98769

Становлення та розвиток світових фінансових ринків

Реферат

Мировой рынок и торговля

Для того, щоб перетворитись у розвинутий міжнародний фінансовий центр, здатний обслуговувати зростаючі світові потоки капіталу між собою та іншими міжнародними, регіональними та місцевими фінансовими ринками, центр має володіти всіма необхідними елементами підтримки як своїх національних, так і міжнародних операцій.

Украинкский

2015-11-06

141.5 KB

1 чел.

Міністерство освіти і науки України

Вищий державний навчальний заклад

Київський національний економічний університет

Імені Вадима Гетьмана

Реферат на тему:

Становлення та розвиток світових фінансових ринків

Виконала:

Студентка 3 курсу

ФЕФ 6508/1 група

Зазимко Руслана Сергіївна

Київ-2010

Вступ
1.
 Становлення фінансових центрів
2.
Фінансовий ринок

3. Діяльність світових фінансових центрів

4. Фінансові офшорні центри
Висновки
Список літератури


Вступ

Об'єктивною основою становлення міжнародного фінансового ринку стали розвиток міжнародного поділу праці, інтернаціоналізація суспільного виробництва, концентрація і централізація фінансового капіталу. Нині міжнародний фінансовий ринок — це величезні фінансові центри, які мобілізують і перерозподіляють у всьому світі значні обсяги фінансових ресурсів. У цих центрах здійснюється переважна більшість усіх міжнародних валютних, депозитних, кредитних і страхових операцій.

Для того, щоб перетворитись у розвинутий міжнародний фінансовий центр, здатний обслуговувати зростаючі світові потоки капіталу між собою та іншими міжнародними, регіональними та місцевими фінансовими ринками, центр має володіти всіма необхідними елементами підтримки як своїх національних, так і міжнародних операцій. Ці елементи включають у себе:

• стійку фінансову систему і стабільну валюту;

• інститути, що забезпечують функціонування фінансових ринків;

• гнучку систему фінансових інструментів, які забезпечили б кредиторам

різноманітність варіантів щодо затрат, ризику, прибутку, термінів

ліквідності та контролю;

• відповідну структуру і достатні правові гарантії, які здатні викликати

довіру в міжнародних позичальників та кредиторів;

• людський капітал, що вільно володіє спеціальними фінансовими знаннями,

як результат систематичного навчання і перепідготовки. Жоден міжнародний

фінансовий центр не зможе контролювати значний обсяг міжнародних

операцій без добре поінформованих людей, які працюють на фінансових

ринках, і необхідної техніки та засобів зв'язку (у тому числі

комп'ютерних), які безперебійно з'єднують фінансовий центр з іншими

центрами всередині країни і за кордоном для здійснення безготівкових

розрахунків і готівкових платежів;

• здатність спрямовувати іноземний капітал через активні, все-охоплюючі

й мобільні ринки — комплексні ринки, як довготермінові, так і

короткострокові, які надають позичальникам та інвесторам великі

можливості;

• економічну свободу: фінансовий ринок не може існувати без свободи

діяльності, споживання, накопичення й інвестування

  1.  Становлення фінансових центрів 

Розвиток фінансових інститутів, інструментів і спеціальних знань, необхідних для перетворення у міжнародний центр, потребує значного часу і зусиль. Так, для того, щоб створити свій міжнародний фінансовий центр, Лондону було необхідно декілька століть, Нью-Йорку і Токіо — близько ста років. Берлін також у свій час був одним із важливих європейських фінансових центрів, але його значення після Другої світової війни значно знизилося. Існує значна кількість оф-фшорних банківських центрів, які функціонують як міжнародні транзитні центри (Гонконг, Сінгапур, Багами).

Найбільш цікавим, як з погляду становлення і розвитку, так і виняткової здатності вчасно реагувати на потреби часу, є Лондон як визнаний світовий фінансовий центр.

Історія його започаткування сягає сивої давнини, коли англійський уряд у 1215 p. проголосив Велику хартію вольностей, яка гарантувала індивідуальні права в Англії і те, що Лондон є безпечним місцем дляальні права в Англії і те, що Лондон є безпечним місцем для вітчизняних і зарубіжних торговців. Створення Англійського банку і

Королівської біржі в 1690 p. заклало організаційні основи для розвитку лондонських фінансових ринків, а промислова революція XVIII ст. забезпечила Великій Британії стійку комерційну, фінансову та економічну базу. Лондон функціонував як єдиний світовий фінансовий центр понад 200 років, оскільки британський золотий стандарт був наріжним каменем тодішньої світової грошової системи, а капіталовкладення у фунтах стерлінгів за кордоном домінували як у світовій торгівлі, так і в інвестиціях і фінансах до Першої світової війни.

Між Першою і Другою світовими війнами, незважаючи на виклик Нью-Йорка, Лондон залишився домінуючим фінансовим центром, оскільки продовжував очолювати стерлінговий валютний блок країн Британської Співдружності й залишався лідером світових банківських операцій, управляючи обслуговуванням фінансування міжнародної торгівлі через свій грошовий ринок і торгівлею міжнародними цінними паперами через свій вторинний ринок.

Після Другої світової війни у зв'язку із серйозним дефіцитом платіжного балансу і для пом'якшення проблеми втечі капіталів британський уряд запроваджує контроль капіталу на валютному ринку. Однак, коли в результаті цього здатність Лондона обслуговувати широкий діапазон міжнародних фінансових потреб виявилась під загрозою, британський уряд для виправлення такої ситуації ініціював так званий великий шок.

У рамках цієї акції було повністю змінено структуру лондонських ринків цінних паперів і створено нову Міжнародну фондову біржу, повністю оснащену комп'ютеризованою електронною системою котирувань. Завдяки цим своєчасним заходам Лондон і сьогодні успішно конкурує з іншими фінансовими центрами у сфері міжнародної торгівлі цінними паперами.

Другим, світовим фінансовим центром вважається Нью-Йорк. Після Першої світової війни в результаті дії закону нерівномірності розвитку країн провідний світовий фінансовий центр перемістився до СІЛА.

Сполучені Штати першими розпочали лібералізацію національних валютних, кредитних і фінансових ринків у середині 70-х років. У 1978—1986 pp. поступово були відмінені обмеження на виплату процентів за депозитно-позичковими операціями, введені проценти за вкладами до запитання. У 1984 p. відмінено 30-відсотковий податок на прибуток за облігаціями, які випущені в США і належать нерезидентам. З кінця 1981 p. діє вільна банківська зона в Нью-Йорку, де іноземні банки звільнені від американського оподаткування і банківської регламентації. З метою лібералізації фінансового ринку із середини 70-х років відмінено комісійні, що фіксувалися Нью-Йоркською біржею. Лібералізація діяльності американських банків, їх банкрутства і концентрація банківського капіталу дали поштовх розвитку фінансових інновацій і сек'юритизації.

Щодо Токіо, то з часів Реставрації Мейдзі в 1868 p. і до Першої світової війни Японія запозичувала іноземний капітал і технологію переважно у Великій Британії та західноєвропейських країн, після Другої світової західноєвропейських країн, після Другої світової війни — переважно у США. І хоча токійська фондова біржа була заснована у 1878 p., майже 100 років Токіо не вважався міжнародним фінансовим центром з декількох причин:

— по-перше, на фінансові ринки Японії впливали скоріше не ринкові сили, а урядова політика, яка була спрямована на вирішення завдань національної економіки. Розподіл фінансових і матеріальних ресурсів здійснювався виходячи з пріоритетів національної економіки, а фінансова система і фінансові ринки вважалися засобами виконання саме національних економічних завдань;

— по-друге, у 50—60-х роках Японія була капіталоімпортуючою країною. При цьому якщо після Другої світової війни Японія запозичувала іноземний капітал і технологію для відбудови зруйнованої війною економіки головним чином у США, то після введення в 1963 p. Сполученими Штатами податку, який урівнював ставки процента, Японія почала переорієнтовуватися в плані джерел фінансування зі США на Європу;

— по-третє, жорстке державне регулювання ринку цінних паперів не стимулювало іноземні кредитно-фінансові установи до розширення операцій на цьому ринку;

— по-четверте, валютно-фінансовий контроль в Японії обмежував можливості іноземних позичальників та інвесторів.

Однак із часом сприятливі умови для Токіо як міжнародного фінансового центру поступово розвивалися і були підкріплені змінами в національному і міжнародному становищі після 1970 p. "Нафтовий шок" 1974 p. Примусив японський уряд збільшити сукупні витрати з метою виведення національної економіки зі стану спаду. Зростання випуску державних облігацій стимулювало розвиток значного вторинного ринку, а також ринку перепродажу облігацій.

Збільшення іноземними позичальниками обсягів випущених у Токіо облігацій в єнах також стимулювало зростання ринку міжнародного капіталу в 70-ті роки. Значні фінансові резерви Японії, які виникли в результаті активного сальдо торговельного балансу і високої норми персональних заощаджень, залучили на національний ринок іноземних позичальників (наприклад корпорації США) і міжнародні організації (Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Азіатський банк розвитку та ін.).

Лібералізацією єни і токійського ринку капіталу у 80-ті роки японський уряд розчинив двері іноземним банкам і фірмам для торгівлі цінними паперами. Для задоволення зростаючого внутрішнього і міжнародного попиту в 1983 p. на Токійській фондовій біржі стала до ладу комп'ютеризована система проведення операцій; після 1986 p. до роботи на Токійській фондовій біржі підключилась велика кількість іноземних фірм; у тому ж році було створено оффшорні банківські ринки; у 1987 p. Розпочалось укладання угод на строк.

Таким чином, завдяки "економічному диву", величезному фінансовому запасу, сильній єні та ефективним кредитно-фінансовим установам Токіо вийшов у центр міжнародних фінансових операцій як конкурентоспроможний гравець.

2. Фінансовий ринок

З функціонального погляду

— це система ринкових відносин, де об’єктом операцій є грошовий капітал, і яка здійснює акумуляцію та перерозподіл світових фінансових потоків для забезпечення безперервності та рентабельності виробництва.

З інституціонального погляду

— це сукупність банків, спеціалізованих фінансово-кредитних установ, фондових бірж, через які здійснюється рух світових фінансових потоків, та які є посередниками перерозподілу фінансових активів між кредиторами й позичальниками, продавцями та покупцями фінансових ресурсів.

Об’єктивною основою розвитку світових фінансових ринків є закономірності кругообігу функціонуючого капіталу. У деяких місцях виникає надмірна пропозиція тимчасово вільних капіталів, в інших постійно виникає попит на них. Бездіяльність капіталу суперечить його природі та законам ринкової економіки. Світові фінансові ринки вирішують цю суперечність на рівні всесвітнього господарства.

Структуру світового фінансового ринку можна розглядати з різних поглядів.

З погляду строків обігу фінансових активів світовий фінансовий ринок можна розділити на дві частини: грошовий ринок (короткостроковий) та ринок капіталу (довгостроковий).

Короткостроковий характер значної частини світового фінансового ринку робить його залежним від припливу та відпливу фінансових коштів. Більше того, існують фінансові активи, спрямовані на перебування на грошовому ринку для отримання максимальних прибутків, зокрема за рахунок цілеспрямованих спекулятивних операцій на грошовому ринку. Ці фінансові кошти часто називають «жаркі гроші».

Світові фінансові ринки виникли на базі відповідних національних ринків, тісно взаємодіють з ними та мають низку специфічних відмінностей.

Відмінності світових фінансових ринків від національних:

  •  величезні масштаби (щоденні операції на світових фінансових ринках у 50 разів перебільшують операції світової торгівлі товарами);
  •  відсутність географічних кордонів;
  •  цілодобове проведення операцій;
  •  використання валют провідних країн, а також ЕКЮ (1979—1998 рр.), ЄВРО з 1999 р., частково СДР;
  •  Міжнародні фінансові потокита світові фінансові центри
  •  
    1.  Діяльність світових фінансових центрів

Для того, щоб набути статусу міжнародного, кожен фінансовий центр має пройти відповідний еволюційний процес.

Стадії розвитку міжнародного фінансового центру:

  •  розвиток місцевого ринку;
  •  перетворення в регіональний фінансовий центр;
  •  розвиток до стадії міжнародного фінансового ринку.

Основні умови міжнародного фінансового центру:

  •  економічна свобода;
  •  стабільна валюта та стійка фінансова система;
  •  ефективні фінансові інститути й інструменти;
  •  активні та мобільні ринки — комплексні ринки;
  •  сучасна технологія та засоби зв’язку;
  •  фінансові спеціальні знання та людський капітал;
  •  підтримка відповідного правового та соціального клімату, створення сприятливих умов для міжнародних потоків капіталу.

Найбільш активно переливання фінансових ресурсів здійснюється у світових фінансових центрах (фінансових центрах світу). До них належать: Нью-Йорк і Чикаго — в Америці, Лондон, Франкфурт, Париж, Цюрих, Женева, Люксембург — у Європі, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн — в Азії. У майбутньому світовими фінансовими центрами можуть стати і сьогоднішні регіональні центри — Кейптаун, Сан-Паулу, Шанхай та ін. У світові фінансові центри перетворились деякі офшорні центри, насамперед у басейні Карибського моря — Панама, Бермудські, Багамські, Кайманові, Антильські та інші острови.

Світові фінансові центри — це ті місця, де торгівля фінансовими активами між резидентами різних країн має особливо великі масштаби.

Серед нових фінансових центрів, якщо брати до уваги тільки ринкову капіталізацію акцій, у Європі — ринки Польщі, Чехії, Угорщини та Росії, в Азії — Індії, Індонезії, Південної Кореї, Малайзії, Таїланду, Тайваню, Філіппін і, особливо, Китаю з Гонконгом, в Африці — Південно-Африканської республіки, а в Латинській Америці — Аргентини, Бразилії, Венесуели, Мексики, Чилі.

Величина цих ринків невелика, але зміни кон’юнктури та інші ризики — значні. Однак високий рівень прибутковості та швидкі темпи зростання багатьох цих ринків приваблюють іноземних інвесторів. У 1996 р. чистий приплив капіталу на ці ринки з-за кордону перевищував 200 млрд доларів на рік, але в 1997—1999 рр. він знизився через фінансову кризу, яка охопила багато нових ринків.

Найважливішими та найбільшими фінансовими центрами є Нью-Йорк, Лондон, Токіо. Денний оборот на трьох найбільших ринках у 1973 р. становив 20—30 млрд дол. США; у 1983 р. — 60 млрд; у 1995 р. — 1,3 трлн і в 1998 р. — 1,5 трлн дол. США.

  •  Функціональна структура Лондонськогофінансового центру

Ринок довгострокового позичкового капіталу

Первинний ринок:

  •  цінні папери, випущені урядом та фірмами Об’єднаного Королівства;
  •  єврооблігації, випущені іноземними позичальниками.

Вторинний ринок:

  •  внутрішні акції;
  •  зареєстровані на Міжнародній фондовій біржі цінні папери компаній;
  •  незареєстровані цінні папери;
  •  першокласні цінні папери (державні облігації, що випускаються Банком Англії);
  •  цінні папери фірм з фіксованими процентними ставками;
  •  опціони;
  •  іноземні акції.

Ринок короткострокового капіталу

  •  Традиційний грошовий ринок.
  •  Паралельний грошовий ринок:

— міжбанківський ринок;

— стерлінгові депозитні сертифікати;

— доларові депозитні сертифікати;

— цінні папери місцевої влади;

— цінні папери фінансових компаній;

— міжфірмові цінні папери;

— короткострокові комерційні євровекселі;

— стерлінгові короткострокові векселі.

  •  Валютний ринок:

— операції спот;

— операції на строк;

— ф’ючерси;

— опціони;

— арбітражні операції.

  •  Функціональна структура Нью-Йоркськогосвітового фінансового центру

Ринок довгострокового позичкового капіталу:

  •  Акції.
  •  Облігації:

— іпотечний ринок (вторинний ринок закладних);

— ринок державних облігацій (цінних казначейських паперів);

— ринок промислових облігацій;

— позики цільовим підприємствам;< /p>

— ринок закордонних облігацій (доларові облігації, випущені іноземцями в Нью-Йорку).

Ринок короткострокового капіталу:

  •  казначейські векселі;
  •  цінні папери федеральних агенцій США;
  •  вкладні сертифікати, що передаються;
  •  федеральні резервні фонди й угоди про купівлю цінних паперів з наступним викупом за обумовленою ціною;
  •  банківські акцепти (акцептовані банком векселі);
  •  комерційні короткострокові векселі;
  •  позики дилерам та брокерам.

Валютний ринок:

  •  валютна інтервенція на національний валютний ринок;
  •  валютні свопи з іншими центральними банками;
  •  операції з міжнародними організаціям.
  •  Токіо як фінансовий центр

Токіо став міжнародним фінансовим центром тільки після 1970 р., коли іноземні позичальники почали випускати тутоблігації в єнах, а пізніше в іноземній валюті. Зміцненню позицій Токіо як одного з найважливіших центрів у процесі глобалізації фінансових ринків сприяла лібералізація ринків єни й капіталу.

Функціональна структура

Ринок довгострокового позичкового капіталу:

  •  акції;
  •  процентні державні облігації (довгострокові, середньострокові);
  •  дисконтні державні ноти й векселі;
  •  облігації муніципалітетів;
  •  енергетичні цінні папери, гарантовані державою;
  •  помислові облігації;
  •  іноземні облігації в єнах;
  •  конвертовані облігації;
  •  облігації з підписними сертифікатами.

Ринок короткострокового капіталу:

  •  ринок онкольних позик (позики коштів між банками);
  •  казначейські векселі;
  •  обліковий ринок векселів;
  •  депозитні сертифікати;
  •  короткострокові комерційні векселі;
  •  ринок Генсаки.
  •  Офшорні банківські центри

4. Фінансові центри «офшор» — це світові фінансові центри, де кредитні установи здійснюють операції, переважно з нерезидентами, в іноземній для даної країни валюті.

Офшорні банківські центри тісно пов’язані з євровалютним ринком. Однак їх можна розглядати як окрему категорію міжнародних фінансових центрів, що виконують посередницькі функції для позичальників та депонентів. Основною причиною привабливості офшорних банківських центрів є мінімальне офіційне регулювання, практична відсутність податків та контролю за управлінням портфелями цінних паперів банків.

Офшорні банківські центри почали з’являтися з 1960 р.

Основні властивості:

  •  відплив та приплив коштів майже не регулюється;
  •  операції мають суто міжнародну основу та не зачіпають внутрішню економічну й фінансову політики;
  •  наявність високоефективних місцевих і міжнародних засобів зв’язку та транспортної інфраструктури;
  •  наявність надійних взаємовідносин з фінансовими органами влади промислово розвинених країн;
  •  існування за умов внутрішньої політичної стабільності й забезпечення таємниці операцій;
  •  наявність ефективно та стабільно функціонуючих центральних банків;
  •  основна (або альтернативна) мова — англійська;
  •  легка доступність та розміщення в часових поясах, що знаходяться між поясами, де розташовані найважливіші ринки;
  •  висококваліфікована робоча сила.

Види офшорних банківських центрів:

  •  «паперові» центри (зберігають документацію, а банківські операції проводять у незначних розмірах або не проводять зовсім);
  •  «функціональні» центри (займаються депозитними операціями й наданням позик).

Основні типи офшорних ринків:

1-й тип — Нью-Йоркський;

2-й тип — Лондонська модель;

3-й тип — «податкове сховище».

Таблиця 5

Розташування офшорних банківських центрів

 

 

Європа

Лондон

Париж

Швейцарія

Люксембург

Франкфурт

Брюссель

Амстердам

Нормандські острови

Західна півкуля

Нью-Йорк, Маямі, Лос-Анджелес, Сан-Франциско — 80-ті роки

Торонто

Нассау

Панама

Кайманові острови

Бермудські острови

Барбадос

Антигуа

Нідерландські Антиль-ські острови

Азія

Токіо

Сінгапур

Гонконг

Тайбей

Маніла

Вануату

Бахрейн — 70-ті роки

  •  Ринки золота

Висновок

Світовими фінансовими центрами, розташованими в Європі, виступають також

Франкфурт-на-Майні та Цюріх, які виборюють першість у Лондона завоюють першість у Лондона за операціями із золотом, а також Люксембург, на частку якого припадає

близько 1/4 всіх євровалютних кредитів.

Поява фінансових центрів на периферії світового господарства (Багамські острови, Сінгапур, Гонконг, Панама, Бахрейн та ін.) обумовлена певною мірою нижчими податковими й операційними витратами, незначним державним втручанням та ліберальним валютним законодавством.

Світові фінансові центри, де кредитні установи здійснюють операції в основному з нерезидентами і в іноземній для даної країни валюті, одержали назву фінансових центрів "оффшор", вони, як правило, служать податковим притулком, оскільки операції, здійснювані в них, не обкладаються податками і вільні від валютних обмежень.

Отже, у світі склався цілодобово діючий міжнародний ринковий механізм, який є ефективним засобом управління світовими фінансовими потоками. На моніторах спеціальних інформаційних агентств у режимі реального часу відтворюються ринкові ціни, котирування, валютні курси, процентні ставки та інші валютно-фінансові умови міжнародних операцій незалежно від місця їх проведення.

Таким чином, світові фінансові центри — це місце зосередження банків і спеціалізованих кредитно-фінансових інституцій, які здійснюють міжнародні валютні, кредитні, фінансові операції, реалізують угоди з цінними паперами та золотом.

Література

1. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. — 2-ге вид., перероб. й допов. — К.: Знання: КОО, 1999. — С. 121—133.

2. Максимо В. Энг, Френсис А. Лис, Лоуренс Дж. Мауер. Мировые финансы: Пер с англ. — М.: ООО Изд.-консалт. комп. «ДеКА», 1998. — С. 227—271.

3. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л. Н. Красавиной. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 2000. — С. 325—416.

4. Мировая экономика: Учебник / Под ред. проф. А. С. Булатова. — М.: Юристь, 2000. — С. 190—210. — (Серия «Homo faber»).

5. Мишкін, Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. С. Панчишин, А. Стасишин, Г. Стеблій. — К.: Основи, 1999. — С. 74—85.

6. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения: Пер. с франц. / Общ. ред. Н. С. Бабинцевой. — М.: Прогресс: Универс, 1994. — 496 с.

7. Сакс Дж. Д., Ларрен Ф. Б. Макроэкономика. Глобальный подход / Пер. с англ. — М.: Дело, 1999. — С. 675—688.

8. Шемет Т. С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг. ред. А. А. Мазаракі. — К.: Київський нац. торгово.-екон. ун-т, 2000. — С. 11—31.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

54276. Тема материнства у творах мистецтва 56.5 KB
  Поглянемо на картини репродукціями яких прикрашений наш клас Ви напевне ще чуєте ту музику під яку заходили до класу Як ви думаєте хто є головним образом картин і музики Учні: Матір із немовлям Свята Марія із Ісусом Мадонна Богоматір Вчитель. Вчитель.
54277. Тема материнства у творах мистецтва 87 KB
  Шуберт Аве Марія Р.Паллай Рідна моя мамо Мета уроку: учити учнів співвідносити живописні образи з музичними; розкрити образ матері через змальований образ Мадонни і музичний образ Аве Марія; дати розуміння понять тших легато стокато; ознайомити з піснею В. Шуберта Аве Марія музичний інструмент магнітофон СД – диск Чарівниці. Діти заходять до класу під звучання пісні у виконанні Дніпропетровської капели бандуристів Чарівниці Діва Марія.
54278. Ознайомлення з дією множення. Знак множення 59.5 KB
  Мета: Ознайомити з дією множення знаком множення; вчити замінювати приклади на додавання прикладами на множення. Обладнання: Таблиця множення демонстраційні таблиці план уроку у вигляді віночка з стрічками схема до задачі індивідуальні картки.
54279. День матери 56 KB
  Цели: 1. Воспитывать любовь, понимание к самому близкому человеку – матери, правильное отношение к маме. 2. Раскрыть образ матери в поэзии, в живописи. 3. Развивать творческие способности, речь учащихся.
54280. Эпоха средневековья в истории европейской культуры 23.95 KB
  Содержанием процесса, который происходил в Европе в период раннего средневековья, следует считать формирование собственно европейской культуры в столкновении античного мира с миром «варваров», в соединении достижений средиземноморской культуры, христианских представлений и племенных культур народов северной Европы.
54281. Роль матері у вихованні дитини 178.5 KB
  Розкрити роль Матері Божої, рідної мами та неньки-України у житті кожної людини; виховувати любов, побожність, патріотизм.
54282. Мати – беригиня роду 89.5 KB
  В глибині сцени вінок і напис: У нашім краї на землі Нічого кращого не має Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим Т. Бо мати для нас завжди є символом рідного дому рідної землі Батьківщини. Мати берегиня домашнього вогнища яке зігріває нашу душу теплом ласкою щирою любов’ю.
54283. Виховання в учнів зацікавлення до математики 109 KB
  В першу чергу це можна досягти цікавими уроками і позакласними заходами. Заходами, які пробуджують цікавість і працьовитість, фокусують увагу і зосередженість, розвивають вміння використовувати вивчений матеріал у нестандартних ситуаціях.