98781

Обов’язки народного депутата України

Реферат

Политология и государственное регулирование

Населення України з кожним днем все більше поглинає в рутину політичних реалій. Зі шпальт газет, з телевізійних новин лунають гучні заяви політиків, коментарі до того чи іншого політичного явища чи події, звинувачення на адресу коаліційного/опозиційного політичного табору у всіх проблемах нашої держави.

Украинкский

2015-11-06

82.5 KB

0 чел.

Національний Університет «Києво-Могилянська академія»

Реферат на тему «Обов’язки народного депутата України»

Виконав:

Студент 2-го курсу, група-1

Факультету Правничих наук

Ткачук Дмитро Сергійович

Київ 2010

План

Вступ …………………………………………………………………………….3 стр.

Розділ 1. Поняття народного депутата України…………………………....... .4 стр.

Розділ 2. Обов’язки народного депутата у Верховній Раді та її органах.. 6 стр.

Розділ 3. Обов’язки народного депутата перед виборцями………………..…9 стр.

Розділ 4. Обов’язки посадових осіб щодо реалізації депутатських повноважень…………………………………………………………………….стр 12.

Висновки……………………………………………………………………….. стр. 15

Список використаної літератури………………………………………………стр. 16


Вступ

Населення України з кожним днем все більше поглинає в рутину політичних реалій. Зі шпальт газет, з телевізійних новин лунають гучні заяви політиків, коментарі до того чи іншого політичного явища чи події, звинувачення на адресу коаліційного/опозиційного політичного табору у всіх проблемах нашої держави. За звичайних умов від політики можна було б  абстрагуватися, але про політичну стабільність в нашій країні поки ще мова не йде, адже у нашій молодій державі що два роки у всіх на устах розмови чи про нові вибори чи  конституційну реформу (або ж про її скасування), або ж про розпуск Верховної Ради чи прийняття вельми суперечливого нормативно-правового акту. Хтось був помічений у розкраданні державних коштів, стосовно ряду колишніх посадовців відкрито кримінальні справи. Цей перелік можна вести до безкінечності. Але хто знаходиться в центрі всіх цих подій? Адже хтось ховається за поняттями «політична партія», «Верховна Рада», «уряд»?  Мова йде про суб’єктів, що творять політику, про народних депутатів України.  Народним обранцям була виявлена особлива довіра щодо формування політики в державі, розвитку держави, захисту прав населення. Це неабияка відповідальність, яка передбачає виконання ряду обов’язків.  

Метою цієї роботи є ознайомлення зі статусом народного депутату України, а точніше з його обов’язками, а також з проблемами, які існують в Україні при невиконанні депутатами своїх обов’язків.

Актуальність цієї теми викликана у зв’язку з невиконанням депутатами своїх обов’язків, а також з необізнаністю громадянами України серед тих вимог, які висуваються перед особою, коли вона набуває статусу народного депутата України. На основі цих знань можна визначити роль і місце народного депутата і політичній системі, а також проводити аналіз політичних подій, пов’язаних з народними представниками в стінах Верховної Ради України.


Розділ 1. Поняття народного депутата України.

Народний депутат України – представник українського народу у Верховній Раді  України, який обраний відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» і уповноважений народом протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією та законами України. Депутати покликані виражати і захищати суспільні інтереси українського народу, брати активну участь у здійсненні законодавчої, установчої, контрольної, зовнішньополітичної та інших функцій Верховної Ради України. Статус народного депутата України визначається Конституцією України, Законом України «Про статус народного депутата України».

Відповідно до Конституції України, Законів «Про вибори народних депутатів України», «Про статус народного депутата України» повноваження народного депутата починаються з моменту складення присяги та скріплення її тексту особистим підписом. Припиняються повноваження народного депутата разом з припиненням діяльності Верховної Ради України. У загальному порядку це відбувається в день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

Народний депутат здійснює свої повноваження на постійній основі. Кожний депутат у Верховній Раді України та її органах, членом яких він є, має один голос. Депутат, який не є членом певного органу Верховної Ради України, може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу, якщо інше не передбачено законом.

Основними формами реалізації повноважень народного депутата України  є участь у засіданням Верховної Ради України, робота у комітетах, фракціях, групах Верховної Ради, депутатські запити і депутатські звернення. Законодавством України передбачено гарантії депутатської діяльності.

Порядок реалізації прав та обов’язків народного депутата України встановлюється Законом України «Про статус народного депутата України», Регламентом Верховної Ради України, Законом України «Про комітети Верховної Ради України» та іншими законодавчими актами [4; Ст. 499]

Варто звернути увагу, що у самому тексті присяги народного депутата на вірність Україні та українському народу йдеться саме про обов’язки народного депутата, а не про права :"Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут українського народу. Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників". Можна зробити висновок, що набуваючи статус народного депутата людина, в першу чергу, бере на себе  тягар виконання ряду обов’язків.

Науковці виділяють три групи обов’язків народного депутата:

  •  Обов’язки народного депутата у Верховній Раді та її органах;
  •  Обов’язки народного депутата, що забезпечують його діяльність серед виборців;
  •  Обов’язки посадових осіб щодо реалізації депутатських повноважень.


Розділ 2. Обов’язки народного депутата у Верховній Раді та її органах

У зв’язку з тим, що посада народного депутата це власне трудова діяльність невиробничого характеру у державній установі, що здійснюється відповідно до Регламенту верховної Ради, логічним є тем, що першою виокремлюється група обов’язків депутата у Верховній Раді та її органах. До цієї групи можна  виокремити наступні обов’язки народного депутата України:

  •  Обов’язок бути присутнім  та  особисто  брати  участь  у  засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано;
  •  Обов’язок  особисто   брати   участь   у  голосуванні  з  питань,  що
    розглядаються Верховною Радою України та її органами;
  •  Обов’язок виконувати доручення Верховної Ради України,  відповідного комітету, депутатської фракції (групи), тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України,  до складу яких його обрано;
  •  Обов’язок інформувати Верховну Раду України та її органи,  до складу яких його обрано, про виконання доручень Верховної Ради України та
    її органів;
  •  Обов’язок  завчасно повідомляти про неможливість бути  присутнім  на засіданні  Верховної  Ради  України  чи  її органів керівників цих
    органів;
     [2]

Давайте проаналізуємо деякі з цих обов’язків і почнемо з першого. Народний депутат як представник волі виборців у законодавчому процесі мусить бути присутнім на пленарних засіданнях Верховної Ради. Але яка реальна картина? За проведеним дослідженням є десятки депутатів, котрі систематично ухиляються від виконання даного обов’язку. Мало чи не щодня через телевізійну трансляцію можна спостерігати, як один депутат мігрує сесійною залою і голосує за своїх колег по партії. Наведемо деякі практичні дані: до числа найбільших "прогульників" увійшли 17 депутатів від Партії регіонів (Ахметов, Васильєв, Васютін, Веревський, Горбаль, Демидко, Демішкан, Джига, Злочевський, Ілляшов, Кий, Лещинський, Мальцев, Муц, Саламатін, Стельмашенко, Чортків), 8 «бютівців» (Арутюнов, Буряк, Веліжанський, Глусь, Жеваго, Куровський, Сігал, Яценко) і по одному з блоку Литвина (Шершун), КПУ (Калетник) та НУ-НС (Гуменюк). При цьому за два місяці роботи сьомої сесії 69 народних депутатів не пропустили жодного пленарного засідання. Серед особливо свідомих парламентаріїв 24 представляють Партію регіонів, 17 - БЮТ, 6 - блок Литвина, 4 - КПУ, 6 - НУ-НС і ще 12 – позафракційні [7]. Ці дані можуть бути не до кінця точними, оскільки ряд депутатів відправляють своїх заступників, щоб вони зареєстрували їх і зробили видимість їхньої присутності на засіданні (при тому, що у законі чітко вказано на те, що депутат має бути присутнім особисто), або ж депутати з’являються на засіданні на декілька годин, а потім покидають будівлю Верховної Ради.  

Отже, ясно видно, що дехто виконує свої прямі обов’язки, а дехто займається сторонніми справами. Тут виникають деякі питання: за що деякі депутати-прогульщики отримують заробітну плату, якщо вони систематично ухиляються від виконання своїх прямих обов’язків? Окремим пунктом зазначимо, що народний депутат – людина не проста, і заробітна плата у нього не проста. За урахуванням премій та надбавок загальний розмір заробітної плати народного депутата у 2007 році досягав 13500-14500 грн, відповідно у 2010 році ця сума є більшою.  Ці гроші отримують однаково і депутати, які щодня являються у Верховній Раді і виконують свою роботу, так і депутати, які знаходять можливість не робити цього. Так відповідно до частини 4 статті 33 Закону «Про статус народного депутата України» народний депутат отримує заробітну плату щомісячно. Частина 5 цієї статті передбачає, що за дні, в які народний депутат без поважних причин не виконує свої депутатські повноваження, за поданням профільного комітету народним депутатам не провадяться виплати, пов’язані з виконанням депутатських повноважень. Іншими совами, у разі відсутності такого подання, депутати отримують заробітну плату в повному обсязі. Між тим, як вже було зазначено, практика роботи парламенту показує, що ряд депутатів систематично не виконують свої обов’язки. Вирішити зазначену проблему могло б запровадження оплати праці депутатів на погодинній основі.


Розділ 3. Обов’язки народного депутата перед виборцями.

Народний депутат отримує це статус саме завдяки виборцям. Він присягає на вірність українському народові, бере на себе обов’язки перед ним. Тож  з ЗУ «Про статус народного депутата України» можна виділити наступні обов’язки народного депутата перед виборцями:

  •  Обов’язок дбати  про  благо  України і добробут Українського народу,
    захищати інтереси виборців та держави;
  •  Обов’язок постійно  підтримувати  зв'язки  з   виборцями,   вивчати
    громадську   думку,   потреби   і   запити  населення,  а  у  разі
    необхідності повідомляти про  них  Верховну  Раду  України  та  її
    органи,  вносити  пропозиції  та вживати в межах своїх повноважень
    заходи щодо  їх  врахування  в  роботі  органів  державної  влади,
    органів   місцевого   самоврядування,   підприємств,   установ  та
    організацій;
  •  Обов’язок інформувати  виборців  про  свою  депутатську  діяльність
    через  засоби  масової інформації,  на зборах виборців періодично, але не рідше двох разів на рік;
  •  Обов’язок розглядати звернення виборців відповідно до  вимог  та  в
    порядку, встановленому  Законом  України  "Про звернення громадян".
  •  Обов’язок проводити особистий  прийом  громадян  у  дні,  визначені
    Верховною Радою України для роботи з виборцями. [
    2]

Все частіше останнім часом лунають розмови про повернення імперативного мандату для депутатів як Верховної ради, так і для депутатів місцевих органів місцевого самоврядування. Імперативний — значить категоричний, такий, що не припускає жодних заперечень. Мандат — значить доручення. Імперативний мандат — це доручення, сутність якого змінити не можна. Якщо перевести це значить: якщо депутат пройшов до ради за списком якоїсь партії, то має виконувати її програму, в яку повірили виборці. А якщо міняєш політичну орієнтацію, то повинен полишити раду. З однієї точки зору, імперативний мандат посилить взаємозв’язок народного депутата з виборцями. Буде реальна можливість вимагати від народного обранця практичного  виконання передвиборчих обіцянок, а в ситуації, якщо обіцянки були не чим більшим, ніж популізмом, то притягнути депутати до відповідальності. Також введення імперативного мандату унеможливить «перебіжництво» з однієї партії до іншої. Але, експерти з Лабораторії законодавчих ініціатив називають ряд недоліків імперативного мандату. На їх думку збереження в нашій державі імперативного мандату є недоцільним з декількох причин:

  •  Запровадження імперативного мандату членів представницьких органів як на загальнонаціональному рівні, так і на місцевому рівнях, суперечить європейській практиці і загалом не ж поширеним у світі (імперативний мандат існує лише у поодиноких країнах, переважна більшість яких не може вважатись демократичними – Білорусі, Ефіопії, Індонезії, кубі і т.д.)
  •  Національна практика запровадження імперативного мандату показала, що він не вирішив більшість проблем, які мали вирішити зміни до статті 81 Конституції України: хоча кількість між фракційних переходів в українському парламенті була зведена до мінімуму, член фракції все ж може голосувати відповідно до власних переконань без втрати депутатського мандату; рівень фракційної дисципліни в окремих партіях виборчих блоків залишилася низьким;
  •  Імперативний манат дозволяє дестабілізувати роботу парламенту і створювати умова для фактичного скасування результатів виборів. [6]

У площині обов’язків народного депутата перед виборцями є ще одне питання, на яке варто звернути увагу. Ст. 7 Закон «Про статус народного депутата» стверджує, що депутат повинен постійно підтримувати зв’язок з виборцями, але для того, щоб реалізувати цю норму, треба вирішити деякі інші питання. Так, існуюча виборча система дозволяє формувати виборчий список таким чином, що так опиняються депутати від одного регіону. Відповідно досить високою є ймовірність, що депутат від такої партії буде або лише у регіоні, який є електоральною базою партії (що веде до «регіоналізації» партії), або у регіоні, практичні проблеми якого невідомі для депутата (що призведе до зниження ефективності взаємодії депутата з виборцями). Також варто зазначити, що фракція може не визначати порядок персонального представництва народних депутатів в округах, і відповідна бездіяльність не тягне будь-яких юридичних наслідків для фракції і депутатів, які входять до неї. Таким чином є обхідний шлях невиконання норми, що міститься в Законі.


Розділ 4. Обов’язки посадових осіб щодо реалізації депутатських повноважень

Останнім блоком обов’язків народного депутата є обов’язки щодо реалізації його повноважень. Таким чином можна назвати наступні обов’язки:

  •  Обов’язок додержуватися вимог Конституції України, цього Закону,  закону  про  Регламент   Верховної   Ради   України, інших  законів  України, додержуватися
    присяги народного депутата України;
  •  Обов’язок додержуватись    вимог   трудової   дисципліни   та   норм
    депутатської етики;
  •  Обов’язки закріплені за депутатом, як за членом депутатської фракції (групи): а) додержуватись вимог   Положення   про   депутатську   фракцію (групу)б)виконувати функції,  закріплені  Положенням  про  депутатську фракцію (групу),  відповідно до цього Закону, закону про регламент
    Верховної Ради України та інших законів України;
    в) представляти інтереси    депутатської   фракції   (групи)   у комітеті,  тимчасовій спеціальній або тимчасовій слідчій  комісії, до складу яких його обрано;
  •  Обов’язки, закріплені за депутатом, як за членом  комітету,  тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії: а)бути присутнім   на   засіданнях    комітету,    підкомітету, тимчасової  спеціальної  чи тимчасової слідчої комісії,  до складу яких його обрано, та брати участь у їх роботі б) додержуватись порядку   та   норм   депутатської   етики   на засіданнях комітету, його підкомітетів, тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії та робочих груп органів Верховної  Ради України в)виконувати доручення    комітету,   підкомітету,   тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії, визначені їх рішеннями;
  •  Обов’язок здійснювати   безпосередньо   або   із  залученням  своїх помічників-консультантів,  представників громадськості контроль за розглядом   у   органах   державної  влади  та  органах  місцевого  самоврядування,  на підприємствах,  в  установах  та  організаціях пропозицій, заяв та скарг громадян, які надійшли на його ім'я;
  •  Використовувати  депутатські  бланки  лише  для офіційних
    запитів, звернень та листів, які підписуються ним власноручно.
    [2]

В цьому блоці обов’язків особливий інтерес становить обов’язок додержуватись вимоги трудової дисципліни та норм трудової етики. У нашій державі сформувався стереотип, що в стінах Верховної Ради не може йти мова про трудову етику, а про дисципліну тим більше. Мало не щотижня відбувається блокування трибуни, бунти і мітинги у сесійній залі. Закономірним буде питання, які ж санкції існують за порушення даної норми закону? Відповідні види дисциплінарних стягнень визначають статтями 51-52 Регламенту Верховної Ради України. Так, наприклад, народний депутат за висновком комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, може бути позбавлений права виступу в Верховній Раді (до 5 засідань) за виголошення образливих слів на адресу іншого депутата. За виступ на засіданні без дозволу Голови Верховної Ради встановлено відповідальність у вигляді вимкнення мікрофону без попередження. Такі санкції є недієвими, оскільки вони не запобігають викоріненню подібної поведінки у майбутньому. За відсутністю можливості реального покарання народні обранці мають можливість поводити себе так, як їм заманеться, знаючи, що покарання варте їхньої уваги. Експерти Лабораторії законодавчих ініціатив наводять шляхи вирішення даної проблеми:

  1.  Правила поведінки та стандарти етики народних депутатів України доцільно визначити не в Регламенті Верховної Ради України, а в окремому відповідному документі (Правилах етики, Кодексі поведінки тощо), який встановлюватиме правила поведінки депутатів у сесійній залі парламенту, на засіданнях комітетів, у відносинах з третіми особами.
  2.  Санкції за порушення норм етики повинні передбачатись за порушення всіх, а не лише окремих норм, при цьому відповідні санкції повинні відповідати вимогам превентивності, адекватності та пропорційності.
  3.  Порядок розгляду профільним парламентським комітетом справ, пов’язаних з порушенням депутатами та особами, присутніми на засіданнях Верховної Ради України, норм етики повинен визначатися більш детально. [6]


Висновки

Не стільки важливо знати свої права, скільки важливо знати, і головне, виконувати свої обов’язки. Народні депутати України дають присягу вірності українському народу, тим самим вони беруть на себе цілий ряд зобов’язань. Це обов’язки перед виборцями, обов’язки по виконанню роботи у Верховній Раді та профільних комітетах, а також обов’язки по виконанню своїх повноважень. Існує низка проблемних питань у діяльності народних обранців, питань, вирішення яких як залежать від самих депутатів, так і незалежних від їх волі.  

Істотною перешкодою для повноцінного здійснення народними депутатами своїх обов’язків є наявність у них депутатського імунітету, а також того широкого переліку прав та пільг, якими вони користуються у зв’язку із зайнятими посадами. Очевидно, що наша держава у своєму розвитку стикнулась з ситуацією, коли суб’єкти, котрі мають здійснювати державну владу, нести на своїх плечах відповідальність, почали зневажливо ставитися до вимог нормативно-правових актів. Правовий нігілізм захлиснув ешелони влади. Все це приводить нас до думки, що в Україні прийшов час провести реформи  законодавстві з метою оптимізації взаємної відповідальності держави і суспільства, народних депутатів і суспільства. Скасування ряду пільг та реформація інституту депутатської недоторканності призведе до підвищення рівня відповідальності народних обранців перед громадянами, а відтак забезпечить більшу продуктивність та ефективність діяльності парламенту.


Список використаної літератури:

  1.  Конституція України прийнята на 5-ій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року №254-96/ВР/Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996р. – с. 141.
  2.  Закон України «Про статус народного депутата України» Документ 2790-12, остання редакцiя вiд 03.08.2010, чинний
  3.  Регламент Верховної Ради України
  4.  Великий енциклопедичний юридичний словник / За редакцією акад. НАН України Ю. С. Шемшученка. - К.: ТОВ «Видавництво „Юридична думка"», 2007. – 992 ст.
  5.  Народний депутат України : представник влади народу / П.С. Кислий, Е.Р. Рахімкулов.
  6.   Статус народного депутата України: проблеми та шляхи удосконалення/ Лабораторія законодавчих ініціатив, 2009
  7.  http://tsn.ua/ukrayina/u-verhovniy-radi-pobilshalo-pracovitih-deputativ.html - Дослідження з відвідування Верховної Ради народними депутатами.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

50372. Определение моментов инерции твёрдых тел с помощью крутильного маятника. Методические указания 218.5 KB
  Конструкция рамки 7 позволяет закреплять в ней различные тела из набора, прилагаемого к установке. тела крепятся при помощи подвижной планки, перемещающейся по вертикальным сторонам рамки. Планка фиксируется в нужном положении путем затягивания гаек на расположенных на планке зажимах втулках.
50374. Понятие и порядок применения метода по цене сделки с идентичными товарами 18.93 KB
  Для определения таможенной стоимости оцениваемых (ввозимых) товаров должна использоваться стоимость сделки с идентичными товарами, проданными на том же коммерческом уровне и по существу в том же количестве, что и оцениваемые (ввозимые) товары.