98495

Похідні фінансові інструменти

Реферат

Финансы и кредитные отношения

Використання деривативів для багатьох учасників фондового ринку стало головним фактором у розвитку бізнесу і здійсненні торгових операцій. Отже у рефераті я хочу розглянути сутність похідних фінансових інструментів їх особливості характеристику основних видів а також звернути увагу на стан вітчизняного ринку деривативів.

Украинкский

2015-11-03

291.5 KB

1 чел.

16

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Кафедра міжнародних фінансів 

РЕФЕРАТ

з дисципліни “ФОНДОВИЙ РИНОК” 

Тема: « Похідні фінансові інструменти »

ВИКОНАЛА: 

Студентка Мамушева Катерина Віталіївна

курс ІІІ  , спеціальність 6104 

група 19

форма навчання  денна  

ПЕРЕВІРИЛА:

Фролова Тетяна Олександрівна

КИЇВ – 2009


План

Вступ

1. Сутність похідних фінансових інструментів.

2. Характеристика основних видів похідних фінансових інструментів.

3. Ринок деривативів в Україні.

Висновки

Список використаної літератури


Вступ

Дериватив – стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов’язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма деривативів і порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством.

Використання деривативів для багатьох учасників фондового ринку стало головним фактором у розвитку бізнесу і здійсненні торгових операцій. Ці інструменти незаслуговано звинувачують у руйнуванні потужних фінансових інститутів і вважають їх причиною світової фінансової кризи. З цього можна визначити велике значення обраної теми, адже розкриття сутності деривативів допоможе зрозуміти їх реальне значення для економіки.

Деривативи пов’язані із звичайними цінними паперами і по суті є віртуальними грошима. Зараз світовий ринок деривативів оцінюється експертами в 600 трильйонів доларів, при тому, що в минулому році весь світовий валовий внутрішній продукт був у десять разів меншим - 58 трильйонів доларів.

Вважається, що саме деривативи, пов’язані з американськими іпотечними облігаціями, здетонували нинішню світову фінансову кризу, причини якої, безумовно, більш фундаментальні. Очікуваний дев’ятий вал кризи пов’язують зі списанням „токсичних” деривативів, що перебувають на балансах фінансових установ, вартість яких перевищує світовий ВВП. Проте важливо вчасно і розумно оцінити обсяги і види деривативів, що підлягають вилученню. Адже торгівля деривативами порівнюється з ремеслом: здатність діяти дана не всім, а ремеслом може осягнути кожний.

Отже, у рефераті я хочу розглянути сутність похідних фінансових інструментів, їх особливості, характеристику основних видів, а також звернути увагу на стан вітчизняного ринку деривативів.


1.
Сутність похідних фінансових інструментів.

Похідний фінансовий інструмент – це фінансовий інструмент, який одночасно відповідає таким критеріям:

  •  розрахунки за ним здійснюються у майбутньому;
  •  його вартість змінюється внаслідок змін відсоткової ставки, курсу цінних паперів, валютного курсу, індексу цін, кредитного рейтингу (індексу) або інших змінних, які є базисними;
  •  не потребує початкових інвестицій.

У вітчизняному законодавстві поряд з терміном „похідні фінансові інструменти” використовується і термін „деривативи”. У Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” зазначається, що дериватив – це стандартний документ, який засвідчує право та/або зобов’язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому.

Товари, цінні папери, кошти тощо, які є предметом виконання зобов’язань за похідним фінансовим інструментом, називають базовим активом.

Вимоги до стандартної (типової) форми деривативів встановлюються Положенням про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 632, де також зазначається, що деривативи мають бути укладені у письмовій формі.

У Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” зазначається, що до деривативів належать: форвардні контакти, ф’ючерсні контракти та опціони. У світові практиці до похідних фінансових інструментів крім цих трьох інструментів, відносять ще й свопи. Це враховано у Законі України „Про цінні папери та фондовий ринок”, де зазначається, що крім згаданих вище трьох видів похідних цінних паперів, до фінансових інструментів належать також строкові контракти на обмін (на певну дату в майбутньому) – відсоткові, курсові чи індексні свопи.

Форвард, ф’ючерс, опціон і своп є основою класу похідних фінансових інструментів. Проте будь-який договір може бути визнаний суб’єктом господарювання як похідний у випадку, якщо він відповідає ознакам похідного інструменту. На практиці також зустрічаються вбудовані похідні інструменти, тому для правильної класифікації організаціям необхідно проаналізувати договір та визначити, чи відповідає він вимогам похідного фінансового інструменту.

Залежно від виду цінностей, які є предметом похідного контракту, деривативи поділяють на фондові, валютні та товарні. Під фондовим деривативом розуміють стандартний документ, який засвідчує право продати або купити цінний папір на обумовлену дату в майбутньому. Документ, який засвідчує право продати або купити валютну цінність на обумовлених умовах у майбутньому, визначають як валютний дериватив. Якщо ж предметом такого документу є біржовий товар (крім цінних паперів), він є товарним деривативом.

Правила випуску та обігу фондових деривативів встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, товарних деривативів – органом, на який покладаються функції регулювання товарного біржового ринку, а регулювання правил випуску та обігу валютних деривативів покладено на Національний банк України.

Постановою Кабінету Міністрів України „Про активізацію діяльності біржового ринку продукції агропромислового комплексу та необхідних для його потреб матеріально-технічних ресурсів” на Міністерство аграрної політики, а не на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, покладено функції затвердження правил випуску та обігу товарних деривативів у сфері біржового ринку, які стосуються товарних базових активів. Міністерство аграрної політики затвердило Правила випуску та обігу товарних деривативів (торгівлі товарними деривативами) на товарних біржах „Українська ф’ючерсна біржа” та „Київська агропромислова біржа”.

Товарні деривативи не належать до фінансових інструментів, оскільки передбачають фактичну поставку товарів. Якщо ж дериватив лише індексовано щодо ціни товару, але не передбачено можливості його фізичної поставки, то він належить до фінансових інструментів.

Похідні фінансові інструменти можуть використовуватися як з метою нейтралізації ризиків зміни цін на окремі позиції активів, так і в спекулятивних цілях.

Інструментом хеджування похідний фінансовий інструмент визначається після його первинного застосування. Для цілей хеджування можна використовувати частку інструменту хеджування (50% умовної суми контракту). Один похідний інструмент може визначатися як інструмент хеджування кількох ризиків, за умови, якщо дані ризики чітко ідентифіковані, за кожним з них можна оцінити ефективність. Також існує можливість показати, що даний інструмент хеджує конкретні позиції ризику.

У фінансовому менеджменті залежно від форми організації торгівлі всі інструменти хеджування поділяються на біржові та позабіржові. До біржових деривативів належать ф’ючерси, а до позабіржових – форварди та свопи. Опціони можуть укладатись як на біржовому, так і на позабіржовому ринку.


Переваги та недоліки використання біржових і позабіржових деривативів

Переваги

Недоліки

Біржові деривативи

  •  висока ліквідність ринку (позиція може бути відкрита та ліквідована у будь-який момент часу);
  •  висока надійність (контрагентом за кожною угодою є розрахункова палата біржі);
  •  порівняно низькі накладні витрати на укладання угоди;
  •  доступність (за допомогою засобів телекомунікації торгівля на більшості бірж може здійснюватись з будь-якої частини планети).
  •  строкові угоди жорстко регламентовані, існують обмеження на тип товару, розмір партії, умови та терміни поставки;
  •  не можливі операції з придбання чи продажу частини похідного фінансового інструменту;
  •  тривалість торговельної сесії обмежена, час роботи біржі опубліковано, торги проводяться за встановленими біржею правилами;
  •  потребують внесення маржі.

Позабіржові деривативи

  •  не існує жорсткої регламентації даних деривативів, тому вони враховують потреби суб’єктів господарювання на тип товару, розмір партії та умови поставки;
  •  прості товарні контракти торгуються цілодобово, а разові угоди з особливими умовами укладаються протягом робочого дня за місцевим часом;
  •  не потребують внесення маржі.
  •  низька ліквідність (розірвання угоди пов’язана, як правило, із значними матеріальними затратами);
  •  відносно високі накладні;
  •  існують обмеження на мінімальний розмір партії;
  •  труднощі пошуку контрагента, оскільки учасники повинні знати один одного;
  •  у випадку укладання прямих угод між покупцем і продавцем виникає ризик невиконання сторонами своїх зобов’язань.

Випуск деривативів (опціонів та ф’ючерсів) здійснюється як в паперовій (документарній), так і без паперовій (бездокументраній) формах. Розміщення або реклама фондових деривативів до реєстрації їх випуску ДКЦПФР забороняється.

Загалом у світі, то існує ряд спеціалізованих світових майданчиків торгівлі похідними цінними паперами. Спеціалізованими торговельними майданчиками опціонних торгів є Європейська біржа опціонів (ЕОЕ) в Амстердамі, Чиказька біржа опціонів (СВОЕ) і Паризька біржа опціонів (МONЕР). Великі обсяги торгівлі ф'ючерсними контрактами мають Московська міжбанківська валютна біржи, Санкт-Петербурзька фондова біржа, Лондонська міжнародна біржа фінансових ф'ючерсів (LIFFE), Паризька біржа ф'ючерсів (МАТІF), Сіднейська, ф'ючерсна біржа (SFE) та  Нью-Йоркська ф'ючерсна біржа (NYFЕ). Розглянемо зазначені види похідних фінансових інструментів більш детально.


2. Характеристика основних видів похідних фінансових інструментів.

Форвардний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладання такого форвардного контракту. При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитись від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред’являтись виключно емітенту такого форвардного контракту.

Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов’язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця. Покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту.

Форвардний контракт – це тверда угода, тобто угода, обов'язкова до виконання. Предметом угоди можуть бути різні активи, наприклад акції, облігації, валюта та ін.

Укладається для реального продажу чи купівлі відповідного активу, в тому числі з метою страхування постачальника або покупця від можливої  несприятливої зміни ціни; може бути укладений з метою гри на різниці  курсової вартості активів.

Форвардна ціна – це ціна поставки, яка фіксується в контракті на момент його укладання.

Ф’ючерсний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов’язань сторонами контракту.

При цьому будь-яка сторона ф’ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Покупець має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження такого продажу з продавцем контракту.

Ф'ючерсний контракт – це контракт, який укладається на біржі між двома сторонами про майбутню поставку предмета договору. Ці контракти укладаються з метою хеджування, гри на курсовій різниці і, як правило, рідко мають своєю метою виконання реальної поставки активу.

Ф'ючерсна ціна – ціна, яка фіксується  при укладанні ф'ючерсного контракту, вона відображає сподівання інвесторів відносно майбутньої ціни спот відповідного активу. Вартість ф’ючерсного контракту визначається такими основними факторами: ціна активу на фізичному ринку; строк дії ф’ючерсного контракту; процентна ставка; витрати, пов’язані з володінням активом (зберігання, страхування).

Якщо вартість ф’ючерсного контракту перевищує його ринкову ціну, то це означає його недооцінку, дешевизну в порівнянні з ціною на фізичному ринку, тому можна актив купити там, де дешевше, тобто на ф’ючерсному ринку і продати на фізичному ринку, де він дорожче.

„Контанто” – випадок, коли ціна на ф’ючерсний контракт перевищує ціну на фізичному ринку. „Бекварейшн” – коли ціна на ф’ючерсному ринку дуже відстає від пропозиції, або на фізичному ринку попит значно перевищує пропозицію.

Ф’ючерсні угоди передбачають купівлю або продаж не реального товару, як зазначалось, а лише контрактів на нього в наступному періоді. Цей період на більшості товарних бірж прийнятий до 1 року, хоч є світові товарні біржі, які допускають укладання ф’ючерсних контрактів на строк до 5 років.

Ф’ючерсні угоди позбавлені багатьох нецінових ризиків і значною мірою згладжують ціновий ризик. Це зв’язано з тим, що ф’ючерсні угоди, будучи сконцентрованими на крупних товарних біржах, дають змогу нівелювати коливання регіональних цін на товари. І лише за допомогою ф’ючерсних угод на біржі може бути забезпечене страхування цінового ризику по угодах з реальним товаром типу „форвард”.

Стандартизація по біржовому контракту ф’ючерсної угоди охоплює такі параметри: кількість товару, яка охоплюється одним контрактом; якісний стандарт товару; базис поставки товару (місце завезення); строк закінчення контракту (тривалість позиції); останній день торгівлі ф’ючерсними контрактами; останній день поставки товару від реалізації ф’ючерсного контракту.

Ф’ючерсні угоди є найбільш складним видом біржових угод. Сукупність ф’ючерсних контрактів, які обертаються на біржі, являють собою як би дзеркальне відображення сукупності наявних товарів. Таким чином, ф’ючерсний контракт дав можливість зосередити попит і пропозицію на даний товар в єдиному центрі незалежно від руху фізичного товару.

Опціон – стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах в майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішення сторін контракту. Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов’язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту.

Опціон — це фінансовий інструмент, контракт, що не вважається обов’язковим, тобто інвестор має право вибору: виконувати цю строкову угоду чи ні. Це право (зумовлене сплатою певної суми премії) — купити або продати фінансовий інструмент упродовж певного періоду за встановленою ціною.

Опціон на акції укладається між двома інвесторами, один з яких виписує його, а інший купує і дістає право у період зумовленого терміну або купити за фіксованою ціною певну кількість акцій у особи, яка виписала опціон на купівлю, або продати їх особі, яка виписала опціон на продаж. Особливість опціону в тому, що в угоді купівлі-продажу об'єктом є не титул власності, тобто акція, а право на її придбання.

Слід зазначити, що щодо термінів виконання вони поділяються на два види:

  •  Американський опціон — це опціон, за якого його утримувач може реалізувати своє право в будь-який час у межах опціонного терміну;
  •  Європейський опціон — це опціон, за якого реалізація закладеного в ньому права можлива тільки з настанням указаного в опціоні терміну виконання зобов'язань.

Залежно від того, яких прав набуває покупець опціону, розрізняють два види опціонів: опціон на купівлю (кол) та опціон на продаж (пут).

За опціоном покупця (кол) власник контракту дістає право, але не обов'язок, на придбання вказаних у контракті цінних паперів (ф'ючерсних контрактів), починаючи від моменту придбання цього контракту й завершуючи датою його виконання, за ціною, вказаною у контракті. Європейський опціон може бути виконаний тільки у день закінчення терміну контракту, а амеріканський – у будь-який день після укладання контракту.

За опціоном продавця (пут) власник цього контракту дістає право, а не обов'язок, на продаж указаних у контракті цінних паперів, починаючи від моменту придбання опціонного контракту й завершуючи датою його виконання, за ціною, вказаною у контракті.

Ціну, за якою сторона має право купити (опціон продавця) або продати (опціон продавця) цінні папери або ф'ючерсний контракт, називають ціною погашення.

Інвесторів, які купують опціон покупця або опціон продавця, називають „власниками” опціону, другу сторону з опціонного контракту називають „автором” опціону.

Слід особливо наголосити, що власник опціону купує право здійснити придбання або продаж певного пакета цінних паперів, указаного в опціонному контракті, а «автор» — обов'язок продати або купити цей пакет у нього. Це означає, що власник опціону може відмовитися від свого права, тоді як автор не може відмовитися від свого зобов'язання. У цьому полягає головна відмінність між ф'ючерсними й опціонними контрактами. За ф'ючерсом обидві сторони мають обов'язки і не можуть від них відмовитися.

Своп. Купівля цінних паперів, товарів з одночасним укладенням контругоди щодо наступного зворотного продажу того самого цінного паперу чи товару через певний час на тих же чи інших умовах. Своп є комбінацією реальної купівлі продажу даного фінансового інструменту (тобто на умовах спот) та майбутньої купівлі-продажу того ж активу (тобто на умовах форвард). У більш широкому розумінні своп можна охарактеризувати і як угоду про зустрічний обмін фінансових інструментів у попередньо уточненому часовому інтервалі, не виключаючи одночасної заміни активів. У більш широкому значенні – обмін між двома сторонами оборудки активів або пасивів на аналогічні активи чи пасиви, якими можуть бути валютні потоки, товари, цінні папери, відсоткові ставки тощо.

Використання свопів має такі наслідки:

ПОЗИТИВНІ: знижують ризики коливань вартості активів, змін кон’юнктури ринку; можливе отримання високого спекулятивного доходу; моделюють будь-які поєднання дохідності та ризиковості активів.

НЕГАТИВНІ: потрібна наявність розвиненого ринку, розрахункових центрів, які гарантують оборудки, розвиненої судово-виконавчої системи; вимагають високого рівня кваліфікації інвесторів; на нерозвиненому ринку можуть стати причиною його краху через дії спекулянтів.

Варанти. Варантом називається похідний емісійний цінний папір, який засвідчує право його власника на придбання певної кількості емісійних цінних паперів встановленого виду та категорії у строки, передбачені варантом. Інакше кажучи, фондовий варант – це опціон на купівлю, базовим активом якого є акції або облігації і який надає його власнику право на купівлю базового активу за ціною виконання у будь-який час до закінчення строку дії варанта.

Це опціони, виписані самою фірмою на власні акції. Найчастіше варанти емітуються разом з новими випусками привілейованих акцій або облігацій. Відомо, що виключно варанти можуть безперешкодно обмінюватись на прості акції. Відповідно до стандартної процедури для їх отримання власник повинен здати варант і сплатити певну суму, яка називається ціною виконання. У часовому проміжку дії варантів існує так званий період очікування. Власник варанта може розпочати його виконання лише після закінчення цього терміну.

Варанти випускає компанія – емітент акцій, що лежать в їх основі. Таким чином, варанти забезпечують надходження капіталу в компанію і „розчиняють” новими внесками акціонерний капітал, що вже знаходиться в обігу. Варант надає право купівлі або продажу лише однієї акції. Вони захищені від дроблення акцій і на них не нараховуються дивіденди. Кількість випущених варантів завжди є фіксованою і обмеженою і зменшується в міру їх використання. Взагалі, варант виступає елементом первинного розміщення додаткових випусків акцій вже функціонуючих компаній.

Використання варантів для фінансування корпорації вигідно у таких випадках: коли компанія не бажає або не може платити проценти чи дивіденди при випуску облігацій або привілейованих акцій; коли випуск здійснює молоде підприємство, „старші”, первинні фінансові інструменти яких беруть неохоче, бо вони пов’язані з ризиком. Додання варанта до акції надає певний спекулятивний привілей щодо участі в майбутніх прибутках у разі вдалого розвитку бізнесу.

Варанти можуть випускатись лише відкритими акціонерними товариствами і тільки в документарній формі. Термін дії варанта не повинен перевищувати один рік, а обсяг базового активу емітента варантів не повинен перевищувати 50% обсягу акцій даного емітента, випуск яких було зареєстровано. Не дозволяється випуску варантів для покриття збитків від господарської діяльності емітента з зарахуванням надходжень від продажу варантів як результату поточної господарської діяльності.

Забезпеченість виконання варантів може гарантуватись:

  •  новим випуском акцій, які є базовим активом щодо даних варантів;
  •  укладенням договору комісії з власником базового активу в кількості, передбаченій умовами випуску варантів з розміщенням цього базового активу у зберігача;
  •  викупом у акціонерів належних їм акцій та утриманням їх до закінчення терміну дії варантів.

Емітент варантів зобов’язаний розкривати регулярну та особливу інформацію.

Розглянемо детальніше ринок похідних фінансових інструментів в Україні.


3. Ринок деривативів в Україні.

Необхідною умовою активізації інвестиційної діяльності в Україні є створення ефективно діючого фінансового ринку, основним завданням якого є реформування та розвиток економіки країни, у тому числі розвиток фондового ринку.

Наразі на фондовому ринку перебуває обмежений перелік та кількість фінансових інструментів, зокрема похідних (деривативів). Фондовий ринок потребує нових фінансових інструментів, якими є похідні (деривативи). Подальший розвиток ринку цінних паперів суттєво залежить від кількості та якості фінансових інструментів. Законодавча неврегульованість цього питання  може збільшити фінансові ризики, які існують на фондовому ринку.

На даний час функціонування ринку деривативів регулюється такими законодавчими актами: Цивільний кодекс України; Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»; Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»; Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»; Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів; Правила випуску та обігу фондових деривативів; Про впорядкування випуску та обігу деривативів; Положення (стандарт) бухгалтерського обігу 13 «Фінансові інструменти»; Правила випуску та обігу валютних деривативів, інструкції, роз’яснення та інші нормативні документи НБУ.

Вказані законодавчі акти містять неоднозначні тлумачення суті похідних (деривативів), застосовуються різні визначення: деривативи, похідні цінні папери, похідні фінансові інструменти, про що йшла мова в першому розділі.

На цей час ринок деривативів в Україні знаходиться лише на етапі його становлення. Незважаючи на спроби пожвавити строковий ринок, на сьогодні так і не створена цілісна нормативно-правова база, яка б, перш за все, однозначно трактувала поняття деривативів (похідних), класифікувала б їх види, регламентувала відноси на  строковому ринку.

На сьогодні, спираючись на діючу нормативно-правову базу, долаючи певні перешкоди, неузгодженості та проблеми функціонування ринку похідних (деривативів), Комісією зареєстровано 46 специфікацій ф’ючерсних контрактів:

16 – у аграрному секторі;

22 – у валютному секторі;

8 – у паливно-енергетичному секторі.

Протягом 2006 року Комісією зареєстровано 5 специфікацій ф’ючерсних контрактів у валютному секторі.

Однак торги за вказаними  фінансовими інструментами здійснюються епізодично та укладаються одиничні угоди за розрахунковими валютними ф’ючерсами, базовим активом яких є курс валюти за офіційним курсом НБУ.

Отже, єдиного нормативно-правового акта, який би мав дієвий механізм регулювання відносин у сфері застосування  деривативів, на даний час не існує. Ринок  деривативів через невизначеність державного регулювання на даний час залишається поза увагою потенційних інвесторів. Таким чином для фондового ринку України існує нагальна потреба у прийнятті  даного проекту регуляторного акта.

Як ми знаємо, помилки банків і фінансових компаній США, які роздавали іпотечні кредити всім без розбору, вважаються причиною економічної кризи, що охопила світ. Але апогей ще попереду. Очікуваний дев’ятий вал кризи пов’язують зі списанням „токсичних” деривативів, що перебувають на балансах фінансових установ, вартість яких перевищує світовий ВВП. Проте важливо вчасно і розумно оцінити обсяги і види деривативів, що підлягають вилученню. Адже торгівля деривативами порівнюється з ремеслом: здатність діяти дана не всім, а ремеслом може осягнути кожний.

Не деривативи винні у розвитку світової кризи, а неправильне, недоцільне їх використання, неточно оцінені обсяги цього ринку і ризики, які він несе.

Всупереч різним міфам про шкоду похідних фінансових інструментів, ринок ф’ючерсів та опціонів – найважливіший сегмент фінансового ринку, а розвиток торгівлі ними сприяє зниженню загального системного ризику на даному ринку. Протягом багатьох років саме ф’ючерси й опціони були поширені серед широкого кола учасників фондового ринку завдяки великим можливостям ефективного управління капіталом при мінімальних витратах. Зараз опціони та ф’ючерси надають такі можливості: страхувати ризики зміни курсової вартості базового активу; проводити арбітражні операції; підвищувати ефективність управління портфелем; здійснювати спекулятивні операції; вибудовувати складні стратегії.

Комісією зареєстровано випусків опціонів на суму 34,38 млн. грн.. Порівняно з 2006 роком обсяг випусків опціонів збільшився на 17,7 млн.грн.

Обсяг та кількість зареєстрованих випусків опціонів у 2003 – 2007 роках

Якщо проаналізувати сучасні тенденції, то за І квартал 2009 року було виконано біржових контрактів з деривативів на первинному ринку на суму 1,68 млн. грн., а на вторинному – 1,14 млн.грн. Це є незначними за обсягами операціями. І вони здійснювались лише на Українській міжбанківській валютній біржі.

На сьогоднішній день Урядом України проводиться системна робота по розробці законопроекту «Про похідні (деривативи)», який має стати основним важелем у регулюванні  суспільних  відносин,  що  виникають  у  зв'язку з випуском та обігом похідних цінних паперів,  забезпечення захисту прав  та  законних  інтересів  учасників  даного сегменту ринку. Зазначений законопроект наразі доопрацьовується Міністерством фінансів України.  

З огляду не те, що нинішня політична ситуація в країні не дозволяє чітко визначити часу прийняття даного законопроекту, а ринок цінних паперів потребує врегулювання ситуації з деривативами, можна запропонувати прийняти тимчасовий нормативно-правовий акт, який би визначав поняття та класифікацію   деривативів, вимоги до їх реєстрації та обігу.

Слід зазначити, що на 2009 рік прогнозувались наступні показники:

Назва показника

на 2009 р.

Питома вага торгів з деривативами  в загальному обсязі торгів на ринку цінних паперів, %

0,2

Питома вага зареєстрованих  деривативів  в загальному обсязі зареєстрованих випусків цінних паперів, %

1,0

Обсяг торгів деривативами, млн. грн.

0,035

Сума надходжень до державного бюджету від реєстрації змін до правил фондової біржі щодо запровадження в обіг на фондовій біржі деривативів, грн.

6120,00

Кількість фондових бірж, що запроваджують в обіг деривативи

7

Зазначений регуляторний акт відповідає потребам у вирішенні визначеної проблеми та принципам державної регуляторної політики. В ньому чітко встановлюються  порядок реєстрації  деривативів та вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації.

Затвердження даного регуляторного акта забезпечить поступове досягнення встановлених цілей, починаючи з дня його прийняття та дозволить Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку належним чином забезпечити реалізацію єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування фондового ринку,  зокрема ринку деривативів.

Тому його прийняття є єдиним можливим варіантом забезпечення подальшого стратегічного розвитку фінансового ринку на сучасному етапі розвитку української економіки, зважаючи на важливість її інтегрування у європейську та світову економічну спільноту, сприятиме поліпшенню інвестиційного клімату в Україні та надходженню додаткових інвестицій в економіку країни.

На мою думку, важливо також зазначити, що в Україні прийнята Стратегія впровадження новітніх фінансових інструментів на ринках капіталу до 2020 року.

Її метою є розроблення комплексу системних правових, економічних та організаційних передумов для впровадження і розвитку фінансових інструментів, а також заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного функціонування ринку капіталів в Україні. Цією стратегією у сфері деривативів передбачається прийняття нормативно-правових атів з питань випуску та обігу ф’ючерсів, опціонів; унормування порядку укладання форвардних та своп-контрактів; розроблення та прийняття Верховною радою України Закону „Про похідні (деривативи)”. Цей документ також зазначає прагнення до зниження інвестиційних та кредитних ризиків на ринках капіталу та підвищення рівня захисту прав інвесторів і кредиторів; розвиток фінансового сектору економіки та корпоративного управління; удосконалення правового оформлення відносин між учасниками фондового ринку тощо.

У кінцевому підсумку реалізація Стратегії дасть змогу запровадити нові фінансові інструменти у обіг, посилити фінансовому стабільність ринку капіталу, збільшити обсяги інвестицій, які перерозподіляються через цінні папери та деривативи, посилити довіру інвесторів, перш за все населення, до фондового ринку та його інфраструктури, підвищити рівень захисту майнових прав інвесторів, забезпечити подальший розвиток та ефективне функціонування ринку капіталу в Україні.


Висновки

Похідний фінансовий інструмент – це фінансовий інструмент, який одночасно відповідає таким критеріям: розрахунки за ним здійснюються у майбутньому; його вартість змінюється внаслідок змін відсоткової ставки, курсу цінних паперів, валютного курсу, індексу цін, кредитного рейтингу (індексу) або інших змінних, які є базисними; не потребує початкових інвестицій.

Залежно від виду цінностей, які є предметом похідного контракту, деривативи поділяють на фондові, валютні та товарні. Під фондовим деривативом розуміють стандартний документ, який засвідчує право продати або купити цінний папір на обумовлену дату в майбутньому. Документ, який засвідчує право продати або купити валютну цінність на обумовлених умовах у майбутньому, визначають як валютний дериватив. Якщо ж предметом такого документу є біржовий товар (крім цінних паперів), він є товарним деривативом. Важливо зазначити основні види деривативів.

Форвардний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладання такого форвардного контракту. При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитись від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Ф’ючерсний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов’язань сторонами контракту. Ф'ючерсний контракт – це контракт, який укладається на біржі між двома сторонами про майбутню поставку предмета договору. Ці контракти укладаються з метою хеджування, гри на курсовій різниці і, як правило, рідко мають своєю метою виконання реальної поставки активу.

Опціон — це фінансовий інструмент, контракт, що не вважається обов’язковим, тобто інвестор має право вибору: виконувати цю строкову угоду чи ні. Це право (зумовлене сплатою певної суми премії) — купити або продати фінансовий інструмент упродовж певного періоду за встановленою ціною.

Своп є комбінацією реальної купівлі продажу даного фінансового інструменту (тобто на умовах спот) та майбутньої купівлі-продажу того ж активу (тобто на умовах форвард). У більш широкому розумінні своп можна охарактеризувати і як угоду про зустрічний обмін фінансових інструментів у попередньо уточненому часовому інтервалі, не виключаючи одночасної заміни активів. У більш широкому значенні – обмін між двома сторонами оборудки активів або пасивів на аналогічні активи чи пасиви, якими можуть бути валютні потоки, товари, цінні папери, відсоткові ставки тощо.

Варантом називається похідний емісійний цінний папір, який засвідчує право його власника на придбання певної кількості емісійних цінних паперів встановленого виду та категорії у строки, передбачені варантом. Інакше кажучи, фондовий варант – це опціон на купівлю, базовим активом якого є акції або облігації і який надає його власнику право на купівлю базового активу за ціною виконання у будь-який час до закінчення строку дії варанта.

На цей час ринок деривативів в Україні знаходиться лише на етапі його становлення. Незважаючи на спроби пожвавити строковий ринок, на сьогодні так і не створена цілісна нормативно-правова база, яка б, перш за все, однозначно трактувала поняття деривативів (похідних), класифікувала б їх види, регламентувала відноси на  строковому ринку.

На сьогоднішній день Урядом України проводиться системна робота по розробці законопроекту «Про похідні (деривативи)», який має стати основним важелем у регулюванні  суспільних  відносин,  що  виникають  у  зв'язку з випуском та обігом похідних цінних паперів,  забезпечення захисту прав  та  законних  інтересів  учасників  даного сегменту ринку. Зазначений законопроект наразі доопрацьовується Міністерством фінансів України.

У свою чергу, виважена нормотворча діяльність держави дасть змогу запровадити нові фінансові інструменти у обіг, посилити фінансовому стабільність ринку капіталу, збільшити обсяги інвестицій, які перерозподіляються через цінні папери та деривативи, посилити довіру інвесторів, перш за все населення, до фондового ринку та його інфраструктури, підвищити рівень захисту майнових прав інвесторів, забезпечити подальший розвиток та ефективне функціонування ринку капіталу в Україні.


Література

  1.  Цінні папери в Україні [Текст]: навчальний посібник/ В.І.Павлов, І.І. Пилипенко, І.В. Кривов’язюк; Державна академія статистики, обліку та аудиту, Тернопільська академія народного господарства. – К.: Кондор, 2009. – 400с.
  2.  Фінансові інструменти [Текст]: навчальний посібник/ В.Л. Чесноков. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 288с.
  3.  Деривативи та криза: міфи і реальність [Текст]/ М.Іванов// Фінансовий ринок України. – 2009. - №2. – С.13-14.
  4.  Стратегія впровадження новітніх фінансових інструментів на ринках капіталу до 2020 року (проект) [Текст]// Фінансовий ринок України. – 2009. – №2. – С.9-12.
  5.  Особливості використання інструментів хеджування ризиків господарської діяльності/ К.В. Бойко// Актуальні проблеми економіки. – 2008. - №6. – с. 203-212.
  6.  Електронний конспект лекцій з дисципліни „Фондовий ринок”.
  7.  http://www.rada.gov.ua. (законодавчі акти).
  8.  http://www.ssmsc.gov.ua (статистичні матеріали).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81282. Типология правовых систем 38.05 KB
  При классификации правовых систем используют различные факторы начиная с этических расовых географических религиозных и заканчивая юридической техникой и стилем права. Она основана на сочетании двух критериев: идеологии включающей религию философию экономические и социальные структуры и юридической техники включающей в качестве основной составляющей источники права. Основным признаком этой правовой семьи является ее формирование на основе римского права. Решающая роль в становлении ее принадлежала средневековым университетам Европы...
81283. Публичное и частное право. Материальное и процессуальное право. Международное и национальное право 41.33 KB
  Материальное и процессуальное право. Международное и национальное право. Основное деление всего права есть деление его на право публичное и частное или гражданское.
81284. Правотворчество: понятие, субъекты, стадии, принципы. Юридическая техника 38.91 KB
  Разработка проекта нормативно-правового акта и вынесение на рассмотрение компетентных лиц. Отклонение проекта или принятие на его основе нормативно-правового акта. Принятие решения внести изменения в систему действующих норм права может мотивироваться следующими обстоятельствами: Решение может приниматься по собственной инициативе правотворческого органа признавшего что его нормативно-правовой акт в той или иной части устарел и нуждается в изменении или коренной переработке. Вторым обстоятельством является вступление в силу...
81286. Действие нормативно-правовых актов во времени, в пространстве и по кругу лиц 36.5 KB
  Можно выделить несколько вариантов вступления нормативно-правовых актов в действие. начало действия некоторых актов определяется моментом их принятия или официального опубликования. Прекращение действия нормативных актов связывается со следующими обстоятельствами: истечением срока действия на который был принят тот или иной акт; 2 в связи с прямой отменой нормативного акта уполномоченным на то органом; 3 в связи с фактической заменой нормативного акта иным актом регулирующим ту же группу общественных отношений.
81289. Применение права: понятие, стадии. Акты правоприменения 37.77 KB
  Акты правоприменения Реализация права в большинстве случаев происходит без участия государства его органов. Граждане и организации добровольно без принуждения по взаимному согласию вступают в правовые отношения в рамках которых используют субъективные права исполняют обязанности и соблюдают установленные законом запреты. Например реализация права на пенсию включает в качестве необходимого элемента постановление комиссии органа социального обеспечения о назначении пенсии отдельному гражданину.
81290. Толкование права 37.39 KB
  Цель толкования единообразное понимание и применение законов единство законности. Способом толкования называется совокупность однородных приемов и правил толкования основывающихся на однородных средствах и аргументах. Способами толкования принято считать: языковой грамматический; исторический историковполитический; систематический; логический; телеологический целевой; специальноюридический; функциональный. Основными правилами языкового толкования являются: золотое правило толкования словам и выражениям необходимо...