98361

Культура і особистість

Реферат

Культурология и искусствоведение

Світогляд Середньовіччя був теоцентричним, вважалося, що в центрі світу і надсвітом знаходиться Бог (теос). Людина тут - раб Божий. КультураСередньовіччя передусім є культом, а людина – служителем цього культу. Гуманісти Відродження вперше в історії західної культури проголошуютьантропоцентризм (антропос – людина), ставлять у центр світу особистість...

Украинкский

2015-11-02

26.31 KB

0 чел.

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний технічний університет

Ім. Івана Пулюя

Кафедра програмної інженерії

Реферат

на тему:

«Культура і особистість»

Підготував:

студент групи  СПс-31

Непийвода Р. М.

Тернопіль 2014


Зміст

1. Людина в світі культури.

2. Культурна політика.

3. Місце української культури в контексті світової.

Тріада “культура - суспільство – особистість” являє собоюсоціально-філософську і культурологічну проблему, яка включає в себебезліч аспектів. Наприклад, питання про те, яку роль відіграєособистість в культурі того або іншого історично конкретногосуспільства, як узгоджуються інтереси особистості і суспільства, якеіснувало ставлення до людини протягом даної епохи, яка роль особистостів культурному прогресі тощо.Маленька дитина не відразу приходить до усвідомлення своєї особистості. Так і людство пройшло довгий шлях, відокремивши себе спочатку відприроди, а потім проголосивши повагу до чужої індивідуальності, утверджуючи творчий діалог несхожих, окремих людей. Античність, Середнівіки, Відродження, Просвітництво, ХIХ-ХХ ст. - такі етапи дозрілостілюдства.Кожна культурно-історична епоха по-своєму розглядає людину та її місце усвіті. Світогляд античності був космогонічним, тобто людина уявлялася частиною світу (космосу), ланкою загальної гармонії.

СвітоглядСередньовіччя був теоцентричним, вважалося, що в центрі світу і надсвітом знаходиться Бог (теос). Людина тут - раб Божий. КультураСередньовіччя передусім є культом, а людина – служителем цього культу. Гуманісти Відродження вперше в історії західної культури проголошуютьантропоцентризм (антропос – людина), ставлять у центр світу особистість, яка об'єднує у собі почуттєве, інтелектуальне і творче начала. Новиметапом у самопізнанні людства є епоха Просвітництва. Для Гердера, Канта, Гегеля людина цікава передусім як суб'єкт культури. Особистість -втілення творчої спрямованості людини, а культура - це звільнення людиничерез творчість. Представники романтичного напряму в філософії ХІХ ст. (Йоган Фіхте, Фрідріх Шеллінг, Фрідріх Шлегель та ін.) проголошуютькульт особистості, яка розуміється як рідкісна та вийняткова істота, якамає творчу інтуїцію. Трагічним гуманізмом, відчуттям болю людськоїособистості, самотності людини в світі просякнуті ідеї філософівекзистенціалістів Ф.Кафки, Л.Шестова, М.О.Бердяєва, Ж-П.Сартра, А.Камю. Сьогодні поняття “людина” і “особистість”, “індивід” і“індивідуальність” розмежовуються. Необхідно їх конкретизувати івстановити співвідношення між ними.

Людина - вищий рівень у розвитку живих організмів на Землі, суб'єктсуспільно-історичної діяльності і культури, тобто, з одного боку, це -біологічна істота, з іншого - творець специфічного світу, який єрезультатом творчої діяльності всього людства. Дитина, яка тільки-но народилася, належачи до людей, ще не являє собоюособистості; їй необхідно стати особистістю, сформувати в собіособистісні якості. Для цього потрібні певні біологічні, природні якостілюдини, без яких процес формування особистісних якостей не можеобійтися. Так, наприклад, розумово відсталі хворі, належачи до родулюдського, особистостями стати не можуть. Особистість - це стійка система соціально-значущих рис, якісобистість - це стійка система соціально-значущих рис, якіхарактеризують індивіда, вона є продуктом суспільного розвитку івключення індивідів в систему соціальних відносин шляхом предметноїдіяльностіПояснюючи поняття “особистість” через поняття “людина”, можна сказати, що особистість є людина зі сформованим світоглядом (системою поглядів насвіт), самосвідомістю і здатністю до творчої самореалізації черездіяльність.

Самосвідомість являє собою свідомість і оцінку людиною самоїсебе як суб'єкта практичної, пізнавальної, культурної діяльності, якособистості. На шляху самоусвідомлення як особистості людина обов'язковостикається з визначенням своєї самості, окремості, індивідуальності (щорозуміється як одиничність, неповторність, винятковість) і спільності, подібності до інших. Індивід - поняття, яке вказує на приналежність даної конкретної людськоїістоти до людського роду. Поняття “індивід” несе в собі як ознакуцілості суб'єкта, так і наявність у нього особливих (індивідуальних) властивостей. Але, вживаючи слово “індивід”, ми робимо акцент на родовихознаках, а не на особистісних властивостях. Отже, існують певні якості, які характеризують особистість людини, культуру особистості, міру її особистості.

Людина формується уконкретному історичному часі. Він, в свою чергу, включає в себе все“тіло культури”, тобто весь попередній досвід, культурну традицію, загальнокультурну атмосферу. До культурно-історичних якостей особистості належить здатність судженняяк основа інтелектуальної культури, моральна рефлексія і совість якобов'язкові складові етичної культури особистості, смак як специфічназдатність, що лежить в основі естетичної культури особистості ісуспільства, пам'ять і традиції як умова і потреба міжособистісногоспілкування, моральність і право як регулятиви поведінки людей і гарантизабезпечення їх безпеки. Будучи приналежністю, частиною особистостей, що спілкуються одна зодною, ці якості впливають на створення певних соціальних інститутів істають рушієм та барометром їх розвитку. Так, моральність, совість, моральна рефлексія лежать у основі правового устрою суспільства, здатність судження забезпечує розвиток наук, смак впливає на розвитокмистецтва. Здатність судження можна визначити як здатність людини до розумовогоакту, який виражає його ставлення до певного об'єкта, коли людина приоцінці об'єкта підключає свої знання, сумніви, досвід, впевненість абовіру.

Здатність судження лежить в основі моральної рефлексії іформування смаку. Моральна рефлексія - якісна характеристика особистості, здатноїосмислити і оцінити власні вчинки. Моральна рефлексія є характерноюрисою високорозвиненої особистості, оскільки вона є вираженням потребилюдини у самооцінці (в тому числі, і у вигляді самопокарання). Другоюскладовою моральної рефлексії (крім здатності судження) є совість: здатність особистості здійснювати етичний самоконтроль. Совість стаєвирішальною особистісною якістю, коли людина потрапляє в ситуаціювибору. Характеризуючи людину, оточуючі майже завжди дають оцінку її смакам: людину, оточуючі майже завжди дають оцінку її смакам: “поганий смак”, “добрий смак”, “несмак”. Смак являє собою здатністьлюдини до сприйняття і оцінки естетичних якостей явищ та предметів ірозмежування прекрасного від потворного.

Формуючись як особистість, людина відчуває на собі безліч культурнихвпливів. Це і досвід загальнолюдської культури, і конкретно-історичнийчас, в якому вона живе, і національна культурна атмосфера, як їїбезпосереднє культурне оточення і середовище, в якому відбуваєтьсяпробудження людини до культурного життя. Проблема визначення національного характеру, розшифрування культурногогенофонду народів порушується Просвітництвом і продовжує бутиактуальною, багатоаспектною і невирішеною досьогодні. Кожний народ має систему цінностей, яка визначає і характеризує самейого спосіб життя, формує типові для представників даної націїособливості поведінки і мислення, які лежать в основі творчості цьогонароду. 

Література

1. Ерасов В.С. Социальная культурология. Учебник для студентов высших

учебных заведений. 2- ое изд. испр. и доп. М.: АспектПресс, 1996. - 591с.

2. Культурология /под ред. А.А.Радугина. М.: Центр, 1996. - 400 с.

ина. М.: Центр, 1996. - 400 с.

3. Культурология. Учебная помощь для высших учебных заведений.

Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. - 576 с.

4. Петров М.К. Самосознание и научное творчество. Ростов-на-Дону: изд-у

РГУ, 1992. – 268 с.

5. Рождественский Ю.В. Введення в культуроведение. - М.: ЧеРо, 1996. –

288 с.

6. Скворцова Е.М. Теория и история культуры: Учебник для вузов. М.:

ЮНИТИ, 1999. - 406 с.

7. Теорія та історія світової і вітчизняної культури. Курс лекцій. Київ:

Либідь, 1993. - 390 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81525. Генетическая гетерогенность. Полиморфизм белков в популяции человека (варианты гемоглобина, гликозилтрансферазы, группоспецифических веществ и др) 107.01 KB
  Группы крови. Другой важный пример полиморфизма белков связанный с проблемой переливания крови существование в популяции людей 3 аллельных вариантов гена фермента гликозилтрансферазы А В и 0. Антитела к антигенам А и В обычно имеются в сыворотке крови людей на поверхности эритроцитов которых отсутствует соответшвующий антиген т. индивидуумы с антигенами А на поверхности эритроцитов продуцируют в сыворотку крови антитела к Вантигенам антиВ а люди с Вантигенами антитела к антигенам А антиА.
81526. Биохимические основы возникновения и проявления наследственных болезней (разнообразие, распространение) 104.52 KB
  За этой группой следуют белки модулирующие функции белков и участвующие в правильном сворачивании полипептидных цепей. Хорошо изученными наследственными заболеваниями связанными с нарушением синтеза α или βцепей НЬ являются талассемии. Синтез α и βцепей в норме регулируется таким образом что все молекулы протомеров используются на синтез тетрамера α2β2 Талассемии возникают как результат мутаций включающих замены или делеции одного или нескольких нуклеотидов а иногда и целого гена кодирующего структуру одного из протомеров....
81527. Основные системы межклеточной коммуникации: эндокринная, паракринная, аутокринная регуляция 100.4 KB
  По расстоянию от клетки продуцента гормона до клеткимишени различают эндокринный паракринный и аутокринный варианты регуляции. Клеткимишени могут отстоять от эндокринной клетки сколь угодно далеко. Пример: секреторные клетки эндокринных желёз гормоны из которых поступают в систему общего кровотока. Примеры: эндотелины вырабатываемые клетками эндотелия и воздействующие на эти же эндотелиальные клетки; Тлимфоциты секретирующие интерлейкины имеющие мишенями разные клетки в том числе и Тлимфоциты.
81528. Роль гормонов в системе регуляции метаболизма. Клетки-мишени и клеточные рецепторы гормонов 106.94 KB
  Клеткимишени и клеточные рецепторы гормонов Роль гормонов в регуляции обмена веществ и функций. Физиологический эффект гормона определяется разными факторами например концентрацией гормона которая определяется скоростью инактивации в результате распада гормонов протекающего в основном в печени и скоростью выведения гормонов и его метаболитов из организма его сродством к белкампереносчикам стероидные и тиреоидные гормоны транспортируются по кровеносному руслу В комплексе с белками количеством и типом рецепторов на поверхности...
81529. Механизмы передачи гормональных сигналов в клетки 98.08 KB
  По механизму действия гормоны можно разделить на 2 группы. К первой группе относят гормоны взаимодействующие с мембранными рецепторами пептидные гормоны адреналин а также гормоны местного действия цитокины эйкозаноиды. Вторая группа включает гормоны взаимодействующие с внутриклеточными рецепторами.
81531. Строение, синтез и метаболизм иодтиронинов. Влияние на обмен веществ. Изменение метаболизма при гипо- и гипертиреозе. Причины и проявление эндемического зоба 160.08 KB
  Биосинтез йодтиронинов. Из цистерн ЭР Тиреоглобулин поступает в аппарат Гольджи включается в состав секреторных гранул и секретируется во внеклеточный коллоид где происходит йодирование остатков тирозина и образование йодтиронинов. Йодирование тиреоглобулина и образование йодтиронинов осуществляется в несколько этапов Транспорт йода в клетки щитовидной железы. Образование йодтиронинов.
81532. Регуляция энергетического метаболизма, роль инсулина и контринсулярных гормонов в обеспечении гомеостаза 107.55 KB
  Абсорбтивный период характеризуется временным повышением концентрации глюкозы аминокислот и жиров в плазме крови. Изменения метаболизма в печени в абсорбтивном периоде После приёма пищи печень становится главным потребителем глюкозы поступающей из пищеварительного тракта. Почти 60 из каждых 100 г глюкозы транспортируемой портальной системой задерживается в печени. Увеличение потребления печенью глюкозы не результат ускорения её транспорта в клетки транспорт глюкозы в клетки печени не стимулируется инсулином а следствие ускорения...
81533. Изменения метаболизма при сахарном диабете. Патогенез основных симптомов сахарного диабета 115.42 KB
  При недостаточности содержания инсулинавозникает заболевание которое носит название сахарный диабет: повышается концентрация глюкозы в крови гипергликемия появляется глюкоза в моче глюкозурия и уменьшается содержание гликогена в печени. При введении инсулина больным диабетом происходит коррекция метаболических сдвигов: нормализуется проницаемость мембранмышечных клеток для глюкозы восстанавливается соотношение между гликолизом и глюконеогенезом. В связи с этим при инсулярной недостаточности и сохранении или даже повышении...