99004

Діагностика сімейних відносин за методикою малюнок сім’ї

Курсовая

Психология и эзотерика

Теоретичний аналіз підходів до використання проективних методик в психодіагностиці. Психодіагностичне дослідження сімейних стосунків за допомогою проективної методики «Малюнок сім’ї». Історія проективного методу. Наукове обґрунтування та класифікація проективних методик...

Украинкский

2016-07-22

8.15 MB

6 чел.

35

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки,

молоді та спорту України

29 березня 2012 року № 384

Форма № Н-6.01

БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра  психології

КУРСОВАРОБОТА

З психодіагностики

на тему: Діагностика сімейних відносин за методикою «малюнок сімї»

Студентки 3 курсу 33 групи

напряму підготовки: 6.010103 практична психологія

спеціальності: 6.010102  початкова освіта

Овсянникової О. К.

Керівник:

доцент, канд. психол. наук  

Малихіна Тетяна Петрівна

Національна шкала ________________    

Кількість балів: __________

Оцінка:  ECTS _____

                                                                    Члени комісії          ________________  ___________________________

                                                                                                                                            (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                     ________________  ___________________________

                                                                                                                                             (підпис)                        (прізвище та ініціали)

________________  ___________________________

                                                                                                                                             (підпис)                         (прізвище та ініціали)

м. Бердянськ − 2014 рік


ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….….....2

РОЗДІЛ 1: Теоретичний аналіз підходів до використання проективних методик в психодіагностиці……………………………………………………...................5

  1.  Історія проективного методу. Наукове обґрунтування та класифікація проективних методик……………………………………….5
  2.  Значення проективних методик для діагностики особистості…..10

Висновки до розділу 1………………………………………………………..14

РОЗДІЛ 2: Психодіагностичне дослідження сімейних стосунків за допомогою проективної методики «Малюнок сім’ї»…………………………………….....15

  1.  Методичні підходи, методи, методика та організація психодіагностичного дослідження……………………………………....15
  2.  Аналіз результатів психодіагностичного дослідження сімейних стосунків…………………………………………………………….25

Висновки до розділу 2………………………………………………………...36

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...38

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………...………40


Вступ

На сучасному етапі розвитку практичної психології, психологічної служби системи освіти актуальним є питання діагностики сімейних стосунків за допомогою проективних методик. Психологічна діагностика пропонує великий арсенал зарубіжних й вітчизняних методів дослідження особистості відповідно до мети обстеження. Але вони не завжди  допомагають психологу вирішити поставлені задачі. Так, наприклад, деякі зарубіжні тести інтелекту не адаптовані до особливостей вітчизняного культурного, мовного середовища, що надто ускладнює ефективність дослідження. Деякі методики потребують довгого часу виконання піддослідним і тривалої обробки результатів психологом, що за умов сучасного навчального закладу стає неможливим. Діагностичні методи й прийоми повинні вирішувати розвивальні й корекційні завдання, а не використовуватися тільки з пізнавальною метою. Л. Терлецька стосовно даної проблеми наголошує: «У межах психологічної служби не може йтися про психодіагностику поза розвитком або корекцією»[26]. Тільки за таких умов буде досягнута ефективність надання спеціалістом психологічної допомоги. Саме такими методами діагностики є проективні графічні методики, що стали популярними порівняно недавно, в 50-х роках ХХ століття, і увійшли до класичних діагностичних засобів.

Малюнкові тести здебільшого використовують для дослідження дітей. Ще на початку ХХ століття виник інтерес до дитячого малюнку у російських вчених В. К. Воронова, Ф. Чада, О. М. Кучаєнка, І. Д. Єрмакова,
П. І. Коропова, Я. М. Когана, М. О. Рибнікова. А в кінці ХХ століття проблемі застосуванням малюнкових технік для дослідження особистості присвячені праці багатьох відомих вчених Ю. С. Савченко, Г. Т. Хоместаускас,
В. С. Мухіна, О. С. Романова, О. Ф. Потьомкіна, Т. С. Яценко та ін. Результати вивчення проективних методів подані у працях Л. Ф.Бурлачука,
А. Корнера, Г. Ліндсея, Б. Мурштейна, Ю. С. Савенко, та ін. Окремі аспекти роботи базуються на дослідженнях вітчизняних вчених – З. В. Огороднійчук, В. І. Кротенко, В. П. Олефір, Л. М. Михайлик,вміщених у праці «Психологічні малюнкові тести».

Для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку проективні графічні методики взагалі є основними. Проективні методики, з погляду психоаналізу, направлені на діагностику причин дезадаптації особи, несвідомих потягів, конфліктів і способів їх дозволу (механізмів захисту). Умовою будь-якого проективного дослідження є невизначеність тестової ситуації. Це сприяє зняттю тиску реальності, і особа в таких умовах проявляє властиві для неї способи поведінки. Проблема емоційно-психічного розвитку дитини стає актуальною нині, зокрема, й з огляду на розмаїття психологічних проблем, які виникають у батьків. Особливу увагу необхідно надавати дітям дошкільного віку, адже саме в цей період психологічний простір дитини починає набувати семантичної глибини, з’являються і проявляються перші узагальнення переживань, що викликаються зустріччю з новими поняттями і категоріями життя. На жаль, малюнкові техніки більше використовуються психологами на арт-терапевтичних заняттях, а не як самостійний діагностично-корекційний засіб.

При вивченні міжособистісних стосунків у сім’ї проективна методика «Малюнок сім”ї» дозволяє якнайглибше та найточніше відтворити стосунки, щосклалися між членами родини і допомогти психологу подолати неприязнь і психологічні труднощі дитини.

Мета дослідження: Визначити можливості та обмеження проективної методики «Малюнок сім’ї» при вивченні сімейних стосунків.

Завдання дослідження:

  1.  проаналізувати наукову літературу та визначити проблеми використання проективних методик при вивченні сімейних стосунків;
  2.  визначити науковий зміст поняття «проективні методики»;
  3.  провести психодіагностичне дослідження сімейних відносин.

Об’єкт дослідження: Проективні методики, як інструмент вивчення сімейних відносин.

Предмет дослідження: Психодіагностика сімейних відносин за методикою «Малюнок сімї».

Методи дослідження:

  1.  Теоретичні методи: аналіз та синтез літератури та джерел.
  2.  Емпіричні методи: спостереження, бесіда та проективна методика «Малюнок сімї»
  3.  Статистичні методи: упорядкування та табулювання одержаної інформації.

База дослідження. Дослідження проводилося серед дітей молодшого шкільного віку (7-8 років) в ЗООШ № 2 м. Приморська.


Розділ I. Теоретичний аналіз історії розвитку проективного методу в психодіагностиці.

1.1 Історія проективного методу. Наукове обґрунтуванння та класифікація проективних методик.

Джерела проективної техніки варто шукати в дослідженнях
Ф. Гальтона, який вивчав асоціативний процес. Гальтон першим переконався в тім, що так звані вільні асоціації такими не є, а визначаються минулим досвідом особистості. Пізніше К. Г. Юнг, що також звернувся до асоціацій, створює тест, який дозволяє актуалізувати часто сховані переживання − комплекси особистості. У своїх дослідженнях він довів, що типи особистості розрiзняються не тільки у психічно хворих, але також і у цілком нормальних людей. На основі його типології було створено соцiонiку, а також ряд iнших популярних тестів, зокрема − MBTI, тест Кiрсi, тест Айзенка та ін.[29].

В Америці Г. Кент і А.Розанов (1910) намагалися діагностувати психічні розлади на основі нетипових вільних асоціацій, відтворених у відповідь на список зі 100 слів. З цього майже нічого не вийшло, оскільки багато пацієнтів, наприклад хворі епілепсією, практично не давали таких асоціацій. Важливим наслідком цієї роботи було те, що Кент і Розанов, обстеживши біля тисячі людей, склали великий список асоціацій здорових людей (типові відповіді).

Наприкінці XIX-початку XX ст., прагнучи досліджувати уяву,
Ф. Е. Рибаков у Росії, А. Біне у Франції, а також інші психологи експериментували з аморфними кольоровими і монохромними чорнильними плямами, що, як і хмари, нагадували людей, тварин, різні події життя. У цьому ж ряду стоять і роботи, у яких фантазія стимулювалася спеціально підібраними сюжетними картинками. Психологам і психіатрам було добре відомо, що розповіді їх підопічних за «плямами», сюжетними картинками дають можливість судити про потреби, інтереси особистості, патології обстежуваних.

Перша проективна методика тобто та, котра ґрунтувалася на відповідній теоретичній концепції – психологічній концепції проекції, з'явилася в 1938 р. і належить американському психологу Генрі Мюррею, авторові знаменитого тесту тематичної апперцепції (ТАТ).

Поняття «проекції» з'являється вперше в психоаналізі і належить
З. Фрейду (1894). Він вважав, що неврози виникають у тому випадку, коли психіка не може опанувати ендогенно розвинені сексуальні збудження, і в цьому випадку відбувається проекція цього збудження у зовнішній світ. По Фрейду, враження дитинства, отримані перш за все в  сім’ї робить вирішальний вплив на формування характеру людини, його психологічного складу і визначають його поведінку наступні роки
[30].

Проекція – процес і результат збагнення і породження значень, які заключаються в свідомому і несвідомому перенесенні суб’єктом власних якостей або станів на зовнішні об’єкти[23].

Розріняють декілька видів проекції:

  1.  Проекція класична або захисна,
  2.  Проекція атрибутивна;  
  3.  Проекція аутистична.

Під проекцією нерідко розуміється не тільки засіб психологічного захисту, але і обумовленість процесів сприйняття слідами пам’яті всіх минулих сприймань. Згідно Фрейду проекцією називають два істотно різноманітних явища, які об’єднуються неусвідомленістю трансформацій, яким піддаються вихідні потяги, - в свідомості ж виступає лише продукт цих трансформацій[18].

Пріоритет у використанні терміна «проекція» для позначення особливої групи методів належить Л. Франку, що виділив ряд загальних ознак у деяких відомих на той час технік оцінки особистості. Франкл розробив класифікацію проективних методик:

  1.  Конститутивні,  використовуються найчастіше в психіатрії, де хворий переносить свої внутрішні установки, прагнення, очікування на тестовий матеріал;
  2.  Конструктивні – пропонуються оформлені деталі, із яких необхідно створити осмислене ціле і пояснити його (сценотест), або інтерпретаційні – інтерпретація певного сюжету, або того, що було до певної події (Г. Мюррей);
  3.  Катартичні (ігровий катарсис) –  програвання ситуацій, щоб усвідомити їх;
  4.  Рефрактивні – діагностика особистості за допомогою загальноприйнятих методів комунікації (мова, почерк тощо);
  5.  Експресивні («Дім. Дерево. Людина.», «Неіснуюча тварина», «Малюнок сім’ї»);
  6.  Імпресивні – для дослідження емоційної сфери особистості (Тест Люшера);  
  7.  Адитивні – від обстежуваного вимагається завершення речення, розповіді чи історії (тест «Вільної асоціації», тест «Незакінчені речення»).

Проективні методики – ще один клас суб’єктивних методик. Характерною рисою всіх методик цього типу є невизначеність, неоднозначність стимульного матеріалу (наприклад, малюнки), який досліджуваний повинен інтерпретувати, завершити, доповняти[10].

Проективні методи характеризуються малою стандартизованістю проведення всієї процедури обстеження і тлумачення даних, що, за думкою спеціалістів, цілком виправдано, оскільки вивчаються глибинні індивідуальні особливості особистості, обстеження яких потребує гнучкої тактики і неординарного підходу до аналізу отриманих результатів[7].

Для оволодіння технікою роботи з проективними методиками потрібно багато часу, оскільки в деякому значенні ця процедура потребує поряд з високою професійною кваліфкацією, творчого підходу до кожного випадку, що, як правило, приходить з досвідом роботи, нагромадженням великої маси емпіричних даних.

Суттєва ознака проективних методик – використання механізму в проекції. На відмінну від тестів інтелекту, в цих методиках вірних або невірних відповідей немає. Проекція – процес і результат збагнення і породження значень, які заключаються в свідомому і несвідомому перенесенні суб’єктом власних якостей або станів на зовнішні об’єкти. На жаль, через низький рівень методичної культури, серед практичних працівників дотепер популярні паранаукові проективні тести, при проведенні яких (і головне - при інтерпретації результатів) не дотримані необхідні атрибути наукової технології. Ще раз підкреслимо, що з науково-технологічної точки зору проективні методики – це різновид методу експертних оцінок, вони повинні задовольняти всім вимогам цього методу[5].

Практичне вивчення взаємостосунків у сім’ї неможливе без застосування конкретних методів психологічної діагностики.

Методики психодіагностики групують за різними критеріями. Виходячи з структурних особливостей методик, виокремлюють чотири групи методів діагностики ставлення батьків до дітей – бесіда та інтерв`ю,  проективні методики, опитувальники, цілеспрямоване або включене спостереження реальної поведінки і взаємовідносин.

Така ситуація є особливо показовою для дитини у віці від 5 до 10 років, коли комунікативний потенціал її усного й писемного мовлення є недостатньо розвиненим, щоб виразити всю різноманітність вражень від речей та інформації, ситуацій і подій реального й фантастичного змісту, з якими вона стикається.

Даніпроективні методики мають значні можливості в дослідженні індивідуальних проявів особистості та вивченні міжособистісних стосунків у сім’ї. Проте вони не завжди відповідають вимогам психометричних інструментів, оскільки не виключають впливів на відповіді людини в проективному тесті багатьох ситуаційних факторів: інструкцій, особистості експериментатора, стимулів, тимчасових станів суб’єкта тощо.

Крім цього, існує проблема надійності та валідності проективних тестів, оскільки у процесі їх використання спостерігається нестабільність результатів та суперечливість інтерпретацій даних.

Однак, безумовно позитивним моментом проективних методів є те, що вони полегшують демонстрацію таких змістовних моментів внутрішнього світу субєкта, які він часто не в змозі висловити прямо, і допомагають зорієнтуватися у складних властивостях особистості, які часто не підлягають точному виміру або оцінці[8].

Використання проективних методів потребує широкої теоретичної підготовки психолога та наявності практичного досвіду з реалізації методик конкретного типу.

Психолог-діагност несе всю повноту відповідальності за можливий моральний збиток, в тому числі за збиток для соматичного і нервово-психічного здоров’я, який може бути причинений досліджуваному при неправильному проведенні психодіагностичного обстеження. Тому проводити психодіагностичні обстеження має право тільки кваліфікований і підготовлений спеціаліст. Це один із етичних принципів психодіагностики (принцип об’єктивності, конфіденційності, принцип психопрофілактичного викладання результатів, принцип забезпечення суверенних прав особистості). Для підвищення надійності інтерпретації проективних методик в дуже важливих діагностичних випадках запрошують декілька незалежних експертів – психологів, і визначений висновок робиться тільки в тому випадку, якщо оцінки збігаються[9].


1.2  Значення проективних методик для діагностики особистості

Малюнкові проективні тести застосовуються у роботі з дітьми, які в силу вікових особливостей не завжди можуть описати свої почуття, стан душі та ставлення до значимих подій, що з ними відбуваються. Це зумовлено недостатнім розвитком словникового запасу, невмінням правильно сформулювати свою думку, а часто й нездатністю (вона нерідко прослідковується й у дорослих) зосередитися на своєму внутрішньому світі.

Перші спроби використання в роботі з дітьми зображувальних прийомів як психотерапевтичного й психокорекційного інструменту, а також з метою стимуляції їх психічного розвитку мали місце ще в першій половині ХІХ століття. На Заході подібна практика отримала поширення зокрема в роботах Г. Ріда, Е. Крамера[25].

Психологи давно помітили, що, використовуючи проективні малюнкові техніки в роботі з дітьми, необхідно брати до уваги певну специфіку дитячого внутрішнього світу. Одна із особливостей маленького клієнта полягає в тому, що йому в більшості випадків важко вербалізувати свої проблеми й переживання. Для нього природною є невербальна експресія, у тому числі й образотворча. Це особливо важливо тоді, коли в дитини є мовні розлади. Слід брати до уваги й те, що діти більш спонтанні і менш здатні до рефлексії своїх почуттів і вчинків. Їх переживання більш безпосередньо, невимушено й жваво проявляються в зображувальній продукції, ніж у словах. Відображені в ній, воно легко доступні для сприймання й аналізу.

Мислення дитини більш образне й конкретне, ніж мислення більшості дорослих, тому вона використовує образотворчу діяльність як спосіб осмислення дійсності і своїх взаємовідносин з нею. За малюнком дитини можна судити про рівень її інтелектуального розвитку і ступінь психічної зрілості.

Суттєвою особливістю є ще й те, що малюнкові матеріали й предмети ігрової діяльності є для дитини більш важливими партнерами комунікації, ніж психолог. Дитина проявляє щодо них характерні для себе і пов’язані з особистим досвідом способи побудови стосунків, ті чи інші емоційні реакції, у яких очевидні прояви переносу. Це давно було помічено дитячими психологами й використовується в розробці різних методик, що дозволяють налагодити контакт з дитиною за допомогою предметів і матеріалів її ігрової діяльності (М. Клейн, М. Мілнер, Д. Віннікот, М. Ловенфельд)[2].

Оптимальними методами діагностики особистості 5-7 років є проективні малюнкові тести «Дім. Дерево. Людина», «Кінетичний малюнок родини», оскільки вони мають високу інформативність, зручні в застосуванні, а також враховують вікові особливості особистості дитини. Образний зміст і смисл графічного зображення в узагальненій формі передають і образ світу, і ставлення до нього, і особистісний досвід, і переживання суб'єкта. Методика вимагає спеціального аналізу самого малюнка,співвіднесеного з аналізом індивідуально-особистісних особливостей його автора[16].

Діагностика дитини має бути нерозривно пов'язана з наданням подальшої психологічної допомоги.  В психологічній практиці діагностика і власне допомога дитині (у тому числі психокорекція, консультування) почасти виявилися розділеними між собою. Сьогодні існує вузька спеціалізація як у межах діагностики, так і в межах власне психотехнічної практики, що негативно позначається на стані справ у практичній психології загалом і в роботі з дошкільниками особливо.

По-перше, для дитини дуже важливий емоційний контакт, що встановлює психолог перед психологічним тестуванням, важлива людина, з якою вона спілкується, цього ж вимагають умови і психологічної допомоги. По-друге, та інформація, яку одержує психодіагностик про дитину, дуже важлива, і передати її у всіх тонкощах і точності іншому психологові, що буде проводити консультування, практично неможливо. Обов'язково буде втрачатися інформація про поведінку дитини під час діагностики, про її коментарі при виконанні завдань методики, про специфіку її взаємодії з експериментатором чи з групою однолітків, якщо це групове тестування, тощо. Отже, практичний психолог може намітити ефективні методи психологічної допомоги, якщо буде спиратися на результати психологічної діагностики: чи це буде проста бесіда, чи ж розвивальна гра, чи ж спрямоване малювання, конструювання, ліплення тощо. Досвідчений фахівець із проективних малюнків Т. С. Яценко відзначає, що малюнок надає  можливість дитині виразити  свої почуття, передати психологічні якості й особливості, міжособистісні відносини, власні зміни. Уже сам процес зображення, передача особистісно значущого матеріалу мовою фарб може відігравати позитивну роль, сприяти усвідомленню внутрішнього світу, конфліктів, проблем, виділенню в них суттєвого". С. Кратохвілл виділяє в створенні проективного малюнка дві частини: малювання (15-30 хвилин) і дискусію. Автор вважає, що не потрібно орієнтуватися на пошук найбільш "правильної" інтерпретації. Тлумачення мають значення тоді, коли допомагають учасникам або створюють передумови для необхідних чи бажаних змін їхнього стану.

Т. С. Яценко вважає, що проективний малюнок може бути використаний психологом-діагностом:

- з психодіагностичною і методичною метою;

- для адекватного зображення суб'єктом труднощів спілкування, в тому числі у сім’ї;

- для контролю за характером групового процесу (його навчальною цінністю) і характерологічними змінами учасників;

- для подолання кризової ситуації[17].

Принципи застосування малюнка в дитячій психологічній діагностиці розробили відомі психологи  Л. Шванцера та Й. Шванцера. Вони такі: психолог, який працює в дитячій діагностиці, повинен бути в змозі класифікувати малюнок з позиції змістових характеристик особистості дитини, рівня її розвитку (показники загальних здібностей), відхилень розвитку (показники органічних і функціональних аномалій) та з позиції незвичайних ознак (креативні показники). Але чим старша дитина, тим менш надійним показником її розумового розвитку є малюнок. Для дітей дошкільного віку й деяких молодших школярів малювання є грою, тому й ситуація діагностики повинна бути організована як ігрова діяльність. При виконанні серії обстежень потрібно використовувати єдине методичне забезпечення (однаковий формат паперу певної зернистості, олівці певної твердості і кольорів, пастелі однакових відтінків). У ході обстеження необхідно фіксувати такі обставини, як дата, час обстеження, освітлення, адаптованість дитини до ситуації, рівень її домагань, вербальний супровід малювання, загальне бачення завдання, спосіб тримання олівця, повертання малювальної площини, інші. В індивідуальній діагностиці слід виходити насамперед із тих малюнків, за виникненням яких була можливість спостерігати. Малюнок ніколи не повинен бути єдиним відправним пунктом інтерпретації. Виявлені за його допомогою проективні тенденції необхідно перевіряти за допомогою інших методів обстеження.

Малюнок сім’ї, створений дитиною, підкаже досвідченому психологу, чи страждає хтось в родині від насильства та взагалі наскільки в ній комфортні стосунки. Малюнок для діагностики родинного “клімату” психологи найчастіше використовують у роботі з молодшими школярами, адже дітлахи цього віку ще не здатні формулювати змістовні відповіді на запитання фахівців чи тестів. Такий малюнок — це відображення підсвідомого бачення дитиною своєї родини, те, що вона відчуває, проте не завжди може виразити словами. Тому змістовне навантаження несе кожна деталь – і кольорова гама, і величина постатей, і те, кого з членів родини школяр почав зображати першим, і те, що він говорить в процесі самої роботи.

Для правильної інтерпретації потрібні уважність та досвід, також додаткове використання інших методів. Тобто психолог-професіонал зробить остаточні висновки лише після бесіди з самою дитиною, її батьками, класним керівником, після з’ясування соціальних умов, у яких мешкає школяр. Використання малюнкових технік у якості як проективних, так і суто тестових методик не дає бажаного  результату. Застосування традиційного тестового підходу до інтерпретації образної продукції обмежує можливості її використання для вивчення глибинно-психологічних феноменів, отже, й реалізацію цілісного підходу у пізнанні психічної реальності[21].

Висновки до розділу 1

Отже, проекція – процес і результат збагнення і породження значень, які є основою свідомого та несвідомого перенесення суб’єктом власних якостей або станів на зовнішні об’єкти. Методики психодіагностики групують за різними критеріями. Виходячи з структурних особливостей методик, виокремлюють чотири групи методів діагностики ставлення батьків до дітей – бесіда та інтерв`ю,  проективні методики, опитувальники, цілеспрямоване або включене спостереження реальної поведінки і взаємовідносин. Практичний психолог може намітити ефективні методи психологічної допомоги, якщо буде спиратися на результати психологічної діагностики: чи це буде проста бесіда, чи ж розвивальна гра, чи ж спрямоване малювання, конструювання, ліплення тощо. Малюнок сім’ї для діагностики родинного “клімату” психологи найчастіше використовують у роботі з молодшими школярами, адже дітлахи цього віку ще не здатні формулювати змістовні відповіді на запитання фахівців чи тестів. Для правильної інтерпретації потрібні уважність та досвід, також додаткове використання інших методів. Тобто психолог-професіонал зробить остаточні висновки лише після бесіди з самою дитиною, її батьками, класним керівником, після з’ясування соціальних умов, у яких мешкає школяр. Використання малюнкових технік у якості як проективних, так і суто тестових методик не дає бажаного  результату.


Розділ II. Емпіричне дослідження міжособистих стосунків у сім’ї за допомогою проективної методики «Малюнок сім’ї».

2.1 Методичні підходи, методи, методика та організація психодіагностичного дослідження сімейних стосунків

Можливість надання психологічної допомоги сім'ї залежить насамперед від правильного виявлення її проблеми на основі психодіагностичних даних.

Існують такі психологічні методи вивчення сім'ї[13]:

• науково-дослідні, спрямовані на теоретичне узагальнення даних, що розширюють професійний кругозір психолога-практика;

• діагностичні, за допомогою яких отримують конкретні дані, необхідні для роботи з певною сім'єю;

• корекційно-діагностичні, або психотерапевтичні, спрямовані на визначення форми і змісту корекційної роботи з сім'єю.

При цьому психологічна діагностика сім'ї передбачає розв'язання таких завдань[22]:

• з'ясування того, чи є проблема сім'ї об'єктом впливу психолога або інших фахівців (психіатра, юриста, дефектолога тощо);

• виявлення об'єкта психологічної допомоги (дитина, її батьки, сім'я загалом);

• вибір способу впливу (індивідуальна робота з дитиною, її батьками, подружньою парою, дитиною і батьком, групою дітей, батьків, сім'єю загалом);

• психодіагностика під час корекційного впливу з метою визначення тактики корекційного процесу (реакції членів сім'ї на психолога й один на одного, особливості їхньої поведінки тощо).

Особливе значення як об'єкт психодіагностики сімейних стосунків має сім’я з дитиною, оскільки найчастіше саме у проблемах дитини відбиваються проблеми сім'ї загалом.

Зовнішнім проявом проблем дитини є конфлікти з оточуючими. У цьому зв'язку О. Бодальов і В. Столін пропонують таку схему психодіагностики дитини без аномалій психічного розвитку [27]:

1. Виявлення зони конфлікту в бесіді з батьками і дитиною, а також за допомогою тестових методик («незавершених речень», «малюнка сім'ї» та інших проективних методик).

У цьому разі важливо дослідити різні аспекти життя дитини (її становище в сім'ї, ставлення до батьків, братів і сестер, інших родичів, особливості виховання в сім'ї, застосування заохочення та покарання і реагування дитини на них, ставлення до школи (дитсадку) й однолітків, педагогів і вихователів), виявити її інтереси і можливості.

При цьому можна виокремити такі зони конфлікту: сім'я (загалом, з одним чи з обома батьками, із братами і сестрами, іншими родичами), формальні чи неформальні об'єднання однолітків, суспільні інститути виховання (школа, дитсадок), конфліктні стосунки з окремими педагогами чи вихователями.

2. З’ясування змісту конфлікту під час бесіди з дитиною, а також за допомогою психодіагностичних методик, спрямованих на виявлення індивідуальних особливостей дитини, її психічного, і насамперед емоційного, стану (настрій, рівень тривожності, страхи тощо), характеру взаємодії з оточуючими.

На практиці використовують такі методики, як тест Люшера, шкалу самооцінки рівня тривожності Спілбергера-Ханіна, САН, шкалу депресії, методику вивчення самооцінки Будассі чи Дембоубінштейн, шкалу рівня суб'єктивного контролю, тест «Будинок. Дерево. Людина», тест «Неіснуюча тварина», «Малюнок сім'ї» тощо.

3. Визначення особливостей поводження дитини в конфлікті на основі безпосереднього спостереження за нею, а також на підставі даних при застосуванні тесту Томаса, проективних методик (наприклад, малюнкового тесту Розенцвейга), бесіди з дитиною про її проблеми. При цьому необхідно враховувати вікові особливості проблем дітей. Так, відхилення в поведінці дошкільнят і молодших школярів часто пов'язані з проблемами їхньої емоційної сфери, викликаними переживанням почуття сорому, приниження, провини через недостатню сформованість довіри до світу, що трансформуються в переживання різних страхів.

Характерне для підлітків прагнення до розширення сфери спілкування, самостійності, самоствердження може призвести до конфліктів з оточуючими через відсутність достатніх комунікативних навичок, нестабільність самооцінки, неадекватність рівня домагань, підвищену вимогливість до оточуючих.

Отримані в такий спосіб відомості є основою для подальшої роботи психолога з дитиною і сім'єю.

Графічні проективні методики широко застосовуються у практичній психології. Серед проективних методик особливої популярності набули малюнкові  методики, що використовуються психологами і для дослідження взаємовідношень у сім’ї (В. Вольф, Д. Кауфман, М. М. Кольцова, У. Лео,

І. Корман, В. Халс, Г. Т. Хоментаускас та ін.).

Метою нашого експериментального дослідження було вивчення міжособистісних стосунків у сім’ї дітей дошкільного віку (5-6 років), з’ясування внутрішньосімейних відносин,  рівень психологічного дискомфорту.

У дослідженні брали участь 20 дітей (10 хлопчиків і 10 дівчаток). Під час експерименту використовувалися методи: бесіда з дітьми та вчителем, спостереження за дітьми під час малювання та проективні методики «Малюнок сім'ї», метою якої служить виявлення особливостей сприйняття і переживання дитиною сімейних відносин, визначення відношення дитини до кожного члена родини, дослідження образу себе і образу батьків. Для проведення дослідження була взята методика Кормана.

Організація та методика проведення дослідження.

Експериментальне дослідження включає: бесіду з дитиною, спостереження за її діяльністю та аналіз малюнку. Аналізуючи малюнки зі зображенням сім’ї, ми насамперед виокремили найхарактерніші ознаки, що можуть свідчити про особливості емоційної сфери досліджуваних:

І  – відсутність на малюнку автора

II – особливості розміру фігур автора  

II – розміщення на малюнку фігур автора

IV – спеціальні ознаки конкуренції;

V – розмір фігур усіх членів сім’ї;

VI – загальний емоційний фон малюнка;

VII  – інші спеціальні ознаки малюнка сім’ї.

Дане дослідження проводилося серед дітей молодшого шкільного
віку (7-8 років) в ЗООШ № 2 м. Приморська. Вибірка склала 20 дітей. Тривалість – 30 хв., повторних досліджень не відбувалося. Початок експерименту о 9 год. ранку. Повторне дослідження не відбувалося.

Опис методики: Дитині пропонують намалювати сім'ю (свою або будь-яку іншу). Під час проведення методики з дітьми ведеться бесіда та спостереження за процесом малювання. У протоколі фіксується час виконання завдання, всі питання і висловлювання випробуваного, стирання, поправки і т.п. Бесіда з дитиною після закінчення малювання включає в себе приблизно такі питання:

1. Чия сім'я зображена на малюнку (його самого, якого-небудь друга, вигаданого героя)?

2. Хто конкретно намальований (роль у сім'ї, стать)?

3. Чим займається кожен персонаж?

4. Де вони знаходяться?

5. Їм весело або нудно? Хто самий щасливий (нещасний) і чому?

Можна також запропонувати дитині рішення декількох ситуацій:

  1.  Уяви, що вся сім'я йде в гості, але хтось захворів і повинен залишитися вдома. Хто це буде?
  2.  Уяви, що в тебе є два квитки в кіно. Кого б ти взяв із собою?
  3.  Уяви, що ти потрапив на безлюдний острів? З ким би ти хотів там пожити?

Матеріали: Для виконання малюнка пропонуються стандартний чистий білий аркуш паперу, олівець (бажано з м'яким стрижнем), гумку. Додатково можна запропонувати кольорові олівці.

Інструкція: «Намалюй яку-небудь родину так, як ти собі уявляєш її. Якщо хочеш, можеш додати до малюнка інші деталі».

Інтерпретація

1.Аналіз структури малюнка

1. Порівняння складу намальованої сім'ї з реальною:

А) Якщо сім'я намальована у повному складі це ознака емоційного благополуччя в сім'ї.

Б) Якщо на малюнку зображено не повний склад сім'ї, це може позначати невдоволення сімейною ситуацією, наявність емоційних конфліктів в сім'ї і навіть агресію.

В) Випадок, коли на малюнку взагалі немає людей або коли зображаються люди, не пов'язані з сім'єю, може свідчити про:

яких-небудь травматичних переживаннях з приводу сім'ї;

про почуття знедоленості, покинутості (наприклад, діти з інтернату);

про аутизм;

про високий рівень тривожності, пов'язаному з почуттям небезпеки;

а також відсутність контакту між психологом і дитиною.

Г) Випадки зменшення складу сім'ї на малюнку можна пояснити тим, що дитина не малював тих, хто для нього найменше емоційно привабливий або тих, з ким у нього існують конфлікти в сім'ї.

На питання, чому він їх не намалював, дитина дає відповідь захисного характеру: «не вистачило місця», «боюся, це могло погано вийти». Замість них дитина іноді малює звіряток чи птахів.

Д) Якщо дитина не малює себе або малює тільки себе, це означає відсутність почуття спільності з родиною: варіант, коли дитина малює тільки себе, пояснюється додатково в залежності від того, як він це робить: якщо він прикрашає образ на малюнку великою кількістю деталей, аксесуарів, квітів та ін., а також робить зображення дуже великим, то це може свідчити про наявність егоцентричності, можливо, істеричних рисах характеру;

маленький малюнок в сукупності з негативним емоційним фономце ознака почуття знедоленості, покинутості, іноді аутичних тенденцій.

Е) Варіант, коли дитина на малюнку збільшує склад сім'ї, може пояснюватися наявністю таких тенденцій, як: незадоволені психологічні потреби у рівноправних кооперативних зв'язках, тобто бажання мати для спілкування дитини того ж віку (брата, сестру); потреба бути в товаристві інших людей;

бажання зайняти батьківську захисно-керівну позицію по відношенню до інших дітей (тобто на малюнку зображена дитина або яке-небудь тварина, птиця та ін.); потреба в людині, здатній задовольнити прагнення до близького емоційного контакту; крім того, іноді це може бути пов'язано з символічних руйнуванням цілісності сім'ї, помста батькам внаслідок відчуття знедоленої людини, непотрібності.

2.Розташування членів сім'ї, особливості взаємодії

А) Сім'я намальована у повному складі, з з'єднаними між собою руками або сім'я зайнята однією справою це ознака згуртованості, емоційного благополуччя сім'ї, включеності дитини на ситуацію.

Б) На низький рівень емоційних зв'язків у родині можуть вказувати:

роз'єднаність членів сім'ї на малюнку, велика відстань між ними;

приміщення між ними різних предметів або стіни, наприклад, батько-газета, мати-плита.

Особливо неприємні персонажі поміщаються у рамку або малюються віддалено від інших. Якщо дитина намалює себе осторонь від інших, це свідчить про почуття відчуженості.

В) Якщо члени сім'ї залучені в яку-небудь змагальну гру, наприклад, гру в м'яч це означає, що дитина визнає існування зв'язку, взаємного інтересу між ними, а також, наявності суперництва за вплив у родині. М'яч, що знаходиться між двома або кількома персонажами, вказує на баланс любові і суперництва. М'яч біля голови одного з персонажів означає, що дитина визнає за ним активну, вирішальну роль в сімейному житті. М'яч лежить або підстрибує біля ноги якого-небудь персонажа - неадекватна роль цього персонажа в процесі суперництва.

3.Послідовність і особливості малювання членів сім'ї

А) Найбільш значущий персонаж малюється першим, більшого розміру, ніж всі інші, більш ретельно і деталізовано, довше всіх інших. У процесі малювання дитина може повертатися, підправляти і доповнювати його.

Б) Негативне ставлення до будь-якого члену сім'ї може виражатися через недеталізірованное або неповне (без будь-яких частин тіла, наприклад) зображення. Використання штрихування для зображення персонажа може позначати наявність конфліктів у відношенні з ним або відсутності афективних зв'язків. Так само можна пояснити і паузи, сумніви перед малюванням будь-якого персонажа.

В) Величина фігури художника в порівнянні з іншими фігурами може бути різною. Якщо вона більше або нарівні з іншими, то це трактується як ознака змагання за батьківську любов з іншим батьком чи братом-сестрою. Якщо ж постать автора менше інших, що не дуже відповідає реальності, то це  ознака почуття меншовартості або вимога турботи з боку батьків. По тому як або в якому стилі дитина малює себе (наскільки він нагадує інших персонажів), можна встановити, з ким він себе ідентифікує, чи відповідає це його підлозі.


4.Символіка малюнка

а) Бруд (звалені в купу брудні тарілки, купа брудних листя в саду, брудні плями на підлозі і т.д.) символ внутрішнього неспокою через неприємні для нього моментів: внутрішня дисгармонія, дії і поведінку, що викликають у нього почуття провини і т.д.

б) Вода, лід, дощ, зірки, холодильник і всі, що стосується холоду символ депресивного настрою в даний момент або в потенції. Про це ж можуть свідчити ліжка і лежачі на них, сплячі або хворі люди, особливо якщо дитина ідентифікує себе з ними.

в) Символи суперництва: спортивні ігри чи обладнання, що б'ються кішка з собакою.

г) Кулька, паперові змії символ реального чи бажаного спокою і безтурботності.

д) Символи агресії: дитяче ліжечко або клітка, як символ «полону», позбавлення волі, покарання (наприклад, молодший братик в ліжку). Тут же барабан, зброя, молот, мотика або граблі, дикі тварини (наприклад, відвідування зоопарку).

е) Символи влади та загрози: мітла, вибівалка для одягу, пилососи, вантажівки, промислова техніка (екскаватори, крани), потяг, величезні, навислі над головою будівлі.

ж) Зображення небезпечних для життя предметів між персонажами (зброя, навіть іграшкову, ножиці, столові ножі) символи агресивності, існування фактора суперництва.

5.Технологія аналізу дитячих малюнків

Що стосується загальних моментів інтерпретації малюнків, то тут мова піде про якість рісуночних ліній (натиску, напрямок, переривчастість-безперервність), про розташування малюнка на аркуші, про його розміри, наявність додаткових деталей і їх кількості, стирання.

Якість рісуночних ліній:

Сильний натиск трактується як сильна психологічна напруга, що має вихід через:

А) амбітність чи агресивність з тенденцією до їх прояву;

Б) енергійність, наполегливість;

В) тривожність.

Дуже легкий натиск:

А) невпевненість, боязкість, боязкість, нерішучість, коливання, агресивність;

Б) недолік енергії;

В) або свідоцтво гнучкості і рухливості мислення.

Нерівний, мінливий натиск: нестабільність, імпульсивність, емоційна лабільність, значущі деталі виділено понад сильно або заштриховані.

Натиск, що слабшає в процесі малювання: стомлюваність випробуваного, можливо, депресія.

Форми і напрями ліній:

Мало гнутих ліній, багато гострих кутів агресивність, погана адаптація в суспільстві.

Переважаючі горизонтальні штрихи слабкість, боязкість, постійна стурбованість власною безпекою або жіночність.

Вертикальні лінії самовпевненість, рішучість, підвищена активність, впертість, наполегливість.

Переважання кривих ліній властиво жіночною або конфліктної особистості.

Прямі, жорсткі штрихи - агресивність, упертість, наполегливість.

Постійна зміна напряму штрихування стурбованість, можливо, незахищеність.

Тверді впевнені штрихи безпека, завзятість, рішучість, амбіційність.

Перервані, зигзагоподібні лінії почуття беззахисності, повільність, залежність.

Довгі лінії припускають імпульсивний, легко збудливий темперамент.

Штрихи справа наліво ознака інтроверсії, ізоляції. Штрихування від себе –агресія, екстраверсія.

Розмір малюнка:

Малюнки на весь аркуш це компенсаторне звеличення себе в уяві.

Малюнки великого розміру припускають агресивну, експансивну натуру, часто позбавлену почуття міри, схильну до марнославства, зарозумілості.

Малюнки малих розмірів припускають наявність комплексу меншовартості, можливу схильність до депресії, тривогу, емоційну залежність, відчуття дискомфорту.

Розташування малюнка:

У центрі ознака нормальної, впевненої особистості, відчуває себе в безпеці, егоцентризм у дитини, значимість для нього намальованого образу, іноді - незахищеність.

У верхній частині аркуша високий рівень надій, іноді нереальний рівень оптимізм чи завищена самооцінка.

У нижній частині аркуша почуття беззахисності, депресії, можливо, занижена самооцінка.

На краю аркуша невпевненість у собі, потребу в схваленні, підтримок, боязнь самостійних рішень, прагнення уникати нового досвіду.

Занадто часті стирання малюнка означають тривожність, нерішучість, невдоволення собою.

Якщо стираються і перемальовує окремі деталі, отже, вони мають більшу значимість для художника.

Наявність додаткових деталей на малюнку, фон, оточення.

Прагнення заповнити всі порожнечі на малюнку якими-небудь зображеннями позначає наявність у рисувальника почуття самотності, незахищеності, недостатнього задоволення потреби в любові і теплі.

Малювання лінії опори (наприклад, контур землі), означає незахищеність, бажання мати додаткову опору в житті, тривожність, невпевненість.

Наявність хмар означає тривогу, боязкість, а сонце, лампочка, що горить піч і інші образи, пов'язані зі світлом або теплом означають потреба в додатковому уваги, турботи, ніжності.

  1.  Аналіз результатів психодіагностичного дослідження

Під час проведення дослідження проводилась бесіда з дітьми. В результаті бесіди було з’ясовано, що більшість дітей добре відносяться до своїх батьків, знають, хто чим займається. Третина родин – багатодітна. Ми мали можливість простежити вплив сімейної психологічної атмосфери, яка панує в родині, на кожну окрему дитину, залученої до дослідження. Для того, щоб вплинути на поведінку батьків з дітьми в сім’ї та з іншими членами родини, на стиль виховання, ми мали одержати певні факти, окрім відгуків вчителів. Для цього дітям віком від 6 до 7 років ми запропонували зобразити на малюнку свою родину. До середини дитинства дитина пов’язана тісними емоційними зв’язками з батьками (чи з людьми, які її заміняють).

Вибірка складала 20 дітей. Один хлопчик (7 років) не погодився

виконувати завдання. Пояснення: «Не хочу! Можу намалювати щось інше, або піду гратися». Ми робимо висновок, що дитині неприємні стосунки, які склалися в родині; можливо, недавно трапилася якась подія в сім’ї, на яку дитина так реагує – не хоче згадувати. Результати дослідження показано у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Аналіз важливих елементів малюнка за тестом «Моя сім’я»

Кількість дітей (%)

Елементи малюнка

36%

Не намалювали себе або одного з членів родини (батька, матір, сестру, брата).

20%

Маленький зріст автора та розташування його у нижній частині аркуша.

30%

Велика дистанція між членами сімї.

34%

Наявність додаткових деталей(сонечко, райдуга).

26%

Затемнення елементів малюнка чи стирання.

Узагальнюючи  результати нашого дослідження можемо стверджувати, що частіші за все психологічні труднощі дитини виходять з сім’ї, вони обумовлені нервово-психічним станом батьків та їх ставленням до дітей і життя взагалі.

Як з’ясувалося, дуже поширеною особливістю малюнків є зображення неповного складу сім’ї. При цьому найчастіше дитина не малює саме узалежненого члена родини. Часто діти не зображували себе або, навпаки, малювали лише себе. Такі малюнки свідчать про емоційне відчуження, конфліктність у родині, так би мовити, з різним забарвленням. Якщо дитина не малює узалежненого члена сім’ї, то це означає, що вона звинувачує у сімейних проблемах саме його, виражає агресію до нього. Дитина, яка відмовляється або «забуває» намалювати себе, дуже ймовірно, почувається винною у несприятливій сімейній ситуації. Зображуючи себе меншою по відношенню до батьків дитина відчуває свою незначущість для батьків та має низьку самооцінку. «Застрягання» на деталях свідчить про те, що дитина має якусь проблему в сімї і намагається її витіснити із свідомості, прикрити деталями. 34% дітей, намалювавших сонце, лампочку, що горить піч тощо пов'язані зі світлом або теплом мають потребу в додатковій увазі, турботі, ніжності. Велика відстань між членами родини (30% дітей) свідчить про низький рівень емоційних зв'язків у родині. Дитина, яка малює лише себе, схильна до засвоєння стратегії «загубленої дитини».

Порівняльний аналіз малюнків дітей за даною проективною методикою «Малюнок сім’ї» показав наступні результати за симптомокомплексом сприятлива сімейна ситуація. (табл. 2.2)


Таблиця 2.2

Симптомокомплекс 1 – сприятлива сімейна ситуація

Виділені показники

Результат (%)

Зображення всіх членів сімї

25%

Зображення першими людей

55%

Загальна діяльність всіх членів

30%

Відсутність ізольованих членів

10%

Хороша якість ліній

60%

Отже, сприятлива сімейна ситуація, що включає зображення веселих осіб, застосування яскравих колірних відтінків, зображення спільної діяльності всіх членів родини, хорошу якість ліній, має невисокі показники в обох методиках, що взагалі нехарактерно для дітей, які живуть в благополучних родинах.

Наявні малюнки, де дитина «забула» зобразити батьків або інших членів сім'ї. Скоріш за все, саме «забуті» персонажі  і є джерелом його дискомфорту і переживань. Малюнків з конфліктною, «проблемною» родинною атмосферою більше, аніж з радісною, гармонійною. Приміром, під час  дослідження з-поміж двадцяти дітей  лише четверо вклали у зображення своєї сім’ї позитивний підтекст. Скажімо, на малюнку однієї з дівчаток члени родини, котрі взялися за руки. Навколо дерева та квіти, обличчя усміхнені. Дуже часто, майже на кожному малюнкові проступає авторитарне поводження батьків із дитиною і навіть застосування сили, що виражене надміру великими руками. Дитина зображує спочатку члена родини, який є для неї найважливішим і значущим. Достатньо сприятлива ситуація в сім’ї діагностується коли дитина починає малюнок з людей (55% досліджених) – себе та батьків. Намальовані сім'ї 30% дітей зайняті однією справою – це ознака згуртованості, емоційного благополуччя сім'ї, включеності дитини в ситуацію.

Застосовують яскраві колірні відтінки 65 % дітей. Зображення першими різних предметів, а не людей,  на багатьох малюнках говорить про емоційну заклопотаність сімейною ситуацією. Діти ніби відкладають малювання членів сім'ї, а зображують речі, які не наповнені сильною емоційною значущістю (машини, будинки, геометричні фігури, предмети побуту).

На 60% малюнків були використані лінії, що свідчать по самовпевненість, рішучість, дитини, її підвищену активність, впертість, наполегливість.

Визначено такі результати з симптомокомплексу тривожність та занесено до таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Симптомокомплекс 2 – тривожність

Виділені показники

Результат (%)

Наявність штрихування

50%

Лінія обводки

45%

Лінія з сильним натиском

60%

Перебільшена увага до деталей

75%

Стирання

15%

Таким чином 75% дітей експериментальної групи почали малюнок із зображення різних предметів (кіл, трикутників, хмар, дерев, листя, сонця). Вони ніби «застрягали» на предметах або явищах навколишнього світу, зволікаючи почати момент малювання людей.

Про тривожність свідчить і підкреслене промальовування очей, що говорить про наявність у більшості дітей страхів. Крім того, в малюнках зустрічається специфічна «тривожна лінія» довга лінія, що складається з окремих дрібних штрихів (35%).

Наявність штрихування (50%) свідчить про слабкість, боязкість, постійна стурбованість власною безпекою або жіночність. Тривожність і страх дітей відображають  надміру заштриховані олівцями постаті батьків. Стосунки дітей з батьками, як свідчать малюнки, не надто близькі часто  їхні постаті зображені відокремлено одна від одної. До речі, вчителі стверджують що сьогоднішні батьки  мало цікавляться внутрішніми переживаннями власних дітей, світом їхніх емоцій, тоді як дитина молодшого шкільного віку потребує до себе особливої уваги. Стирання (15%)  означають тривожність, нерішучість, невдоволення собою. 60% дітей також використовувати лінії з сильним натиском, що трактується як сильна психологічна напруга, що має вихід через: амбітність чи агресивність з тенденцією до їх прояву; енергійність, наполегливість; тривожність.

Результати досліджень з симптомокомплексу конфліктність занесено до таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Симптомокомплекс 3 – конфліктність

Виділені показники

Результат (%)

Бар’єри між фігурами

55%

Виділення окремих фігур

75%

Ізоляція окремих фігур

80%

Переважання речей

75%

Відсутність деяких членів сімї

70%

Отже, про конфліктність і напружені взаємостосунки у  сім'ї більшою мірою свідчить відсутність на малюнку деяких членів сім'ї (30% експериментальної групи), ізоляція окремих фігур, а також виділення окремих членів сім'ї при одночасному збільшенні відстані між ними і дитиною. Було визначено, що 5% дітей відмовилися спочатку від малювання на задану тему, що говорить про негативне відношення, надмірну емоційну напругу дитини в сімейній ситуації, тенденції до витіснення цих відчуттів. Ці ж діти намалювали фігуру мами останньою. Показником конфліктності є також паузи перед малюванням тієї або іншої фігури (30%).

75% дітей малювали велику кількість предметів (меблі, стіни кімнати, дерева, якщо сім'я зображена у лісі), звідси можна зробити висновок, що у сім'ї послаблені або ж формалізовані контакти, недостатній рівень емоційного спілкування. 75% дітей виділяли одного з членів сім’ї (частіше – мати) і малювали його детальніше, це свідчить про високу прихильність до цього члені сім’ї, емоційну прив’язаність дитини до нього. Навпаки, особливо неприємні персонажі поміщалися у рамку або малювалися віддалено від інших. 80% дітей не намалювали одного або двох членів родини, одного з батьків – ознака конфлікту та неприйняття старшого члена сімї; немає братів і сестер що пов'язано з конкурентністю.

Результати дослідження симптомокомплексу відчуття неповноцінності занесено до таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Симптомокомплекс 4 – відчуття неповноцінності

Виділені показники

Результат (%)

Відсутність автора

10%

Зображення себе останнім

30%

Ізоляція автора від інших

60%

Маленькі фігури

30%

Розташування фігур на нижній частині аркуша

60%

10% дітей (що не намалювали себе) одночасно з відчуттям знедоленості переживають відчуття провини за те, що не приймаються близькими. Відсутність автора на малюнку може бути наслідком переживань з приводу розлучення батьків, що є дуже важкою травмою для дитини. Майже завжди при цьому дитина вважає себе провинним у подіях, мріє повернути минулу стабільність в сім'ї, розставити все по колишніх, таких звичних, місцях. При цьому вона намагається «сховатися» від конфлікту, представити все так, як раніше. І це не може не відобразитися в малюнку, на якому звичайно присутні всі члени сім'ї, навіть якщо вони вже були.

Отримані результати малюнкових тестів свідчать про почуття відчуженості, що переживаються дитиною, неповноцінність порушених сімейних відносин, емоційну залежність, відчуття невпевненості, потребі в захисті і турботі.

Деякі малюнки говорять про відчуття втрати свого "Я" і болісне переживання відсутності позитивних відносин з близькими. Це діти, що зображають себе (або інших членів сім'ї) у вигляді машин  (10%). Лише 10% дітей «заявили» про необхідність визнання своєї значущості (детальніше зображення самого себе). 35% дітей використовували один і той же колір для зображення себе і своїх близьких (показник злитості зі всіма членами сім'ї). Зображуючи себе останнім (30% вибірки) дитина відчуває себе не потрібним сім’ї, незначущим та непомітним для інших членів сім’ї. Зображення дитини ізольованою від сім’ї (60%) означає, що дитина самотня, їй не вистачає сімейного тепла та уваги, вона існує окремо від сім’ї. Маленький малюнок (60%) в сукупності з негативним емоційним фоном – це ознака почуття знедоленості, покинутості, іноді – аутичних тенденцій. Різко зменшений розмір малюнка є типовим для дітей зі зниженим настроєм, із депресивними тенденціями.

Рис. 2.1 Малюнок сімї (Яна С., 6 р.)

Дитина почала малювати з матері. Відповідаючи на питання іноді не впевнено і тривожно сміялася. Отже, на малюнку, зі слів дитини зображено: «мама зліва, молодша сестра тримає маму за руку, потім тато, а потім вона сама. Ми йдемо в магазин за їжею. Ми так часто робимо всі разом.» Зі слів дитини також стало зрозуміло, що в її родині головний – батько, а мати «ходить і сперечається». Далі дитина каже: «Після батьків в сімї головна – Поліна (молодша сестра дитини)». Згідно малюнку можна зробити висновок, що піддослідний схожий на мати та свариться з матірю. Мати має тісний зв'язок з молодшою дитиною в сімї (на малюнку вони тримаються за руки). Батько та піддослідний віддалені один від одного. Сім’я намальована у повному складі – це свідчить про більш-менш нормальне емоційне благополуччя між її членами, але всі вони роз’єднані між собою(окрім матері з молодшою дитиною), що свідчить про низький рівень емоційних зв'язків у родині. Сам піддослідний знаходиться поодаль від усіх – ознака ізольованості від родини та самостійності. Мати малювалась першою – це свідчить про її значущість для дитини. Постать дитини порівняно з батьками перебільшена, це свідчить про змагання за батьківську любов з іншим членом родини.

Було визначено результати симптомокомплексу ворожість в сімейній ситуації та занесено до таблиці 2.6.

Таблиця 2.6.

Симптомокомплекс 5 – ворожість в сімейній ситуації

Виділені показники

Результат (%)

Агресивна позиція фігур

55%

Деформована (нечітка) фігура

40%

Руки розкинуті в сторони

65%

Пальці рук у вигляді довгих паличок

15%

Під час дослідження 40% дітей намалювали  себе на відстані від першого зображеного члена сім'ї. З урахуванням раніше виділених несприятливих ознак, даний показник може свідчити про найбільш негативні емоції дитини по відношенню саме до цього члена сім'ї.

У 80% випадків це фігура, що зображує батька. Розкинуті в сторони руки, пальці у вигляді довгих паличок є ознаками агресивності в сімейній ситуації. Розміщення малюнка дітьми на листі паперу дозволило нам одержати наступну інформацію: 60% експериментальної  групи розміщують малюнок в центрі листа (потреба дбайливого контролю ради збереження психологічної рівноваги). У більшості малюнків дітей присутня мама, більш ніж в 70% випадків малюнок чіткий, яскравий, промальовані всі деталі, всі малюнки виконані кольоровими олівцями. Тато зустрічається більш ніж в 40% малюнків. Малюнки яскраві, чіткі, часто присутні прикраси, виділення кольором. В основному тато і мама розташовані на малюнках на відстані одне від одного, що може свідчити про дискомфортні стосунки між ними. Сама дитина зустрічається більш ніж в 70% малюнків. Найчастіше це яскраві фігури, розташовані або на відстані від фігур батьків, або поряд з одним із них. Відсутність основних частин тіла і особи (рук 12%, рота 20%, вух – 60%), зображення зредукованих пальців рук (55%),а також штрихування рук (30%) може свідчити про емоційну напруженість в соціальних контактах, пониженій практиці спілкування і поєднанні пониженої потреби спілкування з емоційною бідністю. Якщо автор пропустив добре відомі йому частини лиця, то це, швидше за все протест художника по відношенню до зображеного ним у такий спосіб члену сім'ї, що говорить про негативне відношення. Якщо малюк так зображає себе самого, то це може говорити про його відчуженість в сім'ї і про проблеми спілкування з оточуючими, зокрема з однолітками.

Рис. 2.1 Малюнок сімї (Інна Б., 6 р.)

Дитина почала малювати з матері. Мати на її малюнку розмальована яскраво та різними кольорами. Спочатку дитина малювала з великим інтересом, потім їй «набридло» і вона намалювала інших членів сім’ї однотонними олівцями. Це свідчить про швидку втомлюваність та нестійкість інтересу дитини. Зі слів піддослідної, її родина розташовується таким чином: мати зліва, посередині сама дитина, з правого боку батько, позаду старша сестра. Вся сім’я дивиться у камеру та робить сімейне фото. У нас головна – мама (це видно по деталізації матері). Також деталізація  матері свідчить про глибокий емоційний зв'язок дитини з нею. Можна допустити про високу залежність дитини від матері. Всі фігури на малюнку зображені віддалено один від одного та з широко розкинутими руками, що свідчить про психологічну відстань між членами родини та ворожість. Сім’я намальована у повному складі – це свідчить про більш-менш нормальне емоційне благополуччя між її членами, але всі вони роз’єднані між собою. Фігури частково перекривають одна одну. Це говорить або про те, що в сім'ї справді надтісні зв'язки, або про потребу дитини у таких зв'язках (найчастіше – одне поєднане з іншим: звикнувши до надтісного контакту, дитина вже не може обійтися без нього через брак самостійності). Одна фігура витіснена на задній план, це означає, що дитина не має емоційної привязанності до цього члена сімї, або не вважає його за близького члена родини. На питання «Чому намалювала сестру поза всіма?» дитина відповіла: «Я забула про неї а потім вирішила домалювати.» Це свідчить про байдужість до сестри та часту її відсутність у житті дитини.

Висновки до розділу 2

Визначення надiйності даної проективної методики  дуже часто виявляється досить проблематичним. У найбiльшiй мiрi це пояснюється притаманною проективним тестам вiдносно слабкою стандартизацiєю показникiв та методiв їх iнтерпретацiї, типовою вiдсутнiстю нормативних даних. Деякі дані показники не співпадали з реальною ситуацією, та могли тлумачитись помилково. У бiльшостi випадкiв багатозначнiсть тлумачення показникiв проективних тестiв значно обмежує використання засобiв кiлькiсного аналiзу надiйностi. Поряд з об'єктивними тестами та опитувальниками особистостi надiйнiсть проективних тестiв може визначатися на підставі реалізації загально відомих принципiв. Для підкріплення результатів пропонується використання додаткових методик.

Експериментальне дослідження включає: бесіду з дитиною, спостереження за її діяльністю та аналіз малюнку. Аналізуючи малюнки зі зображенням сім’ї, ми насамперед виокремили найхарактерніші ознаки, що можуть свідчити про особливості емоційної сфери досліджуваних:

І  – відсутність на малюнку автора

II – особливості розміру фігур автора  

II – розміщення на малюнку фігур автора

IV – спеціальні ознаки конкуренції;

V – розмір фігур усіх членів сім’ї;

VI – загальний емоційний фон малюнка;

VII  – інші спеціальні ознаки малюнка сім’ї.

Симптомокомплексу 4 – відчуття неповноцінності відповідає малюнок Яни С., яка намалювала себе такою ж як мати, що свідчить про бажання їй підкорятися та наслідувати її поведінку. Для її малюнка характерний один колір, що свідчить про включеність дитини в сім’ю та ототожнення себе з її членами. Постать дитини на цьому малюнку перебільшена, це ознака змагання за батьківську любов з іншим членом сімї чи братом-сестрою.

В той же час симптомокомплексу 5 – ворожість в сімейній ситуації відповідає малюнок піддослідної Інни Б., головними ознаками її малюнку є розкинуті руки в сторони, відсутність деяких частин тіла, акцентування уваги на матері, витіснення старшої сестри на другий план. Всі ці ознаки вказують на агресивну ситуацію в сім’ї, ізольованість одного з членів родини (сестри) та високу тривожність самої дитини. Сама фігура досліджуваної перевищенапорівняно з її нормальним ростом, це означає усвідомлення власної значущості дитини або егоцентризм. Також висока деталізованість матері свідчить при глибокий емоційний зв'язок дитини з нею


Висновки

Згідно з першою задачею було зясовано, що використання проективних методів потребує широкої теоретичної підготовки психолога та наявності теоретичного та практичного досвіду з реалізації методик конкретного типу. Безумовно, однією з важливих проблем даних методик є їх інтерпретація. Суттєвою особливістю є ще й те, що малюнкові матеріали й предмети ігрової діяльності є для дитини більш важливими партнерами комунікації, ніж психолог. Дитина проявляє щодо них характерні для себе і пов’язані з особистим досвідом способи побудови стосунків, ті чи інші емоційні реакції, у яких очевидні прояви переносу.Образний зміст графічного зображення в узагальненій формі передає образ світу, ставлення до нього, особистісний досвід і переживання суб'єкта. Методика вимагає спеціального аналізу самого малюнка,співвіднесеного з аналізом індивідуально-особистісних особливостей його автора.

Згідно з другою задачею було з’ясовано, що проективні методики – клас суб’єктивних методик. Їх характерною рисою є невизначеність, неоднозначність стимульного матеріалу(наприклад, малюнки), який досліджуваний повинен інтерпретувати, завершити, доповняти. Отже,проективні методикимають значні можливості в дослідженні індивідуальних проявів особистості та вивченні міжособистісних стосунків у сім’ї.

Згідно з третьою задачею було проведено психодіагностичне дослідження серед дітей 6-7 років та виявлено такі симптомокомплекси, як: сприятлива сімейна ситуація, в сім’ї, тривожність, конфліктність дитини, відчуття неповноцінності та ворожість в сім’ї. Під час проведення дослідження проводилась бесіда з дітьми. В результаті бесіди було з’ясовано, що більшість дітей добре відносяться до своїх батьків, знають, хто чим займається. Результати дослідження були розподілені по симптомокомплексам.

література:

  1.  Бернс Р. С. Кінетичний малюнок сім'ї: Пер. з англ. / Р. С. Бернс,

С. Х. Кауфман.  М. : Смисл, 2000. – 146 с.

  1.  Беллак Л. Проективная психология / Л. Беллак, Л. Абт, Г. Оллпорт и др. – М. : Эксмо-Пресс, Апрель-Пресс, 2000 – 528 с.
  2.  Беседин А. Н. Книга практического психолога: в 2 частях /
    А. Н. Беседин, И. И. Липатов, А. В. Тимченко, В. Б. Шанарь.
     – Х. : Фортуна-пресс, 1996. – 302 с.
  3.  Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика / Леонид Фокич Бурлачук. – Спб. : Питер, 2002. – 352 с.
  4.  Бурлачук Л. Ф. Словарь-справочник по психологической диагностике / Л. Ф. Бурлачук, С. М. Морозов. – К. : Наукова Думка, 1989. –200 с.
  5.  Венгер А. Л. Психологические рисуночные тесты / Александр ЛеонидовичВенгер. – М.[б.в.], 2003. – 160 с.
  6.  Гильбух Ю. З. Актуальные проблемы валидизации психологических тестов / Юрий ЗиновьевичГильбух // Вопросы психологи. – М.[б.в.], 1978.  №5. – С. 108-118
  7.  Гришин В. В. Методики психодиагностики в учебно-воспитательном процессе. / В. В. Гришин, Лушин П. В. – М., 1990. – С. 64
  8.  Корольчук  М. С. Психодіагностика: Навчальний посібник для студ. вищ. навч. закладів /М. С. Корольчук, В. І. Осьодло // За заг. ред.
    М. С. Корольчука. – К. : Ельга, Ніка-Центр, 2004. – 400 с.
  9.  Маховер К. Проективный рисунок человека / Карен Маховер ; [Пер. с англ. 5-е изд., стереотипное]. – М. : Смысл, 2009. – 158 с.
  10.  Мельников В. М. Введение в экспериментальную психологию личности / В. М. Мельников, Л. Т.Ямпольский. – М.[б.в.], 1985.  313 с.
  11.  Морозов С. М. Клінічна психологія / С. М. Морозов, В. В. Бондар. –

К. : ІПО КНУ ім. Т. Г. Шевченка, 2001. – 116 с.

  1.  Немов Р. С. Психология. Кн. 3. Экспериментальная педагогическая психология и психодіагностика / Роберт Семёнович  Немов. –
    М. : Просвещение, 1995. –
     508 с.
  2.  Немов Р. С. Практична психологія : Пізнання себе. Вплив на людей [навч. посібн]. / Роберт Семенович  Немов. – М. : Владос, 1998. –

320 с.

  1.  Непомнящая Н. И. Психодиагностика личности. Теория и практика /

Нинель Ионтельевна Непомнящая. – М. : ВЛАДОС, 2001. – 192 с.

  1.  Олексюк  В. Р.  Психомалюнок як засіб дослідження світоглядних уявлень дітей молодшого шкільного віку [Текст] / В. Р. Олексюк ; Практична психологія та соціальна робота. – К.[б.в.], 2007.  №8. –
    С. 69-75
  2.  Проективная психология / Пер. с англ. М. Будыниной, С. Лихацкой,
    Г. Миннигалиевой и др., Научн. ред. Р. Римская, И. Кириллов. –
    М. : Апрель-Пресс, 2000.
      528 с.
  3.  Психология личности: тесты, опросники, методики / Сост. Н. В. Киршева, Н. В. Рябчикова. – М. : Геликон, 1995. – 236 с.  
  4.  Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты[Уч. пособ.] / Даниил Яковлевич Райгородский.
    Самара : БАХРАХ-М, 2002. – 672 с.
  5.  Рогов Е. И. Настольная книга практического психолога в образовании [Учеб. пособие.] / Евгений Иванович Рогов.– М. : ВЛАДОС, 1996. –

384 с.

  1.  Прошанский Г. М. Проективная психология / Г. М. Прошанский. –
    М
    . : Апрель Пресс, 2000. – 258 с.
  2.  Реан А. А. Практическая диагностика личности / Артур Александрович Реан. – СПб.[б.в.], 2001.– 402 с.
  3.  Ребер А. Большой толковый психологический словарь П-Я / Артур Ребер. М. : Вече, 2003, – 559 с.
  4.  Соколова Е. Т. Проективные методы исследования личности/ Елена Теодоровна Соколова. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 176 с.
  5.  Столяренко Л. Д. Основи психології [3-е изд., перероб. та доп] / Людмила Дмитріївна Столяренко. – Ростов н/Д.[б.в.], 2000. – 672 с.
  6.  Терлецька Л. Г. Психологія розвитку духовності  засобами психокорекції малюнком / Лариса Гарріївна Терлецька. – К. : Главник, 2008 – 144 с.
  7.  Шевандрин Н. И. Психодиагностика, коррекция и развитие личности / Николай Иванович Шевандрин. – М. : ВЛАДОС, 1998. – 512 с.
  8.  Щекин Г. В. Визуальная психодиагностика: Познание людей по их внешности и  поведению / Георгий Васильевич Щекин. – К. : МАУП, 1995. – 670 с.  
  9.  Ярошевский М. Г. История психологи / Михаил Григорьевич Ярошевский.– М. : Мысль, 1985. – 573 с.
  10.  Шульц Д. П. История современной психологи / Д. П. Шульц,
    С.
    Э. Шульц // Пер. с англ. А. В. Говорунов, В. И. Кузин, Л. Л.Царук / Под ред. А. Д. Наследова. – СПб. : Евразия, 2002. – 532 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

55363. Наша школа + енергозбереження 67 KB
  Актуальність даного проекту полягає в тому що проблема сьогодення енергетика й енергозбереження є актуальною не лише для нашої школи а й для нашої країни загалом. В цьому переконалися наші учні приймаючи вже кілька років участь в Міжнародному конкурсі Енергія і середовище мета якого знайти нові шляхи енергозбереження в нашій країні.
55364. Володимир Сосюра – співець землі донецької 100 KB
  Мета проекту: дослідити, вивчити й узагальнити факти з життя В.Сосюри; ознайомитись із творчим доробком поета, тематикою його творів; на основі цих досліджень розробити урок літератури рідного краю
55366. Та сторона мила, де мати народила 35 KB
  Мета проекту: - виховати почуття поваги до звичаїв та обрядів; - відчуття належності до України; - сформувати у школярів гуманістичні громадянські орієнтири.
55367. ЧОРНОБИЛЬ-ДОВГИЙ СЛІД ТРАГЕДІЇ 68 KB
  За 25 років після Чорнобильського вибуху світ принципово змінив свої підходи як щодо використання ядерної енергії, так і щодо ядерної та радіаційної безпеки. На даному етапі розвитку людства ядерну енергетику не можна розглядати як безпечну та перспективну...
55368. Інтернет. Соціальні мережі 232.5 KB
  Мета уроку: підвести підсумки роботи над проектом Інтернет. В цьому навчальному році в школі відбулись великі зміни ми маємо під’єднання шкільної мережі до швидкісного Інтернету.
55369. У душах людських хай палає тепло, людське милосердя хай творить добро 138.5 KB
  Мета: розвивати в учнів доброзичливість вміння співчувати милосердя; виховувати дітей у дусі відродження українських традицій благодійності; залучати школярів до практичної благодійності. Бесіда на тему Що таке милосердя?
55370. ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ЧЕРЕЗ ОРГАНІЗАЦІЮ РОБОТИ ОРГАНІВ УЧНІВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ «ШКІЛЬНОГО МІСТЕЧКА» 169 KB
  Принцип самоврядування є основним в діяльності будь якої дитячої громадської організації яка призвана захищати права та інтереси дітей і підлітків; розвивати їх здібності.
55371. Добро починається з тебе, волонтерський проект 338.5 KB
  Мета проекту: Освітня Поглибити знання учнів про волонтерський рух в Україні та світі. Дізнатися про діючі волонтерські фонди на території України. Поглибити знання учнів про добро і зло, розвивати вміння визначати прояви добра і зла