99422

Робочий проект впорядкування території багаторічних насаджень Плавнівської сільської ради Ренійського району Одеської області

Курсовая

Лесное и сельское хозяйство

Організація і впорядкування території багаторічних насаджень. Технологія закладання багаторічних насаджень. Технологія вирощування багаторічних насаджень першого – четвертого років вегетації.

Украинкский

2016-09-14

400 KB

0 чел.

МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Одеський державний аграрний університет

Факультет землевпорядкування

Кафедра землевпорядного проектування

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

З дисципліни: «Еколого-ландшафтне проектування багаторічних насаджень»

На тему: «Робочий проект впорядкування території багаторічних насаджень Плавнівської сільської ради Ренійського району Одеської області»

                                                                                           

                                                                                            Виконав:

                                                                                               ст. 5к. 2 гр.

                                                                                                 Лисай Л. М.

                                                                                               Перевірив:

                                                                                                      Власова О. Ю.

                                          Одеса 2010

                                                ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………...3

1.   Огляд літератури………………………………………………………..5

2.    Вишукувальні роботи.............…………………………………………8

2.1. Характеристика господарства…………………………………………8

2.2. Вивчення рельєфу. Складання картограми стрімкості схилів……....8

2.3. Вивчення кліматичних умов. Складання картограми термічних                ресурсів....................................................................................................10

2.4. Вивчення ґрунтового покриву. Складання картограми ґрунтового покриву.....................................................................................................12

2.5. Складання комплексної ампелоекологічної картограми……………15

2.6. Еколого-бонітетний аналіз……………………………………………17

3.   Прийняття проектних рішень. Організація і впорядкування

    території багаторічних насаджень...........................................................19

3.1. Впорядкування території виноградників...............................................20

3.2. Впорядкування території садів...............................................................23

3.3. Впорядкування території ягідників.......................................................25

4. Технологія закладання багаторічних насаджень………………………28

5.Технологія вирощування багаторічних насаджень першого –

   четвертого років вегетації.........................................................................31

6. Встановлення шпалери………………………………………………… 34

7. Захист від шкідників та хвороб…………………………………………35

8. Кошторисна документація………………………………………………38

     Висновок………………………………………………………………….…41

Список використаної літератури…………………………………………..42

Додатки……………………………………………………………………...43

1. Комплексна ампелоекологічна карта

2. Робочий проект впорядкування території багаторічних насаджень

ВСТУП

Головний напрямок нашого суспільства на сучасному ринку інтенсифікація виробництва, яка самим безпосереднім образом охоплює і вирощування багаторічних насаджень. Освоєння площ під виноградники шляхом поліпшення їх родючості , застосування ефективних заходів боротьби з водною і вітровою ерозією, дозволяє раціонально використовувати високий потенціал цих земель.

Виноградарство – це прибуткова і пріоритетна галузь, яка дає можливість отримувати кошти від експорту продукції. Виноград належить до однієї із стародавніх рослин земної кулі. Цінні смакові та лікарські якості сонячних ягід, висока економічна ефективність визначили той факт, що культура винограду і в наш час має важливе значення.

В Україні виноградарство почалось прискорено розвиватись протягом ХІХ сторіччя. Вина України експортувалися та одержували світове визнання.

Створення високоякісних виноградників можливе лише при комплексному підході до вивчення екологічних умов та їх аналізу. А також застосування сортової агротехніки, яка б врахувала біологічні особливості рослин. Виноградарство є дуже високо ємкою за затратами і науковоємкою  галуззю, тому для її ефективного ведення необхідно дотримуватись основних вимог: відповідність екологічних умов територій вимогам сортів, які на цій території розміщуються; обов’язкове витримування всіх технологічних процесів по садінню та вирощуванню винограднику; умови вирощування і сортовий склад винограду повинні бути чітко  обумовленні вимогами технології переробки, тобто напрямком використання продукції.

Розвиток багаторічних насаджень вимагає раціональної зміни підходів до створення плантацій. Ці підходи повинні бути науково - обґрунтованими і базуватися на кількісному вивченні економічних параметрів конкретної території.

Рівень виноградарства, садівництва, ягідництва і їх спеціалізація в деяких господарствах, а також структура сортименту, призначення продукції повинні визначатися конкретно, виходячи з природних ресурсів і соціально-економічних задач.

Ренійський район має сприятливі для вирощування багаторічних насаджень грунтово - кліматичні умови, що сприяє значному збільшенню в перспективі виробництва винограду і винопродукції, виробництва продуктів садівництва та ягідництва в цілому по району. В зв’язку з цим, наряду з заходами, спрямованими на продовження строків експлуатації існуючих насаджень і збільшення їх продуктивності для стабілізації і подальшого розвитку галузі вирощування багаторічних насаджень намічається особливу увагу приділяти заміні низькопродуктивних, тих які втратили господарську цінність насаджень, сортовідновленню та удосконаленню їх структури.

  1.  ОГЛЯД  ЛІТЕРАТУРИ

Як галузь науки виноградарство вивчає біологічні особливості виноградної рослини, її відношення до навколишнього середовища та розробляє способи спрямованого управління ростом і розвитком винограду для одержання високих урожаїв необхідної якості [1].

Аналіз сучасного стану виноградарства і виробництва в господарствах області свідчить про поглиблення кризових тенденцій в галузі. На протязі останніх 10-15 років, площі вибуття насаджень з господарського обігу значно перевищують об’єми закладання нових виноградників, а закладання нових виноградників в більшості господарств практично припинилося.

Перші згадки про вимогливість виноградної лози до природних умов зустрічаються в роботах Кабона, Колумелли, Плинія та ін. Основна ідея цих робіт зводиться до того , що виноград треба саджати там, де умови більше всього відповідають вимогам культури і де якість сорту одержали б найбільший розквіт.

Василь Єгорович Таїров з 1892 року почав видавати щомісячний журнал «Вестник виноделия», на сторінках якого висвітлювалися наукові основи ведення виноградарства і виноробства. В 1905р. у м. Одесі на суспільних засадах В.Є. Таїров викриває першу в Росії і Україні виноробну станцію російських виноградарів і виноробів.

Перші роботи по комплексному підходу при розміщені і спеціалізації виноградарства в Україні були проведені І .А. Китаєвим (1956-1959р). Виконані під його керівництвом дослідження по спеціалізації і районуванню сортів винограду в Одеській Області є основою для досліджень в цьому напрямку по всій Україні, результатом яких в 70-ті роки стало виділення на території України 11 природно - виноградарських зон, які підрозділяються на 58 районів і мікрорайонів ( Герман Я.Б., 1967р , Літвінов П.І., Китаєв І.А. 1973 р) [2].

На сьогоднішній день на території України виділено 23 природно -виноградарських райони ( Реєстр сортів України на 1996 р. ). Виділення цих районів ґрунтувалося на традиційно-територіальній приналежності виноградарства в певних адміністративних районах [3].

В межах України промислові насадження винограду культивують на чорноземах (легких, середньо- та важко суглинистих), каштанових, буроземних і шиферних  грунтах, пісках та інших. Не росте виноград на засолених і заболочених грунтах , на яких не сприятливі умови для росту і розвитку коренів [1].

Унгурян В.Г. (1979) вивчаючи грунтово-екологічні фактори встановив вплив грунтового покриву на ріст та розвиток виноградної лози. Важливішими показниками речовинного складу профілю грунтів вважались: вміст фізичної глини, запаси глини в метровій товщі грунту і максимальна кількість активних карбонатів в грунті. Ці властивості в комплексі з іншими грунтово-екологічними параметрами визначають умови вибору сорту, обробітку грунту, вибору підщепи, а також силу росту кущів [8].

При проектуванні багаторічних насаджень велику увагу слід приділяти таким показникам : гранулометричному складу, вмісту активних карбонатів і поживних речовин в метровому шарі грунту. Ці показники в комплексі з іншими природними умовами визначають умови вибору сорту, оброблення грунту, вибору підщепи, силу росту кущів, а звідси і схему садіння[4].

Головними показниками агрокліматичних ресурсів є сонячне
світло, тепло і волога, які дозволяють вирішувати ряд питань по
агрометереологічному обґрунтуванні        технології        вирощування

сільськогосподарських культур, вивчення багаторічних характеристик метеорологічних і агрометеорологічних елементів , які також мають місце при розміщенні виноградних насаджень[5].

Кліматичні умови або термічний режим також визначають набір сортів, систему ведення культури, технологію вирощування , врожайність винограду, напрямки його виробництва та якість виноградно-виноробної продукції, економічні показники галузі. Згідно цього виділено дві життєво важливі умови для винограду - тепло забезпеченість та морозонебезпека території [6].

Рельєф, як один з важливих екологічних факторів проявляє свій вплив на сільськогосподарське виробництво трояко:

1) створює фізичну поверхню, на якій проходять всі технологічні процеси виробництва. Від вирівнювання цієї поверхні та її стрімкості відносно горизонтальної поверхні залежить спосіб освоєння території (прямолінійний, контурний чи терасування);

2) рельєф перерозподіляє кліматичні ресурси. Абсолютна та відносна висота являються основними для визначення активних температур. В залежності від рельєфу змінюється гідротермічний коефіцієнт. Сонячна радіація, гідротермічні ресурси, вітровий режим переміщується в просторі в залежності від стрімкості, довжини та експозиції схилів. Це положення попереджує розподіл угідь та специфіку технологій.

3) рельєф обумовлює характер структури ґрунтового покриву, створюючи в гірських умовах вертикальну зональність, в умовах розвинутого мезорельєфу вертикальне диференціювання ґрунтового покриву.

Виноградарство і виноробство - це прибуткові і пріоритетні галузі економіки, які не тільки забезпечують потреби населення , але й дають можливість одержати кошти від експорту продукції.

Для ефективного ведення виноградарства необхідно вивчити нові підходи в комплексному вивченні екологічних ресурсів, складання і використання у виноградарстві карт рельєфу , ґрунтового покриву, термічних ресурсів, а також комплексних ампелоекологічних карт [7].

Питання сучасного стану, перспектив економічного розвитку підприємств агропромислового комплексу України втілені в роботі М.Б. Зубця, де наведенні рекомендації щодо підвищення родючості грунтів, зростання врожайності та отримання сталих валових зборів основних сільськогосподарських культур, в тому числі виноградарства [3].

2. ВИШУКУВАЛЬНІ  РОБОТИ

2.1. ХАРАКТЕРИСТИКА  ГОСПОДАРСТВА

В даному курсовому проекті досліджується територія  Плавнівської сільської ради Ренійського району Одеської області.

 Господарство розташоване у західній частині Ренійського району       на відстані 44 км від районного центру  - м. Рені і 310 км від обласного центру - м. Одеси. Адміністративним, культурним і виробничим центром господарства є  с. Плавні.

В господарстві  переважає такий напрямок  господарювання, як рослинництво. Більша частина господарства  відведена під ріллю, також добре  розвинуте  виноградарство.

2.2. ВИВЧЕННЯ  РЕЛЬЄФУ.

СКЛАДАННЯ  КАРТОГРАМИ  СТРІМКОСТІ  СХИЛІВ.

Формування сучасного рельєфу відбувалося в основному в четвертинний період і знаходилось в залежності від коливань південно-західного крила Причорноморської впадини.

Територія землекористування розміщена в південній частині Причорноморської низовини, в межах якої виділена Дунайсько-Дністровська акумулятивна площинно хвильова лесова рівнина.

Вирівнювання поверхні в післяпонтичний період йшло за рахунок акумуляції червоно-бурої глини і лесу. Одночасно проходило розчленування поверхні долинно-балковою мережею, що призвело до формування ерозійно- денудаційно-укумулятивного рельєфу. Земельний масив господарства характеризується рівнинно-хвильовим водно-ерозійним типом рельєфу, де площа схилів перевищує площу рівнинних участків.

Рельєф сприяє розвитку площинного змиву і лінійної ерозії в результаті чого на території господарства переважають еродовані грунти.

З півночі на південь через територію господарства проходить широка балка що впадає в озеро Бартиця, а також з північного заходу на південний схід проходить вузька, але глибока балка. Прилягаючі до балок схили місцями порізані виямками. Це прояви лінійної ерозії. Тут одночасно і проявляється площинна ерозія виражена в тому, що змиваються  верхні горизонти.

Рельєф, як і клімат, являється одним із умов, в яких розвиваються грунти. Він має дуже важливе значення в ґрунтоутворенні і розміщенні грунтів на території.

      Екологічна картограма стрімкості схилів — спеціальна картограма, на якій виконано розподіл території на ареали, що різняться за стрімкістю схилу, як екологічні фактори росту, розвитку і плодоношення багаторічних насаджень. На карті виділяють вододіли, привододільні схили, прируслові схили, пойми, суходоли і балки. До вододілів віднесені всі землі, які займають схили до 1˚ і займають панівне положення на території. Вододіли діляться на плоскі, хвилясті, випуклі, куполоподібні. Схилові землі діляться на слабопологі 1-3˚, пологі 3-5˚, слабопохилі 5-7˚, похилі 7-10˚, сильнопохилі >10˚. До пойм, долин, лощин, балок, суходолів віднесені самі нижчі місця з гідроморфними грунтово утворюючими процесами.

         Для розподілу території за стрімкістю схилів використовувалося 5 видів ареалів: 0-3˚, 3-5 ˚ , 5-8 ˚ , 8-12˚ ,>12º. Відповідно до існуючого рельєфу на вибраній території в більшості можна розміщувати квартали і клітки прямолінійно, в залежності від екологічних факторів. Для складання картограми стрімкості схилів ми користувалися шкалою закладання.

        Складена картограма стрімкості схилів використовується для вивчення рельєфу та є складовою агроекологічної карти. Розподіл території за стрімкістю схилів наведений в таблиці 1.   

                                                                                                       Таблиця 1

Розподіл сільськогосподарських угідь за стрімкістю схилів

Площа території

Стрімкість

0-3º

3-5º

5-8º

балка

га

%

га

%

га

 %

га

%

га

%

888,88

100

486,07

54,7

242,97

27,3

100,06

11,3

59,78

6,7

З таблиці 1 можна зробити висновок про те, що територія господарства має рівнинний рельєф. Загальна площа по стрімкості схилів від 0-3º складає  486,07 га, територія із стрімкістю 3-5° займає 242,97 га, територія зі стрімкістю 5-8о займає 100,06 га, балка займає 59,78 га.

           Отже можна зробити таке проектне рішення, що на території із стрімкістю схилів 0-3˚ буде застосовуватись прямолінійне розміщення всіх елементів, 3-5˚ - прямолінійне розміщення рядів, контурне розміщення кліток і кварталів, 5-8о – контурне розміщення рядів, кліток і кварталів.

2.3. ВИВЧЕННЯ КЛІМАТИЧНИХ УМОВ.  

СКЛАДАННЯ КАРТОГРАМИ ТЕРМІЧНИХ РЕСУРСІВ

Клімат на даній території має великий вплив на ґрунтоутворення. Кліматичні умови поєднують риси середземноморського і помірно-континентального клімату. Тут коротка м’яка зима з нестійким морозним періодом, характеризується різкими змінами погоди: весна, довге жарке літо, тепла осінь.

За даними агрокліматичного районування Одеської області територія землекористування відноситься до Південного (жаркого) агрокліматичного району.

Особливостями річного температурного режиму являються м’яка з частими відлигами зима і досить жарке сухе літо. Найбільш низька з відмічених від’ємних температур – 28оС. Період с від’ємними температурами становить 80-110 днів. Озеро Ял пуг пом’якшує мікроклімат на даній території. Найбільш теплим місяцем являється липень. Середньомісячна температура повітря для липня  +22,8оС. Найбільш висока із зареєстрованих температур +40оС.

Умови зволоження на території господарства порівняно сприятливі, але часто бувають посухи. Річна кількість опадів коливається в межах 360-400мм. В холодний період (листопад - березень) випадає 134 мм опадів і в теплий період (квітень - жовтень) 280мм. Кількість опадів в холодний період незначна. Сніговий покрив зимою нестійкий і зберігається лише в період січня – лютого місяців (40 днів).

Літні опади зазвичай коротко часові, але інтенсивні, дуже часто зливового характеру. Літо характеризується низькою відносною вологістю повітря в середньому 40-50%, часто бувають посушливі дні з відносною вологістю повітря менше 30%.

Переважне направлення вітрів протягом року північне. Середня швидкість вітру зазвичай не перевищує 405м/сек..

Таким чином клімат господарства теплий і сприятливий для вирощування різних видів культурних рослин.

Складання картограми термічних ресурсів:

Перший етап. Аналіз фонових агрокліматичних умов території. На цьому етапі необхідно з різних довідників (кліматичних, агрокліматичних тощо) виписати дані показників перезимівлі і теплових ресурсів.

Показником теплових ресурсів є сума активних температур повітря за період з температурами вище 10 °С (УТ>10 °С). Зважаючи на те, що цей показник мало чутливий до мікроклімату (тобто мало змінюється в різних умовах підстильної поверхні), його треба доповнювати або замінити на суму температур за беззаморозковий період, або на суму денних і нічних температур повітря (УТб/п, УТд, УТн).

Другий етап. Інвентаризація території, тобто виділення місцеположень, які відрізняються по умовах формування мікрокліматичної різниці показників перезимівлі та теплових ресурсів.

Враховуючи механізм формування мікрокліматичної різниці умов перезимівлі, необхідно виділити вододільні плато, вододіли, верхні, середні та нижні частини схилів, дно долин і улоговини. При цьому треба зважати на тип рельєфу: пагорбкуватий, горбистий, низько гірський. Для складання мікрокліматичної картограми теплових ресурсів необхідно виділити схили із південною і північною складовою.

Третій етап. На третьому етапі виконують розрахунки значень показників Тмін, УТб/п, УТд і УТн для кожного з виділених місцеположень.

Четвертий етап. На цьому етапі відбувається саме складання картограми термічних ресурсів і визначається майбутній напрямок її використання. Для підготовки картограми термічних ресурсів як підстави до комплексної екологічної картограми, кроком районування Тмін може бути 2,5 °С, а теплових ресурсів — 50 °С.

Отже на даній територій виділені мікрорайони із значеннями Тмін :

-17,5 і вище-   (рожевий) ;     –17,5 - –20,0     (оранжевий); –20,0 - –22,5  (жовтий)  ;   –22,5 - –25,0  (зелений);   -25,0 і нище  (блакитний).

2.4. ВИВЧЕННЯ ГРУНТОВОГО ПОКРИВУ.

СКЛАДАННЯ КАРТОГРАМИ ГРУНТОВОГО ПОКРИВУ.

Значення рельєфу в формуванні грунтів і в розвитку ґрунтового покриву велике і різноманітне. Рельєф виступає перш за все, як фактор перерозподілу сонячної радіації і опадів в залежності від експозиції і стрімкості схилів і впливає на водний і тепловий режими.

Грунтоутвоюючі породи представлені лесами, делювіальними і алювіальними відкладеннями.

Найбільш цінною грунтоютворюючою породою являються леси, що характеризуються збагаченням поживними речовинами. В зв’язку з цим грунти на лесах переважають гарною структурою, високою поглинаючою здатністю. Значний зміст карбонатів кальцію в лесах обумовлює закріплення  органічної маси, що розкладається, коагулює гумусові з'єднання, утворить водоутримуючу структуру. Ось чому на лесах розповсюджені збагачені гумусом чорноземи. Леси не оглеяні і не засолені розчинними солями.

Сучасні алювіальні відкладення розміщені в поймі долини Дунаю.

Характерною особливістю їх являється чергування шарів різного механічного складу. За механічним складом переважають легко глинисті фракції.

Делювіальні відкладення займають найбільші участки і розповсюджені в пониженнях балок. За механічним складом – це середні суглинки, покрашені гумусом на значну глибину.

Рельєф має великий вплив на ґрунтоутворення. При рівних умовах рельєфу в межах одної рослинно-кліматичної зони, на різних ґрунтоутворюючих породах зустрічаються різні по генезису і агротехнічним показникам грунти.

В залежності від крутизни схилів залягають слабо-, середньо- і сильнозмиті грунти. Слабо еродовані грунти займають в основному похилі схили стрімкістю 1-2о, 2-3о, середньо- і сильно еродовані грунти розміщені на схилах стрімкістю 2-3о до 10о.

В результаті взаємодії клімату, рельєфу, ґрунтоутворюючих порід і рослинності  сформувався ґрунтовий покрив, який під впливом господарської діяльності людини зазнав деяких змін.

Згідно природно-сільськогосподарського районування території землекористування відноситься до степової засушливої зони, Придунайської провінції, Дунайсько-Дністровському округу, Ізмаїльському природно-сільськогосподарському агрогрунтовому району.

На основі польового обстеження і камеральної обробки територія Плавнівської сільської ради представлена такими агро виробничими грипами грунтів:

  •  чорноземи південні слабо змиті середньо суглинкові (74д);
  •  чорноземи південні слабо змиті з плямами середньозмитих 30-50% середньо суглинкових (74д+75д);
  •  чорноземи південні середньо змиті середньо суглинкові (75д);
  •  чорноземи південні намиті середньо суглинкові (209д).

Ґрунтові карти виконуються на основі генетичної класифікації ґрунтів. При проектуванні багаторічних насаджень увагу слід приділити таким властивостям як: гранулометричний склад, кількість поживних речовин (гумусу), наявність активних карбонатів.

Відсоток складу гумусу визначається в запасах по шарах. Питома вага гумусу менше питомої ваги води, тому вводиться коефіцієнт перерахунку – 1,3.

Формула перерахунку відсоткового значення гумусу в тони на гектар:

Г т/га = Г% * 100* 1,3

При обчисленні отримано такі значення гумусу: 74д – 184,6 т/га, 74д+75д – 172,1 т/га, 75д – 187,2 т/га, 209д – 335,4 т/га.

Складання картограми ґрунтового покриву.

Неоднорідність, просторова мінливість ґрунтового покриву особливо на схилах, де головним чином розміщують виноградники, ускладнює процес розміщення плантацій. Ґрунтові карти лише в деяких випадках, при дуже однорідному ґрунтовому покриві, представлені крупними контурами, які можуть бути використані при проектуванні багаторічних насаджень. Традиційно складені для цих цілей карти агровиробничих груп ґрунтів ефективні лише при порівняно однорідному ґрунтовому покриві.

Крім цього, контури ґрунтових і агрогрунтових карт не завжди добре сфокусовані просторово з контурами інших екологічних факторів — рельєфу, мікроклімату.

При проектуванні багаторічних насаджень увагу слід приділити виноградо- і садоважливим властивостям: гранулометричному складу; кількості поживних речовин (гумусу); наявності активних карбонатів.

В виноградарстві використовується можливість добору сортів під підщепу на різних за карбонатністю грунтах. Так при запасах активних карбонатів рекомендують сорти підщеп:

10-15% Ріпарія глухар де Монпельє;

до 20% - Ріпарія * Рупестріс 101-14, Ріпарія * Рупестріс 3309;

до 25% -  Рупестріс дю Ло;

30 – 40% - Берландієрі * Ріпарія Кобер 5ББ;

50 – 60% - Шасла * Берландієрі 41Б.

В залежності від кількості поживних речовин, а саме запасів гумусу, визначається сила рості рослин, відповідно і схема садіння. Гумус розраховується в тонах на гектар (сумуються значення гумусу у відсотках по всім інтервалам глибин взяття зразків, ділиться на відповідну суму інтервалів, цей показник множиться на коефіцієнт перерахунку (1,3) та на 100). В залежності від вмісту активних карбонатів та запасів гумусу в метровому шарі грунту залежить форма та залитість значка в чисельнику.

Наступним моментом, який відображується на картограмі грунтового покриву, є гранулометричний склад, значок якого розміщується в знаменнику і відповідає градаціям класифікації Качинського.

2.5. СКЛАДАННЯ КОМПЛЕКСНОЇ АМПЕЛОЕКОЛОГІЧНОЇ КАРТОГРАМИ

Комплексне екологічне картографування — розділення територій за комплексом екологічних факторів вирощування.

Комплексні екологічні картограми складають методом картографічного синтезу із однофакторних карт мікроклімату (морозонебезпеки та теплозабезпеченості), ґрунтового покриву та геоморфології (рельєфу). Шляхом фокусування контурів вищеназваних карт, виділяють ареали екологічних типів земель (екотопи), однорідні за основними властивостями природних умов вирощування багаторічних насаджень.

Параметри (градації) факторів:

1) Термічні: морозонебезпека, теплозабезпеченість.

2)  Ґрунтові: гранулометричний склад, карбонати (активні), гумус.

     3) Геоморфологічні положення за рельєфом: абсолютні та відносні висоти, експозиція та стрімкість схилу.

   В процесі виділення екотопів проходить і певна переоцінка факторів залежно від їх лімітуючих значень. Так, наприклад, якщо ґрунти придатні під виноград за своїми властивостями, розміщені в долинах та балках, де найбільш морозобійні території, то розміщувати тут виноградники в неукривній культурі недопустимо.

Основою для складання комплексної ампелоекологічної картограми можуть бути картограми термічних ресурсів, або картограми ґрунтового покриву. На картограму, що її взяли за основу, наносяться дві інші з їх контурами та умовними позначеннями. Виконують узгодження контурів та їх уточнення, нумерують, визначають площу і складають легенду картограми.

  Таким чином, комплексний підхід в оцінці екологічних ресурсів дозволяє виділити на картограмі контури, які відображають ділянки однорідні за геоморфологічною будовою, ґрунтовим покривом та мікрокліматичними умовами. Ці виділи (екотопи) є однорідними за екологічними умовами для вирощування на певних сортах підщепи, одного або декількох сортів багаторічних насаджень з застосуванням однакових методів освоєння території, однакової системи агротехніки, меліорації та захисту рослин від шкідників і хвороб, спрямування використання продукції, спеціалізацію господарства.

    Отже, при накладанні однофакторних картограм визначили 10 екологічних типів земель.

2.6. ЕКОЛОГО-БОНІТЕТНИЙ АНАЛІЗ

          По виділеним ареалам комплексної екологічної картограми проводимо еколого-економічний аналіз території шляхом послідовної оцінки земель за ефективністю використання їх під основні сільськогосподарські угіддя. Цю оцінку можливо здійснити за допомогою балів бонітету ґрунтів. Для цього кожний з ареалів, придатний за екологічними умовами оцінюється послідовно за бонітетними шкалами по врожайності наступних  культур: рілля, сад, виноградник. Порівняння цих оцінок дає можливість вибрати найбільш ефективний варіант використання кожного ареалу.

Еколого-бонітетний аналіз проводиться по кожному з ареалів комплексної екологічної картограми, по кліматичних ярусах –25,0; –22,5;
–20,0; –17,5, що діляться діапазоном –2,5 °С. Проводиться оцінка середньозважених балів бонітету ґрунтів, які входять до комплексної ампелоекологічної картограми..

 Найвищий бал дасть можливість рекомендувати використання цього ареалу. Для цього кожний із ареалів, придатний за екологічними умовами, оцінюється послідовно за бонітетними шкалами по врожайності.

 Вибрані ареали, як найбільш ефективні під багаторічні насадження, розглядаються з позицій властивостей ґрунтів для вибору підщепи, сорту, спеціалізації і використання продукції.

Оскільки нашим основним завданням було виділення територій під виноградники, тому території з температурами -25.0 і нище   були виведенні з оцінки, також не оцінюються засолені, оглеєні і мочалисті грунти.

Порівняння цих оцінок дає можливість вибрати найбільш оптимальний варіант використання кожного ареалу. Дані бонітетів вносяться у таблицю 2.

   Середньозважений бал бонітету визначили за формулою :

                       Б =( Б1 * S1 + Б2 * S2  +…Бn*Sn) / Sзаг.

                                     Еколого-бонітетний аналіз                    

                                                                                                           Таблиця 2                                               

Т˚ С

екологічного типу земель

Площа, га

Агровироб-ничі групи грунтів

Площа

АВГГ

       Бонітет за врожайністю

Рекомендації щодо використання екотипу

Виноград

Рілля

     Сад

Техні-чний

Столо-вий

Зерняо-вий

Кісточо-вий

-17,5 і вище

І

200,8

74дІІІ

195,27

100

99

68

52

56

Технічний виноград

74д9ІІІ

5,53

93

107

54

44

49

середньозважений

100

99

68

52

56

-17,5 –

-20,0

ІІ

194,83

74д9ІІІ

194,83

93

107

54

44

49

Столовий

виноград

93

107

54

44

49

-17,5 –

-20,0

ІІІ

38,84

74д+75д

32,79

92

89

41

34

41

Технічний виноград

75д

6,05

92

89

41

34

41

92

89

41

34

41

-20,0 –

-22,5

ІV

52,17

74д9ІІІ

52,17

93

107

54

44

49

Столовий виноград

93

107

54

44

49

-20,0 –

-22,5

V

132,59

74д9ІІІ

3,72

93

107

54

44

49

Технічний виноград

74д+75д

128,87

92

89

41

34

41

75д

19,46

92

89

41

34

41

92

90

41

34

41

-20,0 –

-22,5

VI

26,52

75д

26,52

92

89

41

34

41

Технічний виноград

92

89

41

34

41

-22,5 –

-25,0

VII

30,60

74д9ІІІ

30,60

93

107

54

44

49

Столовий виноград

93

107

54

44

49

-22,5 –

-25,0

VIII

66,24

74д+75д

62,79

92

89

41

34

41

Технічний виноград

75д

3,45

92

89

41

34

41

92

89

41

34

41

-22,5 –

25,0

IX

70,64

75д

70,64

92

89

41

34

41

Технічний виноград

92

89

41

34

41

  1.  ПРИЙНЯТТЯ  ПРОЕКТНИХ  РІШЕНЬ.  ОРГАНІЗАЦІЯ  І ВПОРЯДКУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ БАГАТОРІЧНИХ НАСАДЖЕНЬ

Правильне вирішення питання добору та розміщення сортів - це найефективніше використання конкретних умов виділеної під виноградник ділянки для одержання високих і високоякісних урожаїв винограду.

Основою для формування сортименту виноградних насаджень господарства, ділянки, яка проектується є :

  - сортове районування, спеціалізація районів і планування використання врожаю;

 - агробіологічні особливості сортів і їх продуктивність в конкретних грунтово-кліматичних умовах;

 - структура сортименту господарства, по строкам стиглості, напряму використання, морозостійкості;

 - грунтово-кліматичні умови винограднику, який проектується.

Для закладання промислових насаджень використовують лише сорти винограду, які пройшли державне випробування, внесені до реєстру рослин України і допущені до використання або визнані перспективними для природного району, де знаходиться ділянка. Такий добір сортів до певної міри гарантує, що за біологічними властивостями  - часом достигання ягід, тривалістю періоду вегетації, потребою в теплі і стійкістю проти низьких температур зимового періоду - вони будуть найповніше відповідати екологічним умовам зони їх використання .   

Перевагу слід віддавати високоякісним сортам з цінними господарськими ознаками: стійкість проти несприятливих умов середовища, ураження хворобами і пошкодження шкідниками, придатність до механізованого обрізування кущів, збирання врожаїв комбайнами, здатність нагромаджувати багаторічну деревину, що є запорукою, при певних умовах, культивування без підпор та інше.

Добираючи сорти для промислового винограднику, дуже важливо врахувати, на якій підщепі вони мають бути щеплені. Основним критерієм, за яким добирають підщепи  є вміст активного вапна в ґрунті, оскільки підвищена його кількість призводить до захворювання кущів хлорозом з подальшим їх пригніченням, втратою продуктивності, а то й загибелі.

Кількість сортів, які  добирають, визначається площею насаджень, напрямом використання врожаю, необхідністю рівномірного завантаження переробних підприємств, строком споживання свіжого винограду.

Головні принципи розміщення винограду такі: розміщення кожного окремого сорту або групи сортів, близьких за агробіологічними властивостями , компактно, в єдиному масиві; сорти, які сильно вражаються хворобами, розміщують на добре провітрюваних ділянках; на рівнинах, за однакових ґрунтових умов, ближче до населених пунктів, влаштованих доріг, з метою швидкої доставки винограду на пакувальні й переробні пункти, -   високоврожайні технічні сорти.

3.1. ВПОРЯДКУВАННЯ  ТЕРИТОРІЇ  ВИНОГРАДНИКІВ

Раціональна організація площі, відведеної для закладання винограднику, має забезпечувати ефективне використання землі, захист грунту від ерозії та комплексне застосування засобів механізації робіт. Задачі впорядкування території виноградних насаджень заключається в створені таких умов, які сприяють росту і розвитку рослин, високовиробничому використанню техніки і трудових ресурсів для отримання максимальної якості продукції з мінімальними втратами праці.

Основними елементами проектування є квартали, клітки, розміщення рядів, дорожньої мережі, захисних лісосмуг, бригадних станів.

Розміщення кварталів винограду починається з встановлення напрямку рядків, від нього залежить освітлення насаджень, розміщення доріг, напрямок і розташування лісозахисних насаджень. Форми кварталів та їх конфігурація залежать від рельєфу, стрімкості схилів, ґрунтових умов. В умовах рівнинного рельєфу квартали проектують прямокутної форми. Рядки при цьому будуть розміщатися прямолінійно, паралельно довгим сторонам  кварталу. Розташування рядків з півночі на південь сприяє гарному освітленню рослин. При  проведенні  механізованих  робіт  агрегати рухаються між  рядками через весь квартал, а повертають на його кінцях. Тому, для вибору оптимальна, з точки зору ефективного використання техніки, довжина кварталу на рівнинному рельєфі і схилах до 3° має бути 600-1000 м. Ширина кварталів буде залежати від стрімкості схилів та ґрунтових умов.

В результаті проведення вишукувальних робіт ми вибрали ділянку на території Плавнівської сільської ради Ренійського району, на якій будемо проектувати виноградники.

   Вибрану нами ділянку розбиваємо на  2 квартали винограднику загальною площею 58,20 га. На даній території для забезпеченості кращого освітлення, провітрювання кущів і обігріву ґрунту ряди винограднику орієнтуємо з півночі на південь.

         При впорядкуванні території виноградних насаджень ми запроектували  ділянку для утилізації виноградної лози  площею 0,20 га та господарський двір площею – 1,50 га.

Міжквартальні повздовжні дороги проектують по границям кварталів. Ці дороги призначені для руху в двох напрямках і бувають двох видів. Міжквартальні повздовжні дороги, розміщені уздовж ліній рядів, проектуємо шириною 6 м. Розворотні дороги проектуємо шириною 9 м, призначені для розвороту тракторних агрегатів. Міжклітинні дороги розраховані для руху транспорту в одному напрямку, розміщення тари, виносу врожаю. Міжкліточні дороги розташовані перпендикулярно напрямку рядків у кварталі. Їхня ширина залежить від схеми посадки виноградників. Так при  схемі посадки 3*1,5м  наші міжкліточні дороги будуть шириною 4.5 м.

Захисні смуги на виноградниках – важливий фактор підвищення стійкості, довговічності та врожайності насаджень. Так для захисту від вітрів, ерозії, кращого накопичення в ґрунті вологи, попередження снігових та піщаних наносів на виноградниках проектують захисні лісосмуги по границям кварталів винограднику. Вибирають породи, які не мають спільних шкідників та хвороб з виноградною рослиною.  В захисних смугах встановлюють розриви для проїзду техніки та попередження застою повітря.

           Правильний підбір сортів винограду − це найбільш оптимальне використання ділянки, обраної під виноградник, для одержання високоякісних урожаїв винограду.

Підставою для підбору сортів виноградних насаджень, для ділянки, що проектується є:

- сортове районування, біологічні особливості сортів та їх продуктивність в конкретних ґрунтових і кліматичних умовах, планування використання урожаю;

- структура сортів виноградних насаджень господарства обирається за строками дозрівання, напрямку використання, морозостійкості, грунтово-кліматичних умовах винограднику, передбаченого для проектування.

Для закладки промислових насаджень використовують сорти винограду, які внесені до реєстру рослин України і допущені до використання, і визнані перспективними для природного району, в якому розміщена ділянка. Такий підбір сортів певною мірою гарантує, що за біологічними властивостями − тривалістю вегетаційного періоду, потребою в теплі і стійкістю до низьких температур зимового періоду − вони будуть найбільш повно відповідати екологічним умовам зони їх використання.

           При розміщенні винограду слід дотримуватись принципів:

  •  розміщення кожного окремого сорту чи групи сортів, близьких за біологічними властивостями, компактно, в єдиному масиві;
  •  на ділянках, які провітрюються (для сортів, що сильно уражуються хворобами);
  •  на рівнинах, при однакових ґрунтових умовах, ближче до населених пунктів, влаштованих доріг, з метою швидкої доставки винограду на пункти переробки і пакування.

За результатами еколого-бонітетного аналізу обрана ділянка була рекомендована під наступні сорти винограду:

КАБЕРНЕ САВІНЬОН

Каберне-савіньон (Cabernet Sauvignon) – французький технічний сорт винограду. Він ставиться до еколого-географічної групи західноєвропейських сортів винограду.

Вегетаційний період. Від початку розпускання брунки до технічної зрілості винограду, призначеного для приготування столових вин, проходить 143 дні, а для десертних-165 днів. Збір винограду виробляють пізно - в кінці вересня - початку жовтня. Сума активних температур за цей період досягає 3100-3300°С. До часу настання осінніх заморозків лоза зазвичай визріває на 85-90 %.

САПЕРАВІ

Сапераві – давній грузинський сорт винограду. По морфологічних ознаках і біологічних властивостям він відноситься до еколого-географічних груп сортів басейну Чорного моря.

Від початку розпускання бруньки до дозрівання ягоди в середньому проходить 150-160 днів при сумі активних температур 2900-3000оС. Урожайність висока і стійка. Сорт використовується для приготування марочного столового вина, а також марочного десертного.

3.2. ВПОРЯДКУВАННЯ  ТЕРИТОРІЇ  САДІВ

При впорядкуванні території саду за основу приймається породний і сортовий склад насаджень, від цього залежить схема садіння, розміри кварталів, доріг, а також час плодоношення, довжина експлуатаційного періоду, об’єм втрат та інше.

При плануванні території саду площу саду поділяють на квартали. Оптимальний розмір кварталу на рівнинах при вирощуванні дерев зерняткових і кісточкових порід, на сильно- і середньорослих підщепах становить 12-15 га, на слаборослих 10-12 га. Кращою формою кварталу тут є прямокутна, шириною 200-400м, довжиною 400-800 м. Коротшою стороною квартал розміщують перпендикулярно напряму панівних вітрів. В умовах зрошення квартал розміщують короткою стороною паралельно до напряму магістральних і розподільних каналів чи трубопроводів. Відношення довжини квартали до ширини здебільшого становить 2-3:1, а в умовах сильних вітрів може збільшуватись до 4-5:1.

На нашій території було запроектовано 8 кварталів персикового саду зі схемою садіння 5*3 м та 8 кварталів черешневого саду зі схемою садіння 6*4м, площа кварталів представлена в експлікації земель. При закладанні плодових насаджень у  місцях, де відсутній природний захист від шкідливої дії вітрів, садять зовнішні захисні лісосмуги і вітроломні захисні.

Для персикового саду міжквартальні дороги шириною 6 м, а для черешневого саду – 8 м, розміщуються по межах кварталів, садозахисні насадження мають ширину 10 м. 

ПУШИСТИЙ  РАННІЙ.

Пушистий ранній був виділений як перспективний столовий сорт раннього строку дозрівання (в третій декаді липня) з підвищеною зимостійкістю. Сорт рано вступає в плодоношення. Плоди високих смакових якостей. Дерево середньо росле з легко розкиданою кроною. Однорічні пагони середньої товщини, малинового кольору на світлій стороні і зеленого з іншої, з груповим розміщенням бруньок. Квіткові бруньки середнього розміру і середньо запушені. Листки великі, гладкі, зеленого кольору зверху і сірувато-зеленого знизу.

НЕКТАРИН  БІЛИЙ.

Нектарин білий рано вступає в плодоношення, середнього строку дозрівання і відрізняється регулярною урожайністю, середньо стійкий до низьких зимніх температур і весняних заморозків.

Дерева помірного росту з шаровидною кроною. Однолітні пагони товсті, грязно малинового кольору на освітленій стороні і зеленим забарвленням з тіньової сторони, з груповим розміщенням бруньок. Квіткові бруньки досить великі, середньо запушені зі слабо загостреною вершиною. Листя середніх розмірів овальні.

ПРИДОНСКАЯ

Сорт получений в результаті схрещування черешні Золота лошицька з черешнею Рання Марка.

В плодоношення вступає на 6 рік. Урожайність щорічна, висока. Цвітіння и дозрівання плодів раннє. Сорт має високу посухо- і температурну стійкість, стійкий до хвороб і шкідників. Дерева, пагони і генеративні бруньки стійкі до зимніх морозів. Дерево середньої сили росту, с розкиданою кроною середньої густоти. Пагони середні, листок середнього розміру, вузький.

3.3. ВПОРЯДКУВАННЯ  ТЕРИТОРІЇ  ЯГІДНИКІВ

Впорядкування території ягідників містить в собі розміщення порід, сортів кварталів, сівозмін і полів сівозмін, лісосмуг і дорожньої мережі. На рівнинах ряди ягідників розміщують з півночі на південь, на схилах – поперек схилу. Площа кварталів 7 га,  кожен квартал слід займати одним сортом. Між кварталами проектують міжквартальні і магістральні дороги. Навколо кварталів ягідників проектують захисні лісосмуги продуваємої конструкції з 2 рядів високорослих дерев. Ми запроектували 7 квартали ягіднику смородини  загальною площею  24,26 га, схема посадки 3*0,8 м. 

        Смородина – одна з найпоширеніших ягідників в Україні. Вирізняється високою морозостійкістю. Розміщується на рівнинах або нижніх частинах схилу.

На даній території був запроектований слідуючий сорт смородини:

        Сорт – «Сентябрськая  Даніеля». Сорт іноземного походження, отримав розповсюдження за пізній строк достигання ягід. Сорт відносно зимостійкий, з високою і сталою врожайністю. Ягода біля основи кісті крупні, до кінця більш м’які. Вони використовуються для переробки  і можуть слугувати для використання у свіжому вигляді.

      В таблиці 3 представлена експлікація  кварталів винограднику, саду та ягіднику, при цьому відображені загальна площа кварталів, в тому числі багаторічних насаджень, доріг.

Таблиця 3

Експлікація земель

За проектом

№ кварталу

№ клітки

Площа, га

в тому числі

Зелені насадження

Господарський двір

Ділянка утилізації лози

Багаторічні насадження

Дорога, га

в тому числі

Міжкліточ.

повздовжні

розворотні

Виноградник

1

1-7

37,09

32,08

2,83

1,20

0,87

0,76

0,48

1,50

0,20

2

1-7

28,60

26,12

2,48

1,00

0,88

0,60

Сад

1

1-8

45,06

42,19

2,52

0,95

1,57

0,35

2

1-8

52,79

48,86

3,58

1,27

2,31

0,35

Ягідник

1

1-7

28,95

24,26

2,62

1,82

0,80

1,71

Потреби  та розрахунок саджанців для закладання винограднику, саду та ягіднику  представлені в таблиці 4.

Таблиця 4

Потреба саджанців

№ кварталу

Площа кварталу

Схема садіння

Кількість саджанців на 1 га

Загальна кількість саджанців на посадку

Кількість саджанців на ремонт

Загальна кількість саджпнців

2011

2012

Для винограднику

2

26,12

3,0*1,5

2222

58039

5034

2902

65975

Для саду

3

5,90

5,0*3,0

667

3935

394

4329

Для ягіднику

1

3,98

3,0*0,8

4167

16585

1659

18244


Таблиця 5

Характеристика кварталів

№ кварталу

Загальна площа,га

Площа доріг, га

Культура

Сорт

Схема посадки

Висота місцевості, м

Кількість саджанців

Переважаюча експозиція

Параметри кварталу,м

Абсол.

Віднос.

Довжина

ширина

Виноградник

2

26,12

2,48

виноград

Каберне савіньон

3,0*1,5

165,8

51,2

65975

Зх.

728

380

Сад

3

5,90

0,31

персик

Нектарин білий

5,0*3,0

171,2

56,6

4329

295

200

Ягідник

1

3,98

0,42

смородина

Сентябрская даниеля

3,0*0,8

120,0

5,4

18244

Зх

234

178


4. ТЕХНОЛОГІЯ  ЗАКЛАДАННЯ   БАГАТОРІЧНИХ  НАСАДЖЕНЬ

    При технології закладання особливу увагу приділяють вибору земельної ділянки, передплантажній підготовці грунту та якості плантажної оранки.

  Передплантажна підготовка при закладанні виноградників включає проведення культуртехнічних, меліоративних робіт та підвищення родючості грунту. Загальна мета цих заходів – окультурення площі, створення сприятливих умов для росту, розвитку і плодоношення майбутніх насаджень, полегшення догляду за ними.

 В залежності від стану вибраної ділянки проводять такі роботи: викорчовують і видаляють кущі, дерева, пеньки, вирівнюють поверхню ділянки, зрізують піщані пагорби, видаляють каміння, знищують осередки бур’янів, при дуже щільних грунтах роблять передплантажне розпушення на глибину 70-80 см

 Глибина плантажної оранки 60-70 см. Плантажну оранку можна проводити в будь-який час року, але найкращі строки для південних районів України під весняне садіння – жовтень-листопад, під осіннє – липень-серпень.

На протязі літа проводять 3-5 культивацій міжрядь з одночасною оранкою грунту в рядках на глибину 6-14 см. Найбільш глибокі культивації проводять навесні, а потім глибину поступово зменшують до 6-7 см. Кратність культивацій визначається кількістю опадів, що випадають та ступенем засміченості виноградників.

Для удобрення плодових культур застосовують органічні і мінеральні добрива. Мінеральні добрива вносять здебільшого у формі туків, рідше – у вигляді розчинів поживних солей. Органічні добрива заробляють у ґрунт в натуральному їх стані (гній, сидерати та ін.), а деякі (гноївка, пташиний послід) перед внесенням розбавляють водою.

    Для нормальної життєдіяльності рослин потрібні  макроелементи: азот, фосфор, калій, кальцій, магній, залізо а в менших нормах мікроелементи: бор, цинк, марганець, молібден, кобальт та ін.

    Потребу у добривах, види, норми, строки і способи їх внесення визначають на основі багаторічних досліджень, які проводять науково-дослідні установи. Ці дослідження супроводжуються детальними агрохімічними, агробіологічними, агрометеорологічними, фізіологічними та іншими аналізами, обліками і спостереженнями, що дає можливість надати виробництву обгрунтовані рекомендації.

Розраховуємо потреби добрив багаторічних насаджень за наступними нормативами:

                                                                                                        Таблиця 6

Дози добрив в діючій речовині під плантажну оранку в залежності від забезпеченості  грунту елементами живлення                        

Види добрив

Процент діючої речовини

Забезпечення грунту азотом, фосфором, калієм

Дуже

низька

Низька

Середня

Підвищенна і

дуже висока

Органічні,

т/га

__

80-100

60-80

40-60

20-40

Азот(N),

кг/га

40

200-300

100-150

__

__

Фосфор(Р2О5),

кг/га

20

700-800

600-700

200-400

100-150

Калій(К2О),

кг/га

40

800-1000

500-800

300-500

150-200

Таблиця 7

Потреба добрив при передпосадивному обробітку ґрунту

№ кварлів

Назва грунту

Забезпеченість поживними речовинами

Площа, га

Потреба добрив в діючій речовині

Органічні добрива

Азот

Фосфор

Калій

т/га

Всього

т/га

Всього

т/га

Всього

т/га

Всього

Виноградник

І

Чорнозем південний слабозмитий середньосуглин.

низька

  28,6

70

2002

0,12

3,43

0,65

18,59

0,7

20,02

Отже із вище приведеної таблиці видно, що грунт чорнозем південний слабозмитий середньосуглинковий, на якому розміщується І квартал винограднику має низьку забезпеченість поживними речовинами,  відповідно до цього були розраховані потреби добрив на 1 га насаджень і в цілому на квартал.

Таблиця 8

Дози і потреби добрив під плантажну оранку

№ п/п

Площа, га

Дози, т/га

Потреба добрив, т

Органіч.

Азот

фосфат

Калій

Органіч.

Азот

фосфат

Калій

1

28,60

70

,3

3,25

1,75

2002

8,58

92,95

50,05

5. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ БАГАТОРІЧНИХ НАСАДЖЕНЬ ПЕРШОГО – ЧЕТВЕРТОГО РОКІВ ВЕГЕТАЦІЇ

   

Одним з основних елементів високої продуктивності виноградників є густота посадки виноградних кущів, що зумовлюється особливостями грунтово-кліматичних умов, біологічними властивостями сорту, способами ведення культури землеробства та можливістю найбільш повної механізації робіт на виноградниках.

   Для закладання винограднику треба використовувати першосортні однорічні, щеплені або кореневласні саджанці. Садіння кільчованих чубуків допускається тільки в окремих випадках, коли можна забезпечити достатню вологість грунту і добрий догляд.

  Виноград в усіх районах України рекомендується садити навесні якомога раніше, коли стан грунту дає можливість працювати на ділянці. В роки з нормальними метеорологічними умовами на  півдні цю роботу  треба закінчити до 1 травня. Осіннє садіння має такі переваги: вегетаційний період рослин збільшується, оскільки саджанці починають розвиватися рано навесні, як тільки грунт достатньо прогріється; немає потреби зберігати садивний матеріал взимку; зменшується напруженість у роботі, яка звичайно припадає на весняний період.

   Глибина садіння винограду тісно пов’язана зі стійкістю кореневої системи кущів проти ураження низькими температурами взимку і посухою влітку. Саджанці на філоксеростійких підщепах садять на глибину 40 – 45 см, кореневласні саджанці й чубуки на важких грунтах – 50 – 55, а на легких – на 65 – 70 см.

   При садінні саджанців місце з'єднання підщепи й прищепи або головка кореневласного саджанця повинні розміщуватися на рівнині або пологому схилі на рівні поверхні грунту чи на 1—2 см вище; у верхній частиш схилу, де можливий змив грунту, — на 3—4 см нижче його поверхні, а в нижній частині схилу — на 4—5 см вище поверхні грунту. Після весняного садіння навколо саджанця нагортають горбик пухкого грунту або піску заввишки 8— 10 см, покриваючи верхівку на 2—3 см.

Від ретельності догляду за рослинами винограду в перші чотири роки садіння залежить приживаємість рослин, час вступу їх у перше плодоношення , кількість та якість наступних врожаїв.

Кожну пересаджувану рослину слід розглядати як хворий організм і тим швидше він одужає, чим більш сприятливі умови будуть створюватись відразу після садіння. Ослаблення пересадженої рослини викликано видаленням до 70-90 % кореневої системи при викопуванні саджанця з розсадника. З тих коренів, що залишилися, зокрема мичкуватих, значна частина гине внаслідок висушування при транспортуванні.

Коренева система плодових рослин має високу генетичну регенераційну здатність і при сприятливих зовнішніх умовах після садіння відновлюється. Уже в першу вегетацію після висаджування саджанців приріст маси кореневої системи переважає приріст надземної частини у 8-12 разів. Якщо після садіння рослин не забезпечується належний контакт коренів з ґрунтом та інші необхідні умови, регенерація послаблюється або зовсім не відбувається, і такі саджанці гинуть, не приживаються.

Після садіння винограднику проводиться культивація або оранка грунту на глибину 15 см у міжряддях і розпушування в рядах. Протягом літа грунт утримують чистим від бур’янів і розпушеним.

Для забезпеченості довговічності і високої продуктивності виноградних насаджень важливо своєчасно провести катаровку – видалення коренів на підземному штамбі куща  завглибшки 20-25 см. У щеплених рослинах одночасно з катаровкою видаляють корені прищепи і пагони підщепи, що запобігає пригніченню, а часто і загибелі прищепи.

Молоді кущі ретельно оберігають від пошкоджень дротяниками, гусеницями озимої совки, хрущами, знищуючи їх під час катаровки. Для запобігання захворювання рослин мільдью та оїдіумом листки і зелені пагони протягом літа обприскують фунгіцидами.

Восени грунт у міжряддях переорюють на глибину 20 см врозгін, щоб полегшити високе підгортання або повне укриття кущів на зиму.

На місцях загиблих рослин восени у рік садіння або навесні наступного року садять добірні саджанці того самого сорту. Це можна зробити і влітку в рік садіння вегетуючими саджанцями.

На другий, третій, четвертий роки догляд за виноградником полягає у формуванні й обрізуванні кущів, у тому числі прискореному прив’язуванні рослин до підпор, обламуванні зайвих пагонів , обробітку грунту, захисті насаджень від низьких температур, хвороб та шкідників, внесені добрив, підживленні, а при можливості й необхідності -  зрошенні.

6. ВСТАНОВЛЕННЯ ШПАЛЕРИ

          Шпалеру на молодих виноградниках встановлюють в кінці першого року. Від своєчасного та правильного встановлення шпалери залежать терміни створення формування початок плодоношення кущів, а також успішна експлуатація насаджень в наступні роки.. Опорою для кущів служить вертикальна шпалера, для обладнання якої потрібні насамперед стовпи і дріт різної товщини. Стовпи можуть бути дерев’яні, залізні, залізобетонні. Строк експлуатації їх різний. Шпалера натягується на стовпи, що встановлені в рядку через 6-7 метрів з 2-4 ярусами дроту, що прикріплюється до стовпів на різній відстані від поверхні грунту. Кінцеві стовпи закопують у грунт на глибину 40-70, проміжні- на 30-50 см. Проміжні встановлюють на віддалі один від одного при безштамбових формах 9-11 м, при штамбових – 6-8 м.

   Висота стовпів від поверхні грунту не повинна перевищувати 180 см, що застерігається потребами машин портального типу виноградозбірними комбайнами та інше.   

   Обладнання шпалери починають із встановлення кінцевих стовпів. Їх можна закопувати вертикально і похило. Для закріплення використовують підпорки у вигляді трохи коротшого стовпа, або дротяної підтяжки.

   Після встановлення кінцевих і проміжних стовпів натягують дріт. Спочатку натягують верхній ряд дроту, а потім послідовно нищі.

   При штамбових формуваннях куща розміщення дроту на шпалері зумовлюється , як силою росту куща так і формою рослин. Схема розміщення елементів шпалери представлена у додатках.

    Щорічно у період спокою рослин ремонтують шпалери : укріплюють похилені стовпи, замінюють пошкоджені, підтягують, або повністю замінюють дріт.

                             

7. ЗАХИСТ ВІД  ШКІДНИКІВ ТА ХВОРОБ

Відомо, що в Україні плодовим деревам у фази розпукування пуп’янка — рожевого пуп’янка — цвітіння значної шкоди завдають близько 60 шкідливих видів членистоногих і збудників хвороб.
       Результати досліджень упродовж 1994–2005 рр. у дослідному господарстві Мліївського інституту садівництва ім. Л. П. Симиренка УААН та на навчально-дослідній станції УДАУ свідчать, що пуп’янками, пиляками, маточками та пелюстками квіток живляться плодові довгоносики (брунькоїд, або сірий бруньковий довгоносик, яблуневий квіткоїд), трубковерти (казарка, букарка), гусениці листовійок і совок, кільчастого шовкопряда, білана жилкуватого й личинки мінуючих молей. Великої шкоди насадженням завдають личинки розанової цикадки, грушевої та яблуневої мідяниць (листоблішок), попелиць і плодових пильщиків (трачів).
Квітки пошкоджують також жуки західного й східного травневих хрущів, бронзівки золотистої і особливо оленки волохатої (Epicometes hirta Poda).
 

Оленка волохата є найчисельнішим і найшкідливішим видом у насадженнях плодових, ягідних культур і винограду південних та центральних областей України, особливо за останні шість років. Вона поїдає молоде листя рослин. Шкідники не надають особливу перевагу якійсь одній рослині: пошкодження квіток дерев і трав’янистих рослин, що росли в саду, відбувається інтенсивно й становить 95,2–99,9% і 90,4–98,9%, відповідно.        Одним із вагомих чинників збільшення чисельності цього виду на території України останнім часом, а відповідно, і його шкодочинності, є вплив безпосередньо людини, а саме: збільшення площ незораних і забур’янених земель, передусім злаковими видами, особливо поблизу багаторічних насаджень.

На особливу увагу заслуговує препарат Каліпсо 480 SC, к.с. — системний інсектицид. Нині це єдиний інсектицид, який можна використовувати в Україні під час цвітіння в промислових багаторічних насадженнях.

Останнім часом під час цвітіння переважає дощова прохолодна погода (за 10–12 днів випадає від однієї до півторамісячної норми опадів, особливо в західному регіоні України). Тому саме в цей період слід обприскувати насадження, аби запобігти ураженню листкової поверхні, стробілуринами Флінт 50, в.г. (0,15 кг/га) чи Стробі, в.г. (0,2 кг/га), що мають системну, профілактичну, лікувальну, викорінювальну дії та трансмілярну активність (у разі потрапляння на верхній бік листкової пластинки вони проникають і на нижній бік листка).

Отже, застосування згаданих вище пестицидів проти комплексу шкідливих видів з числа членистоногих і збудників хвороб є конче потрібним заходом захисту багаторічних насаджень саме в цей період вегетації плодових рослин.
Результати досліджень свідчать, що використання цих пестицидів посприяє збільшенню врожаю яблук, груш та слив (порівняно з контролем — без обробки пестицидами) до 139,4–169,9 ц/га і 147,2–184,6 та 190,1–200,3 ц/га, відповідно.

На виноградниках відомо більш 800 шкідників, більш 1000 грибкових хвороб, багато бактеріальних, вірусних, ріккетсіозних, мікоплазменних хвороб, а також хвороб, пов'язаних з несприятливими погодними і ґрунтовими умовами.

   У період вегетації також очагово виноградники ушкоджують листогризові шкідники і шкідники, що ушкоджують багаторічну деревину кущів (ложнокороїди, вусані, златки і ін.). Перед дозріванням винограду, у період прояву рясної роси і туманів на виноградниках інтенсивно розвивається сіра гнилизна, що протягом короткого періоду вражає значну частину врожаю найбільш коштовних технічних сортів (Совіньон, Рислінг, ПІно, Фетяска, Аліготе та ін.).

  Перед дозріванням винограду, у період появи рясних рос і туманів на виноградниках інтенсивно розвивається сіра гнилизна, що протягом короткого періоду уражає значну частину врожаю найбільш коштовних технічних сортів (Совіньон, Рислінг, Піно, Фетяска, Аліготе та ін.).

 Особливу небезпеку для виноградників представляють хвороби, що уражають здеревілі частини кущів - штамби, рукави, плодові ланки. З цієї групи хвороб повсюдно поширена чорна плямистість, інфекційне усихання . бактеріальний некроз і ін.

З урахуванням видового складу хвороб і шкідників у виноградарських господарствах для захисту винограду необхідно проводити наступні захисні заходи:

-    проти зимуючих стадій збудників чорної плямистості, інфекційного усихання, оїдіуму, сіркою гнили, кліщів і ін. - викоріняючий обробіток восени після опадання листів навесні чи до розпускання бруньок препаратом ДНОК;

- у період розпускання бруньок і появи 2-3 листів проти чорної плямистості і інших хвороб деревини - обприскування виноградників контактними фунгіцидами;

-  у період вегетації кущів;

- проти мілдью, чорної плямистості, антракноза, краснухи й інших хвороб даної групи - 4-5 обприскувань, чергуючи контактні і системні препарати:

- проти оїдіуму - 2-3 обприскування .фунгіцидами в очагах появи хвороби: у   боротьбі   з   груздевою   листоверткою   —   однократне   сприскування плодоносних насаджень інсектицидами на початку відродження гусеницьпершого покоління шкідника;

- проти кліщів - сприскування вогнищ при чисельності шкідника, що перевищує пороги шкідливості, тобто при наявності більш 5-8 дорослих кліщів на один лист.

    Всі обробки виноградників проводяться на підставі спостережень за динамікою чисельності шкідників і інтенсивністю розвитку хвороб.

У випадку збігу термінів обробітку проти шкідників і хвороб застосовуються суміші інсектицидів, акарицидів з фунгіцидами.

8. КОШТОРИСНА  ДОКУМЕНТАЦІЯ

 Однією із складових робочих проектів є розробка кошторису, який є основою для проведення проектно-вишукувальних робіт, планування будівництва і капітальних вкладень та головним чином забезпечує умови для безперервного фінансування робіт. Розрахунок кошторису ведеться по ціновим позиціям на період розробки проекту, по кожному з видів робіт, що передбачені проектом.

 Кошторисна документація складається постадійно і по роках освоєння проекту. По роках освоєння - тобто розраховується на чотири роки до стадії плодоношення винограду. Перший рік - плантаж, добрива, посадка; другий рік - шпалера, захист; третій рік - догляд за молодими насадженнями; четвертий рік і п'ятий роки - збір врожаю.

Всі види технологічних робіт по проекту зводяться в кошториси локальні і окремо по кожному виду робіт, які виконуються  згідно технологічних карт за існуючими розцінками. Всі локальні кошториси зводяться в сумарний кошторис, якому підраховуються всі види технологічних робіт і їх вартість по стадіях і роках освоєння.

Локальні кошториси на підготовку ділянки, посадка та догляд за рослинами розроблені у відповідності з технологічними картами і розраховані по збірці державних будівельних норм (БН V - 97).

Вартість добрив, пестицидів і прийняті на підставі даних закупівних цін на добрива і пестициди прийнятий на період розробки проекту, але з врахуванням коефіцієнту на можливу зміну цін і інфляцію.

Порядок визначення вартості проектно-вишукувальних робіт прийнятий у відповідності зі збіркою цін на ПИР.

 Для визначення затрат в технологічні карти включають такі показники: найменування робіт; агротехнічні вимоги (глибина обробітку грунту, норма внесення добрив); об'єм робіт, склад машино-тракторних агрегатів; кількісний склад персоналу, норма виробітку і тарифний розряд робіт, затрати праці на механізовану і ручну роботу, тарифний фонд оплати праці.

 Розрахунок проводиться по таким видам робіт:

     1)підготовка ділянки (грунту);

2)садіння, догляд за насадженнями з 1 по 5 рік вегетації;

3)встановлення передштамбового кілка і шпалери.

 Загальна потреба в саджанцях складається з потреби їх на садіння і ліквідацію зрідженості молодих насаджень в 1,2,3 роки вегетації.

В загальну суму затрат входять також непередбачені витрати ( від 5 до 10% від суми прямих затрат), а також вводяться загально-виробничі затрати в розмірі до 15% від прямих затрат, також затрати на проектно-вишукувальні роботи та оплату експертизи проекту.

Зведена відомість розрахунку вартості створення виноградних насаджень складається по відповідній формі. За рік повного плодоношення насаджень розраховуються собівартість продукції, по існуючим цінам визначається вартість валової продукції, прибуток взагалі і в т. ч. на 1 ц. і на 1га. Визначається рівень рентабельності і строк окупності затрат, тобто капітальних вкладень від початку вступу в повне плодоношення насаджень.

                        Таблиця 9

Розрахунок матеріалів

Найменування матеріалів

Одиниця вимірювань

Вартість одиниці, грн

Кількість

Загальна вартість, грн.

на квартал винограднику

Органічні добрива

т

90,00

2002

180180

Суперфосфат 20%

т

1100,00

92,95

102245

Калійна сіль 40%

т

1200,00

50,05

60060

Аміачна    селітра

т

2000,00

8,58

17160

Саджанці винограду

т.шт

10

65975

659750

Стовпи

т.шт

27

17239

465453

Дріт

т

1200

16,325

19590

                                           Таблиця 10

Кошторисний розрахунок

Найменування затрат

Об’єм капітальних вкладень, грн

В тому числі по роках

На 1 га

всього

2010

2011

2012

2013

Вишукувальні роботи

250

7150

7150

Передпосадибний обробіток грунту

7900

225940

225940

Внесення добрив

12575

359645

359645

Посадка винограднику

3900

101868

101868

Саджанці

22220

659750

580390

50340

29020

Догляд за виноградником

1 року вегетації

2200

57464

57464

Захист рослин

1300

33956

33956

Встановлення шпалери

5500

143660

143660

Стовпи

17820

465452

465453

Дріт

750

19590

19590

Догляд за виноградником

2 року вегетації

3500

91420

91420

Захист рослин

1500

39180

39180

Догляд за виноградником

3 року вегетації

3800

99256

99256

Захист рослин

1800

47016

47016

Догляд за виноградником

4 року вегетації

4500

117540

117540

Захист рослин

2500

65300

65300

Всього затрат

92015

2534188

Страховий фонд

9201,5

253418,8

Всього

101216,5

2787606,8

Висновок

  В результаті виконання курсового проекту я вивчила особливості території Плавнівської сільської ради Ренійського району Одеської області. Розробила проект впорядкування території багаторічних насаджень загальною площею 195,49 га, в тому числі: виноградників – 65,69 га, садів – 97,85 га, ягідників – 28,95 га.

    Після вивчення і аналізу природних умов господарства можна зробити висновок, що господарство має сприятливі для вирощування багаторічних насаджень екологічні умови. Шляхом проведення вишукувальних робіт по вивченню грунтового покриву, рельєфу території і кліматичних умов вивчила природні ресурси господарства та створила екологічну картограму для вибору найкращого місця розташування багаторічних насаджень. Так для закладання винограднику за результатами еколого-бонітетного аналізу обрана ділянка була рекомендована під столові сорти винограду. На території, яка відводиться під сад будемо закладати персиковий та черешневий сади, а для закладання ягіднику була обрана смородина, відповідно до агроекологічних характеристик території.

Організація території (розташування кварталу, кліток та напрямку рядів) була розроблена з метою захисту грунтів від ерозії, створення природоохоронних умов та екологічної доцільності, тобто найкращих умов для вирощування рослин.

Проектом визначено технологію закладання і вирощування багаторічних насаджень, сортовий підщепно-прищепний склад насаджень, внесення добрив, захист від шкідників і хвороб, догляд за молодими деревами на термін 4 роки.  Також розраховано кошторис по кожному з видів робіт. Після всього  був накреслений робочий проект впорядкування багаторічних насаджень на території Плавнівської сільської ради.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Виноградарство /  М.О. Дудник,  М.М. Коваль,   І.М. Козар,    О.Д. Лянний,

   Е. І. Хреновсков. – Київ: Урожай, 1999-288с.

2. Герман Я.Б., Литвинов П.І., Китаєв І. О. Спеціалізація виноградарства і

   виноробства Української РСР.// Виноградарство і виноробство. - К. :

    Урожай, 1973. - Вип..15. — С.З-Г7.

3. Негруль А.М., Крилатов А.К. Подбор земель и сортов для виноградников.

    — М: Колос, 1964

4. Унгурян В.Г. Почва и виноград. - Кишинёв: Штиинца, 1979. 212с.

5. Краткий агроклиматический справочник Украины /К. Т.Логвинова  

   -Ленинград . Гидрометеоиздат, 1976. - 256с

6. Мішуренко А.Г., Шерер В.А., Овчинникова Л.Ф. Зимостійкість  

   винограду. - Київ : Урожай, 1975 - 172с.

7. Годельман Я. М. Экологические ресурси виноградарства Молдавии . –

   Кишинев: Молд НИИТИ, 1987 ~ 63с.

Д О Д А Т К И


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83392. Акустико-эмиссионный способ диагностирования колесных пар железнодорожного подвижного состава и устройство для его осуществления 28.09 MB
  Для грузовых вагонов норма статической нагрузки на рельсы от колёсной пары значительно меньше чем у пассажирских и составляет 1764 кН. Главным образом он возникает у колёс пассажирских вагонов из-за значительной перегрузки элементов колёсной пары и рельсового пути. Для анализа причин появления дефектов и разработки мер по их устранению большое значение имеет классификация которая устанавливает...
83393. Система предпочтительных чисел, классификация и кодирование изделий и конструкторской документации 452 KB
  Стандартизация – деятельность по установлению правил и характеристик в целях их добровольного многократного использования, направленная на достижение упорядоченности в сферах производства и обращения продукции и повышение конкурентоспособности продукции, работ или услуг.
83395. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку 2.87 MB
  Навчальний посібник складено згідно з програмою для педагогічних університетів та училищ. У ньому розглянуто основи системи фізичного виховання, завдання та зміст фізичного виховання дітей раннього та дошкільного віку, методика проведення основних форм навчально-виховного процесу з фізичного виховання в дошкільному закладі.
83396. Стратегическое управление: учебебное пособие 819.5 KB
  В учебном пособии излагаются научные основы концепция и основные задачи стратегического менеджмента рассматриваются вопросы анализа внешней среды и внутренних возможностей предприятия подходы к разработке стратегических альтернатив проблемы реализации стратегических решений.
83397. Разработка программы научно-методического сопровождения ОЭР: Учебно-методическое пособие 101.6 KB
  Современный этап социально-экономического развития характеризуется изменением роли образования в жизни каждого человека и всего российского общества. Образование обретает статус особого механизма общественного, культурного развития регионов, становится пространством личностного развития всех субъектов...
83398. ДІЛОВОДСТВО НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК: ДІЛОВОДСТВО 599 KB
  У посібнику наведено вимоги до створення й оформлення організаційно-розпорядчих, інформаційних, фінансово-розпорядчих та кадрових документів. Запропоновано різноманітні зразки документів, які відображають особливості написання та оформлення реквізитів. За допомогою наведених тестів...
83399. Система задач и упражнений по языку программирования Pascal 780 KB
  В работе приведены задачи и упражнения по основным разделам курса изучения языка программирования Паскаль. К каждой лабораторной работе прилагаются тексты программ, необходимых для ее выполнения. Содержание подкреплено значительным количеством контрольных вопросов по всем изучаемым темам.
83400. Психологічна служба: Навчально-методичний посібник 491 KB
  До її змісту включено питання що стосуються вивчення методології практичної психології особистості у практичній психології особливостей реалізації особистісного підходу в роботі практичного психолога життєвої ситуації особистості специфіки роботи психологопедагогічний консиліум особливостей...