн.

питома вага,%

сума, тис. грн.

питома вага,%

сума, тис. грн.

питома вага,%

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

2 013р.

2 014р.

2 013р.

2 014р.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

Процентні витрати

-10104859

47,23

-13801979

56,09

-18837048

55,27

-3697120

-5035069

-8732189

136,59

136,48

186,42

Комісійні витрати

-507416

2,37

-1055163

4,29

-1042671

3,06

-547747

12492

-535255

207,95

98,82

205,49

Збитки від операцій з цінними паперами

-21

0,00

-2

0,00

0

0,00

19

2

21

9,52

0,00

0,00

Збитки від операцій з іноземною валютою

0

0,00

0

0,00

0

0,00

0

0

0

0,00

0,00

0,00

Збитки від переоцінки іноземної валюти

-27317

0,13

-133795

0,54

-2441422

7,16

-106478

-2307627

-2414105

489,79

1824,75

8937,37

Збитки від переоцінки об'єктів інвестиційної нерухомості

0

0,00

0

0,00

1107

0,00

0

1107

1107

0,00

0,00

0,00

Продовження таблиці В.3

Найменування статті

2 012

2 013

2 014

Абсолютний приріст, тис. грн..

Темп росту, %

сума, тис. грн.

питома вага,%

сума, тис. грн.

питома вага,%

сума, тис. грн.

питома вага,%

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

2 013р.

2 014р.

2 013р.

2 014р.

Відрахування до резерву під знецінення кредитів та коштів в інших банках

-4898866

22,90

-2630115

10,69

-2500751

7,34

2268751

129364

2398115

53,69

95,08

51,05

Відрахування до резерву під знецінення дебіторської заборгованості та інших фінансових активів

-9728

0,05

-40927

0,17

-164392

0,48

-31199

-123465

-154664

420,71

401,67

1689,88

Знецінення цінних паперів

279

0,00

1

0,00

-607505

1,78

-278

-607506

-607784

0,36

-6075050

-217743

Відрахування до резервів за зобов'язаннями

-307

0,00

2433

-0,01

-10831

0,03

2740

-13264

-10524

-792,51

-445,17

3528,01

Адміністративні та інші операційні витрати

-5586216

26,11

-6668650

27,10

-8161357

23,95

-1082434

-1492707

-2575141

119,38

122,38

146,10

Продовження таблиці В.3

Найменування статті

2 012

2 013

2 014

Абсолютний приріст, тис. грн..

Темп росту, %

сума, тис. грн.

питома вага,%

сума, тис. грн.

питома вага,%

сума, тис. грн.

питома вага,%

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

в порівнянні з попереднім роком

за період аналізу

2 013р.

2 014р.

2 013р.

2014р.

Частка в збитку асоційованих компаній

0

0,00

0

0,00

0

0,00

0

0

0

0,00

0,00

0,00

Витрати на податок на прибуток

-261884

1,22

-278335

1,13

-318426

0,93

-16451

-40091

-56542

106,28

114,40

121,59

Усього витрат

-21396335

100

-24606532

100

-34083296

100

-3210197

-9476764

-12686961

115,00

138,51

159,30


Таблиця В.4 - Динаміка показників ефективності діяльності ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2013 по 01.01.2015 рр.

Найменування статті

2012р.

2013р.

2014р.

Відхилення

2013 р. – 2012 р.

2014 р. – 2013 р.

2014 р. – 2012 р.

1

2

3

4

5

6

7

1. Середньорічний обсяг статутного капіталу

14221363,5

15624817

17226409,5

1403453,5

1601592,5

3005046

2. Середньорічний обсяг балансового капіталу

17523870

19306191

21503990

1782321

2197799

3980120

3. Середньорічний обсяг активів банку

158773592,5

193459784,5

209537930

34686192

16078145,5

50764338

4. Середньорічний обсяг зобов’язань банку

141249722,5

174153593,5

188033940

32903871

13880346,5

46784218

5. Процентні доходи

18153983

22246140

29185014

4092157

6938874

11031031

6. Усього доходів

22927515

26478030

34641542

3550515

8163512

11714027

7. Процентні витрати

-10104859

-13801979

-18837048

-3697120

-5035069

-8732189

8. Усього витрат

-21396335

-24606532

-34083296

-3210197

-9476764

-1,3E+07

 

Коефіцієнти ефективності  діяльності

9. Коефіцієнт загального рівня рентабельності

6,685

7,075

2,162

0,390

-4,913

-4,523

10. Коефіцієнт співвідношення загальних доходів банку та загальних витрат (коефіцієнт дієздатності) (оптимальне значення – не менше 120%).

107,156

107,606

101,638

0,449

-5,968

-5,518

11. Прибутковість статутного капіталу

10,778

11,990

4,348

1,212

-7,642

-6,430

12. Прибутковість балансового капіталу

8,747

9,704

3,483

0,957

-6,220

-5,263

13. Прибутковість активів

0,965

0,968

0,357

0,003

-0,611

-0,608

14. Доходність активів

14,440

13,687

16,532

-0,754

2,846

2,092

Продовження таблиці В.4

Найменування статті

2012р.

2013р.

2014р.

Відхилення

2013 р. – 2012 р.

2014 р. – 2013 р.

2014 р. – 2012 р.

15. Чиста процентна маржа

17,798

18,633

22,918

0,835

4,285

5,120

16. Чистий спред

18,588

19,424

23,946

0,837

4,522

5,358

17. Прибуток від операцій в розрахунку на одного працівника банку

64,026

78,225

39,757

14,199

-38,468

-24,269

18. Чистий прибуток в розрахунку на одного працівника банку

54,683

68,106

27,897

13,423

-40,209

-26,786

19. Рентабельність доходів

7,827

8,126

3,081

0,299

-5,045

-4,746


Додаток Г

Таблиця Г.1 - Динаміка показників фінансової стійкості ПАТ «Приватбанк» за період  01.01.2013 –

01.01.2015 рр.

Умовні позначення

на 01.01.2013

на 01.01.2014

на 01.01.215

Відхилення

01.01.2014 – 01.01.2013

01.01.2015 – 01.01.2014

01.01.2015 – 01.01.2013

Вихідні дані, тис. грн.

1

2

3

4

5

6

7

8

1. Власний капітал

К

18300761

20311621

22696359

2010860

2384738

4395598

2. Статутний капітал

СК

14897555

16352079

18100740

1454524

1748661

3203185

3. Зобов’язання

З

154127950

194179236

181888644

40051286

-12290592

27760694

4. Загальні активи

А

172428712

214490857

204585003

42062145

-9905854

32156291

5. Доходні активи

АД

115806242

143060496

162461785

27254254

19401289

46655543

6. Недоходні активи

АН

30671483

36460085

30182161

5788602

-6277924

-489322

7. Капіталізовані активи

АК

1192284

1270768

691457

78484

-579311

-500827

8. Коефіцієнт надійності (ряд. 1/ ряд.3)

КН

0,119

0,105

0,125

-0,014

0,020

0,006

9. Коефіцієнт фінансового важеля (ряд. 3/ ряд.1)

КФВ

8,422

9,560

8,014

1,138

-1,546

-0,408

10 Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів (ряд. 1/ ряд. 4)

КУК

0,106

0,095

0,111

-0,011

0,016

0,005

Продовження таблиці Г.1

11. Коефіцієнт захищеності власного капіталу (ряд. 1 - ряд. 6)/ ряд. 5

КЗК

-0,107

-0,113

-0,046

-0,006

0,067

0,061

12. Коефіцієнт мультиплікатора статутного капіталу (ряд. 4/ ряд.2)

КМК

11,574

13,117

11,303

1,543

-1,814

-0,272


Додаток Д

Таблиця Д.1- Розрахунок абсолютної скоригованої процентної маржі по філії ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Суми і по її відділеннях за 2012-2014 рр.

Показник

2013 рік

2014 рік

Середньоденний залишок за рахунком

Процентні витрати за період

Середньоденний залишок за рахунком

Процентні витрати за період

Філія в цілому

Розміщені кошти

5395112

890193

5024032

658148

Залучені кошти

3532141

494500

3134215

501474

Процентна маржа

-

395694

-

156674

Розміщені та залучені кошти,разом

8927253

-

8158247

-

Відносна процентна маржа, одиниць

-

0,443

-

0,192

Абсолютна скоригована процентна маржа банку

-

395694

-

156674

Відділення 1

Розміщені кошти

1179538

247703

1241805

266988

Залучені кошти

2927281

468365

2968063

474890

Процентна маржа

-

–220662

-

–207902

Розміщені та залучені кошти,разом

4106819

-

4209867

-

Абсолютна скоригована процентна маржа банку

182032

80848

Продовження таблиці Д.1

Показник

2013 рік

2014 рік

Середньоденний залишок за рахунком

Процентні витрати за період

Середньоденний залишок за рахунком

Процентні витрати за період

Відділення 2

Розміщені кошти

4568

973

68792

15203

Залучені кошти

58971

9199

65687

12218

Процентна маржа

-

-8226

-

2985

Розміщені та залучені кошти,разом

63539

-

134479

-

Абсолютна скоригована процентна маржа банку

-

2816

-

2593

Інші відділення

Розміщені кошти

4211006

641517

3713435

375957

Залучені кошти

545889

16935

100466

14367

Процентна маржа

-

624582

-

361591

Розміщені та залучені кошти,разом

4756895

-

3813901

-

Абсолютна скоригована процентна маржа банку

-

210846

-

73243

Сумарна по відділеннях абсолютна скоригована процентна маржа

-

395694

-

156674



Додаток Е

Начальник кредитного відділу

Банк

Головна контора

Філії

Рівень «Банк»

Кредитний відділ

Управління ІТ

Рівень «Філія»

Рівень «ЦФВ»

Рівень «Посада»

Інспектор кредитного відділу

Організаційно-посадова структура

Фінансова структура

Корпоративний бізнес

Кредитування юридичних осіб

Кредитування фізичних осіб

Фінансова структура

Розгляд кредиту

Моніторинг кредиту

Роздрібний бізнес

Рівень «Бізнес напрямок»

Рівень «Банківський продукт»

Кредити

Акредитиви

Рисунок 3.3 – Приклад розподілу бізнес-функцій між співробітниками, [5]



 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

41771. АНАЛИЗ ПЕРЕХОДНЫХ ПРОЦЕССОВ В РАЗВЕТВЛЕННОЙ ЦЕПИ 427.69 KB
  Цель работы: Исследование токов и напряжений в разветвленной цепи при наличии в ней процессов коммутации. Расчёт параметров контура: Определим требуемое время коммутации ключа S1. Описание доработанной схемы цепи с учетом момента коммутации. Вывод Мы исследовали токи и напряжения в разветвленной цепи при наличии в ней процессов коммутации.
41772. Работа с текстовым редактором Word 616.47 KB
  Работа со сносками и примечаниями. Работа со стилями и автоматическим оглавлением. Работа с автотекстом и автозаменой.
41773. Изучение основного закона вращательного движения твердого тела на маятнике Обербека 352.26 KB
  ПРИБОРЫ И ОБОРУДОВАНИЕ: маятник Обербека секундомер штангенциркуль линейка набор грузов. УСТАНОВКА: Маятник Обербека представляет собой крестовинувращающуюся вокруг горизонтальной оси.
41774. Разработка специализированной системы визуализации и анализа городской среды 2.89 MB
  Цель работы – анализ методов информационной визуализации и визуального анализа и применение их для разработки прототипа системы поддержки конечного пользователя. В процессе работы проводился анализ возможностей географических информационных систем как средств визуализации и анализа данных, исследовались различные методы представления географических и семантических данных.
41775. Логічні функції двох змінних 191.22 KB
  Операції f: BnB називаються функціями алгебри логіки або логічні функції булевими БФ. Усяка логічна функція fx1x2. Функція називається кон’юнкцією логічним множенням й ; її позначення: або . Функція .
41776. Исследование полевого транзистора 125.43 KB
  Снять входные характеристики транзистора для двух значений выходного напряжения: Uс=2В; Uкэ= 10В. Снять выходные характеристики транзистора. Построения и расчёты По данным таблицы 1 построить входные характеристики транзистора По данным таблицы 2 построить выходные характеристики транзистора Определить: Крутизну транзистора.