99148

Становлення та розвиток мистецтва вишивання сучасних чоловічих сорочок в народних традиціях

Курсовая

Культурология и искусствоведение

Розкрій тканини. Від тканини яка погано піддавалась прасуванню заздалегідь потрібно було відмовитись.Додаток К Голки добирають різної товщини і довжини відповідно до щільності тканини. Ножиці малих та середніх розмірів застосовують для різання полотна підрізання та обрізання ниток тканини і вишивальних ниток.

Украинкский

2016-08-02

64.91 KB

0 чел.

                                                Вступ

       Українське народне декоративне мистецтво – унікальне явище національної культури. Воно завжди правдиво показувало світові життя нації, її духовне багатство ,  рівень культури ,  творчі сили і здібності ,  енергію, виступало як феномен незнищенності .  У житті українського народу – праці , побуті , моралі , психології та ін. – народне декоративне мистецтво виступає як унікальне явище , яке засвідчує невмирущі , життєствердні сили . Поки є земля , а людина працює на ній , доти житиме народне мистецтво.

            Тема курсової роботи «Національні етномистецькі традиції української культури  в контексті сучасних декоративних виробах» , є цікавою для дослідження , адже ознайомившись з мистецтвом вишивки, історією сорочки, її значення у народі,а також відмітити перехід від традицій до сучасності . Адже вишивка хрестовим та іншими різновидами швів це не тільки орнаментальне оздоблення одягу, а справжня мова душі.

        Тема вивчення декоративно-прикладного мистецтва є актуальною, оскільки висвітлює навчальні завдання образотворчого мистецтва для сучасної школи. Розділ «Практична художня обробка діяльності програми «Образотворче мистецтво» . Вишивку можна вивчати на заняттях гуртка, уроках трудового навчання, а на уроках образотворчого мистецтва діти виконують ескізи вишивки, або ескізи українського одягу. Також можна вести гурток з дизайну «Юний дизайнер», та дати йому різні назви такі як «Вишиванка», « Чарівна голка», «Волинські візерунки», « Калинка», «Барвінок».

           А також вишита сорочка стала не тільки символом приналежності до української нації, цікавою темою для дослідження, проектування, моделювання одягу в умовах школи.

          Мета курсової роботи - досконало вивчити становлення та розвиток мистецтва вишивання сучасних чоловічих сорочок в народних традиціях ; проаналізувати можливості вивчення художнього вишивання в умовах сучасної школи.  Виготовляти виріб-чоловічу сорочку за мотивами народних вишивок Волині , використовувати різновиди швів художнього вишивання .

         Завдання - виконувати практичну роботу,запропонувати варіанти вдосконалення творчої роботи, проаналізувати літературні та інформаційні джерела теми курсової роботи ,розробити ескіз виробу, провести дизайн-аналіз виробів аналогів , підібрати матеріали , і технічне обладнання , скласти технологічну документацію , етапи послідовності виготовлення виробу,провести економічне та екологічне  обгрунтування  , вишити чоловічу сорочку за мотивами народних вишивок Волині.

        Проблемне завдання - розгорнути етнографічні зразки вишитих сорочок в музейних експонатах історичного музею Володимир-Волинського. Дослідити мотиви волинських народних вишивок,на основі їх створити власну сорочку , яка б відрізнялась від інших сорочок України , і була приналежною до волинського регіону.

РОЗДІЛ 1.РОЗВИТОК МИСТЕЦТВА ХУДОЖНЬГО ВИШИВАННЯ НА УКРАЇНІ

  1.  Особливості  вишивки на Україні

               Українська вишивка сьогодні - розвивається  в сфері традиційно-побутового,самодіяльного мистецтва,та творчості художників-професіоналів.

           У відомих осередках вишивки-таких , як Косів, Клембівка , Полтава , Черкаси , Львів ті інші , - створені підприємства художніх промислів , що відроджують і далі розвивають класичні надбання мистецького регіону.

             Вишивка —  це не тільки майстерне творіння золотих рук народних умільців, а й скарбниця вірувань, звичаїв, обрядів, духовних прагнень, інтелекту українського народу . Численні орнаментальні зображення тварин , птахів , рослин , дерев , квітів стверджують , що наші предки обожнювали їх , опоетизовували природу не лише у фольклорі , а й у декоративному мистецтві.                                                                                                                  Сьогоднішня українська вишивка – результат унікальної духовно-матеріальної еволюції нашого народу .(Додаток А) Впродовж багатьох століть в українській вишивці знаходять відображення думки і настрої людини , краса оточуючого світу , їх мрійливі сподівання на кращу добру долю , людські вірування , оберегова символіка речей , позначених доторком голки з ниткою.

          Багатство і різноманітність геометричних елементів в українській вишивці (ромби , кола , хрести  , хвилясті лінії води , горизонтальні знаки землі) , зображенням тварин , птахів , рослин (дерево життя — верба , дуб  , явір та ін.; листя , плоди , квіти ; голуби , змії , коні, журавлі , качки тощо), людей із ромбоподібними тулубами, хрестоподібними головами . В Україні налічувалось близько 100 видів і технічних прийомів вишивання (гладь, хрестик,  низь, мереження, бігунець, плетіння тощо).

                              Відповідно до етнографічних особливостей вишиванки виявляють чимало регіональних відмінностей . Притому українські вишиванки мають один спільний для всіх земель стиль, так що їх неважко розпізнати серед вишиванок інших народів — слов'янських і неслов'янських . Архаїчні зразки , звичайно одного кольору , відомі були на Поліссі ,  Волині й Бойківщині .  Сильно стилізовані рослинні мотиви властиві для Побужжя , Волині , Поділля Буковини.

               Перші документальні відомості про побутування вишивки походить із мініатюр "Ізборника Святослава” (ХІ) та фресок Софії Київської. Розкопки поховань з перших століть після Різдва Христового також підтверджують розповсюдженість вишиваних прикрас та елементів одежі (які частково зберіглися ) на території України. Такі свідчення історичних , літературних ,фольклорних , і речових пам’яток маємо із ІХ-ХІV століть . Як правило , більшість пам’яток подають орнаменти , барви , техніки вишивки , близькі відповідних місцевих сучасних зразків . До ХІХ століття вишивка існувала переважно як вжиткове  (різні техніки вишивки , гаптування , тамбурна та бісерна вишивка та релігійне (церковне шитво) мистецтво , багате символікою та філософським змістом. Не втрачаючи цих рис ,із ХІХ століття вишивка перетворюється на ремесло.                                                                                            з початку ХХ століття вишивкові  промисли під значний вплив замовників , що призвело до деякого зниження художнього рівня виробів.                     Першої шкоди традиції вишивки завдали також організаційні форми виготовлення вишиваних виробів  та альбомних зразків ,що їх практикував на українських землях в1920-1960-х роках більшовицько - комуністичного режиму. Але не зважаючи на давність та міцність  вишинкарства , воно збереглось по усій території України до сьогодні.

    Основною функцією вишивки-прикрашання одягу та інтер'єрно -обрядових тканин , та насправді вишивка несла і несе більш окультний характер , а саме вишивка має велике значення для поганського світу наших предків.                                                                                                                                              Вишивки — це в першу чергу обереги від усього поганого , а саме : від блискавки , від бездітності , від не врожайності , від нещастя , вроків та інших чар зловмисних людей .(Додаток Г) Розміщення вишивки було не випадковим. Наприклад , в одязі орнамент розташовувався там , де відкривався доступ до тіла , а саме — в низах рукавів , на горловині або комір  і , подолі або подолах одягу . З вишиваними рушниками та сорочками пов’язують численні вірування , міфи , забобони , символічні діяння (символ» путь-дороги» , життєвого шляху, щасливого життя тощо).                                                                                              Символічними також є мотиви вишивки . Щодо типу орнаменту вишивок , територію України можна умовно розділити на три сегменти : північ , малодоступні райони Полісся , регіон Карпат з пануванням геометричного орнаменту ; широка смуга центральної України , що схиляється до рослинного орнаменту ; захід (Волинь , Центральна Галичина , Бойківщина , деякий перехід  до рослинного орнаменту  уже завершився у деяких районах виявляється у сильно геометричному вигляді , як от на Полтавщині , Буковині.

1.2.Дизайн - аналіз сучасних чоловічих сорочках в стилі «етно» .

          Аналогом виробу до курсової роботи стала вишита сорочка волинського етнорегіону України. Автор – Тамара Григорівна Домбровська , міста Горохова . Вишивка на полотні домашнього ручного ткання , полотняного переплетення , орнамент рослинний , розкиданий на тлі рукавів і пілочки . Комір - стійка теж прикрашений вишивкою . Оригінальною особливістю є ручне з’єднання деталей крою .

        При проектуванні чоловічої сорочки запозиченою стала ідея : на лляному полотні вишито дубки в поєднані з калиною . В моєму виробі поєднано лляне полотно сірого і білого кольору , тому що таку сорочку можна було колись вдягати в піст.

           Для того ; щоб сорочка стала більш привабливою на рукавах уставка обрамлена уставкою мережкою, а горловина оздоблена оздоблювальними швами. Китички виконані з червоних і чорних ниток .

 

РОЗДІЛ 2. ОРНАМЕНТОВАНА СОРОЧКА – ГОЛОВНИЙ ЕЛЕМЕНТ НАРОДНОГО  ВБРАННЯ.

2.1.Опис сорочки

           Сорочка  –  не тільки традиційний одяг, а і своєрідне віддзеркалення всесвіту в мініатюрі . Вона теж складається із трьох частин : верхньої (комір ) ,  середньої (рукава , пазушки) та нижньої (подолки ) . Відповідно до цього поділу, на сорочці розміщують орнаменти – обереги .

         Символіка українських вишивок на сорочках надзвичайно багата. Восьмикутна зоря на пазушках чи  рукавах – колишній знак Великої Богині. Птахи – охоронці, посередники між білим світом і потойбіччям .  Виноградна лоза оберігає рід , сприяє щасливу силу . Буйне гілля з квітами на рукавах прикликає дощ і врожай . Хвилясті візерунки на подолках символізують воду.

         Сорочка – один із найдавніших різновидів одягу . Українська сорочка вперше фіксується на зображеннях часів Давньої Русі . Вона довга (по  кісточки) , пошита із лляного або конопляного полотна . Є два типи сорочок : додільні й  «до підтички» - до яких пришивають нижню частину із цупкішого  полотна . Ця підтичка має важливе значення  в міфологічному світогляді . Вона символізує низ , сили ,  пов′язані із землею. Так , після шлюбної ночі підтичку від весільної сорочки відокремлювали й разом із весільними штаньми молодого закопували в городі , «де люди не ходять» - щоб завжди жити в парі . Коли народжувалася дитина , мати відривала у своєї сорочки підтичку й загортала малюка в неї .

 Сорочка – символічний замінник людини. Бувало, що сорочку вдягали навиворіт від зурочення. Продати свою сорочку,  за повір′ям  , означає продати своє щастя. За звичаєм , коли людина вперше вдягла нову сорочку,то треба було кругом неї тричі  «ножик пропустить» . Новонародженого закутували в батькову сорочку , щоб батько його любив . До хрещення не вдягали сорочки , батьки сповивали пелюшками [16] .

      Міфічні істоти , скажімо , мавки , русалки (померлі нехрещеними ) , не мають сорочок і дужу з цього жалкують .  Іноді вони просять в дівчат «сорочечки» чи бодай полотна для не ї. Про це йдеться в русальних піснях та в легендах [16].  

      Особлива сорочка – весільна . Молодий під вінець повинен іти в сорочці вишитій руками нареченої . Обмін одягом (молодий дарує молодій чоботи і хустку), символізує скріплення зв′язку між ними . За звичаєм , перш ніж вдягти сорочку, вишиту молодою , її беруть за комір , б′ють об одвірок і приказують «Сорочка на тіло, а лінощі на двері!»[16] .

       Молода дарує сорочку своєму судженому на дівич – вечорі . Подекуди в Україні таку сорочку згортають ,  перев′язують хустку (це ніби лист від молодої до молодого) .

  Весільна сорочка – це цілий всесвіт . Ось як про неї мовиться в колядці : на Дунаю ,  на бережечку стояв золотий корабелень , там сиділа красна панна , шила й вишивала братові кошулю (сорочку ; давньоукраїнське)  до весілля .

2.2.Мотиви народних вишивок Волині

          Волинь – поширені геометричні (  ромбо   , хрестоподібні , розетко зірчасті) мотиви , укладені в найрізноманітніші стрічкові композиції . Іноді вони поєднуються з рослинними мотивами .(Додаток З) Кольорова гамма стримана , монохромна , основний колір – червоний , часом доповнюється вкрапленням чорного , синього або зеленого .

           Українські вишивки відзначаються своїм глибинним символізмом , що своїм корінням сягає тисячолітньої давнини . Символи-обереги, що повсюдно поширені на вишивках,   нерозривно пов′язані з природою . Любить життя волинянка , бо підносить красу того цвіту - листячка над усі космічні сфери .  Тому й вишиває на плічку все , що дороге й близьке . Неодмінно вишивається все , що нагодує , зігріє , обереже . А далі – стовпи – смужки , що тримають на собі весь світ.                                                                                                            Зірки  , розкидані по рукаві і зібрані в геометричний орнамент, -  це уявлення про структуру Всесвіту , що  вже є не хаотичним і безладним , а упорядкованим і гармонійним (Додаток А,фото 1)[14].

      Вода і сонце. Вся українська вишивка позначена благословенними знаками Води і Сонця. Сонце часто зображується восьмипелюстковою розеткою , а знак Води нагадує згорнутого вужа . Дві стихії , що утворили земне життя , а тому їх треба розуміти як вологу материнську і вогненну батьківську енергії .

   З глибини минувшини дійшли в українських вишивок ці символи  –  Земля і Сонце , що в поєднанні з Водою складають життєдайну трійцю . Це знаки тих сил , без яких неможливе саме життя . Ромбічні знаки на плічку – це символ плодоріддя Землі –  матері , щедро засіяної , зігрітою Сонцем , щоб було життя наше .

    Але і сама Земля – складова Всесвіту з безліччю зоряних систем і нашим Сонечком , що уособлювало для пращурів священний Вогонь . (Додаток А, фото 2) [14] .

           Берегиня – дорогий нам символ , поширений по всій Україні . Вона і життєтворча Мати – природа , і жінка – Мати , яка дарує світові сина , і Дерево життя , що сформувало із мороку – космосу чітку систему Всесвіту . І при всій своїй величності та могутності скромно при коренилося земному горнятку , аби ще раз нагадати , що кожне живе створіння – часточка неподільна і нерозривна загальної системи буття (Додаток А, фото 3) [14].

        Чорнобривці. Дуже тісно пов′язані поетичні образи народної пісні та вишиванки. Бо те, що любе й миле народові , завжди знайде своє втілення в мистецтві . Ну хто не знає , що в кожному українському обійсті мають рости чорнобривці . Милують вони наше око , лікують наше тіло , а тому й просяться на біле поле рушника чи сорочки .

   В кожному садочку ростуть чорнобривці , що заплітаються радісною й красивою хвилею , такою ж , як наша прекрасна природа (Додаток А, фото 4) [14] .

  Хміль. Узори, що нагадують листя хмелю , відносимо до молодіжної символіки . Крім центральної України , вона поширена на Поділлі та Волині .

 «Хміль» дуже близький до символіки води й винограду , бо несе в собі значення розвитку , молодого буяння та любові . Можна сказати , що узор хмелю – це весільна символіка . Народна пісня підказує , що «витися» - для хлопчика означає бути готовим до одруження , так як для дівчини  заміж іти –  це «пучки в′язати» (Додаток А, фото 5).

        Мак. З давніх-давен на Україні святили мак і обсівали людей і худобу , бо вірили , що мак має чарівну силу , яка захищає від усякого зла.

А ще вірили , що поле після битви навесні вкривається маками. Ніжна трепетна квітка несе в собі не знищену пам′ять народу . Дівчата, в сім′ї  яких був загиблий , з любов′ю і сумом вишивали узори маку на сорочках , а на голови клали віночки з семи маків , присягаючи цим зберегти й продовжити свій рід . (Додаток А, фото 6).

       Виноград. Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім′ї . Сад – виноград – це життєва нива , на якій чоловік є сіячем , а жінка має обов′язок ростити й плекати дерево їхнього роду . Мотиви винограду бачимо на жіночих сорочках Київщини , Полтавщини . А на Чернігівщині виноград в′ється на родинних рушниках .

(Додаток А, фото 7).

         Дуб і калина – мотиви , що найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках і поєднують у собі  символи сили і краси , але сили незвичайної , краси невмирущої.

   Дуб – святе дерево , що уособлювало Перуна , бога сонячної енергії , розвитку, життя . Про калину вже було сказано як дерево роду . Отже , хлопці молоді чоловіки мали при собі чудовий оберіг життєдайної сили роду (Додаток А, фото8).

2.3.Виконання ескізного проекту сорочки

Методика і послідовність виконання роботи для виготовлення чоловічої сорочки.

      

      1.Робота з прототипами.

  1.  .Складання ескізу орнаменту.

3.Підбір ниток та полотна.

4.Розкрій тканини.

5.Вишивання деталей сорочки.

6Прання сорочки.

  1.  Прасування сорочки.

Складання ескізу орнаменту

                 Для композиції орнаментального оздоблення сучасної чоловічої сорочки використано основні мотиви орнаментів Волині: дубки,листя,жолуді.                                                                                                                  Дуб – дерево, що уособлює чоловічу силу.  В давнину – символ бога Перуна. Його вишивають на чоловічій стороні весільного рушника , а частіше –  на парубоцьких сорочках , щоб хлопці та молоді чоловіки мали при собі оберіг життєдайної чоловічої сили . Дуб присвячений Зевсу, Юпітеру і Гераклові . Він є символом душевної і фізичної сили , а також довголіття . В Греції дубова гілка символізувала силу , міць і знатність роду , дубовими вінками нагороджувалися найхоробріші воїни . В ДревнійГреції великі екземпляри дуба вважалися статуями Зевса . В Стародавньому Римі жолуді називалися Юпітеровим плодами.

     У слов'ян дуб уособлював силу, міць і був присвячений Перуну. Його називали Перунове дерево.

    У стародавніх тевтонців і литовців бог дуба був богом грому , посилає дощ і запліднюючим  землю .

  Кельти бачили в ньому символ витривалості і всепереможності.                             Галли розглядали дуб як вісь світу.                                                                            

Підбір полотна та ниток

             Чоловіча сорочка виготовлялась з домотканого сірого або білого полотна, по якому вишивали нитками, які фарбувались природними барвниками – корою дуба , корінням , листям , квітами , плодами багатьох рослин . Було у цій справі чимало секретів ; для кожного природного барвника був свій час збирання , термін зберігання , дозування і спеціальна технологія приготування .

             Різні фарби давала дика груша : темно - коричневу  –  кора , жовту – листя , ніжно-жовту – кислички . Світло-жовті фарби діставали з ромашки , горецвіту , молодої тополі і навіть з гречаної полови . Були також добре відомі рецепти приготування темно-синьої фарби для цього використовували цвіт сон-трави . Фарбу чорного кольору готували з жолудів дуба . Щоб дістати потрібний відтінок , вишивальниці не рідко комбіновано використовували різні природні матеріали – барвники .

          Особливу історію має червона фарба. Її діставали із сокоживної комахи – кошенілі, що збиралася на суницях . З історичної літератури відомо , що київські князі збирали оброк «по ложці червенцю з осідла» . Від цього барвника походить назва місяця червня .

           Зрозуміло , що добування фарб було професійною таємницею, яка передавалася у родинах з покоління в покоління . Як відомо , у 70-х роках минулого століття були винайдені анілінові барвники , що призвели до зменшення використання природних фарб , а згодом – до занепаду і навіть забування рецептів приготування їх .

             Як бачимо, багато знань , тяжкої праці й наполегливості потрібно було вишивальницям , щоб виготовити нитки потрібних кольорів , які б могли передати найдивовижніші творчі задуми , задовільнити найвибагливіші смаки .

           Щоб вишита сорочка відповідала традиційним особливостям даного регіону, підбиралися нитки природних кольорів.  Для вишивання вибиралась структурована тканина , на якій добре видно відлік ниток . Від тканини яка погано піддавалась прасуванню заздалегідь потрібно було відмовитись.

    Для виконання своєї роботи я вибрала сіре лляне полотно і відтінки зелених , коричневих ниток .(Додаток В)

2.4. Підбір інструментів та обладнання

Інструменти

    Для оздоблення виробу техніками ручної вишивки застосовують такі інструменти : набір голок , наперсток , ножиці , сантиметрову стрічку .(Додаток К)

   Голки  добирають різної товщини і довжини відповідно до щільності тканини . Зручно вишивати голкою яка має видовжене вушко , в яке легко втягується нитка . Голки мають бути тупими , щоб не травмувати палець .

  Наперсток застосовують для захисту пальців від уколів голкою . Його добирають відповідно до розміру середнього пальця правої руки . Користування наперстком прискорює і полегшує роботу .

   Ножиці малих та середніх розмірів застосовують для різання полотна , підрізання та обрізання ниток тканини і вишивальних ниток . Леза ножиць  повинні щільно змикатися і бути гострими [15] .

   Сантиметрова стрічка призначається для визначення точних розмірів вишивки на тканині .

2.5.Техніка обробки

           Техніка вишивання пів хрестом та хрестом (хрестиком) – одна з найвідоміших і найулюбленіших у народних вишивках . Ними вишивали переважно одяг і рушники . І в наш час цими швами оздоблюють дитячі , чоловічі сорочки , жіночі блузки та плаття ,скатерті , серветки , вишивають килими й панно , сумки , диванні подушки та інші речі .

             Вишивати хрестиковими швами можна вишивати по рахунку ниток на тканинах полотняного переплетення , по канві або по контурах , позначених крапками . Можна й вишивати без канви , але тоді треба на тканині витягти нитки вздовж і впоперек так , щоб утворилися квадрати . У кожному квадраті цієї канви вишивають по одному хрестику . Краса цих швів залежить від точності та порядку накладання стібків : усі верхні стібки мають перетинати нижні в одному напрямі .

          А тепер поговоримо про різновиди хрестикових швів , які найчастіше застосовуються у народному вишиванні.

  1.      « півхрест  » або «двобічна штапівка»
  2.  «луска»
  3.  «клітка»
  4.   «чашечка»
  5.  «прутик»
  6.  «пилочка»
  7.  «зубці»
  8.  «поверховий верхоплут » або «кручений Марко»
  9.  «бігунець» або «черв′ячок »
  10.  «розсипний  півхрест » або «фальшиве мереживо» або « розкидка»
  11.  «обвідка»

2 . прямий хрест

2.1. прямий хрест в один хід

2.2. прямий хрест в два ходи

3. косий хрест

3.1. косий хрест в один хід

3.2. косий хрест в два ходи

3.3.  косий хрест по діагоналі в один хід

3.4. косий хрест по діагоналі в два ходи

4. тристібковий хрест

5. подвійний або «болгарський» хрест

6. Ретязь або «косичка»

           Шов пів хрест двохсторонній , складається з прямих(горизонтальних і вертикальних) та косих (діагональних) стібків (додаток Ж,фото 1).              У народних вишивках півхрест виконують у два прийоми : спочатку з ліва на право прокладають ряд стібків , а потім зворотним ходом (справа на ліво) заповнюють проміжки між ними . Вишиваючи півхрестом , слід стежити , щоб усі стібки були однакової довжини .В Росії цей шов називають »розпись» , а на Україні двобічна штапівка .

         До різновидів пів хреста належить прутик,штапівка пряма(Додаток Ж) , похила коса одно- або дворядна , ріжката луска , клітинка , чашечка . Стібками пів хреста вишивають зірочки , жаб’ячі очка , баранячі або оленячі ріжки , кущики тощо.                                                                     Стібками односторонього напів хреста . В українських народних вишивках на основі стібків півхреста створино шви поверхневий верхоплут та бігунець(Додаток Ж). Вишивають їх одним або двома кольорами ниток –наприклад червоними і чорними.

   Шов верхоплут виконують так : вишивають ряд вертикальних стібків , які потім з лицевого боку , обвивають,тобто обкручують , робочою ниткою.

  Шов косий хрест односторонній , утворюється з двох діагонально перехрещених(Додаток Ж)стібків . Шиють ним у два прийоми у горизонтальному , вертикальному , діагональному напрямках .

  До середини минулого століття вишивали переважно двохстороннім хрестиком , однаковим з правого і лівого боку тканини . Він зустрічається у старовинних вишивках і на виробах ,у яких має бути красиво і чисто оформлений як правий так , і лівий бік . Виконували його кількома способами . Ми розглянемо один з них.

    Двохсторонній хрестик в один прийом виконується кожен окремо , зліва на право за допомогою допоміжних пів стібків . Починають роботу з середини хрестика , щоб заховати кінчик нитки під шитвом . Потім кладуть з лиця перший двохсторонній навкісний стібок з лівого нижнього у правий  верхній кут  і виводять нитку зісподу  знову у  нижньому лівому куті . Щоб покласти другий діагональний стібок , треба спочатку зробити дорожній перехідний пів стібок. Для цього пропускають голку з ниткою через середину  першого стібка у правий нижній кут. Потім із нижнього правого кута у лівий верхній кладуть другий стібок і виводять голку з нитко зісподу знову в нижній правий кут . Так , закінчують вишивання першого хреста.                                                                                                                   Другий і всі наступні хрестики починають з першого діагонального стібка ,  покладеного з лівого нижнього кута у правий верхній і далі продовжують роботу , як і в першому хрестику . Цей спосіб досить клопіткий і вимагає уваги і акуратності .                                                                                    При вивчені шва треба уважно стежити за послідовністю його виконання , позначеною цифрою .                                                                                                                 Шов прямий хрест на відміно від косого вишивається однаково взаємно перпендикулярними стібками (Додаток Ж) .                                                                                                       В оздоблені різних виробів досить часто складається з чотирьох стібків двох діагональних і двох взаємно перпендикулярних . Виконують його в один прийом. Спочатку вишивають косий,потім роблять вертикальний стібок , який покривають горизонтальним стібком зліва на право .  Болгарський хрест широко застосовується при виконанні килимів , панно , подушок .                                                                                                                            У народному вишиванні також застосовують тристібковий хрест поєднуючи його з стібками навскісної однобічної гладі.               Вишивання напів хрестом та хрестом дуже поширене у багатьох народів . Існує кілька різновидів цього шва , які використовують для декоративного оздоблення. »Обметувальний шов» скріплює нитки тканини по краях . Існує його два види –«через край» і «петельковий  ».                                    Шов «через край" . Тканину кладемо лицьовим боком до себе і краєм догори. Лінією шва є край тканини . Проколи голкою зі зворотного боку на лицьовий робляться через невелику відстань . Після проколу нитка огортає край тканини  до наступного проколу , таким чином , лицьовий стібок переходить у зворотний по краю тканини й цей єдиний стібок лягає з нахилом уліво лицьовому боці й управо на зворотному . Чим частіше проколи , тим менший нахил стібків. Якщо вколювати голку  через кожну вертикальну нитку тканини , то утворюються щільні вертикальні стібки . Цей шов називається «качалочками» . Він є основним під час обробки краю тканини в мережках і «вирізуванні».

             «Обметувальний петельний шов « утворюються на основі шва «через край» . Проколи також робимо зі зворотного боку ,але робота йде зліва направо. Робочою ниткою на кожному стібку робимо петельку. Голка проходить крізь петельку й затягує її на край тканини.

2.6 Схема монтажу

Крій сорочки складається з таких деталей:

- Пілочка 1 шт.

- Спинка 1 шт.

- Полотнище рукава 2 шт.

- Манжет 2 шт.

- Обточка горловини 2 шт.

         Початкова обробка пропонує підготовку всіх деталей крою до монтажу. (Додаток Б)А саме  - манжет стачати , шов розпрасувати ,вивернути на лицьову сторону і зматати посередині манжет . Нижнє полотнище рукава призібрати . Боковий шов рукава стачати . З’єднати манжети з рукавом. Бокові шви пілочки і спинки стачати швом 10 мм. Вметати і вставити рукав  .Горловину призібрати обтачати обтачкою

2.7.Оформлення готового виробу

            А тепер розглянемо шви , які застосовуються для обробки країв виробів , у тому числі й вишитих .                                                                         Обкидний шов виконується прямими і косими стібками , зліва направо або справа  наліво . Ним обшивають краї виробів чи тканини . На кожному сантиметрі довжини роблять 3-4 стібки і ниткою щільно обхоплюють  зріз тканини .                                                                                                         Пруговим швом зшивають пруги тканини , пришивають мережива . Виконують його густими стібками , вибираючи голку одна-дві нитки пруга.

         Підрублювальними швами підшивають підгнуті зрізи виробів . Його можна виконувати з лицевого боку , кольоровими нитками,видозмінюючи стібки. Така підшивка водночас прикрасить виріб. Підрублювальний шов взакрутку застосовують при пришиванні країв  тонких тканин , таких як шифон , маркізет тощо  . Краєчок тканини закручують всередину великим і вказівним пальцями так , щоб рубець був якомога вужчим . Потім скручену смужечку підшивають невеликими , скошеними стібками . До закріплювальних належить також більш складні шви: запошивний , виворітний , або подвійний , і потайний . Вони застосовуються при обробці країв виробів.

        Кожна пошита або вишита річ потребує відповідного оформлення. Особливо це стосується обробки країв , їх оформляють рубцями , торочками з нитки та петельок , зубцями , кольоровими смужками з інших тканин , шнурами тощо. Для обробки виробів , особливо вишитих,використовують різні шви. Деякі з них вам відомі – мова про них йшла раніше. Про інші  поговоримо зараз. Найпростіший  з них-підігнутий та підшитий рубець.                                                                                Рубці можуть бути вузенькими-до 0,5 см підрублюванні білизни і сорочки,2-1,5 см –  для серветок , 2-3 для рушників та скатертин, 3-4 см при підшиванні низу плаття , спідниці , брюк. Підшивні рубці з вивороту , а декоративні – з лиця мережки , простими оздоблювальними швами . Часто у вишиванні доводиться обробляти рубцями край прямокутних виробів . Якщо підшивка з усіх боків однакова , кути зшивають по діагоналі . Якщо підшивка неоднакова – скажімо , що довжина ширша , ніж по ширині , то кути накладають один на другий . В оформленні  дитячого і чоловічого одягу  застосовують вузенька , завширшки до 5 мм, рубчики , їх згортають на лицевий бік і зверху прикрашають різними декоративними швами.

         Рубець з двома штапівками . Ви вже знаєте , що штапівкою в деяких областях Украйни називають шов «строчка». Такими рубцями здавна прикрашали чоловічі сорочки. Ось як виконується цей рубець. На лицевий бік загинають від краю тканини 7мм. Потім загнутий край  підгортають на 3мм , штапівку білими або кольоровими , а тон вишивці нитками . Перший ряд шиють ,   відступивши від верхнього краю рубця на дві нитки , другий ряд - відступивши на дві нитки від нижнього краю .  Стібки роблять невеличкі , охайні . Оздоблюють рубці й хрестиком.                                                                                     Зубцювання . Ця обробка і водночас  оздоблення окремих деталей  одягу зубцями. Ними оформлюють коміри чоловічих і жіночих сорочок. Вишивають зубці білими , рідше-сірими і червоними нитками . При оформленні виробів з кольорових тканин нитки треба підібрати в тон тканини.                                                                                                                        Почнемо з найбільш поширеного на Україні зубця  з подвійним прутиком . Виконується він так . Від краю тканини відступіть 1 см і витягніть три нитки для мережки з лицевого боку , потім перетягніть її уздовж , щоб утворилися зубці . Закріпіть зубці вишивальною ниткою (через верх) в проміжками між двома зубцями. Потім з вивороту підгорніть рубець завширшки 0,5 см і закріпіть його наміткою . З лицевого боку рубець оздоблюйте  штапівкою у два ряди так , щоб стібки (по довжині) лягали між зубцями і прошивали рубець наскрізь . Зубці також можна оздобити кривулькою   . Для цього на відстані 1,5 -3 см від краю їх обшивають  по контуру  спершу стібками  шва «вперед голку» або «строчка» , а потім качалкою,петельним швом або одинарним прутиком . Коли краї обшиті , виріб випрано і випрасано , поперечні нитки витягують . Утворюються торочки. Висмикнуті нитки не варто витягати , вони придадуться для виготовлення китичок для ляльок-сувенірів.

  Торочки можна робити й іншим способами - з кольорових ниток за допомогою голки чи гачка . Окремі нитки торочок можна з ’ єднати в пучок або зробити нитяні китички з петельок.

РОЗДІЛ 3.ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП

3.1. Економічне та екологічне обґрунтування та аналіз отриманих результатів

                Сьогодні вишиті вироби набули великої популярності ,а особливо вишита сорочка , яка використовується у найрізноманітніших моментах життя. Саме вишита сорочка надає звичайній виховній годині , уроку , святу великої урочистості . Так одягають вишивку на концерти , державні свята . Тому цей виріб набирає рис сучасності . Крій змінюються відповідно до вимог часу  , а орнамент потрібно підбирати враховуючи всі художні , традиційні та естетичні чинники .

                  Аналізуючи вишиту чоловічу сорочку за мотивами народних вишивок Волині , можна  упевнено сказати , що вона буде користуватися великим попитом , так як є головним атрибутом традиціїних та державних свят українців.

             Спроектований виріб має всі можливості для реалізації. Адже для виготовлення використовуються всі доступні матеріали : вишивальне полотно , яке виготовлене з льону , легко пропускає повітря , і тому у лляному одязі влітку ніколи не спекотно . Нитки легкі в обробці , мають стійкість протидії зовнішнім негативним чинникам , волозі чи сонячним променням .

             Cорочка має привабливий зовнішній вигляд завдяки яскраво зеленому кольору  , яким вишиті листя дубків . Така сорочка елегантно виглядає з іншими складовими одягу , тому стає окрасою сучасного чоловічого костюма.

                                                        Прання

  Вироби з білих лляних тканин , вишити білими бавовняними нитками або муліне , можна кип’ятити . Цей виріб можна підкрохмалювати для надання їм цупкості. Білі вироби з льону з кольоровою вишивкою не можна замочувати , залишати в гарячій воді . Вишивку не можна викручувати , терти . Чоловічу сорочку вишиту шовковими нитками слід прати в теплій воді (приблизно 29◦ С ) .

                                                        Прасування   

             Температура праски повинна відповідати виду тканини на якій зроблена вишивка . Прасувати вишитий виріб треба вологим або побризкувавши водою перед прасуванням . Прасувати виріб треба тільки з виворітного боку , підстеливши під нього м’яку , гладеньку тканину щоб зберегти рельєфність вишивки . Не вишиті місця бажано пропрасувати й з лицьового боку . Необхідно стежити за тим , щоб праска не була розпеченою , тому що вона може залишити сліди на виробі . Не рекомендується прасувати на візерунчастих тканинах , тому що їхній малюнок може «відбитися» на вишивці .

                                  Кошторис

         декоративно прикладного мистецтва

«Чоловіча сорочка за мотивами народних вишивок Волині»

№п/п

Назва матеріалу

Кількість метражу

Ціна(грн.)

1

Вишивальне полотно

2м    

200

2

Нитки:

Зелені

Салатові

Коричневі

Жовті

Вишневі

5 шт.

7 шт.

7 шт.

2 шт.

1 шт.

10

14

14

2

1

3

Ремінь-крайка

1 шт.

40

4

Пошиття виробу

100

Всього: 381


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

62526. Урок-игра: Ирландия 22.31 KB
  Образовательные задачи: Совершенствовать навыки чтения и аудирования, расширяя кругозор учащихся. Повторить грамматический материал - составление разных типов вопросов.
62527. Урок-игра по истории Древнего мира 15.43 KB
  Цель: повторить и обобщить знания учащихся по основным событиям истории Древнего мира; закрепить знания о великих достижениях всемирной культуры. Задачи: обобщить имеющиеся знания по предмету и нацелить на самостоятельный поиск информации...
62528. Н. А. Некрасов «…Не ветер бушует над бором…» из поэмы «Мороз, Красный нос» 23.19 KB
  Цель урока: продолжить ознакомление с творчеством поэта и его произведениями. Белит деревья и дома Морозит устали не зная. Морозная не злая Выделить голосом глаголы. Не за горами и встреча с Дедом Морозом.
62529. Реальное и фантастическое в повести М.А. Булгакова «Роковые яйца» 498.68 KB
  Задачи: отметить особенности мировосприятия писателя своеобразие его творческой манеры; развивать навыки аналитического прочтения художественного произведения творческие способности учащихся; обсудить нравственные проблемы поднимаемые в повести подчеркнув их значимость для современного мира...
62530. Сложение и вычитание числа 3 156.85 KB
  Планируемые результаты: учащиеся научатся пользоваться приемами прибавления и вычитания числа 3; планировать, контролировать и оценивать учебные действия в соответствии с поставленной задачей и условиями ее выполнения...
62531. Внетабличное сложение и вычитание чисел без перехода через десяток. Сложение вида 36 + 2; 36 + 20 3.04 MB
  Работа с интерактивным учебником. Первичное закрепление знаний коллективная работа работа у доски. Работа с интерактивным учебником работа в парах. Самостоятельная работа.
62532. СЛУЧАИ СЛОЖЕНИЯ И ВЫЧИТАНИЯ, ОСНОВАННЫЕ НА ЗНАНИИ НУМЕРАЦИИ ЧИСЕЛ 1.66 MB
  Цель урока: Формировать навыки сложения и вычитания, основанные на знании нумерации чисел; развивать логическое мышление, устойчивость внимания, память; воспитывать положительную мотивацию к учению, интерес к предмету, любовь к природе, чувство взаимопомощи и милосердия.
62533. Табличное умножение и деление 18.99 KB
  Задание для второй команды 9. За правильный ответ команда получает 1 балл фишка соответствующая по цвету эмблеме команды Если представитель команды не знает ответ то право ответа передается представителю другой команды и балл получает другая команда.
62534. Таблиці додавання й віднімання числа 9. Периметр многокутника 26.41 KB
  Відповідь: а трикутник – многокутник геометрична фігура б квадрат – чотирикутник многокутник геометрична фігура До поданих понять добери два родові поняття. а квадрат і прямокутник...