98507

Особливості фізичної підготовленості та психічної працездатності дітей середнього шкільного віку

Курсовая

Психология и эзотерика

Необхідно звернути увагу і на те, що навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл перевантажується предметами, які розвивають тільки розумові здібності, при цьому не звертається увага ні на зниження рівня фізичного розвитку дітей, ні на постійне погіршення стану їхнього здоров’я.

Украинкский

2015-11-04

150.26 KB

2 чел.

28

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………….

4

РОЗДІЛ 1. МОРФО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ, ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ТА ПСИХІЧНОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ШКОЛЯРІВ СЕРЕДНІХ КЛАСІВ…………………………………………………………………

5

  1.  . Анатомо-фізіологічні особливості розвитку дітей                 12–14 років……………………………………………………………..

5

1.2. Особливості розвитку фізичних здібностей у  школярів 12–14 років……………………………………………………………..

9

1.3. Особливості розвитку пізнавальних процесів дітей середнього шкільного віку.……………………………………............

14

Висновки ………………………………………….

27

ВСТУП

Сучасне життя висуває високі  вимоги до рівня фізичного розвитку, працездатності і захисних сил організму людини.

На даній час в Україні складається критична цифра. За даними Міністерства охорони здоров’я України 90% дітей і підлітків мають різноманітні відхилення у стані здоров’я, а 59% незадовільну фізичну підготовленість. З кожним роком збільшується кількість учнів, яких за станом здоров’я відносять до спеціальної медичної групи. Серед більш розповсюджених захворювань переважають хвороби органів дихання (до 30%) і часті гострі респіраторно-вірусні захворювання (65%), що є свідченням зниження опору дитячого організму до несприятливих умов навколишнього середовища. Поруч з цим, у більшості школярів при відсутності захворювань виявляють функціональні відхилення, причиною яких є бурхливий темп фізичного дозрівання.

Необхідно звернути увагу і на те, що навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл перевантажується предметами, які розвивають тільки розумові здібності, при цьому не звертається увага ні на зниження рівня фізичного розвитку дітей, ні на постійне погіршення стану їхнього здоров’я.

Різке погіршення здоров’я призводить до зниження рівня фізичної підготовленості і працездатності [30].

У житті людини має велике значення дитинство і юність. Перехід із одного стану в інший ведуть за собою істотні зміни у фізичному, психологічному, та соціальному статусі. Підлітковий вік характеризується періодом, коли відбуваються інтенсивні й кардинальні зміни в організмі дитини на шляху до біологічної зрілості і статевого дозрівання, відбувається інтенсивне формування особистості [9, 13].

Проблема вивчення фізичних якостей і психічних особливостей підлітків стало важливою проблемою для сучасної педагогіки, що і обумовило актуальність нашої роботи.

Мета - розкрити особливості фізичної підготовленості та психічної працездатності школярів середнього шкільного віку.

Завдання роботи:

На основі теоретичного аналізу науково-методичної літератури розкрити особливості фізичного та психічного розвитку дітей 12–14 років.

Об'єкт дослідження – процес фізичного виховання школярів.

Предмет дослідження – особливості фізичної підготовленості та психічної працездатності дітей середнього шкільного віку.

Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел

РОЗДІЛ 1

МОРФО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ особливості розвитку, фізичної підготовленості та ПСИХІЧНОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ школярів середніх класів

1.1. Анатомо-фізіологічні особливості розвитку дітей 12-14 років

Кожній віковій групі дітей притаманні особливості розвитку та функціонування систем організму і психологічні особливості, урахування яких необхідне для побудови занять з фізичного виховання [8].

Нервова система. Стан нервової системи у підлітків інший, ніж у дорослих та дітей. У більшості підлітків збудженість нервових процесів переважає над гальмуванням: реакція на словесну, усну інформацію буває сповільненою чи неадекватною, що необхідно враховувати під час планування уроку по фізичній культурі, щоб вони відповідали віковим особливостям. Також не стійкість нервової системи може викликати зміни у роботі життєво важливих органів і систем. Зовнішні показники – підвищена збудливість, пітливість - це вираження емоційної реакції на найменші стреси та стресові ситуації.

Статеве дозрівання. Статеве дозрівання займає важливе значення під час розвитку підлітка. Дозрівання репродуктивної системи досягає рівня дорослої людини до 17-18 років. Рівень статевого дозрівання відображає стан   механізмів регулювання організму в цілому і є одним із головних показників зрілості репродуктивної системи [14].

У деяких підлітків початок статевого дозрівання відбувається раніше чи пізніше, ніж у більшості однолітків. У таких випадках прийнято говорити про несумісність біологічного і паспортного віку – а також загальної затримки чи прискорення фізичного розвитку(акселерація та ретардація).   Такі особливості дітей середнього віку обов’язково потрібно враховувати під час планування занять з ними [29].

Ендокринна система. Біологічні особливості підліткового віку у значній мірі залежать від функцій ендокринної системи. Основною особливістю ендокринної перебудови у підлітковому періоді є активація системи гіпоталамус – гіпофіз.

Основними гормонами гіпофізу, які забезпечують ріст і розвиток у підлітковому періоді, є гормони його передньої долі. Гормон росту відповідає за розвиток і зростання тканин тіла. Він стимулює жировідкладення, активізує біосинтез білка, підсилює процес обміну. Вироблення гормону росту продовжується до 12-14 років. Саме з цим пов’язаний максимальний стрибок зросту у підлітків [28].

З іншим гормоном гіпофізу – стимулятором вироблення гормонів кори наднирників –пов’язані важливі фізіологічні функції інтенсивно зростаючого організму підлітка. Вироблені під його дією речовини впливають на зростання кісткової і м’язової тканин, на пристосувальні реакції організму до стресового впливу, що, у значній мірі, забезпечує біологічні основи засвоєння знань, та життєвих навиків,школярів.

Серцево-судинна система. Діяльність серця та судин у підлітковому віці також мають свої особливості, у значній мірі пов’язані зі зміною гормонального статусу і нервової системи. Темп росту і розвитку серця не однакові у хлопців і дівчат. Найбільше щорічне збільшення серця у дівчат спостерігається у віці 12-13 років, у хлопців – в 13-14 років. Статевий розвиток відзначається на збільшенні ваги серця – до 13 років у дівчат, а у 14-15 років – у хлопців [28].

Розглядаючи розвиток серцево-судинної системи А. Д. Фарбер [28] відзначає, що з віком, по мірі зростання та формування організму, підвищуються як абсолютні, так і відносні розміри серця, спостерігається його різке збільшення у вазі. Важливим показником роботи серця є частота серцевих скорочень (ЧСС), залежить від статі: у дівчат пульс дещо частіший, ніж у хлопців того ж віку. Частота пульсу дитини з віком поступово зменшується, так пульс дитини у 12 років становить 74-82 ударів за хвилину. У 13 років пульс досягає 72-80 ударів за хвилину, 14-15 років - 70-76 ударів за хвилину, а у старших школярів він вже коливається в межах 60-70 ударів за хвилину, що практично наближається до стандарту дорослої людини [20,28].

Артеріальний тиск з дорослішанням дитини підвищується. Для дитини 13 років нормою артеріальний  тиск 105/60 мм рт. ст., а для підлітка віком 14-16 років артеріальний тиск - 120/70 мм рт. ст. (це вже норма дорослої людини) [19].

Дихальна система. У підлітковому віці відбувається інтенсивний розвиток грудної клітини, дихальних м’язів і ріст легенів. Дихання стає глибоким і рівномірним. Встановлюється статева різниця його типу (у хлопців – черевне, у дівчат – грудне) [11]. Інтенсивна перебудова органів дихання повинна забезпечувати організм киснем, недостача якого особливо відчувається під час інтенсивного фізичного навантаження. У школярів, коли вони знаходяться у задушливому приміщенні, чи виконують велике фізичне навантаження, може трапитися зомління. Це необхідно враховувати під час проведення уроку фізичної культури  у приміщенні.  Об'єм легенів у підлітків досягає значних розмірів: у 13-річних у середньому 2500 см3, але в хлопчиків може досягти 3200 см3, у дівчаток трохи менше - 2700 см3. Життєва ємність легенів (ЖЄЛ) - величина непостійна і залежить від різних факторів, наприклад, від зростання. Чим вище підліток, тим більше ЖЄЛ. У хлопчиків і дівчаток, що займаються фізичною культурою і спортом (особливо тими видами, що вимагають витривалості), ЖЄЛ нерідко досягає 130-150% від середніх розмірів. В міру дорослішання підлітка за рахунок збільшення ЖЄЛ зростає вентиляція легенів. Частота подиху знижується до 18-20 разів за хвилину, але збільшується глибина подиху. Це свідчить про удосконалювання функції апарата подиху, що дозволяє підліткам легше переносити фізичне навантаження [11].

Проте дихальні функції проходять деякі труднощі розвитку в період статевого дозрівання. У цей період у підлітків спостерігається неритмічність дихання, не завершений ще процес розширення повітряносових шляхів. Носові ходи у дітей вузькі, їх формування закінчується до 14-15 років. Затримка зростання грудної клітки при значному витягуванні тіла утрудняє дихання у підлітка. Вага легенів в 12 років виявляється в 10 разів більше первинного, але все таки удвічі менше, ніж у дорослих. Підвищення збудливості дихального центру і тимчасові порушення регуляції дихання викликають у підлітків особливу непереносимість кисневого дефіциту. При гіпоксії у них можуть виникати запаморочення і непритомність. У підлітків до 14 років ще значно виражена дихальна аритмія, яка після 15-16 років практично зникає [12].У розвитку дихальної системи яскраві риси відсутні. У підлітковому віці остаточно формується тип подиху: у хлопчиків - черевний, у дівчаток - грудний [6].

Особливістю терморегуляції у цьому віці є те що саме цей період характеризується найбільшою нестійкістю та різноманіттям реакцій у відповідь на температурні впливи зовнішнього середовища. Одні й ті самі подразники (висока температура повітря) викликають більш значні зміни в організмі підлітків, ніж у дорослих. Це все пояснює анатомо-фізіологічні особливості та недосконалість механізмів пристосування.

Травна система. У підлітковому віці завершується розвиток системи травлення. До 10-11 років – шлунок, до 11-13 років – слинні залози і стравохід стають такими ж, як і у дорослої людини. Підліткам властиве посилене виділення шлункового соку і підвищена евакуаційна активність шлунку. Такі особливості створюють передумови для формування різних порушень функцій шлунку. Секреторна функція підшлункової залози у підлітків також посилюється. До кінця підліткового періоду закінчується  дозрівання жовчне видільної системи, у той час як її моторна функція нестабільна: вона може підвищуватися чи знижуватися. Особливістю функції залоз стравохідної системи у підлітків є її висока чутливість під час тривалої емоційної і фізичної напруги, порушення режиму харчування, праці і відпочинку[19].

Кістково-м’язова система. У підлітків з 13 до 14 років спостерігається інтенсивне збільшення довжини тіла на 9-10 см, а з 14 до 15 років – на 7-8 см. Темп збільшення довжини тіла уповільнюється до 16-17 років. Від 15-16 років довжина тіла збільшується до 5-6 см за рік, а від 16 до 17 років – тільки на 2-3 см [9]. Особливо інтенсивно ростуть кістки нижніх і верхніх кінцівок, випереджаючи ріст кісток тулуба, тому підліток виглядає таким «непропорційним» – з довгими руками і ногами.

У період статевого дозрівання спостерігаються високі темпи збільшення м’язової маси. Співвідношення ваги м’язів і ваги тіла у 12 років складає 30 %. До 18 років вага м’язів збільшується до 40 % і більше. У зв’язку із збільшенням м’язової маси, збільшується і м’язова сила. Ріст і сила окремих м’язів відбувається з різною швидкістю. На їх розвиток впливають функції, які вони виконують. Наприклад, швидше ростуть м’язи, функціонально більш завантажені. М’язи, які працюють з невеликим навантаженням, але з великою амплітудою скорочення, краще ростуть у довжину. М’язи, які мають силовий характер, краще збільшуються у поперечному розмірі. Але необхідно пам’ятати, що вага тіла збільшується швидше, ніж м’язова сила [28].

1.2. Особливості розвитку фізичних якостей дітей підліткового віку

       Освоєння рухової дії пов'язано не тільки з формуванням досвіду, але і з розвитком тих якісних особливостей, які дозволяють виконувати фізичні вправи з необхідною силою, бистротою, витривалістю, спритністю і гнучкістю. Знання відповідних закономірностей дозволить вчителю знайти правильне співвідношення в роботі над технікою фізичної вправи і кількісним результатом, йому необхідно визначити вікові межі для найбільш ефективного розвитку якості, встановлювати оптимальну міру в комплексності  для розвитку якісних особливостей,школярів.

Сила. Під силою людини розуміють здатність долати зовнішній опір або протидіяти зовнішнім силам  за рахунок м'язових зусиль [9].У системі рухових здібностей людини сила є  головною фізичною якістю [3]. Існує декілька режимів роботи м язів, в яких може проявлятися сила:

  1.  статичний режим
  2.  преодоліваючий режим ;
  3.  уступаючий режим;

В залежності від режиму роботи м язів в літературі виділяють три види силових здібностей:

  1.  власне силові;
  2.  скоромно - силові;
  3.  силова витривалість;

При плануванні заняття з підлітками необхідно враховувати дві важливі особливості:

  1.  у підлітка не закінчене формування скелету;
  2.  у разі перенавантаження може порушуватися рівновага м’язового тонусу.

У зв'язку з віковими особливостями школярів використання силових вправ на уроках фізичного виховання обмежена. У середньому шкільному віці не слід форсувати розвиток власне силових здібностей. Вправи повинні мати швидкісно-силову спрямованість, з обмеженням статичних компонентів. Однак повністю виключати останні не слід, так як, наприклад, вправи, пов'язані зі збереженням статичних поз, корисні для становлення правильної постави. З віком використання цих вправ розширюється. При цьому необхідний обов'язковий контроль за диханням, бо тривала затримка дихання (натужування) має шкідливий вплив (особливо на дівчаток) і іноді призводить до втрати свідомості. 

Основним завданням силової підготовки в школі є розвиток великих м'язових груп спини і живота, від яких залежить правильна постава, а також тих м'язових груп, які в звичайному житті розвиваються слабко (м язи тулуба, що відводять м'язи кінцівок, м'язи задньої поверхні стегна і ін..). Типовими засобами розвитку сили в 13-14 років є - вправи з набивними м'ячами, гантелями невеликої ваги, силові ігри типу «перетягування каната», підтягування, стійки і т. п. У підлітків вага зовнішніх обтяжень не повинна перевищувати (60-70% від максимального), крім того, не рекомендується виконувати вправи до відмови [2].

З 13-14-річного віці силові навантаження для дівчаток, на відміну від хлопчиків, мають складатися з вправ з обтяженням вагою власного тіла, більшою часткою локальних силових вправ, використанням в якості зовнішніх обтяжень переважно гімнастичних предметів або інших неважких снарядів.

Бистрота. У найзагальніших рисах вона характеризує здатність людини здійснювати дії в мінімальний для даних умов відрізок часу. До швидкісних характеристиках рухових дій відносяться: швидкість одиночного руху (при малому зовнішньому опорі), частота рухів; швидкість рухової реакції [12]. Вікові особливості істотно обмежують можливості розвитку бистроти рухів. Найбільш сприятливим є 11-12 років у дівчат та 12-13 хлопців. При розвитку бистроти рухів у підлітків перевагу слід віддавати самостійним виконанням рухів та не виконувати їх стереотипним способами.  Стандартне часте повторення вправ з максимальною бистротою може привести до утворення швидкісного бартеру. Спортивні ігри в середньому шкільному віці мають явну перевагу перед стандартними пробіжками на швидкість. 

У середньому шкільному віці все більше місце повинні займати швидкісно-силові вправи: стрибки, многоскоки, спригування й вистрибування в темпі, змінні прискорення в бігу, метання. Слід також включати повторне подолання коротких дистанцій (від 30 до 60 м) з максимальною швидкістю. У старшому шкільному віці застосовується комплекс власне швидкісних, швидкісно-силових вправ і вправ для розвитку швидкісної витривалості. Продовжують використовуватися і спортивні ігри, естафети. Дистанція бігу для розвитку швидкості збільшується до 80-100 м [3]. 

Швидкісні вправи у дітей середнього шкільного віку, необхідно поєднувати з вправами на розслаблення м'язів. Слід вчити їх умінню розслабляти м'язи і по ходу виконання вправ (наприклад, в бігу після відштовхування підкреслено розслабляти м'язи гомілки). 

Витривалість. Під витривалістю розуміють здатність людини тривалий час виконувати роботу без зниження її інтенсивності. 

Розвиток витривалості – це значною мірою розвиток біохімічних процесів,  що сприяють більш тривалому виконанню роботи, а також стійкості нервової системи до навантажень великої інтенсивності. Виконання роботи до моменту зниження інтенсивності поділяють на дві фази. Перша – виконання роботи до появи почуття втоми. Друга – виконання роботи на тлі втоми до тих пір доки школяр може виконувати роботу за рахунок додаткового вольового зусилля підтримувати задану або вибрану ним самим інтенсивність. Співвідношення тривалості цих двох фаз різна: у людей з сильною нервовою системою довше друга фаза, зі слабкою нервовою системою - перша фаза. У цілому ж витривалість тих і інших може бути однаковою. 

На уроках фізичного виховання застосовують вправи, які дають можливість надавати точно дозований вплив: для 12-13-річних - біг на 200 - 400 м в чергуванні з ходьбою; повільний біг також  ходьба на лижах на відстань 3-3.5 км для хлопчиків та на 2 - 3 км для дівчаток [5,17,19].

Спритність. Під спритністю розуміється сукупність координаційних здібностей. Однією з цих здібностей є швидкість оволодіння новими рухами, інша – швидка перебудова рухової діяльності відповідно  до раптово виниклої ситуації. При розвитку спритності необхідно враховувати вікові особливості учнів. У середньому шкільному віці порівняно легко розвивається здатність підтримувати рівновагу тіла, посилено розвивається точність рухів (здатність диференціювання і відтворення просторових, силових і часових параметрів рухів). Як нам відомо, у зв’язку з періодом статевого дозрівання, відбувається уповільнення або навіть погіршення показників спритності.

Гнучкістьце здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою автори розглядали вікові особливості розвитку гнучкості, вони стверджують, що гнучкість більшою мірою розвивається в молодшому шкільному віці і на початку підліткового періоду – до 12 років [30,31].

При раціональному плануванні роботи, спрямованої на розвиток гнучкості, підлітків необхідно враховувати вікові зміни які впливають на рухливість в суглобах.

Найбільш високі показники гнучкості спостерігаються у віці 14-16 років. Однак деякі вчені вважають, що рухливість хребта має декілька іншу динаміку. У дівчаток вона зростає від 14, а у хлопців – до 15 років. Високі темпи природного приросту гнучкості автор відзначає від 7 до 8 і від 10 до 11 і з 12 до 14 років, а у хлопців від 7 до 11 і від 14 до 15 років. Так вищевказані автори вважають, що гнучкість характеризується великими індивідуальними відмінностями у школярів одного і того ж віку і статті. Це пояснюється тим, що гнучкість є значною мірою спадковою якістю[18,28].

Більшість авторів вважають, що сенситивним періодом для розвитку активної гнучкості є вік 10 - 14 років, а пасивної – 9-10 років, рухливість в суглобах у дівчат на 20-30 % більше, ніж рухливість в суглобах у хлопчиків. Звичайно рухливість крупних ланок тіла поступово збільшується до 13 - 14 років, і, як правило, стабілізується до 16-17 років, а потім має стійку тенденцію до зниження. Разом з тим, якщо після 13 - 14 літнього віку не виконувати вправ на розтягування, показник гнучкості може почати знижуватись. Та як показує практика навіть у зрілому віці, після регулярних занять із застосуванням різноманітних засобів і вправ показник гнучкості зросте, або у кращому випадку перевище показник гнучкості який був у них в юні роки.

1.3. Особливості розвитку пізнавальних процесів дітей середнього шкільного віку

У підлітковому віці відбувається вдосконалення таких пізнавальних процесів як пам'ять, мова і мислення. Підлітки вже можуть мислити логічно, займатися теоретичними роздумами та самоаналізом. Вони відносно вільно міркують на моральні, політичні інші теми, які практично недоступні молодшого школяра [8]. Найважливіше пізнавальне придбання підліткового вікуце вміння оперувати гіпотезами. Це означає сформованість у них теоретичного або словесно-логічного мислення.

В підлітковому віці відбуваються важливі процеси, пов'язані з перебудовою пам'яті. Активно починає розвиватися логічна пам'ять і скоро досягає такого рівня, що дитина переходить до переважного використання цього виду пам'яті, а також довільної та опосередкованої пам'яті. Як реакція,та на більш часте практичне вживання в життя логічної пам'яті, сповільнюється розвиток механічної пам'яті.

Підлітковий вік відрізняється підвищеною пізнавальною активністю, яка стимулюється не тільки природною вікової допитливістю підлітків, а й бажанням розвинути, продемонструвати оточуючим свої здібності, отримати високу оцінку з їхнього боку, в зв'язку з цим підлітки на людях прагнуть брати на себе найбільш складні і престижні задачі, нерідко проявляють високорозвинені пізнавальні здібності. Для них характерна емоційно-негативна афективна реакція на занадто прості завдання. Підлітки можуть формулювати гіпотези, міркувати імовірно, дослідити і порівнювати між собою різні альтернативи при вирішенні одних і тих же завдань. Сфера пізнавальних, у тому числі навчальних, інтересів підлітків виходить за межі школи і здобуває форму пізнавальної самодіяльності - прагнення до пошуку і придбання знань, до формування корисних умінь і навичок. Прагнення до самоосвіти – характерна особливість підліткового віку [13].

Мислення підлітка характеризується прагненням до широких узагальнень. Одночасно з цим складається нове ставлення до навчання, особливо в середніх класах школи. Її школярі приваблюють предмети і види знань, де вони краще можуть впізнати себе, проявити самостійність, і до таких знань у них виробляється особливо сприятливе ставлення. Разом з теоретичним відношенням до світу, предметам і явищам у підлітка виникає особливе пізнавальне ставлення до самого себе, що виступає у вигляді бажання і вміння аналізувати та оцінювати власні вчинки, а так само здатність вставати на точку зору іншої людини, бачити і сприймати світ з інших позицій, ніж свої власні. Самостійність мислення проявляється в незалежності вибору способу поведінки. Підлітки беруть лише те, що особисто їм здається розумним, доцільним і корисним [8]. Вдосконалення нервової діяльності, розвиток усього організму зумовлюють і значні зміни в психіці. Опанування складної навчальної програми розширює пізнавальний діапазон,підлітків робить розумову діяльність стійкішою і ефективнішою [8].

Учні середнього шкільного віку здійснюють контроль за своїми жестами, положенням тіла, непогано орієнтуються в просторі і часі. Юнаки та дівчата спроможні зберігати увагу під час уроку, що забезпечує добре засвоєння навчального матеріалу, його осмислення. Вони вміють зосереджуватися на окремих деталях тих чи інших вправ для точного і докладного їхнього розгляду, в разі потреби легко переключаючи увагу з одного об’єкту на інший.

Учні середніх класів спроможні мобілізувати увагу для виконання завдань певної складності, що мають на меті подолання втоми. Проте, не всі молоді люди володіють довільною і не довільною увагою. Цю якість слід розвивати власними вольовими зусиллями [11]. Так, брак уважності на уроках фізичної культури може спричинити травму.

Також, деякі учні вже здатні запам’ятовувати великий за обсягом навчальний матеріал, і ті хто систематично займається фізичною культурою досягають значних успіхів у підвищенні рухової пам’яті [13].

Соціальна ситуація розвитку в підлітковий період має принципові відмінності від ситуацій розвитку в дитинстві. Інакше розставляються акценти між сім'єю, однолітками і школою. Головне місце серед мотивів позитивного ставлення до школи займає мотив спілкування з однолітками. Ці взаємини стають основою внутрішнього інтересу підлітка. Інші мотиви розташовуються так: якість викладання предмету, прихильність до своєї школи. Відбувається подальша соціалізація "Я" особистості: усвідомлення своїх прав і обов'язків, прагнення завоювати статус дорослого. Підліток залучається до життя дорослих, вступає в різні громадські організації.

Провідний вид діяльності - інтимно-особистісне спілкування. Основні новоутворення почуття дорослості, потреба в самореалізації та суспільному визнанні, прагнення до самоствердження, самосвідомість набуває морального характеру, вміння підпорядковуватись нормам колективного життя.

Основні протиріччя: прагнення бути дорослим і, разом з тим, відсутність соціального досвіду; відмінності між фізичною і соціальною зрілістю підлітка[8].

У підлітковому віці продовжується інтелектуалізація всіх психічних процесів. Вчителі та батьки більше апелюють до розуму дитини, ніж до почуттів. Продовжує інтенсивно розвиватися теоретичне мислення. Підліток уже вміє оперувати гіпотезами, розвиваються такі мислительні операції, як класифікація, аналогія, узагальнення. Це дозволяє підлітку аналізувати абстрактні ідеї. Проявляється рефлексивний характер мислення. Саме завдяки інтенсивному інтелектуальному розвитку з'являється здатність до самоаналізу. Самостійність мислення проявляється в незалежності вибору способу поведінки, схильності до експериментування [11].

Активно засвоюються процеси запам'ятовування, оволодіння способами і прийомами учіння. Розвивається логічна пам'ять, у результаті чого вповільнюється розвиток механічної пам'яті. Процес запам'ятовування зводиться до встановлення логічних зв'язків усередині матеріалу.

Сприймання ускладнюється, інтенсивно формується на уроках геометрії та креслення. Розвивається післядовільна увага. Підліток здатний тривалий час утримувати увагу на певному об'єкті.

Зв'язок уяви з теоретичним мисленням сприяє розвитку творчості. Діти починають писати вірші, музику, створюють авіамоделі тощо. Уява в цей період обслуговує бурхливе емоційне життя підлітка. Активно розвивається читання, монологічне і писемне мовлення. Розвиваються комунікативні здібності учнів[4].

Сфера пізнавальних інтересів підлітків виходить за межі школи і перетворюється в сферу пізнавальної самодіяльності. Незадоволеність собою стає джерелом активності та самоосвіти.

Ставлення до вчителів диференціюються. В свою чергу ставлення до навчального предмета залежить від ставлення до вчителя. Головне для підлітка на уроці – спілкування. Зменшується зануреність у навчання. Зростають індивідуальні відмінності між дітьми[4].

Для підліткового віку характерним є пріоритет дитячої спільноти над дорослим. Спілкування з однолітками є провідним видом діяльності в цьому віці. У процесі спілкування засвоюються норми моралі, соціальної поведінки, в ній створюються стосунки рівності всіх і поваги один до одного. Переорієнтація спілкування з дорослими на спілкування з ровесниками здійснюється тому, що це:

- важливий канал інформації для підлітків;

- специфічний вид міжособистісних відносин, у процесі яких підлітки здобувають навички соціальної взаємодії, формуються уміння підпорядковуватися колективній дисципліні, виробляються комунікативні навички;

- специфічний вид емоційного контакту, в процесі якого здійснюється взаємодопомога, переживаються почуття солідарності

Для підлітка характерними є дві важливі протилежні потреби:

1) потреба бути самому, потреба територіальної автономії (приватизація);

2) потреба приналежності до групи, бути в компанії, бути таким, як усі (афіліація).

Будь-який шкільний клас диференціюється на групи, зокрема:

1) існує соціальний поділ;

2) складається особлива внутрішньошкільна і внутрішньокласна ієрархія, заснована на офіційному статусі учнів;

3)відбувається диференціація авторитетів, статусів на основі неофіційних цінностей, прийнятих в учнівському середовищі[11].

Відповідно, у школярів зустрічається три різних види взаємин: зовнішні, ділові контакти; товариські взаємини, які сприяють взаємообміну знаннями, уміннями, навичками; дружні зв'язки, які дозволяють вирішувати певні питання емоційно - особистісного характеру. На перше місце виходять товариські відносини. Взаємини з однолітками базуються на нормах рівноправ'я. В групах підлітків встановлюються відносини лідерства [11].

До закінчення підліткового віку з'являється потреба мати близького друга. У дівчаток потреба в дружніх відносинах виникає на півтора - два роки раніше, ніж у хлопчиків. Дівчата більш емоційні. Підлітки частіше вибирають друзів власного віку. У визначенні дружби переважають два мотиви - вимога взаємодопомоги і вірності та очікування співчуття і розуміння зі сторони друга [8].

Основна особливість підліткового віку - перебудова взаємин з дорослим, яка пов'язана з появою почуття дорослості.Однією з основних потреб стає потреба у звільненні від контролю і опіки батьків, вчителів, старших. Це період емансипації дитини від батьків. Емансипація може бути емоційною, поведінковою, нормативною. Батьківський приклад вже не сприймається абсолютно і некритично, як у дитинстві.Середпричин розбіжностей у поглядах між батьками і підліткаминайбільш важливими є: різниця у досвіді дорослих і підлітків; відсутність чітких станів переходу від дитячої залежності до дорослої незалежності та певних правил, які сприяють послабленню батьківської влади, що зумовлюється потребами підлітків у автономії [1].

Найкращі взаємини з батьками складаються, коли батьки дотримуються демократичного стилю виховання. Він характеризується тим, що батьки завжди пояснюють мотиви своїх вимог і обговорюють їх з підлітками; влада батьків використовується лише в міру необхідності; цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила, але не вважають себе безгрішними; вони прислухаються до думки дитини, але не виходять лише з його бажання.

Такі ж проблеми виникають у взаєминах підлітків з учителями. В деяких школах через зовнішність підлітків виникає дуже багато конфліктних ситуацій з учителями. У підлітків з'являється усвідомлене бажання подобатися протилежній статі, поводитися відповідно до власних вимог. Якщо вчитель робить зауваження підлітку з приводу його зовнішності в присутності дітей, то це призводить до конфліктної ситуації [8].

Ще одна проблема у спілкуванні з дорослим - це змістовий бар'єр. Він характеризується тим, що дитина ніби не чує, що говорить їй дорослий. Втрачається виховне значення слова. Щоб запобігти утворенню змістового бар'єру не варто багаторазово повторювати одні й ті ж вимоги, на які підліток не реагує. Необхідно, щоб вимога відповідала внутрішній позиції учня. Підлітки виконують усі вимоги вчителя, які роблять їх у своїх очах більш самостійними [28].

Вчитель повинен перейти на новий стиль спілкування з підлітком, ставитись до нього як до дорослого, передати підлітку відповідальність за свої вчинки і надати свободу дій. Для цього важливо встановити дружні взаємини з підлітком, будувати спілкування на основі взаємної поваги [8].

Почуття дорослостіста є центральним новоутворенням підліткового віку. Воно зв'язано з етичними нормами поведінки. З'являється моральний кодекс, який диктує підліткам стиль поведінки і взаємин з ровесниками. Моральний розвиток набуває суттєвих змін саме у підлітковому віці. Зміни у розвитку довільної уваги дозволяють розвиватися власній ієрархії цінностей, яка починає впливати на поведінку підлітка. Розвиток ціннісних орієнтацій підлітка характеризується їх ускладненням, збільшенням лібералізації, зростанням особистісної незалежності. Ціннісні орієнтації починають складатися в складну і стійку систему, яка визначає становлення активної життєвої позиції [16].

Підлітковий період - сензитивний для розвитку потреб, спрямованості особистості, оформлення ідеалів [11].

Основні потреби підліткового віку:

1) потреба у самовираженні;

2) потреба уміти щось робити;

3) потреба щось значити для інших;

4) потреба рівноправного спілкування з дорослими;

5) посилення статевої ідентифікації.

Підлітковий період – це період інтенсивного формування самооцінки,бурхливого розвитку самосвідомості як здатності спрямовувати свідомість на власні психічні процеси, включаючи і складний світ своїх переживань, потреби пізнати себе як особистість. На межі молодшого шкільного віку і підліткового відбувається криза самооцінки. Помічено різкий зріст незадоволеності собою. Було встановлено, що в підлітковий період формується уміння оцінювати себе не тільки через вимоги авторитетних дорослих, але і через власні вимоги [18].

До кінця підліткового періоду самооцінка може стати значним регулятором поведінки індивіда. Змінюється, порівняно з молодшим шкільним віком, значущість різних якостей особистості. У молодших підлітків ще зберігається орієнтація на якості, які проявляються в учбовій діяльності, але основним критерієм оцінки себе та іншого стають морально-психологічні особливості особистості, що проявляються у взаєминах з іншими. Основним критерієм оцінки себе стають морально-психологічні аспекти взаємовідносин. Зміст і характер уявлення про себе безпосередньо залежить від міри включеності школяра в різні види діяльності та від досвіду спілкування з ровесниками і дорослими [8].

Виділяють такі стадії розвитку самооцінки підлітка:

стадія (10-11років): підлітки підкреслюють свої недоліки, вони глибоко переживають невміння оцінити себе, переважають критичні ставлення до себе;

стадія (12-13 років): актуалізується потреба в самоповазі, загальному позитивному ставленні до себе як до особистості;

стадія (14-15 років): виникає "оперативна самооцінка", яка визначає ставлення підлітка до себе в теперішній час, підліток зіставляє свої властивості з нормами.

Стадії розвитку особистісної рефлексії підлітків:

1 стадія - предметом рефлексивного очікування виступають окремі вчинки дітей;

2 стадія - головним стає аналіз рис свого характеру і особливостей взаємин з іншими людьми;

3 стадія - зростає критичне ставлення підлітків до себе. Для підліткового періоду характерний пошук ідентичності, що означає усвідомлення підлітком самого себе, безперервності учасі власної особистості та виникнення, узв'язкузцим, відчуття, щоіншітакожцевизнають. Підліток вперше прагне пізнати власну індивідуальність, зрозуміти, якимвінєіякимвінхотівбибути. Образи "Я" різноманітні, вони відображають різноманіття життя підлітка. Зрозуміти себе допомагають друзі. Після пошуків себе, особистісної нестабільності, у дитини до кінця підліткового віку уявлення про себе стабілізуються і утворюють цілісну систему внутрішньоузгоджених уявлень про себе -"Я - концепцію"[8].

Цей етап соціалізації відрізняється не тільки найбільш вираженою індивідуалізацією, але і самодетермінацією, самоуправлінням особистості. Підлітковий період пов'язаний з виникненням самосвідомості як усвідомлення себе в системі суспільних відносин, розвитком соціальної активності і соціальної відповідальності. Важливою стороною самосвідомості виступає потреба у самовираженні, що виявляється в спрямованості його особистості на виділення і реалізацію своєї унікальності в системі соціальних зв'язків[11]. Для цього періоду характерним є прагнення до самоствердження, самореалізації та самовиховання. Самовиховання стає можливим завдяки тому, що у підлітків розвивається саморегуляція.

Становлення "Я" підлітка це:

- досягнення значної вольової саморегуляції, засвоєння нових значущих цінностей, безвідносно до поглядів референтних осіб, зростання довіри до групи однолітків, потреба впливати на інших, зростання стійкості до фрустрацій;

- потреба в самостійності, підвищення вимог до самого себе, поглиблення самооцінки, прийняття на себе відповідальності;

- заміна гедоністичних мотивів, більш віддаленими цілями, які спрямовані на досягнення в майбутньому певного соціального статусу;

Підліток – ще не цільна зріла особистість [21]. Особистісна нестабільність проявляється у боротьбі протилежних рис, прагнень. Для підлітків характерні: реакція емансипації (тип поведінки, за допомогою якої підліток хоче вийти з-під опіки дорослих), реакція захоплення (захоплення в цей період дуже різноманітні: інтелектуально-естетичні; тілесно-мануальні; накопичення; азартні; лідерські), реакція групування з ровесниками (бажання належати до певної групи), реакція відмови (пасивно-оборонний тип реакції опозиції).

Юнаки та дівчата вже здатні до абстрактно-логічного мислення, вони можуть відволікатися від конкретного руху, факту, предмета й виявити найсуттєвіші сторони зв’язку між ними. Характерною особливістю є критичне ставлення до тверджень, висловлюваних товаришами або вчителями. Велика емоційність учнів у поєднанні з критичністю часто є причиною їхньої надмірної запальності в суперечках [24].

У період ранньої юності притаманний підвищений інтерес до себе. Адже не випадково декотрі пишуть інтимні щоденники, “приміряють” до себе видатних акторів чи героїв художніх творів. Внаслідок цього підвищується інтерес до свого зовнішнього вигляду, тіла; тому учні бояться показатися незграбними, смішними, і часом це призводить до того, що малопідготовлені учні починають уникати уроки фізичної культури.

Кожен з вчитель повинен насамперед виявити особливу чуйність, необхідний такт до тих, у кого є вади, відхилення у фізичному розвитку чи зовнішньому вигляді.

Рання юність – “найколективніший” вік. Діти бажають визнання з боку товаришів, хочуть почуватися потрібними, мати певний престиж і авторитет. У юнаків підвищується почуття відповідальності і обов’язку. Все це спонукає виявити як найбільше наполегливості й працьовитості в опануванні фізичними вправами. Досягти найкращого результату в групі чи в класі. Вони глибоко переживають невдачу свого колективу й щиро радіють успіху. У юнаків підвищується почуття відповідальності, обов’язку. Все це спонукає виявити як найбільше наполегливості в опануванні техніки фізичних вправ і досягненні найкращих спортивних результатів, при складанні контрольних нормативів на уроках фізичної культури, в школі, або на спортивних змаганнях.

У юнацькому віці рішучість стає свідомішою, сміливість – усталенішою, а наполегливість – твердішою. Розвинуте почуття власної гідності так само є добрим стимулом для різних вольових дій у процесі занять фізичною культурою й спортом [13].

Не менш важливий і психологічний аспект підліткового періоду. Розвиток психіки підлітка характеризується підвищеною емоційністю. Відчуваючи фізичні зміни, підліток намагається поводитись, як доросла людина, виявляє надмірну активність і невиправдану самовпевненість. Об’єктивно він потребує підтримки дорослих, але не визнає цього, що часто спричиняє конфлікти у сім’ї. У підлітковому віці загострюється потреба у дружбі, орієнтація на погляди колективу, компанії, зберігається віра в ідеал. Враховуючи те, що оточення підлітка у більшості випадків не сприяє створенню психічного комфорту, він опиняється у стані підвищеної нервової напруги, що може бути не тільки причиною виникнення конфліктів, а й фактором розвитку багатьох захворювань серцево-судинної, травної, ендокринної систем. У зв’язку з цим в останні час багато говорять про необхідність розвитку уміння керувати своїми емоціями і почуттями. Рекомендації щодо цього дають досвідчені психологи і педагоги. Ось деякі з них:

- потрібно виховувати витримку, стримувати негативні емоції, які виникають дуже часто. Слід навчитися аналізувати ситуацію – чим вона спричинена, до чого веде і що залежить від вас для її успішного розв’язання. Практика доводить, що безвихідних ситуацій не буває;

- не давайте виходу негативним емоціям, не виплескуйте їх на оточуючих. Знайдіть власний спосіб зняття стресу, наприклад, гумористичним підходом до проблеми, бесідою з близькою людиною;

- не можна здійснювати імпульсивних і необдуманих вчинках – це може тільки погіршити ситуацію;

- традиційним способом психотерапії є письмове фіксування своїх проблем. Ведення щоденників, де чітко формулюються проблеми, - дуже ефективний засіб їх розв’язання, особливо, якщо вказувати можливі шляхи розв’язання;

- фізичне навантаження у будь-яких випадках знімає стрес, оскільки під час нього розщеплюється адреналін, який і відповідає за збуджений стан;

- будьте об’єктивні в оцінці вчинків інших людей. Частіше ставте на їх місце себе, подумайте, як би вчинили ви;

- намагайтеся завжди бути у гарному настрої – це запорука успіху і доброго здоровья [8].Увага підлітків розвивається внаслідок формування уміння вчитися і працювати. Підліток може свідомо спрямовувати увагу на певні об’єкти, тривалий час на них зосереджуватися і не відволікатися, переключати увагу на нові знання та розподіляти, тобто формуються вищі довільні форми уваги [21]. Пов’язані такі зміни із загальним психічним розвитком його мислення. Зростає обсяг уваги, концепція та стійкість. Підліток здатний зосереджуватися не лише на наочних об’єктах, але й на уявних, мисленнях. Водночас підліткам ще важко керувати увагою в умовах підвищених вимог до себе, що зумовлено певною імпульсивністю,властивою цього віку [24].

Удосконалюється вміння розподіляти та переключати увагу,зростають єлєменти самоконтролю та саморегулящіі. Окрім того, увага підлітків характеризується специфічною вибірковістю.

Розвиток уваги в цьому віці безпосередньо пов’язаний з формуванням наполегливості, а и іі довільність є прямим проявом вольової активності підлітка.Відбуваються прогресивні зміни і в уяві підлітка. Розширюється зміст її образів, оскільки уява бере участь у процесах сприймання художніх творів, прочитання технічних креслень, описів історичних подій, у переходах думки від конкретного до абстрактного, в різних видах творчої діяльності тощо. Власне, завдяки цьому і створюється  можливості для розвитку уяви. Розширюється способи утворення її образів, провідним серед яких стає мовлення, особливо внутрішнє [11]. Процеси уяви набувають довільності, поступово перетворюючись в особливі імаживативні дії, спрямовані на побудову образів ще не сприйманих суб’ектом предметів, ситуацій, конструкцій тощо. Ці дії стають характерними як для творчої, так і для продуктивної уяви.

Зростає вимогливість підлітків до утворень своєї уяви. Важливою формою уяви стане мрія, яка творить образи бажаного майбутнього.Зміни в інтелектуальній сфері виражаються передусім у розвитку абстрактного мислення, тобто у зміні співвідношень між конкретно-образним та абстрактним мисленням на користь останнього в формуванні понятійного мислення. Таке мислення(творче, рефлексивне) характерне передусім для юнацького віку, але починає розвиватись уже у молодших підлітків [24].

Мислення продукує гіпотетично-дедуктивні судження (тобто логічні міркування будуються на основі висунутих гіпотез). Розвивається здатність до розумових експериментів, до мисленого розв’язання задач на основі припущень тощо. Уміння оперувати гіпотезами при вирішенні інтелектуальних завдань-найважливіше досягнення підлітків в аналізі дійсності. Специфіка цього рівня мислення полягає й у тому, що його предметом є не лише розв’язання зовнішніх завдань, але й сам процес мислення, тобто воно стає рефлексивним. Важлива особливість цього вікуформування активного, самостійного, творчого мислення [8].

Висновки

У підлітковому періоді відбувається посилений ріст і розвиток усіх органів і систем, що зумовлено діяльністю залоз внутрішньої секреції – статевих, щитовидної, гіпофізу тощо. Складні процеси відбуваються і у ЦНС, внутрішніх структурах головного мозку. Збільшується об’єм грудної клітки, серця, уповільнює пульс. Відбувається помітне накопичення м’язової маси, остаточно формується скелет. Слід пам’ятати, що надмірне навантаження на скелет у період його формування може призвести до розвитку плоскостопості, викривлення хребта. Відмічається нестійкість організму до температурних коливань, оскільки через процеси, що відбуваються в організмі, пристосувальні реакції недосконалі. Значні зміни відбуваються в органах чуття, особливо у складній оптичній системі. Тому важливо виконувати всі рекомендації лікарів педагогів щодо гігієни зору.

     Не менш важливий і психологічний аспект підліткового періоду. Розвиток особистості підлітка характеризується підвищеною емоційністю. Відчуваючи фізичні зміни, підліток намагається поводитись, як доросла людина, виявляє надмірну активність і невиправдану самовпевненість. Об’єктивно він потребує підтримки дорослих, але не визнає цього, що часто спричиняє конфлікти у сім’ї. У підлітковому віці загострюється потреба у дружбі, орієнтація на погляди колективу, компанії, зберігається віра в ідеал. Враховуючи те, що оточення підлітка у більшості випадків не сприяє створенню психічного комфорту, він опиняється у стані підвищеної нервової напруги, що може бути не тільки причиною виникнення конфліктів, а й фактором розвитку багатьох захворювань серцево-судинної, травної, ендокринної систем. У зв’язку з цим в останній час багато говорять про необхідність вироблення уміння керувати своїми емоціями і почуттями.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Андрощук Н. В. Радість руху / Н. В. Андрощук, А. Б. Дзюбановський, А. Д. Леськів. – Тернопіль. : СМП Астон, 1999. – 114 с.
  2.  Верхошанский Ю. В. Основы специальной физической подготовки спотрсменов / Ю. В. Верхошанський. — М. : ФиС, 1988.— 331 с.
  3.  Вільчковський Е. С. Система фізичного виховання школярів. Навчально – методичний посібник / Е. С. Вільчковський, М. П. Козленко, С. Ф. Цвек. – К. : ІЗМН, 1998. – 232 с.
  4.  Выготский Л. С. Педагогическая психология / Л. С. Выготский.  М. : 1996. – 297 с.
  5.  Габай Т. В. Учебная деятельность и ее средства / Т. В. Габай. – М . :1988 – 443 с.
  6.  Гальперін С. І. Фізіологічні особливості дітей // Теорія і практика фізичної культури / С. І. Гальперін. – 1966. – № 4. – С. 12 – 21.
  7.  Годік М. А. Застосування методів багатовимірного статистичного аналізу для вибору і оцінки контрольних вправ // Теорія і практика фізичної культури / М. А. Годік. – 1966. – № 5. – С. 44 – 46.
  8.  Головінський І. Педагогічна психологія / І. Головінський. – К. : Аконіт, 2003. – 360 с.
  9.  Завацький В. І. Фізіологічна характеристика розвитку організму школярів / В. І. Завацький. – Луцьк : Надстир’я, 1994. -  290 с.
  10.  Зациорский В.М. Воспитание физических качеств / В. М. Зациорский. - М. : Физкультура и спорт, 1966.
  11.  Ильин А. Особенности подросткового возраста // Здоровье детей.2003. – № 22. – С. 12-13.
  12.  Коробков А. В. Физическое воспитание / А. В. Коробков, В. А. Головин, В. А. Масляков. – М.:Высш. школа, 1983 445 с.
  13.  Колесов Д. В. Учителю о психологи и физиологии подростка /Д.В Колесов, И. Ф. Мягков. – М.: Просвещение, 1986 – 89 с.
  14.  Кузьмінський А. І. Педагогіка: Підручник / А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. – К.:Знання-Пресс, 2003.
  15.  Кругляк О. Я. Календарне планування уроків фізичної культури. 1-7 класи  О.Я. Кругляк, І. М. Буклів, Н. П. Кругляк. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. – 64 с.
  16.  Круцевич Т. Ю. Контроль у фізичному вихованні дітей, підлітків.молоді: навчальний посібник / Т. Ю. Круцевич, М. І. Воробйов, Г. В. Безверхня. – К.: Олімпійська література, 2011. – 236 с.
  17.  Линець М. М. Витривалість, здоров’я,  Працездатність / М. М. Линець, Г. М. Андрієнко. — Львів, 1993.— 131 с.
  18.  Леськів А. Д. Планування програмового матеріалу з предмету «Фізична культура» для учнів 3-7-х класів / А.Д. Леськів, Д. М. Левковський, А.Б. Дзюбановський. – Тернопіль: Астон, 2000. – 176 с.
  19.  Любімова З. В. Вікова фізіологія: підручник для студ. висш. навч. закладів / З. В. Любімова, С. С. Ермакова. – Харків, 2009. – 200 с.
  20.  Лях В. І. Координаційні здатності  школярів / В. І.  Лях. – М.: Полимя,  1989.  – 159 с.
  21.  Мейксон Г. Б. Самостоятельные занятия учащихся по физической культуре / Г. Б. Мейксон, Е. Б. Шаулин. — М., 1986.
  22.  Муравьев В. А. Виховання фізичних якостей дітей до шкільного і шкільного віку: Методичний посібник / В. А. Муравьев, Н.Н.  Назарова – М.: Айрис – пресс, 2004. – 216 с.
  23.  Новосельский В. Ф. Методика урока физической культуры в старших класах: Учебное пособие / В. Ф. Новосельский. — К.: Рад. школа, 1989.—128 с.
  24.  Петров В. А. Примерные обучающие программы // Физическая культура в школе.— 1983.— № 10.— С. 28 – 29.
  25.  Педагогічна практика з фізичного виховання (методичні рекомендації для студентів факультету підготовки вчителів початкових класів) / За ред. А. В. Огнистого. – Тернопіль: ТДПУ, 2001. – 20 с.
  26.  Пермяков А. А. Внешкольное физическое воспитание подростков /     А. А. Пермяков. - К.:Рад.шк., 1989.
  27.  Шиян Б. М. Методика фізичного виховання школярів / Б. М. Шиян. — Львів: ЛОНМІО, 1996. - 232 с.
  28.  Фарбер Д. А. Фізіологія школяра / Д. А. Фарбер, І. А. Корнієнко, В. Д.  Сонькин. – М.: Педагогіка,  1990. – 240 с.
  29.  Филин В. П. Основы юношеского спорта / В. П. Фомин, Н. А. Фомин. – М.: Физкультура и спорт, 1980.
  30.  Теория и методика физического воспитания / Под ред. Т. Ю. Круцевич. – К.: Олимпийская литература, 2003. – Т 1. –  с. 342 – 346
  31.  Волков Л. В. Теорія і методика дитячого та юнацького спорту / Л. В Волков.  – К.: Олімпійська література, 2002. – 286 с.
  32.  Холодов Ж. К. Теорія і методика фізичного виховання і спорту / Ж. К. Холодов, B. C.  Кузнецов – М.: Академія, 2000. – 480 с


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

77530. Особенности ухода за пациентами пожилого и старческого возраста 92 KB
  Активность участие пожилых и старых людей в профессиональной общественной жизни стали необходимыми для большинства людей переступивших пенсионный возраст. В специальной литературе все чаще подчеркивается различие между хронологическим и биологическим возрастом высказывается мнение о возможности деления людей одного и того же возраста на молодых старых и старых старых основываясь на состоянии здоровья и социальных показателях. У пожилых и тем более старых людей снижается частота сердечных сокращений в состоянии покоя.
77531. Фреймовое представление знаний 1.36 MB
  Термин фрейм frme – рамка остов каркас предложен в 1975 г. Фрейм – это единица представления знаний заполненная в прошлом детали которой могут быть изменены согласно текущей ситуации т. Получается что фрейм – это абстрактный образ объект или ситуация.
77532. Экспертные системы. Приобретение (извлечение) знаний 255.5 KB
  В экспертных системах знания отделены от данных и мощность ЭС обусловлена в первую очередь мощностью базы знаний и только во вторую очередь используемыми методами решения задач. системы функциональные возможности которых являются в первую очередь следствием их наращиваемой базы знаний БЗ и только во вторую очередь определяется используемыми методами принятия решения. Правильное функционирование ЭС как систем основанных на знаниях зависит от качества и количества знаний хранимых в их БЗ. Поэтому приобретение знаний для ЭС является очень...
77533. Нечеткая логика: история проблемы, практические приложения 1.22 MB
  Для этого значения степень принадлежности физической величины к терму будет равна единице а для всех остальных значений в зависимости от выбранной функции принадлежности. Здесь необходимо описать лингвистические переменные которые вы будете использовать; их функции принадлежности; описать стратегию управления посредством нечетких правил которые вы сможете объединить в единую базу правил или знаний о системе. Другими словами множество А образуют такие объекты элементы для которых указанная выше функция называемая функцией...
77534. НЕЙРОННЫЕ СИСТЕМЫ И СЕТИ. БИОЛОГИЧЕСКИЕ НЕЙРОННЫЕ СЕТИ 463 KB
  С появлением дешевых компьютеров появилась возможность использовать в этой области нейронные сети НС. Крупный толчок развитию нейрокибернетики дал американский нейрофизиолог Френк Розенблатт предложивший в 1962 году свою модель нейронной сети персептрон. Хопфилд предложил оригинальную модель нейронной сети названную его именем.
77535. Проблемно-ориентированные языки. Языки представления знаний 97.5 KB
  Стремление к эффективной программной реализации моделей представления знаний привело к разработке большого числа языков представления знаний от простых, предназначенных для решения отдельных специальных задач, до мощных универсальных.
77536. ГЕНЕТИЧЕСКИЕ АЛГОРИТМЫ И ИХ ПРИМЕНЕНИЕ 299 KB
  В животной клетке каждая молекула ДНК окружена оболочкой – такое образование называется хромосомой. Основная часть хромосомы нить ДНК определяющая какие химические реакции будут происходить в данной клетке как она будет развиваться и как функции выполнять. В каждой соматической клетке человека содержится 46 хромосом. Эти 46 хромосом на самом деле 23 пары причем в каждой паре одна из хромосом получена от отца а вторая от матери.
77537. РАСПОЗНАВАНИЕ ОБРАЗОВ И СИТУАЦИЙ 89 KB
  Суть задачи распознавания – установить обладают ли изучаемые объекты фиксированным конечным набором признаков позволяющим отнести и ке определенному классу. Цели науки распознавания образов: замена человеческого эксперта или сложной экспертной системы более простой системой автоматизация деятельности человека или упрощение сложных систем; построение обучающихся систем которые умеют принимать решения без указания четких правил а именно систем которые умеют сами синтезировать правила принятия решений на основе некоторого конечного...
77538. МУЛЬТИ-АГЕНТНЫЕ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫЕ СИСТЕМЫ 96.5 KB
  Системы группового управления должны обеспечить возможность быстрой перестройки производства к изменению типа и объёма выпускаемой продукции в изменяющейся среде. Первоначально были разработаны принципы централизованного и децентрализованного группового управления сложными робототехническими системами. При децентрализованном управлении использовались распределённая группа микропроцессоров встроенных в локальные системы управления гибко программирующие поведение роботов и оборудования в соответствии с заданной в реальном времени...