98993

Українські соціологічні пошуки у еміґрації

Реферат

Социология, социальная работа и статистика

Мандрики Соціологія освіти в Америці М.Шаповала Соціологія українського відродження Загальна соціологія Соціографія України Соціологія України у публікаціях соціологічного часопису Суспільство та інших.Шаповала: Українська соціологія 1927 рік Соціологія українського відродження 1927 рік Загальна соціологія 1929 рік Соціологія України 1933 рік. Обґрунтування цих думок українського соціолога зокрема міститься у фундаментальній праці Загальна соціологія.

Украинкский

2016-07-22

32.18 KB

0 чел.

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний технічний університет

Ім. Івана Пулюя

Кафедра програмної інженерії

Реферат

на тему:

«Українські соціологічні пошуки у еміґрації»

Підготував:

студент групи  СПс-31

Непийвода Р. М.

Тернопіль 2014

План

1. Загальний стан української соціології у еміґрації.

2. Наукова діяльність видатних українських соціологів за кордоном.

1.  Як зазначено у попередніх темах, на початку ХХ сторіччя у країнах західної Європи і США авторитет вітчизняних науковців був досить високимзокрема завдяки працям М.Грушевського, М.Ковалевського та інших соціологів. Більше того, поза межами України (Російської імперії, СРСР) було створено ряд потужних соціологічних інститутів і наукових об'єднань академічного типу.

Український соціологічний інститут (Відень), Українське соціологічне товариство іУкраїнський інститут громадознавства (Прага), НТШ (глобально об'єднує українських науковців, має численні осередки в Україні і за кордоном),Українська господарська академія (Подєбради) та ін. Стратегічною метою таких установ було служіння українському відродженню, підтримка і розвиток української культури, науки, освіти і просвітянських традицій.

Вітчизняні науковці, які не змогли змиритися з ідеологічними і політичними утисками на батьківщині, вимушені були продовжувати наукову діяльність під патронатом цих організацій у еміґрації. Така діяльність, яка була плідною і втілилася у ряді наукових праць: М.Драгоманова "Вибрані твори", В.Коваля"Соціально-економічна природа сільськогосподарської кооперації",С.Бородаєвського "Історія кооперації", В.Петріва "Військо і суспільство",В.Мандрики "Соціологія освіти в Америці", М.Шаповала "Соціологія українського відродження", "Загальна соціологія", "Соціографія України", "Соціологія України", у публікаціях соціологічного часопису "Суспільство" та інших.

На тлі такої великої маси фахових досліджень на особливу увагу заслуговують соціологічні праці В.Старосольського, М.Шаповала, О.Бочковського, а також В.Липинського. Розглянемо їх детальніше.

2.  Український письменник, соціолог і політичний діяч Микита Юхимович Шаповал (1882 – 1932 рр.) головну увагу у соціологічних працях приділявпроблемі суспільства, а також питанням руху української нації. Щодо поглядів на суспільство, то М.Шаповал дефінував його як гуртування людей, які живуть у взаємному зв'язку – коли поведінка однієї людини чи кількох осіб детермінує поведінку інших. Вчений також здійснив плідну спробу класифікувати суспільні групи, виділивши такі їх види:

  1.  організовані (всередині них є взаємини керівництва і підлеглості);
  2.  неорганізовані (відсутня стала організація);
  3.  елементарні або прості (в них індивіди поєднані за однією ознакою);
  4.  кумулятивні (індивіди поєднані за кількома ознаками).

Видатний український соціолог розробляв також положення про національне суспільство, яке є мікрокосмом світового суспільства і у стислій формі виконує його функції у економічній, культурній, політичній сферах. Такі позиції М.Шаповал екстраполював, перш за все, на українську націю, вказуючи, що суспільство в Україні стане зрілим лише тоді, коли на теренах нашої держави ці сфери будуть встаткованими, а громадяни самостійно підтримуватимуть їх на рівні сталого розвитку.

Таким чином вчений вважав соціологію "правдивою наукою про суспільство", інтелектуальним інструментом становлення української державності.

Базові праці М.Шаповала: "Українська соціологія" (1927 рік), "Соціологія українського відродження" (1927 рік), "Загальна соціологія" (1929 рік), "Соціологія України" (1933 рік). Частина праць є, власне, ґрунтовними підручниками з соціологічної науки. Логіка її викладання була у М.Шаповала такою:

  1.  відомості про людину і про форми суспільної організації;
  2.  чинники суспільного руху;
  3.  суспільний процес, під яким сукупно розумілися культурний, господарський і політичний;
  4.  витвори суспільного життя - корисні (мову, письменство, науку, мистецтво, право та ін.) і некорисні (злидні, самогубство, гніт, зиск та ін.);
  5.  розвиток суспільства від початкових до сучасних форм.

Слід відзначити, що український соціолог доволі оригінально відносив у розряд соціальних такі чинники, як космічні - фізичні, хімічні, геокліматичні (світло і темряву, тепло і холод, вплив Сонця і Місяця, родючість землі та багато іншого). Вони разом з біологічними, психічними та соціальними, на думку М.Шаповала, утворюють складну систему, яка впливає на поведінку людини. М.Шаповал наголошував, що врахування комплексності і системності впливу цих факторів допоможе усвідомити складну детермінацію суспільної поведінки індивідів і соціальних груп. Перебуваючи певною мірою під впливом психологічних та психофізіологічних концепцій – біхевіоризму і вчення про рефлекси, він вважав, що комплексний вплив названих чинників спричиняє складні рефлективні реакції людини і людських скупчень (груп). Обґрунтування цих думок українського соціолога зокрема міститься у фундаментальній праці "Загальна соціологія".

Крім цього, М.Шаповал, будучи впливовим вченим, визнаним європейськими науковими і політичними колами, надавав активну інформаційну, моральну, а, почасти, і матеріальну підтримку радянським вченим, які прагнули до еміґрації з СРСР. Така допомога була ним надана у тому числі Питириму Сорокіну, який згодом особисто познайомився і висловив подяку М.Шаповалу.

Володимир Старосольський (1878 – 1942 рр.) – український соціолог і правознавець. Подібно до більшості еміґрованих науковців, соціологічні інтереси його були зосереджені навколо проблеми нації, держави. Аналізував вчений такожсоціологічні аспекти права. У своїх працях "Причини до теорії соціології" (1902 рік), "Теорія нації" (1921 рік) вчений визначав націю як суб'єктивну цілісність з її внутрішнім психічним змістом, що перетворює її на суб'єкта ("особовість") історичного процесу. Націю В.Старосольський атрибував свідомістю (базова характеристика), власним життям, волею, а також долею. На думку соціолога, джерело націотворення полягає у прагненні суспільної спільноти до політичної самостійності, самоврядування.

Щодо соціологічно-правничих поглядів, то у них простежується певна кореляція з деякими думками Р.Мертона, Е.Дюркгейма. Так, В.Старосольський зазначав, що соціологія, зокрема, покликана визначати і аналізувати причини поведінки людей, яка суперечить правовим нормам (девіантної). Він також аналізував дію правових норм на громадян, називав державу одним з різновидів соціальних зв'язків, сутність якого полягає у силі правових норм. Загалом вчений зазначав, що існує значна розбіжність між догматичним і соціологічним розумінням правового регулювання.

Вплив провідних світових соціологічних поглядів того часу простежується і у працях іншого відомого українського соціолога, публіциста, політичного діячаБочковського Ольгреда Іпполіта (1884 – 1939 рр.). Соціологію він розглядав як науку про суспільство, головним предметом якої (подібно до В.Старосольського) є народ і нація. Професор Бочковський вважав, що соціологія повинна залишити позаду "пережитки" позитивізму і не ототожнювати закони природи і суспільства. Досліджуючи соціум, він наголошував, що головними процесами у його розвиткові є суспільна інтеґрація і диференціація.

Найбільшу цікавість вітчизняного науковця викликав народотворчий процес, у якому він виділяв два етапи:

  1.  етногенеза – охоплює термін від становлення народу. Головною передумовою цього процесу є господарський зв'язок окремих верств суспільства. Одним з результатів цього етапу є утворення з "етнографічної сировини" народу для наступних перетворень його у націю;
  2.  націогенеза – наступний етап націотворення, може ініціюватися певними потрясіннями, кризами. Впродовж певного періоду народ перетворюється на окрему суспільно-культурну особистість (націю), індивідуальність, яка має, зокрема, національну свідомість.

Література

Мусієздов О. О. Історія української соціології: Навчально-методичний посібник. - Харків: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2004. - 117 с.

Історія соціологічної думки в Україні: Навчальний посібник. - Львів: Новий світ. - 2000. - С. 115 - 129.

Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології. - К.: Наукова думка, 1995.

М.В.Захарченко, В.Ф.Бурлачук, М.О.Молчанов. Соціологічна думка України: – К.: Заповіт, 1996. – 446 с.

Бібліографія записок наукового товариства імені Шевченка. Томи I - CCXL (1892 - 2000). - Львів: НТШ, 2003. - 739 с.

В.М.Піча, Ю.В.Піча, Н.М.Хома та ін. Соціологія: терміни, поняття, персоналії. Навчальний словник-довідник. – К.: Каравела, Львів: Новий Світ – 2000, 2002. – 480 с.

Енциклопедія українознавства (репринтне відтворення видання 1955-1984 рр.). – Львів: НТШ, 2000.

М.Шаповал. Загальна соціологія. – К.: Український центр духовної культури, 1996. – 368 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

36479. Структура цивилизация, ее основные элементы 73 KB
  технологический способ производства: орудия труда источники энергии предметы труда природные ресурсы технологии организация производства в плане технологий экономический способ производства структура воспроизводства обмен распределение экономическое управление социальнополитические отношения: социальные отношения национальные отношения политические отношения государственные отношения правовые духовный мир: наука культура образование мораль идеология или религия Все элементы цивилизационной...
36480. Динамика развития цивилизации, этапы ее развития на историческом примере 46.5 KB
  В истории человечества выделяют следующие глобальные цивилизации: неолитическую раннеклассовую античную средневековую индустриальную и наконец постиндустриальную цивилизации. Условия формирования античной цивилизации. Безусловно их наследие оказало определенное влияние на становление античной цивилизации тем не менее античный период в истории человечества дал рождение совершенно новым экономическим политическим и духовным институтам.
36481. Переходный период (смена цивилизаций): основные этапы и итоги 35 KB
  Механизм смены цивилизации Основные причины: внутренние противоречия в которых центральное место занимают потребности человека. Для производства материальных и духовных благ цивилизации приходится привлекать новые ресурсы средства труда источники энергии реализовывать новые экономические и политические схемы подавлять социальные конфликты и предлагать новый духовный продукт. Попытки удовлетворения потребностей нарушают сложившийся в цивилизации баланс и она не может удовлетворить потребности всех. Духовный мир чутко реагирует на эти...
36482. Переходный этап в развитии цивилизации на историческом примере перехода от раннеклассовой к античной 27.5 KB
  Переход между цивилизациями происходит в четыре этапа: латентный этап обвального хаоса патовая ситуация завершающий этап. На первом этапе происходит падение эффективности старого общества: возникают социальные противоречия разногласия между управленцами и исполнителями экономической функции и непрерывные войны которые с одной стороны истощали материальные ресурсы а с другой обогащали правящую элиту. Происходит возращение к родоплеменному типу отношений формирование общинного строя предполагающего управление общества вождем советом...
36483. Основные особенности и достижения неолитической цивилизации 32 KB
  Начало неолитической цивилизации связывают с неолитической революцией. Достижения неолитической цивилизации: Возникла первая форма собственности общинная собственность на землю; Появляется объекты собственности сельскохозяйственные земли пастбища охотничьи и рыболовные угодья; Возникает частная собственность при необходимости защита частной собственности; Формирование первых политических институтов крупные межобщинные объединения; Духовный мир выходит на новый уровень возрастает уровень познания окружающего мира;...
36484. Основные особенности и достижения раннеклассовой цивилизации 32.5 KB
  Если в неолитическую эпоху основные изменения были связаны с технологиями то для раннеклассовой цивилизации характеры значительные изменения в экономическом способе производства и социальнополитические отношения. Происходит городская революция создания центров локальной цивилизации в сети крупных городов. Города не только служили центрами ремесла но и позволяли сконцентрировать материальные и духовные ресурсы цивилизации для ее развития.
36485. Цивилизации Древнего Египта: развитие и основные достижения 38.5 KB
  Экономика Древнего Египта в основном базировалась на земледелии. Хорошие плодородные почвы Египта и мастерство земледельцев позволяли не только обеспечивать сельское население продуктами питания но и создавать избыточный продукт. Еще в период Древнего царства сложились торговые пути из Египта в Нубию на Синай в Палестину и Сирию.
36486. Духовный мир человека древних обществ 36.5 KB
  В Египте в отличие от всех существовавших цивилизаций сакрализация достигла максимально возможного уровня. Высокого уровня в Древнем Египте достигли различные виды искусства которые были прежде всего составной частью заупокойного ритуала. В Египте появился уникальный литературный жанр книги мертвых религиозные тексты которые помещали в гробницу. В Древнем Египте все специальные знания концентрировались в небольшой группе жрецов.
36487. Древняя Греция – основные достижения в экономической, политической и духовной сферах 42 KB
  Формируется теоритеческая база науки. Процесс становления древнегреческой науки шел через отделение научного элемента от фантастического. Итак появление науки в Древней Греции способствовал ряд предпосылок: У греков отсутствовала каста жрецов и поэтому научные знание были доступны любому гражданину; Демократическая форма правления в государстве что гарантировало гражданские права и необходимость их отстаивания с помощью риторики основанной на аргументации и убеждении оппонента. Развиваются такие науки как математика геометрия...