98366

Відповідальність суддів

Реферат

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

В світлі останніх подій важко сказати, що судова влада в Україні є ефективним «сторожем». Про це свідчить скасування конституційної реформи, котра в свій час була оцінена як неабиякий крок у напрямку демократії. Це дає привід робити висновки, що судова влада не є такою вже і об’єктивною і незалежною від інших гілок влади, а також що вона не залучена...

Украинкский

2015-11-02

191.5 KB

0 чел.

Національний університет "Києво-Могилянська академія"

Факультет правничих наук

Реферат на тему: Відповідальність суддів

Виконав:

cтудент ФПвН-2, Група-1

Ткачук Дмитро Сергійович

                                               

Київ. 2011


План

  1.  Вступ.……………………………………………………………………………………………………. стр 3
  2.  Розділ 1. Загальні положення про відповідальність суддів……………стр 4
  3.  Розділ 2. Дисциплінарна відповідальність судді………………………стр 9
  4.  Висновки   ………………………………………………………………..стр 12
  5.  Список використаної літератури……………………………………….стр. 13


Вступ

Багато науковців стверджують, що держава повинна бути нічним сторожем громадянського суспільства. Тим, безликим арбітром, котрий би забезпечував захист прав і свобод людини і громадянина. Відповідно до ст. 6 Конституції державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. І саме на судову владу покладаються неабиякі повноваження для створення у країні такого режиму, який би потім назвали демократичним, гуманістичним, або таким, де захист прав і свобод людини і громадянина не просто декларуються у законодавстві, а дійсно, на практиці, в житті, є тією фундаментальною передумовою, є тим принципом, на якому ґрунтується всі відносини в суспільстві.

В світлі останніх подій важко сказати, що судова влада в Україні є ефективним «сторожем». Про це свідчить скасування конституційної реформи, котра в свій час була оцінена як неабиякий крок у напрямку демократії. Це дає привід робити висновки, що судова влада не є такою вже і об’єктивною і незалежною від інших гілок влади, а також що вона не залучена до такої непостійної і мінливої справи, як політика.  Чисельні скарги громадян на діяльність членів суддівського корпусу говорить про те, що суспільство не вірить в справедливе судочинство в нашій країні. З огляду на ці обставини доречно дослідити, хто може і має нести відповідальність за такий стан речей?

Проблематика відповідальності суддів є актуальною ще тому, що законодавство, котре регулювало відносини у сфері судочинства змінилося. У липні 2010 року був прийнятий Закон України «Про судоустрій і статус суддів», який науковці і юристи-практики трактують по-різному. Було проведено ряд круглих столів та наукових конференцій, присвячених вивченню актуальних проблем функціонування судової системи, а також вивченню різних аспектів діяльності суддів.

Метою даної роботи є аналіз чинного законодавства на предмет юридичної відповідальності суддів; дослідити процес притягнення судді до юридичної відповідальності.

Розділ 1. Загальні положення про відповідальність суддів.

Незалежна та ефективна судова влада є необхідною умовою створення демократичної держави. Саме судова влада постає одним із найважливіших суб’єктів, який у процесі правосуддя гарантує верховенство права, пріоритет прав людини, базисні принципи демократичного врядування, а також є одним  з найбільш ефективних з правового погляду механізмів гарантування правових основ демократизму державного ладу. Причому в даному випадку ми маємо на увазі як діяльність органів конституційної юрисдикції, так і судів загальної юрисдикції.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Законодавець в різних нормативно-правових актах чітко підкреслює спеціальний правовий статус суддів. Так, відповідно до Конституції України, суддям гарантується незалежність і недоторканість;  забороняється вплив на суддів у будь-який спосіб; суддя не може бути затриманий чи заарештований без згоди Верховної Ради України до винесення обвинувального вироку судом, держава забезпечує особисту безпеку суддів та їх сімей.  Відповідно до ст.  129 Конституції, а також ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за неповагу до судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності. Після ознайомлення з положеннями Основного Закону стає зрозуміло, що судді користуються неабиякими правами для забезпечення своєї діяльності. Ці права не можна назвати привілеєм, оскільки порушення, а тим більше відсутність,  незалежності  суддів може призвести до правового свавілля, порушення прав і свобод людини, втрати довіри до судової влади і держави, не здатної належним чином організувати виконання функції правосуддя, а також мати негативні наслідки для всього правопорядку. [7] Але правовий статус містить не тільки права, а й обов’язки. І яка юридична відповідальність настає за невиконання суддями своїх обов’язків? Для початку, дамо визначення поняттю «юридична відповідальність».

У словнику юридичних термінів зазначено, що юридична відповідальність – це закріплений в законодавстві і забезпечений державою юридичний обов’язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належали [2]. Різні види відповідальності мають свою особливість або специфіку, різну мету і цілі, тому деталізація цього питання відноситься до різних галузей права. Юридична відповідальність здійснюється на засадах законності, обґрунтованості, невідворотності, індивідуалізації і справедливості.

О. Л. Половий дуже влучно наголошує на важливості юридичної відповідальності. Він стверджує, що з одного боку, це один з примусових заходів впливу на фізичних та юридичних осіб, які порушують правові норми, що застосовуються з метою підтримки правопорядку і стабільності, а з іншого – засіб самозахисту суспільства від посягань на основі його засади. Таким чином, вказаний інститут дає можливість одночасно забезпечити як існування суспільства, так і стабільний розвиток держави.

Якщо розглядати відповідальність в площині діяльності судді, то вона є насамперед його здібністю звітувати перед собою, суддівським корпусом, органами, що здійснюють дисциплінарне провадження, за результати своєї професійної діяльності та додержання норм моралі, і одержувати позитивні чи негативні оцінки своєї діяльності із застосуванням, у разі потреби, відповідних санкцій за неналежну поведінку.

Юридичну відповідальність поділяють на такі основні види:
1) конституційна; 2) кримінальна; 3) адміністративна; 4) дисциплінарна; 5) цивільно-правова; Вчені-теоретики дискутують про можливість виділення і інших видів юридичної відповідальності: екологічної, процесуальної, сімейної, фінансової. Справа в тому, що види правопорушень можна класифікувати по галузях права, але не можна так класифікувати юридичну відповідальність.

Перейдемо до аналізу кримінально-правової відповідальності суддів України. Держава для забезпечення незалежності суддів, їх недоторканності, встановлює особливий порядок притягнення суддів до кримінальної відповідальності. В Україні недоторканність судді поширюється на його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв'язку, кореспонденцію, належне йому майно і документи.

Суддя не може бути затриманий за підозрою у вчиненні злочину, а також підданий приводу чи примусово доставлений у будь-який державний орган. У разі затримання суддя повинен бути негайно звільнений після з'ясування його особи. Відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» проникнення в житло чи службове приміщення судді, в його особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитись тільки за вмотивованим рішенням суду, а також за згодою судді в разі прийняття головою відповідного суду рішення про вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки. Відповідно до останньої редакції закону, суддя,  затриманий за підозрою у вчиненні діяння,  за  яке
встановлена   кримінальна   чи  адміністративна  відповідальність,
повинен бути негайно звільнений після з'ясування його особи. Суддя
не   може  бути  підданий  приводу  чи  примусово  доставлений  до
будь-якого органу чи установи, крім суду.
 Кримінальна справа щодо  судді  може  бути  порушена  лише Генеральним прокурором України або його заступником. Відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до
кримінальної відповідальності здійснюється  Вищою  кваліфікаційною
комісією   суддів   України  на  підставі  вмотивованої  постанови
Генерального прокурора України.

Якщо звернутися до досвіду європейських країн, то варто підкреслити, що  кримінальне законодавство ряду країн Європи більш детальніше, а також на, нашу думку, ефективніше, аніж національне законодавство, регламентує кримінальну відповідальність судді за неправосудні рішення та характеризується певними особливостями:

– злочинні діяння судді визначаються як посадові (службові ) злочини;

– криміналізовано значно ширше коло неправосудних діянь судді: зокрема, окремими нормами передбачено кримінальну відповідальність судді за постановлення неправосудного рішення у формі грубої необережності; за проявлення несправедливості при вирішенні чи розгляді справ; за отримання суддею хабара; незаконне звільнення від кримінальної відповідальності; за розголошення таємниці судового розгляду; за відмову судді здійснити правосуддя; за злісне затягування правосуддя; за збудження неповаги або ганьблення установ, законів чи дій влади, вихваляння дій, що суперечать законам, розпорядженням влади чи обов’язкам служби; за фальсифікацію доказів;

– окремо виділено такі ознаки складу злочину, як мета, спосіб та наслідки неправосудного рішення. [10]

Переходимо до аналізу цивільно-правової відповідальності суддів. Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням (ч. 4 ст. 62 Конституції України). 

Відносини щодо відповідальності держави перед громадянином за дії суду, якщо ним були прийняті незаконні рішення, втілено також в Законі України “Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” та Цивільному кодексі України (далі - ЦК). Так, ст. 1176 ЦК передбачає  відповідальність держави за шкоду, завдану фізичній особі діями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, якщо ними було прийняті незаконні рішення, вчинені незаконні дії чи внаслідок їх бездіяльності незалежно від вини посадових і службових осіб вказаних органів. В якості випадків компенсації шкоди норма визначає: незаконне засудження особи, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, незаконне застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконне затримання, незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.      

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановляння судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановляння незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (ч. 5 ст. 1176 ЦК). [8]

Варто зазначити, що особливість даних норм в тому, що держава бере на себе відповідальність за помилки конкретних суддів оскільки вона завжди виступає гарантом відшкодування шкоди, а також тому що судді виконують свої функції не як приватні особи, а від імені держави. На нашу думку, держава повинна мати право пред’явлення регресних вимог до суддів з вини яких було заподіяно майнову шкоду фізичним або юридичним особам. Але така відповідальність повинна наставати тільки у випадках серйозного нехтування обов’язками, явних зловживань, грубої недбалості або злочину.

Стосовно адміністративно-правової відповідальності. Правовий статус суддів потребує виключення можливості застосування щодо них санкцій, визначених у Кодексі України про адміністративні правопорушення, оскільки більш доцільним  притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності кваліфікаційними комісіями за адміністративні проступки, ніж адміністративна відповідальність судді на загальних підставах. В цьому випадку також діє принцип недоторканності суддів.

Як вже було вказано в частині про кримінальну відповідальність суддів, Закон України «Про судоустрій та статус суддів» встановлює певні обмеження, а саме: суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений у будь-який державний орган в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні адміністративного правопорушення, стягнення за яке накладається у судовому порядку, повинен бути негайно звільнений після з’ясування його особи.


Розділ 2. Дисциплінарна відповідальність суддів.

На нашу думку, окремо  варто розглядати питання дисциплінарної відповідальності судді, оскільки в Законі України «Про судоустрій та статус суддів» саме цьому виду відповідальності приділяється неабияка увага. З теорії права нам відомо, що дисциплінарна відповідальність розглядається як різновид юридичної відповідальності і здійснюється у формі накладення адміністрацією підприємств і установ інших організацій дисциплінарних стягнень внаслідок: а) порушень правил внутрішнього розпорядку б) в порядку підлеглості в) у відповідності з дисциплінарними статутами і положеннями. До заходів дисциплінарної відповідальності відносяться: зауваження, попередження, догана, переведення на іншу роботу тощо.

Закон визначає дисциплінарне провадження – як процедуру розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов’язків чи присяги судді (ст. 83). Тут же наводяться і підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження. Такими підставами є: істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову; невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу); систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя; розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні; неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майновий стан , відображення в ній завідомо неправдивих відомостей. [1] Можна зробити висновок, що більшість цих підстав пов’язані саме із порушенням здійснення функцій правосуддя.

Відповідно до закону, право на звернення зі скаргою щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді має кожен, кому відомі такі факти. Але існують деякі законодавчі застереження, котрі допускають зловживання цим правом, зокрема, не допускається звернення без достатніх підстав, і використання зазначеного права як способу тиску на суддю у в зв’язку із здійсненням ним правосуддя. Також зазначається, що дисциплінарну справи щодо судді може бути порушено лише за завами чи повідомленнями, що містять відомості про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.  Така заява чи повідомлення не можуть бути анонімними. Науковці зазначають що саме ця норма закону є великим кроком у напрямі демократії, оскільки в попередній редакції закону було визначено вузьке коло суб’єктів, котрі мали право звернення зі скаргою стосовно будь-яких порушень в діяльності суддів.

Процедура притягнення судді до дисциплінарної відповідальності може здійснюватися виключно органами, чітко визначеними Законом України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до ст. 85 якого дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють: вища кваліфікаційна комісія суддів України (щодо суддів місцевих та апеляційних судів), а також Вища рада юстиції  (щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України). З метою забезпечення неупередженого, об’єктивного розгляду питань про дисциплінарну відповідальність суддів такі органи повинні у своїй діяльності  бути незалежними, самостійними і здійснювати свої повноваження виключно у межах та в порядку, передбаченому у чинному законодавстві.

Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюється у певній послідовності в порядку, визначеному Законом. Можна виділити наступні етапи: а) перевірка наявності підстав для притягнення судді до дициплінарної відповідальності; б) відкриття дисциплінарної справи; в) розгляд дисциплінарної справи; г) прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Перший етап здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, встановленому Законом. Протягом визначеного строку член кваліфікаційної комісії суддів України збирає інформацію, яка стосується справи. Ненадання йому (члену) інформації, а також надання завідомо недостовірної інформації тягне за собою притягнення винних осіб до відповідальності, встановленої законом. За результатами перевірки складається висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, який передається на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Комісія в свою чергу вирішує питання про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. З цього моменту починається етап розгляду справи, що відбувається на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії судів України, на яке запрошуються особа, за зверненням якої відкрито справу, суддя, стосовно якого відкрито справу, а в разі необхідності і інші заінтересовані особи. Суддя має право надавати пояснення, ставити запитання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання і відводи.

Дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів здійснює Вища рада юстиції.

Рішення у дисциплінарній справі приймається більшістю від загального складу Вищої кваліфікаційною комісії суддів України. При обранні дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер проступку, його наслідки, особа суддів, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Також Комісією може бути прийняте рішення про відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, після якої дисциплінарне провадження припиняється. Після всіх цих дій Комісія може прийняти рішення про направлення рекомендацій до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.

В ст. 88 зазначено, що дисциплінарне стягнення може застосовуватися у виді догани. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення суддю не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, який не має дисциплінарного стягнення. За пропозицією ради суддів дисциплінарне стягнення може бути достроково знято Комісією.

Суддя, стосовно якого винесли рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, має право на оскарження. Для цього суддя мА звернутися з відповідною заявою до Вищої ради юстиції або Вищого адміністративного суду України не пізніше одного місяця з дня вручення йому чи отримання поштою копії рішення. Подання скарги до Вищої ради юстиції чи адміністративного позову до суду на рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності зупиняє застосування дисциплінарного стягнення.

Висновки

На жаль, на сьогодні стан судової влади в Україні залишає чимало проблем нерозв’язаними. Маємо на увазі не лише низький рівень довіри громадян до суду, а й проблеми із матеріально фінансовим і технічним забезпеченням діяльності українських судів та суддів, проблеми забезпечення доступності правосуддя. Досі суди нерідко повертають позовні заяви необґрунтовано, судді зволікають з розглядом справ та ухвалюють судові рішення поза межами розумних строків, не розроблено чіткого механізму відповідальності судів за тяганину під час розгляду справ, а також суддів за не кваліфіковане здійснення суддівських функцій.

Підсумовуючи, можна сказати, що судді несуть цивільну, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну відповідальність. На нашу думку, цей перелік не є вичерпним. Оскільки перед суддівським корпусом покладене важливе завдання по захисту основних прав і свобод, зміцненню демократії, там же, в Конституції, в акті, що має найвищу юридичну силу, потрібно вказати і відповідальність за неналежне виконання цієї місії.

В Законі України «Про судоустрій та статус суддів» детально прописана лише дисциплінарна відповідальність судді. Після аналізу європейського досвіду з даного питання, стає очевидно, що у національному законодавстві недостатньо чітко зазначені підстави притягнення судді до відповідальності. Це наводить нас на думку про проведення повторної судової реформи, або ж хоча б про внесення змін до законодавства з даного питання.

На нашу думку, питання суддівської відповідальності має бути переглянути.  Безвідповідальність суддів в Україні мають своїм наслідком не лише недосконалу діяльність судової влади, а й уповільнюють процес демократизації держави загалом. Тому в контексті загальної демократизації держави і державної влади маємо визнати, що судова реформа має для України не менше значення, ніж парламентська або адміністративна реформа.  


Список використаної літератури.

  1.  

  1.  Заукон України «Про судоустрій і статус суддів» Відомості Верховної Ради України (ВВР_, 2010, N 41-4
  2.  Ю. С. Шемшученко: «Великий енциклопедичний юридичний словник» - К.: Юридична думка, 2007
  3.  Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30.
  4.  . Закон України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 27–28. – Ст. 180.
  5.   Закон України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 р. № 2862-ХІІ Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 8. – Ст. 56.
  6.  О.С. Захарова: «Теоретичні та практичні питання щодо дисциплінарної відповідальності суддів».   Вісник Академії адвокатури України 24 число 1(14) 2009.
  7.  Савенко М. Д.: «Питання судової реформи та незалежності суддів в Україні» Вісник Центру суддівських студій / №12 / 2009
  8.  Михайленко О. І.: «Юридическая ответственность» http://adhdportal.com/book_3758_chapter_18_4.2._%D0%86nsh%D1%96_vidi_v%D1%96dpov%D1%96dalnost%D1%96_sudd%D1%96v..html
  9.  Микола Оніщук: «Відповідальність суддів потребує вдосконалення» http://versii.cv.ua/i/?p=7402
  10.   Н. Д. Квасневська: «Законодавство країн Європи про кримінальну відповідальність суддів за неправосудність» - Судова Апеляція. №2 (15) 2009р.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

50407. Зависимость между физическими величинами 70 KB
  Экспериментально проверил зависимость между физическими величинами характеризующими вращение твёрдого тела вокруг неподвижной оси I и Мтр и рассчитали их.
50408. ЭКОНОМИКА ОРГАНИЗАЦИИ (ПРЕДПРИЯТИЯ). Т.Л. Ардашева 1.44 MB
  В учебнике в соответствии с Государственным образовательным стандартом рассмотрены вопросы курса: предприятие в условиях рынка, материально-техническая база предприятия, управление, кадры и оплата труда, основные показатели хозяйственной деятельности и ее планирование. Приведены задачи и упражнения для практических занятий и список рекомендуемой литературы.
50410. Изучение законов динамики вращательного движения твердого тела вокруг неподвижной оси на маятнике обербека 83.5 KB
  В этой модели считается что трение в оси блока 8 отсутствует этот блок невесом а момент сил трения Μтр в оси блока с крестовиной не зависит от угловой скорости вращения. В этих условиях ускорение груза массой m постоянно на всем отрезке Н и равно: где r – радиус намотки I – момент инерции блока с крестовиной r=r1 либо r2 I определяется положением грузов массой m´ каждый и моментом инерции блока без грузов I0.1 Проверка независимости момента сил трения Μтр от угловой скорости...
50411. Оптимизация технологического процесса диагностики тормозной системы автомобиля Renault Logan 1.17 MB
  Целью дипломного проекта является подбор процесса диагностики тормозной системы автомобиля с целью повышения пропускной способности в масштабе автосервиса (дилерской станции и т.д.) без ухудшения качеств диагностики, оптимизация технологического процесса диагностики тормозной системы автомобиля Renault Logan
50412. Определение моментов инерции твёрдых тел и проверка теоремы Гюгенса - Штейнера 254.5 KB
  Определение моментов инерции длинного стержня: Период колебания рамки без закреплённых в ней тел: с Период колебания рамки с закреплённым ней эталонным кубом. с с с с Момент инерции эталонного куба: м – сторона эталонного куба кг – масса эталонного. Найдите момент инерции стрежня Iст по формуле: ; Момент инерции стержня: 00022398 Найдём теоретическое выражение для момента инерции стержня : где L = 024 м – длина стержня = 03 кг – масса стержня d = 0014 м Если стержень считать пренебрежительно тонким то теоретическое выражение...