98694

Соціальна нерівність: сутність, причини та наслідки

Реферат

Социология, социальная работа и статистика

У складних суспільствах нерівність посилилась і поділила людей спочатку на рабів і рабовласників потім на касти верстви класи. Історично першою системою соціальної стратифікації є рабство - економічна соціальна і правова форма поневолення людей з позбавленням їх будь-яких прав.

Русский

2015-11-05

33.3 KB

0 чел.

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний технічний університет

Ім. Івана Пулюя

Кафедра програмної інженерії

Реферат

на тему:

«Соціальна нерівність: сутність, причини та наслідки»

Підготував:

студент групи  СПс-31

Непийвода Р. М.

Тернопіль 2014

План

  1.  Соціальна нерівність
  2.  Стратифікації суспільства

Соціальна нерівність, що є основою стратифікації суспільства, сприймається як головна його властивість. Історія людства не знає суспільства без соціальної нерівності.

Нерівність у доходах, владі, престижності занять, освіті виникла разом з людським суспільством, але попервах вона була дуже незначною, тому стратифікації в простих суспільствах майже не існувало. У складних суспільствах нерівність посилилась і поділила людей спочатку на рабів і рабовласників, потім на касти, верстви, класи.

Історично першою системою соціальної стратифікації є рабство - економічна, соціальна і правова форма поневолення людей з позбавленням їх будь-яких прав.

У деяких країнах (Індії, частково США) на руїнах рабовласницького устрою з'явився кастовий устрій. Каста (від португ. caste - рід, покоління) - замкнута спільнота людей, зв'язаних походженням чи правовим статусом, належність до якої успадковується. Це соціальна група (страта), членом якої людина стає з народження, перейти до іншої касти вона не має права.

На думку М. Вебера, каста є формою ранжирування за критерієм престижу. В Індії налічується чотири основні касти: священиків, воїнів, купців, робітників та селян - і близько 5 тис. неосновних каст і підкаст. Саму касту визначає передовсім фах, який переходить від батька до сина протягом життя десятків поколінь. Кожна каста живе згідно з приписами і заборонами, регулюючих поведінку саме в цій касті.

Формою стратифікації, яка передувала класам, є верстви - соціальні групи, котрі мають успадковані привілеї, права та обов'язки, закріплені звичаями та законами і згідно з ними посідають певне становище в ієрархічній структурі суспільства. За М. Вебером, верства - це спільнота людей, заснована на уявленні про честь, з відповідним специфічним стилем життя, до якого входить набір звичок, цінностей, вірувань тощо. Класичним взірцем були верстви в Європі на межі XIV-XV ст., коли суспільство поділялося на вищі верстви (дворян, священнослужителів) і нижчі (ремісників, купців, селян).

Промислова революція XVIII-XIX ст. зруйнувала цю систему і зумовила формування класів. Клас — головний елемент стратифікації капіталізму. Це велика група людей, що мають однаковий соціально-економічний статус у системі соціальної стратифікації. Отож, термін "клас" на відміну від "верстви" не просто віддзеркалює соціальні "перегородки", привілеї та умовності, а включає показники економічного становища людей. Один клас від іншого (вищий від середнього чи від робітничого) відрізняється за такими характеристиками, як багатство, солідарність, влада тощо.

Марксисти-ленінці розглядали термін "клас" як економічну категорію (альтернативного підходу, згідно з яким клас не є винятково економічним явищем, додержуються деякі американські соціологи).

К. Маркс розрізняв класи відносно власності на капітал і засоби виробництва, поділяючи населення на тих, хто має власність, і тих, хто її не має, - на капіталістів і пролетарів. Селяни й дрібні власники не підпадали під цю класифікацію. Вони були, на думку Маркса, "пережитками" докапіталістичної економіки і мали з часом зникнути.

За І. Уорнером, соціальний клас - це група людей, що відносять себе до певної позиції в системі соціальної ієрархії: вищий - вищий, нижчий - вищий, вищий - середній, нижчий - середній, вищий - нижчий, нижчий - нижчий.

За М. Вебером, класи - це агрегати людей, які мають однакові життєві шанси. Він поділяв населення на класи відповідно до різних "життєвих шансів". В одного класу головне - капітал, в іншого – кваліфікація.

Усе населення М. Вебер класифікував так:

  1.  власники;
  2.  інтелектуали (адміністратори і менеджери);
  3.  дрібна буржуазія (дрібні підприємці й комерсанти);
  4.  робітники.

Особливого значення М. Вебер надавав такому критерію стратифікації, як соціальна репутація, чи статус.

Сучасні соціологи додержуються веберівських принципів стратифікації, визнаючи належність до того чи того класу за такими критеріями:

  1.  тип економічної діяльності - від підприємницької і державної на верхніх щаблях до некваліфікованої праці на нижніх;
  2.  величина доходу - від мільярдів доларів до нуля;
  3.  тип і рівень освіти - від диплома про закінчення престижного вузу до свідоцтва про закінчення початкової школи (цікаво, що кількість років навчання і обсяг знань не такі вже важливі - значно більше важить престижність вузу);
  4.  місце проживання - від привілейованих районів до трущоб;
  5.  тип організації дозвілля - від світських раутів і відпочинку на престижних зарубіжних курортах до гри в карти в темних завулках.

Соціальна нерівність, що є основою стратифікації суспільства, усіма сприймається як основна його властивість. Проте кожне суспільство намагається організувати "свою" нерівність. У зв'язку із цим соціологію цікавить механізм такої підтримки (відтворення) ієрархічної структури, який не дав би їй можливості розвалитися під впливом різно-направлених дій різних соціальних прошарків, зумовлених суперечністю їхніх інтересів, - у демократичній класовій боротьбі.

У теорії індустріального суспільства демократична класова боротьба - це боротьба, що ведеться в межах даної демократії через використання загальних виборчих прав, вільних профспілок, колективних договорів.

Результати соціологічних опитувань свідчать, що люди болісно сприймають соціальну нерівність. Своє місце в соціальній ієрархії вони часто вважають несправедливим. Відчувається антагонізм між вищими і нижчими прошарками. Державні діячі докоряють трудящим за "нерозуміння" суспільних цілей і завдань, небажання "трохи потерпіти", а ті звинувачують управлінців і політиків у некомпетентності, егоцентризмі, зажерливості, корупції.

Але те, що за явно вираженого невдоволення соціальною нерівністю революції, громадянської війни, однак, не відбувається, є результатом дії соціально-нормативної системи, соціальних інститутів, які спонукають людей з розумінням сприймати ті чи ті державні управлінські принципи та дії. Кожне суспільство робить це по-своєму. Так, для підтримування соціальної нерівності на перших етапах розвитку суспільства застосовувалося просте правило сталої організації ієрархічної структури: хто в якій сім'ї народився, той несе відповідний статус до кінця своїх днів (раб, кріпак, патрицій тощо). За додержанням цього правила стежила вся система соціальних інститутів: суд, уряд, армія, церква.

У кастовій суспільній системі в ролі основних інститутів виступають держава і релігія,які використовують силу влади, зброї, ідеологічного тиску для забезпечення привілеїв вищим прошаркам. Ці інститути контролюють функціональне призначення каст, їх чистоту, права та обов'язки членів, чітко визначають їх місце в соціальній ієрархії. Відхилення від приписуваних законами зразків поведінки карається певними санкціями.

У сучасному суспільстві, хоч усі люди мають формально рівні права з народження, суспільство, як і раніше, підтримує й охороняє свою ієрархію. Так, інститут власності підтримує право на спадок, а отже, робить неоднаковими шанси на збагачення людей, що народилися в бідних і багатих сім'ях.

Література

  1.  Аитов Н. А. Понятие "социальная структура" в современной социологии // Социол. исследования. — 1996. — № 7.
  2.  Барбер Б. Структура социальной стратификации и тенденции социальной мобильности // Американская социология. — М., 1972.
  3.  Гидденс 3. Социальная стратификация // Социол. исследования. — 1992. — №7,9, 11.
  4.  Заболоцький В., Ляшенко В. Середній клас в соціальній структурі пострадянського суспільства // Схід. — 1996. — № 7.
  5.  Заславская Т. И. Социальная структура современного российского общества // Обществ. науки и современность. — 1997. — № 2.
  6.  Мертон Р. Социальная теория и социальная структура. — К., 1996.
  7.  Радугин А. А., Радугин К. А. Социология: Курс лекций. — М., 1995.
  8.  Смелзер Н. Социология. — М., 1994.
  9.  Современная западная социология: Словарь. — М., 1990.
  10.  Сорокин П. А. Человек, цивилизация, общество. — М., 1992.
  11.  Социология: наука об обществе: Учеб. пособие. — Харьков, 1996.
  12.  Черниш Н. Соціологія: Курс лекцій. — Львів, 1996.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33799. Материальная ответственность работника 15.11 KB
  Ограниченную материальную ответственность несут: 1 работники в размере причиненного ущерба но не выше своей среднемесячной зарплаты за порчу или повреждение по небрежности материалов полуфабрикатов изделий инструментов измерительных приборов спецодежды и др. 2 руководители в размере причиненного по их вине ущерба но не свыше 3х месячных зарплат. Полная материальная ответственность возникает в случаях: 1 письменного соглашения между нанимателем и работником о полной материальной ответственности; 2 получения имущества под отчет...
33800. Предмет и сущность общей теории государства и права 14.89 KB
  Общая теория государства и права это система обобщенных знаний о наиболее общих закономерностях возникновения развития и функционирования права и государства вообще их сущности а также связанных с ними государственноправовых явлений. Теория государства и права наука общественная. Объектом изучения теории права как и всех общественных наук является общество в целом.
33801. Понятие норм права, их структура и виды 16.66 KB
  Признаки правовой нормы: Устанавливается и санкционируется государством. Структура правовой нормы: Гипотеза элемент нормы устанавливающий условия применения нормы тоесть условия применения правила изложенного в норме. Диспозиция элемент нормы содержащий собственно само правило поведения при условии наступления событий изложенных в гипотезе. Санкция элемент нормы устанавливающий ответственность или меры государственного принуждения применяемые к нарушителю правила предусмотренного в диспозиции.
33802. Сущность государства. Понятие и основные признаки государства 15.98 KB
  Понятие и основные признаки государства Госвоесть политическая организацияассоциация члены которой объединяются в единое целое публичновластными отношениями и структурами. Признаки госва: 1террит. основа госва вкл .
33803. Понятие функций государства и их классификация 17.72 KB
  Функции государства это основное направление деятельности государства в котором выражается сущность и социальное назначение государственного управления обществом. функции носят объективный характер; 2. функции носят систематический постоянный характер; 3. функции возникают и развиваются в соответствии с задачами и целями государства; 5.
33804. Формы государства. Государственный аппарат. Источники права 17.7 KB
  Источники права Форма государства внешняя структура способ организации государственной власти выражающаяся в построении верховных ор ганов государства распределении власти меяаду различными уровнями государственных органов общем режиме управления страной. Механизм государства призван надежно гарантировать и охранять законные интересы и права своих граждан. Источник права Источник форма права способ с помощью которого закрепляются находят внешнее выражение нормы права. Некоторые учёные отождествляют источник и форму выражения...
33805. Понятие, сущность и структура Конституции Республики Беларусь 17.02 KB
  Конституция Республики Беларусь белор. Канстытуцыя Рэспублікі Беларусь основной закон Республики Беларусь. Конституция Социалистической Советской Республики Белоруссии 1919 года Первая Конституция Социалистической Советской Республики Белоруссии ССРБ была принята на I Всебелорусском съезде Советов 3 февраля 1919 г.
33806. Гражданство Республики Беларусь 17.47 KB
  Гражданство Республики Беларусь это устойчивая правовая связь человека Республикой Беларусь выражающаяся в совокупности их взаимных прав обязанностей и ответственности.1991 года был введен в действие Закон Республики Беларусь О гражданстве Республики Беларусь который действовал до 17.2002 года был принят Закон Республики Беларусь О гражданстве Республики Беларусь который вступил в силу 17.
33807. Избирательная система 17.6 KB
  Избирательная система в широком смысле совокупность правовых норм регулирующих порядок предоставления избирательных прав проведения выборов в органы государства и местного самоуправления определения результатов голосования. Такая система правовых норм в совокупности образует избирательное право в широком смысле. Избирательная система в узком смысле порядок определения результатов голосования.