99642

Економічний аспект сталого розвитку в Україні: регіональний вимір

Курсовая

Экономическая теория и математическое моделирование

Економічний аспект сталого розвитку Регіональний вимір сталого розвитку України Шляхи підвищення економічного показника Висновок Список використаної літератури Вступ Дискусії щодо сталості розвитку методичних та методологічних підходів з розвязання проблеми не припиняються вже майже півстоліття. Людина є єднальною та водночас центральною ланкою у цьому розвитку. Цивілізаційний розвиток відбувається за законом бумеранга згідно з яким швидкість антропогенного перетворення довкілля безпосередньо впливає на зміни...

Украинкский

2016-10-04

493 KB

0 чел.

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Видавничо – поліграфічний інститут

Реферат

з курсу

„Основи сталого розвитку суспільства

за темою

" Економічний аспект сталого розвитку в Україні: регіональний вимір"

Виконала       _______________ Гнідець Л.М.

Студентка 6 курсу  гр. СТМ-61

Затвердила      _______________ Сторіжко Л. В.

2011


Зміст

Вступ

Економічний аспект сталого розвитку

Регіональний вимір сталого розвитку України

Шляхи підвищення економічного показника

Висновок

Список використаної літератури 


Вступ

Дискусії щодо сталості розвитку, методичних та методологічних підходів з розв'язання проблеми не припиняються вже майже півстоліття. Водночас світ та суспільство не залишаються статичними – вони розвиваються та змінюються. Людина є єднальною та водночас центральною ланкою у цьому розвитку. З одного боку вона ініціює процеси, що змінюють та перетворюють навколишнє середовище, з іншого – намагається нівелювати наслідки власного втручання. Цивілізаційний розвиток відбувається за "законом бумеранга", згідно з яким швидкість антропогенного перетворення довкілля безпосередньо впливає на зміни, що відбуваються в соціумі, економічному та технічному розвитку суспільства. На сучасному етапі однак швидкість розвитку та обсяги втручання постійно зростають, тож зміни у свідомості та світогляді не встигають за ними. Ще Н.Вінер зауважив, що для того, щоб вижити та усталено розвиватися, необхідно змінити себе. Він вважав, що "ми настільки радикально змінили довкілля, що зараз для того, щоб існувати у цьому середовищі, нам перш за все необхідно змінити себе". Отже, щоб змінити людину, суспільство, державу тощо необхідно екологізувати освіту, науку, управління.

Сучасний економічний розвиток можливий тільки як результат етичного оновлення людства, формування нової системи цінностей, моральних імперативів. Сьогодення визначає необхідність зміни наших уявлень щодо розуміння широкого кола проблем та перегляду шляхів їх вирішення.

Іншою причиною створення нових підходів до майбутнього розвитку світу було катастрофічне зростання бідного населення і погіршення соціальних і економічних умов у країнах, що розвиваються. Згідно з даними щорічної доповіді ООН з розвитку людства, у 1998 році один трильйон людей на планеті не міг задовольнити мінімальні потреби і були за межею бідності. З 4,4 мільярдів людей, які живуть у країнах, що розвиваються, 3/5 живуть у неналежних санітарних умовах, що призводить до поширення інфекцій і хвороб і ще більше погіршує ситуацію.

Бідним людям бракує доступу до освіти, медичних послуг, земельних ресурсів і робочих місць, нормального збалансованого харчування. 1,5 мільярди бідних людей щоденно наражається на небезпеку, яку являє собою забруднення повітря. 

„Головне соціальне завдання сталого розвитку – боротьба з бідністю, збалансування рівнів життя у найбагатших і найбідніших країнах, подолання різниці у доходах найбагатших і найбідніших прошарків населення”

Декларація Ріо,1992 р.


Економічний аспект сталого розвитку

Економічний вимір сталого розвитку є складовою і однією з парадигм сучасного розвитку суспільства. У процесі входження економік більшості країн у глобальну економічну кризу постає нагальна потреба для державних органів України в науково-методичному інструментарії вирішення проблем щодо проведення упереджених заходів, стабілізаційних дій, соціально-економічних реформ і перебудови національної економіки на засадах концепції сталого розвитку.

Важливими і досі достатньою мірою не розробленими є методологічні засади створення систем об’єктивного оцінювання показників сталого економічного розвитку на регіональному рівні для окремо взятої країни. Стосовно України, то основними особливостями при адаптації існуючих напрацювань даної сфери наукових досліджень є врахування таких характерних рис національної економіки: транзитне геополітичне розміщення; науково-освітній потенціал; виробничі можливості промисловості (насамперед, видобувної і переробної сфер); можливості агропромислового комплексу.

Економічна свобода — це фундаментальне право кожної людини управляти її власною працею та майном. В економічно вільних суспільствах, особи вільні у виборі роботи, виробництві товарів, витратах та інвестиціях будь-яким шляхом, яким забажають. Всі ці свободи підтримуються і захищаються державою. В економічно вільних суспільствах, також, уряд дозволяє праці, капіталу і товарам вільно переміщатися і утримується від примусу і тиску на свободи, втручається лише у разі необхідності збереження і функціонування самого себе (рис.1).

Рис.1 Індекс економічної свободи

Індекс економічної свободи в Україні у 2010 році погіршився на 2,2 бали порівняно з 2009 роком. Дані зміни були спричинені наступними чинниками:

• погіршенням свободи бізнесу через законодавче навантаження;

• значна залежність економіки від дій уряду;

• криза фінансової системи (зниження кредитування малого та середнього бізнесу);

• корупція (понад 55% українців (2010 рік) вважають, що хабарництво в державних структурах явище звичне);

• на ринку праці в Україні в 2010 році спостерігався «хаос» — 70-80% скорочення службовців банківських структур, незадовільна політика влади у сфері соціального захисту населення та працевлаштування.

Слід відмітити, що всі країни відповідно до індексу економічної свободи поділяються на наступні групи: вільні — з показником 80-100; в основному вільні — з показником 70-79,9; помірно вільні — з показником 60-69,9; в основному невільні — з показником 50-59,9; деспотичні — з показником 0-49,9. Таким чином, Україна за індексом економічної свободи входить до групи —в основному невільні у 2009 році та деспотичні у 2010 році. Дана ситуація є досить критичною для нашої країни і повинна змусити задуматися політичну еліту над економічною свободою в бізнес-просторі України.


Р
егіональний вимір сталого розвитку України

Табл. 1 Індекс економічного виміру регіонів України

Відмітимо п’ятірку адміністративно-територіальних одиниць, що мають найбільший рейтинг: м. Київ; Донецька; Дніпропетровська; Харківська; Запорізька області. Ці одиниці характеризуються найбільшими значеннями індексів за вимірами сталого розвитку. Відзначимо, що тільки для м. Києва перше місце у рейтингу за категоріям політики залишається стабільним. Донецька область за всіма категоріями політики знаходиться у першій п’ятірці. Інші, з вищезазначеного переліку, за окремими категоріями виходять за межі.

Київ як столиця України, де зосереджені основні інфраструктурні складові, органи державної влади, фінансово-економічна система тощо, характеризується першим місцем за загальним значенням рангу сталого розвитку та економічного виміру. За всіма категоріями м. Київ посідає перше місце, хоча мають місце територіальні обмеження введення економічної діяльності, адже не співрозмірними є площа міста і окремо взятої області з її інфраструктурою. Для адміністративно-територіальної одиниці відмітимо значення параметрів, які посідають перше місце у рейтингу: валовий регіональний продукт на одну особу, введення в експлуатацію житла, вартість основних засобів, ступінь зносу основних засобів (найменша в Україні), кількість суб’єктів господарювання, оборот роздрібної торгівлі, кількість малих підприємств, середньомісячна заробітна плата, наявний дохід і витрати на одну особу, внутрішні поточні витрати на наукові і науково-технічні роботи, подання заявок на видачу охоронних документів, освоєння нових видів продукції у промисловості, впровадження прогресивних технологічних процесів у промисловості, капітальні інвестиції, тобто 17 з 32 параметрів.

Відзначимо також найменші значення з параметрів для м. Києва – продукція сільського господарства, довжина автомобільних доріг і залізничних колій. Ці параметри зумовлені територіальними обмеженнями.

Донецька область посідає друге місце за такими категоріями політики: «Базові потреби», «Підприємницька діяльність», «Ринок праці». Перші місця за параметрами область посідає за наступними показниками: обсяг промислової продукції, довжина залізничних колій, обсяги експорту товарів і послуг, попит на робочу силу, середньорічна кількість найманих працівників, кількість наявного населення, обсяг інноваційної продукції. Відзначимо, що позиція категорії політики «Інноваційно-інвестиційні можливості» для області є четвертою. Негативно характеризують адміністративно-територіальну одиницю значення таких параметрів: ступінь зносу основних фондів, обсяги реалізованої продукції малими підприємствами (хоча це відображає розвиненість середнього та крупного бізнесу), кредиторська та дебіторська заборгованості.

Дніпропетровська область посідає третє місце у рейтингу за економічним виміром. Основне, що зумовило таку позицію адміністративно-територіальної одиниці, це місце за такими категоріями політики: «Базові потреби», «Ринок праці», «Інноваційно- інвестиційні можливості». За категорією політики «Підприємницька діяльність» область на восьмій позиції. Варто відзначити значні показники за такими параметрами: обсяг промислової продукції (позиція у рейтингу 2), обсяг продукції сільського господарства (позиція 2), довжина залізничних колій (позиція 2), обсяг експорту товарів і послуг (позиція 2), кількість суб’єктів підприємницької діяльності (позиція 2), оборот роздрібної торгівлі (позиція 2), середньорічна кількість найманих працівників (позиція 2), обсяги інноваційної продукції (позиція 2), прямі інвестиції в область (позиція 2), кількість наявного населення (позиція 2), валовий регіональний продукт (позиція 3), кількість малих підприємств (позиція 3), попит на робочу силу (позиція 3), середньомісячна заробітна плата (позиція 3), внутрішні поточні витрати на наукові і науково7технічні роботи (позиція 3), вартість основних фондів (позиція 3), капітальні інвестиції (позиція 3), діяльність підприємств сфери послуг (позиція 4).

Харківська область посідає четверте місце за економічним виміром. За категоріями політики «Базові потреби» та «Ринок праці» позиції відповідають загальному рейтингу. «Підприємницька діяльність» – п’яте місце, «Інноваційно-інвестиційні можливості» – шосте місце у рейтингу. Для області варто відзначити значення таких показників: довжина автомобільних доріг (позиція 1), внутрішні поточні витрати на наукові та науково7технічні роботи (позиція 2), подання заявок на видачу охоронних документів (позиція 2), впровадження прогресивних технологічних процесів у промисловості (позиція 3), прямі інвестиції з області (позиція 3), середньорічна кількість найманих працівників (позиція 3), кількість наявного населення (позиція 3), витрати населення (позиція 3), довжина залізничних колій (позиція 3), капітальні інвестиції (позиція 4), продукція сільського господарства (позиція 4), вартість основних фондів (позиція 4), кількість суб’єктів підприємницької діяльності (позиція 4), кількість малих підприємств (позиція 4), попит на робочу силу (позиція 4). Харківська область за параметрами кредиторська і дебіторська заборгованості знаходиться у кінці рейтингу – шосте з кінця місце.

Запорізька область замикає першу п’ятірку у економічному вимірі сталого розвитку.

Як узагальнення для першої п’ятірки адміністративно- територіальних одиниць відзначимо наступне:

- промислова спрямованість підприємницької діяльності;

- спрямованість на інноваційно-інвестиційний розвиток;

- значна кількість осіб, що проживають на території;

- значні попит на робочу силу, наявний дохід і витрати населення;

- екпортно орієнтована промисловість.

Одеська область посідає шосте місце у зв’язку з тим, що найбільш характерні позиції для адміністративно-територіальної одиниці являються «Базові потреби» – 6 позиція, «Підприємницька діяльність» – 3 позиція, інші – 7 позиції. Таким чином, місце для області є збалансованим. Варто відзначити 2 позицію для параметрів: діяльність сфери послуг, освоєння нових видів продукції – 2 позиція, 3 позицію за введенням в експлуатації житла, витрати населення – 4 позиція. В кінці рейтингу область знаходиться тільки за одним параметром – обсяги імпорту товарів і послуг. Відзначимо також значні обороти роздрібної торгівлі, обсяги експорту, доходи населення, інвестиційну привабливість, обсяги витрат на НДДКР області. Зазначимо також незначні обсяги заборгованостей.

Волинська область посідає останнє місце у загальному рейтингу серед областей за економічним виміром. Варто відзначити значне віддалення від загального місця у рейтингу за категорією політики «Інноваційно-інвестиційними можливостями». Інші відповідають місцю за рейтингом. Нижчезазначені параметри є значно вищими за місце у рейтингу для області: незначний ступінь носу основних засобів, обсяг роздрібної торгівлі, витрати населення, внутрішні поточні витрати на наукові та науково7технічні роботи (позиція 8), обсяг інноваційної продукції (позиція 8), прямі інвестиції в область.

Севастополь практично за всіма показниками, параметрами та індикаторами, посідає останні місця у зв’язку з тим, що являється незначною за величиною адміністративно-територіальною одиницею. Відзначимо наступне: відносно високі місця у рейтингу за категоріями політики «Підприємницька діяльність» та «Ринок праці», десяте місце за валовим регіональним продуктом у розрахунку на одну особу, середні позиції за ступенем зносу основних засобів, обсяги реалізованої продукції малими підприємствами, найнижчи рівень імпорту товарів і послуг, низькі рівні заборгованостей, відносно висока середньомісячна заробітна плата, друге місце за витратами населення у розрахунку на одну особу, досить високі рівні інвестицій з адміністративно-територіальної одиниці.


Шляхи підвищення економічного показника

Економіка України опинилася в критичному стані і не може забезпечувати нормальний розвиток держави, соціальні гарантії населенню і збереження якості довкілля, що створює загрозу політично-економічній самостійності і дає підстави говорити не про стратегію розвитку країни, а про стратегію виживання населення. Особливістю України є те, що ніхто не несе відповідальності за ту кризу,  яка сталася в економіці і соціальній сфері. Принцип колективної безвідповідальності, що діяв в колишній соціалістичній системі, продовжує діяти в нових умовах.

Пріоритетні заходи і напрямки розвитку:

1. Розробка і впровадження “Програми структурної перебудови економіки України до 2030 року”.

2. Скорочення і ліквідація субсидій у ресурсовидобувній галузі.  

3. Обмеження розвитку сировинних і напівфабрикатних виробництв, виробництв засобів виробництва.

4. Забезпечення першочергового розвитку виробництва предметів споживання,  підприємств з повним виробничим циклом, переробних галузей (переробка відходів, вторинних ресурсів тощо).

5. Поетапне зменшення експорту продукції видобувних та інших ресурсо- й енергоємних галузей.

6. Модернізація,  реконструкція і технічне оновлення виробництва –  зниження енерго-  і матеріаломісткості українських товарів і підвищення їх конкурентоспроможності.  

7. Скорочення питомої ваги військово-промислового комплексу.  

8. Розробка і впровадження інноваційної моделі економічного розвитку, пов’язаної з розвитком науки; сучасних наукоємних високотехнологічних галузей (інформаційні технології,  радіоелектроніка тощо); прогресивних ресурсозберігаючих технологій і технічних засобів у промисловості, транспорті і побуті;  ефективних безвідходних технологій,  технологічних рішень та обладнання для очищення промислових стоків і викидів.

9. Формування і реалізація ефективної інвестиційної політики,  спрямованої на розробку,  освоєння та використання природо-  і ресурсозберігаючих,  маловідходних та безвідходних технологій,  виробництво екологічно чистих видів продукції.  Перерозподіл існуючих і забезпечення надходження нових інвестицій в регіони на загальному фоні децентралізації виробництва.

10. Зміна акценту у податковій політиці з оподаткування робочої сили та доходу на оподаткування ресурсопотоків і забруднень.  

11. Оптимізація податкового навантаження на підприємницьку діяльність,  суттєве скорочення податкового навантаження на фонд оплати праці та доходи громадян при паралельному скасуванні податкових пільг.  

12. Створення умов для повернення в країну вивезеного капіталу.

13. Уникнення подальшого нарощування державного боргу.  

14. Зняття усіх необґрунтованих заборон і обмежень на підприємницьку діяльність;  розширення кола ефективних суб’єктів господарювання перш за все за рахунок малого і середнього бізнесу.  

15. Забезпечення підтримки з боку держави тих підприємств,  які здійснюють екологічну реструктуризацію.

16. Забезпечення на державному і регіональному рівнях безумовного виконання законів України,  в першу чергу органами державної влади.

Основні еволюційні процеси сьогодення обумовлені головним чином розвитком високих технологій. Інновації забезпечують більш високий рівень віддачі, що стає найважливішим чинником конкурентоспроможності країни в системі світового господарювання. Розвинуті країни стали багатими саме завдяки своїй інноваційній спрямованості та науково-технічній стратегії. Більшість країн світу, перш за все, постіндустріальні, прикладають максимум зусиль відносно формування, розвитку, збереження та укріплення науково-технічного потенціалу, збільшення обсягів інвестиційних потоків в наукоємні технології, участі в міжнародному технологічному обміні, прискорення темпів науково-технічного розвитку. Наприклад, економічне зростання США обумовлене виробництвами, які зародилися всього десять років тому – така сила інновацій, особливо в сфері інформаційних та біотехнологій.

Що стосується України, а саме, науково-інноваційного (технологічного) розвитку національної економіки як основного стратегічного пріоритету соціально-економічного розвитку нашої країни, важливою, хоча й не єдиною, в цьому напрямку є проблема наявного в Україні конфлікту політичної влади, наслідком чого є нестабільність, в першу чергу, економічна. Як будь яка господарська діяльність, інноваційна діяльність має розвиватися в “здоровому” захищеному середовищі.

Наявна криза політичної влади значно погіршує статус України на міжнародній арені. Україна втрачає можливих потенційних та вже наявних інвесторів (як основного джерела фінансових ресурсів стимулювання розвитку та підвищення інноваційної активності в Україні). Руйнуються будь-які державні гарантії для суб’єктів інноваційної діяльності (резидентів та нерезидентів), надання яких передбачено нормами чинного законодавства України, що істотно позначається на стані розвитку інноваційної діяльності в Україні та підтверджується наявною статистикою.

Згідно з останніми тенденціями інноваційного розвитку, спостерігаємо деякі основні проблеми інноваційного розвитку України, які на сьогодні потребують оперативного втручання та вирішення (врегулювання).

Необхідним є посилення ролі та функцій держави (в особі її центральних органів), зайняти державою (або спочатку визначитися щодо позиції) активну, ефективну, дієву та результативну позицію, що стосується реалізації державної інноваційної політики.

Проблеми розвитку інноваційної діяльності в Україні продовжують викликати жваві дискусії між фахівцями. На сьогодні країни з інноваційною економікою (орієнтовані на “хай-тех”) мають значні переваги порівняно з іншими країнами (особливо в умовах жорсткої конкуренції на ринку). Нарешті, розуміючи таку ситуацію, органи влади, науковці, бізнесмени, громадські діячі та інші – почали приділяти значну увагу та об’єднувати власні сили в напрямку активізації (прискорення) розвитку інноваційних процесів, поширення та впровадження інновацій. Тому що інновації – це безальтернативний, невід’ємний та важливий елемент національної політики та економіки України.

Вирішення проблем, які стосуються розвитку інноваційних процесів в Україні (звичайно, не без активної участі та підтримки в цьому державних органів) дадуть імпульс як окремим компаніям, так й країні в цілому для переходу на інноваційно-інвестиційну модель розвитку. Мається на увазі: створення сприятливих умов для: раціонального (ефективного) використання національного науково- технічного потенціалу, підвищення інноваційної активності, виробництва продукції нового високотехнологічного рівня, формування тісного зв’язку між наукою та виробництвом, впровадженню системи трансферу технологій тощо. Це забезпечить гідне місце нашої країни у глобальному економічному просторі та наближення якості життя українського населення до рівня європейського.


Висновок

Сталий розвиток — одна з основних парадигм сучасного розвитку суспільства. Важливими і поки що достатньою мірою не розробленими є задачі створення систем оцінювання показників сталого розвитку, адаптованих до національних природоохоронних пріоритетів, національної та регіональної екологічної, економічної та соціальної політик; оцінювання екологічності продукції, впливу продукційних систем протягом життєвого циклу на людину та оточуюче її середовище; застосування метрик сталого розвитку до обмеженої, локальної області (підприємства, міста, регіону тощо).

Сьогодні вже стало очевидним, що система управління на загальнодержавному та місцевому рівнях повинна передбачати використання цілого комлексу показників, що охоплювали б усі виміри сталого розвитку регіонів: соціальний, економічний та екологічний.

Загалом стратегія переходу до збалансованого розвитку має ґрунтуватися на аналізі тих дисбалансів,  які існують в економічній,  соціальній та екологічній сферах і на подальшому визначенні шляхів подолання цих дисбалансів у напрямі досягнення збалансованого розвитку.  Загальні принципи Ріо слід перетворити у послідовність конкретних управлінських кроків,  які б дозволили виправити існуючі дисбаланси.
Список використаної літератури

  1.  Наше общее будущее. Доклад международной комиссии по окружающей среде и развитию/ Пер. с англ. – М.: Наука, 1988. – 141 с.
  2.  Основополагающие принципы устойчивого пространственного развития Европейского континента// Европейская конференция министров регионального планирования (СЕМАТ). – Ганновер, 7-8 сентября 2000 г.-32с.
  3.  Встреча на высшем уровне «Планета Земля», Рио-де-Жанейро,1992:

[Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.un.org/ ru/ development/progareas/ global/ earthsummit.shtml

  1.  Gasparatos, A. A critical review of reductionist approaches for assessing the progress towards sustainability [Text] / A. Gasparatos, M. El7Haram, M. Horner// Environmental Impact Assessment Review. – 2008. – Vol. 28. – P. 2867311.
  2.  Згуровский, М.З. Сталий розвиток у глобальному і регіональному вимірах: аналіз за даними 2005р. [Текст] / М.З. Згуровский. – К. : НТУУ «КПІ», ВПІ ВПК «Політехніка», 2006. – 84 с.
  3.  Index of Economic Freedom: Link Between Economic Opportunity and Prosperity | The Heritage Foundation: [Electron. resource]. – Access link: http://www.heritage.org/index/
  4.  Закон України “Про інноваційну діяльність”. - www.rada.gov.ua
  5.  Волков О.І., Денисенко М.П., Гречан А.П. та ін. Економіка й організація інноваційної діяльності. – К.: ВД “Професіонал”, 2004. – 960 с.
  6.  Закон України 12.01.2006 р. № 3333-IV “Про внесення змін до Закону України “Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” та інших законів України ”
  7.   Аналітичний звіт “Конкурентоспроможна Україна” (звіт підготовлено за результатами звіту про науково-дослідну роботу, підготовлену ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України") – К.:2006.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

9548. Права та обовязки посадових осіб 97 KB
  Права та обовязки посадових осіб В звязку з цим, що кожний командир (начальник) є єдиноначальником та особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреного йому підрозділу за забезпечення охорони державної таємни...
9549. Обовязки осіб добового наряду 1.04 MB
  Обовязки осіб добового наряду. Так як військова служба у Збройних Силах України є державною службою особливого характеру, для військових частин і підрозділів встановлені певні правила внутрішнього порядку. Досвід, накопичений військами, показує, що ...
9550. Основи організації та несення вартової служби 477 KB
  Основи організації та несення вартової служби В мирний час особовий склад виконує лише одне бойове завдання - це несення вартової служби, яке вимагає від особового складу точного дотримання всіх положень, визначених Статутом гарнізонної...
9551. Несення вартової служби 226.5 KB
  Несення вартової служби. Розвід добового наряду. Розвід добового наряду (варт) проводиться з метою перевірки готовності варт до несення служби, переходу їх у підпорядкування щойно призначених чергових та їх помічників, надання вартам права змі...
9552. Материальное сходство и родство языков. Основные принципы сравнительно-исторического языкознания 24.5 KB
  Материальное сходство и родство языков. Основные принципы сравнительно-исторического языкознания. В XIX веке появляется сравнительно-исторического языкознания, идея которого заключалась в сравнении языков для установления их исторических корней и оп...
9553. Генеалогическая классификация языков 32.5 KB
  Генеалогическая классификация языков I. Индоевропейские языки. 1. Славянские: восточные - русский, украинский, белорусский западные - польский, чешский, словацкий, верхне- и нижнелужицкий (на юге ГДР) южные - болгарский, македонски...
9554. Экономический рост и типы экономического роста 76 KB
  Повышение ставок налога, как средства внутреннего долга, может подорвать действие экономических стимулов, развитие производства и снизить естественное превращение многих программ, но самое главное может, усилит социальное напряжение...
9555. Дыхательный отдел периферического речевого аппарата 35 KB
  Дыхательный отдел периферического речевого аппарата Дыхательный отдел периферического речевого аппарата составляет энергетическую основу речи, обеспечивая так называемое речевое дыхание. Анатомически этот отдел представлен грудной клеткой, легкими, ...
9556. Парадоксальная дыхательная гимнастика А.Н. Стрельниковой 15.95 KB
  Парадоксальная дыхательная гимнастика А.Н. Стрельниковой. В логопедической работе над речевым дыханием заикающихся детей, подростков и взрослых широко используется парадоксальная дыхательная гимнастика А.Н. Стрельниковой. В гимнастике основное внима...