98966

Споживче кредитування населення

Реферат

Банковское дело и рынок ценных бумаг

Бланковий кредит надається банком тільки в межах існуючих власних засобів (без застави майна або інших видів забезпечення – тільки під зобов`язання повернути кредит) з розрахунку підвищеної процентної ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту та перевірений авторитет в банківських колах.

Украинкский

2016-07-17

82 KB

0 чел.

PAGE  2

Міністерство освіти та науки України

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.Гетьмана

Споживче кредитування населення

Виконала:

Студентка 1 групи, 4 курсу

Фінансово-економічного факультету

Спеціальності 6508

Зазимко Руслана

КИЇВ – 2010


ЗМІСТ

Вступ.

Розділ I. Теоретичні основи споживчого кредитування

Розділ II. Проблеми та шляхи вдосконалення споживчого кредитування в Україні

Висновок.

Список використаної літератури.


ВСТУП

Останнім часом нікого вже не здивуєш твердженням – «українці звикли до життя у борг». Наразі, слово «кредит» настільки закріпилося у свідомості, що увійшло у вжиток не тільки щодо мобільних телефонів, але й стосовно квартир чи авто. Відповідно до ст.11 розділу I Закону України «Про захист прав споживачів» споживчий кредит – це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. При цьому споживач, відповідно до Закону, – це фізична особа, яка купує, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.

Значну роль у задоволенні виникаючих потреб населення, підвищенні його життєвого рівня, забезпеченні соціально-економічного розвитку країни відіграє така форма кредиту, як споживчий кредит, що надається населенню для задоволення різноманітних споживчих потреб.


РОЗДІЛ I.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ.

Відповідно до Положення Національного банку України «Про кредитування» №246 від 28.09.1995р., кредит – це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.[15, с.1].

Споживчий кредит – це кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.[15, с.5]. Сутнісна ознака споживчого кредиту — кредитування кінцевого споживання. Споживчий кредит дає змогу населенню споживати товари і послуги до того, як споживачі спроможні їх оплатити. Тим самим споживчий кредит забезпечує підвищення життєвого рівня споживачів. У макроекономічному плані споживчий кредит збільшує сукупний платоспроможний попит на предмети споживання і послуги, що стимулює розширення обсягів їх виробництва.

Головними параметрами споживчого кредиту є:

1) доступність кредиту;

2) величина відсоткової ставки;

3) строки надання і погашення;

4) здатність позичальника повернути кредит.

Згідно Положення Національного банку України “Про кредитування” №246 від 28.09. 1995р., комерційні банки надають своїм клієнтам різні види кредитів, які можна класифікувати за наступними ознаками:

  1.  За строком використання:
    1.  короткострокові – терміном до 1-го року;
    2.  середньострокові – терміном до 3-х років;
    3.  довгострокові – терміном більше 3-х років.

Необхідно окремо відмітити строк кредитування – «до запитання». Такий строк має на увазі, що позичальник повинен повернути кредит наданий банком протягом 7 днів з дня письмового повідомлення його кредитором.

  1.  По забезпеченню:
    1.  забезпеченні заставою (майновими правами, майном, цінними паперами);
    2.  з іншим забезпеченням (гарантією фізичних, юридичних осіб або страхової компанії);
    3.  бланкові.

Бланковий кредит надається банком тільки в межах існуючих власних засобів (без застави майна або інших видів забезпечення – тільки під зобов`язання повернути кредит) з розрахунку підвищеної процентної ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту та перевірений авторитет в банківських колах.

  1.  За ступенем ризику:
    1.  стандартні кредити;
    2.  нестандартні кредити;
    3.  сумнівні;
    4.  небезпечні;
    5.  безнадійні.
  2.  За способом надання:
    1.  одноразові – однією повною сумою, яка передбачена кредитним договором;
    2.  у вигляді кредитної лінії – декількома частинами, загальна сума яких не перевищує суму договору;
    3.  у вигляді відновлювальної кредитної лінії – клієнт може неодноразово брати і погашати будь-які суми за умови, що сальдо по судному рахунку не перевищить ліміту, який обумовлено в кредитному договорі. Клієнтами по даній формі кредитування можуть виступати фізичні особи з стабільним графіком надходження доходів (в першу чергу працівникам банку).
  3.  Грошові споживчі кредити за термінами погашення класифікуються на:
    1.  кредити в розстрочку платежу;
    2.  револьверні (відновлювальні) кредити;
    3.  кредити без розстрочки платежу.

Кредити на будівництво житла виділені в окрему категорію і мають назву іпотечних кредитів, надаються вони під заставу нерухомості. [15, с.5-6].

Суб'єктами споживчого кредиту є банки і торговельні заклади (кредитори) та населення, в тому числі фізичні особи (позичальники). Традиційно кредитування фізичних осіб здійснюється переважно ощадними та іпотечними банками. До числа суб'єктів споживчого кредиту належать також й небанківські кредитні установи.

Об'єктом споживчого кредиту є витрати, пов'язані із задоволенням потреб домогосподарств. Заведено поділяти ці витрати на дві групи:

1) витрати на задоволення потреб поточного характеру (придбання товарів в особисту власність);

2) витрати на задоволення потреб капітального або інвестиційного характеру (будівництво житла, утримання нерухомого майна).[25, с.11]

Особливістю споживчого кредиту є те, що основною гарантією його надання виступають сталі постійні грошові доходи даної фізичної особи — позичальника.

Сутність кредиту як економічної категорії, також виявляється в його функціях, розкриття яких дозволяє встановити зв’язок даної категорії з системою економічних відносин. У розвинутому ринковому господарстві кредит виконує такі основні функції:

1) перерозподільну;

2) заміщення грошей в обігу;

3) стимулюючу;

4) контрольну. [19, c.56].

Ці функції кредиту тісно зв'язані між собою, визначаючи в своїй сукупності певну економічну роль кредитних відносин.

Перерозподільна функція кредиту випливає із самої сутності і ролі кредитних відносин. Внаслідок кредитного перерозподілу прискорюється залучення нових грошових коштів у сферу господарювання. При реалізації цієї функції кредиту перерозподіляються як грошові кошти, так і товарні ресурси.

Швидкість та інтенсивність перерозподілу вартості за допомогою кредиту багато в чому визначаються його доступністю і, насамперед, рівнем позичкового відсотка. Високі відсоткові ставки за кредитами гальмують перерозподільні процеси. В цілому, масштаби розширення кредиту і відповідно процесів кредитного перерозподілу обмежені загрозою посилення інфляційних процесів.

Важливе значення в умовах ринкової економіки має стимулююча функція кредиту. За своєю економічною сутністю процес кредитування не може не стимулювати ефективне використання позики з боку позичальника. Сам зміст кредитування, що виражається у формулі: "Купуй зараз (товар, гроші), плати потім" спонукає до ефективного використання одержаної позики, щоб на зароблені кошти не просто повернути кредит, але й одержати прибуток. З боку кредитора стимулюючим чинником є позичковий відсоток. Кожний кредитор намагається постійно забезпечувати зростання своїх кредитних ресурсів.[21, с.476].

Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитування здійснюється взаємний контроль (як кредитора, так і позичальника) за використанням і поверненням позики. В економічній літературі контрольна функція кредиту часто розглядається лише як контрольна діяльність кредитора (банку), що, на наш погляд, не зовсім правильно.

Контроль є складовою загального механізму управління процесом кредитування. Сьогодні будь-який господарський суб'єкт не може дозволити собі нехтувати контролем за кредитом. Успішне управління кредитом вимагає поєднання зусиль кредитного контролю із спрямованістю суб'єктів господарювання на отримання прибутку від надання (одержання) позики.

Існує суттєва відмінність у виконанні контрольної функції кредиту з боку кредитора і з боку позичальника. Кредитор має можливість здійснювати контроль як за об'єктом кредиту (позиченою вартістю), так і за діяльністю позичальника. Позичальник не має можливості контролювати діяльність кредитора, він здійснює контроль лише за рухом позиченої вартості (тобто контролює лише об'єкт кредитних відносин).

Усі функції кредиту взаємопов'язані; їх взаємодія забезпечує якісну стійкість кредитних відносин. Звичайно, при бажанні можна виділити й більш широкий набір функцій кредиту: акумуляції тимчасово вільних коштів; регулювання грошового обороту; економії витрат обігу; опосередкування кругообороту капіталу тощо. Але саме чотири виділені вище функції є головними; вони утворюють конститутивні ознаки кредиту.

В країнах з розвинутою ринковою економікою споживчий кредит, як зручна і вигідна форма обслуговування населення, відіграє велику роль в економіці. Тому він активно регулюється з боку держави. Регулювання здійснюється як на рівні надання кредиту, так і на рівні його використання і виражається або в заохочуванні кредитування кінцевого споживача через процентну ставку, термін кредиту, первісна участь власними коштами в кредитній операції, або ж в більш жорсткому режимі кредитування.

РОЗДІЛ III.

ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СПОЖИВЧОГО

КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ.

Сьогодні в Україні більшість населення не може собі дозволити купувати товари тривалого користування за рахунок поточних доходів. Для цих категорій людей, а також пенсіонерів, інвалідів та інших малозабезпечених громадян придбання товарів тривалого користування стає неможливим. 30—50% усіх покупок у торговельних мережах здійснюються в кредит.

Сучасна практика кредитування населення банківськими установами України має ряд проблем.

По-перше, головна сфера банківської діяльності – кредитування, зокрема на споживчі потреби, - в Україні фактично не має спеціального законодавчого забезпечення.

Збільшення обсягів споживчого кредитування в Україні зумовило необхідність розроблення додаткових законодавчих гарантій захищеності прав позичальників, встановлення вимог щодо деталізації порядку укладення, визначеності умов договорів споживчого кредиту. Наділення споживачів цих послуг достатнім обсягом прав на всіх стадіях кредитної операції, визначення дієвих способів і форм їх захисту, забезпечення доступу до повної, достовірної інформації є основними гарантіями нормального функціонування різних механізмів споживчого кредитування. Серед нормативних актів, які регулюють відносини споживчого кредитування, закони України «Про захист прав споживачів» (в редакції від 01.12.2005 р.), «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. (з наступними змінами), Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління Національного банку України № 168 від 10.05.2007 р. (далі - Правила). Вони містять значну частину норм, спрямованих на забезпечення захищеності прав споживачів у процесі укладення та виконання таких кредитних договорів. Одним із важливих кроків на шляху вдосконалення законодавства у сфері споживчого кредитування стало запровадження стандартів, визначених Директивою ЄС «Про наближення законів, постанов та адміністративних положень держав - членів щодо споживчого кредиту» від 22.12.1986 р. № 87/102/ЄЕС. Однак, на жаль, норми національного законодавства щодо споживчого кредитування, захищеності позичальника як економічно слабкої сторони в такому договорі містять не лише певні переваги, а й значні недоліки.

Позитивними загалом є законодавчі новели щодо покладення на банки низки обов'язків, зокрема, щодо надання споживачу попередньої інформації про можливі умови кредитування, конкретизації змісту кредитного договору, обмеження можливостей щодо зміни його умов, встановлення підстав і форм відповідальності за можливі порушення банком своїх обов'язків. Частина норм запозичена із зарубіжного законодавства та вже випробувана на практиці, але є й такі нововведення, які не можуть бути однозначно витлумачені та позитивно сприйняті через їх недосконалість.

Національний банк України неодноразово звертав увагу банків на невиконання (неналежне виконання) ними вимог Правил у частині ненадання позичальнику повної, необхідної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту, а також щодо ненадання вичерпної та доступної інформації стосовно вартості споживчого кредиту, що може свідчити про здійснення банками недобросовісної конкуренції через неадекватне інформування клієнтів. Однак тлумачення власне цих положень Правил викликають низку непорозумінь на практиці. Відповідно до п. 2.1 цього нормативного акта банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши:

  •  найменування та місцезнаходження банку - юридичної особи та його структурного підрозділу;
  •  умови кредитування (зокрема, можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути отриманий;
  •  мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення;
  •  необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка в необхідною, ким вона здійснюється;
  •  наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо);
  •  переваги та недоліки пропонованих схем кредитування);
  •  орієнтовну сукупну вартість кредиту;
  •  інші умови, передбачені законодавством. [16, c.11].

Чітко дослідивши які, можна розробити деякі заходи та запропонувати шляхи вирішення проблем у сфері організації кредитних відносин з домогосподарствами. Такими заходами можуть бути:

  •  Удосконалення регулятивної бази, втому числі законів, котрі захищають права кредиторів. Зокрема, необхідно прийняти Закон України "Про споживче кредитування". На мою думку, Закон України "Про споживче кредитування" повинен охоплювати: всі види банківських кредитів, включаючи кредити, котрі не одержали в даний час належного розвитку, - картковий кредит, овердрафт, на освіту, іпотечний кредит; організацію контролю у процесі кредитування (обсяг контролю, аудит кредитних операцій); передбачати інфляційні моменти, страхування кредитних ризиків та інші важливі питання. Національному банку України розробити нове Положення "Про кредитування". Покращити методичне забезпечення організації споживчого кредитування шляхом розробки відповідних внутрішньобанківських положень.
  •  З метою зниження ризиків при споживанні чому кредитуванні банками необхідно удосконалити методики оцінки кредитоспроможності позичальників-фізичних осіб, зокрема скорингових моделей, які б давали змогу об'єктивно оцінювати надійність позичальника. Акцент при виборі рішення про надання кредиту позичальникам-фізичним особам необхідно робити на кредитну історію, аналіз доходів і, лише в останню чергу, на забезпечення.
  •  Забезпечити дотримання принципів, пов'язаних з умовами банківського кредитування. Зокрема, скоротити частку готівкових коштів при видачі і погашенні позички, що призведе до зменшення витрат обігу і посилення контролю за цільовим використанням кредиту.
  •  Знизити ціну споживчого кредиту та розширити його доступ для ширшого кола платоспроможних клієнтів.
  •  Здійснити адаптацію міжнародного досвіду споживчого кредитування до української банківської практики, звернувши особливу увагу на розвиток кредитних карток, овердрафтів, кредитів на освіту, інвестиційних кредитів.


ВИСНОВОК

Отже, споживчий кредит — це кредит, який надається фізичним особам на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку.

На даний момент споживчі кредити є досить дорогим задоволенням, але в умовах зростання інфляції охочих взяти кредит вистачає. Я думаю, що споживчі кредити не подешевшають до тих пір, поки банки не понизять ставку по депозитах. Останнім часом українські банки, адекватно реагуючи на попит, що зростає, активно розвивають споживче кредитування, всіляко заохочуючи моду на "життя в кредит". Внаслідок цього якість життя перевищує кількість і якість праці. Така ситуація є результатом гонитви банків за клієнтами. Крім того, кредитуючи населення такими швидкими темпами, банки посилюють інфляцію – швидке зростання кредитування фізичних осіб збільшує внутрішнє споживання і викликає зростання цін на різних ринках країни.

Я зробила висновок, що все ж на сьогодні краще для економіки країни зменшити об’єми споживчого кредитування, що можливе через посилення банками вимог до позичальника, і, як наслідок, зменшиться ризиковість цього виду кредитування. Питання зниження темпів зростання споживчого кредитування вже обговорювалося депутатами, але до розгляду у Верховній Раді процес поки не дійшов. Треба обережно відноситися до компаній, які залежать від залучення зовнішніх запозичень. Для вдосконалення діяльності банківської системи необхідні сприятливіші умови кредитування. Доцільно розробити законопроект про кредитування, в якому передбачити ефективний захист прав та інтересів кредиторів та позичальників, посилення відповідальності учасників договірних відносин за неналежне виконання ними зобов'язань; знизити ціну споживчого кредиту та розширити його доступ для ширшого кола платоспроможних клієнтів; здійснити адаптацію міжнародного досвіду споживчого кредитування до української банківської практики.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Бюлетень Національного банку України. - 2005. - № 3. - 8с.
  2.  Бюлетень Національного банку України. - 2006. - №2.- 71 с.
  3.  Бюлетень Національного банку України. - 2006. - №13- 19 с.
  4.  Бюлетень Національного банку України, - 2007. - №2.- 45 с.
  5.  Бюлетень Національного банку України - 2007. - № 3.- 20 с.
  6.  Бюлетень Національного банку України. - 2008. - №1.- 33 с.
  7.  Бюлетень Національного банку України. - 2008. - №2.- 15, 17 с.
  8.  Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991, зі змінами від 18.11.2003.
  9.  Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 11.01.2001, зі змінами від 12.12.2008.
  10.  Положення Національного банку України "Про кредитування" № 178 від 21.06.2007. – 1-6, 8-10с.
  11.  Постанова Правління Національного банку України № 168 від 10.05.2007 р. – 11с.
  12.  Контракти, №14 19 лютого 2009 року, Башнянин Г.І. – 12с.
  13.  Юр.газета, №12(147) 31 березня 2008 року, Терещенко О. – 15с.
  14.  Банківський менеджмент: Навч. посібник / За ред. О.А. Кириченка. – К.: Знання-Прес, 2002. – 56с.
  15.  Банківські операції: Підручник / За ред. О.А. Мороза. – К.: КНЕУ, 2002. – 476с.
  16.  Коцовська Р.Р. Ричаківська В.М. Операції комерційних банків.  Львів “Центр Європи”, 2000. – 88с.
  17.  Лагутін Л.М. Кредитування. – К.: 2002. – 145с.
  18.  Національний банк України. Процентні ставки/ Статистичний випуск. 2009. – 2с.
  19.  Національний банк України. Статистичний бюлетень/Департамент статистики та звітності. 2008. – 11с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

38354. Концепція регіоналістики Уолтера Ізарда 22.01 KB
  РЕГІОНАЛІСТИКА (англ. region лат. regio — область, район) — наука, яка займається вивченням просторових закономірностей територіальної організації виробничих сил.
38355. Митне право. Курс лекцій 565 KB
  Але ці методичні рекомендації мають широке розгалуження за відповідними різними формами роботи студентів а отже в цілому вони будуть слугувати усім студентам хто виявить велике бажання більше дізнатись про правові аспекти діяльності митних органів України. План семінарських занять тематика рефератів та контрольних робіт перелік навчальної та додаткової літератури – це ті основні види робіт що спрямовані на досягнення єдиної мети – засвоєння та використання на практиці теоретичних начал економічних важелів розвитку України і зокрема...
38357. Теорія міжнародного права 931.5 KB
  Міжнародне право - це самостійна система права, що складається з юридично обовязкових принципів і норм, які регулюють відносини між державами та іншими субєктами міжнародного права з метою забезпечення мирного співіснування та міжнародної співпраці.
38358. Правовые системы современных мусульманских государств 42.83 KB
  Теоретические основы мусульманского права. Особенности мусульманского права. Источники мусульманского права. Структура мусульманского права.
38359. Мусульманское право 41 KB
  История мусульманского права нередко обозначаемого термином фикх начинается с пророка Мухаммеда Мухаммада жившего в 570 по некоторым источникам 571 г. Позднее и те и другие нормы нашли отражение в первичных источниках мусульманской религии и права. существенное влияние на развитие мусульманского права оказали исламские правоведы и мусульманские судьи кади. Мусульманские судьи лишились права при отсутствии в Коране сунне и других источниках нужных норм выносить решения по своему усмотрению.
38360. Національна економіка. Особливості економічної теорії 1.32 MB
  Загалом названі цілі досягаються через застосування певних інструментів макроекономічного регулювання економіки основними з яких є: фіскальна політика оперування державним бюджетом через податкову систему і витрати держави; грошовокредитна політика контроль за грошовою пропозицією через ставку відсотка резервну норму та інше; політика регулювання доходів від вільного встановлення заробітної плати і цін до декретного контролю; зовнішньоекономічна політика торгівельна політика регулювання обмінного курсу. Етапи становлення системи...
38361. Праця як основа розвитку суспільства і чинник виробництва 399.5 KB
  Кожен суб’єкт ринкового господарства одночасно є і суб’єктом трудових відносин тому від знання економічних законів функціонування ринку праці зайнятості організації оплати праці великою мірою залежить ефективність використання ресурсів праці а також успіх підприємця й рівень життя населення країни. Це обумовлює об’єктивну необхідність набуття ґрунтовних знань основних положень економіки праці майбутніми фахівцями всіх економічних спеціальностей. Вивчення та аналіз закономірностей організації й результатів функціонування ринків праці...