98248

Технологічний процес виготовлення браслету

Дипломная

Косметология, дизайн и стилистика

Ювелірне мистецтво — вид людської діяльності, що дозволяє виготовляти штучні прикраси тіла людини. Належить до мистецького оздобного ремесла. В Україні до середини 18 століття вживалася назва золотарство, хоч ювелірні предмети переважно виробляли зі срібла і рідше із золота (дорогого привозного металу) часто з додатком емалі, а в широкому значенні й з міді...

Украинкский

2015-10-30

2.98 MB

0 чел.

ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ  ЗАКЛАД

„МІЖРЕГІОНАЛЬНИЙ  ЦЕНТР  ЮВЕЛІРНОГО  МИСТЕЦТВА

"  М.КИЄВА”


  ДИПЛОМНА  РОБОТА

Учня  групи

ПРОФЕСІЯ:      ювелір ( ювелір – модельєр )

ТЕМА:    Технологічний процес виготовлення браслету

Робота допущена з оцінкою   ________________________________

      Керівник                                                                             

дипломної роботи:           ______________________         

2013

     ПОГОДЖЕНО                                                          ЗАТВЕРДЖУЮ

Голова методичної комісії                                         Заст. Директора з НВР

_________Н.В Кузьменко                                          ________ О.В.Маленко                                             

З А В Д А Н Н Я

на виконання     дипломної       роботи

Учня  групи

Професія:  ювелір ( ювелір – модельєр )

Тема:      Технологічний процес виготовлення браслету

Творча робота:   Виготовлення браслету

Дата видачі          „          ”                          20       р.

Термін виконання „          ”                          20        р.

      Керівник                                                                             

дипломної роботи :         ___________________              

ЗМІСТ

Вступ

1.  Історія виникнення браслету

2. Коротка характеристика  матеріалів та мінералів які використовувались

    при  виконанні  дипломної роботи.

3.  Особливості організації робочого місця  ювеліра ( ювелір – модельєр )

4. Опис технологічного процесу (послідовність виконання роботи) виконання

    дипломного художнього виробу.

5.  Інструменти  та обладнання використане при роботі.

6.  Основні технічні вимоги до виконання та приймання виконаних робіт.

7.  Охорона праці під час послідовного виконання  дипломної роботи

    виготовлення та закріпки штучного каміння до художнього виробу.

8.  Види браку.

9.  Висновок ……………………………………………………………..

Перелік літературних джерел ………………………………………….

Додатки ………………………………………………………………….

Відгук…………………………………………………………………….

Вступ

Ювелірне мистецтво — вид людської діяльності, що дозволяє виготовляти штучні прикраси тіла людини. Належить до мистецького оздобного ремесла. В Україні до середини 18 століття вживалася назва золотарство, хоч ювелірні предмети переважно виробляли зі срібла і рідше із золота (дорогого привозного металу) часто з додатком емалі, а в широкому значенні й з міді, нікелю, бронзи, заліза, сталі, олива, глини. Відповідно ювелірних майстрів названо золотарями або злотниками і сріблярами. У другій половині 18 століття (на Заході зі 17 століття) для майстрів, що виробляли дрібні речі — біжу (З французької bijou) з дорогоцінних металів прищепилася назва майстрів ювелірних справ, а для тих, що прикрашали золотарські вироби дорогоцінними каменями, — майстрами брильянтових справ. В наш час особа, що займається ювелірною справою, називається ювеліром або золотарем. До прикрас тіла відносять не тільки вироби із дорогоцінних металів та каменів, але й і з «неблагородних» матеріалів — кістки, дерева, скла, а останнім часом — пластмас. Прикрасою тіла також вважається мальований, чи татуйований малюнок на тілі. Золотарство в Україні — одне з найстарших мистецьких ремесел. Згідно з археологічними даними, історія ювелірної справи в Україні сягає палеолітичних часів і простягається через безперервну еволюцію технологій та стилів до наших днів.

 В Україні є декілька навчальних закладів, де бажаючі мають можливість студіювати ювелірну справу (Київський професійний ліцей ювелірного мистецтва (ПТУ-38)). Крім цього, існує 5 середніх навчальних закладів мистецького напрямку, де протягом 1-3 семестрів студенти вивчають технології та основи композиції ювелірної справи. При Кам'янець-Подільському базовому індустріальному технікумі функціонує лабораторія ювеліра-гравера. У Львівській національній академії мистецтв на єдиній в Україні кафедрі художнього металу лишень два семестри присвячені малим формам. У зв'язку із заплутаним і складним законодавством, офіційно працювати з коштовними матеріалами в майстернях академії поки що неможливо. Відсутність спеціалізованих галерей та обізнаних у ювелірному мистецтві критиків не дає зреалізувати свої ідеї поодиноким художникам-ювелірам. Відсутність регулярних виставок та конкурсів не сприяє розвитку творчої думки. Брак інструментів, обладнання та матеріалів вкрай ускладнює й так скрутну ситуацію. В майже мільйонному Львові не знайдемо жодної крамниці з ювелірним інструментом чи матеріалами, хоча кількість ювелірних майстерень за пострадянський період збільшилась майже вдесятеро. Недосконале законодавство дозволяє відкривати ювелірні майстерні особам, які не мають відповідної фахової освіти. Почасти, поняття авторського права існує тільки на папері.

Художники-ювеліри в Україні все ще ізольовані один від одного. Обмаль контактів із закордонними колегами. Досі не існує україномовної фахової літератури. Першою спробою зібрати та зіставити мистців-ювелірів з різних регіонів України була виставка 1997 року у новоствореному музеї НБУ «Скарби України» у Києві. Вперше українські ювеліри-промисловці проводили виставку своєї продукції у 1999 році у Києві. З цього часу, міжнародна спеціалізована виставка ювелірних виробів, дорогоцінних прикрас та аксесуарів, «Ювелір-Експо» стала традиційною. Перша в Україні виставка обладнання для ювелірного виробництва «ЮвелірМашЕкспо» відбулася у 2005 році. В Одесі відбуваються щорічні міжнародні «Ювелірні салони», в рамках яких проводиться конкурс «Є ідея» на кращий проект ювелірних виробів. В Україні є 4 державні ювелірні заводи (ВАТ «Київський ювелірний завод», ВАТ «Харківський ювелірний завод», ВАТ «Львівський ювелірний завод», Одеський ювелірний завод «Аурум») та 2 гранильні фабрики, державне підприємство з видобутку та обробки бурштину. Недавно Україна почала добувати власне золото.

Останні зміни вселяють надію. Невеликі приватні ювелірні фірми, що виникають останнім часом, виглядають набагато цікавіше за державних монстрів. За останні роки відбулося кілька персональних та групових виставок художників-ювелірів у Львові, Києві та інших містах. Українські художники беруть участь і мають певні успіхи у виставках та конкурсах за кордоном. Рік за роком до пошуку нових форм та несподіваних матеріалів долучається все більше число молодих художників. Тож слід вірити, що скоро на родючому ґрунті багатої історії розів'ється паросток мистецького золотарства нової доби.

  1.  Історія виникнення браслету

Кулоны — один из самых древних видов украшений. Выточенные из кости кружки на груди скелетов в испанских пещерах возрастом 55 тысяч лет — факт общеизвестный. Другой, несколько моложе, бывший хозяин останков из Швейцарии, ему всего-то 15 тысяч лет, подарил нам такой же костяной кружок, но уже украшенный резным орнаментом, с продетым сквозь кулончик шнуром из просоленной звериной жилы. Древним людям не было чуждо чувство прекрасного, замешанное на мистических повериях, и они, как могли, украшали себя. Даже трудно сказать, что именно — серьги или кулоны — являются самыми древними видами ювелирных украшений.

С овладением железом и бронзой появились и металлические кулоны. При раскопках поселений одного из древнейших государств Европы — царства Урарту, были найдены бронзовые предметы, назначение которых не могло вызвать сомнений. Это были ювелирные украшения, подвешиваемые на шею — бронзовые ожерелья, составленные из нескольких однотипных кулонов. 

Кулон из царства Урарту

Достоверно известно, что кулоны с оправленными драгоценными камнями уже были в ходу в древнем Египте. Царица Клеопатра, из всех драгоценных камней признававшая только изумруд, дарила своим приближенным золотые кулоны с изумрудами, добытыми в ее копях в Аравии. На камнях были выгравированы ее изображение и имя. А знаменитый золотой жук-скарабей был даже похоронен вместе со своим владельцем — Тутанхамоном. От Клеопатры, видимо, сквозь века унаследовал страсть к подобным подаркам и римским император Нерон. Будучи не только жестоким правителем-самодуром, но и страстным почитателем искусств, Нерон дарил кулоны с драгоценными камнями, и тоже с гравировками портрета на камнях, артистам римских театров, полюбившимся ему во время представлений. 

Древнеегипетские ожерелье и кулон

Фантастические по красоте и сложности работы ювелирные украшения, вырезанные из цельного золота, были найдены в захоронении ногайской царицы в Поволжье, относящемся к I веку до нашей эры. Ожерелья и подвески, кулоны и гривны, кольца и браслеты, запонки и броши. Имя автора, к сожалению, неизвестно, иначе оно стояло бы перед Фаберже в одном ряду. 

Многообразие форм, видов и цветов кулонов поражает даже самых искушенных знатоков ювелирных украшений. В средние века кулоны особенно полюбились двум знаменитым итальянским семействам — Медичи и Борджиа. Фокус с открывающимися перстнями Борджиа и хранившимися в них ядами был раскрыт достаточно быстро. При дворе неаполитанского короля некоторое время даже действовал запрет на ношение перстней. И талантливые итальянские ювелиры придумали открывающиеся кулоны. В одном из флорентийских дворцов хранится экспонат из частной коллекции, в некотором роде уникальный. Кулон с довольно крупным хризопразом, который распилен пополам «вдоль». Верхняя половинка камня откидывается как крышечка, а внутри камня вырезана маленькая камера для хранения яда. Кулон этот, действительно, — технически совершенное изделие. Молва приписывает его создание то ли Микеланджело, то ли Леонардо да Винчи, но в это верится с трудом. Известно, что оба были блестящими ювелирами, но реальная, подтвержденная фактами история не знает ни одного случая создания этими великими людьми орудий подлых убийств. Так что, скорее всего, не все имена талантливых ювелиров того времени нам известны.

Чуть подробнее хочется остановиться на имени Леонардо да Винчи. Великий художник, скульптор, инженер, химик, математик, анатом, Леонардо во многом предопределил и пути развития ювелирного дела. Мало кто знает, что именно он первым придумал "вознесение чуда" - закрепку драгоценных камней в крапана. Именно Леонардо впервые спаял два отдельных кусочка золота и кусочки золота и серебра, придумав припой. О том, что Леонардо изобрел устройство, напоминающее газовую горелку, было известно давно. После его изобретений у ювелиров появились практически неограниченные возможности по созданию ювелирных украшений. Техника этой работы сделала такой огромный шаг вперед, что практически не изменилась с тех пор до наших дней! 

Начиная со средних веков основным объектом в подвесных ювелирных украшениях становятся драгоценные камни. Всех элитам всех стран и сообществ того времени хотелось выделяться среди окружающих, в том числе и обладанием больших и немыслимо дорогих драгоценных камней. (Не странно ли — какая сильная и прочная наследственность у элит!). Но на палец булыжник не наденешь, да и уши у всех не железные. И тут на выручку пришли кулоны и подвески. Камни, вес которых можно измерять уже не каратами, а граммами и десятками грамм, более комфортно все же носить на шее, а не на пальцах или в ушах. В ход пошли огромные кристаллы, гигантские топазы, аметисты, шпинели, рубины. Кулоны из сокровищницы саксонских курфюрстов, размером с ладонь и даже крупнее… Коллекция украшений Анны Австрийской… Фамильные украшения Борджиа и Габсбургов… От богатства цветовой палитры драгоценных камней рябит в глазах, а размеры драгоценных камней и самих кулонов и подвесок вызывают искреннее уважение к физической форме их бывших обладателей. 

Кулоны из сокровищницы саксонских курфюрстов "Грюнес Гевёльбе"

Подзабытый факт: знаменитые яйца Фаберже создавались вовсе не как мини-скульптуры для хранения на полках в подставках. Фаберже создавал кулоны! Но с течением времени царицы и княгини растеряли, видимо, силы и выносливость, и изначальное предназначение яиц постепенно ушло в небытие.

Начиная со средних веков, золотые кулоны стали не просто ювелирными украшениями. Во многих странах мира кулоны превратились еще и в знаки отличия, награды. Русские и французские ордена, германские кресты — все это носилось на шее, подвешенным на ленточку. Чем не кулон! А для путешественников и мореплавателей тех времен именно кулоны превратились в нечто, связывающее их с домом, с семьей. В кулонах хранили миниатюрные портреты любимых, пучки волос жен и детей, щепотки родной земли.

Кулонами защищались от сглаза, нося подвешенный на груди Глаз Бога. Вот ведь как история поворачивается. При всеохватном средневековом европейском антисемитизме вся Европа спасала себя от сглаза одним из древнейших иудейских символов!

Современность мало что изменила в технике и конструкции кулонов и подвесок. Разве что более совершенные технологии и материалы позволяют создавать еще более сложные работы, хотя в любом случае все зависит в первую очередь от мастерства ювелира. Разнообразие огромно и не поддается описанию. Но мы, тем не менее, попробуем кратко об этом рассказать.

Иногда каждого художника-ювелира, как и любого художника вообще, посещает муза. Муза у каждого художника своя, личная, и нашептывает она ему иногда самые необычные мысли, снимает ограничения, наложенные на высоту полета его фантазии… И художник начинает творить! В какие именно драгоценности преобразуется этот взрыв творчества и фантазии? Правильный ответ с очень большой вероятностью — кулоны.

Творя кулон, художник не связан ни размером, ни весом, ни формой. Если он хочет использовать драгоценный камень весом так карат под 50 или 100, ювелир не будет задумываться о том, что камень может оказаться больше руки (в кольце), или где найти такие грузоподъемные уши (серьги). Матушка-природа так распорядилась, что вериги легче всего носить на шее.

Но драгоценные камни для кулона не обязательны. Ювелиры любят работать с металлом. Чаще всего это золото различных оттенков. Многие из них предпочитают создавать не миниатюры для музеев микроскопического искусства, а картины и орнаменты в металле, вполне заметные без увеличительного стекла даже для полуслепых людей.

Так было всегда, так есть и так будет, современность вносит лишь коррективы в виде различных материалов, которые могут быть использованы при создании ювелирного изделия. Сейчас уже никого нельзя удивить сочетанием золота, серебра, стали, дерева, кожи, пластика…

Какие они, современные кулоны? Условно их можно разделить на 2 основные группы:

Кулоны из без драгоценных камней. В кулонах из золота или серебра, не обремененных драгоценными камнями, как раз и проявляется мастерство ювелира. Камень притягивает к себе взгляд и самим фактом своего наличия уже делает ювелирное изделие ярким и заметным. А если камня нет, притягивать взгляд должны какие-то детали рисунка, орнамента, или необычный дизайн в целом. Все согласятся, что без камня добиться этого не так просто, как может показаться с первого взгляда.

Кулоны без драгоценных камней широко распространены и исторически имеют определенное назначение. В первую очередь такие кулоны были символами религиозных и мистических культов. Христианские кресты, иудейские звезды Давида, мусульманские полумесяцы. Глаз Судьбы, Рука для чтения Торы, Перст Указующий, всевозможные буквы всевозможных алфавитов, тотемные знаки американских индейцев, оскалы африканских богов, змейки судьбы и кольца жизни… Все, что человечество сумело наполнить религиозным или мистическим смыслом, мы умудряемся носить на своих шеях!

Кулоны из золота с драгоценными и полудрагоценными камнями. А вот тут, как говорится, педаль в пол, рычаг высоты на себя — и фантазия устремляется в полет в бесконечную высоту! Хотите один маленький камешек и кулончик размером едва больше, чем дырка в пуговице на ее блузке? Нет проблем. Хотите, чтобы она тренировала мышцу спины, стараясь держать спину прямой — повесьте ей на шей килограммовый булыжник, обрамленный золотом. Вопрос здравого смысла присутствует, а с технической стороны тоже никаких проблем!

Хотите кулон с бриллиантом? А может быть к синеве ее глаз лучше подойдет сапфир? А как замечательно будет выглядеть изумруд, обрамленный в белое золото или шикарный рубин в красном золоте! Бесконечное множество вариантов.

Кулоны состоят из нескольких основных деталей: основания, подвески, накладки, соединительного ушка и подвесного ушка. В упрощенных конструкциях некоторые из деталей могут отсутствовать, но, как минимум, всегда останутся подвеска и подвесное ушко.

Простейшие и наиболее доступные по цене кулончики с одним полудрагоценным камнем представляют собой стандартные касты, к которым припаяно подвесное ушко. Для таких кулонов используют недорогие камни всевозможных цветов стандартных, как правило, огранок. Часто такие кулоны украшают дополнительно маленькими бриллиантами. Цвет золота может быть любым, зависит от вкуса покупателя. Для камней с насыщенным, ярким цветом предпочтительнее использовать желтое или красное золото, а для камней ненасыщенных, таких как топазы, аквамарины, лучше использовать белое золото, подчеркивающее красивый нежный цвет камня.

Кулоны с бриллиантами тоже отличаются исключительным разнообразием. Кулоны с крупным центральным камнем или кулоны с множеством мелких камней, или комбинация центрального камня и мелкой «обсыпки». Перечислять формы таких кулонов нет смысла — это почти все существительные из толкового словаря! А вот выбор цвета золота имеет значение. Если для создания кулона используются чистые бриллианты высокого цвета (1–5), то предпочтительнее сделать кулон из белого золота. Такой металл подчеркнет и чистоту, и «бесцветность» бриллиантов, а желтый или красный цвет золота сделает бриллианты визуально желтее, чем они есть на самом деле. Да и выглядеть такие бриллианты будут дешевле. Для не очень чистых бриллиантов, и для бриллиантов с цветом ниже 5 лучше подходят кулоны из красного и желтого золота. Камешки «желтят» сами по себе, а включения ухудшают преломление света в гранях бриллианта, рассеивают цвет. Желтый или красноватый цвет металла скрадывает эти недостатки.

То же самое можно сказать и о кулонах с природными сапфирами, рубинами, изумрудами, александритами. Такие камни крайне редко бывают чистыми, но уж если нашелся для кулона чистый камешек, он должен быть на фоне белого золота, и по возможности — с открытым основанием, чтобы цвет по максимуму проходил через камень. А вот сильно включенные камни (имеющие значительное число посторонних вкраплений и включений) лучше закрепить в кулон из красного или желтого золота, иногда даже с наглухо закрытой базой. Свет в этом случае не будет проходить сквозь камень, зато будет наиболее эффектно отражаться от камня, и визуально придаст ему «игру», не свойственную малопрозрачным камням.

Кулоны с цветными драгоценными камнями очень часто делают с большим цветным центральным камнем и боковыми бриллиантами. При этом цвет металла может быть комбинированным. К примеру, яркий чистый сапфир закреплен в касте из белого золота, а мелкие боковые бриллианты средней чистоты и среднего цвета закреплены в подвеске из желтого или красного золота. Или наоборот. Непрозрачный изумруд закреплен в желтом касте, а мелкие чистые бесцветные бриллианты покоятся в белой подвеске.

Несколько отдельных слов заслуживает такая деталь кулона, как подвесное ушко, или «бельер». Нередко эта деталь является не только «дыркой» для цепочки, но и самостоятельным украшающим элементом. Подвесное ушко может быть не просто колечком, а капелькой, листочком, буквой алфавита, чем угодно… Очень часто бельер может быть украшен гравировкой, литьевыми элементами, одним или несколькими маленькими камешками.

Вариантов кулонов современная ювелирная промышленность и частные ювелиры производят настолько много, что их не описать даже в книге, не говоря уж о паре статей... Множество вариантов цвета драгметалла, драгоценных камней, конструкций кулонов — в этом изобилии вариантов легко «потеряться», если хотя бы на миг забыть о самой главной «путеводной звезде» выбора ювелирных украшений — украшение должно нравиться вам и доставлять вам удовольствие. Все остальное — вторично.

Покупайте кулоны! Любите кулоны! Носите кулоны! Они настолько разнообразны, что каждый человек сможет найти себе подходящий кулон, подчеркивающий именно его или ее индивидуальность!

2. Коротка характеристика  матеріалів та мінералів які використовувались

при  виконанні  дипломної роботи.

Срібло — блискучий, пластичний метал із найкращою із всіх природних речовин електропровідністю. Завдяки своїм інертним властивостям, стійкості до корозії та легкості плавлення, срібло з древніх часів широко використовувалося для карбування грошей.

Срібло стало відоме значно пізніше ніж золото, через те що в чистому вигляді зустрічається в природі дуже рідко. Грецькі хроніки приписують відкриття срібла греку Еаку близько 1300 до н. е.

Назва аргентум походить від санскритського слова «аргенос» — ясний. В деяких мовах назва срібла водночас означає гроші, наприклад фр. argent. Від слова аргентум походить назва країни Аргентина.

Масова частка срібла 0,000001% в земній корі. Срібло — м'який метал, має біле забарвлення, температура плавлення становить 962оС, а густина складає 10,5 г/см3. Срібло має з усіх металів найвищу електропровідність за звичайних умов. Срібло - малоактивний метал, внаслідок хімічної стійкості його відносять до благородних металів. Срібло не взаємодіє з киснем, водою, розчинами лугів, з солями, розбавленою сірчаною кислотою. Сріблом користувались більшість царів, користувались і користуються срібним посудом, через те що срібло віддає свої іони. Срібло використовують для покриття контактів радіотехнічних виробів. Срібло використовують у срібно-цинкових акумуляторах. Сплави срібла є матеріалом у виробництві ювелірних виробів.

Срібло можна купити в банку, брусочки срібла починаються від п'яти грам і до п'яти кілограм. Звичайна кількість відсотків срібного ювелірного виробу має містити 92,5%, тобто 925 проба. Але в банку кількість відсотків срібного брусочка має вмістити 99,9%, тобто 999 проба.

Але для виготовлення ювелірних виробів крім основних матеріалів – металів та їх сплавів необхідні ще й допоміжні матеріали без яких неможливе виконання основних виробничих операцій. До них відносяться хімікати, вогнестійкі матеріали, монтувальні та фіксуючі маси.

     Соляна кислота (НСI) – розчинений у воді хлористий водень – рідина без кольору з різким запахом. На повітрі ледь димить. Щільність звичайної концентрованої кислоти 1,19 г/см3; вона утримує 37% НСI. Кислота, яка слугує для технічних цілей, зазвичай має окрас в жовтий колір і утримує 27,5% НСI. Соляна кислота добре розчиняється у воді, легко вступає в реакцію з багатьма металами, утворюючи солі і виділяючи водень.

     Використовується для приготування відбілів і пробірних реактивів.

     Вогнестійкі матеріали є необхідним допоміжним матеріалом ювелірного виробництва при процесах, пов’язаних з нагрівом.

     Азбест – волокнистий матеріал, у складі якого: MgO – 41,8…42,6%; FeO3 – 0,15%; H2O – 14,3…15,3%; SiO2 – 42,5…43,5%; Al2O3 – 0,5%. Вогнестійкість не менше 7000С; щільність 2,5 г/см3. Міцність та еластичність азбесту залежать від вмісту вологи. Тримає температуру 600-8000С, при вищій температурі втрачає вологу і легко перетирається у порошок, а при температурі 15000С плавиться.

     Широко застосовується ювелірами в якості ізоляційного матеріалу при паянні.

     Кварцове скло і фарфор – використовують для виготовлення ванночок, які використовуються при проведенні процесів відбілювання, а також для стержнів для розмішування розплавів.

     Припій. В ювелірній промисловості розрізняють припої по їх металічним основам (припої олов’яні, кадмієві, цинкові, магнієві, алюмінієві, мідні, срібні, золоті), а також по температурі плавлення (легкоплавкі, середньо плавкі, тугоплавкі). Виготовлені припої можуть бути у вигляді фольги, стрічки, проволоки, стружки, сітки, литих прутків, і т.д.

     Припої повинні обов’язково володіти трьома властивостями:

добре змочувати основні метали;

добре розтікатися; забезпечувати якісне заповнення зазору;

утворювати міцні і довговічні з’єднання.

     Вибір потрібного припою визначається властивостями основного металу, робочою температурою припою, методом пайки. Мідно-фосфорні припої – це група припоїв необхідна для паяння ювелірних виробів із латуні (а також: мельхіору, алюмінієвої бронзи, нейзильберу, та мідно-нікелевих сплавів). Головна їх вада – слабка пластичність, і тому для її підвищення добавляють олово та цинк.

Флюс. Бура (Na2B4O7 * 10H2O) – натрієва сіль тетраборної кислоти. Утворює великі без кольору прозорі кристали. У порошку схожа на борну кислоту, але більш шовковиста на дотик. Щоб відрізнити буру від борної кислоти, достатньо одну і другу речовини насипати в посуд з водою – борна кислота частково залишиться на поверхні, а бура потоне. Щільність бури 1,7...1,8 г/см3. При нагріванні до 4500С бура втрачає кристалізаційну воду, а потім при температурі 7410С плавиться, утворюючи прозору склоподібну масу. Розплавлена бура має властивість розчиняти оксиди металів, що і використовується при пайці і плавці металів. Бура використовується в якості флюсу.             

ФІАНІТ

Характеристика мінералу.

 Оксид цирконію. Синтетичний циркон служить замінником алмазів у ювелірних прикрасах і сьогодні дуже популярний. Матеріал-імітатор повинен володіти багатьма властивостями діаманта, але найголовніше - бути дешевим. Цю задачу вирішували різні люди різними шляхами, і на сьогоднішній день найпопулярнішим імітатором алмазу є фіаніт.

 Назва фіаніту походить від абревіатури ФІАН (Фізичний Інститут Академії Наук), де початку сімдесятих років XX століття був створений цей штучний мінерал. З-за кордону ввозять "циркон" або "цирконій", які на самій-то справі є фіанітами, вирощеними за радянською ліцензії або просто за радянською технологією, але замасковані під цими комерційними назвами. Відхилення від правильної технології спрямованої кристалізації кубічних кристалів викликає погіршення якості фіанітів (зменшується їх блиск і гра світла). За зовнішнім виглядом неограненний кристал фіаніту нагадує кристал алмазу.

 Це не алмаз, не природний мінерал циркон і не хімічний елемент (метал) цирконій. Грані у огранованого циркону округлені, у алмазу вони гострі. Блиском та грою світла фіатіни поступаються тільки алмазам, перевершуючи при цьому всі інші камені. Безбарвні циркони, хоча і характеризуються алмазним блиском і грою, легко відрізнити від алмаза за низькою твердості і світлозаломлення (що дозволяє значній частині світла, що падає на майданчик каменю з діамантовою огранюванням, вислизати з нижньої частини каменю). Візуально відрізнити дрібні фіаніти у виробі від дрібних алмазів складно.

Магічні властивості.

 Фіаніт - синтетичний замінник алмазів і найпопулярніша вставка в ювелірні вироби з золота та срібла. Сам по собі ніяких магічних властивостей незалежно від своєї забарвлення не має. Він подібний до порожнього судині, який кожен може наповнити чимось за своїм бажанням і згідно зі своїми можливостями.

Діагностична карта.

Два зразка циркону: добре видно кристалічний габітус цього мінералу у вигляді короткої призми, квадратної в перерізі.

Сингонія тетрагональная

Твердість 6,5-7,5

Питома вага 4,55-4,67

Спайність неясна

Злам раковістий

Колір безбарвний, разноокрашенних

Колір в порошку білий

Блиск від скляного до полуалмазного

 Циркон відомий з античних часів. Свою назву отримав від персидського zargun - золотий камінь. Висока світлозаломлення і сильна дисперсія обумовлюють яскраву гру, близьку до діамантової. Мінерал дуже крихкий і вимагає обережності при огранювання. Значна домішка радіоактивних елементів (U, Th) є причиною коливання фізичних властивостей.

 Зелені циркони під впливом містяться в них радіоактивних елементів іноді зазнають значних змін і порушення структури, так що стають майже аморфними (метаміктнимі).

 Гіацинт - жовтувато-червона або червонувато-коричнева різновид циркону. Старліт - блакитна різновид, одержувана штучно шляхом випалу.

 Коричневий циркон різних відтінків, іноді білий, безбарвний, рідко червоний, зелений, жовтий, чорний. Циркон містить уран та торій - елементи радіоактивної групи, здатні випромінювати альфа-частинки. Розпад радіоактивних елементів обумовлює пошкодження кристалічної решітки в даному самоцвіті. З цієї причини необхідно відрізняти повноцінні циркони з непошкодженою кристалічною решіткою від тих, чия решітка пошкоджена бомбардуванням радіоактивними частинками.

 Повноцінні циркони відносять до "високого типу", в той час як інша група (її представники, як правило, непрозорі або просвічують) відноситься до "низького типу". Перші, звичайно прозорі, оранжево-коричневі, рожеві, зелені, блакитні або безбарвні, використовуються як ювелірні камені.

 Кристали циркону мають короткопрізматіческій габітус; закінчення часто увінчані гранями біпіраміди. Рідше кристали можуть бути подовженими або складаються тільки з біпіраміди. Типовий блиск - від скляного до полуалмазного. Циркони відрізняються неясною спайність, раковістим зламом і підвищеною крихкістю. Забарвлення цирконів (якої вони зобов'язані радіоактивним і рідкоземельних елементів) особливо чутлива до термічної обробки, завдяки якій з рожево-бурих можна отримувати прекрасні блакитні або золотаві циркони.

Хімічний склад-зміст (у%): ZrO2-67,1; SiO2-32, 9; звичайні домішки гафнію (Альві), ітрію, церію, фосфору, ніобію (наегіт), танталу, торію, урану (малакон, ціртоліт).

 Прозорість - прозорий (жовтий прозорий циркон - гіацинт), просвічує, непрозорий.

Сингонія - тетрагональная, дітетрагонально-діпірамідальная вид симетрії.

 Спайність - відсутня або недосконала по (110). Зустрічається у вигляді добре огранених гострих кристалів дліннопрізматіческого і діпірамідальная габітусу. Головні прості форми: (110), (100), (112), (101), (211) і (331). Спостерігаються двійники по (101), рідко по (111) і (211). Іноді розвинені колінчасті і хрестоподібні, сноповідние і радіально-променисті зрощення. Розміри кристалів зазвичай невеликі (кілька міліметрів), великими вважаються циркони більше 1 см.

Діагностичні ознаки.

 Деякі циркони світлочутливі. Вони втрачають забарвлення на світлі і здатні відновлювати її, якщо їх знову помістити в темряву. У природі найчастіше зустрічаються сірувато-і червонувато-бурі циркони; безбарвні камені дуже рідкісні. У країнах Південно-Східної Азії шляхом прожарювання буруватих різновидів при 800-1000 <sup> o </ sup> С отримують безбарвні і блакитні циркони. Забарвлення, що виникла при випаленні, не завжди стійка. Ультрафіолетовий або сонячне світло може викликати її знебарвлення. Схожі на циркон такі мінерали, як аквамарин, каситерит, хризоберил, гессоніт, сапфір, сингали, синтетична шпінель.

Походження

 Циркони - звичайні мінерали вивержених порід, особливо гранітних і утворилися за рахунок них метаморфічних порід. Кристали невеликого розміру утворюються в пегматитах. Головні родовища каменів ювелірного якості - розсипні.

Використання в ювелірній справі.

 В якості ювелірних каменів застосовуються прозорі красиво пофарбовані циркони. Частка ювелірних цирконів складає незначний відсоток від усього обсягу їх видобутку. Циркони, за винятком безбарвних, обробляються виключно у вигляді овалу або ротонди змішаної або діамантовою огранкою, видозміненій шляхом додавання фасеток, головним чином в намет. Попит на циркони та їх вартість не стабільні, постійна популярність гіацинтів. Безбарвний циркон надають зазвичай діамантову, а кольоровим - ступінчасту огранювання. Синтетичні циркони становлять інтерес тільки для наукових цілей. Зелені циркони, рідкісні на ринку ювелірних каменів, дуже цінуються колекціонерами.

3.  Особливості організації робочого місця  ювеліра ( ювелір – модельєр )

Робоче місце ювеліра - закріпника, ювеліра - монтувальника верстак. На верстаку під час роботи повинні знаходитись вироби та вставки до них, а також інструменти та пристрої,  необхідні для виконання закріпочних робіт. А отже організувати  робоче  місце  – означає створити технічні умови для успішної праці. До технічних умов належать: чистота й порядок на робочому місці, зручне розміщення інструменту і заготовок у робочій зоні. Робоча зона – це простір, у межах якого при зручному положенні частин тіла (корпуса, рук, ніг, голови) можна дістати потрібний інструмент або матеріал. Робочу зону називають ще максимальною зоною досяжності на робочому місці. Максимальну зону досяжності в горизонтальній площині враховують під час роботи в сидячому положенні, а в вертикальному – під час роботи стоячи.

Розміщувати всі інструменти і предмети на робочому місці треба зручно, це дає змогу економити час. Оскільки практичні завдання бувають різними, то організація робочого місця повинні відповідати особливостям цих завдань. Чим простіша операція і менше потрібно інструментів для її виконання, тим розміщення їх буде простішим. Заготовки та інструменти на робочому місці розміщують у зоні простягнутої руки. Інструменти постійного користування, що застосовуються в роботі частіше, розміщують ближче до себе. Робочі верстаки повинні відповідати вашому росту, щоб ви могли вільно сідати і вставати, зручно виконувати трудові дії. Якщо висота не відповідає вашому росту, то вставляють підставки під ноги або змінюють висоту верстата.

4. Опис технологічного процесу (послідовність виконання роботи) виконання   дипломного художнього виробу.

Найменування операції

Інструмент, матеріали

Примітки

1

Підготовка робочого місця

Інструмент ювеліра, матеріал

2

Створення художнього ескізу

Папір формату А4, олівці, стирачка

3

Створення технічного ескізу

Папір формату А4, олівці, стирачка

4

Створення технічного креслення

Комп᾿ютер, програма «Компас»,Папір формату А4

5

Монтування деталей браслета на ливникову ситему

Паяльний апарат по воску, віск, ливники

6

Процес відливання деталей браслета в металі

Піч, метал, вакуумний апарат, піч для плавки металу

7

Промивка відлитих деталей

Миючий засіб, щітка

8

Відпилювання ливників

Лобзик, пилочки

9

Обпилювання деталей

Напильники, надфілі, наждачний піпір, бормашина, насадки до бормашини

10

Флюсування деталей

Флюс, пінцет

Проводиться кожного разу перед початком пайки

11

Зпаювання деталей браслета

Паяльний апарат, припій, «209 флюс», титанова палочка, пінцет

12

Відбілювання деталей

Відбілювальний розчин, пінцет, вода

13

Обпилювання дефектів пайки

Надфілі, наждачний папір, бормашина, насадки до бормашини

14

Свердління отворів під штифти

Цанга, кернер, свердла 0,75; 0,8 мм

15

Зінкування отворів

Цанга, свердло 1мм

16

Протягування дроту для штифтів

Філь᾿єрна дошка, паяльний апарат, пінцет, флюс, відбілювальний розчин

(Слідкувати за вчасним відпалюванням дроту)

17

Штифтування ланок браслета

Плоскогупці, кусачки з победітовими напайками

18

Розклепування штифтів

Молоток, стальна пластина

19

Закруглення розклепаної частини

Корнайзери

20

Зпаювання деталей замка

Паяльний апарат, флюс, припій, пінцет, титанова палочка, відбілювальний розчин, вода.

21

Виготовлення страховки  замка

Круглогубці, кусачки

(Використовуєм такий самий дріт як на штифти)

22

Спаювання страховки

Паяльний апарат, флюс, припій, пінцет, титанова палочка, відбілювальний розчин, вода.

23

Дифування страховки

Круглогубці

В закритому положенні

24

Закріпка вставок в виріб

Корновертки, бори посадочні, бор машинка (можуть штіхіля)

25

Обпилювання дефектів закріпки

Надфілі, наждачний папір, бормашина, насадки до бормашини

25

Галтування

Галтувальний апарат

26

Полірування

Полірувальний апарат, полірувальна паста

15 хв.

27

Промивання

Миючий засіб


5.  Інструменти  та обладнання використане при роботі.

Вимірювальний інструмент.

     Лінійка.

  Звичайна металічна лінійка довжиною 100-150мм. Шкала ділення лінійки повинна бути чіткою, без зазубрин на робочому ребрі.

    Використовується лінійка для проведення необхідних замірів, а також для нанесення чертилкою прямих рисок.

Штангенциркуль. Штангенциркулем проводять заміри зовнішніх та внутрішніх розмірів, глибин отворів та виступів. Точність вимірювання штангенциркулем вища, ніж лінійкою, тому що, по-перше: ціна ділення його шкали точніша (0,1мм), а по-друге: штангенциркуль щільніше та надійніше прилягає до вимірювального предмета.     

 Розміточний циркуль.

Це два металічних стержні, з’єднані пружинним кільцем та стопорним гвинтом. Пружинне кільце забезпечує робочим кінцям циркуля можливість розсуватися в різні боки, а стопорний гвинт потрібен для фіксації відстані між стержнями. Робочі кінці стержня циркуля – загострені.

     Застосовують розміточний циркуль при діленні ліній на відрізки, при побудові кутів, при діленні кола, при позначенні кола і дуг, а також  при перенесенні лінійних розмірів з малюнка на матеріал.

Ріжучий інструмент.

     Напильник.  Застосовані в ювелірній справі напилки відрізняються за розміром, профілю та насічці, і, як правило, вони гостроносі. По профілю напилки бувають трьохгранні, напівкруглі, круглі, пласкі, ромбічні, різновипуклі. Насічка напилків позначається номерами: 0,1,2,3,4,5. Чим вище номер насічки, тим менший зуб напилка. Напилки з великою насічкою (номери 0,1,2) призначені для попереднього (чорнового) обпилювання; напилки з більш мілкою насічкою (номери 3,4,5) – призначені для остаточного обпилювання (чистового).

     Напилки використовуються для обробки практично всіх деталей ювелірних прикрас та виробів: накладок, кастів, рантів, швенз, шинок, крючків, петель, стійок (прапорців).  

 Надфіль.

 Відрізняється від напилка меншою площиною січення і тим, що хвостик надфіля одночасно є держаком. Надфілі розрізняються за розміром, профілю і насічці. Профіль надфілів різноманітний. Вони бувають трьохгранні, клиновидні (ножові), ромбічні, пласкі, квадратні, круглі, напівкруглі, різновипуклі, пазові, овальні, голчасті. Насічка надфілів позначається номерами 1 – 6.

     Деякі типи надфілів мають назву рифелів.

     Рифелі на відміну від більшості надфілів мають укорочену, вигнуту робочу частину двояко випуклого, круглого або напівкруглого профілів з вигинами різної конфігурації: кільцьовими, дворадіусними, лижоподібними. Як правило, у рифелів одностороння насічка.

Лобзик.  

    По конструкції і принципу дії схожий на звичайну ножівку. Закріплення ріжучої пилки і її стабілізація в робочому положенні, а також знімання здійснюються повертанням в одну або іншу сторону гвинта - барашка і зажимних щічок, на утримуючій поверхні яких нанесені риски-зубчики. Розмір лобзика по довжині вільно регулюється і фіксується за допомогою направляючих та гвинта - барашки, що дозволяє використовувати в роботі пилки як стандартної довжини так і вкорочені (зламані)

Пилки для лобзика

Представляють собою конкретної довжини загартовану проволоку прямокутного січення з наклонно - зубчатою насічкою на одній грані. Кріпиться пилка направленням ріжучих зубців вниз, тому що робоче положення лобзика зазвичай вертикальне.

     

Свердло.

    Складається із робочої частини та хвостика. Ділянка робочої частини у вигляді конуса, утвореного ріжучими кромками, називається ріжучим, а кут цього конуса – кутом заточки свердла. Оптимальне значення цього кута під час свердління золотих та срібних сплавів коливається від 125о до 140о.

Свердлами здійснюють свердлення і розсвердлювання.

     Шабер.

      Складається зі стержня з робочою частиною і ручки. Робоча частина шабера (в цілях безпеки дуже коротка – 20мм) має три леза – три ребра, утворених трьохгранною конічною заточкою, кут при вершині яких називається кутом заточки шабера. Виготовляють шабери із інструментальних сталей, відрізняються один від одного розмірами січення і кутом заточки. Робоча частина шабера загортається.      Шаберами виконують операції шабріння.

     Кусачки, ножиці.

Застосовують для різки (відкусування, вирізання) матеріалу в процесі виконання багатьох операцій виготовлення ювелірних прикрас та виробів.

Інструмент для згинання і правки.

     Основний інструмент для згинання – щіпці для згинання, які виготовляються із інструментальної сталі. Розмір щипців (довжина) коливається від 13 до 16см. Бувають так звані малі щіпці, які мають розмір – близько 12см, і використовуються вони вкрай рідко – при виконанні “тонких” робіт, де звичайними щипцями важко досягти потрібну точність формоутворення. Всі щіпці розрізняються за формою робочих поверхонь губок.

 Плоскогубці.

    Щіпці, в яких робоча поверхня губок – пласка, називають плоскогубцями. Ширина губок в них або однакова (паралельні губки) або губки загострені на кінці (гострокінцеві губки).      Плоскогубці незамінні при згинанні листів і смуг, ширина яких дорівнює довжині губок.

    Круглогубці.

    Щіпці, в яких форма губок кругло-конічна, а самі губки ледь загострені в кінці, називаються круглогубцями. Їх використовують при виготовленні виробів напівкруглих і круглих форм – виробів типу “кільце”.

     Круглогубцями роблять згинання (закруглення) смуг при умові, що ширина цих смуг менша за довжину губок.

Інструмент для паяння.

     

     Паяльник.

Бензиновий паяльник володіє більшою температурою вогню ніж газові аналоги. Бензиновий паяльний апарат складається з педалі для подачі повітря, бачка для бензину, в якому повітря змішується з бензином і отримуємо газ, та горілки. Принцип дії бензинового апарата полягає в тому що в бачку з бензином під дією тиску створеного педалей для подачі повітря, створюються пари та подаються в горілку.

     

Пінцети:                                  

Ножиці

                                                     

Пристосування.

     Дриль. Складається з металевого суцільного стержня, цангового зажиму, маховика, ручки, ременя. Стержень потрібен для закріплення цангового зажиму і маховика, у верхній частині якого є отвір для заправки ременя. В цанговий зажим кріпиться свердло. За допомогою жорстко встановленого маховика (металевого круга) стержню продається інерційне повертання.      Дриль використовують для виконання операцій свердлення і розсвердлювання.

     Азбестовий леткал. Використовується  в якості вогнестійких пристосувань в процесі пайки ювелірних виробів. Зазвичай використовується азбестовий леткал на дерев'яній основі. Для пайки виробів, які необхідно паяти у вертикальному положенні, на леткалі закріплюють пружинні затискачі: вироби або деталі затискають між парними дротяними виступами. Для поопераційної пайки застосовують леткал  - вертушку, яка уявляє собою металевий цоколь, на якому на ніжці закріплений обертаючий стіл.

    

 Кернер (металічний пробійник).

Потрібен для позначення заглиблення – центрів майбутнього свердління. Виконується кернерування ударом молотка по кернеру. Може застосовуватись механічний кернер.

Ручні дерев'яні тиски.

Складаються з двох рівних напівкруглих форм загальним діаметром 30 – 35мм дерев'яних дощечок-губок, з'єднаних між собою закріпним гвинтом, яким регулюється сила стискання виробу і відповідно подвижка (розходження) губок, яка не перевищує, як правило, 15мм.

     Ручні дерев'яні тиски використовують для операцій обпилювання, випилювання, свердлення, шабрення, гравірування, закріплення.

     Чертилка.

Металічний стержень, який за формою і розмірам нагадує звичайний олівець, тільки з більш загостреним грифелем-голкою. Чертилка потрібна для нанесення рисок на розмічувальній поверхні.

          Розміточна плита. Використовується при виконанні розмічувальних робіт, має форму бруска (металічного незакаленого прямокутного або круглого січення) розміром приблизно 100*150мм, і до нижньої площини його, для зменшення вібрації, наклеюється смуга щільної, пружної резини, а поверхня бруска рівна і гладка.

    

Ручні вальці. Необхідні для обробки металу тиском при неперервному змінюванні його форми по всій довжині або в заданій ділянці заготовки. Вальці бувають з валками у формі гладких циліндрів і циліндрів з вирізами різних профілів.

     Гладкі валки забезпечують прокат листів, смуг,  стрічок, пластин, а профільні слугують для отримання прокату круглої, квадратної та інших форм.

Волочильна дошка.

    Застосовується для виконання процесу волочіння вручну – протягуванням заготовки через конічний отвір інструмента, який називається матрицею або філь’єром. Дошка буває з отворами, просвердленими безпосередньо в ній самій, але може бути забезпечена вставленим в неї комплектом матриць-фільєрів.

Бормашина

Засіб для вимірювання маси – терези.

     Вимірювання маси ювелірних виробів роблять на терезах марок:

- ВЛР, ВЛАО, ВЛТК, ВСК, ВБЕ - використовують на складах, в кладових цехів, лабораторіях;

- ВЛА, ВЛМ – використовують в лабораторіях хімічного аналізу (проби металу);

- ВЛО – використовують в лабораторії метрологічної служби (слугують для перевірки   гирь).

Корневертка

Корневертка. Являє собою сталевий стрижень з дерев'яною ручкою, насадженої на не робочі кінці і зі сферичної форми виїмкою на робочих (з торця) кінцях. Призначені корневерткі для освіти корнера, тобто для додання кулястої форми металу, вибраного (піднятого) у вигляді дрібної стружки за допомогою штихеля. Корневерткі виготовляють з діаметрами сферичних виїмок від 0,2 до 1,5 мм. Глибина виїмок дорівнює приблизно 1/3 діаметра.

Шрабкугель

Універсальний інструмент для кріплення ювелірних виробів і заготовок при гравірування. Поміщений на дерев'яну підставку з каучукової прокладкою, що дозволяє легко його повертати під необхідним кутом.

Бори посадочні

Посадочні бори використовуються для підготовки посадкового місця для каменю, використовується для круглих вставок.

Микроскоп

Застосовується для більш точного осмотру виробу та контролю своїх дій під час закріпки

6.  Основні технічні вимоги до виконання та приймання виконаних робіт.

   Контроль якості ювелірних виробів із сплавів дорогоцінних металів проводять зовнішнім оглядом. На поверхності виробу не повинно бути вм’ятин, царапин, плям, тріщин, заусениць, слідів від інструмента,слідів клея,хвилястості.Поверхня виробу повинна бути рівномірна шліфована ,полірована до блиску

Вставки повинні бути закріпленні не рухомо. Місця пайки в ювелірних виробах повинні бути щільні,рівні і не повинно бути порожнечі, прожогів,за кольором відповідати кольору складеного металу.Ріжущі кромки виробах(крім ножів і булавок) не допускаються. Кінці крапанів і корнерів повинні бути  повністю притиснуті до поверхонь  вставок. Поверхні вставок повинні бути відполіровані.Вставки, призначені,для використання в виробах повинні відповідати вимогам стандарту.

 Крім вимог якості виготовлення виробу необхідно звернути увагу на оригінальність, Стильність, виготовлення максимального задоволення  зручності при використанні дотримання вимоги до якості дуже важливо,та як недотримання  їх може привести до браку. Ювелірні вироби – це прикраси для тіла так і принади для куріння, туалету, столу, для годинників.

7.  Охорона праці під час послідовного виконання  дипломної роботи.

 

   Охорона праці завжди і всюди була, є і буде державною справою. В це поняття входять всі підприємства по безпеці праці, виробничій санітарії та трудовому законодавству, основна мета яких – створення здорових, безпечних та культурних умов праці на виробництві.

     Безпека праці, являючись складовою частиною охорони праці, встановлює причини нещасних випадків, методи усунення та попередження їх на основі вивчення всього комплексу виробничого процесу підприємства.

     Для ювелірної професії, як і для кожної іншої, на підприємствах розробляються інструкції по безпеці праці, в яких детально вказуються умови безпечної роботи та міри, які попереджують випадки травматизму. Ці інструкції повинні бути вивчені та неухильно виконуватись кожним робітником, який приходить на підприємство. Інструктаж по безпеці праці може бути: ввідним на робочому місці та періодичним

Охорона праці  при ручному виготовленні ювелірних виробів

 

  У процесі виготовлення ювелірних прикрас ювелір повинен повнити про наступні вимоги.

   Одяг робочого повинен бути чистим і обережно заправленим, робоче місце повинне триматися у чистому виді.

   Працювати потрібно тільки робочоспособним інструментом.

   Всі інструменти з гострими кінцями повинні мати ручки.

   При розмітці, гибці, правці, випилюванні, чеканки, гравіруванні,  закріпці необхідно бути особливо обережним при використанні інструментів (циркулем, напилками, надфілями, шаберами, кусачками, штихелями).

    Під час випилюванні лобзиком необхідно бути ретельно уважним; не налягати на пилку в цілях прискорення процесу випилювання, не направляти пилку пальцями рук на лінію пропилу.

   Виконуючи операцію свердління неможна поправляти свердло під час роботи.

   При поліровці виробу тримати його гострими гранями по ходу обертання круга.

   При заточці інструменту потрібно користуватися захисним екраном чи окулярами.

   Не заточувати інструмент  боковою поверхнею круга.

   Не мити руки в маслі, емульсії, керосині.

   При проведення паяльних робіт особливу увагу необхідно звернути на те, щоб виключити можливість вибуху газів, виникненні пожару і отримання ожогов; при утічці газу забороняється : запалювати грілку, вмикати чи вимикати електроприбори; на верстаку не повинні находитися предмети, які легко загоряються; вироби повинні охолоджуватися на вогнетривких підставках; переносити вироби потрібно пінцетом.

   При відбілюванні неможна допускати забруднення відбілів і потраплянні в них непотрібних металів; не допускати попадання відбілюючих розчинів на руки і одяг; не опускати у відбіл не охолоджені деталі виробів; доставати деталі виробів чи вироби з відбілу потрібно пінцетом.

   У випадку необхідності роботу виконувати в спецодягу (халаті, печатках) з використанням засобів індивидулальної безпеки (окулярів, лінз).  

   Тару з кислотами потрібно тримати зачиненою; при попаданні кислоти на тіло змити її водою і відвідати лікаря.

   Після закінчення роботи (особливо перед вживання їжі) необхідно ретельно вимити руки; вживати їжу і курити під час праці неможна

8.  Види браку.

Можливі види браку і дефектів та методи їх усунення при виготовленні браслету

Дефекти гуми:

  -  недопікання чи перезапікання  гуми;

- підвищена усадка гуми;

- неправильне розположення моделі;

- неправильний розріз гуми який веде за собою облой;

- попадання посторонніх предметів.

Дефекти ливарних робіт:      - недоливи, затоки;         - тріщини;           - раковини, пори, розшарування;       - невідповідність кресленню, зразку, деформація;    - невідповідність паспортній вазі;

- облой.

Тріщини та раковини піддаються запаюванню, облойзпилюється і виріб обробляється шабером та напильниками. При складніших дефектах виріб пускають на переплавку.

Дефекти монтувальних робіт:    -- вмятини, риски, задирки;

- сліди контактів інструмента, задирки;

- невідповідність кресленню, зразку;

- непропайка;

- деформація;

- дефекти замків;

- неякісність відбілу.

 Вм’ятини піддаються запаюванню, можливо з частинками дроту тієїж проби дорогоцінного металу; сліди контактів інструменту виправляються додатковими шліфувальними операціями, при цьому необхідно звести втрати металу до мінімуму,  непропайка виправляється зачищенням місця пайки від окислення та повторним після цього пайкою, неякісність відбілу можна виправити приготувавши новий розчин  кислоти, чи підігріву існуючого.

 Дефекти шліфувальної операції:

- деформація та поломка деталей;

- перешліфування деталі, малюнку;

- сліди щіток, перешліфовка крапанів;

- недошліфовка;

- невідповідність шорсткості;

- приховані дефекти металу;

Поломка деталей піддається виправленню лише за умов можливості запаювання частин поломаної деталі: перешліфування малюнку може виправитися наведенням чіткості штіхелями, виправлення перешліфовки крапанів можливе при зпилюванні бракованих частин і напаюванні нових, недошліфовка виправляється необхідними шліфувальними операціями, невідповідність шорсткості виправляється або до шліфовкою, або шабруванням з якомога меншою втратою дорогоцінних металів.  

Дефекти закріпки:   

- дефекти закріпки;

- дефекти вставки;

- деформація, поломка виробу;

- сліди інструмента;

- люфт вставок;

- непарність вставок за формою, огранюванню;

- неякісне зрізання.

Поломка піддається виправленню лише за умов можливості зпаювання частин поломаного виробу, дефекти закріпки виправляються повторною закріпкою вставки , дефекти вставки – по можливості, заміною її, сліди інструменту на металі можна прибрати додатковим шліфуванням та поліруванням. Люфт вставки виправляється повторною закріпкою вставки, непарність вставки виправляється заміни непарної на парну.

 

Дефекти полірувальної операції:

- деформація, поломка виробу;

- перешліфування деталей, малюнка;

- переполіруваннякрапанів;

- відколи вставок, потертості граней, ребер;

- недополірування;

- приховані дефекти металу.       

Поломка піддається виправленню лише за умов можливості зпаювання частин поломаного виробу, перешліфування малюнку виправляється доопрацюванням його штіхелеми, пере полірування крапанів виправляється зпилюванням дефектних частин і напаювання нових, пере полірування граней. Відколи. Потертості виправляються заміною вставок, недополірування виправляється повторним  поліруванням   виробу.

9.  Висновок

Ювелірні вироби, ювелірна справа, ювелірка - вимовляючи ці слова, ми уявляємо собі кільця і сережки, ланцюги і кулони, загалом, все те, що насправді є лише однією з граней ювелірного мистецтва. Безсумнівно, виготовлення ювелірних виробів на замовлення - це та сфера ювелірної справи, які користуються найбільшим попитом.

 Однак не варто думати, що діяльність ювелірних майстерень обмежена тільки цим. Ювелірна справа є одним з найстаріших видів народної творчості, і сучасні ювеліри прагнуть зберегти його традиції, відточені за багато століть технології.

Отже, у дипломній роботі я розглянув та виконав процес виробництва ювелірного виробу «Жіночій браслет».

Для виготовлення жіночого браслета, я використав – срібло.

Вимоги до якості ювелірних виробів поділяють на групи:

  1.  вимоги до матеріалів;
  2.  до конструкції і розмірів;
  3.  до оздоблення і маси.

Відповідність виробів встановленим вимогам перевіряють за зразком-еталоном та технічній документації.

 Всі деталі повинні бути міцно змонтовані, замки надійно закриватись, а вставки у виробах повинні бути міцно закріплені. Поверхня виробів повинна бути чистою, рівною, блискучою, без подряпин, плям, підтікань та сторонніх вкраплень.

Перелік літературних джерел

  1.  А. В. Флеров. Технология художественной обработки металлов. Издательство “ Высшая школа”, Москва, 1968.

    2.   Беккерт М. Мир метала. Издательство “Мир”, Москва, 1980.

    3.  Г. А. Шнейдер. Основы художественной обработки метала. Минск,

       “Вышэйшая школа”, 1986.

    4.  Новиков В. П., Павлов В. С. Ручное изготовление ювелирных

         украшений. – Л. Издательство Политехника,Ленинград, 1991.

  1.  Э. Бреполь Теория  и практика ювелирногодела”. Ленинград,

  “Машиностроение” (ленинградское отделение), 1977.

    6.  Карел Тойбол «Ювелірне діло»

    7.  В.И.Марченков «Ювелірна справа»-« Вища школа»1992

    8.  Конспект зі спецтехнології.

         Інтернет.

Додатки

КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА

1. Професія - Ювелір ( ювелір – модельєр)

2. Кваліфікація: 4 розряд

Завдання та обов"язки. Монтує, виготовляє, ремонтує, шліфує ювелірні й художні вироби середньої складності з кольорових та дорогоцінних металів. Заготовляє із злитків і дроту мідно-цинкові, срібні та золоті припої. Шліфує, полірує та доводить вручну деталі та вставки до ювелірних виробів, камені із пов"язаними кутами, подвійними фасками і форми „кабошон". Проколює та свердлить отвори із застосуванням різних пристроїв. Виготовляє зі скані деталі простих форм для заповнення рисунка за готовим зразком. Навиває еканні шнурки простих фасонів, струнцали з трьох-чотирьох жилок. Обпилює основи ланцюгів, гвинтів та шайб. Впаює ранти, шарніри й пластини під замок. Паяє готові деталі за рисунком з паперу або з моделі на вироби чи на папір у разі ажурної скані. Паяє накладну філігрань на вироби з площею філігранного узору до 50 см2. Здійснює хімічну обробку металу й патинування. Робить чорніння ювелірних і художніх виробів із кольорових і дорогоцінних металів з негравірованим рисунком композиції. Заточує, править і здійснює термооброблення спеціального різального інструменту. Закріплює вставки зі скла, виробних каменів і корунду прямокутної, квадратної та грушоподібної форми в крапанові й глухі касти. Закріпляє великі вставки за допомогою клею. Обслуговує ланцюгов"язальні автомати для в"язання полотна ланцюжків типу „якірний" і „панцирний" із дроту діаметром понад 0,25 мм. Карбує прості рослинні й геометричні узори на виробах і деталях простої форми. Плавить лом із дорогоцінних металів.

Повинен знати: способи паяння твердими припоями та їх умовне позначення на кресленнях, геометрію заточення, правлення й термооброблення різального інструменту; прийоми та способи оброблення, які забезпечують мінімальні втрати дорогоцінних металів; способи протягування дроту різного перерізу; прийоми ласування оправи й підгонки гнізда під вставку; види й причини браку під час закріплення й методи запобігання йому та виправлення; способи застосування різноманітних пристроїв для свердління й проколювання отворів; правила термічного оброблення виробів із кольорових і дорогоцінних металів; будову муфельних печей; технологію навивання скані й паяння філіграні; прийоми плавлення деталей; методи травлення; основи рисунка; технологію виготовлення ланцюжків; будову ланцюгов"язальних автоматів; методи налагодження та підналагодження їх у процесі роботи; спосіб заміни й установлення деталей, що швидко спрацьовуються, вузлів подачі й формування ланки ланцюжка; методи контролю якості в"язання полотна ланцюжка й стику ланки, призначення й умови застосування контрольно-вимірювального інструменту й приладів; матеріал і основні властивості деталей, що швидко спрацьовуються; у разі роботи з дорогоцінними металами - чинні інструкції з обліку, збереження, перероблення та здавання дорогоцінних металів.

Приклади робіт.

Монтування, виготовлення й ремонт:

1. Браслети плетені, шарнірні, еластично-розтяжні.

2. Запонки".

3. Каблучки філігранні.

4. Каблучки, брошки з кількістю деталей від трьох до п"яти й  вставками з

дорогоцінних каменів.

5. Ланцюжки з  однотипних круглих,  овальних  і  фасонних  вушок у поєднанні з фасонними ланками, глідерами, розетками.

Поряд з роботами, що внесені до складу відповідного розділу кваліфікаційних характеристик професій, усі робітники повинні:

• раціонально і ефективно організовувати працю на робочому місці;

• додержувати норм технологічного процесу;

• не допускати браку у роботі;

• знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці і навколишнього середовища, додержуватися норм, методів і прийомів безпечного ведення робіт;

Класифікація ювелірних прикрас за призначенням :

Особливі прикраси

  1.  Прикраси для голови (тіари,діадеми,обручі, заколки, сережки та ін)
  2.  Прикраси для шиї та одягу (для одягу – зажами до краваток, запонки, брошки. Для шиї – ланцюжки, кулони, медальйони, кольє, намиста, та ін.)
  3.  Прикраси для рук ( каблучки, обручки, браслети)
  4.  Гарнітури (набори прикрас, що складаються з двох або більше ювелірних виробів, виконані з одних і тих самих матеріалів, та в одному стилі)

Предмети туалету

  1.  Предмети жіночого туалету
  2.  Предмети чоловічого туалету
  3.  Інші предмети туалету

Прикраси інтер’єру

  1.  Керамічні художні вироби
  2.  Каменерізні ті бурштинові вироби
  3.  Художні вироби із дерева
  4.  Художні вироби, вирізьблені із кістки
  5.  Художні вироби з папє –маше
  6.  Художні вироби з металу

Предмету для сервірування столу

  1.  Окремі предмети для сервіровки
  2.  Сервізи і прибори

Прибори для годинників

  1.  Браслети для годинників (мякі, жорсткі, ланцюгові, ремінці)
  2.  Для кишенькових годинників ( бортові ланцюжки)

Прибори для куріння

  1.  Портсигари, табакерки
  2.  Мундштуки і трубки
  3.  Запальнички кремнієві, бензинові, газові
  4.  Попільнички, прибори для набивки сигарет

Сувеніри

  1.  Памятні медалі
  2.  Нагрудні знаки
  3.  Сувеніри – символи
  4.  Сувенірні скульптури малих форм
  5.  Вироби з народних художніх промислів

Ескіз виробу

Креслення виробу

             .

ВІДГУК

керівника дипломної роботи

Виконаного на тему: ______________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________

ученицею (учнем) ________________________________________________

(прізвище, ім’я, по-батькові)

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Керівник дипломної роботи                                                   Кузьменко

                                                                                             Наталія Вікторівна

(посада)                                (підпис)                        (прізвище, ім’я, по-батькові)

„___” ______________ 20__р.

)


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

73715. Граничные условия для векторов и на границах раздела двух сред 384.5 KB
  Гаусса для вектора. Запишем поток вектора через поверхность. Устремим к нулю тогда где нормальная компонента вектора. получаем граничные условия вектора Выбреем замкнутый контур в виде прямоугольника со сторонами и и запишем теорему о циркуляции для вектора по данному замкнутому контуру.
73716. Парамагнетики. Диамагнетики. Ферромагнетики 164 KB
  Поместим наше тело во внешнее магнитное поле. Поле будем считать однородным. Суммарное поле будет больше. Если поместить атом во внешнее магнитное поле то электронная орбита начнет прецессироватьподробнее в лекции № 18.
73717. Уравнения кинематики манипулятора 1011.5 KB
  Манипулятор состоит из последовательности твердых тел (или звеньев), первое из которых соединено с опорной стойкой, а последнее снабжено рабочим инструментом
73718. Уравнения Ньютона-Эйлера 661 KB
  В предыдущих лекциях с помощью уравнений Лагранжа-Эйлера мы получили систему нелинейных дифференциальных уравнений, описывающих динамику движения манипулятора
73719. Аэрогеодезия, её задачи и назначение 6.79 MB
  В России до середины тридцатых годов комплекс работ по созданию карт по фотоснимкам местности полученным с летательного аппарата называли аэрофотосъёмкой. Понятие аэрофототопография охватывает комплекс процессов по созданию топографических карт по фотоснимкам местности полученным с авиационного летательного аппарата. Аэрогеодезия изучает способы получения и преобразования аэрофотоснимков земной поверхности методы получения по ним широкого спектра информации об объектах съёмки с целью составления топографических и специальных планов и карт...
73721. Организация безналичных расчетов с использованием банковских карт 198.82 KB
  Поэтому карты на протяжении всего срока действия остаются собственностью банка а клиенты держатели карт получают их лишь в пользование. Характер гарантий банкаэмитента зависит от платежных полномочий предоставляемых клиенту и фиксируемых классом карты. При выдаче карты клиенту осуществляется ее персонализация: на нее заносятся данные позволяющие идентифицировать карту и ее держателя а также осуществить проверку платежеспособности карты при приеме ее к оплате или выдаче наличных денег. Авторизация разрешение предоставляемое эмитентом...
73722. ПРОЕКТИРОВАНИЕ АНАЛОГОВО-ЦИФРОВЫХ ПЛАТ 505.5 KB
  Поверхности заземления и питания Обеспечение низкоимпедансных заземляющих поверхностей большой площади очень важно для всех современных аналоговых схем. Выводы питания должны быть развязаны прямо на заземляющую поверхность с помощью низкоиндуктивных керамических конденсаторов для поверхностного монтажа SMD. Керамические конденсаторы должны быть расположены как можно ближе к выводам питания микросхемы. частично заземляющая поверхность разумеется должна быть удалена для отведения места под дорожки питания и сигналов межслойные переходы и...