99479

Технологія інтарсії та інкрустації

Реферат

Производство и промышленные технологии

Загальні відомості про оздоблення виробів із деревини вставками. Історичні відомості. Будова деревини. Фізичні, механічні та технологічні властивості деревини. Характеристика порід деревини. Вади деревини. Матеріали для інкрустації. Інструменти для виконання інтарсії. Інструменти для інкрустації. Особливості композиції. Технології виконання інтарсії. Технології виконання інкрустації. Дефекти та способи їх усунення. Організація робочого місця та правила безпечної роботи...

Украинкский

2016-09-20

893.5 KB

0 чел.

Технологія інтарсії та інкрустації

Зміст

1. Загальні відомості про оздоблення виробів із деревини вставками

2. Історичні відомості

3. Будова деревини

4. Фізичні, механічні та технологічні властивості деревини

5. Характеристика порід деревини

6. Вади деревини

7. Матеріали для інкрустації

8. Інструменти для виконання інтарсії

9. Інструменти для інкрустації

10. Особливості композиції

11. Технології виконання інтарсії

12. Технології виконання інкрустації

13. Дефекти та способи їх усунення

14. Організація робочого місця та правила безпечної роботи

Використані джерела

1. Загальні відомості про оздоблення виробів із деревини вставками

Художня обробка деревини є одним із найдавнішим занять людства взагалі та українців зокрема. Є багато напрямків художньої деревообробки, серед них своє місце займає оздоблення деревини вставками. Традиційно для України деревообробні промисли розвивалися в західних регіонах.

Визначають два види оздоблення деревини вставками:

  1. Інкрустація деревини – це оздоблення поверхні дерев’яних виробів вставками з інших матеріалів: скла, металу, перламутру, каменю тощо.
  2. Інтарсія – це оздоблення поверхні дерев’яних виробів вставками з інших порід деревини.

Інкрустація та інтарсія – це своєрідні види мозаїки для оздоблення деревини.

Оздоблення вставками як самостійний вид декоративно – ужиткового мистецтва не дуже поширений в оздобленні предметів побуту через трудомісткість роботи.

Часто інкрустація поєднується з геометричними різьбленням. Таке вдале поєднання надає предметам особливої неповторності, витонченості.

2. Історичні відомості

Вставки із каменю використовувалися ще в епоху дохристиянської Київської Русі для оздоблення ідолів. Часто їх очі робили з напівдорогоцінного каміння.

Із розвитком торгівлі між Західними землями України та Європою збільшувався попит на оригінальні витвори декоративно – ужиткового мистецтва самобутніх майстрів Гуцульщини.

Із часом вони навчилися вдало поєднувати Гуцульське різьблення із вставками з бісеру («пацьорками»), дроту, перламутру. Одним із відомих майстрів був різьбяр із Косівщини, що на Івано –Франківщині , Марко Мегединюк (1842 – 1912). Він активно розвивав техніку інкрустації (викладки) кольоровим бісером. Майстер вважається батьком бісерної техніки.

У 1887 р. на рільничо-промисловій виставці в Кракові Мегединюк демонстрував цимбали , багато прикрашені «пацьорками» і мідним дротом , за які одержав бронзову медаль. Він відвідує виставки у Львові, Парижі, Римі та переймає краще з досвіду інших майстрів.

Не можна не згадати Юрія Шкрібляка (1822 – 1884), творчість якого вражає своєю завершеністю і до цього часу є взірцем для сучасних майстрів. Разом із своїми синами Василем, Миколою та Федором митець розвивав техніку інкрустації, застосовуючи її в мотивах чистого геометричного різьблення.

Художні вироби В. Шкрібляка зберігаються в музеях Львова, Коломиї, Івано – Франківська, Косова та інших музеях України.(рис.1).

Рис.1.Тарілка. Кін. 19ст.-поч. 20ст.

Інкрустація твердими приклеєними вставками з рогу, перламутру, кістки бере початок від синів Юрія Шкрібляка.

Різьба на виробах із дерева збагачувалася інкрустацією металом (металеві цітки – цвяшки, штифти). Цей спосіб інкрустації називали на Гуцульщині «жированєм». Сини Юрія Шкрібляка ввели в металеву орнаментику інкрустацію мідним дротом , пластинками мосяжної бляхи та декоративними цвяхами.

Технікою інкрустації металом захопилися Юрій та Семен Корпанюки. Вони поряд з уже відомими способами (мосяжні «цітки», цвяшки, пластинки) вводять кручений дріт («крученка»).

Новим явищем у мистецтві гуцульського різблення ХХ ст. стали твори, виготовлені такими провідними косівськими майстрами, як Володимир Гуз, Василь Кабин, Іван Балагурак, Дмитро Тонюк, Микола Кіщук. (рис2).

а. Декоративна таріль. М.З.Кіщук                                            б.Баклага.1969.В.В.Гуз

Рис.2.Вироби косівських майстрів

На високому рівні виконували роботи В. В. Гуз і М. П. Тимків. Останній створив надзвичайно багато робіт, де переважала металева орнаментика, а іноді й увесь орнамент виконувався з металу. Важливим є те, що Микола Петрович Тимків розробив таблиці елементів інкрустації металом, що є цінним методичним матеріалом, і передав їх у Коломийський музей та музей Косівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва.

Найбільшого розквіту інтарсія досягла у творах італійських майстрів епохи Відродження. Нею прикрашали меблі й речі церковного вжитку, церковне начиння. Орнаменти світлих тонів рослинного або геометричного характеру врізували в темне дерево.

У ХV- ХVІ ст. інтарсію виконують, окрім орнаментальних, сюжетні композиції, доповнюючи їх морінням і пропалюванням фону. До початку ХVІ ст. інтарсія поширилась у Німеччині, Голландії та Франції. У Німеччині почали виготовляти декоративні панно для інтер’єрів, комбінуючи інтарсію з різьбленням. Популярність цього виду художнього оздоблення засвідчують видані в 1596-1666рр. альбоми мозаїчних зразків. Інтарсія поширюється в усіх країнах Європи. Із розвитком мореплавства почали використовувати екзотичні породи дерева, які розширили кольорову палітру мозаїки.

В Україні меблярі ХVІ-ХVІІ ст. переймають інтарсію від зарубіжних майстрів, використовуючи її для оздоблення меблів, інтер’єрів. Роботи того часу можна побачити в Олеському замку на Львівщині, каплиці Боїмів у Львові.

У творчості українських народних майстрів інтарсія була поширена в ХХ ст. Відомі вироби – декоративна таця з портретом Б. Хмельницького,  де вижницький майстер І. Хорюк досяг гармонійного поєднання різнорідних технік – портрета в інтарсії, орнаменту «сухого» різьблення по каймі із зображенням атрибутики запорізьких козаків. Ця робота привернула загальну увагу на виставці в м. Києві 1959 р.

Рис.3.АннаЯрославна--королева франції. (2003.)Анатолій Покотюк

У такому ж поєднанні цікаві портретні композиції створили буковинські майстри М. Гайдук, Т. Герцюк, М. Матуляк, А. Думенко, Л. Горохів, В. Монтей, В. Явдошняк та ін. (рис.3).У 60-х роках техніці інтарсії в оздобленні скриньок, декоративних таць, ваз починають навчати учнів у Яворівській школі художніх ремесел.

У наш час в Україні інтарсія побутує майже в усіх областях, особливо широко до неї вдаються самодіяльні майстри, зокрема на Прикарпатті та Закарпатті.

3. Будова деревини

Дерево – це багаторічна рослина з чітко вираженим стовбуром. Система гілок формує крону. Важливим із точки зору деревообробки є стовбур. З нього отримують деревину для пиломатеріалів.

Деревина з давніх часів була улюбленим і цінним матеріалом. Вона міцна й пружна, має невелику питому вагу.

Деревина складається з елементарних клітин, різноманітних за розмірами і формою, міцно зв’язаних між собою. Вона має шарово-волокнисту будову. Шаруватість деревини утворюють річні кільця. Вони також утворюють неповторний своєрідний рисунок пиломатеріалів – текстуру. Річний шар складається з ранньої (утворюється навесні та влітку) та пізньої деревини (утворюється восени).

а. Головні розрізи стовбура

б. Текстура на різних розрізах

в. Будова стовбура в поперечному перерізі

Рис.4. Розрізи стовбура

Уявлення про неї можна отримати, розглядаючи три головних розрізи стовбура (рис.4,а): поперечний чи торцевий (площина розрізу перпендикулярна осі стовбура), радіальний (уздовж стовбура через середину), тангентальний (уздовж стовбура на деякій відстані від серцевини).

На поперечному розрізі річні шари утворюють кільця, на радіальному розрізі вони мають вигляд поздовжніх стяжок, на тангентальному – звивистих конусоподібних ліній(рис.4,б).

Серцевина стовбура складається з м’яких крихких тканин і швидко загниває (рис.4,в). На радіальному розрізі серцевина має вигляд прямої чи вигнутої вузької стяжки.

Кора охороняє дерево від механічних пошкоджень, різких змін температури та інших шкідливих впливів довкілля. Між корою та деревиною розміщений дуже тонкий, невидимий неозброєним оком шар – камбій. Він складається з живих клітин, які протягом усього періоду росту відкладають елементи (клітини) у бік деревини і в бік кори. Завдяки цьому дерево росте.

В одних порід уся маса деревини одного кольору (вільха, береза, граб тощо), у інших – центральна частина має темніший відтінок (дуб, сосна тощо). Темна частина стовбура називається ядром, а світла периферійна частина – заболонню.

Породи, що мають ядро, звуться ядровими. Решта, у яких немає відмінностей між центральною та периферійною частинами стовбура за кольором, називають заболонними.

4. Фізичні, механічні та технологічні властивості деревини

Порода деревини – це біологічний вид деревини. Кожна порода має набір своїх унікальних властивостей. Тому кожна порода або група порід зі схожими властивостями має цілком визначене використання для виготовлення виробів.

Основні ознаки визначення породи: наявність ядра, ступінь видимості річних шарів, наявність і розміри серцевинних променів, колір, блиск, текстура (рисунок), густина та твердість.

Породи поділяють на три групи: хвойні, листяні кільцесудинні, розсіяно судинні.

До хвойних порід належать ті, у яких добре помітні річні шари, через те, що пізня деревина темніша, ніж рання. Деякі хвойні породи мають смоляні ходи. Яскравими представниками хвойних порід є сосна, кедр, піхта тощо.

До листяних кільцесудинних належать породи з добре помітними річними шарами. Серцевинні промені помітні в більшості порід. Ці породи ядрові (дуб, ясен, в’яз, ільм).

До листяних розсіяносудинних належать породи, у яких річні шари мало помітні. Серцевинні промені помітні в деяких порід. До них належать: бук, граб, клен звичайний, береза, горіх грецький, груша, липа, вільха, осика тощо.

Розрізняють фізичні, механічні і технологічні властивості деревини.

До фізичних властивостей належать: зовнішній вигляд, запах, показники макроструктури, вологість і пов’язані з нею зміни (усихання, розбухання, розтріскування, короблення), щільність.

Рис.5.Вимірювання вологості деревини

сучасним приладом

Для виготовлення виробів краще використовувати деревину з вологістю 8-12%. Вологість вимірюють спеціальними приладами – вологомірами. Сучасні вологоміри є зручними у використанні (рис.5.).

Деревина реагує на зміни вологості в повітрі. Тому вона може всихатися (зменшуватися у розмірах), викривлятися та тріскатися. Як наслідок можуть випадати вставки та погіршується зовнішній вигляд виробу. Від підвищеної вологості повітря деревина вбирає вологу і розбухає (збільшується в розмірах). Тому готові вироби покривають захисними покриттями (віск, лак, фарба, оліфа).

До механічних властивостей належать: міцність, твердість, жорсткість, ударна в’язкість.

Міцність – здатність деревини чинити опір руйнуванню.

Твердість – здатність деревини чинити опір проникненню тіла певної форми. Від твердості деревини залежить: важко чи легко можна її обробити та кути загострення інструмента. За ступенем твердості всі породи деревини можна поділити на три групи: м’які (сосна, ялина, кедр, піхта,ялівець, тополя, липа, осика, вільха, каштан); тверді (береза, бук, дуб, в’яз, горобина, клен, ліщина, горіх грецький, яблуня, ясен); дуже тверді (акація біла, береза залізна, граб).

Ударна в’язкість – здатність деревини поглинати енергію без руйнування. Особливо добре можна відчути ефект поглинання енергії під час удару молотка з дерев’яною ручкою або для порівняння вдарити дерев’яним та металевим прутом.

До технологічних властивостей належать: розколюваність, здатність утримувати металеві кріплення, здатність до гнуття.

Розколюваність – це здатність деревини розщеплюватися вздовж волокон. Вона має практичне значення, оскільки деякі вироби та заготовки виготовляють розколюванням (клепка, сірники).

Здатність деревини утримувати металеві кріплення – важлива її властивість. Під час вбивання в деревину волокна частково перерізаються чи розсуваються і, таким чином, спричиняють на бічну поверхню цвяха тиск, який називають тертям, що втримує цвях у деревині. Опір деревини витягуванню шурупів приблизно у 2 рази більший, ніж опір витягуванню цвяхів.

Здатність деревини до гнуття використовується у ході виготовлення багатьох виробів (меблів, сувенірів).Краще піддаються процесу вигинання дуб, ясен, бук, береза. У хвойних порід здатність до вигину невисока. У вологої деревини ця здатність вища, ніж у сухої. Тому для згинання деревину пропарюють.

5. Характеристика порід деревини

Визначимо характеристики основних порід деревини, які зустрічаються на території України.

Сосна і ялина (смерека) характеризуються деревиною середньої щільності і досить високої міцності. Це досить м’який матеріал, що легко піддається обробці, не розтріскується під час висихання, стійкий до гниття. Деревина сосни має жовтувато-червоний або блідо-жовтий колір з яскраво вираженою текстурою та легкий скипидарний запах. Деревина ялини однорідно-білого кольору із золотистим відтінком довгий час здатна зберігати натуральний колір. Можна використовувати як вставки без дрібних елементів (квадрати, прямокутники) в інтарсії. Вставки отримують смугасті, що додатково збільшує декоративність окремих елементів.

Деревина дуба характеризується високими міцністю і твердістю, стійкістю до гниття, здатністю гнутись, має гарну текстуру і колір. Добре ріжеться та обробляється точінням. Застосовують для виготовлення сувенірної продукції, точених виробів, інтарсії та мозаїки. Використовується як основа і як вставки.

Ясен дає високоякісну деревину. Ядро його деревини світло-бурого кольору, часом із зеленуватим відтінком, заболонь білого кольору з жовтуватим або рожевуватим відтінком.

Деревина берези вирізняється високою міцністю (особливо за ударних навантажень), однорідною будовою і світло-рожевим або світло-жовтуватим кольором, середньою густиною і твердістю, але малою стійкістю до гниття.

Липа має м’яку, однорідну шовковисту деревину білуватого відтінку. Деревина липи має невисокі фізико-механічні властивості, мало тріскається і слабо коробиться.

Деревина вільхи має світло-коричневий колір із матовою поверхнею. Має красиву текстуру. М’яка, легка деревина вільхи добре ріжеться, фарбується, обробляється точінням, оздоблюється випалюванням. Використовують як основу для деталей інтарсії.

Світла деревина бука має високу міцність, гарну текстуру з мілкими рисунками, але малу стійкість до гниття. У пропареному стані добре гнеться. Добре полірується, ріжеться та обробляється точінням. Застосовують її у виробництві гнутих меблів, для виготовлення струганого шпону, паркетних виробів, сувенірів.

Для виготовлення інкрустації та інтарсії в шкільних навчальних майстернях краще використовувати м’які однорідні породи.

6. Вади деревини

Завилькуватість – це хвилясте або заплутане розташування волокон деревини, яке утворюється внаслідок зважання природному росту дерева (рис.6,а). Така деревина важко обробляється різанням, на ній часто утворюються сколи, зариви. Однак оброблена поверхня має оригінальну текстуру. (рис.6,б).

                       а. Волокна у стовбурі                                             б. Волокна на зрізі

Рис.6.Завилькуватість деревини

Сучки заважають виконувати обробку заготовок, туплять інструменти. Навколо сучків волокна деревини мають невелику завилькуватість, тому часто бувають сколи деревини. Сучки бувають сухі (рис.7,а)  та живі (рис.7,б). Заготовки із сухими сучками небезпечно обробляти на верстатах.

               а. Сухий сучок

б. Живий сучок

До вад деревини відносять гниль (рис.7,в), тріщини та червоточину. Гниль та червоточина зменшує міцність деревини та псує зовнішній вигляд виробів. Деревину з тріщинами дуже небезпечно обробляти на верстатах та ручними електрифікованими інструментами.

Рис7.в (а-ядрова гниль, б-заболонна гниль, в-зовнішня трухлява гниль).

7. Матеріали для інкрустації

Народні умільці використовують для інкрустації різноманітні матеріали природного та штучного походження.

Вставки з рогу та кістки надають виробам із дерева святковості, підвищують художньо-мистецький рівень, збагачують палітру орнаменту. На Гуцульщині інкрустація твердими вставками з рогу та кістки бере початок від синів Юрія Шкрібляка. Темні вставки з рогу інкрустуються у світлий фон дерев’яних вставок або безпосередньо у виріб, а світлі вставки – навпаки.

Рис.8.Інкрустація перламутром

Перламутр – це внутрішній шар мушлі молюска. Перламутр має шарову структуру. Відбите світло має різні кольори під різним кутом споглядання. Інкрустацію перламутром бажано робити на виробах із темного дерева і на коричневих та червонуватих вставках (рис.8). Найкраще проглядається інкрустація на фоні темних порід деревини.

Однак такі матеріали є важкодоступними та потребують специфічного обладнання для обробки, а також великої майстерності.

Доступним та красивим матеріалом для інкрустації є скло, а точніше бісер або «пацьорки». У гуцульських майстрів ця техніка мала назву «викладка», «впусканє». Прокладені одна біля одної бісеринки утворюють кольорову орнаментальну смужку. Інкрустація бісером може утворювати самостійний орнаментна поверхні виробу, а також поєднуватися з інкрустацією металом та зі вставками з деревини.

У техніці оздоблення бісером виробів із дерева працював відомий майстер Марко Магединюк. Зараз працює багато майстрів молодшого покоління, у тому числі випускники Косівського інституту.

Для виготовлення інкрустації необхідні прості інструменти, які можна виготовити самостійно. Проста техніка та значний естетичний ефект роблять привабливою техніку інкрустації в школах.

Бурштин – це скам’яніла смола хвойних дерев. Він має багату палітру кольорів від світло-жовтого до червоно-коричневого, прозорого. Вироби, інкрустовані бурштином, є надзвичайно красивими(рис.9). В Україні бурштин здебільшого зустрічається в Рівненській (Сарненський, Володимирецький і Дубовицький р-ни), Київській, Житомирській, Львівській та Харківській областях.

Рис.9.Бурштин та вироби з бурштину

Використовується бурштин в інкрустації часто з іншими матеріалами. Легко обробляється напилками. Однак мала територія поширення обмежує його широке використання.

Рис.10.Інкрустація дротом та штифтами

Найбільшого поширення в інкрустації набули метали та їх сплави. Як правило, беруть кольорові метали та сплави на їх основі: латунь, бронзу, мідь, алюміній, сплави срібла, сталь тощо. Метали використовують у вигляді бляшок різної форми, смужок, дроту різного перерізу, цвяшків (рис.10). У шкільних майстернях доцільними будуть відносно дешеві та доступні матеріали: мідний та алюмінієвий дріт, листова жерсть. Мідь має червоний колір, тому вона підходить для інкрустації на світлих породах деревини (липа, осика, клен, бук). Алюміній та сталь – сріблястого кольору, і їх добре видно на темних породах (вільха, дуб).

8. Інструменти для виконання інтарсії

Набір інструментів залежить від складності контурів вставок. Для виготовлення вставок квадратної або прямокутної форми досить і декількох інструментів.

Рис.11.Косий ніж

Для вирізування квадрата з тонких планок використовують звичайний лобзик. Для надання вставці рівних граней використовують шліфувальний папір на колодці або інші пристосування.

Вирізування контурів вставки виконують косим ножем. Можна використати ніж для геометричного різьблення(рис.11).

А.Пряма стамеска

Б.Скісна стамеска

В.Півкругла стамеска

Рис.12.Стамески для виконання гнізд

Вибирання гнізда для вставки виконують звичайними плоскими прямими стамесками (долотами)(рис.12,а).

Ширина леза стамески – від 5 до 20 мм. Кут загострення стамески стандартний для всіх столярних робіт – 18-25 градусів. Стамески загострює та доводить учитель. Чорнове загострювання виконують на заточувальному верстаті. Доведення виконують на плоских брусочках із дрібнозернистим абразивом або на наждачному папері, наклеєному на брусочок, ДВП або фанеру. Після правильного загострення стамеска ріже без значних зусиль та знімає гладеньку суцільну тонку стружку.

Тонкі канавки вибирають «вибирачами». Це прямі стамески або долота з шириною леза 0,5-5 мм. Гнізда для елементів з гострими кутами вибирають плоскими стамесками зі скошеним ріжучим краєм – скісними стамесками (долотами)(рис.12,б). Більш зручно це виконувати зігнутими скісними стамесками.

Для надрізування контуру з округлими формами невеликих радіусів потрібні півкруглі стамески – «пшенички»(рис.12,в).

Рис.13.Спеціальний ніж для інтарсії

Надрізування елементів контуру з радіусами бажано виконувати півкруглими жолобковими стамесками, решту контуру прорізують косим різаком. Має бути набір півкруглих жолобкових стамесок з різними радіусами.

Є спеціальні ножі для інтарсії (рис.13). Вони мають тонке лезо з двостороннім загостренням і найкраще підходять для виконання дрібних елементів гнізд.

Для вибирання круглих гнізд використовують «борики» або перові свердла. Для якісного вибирання деревини має бути гострий зуб для підрізання волокон та лопатка для знімання шару деревини. Центруючий зуб невеликий (на 2-3 мм більший за підтізуючий зуб), інакше в деталях невеликої товщини він може пробивати деревину наскрізь.

На жаль, розповсюджені перові свердла слід пере загострювати, оскільки вони не мають підрізуючого зуба. Для свердління гнізд на плоских поверхнях можна скористатися шкільним настільним верстатом.

Професійні майстри мають набори «вибирачів» та «обвертачів». «Вибирачі» слугують для утворення круглих гнізд в основі виробу, що оздоблюється. За допомогою «обвертачів» утворюють круглі вставки зі шпону. Їх виготовляють попарно так, щоб вставка, вирізана «обвертачем», щільно заходила в гніздо, висвердлене «вибирачем». Пари цих інструментів пронумеровують.

Для роботи з «бориками» традиційно використовується «друлівник». Він складається зі стояка, у верхньому кінці якого просвердлений поперечний отвір, а на нижній кінець насаджений патрон для закріплення «бориків».

На ¼ відстані від нижнього кінця стояка нерухомо закріплений маховик, над яким вільно насаджена поперечка, яка виконує зворотно-поступальний рух по стояку. Через отвір у верхньому кінці стояка пропущений шнур, який двома кінцями зв’язаний із поперечкою. Поперечка не повинна торкатися до поверхні маховика.

Для приведення «друлівника» у рух правою рукою притримують поперечку, а лівою роблять один оберт маховика. Шнур намотується на стояк по спіральній лінії. Лівою рукою відпускають маховик, а правою – легенько натискають на поперечку. Розкручуючись, шнур приводить патрон у рух.

9. Інструменти для інкрустації

Для інкрустації використовують вставки з різних конструкційних матеріалів різної форми. Вставки, на відміну від інтарсії, мають, як правило, меншу товщину.

Для вибирання гнізд складної конфігурації використовують плоскі, прямі, скісні стамески. Прорізування контуру виконують косим ножем та півкруглими стамесками («пшеничками»). Для круглих вставок великої товщини використовують «борики». Тобто беремо ті ж інструменти, що й для інтарсії.

Рис.14.Оптимальна форма півкруглої стамески для інкрустації бісером

Виготовлення ямочок для вставок із бісеру роблять півкруглими стамесками зі специфічними боковими загостренням для зрізування волокон (рис.14). Їх можна виготовити із шпиць старих парасольок, зламаних надфілів. Для цього надфіль відпускають на вогні, відгинають та виконують канавку. Згинають у попереднє положення та загартовують. Таких інструментів слід виготовити декілька під бісер різного розміру.

Зосередимо увагу на інструментах для виконання інкрустації металом.

Для виготовлення гнізд малої глибини під вставки з бляшок на м’яких породах використовують пуансони. Найпростіше їх виготовити на токарно-гвинторізному верстаті зі сталі із вмістом карбону 0,5-0,6%. Потім їх загартовуємо. Необхідно мати декілька комплектів пуансонів для класу. Усіма одночасно працювати учні не будуть.

Для виготовлення круглих бляшок використовують просте пристосування – штамп. У масиві сталі (шматок держака промислового токарного різця) прорізують прорізь. Перпендикулярно до площини прорізі виконуємо свердління отвору. Тепер виточуємо пуансон для штампа. Можна взяти хвостовик зламаного свердла відповідного діаметра, зазор має бути мінімальним, інакше тонкий лист буде гнутися. З часом виконуємо загострення штампа (розширюємо прорізь) та пуансона. Торець хвостовика слід зробити плоским.

У прорізь штампа вставляємо лист металу, а в отвір – пуансон. Ударяємо і вирубається бляшка круглої форми.

Виготовляємо комплекти пуансонів для гнізд та штампів для бляшок різного діаметра.

Для роботи з плоским дротом або металевими стружками використовуємо косий різак зі специфічними параметрами загострення косий. Товщина робочої частини різака приблизно 0,3-0,5 мм. Такої товщини досягаємо ступінчастим загостренням. Кут загострення 15-18 градусів. Якщо виконувати загострення безступінчасте, то кут отримаємо близько 10 градусів. Різак буде дуже швидко затуплюватися.

Рис15. Шило з круглим загостренням

Такі параметри загострення дають змогу виконувати тонкі та складні криволінійні прорізі. Виготовляють такі різаки з в’язкої інструментальної сталі. Найкраще підходять затуплені пилочки до столярних лобзиків. На заточному верстаті слід зняти зубці та відповідно загострити інструмент, постійно охолоджуючи його у воді. Доводять інструмент на дрібнозернистому бруску або на шліфувальному папері.

Рис.16. Кругоріз

Круглий та плоский дріт можна вставляти і тичком (штифти). Прорізі утворюємо за допомогою шила для круглого дроту і спеціальною стамескою (шило з плоским загостренням) для плоского дроту (рис15). Діаметр шила залежить від діаметра дроту. Тому їх необхідно декілька з діаметрами 1,5, 2, 3 мм. Ширина вузької стамески залежить від ширини плоского дроту. Їх достатньо декілька комплектів завширшки 2, 3, 4 мм. Альтернативним інструментом є шило з плоским загостренням.

Для виконання прорізей у формі кола використовують саморобні та куплені кругорізи різної конструкції (рис16). Різачок має бути знімним для зручності загострення. У центр від голки кругоріза потім вбиваємо цвяшок або інший елемент інкрустації.

Дріт обрізуємо звичайними електромонтажними бокорізами малого розміру. Забивають дротину в гніздо за допомогою молоточка масою 50-100 г округленим бойком. Установлюють та утримують дрібні елементи за допомогою пінцета.

Для формування плоского дроту слід виготовити мініатюрний прокатний стан (рис.17). Він має просту будову і для його виготовлення використовуються доступні конструкційні матеріали. Розміри деталей у пристосуванні наведені орієнтовні.

Пристосування складається із двох підшипників із зовнішнім діаметром 35 мм, двох гвинтів М8 на 50, двох осей та двох пружин. Осі саморобні, виточені на ТВ6. З обох боків просвердлені радіальні отвори. В одній з осей (нижній) свердлимо отвори діаметром 8,5 мм. На середню частину осей одягають підшипники з натягом.

Рис.17. Пристосування для формування

плоского дроту

Збирають пристосування за рисунком. Для направляння дроту точно між підшипниками слід з алюмінієвого або мідного дроту вигнути кільце та зафіксувати на одній з осей.

Регулюють щілину вгвинчуванням гвинтів гайковим ключем.

Працюють із пристосуванням так. Затискають нижню вісь у лещатах. Кінець дротини розклепують молотком. Просовують її у направляюче кільце та в зазор між підшипниками. Пасатижами беруть за розклепаний кінець і протягують.

10. Особливості композиції

Композиція – це поєднання окремих елементів в єдине художнє ціле, що в конкретній зоровій формі відображає задум автора. Тобто, єдиним художнім цілим вважається добір та розташування елементів композиції, в якій вилучення або додавання додаткових елементів зіпсує (перевантажить, розбалансує) власне композицію. Декоративна композиція має бути побачена в готовому виробі, ескізі, віртуальній 2Dабо3D моделі.

Рис.18.Композиція зі вставок із центральним елементом

Під час художнього конструювання часто виділяється головна частина оздоблення, яку називають центром композиції (рис.18). На зображенні декоративного оздоблення чітко видно стилізовану квітку в центрі квадрата – центр композиції.

Для виконання учнями оздоблення деревини вставками слід зосередити увагу на геометричних мотивах.

Серед багатьох засобів (інструментів) композиції для інтарсії та інкрустації заслуговують на увагу контраст – нюанс та симетрія – асиметрія.

Контраст – це різко виражена різниця між однорідними якостями (рис.19, а). контраст та нюанс найчастіше визначаються наступними ознаками: колір (тон), розмір, кутаста форма. Для інтарсії – це співвідношення кольору деревини основи та вставки: на темному фоні світлі вставки. Часто контраст застосовують у сусідніх вставках.

Яскравий переливчастий перламутр добре видно на темній основі. Мідний блискучий дріт добре контрастує на світлому фоні з липи, берези. Алюмінієвий дріт добре помітний на деревині темного кольору (дуб, ядро ясена).

У нюансі панує ледь помітний перехід кольорів, розмірів, шорсткості, округлена форма. Для інтарсії розміщення сусідніх вставок із незначним відхиленням текстури є нюансним відношенням (рис.19,б). Незначні розбіжності в розмірах сусідніх елементів та тону деревини теж є нюансом композиції (рис.19, в).

Часто спостерігаємо поєднання контрасту та нюансу. Розглянемо декоративну підвіску (рис. 19, г). Округлі форми та плавні лінії латунної вставки – ценюанс. Співвідношення темного кольору фону та світлого кольору латунної вставки –контраст. Центром симетрії є вставка з каміння. Грані каменю розташовані під невеликим кутом одна до одної, тому переливи сусідніх граней є ознакою нюансу. Пропорційне розміщення частин виробу (орнаменту) відносно його центра називаютьсиметрією. Дзеркальна симетрія –це коли можна відтворити композицію за її половиною або четвертиною (рис. 20, а).Поворотна симетрія –поворот на певний кут елемента або групи елемента. Найчастіше так утворюються розети. Їх часто використовують у центрі композиції на основі кола або квадрата (рис. 20. б).

Асиметрія –це заперечення, відсутність однакового розміщення елементів, тобто симетрії. Асиметричні композиції створювати важче ніж симетричні (рис 20, б). Тут необхідне відчуття рівноваги. Тому учні повинні починати саме із симетричних композицій на основі простих геометричних фігур.

а. контраст за кольором

б. Нюанс за напрямком волокон

в. Нюанс за розміром та кольором

г. Поєднання контрасту та нюансу

Рис.19.Контраст та нюанс

а . Дзеркальна симетрія

б. Асиметрія

Рис20.Симетрія та асиметрія

Складання простих композицій та перенесення їх на дерев’яну основу

Учні мають самостійно створити прості для виконання композиції. Однак слід ураховувати і час. Який відведений на виконання оздоблення (орієнтовно до 8 годин).

Рис.21. Композиція для інтарсії з простих елементів

Розробляючи композицію для інтарсії. Учні користуються вже набутим досвідом. Кожен уже знає, що в нього виходить краще, а що – гірше.

Основними елементами інтарсії для учнів є прості геометричні фігури: квадрат, коло, прямокутник, ромб.

Тому перед учнями стоїть завдання створити композицію з простих елементів, використовуючи при цьому знання з основ композиції (рис. 21).

Одна інтарсія не завжди виглядає дуже привабливо. Особливо коли вставки прості. Тому її варто доповнювати іншим оздобленням, яке учні вже знають (різьблення, пірографія, інкрустація).

На рисунку зображення квітки стилізоване та адоптоване для інтарсії. (рис. 22). Слід звернути увагу на виконання тичинок. Вони об’єднані між собою в єдиний елемент. Виконується він після пелюсток. Можна вклеїти бісеринки замість дерев’яної вставки.

Рис.22. Зображення квітки

а. Стрічкові орнаменти

б. розетидля центра композиції

Рис.23. Орнаменти для інкрустації дротом

        Перед тим, як складати орнамент, слід визначити, які саме елементи можуть бути використані та з якого матеріалу. Орнаменти можуть складатися з круглих бляшок, прямих та кривих дротин, бісеру, цвяшків тощо (рис. 2). Не слід поєднувати одночасно в одній композиції всі перераховані елементи інкрустації. Краще брати один або два матеріали: мідний дріт та бісер, алюмінієві штирки (цвяшки) та мідний плоский дріт. Круглі бляшки та плоский дріт тощо.

Якщо є кругоріз, то можна виконати орнаменти на основі елементів кіл (рис. 23, б). Такі розетки краще розташовувати в центрі композиції.

Рис.24.Стилізація листка для інкрустації дротом

Стилізацію зображень для інкрустації плоским дротом доручають учням, які якісно виконали тренувальні вправи. Це роботи вищого рівня. Дрібні елементи опускаються, показуються спрощені контури. Нарис. 24 зображено стилізацію кленового листка, яка виконується за допомогою кальки.

Після створення композиції її слід перенести на дерев’яну поверхню виробу.

Складні стилізовані зображення наносяться за допомогою копіювального паперу.

Крупні елементи виконують шляхом розмічання згідно ескізу за допомогою олівця, лінійки, циркуля, вимірника, косинців тощо.

Необхідно підкреслити, що під час розмічання вставок ураховуємо текстуру деревини або шпону.

11. Технології виконання інтарсії

В інтарсії вставки виготовлені з деревини. Тому основне завдання – це виконання оздоблення без щілин.

Покажемо технологічний процес на прикладі вставки квадратної форми.

Технологічна послідовність виготовлення дерев’яної вставки:

  • перенесення контурів вставки на дерев’яну заготовки малої товщини відповідного кольору та фактури;
  • випилювання вставки лобзиком або вирізування різаком (якщо шпон);
  • обробка країв вставки надфілями, шліфувальною шкуркою та іншими пристосуваннями для шліфування.

Технологічна послідовність виконання гнізда та інтарсії (рис. 25):

  • розмічання контурів гнізд на виробі або основі за допомогою косого ножа ;

Рис.25.Послідовність виконання інтарсії

  • прорізування контуру вставки за допомогою косого ножа ;
  • утворення гнізда починають шляхом зрізування деревини прямою стамескою від середини до прорізі, так не утворюються вм’ятини від стамески навколо гнізда ;
  • вирізування деревини в середині гнізда прямою стамескою, підчищання та вирівнювання гнізда ;
  • примірювання вставки до гнізда;
  • уклеювання вставки в гніздо за допомогою клею ПВА;
  • шліфування чорнове та чистове, опорядження.

Слід зауважити, що набір стамесок залежить від складності контуру вставки та гнізда. Для вставки у формі ромба під час виготовлення гнізда крім прямих, використовують також скісні стамески і контур прорізують косим ножем.

      Для кращого прилягання країв і вставки до гнізда її виготовляють із похилими краями.

Під час виготовлення гнізда необхідно слідкувати за тим, щоб інструмент не доторкався до країв гнізда.

Круглі вставки із шпону виконують за допомогою «обвертачів» на свердлильному верстаті (рис. 26). Із масиву деревини круглі вставки можна виготовляти на токарному верстаті або за допомогою пристосування для утворення циліндричних поверхонь. Після обточування заготовку шліфують шкуркою із зернистістю Р80 або Р100. Діаметр циліндричної заготовки визначають за просвердленим «бориком» або перовим свердлом отвором і контролюють штангенциркулем.

Рис.26.Інтарсіяокруглими вставками

У стуслі заготовку розпилюють дрібнозубою ножівкою на вставки. Після закінчення розпилювання є ризик розірвати нижні волокна. Тому заготовку слід повертати. Таким чином остання волокна деревини, що з’єднують вставку із циліндричною заготовкою, мають знаходитися ближче до середини, а не на поверхні.

Товщина вставки має бути більша за глибину гнізда приблизно на 0,3 – 0,5 мм. Гнізда на плоскій заготовці мають бути однакової глибини.

12. Технології виконання інкрустації

Технологічна послідовність виконання інкрустації має особливості залежно від матеріалу та форми вставок.

Найпростішим є інкрустування бісером або «пацьорками» (рис. 27). Основа має бути відшліфована і повністю готова. Місце вставки позначають точкою твердим олівцем. Якщо виконується разом з іншими техніками інкрустації, то робиться наприкінці.

Крім розмічального інструмента, необхідна півкругла стамеска з боковим загостренням. Півкруглу стамеску  ставимо перпендикулярно до площини дерев’яної основи та робимо повний оберт так. Щоб утворилася ямочка. Вона має бути трохи меншою за діаметр бісеру. Бісер має входити в ямку щільно, тому забиваємо його легкими ударами молотка майже врівень із поверхнею. Слід зауважити, що отвір бісеру має бути перпендикулярним до площини деревини.

Рис.27. Бісер для інкрустації

Після інкрустації бісером виробів не шліфується, тому роботи виконуємо акуратно та обережно.

Інкрустацію металом називають на Гуцульщині «жированєм».

Більше прийомів містить виготовлення інкрустації штифтами із дроту (рис. 28). Необхідні інструменти: шило, бокорізи, напилок. Виконується інкрустація так. у розміченому місці шилом перпендикулярно до площини основи робиться проколювання на глибину не менше 5 мм. Круглу дротину трохи загострюють та вставляють із зусиллям в отвір. На висоті 3-5 мм бокорізами відкушуємо вставку.

а. Круглі штифти

б. Плоскі штифти

Рис.28. Штифти для нкрустації

Легкими ударами молотка забиваємо вставку до тих пір, поки над поверхнею не залишається частина дроту, що перекушувалась (приблизно 0,5-1,0 мм). Напилком спилюємо частину, що виступає. Підчас виконання великої кількості вставок спилювання роблять після вбивання всіх вставок. Його не виконують у разі використання цвяшки.

Аналогічно виконують інкрустацію за допомогою плоского дроту, тільки замість шила з циліндричним загостренням користуються тонкою стамескою або шилом із плоским загостренням.

Інкрустацію плоским дротом або смужками листового металу ще називають насічкою металу по деревині. Вано може використовуватися самостійно у вигляді контурів стилізованих зображень або геометричних фігур. Найпростіше працювати з мідним дротом. Він, на відміну алюмінієвого, не так деформується і в результаті вставка має однакову ширину.

Для тренувальних вправ слід запропонувати таку послідовність: виконання прямолінійних вставок у вздовж волокон, прямолінійних вставок у поперек волокон, прямолінійних вставок під кутом до волокон, криволінійних вставок.

Рис.29.Інкрустація плоским дротом

Слід пам’ятати, що виконання прорізей із малими радіусами потребує додаткового інструмента (півкруглих стамесок) та може призвести до труднощів, тому таких елементів контурів за можливості необхідно уникати.

По лінії розмічання косим різаком випилюють проріз (рис. 29). У м’якій деревині липи та вільхи вздовж волокон прорізь виконують за один прохід. Поперек волокон та у твердій деревини прорізі утворюють за декілька проходів. Слід працювати дуже обережно та акуратно. Прорізь має бути трохи глибшою за ширину плоскої дротини.

Дротину вставляють у прорізь і поступово забивають легкими ударами молотка. Дротину відкушують бокорізами тоді, коли до завершення прорізі залишився приблизно сантиметр.

Забивають решту дротини та зачищають напилком.

Дрібні елементи відкушують відразу, примірюють та забивають. Вставку утримують пінцетом.

Криволінійні вставки формуємо, вигинаючи по прорізі. Вставки з малим радіусом вигинають на ступінчастих оправках.

Особливістю утворення якісної інкрустації плоским дротом є відшкодування дротин під невеликим нахилом. Таким чином, елемент із плоского дроту має форму трапеції. Меншої стороною вставляємо в прорізь. Більша сторона повністю закриває прорізь.

Інкрустацію бляшками виконувати складніше. Тут можливі різні варіанти та набори інструментів залежно від твердості деревини.

Якщо деревина м’яка, а вставки з тонкого листового металу завтовшки 0,2-0,3 мм, до гнізда під вставку виконують за допомогою пуансона. Вставки утворюють штампуванням і штамп та пуансон мають бути в одному комплекті. Пуансонів має бути два. Один для штампування круглих блішок, другий для утворення гнізд.

Рис.30.Інкрустіція бляшками

Бляшки можуть бути різного діаметра (рис. 30).

Отже, технологічна послідовність утворення інкрустації за допомогою круглих бляшок:

  • утворюють гніздо за допомогою пуансона;
    • ставлять бляшку в гніздо та шилом проколюють отвір, знімають бляшку з вістря шила;
    • загострюють мідну або алюмінієву дротину, відкушують частину завтовшки 4-5 мм, вирівнюють інший кінець та вставляють її за допомогою пінцета в отвір бляшки та гнізда;
    • Забивають повністю легкими ударами молотка, під час забивання торець дротини розплескується й утворюється маленька шляпка, яка й утримує бляшку.

Бляшки круглі та іншої форми можна вклеювати. Однак клеї, які одночасно склеюють і деревину, і метал є токсичними. Під час уклеювання необхідно бути обережним, щоб не торкатися вже вклеєних бляшок. Виконувати вбивання інших елементів інкрустації відразу після вклеювання не можна. Можливе використання терм оклею.

У твердих породах деревини круглі гнізда вибирають бориками. Металеві вставки виготовляють із товстішої жерсті.

Вставку фасонної форми з листового металу утворюють за допомогою слюсарних інструментів. Готову вставку накладають у місці розташування на основі. Обводять косим різаком. Однак учні під час обведення часто затуплюють косі різаки. Тому рекомендують обводити добре загостреним твердим олівцем. Потім вставку забираємо і з внутрішньої сторони лінії акуратно, не поспішаючи, прорізуємо контур гнізда. Прикладаємо вставку та визначаємо, чи не виходить контур прорізі за контур вставки. Різними (прямими, скісними) стамесками вибирають гніздо. Спочатку вибирають деревину біля контурів рухом інструмента від середини гнізда. Потім вибирають залишки деревини в середині гнізда. Виконують контроль контуру та глибини гнізда. Бляшку закріплюють гвіздками або клеєм.

Поєднання кількох технік інкрустації або інших видів декоративно-ужиткового мистецтва (різьблення) доповнює та збагачує інкрустовані вироби.

13. Дефекти та способи їх усунення

Також постійно слід звертати увагу учнів на те, що робота має бути виконана не поспіхом, акуратно та точно. Усі помилки та дефекти утворюються через неуважність. Бажано продемонструвати помилки та якісно виконане оздоблення.

В інтарсії найчастіше утворюються певні дефекти.

Дефекти

Причина

Спосіб усунення

Щілини навколо вставки

Гніздо більше за вставку. Неправильне розміщення

(або вибирання) гнізда та використані інструменти з різних комплектів «бориків» і «вибирачів»

Щілину вздовж волокна основи (вставки) можна закрити шляхом вклеювання скалки з тієї ж породи, що й основа (вставка).

Виготовити нову вставку з більшими розмірами, підігнати гніздо під нову вставку. Розширити щілини по контуру та вставити додаткові вставки з деревини або шпону.

В утворені щілини вставити елементи інкрустації з дроту

Ум’ятини навколо контуру гнізда

Неправильне вибирання гнізд. Вибирання здійснювалося не від середини до контуру

Виконати додаткове вибирання та вставити додаткові вставки.

Зі шліфувати після висихання, якщо всі вставки завтовшки від

2 мм

Патьоки клею навколо вставки

Надлишок клею під час вклеювання вставки

Обережно протерти ганчіркою. Після висихання косим ножем зішкребти вздовж волокон

Під час виконання інкрустації учні теж допускають помилки. У результаті утворюються дефекти різної складності.

Дефект

Причина

Спосіб усунення

Бісер зі скла розламався

Сильні удари молотком. Мала ямка. Бісер під час вибивання займав положення з горизонтальним отвором

Шилом та в окулярах вийняти пошкоджений бісер, розширити ямку та підібрати і вставити новий бісер

Плоский дріт під час забивання згинається та не входить у прорізь

Недостатня глибина прорізі

Вийняти дротину, прорізати глибше, уставити новий елемент

Штирки або цвяшки згинаються

Недостатньо проколений отвір в основі або бляшці

Проколоти глибше. Забити новий цвяшок або штирок

Гніздо більше, ніж вставка

Діаметр пуансона не відповідає діаметру бляшки.

Вибирання гнізд здійснювалось із зовнішнього боку лінії контуру гнізда

Вставити бляшку (бляшки) більшого діаметра.

Виготовити фасонну вставку більшого розміру з постійним контролем за допомогою примірювання до гнізда

Бляшки, закріплені шрифтами, випадають

Великий отвір у бляшці

Замінити бляшку та проколоти менший отвір

Ум’ятини від молотка

Сильні удари молотка. Бойок молотка має гострі грані

Зняти гострі грані молотка для запобігання утворення вм’ятин у подальшій роботі. Спробувати шляхом шліфування зняти шар деревини із ум’ятинами (якщо дозволяють елементи інкрустації)

14.Опорядження виробів, оздоблених вставками

Поверхню основи, оздобленої металевими вставками, можна покривати прозорими захисними покриттями.

Рис.31.Замкнені контури в інкрустації

Найкраще застосовувати тонування виробів, оздоблених вставками із дроту та цвяшків. Використовують спиртові морилки. Тонують усю поверхню. Після висихання дуже дрібнозернистим шліфувальним папером акуратно проходять по металевих вставках, щоб відновити їх металічний блиск. Необхідно звернути увагу на якість шліфованої поверхні, усі подряпини будуть більше всмоктувати фарби і в результаті будуть виділятися на загальному фоні та псувати виріб. Тому особливо захоплюватися тонуванням не слід.

Інкрустацію із замкненими контурами можна розфарбовувати акварельними фарбами (рис.31). Вставки з плоского дроту не дають можливості фарбам розпливатися та змішуватися між собою. Утворюється чіткий контур із зафарбованими зонами. Акварельна фарба має бути не насиченою, тобто розведеною водою.

Після фарбувальних робіт виріб покривають лаком. Лак надає глянцевої або матової фактури поверхні виробу, захищає деревину від впливу вологи.

Є велика кількість лаків. Вони бувають матові та глянцеві, тоновані та нетоновані, на різній основі. Лаки на пентафлевій основі утворюють відносно товсту плівку на поверхні деревини та висихають протягом 12-24 годин. Маркуються літерами ПФ.

Лаки на нітроцелюлоз ній основі мають різкий запах, але швидко висихають (протягом 1-2 годин). Маркуються літерами НЦ.

Після літер маркування наносять 2 або 3 цифри. Звертаємо увагу на першу цифру. 1-ша позначає лакофарбу вальні матеріали з можливістю використання виробів із покриттям, яке стійке до вологи; 2-ою маркують лаки та фарби для покриття виробів, що будуть використовуватися тільки всередині приміщень.

Поверхню деревини покривають шаром лаку. Після повного висихання дрібнозернистим шліфувальним папером виконують знімання ворсу та вирівнювання поверхні із легким натиском. Під час виконання цієї операції шар лаку має залишитися, тому робимо все обережно.

Покриваємо ще одним шаром лаку.

Після висихання дивимось на поверхню, якщо вона рівномірно покрита лаком, не має нерівностей та бульбашок, то виріб вважають полакованим.

Лаком на основі ПФ покривають деревину 2-3 рази, а НЦ - лаками – 4-5 разів.

Малі деталі та вироби лакують занурюванням у ємність із лаком. Більші деталі покривають лаком пензлем. Слідкують за тим, щоб на поверхні не утворювались повітряні бульбашки, не залишався ворс від пензлів, поверхня покривалась рівномірно.

Трудомістким є процес полірування лакових поверхонь. Під час полірування заповнюються нерівності, що надає лаковим покриттям дзеркального блиску.

Виконують полірування політурами. Вони бувають на спиртовій та нітроцелюлозній основі. Політури рідкі, тому добре розтікаються по поверхні та утворюють рівну тонку плівку. Наносять політури ватою, оберненою тканиною, круговими рухами. Наносять декілька разів.

Для шкільних дерев’яних виробів якісне покриття поверхні є завершальною стадією опорядження.

14. Організація робочого місця та правила безпечної роботи

Роботи з оздоблення дерев’яних виробів вставками виконують у столярних майстернях на верстаках або на партах.

Для цього використовують спеціальні підкладки з фанери, що обклеєні знизу товстою тканиною .Такі підставки запобігають пошкодженню столів, верстаків та парт, а також знижують рівень шуму. Підставка може мати два упорних бортика. Верхній бортик призначений для притискання деталі або виробу. Нижній бортик призначений для упору в край парти або стола. Орієнтовні розміри підставки – не менше ніж 300 х 300 мм. Висота упорних брусочків приблизно 15 мм, ширина 30-40 мм. Їх приклеюють до фанери та добре притискають для міцного з’єднання.

Інструменти слід зберігати окремо від інструментів для інших робіт. Оскільки вони дуже гострі та небезпечні. Найкращім варіантом є зберігання базових комплектів на підставках. Вони запобігають пошкодженню ріжучого краю інструментів та запобігають порізам унаслідок хаотичного розташування інструментів та випадкових рухів на робочому місці. Підставки можуть виготовити учні під час вивчення модуля «Технологія обробки деревини». Конструкція залежить від габаритів інструментів та наявних конструкційних матеріалів. Краще використовувати дешеві – сосну, ялину, смереку тощо.

Базовий набір інструментів визначає вчитель, опираючись на матеріально-технічну базу та знання технік оздоблення. Бажано, щоб у базовому комплекті були ті інструменти, які забезпечують виконання простих робіт з інкрустації та інтарсії. Наприклад, до базового набору можуть входити такі інструменти:

  • молоток масою 50-100 г;
  • косий різак;
  • шило;
  • пряма плоска стамеска;
  • бокорізи;
  • півкругла стамеска з боковим загостренням (для бісеру);
  • напилок.

Якщо вчитель та учні надають перевагу інтарсії, то до набору слід включити різні стамески. Якщо перевага надається оздобленню виробів вставками з дроту, то перелік бажано розширити шилом з плоским загостренням або тонкою плоскою стамескою.

Більшість інструментів добре загострені, тому дрібні порізи через різні випадковості зустрічаються. На кожному уроці під час вступного інструктажу вчитель нагадує учням правила поводження з гострими інструментами. Інструктаж може містити такі положення:

  • роботи виконувати налагодженими та справними інструментами;
  • інструменти розміщують на підставках або на столі вістрям від себе;
  • інструменти не повинні звисати зі столу або верстака та падати;
  • не різати в напрямі руки, що тримає;
  • не різати в напрямі інших частин тіла;
  • у випадку травми терміново звернутися до вчителя.

Без наявного обладнання (витяжна шафа) лакувальні та фарбувальні роботи морилкою проводити в майстерні заборонено. Не можна використовувати токсичні клеї та інші речовини. За умов теплої погоди лакування виконується на відкритому повітрі по черзі або групами.

Використані джерела

  1. Виготовлення дерев’яних мозаїчних наборів. Електронний ресурс. – Режим доступу:http:www.refine.orq.ua/print.php?rid=3421paqe=1
  2. Все для деревообработки.Електронний ресурс. –  Режим доступу:http: //www.rubankov.net
  3. Основы Художественного ремесла : Практ. пособие для руководителей школьных кружков /В. А. Барадулин, Б. И. Коромыслов, Ю. В. Максимов и др. / Под ред. В. А. Барадулина. – М. : Просвещение, 1979. – 320с.
  4. Семенцов А. Ю. Резьба по дереву. – М. : Современное Слово, 1998. – 256 с.
  5. Усі уроки трудового навчання (хлопці). 7-9 класи. Варіативний модуль. /Лещук Р. М., Гащак В. М. – Х.: Вид. група «Основа», 2011 – 352с.: іл., табл. – (Серія «Усі уроки»).
  6. Федотов Г. Я. Дарите людям красоту: Из практики народных художественных ремесел: кн. Для учащихся ст. класов. – М. : Просвещение, 1985. – 255с.
  7. Шкрібляк Юрій Іванович . Електронний ресурс. – Режим доступу:http\\uk.wikipedia.orq\wiki\Шкрібляк_ Юра


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31007. Информатика. Строение ПК 161.5 KB
  Процессор – это мозг ПК (ЦБУ), он выполняет вычисления и обработку внутреннего и внешнего оборудования. Процессор должен соответствовать материнке. В настоящее время на рынке процессоров доминируют две компании – Intel и AMD
31008. Социология права УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКИЙ КОМПЛЕКС ДИСЦИПЛИНЫ 1.49 MB
  Социологию права можно определить как отрасль общей социологии — подобно экономической социологии, социологии образования, религии и т.д. Это частносоциологическая дисциплина, предмет изучения которой составляют правовые явления. Однако граница между правом и обычаем, между юридической и общей социологией всегда остается прозрачной.
31009. ПСИХОЛОГІЯ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДЕЙ В СОЦІАЛЬНИХ ГРУПАХ 46.95 KB
  Поняття про групи колектив їх типологія характеристика. Людина живе і діє не сама по собі а в групі і формується як особа під впливом групи оточення. Більш того все життя людини можна уявити як життя в тих чи інших групах з їх внутрішньо груповими зв’язками відносинами субординацією очікуваннями і соціальними ролями запропонованими кожному члену групи. Суб’єктивні фактори формування групи без соціальної характеристики: 1.
31010. Методы лабораторной диагностики болезней пчел и рыб 78.5 KB
  Диагноз на американский гнилец ставят на основании эпизоотологических данных характерных признаков поражения расплода и результатов лабораторного исследования. Для исследования в лабораторию направляют образцы сотов размером 10 х 15 см с больными и погибшими личинками. Заплесневевший материал для исследования непригоден. ПЕРВЫЙ ДЕНЬ ИССЛЕДОВАНИЯ: Готовят мазки из массы разложившихся личинок или сухих корочек.
31012. Вопросы к экзамену по менеджменту 1.53 MB
  Необходимость управления возникает в результате совместного труда направлено на повышение его эффективности. Потребность в управлении усиливается под влиянием следующих факторов: Развитие производства; увеличение количества людей занятых в совместной деятельности развитие машинного производства возрастание требований к управлению Возникновение большого количества субъектов рыночной экономики усиление рыночных связей Обострение конкуренции и неустойчивость рыночной экономики которые обуславливают необходимость профессионального...
31013. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ СТУДЕНТАМ ПО ОРГАНИЗАЦИИ САМОСТОЯТЕЛЬНОЙ УЧЕБНОЙ РАБОТЫ 313.5 KB
  МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ СТУДЕНТАМ ПО ОРГАНИЗАЦИИ САМОСТОЯТЕЛЬНОЙ УЧЕБНОЙ РАБОТЫ Содержание и особенности учебной деятельности студентов Трудности в самостоятельной учебной деятельности Научные основы организации самостоятельной учебной деятельности студентов вуза.
31014. ЭКОНОМИКА, ОРГАНИЗАЦИЯ И ПЛАНИРОВАНИЕ ПРОИЗВОДСТВА 490.5 KB
  Часовая тарифная ставка ремонтного рабочего 1 разряда определяется по формуле: С1ч = × 117 ×Кто руб. где ЗПmin – минимальная месячная заработная плата руб. Минимальная часовая тарифная ставка определена исходя из минимального размера заработной платы 3000 руб.89 руб.
31015. Філософія. Питання до екзамену 358.5 KB
  Світогляд його структура та роль в життєдіяльності людини Світогляд система найзагальніших знань цінностей переконань практичних настанов які регулюють ставлення людини до світу. Існування людини у навколишньому світі природі і суспільстві є способом реального утвердження її сутнісних ознак можливостей котрі реалізуються як через її практичну діяльність так і в процесі духовного виробництва. На її основі формується світоспоглядання; цінності щастя любов істина добро краса свобода тощо на основі яких формуються переконання...