98344

Можливості підприємницької діяльності з продажу цукру

Дипломная

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Висвітлити особливості законодавчого та нормативного забезпечення виробництва і торгівлі цукром; дослідити тенденції на ринку цукру; сформулювати бізнес-ідею щодо відкриття власного магазину; навести товарознавчу характеристику цукру; висвітлити особливості організації торгівлі цукром.

Украинкский

2015-11-02

302.28 KB

0 чел.

Вступ

Актуальність теми.  Цукор –  це побутова назва цукрози. Тростиний і буряковий цукор ( цукровий пісок, рафінад ) є важливим харчовим продуктом, що відіграє важливу роль у розвитку агропромислового комплексу багатьох країн світу та займає чільне місце в товарній структурі світової торгівлі продуктами сільського господарства.

Цукор – вуглевод, що практично цілком складається із сахарози (С12Н22О11). За рахунок вуглеводів задовольняється половина загальної енергетичної вимоги нашого організму. Оптимальний склад їжі людей повинен містити 50-70% вуглеводів, де на долю сахарози приходиться близько 10%. Це близько 70 г цукру на добу, або 25 кг у рік. Нестача цукру в організмі може призвести до гіпоглікемії (заниженому вмісту глюкози в крові), що проявляється в стресах, збудливості і навіть у психічних розладах.

Метою написання бакалаврської роботи є дослідити можливості підприємницької діяльності з продажу цукру.

Відповідно до поставленої мети основними завданнями дослідження є:

  1.  висвітлити особливості законодавчого та нормативного забезпечення виробництва і торгівлі цукром;
  2.  дослідити тенденції на ринку цукру;
  3.  сформулювати бізнес-ідею щодо відкриття власного магазину;
  4.  навести товарознавчу характеристику цукру;
  5.  висвітлити особливості організації торгівлі цукром;
  6.  провести економічне обґрунтування відкриття власного торгівельного підприємства.

 Об`єктом дослідження бакалаврської роботи є цукор, предметом – організація підприємницької діяльності на ринку цукру.

При підготовці бакалаврської роботи використовувався комплекс наступних методів дослідження:

  1.  теоретичних – аналіз законодавчих та нормативних документів, а також наукових статей, що відповідають темі дослідження;
  2.  аналітичних – оцінювання конкурентоспроможності цукру;
  3.  розрахункових – економічне обґрунтування відкриття власного торгівельного підприємства.

 Практичне значення роботи полягає у розробці практичних рекомендацій щодо відкриття власного торгівельного підприємства з урахуванням специфіки продажу цукру.

 Структура роботи. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури, містить  ?? додатки,  ?? таблиць.

1. ТЕНДЕНЦІЇ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ДЛЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РИНКУ ЦУКРУ

1.1 Законодавче та нормативне забезпечення виробництва і торгівлі

Під час  виробництва та торгівлі цукром керуються такими законодавчими та нормативними документами (таблиця 1.1.1).

Таблиця 1.1.1 - Законодавче та нормативне забезпечення виробництва і торгівлі цукром

№ з/п

Тип документа

Назва

Коротка характеристика

1

2

3

4

1

Технічні регламенти

Технічний регламент щодо

правил маркування харчових

продуктів, затверджений

наказом

Держспоживстандарту

№ 487 від 28.10.2010 р

Містить загальні вимоги щодо правил маркування харчових продуктів

2

Постанови Кабінету Міністрів України

Постанова Кабінету

Міністрів України "Про

затвердження Порядку

провадження торговельної

діяльності та правил

торговельного

обслуговування на ринку

споживчих товарів" № 833

від 15 червня 2006 р.

Правила визначають загальні умови провадження торговельної діяльності суб'єктами оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, закладами ресторанного господарства, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування споживачів (покупців), які придбавають товари у підприємств, установ та організацій.

3

Закони України

Закон України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» від 17.06.1999 р

Визначає правові, економічні та організаційні засади державної політики щодо виробництва, експорту, імпорту, оптової та роздрібної торгівлі цукром.

4

Накази

міністерства та відомств

Наказ міністерства

економіки та з питань

європейської інтеграції

України "Про затвердження

правил роздрібної торгівлі

продовольчими товарами" №

185 від 11.07.2003 р.

Регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу і продаж продовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги в дотриманні прав споживачів щодо якості й безпеки товару та рівня торговельного обслуговування.

5

Національні стандарти

(ДСТУ)

ДСТУ 4623: 2006 « Цукор білий, технічні умови»

Встановлює вимоги до якості, маркування, пакування цукру, призначеного для реалізації через роздрібну торгівельну мережу, використання в системі ресторанного господарства та для промислового перероблення у галузях харчової промисловості.

6

Міждержавні стандарти (ГОСТ)

ДСТУ 2316-93 (ГОСТ 21-94)

« Цукор – пісок. Технічні умови»

Розповсюджується на цукор-пісок, харчовий продукт який являє собою сахарозу у виді окремих кристалів, призначений для реалізації в торговій мережі, для промислової переробки та інших цілей.

Отже, аналіз законодавчого та нормативного забезпечення виробництва і торгівлі цукром свідчить про те, що на сьогоднішній день є національний та міждержавний стандарти,  які встановлюють загальні вимоги до якості цієї групи товарів. Законодавче регулювання торгівлі цукром здійснюється  Законом України « Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру», постановою Кабінету Міністрів України « Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів», а також наказом міністерства економіки з питань європейської інтеграції України « Про затвердження правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами».   

 

  

 1.2 Тенденції ринку та оцінка конкурентного середовища

 Географічне розміщення цукрової промисловості в основному перекривається з розміщенням цукрового буряку.

Найбільше розвинена цукрова промисловість у Вінницькій, Черкаській, Хмельницькій, Київській, Сумській, Полтавській та Харківській, Кіровоградській і Одеській областях.

Як і раніше, найбільшим заводом є Лохвицький цукровий комбінат зі щоденною потужністю 93 тис.центнерів. Інші комбінати: Куп'янський на Харківщині (денна продукція 40 тис. центнерів і річна продукція 123 000 т цукру-піску) і Первомайський (Миколаївська область); заводи: Засільський (на Миколаївщині), Пальмірський (Черкаська область), Орільський (Харківська область), Кременецький (Тернопільська область, річна продукція 68 000 т цукру). Цукор-пісок переробляється на рафінад на 15 рафінадних заводах (найбільші — Сумський і Одеський) і в 12 рафінадних цехах. Почавши з 1960-х pp., у зв'язку з зменшенням його споживання, виробництво рафінаду скоротилося.

 Україна належить до традиційно цукрових держав світу, що зумовлюється досить сприятливими грунтово-кліматичними та економічними умовами для розвитку буряківництва й виробництва цукру. Коріння галузі сягає 20-х років XIX століття. Однак її матеріально-технічна база неодноразово зазнавала значного руйнування, а вирощування цукрових буряків опинялось у кризі, як це, зокрема, бачимо і в останні роки.

Виробництво цукру в Україні буде конкурентоспроможним лише тоді, коли доходи від продажу цукру на міжнародному ринку перевищуватимуть сумарні витрати на виробництво цього цукру, оцінені у світових цінах. Визначити відповідні світові ціни на цукор та такі фактори виробництва, як енергія чи добрива, відносно легко, оскільки ці продукти добре визначені, достатньо гомогенні, крім того вони продаються на міжнародному ринку.

А от визначити світові ціни на такий фактор виробництва, як земля, набагато складніше, бо земля не продається на міжнародному ринку. У таких випадах економісти застосовують концепцію оптимальних витрат. Оптимальною витратою щодо певного фактора виробництва є прибуток, який він може принести при найкращому можливому альтернативному використанні. Звідси, оптимальною витратою гектара землі, що використовується для виробництва цукру, є найвищий прибуток, який може принести цей гектар, якщо на ньому посадити якусь іншу культуру, наприклад, пшеницю.

Україна має давню традицію виробництва та експорту цукру. Для багатьох українців нема жодного сумніву, що цукор повинен і буде відігравати вирішальну роль у сільському господарстві країни. За останні роки, однак, цукрове виробництво в Україні істотно скоротилось. Цукрові заводи працюють збитково, а доходи від експорту цукру зійшли практично нанівець.

Протягом останніх років бурякоцукрова галузь терпіла збитки. Кількість збиткових цукрових заводів – 165 або 86 відсотків. Якщо порівняти кредиторську заборгованість цукрових заводів з дебіторською, а це відповідно 1,6 та 0,4 млрд. грн., то кредиторська заборгованість перевищує дебіторську в 4 рази. У ряді цукрових заводів ці показники ще гірші. Практично галузь повинна працювати цілий рік тільки на погашення боргів. Тобто, ситуація, яка склалася у цукровій промисловості України, може призвести до фактичного руйнування галузі.

Низький ступінь вилучення цукру – менше 60 відсотків – є результатом роботи підприємств з коротким терміном сокодобування (протягом 1-2 тижнів). При цьому багато цукру на таких заводах безповоротно втрачається. Це свідчить про недоцільність запуску цукрових заводів на 2 тижні, оскільки підприємства мають лише збитки, тому що собівартість 1 тонни цукру при цьому становить близько 3500 гривень, що більше середньої собівартості по Україні у 3 - 4 раза.

Загалом цукробурякове виробництво в нашій державі перетворилося з експортно-стратегічної галузі економіки на дотаційну, що реально загрожує неповним забезпеченням навіть власних потреб цим важливим продуктом.

Сьогодні для розвитку цукробурякового комплексу України – крім необхідності впровадження сучасних технологій вирощування цукрових буряків, достатнього забезпечення бурякосіючих господарств високоякісним насінням, мінеральними добривами і засобами хімічного захисту рослин, підвищення якості машинного парку – дедалі актуальнішого значення набуває якнайшвидша реконструкція та модернізація цукрових заводів, розширення їхніх виробничих потужностей до економічно оптимальних меж.

Ряд європейських країн–виробників бурякового цукру технічно перебудовують галузь шляхом поступового виведення з експлуатації малопотужних неперспективних цукрових заводів, з нарощуванням потужностей тих підприємств, які забезпечують ефективне виготовлення продукції.

Можна сказати, що собівартість виробництва цукру в Україні значно вища за нинішні й прогнозні ціни на цукор на світових ринках. Тому на сьогодні й на передбачуване майбутнє цукрова промисловість України не є конкурентоспроможною. Конкуренція з боку виробників дешевого, переважно тростинного цукру, а також виробників дорожчого цукру, які проте одержують субсидування, дуже жорстка. Оскільки перевезення білого цукру обходиться дорого, існує тенденція розміщувати виробництво поблизу великих центрів споживання. Тому цукрові заводи в Україні й надалі матимуть конкурентну перевагу на внутрішньому ринку.

Диспаритет цін і невиконання державою нею ж встановлених правил гри відчутно б’є по переробнику та інвестору, який уже замислиться, чи доцільно вкладати кошти в цукрову галузь наступного року. Ці негативні фактори можуть загальмувати досягнуте вперше за останні вісім років зростання цукрового виробництва і призвести до його глибокого занепаду.

Сьогодні в Україні потрібно формувати регульований ринок цукру, а основною фігурою на ньому має бути його виробник. З теоретичних позицій і на практиці доведено, що ефективне функціонування такого ринку можливе за умови його цілісності й завершеності. Якщо бракує хоч одного елемента, ринок не може нормально функціонувати або не функціонуватиме зовсім. Сьогоднішні проблеми і на ринку зерна, і на ринку цукру свідчать про недосконалість і невідпрацьованість механізму формування внутрішнього ринку й виходу на зовнішній.

Потрібно сформувати відповідний ринковий економічний механізм, і насамперед механізм цінового управління з урахуванням особливостей виробництва сировини, збуту й споживання цукру. Вільний, стихійно створений, нерегульований ринок цукру несе велику загрозу аграрному секторові економіки України.

Зміна стратегії і тактики формування ринкових відносин у цукробуряковому виробництві, чітке дотримання правил гри, тобто використання відповідних економічних, організаційних і правових методів, дозволить змінити на краще соціально-економічну ситуацію у галузі, відновити гідне становище сільськогосподарських товаровиробників на вітчизняному ринку цукру, дати нові робочі місця, поліпшити соціальні умови життя працівників та їхніх родин.

Географічні рамки ринку, який планується обслуговувати – житловий район м. Рівне ( проспект Миру та вул. Набережна).

Без знання споживачів успішна діяльність торговельного підприємства на ринку неможлива. Дослідження споживачів, виявлення основних мотивів придбання ними товарів, а також особливостей купівельної поведінки є необхідною передумовою прийняття багатьох управлінських рішень в галузі торгівлі. Тому у таблиці 1.2.1 наведено сегментацію ринку споживачів магазину «Лакомка».

?Отже, визначальним фактором, що впливає на рішення про здійснення покупки у продовольчому магазині є вигідність розташування торговельного підприємства. Зважаючи на те, що магазин буде розташований на проспекті Миру  вулиці(житловий район), основною категорією споживачів є споживачі віком від 17 до 25 років, які навчаються у цьому районі, споживачі віком від 26 до 45 років, які працюють на підприємствах в цьому районі та споживачі віком від 45 і старше які проживають у цьому районі – це приблизно 30% від усього населення.

Сегментація ринку наведена у таблиці 1.2.1

За формулою  ми можемо визначити місткість ринку:

M = n × q × p,

де М – місткість ринку;

n – кількість потенційних споживачів;

q – вартість однієї покупки;

p – частота звернень.

Так, як населення міста Рівне становить 250 000 чол., то 30% цього населення буде становити – 75 000 чол. Так, як у одному році 365 днів, а крекер купують, приблизно, один раз на чотири дні, то значить крекер купують 91 раз на рік.

Отже, M = 75 000 × 20 × 91 = 136 500 000 грн. в рік

Таблиця 1.2.1 Сегментація ринку

Категорія споживачів

Фактори, що

впливають на

рішення

купувати

товар

Кількість

потенційних

споживачів,

чол.

Середня

вартість

товару

(послуги),

грн.

Кількість

звернень

за рік

Прогноз по збуту

грн.

%

1

2

3

4

5

6

7

Споживачі товарів широкого призначення

Вік від 17 до 25 років

Близькість

розташування

магазину до

навчального

закладу (школа №13)

20000

20

91

36400000

26,7

Вік від 26 до 45 років

Близькість

розташування

магазину до

роботи (банки, офіси, тощо)

40000

20

91

72800000

53,3

Вік від 45 років і старше

Близькість розташування

до місця проживання

15000

20

91

27300000

20

РАЗОМ

-

75000

60

502

136500000

100

Якщо я займу хоча б 2% ринку, то ця частка у грошовому виразі буде становити за формулою :

Чр = М × %

де Чр – власна ринкова частка;

М – місткість ринку;

% - відсоток ринку на який я претендую

Чр = 136 500 000 × 0,02 = 2 730 000 грн.

Основними конкурентами магазину «Лакомка» будуть супермаркет «7/23» на проспекті Миру, і продовольчий магазин «Маестро» на вул. Набережній.

Порівняльний аналіз конкурентів та власного бізнесу наведено у таблиці 1.2.2

Таблиця 1.2.2 - Порівняльний аналіз конкурентів

Фактори успіху бізнесу

Максимальна

кількість балів

за 10-бальною

шкалою

Оцінка

власного

бізнесу

Оцінка конкурентів

супермаркет «7/23»

на пр. Миру

Продовольчий магазин

« Маестро»на  вул. Набережній

1

2

3

4

5

Розташування підприємства

10

9

7

7

Стан та оформлення торгового залу

10

10

6

5

Робота персоналу

10

9

9

8

Широта асортименту

10

9

6

5

Рівень цін

10

8

8

8

Рекламне

оформлення

магазину

10

8

8

6

Наявність сервісу та додаткових послуг

10

9

5

0

РАЗОМ

70

62

49

39

Таким чином, основними конкурентними перевагами магазину «Лакомка» повинні стати розташування підприємства, стан та оформлення торгового залу, широта асортименту, та додаткові послуги. Розташування магазину «Лакомка»  більш вигідне завдяки тому, що він буде розташований поблизу житлових районів. А також у магазині буде запропоновано ширший асортимент товарів з урахуванням потреб покупців.

Стан та оформлення торгового залу буде одним із вирішальних факторів у завоюванні споживачів ,у магазинах-конкурентах стан та оформлення торгового залу на низькому рівні. Оскільки у супермаркеті «7/23» дуже мало місця і він є не зручним, а магазин « Маестро» потребує ремонту. Мій магазин зможе залучити значну кількість клієнтів завдяки наданню ширшого асортименту додаткових послуг, які описані у п. 3.4 бакалаврської роботи. Наприклад, супермаркет «7/23» пропонує лише термінали для поповнення рахунку, а магазин « Маестро» взагалі немає ніяких дотаткових послуг.

1.3 Характеристика бізнес-ідеї, цілі, сильні та слабкі сторони проекту

Вибір бізнес-ідеї - це один з найважливіших етапів у створенні власної справи. Основні елементи бізнес-ідеї щодо відкриття продовольчого магазину наведено у таблиці 1.3.1.

Таблиця 1.3.1 -Бізнес-ідея щодо відкриття продовольчого магазину

№ з/п

Елемент бізнес-ідеї

Характеристика

1

2

3

1

Сутність проекту

Магазин

2

Місце розташування проекту

м. Рівне, пр. Миру Орендоване приміщення

3

Соціальне, економічне, демографічне оточення (особливості основного контингенту покупців)

Основними споживачами магазину будуть: споживачі віком від 17 до 25 років (які навчаються у цьому районі:  школа №13); віком від 26 до 45 які працюють у цьому районі; віком від 46 і більше, які проживають у цьому районі.???

4

Перелік та опис продуктів / послуг (асортиментний профіль магазину)

Торгова точка, у структурі асортименту якої обов'язкова наявність цукру

5

Назва магазину, який планується створити

Магазин «Лакомка»

6

Розпорядок роботи

8-00 – 22.00

При цьому важливим є виявлення сильних та слабких сторін проекту за результатами SWOT-аналізу.

SWOТ-аналіз - це аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища організації. Аналізу підлягають сильні сторони (Strength), слабкі сторони (Weakness) внутрішнього середовища, а також можливості (Opportunities) і загрози (Threats) зовнішнього середовища організації. Методологія SWOT-аналізу передбачає спочатку виявлення сильних і слабких сторін, можливостей і загроз, після цього встановлення зв'язків між ними, які в подальшому можуть бути використані для формулювання стратегії організації.

Цей метод широко застосовується в зарубіжній практиці фінансового аналізу, де він розглядається як найважливіший інструмент маркетингового аналізу організації. Однак при деталізації SWOT-аналізу та включення до нього математичних розрахунків основних балансових коефіцієнтів, що визначають фінансові результати діяльності, фінансовий стан організації, його можна і доцільно розглядати як комплексний метод оцінки фінансово-господарської діяльності організації.

Враховуючи послідовний перехід бухгалтерського обліку та складання звітності відповідно до вимог, прийнятих у міжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ), істотно зростає роль ринкової інформації, що дозволяє більш чітко реагувати на зміни умов ринку. Вимоги до включаються у звітність пояснень і доповнень припускають оцінку відповідності структури виробництва і результатів діяльності підприємства вимогам ринку - використання справедливої ​​вартості, створення резервів під знецінення активів. Для виконання цих вимог необхідна додаткова ринкова інформація і нові методи її аналізу.

Слід відзначити високу результативність застосування методу SWOT-аналізу в організаціях торгівлі, що обумовлено наступними факторами :

  1.  Істотним зростанням взаємної зацікавленості учасників торгового процесу в однозначній, об'єктивної і достовірної оцінки ситуації, що складається на ринку;
  2.  Нестійким зростанням обсягу продажів на основі підбору відповідного асортименту товарів і встановлення цін, що стимулюють зростання попиту на них;
  3.  Необхідністю постійної підтримки конкурентоспроможності організації та підвищення ефективності її функціонування.

Таблиця 1.3.2 - SWOT-аналіз проекту

Сильні сторони

Слабкі сторони

  1.  якісний товар;
  2.  високий рівень сервісу;
  3.  досвід і кваліфікація персоналу;
  4.  невеликі початкові капіталовкладення;
  5.  наявність одного власника;
  6.   не повністю задоволений попит на продукцію в даному регіоні;
  7.  асортимент продукції;
  8.  здатність швидко адаптуватись до вимог ринку та оновлювати асортиментний ряд.
  1.  економічна ситуація в державі;
  2.  зниження рівня життя населення;
  3.  відсутність досвіду роботи на ринку;
  4.  не налагоджені взаємовідносини з постачальниками;
  5.  відсутність інвестицій в маркетинг;
  6.  фінансові обмеження;
  7.  невисокі затрати на рекламу.

Можливості

Загрози

  1.  стійкий попит;
  2.  розширення товарообігу;
  3.  підвищення рівня професійності персоналу;
  4.  розширення асортименту продукції;
  5.  проведення модернізації технологічного устаткування;
  6.  розширення асортименту додаткових послуг.

  1.  збільшення конкурентів;
  2.  зменшення попиту;
  3.  нерегульованість питань ціноутворення;
  4.  технологічне відставання;
  5.  невдала інвестиційна політика;
  6.  вплив на підприємство змін законодавства та регулятивних заходів;

Висновки до розділу 1

 Аналіз законодавчого та нормативного забезпечення виробництва і торгівлі цукром свідчить про те, що на сьогоднішній день є національний та міждержавний стандарти,  які встановлюють загальні вимоги до якості цієї групи товарів. Законодавче регулювання торгівлі цукром здійснюється  Законом України « Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру», постановою Кабінету Міністрів України « Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів», а також наказом міністерства економіки з питань європейської інтеграції України « Про затвердження правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами».   

Географічні рамки ринку, який планується обслуговувати – житловий район м. Рівне ( проспект Миру та вул. Набережна).

?? Основними споживачами магазину будуть споживачі віком від 17 до 25 років, які навчаються у цьому районі міста та споживачі віком від 26 до 45 років, що працюють у цьому районі. Крім цього, клієнтами магазину будуть пенсіонери, що проживають у цьому районі міста.

Основними конкурентами магазину «Лакомка» будуть супермаркет «7/23» на проспекті Миру, і продовольчий магазин «Маестро» на вул. Набережній. Конкурентними перевагами магазину «Лакомка» повинні стати розташування підприємства, стан та оформлення торгового залу, широта асортименту, та додаткові послуги.

При виявленні сильних та слабких сторін мого проекту за допомогою SWOT-аналізу було встановлено такі основні сильні сторони : невеликі початкові капіталовкладення, наявність одного власника, не повністю задоволений попит на продукцію в даному регіоні та досвід і кваліфікація персоналу; і такі слабкі: економічна ситуація в державі, відсутність інвестицій в маркетинг, фінансові обмеження та відсутність досвіду роботи на ринку.

2. ТОВАРОЗНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦУКРУ

2.1 Споживні властивості цукру

Цукор – вуглевод, що практично цілком складається із сахарози (С12Н22О11). За рахунок вуглеводів задовольняється половина загальної енергетичної вимоги нашого організму. Тому, як би ми не прагнули замінити в нашому меню цукровий пісок чи рафінад на овочі та фрукти, вживання їх кілограмами все рівно не може задовольнити вимогу організму в цукрі. Дуже мало його міститься в дарах природи. Цукор є джерелом енергії, яка потрібна для життєдіяльності людини, цінним смаковим продуктом, консервантом. Він легко і швидко засвоюється клітинами організму, необхідний для нормального функціонування печінки, мозку, живлення м'язів, особливо серцевого.

Оптимальний склад їжі людини повинен містити 50-70% вуглеводів, де на долю сахарози приходиться близько 10%. Це близько 70 г цукру на добу, або 25 кг у рік. Споживання цукру повинно бути в розумних  межах і становити 10—30% загальної кількості калорій. Для людей, зайнятих важкою фізичною працею, спортом, добове споживання цукру може досягати 100—120 г.

На відміну від продуктів, що містять цукор (цукерок, шоколаду, напоїв, кондитерських виробів) цукор - це практично чиста сахароза. В нашому організмі вона розщеплюється на глюкозу та фруктозу, які через кров поступають спочатку в печінку, а потім до окремих клітин, забезпечуючи їх енергією.

Завдяки високій калорійності цукру він надає організму необхідну кількість енергії, а також піднімає настрій, стимулюючи вироблення серотоніну. Проте вся його біологічна цінність полягає лише в цих калоріях, які до того ж є порожніми (легкозасвоюваними). Ні вітамінів, ні мінеральних речовин у ньому немає. 

Енергетична цінність цукру становить 387 ккал в 100 р. При цьому єдиним джерелом калорій є вуглеводи. Це означає, що вміст у ньому білків, так і жирів — нульове. Не тільки висока калорійність цукру свідчить про його шкоду для людини (його фігури, здоров’я, організму в цілому). Це також підтверджує зовсім обмежена кількість присутніх у ньому харчових речовин.

Так, в 100 г цукру знаходяться:

  1.  макроелементи: 3 мг. кальцію, 1 мг. натрію, 3 мг. калію;
  2.  мікроелементи: 0,3 мг. заліза;
  3.  вітаміни – відсутні;
  4.  харчова цінність:  99,8 вуглеводів, 0,1 г води, 99,8 р моносахаридів і дисахаридів, 0,1 г золи.

Довгий час споживання цукру і внутрішньовенне введення концентрованих розчинів глюкози вважалося ефективним засобом при різних захворюваннях серцево-судинної, нервової і травної систем. Встановлено, що цукор навіть при вживанні його в надмірних кількостях здатен негативно впливати на наше здоров’я лише за наявності жирів, які містять насичені жирні кислоти. Проте нестача цукру в організмі може призвести до гіпоглікемії (заниженому вмісту глюкози в крові), що проявляється в стресах, збудливості і навіть у психічних розладах.

 В останні роки дослідники схиляються до необхідності обмеження вживання цього продукту. Встановлено, що в похилому віці надмірне споживання цукру сприяє порушенню жирового обміну, призводить до збільшення концентрації холестерину і цукру у крові, вносить дезорганізацію у функції клітин.

На підвищення в крові холестерину впливає характер прийнятих з їжею мікровуглеводів: найактивніша в цьому відношенні лактоза, у порівнянні з сахарозою, яка в свою чергу більше сприяє гіпер-холестеринемії, ніж глюкоза. Збільшення концентрації цукру в крові, змінюючи проникність стінки артерій, створює сприятливі умови для відкладення в ній ліпідів і підвищує склеювання тромбоцитів.

Дієтологи наполягають на тому, щоб у раціоні харчування людей похилого віку, що особливо мають схильність до ожиріння, кількість цукру не перевищувала 15% від загальної добової кількості вуглеводів.

Кардіологи стверджують, що в результаті підвищення калорійності харчування за рахунок цукру у людей, які не займаються фізичною працею, створюються умови для надлишкової маси тіла та швидкого розвитку атеросклерозу.

 Справа вся в тому, незасвоєні вуглеводи потрапляють з кишечника в кровотік і подразнюють (а якщо це повторюється часто, то можуть вивести з ладу) інсулярний апарат підшлункової залози.

 У нормальних умовах гормон підшлункової залози — інсулін виконує в організмі функції регулятора вуглеводного обміну. Завдяки інсуліну цукор розподіляється в печінці і в м'язах у вигляді глікогену, а частина цукру перетворюється в жир. Потреба організму у вуглеводах в середньому віці становить 400–500 грамів, а в літньому на 100 грамів менше, тобто 300–400 грамів.

 Слід враховувати, що вуглеводи — це не лише цукор, а й мед, фрукти, борошняні продукти, крупи. Так звані прості цукри (тростинний, буряковий, виноградний) легкорозчинні у воді і швидко всмоктуються у кров. Для уповільнення переходу цукру з крові в тканини рекомендується замінювати рафіновані вуглеводи (солодощі, кондитерські вироби та інше) крохмалем.

 Замість цукру можна використовувати мед або фрукти, які містять як фруктозу так і глюкозу. У клітинах печінки фруктоза фосфорилюється, а потім розщеплюється на тріози, які або використовуються для синтезу жирних кислот, що може призводити до ожиріння, а також до підвищення рівня тригліцеридів (що, в свою чергу, підвищує ризик атеросклерозу), або використовується для синтезу глікогену (частково також перетворюється на глюкозу в ході глюконеогенезу). Фрукти і ягоди особливо корисні організму завдяки вмісту в них вітамінів, органічних кислот і мінеральних солей. Бджолиний мед також містить вітаміни, органічні кислоти, солі, ферменти, білки і в тій же мірі впливає на організм, але вміст сахарози (до 2%) і висока калорійність також вимагають обмеження його споживання до 50-60 грамів на день. Слід також зазначити, що мед є алергеном.

Замінники цукру (ксиліт, сорбіт, аспартам), які за смаком та виглядом мало відрізняються від харчового цукру, можуть використовуватися при лікуванні ожиріння. Для забезпечення потреби людини у солодощах достатньо в день 40 грамів ксиліту. Проте є дані, що безперервне вживання ксиліту в літньому віці може прискорити протікання атеросклеротичного процесу.

Сахароза швидко розщеплюється в травному тракті на глюкозу і фруктозу, які потім надходять в кровотік. Глюкоза забезпечує більше половини енергетичних витрат організму. Нормальна концентрація глюкози в крові підтримується на рівні 80-120 міліграмів цукру в 100 мілілітрах. Глюкоза має здатність підтримувати бар'єрну функцію печінки проти токсичних речовин завдяки участі в утворенні в печінці так званих парних сірчаних і глюкуронових кислот. Ось чому прийом цукру всередину або введення глюкози у вену рекомендується при деяких захворюваннях печінки, отруєннях.

 Цукор – синонім поняття вуглеводи; ця назва з`явилася через те, що багато хто з перших відкритих вуглеводів мали солодкий смак. Цукровий очерет (Saccharum officinarum) – Багаторічний дуже високий трав'янистий вид сімейства злаків – культивується в тропічних і субтропічних регіонах заради міститься в ньому сахарози, а також деяких побічних продуктів цукрового виробництва. Рослина нагадує бамбук: його циліндричні стебла, часто досягають висоти 6-7,3 м при товщині 1,5-8 см, ростуть пучками. Цукор одержують з їх соку. У вузлах стебел знаходяться бруньки, або «очки», розвиваються в короткі бічні пагони.

 З них отримують живці, які використовуються для розмноження очерету. Насіння утворюється у верхівкових суцвіттях-мітелках. Їх використовують для виведення нових сортів і лише у виняткових випадках як посівний матеріал. Рослині потрібно багато сонця, тепла і води, а також родючий грунт. Саме тому цукрова тростина обробляють тільки в областях з жарким і вологим кліматом.

 При сприятливих умовах він росте дуже швидко, його плантації перед збиранням схожі на непрохідні джунглі. У Луїзіані (США) цукрова тростина визріває за 6-7 місяців, на Кубі йому для цього потрібно рік, а на Гавайях – 1,5-2 роки. Щоб забезпечити максимальний вміст сахарози в стеблах (10-17% маси), урожай збирають, як тільки рослина перестає рости в висоту.

 Якщо прибирання ведеться вручну (за допомогою довгих ножів-мачете), пагони зрубують біля самої землі, після чого видаляють листя і розрізають стебла на короткі шматки, зручні для переробки. Ручне вбирання застосовується там, де робоча сила коштує дешево або особливості ділянки не дозволяють ефективно використовувати машини. На великих плантаціях зазвичай використовують техніку, попередньо випалюючи нижній ярус рослинності. Вогонь знищує основну масу бур'янів, не пошкоджуючи цукрової тростини, а механізація процесу істотно знижує собівартість продукції.

 Цукор – важливий інгредієнт різних страв, напоїв, хлібобулочних та кондитерських виробів. Його додають в чай, каву, какао; він головний компонент цукерок, глазурі, кремів і морозива. Цукор використовують при консервуванні м'яса, виправленні шкір і в тютюновій промисловості. Він служить консервантом в вареннях, желе та інших продуктах з плодів.

 Важливий цукор і для хімічної промисловості. З нього отримують тисячі похідних, використовуваних в самих різних областях, включаючи виробництво пластмас, фармацевтичних препаратів, шипучих напоїв і заморожених харчових продуктів.

Мінуси цукру:

  1.  Цукор не містить не представляє ніякої живильної цінності, окрім енергетичної.
  2.  Т.к. цукор має високу енергетичну цінність, він дає багато порожніх калорій, які варто було б отримати з інших продуктів, які крім калорій принесли б ще вітаміни, мінеральні речовини і т.д.
  3.  Цукор шкідливий для зубів, оскільки бактерії, що містяться в порожнині рота людини, перетворює його на кислоти, які руйнують зубну емаль і сприяють появі карієсу.
  4.  Надмірне вживання цукру сприяє появі жирових відкладень. Тому, цукор у великих кількостях шкідливий для фігури і здоров'я.
  5.  Цукор має високий глікемічний індекс. Варто вам проковтнути шматочок тістечка, що міститься в них цукор миттєво потрапляє в кров. Далі, рівень цукру в крові виростає – підшлункова залоза негайно реагує додаткової виробленням інсуліну – інсулін різко знижує концентрацію цукру – у мозок надходить сигнал, що непогано б з'їсти ще чогось смачненького. І так до безкінечності. У підсумку ви отримуєте постійно високий рівень інсуліну в крові і високий ступінь ймовірності придбати в якості хронічного захворювання діабет або заробити інфаркт.
  6.  Надлишок сахарози в харчовому раціоні є вагомою причиною появи атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця.
  7.  Доведена пряма зв'язок виникнення алергії дітей і дорослих з надмірним споживанням цукру.
  8.  Цукор викликає порушення роботи імунної системи.
  9.  Любителі цукру, потребують більшої кількості вітаміну В1, тому він потрібний для його засвоєння. Фрукти, картопля та інші натуральні "постачальники" вуглеводів містять цей вітамін в кількості, достатній для засвоєння їх власних цукрів.

Плюси цукру:

  1.  Цукор робить нас щасливими. Під час нападів горя ми з'їдаємо щось солоденьке, після чого наша підшлункова залоза виробляє інсулін, який в свою чергу призводить до виділення серотоніну – гормону щастя.
  2.  Цукор дає нам енергію. При надходженні в організм цукор перетвориться в глюкозу, що постачає нас енергією.

Серед галузей агропромислового комплексу України бурякоцукрове виробництво посідає особливо важливе місце, оскільки має стратегічне значення у забезпеченні споживчого ринку та стабільності роботи підприємств харчової промисловості.

 

 

2.2 Класифікація асортименту

 

 

2.3 Вимоги до якості цукру

Крім суттєвого покращення технологічної якості цукрових буряків, застосування сучасної технології переробки, оптимізації технологічних регламентів, впровадження ефективного обладнання, механізації та автоматизації процесів із застосуванням комп’ютерної техніки, найбільш важливими напрямами поліпшення якості білого цукру є наступні:

  1.  орієнтація на постійне покращення якості продукції як один із пріоритетних напрямів діяльності цукрового заводу, що забезпечує його конкурентні переваги на ринку;
  2.  підвищення уваги до рівня професійної підготовки інженерно-технічних працівників і спеціалістів, операторів на усіх ділянках виробництва цукру.

З цією метою працівники заводів повинні безперервно займатися самоосвітою, проходити перепідготовку або підвищення кваліфікації та успішно здавати екзамени (проходити вихідний контроль за результатами навчання).

На цукрових заводах слід постійно враховувати, що вимоги, які висуваються до якості цукру при виробництві продуктів дитячого харчування, фармакологічної продукції, безалкогольних освіжаючих напоїв типу "Буратіно", "Лимонад", Coca-Cola, Pepsi-Cola та інших, а також напоїв, що містять алкоголь, за деякими показниками значно вищі, ніж це передбачено вітчизняним ДСТУ 4623 : 2006 «Цукор білий. Технічні умови».

При переробці цукру низької якості виникає низка проблем також і в кондитерській промисловості: підвищені витрати кислоти для гідролізу цукрози при високій лужності і рН цукру (наприклад, через попадання часток осаду СаСО3 в цукор при поганій роботі фільтрів, порушенні технологічного режиму очищення соків і сиропу та ін.); одержання непрозорих, каламутних розплавів цукру при виготовленні карамелей; пінення цукрових розчинів при надмірному вмісті сапонінів та інших поверхнево-активних речовин тощо.

Якість готової продукції підприємств цукрової промисловості тісно пов'язана з рівнем якості сировини, технології, автоматизації і застосування комп'ютерно-інтегрованих технологій, культури виробництва, отже підвищення якості цукру неможливе без одночасного підвищення ефективності виробництва.

Основними критеріями оцінки якості цукру як харчового продукту для споживачів звичайно є кольоровість, товарний вигляд (блиск) і гранулометричний склад кристалів, вологість.

Для цукру, що призначений для промислової переробки, крім того важливими показниками є: каламутності розчинів, кольоровість кристалів цукру, вміст нерозчинних речовин та мікроорганізмів, здатність утворювати піну тощо.

Якість цукру в країнах-виробниках регламентується стандартами цих країн, технічними вимогами компаній, фірм, об'єднань, показники яких не повинні бути нижче державних і міжнародних стандартів.

До показників якості білого цукру, що не регламентуються ДСТУ, але висуваються споживачами при виробництві, наприклад безалкогольних напоїв, можна віднести: вміст SO2, гранулометричний склад цукру, вміст нерозчинних речовин та сапоніну, відсутність пластівців у підкисленому розчині цукру тощо.

На заводах доцільно проводити непрямий додатковий контроль якості продукції і цілеспрямовану роботу з персоналом із прищеплення переконань. Ці переконання мають полягати у вихованні розуміння того, що погано працювати − просто невигідно. Для забезпечення успішної роботи підприємства ключовою проблемою стає якість продукції та якість праці персоналу. Особливе місце в суб’єктивних умовах впливу на якість готової продукції посідає накопичена професійна майстерність і знання, а також рівень кваліфікації персоналу.

Вимоги до якості білого цукру в Україні регламентуються ДСТУ 4623 : 2006 «Цукор білий. Технічні умови». Цукор повинен відповідати вимогам за чотирма групами показників: органолептичних, фізико-хімічних, мікробіологічних та вмістом токсичних елементів.

Органолептичні методи - це методи визначення значень показників ідентифікації за допомогою органів почуттів людини. У залежності від використовуваних органів почуттів і визначених показників розрізняють такі підгрупи органолептичних методів: смаковий, нюховий, дотиковий, слуховий і візуальний.

 За органолептичними показниками цукор-пісок повинен відповідати вимогам, що вказані в таблиці 2.3.1

Таблиця 2.3.1 Органолептичні показники цукру

Назва показника

Характеристика

Зовнішній вигляд

Білий, чистий без плям і сторонніх домішок, для цукру третьої і четвертої категрій допускають жовтуватий відтінок.
Кристалічний цукор повинен бути сипким, без грудочок. Для цукру третьої і четвертої категорій допускають грудочки, що розпадаються у разі легкого натисканя.

Запах і смак

Солодкий без сторонніх запаху і присмаку, як в сухому цукрі, так і в його водному розчині, для цукру четвертої категорії допускають слабкий запах меляси.

Чистота розчину

Розчин цукру повинен бути прозорим або таким, що має слабу опалесценцію без нерозчинного осаду, механічних та інших домішок. Для цукру третьої і четвертої категорій допускають опалесценцію.

 Фізико-хімічним способом визначають показники фізичних, фізико-хімічних і хімічних властивостей харчових продуктів, що встановлюються за допомогою спеціальної апаратури, приладів та методів.

 За фізико-хімічними показниками кристалічний цукор повинен відповідати нормам, зазначеним у таблиці 2.3.2

Таблиця 2.3.2 Фізико-хімічні показники якості цукру

Назва показника

Значення за категоріями кристалічного цукру,
сахарози для шампанського і цукрової пудри

1 (екстра)

2

3

4

Масова частка сахарози (поляризація), %, не менше ніж

99,7

99,7

99,61

99,5

Масова частка редукувальних речовин
(в перерахуванні на суху речовину), %, не більше ніж

0,04

0,04

0,05

0,065

Масова частка вологи, %, не більше ніж:
- кристалічного цукру
- сахарози для шампанського
- цукрової пудри


0,06
-
-


0,1
0,1
0,2


0,14
-
0,2


0,15
-
-

Масова частка золи(в перерахуванні на суху речовину), не більше ніж:
%
балів


0,011
6,0


0,027
15,0


0,04
-


0,05
-

Кольоровість в розчині, не більше ніж:
одиниць ICUMSA
балів
умовних одиниць


22,5
3
-


45,0
6
-


104
-
0,8


195
-
1,5

Масова частка феродомішок, %, не більше ніж

0,0003

0,0003

0,0003

0,0003

Величина окремих часток феродомішок, в найбільшому лінійному вимірі, мм, не більше ніж

0,3

0,3

0,3

0,3

Мікробіологічними способом визначають показники необхідні для проведення спеціальної ідентифікації: встановлення ступеня безпеки товару, що залежать як від зовнішніх впливів і ступеня обсіменіння вироби мікрофлорою, що потрапляє в процесі виробництва, зберігання і реалізації, так і внутрішніх процесів, що протікали у вихідній сировині. Оскільки харчові продукти служать для мікроорганізмів прекрасним живильним середовищем, тому обсемененность мікроорганізмами і наявність у них вироблюваних ними мікотоксинів можуть бути показниками при проведенні спеціальної ідентифікації на їхню безпеку.

За мікробіологічними показниками цукор для окремих споживачів (ви-роблення продуктів дитячого харчування, молочних консервів та біофармацевтичної промисловості) повинен відповідати вимогам, які зазначені у таблиці 2.3.3

Таблиця 2.3.3 Мікробіологічні показники цукру


Назва показника

Значення

Кількість мезофільних аеробних і факультативно анаероб-них мікроорганізмів, КУО в 1 г, не більше ніж

1,0 * 103

Плісеневі гриби, КУО в 1 г, не більше ніж

1,0 * 10

Дріжджі, КУО в 1 г, не більше ніж

1,0 * 10

Бактерії групи кишкових паличок (коліформи) в 1 г

Не допускають

Патогенні мікроорганізми, в тому числі бактерії роду
Salmonella, в 25 г

Не допускають

Вміст токсичних елементів у цукрі не повинен перевищувати допустимі рівні, встановлені в таблиці 2.3.4 .

Назва показника

Допустимий рівень вмісту, мг/кг, не більше ніж

Ртуть

0,01

Миш’як

1,0

Свинець

0,5

Кадмій

0,05

 Також цукор повинен відповідати таким вимогам безпеки;

  1.  процес вироблення цукру здійснюють відповідно до загальних вимог безпеки згідно з ГОСТ 12.2.003 та ГОСТ 12.3.002, вимог до виробничого устатковання згідно з ГОСТ 12.2.124, та повинен відповідати вимогам, що ви-кладені у ДНАОП 18.10-1.24
  2.  санітарне обробляння устатковання треба проводити згідно з  Інструкцією 3.
  3.   вимоги до природного та штучного освітлення під час виробляння цукру повинні відповідати СНиП 11-4 .
  4.  вимоги до опалення, вентилювання і кондиціювання під час виробляння цукру повинні відповідати СНиП 2.04.05.
  5.   вимоги до повітря робочої зони під час виробляння цукру повинні відпо-відати ГОСТ 12.1.005.
  6.  пожежну безпеку здійснюють згідно з ГОСТ 12.1.004.


2.4 Особливості упаковки, маркування та зберігання цукру

 Пакування.Цукор-пісок фасують механізованим способом в паперові та поліетиленові пакети масою нетто 0,5 і 1,0 кг. Допустимі відхилення від середнього арифметичного значення маси нетто пакетів з цукром не повинні перевищувати ± 2,0 %.

Цукор-пісок фасують в художньо оформлені пакетики масою нетто від 5 до 20 г, виготовлені з комбінованого матеріалу (папір з поліетиленовим чи мікровосковим покриттям) згідно з чинною нормативною документацією або з імпортного паперу, рівноцінного за показниками якості і дозволеного для використання органами охорони здоров'я. Допустимі відхилення від середнього арифметичного значення маси нетто пакетиків не повинні перевищувати ± 3,0 %.

 Поліетиленові пакети повинні бути виготовлені з поліетиленової плівки, дозволеної для використання органами охорони здоров'я, за ГОСТ 10354, паперові — з двох шарів паперу: внутрішнього та зовнішнього.

 Для внутрішнього шару використовують папір марок Д і Е-П для упакування харчових продуктів на автоматах за ГОСТ 7247, обгортковий папір марок В і Д за ГОСТ 8273, етикетковий папір марки А за ГОСТ 7825 або інші рівноцінні за показниками якостi марки паперу, дозволені для застосування органами охорони здоров'я. Маса паперу площею 1 м2 повинна бути не менша, ніж 70 г.

 Для зовнішнього шару використовують папір марок Д і Е-П для упаковування харчових продуктів на автоматах за ГОСТ 7247, етикетковий папір марки А за ГОСТ 7625 або інші рівноцінні за показниками якості марки паперу, придатні для маркування друкованим способом. Маса паперу площею 1 м2 повинна бути не менша, ніж 80 г.

 Цукор-пісок, призначений для транспортування автомобільним транспортом, допускається фасувати масою нетто 0,5 і 1,0 кг в одношарові паперові пакети, виготовлені із обгорткового паперу марок В, Д, О за ГОСТ 8273 або інші рівноцінні за показниками якості марки паперу, дозволені для вжитку органами охорони здоров'я. Маса паперу площею 1 м2 повинна бути не менша, ніж 80 г.

 Паперові пакети заклеюють клеєм з декстрину за ГОСТ 6034 або полівінілацетатною дисперсією за ГОСТ 18992. Для внутрішньоміських перевезень допускається зашивати паперові пакети стальним дротом діаметром від 0,7 до 1,0 мм за ГОСТ 3282.

 Поліетиленові пакети термозварюють. Пакети з цукром-піском упаковують в ящики з гофрованого картону за ГОСТ 13511 масою до 20 кг, а пакетики - в ящики з гофрованого картону за ГОСТ 13512. Внутрішній простір ящиків повинен бути заповнений таким чином, щоб запобігти переміщенню пакетів під час транспортування.

Перед упаковуванням цукру нижні клапани картонних ящиків обклеюють паперовою стрічкою за ГОСТ 10459 або клеєвою стрічкою на паперовій основі марки В за ГОСТ 18251, чи прошивають металічними скобами на дротяно-швейній машині, а після упаковування обклеюють стрічкою верхні клапани або обтягують стальною пакувальною стрічкою за ГОСТ 3560, яку скріплюють контактним способом чи в замок.

 Допускається за домовленістю зі споживачем упаковувати пакети з цукром-піском у групову упаковку масою не більше 12 кг з двох шарів обгорткового паперу за ГОСТ 8273 чи іншого рівноцінного за показниками якості паперу. Маса паперу площею 1 м2 повинна бути не менша, ніж 100 г. Пакети навхрест перев'язують шпагатом за ГОСТ 17308 чи склеюють машинним способом.

 Для внутрішньоміських перевезень допускається упаковування фасованого цукру-піску в тару для повторного використання, придатну для харчових продуктів, і тару-обладнання за ГОСТ 24831.

 Цукор-пісок упаковують масою нетто 50 кг:

  1.  в нові тканинні мішки за ГОСТ 8516 і рівноцінні за показниками якості мішки, дозволені до вжитку органами охорони здоров'я і які забезпечують зберігання продукції;
  2.  в сухі чисті тканинні мішки для повторного користування першої і другої категорії; в тканинні мішки з вкладишами-поліетиленовими товщиною не більше 0,100 мм, розміром 109 см х 59 см за ГОСТ 19360, паперовими трьохшаровими склеєними відкритими марки НМ розміром 92 см х 60 см за ГООТ 2226.

 Горловину вкладишів загортають. Горловину поліетиленових вкладишів можна термозварювати, паперових - зашивати машинним способом. Допускається використовувати мішки третьої категорії і імпортні мішки, які не мають сторонніх запахів і дозволені для використання органами охорони здоров'я. Цукор не повинен розсипатися через тканину чи шви мішків.

Цукор-пісок упаковують також масою нетто до 1,0 т в м'які спеціалізовані контейнери для сипучих продуктів типу МКР-1, ОС згідно з чинною нормативною документацією з поліетиленовими вкладишами з плівки за ГОСТ 10354 марки 108-08 харчова.

Цукор-пісок, упакований в м'які спеціалізовані контейнери, реалізується організаціям і підприємствам, перелік яких затверджується зацікавленими організаціями.

 Цукор-пісок, призначений для перевезення автомобільним транспортом, допускається упаковувати масою нетто 40 кг в п'яти чи шестишарові паперові мішки з одним чи двома ламінованими шарами за ГОСТ 2286.

 Допустимі відхилення від середнього арифметичного значення маси нетто 10 мішків з цукром не повинні перевищувати ± 0,125 %, маси одного мішка - ± 0,25 %.

 Мішки з цукром-піском зашивають машинним способом лляними нитками 105 текс х 5 і 105 текс х 6 за ГОСТ 14961, бавовняними марки "особливоміцниi" в 9 і 12 складань з умовним позначенням ОО і О за ГОСТ 6309, із бавовняної пряжі 34 текс, синтетичними або іншими нитками, що забезпечують міцність зшивання. Відстань від шва до краю горловини мішка повинна бути не менша від 40 мм для нових і не менша від 20 мм для мішків повторного використання.

На кожний мішок з цукром повинен бути прикріплений ярлик з відходів білої або світлих тонів бавовняної тканини або грубого лляного полотна, синтетичного нетканого матеріалу на основі лавсану, або з відходів перфокарткового паперу за ГОСТ 7362, армованих на обрізках бавовняних та трикотажних тканин, розміром 9 см х 5 см. Ярлик накладають на горловину мішка і прошивають одночасно з мішком.

 Цукор-пісок, призначений для транспортування змішаним залізнично-водним транспортом в райони Далекої Півночі та важко доступні райони, повинен бути упакований за ГОСТ 15846.

Маркування. Пакети з цукром-піском маркують незабруднюючою фарбою друкованим способом так, щоб назва продукту за розміром літер різно відрізнялась від інших даних.

 Фарба, що використовується для друку, не повинна проходити через упаковку і надавати цукру сторонніх присмаку та запаху.

 Маркування повинно містити:

  1.  назву організації, в систему якої входить підприємство-виробник;
  2.  назву і товарний знак підприємства-виробника;
  3.  назву продукції;
  4.  позначення даного стандарту;
  5.  масу нетто, кг;
  6.  калорійність 100 г продукту - 398 ккал;
  7.  вміст вуглеводів у 100 г продукту - 99,80 г.

 Маркування пакетиків цукру-піску повинно містити:

  1.  назву і товарний знак підприємства-виробника;
  2.  назву продукції;
  3.  позначення даного стандарту;
  4.  масу нетто, г.

 Маркування ящиків з цукром-піском проводить наклеюванням на них паперового ярлика чи нанесення фарби по трафарету.

 Транспортне маркування - за ГОСТ 14192 з нанесенням маніпуляційного знака "Берегти від вологи".

На ярликах повинні бути нанесені такі дані, що характеризують продукцію:

  1.  назва організації, в систему якої входить підприємство-виробник;
  2.  назва і товарний знак підприємства-виробника;
  3.  назва продукції;
  4.  позначення даного стандарту;
  5.  маса нетто, кг;
  6.  маса брутто, кг;
  7.  категорія мішка чи номер ящика;
  8.  номер місця.

 Допускається суміщати на одному ярлику дані, що характеризують продукцію і маніпуляційний знак розміром 15 мм х 25 мм.

 Зберігання. Цукор транспортують у критих транспортних засобах та в контейнерах згідно з ГОСТ 18477 транспортом усіх видів, відповідно до Правил перевезення вантажів, чинних на транспорті даного виду, й без пакування в автомобілях-цукровозах і залізничних хоперах-зерновозах, пристосованих для перевезення кристалічного цукру, який спрямовують на промислове перероблення.
 Пакетування для транспортування цукру пакетами здійснюють згідно з ГОСТ 23285, ГОСТ 24597 та ГОСТ 26663. Засоби кріплення мішків - згідно з ГОСТ 21650. Криті вагони, контейнери і трюми повинні бути сухі, без щілин, з дахом, який не протікає, з люками і дверима, що добре закриваються. Не дозволено перевозити цукор в брудних вагонах, контейнерах і трюмах із слідами забруднювальних вантажів (вугілля, вапно, цемент, сіль тощо.), отруйних та з сильним запахом вантажів, а також у вагонах, контейнерах і трюмах, які не просохли після фарбування або зберігають запах фарби.
Перед завантаженням продукції вагони, контейнери і трюми повинні бути ретельно очищені, у разі потреби, помиті та продезинфіковані, підлога застелена папером або чистими паперовими обрізками, або іншими матеріалами.
В залізничних вагонах крючки та гострі частини, що виступають, обгортають папером або тканиною. Під час перевезення цукру автомобільним транспортом мішки з цукром треба укладати на дерев’яні піддони згідно з ГОСТ 9078. У разі відсутності піддонів кузов автомобіля вистеляють брезентом, папером або чистими паперовими обрізками. Після укладання мішки з цукром накривають брезентом.
 Склади для зберігання цукру повинні відповідати санітарним вимогам, затвердженим у встановленому порядку. Перед укладанням цукру на зберігання склади повинні бути ретельно очищені, провітрені та просушені.
 Заборонено зберігати цукор разом з іншими матеріалами і продуктами з різким, специфічним запахом. Температурний режим зберігання цукру контролюють за допомогою термометрів або термографів, за відносною вологістю повітря – за допомогою гігрографів або психрометрів.
 Мішки, ящики і пакети з цукром на складах з цементною або асфальтованою підлогою треба укладати на піддони, покриті чистим брезентом, рогожею, мішковиною або папером. Дозволено укладати мішки, ящики і групове паковання на асфальтовану або цементну підлогу без піддонів на поліетиленову плівку, яку після укладання штабеля загортають на два нижні ряди. На багатоповерхових складах, починаючи з другого поверху і вище, цукор укладають безпосередньо на підлогу, яку застеляють мішковиною, брезентом, поліетиленовою плівкою або папером в один шар.
На складах з дерев’яною підлогою брезент, рогожу, мішковину або поліетиленову плівку підстеляють безпосередньо на підлогу, завертаючи підстилки на два укладених нижніх ряди для запобігання забруднення і зволоження.
Упакований цукор треба зберігати в складах, без упаковки – в силосах. Температура зберігання не вище 40 0С і не нижче мінус 15 0С.
 Відносна вологість повітря на складі повинна бути:

  1.  не вище 70 % на рівні поверхні нижнього ряду упакованого цукру;
  2.  не вище 60 % під час зберігання без пакування в силосах.

 Цукор укладають на складі в штабелі висотою до:

  1.  36 рядів – кристалічний цукор, упакований в тканинні або поліпропіленові мішки;
  2.  24 рядів – кристалічний цукор, упакований в мішки з поліетиленовими укладками;
  3.  4 м – кристалічний цукор, упакований в мішки по 25 кг та транспортні пакети;
  4.  2 м – пресований цукор, упакований в картонні ящики і групове паковання.

 Штабелі складають з однорідного за категоріями і якістю цукру, упакованого в тару одного виду, яка має однакову стандартну масу. Мішки з цукром під час укладання в штабель повинні бути повернені горловиною усередину штабелю.
На кожен укладений штабель повинен бути заведений штабельний ярлик, на якому зазначають найменування цукру, його категорію, вид тари, кількість місць, дату виготовлення, масу нетто, познаку нормативного документу, згідно з яким виготовлено цукор, основні показники якості, зазначені в 3.2.6.
В штабельних ярликах на базах оптових і роздрібних організацій зазначають назву цукру, його категорію, назву постачальника, номер вагону, номер накладної, кількість місць, масу нетто, вид тари, дату прибуття, номер документа про якість і основні показники якості.
 Вимоги до умов тривалого зберігання цукру згідно з ДСТУ 4245.

 2.5 Оцінка конкурентоспроможності

Висновок до розділу 2

3. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ ЦУКРОМ

3.1 Характеристика обраного методу продажу товарів та торгово-технологічного процесу у магазині

 Основним завданням роздрібних торговельних підприємств в умовах посилення конкуренції на споживчому ринку товарів і послуг за залучення і розширення контингенту клієнтів і їх грошових доходів є вдосконалення організації продажу товарів і підвищення якості обслуговування покупців.

 Якість торгового обслуговування нерозривно пов'язана з наявністю в продажу широкого асортименту високоякісних товарів, професійними знаннями і навичками торгового персоналу, дотриманням ним правил торгівлі, установленням зручного для покупців режиму роботи магазинів, розвитком їх матеріально-технічної бази. На якість торговельного обслуговування сильний вплив чинять також форми і методи продажу товарів.

 Форма продажу товарів — це сукупність засобів і методів продажу товарів, за допомогою яких здійснюється торговельне обслуговування населення.

Роздрібний продаж товарів може здійснюватися за допомогою магазинної, позамагазинних і особливих форм продажу товарів.Безпосередні відпуск товарів покупцям на підприємствах роздрібної торгівлі може здійснюватися різними методами.

 Метод продажу товарів – це сукупність способів і прийомів, за допомогою яких забезпечується обслуговування покупців у процесі продажу товарів. Існує значна кількість методів продажу товарів, вибір яких визначається такими чинниками, як форма продажу товарів, фізико-хімічні властивості товарів, стан матеріально-технічної бази тощо.

 Магазинна форма продажу товарів має домінуюче становище в організації торговельного обслуговування населення. У магазинах покупцям може бути наданий найширший асортимент товарів, можливості їх вибору. Застосування сучасного обладнання, правильної організації торгово-технологічного процесу, раціональної спрямованості потоків покупців, застосування гарної викладки товарів значно спрощують процес вибору товарів, підвищують культуру обслуговування. Можливість організації надання додаткових торговельних і культурно-побутових послуг створюють покупцям комфортні умови перебування на торговельних підприємствах. Однак магазинна форма продажу товарів також дещо пасивна у частині психологічного впливу на покупця з метою стимулювання його до здійснення купівлі товару, оскільки залежить від того, зайде покупець у магазин чи ні.

 Безпосередній відпуск товарів покупцям у магазинах здійснюється різними методами (рис. 3.1.1)

Рис. 3.1.1 Методи роздрібного продажу товарів

 Спільною ознакою всіх магазинних методів продажу товарів є виконання операцій безпосереднього обслуговування покупців у торговому залі магазину, в якому створюються найкращі умови для організації торговельного обслуговування населення.

У моєму магазині буде застосовуватись традиційний метод продажу товарів через прилавок. Суть традиційного методу продажу товарів полягає в тому, що в процесі вибору товарів обов'язково беруть участь і покупець, і продавець, який особисто виконує основні операції з відбору і показу товарів покупцеві, проведення розрахунків та вручення покупки. Товари, відгороджені від покупців прилавком, розташовуються в такий спосіб, що їх основна маса недоступна покупцеві, а інколи — і невидима для нього. Покупці можуть отримати потрібний товар для ознайомлення і вибору тільки безпосередньо через продавця. Закінчивши обслуговування одного покупця, продавець починає обслуговувати наступного і т.д.

 Продаж товарів через прилавок обслуговування здійснюють продавці. У магазинах, які застосовують цей метод, завершальний етап торгово-технологічного процесу складається з таких операцій: зустріч покупця і виявлення його намірів (попиту); пропонування і показ товару; допомога у виборі товару і консультація; пропонування супутніх і нових товарів; проведення технологічних операцій, пов'язаних з відмірюванням, нарізанням, зважуванням товарів тощо; розрахункові операції; упакування і видавання покупок. При цьому розрахункові операції можуть виконуватись на робочому місці як продавця, так і контролера-касира. Загальна принципова схема операцій з продажу товарів через прилавок обслуговування наведена на рис. 3.1.2

Рис. 3.1.2 Принципова схема процесу продажу товарів через прилавок обслуговування

 При продажу технічно складних товарів з гарантійним терміном служби крім перелічених операцій, продавець зобов'язаний зробити відмітку в паспорті на виріб, яка підтверджує дату реалізації і право покупця на гарантійне обслуговування, виписати товарний чек і вручити його покупцеві.

Незважаючи на те що при організації продажу товарів через прилавок обслуговування населення затрачує значний час на придбання товарів, обмежується самостійність покупців у виборі товарів, традиційний метод продажу товарів все-таки досить широко розповсюджений у підприємствах вітчизняної торгівлі. Застосування традиційного методу продажу товарів у сучасній торговельній практиці обумовлене як об'єктивними, так і суб'єктивними чинниками. Основним об'єктивним чинником використання продажу товарів через прилавок обслуговування є існування низки товарів, які недоцільно реалізовувати з наданням покупцям необмеженого доступу до товарної викладки, — дорогі ювелірні вироби, годинники, фотоапарати та інші специфічні з точки зору організації обслуговування покупців товари; серед суб'єктивних чинників у першу чергу можна назвати намагання продавців та адміністрації магазинів запобігти масовим крадіжкам товарів покупцями.

При продажу товарів через прилавок обслуговування основне навантаження припадає на продавця, від кваліфікації якого залежить швидкість і якість обслуговування покупців. Тому важливо правильно організувати працю продавця та його робоче місце. Так, перед початком продажу товарів продавець повинен підготувати необхідний торговельний інвентар, пакувальні матеріали, розмістити їх на робочому місці, перевірити справність торгово-технологічного обладнання в торговому залі (вимірювального, холодильного, контрольно-касового обладнання), наявність цінників на товарах, інформаційних вказівників та інших довідкових засобів, а також санітарний стан робочого місця.

Безпосередньо під час обслуговування покупців обов'язком торгового персоналу є ввічливе, доброзичливе ставлення до кожного покупця, який прийшов у торговий зал магазину; при цьому під час зустрічі на покупця позитивно впливає акуратний зовнішній вигляд продавця, чистота і порядок у торговому залі.

У процесі виявлення намірів покупця продавець повинен з'ясувати наміри покупця стосовно фасону, моделі, ціни та інших ознак товару, а сама операція виявлення намірів покупця повинна виконуватися продавцем ненав'язливо й у ввічливій формі.

Одним з найважливіших елементів обслуговування покупців у магазині є операція показу товарів, яка виконується після виявлення намірів покупця. Правильна організація показу товарів може бути забезпечена лише на основі добре продуманої схеми розміщення товарів, застосування сучасних способів їх викладання. При показі товарів продавець повинен запропонувати кілька різновидів відповідних виробів, звернути увагу покупця на особливості окремих товарів, запропонувати інші однорідні товари в тому разі, якщо потрібний покупцеві товар у даний час відсутній у продажу. У процесі ознайомлення покупця з товарами продавець може (і зобов'язаний) надати покупцеві кваліфіковану консультацію з питань призначення товарів, відмінностей між однорідними товарами різних марок, способів їх експлуатації та особливостей догляду, відповідності пропонованих товарів сучасним тенденціям розвитку моди, розкрити товарознавчі, естетичні властивості товару, якість виробів тощо. Одночасно з цим продавець повинен звернути увагу покупця на наявність нових товарів даного призначення, порекомендувати супутні товари.

При наданні консультації важливо не обмежуватися лише повідомленням інформації щодо товару, яка цікавить покупця, але й забезпечувати пропагування нових товарів та сприяти вихованню естетичних смаків покупців.

Частину необхідної про товари інформації в магазині, який реалізовує товари за традиційним методом продажу, покупець може отримати із т. зв. німої довідки (різноманітних вказівників і довідкових таблиць), яка дозволяє певною мірою прискорити процес обслуговування окремих покупців і скоротити час очікування наступних покупців на обслуговування.

У разі вибору покупцем певного товару в обов'язки продавця входить виконання технічних операцій, пов'язаних з нарізанням, відмірянням, зважуванням товарів, які характеризуються значними затратами праці та часу на їх здійснення. Тому для якісного обслуговування покупців робоче місце продавця має бути організоване згідно з вимогами технологічних карт організації праці продавців. Технологічні карти організації праці продавців доцільно розробляти для кожного робочого місця з урахуванням специфіки асортименту реалізовуваних товарів, особливостей технічного оснащення підприємства, застосовуваних методів продажу тощо.

Важливу роль у якісному виконанні технічних операцій з відміряння, нарізання, зважування товарів відіграє також знання продавцем правил продажу окремих товарів та оволодіння найбільш раціональними способами виконання окремих технічних операцій.

Продаж товарів за традиційним методом завершується розрахунками за товари і врученням покупки покупцеві. При цьому залежно від прийнятої в магазині схеми організації торгово-технологічного процесу розрахунки за товари можуть проводитись як безпосередньо на робочому місці продавця, так і на робочому місці контролера-касира у вузлі розрахунку. Тому продавець зобов'язаний вказати покупцеві не тільки суму оплати за товар, але й те, в якій касі потрібно оплатити вартість товару і де можна його отримати. Після оплати вартості товару продавець зобов'язаний упакувати товар і ввічливо вручити покупку покупцеві.

Процес обслуговування покупців у магазині за традиційним методом продажу товарів може завершуватися також наданням покупцям додаткових послуг, тому продавець повинен з'ясувати у покупця, яких саме послуг із пропонованого переліку той потребує.

Узагальнені вимоги до організації продажу товарів за традиційним методом продажу товарів у магазинах відображені в таблиці 3.1.1 

Складові елементи продажу 

Характеристика умов виконання елементів продажу 

Зустріч покупців; виявлення попиту

Приваблива вітрина; естетично оформлений інтер'єр торгового залу; раціональні викладка та розміщення товарів; уважне, ввічливе ставлення торгового персоналу до покупців

Пролежування і показ товарів; допомога у виборі та консультування

Чітка, достовірна характеристика товару; поступовий, продуманий показ; приміряння, допомога, порада; консультування щодо моди, властивостей, якості, способів застосування, догляду

Пропонування супутніх товарів і новинок

Додаткове пропонування товарів, які характеризуються спорідненістю споживання стосовно основної покупки; пропонування товарів до свят; пропонування товарів для подорожі; пропонування товарів-новинок

Відміряння, нарізання, і зважування

Повна міра, точна маса, можливість перевірки, нарізання за бажанням покупця

Підрахунок вартості покупки

Швидкість, точність

Розрахунок з покупцем

Називання вголос суми, яку необхідно сплатити за товар, підрахунок отриманих грошей, видавання здачі, чека

Упаковування і вручення покупки

Упаковування в присутності покупця у фірмову упаковку (пакет з полімерних матеріалів), обв'язування шпагатом, пропонування сформувати загальний пакет з кількох покупок

Таблиця 3.1.1 Елементи процесу продажу товарів і обслуговування покупців за традиційним методом продажу товарів через прилавок обслуговування

 При організації продажу товарів за традиційним методом для недопущення скупчення покупців та виникнення незручностей у самостійному огляді ними товарів, виставлених у вітринах та на іншому демонстраційному обладнанні, важливо правильно обирати схеми (варіанти) планування торгових залів. Найбільш розповсюдженою з них ? лінійне розташування робочих місць продавців, яке може мати різні варіанти: так, при глибині торгового залу 6—7 метрів шафи і прилавки доцільно розташовувати в одну лінію, впритул до стінки, яка відокремлює торговий зал від підсобних приміщень; якщо глибина торгового залу перевищує 8 метрів, робочі місця продавців можуть розташовуватися вздовж двох або трьох стін. Лінійна схема планування забезпечує: наближення робочих місць продавців до приміщення для зберігання товарів, що скорочує витрати праці на переміщення товарів у торговий зал; можливість поповнення товарних запасів під час роботи магазину, не створюючи незручностей для покупців; можливість маневрувати окремими продавцями.

Вибір варіанта лінійного планування робочих місць залежить не тільки від розміру і форм торгового залу — необхідно також дотримуватися вимоги, згідно з якою площа, зайнята робочими місцями продавців, не повинна перевищувати 40 % площі торгового залу. Касові кабіни необхідно розташовувати на фасадній лінії торгового залу, а не по лінії обладнання робочих місць продавців, що незручно як для касирів, так і для продавців. Оптимальною вважається глибина і ширина касових кабін — 1,5 м.

 Прискоренню обслуговування покупців у магазинах, які реалізовують товари через прилавок, може сприяти винесення операцій розрахунків за товари за межі торгового відділу — у вузли розрахунку. Разом з тим такі рішення повинні бути достатньо обґрунтованими й орієнтованими на скорочення часу очікування покупців на обслуговування.

 Кількісна оцінка рівня обслуговування покупців при традиційному методі продажу товарів може даватися на основі різних показників, зокрема, показника середнього обсягу витрат часу покупців на очікування обслуговування.

 Середній обсяг витрат часу покупців на очікування обслуговування визначається, як правило, на основі хронометражних замірів у період найбільш інтенсивного потоку покупців у магазині. Хронометраж витрат часу доцільно вести відокремлено за такими елементами: 1) очікування обслуговування (консультації) продавцем; 2) очікування розрахунку. При цьому загальна кількість проведених замірів не повинна бути меншою за 20 замірів.

 Отримані результати обробляються проведенням розрахунку за формулою:

де Чо — загальна сума часу очікування покупців на обслуговування (консультацію) продавцем, хв.;

Чр — загальна сума часу очікування покупців на розрахунок, хв; п — кількість хронометражних замірів.

Більш точну та детальну оцінку основних параметрів процесу обслуговування покупців у магазині можна проводити на основі використання математичного апарату теорії масового обслуговування.

У цілому застосування в магазинах традиційного методу продажу товарів знижує рівень торговельного обслуговування населення, оскільки зростають витрати часу покупців на придбання товарів, обмежується їх самостійність у виборі товарів.

Разом з тим у практиці як вітчизняної, так і зарубіжної торгівлі традиційний метод продажу товарів залишається зручним методом, який доцільно застосовувати в дрібних торговельних підприємствах, які реалізовують товари продовольчого та вузькоспеціалізованого непродовольчого асортименту. Продаж через прилавок обслуговування доцільно застосовувати для таких товарів, які не можна перевести на самостійний відбір покупцями, оскільки вони вимагають особливого, обережного поводження, що досягається присутністю та участю продавця в показі товару, роз'ясненням його властивостей та особливостей, перевіркою якості товару в присутності покупця, демонстрації в дії. У цілому продаж товарів через прилавок ефективніший від самообслуговування та інших прогресивних методів за умови забезпечення магазинів широким асортиментом нефасованих товарів і низької інтенсивності потоків покупців.

 Торгово-технологічний процес (ТТП) в магазині — комплекс взаємозв'язаних послідовно виконуваних операцій, метою яких є доведення товарів належної якості до торговельного залу для реалізації їх покупцям у широкому асортименті з оптимальними затратами праці, часу і при високому рівні торговельного обслуговування. Основною операцією торгово-технологічного процесу в магазинах є продаж товарів, решта операцій створюють необхідні умови для успішного здійснення продажу товарів і мають підпорядкований характер.

Принциповою особливістю торгово-технологічного процесу в магазинах є участь у ньому покупців як об'єктів праці торговельного персоналу; при цьому залежно від застосовуваних у магазині методів продажу товарів покупці можуть відігравати в торгово-технологічному процесі не тільки пасивну, але й досить активну роль.

У торгово-технологічному процесі підприємств роздрібної торгівлі, принципова схема якого наведена на рис. 14.1, виділяють торговий і технологічний процеси. Торговий процес забезпечує перехід товарів зі сфери обігу у сферу споживання і зміну форм вартості. Особливість цього процесу полягає в тому, що в ньому задіяні не тільки предмети праці (товари), але й об'єкти праці-покупці. Працівники магазинів здійснюють продаж товарів і обслуговування покупців, а покупці беруть участь у торговому процесі. Основними елементами торгового процесу є вивчення попиту населення, складання і подання заявок на завезення товарів, формування асортименту товарів, управління товарними запасами, рекламування товарів, їх продаж, надання покупцям додаткових послуг та ін.

Технологічний процес охоплює комплекс операцій, які забезпечують обробку товарів, починаючи з їх надходження в магазин і закінчуючи повною підготовкою до продажу та відпуском покупцям. Технологічний процес включає: транспортування товарів; розвантажування транспортних засобів; приймання товарів за кількістю і якістю; доставку товарів у зону зберігання або в торговий зал магазину; зберігання; підготовку товарів до продажу; переміщування товарів в торговий зал; розміщування і викладання в торговому залі; проведення розрахунку за товари; надання покупцям додаткових послуг технічного характеру.

Як правило, операції торгового процесу відіграють основну роль в організації торговельного обслуговування населення та в торгово-технологічному процесі магазину, натомість більшість операцій технологічного процесу належить до групи допоміжних операцій торгово-технологічного процесу магазину( рис. 3.1.3).

Рис. 3.1.3 Схема торгово-технологічного процесу магазину

 На структуру й організацію торгово-технологічного процесу магазинів впливають такі фактори: рівень розвитку виробництва товарів; стан торгівлі і її матеріально-технічної бази; кваліфікація торгового персоналу; тип магазину і розмір його торгової площі; склад і площа неторгових приміщень магазину; види торгово-технологічного обладнання; асортимент товарів, які підлягають реалізації, їх підготовленість до відпуску покупцям; застосовувані засоби механізації; форми організації праці та матеріальної відповідальності тощо. Особливу роль у формуванні структури торгово-технологічного процесу магазину відіграють застосовувані в ньому методи продажу товарів. Наприклад, перехід до застосування самообслуговування, пов'язаний із завчасною підготовкою товарів до продажу способом виконання операцій нарізання, зважування, упакування і т.п. у неторгових приміщеннях, приводить до скорочення кількості технологічних операцій, які повинні виконуватися безпосередньо в торговому залі.

 Усі технологічні операції, які виконуються в магазинах, поділяють на три основні групи: 1) операції безпосереднього обслуговування покупців; 2) підготовча робота з обслуговування покупців; 3) операції, пов'язані з процесом зберігання товарних запасів. До першої з них належать технологічні операції, які забезпечують процес продажу товарів і обслуговування покупців, — викладання товарів у торговому залі, самостійний відбір товарів покупцями з обладнання торгового залу або відпуск товарів, викладених на робочому місці продавця, надання покупцям додаткових послуг тощо. Це — найбільш відповідальна частина торгово-технологічного процесу магазину. До другої групи операцій належать операції, пов'язані з процесом підготовки товарів до продажу, — обробка товарів, їх фасування, переміщення в торговий зал. Група операцій, пов'язаних із процесом зберігання товарних запасів, охоплює приймання товарів, їх переміщення до місць зберігання, зберігання запасів у встановлених обсягах і асортименті.

Торгово-технологічний процес кожного магазину повинен організовуватися на основі певних принципів, основними з яких є: комплексний підхід до розробки варіантів продажу товарів; забезпечення найкращих умов вибору товарів і їх придбання, економія часу покупців, високий рівень торговельного обслуговування; відповідність технології роботи магазину сучасному науково-технічному рівню; економічна ефективність торгово-технологічного процесу; збереження фізико-хімічних властивостей товарів.

Під час розробки проекту торгово-технологічного процесу магазину необхідно враховувати можливість його організації на основі різних варіантів побудови технологічного процесу магазину. Розрізняють три основні схеми технологічного процесу в магазинах. Перша схема передбачає розвантаження транспортних засобів, приймання товарів за кількістю і якістю, їх зберігання, підготовку товарів до продажу, переміщення товарів з неторгових приміщень магазину в торговий зал і їх викладання на торгово-технологічному обладнанні, продаж і обслуговування покупців, розрахункові операції та надання додаткових послуг. Дана схема є найбільш повною і потребує наявності в магазині комплексу спеціальних приміщень, призначених для виконання тих чи інших функцій, зокрема, приміщень для приймання товарів, їх продажу, зберігання, підготовки до реалізації. Ця схема є характерною для більшості магазинів і буде використовуватись у мому магазині.

Друга схема включає операції з розвантаження транспортних засобів, приймання товарів за кількістю і якістю, зберігання і продажу. У цьому разі в торгово-технологічному процесі магазину немає операції підготовки товарів до продажу, що дозволяє зменшити кількість функціональних приміщень магазину за рахунок приміщень для підготовки (розпакування, фасування, очищення, комплектування та ін.) товарів до продажу.

Третя схема передбачає розвантаження товарів з транспортних засобів, приймання товарів за кількістю та якістю і їх продаж. Ця схема застосовується під час реалізації тих товарів, які надходять у магазин в тарі-обладнанні, а також на піддонах. Дана схема потребує наявності в будівлі магазину лише функціональних приміщень, призначених для приймання товарів і для їх продажу. Різновидом цієї схеми є варіант, який застосовується при реалізації меблів, великогабаритних електротоварів, спорттоварів, радіотелеапаратури, господарських і будівельних товарів. При цьому виконуються такі операції:

- розвантаження товарів з транспорту;

- приймання їх за кількістю та якістю;

- розміщення зразків товарів у торговому залі;

- продаж товарів за цими зразками.

При цьому товари доставляються на адресу покупця транспортно-експедиційним підприємством безпосередньо з промислових підприємств, складів оптової бази або роздрібної торгівлі.

Як правило, у зв'язку з неоднорідним рівнем готовності товарів до реалізації в кожному магазині одночасно застосовуються всі три основні схеми, а обсяги та послідовність виконання як основної, так і допоміжних операцій цього процесу визначаються ще й застосовуваними методами пролажу товарів.

3.2 Технологічне планування приміщення магазину

 Ефективність роботи торговельних підприємств, рівень культури обслуговування покупців безпосередньо залежить від улаштування і внутрішнього планування торгових будівель.

Улаштування і внутрішнє планування магазину мають відповідати товарному профілю магазину, забезпечувати можливість застосування прогресивних методів продажу, створювати умови для повного збереження товарно-матеріальних цінностей, високий рівень продуктивності праці працівників торговельного підприємства, упровадження механізації трудомістких процесів тощо.

 Раціональне виконання операцій торговельно-технологічного процесу в магазинах залежить від наявності певних приміщень. За функціональним призначенням приміщення магазину поділяють на такі групи: 1) торговельні приміщення; 2) приміщення для приймання, зберігання і підготовки товарів до продажу; 3) підсобні приміщення; 4) адміністративно-побутові приміщення; 5) технічні приміщення.

 Центральне місце в складі приміщень магазину мають торговельні приміщення. До них належать торговельний зал, приміщення для приймання і видачі попередніх замовлень, оформлення продажу товарів у кредит, кафетерій, бюро надання додаткових торговельних послуг тощо. Вони несуть основне функціональне навантаження к магазині. Від розмірів, форм, пропорцій цих приміщень залежить рівень обслуговування покупців, а також економічні показники роботи магазину.

 До приміщень для приймання, зберігання і підготовки товарів до продажу відносять розвантажувальні рампи, приміщення для приймання товарів, комори. У продовольчих магазинах, крім того, можуть бути холодильні камери, приміщення для фасування, комплектування попередніх замовлень, експедиції для приймання товарів у нічний час.

 Підсобні приміщення використовуються для зберігання і ремонту тари, контейнерів, інвентарю. У них розміщують експедиції для доставки товарів покупцям додому. У цю групу також уходять приміщення для зберігання обладнання, інвентарю, пакувальних матеріалів, для приймання посуду, рекламно-оформлювальна майстерня тощо.

До адміністративно-побутових приміщень відносяться кабінет директора, конторські приміщення (бухгалтерія, плановий відділ, торговий відділ),, кімната для приймання їжі і відпочинку, кімната особистої гігієни, туалети, душові, гардероб.

 Технічні приміщення включають котельну, машинне відділення холодильних установок, вентиляційну, калориферну, електрощитові, телефонний комутатор, радіовузол, камери кондиціонування повітря.

Склад і розміри приміщень магазинів та функціональний взаємозв'язок між ними залежить від типу підприємства, розміру його торговельного залу, ступеня підготовленості товарів до продажу, їх фізико-хімічних властивостей, термінів реалізації і методів продажу товарів.

 Розміщення приміщень має визначатись їх функціональним призначенням і особливостями торгово-технологічного процесу магазину (рис. 3.2.1).

Рис.3.2.1 Схема розміщення основних груп приміщень магазину

 При плануванні розміщення приміщень магазину торговельний зал зв'язують з приміщеннями для зберігання товарів і підготовки їх до продажу. Це забезпечує своєчасне поповнення товарних запасів у торговельному залі найкоротшими шляхами руху товарних потоків; вони повинні розміщуватися так, щоб їх можна було ізолювати від інших приміщень. При розміщенні продовольчого і непродовольчого магазинів у одній багатоповерховій будівлі торговельні зали продовольчого магазину слід розміщувати на першому поверсі, а непродовольчого — на вищих поверхах.

Приміщення для зберігання товарів розміщують відповідно до послідовності виконання торговельного-технологічного процесу, створюючи можливості максимальної механізації робіт з переміщення вантажів та забезпечуючи найкоротші шляхи до торговельного залу. З метою скорочення затрат праці з переміщення вантажів рекомендується приміщення для трудомістких і громіздких товарів розміщувати на перших поверхах магазинів. Для забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей вони повинні бути непрохідними. Вхід у холодильні камери необхідно передбачати через тамбур або приміщення для підготовки товарів до продажу. Двері холодильних камер повинні відкриватися назовні.

Приміщення для розпакування, фасування, зберігання товарів мають розміщуватися згідно з послідовністю виконуваних операцій і зв'язуватися між собою і торговельним залом транспортними коридорами. їх розміщення в одну лінію дозволяє максимально механізувати роботи з переміщення вантажів.

Адміністративно-побутові і технічні приміщення треба розміщувати окремо від приміщень для підготовки товарів до продажу і зберігання, але вони повинні мати зручний зв'язок з іншими групами приміщень. Не допускається робити Проходи в ці групи приміщень через торговельні зали і приміщення для зберігання і підготовки товарів до продажу. Однотипні приміщення доцільно поєднувати в один блок.

 Головними приміщеннями магазинів є торговельні зали, де безпосередньо здійснюється реалізація товарів і обслуговування покупців. їх розміри, форми і пропорції повинні забезпечувати оптимальні умови для здійснення завершальної фази торговельно-технологічного процесу. Тому влаштування і планування торговельних залів повинні відповідати таким вимогам:

- створювати покупцям максимальні зручності для придбання ними товарів з мінімальними затратами часу;

- забезпечувати ефективне використання площі торговельного залу під викладку товарів;

- забезпечувати персоналу магазину умови для здійснення контролю за ходом реалізації товарі і збереженням товарно-матеріальних цінностей;

- забезпечувати виникнення перехресних і зустрічних потоків покупців у магазині;

- створювати найкоротші шляхи руху товарів із приміщень для приймання і підготовки товарів до продажу в торговельний зал.

Усю різноманітність торговельних залів можна звести до трьох планувальних схем: квадратної, фронтальної (витягнутої вздовж вулиці) і глибинної (витягнутої перпендикулярно до вулиці). Найзручнішими є торговельні зали прямокутної форми з відношенням сторін від 2:3 до 1:2, оскільки сильно витягнута форма торговельного залу створює труднощі при впровадженні самообслуговування, подовжуються шляхи потоків покупців, погіршується їх орієнтація магазині.

 У технологічних плануваннях торговельного залу виокремлюються такі функціональні зони:

- входу і виходу;

- розташування і викладки товарів;

- проходи для пересування покупців;

- розрахункового вузла (в магазинах самообслуговування);

- надання додаткових послуг.

 Улаштування зони входу та виходу магазинів регламентується в основному вимогами стандартів та галузевих норм будівництва підприємств роздрібної торгівлі. У практиці застосовується як відокремлене розміщення зон входу і виходу, так і їх суміщення в єдиній зоні входу-виходу. У невеликих за площею магазинах найбільш раціональним є поєднання зони входу-виходу, що дозволяє спростити організацію торгово-технологічного процесу в магазині, полегшує контроль і запобігає крадіжкам (у магазинах площею понад 300 м згідно з протипожежними нормами вхід і вихід повинні бути ізольованими.). Цікавим проектним рішенням може бути таке облаштування входу і виходу магазину, при якому покупці з вулиці потрапляють не безпосередньо в торговий зал магазину, а у великий хол.

Для облаштування зон входу і виходу застосовують різні варіанти конструкції дверей: з механічним приводом, з шарнірною підвіскою, розсувні двері; у деяких магазинах замість дверей дверні пройми замінені повітряними завісами, тобто потоками повітря, спрямованими зверху вниз. Застосування повітряних завіс і відкритого входу дозволяє усунути в покупців певний психологічний бар'єр, ніби запрошуючи їх увійти в магазин. Якщо повітряна завіса не використовується, то при вході-виході влаштовується тамбур, в якому влаштовується калорифер. Тамбур усуває повітряні потоки в торговельному залі і зменшує перепад температур між торговельним залом і зовнішнім середовищем.

 Розміщення зони залежить від методу продажу. При продажу товарів через прилавок вона розміщується посередині фасаду, при самообслуговуванні (особливо в невеликих магазинах) — з лівого боку фасаду.

 У магазинах, що застосовують продаж товарів через прилавок, товари викладаються на пристінному обладнанні, яке розміщується на робочих місцях продавців. Найбільш поширеним плануванням торговельного залу таких магазинів є лінійне розміщення робочих місць продавців. Залежно від ширини торговельного залу застосовуються різні варіанти лінійного планування. При ширині торговельного залу до 7 м пристінне обладнання і прилавки обслуговування розміщуються в одну лінію вздовж стіни, що відділяє торговельний зал від приміщень для зберігання товарів. Якщо ширина торговельного залу більше 8 м, робочі місця продавців можуть розміщуватися вздовж двох чи трьох стін.

 Лінійне планування торговельного залу в таких магазинах забезпечує наближення робочих місць до комор, що скорочує затрати праці з переміщування товарів у торговельний зал, дає можливість поповнення товарних запасів у години роботи магазину, не створюючи незручностей для покупців.

 У магазинах самообслуговування використовуються лінійне, острівне, боксове, виставкове і комбіноване планування торговельних залів. Однак найраціональнішим є лінійне планування торговельних залів.

При лінійному плануванні торговельних залів магазинів самообслуговування зона розміщення товарів і проходів покупців сплановані у вигляді паралельних ліній торговельного обладнання, розміщених перпендикулярно лінії вузла розрахунку. Це дає можливість організувати єдиний вузол розрахунку, покупцям вільно пересуватися по торговельному залу, створювати єдину бригаду матеріально-відповідальних осіб, ефективно використовувати торгову площу.

 Одним з найважливіших елементів процесу продажу товарів є розрахунок з покупцями за товари, який здійснюється у вузлі розрахунку. Основним завданням при цьому є забезпечення високої швидкості розрахунку й ефективність обліку і контролю за збереженням товарно-матеріальних цінностей у торговельному залі. Експериментально доказано, що в черзі біля вузла розрахунку люди починають нервувати вже через 15 секунд. Через хвилину чи дві покупці вже розмірковують, чи не піти їм-ще куди-небудь за потрібним товаром. Якщо покупці бачать великі черги біля кас, вони, як правило, залишають магазин.

 У магазинах можуть застосовуватися централізована і децентралізована форми розрахунків з покупцями. При централізованій покупці оплачують вартість покупки в будь-який з кас, розміщених при виході з магазину, а при децентралізованій — при виході з секцій або розміщених усередині або в кінці ліній обладнання.

Вузол розрахунку розміщують так, щоб не виникали зустрічні і перехресні потоки покупців і щоб, прямуючи до виходу, покупці неодмінно проходили біля однієї з кабін. Крім касових кабін для влаштування вузлів розрахунку використовуються столи для пакування товарів покупцями, для зберігання особистих речей покупців.

 Зону приймання товарів розміщують з боку вантажного двору магазину. Загальними вимогами до її влаштування є:

> наявність спеціальних місць для розвантаження товарів (платформ, рамп).

> виділення місць для розміщення товарів для якісного і кількісного приймання;

> наявність приміщення для приймання товарів у неробочий час;

> забезпечення взаємозв'язку зони приймання товарів з приміщеннями для зберігання і підготовки товарів до продажу та безпосередньо з торговельним залом.

Розвантажувальні платформи повинні мати висоту 1,1—1,2 м, тобто відповідати рівню кузова автомобілів. Кількість розвантажувальних місць і площа платформ залежить від площі торговельного залу. Так, для продовольчих магазинів площею менше ніж 650 м влаштовується 1 розвантажувальне місце площею 24 м2 (на селі — 18 м2), в універсамах площею 650—1000 м2 і універмагах площею 1650 м2 — 2 розвантажувальних місця площею 48 м2.

 Розвантажувальні платформи можуть бути прямокутної або пилкоподібної форми. Ширина платформи прямокутної форми має бути 4—4,5 м (для села — 3 м), а пилкоподібної — 2,5—3,5 м у самому вузькому місці. Для захисту розвантажувальних платформ від атмосферних опадів над ними влаштовують дашки, які повинні цілком перекривати платформу і на 1 м кузов автомобіля.

 Площа приміщень для приймання береться в розрахунку на 1 розвантажувальне місце: у магазинах площею до 150 м2 — 12 м2, у магазинах площею понад 150 м2—18 м2.

Приміщення (зони) для зберігання товарів розміщуються між зоною приймання і торговельним залом з урахуванням спеціалізації у зберіганні окремих груп товарів, розмірів товарних запасів і режимів зберігання. Ці приміщення доцільно розміщувати на одному рівні, безпосередньо за торговельною секцією чи відділом, що створює зручності для подавання товарів у торговельний зал.

Площа комор і приміщень для підготовки товарів до продажу розраховується по товарних групах на кожні 10 м2 площі торговельного залу, відведеної для їх реалізації: м'ясо — 0,9 м2 риба – 2,4 м2, гастрономія — 2,8 м2, хліб — 4,7 м2, бакалія — 6,1 м2, готовий одяг — 4,8 м2, тканини, взуття — 3,7 м2, меблі — 7,8 м2 тощо.

У загальній коморі допускається зберігання різних груп продовольчих товарів за винятком хліба та овочів і фруктів або різних груп непродовольчих товарів за винятком целулоїдних товарів, парфумерних аерозолів та горючих рідин.

 У магазинах, розміщених у сільській місцевості, з площею торговельного залу до 100 м2 допускається зберігання в загальній коморі продуктів незалежно від їх епідеміологічних характеристик.

 Охолоджувальні камери для зберігання швидкопсувних товарів улаштовуються в єдиному блоці. Ці камери відокремлюються від інших приміщень капітальними стінами з тепло- і гідроізоляційним покриттям.

 Підготовка товарів до продажу має здійснюватися, як правило, на площі відповідних комор. Однак у продовольчих магазинах виділяють приміщення для розпакування, сортування, фасування, нарізання, очищення товарів, оснащуючи їх відповідним обладнанням. Ця група приміщень повинна мати хороший зв'язок як із зоною приймання і зберігання товарів, так і з торговельним залом.

Технологічне планування приміщення мого магазину зображене  на схемі – додаток 1.

3.3 Технічне оснащення магазину

 Торговельне немеханічне обладнання (торгові меблі) призначено для виконання операцій з приймання, зберігання, підготовки товарів до продажу, їх викладання і продажу. До цього обладнання відносять гірки, прилавки, контейнери, столи, касові кабіни, вітрини, стелажі тощо.

 Правильний добір торгових меблів сприяє раціональній організації торговельно-технологічного процесу в магазині, максимальному використанню торгової площі, підвищенню рівня торговельного обслуговування й одержанню прибутку.

 Немеханічне обладнання поділяють за такими ознаками:

  1.  за місцем використання — в торговому залі магазину, в приміщеннях для приймання і зберігання товарів і підготовки товарів до продажу, в підсобних приміщеннях;
  2.  за способом установлення — пристінне (встановлюється по периметру торгового залу), острівне (всередині торгового залу), привітринне (вздовж віконних вітрин), вбудоване (в заглиблення стін);
  3.  за призначенням — для показу (вітрини, стенди, подіуми), викладки і продажу (вітрини, гірки, вішала, прилавки), для обслуговування покупців (банкетки для примірювання взуття, примірочні кабіни), для зберігання (підтоварники, стелажі), підготовки товарів до продажу (прасувальні столи) і перевірки якості (столи для бракеражу), допоміжне (візки для відбирання товарів);
  4.  за товарним профілем — спеціалізоване (для тканин, овочів тощо) й універсальне — для різних груп товарів;
  5.  за матеріалом виготовлення — торгові меблі дерев'яні, металеві і комбіновані (з використанням металу, деревини, пластмаси, скла);
  6.  за конструкцією — нерозбірне обладнання, збірно-розбірне, універсально-збірне. Частини нерозбірних меблів з'єднуються за допомогою шурупів, клею, зварювання. Конструкція збірних меблів дозволяє за необхідності їх збирати і розбирати, складаючи вироби на місці установлення. Таке об'єднання легко виготовляти, транспортувати, зберігати і швидше складати за допомогою простих інструментів. Комбінуючи деталі збірних меблів, можна створювати різноманітні композиції обладнання з урахуванням особливостей торгівлі в конкретному магазині;
  7.  за комплектністю — штучні вироби і набори меблів. Заводи торгового обладнання випускають як окремі вироби на замовлення, так і набори меблів. Набори являють собою групу різних за функціональним призначенням виробів з однаковим архітектурно-художнім оформленням;
  8.  за характером виготовлення — експериментальне, серійне і масове обладнання. Експериментальні меблі випускаються в невеликій кількості для апробування на практиці обраної конструкції, визначення експлуатаційних показників і попиту. Ці зразки після проходження апробації можуть передаватись у серійне виробництво. Серійне обладнання випускають відносно великими партіями (серіями). Масове обладнання випускають у великій кількості протягом декількох років без зміни його конструкції.

Немеханічне обладнання має відповідати певним функціональним, ергономічним, санітарно-гігієнічним і економічним вимогам.

Важливою умовою успішного продажу товарів є відповідність обладнання вимогам наочності показу, зручності викладки і відбору товарів покупцями. З цією метою в конструкції обладнання передбачається певна кількість полиць та інших пристроїв для демонстрації товарів. Меблі повинні забирати небагато місця, але водночас мають бути достатньо емкими для викладки і зберігання необхідної кількості товарів для безперебійного продажу. Збереженість товарів забезпечується достатньою міцністю і стійкістю обладнання, надійністю з'єднань окремих деталей та іншими способами, що перешкоджають руйнуванню конструкції при найбільших навантаженнях.

 Немеханічне обладнання має відповідати оптимальним фізичним навантаженням як з боку торгового персоналу, так і покупців. Тому оптимальні розмірні співвідношення обладнання (довжина, ширина, висота, відстань між полицями тощо) визначаються при його конструюванні з урахуванням антропометричних даних — середнього росту і пропорцій фігури людини. Це забезпечує вільний доступ до товарів, їх добрий огляд покупцями і мінімальну втомленість працівників магазину при заповненні обладнання товарами.

 При середньому зрості людини 168—174 см зручність користування обладнанням поділяють за висотою на такі зони, мм; дуже низька — до 420; низька — 420—750; середня — 750—1900; висока — 1900—2500. Ергономічні вимоги враховуються при створенні всіх типів обладнання, Наприклад, висота гірок буває не більше ніж 2200 мм, прилавків — 900 мм, подіумів — 250 мм, касових кабін — 800 мм. Ширина (глибина) більшості типів обладнання не перевищує 900 мм.

Санітарно-гігієнічні вимоги передбачають виготовлення робочих поверхонь обладнання, призначеного для продовольчих товарів, з матеріалів, які допущені до застосування в продовольчому машинобудуванні, або на їх застосування одержано згоду санепідемслужби Міністерства охорони здоров'я України. Для запобігання потраплянню пилу на товари в деяких видах обладнання встановлюють вітрини, навіси, чохли тощо. Очищати обладнання слід або сухим методом, або з застосуванням спеціальних нетоксичних миючих засобів.

 Для покращання показу і викладки товарів немеханічне обладнання повинно бути мало замітним, без деталей, що закривають товар від покупців. За формою, пропорціями, кольором і конструктивними особливостями торгові меблі мають бути в гармонії з інтер'єром торгового залу. Колір меблів використовують для підкреслення властивостей товарів, їх форми і фактури, він має бути спокійних, нейтральних тонів або контрастним з кольором товарів.

 Конструкція меблів для підприємств торгівлі повинна бути простою, економічною як при виготовленні, так і в експлуатації. Економічність виготовлення обладнання визначається дешевизною матеріалів і простотою його конструкції, а також можливістю застосувати прогресивні технології виробництва. Економічність експлуатації немеханічного обладнання визначається рівнем зручності для працівників магазину й покупців, надійністю, функціональною доцільністю. Обладнання вважають більш економічним, якщо воно легко пристосовується до магазину, компактне і водночас досить містке, легко трансформується.

Технічне оснащення мого магазину вказане в таблиці 3.3.1

Таблиця 3.3.1 - Технічне оснащення магазину Лакомка

№ з/п

Вид обладнання

Технічні характеристики

Ціна за

одиницю,

грн.

Кількість

Загальна

вартість,

грн.

Постачальник

1

2

3

4

5

6

7

1

Торговельне немеханічне обладнання (торгові меблі)

Стелажі (Додаток Б)

Прямий стелаж

"Рістел" металевий,

розміри: висота 1870

мм, ширина 950 мм

600

3

1800

ППФ "ПАРТІ",

м. Рівне, вул.

Костромська, 49,

http://party.rv.ua

1.1

Хлібний стелаж "Рістел" металевий, висота 1870 мм, ширина 950 мм

850

1

850

ППФ "ПАРТІ",

м. Рівне, вул.

Костромська, 49,

http://party.rv.ua

Кондитерський стелаж "Рістел" металевий, висота 1870 мм, ширина 950 мм

900

1

900

ППФ "ПАРТІ",

м. Рівне, вул.

Костромська, 49,

http://party.rv.ua

1.2

Прилавки (Додаток Б)

Прилавок "Combi", висота 880 мм, довжина 600 мм, глибина 500 мм

500

1

500

ППФ "ПАРТІ",

м. Рівне, вул.

Костромська, 49,

http://party.rv.ua

Прилавок скляний з

полицями, висота 880

мм, довжина 600 мм,

глибина 500 мм

550

1

550

ППФ "ПАРТІ",

м. Рівне, вул.

Костромська, 49,

http://party.rv.ua

2

Реєстратори розрахункових операцій

2.1

Реєстратори РО (Додаток Б)

Фіскальний

реєстратор Міні 500.02ME-, відділи 5, кількість товарів 4000

4500

1

4500

Компанія

«Вертекс», м.

Рівне, вул.

Відінська, 3,

http://vertex.co.ua

3

Ваговимірювальне обладнання

3.1

Ваги електронні (Додаток Б)

Ваги торгові електронні зі стійкою ВТНЕ-15Т2, живлення від вбудованого акумулятора та від

мережі 220 В,

габаритні розміри:

д/ш/в, мм:

300x410x510,

найбільша границя

зважування 15 кг,

поріг чутливості 2,8 г,

найменша границя

зважування 40 г

1127

1

1127

Компанія "Продторгоб-ладнання", м.

Рівне, вул. Д.Галицького,

19, оф.101,

http://prod-torg.biz

4

Холодильне обладнання

4.1

Холодиль-на вітрина (Додаток Б)

"Оріон", ВСІ0-160, довжина 1485 мм, потужність 500 Вт

5600

1

5600

ППФ "ПАРТІ",

м. Рівне, вул.

Костромська, 49,

http://party.rv.ua

4.2

Скриня морозильна (Додаток Б)

ITALFROST CF500F,

Розміри: д/ш/в, мм:

1436x662x928,

температурний

режим: від -18 до -

23°С, об'єм 485 л,

потужність 0,2 кВт

6720

1

6720

Компанія "Продторгоблад нання", м. Рівне,

вул.

Д.Галицького,

19, оф.101,

http://prod-

torg.biz

5

Інвентар

5.1

Калькулятор (Додаток Б)

-

200

2

400

-

5.2

Ніж (Додаток Б)

-

100

3

300

-

5.3

Щипці та лопатки для кондитерсь-ких виробів (Додаток Б)

-

100

2

200

-

5.4

Дошки для нарізання (Додаток Б)

-

100

3

300

-

5.5

Грошова скринька (Додаток Б)

Металева грошова

скринька Posiflex CR-

3100

500

1

500

Компанія

«Вертекс», м.

Рівне, вул.

Відінська, 3,

6

Обладнання для надання додаткових послуг

6.1

Кавовий автомат (Додаток Б)

Професійна кавоварка КОФЕВАРКА ZELMER 13Z013габарити: ш/в/г, см: 20x30x31, потужність

 1050 Вт, ємність 1,5 л

2739

1

2739

Магазин «Эльдорадо» м.Рівне, вул.

Київська вулиця, 10

http://www.eldorado.com.ua/

6.2

Чайник електричний (Додаток Б)

Електрочайник PHILIPS HD 4646/00

Потужність2400,

об'єм 3 л

1200

1

1200

Магазин «Эльдорадо» м.Рівне, вул.

Київська вулиця, 10

http://www.eldorado.com.ua/

Всього

28186


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

46896. Нові перспективні методи опорядження фасадів 35.5 KB
  Данний тип штукатурки використовується для опорядження фасадів.даний тип штукатурки влаштовують із полімер – мінеральних композицій з білим цементом і фактуроутворювальних зерен.Після влаштування штукатурки на неї наноситься захисний шар із гідрофобних рідин.Пил який залишався після обробки натурального камення використали під час влаштування штукатурки в результаті зявився безшовний тонкошаровий мармур який можна нанести на будь – яку поверхню даний тип штукатурки виявився надзвичайно стійким до впливів t і вологи.
46898. Страховой рынок :экономическая природа. Макроэкономическая нестабильность: инфляция 35.85 KB
  Условием возникновения того и другого служат общественное разделение труда и существование различных собственников обособленных товаропроизводителей. Учет расчетов с персоналом по оплате труда. Для оплаты труда работников в организации могут использоваться различные системы оплаты: тарифная система; бестарифная система; система плавающих окладов; система оплаты труда на комиссионной основе. Тарифная система труда представляет собой совокупность нормативов с помощью которых регулируется уровень заработной платы различных групп и категорий...
46899. Доходный подход к оценке бизнеса 35.87 KB
  Доходный подход совокупность методов оценки стоимости объекта основанных на определении текущей стоимости объекта имущества как совокупности ожидаемых доходов от его использования . При оценке с позиции доходного подхода во главу угла ставятся будущие доходы от эксплуатации объекта на протяжении срока его полезного использования как основной фактор определяющий современную величину стоимости объекта. В исчислении совокупного дохода от объекта за ряд лет его жизни в методах доходного подхода используют приемы известные из теории сложных...
46902. Колониальная политика 36 KB
  Над Тунисом был установлен протекторат Франции. Помимо Туниса в наиболее тяжелую зависимость от Франции попали страны Ближнего Востока – Египет и Турция. До второй половины 70х годов в Египте властвовал французский капитал а вместе с ним и преобладало и политическое влияние Франции. В это время во Франции вторично пришел к власти Жюль Ферри который уже провел захват Туниса.
46903. Types of colloquial speech. The main distinctive features 36 KB
  Antitsipation constuction. Antitsipation represents the phenomenon in a sense opposite пролепсе, and consists in removal at the first place in the statement of a rheme component. Thus the thematic component in the form of the isolated noun finishes a design: I never met him in my whole life, Jack
46904. Теоретическое и практическое значение культурно-исторической концепции Выготского для психологии 36 KB
  Теоретическое и практическое значение культурноисторической концепции Выготского для психологии. Это касается и роли Выготского в исследовании понятия деятельность.Выготский избрал областью своего исследования психологию сознания В статье посвященной памяти своего учителя [Выготского Л.Давыдова относительно своего утверждения требуют с нашей точки зрения дополнительного обоснования поскольку даже на той же самой странице из Выготского на которую он ссылается можно найти и термин поведение а в других местах можно увидеть...