99431

Метод економічного аналізу та його основні прийоми

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Метод економічного аналізу, його складові. Методологія, методика. Основні категорії економічного аналізу. Характеристика основних принципів економічного аналізу. Класифікація і характеристика прийомів економічного аналізу.

Украинкский

2016-09-15

405.5 KB

0 чел.

Тема 2. Метод економічного аналізу та його основні прийоми

План

2.1. Метод економічного аналізу, його складові. Методологія, методика.

     2.2.  Основні категорії економічного аналізу.

     2.3. Характеристика основних принципів економічного аналізу.

     2.4. Класифікація і характеристика прийомів економічного аналізу.

2.1.Метод економічного аналізу, його складові. Методологія, методика

Метод економічного аналізу – це спосіб системного комплексного вивчення, виміру та узагальнення впливу факторів на стан і динаміку господарського розвитку, визначення ефективності функціонування об’єкта та вироблення варіантів її підвищення, яке здійснюється з використанням всіх доступних джерел інформації через застосування загальнонаукових та спеціальних прийомів і способів дослідження.

Методу економічного аналізу притаманні певні особливості, суть яких відображена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Особливості методу економічного аналізу

Особливості методу економічного аналізу

Коментар

Системний і комплексний підхід до аналізу економічних явищ і процесів

Системність, комплексність аналітичного дослідження випливає з розгляду кожного господарського об’єкту як частини економічної системи більш високого порядку, а підсумків його діяльності як наслідку складної взаємодії внутрішніх і зовнішніх причин;

Використання в аналізісистеми показників

Полягає в кількісному вимірі властивостей або сторін економічних явищ, що вивчаються;

Виявлення взаємозв’язку і взаємозалежності міжпоказниками тафакторами, що визначають їх рівень

Побудова багатофакторних аналітичних моделей формування показників господарської діяльності, виявлення причин їх зміни;

Вивчення економічних явищ в динаміці з врахуванням дії економічних законів

Господарська діяльність є циклічним процесом, в якому окремі стадії періодично повторюються. Тому виникає необхідність вивчення закономірностей, тенденцій її зміни з метою відшукання недоліків в її організації і прогнозування основних параметрів

Поділ загальнихпоказників на складові

Ця особливість полягає в розчленуванні загальних (результативних) показників на складові елементи за місцем, часом і факторами формування

Узагальнення результатів аналізу

Передбачає формування висновків, що охоплюють оцінку діяльності, забезпечують її покращання

Методологія економічного аналізу – розділ науки, присвячений проблемам дослідження методу, вчення про розробку прийомів дослідження, а також сукупність прийомів, що застосовуються при дослідженні господарських процесів.

Методика – послідовність використання певних прийомів у процесі дослідження функціонування суб’єктів господарювання залежно від мети аналізу, конкретний алгоритм розрахунків показників т.д. Методика включає також систему правил і вимог, що гарантують ефективність застосування методу, тобто методики є практичним втіленням методу.

2.2. Основні категорії економічного аналізу.

До основних категорій (логічних понять) економічного аналізу відносять: показник, фактор, резерв, модель та  інші.

Предмет і обєкт дослідження характеризуються за допомогоюпоказників, що відображають кількісну і якісну сторони явища або процесу. Залежно від ознак, які покладені в основу поділу, показники класифікують на певні групи (рис. 2.2).

Фактори– активно діючі рушійні сили, що викликають позитивні або негативні зміни в стані об’єкта і в показниках, що його відображають. Фактори класифікують у групи за рядом ознак (рис. 2.3.).

Загальновідомо, що в економіці під резервами розуміють наявність деякої величини ресурсів, які акумулюються для використання на певні потреби в майбутньому. В економічному аналізі цей термін застосовується в іншому контексті.Резерви– невикористані можливості підвищення ефективності, які виявляються в ході аналізу. Резерви класифікують у групи (рис. 2. 4).

Модель є таким описом системи, яким можна оперувати для дослідження елементів, природи їх поведінки та взаємозв’язків а також впливу на її стан загалом. Класифікацію моделей наведено на рис. 2.5.

Рис. 2.2. Класифікація економічних показників

Рис. 2.3. Класифікація факторів діяльності суб’єкта господарювання

Рис. 2.4. Класифікація резервів підвищення ефективності діяльності

Рис. 2.5. Типологія моделей взаємозв’язку явищ

Детерміновані – це моделі, щовзаємопов’язані між собою так, що можна відстежувати ланцюгпричин інаслідків.

Стохастичні – це моделі, що мають певну невизначеність, випадковість.

Адитивні –властивість моделей, яка полягає в тому, що значення моделі, яка відповідає загалом об’єкту, дорівнює сумі значень, що відповідають його частинам, незалежно від того, яким чином поділено об’єкт.

Мультиплікативні –це моделі, що спрямовані на збільшення ефективності системи.

2.3. Характеристика основних принципів економічного аналізу.

Проведення аналітичного дослідження здійснюється у відповідності з певними регулятивними принципами, які забезпечують процедурну сторону його методології та методики. Суть цих принципів викладена у таблиці 2.2.

Таблиця2.2

Суть і характеристика основних принципів аналітичного дослідження

Принцип

Суть і характеристика

Системності

Полягає в:

а) логічно обґрунтованій послідовності вивчення діяльності, виявлення і залучення резервів підвищення її ефективності;

б) сприйнятті об’єкта як системи взаємопов’язаних елементів, які організовано взаємодіють для досягнення спільної мети;

в) розгляді кожного об’єкта як складової частини економічної системи вищого порядку.

Виявлення взаємозв’язку і взаємозалежності явищ

Встановлення їх форми, причин формування та наслідків зміни. Побудова концептуальної моделі функціонування обєкта, прогнозування та моделювання його поведінки.

Вивчення явищ в розвитку

Уявлення про предмет дослідження значно розширюється при доповненні статичної картини характеристикою його динаміки розвитку.

Комплексності

Вимагає проведення всеохоплюючих досліджень всіх сторін діяльності.

Об’єктивності

Полягає у адекватності аналітичної інформації дійсному стану об’єкта, достовірності даних аналізу.

Побудови системи показників

Діяльність підприємства представляють у вигляді блок-схеми, логічні блоки якої відображають основні вузлові проблеми управління цією системою та основні узагальнюючі показники діяльності за кожною підсистемою (блоком). Охоплює показники плану, обліку, звітності, вибіркових спостережень, іншу доречну інформацію.

Поступової деталізації

Конкретизація, розклад загальних показників на їх складові за місцем, часом і факторами формування.

Визначення провідної ланки

Окремі елементи цілого часто відіграють неоднакову роль у функціонуванні обєкта. Одна або кілька формують його сутність, провідну якісну ознаку.

Виявлення “вузького місця”

В процесі  розвитку об’єкта трапляються явища або процеси, які гальмують його еволюцію, стримують повне розгортання  потенціалу.

Ефективності проведення

Суть полягає в одержанні оптимального позитивного економічного ефекту від зусиль, пов’язаних із збором, підготовкою, аналітичною обробкою інформації та впровадженням заходів за її результатами.

Періодичності (регулярності)

Дієвість аналізу зростає при перетворення його у постійно діючий фактор підвищення ефективності діяльності.

Оперативності

Проведення аналізу у стислі терміни, максимально наближені до моменту здійснення господарських операцій.

2.4.Класифікація і характеристика прийомів економічного аналізу

У економічному аналізі використовуються прийоми, розроблені в його межах, а також іншими галузями економічної науки.Прийоми економічного аналізу класифікують у наступні групи:

1. Економіко-логічні (традиційні)  прийоми економічного аналізу:

1.1. Порівняння.

1.2. Типізація.

1.3. Деталізація.

1.4. Балансовий метод.

1.5. Елімінування:

                   1.5.1. Метод ланцюгових підстановок.

1.5.2. Метод різниці абсолютних величин.

                  1.5.3. Метод різниці відносних величин.

1.6. Метод дольової (пайової) участі та пропорційного поділу.

1.7. Методи інтегрального числення.

1.8. Методи диференціального числення.

1.9. Методи логарифмічного числення.

2. Економіко-математичні методи:

2.1. Методи детермінованого  (причинно-наслідкового) зв’язку:

2. 1. 1. Лінійне програмування.

2.1.2.  Нелінійне програмування.

2.1.3. Динамічне програмування.

2.1.4. Теорія графів.

2.1.5.  Мережеве планування та аналіз.

2.2. Методи стохастичного (випадкового, нестійкого) зв’язку.

2.2.1. Кореляційний аналіз.

2.2.2. Дисперсійний аналіз.

2.2.3. Регресійний аналіз.

2.2.4. Прийоми теорії ігор.

2.2.5. Прийоми теорії масового обслуговування.

2.2.6. Прийоми теорії нечітких множин.

2.2.7. Прийоми теорії катастроф.

        2.3. Методи фінансових ситуацій.

2.3.1. Дисконтування, нарощування (компаунтинг), оцінка грошових потоків.

2.3.2. Коригування на вплив інфляції.

3. Евристичні методи (методи експертної оцінки):

3.1. Експертної оцінки:

індивідуальної (інтерв’ю, анкетування);

колективної (комісії, наради, семінари, конференції, круглі столи, віднесеної оцінки, коллективного блокнота, «дельфі»).

3.2.Активізації творчого пошуку:

  –некерованого (асоціації, банк ідей, інверсії, емпатії, ідеалізації,    мозкового штурму);

керованого (системного аналізу, морфологічного аналізу, Паттерн).

1.До першої групи групи економіко-логічних (традиційних)  прийомівекономічного аналізу належать наступні:порівняння, типізація, деталізація, балансовий метод, елімінування.

Порівняння– загальний прийом, використовується досить широко. Однак, навіть у практиці окремого підприємства часто зустрічаються показники, які порівнювати некоректно. Тому, перш ніж розпочати аналіз показників, потрібно привести їх до співставного виду.

Способи приведення інформації до співставного виду:

-нейтралізація вартісного фактора використання єдиних цін при вивченні вартісних показників (співставні ціни);

-нейтралізація кількісного (обємного) фактора. Наприклад, при вивченні собівартості, витрати на виробництво і реалізацію продукції вивчаються в перерахунку на фактичний обсяг;

- нейтралізація дії структурного фактораполягає в усуненні незіставності через наявність структурних зрушень, наприклад, при аналізі динаміки обсягу виробництва продукції;

-нейтралізація фактору часузабезпечується приведенням терміну, за які здійснюються порівняння, до однакової тривалості в днях;

-приведення до єдиної методології розрахунку. Співставляються показники, розраховані за тотожними формулами.

- однотипність об’єктів порівняння.

Прийом типізації застосовують для узагальнення інформації, виявлення типових характеристик явищ і процесів.Типізацію здіснюють через групування та середні величини.

Групування  – це зведення первинних даних в однорідні групи (або ж розчленування одиниць сукупності на групи). Групування можуть бути первинними і вторинними; типологічними, структурними, аналітичними.

Типологічнігрупування використовують для поділу сукупності різнорідних одиниць на групи якісно однорідні в тому чи іншому суттєвому відношенні. Наприклад, поділ кадрового  персоналу на категорії.

Структурні групування полягають у розчленуванні на групи однорідної сукупності одиниць. Наприклад, групування устаткування за віком дає змогу виявити питому вагу устаткування, що морально і фізично застаріло і потребує заміни.

Аналітичне групування - виділення серед досліджуваних явищ характерних груп за певною ознакою з метою встановлення причинно-наслідкових зв’язків між двома показниками.

Середні величини – це узагальнююча характеристика розміру певної ознаки або її зміни, що віднесена як одиниця до сукупності. В аналітичних розрахунках використовують різні форми середніх величин: середня арифметична проста і зважена, середня гармонійна, середня хронологічна, середня геометрична.

Аналітичний поділ загальних показників на складові і називаєтьсядеталізацією.В практиці економічного аналізу деталізація явищ, процесів і показників, що їх відображають проводиться за такими основними напрямками: 1) за факторами утворення; 2) за місцем виникнення господарських явищ; З) за часом.

Метод деталізації за факторами утворення використовується під час  розробки аналітичних формул (моделей факторних систем), що описують реальні зв’язки між процесами та у процесах фінансово-господарської діяльності підприємств.  Процес побудови аналітичної формули, залежності називаєтьсямоделюванням.

Деталізація за місцем виникнення господарських явищ (робоче місце, цех, відділ, служба) спрямована на визначення вкладу кожного структурного підрозділу підприємства в загальні результати його діяльності.

Деталізація за часом (за хронологічними періодами – місяцями, днями, годинами) дає змогу визначити тенденції розвитку, динаміку і ритмічність господарської діяльності.

Балансовий прийом передбачає наявність рівноваги двох сторін (явищ). В аналізі широко застосовується для:

оцінки фінансового стану підприємства під час проведення фінансового аналізу за даними балансу (основного джерела інформації);

для розрахунку впливу чинників на зміну узагальнюючого показника в адитивно повязаних факторних моделях;

для перевірки повноти і правильності визначення впливу факторів на величину відхилення за узагальнюючим показником.

Прийоми елімінуваннявід латинського “eliminare”, перекладається як виключення (усунення).Суть його полягає в тому, що, абстрагуючись від взаємного і одночасного впливу факторів, послідовно розчленовують узагальнююче відхилення на часткові впливи кожного фактору. Якщо факторна модель має вигляд:

Т = а *b *c *d,

тоDT =DT +DT +DT +DT

дає змогу окремо виміряти вплив кожного з одночасно діючих факторів на зміну результативного показника.

Прийом ланцюгових підстановок(скоригованих показників) полягає в поступовій заміні базових величин факторів на фактичні та в співставленні кожного наступного перерахованого (скоригованого) показника з попереднім.

Схема прийому ланцюгових підстановок

Номер розрахунку

Взаємодіючі показники(фактори)

Узагальнюючий показник,

Т

Вплив на узагальнюючий показник зміни фактора

a

b

c

d

Розрахунок

Результат

0

Ба

Бb

Бc

Бd

Базовий

-

-

1.

Фа

Бb

Бc

Бd

Скоригований

1-0

DТа

2.

Фа

Фb

Бc

Бd

Скоригований

2-1

DТb

3.

Фа

Фb

Фc

Бd

Скоригований

3-2

DTc

4.

Фа

Фb

Фc

Фd

Фактичний

4-3

DTd

Цей спосіб може бути використаний для розрахунку впливу трудових факторів на виконання програми випуску продукції промислового підприємства.

Чр * Кд * Тр.д. * Вс.г. = ТП; де:

Чр – Середньооблікова чисельність робітників; Кд – середня кількість днів, відпрацьованих кожним робітником за період; Тр.д.- середня тривалість робочого дня, год.; В с.г.- середньогодиний виробіток одного робітника; ТП- обсяг випуску продукції.

Вихідні дані для ілюстрації прийомів елімінування

Показники

За планом

Фактично

ВІдхилення

абсолютне

відносне

Обсяг випуску продукції (грн.)

3 520 000

4 051 944

531 944

15,11

Середньооблікова чисельність робітників,(чол.)

400

390

-10

-2,50

Середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником

220

222

2

0,91

Середня тривалість робочого дня, год

8

7,8

-0,2

-2,50

Середньогодинний виробіток, (грн.)

5

6

1

20,00

Загальне число відпрацьованих людино-днів

88 000

86 580

-1 420

-1,61

Загальне число відпрацьованих людино-годин

704 000

675 324

-28 676

-4,07

Ілюстрація прийому ланцюгових підстановок

Номер розрахунку

Взаємодіючі часткові показники (фактори)

Узагальнюючий показник

ТП

Вплив на узагальнюючий показник зміни фактора

Чр

Кд

Трд

Всг

Розрахунок

Результат

0

400

220

8

5

3 520 000  (ТП0)

-

-

1

390

220

8

5

3 432 000  (ТП1)

ТП1- ТП0= -88 000

DТПЧр

2

390

222

8

5

3 463 200  (ТП2)

ТП2-ТП1=  31 200

DТПКд

3

390

222

7,8

5

3 376 620  (ТП3)

ТП3- ТП2=-86 580

DTПТрд

4

390

222

7,8

6

4 051 944  (ТПф)

ТПф- ТП3 =675 324

DTПВсг

Спосіб абсолютних різниць є спрощеною формою прийому ланцюгових підстановок. Суть полягає в тому, що необхідно виявити відхилення по кожному з факторів, а тоді розпочати розрахунок впливів.

Схема прийому абсолютних різниць (відхилень)

Номер розрахунку

Взаємодіючі часткові показники (фактори)

Узагальнюючий показник

Т

Вплив фактора

a

b

c

d

0.

Ба

Бb

Бc

Бd

Базовий

1.

Фа-Ба

Бb

Бc

Бd

-

DТа

2.

Фа

Фbb

Бc

Бd

-

DТb

3.

Фа

Фb

Фc-Бс

Бd

-

DTc

4.

Фа

Фb

Фc

Фdd

-

DTd

5.

Фа

Фb

Фc

Фd

Фактичний

Ілюстрація прийому абсолютних різниць (відхилень)

Номер розрахунку

Взаємодіючі часткові показники (фактори)

Узагальнюючий показник

ТП

Вплив фактора

Чр

Кд

Трд

Всг

Розрахунок

Результат

0

400

220

8

5

3 520 000 (ТП0)

-

1

-10

220

8

5

-

-88 000

DТПЧр

2

390

+2

8

5

-

31 200

DТПКд

3

390

222

-0,2

5

-

-86 580

DTПТрд

4

390

222

7,8

+1

-

675 324

DTПВсг

5

390

222

7,8

6

4 051 944 (ТПф)

-

Прийом відносних різниць– за кожним із спеціально підібраних взаємопов’язаних показників визначають відсоток  виконання плану (або темп зміни у відсотках), після чого різниця у відсотках між кожним наступним і попереднім розрахунком множиться на базову величину узагальнюючого показника. Необхідна умова – це певна форма взаємозв’язку(вкладеність) показників.

Схема прийому відносних (відсоткових) різниць

Номер розрахунку

Аналізовані показники

Різниця у відсотках

Порядок розрахунку впливу

Результат

1.

Т1 = а

% Т1 – 100 %

(% Т1 – 100 %) :100 * Тno

DТа

2.

Т2 = а *b

% Т2 – %Т1

(% Т2– % Т1 ) :100 * Тno

DТb

3.

Т3 = а *b *c

% Т3 – %Т2

(% Т3– % Т2 ) :100 * Тno

DТc

4.

Т4 = а *b *c *d

% Т4 – %Т3

(% Т4– % Т3 ) :100 * Тno

DТd

Ілюстрація прийому відносних різниць

№ розрах

Показники

Базові значення

Фактичні значення

Темп зміни,%

Різниця в в %

Розрахунок впливу

Результат

1.

Чр

400

390

97,50

- 2,50

- 2,50*3 520 000:100= - 88 000

DТПЧр

2.

Люд-дні

88 000

86 580

98,39

0,89

 0,89*3 520 000:100=   31 328

DТПКд

3.

Люд-год

704 000

675 324

95,93

-2,46

-2,46*3 520 000:100= - 86 592

DTПТрд

4.

ТП

3 520 000

4 051 944

115,11

19,18

19,18*3 520 000:100=  675 136

DTПВсг

Де - Тno -базове значення узагальнюючого показника (T 2 ,T 3 ,T4…Tn).

Прийом дольової (пайової) участі полягає у тому, що відхилення по узагальнюючому показнику розподіляється між факторами пропорційно до їх зміни в два етапи:

на першому – розраховується попереднє значення впливу фактора;

на другому – поправка до нього шляхом вторинного розподілу частини відхилення узагальнюючого показника, яка залишилась нерозподіленою за підсумками першого етапу.

Якщо взаємозвязок показників має виглядY =X1*X2* Х3 ,то:

-попередній відносний впливKyi= Хi1 :Хi0 * 100;

- попередній абсолютний впливDYi'=Y0(Kyi – 100) : 100;

- поправка до попередніх абсолютних впливівei = (DY -DYi') *DY/DYi'

остаточний вплив факторів на узагальнюючий показникDYi=DYi'+ei.

Схема прийому дольової участі

Показники

Базове значення

Фактичне значення

Попередній відносний вплив факторів, %

Попередній абсолютний вплив факторів, тис. грн.

Поправка до абсолютних впливів факторів, тис. грн.

Остаточний вплив факторів, тис. грн.

*

Ілюстрація прийому дольової участі

Показники

Базове значення

Фактичне значення

Попе-редній відносний вплив факторів, %

Поперед-ній абсолютний вплив факторів, тис. грн.

Поправка до абсолют-них впливів факторів, тис. грн.

Остаточний вплив факторів, тис. грн.

400

390

97,50

-88000,00

4413,576

-83586,424

220

222

100,91

32032,00

-1606,542

30425,458

8

7,8

97,50

-88000,00

4413,576

-83586,424

5

6

120,00

704000,00

-35308,611

668691,389

Y03520000,00

Y1

4051944,00

*

560032,00

-28088,000

531944,000

DY=531944,00

Інтегральне числення – розділматематичного аналізу, що вивчає поняттяінтеграла й інтегрування. До методів інтегрального числення відносять: 1) безпосереднє інтегрування; 2) метод підстановки (заміни змінної); 3) метод інтегрування частинами; 4) інтегрування раціональних дробів.

Диференціальне числення – розділматематики, де вивчаютьсяпохідні,диференціали й  їх використання у дослідженні властивостей функцій. Диференціальне числення базується на таких поняттях якдійсні числа (числова пряма),функція,границя, неперервність.

Логари́фм (відгрец.λόγος – «слово», «відношення» ігрец.ριθμός –«число») – математична операціяоберненапіднесенню до ступеня. Число називається логарифмом числа  за основою   якщо

Позначення:

(логарифм числа a за основою b)

Існують особливі позначення для:

натуральних логарифмів (логарифмів за основоюe):

десяткових логарифмів (логарифмів за основою10):

двійкових логарифмів (логарифмів за основою2):

Логарифми винайденіДж. Непером на початкуXVII  століттязметою спрощення розрахунків із того часу  часто використовуютьсяунауці,техніці. Досередини ХХ століття,логарифмічна лінійка та таблиці логарифмів були повсякденним інструментомінженера.

2.До другої групи групи економіко-математичного моделювання  та прийомівекономічного аналізу належать такі:

              2.1. Детермінованого (причинно-наслідкового) зв’язку

лінійне програмування (LP,англ.Linear Programming) – метод досягнення найкращого результату (такого як найбільший прибуток або найменша вартість) уматематичній моделі через лінійні відношення;

нелінійне програмування (NLP,англ.NonLinear Programming) –математичного програмування, у якомуцільовою функцією чиобмеженнями єнелінійна функція.Методами нелінійного програмуванняєметод невизначених множників Лагранжа; методиопуклої оптимізації; методи гілок і меж тощо;

динамічне програмування – розділматематики, що присвяченийтеорії таметодам розв’язання багатокрокових задачоптимального управління;

теорія графів– розділ дискретної математики, що вивчає властивості графів, що є сукупністю вершин (вузлів), з’єднаних ребрами. Загалом, графом називають таку пару множин , де  є підмножиною будь-якої рахункової множини, а  – є підмножиною  . Теорія графів застосовується, наприклад,  в геоінформаційних системах  (ГІС). Існуючі або заново спроектовані будинки, споруди, квартали і т. д. розглядаються як вершини, а з’єднуючі їх дороги, інженерні мережі, лінії електропередачі тощо – як ребра. Застосування різних обчислень, що проводяться на такому графі, дає змогу, наприклад,  віднайти найкоротший об’їздний шлях, спланувати оптимальний маршрут;

мережеве планування та аналіз– це графічне відображення змісту робіт і тривалості виконання стратегічних планів та довгострокових комплексів проектних, планових, організаційних й інших видів діяльності підприємства.Мережеві графіки служать також і для координації робіт між керівниками та виконавцями проектів та  для визначення необхідних виробничих ресурсів і їх раціонального використання.

2.2.  Стохастичного (випадкового) зв’язку:

кореляційний аналіз– це статистичне дослідження(стохастичної) залежності між випадковими величинами;

дисперсійний аналіз(дисперсія відлат. dispersio – розсіяння) – це статистичний  метод аналізу результатів, які залежать від якісних ознак. Кожен фактор може бути дискретною (перервною) чи неперервною випадковою змінною, яку поділяють на кілька сталих рівнів (градацій, інтервалів);

регресійний аналіз– розділматематичної статистики, що присвячений методам аналізу залежності однієї величини від іншої. Регресійний аналіз  займається пошуком моделі істотного зв’язку, вираженої у функції регресії (регресія – повернення назад, зворотний відлік);

прийоми теорії ігор.Теорія ігор – теоріяматематичних моделей ухвалення  оптимальних рішень в умовахконфлікту.Теорія ігор намагається математично зафіксувати поведінку в стратегічних ситуаціях, в яких успіх суб’єкта, що робить вибір, залежить від вибору інших учасників;

прийоми теорії масового обслуговування.Теорія масового обслуговування– теорія, яка вивчає статистичні закономірності в масових операціях, що складаються з великого числа однорідних елементарних операцій. До них, зокрема належать: складання однотипних деталей на конвеєрі, видача інструментів, ремонт верстатів, робота телефонної станції, обслуговування покупців у магазині, в білетних касах, клієнтів у перукарнях, технічне обслуговування машин та обладнання тощо;

прийоми теорії нечітких множин.Теорія множин– це розділматематики, де вивчаються загальні властивостімножин (переважнонескінченних);

прийоми теорії катастроф.Теорія катастроф – розділприкладної математики, важливий інструмент для дослідженнядинамічних систем.Теоріякатастроф аналізуєкритичні точки потенціальної функції, тобто точки, де не тільки перша похідна функції дорівнює нулю. Нулю рівні і похідні більш високого порядку.

2.3. Фінансових ситуацій:

методи оцінки вартості грошей в часі;

методи комплексної рейтингової оцінки об’єктів аналізу тощо.

2.3.1. Методи оцінки вартості грошей в часі.

Гроші змінюють свою вартість в часі і, відповідно, в процесі аналізу  грошових потоків визначається :

майбутня вартість грошей, які є у розпорядженні господарюючого суб’єкта на поточний момент часу. Цей процес називаютьнагромадженнямабокомпаундуванням;

теперішня вартість майбутніх грошових потоків. Цей процес називаютьдисконтуванням.

Для фінансових розрахунків під час оцінювання часової вартості грошей використовують простий або складний процент.

Просте компаундування – це визначення майбутньої вартості грошей, вкладених одноразово під певний відсоток. Базою нарахування відсотків за кожен рік є обсяг початково вкладеної суми.

Фінансово-математична модель оцінки  майбутньої вартості грошових потоків із використаннямпростого відсотка  має вигляд:

FV=PV  ( 1 +ni)  (1)

FV- майбутня вартість грошових потоків;

PV – абсолютна величина наявних грошових коштів ( теперішня вартість грошового потоку);

i –процентна ставка ( виражена десятковим дробом);

n –кількість інтервалів у плановому періоді.

Фінансово-математична модель оцінки  майбутньої вартості наявних грошових коштів у разі використанняскладного відсотка є такою:

FV=PV  ( 1 +i)n(2)

Базою нарахування відсотків у наступних роках є обсяг початково  вкладеної суми збільшений на суму відсотків, нарахованих у попередніх періодах.

Виходячи з формули 1значення теперішньої вартості майбутнього грошового потоку при використанніпростого відсотка  складе:

PV=

Виходячи з формули 2теперішня вартість майбутніх грошових потоків при використанняскладного відсотка визначається  за такою формулою:

PV=

PV–теперішня вартість майбутнього грошового потоку;

FV-абсолютна величина майбутнього грошового потоку;

n-кількість інтервалів уплановому періоді;

ставка дисконтування ( виражена десятковим дробом).

2.3.2. Методи комплексної рейтингової оцінки об’єктів аналізу.

Комплексна (інтегральна) оцінка діяльності суб'єктів господарювання є характеристикою, отриманою в результаті одночасного і узгодженого вивчення сукупності показників, що відображають різні аспекти такої діяльності. Оскільки на основі такої оцінки можна здійснити ранжування об’єктів аналізу, тому її називають ще йрейтинговою.

Алгоритм розрахунку показників комплексної рейтингової оцінки можна представити у вигляді таких етапів:

Конкретизація мети і завдань комплексної оцінки.

Вибір вихідної системи показників

Організація збору вихідної інформації.

Розрахунок і оцінка значень окремих показників.

       5. Забезпечення зіставності оцінюваних параметрів

6. Вибір методу розрахунку комплексної оцінки. Розрахунок кількісного значення комплексної оцінки.

Розраховуютькомплексну (інтегральну) оцінку методом сум і методом відстаней.

Використовуючи метод, сум інтегральний показник оцінки отримують сумуванням фактичних значень окремих порівнювальних показників за формулою:

деXijф - фактичне значенняі -го показника на j-му аналізованому об’єктів;n - число показників.

Розрахунок показника комплексної оцінки методом сум з врахуванням важливості порівнювальних показників здійснюють за формулою:

деаі— коефіцієнт вагомостіі -го показника наj- му аналізованому об’єкті.

Основоюметоду відстаней є вимір близькості аналізованих об’єктів за порівняльними показниками до об’єкту-еталону. Найкращу оцінку отримують об'єкти максимально наближені до еталону, за який приймається умовний об'єкт з максимальними оцінками за всіма показниками.

Суть методу полягає в наступному:

1. Вихідні дані подаються у вигляді матриці (bij),тобто таблиці, де за рядками записані номери (j = 1…m) об’єктів аналізу, а за стовпцями – номери показників (і = 1,2…п).

2. За кожним показником знаходиться максимальне значення і заноситься в рядок умовного еталонного об'єкту (т+1).

3. Вихідні дані матриціbij стандартизуються за відношенням до відповідного показника еталонного об’єкту з використанням  формули:

деХij – стандартизовані показники стануj-го об’єкту.

4. Для кожного аналізованого об’єкту значення його комплексної оцінки визначають за формулою:

деR j- рейтингова оцінка дляj– го об’єкту;

x1 j, x2 j,…, x n j- стандартизовані показникиj –го аналізованого об’єкту ;

а12, …, ап- коефіцієнти вагомостіі – го показника наj– му об’єкті ;

п -число показників.

7. Ранжування об’єктів аналізу на основі кількісного значення їх комплексних оцінок

Коли інтегральна оцінка розраховуєтьсяметодом сум, то ранжування об'єктів проводиться в порядку її росту, тобто чим вище значення комплексної оцінки, тим вищий рейтинг об'єкта.

Коли інтегральна оцінка розраховуєтьсяметодом відстаней, то ранжування об’єктів аналізу проводиться в порядку її зменшення, тобто чим менше значення комплексної оцінки, тим вищий рейтинг об'єкта. Адже найменше відхилення від еталону отримує найвищу оцінку.

3. До евристичних прийомів(методів активізації творчості, нестандартного мислення) відносять групу методів генерації варіантів рішень проблеми на основі притаманній людині здатності до творчої діяльності.

Характеристику і сферу використання основних евристичних прийомів наведено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Характеристика і сфера застосування основних

евристичних прийомів в економічному аналізі

Назва

Характеристика

Прийоми експертної оцінки дають змогу  поповнити нестачу необхідно для аналізу інформації, ґрунтуючись на твердженнях, імовірнісних оцінках експертів.

Індивідуальніґрунтуються на використанні незалежних точок зору експертів-фахівців певного профілю.

Інтерв’ю

Усне опитування респондента інтерв’юером. В процесі інтерв’ю програма опитування може змінюватися.

Анкетування

Письмова відповідь експерта на питання анкети. Варіанти питальника:

закрита форма відповіді - “так” або “ні”;

відкрита - власний варіант відповіді;

меню множинного вибору.

Колективніспираються на єдину колективну точку зору групи експертів, добре обізнаних у різних суміжних сферах діяльності при обговоренні поставленої економічної проблеми.

Комісії (наради, конференції, семінари, круглі столи)

Спільне обговорення проблеми. Заохочується вільне висловлювання ідей, аргументація пропозицій та їх критика. Роль координатора виконує ведучий або особа, що приймає остаточне рішення.

Віднесеної оцінки

Робота наради поділяється на два періоди: вільного викладу ідей та критичного аналізу.

Колективного блокнота

Учасникам експертизи роздають індивідуальні блокноти, в яких описано основний зміст проблем, наведено низку допоміжних, додаткових матеріалів. Протягом деякого часу вони записують у блокнот свої думки, спостереження, варіанти вирішення проблеми. В процесі колективної наради обговорюються нагромаджені в індивідуальних блокнотах матеріали і виробляється колективне вирішення проблеми.

“Дельфі”

Суть полягає у виробленні колективного рішення у результаті реалізації таких принципів як анонімність, ітеративність, групова відповідь. Суть полягає в одержанні узагальненої відповіді шляхом статистичної обробки результатів кількаетапного опитування експертів, у процесі якого їм надається можливість ознайомитися з результатами попереднього опитування, переглянути свою позицію чи аргументувати свою незгоду.

Прийоми активізації творчого пошуку зводяться до створення психологічної атмосфери, що сприяє вирішенню нестандартних завдань, використання певних закономірностей процесу людського мислення.

Прийоми невпорядкованого (не спрямованого) пошуку

Асоціації та аналогії

Нові ідеї і пропозиції виникають на основі співставлення з аналогічними обєктами. Рішення виникають чи навіюються спогляданням або спогадами про подібні речі, ситуації, відомі рішення в даній або спорідненій сфері, природі, історії, мистецтві, худ. літературі.

Банк ідей

У банку ідей (спеціальній картотеці) акумулюються варіанти розв’язання завдань різного характеру, в тому числі типові, оригінальні та неприйнятні рішення, пропозиції та ідеї. Звернення до банку може наштовхнути на пошук прийнятного рішення своєї проблеми.

Інверсії

Полягає у відштовхуванні при дослідженні явища або процесу “від супротивного”.

Емпатії

Ототожнення проектанта чи дослідника з користувачем методики або предметом дослідження.

Ідеалізації

Абстрактна побудова ідеальної моделі, яка функціонує в ідеальних умовах. Інколи наштовхує на нестандартне нове рішення.

Мозкового штурму

Полягає у проведенні сесії у неформальній атмосфері, яка стимулює породження якомога більшої кількості нових ідей. Характерною рисою є вільне обговорення, обмеження або заборона критики.

Прийоми упорядкованого (цілеспрямованого пошуку) – в основі більшості прийомів лежить обґрунтований алгоритм творчого процесу, який реалізується шляхом послідовного виконання рекомендацій-приписів.

Системного аналізу

Вирішення комплексної проблеми здійснюється шляхом втілення послідовних часткових рішень елементів системи.

Морфологічного аналізу

Впорядкований спосіб дослідження об’єкта аналізу і отримання систематизованої інформації за всіма варіантами вирішення аналітичних задач.

Паттерн

Досліджувана проблема розподіляється на низку часткових проблем, окремих завдань та елементів, що підлягають експертній оцінці. Певні елементи вибудовуються у “дерево рішень”; визначаються коефіцієнти важливості кожної задачі, кожного елемента, висунуті окремими експертами оцінки піддаються відкритому обговоренню.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

14443. Остаточна обробка виробу. Волого - теплова обробка. Контроль якості готового виробу 133 KB
  Тема. Остаточна обробка виробу. Волого теплова обробка. Контроль якості готового виробу. Мета. Навчити виконувати остаточну обробку виробу. Виховувати любов до праці бережливе ставлення до інструменту уважність під час трудових завдань. Розвивати вміння пра...
14444. В’язання спицями 279 KB
  Тема. В’язання спицями Мета. Ознайомити учнів з одним із видів декоративноужиткового мистецтва в’язанням інструментами і матеріалами для вязання спицями. Організацією робочого місця. Правилами безпечної праці та санітарногігієнічні вимоги. Прийомами роботи спиця...
14445. Добавляння й убавлення петель 416 KB
  Тема. Добавляння й убавлення петель Мета. Ознайомити учнів з способами добавлення і убавлення петель. Основні поняття: спиця пряжа трафарет петля. Очікувані результати навчальної діяльності: проводити добавлення і убавлення петель. Інструменти і матеріали: с...
14446. Технологія вишивання мережок 85.5 KB
  Тема. Технологія вишивання мережок. Мета: ознайомити учнів із технологією виконання мережок навчити виконувати мережки одинарний прутик подвійний прутик; виховувати акуратність і точність під час виконання вишивальних робіт. Обладнання: зразки швів виробів
14447. Технологія вишивання мережок. Розробка композиції виробу 74.5 KB
  Тема. Технологія вишивання мережок. Розробка композиції виробу. Мета: розширити знання учнів про технологію виконання мережок навчити виконувати мережку роздільний прутик; формуй ти художній смак почуття стилю й кольору під час розробку композиції вишивки підбору ...
14448. Кінцева обробка виробу. Догляд за вишитими виробами 45.5 KB
  Тема. Кінцева обробка виробу. Догляд за вишитими виробами. Мета: удосконалювати прийоми оздоблення виробів; навчити оформляти краї вишитих виробів доглядати за вишитими виробами; виховувати акуратність під час виконання вишивальних робіт; розвивати творчі здібності у...
14449. Технологія приготування страв. Приготування страв із крупів. Варіння основним способом 71.5 KB
  Тема: Технологія приготування страв. Приготування страв із крупів. Варіння основним способом. Мета: ознайомити з видами крупів їхнім значенням у харчуванні людини навчити визначати вид і якість крупів за зовнішніми ознаками готувати страву із крупів; удосконалювати в
14450. Приготування страв із макаронних виробів. Запікання 106.5 KB
  Тема. Приготування страв із макаронних виробів. Запікання. Мета: ознайомити учнів із видами макаронних виробів їхнім значенням у харчуванні людини із технологією запікання продуктів; навчити готувати страви з макаронних виробів; розширити знання й навички приготуван
14451. Приготування страв із молока й молочних продуктів 52 KB
  Тема. Приготування страв із молока й молочних продуктів. Мета: ознайомити учнів із видами молочних продуктів їхнім значенням у харчуванні людини навчити готувати страви з молочних продуктів подавати й оформлювати страви сервірувати стіл до вечері; формувати чіткість...