98431

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ МЕТАФОР У ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ АРТУРА ХЕЙЛІ «АЕРОПОРТ»

Дипломная

Иностранные языки, филология и лингвистика

Визначення поняття метафори у сучасному мовознавстві. Стилістичні функції метафори у художньому творі. Способи перекладу метафори як наукова проблема. Складна природа метафори як основної одиниці не лише мови але й основного способу мислення спонукає залучати до таких пошуків ще й ряд суміжних невід’ємних напрямків її вивчення зокрема лінгвокогнітивного...

Украинкский

2015-11-03

304 KB

7 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 17

АКАДЕМІЯ  ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ

Кафедра філології, перекладу та мовної комунікації

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ МЕТАФОР У ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ АРТУРА ХЕЙЛІ «АЕРОПОРТ»

Кваліфікаційна робота бакалавра

Виконав: студентка 4-го курсу

Древаль Анна Євгенівна

Науковий керівник: 

викладач

Алексєєнкова Олена Сергіївна

Рецензент:

         Кандидат філологічних наук          кафедри   філології, перекладу та мовної     комунікації АВВ МВС України

Ревуцька Світлана Михайлівна

         Допустити до захисту

Завідувач кафедри

філології, перекладу та мовної комунікації

доктор філологічних наук, професор               Л.М. Пелепейченко

Харків – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП .................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження особливостей перекладу метафор у художньому творі…………………. ................................................5

1.1. Визначення поняття метафори у сучасному мовознавстві……………...5

1.2. Стилістичні функції метафори у художньому творі...............................18

1.3. Способи перекладу метафори як наукова проблема...............................25

Висновки до розділу 1…………………………………………..………….…31

РОЗДІЛ 2. Особливості перекладу метафор у творі «Аеропорт» Артура Хейлі ……………….………………………………………………………..…33

2.1. Загальна характеристика метафор у творі «Аеропорт» Артура Хейлі....................................................................................................................33

2.2. Структурна класифікація метафор у творі «Аеропорт» Артура Хейлі....................................................................................................................35

2.3. Особливості перекладу метафор у творі «Аеропорт» Артура Хейлі....................................................................................................................36

Висновки до розділу 2 ......................................................................................40

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ..................................................................................41

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .........................................................43

ДОДАТКИ .........................................................................................................46

АНОТАЦІЇ .........................................................................................................55


ВСТУП

Метафора як мовне явище, що відображає певні закономірності людської психіки, особливості світосприйняття, а також фіксує цілий ряд культурно-історичних фактів життя певного суспільства (народу), повинна стати основним об’єктом лінгвокультурних досліджень. Складна природа метафори, як основної одиниці не лише мови, але й основного способу мислення, спонукає залучати до таких пошуків ще й ряд суміжних (невід’ємних) напрямків її вивчення, зокрема лінгвокогнітивного та антропоцентричного, а також орієнтуватися на найновіші досягнення філософської думки. Метафора з часів античності привертала увагу філософів, психологів, лінгвістів. І останні тридцять років відбувається піднесення інтересу до метафори – поняттю, яке існує вже понад двох тисяч років. Метафора є одним із засобів пізнання реальності, осягнення свідомості, реалізації мовного потенціалу шляхом трансформації сфер доменів: від конкретної до абстрактної, від матеріальної до духовної. Метафоризація є потужним засобом розвитку і збагачення семантики і функції слів.

Метафора, як засіб поповнення словникового запасу мови, як засіб формування та розширення лексичного значення слів, а також як основний спосіб пізнавально-мисленнєвої діяльності людини, має здатність виступати моделлю (образом-схемою) репрезентації людських знань у свідомості та водночас надавати їм мовного вираження. Семантична система мови є найбільшим і найціннішим джерелом збереження відомостей людини про довкілля, національних особливостей світосприйняття. Саме метафора в сукупності семантичних процесів її породження, розвитку і способів вираження може виступати засобом системної організації мовної семантики і однією з типологічних ознак мови, що зумовлює актуальність дослідження метафори у контексті ідей побудови ідеографічної граматики української мови, опису відображених у ній концептів.

Метафора знаходиться в центрі уваги багатьох лінгвістів, які приділяли увагу вивченню метафори як художнього засобу, а також дослідженню її класифікацій, визначень, типологій, але при цьому ще не було звернено особливої уваги на особливості перекладу метафор українською мовою з англійської у творі «Аеропорт» Артура Хейлі. Комплекс питань, що потребують розв'язання, відповідає напрямам сучасних досліджень в галузі мовознавства. Викладене свідчить про актуальність теми дипломної роботи.

Аналіз стану вивченості проблеми вербального вираження емоцій засвідчив, що в роботах Н. Д. Арутюнової, Ю. С. Степанова, М.Блека, М. Гумільова, Дж. Лакоффа і М. Джонсона та інших вчених у цілому створені передумови для дослідження комплексу питань, пов’язаних з цією проблемою. З урахуванням викладеного обиралися об’єкт, предмет, формулювалися мета та завдання курсової роботи.

Об’єкт дослідження – метафоричні одиниці у творі «Аеропорт» Артура Хейлі.

Предмет дослідження – специфіка особливостей перекладу метафор у творі «Аеропорт» Артура Хейлі.

Мета дослідження –  виявити особливості перекладу метафор у творі «Аеропорт» Артура Хейлі.

Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:

  1.  Розкрити поняття метафори у сучасному мовознавсті.
  2.  Визначити стилістичні функції метафори.
  3.  Скласти структурну класифікацію метафор у творі «Аеропорт» Артура Хейлі.
  4.  Визначити способи перекладу метафор у творі «Аеропорт» Артура Хейлі.

Матеріалом дослідження слугувала картотека, дібрана шляхом суцільної вибірки з художнього твору «Аеропорт» Артура Хейлі.

Методи дослідження формувалися з урахуванням конкретних завдань, що виконувались на кожному його етапі.

На першому, пошуково-ознайомлювальному етапі, використовувався метод добору наукової літератури з метою створення наукової концепції дослідження.

На другому, аналітичному етапі, створювалася картотека досліджуваного матеріалу методом суцільної вибірки з художніх творів.

На третьому, досліджуваному етапі, використовувались методи зіставного аналізу, компонентного аналізу.

Новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше досліджено особливості перекладу метафор у творі «Аеропорт» Артура Хейлі.

 Теоретичне значення дослідження полягає в можливості використання його результатів у теоретичному курсі перекладу.

Результати роботи можуть бути використані для розв’язання практичних проблем перекладу.

Апробація результатів дослідження проводилась на підсумковій конференції ВНТКСіС А ВВ МВСУ 22 березнея 2012 року.

Робота складається з вступу, двох розділів, висновків і списку літератури.

РОЗДІЛ 1 Теоретичні засади дослідження особливостей перекладу метафор у художньому творі

1.1. Поняття метафори у сучасному мовознавстві

Лавиноподібний потік робіт по метафорі, особливо протягом останніх десятиліть, пов'язаний з усвідомленням її ролі в процесах смислотворення, і в основному складається з описів метафоричних конструкцій в різних сферах культури (зокрема науки, музики, риторики, політології, математики). Однак і сьогодні дослідники намагаються конкретизувати, з’ясувати той чи інший аспект термінологічного визначення цього тропа.   В широкому культурному полі розуміння метафори присутнє в лінгвістиці, філософії, психології, літературознавстві.

В сучасній мовознавчій науці яскраво проявляється тенденція використовувати метафору в різних напрямах: семіотиці, психолінгвістиці, соціолінгвістиці, когнітивному мовознавстві, структурній лінгвістиці і, звичайно, стилістиці. Дослідження мовної метафори присутні у працях          Г. Кулієва [18], Н. Арутюнової [3], І. Арнольда [2], Дж. Лакофа,                         М. Джонсона[20] та ін. Мовознавці виробили ряд теоретичних підходів до розуміння метафори. До них належать: інтерпретаційна модель, герменевтична модель, лінгвоаксіологічна інтерпретація метафори , інтерпретація метафор в лінгводидактиці і теорії перекладу, лексикографічний підхід . Для когнітивного напряму сучасної мовознавчої науки характерне розуміння метафори не лише як лінгвістичний, а як ментальний факт, що концептуалізує нашу картину світу. Особливо цікавим в цьому аспекті є підхід до метафори, що його запропонували в 80-х роках Дж. Лакофф і М. Джонсон [20] у своїй знаменитій монографії «Метафори, якими живемо». Він отримав назву концептуального аналізу. Основні положення цього підходу полягають у тому, що метафора відноситься не до рівня мовної техніки, а до рівня мислення і діяльності. Людський досвід виступає основою для творення метафоричних концептів. Суть метафори полягає в розумінні і досвідному переживанні одного роду речей в термінах іншого (наприклад, метафора «суперечка – це війна». В цілому виникає переконлива картина метафоричної систематики, яка ясно показує наш спосіб мислення і поведінки в ситуації суперечки, що реалізується в повсякденному дискурсі). Концептуальна система мови вміщує універсальний і національний (ідіоетнічний) компоненти. У полі зору лінгвістів поряд із рутинними (мовними) й індивідуальними (художніми) перебувають так звані ядерні (кореневі, базові, фундаментальні, архетипні) метафори, які розщеплюються і за аналогією і асоціаціями між різними групами понять творять дрібніші метафори і різновиди метафор. Семантичне поле метафори тісно пов’язане з національно маркованими образними картинами світу, онтологічними моделями світу. На думку Ю.Тимошенка, «Архетипна метафора як релікт універсально-колективних первнів людської психіки та образ етноміфологічного канону має значно вищий ступінь функціональності в художньому тексті, ніж індивідуально-контекстуальний троп, бо вона володіє потужним сугестивним зарядом – інтенцією вражати, навіювати, захоплювати» [30]. Важко не погодитись з такими міркуваннями, оскільки саме базові (архетипні) метафори творять сталі образні константи, що проходять часом через усю поетичну творчість митця і стають символічною основою художнього світу. Майстерність художника слова полягає у творенні власного неповторного образного сенсу, який він відкриває у базовій метафорі або через її присутність, і через це сам реалізується в тексті.

Поступове варіювання асоціативного поля метафори дозволяє говорити про семантичне зближення метафори і міфу. На такому зв’язку наголошує    О. Філімонова [32], пов’язуючи метафору з давніми ритуалами прийняття їжі, семантикою жертвоприношення, смерті, відродження, однак те, що метафора і міф близькі за своєю семантичною суттю ще раніше стверджував А. Паршин [24]. Мова міфологічного періоду була наскрізь метафоричною, тому метафора мала світоглядне значення у розумінні світу, була відображенням реальності на певному етапі сприйняття.

Цікаво, що саме мовознавці вперше провели термінологічне розмежування метафори на мовну і художню. Ідею протиставлення художньої і поетичної мови розробив Б. Ларін [16]. Суть цього відокремлення у тому, що мова художньої літератури, окрім реального і логічного змісту, має ще й естетичний об’єкт. Суґестивність тексту і взаємозумовленість всіх його елементів визначають характер метафори в мові художньої літератури – її багатовимірність відрізняє від мовної метафори. Таке розмежування є принципово важливе для науки про метафору, оскільки, таким чином, окреслюються семантичні межі – об’єктом дослідження у мовознавстві є, в основному, мовна метафора, метафоричне поле, набір сем і т.д.

Метафора в лінгвістичних працях є дієвою когнітивною моделлю. Вона здатна висвітлювати і затемнювати різні сторони об’єкта, вона складна і багатогранна, допомагає виявити не тільки універсальні, а й національні аспекти мислення. Можемо стверджувати, що такий багатий доробок досліджень свідчить про формування нового напрямку – лінгвометафорології, що дозволить уніфікувати різноманітність у системі тлумачень метафори і систематизувати існуючі інтерпретаційні підходи, здійснити опис способів і джерел творення метафор як у мовній практиці спілкування, так і в літературній творчості.   Метафора в художньому тексті несе великий заряд суб’єктивного сприйняття, індивідуального світовідчуття, особистої системи цінностей митця.

У сучасному мовознавстві метафору кваліфікують не лише як вторинну номінацію, а й як особливий мисленнєвий механізм, який дає змогу витлумачити певний об’єкт у світлі іншого, розширивши цим наші уявлення про обидва об’єкти. Вивчення когнітивних механізмів творення метафор дало змогу дослідникам установити найпродуктивніші моделі метафоричних перенесень, що є типовими для людського мислення взагалі. Проте варто враховувати, що, уживаючи метафору, мовець завжди спирається на культурно-історичний досвід свого народу, відображає його світоглядні уявлення, естетичні смаки та психологічні особливості. З огляду на це метафори тлумачать як національно- й культурно-марковані утворення, що відбивають становлення мовної картини світу народу. Особливості метафоричних перенесень в українській мові досліджували В. Русанівський,                О. Тараненко, Т. Кіс , О. Левченко [29]. Проте заперечні метафори, які вживають безпосередньо для образної експлікації певного заперечного змісту, у мовознавстві не вивчали. У зв’язку з цим спробуємо з’ясувати, які семантичні сегменти в сучасній українській мові зазнають місткого метафоричного заперечення і як воно формується. Вивчення метафори в контексті категорії заперечення важливе ще й тому, що деякі дослідники вважають мисленнєвий акт заперечення засадничим для творення будь-якої метафори. Тривалий час загальноприйнятою була теорія, згідно з якою в основі метафори лежить згорнене або приховане порівняння, схожість одного об’єкта чи явища з іншим. Проте, на думку  Н. Арутюнової [3], «метафора – це не тільки й не стільки скорочене порівняння, …скільки скорочене протиставлення». Дослідниця пояснює свою думку так: «метафора відкидає належність об’єкта до того класу, до якого він насправді входить, і стверджує його внесення до категорії, до якої він не може бути віднесеним на раціональних засадах» [Там само]. Мисленнєва операція заперечення здебільшого залишається не вираженою в метафоричних утвореннях, проте її можна спостерігати в деяких розгорнутих актах метафоризації.

У сучасній лінгвістиці можна виділити три основних погляди на її лінгвістичну природу метафор:

  •  метафора як спосіб існування значення слова;
  •  метафора як явище синтаксичної семантики;
  •  метафора як спосіб передачі сенсу в комунікативному акті.

У першому випадку метафора розглядається як лексикологічне явище. Такий підхід є найбільш традиційним, оскільки досить тісно пов'язаний з уявленням про мову як відносно автономної від мовленнєвої діяльності та стабільної системи. Згідно з цим представники даного підходу вважають, що метафора реалізується у структурі мовленнєвого значення слова.

У другому підході основна увага приділяється метафоричному значенню, яке з’являється при взаємодії слів у структурі словосполучення та речення. Він є найбільш розповсюдженим: для нього межі метафори більш широкі ― вона розглядається на рівні синтаксичної сполучуваності слів. Найбільш яскраво його позиція відображена в теорії М. Блека [6].

Третій підхід розглядає метафору як механізм формулювання значення змісту висловлювання у різних функціональних видах мови. Для даного підходу метафора – це функціонально-комунікативне явище, яке реалізовується у висловлюванні/тексті.

 У лінгвістику метафора прийшла з риторики, де вона розглядалась як засіб образотворчого мовлення та естетики. Термін «метафора» вперше був вжитий Ізократом в «Evagorus» (383 р. до н.е.). Але основа теорії метафори була закладена давньогрецьким вченим і філософом Аристотелем. Він вважав, що метафора - це перенесення слова зі зміненим значенням із роду у вид, з виду у рід, з виду у вид, або за аналогією. Визначення метафори по Аристотелю можна узагальнити таким чином, що метафора - це  порушення язикового порядку, але це порушення актуалізує пізнання родинних зв'язків предметів. У Аристотеля метафора являє собою щось позначуване одним словом. Він розглядає метафору поза її оточенням, як окремо взяте слово поза мікро- і макроконтекстом. 

Слово «метафора» із грецького - переносити. Найбільш загальне визначення метафори - троп, перенесення властивостей одного предмета (явища) на іншій на підставі ознаки, загальної для обох членів, що зіставляються. Таке визначення дає «Радянський енциклопедичний словник» 1979-го року. Класичний же словник Міхельсона "Російська думка й мовлення" визначає метафору ще простіше: «Метафора - иносказание - в переносном смысле сказанное».

Тлумачний словник російської мови під редакцією С. И. Ожегова,        Н. Ю. Шведова дає таке визначення метафори: Метафора - 1. Вид тропа - скрытое образное сравнение, уподобление одного предмета, явления другому (напр. чаша бытия), а также вообще образное сравнение в разных видах искусств (спец.). Символическая, романтическая м. М. в кино, у живописи. Развернутая м. 2. В лингвистике: переносное употребление слова, создание такого значения.

Гальперін І.В. називає метафорою відношення предметно-логічного значення й значення контекстуального, засноване на подібності ознак двох понять [11].

На думку Н. Д. Арутюнової, метафора - це «троп або механізм мовлення, що полягає у вживанні слова, що позначає деякий клас предметів, явищ, для характеризації або найменування об'єкта, що входить в інший клас, або для найменування іншого класу об'єктів, аналогічного даного в будь-якому відношенні» [4].

За словами Х. Отеги-и-Гассета, «метафора - незамінне знаряддя розуму, форма наукового мислення... метафора - це перенесення імені».

Ю. С. Степанова стверджує, що «метафора - фундаментальна властивість мови... за допомогою метафори мовець... відокремлює... з тісного кола, що прилягає до його тіла, і співпадаючого з моментом його мовлення, інші світи» [26].

Дослідження Айвора Ричардса частково відбиті в роботах Макса Блека,, що розробив так званий «интеракційний підхід» [6]. В основі даного підходу лежить твердження, що метафора - це органічний феномен мови, що діє на більш глибоких рівнях, ніж рівень словесних комбінацій, і проявляється у взаємодіях (интеракціях) концептуальних структур, що лежать в основі слів.

В класичній риториці метафора була представлена в основному як відхилення від норми - перенесення імені одного предмета на іншій. Ціль даного переносу - або заповнити лексичну лакуну (номінативна функція), або «прикрасити» мовлення, переконати (головна мета риторичного мовлення). У глибинах античної науки сформувався, отримавши розвиток у ХХ ст., погляд на метафору як невід'ємний атрибут мови, необхідний для комунікативних, номінативних, пізнавальних цілей.

Далі проблема метафори вийшла з ведення риторики й перемістилася в лінгвістику. Так з'явилася порівняльна концепція метафори. Відповідно до цієї версії метафора - це образотворче переосмислення «звичайного» найменування. Метафора представлялася як сховане порівняння. Теорія порівняння стверджувала, що метафоричне висловлення пов'язане з порівнянням двох або більше об'єктів. Порівняльна теорія метафори дуже довго була основною в риториці та у лінгвістиці. Всі інші найбільш значущі теорії метафори, що виникли пізніше, тією чи іншою мірою базувались на порівняльній теорії.

Пізніше, в XIX - XX ст. з виникненням семантичної теорії мови порівняльна точка зору зазнала серйозної критики. Головними опонентами цієї точки зору були Дж. Серль і М. Блек, Дж. Серль, стверджуючи, що метафора пов'язана з вербальною опозицією або взаємодією двох семантичних змістів: метафорично вжитого висловлювання й навколишнього буквального контексту [6]. 

М. Блек був одним з перших,  хто чітко обґрунтував наступне положення: «У ряді випадків було б більш правильно говорити, що метафора саме створює, а не виражає подібність»[6; c.162]. У відповідь порівняльної теорії метафори М. Блек, а за ним і багато інших дослідників, зайнялися розробкою, так званої теорії семантичної взаємодії. Вони також відзначали, що метафора не розкриває подібність, а скоріше створює її. Вона розкриває подібність між речами, які до цього нікому не спадало на думку порівнювати.

Існуючі концепції метафори Г.Г. Кулієв розділяє на теорії заміщення і теорії предикації. Обидва підходи доповнюють один одного. Перша група теорій метафори розглядає її в якості формули заміни слова, лексеми, концепту, імені (номінативної конструкції) або «уявлення» іншим словом, лексемою, концептом, поняттям або контекстуальною конструкцією («світильник розуму», «очі – дзеркало душі», «сила слова»). Друга група теорій стосується до методичної ідеї «семантичної аномалії» або «парадоксальної предикації». Таке трактування метафори робить акцент на прагматиці метафоричного конструювання, мовної або інтелектуальної дії, акцентує функціональний сенс використовуваного семантичного зближення або об’єднання двох значень («дзеркало дзеркалу сниться»,
«в пам’яті у гостях», «біди сумують без нас»).

Лінгвісти намагались дістатися суті метафори, дослідити її природу і механізми, розглядаючи метафору під різними кутами зору. Це обумовило появу численних типологій. Таким чином, за структурним принципом метафори поділяються на:

  •  прості (елементарні) (simple or elementary) [3];
  •   розгорнені (поширені) (prolonged or sustained) [3].

Проста метафора - метафора, фокус якої представлений одним словом чи словосполученням, що виконують в реченні одну синтаксичну функцію [3].

Розгорнута метафора представляє складний концепт і реалізується або структурно складним метафоричним фокусом, або поширеними, метафорично осмисленими рамками [3].

З часів античності існують описи деяких традиційних видів метафор:

– стерті метафори (загальномовні) (trite or dead) [3], в яких уже втрачено свіжість, несподіваність асоціативного зв'язку між віддаленими предметами. Їх вживають усі мовці, не відчуваючи фігуральності, відхилення.

– метафори-формули (фразеологічні метафори) (phraseological). Створені в поезії, Біблії, в образній прозі, дістали широке розповсюдження і стали відомими всім. Експресивна сила цих метафор була частково стерта, але не втрачена в цілому [24].

– оригінальні метафори (original metaphors) [24]. Ці метафори вражають новизною, виразністю, несподіваністю і непередбачуваністю асоціативного зв'язку. Створені уявою мовця, оригінальні метафори не є канонізованими, не зареєстровані в словниках.

Між стертими та оригінальними метафорами відбувається постійна взаємодія. Внаслідок багаторазового повторення оригінальні метафори стають загальновживаними, канонізованими, передбачуваними. Стерті метафори, навпаки, можуть поширюватись, доповнюватись, реалізовуватись в нових непередбачуваних контекстах, відновлюючи свою свіжість, оригінальність.

  •  різка метафора представляє собою метафору, яка зводить далеко стоячу один від одного поняття.

Згідно класифікації, яку запропонувала Н. Д. Арутюнова, метафори поділяються на:

– номінативні метафори (nominal) [3], які являють собою заміну одного дескриптивного значення іншим і які являються джерелом омонімії: money launder – відмивання грошей; zombie – компанії; godfather offer – агресивна тактика захоплення, пропонування великих компенсацій;

  •  образні метафори (imaginative, or figurative) [3], які сприяють розвитку фігуральних значень та синонімічних засобів мови: Time was bleeding away – час вийшов;
  •  когнітивні метафори (cognitive) [3], що виникають у результаті зміщення в поєднанні предикативних слів (переносне значення) і створюють полісемію: to restore the health of the economy – оздоровити економіку;
  •  генералізуючі метафори (як кінцевий результат когнітивної метафори), які стирають у лексичному значенні слова межі  між логічними порядками та стимулюють виникнення логічної полісемії: one day has died – пройшов день.

Існують інші погляди на класифікацію метафор. На приклад,               Дж. Лакофф і М. Джонсон виокремлюють два типи метафор, які розглядаються відносно часу і простору: онтологічні, тобто метафори, які дозволяють бачити події, дії, емоції, ідеї як деяку субстанцію (the mind is an entity, the mind is a fragile thing), і орієнтовані, тобто є метафори, які не визначають один концепт у термінах іншого, але організовують всю систему концептів по відношенню один до одного (happy is up, sad is down; conscious is up, unconscious is down).

Синтаксичний підхід до структурної класифікації метафор                            М. Гумільова:

  •  проста метафора - метафора, фокус якої представлений одним словом, що виконує в реченні певну синтаксичну функцію.
  •   поширена метафора - це метафора, що представляє складний концепт, який має один семантичний центр, і реалізується або структурно складним метафоричним фокусом, або поширеними рамками, котрі у більшості прикладів осмислені метафорично. За своєю синтаксичною структурою така метафора може бути співвіднесена з поширеним членом речення, усі компоненти якого метафоризовані.
  •  розгорнута метафора - це метафора, що розкриває комплексний метафоричний концепт, який реалізується одним центральним і кількома залежними від нього допоміжними фокусами, котрі перебувають в ієрархічній підпорядкованості центральному фокус.
  •  розгалужена метафора  це проста або складна (поширена, розгорнута) метафора, ускладнена порівнянням, метонімією, символом або будь-яким іншим тропом. Порівняння як близький метафорі троп часто ускладнює метафоричні конструкції.

Що стосується синтаксичного підходу до структурної класифікації метафор у політичному дискурсі, то тут типологія метафор визначається тими конструкціями, в яких метафори реалізуються в мовленні. Більшість політичних метафор належать до структурно-синтаксичного типу метафори-слова, хоча його переносне значення можна виявити лише з найближчого контексту — словосполучення, другий компонент якого, вжитий у прямому значенні, стосується реалій зі сфери політики.

Структурна класифікація метафор за морфологічним принципом дає змогу зрозуміти, як впливає на реалізацію інформативних та прагматичних стратегій автора вибір тої чи іншої частини мови для метафоричного перенесення. Іменник створює нову номінацію з яскраво вираженою оцінкою та експресією; прикметник пом’якшує оцінку; дієслово вказує на процесуальність та дію, проектуючи політичні реалії переважно на життєдіяльність людини, тим самим наближаючи політику до добре відомого реципієнтам повсякдення. Структурно-синтаксична типологія політичних метафор дає ключ до розуміння того, наскільки широкою може бути площина перехрещення реалій політики з іншими сферами людського життя і як у цьому виявляється гіпотетична функція метафори:

а) іменникові метафори;

Іменники використовуються в основному для називання предметної дійсності. Тому іменникова метафора — це метафора-номінація, що переважно має емоційно-оцінне навантаження. Визначальну роль у процесі метафоризації відіграють ознаки предмета чи явища, назва якого набуває переносного значення, конотації, що супроводжують слово-оболонку. Іменникові метафори становлять основний масив метафорики в політичному дискурсі: exchange rate band, cabal.

Метафоричне значення іменника найчастіше реалізується у сполученні з прикметником, який стосується реалій політичного життя. Іменникові метафори можуть виступати ключовими для цілого ряду похідних — як іменникових, так і прикметникових та дієслівних метафор. Так, від ключової іменникової метафори утворюються похідні іменникові метафори, прикметникові метафори, дієслівні метафори.

Іменникові метафори становлять основний масив метафорики і охоплюють всі класи іменників. Джерела утворення:

– Метафоризація ознак іменників-неістот різних лексико- семантичних класів.

– Метафоризація ознак іменників-істот різних лексико-семантичних класів.

– Перенесення ознак з іменників-істот на іменники-неістоти та навпаки.

б) прикметникові метафори;

За допомогою прикметника виражається пасивна ознака предмета чи явища. Прикметникова метафора — це метафора-характеристика, що виражає пасивну ознаку предмета чи явища, поєднує функції номінації і дескрипції з акцентом на дескриптивність метафоричного вислову. Прикметникова метафора трапляється в сучасному українському політичному дискурсі дуже рідко. Прикметникові метафори часто функціонують паралельно з відповідними за змістом іменниковими метафорами: sick economy, shadow angle, newborn country[12].

в) дієслівні метафори;

Дієслівна метафора є найцікавішою стилістичною фігурою, що базується на транспозиції та за допомогою якої виражається активна ознака предмета. Дієслово передає інформацію про динаміку розвитку явища, про процесуальність та змінність, про діяльність, яка може перетворювати дійсність за подібністю до інших процесів. Багатство і багатозначність семантичної структури, різноманітність семантичних зв’язків надають дієслову особливої експресивності: reanimate economy[12]. Основні аспекти концепції Н.Арутюнової вказують на велику роль дієслів у метафоризації мови. Вона зазначає, що фокусом метафори є не іменник з конкретним значенням, а ознакове слово і що основна діюча сила метафоризації — ознаки допоміжного суб’єкта, оболонки метафори. Метафора виникає через предикацію ознак допоміжного суб’єкта. З’ясовуючи сутність метафори, Н.Д.Арутюнова наголошує на провідній ролі дієслова у процесі метафоризації, оскільки функцію предикації найчастіше виконує саме ця частина мови [4].

Отже, в сучасній мовознавчій науці яскраво проявляється тенденція використовувати метафору в різних напрямах. В сучасній мовознавчій науці яскраво проявляється тенденція використовувати метафору в різних напрямах. Семантичне поле метафори тісно пов’язане з національно маркованими образними картинами світу, онтологічними моделями світу.

  

1.2. Стилістичні функції метафори

Основна властивість метафоричних засобів (так само як і метафори) – їх образність, орієнтація на адресата – на його здатність розгадати метафору не тільки інтелектуально, але й оцінюючи те, що позначає образ, який лежить в основі. Метафорично-образні засоби виконують естетичну функцію і які підсумок утворення в ньому ірраціонального, але все-таки умоглядно припустимого сполучення (пісня зависла на високих рейтингах, урослися в естраду хітовими нотами – «Індустрія розваг»- 2002). Такі сполучення створюють психологічну напругу реципієнта, а розгадка самої метафори приводить до естетичного ефекту – насолоди чи відрази.

Метафора (й інші тропи) використовується там, де усвідомлюється необхідність вираження прагматично-модального аспекту комунікації, де присутня установка адресанта мовлення на певний ілокутивний ефект. Метафора використовує подобу з метою створення експресивного ефекту, розрахованого більше на оцінку, ніж на образне сприйняття об'єкта, оскільки «традиційно вичленені, експресивно забарвлені значення слів і виразів несуть у собі сигнали, що визначаються у діапазоні схвалення/несхвалення при домінації в ньому суб'єктивно-емотивного спектра» [24].

Метафора передбачає більш серйозний зсув, інтерпретація якого великою мірою розрахована на досвід отримувача повідомлення. Багато дослідників відмічають факт переваги метафори порівнянню у письменників XX століття. Яскравий тому приклад — твір А. Хейлі. Це пояснюється тим, що метафора завжди звернена до уяви, а в тексті вона виконує функцію створення образно-поетичної картини світу, що відбувається з певної точки зору.

Відомо, що образи постійно викликають у пам'яті людини зорові, слухові й тактильні відчуття. Але тільки яскраві, основані на відчуттєвому сприйнятті образи, збуджують діяльність уяви та здатні призвести до художнього ефекту і передати суб'єктивну модальність авторського ставлення. Що ж стосується так званих мертвих образів, яких набагато більше  у будь-якому журналістському тексті, в будь-якій мові,  вони теж здатні стати основою стилістичної авторської системи, як це відбувається, наприклад, у Стендаля, де формується зовсім особливий індивідуальний антистиль із своїми механізмами формування авторської «необразної» модальності.

Необхідність вживання метафори у вислові виявляється особливо наочно в тих випадках, коли нею виражаються складні й невиразні низки думок, збуджених невизначеною множиною дій, слів, подій. Оскільки прислів'я та приказки висловлюють різноманітність подій і явищ суспільства, то вживання метафори у їх структурі доцільно й необхідно.

Наприклад:

         а) A drowning man will catch at a straw.

         (Хто потопає, той за косу хапає)

         Any port in a storm.

        (Хто потопає - ніж подай, він і за ніж ухопиться)

У складі цих прислів'їв в наявності є метафори, які представлені такими фразеологічними одиницями:

"to catch at a straw ".

         Друге прислів'я є цілком метафоричним висловом. За своїм змістом прислів'я висловлює думку про те, що людина у скрутному становищі намагається використати будь-яку можливість, щоб вийти з нього, навіть якщо вона дуже мала, і здатна зробити усе, щоб врятувати себе.

б) If you run after two hares, you will catch neither

(Хто два зайці гонить, жодного не впіймає)

Between two stools one falls to the ground.

(Двом господарям не прислуговують)

У даному прикладі зустрічаються такі метафори:

«to run after two hares»,

«between two stools»

Перше прислів'я є цілком метафоричним. За допомогою метафор висловлюється думка про те, що людина, яка вагається у виборі, втрачує усі можливості досягнути чогось.

Don’t teach your grandmother to suck eggs

(Не вчи орла літати, а соловейка співати)

Don’t teach fishes to swim

(Не вчи вченого)

Людина, яка прожила вже довге життя, або добре розуміється у своїй справі, не потребує, будь-якої поради з чужого боку, бо вона і так добре розуміється на усьому. Саме це значення закладено у метафорах наданих прислів'їв.

г) A bird in the hand is worth two in the bush

(Краще синиця в руках ніж, журавель в небі)

Half a loaf is better than no bread

(півкоровая краще, ніж зовсім нічого)

У даних прикладах метафора є у складі першого прислів'я.

«bird in the hand»,

«birdin the bush»

Інші прислів'я є метафоричними висловами. За допомогою цих метафор прислів'я твердять про те, що не треба відмовлятися від чогось реального, від того, що вже маєш, заради чогось надуманого.

В залежності від особливостей семантики, як правило, розрізняють два типи метафор - мовні та мовленнєві. Однак хоч це розрізнення і є загальноприйнятим, встановлення чітких меж між ними навряд чи можливо. Мовленнєві метафори походять з конкретного тексту і завжди пов'язані з ним, оскільки конотативні ознаки, які служать мотивом для переосмислення словесного значення, формуються у межах даного лексичного набору (речення або усього тексту). Такі конотації відбивають у більшості випадків не колективне, а індивідуальне бачення світу, тобто вони суб'єктивні і випадкові відносно до загального значення. Оскільки прислів'я та приказки - це відбиття колективного, а не індивідуального досвіду, то такий вид метафор у їх структурі майже не зустрічається.

У основі мовної метафори лежать об'єктивні асоціативні зв'язки, які несуть інформацію про його побутово-практичний досвід, або про його культурно-історичне знання.

Приклад мовної метафори наводиться у такому прислів'ї:

Give him an inch and he’ll take an ell

(Посади свиню за стіл, вона й ратиці на стіл)

If you agree to carry the calf, they’II make you carry the cow

(Поклади йому пальця  у рот - і усю руку відкусе)

Розглядаючи вживання метафори у складі паремій, можна дійти висновку, що вона вживається найчастіше із усіх інших стилістичних засобів.

Метафора образна не завжди стилістично маркована, проте вона ніколи не буває стилістично нейтральною за емоційним впливом, тому створює той чи інший експресивний ефект.

«Образна метафора текстуально безмежна, і хоч у сфері позначення просторово сприйманих об’єктів вона може втілюватися в одному слові, але частіше образна метафора – це цілісна художня полотнина чи ескіз зі своєю ідеєю, композицією і фарбами. Образна метафора – мовний матеріал, яким «малює світ» автор добутку (у тому числі і в побутовій мові)»[6; c. 67]. Наведемо приклад розгорнутих образних метафор:

Нічого страшного, що неважне обличчя – це ще не показник: у наші хащі потрапляють ще й не такі, а за пару сеансів зі стилістом та гримером перетворюються на цукерочку. І тільки вам, майстрам пера, відомо що викидати золотоголосих тільки тому, що зірка не гламурна, - не можна («Індустрія розваг», - 2004).

У першому прикладі метафоричний ефект досягається за допомогою використання журналістом лексики імідж-мейкерів, стилістів і застосування її до об’єктів, що не мають ніякого відношення до іміджу.

Траплялось, що автомати (гральні)вередували, і гравець не знав куди подітись, бо ж значно велику суму програвав за ніч. Дуже рідко вдається передбачити і переграти автомати – це просто фарт. А вони (автомати) ніби навмисно затягли, знаючи результат наперед (там же).

У другому прикладі, образ автоматів як живої невивченої матерії створено у результаті використання стосовно автоматів ряду семантично однорідних дієслів, дієприкметників, що звичайно супроводжують одушевлений іменник: вередували, затягли, знаючи. Наступне, підбір відповідної лексики при описі відносин до автоматів самих гравців автомати можуть знати про результати гравця, тощо.

З розглянутими можливостями метафоричні засоби стилістично зв’язані та обмежені. Вони не використовуються в діловому, юридичному матеріалі: законах, інструкціях, правилах, розпорядженнях, наказах і т.п., що припускають виконання розпоряджень і контроль за ними. Не використовують метафоричних засобів у питаннях, розрахованих на точність і однозначність інформації, а також у відповідях на них. Метафорично-образні засоби вживаються в тих формах мови, якім властиві експресивно – емоційні та естетичні аспекти. Метафора наявна у крилатих висловах, афоризмах, приказках, фразеологізмах, прізвиськах: чужа душа – потемки,чужа совість – могила; гроші - закон: куди захочеш, туди і зарулиш, душа без пісні – порожня картина буття [«Вечірня газета» - 2003].

Метафоричні засоби поширені і широковикористовуються у всіх жанрах мови, присутні у багатьох матеріалах розважально - мистецького характеру, призначених для впливу на емоції та уяву реципієнта. Така метафора ґрунтується на аналогіях: з грою (зробити хід, виграти партію, поставити на кону), театром (вийти на авансцену; відігравати головну роль; бути суфлером, маріонеткою) спортом (одержати нокаут, отримати картку, покласти на лопатки).

Метафора як мовне явище, що відображає певні закономірності людської психіки, особливості світосприйняття, а також фіксує цілий ряд культурно-історичних фактів життя певного суспільства (народу), повинна стати основним об’єктом лінгвокультурних досліджень. Складна природа метафори, як основної одиниці не лише мови, але й основного способу мислення, спонукає залучати до таких пошуків ще й ряд суміжних (невід’ємних) напрямків її вивчення, зокрема лінгвокогнітивного та антропоцентричного, а також орієнтуватися на найновіші досягнення філософської думки.

З лінгвокогнітивного погляду,  метафора – це комплексний феномен, результат розумово-мовної діяльності людини, яка в процесі творення метафори спирається на культурно-історичний, пізнавально-емпіричний досвід свого народу, збережений у мовній скарбниці. Така природа метафори забезпечує їй великі реконструктивні можливості у дослідженні процесів становлення і розвитку мовної картини світу.

Метафора, як засіб поповнення словникового запасу мови, як засіб формування та розширення лексичного значення слів, а також як основний спосіб пізнавально-мисленнєвої діяльності людини, має здатність виступати моделлю (образом-схемою) репрезентації людських знань у свідомості та водночас надавати їм мовного вираження. Семантична система мови є найбільшим і найціннішим джерелом збереження відомостей людини про довкілля, національних особливостей світосприйняття. Саме метафора в сукупності семантичних процесів її породження, розвитку і способів вираження може виступати засобом системної організації мовної семантики і однією з типологічних ознак мови, що зумовлює актуальність дослідження метафори у контексті ідей побудови ідеографічної граматики української мови, опису відображених у ній концептів.

Метафорично-образні засоби сучасних розважальних ЗМІ – не тільки прийом зображення, - це засіб мислення, сприйняття світу. Ці засоби мають соціальний характер: метафора  показує, як образ світу відбивається у суспільній свідомості і яким він є.

Далі розгонимо тематичні групи метафор, які, за даним дослідження, активно використовуються в сучасних газетних текстах. Порядок їхнього розгляду визначає кількісний фактор і фактор новизни. Що стосується такої групи як розважальна метафора, то більш докладно розгонимо у даному розділі. Розважальна індустрія настільки міцно охопила наше життя, що уявити собі картину життя без цієї сфери людської діяльності неможливо.

В основі розважальної метафори друкованих змі, лежить їхня подібність – важлива властивість багатьох речей. Предмети можуть бути подібними за формою, розміром, кольором, цінністю, враженнями, тощо. За допомогою метафорично-образних засобів (метафоризації) утворюються найрізноманітніші значення, що  відмінні від первинного. Формуються вони постійно, утворюючись в процесі мовної творчості цілого народу, ЗМІ. Окремих особистостей чи деяких соціальних інститутів – «державних органів, господарських, профспілкових організацій, партій, асоціацій»[15]. На дуку А.І. Єфімова, необхідною умовою для появи цих переносних значень є те, що слово переміщується в нове лексичне оточення або в незвичний для нього контекст, - змінюється сфера застосування слова, а функція його оновлюється [16].

До ознак, що вказують на процес метафоризації, відносять двоплановість, наявність оцінної та образної функції (образності, оцінності). Тож, в основі самої метафори лежить співіснування або паралелізм основного чи переносного значень – протиставлення первісного значеннєвого відтінку та нового, який творився в процесі метафоризації і є важливим образним засобом, до якого так чи інакше прагнуть журналісти. Характерним є те, що значення нові, що накладаються на старі, - переважно характеристичні. «Метафора не називає, а головним чином характеризує, підсилює переважно якісні ознаки»[16]. Елемент порівняння та зіставлення, що лежить в основі – прихований (схований), він є тим внутрішнім елементом, що виокремлює метафору від порівняння.

Підводячи підсумок, хотілось би зазначити,що основна властивість метафоричних засобів (так само як і метафори) – їх образність, орієнтація на адресата – на його здатність розгадати метафору не тільки інтелектуально, але й оцінюючи те, що позначає образ, який лежить в основі. Метафоричні засоби поширені і широковикористовуються у всіх жанрах мови, присутні у багатьох матеріалах розважально - мистецького характеру, призначених для впливу на емоції та уяву реципієнта. Необхідність вживання метафори у вислові виявляється особливо наочно в тих випадках, коли нею виражаються складні й невиразні низки думок, збуджених невизначеною множиною дій, слів, подій.

1.3. Способи перекладу метафори як наукова проблема

Переклад як термін має полісемантичну природу, його найбільш розповсюджене і здебільшого узагальнююче значення пов’язують з процесом передачі значення/змісту слова, групи слів, речення або уривку з мови оригіналу на мову перекладу 24. Поняття «переклад» можна визначити наступним чином: заміна текстового матеріалу  однієї мові (мови оригіналу) еквівалентним текстовим матеріалом іншої мови (мови перекладу) 13. Головною метою будь - якого перекладу – є досягнення адекватності. Адекватність - це вичерпна передача смислового змісту оригіналу і повна функціонально - стилістична відповідність йому. Оскільки зрозуміло, що було б непогано, якби зміст оригіналу та перекладу були тотожними, то можна зробити висновок, що переклад має повністю зберігати зміст оригіналу: повноцінність перекладу означає вичерпну передачу смислового змісту оригіналу  і повноцінну функціонально-стилістичну відповідність йому 22. Але Л.С. Бархударов 5 вважає, що про повну відповідність можна говорити лише відносно, адже за його словами при перекладі уникнути втрат неможливо, тобто має місце неповна передача значень, що містить їх текст оригіналу. Виходячи з цього Л.С. Бархударов робить закономірний висновок, що текст перекладу ніколи не може бути повним та абсолютним еквівалентом тексту оригіналу. Схожої ж думки дотримується і Ю. Найда 23 , за словами якої намагання досягти еквівалентності може призвести до значного відходу від оригіналу. Саме тут необхідно зазначити, що терміни «адекватність» і «еквівалентність» дещо відрізняються один від одного.

Еквівалентність виступає в якості основи комунікативної рівноцінності, наявність якої і робить текст перекладом.

Під поняттям еквівалентності перекладу розуміють передачу в перекладі змісту оригіналу, який розглядається як сукупність інформації, яка вона міститься в тексті, включаючи емотивні, стилістичні, образні, естетичні функції мовних одиниць. Таким чином, еквівалентність - поняття ширше, ніж «точність перекладу», під яким зазвичай розуміють лише збереження «предметно – логічного змісту» оригіналу. Іншими словами, норма еквівалентності означає вимогу максимальної орієнтованості на оригінал.

Адекватний переклад є по означенню еквівалентним, хоча ступінь смислової спільності між оригіналом та перекладом може бути різною. Найбільш повна еквівалентність (на рівні мовних знаків) означає максимально можливу наближеність змісту різномовних текстів. Еквівалентний переклад не завжди буде вважатись адекватним, через те що він буде лише задовольняти вимогу смислової наближеності до оригіналу13.

Загальна теорія перекладу, за переконанням А.Д. Швейцера, охоплює всі різновиди перекладацької діяльності. Реальна перекладацька діяльність здійснюється перекладачами в різних умовах; перекладні тексти надзвичайно різноманітні за тематикою, мовою, жанровою приналежністю; переклади виконуються в письмовій чи усній формі. Усе це зумовлює існування різних видів перекладу.

Традиційно ж у теорії перекладу існує дві найпопулярніші класифікації видів перекладу: за характером перекладних текстів і за характером дій перекладача в процесі перекладу. Відносно до жанрово-стилістичної класифікації перекладу В.В.Сдобніков, О.В.Петрова, Л. Нелюбін та ін. теоретики перекладознавства розрізняють два функціональні виду перекладу: художній та інформативний переклад. До таких текстів належать усі матеріали наукового, ділового, суспільно-політичного та т. ін. характеру.

Перед тим, як почати розгляд художнього стилю, необхідно одразу зауважити, що художні  тексти рідко перекладаються для друку повністю та в «чистому вигляді». При цьому переклад замінюється більш коротким реферативним викладом22.

Перекладачу художньої літератури часто доводиться перекладати твори індивідуального характеру англійських та американських авторів і перекладач має бути добре ознайомлений зі стилістичними особливостями самого письменника з інших перекладів його творів.

За А.В. Федоровим існують 3 основних принципи перекладу метафор у теорії й практиці перекладу [31]:

1) Калькування - збереження образу, коли це можливо. Калькування - це спосіб перекладу лексичної одиниці оригіналу шляхом заміни її складових частин - морфем або слів (у випадку сталих словосполучень) їхніми лексичними відповідностями в мові перекладу. Сутність калькування полягає в створенні нового слова або стійкого сполучення , що копіює структуру вихідної лексичної одиниці. Саме так чинить перекладач, перекладаючи an emerald ribbon of fields and foliage як «окаймляти смарагдовою зеленню полей та дерев», the Red Land of the ancient texts як «в давніх свитках названа Красною Землею», black frost як «тріскучий мороз». У ряді випадків використання прийому калькування супроводжується зміною порядку проходження елементів, що калькуються : first-strike weapon - зброя першого удару, land-based missile - ракета наземного базування,

2) Додавання \ опущення використовується в тих випадках, коли міра припускаємої  подібності у вихідній мові та мовах, що перекладають, різна. Інколи потрібна експлікація припускаємого у вихідному тексті змісту (прийом додавання): It would require more than unsuitably clad, garrulous crowds to rob the Valley of the Kings of its grandeur. Потрібно щось більш  серйозне, ніж натовпи крикливо одягнених, балакучих туристів, щоб лишити величаву Домну Царів її пишності. Експлікація як спосіб перекладу дозволяє заповнити ефект конфлікту двох способів вербального відображення дійсності. Очевидно, англійськими читачами авторська відстороненність буде сприйматися як нормативний спосіб відображення подій, росіянами - як емоційне «замовчування». У вихідному тексті домінують засоби, що створюють эмотивний ефект.

Однак у деяких випадках перекладачеві доводиться діяти протилежним чином, тобто імплікувати інформацію – опускати  словесно виражене у вихідному тексті.

3) Заміна образу - щоб передати ту думку, що закодована в авторській метафорі, перекладач прибігає до заміни на образ більш традиційний і зрозумілий для читача: flag-waver - агресивно або патріотично настроєна людина; будь-яка пісня, книга, пєса на патріотичну тему; star-gazer   - ідеаліст. Заміни необхідні через розходження в обох мовах. Що можливо в одній, то часто буває неможливо в іншій. Перекладач теж змушений вдатися до замін через мовні невідповідності.

Вміння прибігати до адекватних замін, жертвувати менш істотним заради досягнення рівноцінного ефекту вимагає від перекладача такту, спритності й винахідливості. Тільки при наявності цих якостей перекладач може досягти адекватності при перекладі.

Однією із причин, що викликає труднощі при перекладі, є складність семантичної структури метафори, тому нами робиться спроба зіставлення метафор вихідного тексту і їхніх відповідностей у тексті перекладу після того, як розкрита їхня семантична структура.

Порівняння семантичних структур відповідностей метафор перекладу із семантичними структурами метафор оригіналу показало, що на підставі принципу еквівалентності всі відповідності перекладу можна розділити на дві групи:

1. Структурно-еквівалентні. До цієї групи можна віднести всі випадки перекладу метафоричних висловлень метафоричними висловленнями, коли метафори, вихідні структури яких містять інформацію, еквівалентну інформації оригіналу. або метафори, структура яких  несе більш широку інформацію у порівнянні зі структурою оригіналу .

2. Структурно-нееквівалентні. В групі структурно-нееквівалентних відповідностей можна виділити  переклад метафори нейтральним засобом або образом, не еквівалентним оригіналу, що приводить до втрати її структури й прагматики, і, отже, веде до втрати образа або переклад метафори порівнянням, при якому в структурі порівняння перекладу найчастіше явно виражені відносини між поняттями метафори, причому об'єкт метафори входить у порівняльний зворот.

Отже, переклад таких явищ як метафора потребує особливої уваги та максимальної точності, так як текст,що ми перекладаємо несе у собі образи автора як носія мови, культурних реалій та асоціацій, та образи перекладача як носія своєї мови і культури.  Основою передачі метафори у різних мовах основані на загальнолюдських уявленнях про реальність або специфічні поняття для окремої культури, тобто основані на уявленнях, властиві лише носіям даної культури, і котрі незрозумілі для носія іншої культури.

Метафорично-образні засоби сучасних розважальних ЗМІ – не тільки прийом зображення, - це засіб мислення, сприйняття світу. Ці засоби мають соціальний характер: метафора  показує, як образ світу відбивається у суспільній свідомості і яким він є.


ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

В сучасній мовознавчій науці яскраво проявляється тенденція використовувати метафору в різних напрямах: семіотиці, психолінгвістиці, соціолінгвістиці, когнітивному мовознавстві, структурній лінгвістиці і, звичайно, стилістиці.

1. У ході дослідження було розкрито поняття метафори у сучасному мовознавстві. У лінгвістику метафора прийшла з риторики, де вона розглядалась як засіб образотворчого мовлення та естетики. Термін «метафора» вперше був вжитий Ізократом в «Evagorus» (383 р. до н.е.). Слово «метафора» із грецького - переносити. Найбільш загальне визначення метафори - троп, перенесення властивостей одного предмета (явища) на іншій на підставі ознаки, загальної для обох членів, що зіставляються.

Також лінгвісти намагались дістатися суті метафори, дослідити її природу і механізми, розглядаючи метафору під різними кутами зору. Це зумовило появу численних типологій. Таким чином, за структурним принципом метафори поділяються на прості та поширені. Згідно класифікації, яку запропонувала Н. Д. Арутюнова, можна виділити образні, номінативні, когнітивні і генарелізуючі метафори. На основі морфологічного підходу до структурної класифікації виділяють такі метафори: іменникові, прикметникові та дієслівні.

2. Визначені стилістичні функції метафори. Головною серед них є збереження образності. Відомо, що образи постійно викликають у пам'яті людини зорові, слухові й тактильні відчуття. Але тільки яскраві, основані на відчуттєвому сприйнятті образи, збуджують діяльність уяви та здатні призвести до художнього ефекту і передати суб'єктивну модальність авторського ставлення. Що ж стосується так званих мертвих образів, яких набагато більше  у будь-якому журналістському тексті, в будь-якій мові,  вони теж здатні стати основою стилістичної авторської системи, як це відбувається, наприклад, у Стендаля, де формується зовсім особливий індивідуальний антистиль із своїми механізмами формування авторської «необразної» модальності.

3. У роботі теоретично обґрунтовані способи перекладу метафори як наукова проблема. При перекладі метафор в  використовуються такі способи: 1) Калькування – збереження образу, коли це можливо.           2) Додавання \ опущення використовується в тих випадках, коли міра припускаємої  подібності у вихідній мові та мовах, що перекладають, різна. 3) Заміна образу – щоб передати ту думку, що закодована в авторській метафорі, перекладач прибігає до заміни на образ більш традиційний і зрозумілий для читача. Заміни необхідні через розходження в обох мовах. Що можливо в одній, то часто буває неможливо в іншій.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ МЕТАФОР У ТВОРІ «АЕРОПОРТ» АРТУРА ХЕЙЛІ

2.1. Загальна характеристика метафор у творі «Аеропорт» Артура Хейлі

У вивченні метафор головне значення відводиться основним лексичним значенням слова. Але й тут існують деякі проблеми, тому що в даному випадку мова йде про іменник у ролі метафори до позиції предиката, додатки і до поєднання з родовим відмінком іншого іменника. Але характеризує функція метафори вимагає свого вираження у формі присудка. Н.Д. Арутюнова пише: «Теза про те, що метафора співвіднесена з позицією предиката, не передбачає, що будь-яке фігуральне за своїм змістом присудок є метафорою. Метафора в присудок стикається з обмеженнями, обумовленими морфологічними та лексико-семантичними чинниками » [3, с. 5]. Питання про синтаксичному оформленні метафор також вважається невирішеним, і складність його посилюється можливістю поєднання в одній і тій же мовної одиниці декількох тропів. Так, метафора може бути гіперболічної, метонімічно, іронічної, існують метафоричні порівняння, метафоричні перифрази.

Більша продуктивність дієслова в процесі метафоризації пояснюється саме природою тієї частини мови, яка має чимало синонімічних форм, що представлені категоріями виду, часу, особи, стану. Причому, семантика дієслова відрізняється абстрактністю, що дає більші можливості для узагальнення характеру дії, перенесення його на інші предмети і явища.[3]

Дієслівні ознаки відкривають невичерпні можливості для виникнення найбільш різноманітних семантичних відношень. Що стосується художніх текстів, то в цьому жанрі, за влучним виразом В.Русанівського, «метафоричний образ, побудований на дієсловах, виступає як спосіб подвоєного бачення світу: реальне представляється на фоні фантастичного, створеного уявою поета» [18].

У чималій кількості прикладів із творчості англійського письменника Артура Хейлі розкривається процес метафоризації тематичних груп дієслів, що позначають внутрішній світ людини, фізичні дії, а також багато інших аспектів руху чи стану атрибутів реальної дійсності. Найбільш поширеними є метафори, що відображають внутрішній світ людини. Переважно це словосполучення (як прислівні, так і не прислівні) типу «дієслово + іменник» [18]. Так, наприклад:

• "Driving down the dangerous terrains of Guatemala was nothing but playing with fire in the belly."

• "The defense attorney - Mel Bakerfeld never misses on winning an argument.."

• "Even before the project started, Cindy’s thoughts were already on the wings"

Метафоричні словосполучення, компонентами яких виступають дієслова зі значенням «хвилювання або переживання будь-яких почуттів, стану» найчастіше є традиційними поетичними й індивідуально-авторськими метафорами. Психічний стан людини передається метафорами, в яких використовується семантика дієслів мовлення, пов’язаних зі звуковими асоціаціями, наприклад:

• “Her voice is music to his ears.”

• “Nothing is changeable but her nightingale song”

• “The crying of the airplanes was making him mad”

Найбільшу групу індивідуально-авторських метафоричних структур метафоричних структур типу «дієслово + іменник» представляють ті, в яких зображуються явища природи. Це приклади такого типу:

• "But my heart is a lonely hunter that hunts on a lonely hill."

• "The rain came down in long knitting needles."

• "The streets were a furnace, the sun an executioner."

2. 2   Структурна класифікація метафор у творі «Аеропорт» Артура Хейлі

Метафора - це твердження про властивості об'єкта на основі деякого подібності з уже позначеним у переосмислено значенні слова. Тут можливий гіпотетичний домисел і превалює суб'єктивне початок у погляді на дійсне. Тому метафора так широко експлуатується в кваліфікативно-оцінної діяльності свідомості. Техніка метафори - основний прийом непрямої номінації. Ця закономірність обумовлена ​​тим, що при формуванні непрямих найменувань у переосмисляет значенні актуалізуються ті ознаки, які істотні щодо сенсу і детонації опорного найменування. Це створює умови для предикації об'єктам нових, невласних для них ознак, а тим самим - для стрибкоподібного розвитку нового сенсу за рахунок інтерференції вже позначених попередньому значенні властивостей об'єкта і зрощення з ним ознак, атрібутіруемих знову позначається «зі сторони» опорного найменування. [14]

Проаналізувавши твір Артура Хейлі ми розглянули класифікацію метафор за приналежністю до певної частини мови і згідно якої було виділено 3 типи: іменникова, прикметникова та дієслівна.

Іменникова:

Іменники використовуються в основному для називання предметної дійсності. Тому іменникова метафора — це метафора-номінація, що переважно має емоційно-оцінне навантаження. Визначальну роль у процесі метафоризації відіграють ознаки предмета чи явища, назва якого набуває переносного значення, конотації, що супроводжують слово-оболонку[14]. Іменникові метафори становлять основний масив метафорики у художньому творі Артура Хейлі:

The family nest - сімейне гніздечко

Money was now his light - гроші зараз були світлом для нього

Pretty penny - кругла сума.

Crown of red-gold hair - корона золотисто - рудого волосся.

Прикметникова:

За допомогою прикметника виражається пасивна ознака предмета чи явища. Прикметникова метафора — це метафора-характеристика, що виражає пасивну ознаку предмета чи явища, поєднує функції номінації і дескрипції з акцентом на дескриптивність метафоричного вислову. Прикметникова метафора трапляється в художніх творах частіше за іменникову.[14] Прикметникові метафори часто функціонують паралельно з відповідними за змістом іменниковими метафорами:

Newborn idea – новонароджена ідея

Sick imagination – хвора уява

cold grey eyes - холодні сірі очі

sad blow - прикрий удар

Дієслівна:

Дієслівна метафора є найцікавішою стилістичною фігурою, що базується на транспозиції та за допомогою якої виражається активна ознака предмета. Дієслово передає інформацію про динаміку розвитку явища, про процесуальність та змінність, про діяльність, яка може перетворювати дійсність за подібністю до інших процесів[14]:

She poured out the whole story - вона вилила всю історію

Had had his eye on a house - поклав очей на будинок.

She held a peculiar position amongst them - вона займала дивну позицію серед них.

2. 3 Особливості перекладу метафор у творі «Аеропорт» Артура Хейлі.

Аналізуючи переклад твору Артура Хейлі «Аеропорт» ми зосередили свою увагу на особливостях структурно-еквівалентного та структурно - нееквівалентного типів перекладу, а також на збереженні принципів експресивної та емоційної адекватності перекладу даного твору. Наведемо приклади метафор, які ми зустріли в тексті та проаналізуємо їх.

«Temperament protested - характер протестував.» Когнітивна метафора заснована на вживанні іменника в предикативній кваліфікуючу функції. Іменник «temperament», вжите в метафоричному значенні саме по собі не може «протестувати», але все-таки тут таке перенесення можливий, тому що під даною одиницею мається на увазі «man - людина». А саме «man 's temperament». Таким чином, в наявності процес когнітивної концептуальної деривації. Іменник «temperament» вербалізує вже існуюче поняття «man 's temperament». Вторинна номінація виступає як особливий вид представлення знань.

«Bandied from mouth to mouth - переходити з вуст у вуста.» Метафорична одиниця «mouth - рот, вуста» є когнітивної метафорою, де метафоричне перенесення здійснюється при вживанні іменника в предикативній кваліфікуючу функції. У даному випадку іменник «mouth - рот, вуста» виступає в новому оточенні. Це перенесення можливий, так як «рот, вуста» вживається у значенні «людина, яка передає будь-яку інформацію». Відбувається процес когнітивної деривації. Вторинна номінація виступає як особливий тип представлення знань.

«Hold on – And they shot up through the clouds. A minute later, they burst out into a blaze of sunlight. It was a different world. The wheels of the car skimmed the sea of fluffy cloud, the sky a bright, endless blue under the blinding white sun».

«Тримайся! — і вони рванули крізь хмари. За хвилину опинилися вже під яскравим сонечком. То був зовсім інший світ. Колеса машини ковзали поверхнею моря з пухнастих хмаринок. Ясну і безмежну блакить неба затопило сліпучо біле сонячне проміння.»

У наведеному прикладі прості речення послідовно передані простими реченнями, а складносурядне речення розбито на два простих, що відповідає загальній тенденції твору. Яскравість образної системи твору досягається за рахунок використання стилістичних засобів, зокрема епітетів, порівнянь, метафор, фразеологічних зворотів.

«Mel had cherished hopes - Мел плекав надії.» Когнітивна метафора, метафоричний перенос в якій здійснюється за допомогою дієслова у функції предиката. Дієслово «to cherish - плекати» вживається в новому оточенні, вербалізує вже існуюче поняття «to dream, to hope». Таке перенесення в даному випадку можливий, тому що даний дієслово в поєднанні з іменником «hope - надія» приносить нове значення «сподіватися». Вторинна номінація виступає як особливий вид представлення знань.

«A very sweet look had come into the old lady's face - дуже світлий погляд з'явився на особі старої дами.»  Метафоричне перенесення здійснюється при вживанні дієслова у функції предиката (had come into). У даному разі метафора носить емоційно-експресивний характер. Метафора принесла нове значення дієслова «to come into - з'являтися», причому перше значення даного дієслова «приходити в». Тут метафоричну конструкцію можна було уявити, як «the look of old lady 's face was sweet».

«Their faces said very plainly - на їхніх обличчях було ясно написано.» Когнітивна метафора, метафоричний перенос в якій здійснюється за допомогою іменника в предикативній кваліфікуючу функції. Іменник «face - особа» вживається в новому оточенні і утворює вторинну номінацію. Таким чином, дана одиниця вербалізує вже існуюче поняття «their looks were very plainly - у них був ясний погляд». Таким чином, вторинна номінація виступає як особливий вид знань.

 «She took a thing into her head - вона вбила собі щось у голову.» Метафоричне перенесення в цій когнітивної метафори здійснюється за допомогою дієслова у функції предиката. Слід зауважити, що дослівний переклад тут такий: «вона поклала собі щось у голову». Таким чином, ми бачимо, що дієслово «to take - брати» вживається в переносному значенні і реалізує вже існуюче поняття «think - думати». Отже, вторинна номінація представляється як особливий вид знань.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

Проаналізувавши твір Артура Хейлі «Аеропорт» було розглянуто класифікацію метафор за приналежністю до певної частини мови і згідно якої було виділено 3 типи метафор: іменникова, прикметникова та дієслівна. Серед досліджуваних прикладів 40% метафор є іменникові, 15% − прикметникові і 45% − дієслівні.

Проаналізовано способи реалізації метафоричного значення іменника: у сполученні з прикметником, який ужито в прямому.

Невисока частотність прикметникової метафори пов’язана з тим, що прикметник у ролі залежного члена словосполучення може залишатися поза увагою. Результати дослідження засвідчують відмінність між іменниковою та прикметниковою метафорами також на рівні експресивного навантаження, яке сильніше виявляється в тексті з метафорою-іменником. Метафоричне значення прикметника переважно реалізується в сполученні з іменником .

Дієслівні метафори якнайповніше відповідають особливостям художнього тексту: дієслово позначає дію і процес, динамічні ознаки, пов’язані зі змінами властивостей .

Аналізуючи твір Артура Хейлі «Аеропорт» ми зосередили свою увагу на особливостях структурно-еквівалентного та структурно - нееквівалентного типів перекладу, а також на збереженні принципів експресивної та емоційної адекватності перекладу даного твору. Був запропонований власний переклад, в якому метафора перекладалися не метафоричними виразами. Також були скоректовані недоліки, що були визначені при аналізі українською мовою. Аналіз показав, що переклад в цілому є еквівалентним оригіналу, але не завжди адекватним тому, що перекладач не завжди намагався зберегти емоційність та експресивність, яку вкладав в свій твір автор.

При перекладі було використані такі способи перекладу: описовий, додавання, опущення, заміни і калькування.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дипломній роботі ставилася мета дослідити особливості перекладу метафор у художньому творі Артура Хейлі «Аєропорт», і вона досягнута. Для досягнення поставленої мети необхідно було розв’язати певні завдання, що і було здійснено в ході дослідження.

        1. У ході дослідження було розкрито поняття метафори у сучасному мовознавсті. У лінгвістику метафора прийшла з риторики, де вона розглядалась як засіб образотворчого мовлення та естетики. Термін «метафора» вперше був вжитий Ізократом в «Evagorus» (383 р. до н.е.). Слово "метафора" із грецького - переносити. Найбільш загальне визначення метафори - троп, перенесення властивостей одного предмета (явища) на іншій на підставі ознаки, загальної для обох членів, що зіставляються.

Також лінгвісти намагались дістатися суті метафори, дослідити її природу і механізми, розглядаючи метафору під різними кутами зору. Це зумовило появу численних типологій. Таким чином, за структурним принципом метафори поділяються на прості та поширені. Згідно класифікації, яку запропонувала Н. Д. Арутюнова, можна виділити образні, номінативні, когнітивні і генарелізуючі метафори. На основі морфологічного підходу до структурної класифікації виділяють такі метафори: іменникові, прикметникові та дієслівні.

2. Визначені стилістичні функції метафори. Головною серед них є збереження образності. Відомо, що образи постійно викликають у пам'яті людини зорові, слухові й тактильні відчуття. Але тільки яскраві, основані на відчуттєвому сприйнятті образи, збуджують діяльність уяви та здатні призвести до художнього ефекту і передати суб'єктивну модальність авторського ставлення. Що ж стосується так званих мертвих образів, яких набагато більше  у будь-якому журналістському тексті, в будь-якій мові,  вони теж здатні стати основою стилістичної авторської системи, як це відбувається, наприклад, у Стендаля, де формується зовсім особливий індивідуальний антистиль із своїми механізмами формування авторської "необразної" модальності.

           3. Складена структурна класифікація метафор у творі «Аеропорт» Артура Хейлі. У чималій кількості прикладів із творчості англійського письменника Артура Хейлі розкривається процес метафоризації тематичних груп дієслів, що позначають внутрішній світ людини, фізичні дії, а також багато інших аспектів руху чи стану атрибутів реальної дійсності. Найбільш поширеними є метафори, що відображають внутрішній світ людини. Переважно це словосполучення (як прислівні, так і не прислівні) типу „дієслово + іменник”. Так, наприклад:

• "Driving down the dangerous terrains of Guatemala was nothing but playing with fire in the belly."

  4. Було визначено способи перекладу метафор у творі «Аеропорт» Артура Хейлі. Переклад таких явищ як метафора потребує особливої уваги та максимальної точності, так як текст,що ми перекладаємо несе у собі образи автора як носія мови, культурних реалій та асоціацій, та образи перекладача як носія своєї мови і культури.  Основою передачі метафори у різних мовах основані на загальнолюдських уявленнях про реальність або специфічні поняття для окремої культури, тобто основані на уявленнях, властиві лише носіям даної культури, і котрі незрозумілі для носія іншої культури.   

Аналізуючи переклад твору Артура Хейлі «Аеропорт» ми зосередили свою увагу на особливостях структурно-еквівалентного та структурно - нееквівалентного типів перекладу, а також на збереженні принципів експресивної та емоційної адекватності перекладу даного твору.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

  1.  Апресян Г.З. Ораторское искусство. М.:Наука, 1978. – 79 с.
  2.  Арнольд І.В. Стилістика. Сучасна англійська мова. Підручник для ВНЗ-4-е узд., випр. та доп. – М.: Флінта: Наука, 2002.  –        384 с. 
  3.  Артюнова Н.Д. // Теория метафоры. – М.: Астрель, 1992.  –  С.5  56 
  4.  Артюнова Н.Д. Языковая метафора (синтаксис и лексика) – В: Лингвистика и поэтика. – М., 1979. – С.159-195
  5.  Бархударов Л.С. Мова і переклад. – М.: Міжнародні відносини, 1975. 235 с.
  6.  Блэк М. Метафора // Теория метафоры: Сб. - М.: Прогресс, 1990. – С.153-172
  7.  Брандес М.П., Иванова Т.П. Стилистическая интерпретация текста. – М.: Высшая школа, 1991. – 143 с.
  8.  Будаев Э.В. Гендерная специфика политической метафорики // Вопросы когнитивной лингвистики. – Тамбов, 2006. – № 1. – С.88-92
  9.  Васильева Е.Г. Политический имидж: содержательный и
    функциональный аспекты. Волгоград., 1995. – 16 с.
  10.  Виноградов В. В. Стиль Пушкина. – М.: Худ.лит, 1945.  – 107 с.
  11.  Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка. –М.:Астрель, 1958.  233 с.
  12.  Гальперин И.Г. Текст как объект лингвистического исследования. – М., 1981. – 257 с.
  13.  Гудков Л.Д. Метафора и рациональность. – М.: Русина, 1994. 420 с.
  14.   Дацишин Х. П. Морфологічний і синтаксичний принцип структурної класифікації метафор у політичному дискурсі (за матеріалами сучасної періодики): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.08. – Львів, 2005. – 18 с. 
  15.  Денисов В.Ф. Интонационная структура фраз, передающих комплекс эмоций от недовольства до ярости в английской речи (экспериментально-фонетическое исследование): Автореф. дис. – 1973. – 20 с.
  16.  Єфімов Л.П., Яснецька О.А. Стилістика англійської мови: дискурсивний аналіз. Учбово-навчальний посібник. – Вінниця: Нова Книга, 2004. 240 с.
  17.  Каслова А. А. Метафорическое моделирование президентских выборов в России и США (2000 г.): Дис. … канд. филол. наук. – Екатеринбург, 2003.
  18.  Кулиев Г.Г. Метафора и научное познание. – Баку: Элм, 1987. – 156 с.  
  19.   Комісаров В.Н. Лінгвістика перекладу – М.: Міжнародні відносини – 1980. 167 с.
  20.   Лакофф Дж., Джонсон М.  Метафоры, которыми мы живем   Едиториал УРСС, 2004 г. 256 c.
  21.   Лингвистический энциклопедический словарь.— М., 1990. – С.298-299
  22.  Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика: Навчальний посібник. –  К.: Вища школа, 2003. 311 с.
  23.   Найда Ю. А. Процедура аналізу компонентної структури референційного значення. – М., 1983.208 с.
  24.   Паршин А. Теорія і практика перекладу. – М.: Російська мова, 2000. – 161 с.
  25.  Скребнев Ю.М. Основы стилистики английского языка: Учебник для ин-тов и фак. иностр. яз.– М.: Издательство Астрель, Издательсво АСТ, 2003. 221 с.
  26.  Степанов Ю.С. В трехмерном пространстве языка: Семиот. проблемы лингвистики, философии, искусства - М.: Наука, 1985. – 335 с.
  27.  Словарь литературоведческих терминов. – М.: Просвещение, 1974. – 510 с.
  28.   Телия В.Н. Номинация// Энциклопедический лингвистический словарь. М., 1990. – С.128-129, С.410-411
  29.   Теория метафоры. Сборник переводов. – М.: Прогресс, 1990. – 512 с.
  30.  Тимошенко Ю.В.  Метафора в структурі художньої свідомості: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 — К., 2001. 20 с.
  31.   Федоров А.В. Основи загальної теорії перекладу. – М. : ООО Філологія три, 2002. 416 с.
  32.  Филимонова О.Е. Язык эмоций в английском тексте (когнитивный и коммуникативный аспекты). – СПб., 2001. – 259 с.
  33.  Чабаненко В. А. Стилістика експресивних засобів української мови – Запорізький державний університет.
  34.  Чудинов А. П. Метафорическая мозаика в современной политической коммуникации. — Екатеринбург, 2003, – 248 с.
  35.  Arthur Hailey  Airport // A Beintam Book, 1970, – 328 c.
  36.  Bickerton Derek. Prolegomena to a Linguistic Theory of Metaphor. — Foundations of Language, V, 1969, № 1.
  37.  Korunets  I. V. Theory and Practice of Translation. – Vinnytsia.: 2001. – Nova Knyha Publishers. – 446 p.
  38.  Musolff A. Metaphor and conceptual evolution // metaphorik.de. – 2004. – № 7. – 55-75 p.
  39.  Nida E.A. Language Structure and Translation. – Standford: California, 1975. –  283p.
  40.  Jose Ortega-y-Gasset. Las dos grandes metaforas. - In: Ortega-y-Gasset J. Pbras Completas. Tomo 2., Madrid, 1966, p. 387-400.

Додатки

Abstracts from “Airport” by Arthur Heyley

Out on the airfield, runway three zero was out of use, blocked by an Aéreo-Mexican jet---a Boeing 707---its wheels deeply mired in waterlogged ground beneath snow, near the runway's edge. Two hours of intensive effort had failed to get the big jet moved. Now, Aéreo-Mexican, having exhausted its own local resources, had appealed to TWA for help.

Causing special anxiety in American Airlines Freight was a shipment of several thousand turkey poults, hatched in incubators only hours earlier. The precise hatching-shipping schedule---like a complex order of battle---was set up weeks ago, before the turkey eggs were laid. It called for delivery of the live birds on the West Coast within forty-eight hours of birth, the limit of the tiny creatures' existence without their first food or water. Normally, the arrangement provided a near-hundred percent survival. Significant also---if the poults were fed en route, they would stink, and so would the airplane conveying them, for days afterward. Already the poults' schedule was out of joint by several hours. But an airplane had been diverted from passenger to freight service, and tonight the fledgling turkeys would have priority over everything else traveling, human VIPs included.

Hold on – And they shot up through the clouds. A minute later, they burst out into a blaze of sunlight. It was a different world. The wheels of the car skimmed the sea of fluffy cloud, the sky a bright, endless blue under the blinding white sun.

Mel nodded, resisting a temptation to take over and direct the search himself for the missing truck and driver. His temperament protested . Action would be a therapy. The cold of several days, and dampness with it, had made Mel's old war injury ache again---a reminder of Korea which never left him---and he could feel it now. He shifted, leaning, letting the good foot take his weight. The relief was momentary. Almost at once, in the new position, the ache resumed.

There were some who would find it hard to believe that a man could be in peril of death from exposure at a center of civilization like an airport, but it could happen just the same. That story bandied from mouth to mouth. The lonelier limits of the airport were no place to wander without bearings on a night like this. And if the driver decided to stay with his truck and keep the motor running for warmth, it could quickly be covered by drifts, with deadly carbon monoxide accumulating beneath.

The sweat, in increasing quantity, was gleaming on Danny's balding head. Mel was aware that Danny disliked running the Snow Control Desk and was happier in his own department of airport planning, sifting logistics and hypotheses of aviation's future. Mel had cherished hopes - Мел плекав надії. Such things were comfortably projected well ahead, with time to think, not disconcertingly here-and-now like the problems of tonight. Just as there were people who lived in the past, Met thought, for the Danny Farrows, the future was a refuge. But, unhappy or not, and despite the sweat, Danny was coping.

Mel groaned. The community of Meadowood, which adjoined the southwest limits of the airfield, was a constant thorn to himself and an impediment to flight operations. Though the airport had been established long before the community, Meadowood's residents complained incessantly and bitterly about noise from aircraft overhead. Press publicity followed. It attracted even more complaints, with increasingly bitter denunciations of the airport and its management. Eventually, after long negotiations involving politics, more publicity and---in Mel Bakerfeld's opinion---gross misrepresentation, the airport and the Federal Aviation Administration had conceded that jet takeoffs and landings directly over Meadowood would be made only when essential in special circumstances. Since the airport was already limited in its available runways, the loss in efficiency was considerable.

An airport, any airport, was an odd complexity of overlapping authority. No single individual had supreme command, yet no one segment was entirely independent. As airport general manager, Mel's was closest to an over-all assignment, but there were areas where be knew better than to intrude. Air Traffic Control was one, airline internal management another. He could, and did, intervene in matters affecting the airport as a whole or the welfare of people using it. He could peremptorily order an airline to remove a door sign which was misleading or faded to conform to terminal standards. But what went on behind the doors was, within reason, the airline's exclusive business.

Mel replaced the Snow Desk telephone. On another line, Danny Farrow was arguing with the parking lot supervisor, a harassed individual who for several hours had been fielding irate complaints from marooned car owners. People were asking: didn't whoever ran the airport know it was snowing? And if they did, why didn't someone get on the ball and move the stuff so a man could drive his car anywhere at any time, as was his democratic right?

He plodded in the fur-lined boots toward his desk. A glance at a typed reminder from his secretary confirmed what he had just recalled. Tonight there was another of his wife's tedious charity affairs. A week ago, reluctantly, Mel had promised to attend. It was a cocktail party and dinner (so the typed note said), downtown at the swank Lake Michigan Inn. What the charity was, the note didn't specify, and, if it had ever been mentioned, he had since forgotten. It made no difference, though. The causes with which Cindy Bakersfeld involved herself were depressingly similar. The test of worthiness---as Cindy saw it---was the social eminence of her fellow committee members.

Mel sighed. There were days on which it seemed to him that his home life was disintegrating all at once. Roberta, he could tell, was in what Cindy called one of her snotty moods. Did all fathers, he wondered, abruptly lose communication with their daughters at age thirteen? Less than a year ago, the two of them had seemed as close as father and daughter could be. Mel loved both his daughters deeply---Roberta, and her younger sister, Libby. There were times when he realized they were the only reasons his marriage had survived. As to Roberta, he had known that as a teen-ager she would develop interests which he could neither share nor wholly understand. He had been prepared for this. What he had not expected was to be shut out entirely or treated with a mixture of indifference and condescension. Though, to be objective, he supposed the increasing strife between Cindy and himself had not helped. Children were sensitive.

Pausing, he surveyed the thronged concourse below, which seemed to have become even busier within the past half-hour. In waiting areas, every available seat was occupied. Newsstands and information booths were ringed by crowds, among them many military uniforms. In front of all airline passenger counters were line-ups, some extending around corners out of sight. Behind the counters, ticket agents and supervisors, their normal numbers swelled by colleagues from earlier shifts retained on overtime, had schedules and passage coupons spread out like orchestral scores.

Few among the eighty thousand or so air travelers who thronged the terminal daily ever glanced up at the executive mezzanine, and fewer still were aware of Mel tonight, high above them, looking down. Most people who thought about airports did so in terms of airlines and airplanes. It was doubtful if many were even aware that executive offices existed or that an administrative machine---unseen, but complex and employing hundreds---was constantly at work, keeping the airport functioning.

There was fifteen years or so difference in age between the two women. The girl was not much more than twenty, Tanya in her late thirties. A very sweet look had come into the old lady's face.Watching, Tanya felt the gap to be greater than it was. It came, she supposed, from having been exposed to marriage, even though briefly and a long time ago---or so it seemed.

She thought: it was the second time she had been conscious of her age today. She took a thing into her head .The first was while combing her hair this morning; she had seen telltale strands of gray among the short-cropped, flamboyant red. There was more of the gray than last time she had checked a month or so ago, and both occasions were reminders that her forties---by which time a woman ought to know where she was going and why---were closer than she liked to think about. She had another thought: in fifteen years from now, her own daughter would be the same age as the girl who was crying.

Уривки з твору Артура Хейлі «Аєропорт»

Пояснювалося це тим, що вийшла з ладу злітна посадочна смуга три нуль : "боїнг 707" авіакомпаній "Аэрео Мехикан" при зльоті трохи з'їхав з бетонованого покриття і відразу застряг в землі, що розкиснула під снігом. Ось вже дві години, як люди билися, намагаючись зрушити з місця величезний лайнер. І тепер компанія "Аэрео Мехикан", вичерпавши власні ресурси, звернулася по допомогу до " ТВА".

Особливе хвилювання у службовців викликав вантаж авіакомпанії "Америкен Эйрлайнз" - декілька тисяч індюшат, котрі всього дві - три години тому вилупилися з яєць. Графік їх появи на світ і подальшої відправки літаком розробляється за багато тижнів до того, як індичка сідає на яйця. По цьому графіку живі птахи мають бути доставлені на Західне узбережжя через сорок вісім годин після народження - граничний термін, впродовж якого крихітні істоти можуть прожити без їжі і питва. При дотриманні цих умов доставку вдається здійснити без втрат. Якщо ж індюшат в дорозі погодувати, вони не лише пропахнуть самі, - пропахне і літак, так що потім до нього декілька днів не увійдеш. І ось тепер графік був порушений вже на декілька годин. Тому вирішили зняти один літак з пасажирської лінії і надати його індюшатам - ніжний вантаж отримував, таким чином, пріоритет над усіма вантажами і пасажирами, включаючи навіть "особливо важливих персон".

Мел кивнув. Йому дуже хотілося самому взятися за справу і відшукати зниклий " пікап" і шофера. Але він подавив в собі це бажання, хоча будь-яка діяльність була б для нього зараз на користь. Холодна, сира погода, що стояла ці декілька днів, відродила біль в покаліченій нозі, нагадуючи про Корею. Він змінив позу, перенісши усю тяжкість тіла на здорову ногу. Але полегшення було лише хвилинним. І біль дуже скоро оновився.

Знайдуться такі, які ні за що не повірять, що людина може загинути тут, в центрі цивілізації, тільки через те, що знаходиться під відкритим небом, і проте це цілком може статися. Далекі околиці льотного поля не місце для прогулянок в таку ніч. Якщо ж шофер вирішить сидіти в машині з включеним мотором, то його швидко занесе снігом, і він може потім померти від скупчення вуглекислого газу.

Краплини поту покривали тепер уже усю лисину Денні. Мел розумів, що Денні працює у пульта згнітивши серце: йому більше до душі те, чим він зазвичай займається, плануючи діяльність аеропорту, будуючи гіпотези і логічні припущення про майбутнє авіації. Ось там можна роздумувати неспішно, прикинути заздалегідь усі можливості, а не вирішувати проблему на ходу, негайно. І Мел  подумав, що є люди, які живуть минулим, а є такі, як Денні Ферроу, які біжать від сьогодення в майбутнє. Але щасливий зараз був Денни або нещасливий, він все-таки справлявся із справою, хоч і потів.

Мел чортихнувся. Містечко Медоувуд, розташоване на юго заході від аеропорту, було як заноза у нього в мозку і немало ускладнював йому роботу. Хоча аеропорт був побудований задовго до містечка, жителі Медоувуда невпинно, в найрізкішій формі скаржилися на шум, який створюють літаки, пролітаючи у них над головою. У цю кампанію незабаром вплуталася преса, що спричинило нові скарги і люті нападки на аеропорт і його керівництво. Нарешті, після довгих переговорів, після галасу у пресі і, на думку Мела Бейкерсфелда, серйозних затримок, де чималу роль вже грала політика, аеропорту і Федеральному управлінню авіації довелося піти на поступки і обіцяти, що реактивні літаки пролітатимуть над Медоувудом лише в крайніх і особливих випадках. Проте, оскільки злітних посадочних смуг і так не вистачало, це рішення значно скорочувало можливості аеропорту.

Аеропорт - будь-який аеропорт - це складний механізм, і управляти їм нелегко. Немає такої людини, яка відповідала б за все, але і самостійно функціонуючих ділянок теж немає: все переплетено і взаємозв'язане. Як керівник аеропортом, Мел мав найбільшу повноту влади, і проте були такі сектори, в роботу яких він намагався не втручатися. Одним з них був командно диспетчерський пункт, іншим - представництва авіакомпаній. Мел міг втручатися і втручався в питання, пов'язані з діяльністю аеропорту в цілому або з обслуговуванням пасажирів. Він міг, наприклад, наказати авіакомпанії зняти з дверей табличку, яка, на його думку, збивала з пантелику пасажирів або не відповідала прийнятим на аеровокзалі стандартам. Але те, що відбувалося за дверима, на яких красувалася ця табличка, авжеж, знаходилося у веденні самої авіакомпанії.

Мел поклав трубку на важіль. По іншому телефону Денні Фэрроу сперечався з контролером автостоянки, абсолютно замученим скаргами, які упродовж останнього часу поступали від власників машин, застряглих в снігу. "Та що ж це таке, - говорили йому, - невже ваші начальники в аеропорту не знають, що йде сніг? А якщо знають, так чому ж, хай йому біс, ніхто не поворушиться і не розгребе усю цю мерзенність, щоб люди могли вивести свою машину, коли їм треба! Чи ми вже втратили свої демократичні права"?

Важко крокуючи в хутряних чоботях, він підійшов до письмового столу. Поглянув на пам'ятку, віддруковану секретаркою, і зрозумів: так воно і є. Він згадав, що саме сьогодні увечері відбудеться одне з цих нудних благодійних зборищ, які відвідує його дружина. І минулого тижня Мел згнітивши серце обіцяв бути присутнім на ньому. Мав відбутися коктейль і вечеря у фешенебельному "Лейк Мічіган Инн"(так значилося в пам'ятці). А ось на честь чого влаштовують це благодійне зборище, в пам'ятці сказано не було. Можливо, дружина і говорила йому, не він забув. Та і чи не все рівно! Сінді завжди брала участь в одних і тих же зборах, причому напрочуд нудних. Головне, на її думку, було не в ідеї, а в громадському положенні, яке займали пані-благодійниці, що засідали з нею в різних комітетах.

Мел зітхнув. У інші дні йому здавалося, що його домівка розсипається по частинах. Приміром, Роберта сьогодні - явно в " кусючому" настрої, як виражалася її мати. Невже усі батьки, подумав Мел, втрачають контакт зі своїми дочками, коли їм виповнюється тринадцять років? Всього який там рік тому вони були надзвичайно дружні - як тільки можуть бути дружні батько і дочка. А Мел любив обох дочок - і Роберту і молодшу Ліббі. Він часто думав про те, що тільки завдяки ним тримається його брак з Сінді. Він, звичайно, розумів, що з роками у Роберти повинні з'явитися інтереси, яких він не зможе ні розділити, ні зрозуміти. Він був готовий до цього. Але він ніяк не чекав, що вона так скоро відійде від нього або відноситиметься до нього з такою байдужістю і навіть зневагою. Правда, якщо дивитися на справу об'єктивно, не можна не визнати, що незлагода між ним і Сінді не могла не сприяти поглибленню цієї прірви. Діти - вони все відчувають.

Несподівано він зупинився і подивився вниз, на зал,  що кишів, як мурашник, де за останні півгодини, здавалося, набралося ще більше народу. Усі крісла для очікування були зайняті. Стійки інформації і довідкового бюро були схожі на острівці, оточені морем людей, серед яких було немало військових. Перед стійками реєстрації пасажирів витягувалися довгі черги - інші, звиваючись, йшли так далеко, що кінця не було видно. За стійками знаходилося удвічі більше касирів і інспекторів - черговим допомагали співробітники, залишені з попередніх змін, і перед ними, як партитура на диригентському пульті, лежали розклади рейсів і схеми розміщення пасажирів в літаку.

Лише небагато з вісімдесяти тисяч пасажирів, що щодня проходять через центральний зал, піднімають очі вгору - туди, де розміщається адміністрація, а сьогодні таких було ще менше, тому майже ніхто не помічав Мела, що стояв там і що дивився вниз. Для більшості пасажирів аеропорт - це авіарейси і літаки. Багато людей, напевно, поняття не мають про те, що в аеропорту взагалі є службові кабінети або якась адміністрація, тоді як це складний, хоч і невидимий механізм, що складається з сотень людей, - механізм, який повинен працювати для того, щоб аеропорт міг функціонувати.

Але може бути, це і гарно, подумав Мел, спускаючись по ескалатору вниз. Якби люди більше знали, вони виявили б і недоліки в роботі аеропорту, і те, якими це відгукнеться для них небезпеками, і вже не з таким спокійним серцем вирушали б в дорогу.

Між двома жінками було приблизно п'ятнадцять років різниці. Дівчині ледве виповнилося двадцять, а Тетяні - підходило до сорока. Але дивлячись на неї, Тетяна відчула, що їх розділяє куди велика прірва. І прірва ця, пояснювалася, мабуть, тим, що Тетяна вже була у шлюбі - хоч і недовго і давно, але все таки була.

Другий раз за сьогоднішній день вона думала про свій вік. Вперше ця думка промайнула у неї, коли, розчісуючи уранці волосся, вона помітила срібні нитки у своїй короткій густій яскраво рудій гриві. Сивини стало куди більше, ніж приблизно місяць тому, коли вона уперше обернула на це увагу. І знову, як тоді, вона подумала про те, що сорок років - рубіж, коли жінка повинна вже чітко уявляти собі, куди і навіщо вона йде. А крім того, вона ще думала, що через п'ятнадцять років її власної дочці буде стільки ж, скільки цій Петсі Сміт, яка ридала зараз перед нею.

АНОТАЦІЯ

Древаль А.Є. Особливості перекладу метафор у художньому творі Артура Хейлі «Аеропорт»: Дипломна робота бакалавра. − Харків, 2012. − 56 с.

Дипломна робота присвячена вивченню особливостей функціонування метафор у художньому творі Артура Хейлі «Аеропорт». У роботі досліджуються українські та англійські метафоричні одиниці у функціональному аспекті, що зумовлено раціональним та описовим використанням внутрішніх мовних ресурсів, а також проводиться їх порівняльний аналіз. Окрема увага приділяється метафорам за приналежністю до певної частини мови, оскільки вони виступають підґрунтям мовних змін у перекладі художніх текстів. Досліджуються основні способи перекладу метафор.

АННОТАЦИЯ

Древаль А.Е. Особенности перевода метафор у художественном произведении Артура Хейли «Аэропорт»: Дипломная работа бакалавра. − Харков, 2012. − 56 с.

Дипломная работа посвящена изучению особенностей функционирования метафор в художественном произведении Артура Хейли «Аэропорт». В работе исследуются украинские и английские метафорические единицы в функциональном аспекте, что обусловлено рациональным и описывающим использованием внутренних языковых ресурсах, а также проводится их сравнительный анализ. Особое внимание уделяется, метафорам по приналежности к определенной части речи поскольку они выступают основой языковых изменений в переводе художественных текстов. Исследуются основные способы перевода метафор.

ABSTRACT

A.E. Dreval The features of translation the metaphor in the work of art of Arthur Heiley “Airport”: The. −Kharkiv, The Bachelor's Degree Qualification Paper 2012. − 56 p.

The Bachelor's Degree Qualification Paper is devoted to the studying of the peculiarities of the metaphor functioning in the work of art of Arthur Heiley “Airport”. It examines the Ukrainian and English metaphorical units in the functional aspect that caused by the efficient and describing usage of the internal language sources and also the comparative analysis is presented. Special attention is devoted to the metaphors according to certain part of speech: noun forming, adjective forming and verb forming as far as they are based on the language changes in translating the works of art. The main ways of metaphor translation is reviewed.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

62726. Гимнастика 15.78 KB
  Разновидности ходьбы На пра–во На право в обход по залу шагом марш Левой левой раз два три Руки на поясе ходьба на пяточках. Марш Руки за голову ходьба на носочках. Марш Руки на поясе ходьба на внешней стороне стопы.
62729. Информация. Информационные процессы. Способы подачи и кодирования информационных сообщений 108.23 KB
  Цели урока: Образовательная: формирование понятия об информации ее видах и свойствах; составить представление о понятии информационный процесс; создание условий для формирования понятий о каналах получения информации о формах представления информации...
62730. Power Point 67.88 KB
  Для того что бы первый слайд обрел свой в нем надо написать: Заголовок слайда Заголовок показывает какая тема там используется. Подзаголовок слайда Подзаголовок показывает кто выполнил какой преподаватель...
62731. Конституция Российской Федерации 20.51 KB
  Цель: продолжать формирование у обучающихся основ правовой культуры. Добиться усвоения учащимися: основных понятий; что такое Конституция и какова ее роль в жизни общества.
62733. В.П. Астафьев «Конь с розовой гривой» 33.12 KB
  Сколько лет прошло Сколько событий минуло А я все не могу забыть бабушкиного пряника того дивного коня с розовой гривой. Астафьева прививать любовь и внимательное отношение к слову на основе рассказа Конь с розовой гривой.
62734. В. П. Астафьев «Васюткино озеро». Мир природы и мир ребенка 27.12 KB
  Пробудить интерес к его личности; обучить учащихся аналитическому пересказу и анализу эпизода текста. Астафьева компьютер проектор экран учебники. Астафьев Повести.